Роль середовища і спадковості в розвитку індивідуальності людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

З дисципліни “Психологія індивідуальних розрізнень людини“

На тему: “Роль середовища і спадковості в розвитку індивідуальності людини“

Київ 2020 рік



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВИВЧЕННЯ РОЛІ СЕРЕДОВИЩА І СПАДКОВОСТІ В РОЗВИТКУ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

1.1 Індивідуальність, як предмет вивчення психології індивідуальних розрізнень людини

1.2 Основні чинники формування індивідуальності людини

1.2.1 Природа спадковості

1.2.2 Вплив середовища на індивідуальні відмінності людини

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ СЕРЕДОВИЩА І СПАДКОВОСТІ В РОЗВИТКУ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

2.1 Теоретичне обґрунтування діагностичного інструментарію дослідження

2.1.1 Тест «Формула темпераменту А. Бєлова»

2.1.2 Методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча

2.2 Виявлення ролі чинників середовища і спадковості в розвитку індивідуальності людини

2.3 Аналіз та інтерпретація отриманих результатів

2.4 Практичні рекомендації з урахуванням ролі середовища і спадковості в розвитку індивідуальності людини

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Кожна людина народжується як індивід (від лат. individuum - неподільний), тобто як представник людської спільноти з генетично закладеними природними задатками. Через систему суспільних відносин та цілеспрямованого виховання шлях людини пролягає до індивідуальності - соціального індивіда, який поєднує у собі риси загальнолюдського та індивідуально-неповторного, що становить такий рівень психічного розвитку, який, згідно з С. Л. Рубінштейна, дозволяє їй свідомо керувати власною поведінкою і діяльністю.

У процесі розвитку людина опосередковує та визначає рівень взаємозв'язків індивіда як із суспільним, так і з природним середовищем. У процесі розвитку людини, тобто удосконалення її функцій та якостей, що стосуються духовної, психічної, біологічної та соціальної сфер життєдіяльності формуються ті психічні та фізичні особливості, які утворюють її індивідуальність - синтез тих зовнішніх та внутрішніх особливостей особистості, які забезпечують їй оригінальність і самобутність. Передумовою формування людської індивідуальності є внутрішньо-інтенційна спрямованість та генетично успадковані анатомо-фізіологічні задатки, які у процесі розвитку людини, як складно організованої нестабільної системи, породжують одну із численної кількості можливість вияву індивідуальності людського життєвого шляху.

Об'єктом дослідження виступає розвиток індивідуальності людини.

Предметом дослідження є особливості впливу на розвиток індивідуальності людини.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальному дослідженні ролі спадковості та середовища на формування індивідуальності людини та співставити ці фактори між собою в типології темпераменту та життєвих цінностях людей.

Реалізація поставленої мети зумовила потребу у розв'язанні таких завдань дослідження:

Здійснити аналіз вивчення літератури означеної проблематики.

Провести експериментальне дослідження в напрямку виявлення темпераменту та цінностей людей різних за віком, статтю та родом діяльності.

Здійснити аналіз отриманих результатів дослідження.

Розробити практичні рекомендації психологам щодо урахування індивідуальних біологічних та набутих факторів людей з метою надання ефективної психологічної допомоги.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи дослідження: теоретичні: аналіз, узагальнення, моделювання, спостереження, абстрагування; емпіричні: анкетування, опитування; інтерпретаційні: аналіз та тлумачення отриманих результатів.

З метою вивчення ролі середовища і спадковості в розвитку індивідуальності людини нами було використано ряд психодіагностичних методик:

а) Методика «Формула темпераменту» (А. Бєлов);

б) Методика «Ціннісні орієнтації» (М. Рокіча).

Практичне значення роботи полягає в тому, що отриманні результати дослідження можуть бути використані в подальшому вивченні питання ролі середовища і спадковості в розвитку індивідуальності людини.

Структура курсової роботи. Рoбoта склaдaється зi встyпy, двох рoздiлiв, виснoвкiв до розділів, загальних висновків, спискy викoристaних джерел та двох додатків. Основний зміст роботи викладено на 33 сторінках, містить 2 таблиці, 1 малюнок. Загальний обсяг роботи - 40 с.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВИВЧЕННЯ РОЛІ СЕРЕДОВИЩА І СПАДКОВОСТІ В РОЗВИТКУ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

1.1 Індивідуальність, як предмет вивчення психології індивідуальних розрізнень людини

Поряд з поняттям "особистість" нерідко говорять про індивідуальність людини. Подібно до того, як поняття "індивід" і "особистість" не тотожні, особистість та індивідуальність, у свою чергу, утворюють єдність, але не тотожність. Під індивідуальністю подразумевают якусь особливість людини, його відмінність від інших людей.

Індивідуальність (лат. individuitas -- неподільність) -- сукупність своєрідних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої. Індивідуальність визначає людину як автора власного життя, як творця унікального життєвого шляху, носія багатогранної неповторності, авторського світогляду. Індивідуальність визначається витвореною нею духовно-практичною реальністю, що є сукупним результатом саморефлексії, совісті як особистого морального імперативу добра, віри як засобу поєднання макро- і мікрокосму, що породжує людину духовну.

В самому широкому розумінні індивідуальність можна визначити як властивість, ознаку, характерну рису (чи їх сукупність), яка притаманна певній людині (предмету, явищу), і є визначальною для її розмежування, окреслення і характеристики.

Загальновідомо, що особистість кожної людини наділена тільки їй властивим поєднанням рис і особливостей, які утворюють її індивідуальність. Іншими словами, індивідуальність - це поєднання психологічних особливостей людини: його унікальність, своєрідність, його відмінність від інших людей. Індивідуальність виявляється в різних рисах характеру, темпераменту, звичках, переважаючих інтересах, якостях пізнавальних процесів, в здібностях, індивідуальному стилі діяльності. Особистість людини неповторна у своїй індивідуальності.

Індивідуальність може проявлятися в інтелектуальній, емоційної або вольовій сфері або відразу у всіх сферах психічної діяльності.

Враховуючи той факт, що індивідуальність - одна із сторін особливості людини, її опис або оцінка утруднені через відсутність універсальних критеріїв, так як в кожній культурі або науковій системі існують різні способи оцінки вчинків та дій людини. Різні критерії оцінки притаманні і окремим особистостям. Так, одна людина назве вчинок виразом упертості, інша вважатиме його принциповістю.

