Верифікація психодіагностичних можливостей рукописних текстів

Традиційно зв'язок між почерком та індивідуальними емоційно-психічними й фізіологічними особливостями людини є предметом вивчення графології (за деякими джерелами графеметрія (graphemetrics)). Для вивчення вираження характеру й здібностей особистості, яка написала текст, графологія використовує як технічні інформативні ознаки (швидкість і натиск письма, округлість, величина, з'єднаність, нахил, розмах, різниця висот великих та малих літер, стиль написання окремих знаків тощо), так і лінгвістичні - система й граматологія письма (змістова складова письма).

Попри дискусійність змісту терміну «графологія» (який традиційно асоціюється з «визначенням характеру людини через візуальні технічні ознаки почерку» (Encyclopedia Britannica, 2011)), теоретичних засад цього наукового напряму (за деякими джерелами це лише «проективна техніка»), розуміння первинності між технічними та лінгвістичними аспектами письма, цей термін («графологія») у студійованих нами наукових джерелах переважно інтерпретується як «лінгвістичний рівень аналізу, що вивчає графічні аспекти мови, беручи до уваги її стилістику та мультимодальність» (Gomez-Jimenez, 2015; Nkopuruk, 2018). Незважаючи на зазначене вище, будь-яка дискусія щодо графології повинна, на наше переконання, відштовхуватися та спиратися на науковий доробок Едварда Левентсона (Levenston, 1992) та Джона Леннарда (Lennard, 1996), оскільки вони запропонували ґрунтовний та конкретний підхід до ідентифікації писемності не лише як певного способу спілкування через візуалізовані графічні символи, який притаманний певним психотипам особистості, але й як певного лінгвістично-стилістичного феномену, завдяки якому перші систематично та структуровано організовуються комунікатором у повідомленн вимірюваними характеристиками, як-от: володіння тактикою переконання, рефлексія, емоційність, уподобання, інтуїція, емпатія, конформізм, само-контроль дотримання соціально-комунікативних норм, зразків поведінки, соціальних ролей тощо.

Вибух популярності графологічний ідей відбувся всередині минулого століття, коли в різних країнах світу був опублікований ряд авторитетних керівництв щодо персональної діагностики на основі власноручних дописів: «Почерк та особистість» Д.М. Зуєва-Інсарова (Зуев-Инсаров, 1992), «Довідник з графології» Г. Ренда (Rand, 1947), «Аналіз рукописного тексту як психодіагностичний інструмент: дослідження в загальній та клінічній графології» У. Зоннемана (Sonnemann, 1950) та багатьох інших. У той час на аналіз почерку покладалися великі сподівання. В огляді «Психології здорового глузду», поширеної в американському суспільстві, A. Roback (1939) оцінює графологію як цікаву та перспективну теорію. У передмові книги У. Зоннемана відзначено: «Графологія має зайняти належне місце серед методів діагностики особистості, нарівні з іншими проективними тестами (як тест Роршаха), що витримали перевірку часом» (Sonnemann, 1950). Але перевірка часом ала неоднозначні результати.

США графологічний аналіз активно застосовувався в багатьох професійних сферах, але в 90-х роках цей напрямок був дискредитований. Суспільне розчарування наочно відображене в науково-популярному серіалі «Beyond Science?», окремий випуск якого (Beyond Science?, 1997) був присвячений розвінчуванню графологічних діагнозів (на прикладі компанії Datagraph, що на той момент налічувала десятки тисяч графологів по всій країні; вони використовували 420 вимірювань, які об'єднували в профіль особистості по 14 характеристикам, від самоповаги до потенціалу продажів). В цей час були опубліковані результати низки критичних досліджень, що спростовували практичну достовірність графологічного аналізу. Експерименти (див. Ben-Shakhar, Bar-Hillel, Bilu, Ben-Abba & Flug, 1986) показали, що графологічні прогнози кар'єрної успішності (так само як і оцінки рукописних біографій співробітників, зроблені клінічними психологами за традиційними підходами), не корелюють з реальними оцінками роботодавців. Дослідження демонстрували, що графологічні описи особистісних рис не більш ефективні, ніж випадкові моделі або описи, зроблені неспеціалістами (Rafaeli & Klimoski, 1983; Ben-Shakhar et al., 1986). Учені (King & Koehler, 2000) за допомогою сфабрикованих особистісних профілів довели ілюзорність кореляцій графологічних висновках. У підсумку графологія була оголошена протонауковим та псевдонауковим вченням, про що сьогодні легко дізнатися з Вікіпедії.

У західній Європі ставлення до графології відносно прихильне та врівноважене. Активно працюють національні спільноти графологів, проводяться фахові конференції, ця спеціальність викладається у декількох вишах Іспанії та Німеччини. Суспільний інтерес підтримується тим, що аналіз мотиваційних есе та автобіографій, написаних власноруч, широко використовується в кадровому відборі (Steiner & Gilliland, 1996).

