Варто зауважити і той факт, що відсоток школярів, що відчувають тривожність в ситуації перевірки знань значно вищий від проценту досліджуваних, що мають страх спілкування з вчителем, що нівелює залежність між цими факторами. Проте, в порівнянні з показниками за чинником «Страх невідповідності очікуванням, оточення», можна припустити, що при перевірці знань, в разі небажаного результату оцінювання, дітей тривожить страх критики зі сторони оточуючих, батьків, що стосується гіпотези нашого дослідження.

На другому етапі дослідження нами застосовано проективну методику «Малюнок сім'ї» (див. Додаток Б). При порівняльному аналізі малюнків молодших школярів за даною проективною методикою ми проаналізували важливі елементи за симптомокомплексом тривожність. Відображено кількісні показники (див. Додаток Г).

Якісний аналіз малюнків проводиться з обліком їх формальних і змістовних аспектів. На 55% дітей експериментальної групи почали малюнок із зображення різних предметів (квітів, веселки, хмар, дерев, листя, сонця, елементів декору одягу). Вони ніби «застрягали» на предметах або явищах навколишнього світу, зволікаючи почати момент малювання людей. Детально промальовували прикраси та деталізували елементи одягу.

Про тривожність свідчить і підкреслене промальовування очей, що говорить про наявність у більшості дітей страхів. Крім того, в малюнках зустрічається специфічна «тривожна лінія» - довга лінія, що складається з окремих дрібних штрихів (25%).

Наявність штрихування (40%) свідчить про слабкість, боязкість, постійна стурбованість власною безпекою або жіночність. Тривожність і страх дітей відображають надміру заштриховані олівцями постаті батьків, їх волосся та обличчя.

Стосунки дітей з батьками, як свідчать малюнки, не надто близькі - часто їхні постаті зображені відокремлено одна від одної. Наприклад, це видно в малюнку Марії К. та Злати П. Дівчата заштрихували обличчя батьків. В процесі малювання Анна М. часто зверталась за підтримкою, уточнювала тему малюнку, перепитував, чи правильно вона малює і чи все вірно робить, при малюванні сильно надавлювала на олівець.

Про підвищений ступінь тривожності у дівчинки свідчить «тривожна лінія». При опитуванні вчителів було з'ясовано, що батьки мало цікавляться внутрішніми переживаннями власних дітей, світом їхніх емоцій, відзначають емоційну деривацію цих дівчат.

Стирання (20%) означають тривожність, нерішучість, невдоволення собою. 50% дітей також використовувати лінії з сильним натиском, що трактується як сильна психологічна напруга, що має вихід через: амбітність чи агресивність з тенденцією до їх прояву; енергійність, наполегливість; тривожність.

Досліджуючи малюнки деяких дітей, можна побачити найбільш яскравий прояв тривожності. Наприклад, на малюнку Катерини П. можна побачити сильну лінію натиску олівця на аркуш паперу, при малюванні дитина поводилась неспокійно, недовірливо, прикривала малюнок рукою. Сильно затушовані обличчя і одяг говорять про присутність тривоги у дитини. Вивчаючи малюнок Марії П., ми побачили такі особливості: сильна лінія натиску олівця при малюванні, перебільшена увага до деталей, у малюнку дівчинка виділила ноги, використовуючи сильне штрихування, а також промалювала детально очі - ознаки тривожності.

Отримані результати малюнкового тесту в Злати П., Марії П., Катерини П., Анни М., та Марії К. свідчать про високий рівень особистісної тривожності.

Варто зазначити, що в вищезазначених респондентів визначено високі показники за шкалами «Тесту шкільної тривожності Філіпса» (див. Табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Порівняння результатів діагностики рівнів тривожності за «Тестом шкільної тривожності Філіпса» і симптомокомплексом - тривожність

№	Ім'я, прізвище	Результати “Тесту шкільної тривожності Філіпса»	Симптомокомплекс -тривожність за проективною методикою «Малюнок сім'ї»
		1.Загальна тривожність у школі.	2.Переживання соціального стресу.	3.Фрустрація потреби в досягненні успіху.	4.Страх самовираження.	5.Страх ситуації перевірки знань.	6.Страх невідповідності очікуванням оточення	7. Низька фізіологічна опірність стресові.	8. Проблеми і страхи у стосунках з учителями.
		К-ть відповідей, що не збігаються з ключем в %
1	Злата П.	68%	55%	31%	67%	67%	80%	40%	50%	80%
2	Марія П.	73%	64%	39%	67%	100%	60%	100%	63%	60%
3	Катерина Р.	91%	36%	39%	67%	100%	60%	100%	38%	60%
4	Анна М.	82%	64%	62%	67%	50%	60%	100%	63%	80%
5	Марія К.	100%	55%	46%	100%	100%	80%	100%	63%	80%

Часто діти не зображували себе або, навпаки, малювали лише себе. Такі малюнки свідчать про емоційне відчуження, конфліктність у родині, так би мовити, з різним забарвленням. «Застрягання» на деталях свідчить про те, що дитина має якусь проблему в сім'ї і намагається її витіснити із свідомості, прикрити деталями.

корекційний психологічний педагогічний тривожність школяр

2.3 Психолого-педагогічні рекомендації щодо зниження рівня тривожності у молодших школярів

На сучасному етапі в умовах закладів загальної середньої освіти активно застосовуються нові цікаві форми роботи з дітьми початкової школи спрямовані на покращення емоційного стану, рівня комунікативного спілкування, розвитку пізнавальних процесів.

Для подолання шкільної тривожності молодших школярів потрібно розробити й експериментально впровадити систему роботи. Вона може бути представлена у вигляді комплексної програми, що включає психолого-педагогічні умови та систему психогімнастичних тренінгових вправ для подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку.

Звичайно, потрібно розуміти певну штучність класифікації цих умов, оскільки загальний ефект вони дають лише у взаємодії. Але такий умовний поділ на групи дає можливість чіткіше виразити їх особливості і вказати на шляхи та прийоми забезпечення умов у процесі навчальної діяльності та міжособистісної взаємодії молодших школярів.

У розробці психокорекційної програми з подолання тривожності у молодших школярів ми солідарні з думкою дослідників, які відзначають, що найважливішим у специфічній психологічній допомозі при наявності тривожності та страхів є те, “що вона не має вузько функціонального характеру, а орієнтована на розвиток особистості та підвищення ефективності діяльності дитини” [8]. Саме тому при розробці психокорекційної програми по запобіганню тривожності ми спиралися на психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку та на характеристики провідних видів діяльності, якими у молодшому шкільному віці виступають навчання та гра [14, с.103].

Програма складається з 10 корекційних занять, для дітей 6-10 років. Тривалість кожного заняття 30-45 хвилин (див. Додаток Д).