Основою оцінки індивідуальності є два підходи - буденний і типологічний. У першому випадку проявом індивідуальності вважаються найбільш стійкі риси, які помітно виділяють людей в різних ситуаціях. В типологічному підході під індивідуальністю розуміють стійкий склад особистісних характеристик. Типологічний підхід дає швидке орієнтування в психологічних особливостях іншої людини: при виділенні індивідуальних особливостей проявляється диференціація людей за типом темпераменту, локусу контролю, акцентуациям (тобто надмірній вираженості окремих рис) і т.д.

Враховуючи зазначене, індивідуальність можна визначити як неповторний, самобутній спосіб буття конкретної особи як суб'єкта самостійної діяльності, це індивідуальна форма суспільного життя людини на противагу типовості, загальності. Вона виражає власний світ індивіда, його особливий життєвий шлях. Людина стає індивідуальністю, коли її особистість збагачується особистими та особливими, неповторними властивостями.



1.2 Основні чинники формування індивідуальності людини

Людська індивідуальність - це продукт конкретних соціальних і біологічних впливів. Кардинальна відмінність між цими явищами, згідно С. Л. Рубінштейну, Б. М. Теплову, К. К. Платонову та ін., полягає в тому, що соціальні чинники обумовлюють змістовний аспект психіки (інтереси, переконання, знання і т.д. ).

Домінуюча роль серед біологічних факторів у визначенні ознак індивідуальності людини належить центральній нервовій системі. Важливу роль у визначенні індивідуальних варіацій поведінки людини грають і інші біологічні підсистеми людини - біохімічна, гуморальна та ін.

Русалов зазначає, що людина, будучи за своєю сутністю суспільною істотою, не збігається цілком із суспільством, не розчиняється в ньому, а представляє особливу індивідуальність. Індивідуальність, таким чином, - це особлива форма буття людини в суспільстві, в якій в специфічному виді виражається загальна природа людини, в рамках якої він живе і діє як автономна і неповторна система, зберігаючи свою цілісність і тотожність самому собі, в умовах безперервних внутрішніх і зовні

Нинішній стан розвитку генетики засвідчує, що в людській психіці немає жодного компонента, який був би лише природним або соціальним (А. В. Брушлинський). Спадковість, середовище, виховання - три взаємозв'язані чинники розвитку, які покликані діяти гармонійно за умови оптимального їхнього використання. За умови ж переоцінки одного з трьох або обох зовнішніх чинників, як і їхньої недооцінки, така гармонійність порушується.

1.2.1 Природа спадковості

Під спадковістю прийнято розуміти здатність людського організму під час відтворення потомства передавати йому свої ознаки, тобто сукупність певних задатків, які започатковані не лише безпосередньо батьками, а й пов'язані з глибинними коренями обох родів. Носіями спадковості є гени (від гр. genos - походження). У генотипі - своєрідному генетичному коді - зберігається і передається вся інформація про властивості організму. Генотип визначає анатомо-фізіологічну структуру організму, стадії його дозрівання, будову нервової системи, динамічність нервових процесів. Успадковані задатки типу нервової системи стають основою для формування певного типу темпераменту.

Темперамент відображається лише у формально-динамічних перебігах поведінки людини. Він не охоплює сутнісного прояву, не характеризує погляди, інтереси, переконання, риси характеру (добрий, підлий, лінивий, пунктуальний, альтруїст, егоїст тощо) та ін. Виділяють чотири основні типи темпераменту: холерик, сангвінік, меланхолік, флегматик. Кожний тип характеризується певними психічними особливостями, їх сполученням та взаємодією.

Сангвінік має сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи, швидко пристосовується до нових умов, швидко сходиться з людьми, товариський. Почуття легко виникають і змінюються, емоційні переживання, як правило, неглибокі. Міміка багата, рухлива, виразна. Дещо непосидючий, вимагає нових вражень, недостатньо регулює свої імпульси, не вміє суворо дотримуватись виробленого розпорядку життя, системи у роботі. У зв'язку з цим не може успішно виконувати справи, що вимагають рівної затрати сил, тривалої і методичної напруги, посидючості, сталості уваги, терпіння. За відсутності серйозних цілей, глибоких думок, творчої діяльності виробляються поверховість і мінливість.

Холерик має сильну, але неврівноважену нервову систему, вирізняється підвищеною збудливістю. Йому властиві різкість і поривчастість рухів, сила, імпульсивність, яскрава виразність емоційних переживань. Внаслідок неврівноваженості, захопившись справою, схильний діяти з усіх сил, 33 виснажуватись більше, ніж слід, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець. Маючи позитивні суспільні інтереси, така людина виявляє темперамент у ініціативності, енергійності, принциповості. Але за їх відсутності холеричний темперамент часто виявляється у дратівливості, афективності, нестриманості, запальності, нездатності до самоконтролю за напружених обставин.

Флегматик має сильну, врівноважену, але інертну нервову систему. характеризується порівняно низьким рівнем активності в поведінці, нові форми якої виробляються поступово, але є стійкими. Поступливий та спокійний у діях, міміці і мові, вирізняється рівністю, постійністю, глибиною почуттів і настроїв. Він наполегливий та впертий “працівник життя”, він рідко “зривається”, не схильний до афектів, розрахувавши власні сили, доводить справу до кінця, рівний у відносинах, в міру товариський, не любить говорити зайвого, економить сили. Залежно від умов в одних випадках флегматик може характеризуватись “позитивними” рисами - витримкою, глибиною думок, сталістю, ґрунтовністю, в інших - млявістю, байдужістю до оточуючого, лінощами, бідністю і слабкістю емоцій, схильністю до виконання одних лише звичних дій.