A. Jansen (1973) опублікував одне з найбільш ґрунтовних і поміркованих досліджень, присвячених пошуку наукового базису рафології. Впродовж семи років більше 8 тисяч суджень графологів контрольних груп були перевірені за зовнішніми критеріями та по відношенню один до одного. Встановлено, що при оцінці рукописів результати досвідчених графологів не відрізняються від висновків клінічних психологів або фахівців в області психодіагностики. Існують позитивні, але слабкі кореляції між графологічними судженнями та даними психологічних вимірювань, а також рейтингами роботодавців. Зафіксована низька надійність графологічного аналізу: дані різних фахівців не погоджуються між собою, навіть повторне тестування досвідченим графологом показує відмінні результати. Цікаво, що при однаковому матеріалі більш діагностично цінні висновки давали психологи, які використовували інший метод оцінки (психолінгвістичний аналіз тексту). Отже, хоча на рівні великих узагальнень графологічні судження частіше вірні, ніж невірні, для оцінки особистості графологія є сумнівним діагностичним методом з мінімальним практичним значенням (Jansen, 1973). На думку вченого, вона не має виступати основою для негайних (кадрових) рішень. Але графологія корисна як проективний метод - для висування гіпотез, які у випадку підтвердження іншими методиками є практично цінними. Це так званий метод «широкої смуги»: тест охоплює велику область, в межах якої пропонує певні моменти, які повинні бути досліджені більш надійними інструментами, але сам тест ніколи не повинен використовуватися як основа для рішень або прогнозів, оскільки його валідність в порівнянні з практичними критеріями занизька (слід відзначити що в цьому графологія виступає в одному ряду з відомими клінічними методами, наприклад, тестом Роршаха).

В окремих випадках, зумовлених обмеженістю інших джерел інформації застосування графологічного аналізу дійсно є доречним (наприклад при ретроспективному аналізі історичних постатей або дистантній діагностиці). Тоді вивчення почерку варто поєднати з психолінгвістичним аналізом тексту, оскільки попередні дослідження показали, що кожна людина використовує унікальне поєднання мовних атрибутів (тобто граматику, синтаксис, орфографію, лексику та фразеологію) як в усному, так і у писемному мовленні (Juola, 2006; McMenamin, 2002; Van Halteren et al., 2005).

У розрізі зазначеного, дане дослідженні не є абстрагованим від застосування мультимодальності, яка нещодавно стала корисним доповненням теоретичної системи графології, оскільки доповнює її інструментарій для аналізу візуальних аспектів мови й допомагає вирішенню певних питань щодо поліпшення розуміння певних графологічних її аспектів, а саме таких як: системи письма (Kress & Leeuwen, 1996: 55-57),розподіл (організацію) елементів письма (Lennard, 2005; Kress & Leeuwen, 1996: 59), пунктуацію (Leventson, 1992), правопис (Leventson, 1992; Kress & Van Leeuwen, 1996: 18-21, 58), шрифт та колір (Lennard, 2005; Leventson, 1992;

Van Leeuwen & Jewitt, 2001: 167-171), та лексико-граматичну й синтаксичну наповненість (Wright, 2014; Jakovljev & Milin, 2017). Отже, психолінгвістичний аналіз тексту базується на розумінні, що змістова і рухова сторони письменного мовлення є нерозривно поєднаними. Це втілюється у наступній залежності: певний рівень грамотності відповідає відповідному рівню координації рухів; зміст і цілі рукописного (письма) тексту визначають типографію почерку; особливості психічного стану особи впливають на його рухову сторону писемного мовлення і демонструють її (особи) нтелектуальну сторону.

Вітчизняні психологи залишалися осторонь цих процесів.

СРСР ця діяльність була заборонена, тож після його розпаду відбувся своєрідний «ренесанс» графології: книжкові полиці наповнюються публікаціями з тлумачення почерку; захищаються дисертації, що демонструють дієвість графологічного аналізу в дослідженні особистості (Смыслов, 1999; Осекова, 2003), напрямок отримує послідовників у бізнес-середовищі та науковій еліті. Почерк розглядається як форма антропологічного існування людини, при цьому за ним «уловлюються такі смисли, засобів для виявлення яких в європейській культурі досить небагато» (Кравченко, 2016). Сучасні графологи намагаються стандартизувати процес аналізу, залучивши до нього наукові та комп'ютерні алгоритми (Чернов, 2012).

Слід відрізняти графологію від почеркознавства, точного наукового напрямку, котрий застосовується в криміналістичних експертизах. Головне завдання почеркознавства - встановлення авторства рукопису, можливостей його приховування, виконання під впливом надзвичайних факторів. Визначення властивостей особистості обмежене аспектами віку, статі, перебування в екстремальних психологічних станах. Практикою судово- психологічних експертиз переконливо доведено, що характерні зміни почерку є інформативним маркером стресу, гострих емоційних станів людини (Линевич, 1998). Треба визнати, що на початку ХХ ст. кримінальне почеркознавство розвивалося спільно з графологією та «запозичило» у останньої опис загальних ознак почерку. Але сьогодні провідні експерти визнають спекулятивний характер графологічних висновків і не рекомендують застосовувати їх при встановленні фактів, що мають доказове та орієнтувальне значення (Орлова, 2007). Положення графології про пряме відображення в почерку усього розмаїття властивостей особистості, її вольових якостей, здібностей, потягів (аж до кримінальної спрямованості, благонадійності або політичної орієнтації виконавця) визнане утопічним та морально сумнівним (Бобовкин & Ручкин, 2017). Водночас, інші спеціалісти відзначають, що в цих роботах «можна побачити безліч думок методичного характеру, які заслуговують на увагу» (Ковалев, 2016). Посібники з графології друкує АПН України (Висковатова & Низовцев, 2008). На сайті Українського центру судових експертиз пропонуються послуги саме з формулюванням «графологічна експертиза» (УЦСЭ, 2019).

Підсумовуючи постановку проблеми, відмітимо основні критичні зауваження академічних психологів стосовно графологічного аналізу:

- безпідставність суджень про психологічне значення тих чи інших особливостей почерку та конфігурації літер (достовірність підтримується переважно переконливістю аргументів автора, кейсами-спостереженнями і зверненнями до колективного досвіду графологів);

- відсутність єдиного термінологічного апарату та єдності

нтерпретацій;

- формулювання висновків не стільки на основі характеристик письма, скільки на основі іншої доступної інформації про людину (зміст наративних творів, проекція образу відомих особистостей на очерк і т. д.);

- відсутність клінічних та експериментальних підтверджень того, що існує зв'язок між конкретними рисами почерку та рисами особистості, запропонованими графологами; сумніви у принциповій можливості діагностикиіндивідуальнихрис на основі обмеженого спекту поведінки;

- відсутність поступального розвитку постулатів, ідей та методів всередині самого учіння, що свідчить про його ненауковий арактер.