Використання казок, як основи даної програми дозволяє дитині на вербальному та емоційному рівні зрозуміти такі категорії як: доброта, дружба, взаємодопомога, приміряти на себе ролі ображеного, сильного та слабкого, відчути себе батьками та оцінити свій вчинок з різних боків. Також використання казок допомагає дитині іншими очима поглянути на навколишній світ та близьких людей. Одним з головних завдань нашої програми є допомогти дітям відчути цінність спілкування з однолітками.

Заняття даної програми містять ігри на взаємодію, довільні та тематичні ігри - драматизації, рольове програвання моделей бажаної поведінки в різноманітних життєвих ситуаціях, психогімнастику, метафоричні етюди - релаксації, довільне та тематичне малювання, бесіди, приговорювання казок та розповідей, танці, ритміку та ін.

Перші заняття розпочинаються з обговорення правил поведінки під час заняття, що дає своєрідну настанову на майбутню роботу та допомагає при вирішенні непередбачуваних ситуацій під час заняття.

Програма будується за зразком класичної схеми тренінгу, адаптованим для даної вікової категорії дітей.

Застосування комплексної програми подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку, яка поєднує дотримання психолого-педагогічних умов та впровадження системи практичних психогімнастичних вправ, засвідчує можливість успішного вирішення даної проблеми в напрямку попередження виникнення, розвитку і закріплення тривожності або ж зниження її до оптимального рівня, що проявляється в адекватному психічному розвитку молодших школярів і забезпечує сприятливі умови для формування їх особистості.

Подальші перспективи дослідження цієї проблеми ми вбачаємо у більш ґрунтовному аналізі проблеми шкільної тривожності в системі міжособистісних та сімейних стосунків, у визначенні конкретного впливу тих факторів, які провокують виникнення і закріплення тривожності саме в цих сферах життєдіяльності молодшого школяра.

Висновки до розділу 2

Отже, порівнюючи результати, отримані нами за двома методиками, можемо зробити такий висновок: у дітей з високим рівнем шкільної тривожності високий рівень особистісної тривожності. Узагальнюючи результати нашого дослідження можемо стверджувати, що частіші за все психологічні труднощі дитини виходять з сім'ї, вони обумовлені нервово-психічним станом батьків та їх ставленням до дітей і життя взагалі.

Неадекватні очікування з боку батьків породжують у дитини внутрішній конфлікт, який закріплює особистісну тривожність. Чим більше батьки орієнтовані на досягнення дитиною високих результатів у навчанні, тим вищий показник тривожності у дитини.

Тривожність у молодших школярів пов'язана з незадоволенням провідних потреб віку та реалізується в поведінці з використанням компенсаторних та захисних проявів. Тривожність у молодшому шкільному віці деструктивно впливає на навчання і спілкування, на діяльність в цілому. Тривожна дитина не спроможна позбутися відчуття тривоги і невпевненості в собі, які виникають в складних ситуаціях, що дезорганізує поведінку дитини. Це призводить до зниження потенціалу дитини. Типове виникнення шкільної тривожності пов'язане з соціально-психологічними факторами чи факторами систем освіти.



Загальні висновки

На основі теоретичного аналізу літератури ми зробили висновок про те, що проблема тривожності в наш час стає все більш актуальною. Питання про причини тривожності належить до числа найбільш значимих, найбільш досліджуваних. Тривога і тривожність знаходить зв'язок з історичним періодом життя суспільства, що відображується у змісті страхів, характері “вікових піків” тривоги, частоті, поширенні та інтенсивності переживання тривоги, значному зростанні кількості тривожних дітей і підлітків у нашій країні в останнє десятиліття.

Тривожність має яскраво виражену вікову специфіку, яка виявляється у її джерелах, змісті, формах прояву компенсації і захисту. Для кожного вікового періоду існують певні галузі, об'єкти дійсності, які викликають підвищену тривогу більшості дітей, поза залежністю від наявності реальної загрози або тривожності як стійкого утворення. Ці “вікові піки” тривожності є відбиттям найбільш значимих соціогенних потреб.

Питання про те, як, яким чином у дітей утворюється негативний емоційний досвід, які його зовнішні і внутрішні джерела є одним із центральних при вивченні причин особистої тривожності.

Тривожність - стійке особистісне утворення, яке зберігається протягом досить тривалого періоду часу. Виникнення та закріплення тривожності як стійкого утворення пов'язані з незадоволенням основних вікових потреб дитини, які набувають гіпертрофованого характеру.

Особистісна тривожність формується і закріплюється у ранньому дитинстві, а її прояви спостерігаються у різних не передбачуваних ситуаціях, що впливають на виникнення агресивної поведінки. Щодо тривоги як ознаки неврозу, то її можна часто побачити в апатії, в'ялості, безініціативності, що є наслідком безуспішної адаптації, порушенням взаємин дитини з вчителями, батьками, ровесниками, а також методично не вдало застосованих форм виховної роботи. Звідси випливає, що даний віковий період пояснюється фрустраційною потребою у захисті як з боку батьків, так із боку вчителів.

У своїй роботі ми проаналізували психологічні теорії тривоги, розроблені різними авторами, види тривоги, охарактеризували зміст тривожності та основні причини її походження та прояву у молодшому шкільному віці, виявили чинники шкільної тривожності учнів, а також надали психолого-педагогічні рекомендації для зниження рівня тривожності молодших школярів.

В основу даного дослідження була покладена гіпотеза про те, що існує залежність між рівнем шкільної тривожності молодших школярів та особистісною тривожністю дитини, пов'язаною з сім'єю.

Для доказу цієї гіпотези нами було виконано наступні завдання дослідження: проаналізовано та обґрунтовано поняття особистісної та ситуативної тривожності, експериментально визначено і проаналізовано основні фактори, чинники, рівні прояву шкільної тривожності та тривожності молодшого школяра в сім'ї.

Для вирішення поставлених завдань застосовано такі методи науково-психологічного дослідження: теоретичні - аналіз, синтез, класифікація та систематизація психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; емпіричні - спостереження, бесіди, психодіагностичні методики Тест шкільної тривожності Філіпса» та проективна методика «Малюнок сім'ї»; розроблено психолого-педагогічні рекомендації по зменшенню рівня тривожності у молодших школярів.

Проведення дослідження на всіх його етапах довело вірність гіпотези, покладеної в його основу. Результати досліджень з проблеми тривожності молодших школярів дають матеріал для подальшого вивчення особливостей тривожності молодших школярів, а також можуть застосовуватись в психолого-педагогічній діяльності, при складанні програм для роботи з молодшими школярами, що мають високий рівень тривожності.



Список використаної літератури

1. Аркин Е.А. Особенности школьного возраста. Москва: Московский большевик, 1991. 48 с.