Меланхолік вирізняється загальною слабкістю нервової системи. У меланхоліка реакція часто не відповідає силі подразника, наявна глибина і сталість почуттів при слабкому їх вираженні. Йому важко довго на чомусь зосереджуватись. Особливістю цього типу є швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників. Сильні впливи часто викликають у меланхоліка тривалу гальмівну реакцію (опускаються руки). Йому властиві стриманість та приглушеність моторики і мови, сором'язливість і боязкість, нерішучість. В нормальних умовах меланхолік - людина глибока, змістовна, може бути хорошим працівником, успішно вирішувати життєві завдання. За несприятливих умов може перетворитись на замкнену, боязку, тривожну, раниму людину, схильну до важких внутрішніх переживань таких життєвих обставин, які на те не заслуговують. Такі люди намагаються ізолювати себе від життя з його хвилюванням, уникають товариства, бояться будь-якої відповідальності. Характер -- це індивідуальне сполучення стійких психічних особливостей людини, яке обумовлює типовий для неї спосіб поведінки в певних життєвих умовах та обставинах.

Ззовні спадковість спостерігається в успадкуванні зовнішних рис батьків чи навіть віддаленіших поколінь: рис обличчя, постаті, рухів, кольору волосся, очей, шкіри. Успадковуються від батьків також такі суто фізичні задатки, як група крові, резус-фактор. Незмінним є генетично запрограмоване поєднання в організмі різних білків. На жаль, дітям передається також схильність до певних хвороб.

Фізіологи та психологи схиляються до думки, що вродженими в людини є не готові здібності, а тільки потенційні можливості для їхнього розвитку - задатки. Самі по собі вони ще не зумовлюють відмінних рис особистості, але можуть впливати на вироблення певних навичок, форм поведінки, швидкості вироблення умовних рефлексів. За відсутності сприятливих умов для їхнього розвитку або не сформованості рефлексу цілі на такий розвиток вони взагалі можуть не виявлятися.

Багато вчених схиляються до думки про успадкування інтелектуальних здібностей - основи розвитку розумових і пізнавальних сил. Про "природжений інтелект" писав у свій час академік А. М. Колмогоров: "Талант, обдарованість, скажімо, в роботі в галузі математики, фізичного експерименту, конструювання нових приладів дані від природи не всім. Жодна наполеглива праця не може замінити цю природну обдарованість."

1.2.2 Вплив середовища на індивідуальні відмінності людини

Не менше значення у формуванні індивідуальності людини має вплив на неї навколишнього середовища.

Середовище -- це сукупність зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину і впливають на її розвиток.

Середовище, яке оточує індивіда від його народження до кінця життя, умовно можна поділити на природне середовище і соціальне. Чинниками природного середовища є клімат, рельєф, географічне положення тощо. Соціальне середовище утворюють соціальні групи, які безпосередньо чи опосередковано впливають на людину (сім'я, дитячий садок, школа, позашкільна установа, двір, товариства однолітків, засоби масової інформації та ін.).

Пренатальна важливість навколишнього середовища в розвитку індивіда не вимагає доказів. Зміни в харчуванні, секреції залоз і інших параметрах фізичного стану матері може зробити істотний і тривалий вплив на розвиток ембріона. Отже, якщо навколишнє середовище, в якому розвивається організм, піддається більш-менш стійким змінам, то слідом за ним відбуваються зміни властивостей організму. При проведенні досліднецьких робіт у багатьох тварин була помічена чутливість до різних типів впливів вже на самому початку пренатального життя.

Тому, досліджуючи поведінковий розвиток індивіда, не можна ігнорувати той факт, що багато функцій розвиваються у нього ще до народження. При цьому необхідно брати до уваги можливість впливу на розвиток плода температурних та інших змін в навколишньому його середовищі. Дослідження пренатального навчання відкриває цікаву область досліджень, пов'язаних з розвитком поведінки.

У соціальному середовищі людина соціалізується -- засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, активно залучається до системи соціальних зв'язків, самостійно знаходить шляхи найефективнішого самовизначення в суспільстві. При цьому дитина не тільки залежить від середовища, а й сама є активною, діяльною істотою.

Одним із найдієвіших чинників соціалізації є цілеспрямоване виховання. «Головна справа виховання якраз тому й полягає, -- вважає Сергій Рубінштейн, -- щоб тисячами ниток пов'язати людину з життям так, щоб з усіх боків перед нею поставали завдання, для неї значущі, для неї привабливі, які вона вважає своїми, до вирішення яких вона залучається. Це важливо тому, що головне джерело моральних негараздів, усіх відхилень у поведінці -- це та душевна порожнеча, яка утворюється в людей, коли вони стають байдужими до життя, що їх оточує, відходять убік, відчувають себе в ньому сторонніми спостерігачами, готовими на все махнути рукою, -- тоді все їм стає ні до чого».

Особливий вплив на формування індивідуальності дитини має домашнє середовище, а також найближче оточення. Саме тут діти опановують уміння спілкуватися, налагоджуючи стосунки з найближчими людьми -- рідними, ровесниками, сусідами, навчаються жити з людьми і для людей, любити свою націю та поважати інші народи.

Відчутний вплив на формування індивідуальності людини також мають засоби масової інформації (телебачення, радіо, преса) як компоненти соціального оточення.

Психологічно довкілля складається з усієї сукупності впливів, які індивід отримує від зачаття до смерті. Це активне поняття навколишнього середовища, при якому фізична присутність об'єктів не означає, що ми відносимо їх до навколишнього середовища, - це відбувається тільки в тому випадку, якщо об'єкти служать стимулами для індивідів. Дане визначення є більш широким, воно включає в себе всі форми стимулювання і охоплює цілком весь життєвий цикл.

Висновок до першого розділу.

Аналізуючи матеріал, генетик обов'язково повинен вивчити вплив конкретних генів на розвиток кожної ознаки. Як би там не було, ми повинні пам'ятати, що кожна ознака в дійсності є результатом взаємодії всіх генів, успадкованих індивідом. Так висловлюють сучасну точку зору генетиків з цього приводу: «Ген завжди надає дію при наявності інших генів; звідси виникає ідея генного балансу, згідно з якою будь-яка ознака є результатом цілого генного комплексу, чинного в даному середовищі. Мінливість ознаки може бути наслідком мінливості в єдиному гені, але завжди при наявності інших генів». Спадкової основою індивідуальних відмінностей є майже нескінченна різноманітність можливих генних комбінацій, особливо в такому складному організмі, як людина.