Самі графологи стверджують, що їхня праця - швидше мистецтво, ніж наука: «Результат інтерпретації почерку багато в чому залежить від особистості інтерпретатора-графолога і дуже багато в чому будується на емпатії, відчутті виконавця через його рукописний текст. Почерк чинить на інтерпретатора сугестивну дію, на яку той відгукується» (Кравченко, 2016). Зрозуміло, що подібні твердження викликають сумніви не тільки у науковців, й загалом людей з критичним мисленням. Яскрава критика тривіальної графології наведена в проекті Є. Вострікова (Востриков, 2010) «Ніби наука». Автор підкреслює, що сучасна графологія ігнорує здобутки суміжних дисциплін: фізіології, нейропсихології, педагогіки, психології. Відсутність наукового пояснення механізмів індивідуалізації почерку не дозволяє робити скільки-небудь об'єктивну оцінку особистісних рис. Таким чином, при комерційному використанні графологія найчастіше представляється шарлатанством або навмисним шахрайством, методом маніпуляції.

Таким чином, ряд емпіричних досліджень останніх десятиріч переконливо демонструє помилковість психологічних висновків, зроблених на основі виконання рукописів. Подібні експерименти, проведені з метою підтримки графологічних принципів, не дають однозначно позитивних результатів. Досить часто подібні публікації викликають нарікання з методологічної точки зору (використані діагностичні інструменти, об'єм та якість вибірок, методи статистичного підтвердження). Так, у роботі B. Thiry (2009) графологічні змінні порівнюються із змінними тесту Роршаха, а емпіричні висновки О.В. Осєкової (Осекова, 2003) базуються на дослідженні всього 40 осіб - представників чотирьох класичних типів темпераменту.

Водночас, навіть найзапекліші критики погоджуються з тим фактом, що результати графологічного аналізу схвально сприймаються замовниками та непідготовленими читачами. Це можна пояснити артефактом сприймання - графологічні профілі зазвичай містять широкий набір різноманітних ознак, частина з яких оцінюються як хибні та невідповідні, частина - як нейтральні, а частина співпадає з думкою людини про себе. Люди переоцінюють саме збіг з самооцінкою, тому в цілому профілі сприймаються як достовірні. Через «помилку персональної валідації» не можна довіряти даним особистого підтвердження графологічних аналізів (Forer, 1949).

Методики та процедура емпіричного дослідження

У якості об'єкта емпіричної перевірки ми використали ессе «Як створити кращу копію себе». Предмет вивчення - нахил літер - характеристика почерку, яка визначалася за допомогою простих вимірювань. Кут нахилу кількісно вимірювався в інтервальній шкалі, що полегшувало використання математичних процедур. (Попередньо зауважимо, що ця ознака досить глобальна та незмінна для того, щоб трактувати її як виразний маркер певної психофізіологічної та типологічної організації особистості). Окрім цього, щоб проаналізувати лінгвістичну складову письма, студенти також заповнили анкету на визначення особистості за п'ятифакторним питальником особистості «Велика п'ятірка» (John, Donahue, & Kentle, 1991). Кожне ессе також було оцінене за 5- бальною шкалою для кожної риси особистості відповідно до ієрархічної моделі особистості (нейротизм (NEU), екстраверсія (EXT), відкритість досвіду (OPN), схильність до згоди (AGR) та сумлінність (CON)). Крім балів, текстова база даних містила бінарні значення для кожної ознаки (висока/низька), які були отримані за допомогою медіани розбиття за балами. Розподіл класів бінарних значень показано в таблиці (табл. 1).

Таблиця 1. Розподіл класів у текстовій базі даних

Ознаки	OPN	CON	EXT	AGR	NEU
Низька	48.46%	49.19%	48.26%	46.92%	50.04%
Висока	51.54%	50.81%	51.74%	53.08%	49.96%

Етапи дослідження

Дослідження проходило в кілька етапів:

Збір даних про поширеність та варіативність змінної у достатньо представницькій вибірці. Опитуваними стали студенти старших курсів університету, які навчаються за гуманітарними та фізико-математичними спеціальностями (119 осіб віком від 20 до 32 років). Матеріали дослідження залучали продукти повсякденної письмової діяльності, як-от: зошити з конспектами, робочі записи, щоденники, так і ессе «Як створити кращу копію себе». Нахил визначався за кутом вертикальних ліній відносно горизонтальної основи рядків (великі літери Г та П, малі літери р, ф, т, цифра 4 в анкетах). Метод математично-статистичної обробки отриманих даних: кластеризація в програмі SPSS (ієрархічний кластерний аналіз з побудовою дендрограми; метод кластеризації Average Linkage (Between Groups), міра відстані між об'єктами - квадрат евклідової відстані); частотний аналіз. На основі проведеної кластеризації сформували дослідницькі групи з яскраво вираженими типами нахилу почерку: лівостороннім (12 осіб), прямим (23 особи) та правостороннім (50 осіб).

Вивчення інтерпретації нахилу в керівництвах з графологічного аналізу (всього зібрали 9 випадків, ще від п'яти відмовились через явну повторюваність описів). Складання загальної інтерпретації лівостороннього нахилу як психодігностичної риси на основі проведеного змістовно-семантичного аналізу текстів.