2. Безруких, М.М. Трудности обучения в начальной школе: Причины, диагностика, комплексная помощь. Москва: Эксмо, 2009. 464

3. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека. Москва: Наука, 1998. 112 с.

4. Виготський Л.С. Психологія і вчення про локалізацію психічних функцій. Собр. соч.: У 6 т. Т. 1. Москва, 1982. 124 с.

5. Краткий психологический словарь / Сост. Л.А. Карпенко; под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского: Москва, с.195

6. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. Москва: Просвещение, 1976. 300 с.

7. Мэй Р. Смысл тривоги./ Пер. с англ. М.И. Заваслова, А.И. Сибуриной. Москва: Независимая фирма “Класс”, 2001. 240 c.

8. Мясищев В.Н. Психические особенности человека: В 2-х томах. Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1957-1960. Т.2. Способности. 1960. 304с.

9. Немов Р.С. Психология. Учебник для студентов высш. пед. учеб. заведений. В 3 кн. Кн. 1 Общие основы психологии- 2-е изд. Москва: Просвещение: ВЛАДОС, 1995 г. 576 с.

10. Овчаров Р.В. Практическая психология в начальний школе. Москва: 1996. 120 с.

11. Осадько О. Шкільним труднощам можна запобігти. Страхи і тривожність у дитини. Початкова школа. 2014. №6. С.35-37

12. Пов'якель Н.І. Психологічні вимоги та методичні засади конструювання психокорекційних програм як технологічної компоненти професійної діяльності практичного психолога. Психологія: Зб. наукових праць. Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2011. Вип. 1 (8). С.204-210.

13. Прихожан А.М. Причины, профилактика и преодоление тревожности. Психологическая наука и образование. 2009. №2. С.17-19

14. Прихожан А.М. Психология тревожности. СПб.: Питер, 2007. 192 с.

15. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. Москва: ВЛАДОС, 1996 г. 529с.

16. Роджерс К. Клиентоцентрированная терапия. Москва: Ваклер, 1997. 43 с.

17. Романин А.Н. XIX Международный конгресе общества исследования стресса й тревожности. Психологический журнал. 2011. №2. С.132-136.

18. Рубинштейн С.Я. Экспериментальные методики патопсихологии. Москва, 1970 г. 112 с.

19. Салливан Г.С. Интерперсональная теория психиатрии пер. с англ. СПб., 1999. 121 с.

20. Фесюкова Л.Б. Воспитание сказкой. Москва: АСТ, 2000. 464 с.

21. Фрейд З. Вступ до психоаналізу. Київ: Основи, 1998. 709 с.

22. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. Москва: Республика, 1994. 447 с.

23. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. СПб.: Питер, 2002. 224 с.

24. Черняева С.А. Психотерапевтические сказки и игры. СПб.: Речь, 2004. 168 с.

25. Эриксон Э.Г. Детство и общество. СПб.: АСТ, 1996. 592 с.



Додаток А

Тест шкільної тривожності Філіпса

Мета: Вивчити рівень і характер тривожності, пов'язаної зі школою, у дітей молодшого шкільного віку.

Обладнання: Аркуші паперу й ручки.

Тест складається з 58 запитань, які можуть зачитуватися або пропонуватися письмово. На кожне запитання слід дати однозначну відповідь «Так» або «Ні».

Інструкція: «Діти, зараз вам будуть запропоновані запитання про те, як ви себе почуваєте у школі. Старайтеся відповісти щиро і правдиво, тут немає правильних або неправильних, хороших або поганих відповідей. Над запитаннями довго не замислюйтесь. На аркуші для відповідей угорі напишіть своє ім'я, прізвище й клас. Відповідаючи на запитання, записуйте його номер і відповідь "+", якщо погоджуєтеся, й "-", якщо ні».

Текст опитувальника

1. Чи важко тобі встигати разом із класом?

2. Чи хвилюєшся ти, коли вчитель каже, що збирається перевірити, наскільки ти знаєш матеріал?

3. Чи важко тобі працювати в класі так, як цього хоче вчитель?

4. Чи сниться тобі інколи, що вчитель розлютився від того, що ти не знаєш уроку?

5. Чи траплялося, що хтось із твого класу бив або вдарив тебе?

6. Чи часто ти хочеш, щоб учитель не поспішав, пояснюючи новий матеріал, щоб ти зрозумів, про що він каже?

7. Чи сильно ти хвилюєшся при відповіді або виконанні завдання?

8. Чи буває так, що ти боїшся відповідати, оскільки остерігаєшся зробити помилку?

9. Чи тремтять у тебе коліна, коли тебе викликають відповідати?

10. Чи часто твої однокласники сміються з тебе, коли ви граєте у ігри?

11. Чи трапляється, що тобі ставлять нижчу оцінку, ніж ти очікував?

12. Чи хвилює тебе питання про те, чи не залишать тебе на другий рік?

13. Чи намагаєшся ти уникнути ігор, у яких робиться вибір, тому що тебе зазвичай не обирають?

14. Чи буває часом, що ти весь тремтиш, коли тебе викликають відповідати?

15. Чи часто у тебе виникає відчуття, що ніхто з твоїх однокласників не хоче робити того, що хочеш ти?

16. Чи сильно ти хвилюєшся перед тим, як почати виконувати завдання?

17. Чи важко тобі отримувати такі оцінки, яких очікують батьки?

18. Чи боїшся часом, що тобі стане зле у класі?

19. Чи будуть твої однокласники сміятися з тебе в разі, якщо ти зробиш помилку під час відповіді?

20. Чи схожий ти на однокласників?

21. Чи тривожишся ти після виконання завдання про те, наскільки добре ти з ним упорався?

22. Коли ти працюєш у класі, чи впевнений у тому, що все добре запам'ятаєш?

23. Чи сниться тобі іноді, що ти у школі й не можеш відповісти на запитання учителя?

24. Чи правда, що більшість дітей ставляться до тебе доброзичливо?

25. Чи працюєш ти старанніше, якщо знаєш, що результати твоєї роботи будуть порівнюватися у класі з результатами твоїх однокласників?

26. Чи часто ти мрієш про те, щоб менше хвилюватися, коли тебе викликають відповідати?

27. Чи боїшся ти іноді вступати у суперечку?

28. Чи не трапляється, що твоє серце починає сильно битися, коли учитель каже, що збирається перевірити твою готовність до уроку?

29. Коли ти отримуєш хороші оцінки, чи думає хтось із твоїх друзів, що ти хочеш вислужитися?

30. Чи добре ти себе почуваєш із тими однокласниками, до яких інші діти ставляться з особливою повагою?

31. Чи буває, що деякі діти в класі говорять те, що тебе заторкує?

32. Як ти гадаєш, чи втрачають прихильність класу ті учні, які не можуть упоратися з навчанням?

33. Чи схоже на те, що більшість твоїх однокласників не звертають на тебе уваги?