Необхідно відзначити: по-перше, що в цілому навіть прості властивості людини залежать від сукупного впливу великого числа генів; по-друге, батьківські клітини, які беруть участь в процесі зачаття, містять різні комбінації генів, що виникли в результаті мейозу; по-третє, коли клітини двох організмів, материнського і батьківського, з'єднуються для створення нового організму, то тим самим вони ще більше збільшують різноманітність можливих генних комбінацій.

Підводячи підсумки вивчення генотип-середовищної обумовленості темпераментних і особистісних характеристик людини, вчені роблять такі висновки:

* динамічні характеристики поведінки людини формуються під більшим чи меншим впливом спадковості, причому цей вплив виявляється вже на першому році життя дитини;

* екстраверсія виявляє декілька більший вплив успадкованого, ніж нейротицизм;

* вплив генетичних факторів на дисперсію властивостей темпераменту з віком дещо зменшується, але не зникає;

* загальне (сімейне) середовище грає вкрай незначну роль в детермінації варіативності властивостей особистості в будь-якому віці;

* з віком роль індивідуального середовища збільшується.



РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ СЕРЕДОВИЩА І СПАДКОВОСТІ В РОЗВИТКУ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

2.1 Теоретичне обґрунтування діагностичного інструментарію дослідження

В даному розділі розкриваються основні завданння психологічного дослідження щодо виявлення ролі середовища і спадковості в розвитку індивідуальності людини. Також описується хід проведення емпіричних досліджень.

Здійснений теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми виявлення ролі середовища і спадковості в розвитку індивідуальності людини допоміг підібрати методичні інструментарії для визначення, як спадковість та середовище впливають на формування індивідуальних властивостей наших респондентів.

При дослідженні ролі середовища і спадковості в розвитку індивідуальності людини для порівняння було використано дві методики: Тест «Формула темпераменту А. Бєлова» та Методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча. Дані методики корисно використовувати, як під час професійного відбору, так і для проведення психологічного консультування, щоб розуміти, які особливості людини можуть бути змінені, а які треба прийняти як незмінні, і навчити людину ефективно використовувати свої індивідуальні властивості, або прийняти їх і адаптувати в своєму житті.

2.1.1 Тест «Формула темпераменту А. Бєлова»

Кожен індивід має певну сукупність вроджених якостей, які можуть проявлятися у нього незалежно від виховання. До таких якостей відносять темперамент - стійкий набір психофізичних особливостей особистості, що впливає на динамічний аспект діяльності. Наприклад, якщо людині властива запальність, в процесі дорослішання і соціалізації він зможе навчитися її контролювати в тій чи іншій мірі, але повністю перебороти цю межу не вийде.

Кожна людина являє собою такий собі мікс з сангвініка, холерика, флегматика і меланхоліка, і на нашу особистість значно впливає не тільки переважаючий тип, але і їх поєднання. «Формула по Бєлову» розраховує співвідношення всіх чотирьох типів темпераменту особистості.

Опитувальник підходить для дорослих, підлітків і навіть дітей. Він досить легкий і швидкий, при його проходженні не виникне складності. Основні типи темпераменту однакові як у чоловіків, так і жінок. Тому, статева приналежність рецепієнта не принципова для проходження тесту.

Досліджуваним запропонували заповнити опитувальник з 80-ти тверджень - по 20 на кожний тип темпераменту (Додаток 1). Завданням досліджуваного було уважно прочитати ствердження та, довго не замислюючись, поставити «+» або «-і» на ті ствердження, які, відповідно, підходили або не підходили до його особистості. Час тестування обмежений (до 20 хвилини). Після чого експериментатор збирає отримані результати. Дана методика дала нам можливість визначити селективності уваги.

Інтерпретація результатів: підраховуємо відсоток позитивних відповідей по кожному типу темпераменту (кількість "+" по одному типу темпераменту розділити на кількість "+" за всіма чотирма типами темпераменту і помножити на 100%).

Х = (А1 / А) * 100%; С = (А2 / А) * 100%;

Ф = (А3 / А) * 100%; М = (А4 / А) * 100%; де

* X, С, Ф, М - типи темпераменту;

* A1, A2, A3, A4 - число позитивних відповідей відповідного блоку;

* А - загальне число позитивних відповідей по чотирьох блокам.

В остаточному вигляді формула темпераменту прийме приблизно такий вигляд:

Т = 36% Х + 35% З + 15% Ф + 14% М, що означає, що ваш темперамент на 36% холеричний, на 35% сангвінічний, на 15% флегматичний і на 14% меланхолійний.

В результаті буде представлений відсоток позитивних відповідей по кожному типу темпераменту.

* Якщо відносний результат числа позитивних відповідей по якомусь типу становить 40% і вище, значить, даний тип темпераменту у вас домінуючий.

* Якщо цей результат становить 30-39%, то якості даного типу виражені досить яскраво.

* Якщо результат 20-29%, то середньо виражені.

* При результаті 10-19% можна стверджувати, що риси цього типу темпераменту виражені в малому ступені.

2.1.2 Методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча

Індивідуальні цінності є квінтесенцією людини та її взаємин зі світом. Це цілісна система когнітивних утворень, що закріплює підпорядковану певній особистісній логіці сукупність переконань, ідеалів, заборон, які особа прийняла як власні внутрішні орієнтири.

Пізнання сутності цінностей як психологічного феномену - шлях до пізнання психіки та душі людини, розуміння індивідуальної структури та ієрархії цінностей - шлях до передбачення її поведінки. Система цінностей - стійка структура, що містить переконання, пріоритети та принципи. Як стрижневий елемент свідомості система цінностей є визначальним елементом особистості і провідною детермінантою поведінки. Цінності є джерелом мотивації й критеріями оцінювання та самооцінки.

Система ціннісних орієнтацій - це не просто сукупність знань, а цілісна система когнітивних утворень (уявлень, понять, ідей), які пов'язані з певними емоційно-вольовими компонентами. Як наслідок, така система закріплює підпорядковану певній особистісній логіці сукупність переконань, ідеалів, заборон, які особистість прийняла як власні внутрішні орієнтири. Однак, попри їхню незалежність, вони загалом мають соціогенну природу, оскільки на них безпосередньо впливає суспільна система цінностей. Провідними компонентами суспільних систем цінностей є моральні норми, естетичні ідеали, політичні та правові принципи, філософські та релігійні ідеї.