Для визначення якості вживання лексичного запасу ми використовували два основні підходи: низхідний аналіз (LIWC та MRC) та висхідних аналіз (тематичне моделювання із латентним розміщенням Діріхле (LDA)). Для визначення якості вживання граматичних структур, ми скористалися підходом Бібера до визначення прикметних характеристик письмового тексту (Biber, 1988). Комп'ютерна програма LIWC2007 допомогла нам оцінити ессе за, загалом, 80 параметрами, зокрема: відносна частота слів, знайдених у кожній попередньо визначеній категорії, та структурні особливості, такі як загальна кількість слів та кількість слів на одне речення. Відповідно до MRC підходу, ми застосували 14 показників, якими є: довжина слова, кількості складів або фонем, а також значення частоти використання, зображуваності, конкретності, тощо. Показники MRC були розраховані шляхом усереднення балів за кількість слів у ессе, знайдених у текстовій базі даних (на відміну від усереднення по загальній кількості слів). Ми підготували п'ять класифікаторів згідно методу опорних векторів (SVM) з лінійним ядром, по одному для кожної риси особистості. SVM були обрані завдяки попереднім їх описам, в яких зазначалося, що вони відповідають такому задання краще, ніж інші алгоритми (Mairesse et al., 2007), а лінійні ядра були використані для забезпечення інтерпретаційності моделі. Для реалізації дослідження ми використовували бібліотеку машинного навчання Scikit-learn, яка, в свою чергу, використовує основу Libsvm. Класифікатори були налаштовані без модифікацій (тобто, штрафний параметр C=1,0).

Формулювання питань для перевірки ефекту персональної валідації у вибірці студентів. Вислови графологів ми майже дослівно відтворили у анкеті, призначеній для визначення схильності погоджуватися з такими твердженнями (всього сформулювали 22 питання). Респондентів просили оцінити ступінь своєї згоди з запропонованими твердженнями за допомогою 5-бальної шкали: 1 - ніколи, 2 - рідко, 3 - іноді, 4 - часто, 5 - завжди.

На етапі обробки підсумували оцінки по кожному питанню групах з різними типами нахилу почерку - рис. 1.

Рис. 1 Порівняння груп: S-крптерін тенденцій Джонкіра1. Дизайн емпіричного дослідження психолінгводіагностичного потенціалу почерку



Значущість міжгрупової різниці була визначена за допомогою S-критерію тенденцій Джонкіра (Сидоренко, 2004), підрахунки здійснювались в програмі SPSS 16.0.

22 питання анкети з графологічними інтерпретаціями -11 діагностичних шкал стандартизованого опитувальннка психологічного благополуччя особистості

5. Перевірка валідності графологічної інтерпретації лівостороннього нахилу за допомогою стандартизованих опитувальників з визнаною психометричною компетентністю. Була використана Шкала психологічного благополуччя К. Ріфф адаптації Т.Д. Шевеленкової, П.П. Фесенко (Шевеленкова & Фесенко, 2005). Результати психологічної діагностики в групах представлені у вигляді середнього±SD; перевірка статистичної відмінності розподілів проведена, як і в попередньому випадку, за допомогою S-критерію тенденцій Джонкіра.



Результати емпіричного дослідження та дискусії

Особливості нахилу рукописного тексту у вибірці студентів.

Вимірювався нахил почерку в рукописних матеріалах 119 студентів різних спеціальностей. Процедура кластерного аналізу дозволила впорядкувати отриманий масив даних у відносно однорідні групи, котрі можна розглядати як природно існуючі типи почерку. Кластеризація розділила опитуваних на шість груп різного розміру. В табл. 2 представлені результати всієї вибірки, а також поширеністьтипів середосіб різної статі.

Таблиця 2. Кластери даних, виділені на основі кута нахилу почерку студентів (абсолютні значення та %)

Кут	нахилу літер відносно горизонтальної основи листа
	Лівосторонній нахил	Прямий	Правосторонній нахил
	125-108°* 105-98°	94-86°*	82-75°	72-55°*	50-34°
n=119	12 (9,8%) 7 (6,2%)	23(19,1%)	18(14,9%)	50(41,9%)	9(8,1%)
Чоловіки (n=54)	6 (10,9%) 4 (7,2%)	11(20,3%)	9 (16,9%)	18(32,8%)	6(10,9%)
Жінки (n=66)	7 (10,8%) 3 (5,1%)	12(17,7%)	9 (14,2%)	32(47,1%)	3 (5,1%)

Прим.: * - категорії, обрані для наступного порівняльного аналізу

Прояви право- або лівостороннього почерку є неоднорідними містять різні ступені виразності. Найпоширенішим серед студентів є правостороннє письмо з трьома варіантами нахилу (типовим можна вважати нахил 72-55°, виявлений у 41,9% вибірки). Виразний лівосторонній почерк виявлений у 9,8% опитаних, ще 6,2% пишуть з кутом нахилу 105-98°. В третині випадків цей нахил пояснюється ліворукістю.

Поширеність лівостороннього нахилу не залежить від статі, в той час як виразний правосторонній (кут менше 50°) властивий переважно чоловікам.

Особливістю вибірки є активна письмова діяльність, тож отримані дані характерні для дорослих із сформованими рухово-письмовими навичками. Наша статистика не відповідає даним графологічних джерел, де найбільш поширеним називають почерк з кутом нахилу 45-50° (Зуев-Инсаров, 1992). Щоправда, попередні дані стосовно нахилу, наведені Д.М. Зуєвим-Інсаровим, стосуються ще початку ХХ ст. Графолог пише, що після першої світової війни збільшилася частка людей, які пишуть вертикальним почерком (від 10% до 35%). Ю.Г. Чернов (Чернов, 2012) відзначає, що раніше в школах домінувала тенденція до виразно правого нахилу, а пізніше учнів навчали більш прямому почерку. Це свідчить про існування певних соціально-культурних факторів, що впливають на формування почерку як складової загальної мовної культури особистості.