34. Чи часто ти боїшся виглядати безглуздо?

35. Чи задоволений ти тим, як до тебе ставляться вчителі?

36. Чи допомагає твоя мама в організації шкільних вечірок, як інші мами твоїх однокласників?

37. Чи хвилювало тебе колись те, що думають про тебе навколишні?

38. Чи сподіваєшся ти вчитися у майбутньому краще, ніж зараз?

39. Чи вважаєш ти, що одягаєшся до школи так само добре, як і твої однокласники?

40. Чи часто ти замислюєшся, відповідаючи на уроці, що про тебе в цей час думають інші?

41. Чи мають здібні учні якісь виняткові права, яких не мають інші учні в класі?

42. Чи дратує деяких твоїх однокласників, коли тобі вдається бути кращим за них?

43. Чи задоволений ти тим, як до тебе ставляться твої однокласники?

44. Чи добре ти почуваєшся, коли залишаєшся наодинці з учителем?

45. Чи висміюють однокласники часом твою зовнішність та поведінку?

46. Чи гадаєш ти, що переймаєшся своїми шкільними справами більше, ніж твої однокласники?

47. Якщо ти не можеш відповісти, коли тебе запитують, чи відчуваєш ти, що от-от розплачешся?

48. Коли ввечері ти лежиш у ліжку, чи думаєш ти часом із тривогою про те, що буде завтра в школі?

49. Працюючи над складним завданням, чи відчуваєш ти інколи, що абсолютно забув речі, які добре знав раніше?

50. Чи тремтить трохи твоя рука, коли ти працюєш над завданням?

51. Чи відчуваєш ти, що починаєш нервувати, коли учитель каже, що збирається дати класу завдання?

52. Чи лякає тебе перевірка твоїх завдань у класі?

53. Коли вчитель говорить, що збирається дати класу завдання, чи боїшся ти, що не впораєшся з ним?

54. Чи снилося тобі часом, що твої однокласники можуть зробити те, чого не можеш ти?

55. Коли учитель пояснює матеріал, чи здається тобі, що твої однокласники розуміють його краще за тебе?

56. Чи тривожишся ти по дорозі до школи, що вчитель може дати класу перевірочну роботу?

57. Виконуючи завдання, чи відчуваєш ти, що робиш це погано?

58. Чи тремтить злегка твоя рука, коли вчитель просить виконати завдання на дошці перед усім класом?

Ключ до запитань: «+» - Так, «-» - Ні

1-	11+	21-	31-	41 +	51-
2-	12-	22+	32-	42-	52-
3-	13-	23-	33-	43+	53-
4-	14-	24+	34-	44+	54-
5-	15-	25+	35+	45-	55-
6-	16-	26-	36+	46-	56-
7-	17-	27-	37-	47-	57-
8-	18-	28-	38+	48-	58-
9-	19-	29-	39+	49-
10-	20+	30+	40-	50-



Обробка та інтерпретування результатів

Виокремлюють запитання, відповіді на які не збігаються із ключем тесту. Наприклад, на 58-ме запитання дитина відповіла «Так», тоді як у ключі цьому запитанню відповідає «-», тобто відповідь «Ні». Відповіді, що не збігаються з ключем, - це прояви тривожності. Під час обробки підраховується:

* загальна кількість розбіжностей по всьому тесту: понад 50%- підвищена тривожність; понад 75% - висока тривожність;

* кількість збігів за кожним із 8 чинників тривожності, що виділені у тесті. Рівень тривожності визначається так само, як і в першому випадку. Аналізується загальний внутрішній емоційний стан учня, який багато в чому визначається наявністю тих чи інших тривожних синдромів (факторів) та їх кількістю.

Чинник	Номер запитання
1. Загальна тривожність у школі.	2,4,7,12,16,21,23,28,46,47,48,49,50,51,52,53,54,55,56,57,5; S = 22
2. Переживання соціального стресу.	5,10,15,20,24,30,33, 36,39,42,44; S = 11
3. Фрустрація потреби в досягненні успіху.	1,3,6,11,17,19,25,29, 32,35,38,41,43; S = 13
4. Страх самовираження.	27,31,34,37,40,45; S=6
5. Страх ситуації перевірки знань.	2,7,12,16,21,26; S=6
6. Страх невідповідності очікуванням оточення.	3,8,13,17,22; S=5
7. Низька фізіологічна опірність стресові.	9,14,18,23,28; S=5
8. Проблеми і страхи у стосунках з учителями.	2,6,11,32,35,41,44,47; S=8

Опрацювання результатів

1 Число розбіжностей знаків («+» - Так,«-» - Ні) за кожним із чинників (абсолютна розбіжність у відсотках: < 50%;50%; 75%).

2. Подання цих даних у вигляді індивідуальних діаграм.

3. Кількість розбіжностей за кожним виміром для всього класу; абсолютне значення - < 50%; 50%; 75%.

4; Подання цих даних у вигляді діаграми.

5. Кількість учнів, які мають розбіжності за певним чинником 50% і 75% (для всіх чинників).

6. Подання порівняльних результатів при повторних замірах.

7. Повна інформація про кожного з учнів (за результатами тесту).

Змістова характеристика кожного синдрому (чинника)

1. Загальна тривожність у школі - загальний емоційний стан дитини, пов'язаний з різними формами її включення в життя школи.

2. Переживання соціального стресу - емоційний стан дитини, на тлі якого розвиваються її соціальні контакти (передусім з однолітками).

3. Фрустрація потреби в досягненні успіху - несприятливий психічний фон, такий, що не дає змоги дитині розвинути власну потребу в успіху, досягненні високого результату тощо.

4. Страх самовираження - негативні емоційні переживання ситуацій, пов'язаних із потребою саморозкриття, подання себе іншим, демонстрації своїх можливостей.

5. Страх ситуації перевірки знань - негативне ставлення й переживання тривоги у ситуаціях перевірки (особливо публічної) знань, досягнень та можливостей.

6. Страх невідповідності очікуванням, оточення - орієнтація на значущість інших в оцінюванні своїх результатів, учинків, думок, тривога з приводу оцінок, які дають навколишні, очікування негативного оцінювання.

7. Низька фізіологічна опірність стресові - особливості психофізіологічної організації, які знижують здатність дитини пристосовуватись до ситуацій стресового характеру, що підвищує ймовірність неадекватного, деструктивного реагування на тривожний чинник середовища.

8. Проблеми і страхи у стосунках з учителями - загальний негативний емоційний фон стосунків із дорослими у школі, що знижує успішність навчання дитини в школі.

Додаток Б

Проективна методика «Малюнок сім'ї»

Опис методики: Дитині пропонують намалювати сім'ю (свою або будь-яку іншу). Під час проведення методики з дітьми ведеться бесіда та спостереження за процесом малювання. У протоколі фіксується час виконання завдання, всі питання і висловлювання випробуваного, стирання, поправки і т.п.