Чи не найвідомішою є теорія цінностей М. Рокіча, який визначив цінність як стійке переконання, що певний спосіб поведінки чи кінцева мета існування є прийнятнішою з огляду на власні чи соціальні норми.

Природа людських цінностей за Рокічем:

1. Загальне число цінностей, які є надбанням людини, порівняно незначна.

2. Усім людям притаманні однакові цінності, однак різною мірою виражені.

3. Цінності організовані в системи.

4. Джерела людських цінностей - культура, суспільство і його інститути та особистість.

5. Цінності організовані в системи. Вплив цінностей простежується практично у всіх соціальних феноменах, які заслуговують на вивчення.

Методика встановлення ціннісних орієнтацій М. Рокіча заснована на прямому ранжуванні списку цінностей і є найпоширенішою в наш час. М. Рокіч розрізняє два класи цінностей:

* термінальні -- стосуються переконань щодо значущості та важливості кінцевої мети поведінки чи існування. А саме, переконання в тому, шо якась кінцева мета індивідуального існування (наприклад, щасливе сімейне життя, мир у всьому світі) варта того, щоб до неї прагнути;

* інструментальні -- щодо прийнятного та оптимального способу дій. А саме, переконання в тому, що якийсь образ дій або властивість особистості (Наприклад, чесність, раціоналізм) є кращим у будь-якій ситуації.

Цей розподіл відповідає традиційному розподілу на цінності-цілі й цінності-засоби. Перевагою методики є універсальність, зручність і економічність у проведенні обстеження й обробці результатів, а також гнучкість -- можливість варіювати як стимульний матеріал (списки цінностей), так і інструкції. Істотним її недоліком є вплив соціальної бажаності, можливість нещирості. Тому особливу роль у цьому випадку відіграє мотивація діагностики, добровільний характер тестування й наявність контакту між психологом і випробуваним. Методику не рекомендується застосовувати з метою відбору й експертизи. Можливе проведення групового тестування.

Для проведення тестування респондентам було надано два списки цінностей - по 18 найменувань цінностей у кожному на аркушах паперу (Додаток № 2). У списках випробуваний привласнює кожної цінності ранговий номер по значимості для нього. Спочатку пред'являється набір термінальних (список А), а потім набір інструментальних (список Б) цінностей.

Таблична форма «ключа» зручна для обробки матеріалу, дозволяє швидко й чітко структурувати ціннісні орієнтації випробуваних, підходить як для якісного, так і для кількісного аналізу результатів.

Присвоєння номерів кожній із цінностей не є універсальним і ні в якій мірі не визначає ієрархію зазначених цінностей. Цей вимушений хід зроблений для зручності обробки результатів.

2.2 Виявлення ролі чинників середовища і спадковості в розвитку індивідуальності людини

Означений нами психодіагностичний інструментарій дозволив провести експериментальне дослідження, у визначений час, та отримати відповідні результати. Обрані методики відповідають досліджуваним якостям та існуючим вимогам.

Учасниками даного експерименту стали спортсмени старшої групи Київської федерації з Традиційного Карате (м. Київ, Шевченківський район), віком від 17 до 32 років. Загальна кількість осіб, що була залучена до тестування становила 20 осіб, з них 15 - чоловічої та 5 - жіночої статі.

Всіх учасників експерименту було зібрано в одному приміщенні (спортзалі) у певний час (17:00). Після того як досліджувані зайшли до приміщення, їм було запропоновано розташуватися на власний розсуд. Тобто, ніяких вказівок щодо вказування місця з боку експериментатора не було, що забезпечувало вільний вибір респондентів. Як тільки респонденти розсілися по місцям, їм було висловлено привітання та надано певну інструкцію: «Шановні, усім доброго дня! Мене звати Колеснік Олена Олександрівна, я студентка 1 курсу Національного авіаційного університету, спеціалізації "Практична психологія". Мені дуже приємно з вами познайомитися. На даний момент я пишу курсову роботи з дисципліни: " Психологія індивідуальних розрізнень" . Тема моєї курсової роботи: “Роль середовища і спадковості в розвитку індивідуальності людини“. І тому сьогодні ми з вами зібралися з метою виявлення ваших темпераменту та ціннісні орієнтації з метою виявлення їх ролі в на формуванні індивідуальності людини . Я буду дуже вдячна за діагностичне дослідження».

Після привітання з метою усвідомленості респондентами значущості проведення дослідження, нами було проведено бесіду, під час якої було висвітлено проблему ролі спадковості та середовища на формування індивідуальності людини. Дана форма роботи дала можливість сформувати в респондентів зосередженість в рамках досліджуваної проблематики.

Після мого повідомленняя всім респондентам роздали бланки для відповідей першого дослідження.

Процедура проведення експериментального дослідження відбувалася у два етапи, перший з яких був присвячений проведенню тестування за «Формулою темпераменту Бєлова». На другому етапі була застосована Методика «Ціннісні орієнтації» Мілтона Рокіча.

Після закінчення опитування, були зібрані опитувальники, на основі яких було проведено аналіз та інтерпретацію результатів та відповідно до цього розроблені практичні рекомендації.

Перед проведенням певної методики досліджуваним давалася окрема інструкція до кожного тесту. Також слід зазначити, що перед проведенням наступного тесту, досліджуваним давалася десятивилинна перерва з метою відпочинку. Всі учаснки працювали самостійно та не впливали на відповіді один одного. У приміщенні було тихо та спокійно, учасники уважно слухали мої рекомендації щодо самостійності та інструкції.

Після продуктивного налаштування учням було запропоновано першу методику Тест за «Формулою темпераменту Бєлова»

Перед її проведенням учасникам надавалася така інструкція: Запропонований тест дозволить Вам визначити свій темперамент. Для цього Вам знадобиться відповісти на низку нескладних запитань. Знання особливості типу свого темпераменту, ви зможете краще зрозуміти себе, легше налагоджувати контакти з людьми і вибудовувати більш продуктивні міжособистісні відносини з ними.

Тест складається з 80 питань - тверджень. Виберете, які твердження для вас характерні, а які ні. Пам'ятайте, що правильних і неправильних відповідей тут немає. Відповідати потрібно швидко, не замислюючись. Уважно прочитайте список властивостей, властивий тому чи іншому темпераменту, і ставьте "+", якщо властивість вам властива, і знак "-", якщо ця властивість у вас не виражена.