Результати визначення якості вживання лексичного запасу і вживання граматичних структур представлені в табл. 3.

Таблиця 3. Результати визначення якості вживання лексичного запасу і вживання граматичних структур представлені, для кожного класу з довірчим діапазоном 95%

		Вихідні дані	Словни ковий запас, низхідний аналіз	Словни ковий запас, висхідний аналіз	Граматика	Комбінування
		(А) Більшість	(В) LIWC+MRC	(C) LIWC	(D) Biber	(E) Biber+LIWC	(F) Biber+MRC
	П	.515	.617±.006	.606±.006	.576±.007	.602±.006	.602±.006
OPN	Т	.515	.634±.006	.617±.006	.586±.007	.619±.006	.615±.006.
	ВМ	1.	.611±.010	.605±.01	.607±.010	.614±.009	612±.010
	П	.508	547±.006	.551±.006	.551±.006	.546±.006	.548±.007
CON	Т	.508	.550±.005	.553±.006	.554±.006	.550±.006	.551±.006
	ВМ	1.	.607±.009	.611±.010	.599±.010	.588±.010	.598±.009
	П	.517	.562±.007	.545±.006	.546±.007	.553±.007	.557±.007
EXT	Т	.517	.570±.006	.554±.005	.553±.006	.562±.006	.563±.006
	ВМ	1.	.624±.010	.624±.010	.635±.010	.614±.010	.644±.010
	П	.531	.545±.007	.552±.007	.549±.006	.552±.006	.553±.007
AGR	Т	.531	.561±.006	.567±.005	.562±.005	.570±.005	.570±.006
	ВМ	1.	.651±.011	.664±.010	.678±.010	.636±.010	.649±.010
	П	.500	.565±.007	.571±.006	.545±.006	.552±.006	.545±.007
NEU	Т	0.	.563±.007	.571±.007	.545±.006	.552±.006	.544±.006
	ВМ	0.	.577±.012	.571±.011	.535±.010	.551±.011	.550±.011

Умовні позначки: П (Похибка), Т (Точність), ВМ (Відгук моделі); нейротизм (NEU), екстраверсія (EXT), відкритість досвіду (OPN), схильність до згоди (AGR) та сумлінність (CON)).

Наше дослідження цього аспекту виявило значну складність ідентифікації рис особистості зі змістових показників тексту. Погоджуємося з В. Мішель і Я. Шода (Mischel & Shoda, 1995), які стверджували, що індивідуальні відмінності в соціальній поведінці насправді змінюються в різних ситуаціях (ситуативність) не є повністю стійкими. Таким чином, якщо продукування тексту особистістю та текстовий аналіз попадають у різні соціальні ситуації, завдання, які використовуються з метою отримання певного результату як золотого стандарту, не зможуть продемонструвати прийнятні показники.

У процесі дослідження ми виявили важливу особливість - близько третини вибірки мають два «робочі» типи почерку, які відрізняються нахилом. Тому отримані дані не є остаточними.

2. Інтерпретації лівостороннього письма в графологічних джерелах: змістовно-семантичний аналіз.

Правосторонній нахил - типова ознака мовної культури та норм письма. Графологи відзначають цей факт: Д.М. Зуєв-Інсаров (Зуев-Инсаров, 1992) описує цей нахил як найбільш зручний (у напрямку руху літер, оскільки ми пишемо зліва направо); І. Гольдберг (Гольдберг, 2012) називає правий нахил природним та найменш енерговитратним; В. Тараненко пояснює, що таким чином «рука ніби біжить в майбутнє, встигаючи за думкою» (Тараненко, 2001). Очевидно, що будь-які психологічні інтерпретації цієї ознаки будуть невиправдано широким узагальненням, хоча це не заважає графологам приписувати правосторонньому нахилу діагностичну значущість.

В якості діагностично-інформативної змінної нас цікавило відхилення від норми, звичайного правостороннього нахилу. Д.М. Зуєв-Інсаров (до речі, володар прямого підпису) пояснює, що в школі всіх учать писати вправо, однак деякі не можуть підкоритися загальним правилом і креслять вертикальні літери: вони несвідомо слідують внутрішньому інстинкту, сильнішому за прищеплені звички (Зуев-Инсаров, 1992). Розглянемо, яким чином ці випадки інтерпретуються в керівництвах з графології.

Цей етап дослідження був присвячений роботі з текстами першоджерел. Ми відшукали пояснення та інтерпретації лівостороннього нахилу в публікаціях з графології, порівняли їх, виділили основні змістовні категорії. Результати пошуку представлені в табл. 4.

Таблиця 4. Інтерпретації лівостороннього нахилу літер у першоджерелах з графологічного аналізу