Бесіда з дитиною після закінчення малювання включає в себе приблизно такі питання:

1. Чия сім'я зображена на малюнку (його самого, якого-небудь друга, вигаданого героя)?

2. Хто конкретно намальований (роль у сім'ї, стать)?

3. Чим займається кожен персонаж?

4. Де вони знаходяться?

5. Їм весело або нудно? Хто самий щасливий (нещасний) і чому?

Матеріали: Для виконання малюнка пропонуються стандартний чистий білий аркуш паперу, олівець (бажано з м'яким стрижнем), гумку. Додатково можна запропонувати кольорові олівці.

Інструкція: «Намалюй яку-небудь родину так, як ти собі уявляєш її. Якщо хочеш, можеш додати до малюнка інші деталі».

Ознаки, що можуть свідчити про особливості емоційної сфери досліджуваних:

І - відсутність на малюнку автора;

II - особливості розміру фігур автора;

II - розміщення на малюнку фігур автора;

IV - спеціальні ознаки конкуренції;

V - розмір фігур усіх членів сім'ї;

VI - загальний емоційний фон малюнка;

VII - інші спеціальні ознаки малюнка сім'ї.

Інтерпретація

Аналіз структури малюнка

Порівняння складу намальованої сім'ї з реальною:

1. Якщо сім'я намальована у повному складі - це ознака емоційного благополуччя в сім'ї.

2. Якщо на малюнку зображено не повний склад сім'ї, це може позначати невдоволення сімейною ситуацією, наявність емоційних конфліктів в сім'ї і навіть агресію.

3. Випадок, коли на малюнку взагалі немає людей або коли зображаються люди, не пов'язані з сім'єю, може свідчити про:

· яких-небудь травматичних переживаннях з приводу сім'ї;

· про почуття знедоленості, покинутості (наприклад, діти з інтернату);

· про аутизм;

· про високий рівень тривожності, пов'язаному з почуттям небезпеки;

а також відсутність контакту між психологом і дитиною.

4. Випадки зменшення складу сім'ї на малюнку можна пояснити тим, що дитина не малював тих, хто для нього найменше емоційно привабливий або тих, з ким у нього існують конфлікти в сім'ї. На питання, чому він їх не намалював, дитина дає відповідь захисного характеру: «не вистачило місця», «боюся, це могло погано вийти». Замість них дитина іноді малює звіряток чи птахів.

5. Якщо дитина не малює себе або малює тільки себе, це означає відсутність почуття спільності з родиною: варіант, коли дитина малює тільки себе, пояснюється додатково в залежності від того, як він це робить:

· якщо він прикрашає образ на малюнку великою кількістю деталей, аксесуарів, квітів та ін., а також робить зображення дуже великим, то це може свідчити про наявність егоцентричності, можливо, істеричних рисах характеру;

· маленький малюнок в сукупності з негативним емоційним фономце ознака почуття знедоленості, покинутості, іноді - аутичних тенденцій.

6. Варіант, коли дитина на малюнку збільшує склад сім'ї, може пояснюватися наявністю таких тенденцій, як:

· незадоволені психологічні потреби у рівноправних кооперативних зв'язках, тобто бажання мати для спілкування дитини того ж віку (брата, сестру);

· потреба бути в товаристві інших людей;

· бажання зайняти батьківську захисно-керівну позицію по відношенню до інших дітей (тобто на малюнку зображена дитина або яке-небудь тварина, птиця та ін.);

· потреба в людині, здатній задовольнити прагнення до близького емоційного контакту;

· крім того, іноді це може бути пов'язано з символічних руйнуванням цілісності сім'ї, помста батькам внаслідок відчуття знедоленої людини, непотрібності.

Розташування членів сім'ї, особливості взаємодії

1. Сім'я намальована у повному складі, з з'єднаними між собою руками або сім'я зайнята однією справою - це ознака згуртованості, емоційного благополуччя сім'ї, включеності дитини на ситуацію.

2. На низький рівень емоційних зв'язків у родині можуть вказувати:

роз'єднаність членів сім'ї на малюнку, велика відстань між ними;

приміщення між ними різних предметів або стіни, наприклад, батько-газета, мати-плита. Особливо неприємні персонажі поміщаються у рамку або малюються віддалено від інших. Якщо дитина намалює себе осторонь від інших, це свідчить про почуття відчуженості.

3. Якщо члени сім'ї залучені в яку-небудь змагальну гру, наприклад, гру в м'яч - це означає, що дитина визнає існування зв'язку, взаємного інтересу між ними, а також, наявності суперництва за вплив у родині. М'яч, що знаходиться між двома або кількома персонажами, вказує на баланс любові і суперництва. М'яч біля голови одного з персонажів означає, що дитина визнає за ним активну, вирішальну роль в сімейному житті. М'яч лежить або підстрибує біля ноги якого-небудь персонажа - неадекватна роль цього персонажа в процесі суперництва.

Послідовність і особливості малювання членів сім'ї

1. Найбільш значущий персонаж малюється першим, більшого розміру, ніж всі інші, більш ретельно і деталізовано, довше всіх інших. У процесі малювання дитина може повертатися, підправляти і доповнювати його.

2. Негативне ставлення до будь-якого члену сім'ї може виражатися через недеталізірованное або неповне (без будь-яких частин тіла, наприклад) зображення. Використання штрихування для зображення персонажа може позначати наявність конфліктів у відношенні з ним або відсутності афективних зв'язків. Так само можна пояснити і паузи, сумніви перед малюванням будь-якого персонажа.

3. Величина фігури художника в порівнянні з іншими фігурами може бути різною. Якщо вона більше або нарівні з іншими, то це трактується як ознака змагання за батьківську любов з іншим батьком чи братом-сестрою. Якщо ж постать автора менше інших, що не дуже відповідає реальності, то це ознака почуття меншовартості або вимога турботи з боку батьків. По тому як або в якому стилі дитина малює себе (наскільки він нагадує інших персонажів), можна встановити, з ким він себе ідентифікує, чи відповідає це його підлозі.

Символіка малюнка

1. Бруд (звалені в купу брудні тарілки, купа брудних листя в саду, брудні плями на підлозі і т.д.) - символ внутрішнього неспокою через неприємні для нього моментів: внутрішня дисгармонія, дії і поведінку, що викликають у нього почуття провини і т.д.

2. Вода, лід, дощ, зірки, холодильник і всі, що стосується холоду - символ депресивного настрою в даний момент або в потенції. Про це ж можуть свідчити ліжка і лежачі на них, сплячі або хворі люди, особливо якщо дитина ідентифікує себе з ними.

3. Символи суперництва: спортивні ігри чи обладнання, що б'ються кішка з собакою.

4. Кулька, паперові змії - символ реального чи бажаного спокою і безтурботності.

5. Символи агресії: дитяче ліжечко або клітка, як символ «полону», позбавлення волі, покарання (наприклад, молодший братик в ліжку). Тут же - барабан, зброя, молот, мотика або граблі, дикі тварини (наприклад, відвідування зоопарку).

6. Символи влади та загрози: мітла, вибивалка для одягу, пилососи, вантажівки, промислова техніка (екскаватори, крани), потяг, величезні, навислі над головою будівлі.

7. Зображення небезпечних для життя предметів між персонажами (зброя, навіть іграшкову, ножиці, столові ножі) - символи агресивності, існування фактору суперництва.

Технологія аналізу дитячих малюнків

Що стосується загальних моментів інтерпретації малюнків, то тут мова піде про якість рисуночних ліній (натиску, напрямок, переривчастість-безперервність), про розташування малюнка на аркуші, про його розміри, наявність додаткових деталей і їх кількості, стирання.

Якість рисуночних ліній:

Сильний натиск трактується як сильна психологічна напруга, що має вихід через:

· амбітність чи агресивність з тенденцією до їх прояву;

· енергійність, наполегливість;

· тривожність.

Дуже легкий натиск:

· невпевненість, боязкість, боязкість, нерішучість, коливання, агресивність;

· недолік енергії;

· або свідоцтво гнучкості і рухливості мислення.

Нерівний, мінливий натиск: нестабільність, імпульсивність, емоційна лабільність, значущі деталі виділено понад сильно або заштриховані.

Натиск, що слабшає в процесі малювання: стомлюваність випробуваного, можливо, депресія.

Форми і напрями ліній:

· Мало гнутих ліній, багато гострих кутів - агресивність, погана адаптація в суспільстві.

· Переважаючі горизонтальні штрихи - слабкість, боязкість, постійна стурбованість власною безпекою або жіночність.

· Вертикальні лінії - самовпевненість, рішучість, підвищена активність, впертість, наполегливість.

· Переважання кривих ліній властиво жіночною або конфліктної особистості.

· Прямі, жорсткі штрихи - агресивність, упертість, наполегливість.

· Постійна зміна напряму штрихування - стурбованість, можливо, незахищеність.

· Тверді впевнені штрихи - безпека, завзятість, рішучість, амбіційність.

· Перервані, зигзагоподібні лінії - почуття беззахисності, повільність, залежність.

· Довгі лінії припускають імпульсивний, легко збудливий темперамент.

· Штрихи справа наліво - ознака інтроверсії, ізоляції. Штрихування від себе -агресія, екстраверсія.

Розмір малюнка:

· Малюнки на весь аркуш - це компенсаторне звеличення себе в уяві.

· Малюнки великого розміру припускають агресивну, експансивну натуру, часто позбавлену почуття міри, схильну до марнославства, зарозумілості.

· Малюнки малих розмірів припускають наявність комплексу меншовартості, можливу схильність до депресії, тривогу, емоційну залежність, відчуття дискомфорту.

Розташування малюнка:

· У центрі - ознака нормальної, впевненої особистості, відчуває себе в безпеці, егоцентризм у дитини, значимість для нього намальованого образу, іноді - незахищеність.

· У верхній частині аркуша - високий рівень надій, іноді нереальний рівень оптимізм чи завищена самооцінка.

· У нижній частині аркуша - почуття беззахисності, депресії, можливо, занижена самооцінка.

· На краю аркуша - невпевненість у собі, потребу в схваленні, підтримок, боязнь самостійних рішень, прагнення уникати нового досвіду.

· Занадто часті стирання малюнка означають тривожність, нерішучість, невдоволення собою.

· Якщо стираються і перемальовує окремі деталі, отже, вони мають більшу значимість для художника.

· Наявність додаткових деталей на малюнку, фон, оточення.

· Прагнення заповнити всі порожнечі на малюнку якими-небудь зображеннями позначає наявність у рисувальника почуття самотності, незахищеності, недостатнього задоволення потреби в любові і теплі.

· Малювання лінії опори (наприклад, контур землі), означає незахищеність, бажання мати додаткову опору в житті, тривожність, невпевненість.

· Наявність хмар означає тривогу, боязкість, а сонце, лампочка, що горить піч і інші образи, пов'язані зі світлом або теплом означають потреба в додатковому уваги, турботи, ніжності.



Додаток В

Таблиця B.1

Кількісні показники “Тесту шкільної тривожності Філіпса»

№	Ім'я, прізвище	Загальна кількість розбіжностей по всьому тесту	1.Загальна тривожність у школі.	2.Переживання соціального стресу.	3.Фрустрація потреби в досягненні успіху.	4.Страх самовираження.	5.Страх ситуації перевірки знань.	6.Страх невідповідності очікуванням оточення	7. Низька фізіологічна опірність стресові.	8. Проблеми і страхи у стосунках з учителями.
		К-ть відповідей, що не збігаються з ключем ( «сирі» бали)
1	Євангеліна Р.	7	0	2	5	0	0	0	0	3
2	Оксана С.	8	0	2	4	1	0	0	0	2
3	Дар'я П.	9	1	2	5	1	0	0	0	3
4	Ксенія Б.	11	2	3	5	0	2	2	0	2
5	Поліна Т.	12	2	4	3	3	1	0	0	1
6	Єлизавета Д.	13	7	1	4	0	3	1	0	4
7	Клим Ю.	15	3	8	2	1	1	1	0	2
8	Максим Ж.	19	2	5	9	1	2	4	0	5
9	Дмитро К.	22	9	5	3	3	6	3	1	2
10	Олександр Б.	22	8	4	4	3	2	2	1	2
11	Ольга Л.	25	12	3	5	4	4	2	1	1
12	Дар'я К.	27	5	7	6	5	3	4	1	3
13	Марія К.	28	13	5	7	1	3	2	1	4
14	Марія Ж.	30	12	6	5	2	4	4	4	3
15	Карина О.	33	8	7	8	4	3	5	3	6
16	Злата П.	33	15	6	4	4	4	4	2	4
17	Марія П.	37	16	2	5	4	6	3	5	5
18	Катерина Р.	38	20	4	5	4	6	3	5	3
19	Анна М.	42	18	7	8	4	3	3	5	5
20	Марія К	45	22	6	6	6	6	4	5	5



Таблиця B.2.

Кількісні показники (у %) “Тесту шкільної тривожності Філіпса»

№	Ім'я, прізвище	Загальна кількість розбіжностей по всьому тесту	1.Загальна тривожність у школі.	2.Переживання соціального стресу.	3.Фрустрація потреби в досягненні успіху.	4.Страх самовираження.	5.Страх ситуації перевірки знань.	6.Страх невідповідності очікуванням оточення	7. Низька фізіологічна опірність стресові.	8. Проблеми і страхи у стосунках з учителями.
		К-ть відповідей, що не збігаються з ключем в %
1	Євангеліна Р.	12%	0	18%	39%	0	0	0	0	38%
2	Оксана С.	14%	0	18%	31%	17%	0	0	0	25%
3	Дар'я П.	16%	5%	18%	39%	17%	0	0	0	38%
4	Ксенія Б.	19%	9%	27%	39%	0	33%	40%	0	25%
5	Поліна Т.	21%	9%	36%	23%	50%	17%	0	0	13%
6	Єлизавета Д.	23%	32%	9%	31%	0	50%	20%	0	50%
7	Клим Ю.	26%	14%	73%	15%	17%	17%	20%	0	25%
8	Максим Ж.	33%	9%	46%	69%	17%	33%	80%	0	63%
9	Дмитро К.	38%	41%	46%	23%	50%	100%	60%	20%	25%
10	Олександр Б.	38%	36%	36%	31%	50%	33%	40%	20%	25%
11	Ольга Л.	43%	55%	27%	39%	67%	67%	40%	20%	13%
12	Дар'я К.	47%	23%	64%	46%	83%	50%	80%	20%	38%
13	Марія К.	48%	59%	46%	54%	17%	50%	40%	20%	50%
14	Марія Ж.	52%	55%	55%	39%	33%	67%	80%	80%	38%
15	Карина О.	57%	36%	64%	62%	67%	50%	100%	60%	75%
16	Злата П.	57%	68%	55%	31%	67%	67%	80%	40%	50%
17	Марія П.	64%	73%	64%	39%	67%	100%	60%	100%	63%
18	Катерина Р.	66%	91%	36%	39%	67%	100%	60%	100%	38%
19	Анна М.	72%	82%	64%	62%	67%	50%	60%	100%	63%
20	Марія К.	78%	100%	55%	46%	100%	100%	80%	100%	63%
65%	Низький < 50%
30%	Середній 50%
5%	Високий 75%



Додаток Г

Таблиця Г.1

Кількісні показники проективної методики «Малюнок сім'ї» симптомокомплекс - тривожність, індивідуальні показники

		Симптомокомплекс -тривожність
№	Ім'я, прізвище	Характерні ознаки в малюнку що свідчать про стан тривожності
		Наявність штрихування	Лінія обводки	Лінія з сильним натиском	Перебільшена увага до деталей.	Стирання
1	Євангеліна Р.	-	-	-	-	+
2	Оксана С.	+	-	-	-	-
3	Дар'я П.	-	-	-	+	-
4	Ксенія Б.	-	-	-	+	-
5	Поліна Т.	-	-	-	+	-
6	Єлизавета Д.	+	-	-	-	-
7	Клим Ю.	-	-	+	-	-
8	Максим Ж.	-	-	+	-	-
9	Дмитро К.	-	-	+	-	-
10	Олександр Б.	-	-	+	-	-
11	Дар'я К.	+	-	-	+	-
12	Карина О.	+	-	-	-	-
13	Ольга Л.	-	+	-	+	-
14	Марія К.	+	+	+	-	-
15	Марія Ж.	-	+	-	-	+
16	Злата П.	+	-	+	+	+
17	Марія П.	+	-	+	+	-
18	Катерина Р.	-	+	+	+	-
19	Анна М.	-	+	+	+	+
20	Марія К.	+	-	+	+	+

Таблиця Г.2.

Кількісні показники у (%) проективної методики «Малюнок сім'ї», симптомокомплекс - тривожність, загальні показники

Симптомокомплекс -тривожність
Характерні ознаки в малюнку що свідчать про стан тривожності
№ п/п	Виділені показники	Результат (%)
1	Наявність штрихування	40%
2	Лінія обводки	25%
3	Лінія з сильним натиском	50%
4	Перебільшена увага до деталей.	55%
5	Стирання	20%



Додаток Д

Корекційна програма по зменшенню рівня тривожності у молодших школярів

Заняття 1. Знайомство з країною чар

Мета: Познайомитись з дітьми. Налаштувати на спільну роботу. Зацікавити в подальшій співпраці. Для налаштування дітей на чарівність нашої роботи, ми використали м'яку іграшку - Дюдюку, котра буде супроводжувати дітей протягом всіх занять.

Ритуал входження в казку. Під звуки музики "В гостях у казки… " ведучий показує дітям іграшку Дюдюку:

- Добрий день, діти. Сьогодні ми з вами розпочинаємо мандрівку по чарівним країнам казок. В дорозі нам знадобиться сміливість, рішучість, та ще багато різних дуже важливих якостей. В мандрівці нас буде супровод-жувати один казковий герой(ведучий дістає Дюдюку) - ось це Дюдюка! Для того, щоб дізнатися, хто це такий, ми повинні розповісти йому про себе [14, с.105].

Вправа 1. Знайомство.

Мета: створити довірливу атмосферу, зняти напругу. Діагностична мета: побачити, хто з дітей легко входить в гру, а хто дуже соромиться і потребує обережної уваги.

Хід вправи. Діти по колу передають Дюдюку і розповідають про себе: ім'я, і щось цікаве про себе.

Ведучий: Для того, щоб Дюдюка нас найкраще запам'ятала, давайте створимо собі бейджики у вигляді хмарок, та прикрасимо їх за власним бажанням.

Вправа 2. Створення бейджика.

Мета: зняття напруження, розвиток уяви.

Діагностична мета: кольорове зображення власного бейджика розповість про внутрішній емоційний стан кожної дитини.

Хід вправи. Дітям роздають заздалегідь приготовлені бейджики у вигляді хмарки та пропонують написати власне ім'я і прикрасити за власним бажанням. Ведучий: Дуже гарні в нас вийшли хмарки, тепер Дюдюка легко нас запам'ятає, і їй буде з нами дуже затишно. Проте, ми ще й досі не знаємо, хто така Дюдюка? Давайте спробуємо вгадати, звідки вона до нас потрапила, і де жила до зустрічі з нами.

Вправа 3. Звідки Я?

Мета: побачити рівень словникового запасу кожної дитини, вміння фантазувати.

Хід вправи: Діти по колу вигукують свої варіанти життя Дюдюки. Наприклад: - Вона жила в чарівному лісі з мамою та татом, а потім загубилась…

Ведучий: Діти, в нашої Дюдюки є мішечок, в якому лежить якась річ, можливо вона допоможе нам з'ясувати щось про її минуле?

Ведучий дістає з мішечка згорнутий аркуш паперу і читає дітям наступне: - Привіт. Мене звуть Дюдюка. Я зовсім самотня в цьому світі. Колись було зовсім все по - іншому, я жила разом з татом та мамою та з трьома братами і сестрою в невеличкій хатинці біля струмка. В нашому домі завжди було весело та гарно. Я з братами та сестрою дуже любила читати казки та слухати, як їх нам читала мама. Але потім мій старший брат сказав, що казки не цікаві і кинув книжку додолу. Я не знаю, що потім сталось, але коли ми взяли книжку в руки, всі її сторінки були чисті. От я і вирушила в мандрівку в пошуку дітей, котрі знають багато казок, і зможуть мені допомогти [14, с.106].

Ведучий: Ну що ж діти, потрібно допомогти Дюдюці?

Діти: Так, ми допоможемо, але як?

Ведучий: Для початку давайте згадаємо, яких казкових героїв ми знаємо, котрі можуть нам допомогти?

Вправа 4. Всі герої казок.

Мета: З'ясувати уподобання дітей щодо героїв казок та самих казок.

Хід вправи: Діти по черзі називають героїв казок, а ведучий записує їх на ватмані. В результаті на ватмані було записано біля 30 назв героїв.

Ведучий: Ось скільки героїв казок ми згадали. Тепер ми повинні вибрати серед них тих, хто відповідає вимогам справжнього чарівного героя.

Вправа 5. Якості героїв казок.

Мета: Активізація якостей дитини. З'ясувати, які з якостей в героях казок здаються дитині найбільш потрібними.

Хід вправи: Ведучий на ватмані пише назву героя казки і діти проголошують його якості [14, с.107].

Заняття 2. Сузір'я

Мета: Створення умови для згуртування колективу; надати дітям можливість розпочати внутрішньогрупову взаємодію, відчути переваги взаємодії, взаємодопомоги. На другому занятті ми вважали за необхідне з'ясувати, наскільки запам'яталось їм минуле заняття, чи готові вони продовжувати працювати далі в тренінговій групі.

Вправа “Моє ім'я”.

Мета вправи: зацікавити у вивченні себе, та можливостях власних змін.

Діагностична мета: З'ясувати, кому з дітей не подобається власне ім'я, що може свідчити про внутрішній конфлікт дитини.

Психолог задає питання; діти по колу відповідають.

Тобі подобається твоє ім'я?

Чи хотів би ти, щоб тебе звали по-іншому? Як?

Хто обирав твоє ім'я?

Вправа “Чарівні імена”.

Мета: аналізувати казкових персонажів за допомогою їхніх імен.

Хід вправи. Кожній дитині роздають картки з іменами героїв (Червона шапочка, Дюймовочка, Шрек, Івасик-Телесик, Снігуронька, Супермен, Іван-дурак, Міккі Маус, Красуня, Попелюшка, Мауглі, Бармалей, Айболить), та пропонується представити свого героя за допомогою імені героя.

Ведучий. Добре, діти, а тепер давайте з вами спробуємо назвати гарні якості кожного з нас.

Вправа “Наші якості”.

Мета: навчитись дітям помічати гарне в інших дітях, підвищити самооцінку сором'язливих дітей.

Діагностична мета: побачити, чи є діти, котрі не можуть бачити в інших гарне, що може свідчити про занижену самооцінку дитини.

Хід вправи: діти по колу, повертаючись один до одного називають якість один одного.

Під час вправи знайшлись діти, котрі не змогли назвати якість іншої дитини, тому ведучий запропонував наступну вправу.

Вправа “Ось ти який!”

Мета: підвищення самооцінки дітей, зняття емоційної напруги.

Хід вправи. Одна дитина виходить за двері, а тим часом всі інші діти перераховують її кращі якості. Потім дитина заходить і в неї питають: Який ти? Найчастіше сором'язливі діти кажуть - не знаю. Тоді ведучий каже: - тоді слухай про себе! І зачитує всі якості(не менше 10).

Релаксація “Килим-літак”.

Діти вмощуються як зручніше, закривають очі [14, с.108].

“Ми лягаємо на чарівний килим-літак. Килим плавно й повільно підіймається, несе нас по небу, тихенько похитує, заколисуючи; вітерець ніжно обдуває заморені тіла, всі відпочивають… Далеко внизу пропливають будинки, поля, ліси, ріки та озера…Поступово килим-літак починає знижуватися і приземляється в нашій кімнаті (пауза)…Потягуємося, робимо глибокий вдих і видих, відкриваємо очі, повільно і обережно сідаємо”.

Заняття 3. “Мандрівка на чарівну галявину”. Пісочна терапія

Мета: Згуртування дітей, створення атмосфери групової довіри та прийняття, формування навичок групової комунікації, зняття психоемоційної напруги.

Вправа. “Карта - мандрівка”.

Мета: Допомогти дитині уявити цілісність та завершеність наших занять за допомогою казкового персонажу Дюдюки.

Хід вправи. Ведучий повідомляє дітей, що Дюдюка не знає, куди потріб-но йти в комп'ютерній грі, адже не зрозуміло, де початок, де кінець. Тому діти повинні створити власну карту “комп'ютерної гри”, та допомогти Дюдюці мандрувати по ній [14, с.109].

Вправа “Дивовижні ляпки”. Діти фарбують на аркуші малюнок та згортають, а потім розгортають, порівнюють та вгадують, що намальовано.

Вправа “Відпочинок”. Діти лягають на “травку” та відпочивають. Психолог промовляє текст:

- Не можна довго лежати, травка помнеться (діти встають), з травки виростають маленькі квіточки(дітки складають долоні разом та піднімають вгору), на квіточку летить маленький метелик (діти тихенько махають долоньками). На кожен з дитячих пальчиків сіли метелики: 1,2,3,4,… коли психолог називає пальці, дитина махає тим пальчиком. Всі діти перетвори-лись на пташок, та полетіли в чарівну країну. Ось ми підійшли до чарівного будиночку і сідаємо слухати казку.

Заняття 4. “Жила - була дівчинка, схожа на вас…”

Мета: за допомогою казки виявити та опрацювати внутрішні проблеми дитини.

Вправа. “Читаємо та малюємо казку разом”.

Діагностична мета: Виявити наявність внутрішніх страхів дитини.

Хід вправи. Діти по черзі читають оповідання Д.Бретта “Жила-була дівчинка, схожа на тебе…” і малюють те, як вони уявляють сюжет. По закінченні вправи діти презентують свої проекти казки.

Вправа “Подаруй квіточку”.

Мета: навчитися формулювати свої думки та побажання. Одному з учасників гри дають квітку. Володар квітки може подарувати її тому, кому захоче. Всі інші звертаються до хазяїна квітки з відповідним проханням. Кожен учасник гри може виголосити тільки одне прохання. Володар вислуховує всі прохання, а потім робить свій вибір і віддає квітку. Після того як квітка знаходить нового володаря, проводиться обговорювання. Той, хто віддав квітку, пояснює свій вибір, говорить, чим саме зачепило його, підкупило це прохання.