Після того як ми переконалися, що всі зрозуміли інструкцію, ми розпочали працювати. Вважаючи, що середній час, для відповідей на питання даного тесту, становить 18 хвилин, я встановила 25 хвилин для вирішення завдання, і тому мною було зафіксовано на таймері 25 хвилини.

Після завершення роботи над першою методикою, було зроблено десятихвилинну перерву, після всі разом перейшли до виконання 2 методики «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча на виявлення індивідуальних цінностей.

Усім досліджуваним пропонувалася певна інструкція: «Зараз вам буде пред'явлено 2 списка, в кожному по 18 тверджень з позначенням цінностей. Ваше завдання -- ранжувати їх у порядку значимості для вас, за тими принципами, якими ви керуєтеся у вашому житті. Спочатку уважно прочитайте список під літерою «А», й вибравши цінність, котра для вас найбільш значима, пщзначте її цифрою 1 в графі «Ранг». Потім виберіть другу по значимості цінність і відповідно позначте в графі «Ранг». Те ж проробіть із усіма описаннями цінностей, що залишилися. Найменш важлива залишиться останньою й посяде 18 місце. Працюйте не поспішаючи, вдумливо. Якщо в процесі роботи ви зміните свою думку, то можете виправити свої відповіді, відповідно помінявши цифри в графі «Ранг». Для зручності всім вам були видані олівці з гумкою. Кінцевий результат повинен відображати вашу справжню позицію».

Експерементатор не втручався у сам процес проходження тестування, тобто не допомагав у вирішенні завдань, а лише спостерігав аби всі працювали самостійно. Більшість випробовуваних поводили себе спокійно, хоча деякі і нервували, це було помітно під час спостереження за респондентами. Настрій був у учасників позитивний, не відчувалося дискомфорту під час спілкування ні з їх сторони, ні з моєї. Всі були налаштовані на роботу та на отримані завдання. Всі учасники впоралися із запропонованими завданнями.

Після чого було подякувано учасникам за участь в нашому дослідженні, було гарантовано збереження конфіденційності індивідуальних відповідей, що надало певну впевненість досліджуваним та визначило відповідну довіру до експериментатора. Було зібрано бланки з відповідями для подальшої обробки та інтерпретації результатів, на основі яких в подальшому будуть розроблені певні рекомендації щодо. Детальна інформація про отримані дані та їх подальшу обробку подана в наступному підрозділі. індивідуальність середовище спадковість



2.3 Аналіз та інтерпретація отриманих результатів

В даному розділі здійснюється аналіз та інтерпретація отриманих результатів, після чого робиться їх узагальнення

Інтерпретація результатів проведення експерименту за допомогою тесту «Формула темпераменту А. Бєлова» було проведено шляхом підрахунку позитивних відповідей по кожному типу темпераменту за формулою:

Х = (А1 / А) * 100%; С = (А2 / А) * 100%;

Ф = (А3 / А) * 100%; М = (А4 / А) * 100%; де

* X, С, Ф, М - типи темпераменту;

* A1, A2, A3, A4 - число позитивних відповідей відповідного блоку;

* А - загальне число позитивних відповідей по чотирьох блокам.

В остаточному вигляді формула темпераменту кожного учасника представлена в таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1.

№ п/п учасника	Сангвиник	Флегматик	Меланхолик	Холерик
1.	30%	20%.	28%.	23%
2.	23%	21%	18%	38%
3.	43%	10%	10%	37%
4.	32%	19%	11%	38%
5.	29%	29%	26%	16%
6.	20%	17%	34%	29%
7.	21%	18%	32%	29%
8.	31%	18%	27%	24%
9.	26%	24%	18%	32%
10.	26%	30%	19%	26%
11.	24%	24%	26%	26%
12.	29%	23%	19%	29%
13.	40%	17%	10%	33%
14.	25%	42%	21%	12%
15.	27%	15%	36%	22%
16.	25%	23%	17%	35%
17.	43%	24%	12%	21%
18.	32%	16%	11%	41%
19.	29%	20%	15%	36%
20.	36%	21%	25%	18%

В результаті ми бачимо по кожному учаснику представлені відсотки позитивних відповідей по кожному типу темпераменту.

* Якщо відносний результат числа позитивних відповідей по якомусь типу становить 40% і вище, значить, даний тип темпераменту у вас домінуючий.

* Якщо цей результат становить 30-39%, то якості даного типу виражені досить яскраво.

* Якщо результат 20-29%, то середньо виражені.

* При результаті 10-19% можна стверджувати, що риси цього типу темпераменту виражені в малому ступені.

В даному дослідженні Методом ціннісних орієнтацій М.Рокича особистісні цінності розглядаються в співвідношеенні з типами темпераменту. Метод застосовувався для визначення, які цінності більше властиві людям з різною формулою темпераменту. Метод заснований на прийомі прямого ранжирування списків термінальних і інструментальних цінностей

При аналізі соціально-демографічного блоку було виявлено, що наші респонденти в основному чоловіки (75%), вік респондентів: 18 - 19 років - 21%, 20 - 25 років - 28%, 21 і більше - 51%. Велика частина респондентів, на момент дослідження, мала досвід роботи (79%).

Аналіз термінальних цінностей - цінностей, які М. Рокіч визначає як переконання в тому, що кінцева мета існування з особистої і суспільної точок зору заслуговує на те, щоб до неї прагнути, показав, що найбільш важливими термінальними цінностями для випробуваних є: здоров'я (ранг 3, 68); любов (4,82); сім'я (5,54); друзі (6,57); впевненість в собі (6,71).

Незначущими для себе респонденти відзначили цінності пізнання (11,21), цінності визнання (11,21), в тому числі і професійного, а також розваги (12,25), щастя інших (14,71) і красу природи (15,36 ).

Серед методів досягнення ціннісних орієнтирів - інструментальних цінностей - лідерами є освіченість (6,04), відповідальність (6,54), вихованість / хороші манери (6,79), життєрадісність (7,14) і чесність (8,29).

На жаль, незначний інструментами досягнення життєвих цілей респонденти вважають такі, як старанність (10,14), чуйність (10,32), сміливість (10,36) і ін.