Автор та рік	Текст, що стосується
видання	лівостороннього нахилу у письмі
І. Моргенштерн (Моргенштерн, 1903)	Упертість. Перевернений вліво почерк
В. Маяцький (Маяцкий, 1907)	Похилий навпаки. Неприродність, манірність, хитрість, деспотизм, скритність, недовіра, страх власного почуття.
Д. Зуєв-Інсаров (Зуев-Инсаров, 1929)	Перевернений вліво (125°) почерк, проти напрямку руху, виникає найчастіше в результаті невідповідності особистих природних схильностей і потягів людини з зовнішніми умовами виховання і життя. Перевернутий почерк вказує на норовливість, упертість, вимогливість, недовірливість, іноді нещирість і скритність. ... свідчить про бажання зайняти особливе місце, бажанні йти всупереч загальній думці.
І. Щеголев (Щеголев, 2005)	... у такої людини помітний контроль розуму над серцем. У разі ще більшою перевернутого почерку люди дуже скупо проявляють свої почуття, у них явно проступає тенденція до скритності, холодності і великий стриманості
В. Тараненко (Тараненко, 2005)	Проти градієнта. Лівий нахил у правшів - очевидний нонсенс... Чого це раптом рука пишучого виводить рядки або окремі слова, фрагменти, немов задкуючи задом наперед? Або - не важливо куди, аби всупереч? Мабуть, в кожній людині закладено спокуса вчинити не так, як всі, або зробити не так, як завжди. ... протистояти чому-небудь для нього - найперше задоволення, а не якийсь прагматичний розрахунок ... мотивації робити або чинити всупереч. ... зворотний нахил букв висловлює внутрішню, найчастіше підсвідому опозицію пишучого не тільки по відношенню до зовнішнього оточення, але перш за все - по відношенню до самого себе. «Шкідливість» - не що інше, як спроектоване зовні невдоволення самим собою. «Контрреволюція» пишучої руки є явний прояв особистісної самоконфліктності, внутрішньої неузгодженості. Звичайно, заперечуючи будь-який світопорядок, а разом з ним і якусь частину самого себе, можна досягти багато чого, але ніколи не досягти рятівного душевного комфорту. ... вперті й наполегливі ... Крім того, «які йдуть проти» не потребують сигналів схвальної підтримки не тільки зверху, але і знизу.
Т.П. Вісковатова & Н.В. Низовцев (Висковатова & Низовцев, 2008)	Написання букв з нахилом в ліву сторону вказує на наявність в структурі особистості прагнення дотримуватися тільки власної думки всупереч загальноприйнятій
І. Гольдберг (Гольдберг, 2012)	... нахил «показує» одну з основних тенденцій в устрої особистості людини, її спрямованість, її природу і яким чином вона її проявляє ... він пов'язаний з динамічними параметрами почерку, з рухом ... Якщо правий нахил - «спуск», то прямий можна порівняти з прямою поверхнею... Аналогічно аналіз відбувається і з лівим нахилом, ми можемо умовно уявити собі його в якості «опору», «сходження в вгору». «Сходження в вгору» - нераціонально, умовно «сізіфова праця» (якщо потрібно дійти, гору можна було просто обійти), це зосередження саме на «горі», на власноруч спорудженій собі перешкоді, бар'єрі, що відокремлює себе - від людей, соціуму, цілей, прямої взаємодії з навколишнім середовищем. Так, це закриття своєї природи і стримування себе, своїх почуттів, але тут немає нічого «раціонального», це не розум, а захист людини, якій важко. Лівий нахил = опозиція, і позиціонування себе саме так, «проти» оточенню.
С. Сибірська (Сибирская, URL)	Лівий нахил - представляє внутрішній світ, минуле. Його самоусвідомлення тяжіє до усамітнення, відстороненості. Він ніби прагне повернутися до матері, бути дитиною під захистом матері. Лівий нахил є показником наявності бар'єру між собою і зовнішнім світом. Помірно лівий (1-10 град. вліво від вертикалі) зображує відстороненої, усамітненої людини,... Можлива регресія емоцій і подій. Ці люди відштовхують від себе зовнішнє середовище. Живуть у своєму внутрішньому світі, не стикаючись з зовнішнім і мають труднощі в адаптації до певних ситуацій. Вони рідко висловлюють свої емоції відкрито, вважають, що це недоречно. ... показово для пригніченого стану, в результаті якого сформувалася відстороненість від дійсності, побоювання майбутнього і можливо відторгнення батьків. Причиною цього може бути пригнічене, травмуюче дитинство.. Вони контролюють свої прояви емоцій, зовні здаються холодними, будучи насправді всередині досить емоційні.
Графологічна школа Парижу	Перевернений лист (лівонахилений). Ця ознака листа видає оборону людини, постійні побоювання і бажання захиститися від явних, але часто від уявних небезпек.
Американська графологічна школа	Емоційно пригнічена людина, зациклена на своїх переживаннях. Вона проявляє свої почуття тільки в моменти великого гніву, великої пристрасті або величезної напруги. У решту часу, вона зовні холодна і стримана. Приймає рішення на основі холодного розрахунку, вона рідко буває імпульсивною і не має потреби висловлювати свої почуття відкрито. Така людина вважає, що вираз емоцій - марна трата сил. Для оточуючих людей вона загадка, важко передбачити, які почуття вона відчуває. Така людина полюбляє бути одна і вважає за краще працювати наодинці. . що більшість людей з таким нахилом, перенесли в дитинстві глибоку фізичну чи психічну травму. тепер вони побоюються довіряти людям. Лівий нахил свідчить про те, що будучи дитиною, людина не відчувала себе захищеною.

Прим.: виділені жирним курсивом одиниці тексту, використані в анкеті для визначення ефектів персональної валідації

наведених уривків наочно простежується еволюція уявлень про інтерпретації лівостороннього нахилу в працях графологів. Фактично ці описи представляють собою філософствування навколо раніше опублікованих текстів - з додаванням деталей та власних асоціацій автора. Більшість сучасних російськомовних інтерпретацій, присвячених лівосторонньому нахилу, по суті, закладені більше 100 років тому І.Ф. Моргенштерном (Моргенштерн, 1903) та Д.М. Зуєвим-Інсаровим (Зуев-Инсаров, 1992). Це ознака відсутності розвитку теоретичних знань, нездатності до накопичення та осмислення емпіричних спостережень (що знову повертає нас до думки про ненауковість графологічного методу).

Змістовно-семантичний та термінологічний аналіз тверджень, зібраних в таблиці 2, показує що тлумачення однієї ізольованої риси почерку містить найширший спектр інтерпретацій, які стосуються багатьох сфер психічного життя - від емоцій до досвіду дитячих травм. Разом з тим, можна виділити декілька загальних тем: мотивація «діяти всупереч», стриманість емоційних проявів, інтровертованість, невдоволеність собою і зовнішніми обставинами.

Загалом зміст інтерпретацій фокусується навколо лексико- семантичної групи «поперечність», що є прямою асоціацією до характеристики письма (рис. 2).

Все вищесказане призводить нас до висновку, що в основі наданих інтерпретацій не реальні спостереження за проявами психічних властивостей носіїв певних різновидів почерку, а власні асоціації авторів. При цьому характеристики почерку як продукту автоматизованої дії безпосередньо переносяться на характеристики особистості. З цим висновком погоджується критика графології. Є. Востриков (2010) відзначає антропоморфізм аналізу почерку - наділення людськими якостями неживих предметів. П. Грейслер (Greasley, 2000) характеризує цей метод як «творче використання аналогії, символізму та метафори». Р. Кінг і Д. Кохлер (King & Koehler, 2000) пояснюють, що семантичний зв'язок між словами, які використовують для опису почерку та особистісних рис, сприяє тому, що люди погоджуються з висновками графологів.

Рис. 2. Семантичне поле інтерпретацій, що виражають поняття «поперечність» як відображення характеристики письма «супротив»

3. Перевірка персональної валідації графологічних інтерпретацій.

Якщо висновки графологів носять непідтверджений та умоглядний характер, чому більшість осіб, які пробують цю послугу, відмічають високий ступінь збігу отриманих профілів з дійсністю? Критики називають в якості основної причини помилку сприйняття, фект персональної валидації.

Вислови графологів (підкреслені у табл. 2) ми відтворили у нкеті, призначеній для визначення схильності погоджуватися твердженнями. Ми запропонували анкету всім опитуваним, отримані оцінки порівняли в групах з різними типами нахилу почерку (табл. 5).

Стосовно ряду тверджень анкети усі без виключення опитувані висловилися позитивно (поставили оцінки від 3 до 5, що відповідає ступеням виразності «іноді», «часто» або «завжди»). Серед характеристик, з якими погоджуються і приписують собі: «Я буваю впертим(ою)», «Хочу чинити не так, як всі або робити не так, як завжди», «Моє життя можна порівняти із сходженням на гору», «Незадоволений(а) собою», «Майбутнє лякає мене», «Переважно контролюю власні емоції», «Навколишнім важко здогадатися про мої справжні думки та почуття», «Я готовий оборонятися, навіть якщо явних неприємності немає», «Стараюсь дотримуватись власної думки і не слідувати загальній течії». Отже, ці формулювання жодним чином не диференціюють опитаних і не мають діагностичної цінності.

Таблиця 5. Середні оцінки в групах щодо тверджень - графологічних інтерпретаційлівостороннього нахилу (оцінки за 5-бальною шкалою)

Зміст твердження	Ідентифікаційні ознаки груп Лівий Прямий Правий нахил почерк нахил
Я буваю впертим(ою)	4,1	4,0	3,8
Я вимогливий(а) до інших	3,7	2,8	4,4*
Власні почуття лякають мене	2,5	3,2	2,8
Зовнішні умови життя не відповідають моїм природним	1,8	3,5	3,2
схильностям та бажанням
Я йду всупереч загальній думці	1,6	3,1	3,1
Гадаю, краще не довіряти людям	3,2	2,4	3,9*
Я людина, у якої розум головніше за серце	3,9	2,6	3,7
Хочу чинити не так, як всі або робити не так, як завжди	3,9	4,1	4,4*
Незадоволений(а) собою	3,6	4,2	4,3
Не відчуваю душевного комфорту	2,5	3,9	3,1
Моє життя можна порівняти із «сходженням на гору»	3,9	4,4	3,6
Я самостійно будую перешкоди між собою та світом,	1,8	3,9	3,9*
іншими людьми, власними цілями Моя стриманість - це захист людини, якій насправді	3,7	3,5	3,1
Важко Мені краще бути та працювати наодинці	2,5	3,8	2,7
Вважаю, що відкрито проявляти емоції - недоречно і	4,9	3,3	3,5
небезпечно
Майбутнє лякає мене	4,0	4,1	3,9
Моє дитинство було нелегким, я не відчував себе захищеним.	2,3	3,7	3,8*
Переважно контролюю власні емоції.	4,3	4,2	4,2
Навколишнім важко здогадатися про мої справжні думки та почуття	4,4	3,4	3,3
Я готовий оборонятися, навіть якщо явних неприємності немає	4,5	3,6	4,6
Вважаю, що виражати свої емоції - пуста витрата сил	2,2	3,8	3,2
Стараюсь дотримуватись власної думки і не слідувати«загальній течії	4,5	4,6	4,1

Прим* - статистично підтверджена різниця розподілу даних в групах (S-критерій тенденцій Джонкіра на рівні значущості 0,05).

Стосовно п'яти пунктів анкети отримані показники, що підтверджують статистичну різницю між групами з різним нахилом почерку (на рівні достовірності р <0,05). Але звертаємо увагу, що в усіх випадках ознаки, приписані графологами володарям лівостороннього почерку, мають більшу виразність у людей, почерк яких є прямим або правостороннім.

У підсумку жодна із представлених в анкеті 22 графологічних нтерпретацій лівого нахилу не виявилася дійсно виразнішою

групі з лівостороннім почерком. Це є однозначним доказом помилковості графологічного підходу. Ми показали, що графологічні описи містять широкий перелік загальновизнаних психологічних характеристик. Це сприяє тому, що люди в цілому погоджуються з ними як достовірними.