Хотілося б також відзначити прояв байдужості до недоліків інших, тобто зростання толерантності респондентів.

Загальний рейтинг ціннісних орієнтирів у випробовуваних представлений на малюнку 2.3.1.

Малюнок 2.3.1. Рейтинг ціннісних орієнтацій у спортсменів (без поділу за видами цінностей)

Для зручності виявлення особливостей співвідношення типів темпераменту та ціннісних орієнтацій, умовно поділимо учасників на 4 групи:

Група 1 - переважає відсоток Сангвініка

Група 2 - переважає відсоток Флегматика

Група 3 - переважає відсоток Меланхоліка

Група 4 - переважає відсоток Холеріка

Для виявлення основних тенденцій і можливих особливостей було проведено порівняльний аналіз пріоритетних інструментальних і термінальних цінностей у досліджуваних з переважанням різних типів темпераменту. Виявилося, що у всіх респондентів, незалежно від переважаючого типу темпераменту, лідирують термінальні цінності, спрямовані на власне благополуччя (таблиця 2.3.2.).

Таблиця 2.3.2. Порівняльний аналіз ціннісних орієнтирів у досліджуваних з переважанням різних типів темпераменту

Група 1	Група 2	Група 3	Група 4
Здоров'я (фізичне і психічне)	Наявність хороших і вірних друзів	Здоров'я (фізичне і психічне)	Активне діяльне життя (повнота та емоційна насиченість життя)
Любов (духовна і фізична близькість з будь-якою людиною)	Любов (духовна і фізична близькість з будь-якою людиною)	Впевненість в собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів)	Наявність хороших і вірних друзів
Щасливе сімейне життя	Щасливе сімейне життя	Розвиток (робота над собою постійне духовне і фізичне вдосконалення)	Здоров'я (фізичне і психічне)
Освіченість (широта знань, висока загальна культура)	Впевненість в собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів)	Життєва мудрість (зрілість суджень та здоровий глузд, що досягаються життєвим досвідом)	Матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних труднощів)
Відповідальність (почуття обов'язку, вміння тримати своє слово)	Матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних труднощів)		Свобода (самостійність, незалежність у судженнях і вчинках)
Наявність хороших і вірних друзів	Ефективність в справах (працьовитість, продуктивність в роботі)	Матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних труднощів)	Незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче)

На другому етапі дослідження аналіз визначив вплив соціально-демографічних характеристик респондентів на значимість різних ціннісних орієнтацій.

Так виявилося, що якісний набір термінальних цінностей - лідерів змінюється в залежності:

1) від віку респондента.

Наприклад, для респондентів у віці 17-18 років найбільш важливі такі цінності: здоров'я (3,8), впевненість в собі (3,8), життєва активність (4,8), любов (5,4) , друзі (5,6).

Для респондентів 22 років і старше на перше місце виходить впевненість в собі (1,00), любов (2,62), потім сім'я (4,37), здоров'я (5,25), забезпеченість (7, 62) (рисунок 3).

Експериментально вдалося довести, що темперамент та цінності людини взаємопов'язані. Виявлено, що властивості темпераменту розрізняються за ступенем щільності зв'язків з цінностями і їх доступністю: "емоціональна реактивність", "наполегливість", "активність" і "витривалість" мають численні кореляції з цінностями "динамічність" і "сенсорна чутливість" - практично не пов'язані з ціннісноою сферою. Характер зв'язків залежить від статі респондентів.

2.4 Практичні рекомендації з урахуванням ролі середовища і спадковості в розвитку індивідуальності людини

В даному розділі обґрунтовуються висновки експериментальної роботи та розробляються практичні рекомендації стосовно даної проблематики.

Отже, дослідження показали, що існує зв'язок між темпераментом і ціннісною орієнтацією людини, та є припущення, що особливості такого зв'язку обумовлені дією адаптаційних механізмів.

Темперамент історично розглядався як сукупність в більшій мірі спадкових, біологічно обумовлених властивостей, а особистісні цінності як такі, що мають максимально соціальне і культоральне походження. Вивчення взаємозв'язку і взаємовпливу цих двох складових індивідуальності людини дозволяє по-новому поглянути на співвідношення біологічного і соціального у особистості.

Основні ідеї теорії темпераменту можна сформулювати у вигляді наступних положень:

1. Темперамент відноситься до формальних характеристиках поведінки і залежить від змісту, мотиву діяльності і цілі поведінки.

2. Темперамент проявляється на енергетичному (інтенсівнісному) і тимчасове рівнях.

3. Темперамент демонструє інтеріндивідуальні відмінності і інтеріндивідуальну стійкість.

4. Прояви темпераменту спостерігаються у всіх формах поведінки і реакцій у всіх сферах життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім світом і внутрішнім світом.

5. Відмінності в темпераменті проявляються з самого народження.

6. Відмінності темпераментів спостерігаються як у людей, так і у тварин.

7. Темперамент може бути розглянуто як результат біологічної еволюції; він високо корелює із загальними властивостями нервової системи і властивостями інших біологічних підсистем - гуморальної, тілесної та ін.

8. Темперамент регулюється на фізіологічному рівні індивідуальної специфікою взаємодії між генотипом і середовищем (як фізичним світом, так і соціумом).

9. Темперамент може змінюватися з віком під впливом будь-яких зовнішніх факторів.

10. Темперамент відіграє ключову роль в адаптації людини до природних та соціальних умов, що з особливою очевидністю проявляється у важких і екстремальних ситуаціях.

11. Вроджені темпераменту передбачає наявність як властивостей, що мають генетичну зумовленість, так і придбаних в пренатальний період.

Різні концепції, які вивчають темперамент збігаються в тому, що темперамент розуміється як підсистема індивідуальності, що виконує адаптаційну функцію. Характеристики темпераменту не так фарбують діяльність, скільки задають кордону, оберігають організм від надзвичайно великого чи, навпаки, надзвичайно малого витрачання енергії. Виживання людського організму в першому випадку буде під загрозою через надмірну виснаження, а в другому - через слабке, пасивного засвоєння предметного світу. Саме в цьому і полягає пристосувальна, адаптивна роль темпераменту.

Життєві цінності - це сукупність матеріальних і нематеріальних благ, що мають величезне значення в житті людини. Вони грають вагому роль у формуванні поведінки людей. Керуючись життєвими цінностями, ми здійснюємо ті чи інші дії. Знаючи, як співвідносяться світогляд і життєві цінності людини, можна передбачити, як він надійде в конкретній ситуації.

Як приклади життєвих цінностей можна привести такі як: сімейне щастя і діти, досягнення високих результатів в кар'єрі, друзі, прагнення до влади, заняття спортом, розваги і подорожі. У кожної людини може бути свій ідеал, мрія і свої пріоритети. В цьому немає нічого поганого. Головне, щоб ці життєві цінності не йшли врозріз з моральними нормами і правами інших людей. Обраний для дослідження Тест Рокича спрямований на визначення ціннісних орієнтацій особистості може застосовуватися як в консультаційних, так і в дослідницьких цілях.

Особистісні цінності відносно стійкі структури, тому можна припустити, що відбір тих чи інших цінностей людиною здійснюється з урахуванням природних особливостей, щоб знизити суперечності між ними. Звичайно, середовище може сприяти прийняттю цінностей, протилежним властивостями темпераменту, наприклад, у людини з високою імпульсивністю формуватимуть цінності акуратності. В такому випадку ми побачимо, як психіка людини адаптується, руйнуючи одні різнорівневі зв'язки між властивостями і формуючи інші.

Психологічний портрет особистості завжди був і буде найголовнішим інтересом психологів, адже з кожним разом в ньому відкриваються нові грані, які потребують особливої ??уваги.

Кожна людина хоч раз у житті намагався дізнатися тип свого темпераменту або замислювалась про свій ціннісний пріоритет за допомогою тестування.

Темперамент - вроджена особливість людини. Її можна порівняти з настроюванням за замовчуванням, яка задає тон усім вчинкам і способу життя. Однак з плином життя - в залежності від кола спілкування, ситуацій, з якими ми стикаємося, середовища, в якій живемо, - окремі риси видозмінюються, коригуються, відшліфувати.

Звідси випливає висновок: ми не здатні змінити темперамент в цілому, але здатні впливати на власну манеру поведінки на нетривалий час особливо, якщо цьому сприяють цінності людини. При належному старанні такі зміни можна перетворити в звичку. Але потрібно бути готовим до того, що для цього доведеться докласти чимало зусиль і, принаймні на початку, постійно контролювати себе. З іншого боку, подібна робота над собою обов'язково принесе бажані плоди.

При цьому пам'ятайте про три важливі постулата:

1. Не варто одночасно хапатися за все відразу (якщо тільки це не пов'язані між собою риси).

2. Працюйте з конкретними особливостями темпераменту.

3. Відштовхуйтеся від чогось позитивного в собі, замість того, щоб фокусуватися на негативному.

У індивідуума будь-якої вікової групи можуть виникнути проблеми в спілкуванні з однолітками і налагодженні відносин в колективі, будь то однокласники, колеги по роботі або навіть товариші в дитячому саду. Щоб допомогти йому усунути ці труднощі, важливо знати його психоемоційні особливості.

Висновки для другого розділу

Отже ми побачили, що індивідуально-психологічні відмінності, природною передумовою яких є особливості нервової системи, мозку, формуються і розвиваються впродовж життя, в діяльності, під впливом навчання і виховання, у процесі взаємодії людини з навколишнім світом. Виявлення індивідуально-психологічних відмінностей, що стосуються властивостей особистості (насамперед здібностей і характеру), неможливе без різнобічного вивчення особистості. Знання їх має не тільки теоретичне, а й практичне значення, зокрема при розробленні наукових основ індивідуального

Отже, можна зробити деякі висновки:

* вивчення темпераменту тим і захоплююче, що модифікація хоча б окремих його рис і специфічних особливостей вимагає часом виняткових змін умов життя, вирішення найскладніших ситуацій;

* дослідження характеристик темпераменту може бути корисно, тому що його розуміння полегшує спілкування з людьми, сприяє побудові вигідних, доброзичливих взаємин;

* відповідно до особливостей темпераменту люди швидше відрізняються методами досягнення результатів, ніж кінцевим підсумком дій;

* визначення властивостей темпераменту і його специфічних особливостей дає можливість встановлювати професійну придатність особистості до різних областей діяльності

Поняття «ціннісні орієнтації», маючи під собою соціальні, історичні та культурні основи, нерозривно пов'язане з діяльністю людини. Саме система ціннісних орієнтацій визначає змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро ??мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і "філософії життя"

Оскільки саме індивідуальні цінності, як правило, визначають особливості та поведінку людини, знання їхньої системної структури є основою розуміння детермінант поведінки. Цінності є порівняно стійкими і постійними. Знання цінностей особи дає змогу передбачити її поведінку в специфічних ситуаціях; якщо хочеш зрозуміти поведінку людини - мусиш зрозуміти її цінності. Джерела формування цінностей значною мірою детерміновані генетично (це стосується цінностей нижчого рівня), водночас інші чинники - національна культура, батьки, вчителі, друзі, вплив середовища - зумовлюють цінності вищого рівня. Аналіз міжкультуральних відмінностей цінностей виявляє складний інтегративний вплив різноманітних соціальних чинників, водночас сформовані суспільні цінності визначають перспективи розвитку країни. Індивідуальні цінності формуються в умовах мікро- та макросоціального оточення в процесі індивідуального засвоєння, прийняття та ієрархічної організації.

Цінності - абстрактні переконання щодо бажаних цілей - перебувають за межами специфічної поведінки, значно впливаючи на когнітивні процеси. Загалом, цінності є своєрідними критеріями, які мають визначальний вплив на оцінювання середовища, людей, себе та подій і можуть виявляти взаємозв'язки багатьох об'єктів як ієрархічної моделі.

Не потрібно вже доводити, що людина вийшла з тваринного середовища. А тому від тваринного світу у неї є безліч життєвих установок, що визначають її ціннісні орієнтації: це, перш за все, збереження життя, а також продовження роду. Так само, як і у тварин, нами рухає інстинкт продовження роду, який побічно обумовлює наші естетичні цінності (кого вважати привабливим для сексуального партнерства), економічні (накопичення життєвих благ для передачі їх нащадкам), політичні (прагнення до впорядкування життя на противагу хаосу і анархії) і так далі .