Пошук відмінностей в групах з різним нахилом почерку за допомогою валідного психодіагностичного інструментарію. Якщо графологічний аналіз містить недостовірні інтерпретації- фантазії, можливо існують інші, більш валідні пояснення відмінностей у нахилі? Або ж почерк взагалі не є діагностичним маркером, за яким можна вивчати психічні явища? Для відповіді на ці питання ми порівняли в групах результати стандартизованої діагностичної методики, спрямованої на вимірювання психологічного благополуччя особистості (табл. 6).

Таблиця 6. Діагностичні параметри Шкали психологічного благополуччя Ріфф в групах з різним нахилом почерку (середнє±SD)

	Ідентифікаційні характеристики груп
Діагностичні параметри	Лівостороннт нахил	Прямий почерк	Правосторонній нахил
Основні шкали Позитивні відносини з оточуючими	60,1±7,3	62,1±7,0	61,7±6,9
Автономія	58,3±7,7	60,7±6,9	57,5±7,5
Управління середовищем	55,8±8,1	58,4±7,8	62,3±8,7 *
Особистісний ріст	64,9±5,4	65,1±6,1	64,9±7,2
Цілі в житті	64,0±7,1	61,3±8,2	62,8±6,6
Самоприйняття	60,9±6,6	65,1±6,3	63,4±5,8
Індекс психологічного благополуччя	366,7±21,5	370,7±20,7	368,3±21,8
Додаткові шкали Шкала «Баланс афекту»	83,6±10,1	91,1±9,5	90,7±10,3 *
Шкала «Осмислення життя»	97,8±9,2	99,3±9,3	98,5±9,0
Шкала «Людина як відкрита система»	65,1±7,2	65,2±6,9	65,0±7,8
Шкала «Автономія»	42,4±5,5	39,6±6,1	40,7±5,8

Страница:

•  1 
•  2 

статья "Верифікація психодіагностичних можливостей рукописних текстів" скачать

Подобные документы

• Теоретико–методологічні засади вивчення особистості, її формування та розвиток

  Поняття особистості у психології. Проблема рушійних сил розвитку. Дослідження особистості біографічним методом. Роль спадковості й середовища в розвитку особистості. Психодіагностичні методики, спрямовані на дослідження особливостей особистості.
  
  дипломная работа [78,0 K], добавлен 28.10.2014
  

• Вплив когнітивної складової "Я-концепції" на поведінку людини у групі

  Історичні аспекти розвитку вікової психології в Україні та сучасний стан науки. Донаукові ідеї вікової психології в Україні. Становлення наукових ідей вітчизняної вікової психології. Визначення основних напрямків і тенденцій вітчизняних досліджень.
  
  курсовая работа [94,3 K], добавлен 23.05.2014
  

• Індивідуально-психологічний стиль педагогічної діяльності. Прийоми його формування

  Психологічне поняття індивідуального стилю педагогічної діяльності. Структура особистості як основа формування індивідуального професійного стилю. Експериментальне дослідження стильових особливостей та аналіз успішності вчителів загальноосвітньої школи.
  
  курсовая работа [155,9 K], добавлен 11.04.2015
  

• Психологічна структура особистості

  Особистість як об'єкт дослідження в психології, спроби її визначення, структура та елементи. Етапи формування та розвитку особистості людини як багатогранного процесу, фактори, що чинять вплив на нього. Проблеми, що негативно відбиваються на особистості.
  
  курсовая работа [31,9 K], добавлен 16.03.2010
  

• Причини формування нарцисичної особистості

  Аналіз підходів до поняття нарцисизму, причини та передумови для його формування. Вплив особливостей сімейного виховання на розвиток нарцисичної та психічно стійкої особистості. Вивчення нарцисичного розладу як порушення процесу самоідентифікації.
  
  статья [25,4 K], добавлен 06.09.2017
  

• Формування людини як особистості в умовах цілеспрямованого впливу

  Концепції психологічних основ виховання в сучасній педагогічній психології. Роль дитинства в становленні особистості. Поняття виховного впливу. Ефективність психогімнастики як засобу емоційного впливу на формування особистості дитини дошкільного вiку.
  
  курсовая работа [52,3 K], добавлен 09.02.2011
  

• Уміння і готовність особистості до спільної групової діяльності

  Аналіз теоретичних підходів до дослідження проблеми спільної діяльності. Команда та колектив як суб’єкти спільної діяльності. Експериментальне дослідження соціально-психологічних особливостей уміння і готовності особистості до колективної праці.
  
  курсовая работа [93,8 K], добавлен 27.06.2015
  

• Формування людської особистості під впливом біологічних факторів

  Аналіз впливу на розвиток особистості людини таких біологічних факторів як спадковість, уроджені особливості, стан здоров'я. Вивчення поняття особистості, його структури. Характеристика індивідуальності, як неповторного поєднання психічних особливостей.
  
  реферат [17,5 K], добавлен 16.01.2010
  

• Проблема самосвідомості особистості

  Теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми самосвідомості у зарубіжній і відчизняній психології. Виникнення проблеми самосвідомості. Рефлексія і внутрішній діалог як необхідні умови її формування. Поняття "Я - концепції" та самооцінка особистості.
  
  курсовая работа [63,7 K], добавлен 07.01.2011
  

• Порівняльна характеристика розвитку ціннісної сфери старшокласників і студентів

  Сучасні підходи до розуміння поняття "цінності" у психології. Аналіз процесу їх формування в юнацькому віці. Експериментальне дослідження психологічних особливостей динаміки ціннісних орієнтацій старшокласників і студентів та особливостей його перебігу.
  
  магистерская работа [157,9 K], добавлен 19.10.2011
  

Другие документы, подобные "Верифікація психодіагностичних можливостей рукописних текстів"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам