Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП
• Розділ 1. Теоретичний аналіз досліджень структури позитивних цінностей людей з різним рівнем лідерських здібностей
• 1.1 Структура позитивних цінностей в сучасних дослідженнях
• 1.2 Теоретичний аналіз підходів до визначення лідерських здібностей
• Висновки до першого розділу
• Розділ 2. Емпіричне дослідження структури позитивних цінностей людей з різним рівнем лідерських здібностей
• 2.1 Мета, завдання та організація емпіричного дослідження
• 2.2 Аналіз та інтерпретація отриманих результатів
• Висновки до другого розділу
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ДОДАТКИ



ВСТУП

Актуальність теми. Відомо, що система ціннісних орієнтацій виражає змістовне відношення людини до соціальної дійсності і в цій якості визначає мотивацію її поведінки, робить істотний вплив на всі сторони її діяльності. Це складний соціально-психологічний феномен, що характеризує спрямованість і зміст активності особи, визначає загальний підхід людини до світу, до себе, надаючи сенс і напрям особистим позиціям, поведінці, вчинкам. Система ціннісних орієнтацій має багаторівневу структуру. Як елемент структури особи, ціннісні орієнтації характеризують внутрішню готовність до здійснення певної діяльності із задоволення потреб і інтересів, вказують на спрямованість її поведінки.

Проблема лідерства нині є ключовою. Світ входить в постіндустріальну епоху, епоху глобалізації та інформатизації, епоху розвитку інтелектуальних людських ресурсів. Відповідно, змінюються умови праці (інтелектуальна праця виходить на перше місце), змінюється системи управління,в тому числі і державного. А тому суспільство потребує управлінця нового типу (ефективне управління інтелектуальним людським потенціалом), з високим рівнем професіоналізму,якому притаманні компетенції лідера з новим рівнем мислення, новим набором знань, умінь і навичок, з високим рівнем відповідальності перед країною за результати своєї діяльності та який би відповідав викликам нового часу.

Як показала соціальна реальність, лідерство протягом багатьох століть відігравало значну роль в життєдіяльності окремих індивідів і держав в цілому. Легенди і міфи про те, що відрізняє «великих лідерів» від «простих людей», завжди хвилювали широкі народні маси. Відомий американський вчений Б. Басс писав: «В зародковому стані вивчення історії було вивченням діяльності лідерів - що вони зробили і чому вони зробили це так» [24, с. 3].

До числа найбільш затребуваних і значущих характеристик сучасної особистості, безумовно, входять лідерські здібності, які відображають ступінь цілеспрямованої активності суб'єкта, що перетворює дійсність, в тому числі, і самого себе.

Роль і вплив цінностей та ціннісних орієнтацій на становлення особистості розкрито в працях Є. Барбіної, В. Вербець, В. Гриньової, В. Леонтьєва, С. Рубінштейна, І. Зязюна, Л. Хомич, Є. Шиянова тощо. Серед зарубіжних науковців доцільно визнати праці І. Беха, Р. Дарендорф, Т. Парсонс, П. Сорокін, Д. Узнадзе, І. Кон, А. Ребер, М. Рокич, М. Селилигман тощо. Проблему лідерства й лідерських якостей у психологічній науці досліджували відомі вчені: Г. Андреєва, Т. Бендас, О. Виханський, Ю. Волков, A. Журавльов, Р. Кричевський, Ю. Косолапова, Е. Кудряшова, Б. Паригін, A. Петровський, P. Рижак та ін.

Мета роботи: виявлення структурних особливостей позитивних цінностей людей з різним рівнем лідерських здібностей.

Об'єктом дослідження виступають психологічні детермінанти позитивних цінностей.

Предмет дослідження - особливості структури позитивних цінностей людей з різним рівнем лідерських здібностей.

Виходячи з мети дослідження було сформовано наступні завдання:

· на основі аналізу теоретичних джерел розкрити структуру позитивних цінностей;

· виділити підходи до визначення лідерських здібностей;

· провести емпіричне дослідження з зазначеної проблеми.

Гіпотеза дослідження: складемо припущення, що здатність до лідерства базується на позитивних цінностях особистості.

Методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, моделювання, індукція, дедукція, класифікація) ? для вивчення стану порушеної проблеми в науковій доктрині, з'ясування концептуальних положень дослідження; емпіричні (анкетування, тестування, опитування) ? з мeтoю визнaчeння психологічних особливостей позитивних цінностей людей з різним рівнем лідерських здібностей; вивчення документації, ранжування. Математична обробка результатів емпіричного дослідження виконувалася за допомогою статистичних методів.

Теоретична значущість роботи полягає в розширенні теоретичних відомостей з проблеми структури позитивних цінностей людей з різним рівнем лідерських здібностей.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять водночас неабиякий і науково-теоретичний, і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - положення та висновки роботи можуть бути основою для подальшої розробки питань, пов'язаних з формуванням структури позитивних цінностей людей з різним рівнем лідерських здібностей;

- у навчальному процесі - матеріали роботи можуть бути використані при навчанні фахівців за спеціальностями «Загальна психологія», «Психологія», «Педагогіка» при підготовці лекцій з відповідних навчальних курсів.

Структура та обсяг роботи. Дана робота складається із вступу, 2-ох розділів, висновків, списку використаних джерел (всього 35 найменувань). Загальний обсяг роботи викладено на 34 сторінках друкованого тексту.



Розділ 1. Теоретичний аналіз досліджень структури позитивних цінностей людей з різним рівнем лідерських здібностей

1.1 Структура позитивних цінностей в сучасних дослідженнях

Особистісні ціннісні орієнтації та організаційні цінності є сильнодіючими факторами індивідуальної і групової мотивації. За ним люди звіряють, що дійсно важливо і значимо, а що несуттєво.

Олпорт, Вернон і Ліндсей розглядають цінності як критерій типології особистості. В 30-х роках минулого століття вони створюють одну з перших психологічних шкал для виміру цінності. Автори інтерпретують цінності більше як інтереси або мотиви, а не бажані цілі. Вони сприймають поняття Шпрангера, що є певні типи людей, які можуть бути ідентифіковані шляхом створення домінуючих інтересів [26]. Шкала вимірює шість основних типів цінностей або інтересів: теоретичні, економічні, естетичні, соціальні, політичні та релігійні.

На думку М. Головатого, цінності - це певні ідеї, погляди за допомогою яких люди задовольняють свої потреби та інтереси. У свою чергу, М. Рокич визначає цінності, як стійке переконання в тому, що певний спосіб поведінки чи кінцева мета існування має потенційне значення з особистого погляду, на відміну від протилежного чи зворотного способу поведінки або кінцевої мети існування. Як зазначають С. Возняк, В. Кононенко, поняття «цінність» близьке до поняття «значущість». Цінністю можна вважати все те, що може цінувати особистість, що є для неї значущим і важливим. Власне, йдеться про ту роль, яку предмет чи явище можуть відігравати в життєдіяльності людей із точки зору їхніх потреб, інтересів, цілей.

Те, що для однієї людини може бути цінністю, інша людина може недооцінювати, а то й зовсім не вважати цінністю, тобто цінність завжди суб'єктивна. Цінності з формальної точки зору поділяються на позитивні й негативні (серед них можна виділити і малоціннісні), абсолютні та відносні, суб'єктивні й об'єктивні. За змістом розрізняють речові цінності, логічні й естетичні.

Пріоритетне значення мають індивідуальні цінності людей (особистостей), бо тільки якась їх сума може становити собою цінності соціальні, цінності всього суспільства. Ієрархія індивідуальних (особистісних) цінностей є своєрідною сполучною ланкою між окремою людиною (індивідом) і суспільством, його культурою в цілому. Іншими словами, є духовний світ самої людини і певна культура суспільства, які взаємопов'язані і взаємодіють за допомогою цінностей певного людини [14].

На початку ХХІ ст. з'явилася перша класифікація універсальних людських цінностей та сильних рис характеру, яка була розроблена в рамках позитивної психології та стала альтернативою класифікатору симптомів психічних порушень та дисфункцій - DSM-IV. В основу класифікації покладені результати аналізу чеснот, які в різних культурах світу (конфуціанській, буддистській, індуїстській, іудейській, християнській, мусульманській) визнаються ключовими, фундаментальними людськими цінностями, якими керується оптимально функціонуюча особистість [15, 124]. До неї увійшли 6 позитивних цінностей та 24 особистісні властивості або риси характеру, що можуть бути притаманні тільки психологічно здоровим та благополучним індивідуумам [18;32]:

- Мудрість:

1) допитливість;

2) любов до навчання;

3) відкритість новому досвіду;

4) креативність;

5) бачення перспективи, широта розуму;

- Гуманність

6) соціальний інтелект;

7) доброзичливість;

8) любов;

- Справедливість

9) громадянськість, кооперація;

10) справедливість;

11) лідерство;

- Мужність

12) сміливість;

13) наполегливість, старанність;

14) чесність;

15) енергія, ентузіазм;

- Помірність

16) саморегуляція;

17) обережність;

18) скромність;

19) прощення та милосердя;

- Трансцендентність

20) розуміння прекрасного;

21) вдячність;

22) надія, оптимізм;

23) духовність та віра;

24) гумор.

Позитивні цінності та «сильні» риси характеру представляють собою 2 ієрархічні рівні: виділені чесноти створюють вищий рівень аналізу та конкретизуються в компонентах більш низького рівня, в «силах характеру» [13]. Дотримання людиною позитивних цінностей сприяє формуванню в неї «сильних» рис характеру.

Кожна з виділених позитивних рис повинна відповідати як мінімум 8 критеріям:

1) позитивність риси;

2) її моральна цінність;

3) відсутність у змісті риси можливості приниження інших;

4) наявність протилежної за змістом властивості;

5) подібність рисам характеру, що фігурують у традиційних класифікаціях;

6) наявність зразків та вищих форм виявлення риси;

7) потенційна вірогідність риси бути відсутньою;

8) наявність ритуалів виявлення.

Як зазначає Е.Л. Носенко, відібрані авторами класифікації риси характеризують усі найважливіші ознаки особистості як суб'єкта життєдіяльності: вони відображають функціонування особистості як суб'єкта пізнання (цінність «Мудрість»), як суб'єкта активності (цінність «Сміливість») та як суб'єкта спілкування (цінності «Гуманність», «Помірність»). Крім цього, на думку науковця у класифікації відбито важливі характеристики багаторівневої ієрархічної структури активності людини: «Людина охарактеризована як суб'єкт активності на психологічному рівні (такими рисами, як життєстійкість та життєздатність); на соціально-психологічному (як гуманна і чесна, відповідальна перед суспільством); на трансцендентному рівні (як здатна до прояву духовності і виходу за межі адаптивної активності)» [16, с. 222-223].

Загальнолюдські цінності та особисті якості, які М. Селигман розглядає в якості способів прояву чеснот наступні [7, с. 359-363; 19]:

Образ фізичний: здоров'я; фізична досконалість.

Образ особистісний (творчий): хоробрість; завзятість, працьовитість, старанність; цілісність натури, щирість, чесність; допитливість, інтерес до навколишнього світу; любов до знань; здатність до судження, критичне мислення і відкритість новому; винахідливість, оригінальність, практичний розум і здоровий глузд; знання людей і себе самого, вміння спілкуватися; уміння бачити перспективу; самоконтроль; розсудливість, скромність, обережність; - смирення і скромність; інтерес до внутрішнього світу; суперечливість; задоволеність нагальною життєвою позицією; здатність вибору життєвої позиції; критичне осмислення своїх сильних і слабких сторін; прагнення до прояву власних досягнень; ініціатива; розвиток творчих здібностей; уміння бачити перспективу.

Образ міжособистісний: доброта і щедрість; здатність любити і бути коханим.

Образ соціальний: колективізм, почуття обов'язку, командний дух і відданість; справедливість; лідерські якості; орієнтація на суспільство; професіоналізм.

Образ універсальний: почуття прекрасного; подяка; надія, оптимізм, турбота про майбутнє; віра, осмисленість життя, релігійність; прощення і милосердя; веселість і гумор; справедливість; захопленість, пристрасність, ентузіазм; цілісність; стабільність; мінливість; системність; хаотичність; ілюзорність; реальність.

Таким чином, системоутворюючим компонентом структурно-змістовної характеристики позитивного «образу світу» і образу «Я» людини є ціннісні смисли, що визначають особливості позитивного сприйняття та структурування особистістю навколишньої дійсності.

1.2 Теоретичний аналіз підходів до визначення лідерських здібностей

Здатність до лідерства розуміється як властивість обдарованої особистості, що забезпечує індивіду центральне положення в будь-якій групі і в будь-якій ситуації. Лідерство - доля обраних, не всі можуть стати лідерами. Даний підхід широко використовувався в концепціях, які активно розробляли Ф. Гальтон, Е. Богардус, Р. Стогдилл, Р. Манн, У. Бенніс, Е. Гизели, Ф. Вудс, Е. Боргатта, Б. Ківі, Ш. Кирпатрик, Р. Кеттелл, О. Тід, Г. Юкл, А. Браймен та інші дослідники. Довгі роки численні дослідження були спрямовані на пошук універсального комплексу певних особистісних якостей або характеристик.

Вайсборд М. вважає, що лідерство є тим механізмом, що утримує всі ячейки (цілі, структури, винагороди, допоміжні механізми й взаємини) у рівновазі [35, с.430].

Танненбаум Р. і Шмідт В. розглядають лідерство як континуум стилів керівництва від авторитарного (директивного, орієнтованого на завдання) до демократичного (делегуючого, орієнтованого на відносини) [34].

Сьогодні дослідники все частіше і частіше стверджують, що суть лідерства - послідовники. Професор Школи Кеннеді Гарвардського університету Б. Келлерман в книзі «Ті що йдуть за лідером. Як підлеглі створюють зміни і змінюють своїх лідерів» особливо підкреслює, що зростаюча роль послідовників створює більш складні умови діяльності лідерів, підвищує вимоги до особистих якостей, ідеалів і цінностей. Ера безроздільного «Імперського « лідерства добігає кінця. «Полотно, на якому ми малюємо, занадто мале. На ньому має бути зображено щось більше, ніж обриси фігури лідера. На ньому має знайтися місце і послідовникам... Від історії великих людей світ переходить до системи, коли лідер грає все меншу, іноді навіть другорядну роль» [8]. Дослідниця, посилаючись на французьку та американську революції, підкреслює, що послідовники не постійно виривають владу у лідерів.

В останні роки особливий інтерес викликають концепції лідерства, узагальнюючі вплив комплексу суб'єктивних і об'єктивних факторів на механізми цілеспрямованого впливу на суспільні процеси. Такими є теорії «розподіленого лідерства» і рольової диференціації. «Топ-колективи» завжди складаються зі справжніх лідерів, притирання яких проходить далеко не завжди гладко. Як показує соціальна реальність, не завжди необхідно мати одного і того ж лідера на всіх етапах колективної діяльності, і процес лідерства може реалізовуватися не одноосібно, а розподілятися між членами групи або команди, об'єднаних спільною метою.

Як стверджують відомі дослідники А. Коен і Д. Бредфорд, процес лідерства, як правило, розтягнутий у часі. В ході вирішення одного проекту існують різні етапи діяльності і відповідні їм цілі і завдання. Реалізація цих завдань залежить від особистісних характеристик, якостей і умінь багатьох людей. В даному випадку лідерство передається як би по естафеті. Лідером на кожному етапі може бути той член групи, чиї особистісні якості є найбільш важливими саме в даний проміжок часу, на цьому етапі вирішення поставленого завдання. Володар даних особистісних якостей і стає лідером, координуючи діяльність всієї структури. Після завершення даного етапу лідерство передається іншому члену колективу, колишній лідер стає веденим. Така система, на перший погляд, виглядає екзотичною, проте соціальна практика показує, що саме розподілене лідерство дозволяє одержувати унікальні результати [9; 10].

Представляє інтерес концепція віртуального лідерства. На думку багатьох дослідників, таке лідерство являє собою поєднання мислення і поведінки, високого професіоналізму та особистісних якостей. При виконанні цих умов присутність лідера стає латентною. Лідер з такою майстерністю управляє процесами так, що послідовники не помічають його дій [4].

В даний час однією з найпопулярніших на Заході є теорія лідерства для себе. Багато дослідників стверджують, що справжнє лідерство починається з ефективного лідерства для себе. Згідно концепції Ч. Манца і Г. Сімса молодшого, лідери повинні навчитися спочатку правильно, ефективно вести себе, перш ніж вони зможуть ефективно вести за собою інших: «Якщо ви хочете когось вести за собою, треба зробити перший важливий крок - вести себе» [28, с. 25]. У центрі уваги концепцій лідерства для себе знаходиться людина, індивід. Саме від самої людини залежить, ким вона стане завтра, як складеться її особисте життя, кар'єра. Від конкретної людини багато в чому залежить, як буде розвиватися і вся організація, у якій вона працює.

Self-лідерство, або лідерство для себе, як відзначали відомі дослідники лідерства Ч. Манц, К. Нек, Д. Максвелл, К.Бланшар, Е. Брайант, - це поняття, що використовується для опису всеохоплюючої теорії лідерства, яке демонструє істотну популярність і значний потенціал для сучасних організацій. Ш. Норріс у статті «Експертиза Self-лідерства» пропонує таке визначення лідерства для себе - «це процес впливу на самого себе для формування самостійності і самомотивації, необхідної для виконання поставлених завдань» [31, с. 44].

Представляє інтерес і популярна в США і деяких інших країнах концепція суперлідерства. На думку класиків цієї теорії Ч. Манца і Генрі Сімса, найефективніший лідер - це той, хто прагне сформувати лідерів з ідучих за ним індивідів. Вони запропонували наступне визначення: суперлідер-лідер, що має в своїй першій лінії одного і більше лідерів [30, с. 5]. «SuperLeadership», на думку Ч. Манца і Р. Сімса, є комплексом поведінкових і когнітивних стратегій, покликаних забезпечити особисту спрямованість і мотивацію у послідовників [29]. Основне завдання таких стратегій лідерства - виховання у послідовників лідерських якостей, реальних можливостей в найближчому майбутньому стати ефективними лідерами.

Суперлідерство приділяє основну увагу зростанню і розвитку лідерських якостей у послідовників. У ньому виділяють кілька важливих цілей. Серед них: розробка умов, що сприяють позитивному відношенню до послідовників; допомога співробітникам у розробці особистих цілей; розробка командних цілей; заохочення успіхів і поширення інформації про це серед послідовників; підтримка та мотивація один одного.

Існує і яскраво виражений негативний підхід до лідерства. Негативне ставлення до лідерства можна розділити на дві великі частини. Перша частина вчених стверджує, що в цілому лідерство не спрацьовує, не здатне дати істотний управлінський ефект, не виявлено жодного сильного, стійкого зв'язку між конкретними діями лідера і ефективністю діяльності організації. Інша частина дослідників взагалі переконана, що поняття «лідерство» - це дуже спірна концепція, штучно придуманий концепт, якого в природі взагалі не існує.

Австралійський дослідник лідерства Ф. Ральф в роботі «Лідерство без срібних куль: Лідерство для лідерства» особливо підкреслював, що в даний час лідерство з різних причин взагалі не працює. Ми досі не здатні відповісти на, здавалося б, прості запитання: «Що ж таке реальне лідерство? Які якості або атрибути необхідні, щоб бути ефективним лідером? Чому деякі люди є лідерами, а інші - ні? Чому окремі люди успішні в житті, в той час як інші з таким же талантом і рівнем мотивації є типовими невдахами? Чому деякі люди в організації здатні надихнути інших і виявити їх кращі якості, в той час як інші воліють чекати і терпіти?» [33, с. 19].

Вчені Школи менеджменту при Сіракузькому університеті Г. Гемміл і Д. Оаклі створили теорію лідерства як соціального міфу відчуження. Вони переконані, що лідерства як соціального феномену взагалі не існує. «Люди створюють світи своїх ментальних конструкцій, в яких стають власниками своїх власних уявлень» [5, с. 369]. Віра в ієрархію і необхідність лідерів заснована на позараціональних почуттях. Прагнення соціальних груп і індивідів створювати захисні механізми « головне завдання яких - придушення потреб, емоцій і бажань, неприйнятних при спільному проживанні людей», і діяти відповідно до ритуалів призводять до побудови віртуальних конструкцій, створення міфу, іменованого «лідерством» [5, с. 368].

З даними підходами важко погодитися. Лідерство не є міфами і пародіями, симулякрами і фантомами, міражами і підробками. Воно існує, як громадський феномен, є каталізатором і індикатором соціальної активності суспільства. Без лідерства трудові колективи і політичні партії, соціальні групи та страти стають менш затребуваними і неефективними, втрачають під собою ґрунт. І в той же час багато сучасних теорій лідерства досить суперечливі і не дають вичерпних відповідей на поставлені питання. Є випадки повної непорівнянності теорій між собою і невідповідності існуючій практиці. Особливу складність розуміння лідерства додає той факт, що термін «лідерство» є похідним від англійського слова «leadership». використовується більшістю зарубіжних дослідників для позначення і лідерства і керівництва.

У минулому столітті проблема особистісних рис і умінь лідерів привертала інтерес багатьох соціологів і політологів, соціальних психологів і теоретиків менеджменту. Лідерство як сукупність певних особистісних якостей розумів відомий американський соціолог Е. Богардус. Одне з найцікавіших досліджень лідерства, проведене відомими американськими вченими Д. Каузесом і Б. Познером, дозволило виявити наявність у лідерів, як мінімум, чотирьох відмінних рис, таких як чесність, вміння прогнозувати, здатність надихати людей і компетентність [27].

Ф. Гамільтон і С. Беан у статті «Важливість переконань і цінностей в розвитку лідерства» особливо підкреслювали, що лідер присвячує себе духовним і моральним цінностям, які формують його характер і дають можливість здійснювати лідерство. Лідерство володіє закладеними в ньому принципами і цінностями, яких обов'язково слід дотримуватися. Тому справжнє лідерство завжди включає в себе моральні принципи, переконання і цінності, які формують якості та характер, необхідні для досягнення і здійснення лідером його цілей і завдань [25].

В основі формування ідеалів і цінностей, ціннісних орієнтацій і моральних стандартів лідерів знаходяться три системоутворюючих параметри: бажання, реальні можливості і незадоволені потреби. Амбівалентне протиріччя між ними становить важливу проблему формування лідерства. Дозвіл цього протиріччя, задоволення бажань і потреб і зростання можливостей здійснюється за допомогою спеціального соціального механізму. Механізм формування цінностей, обумовлених потребами лідерів, має два найважливіших блоки:

1) постійні потреби, детермінують вічні цінності - ідеали;

2) тимчасові потреби, формують минулі цінності і ціннісні орієнтації.

Особливе місце в житті сучасного суспільства займають ціннісні орієнтації лідерів. Система життєвих цінностей регулює поведінку лідерів на всіх рівнях їх діяльності: мотиваційному, нормативному, операційному, смисловому. Ціннісні орієнтації лідерів проявляються практично у всіх ситуаціях, але найбільш яскраво - в екстремальних, починаючи від складного спортивного змагання до найважливіших політичних процесів.

Цінності і ціннісні орієнтації лідерів в ході постійної і цілеспрямованої діяльності набувають якості реально діючих мотивів і джерел конкретної діяльності, що ведуть до вдосконалення особистостей, переходу їх від одного якісного стану до іншого, від одного рівня на інший в процесі послідовного розвитку і становлення. Цінності і ціннісні орієнтації, будучи ефективним механізмом індивідуального росту, розвитку та формування лідерів, мають виховний і формуючий характер і дають певний політичний ефект [12].

Німецький дослідник Н. Енкельманн переконаний, що людське життя детермінується певною системою цінностей. У книзі «Харизма. Особистісні якості як засіб досягнення успіху в професійному та особистому житті» він писав: «У кожної людини настає етап у житті, коли вона мимоволі задається питанням: «Невже це все?». В особливо велику розгубленість вводить це питання людей, що процвітали в житті, адже вони отримали, принаймні зовні, все, чого хотіли, досягли всього, що малювали в своїй уяві. І досягнувши мети, вони відчувають внутрішню спустошеність, глибоку незадоволеність. Вони орієнтувалися на зовнішні атрибути, можливо, дозволяли іншим визначати для себе цілі, працювали не покладаючи рук, щоб чогось досягти. При цьому вони принесли в жертву важливі для себе життєві цінності, сенс свого життя. Ось чому, незважаючи на зовнішнє процвітання, залишається почуття незадоволеності. Тому до тих пір, поки ви не будете мати чітке уявлення, задавайте собі наступні питання: «що для мене цінно? Що для мене по-справжньому важливо?», «Що надає моєму життю цінність?», «Що наповнює моє життя сенсом?» [23, с. 173-174].

У своїх працях з проблеми здібностей А. Леонтьєв послідовно проводить думку про вирішальну роль соціальних умов, виховання у розвитку здібностей людини і в меншій мірі надає значення природній стороні здібностей [6].

Здібності, на думку С. Рубінштейна, являють собою синтетичне утворення особистості, в основі яких лежать «спадково закріплені передумови для їх розвитку у вигляді задатків, під якими розуміють анатомо-фізіологічні особливості нервово-мозкового апарату людини» [17].

У своїй роботі «Основи загальної психології» С. Рубінштейн висунув положення, яке говорить: «Питання про здібності повинне бути об'єднане з питанням про розвиток, питання про розумові здібності, питанням про розумовий розвиток» [17, с. 418].

Розвиваючи проблему здібностей, Б. Ананьєв підкреслює не тільки роль власне психологічного аспекту в них, не тільки реальну роль активної діяльності індивіда в засвоєнні суспільного досвіду, але і зв'язок здібностей з особистістю як психологічною освітою [1].

Варто відзначити, що в даний час немає єдиного визначення поняття «здібності». Так, ряд вітчизняних психологів (В. Мясищев, А. Ковальов, Н. Лейтес, К. Платонов) визначають здібності через ознаку «властивості особистості». А. Ковальов у своїй «загальній психології» визначає здібності як «синтез властивостей людської особистості, що відповідає вимогам діяльності і забезпечує високі досягнення в ній» [11, с. 361]. Однак ряд авторів (С. Рубінштейн, В. Крутецкий і ін) визначають поняття «здібності» через ознаку «індивідуальні особливості особистості». Так, в «Основах загальної психології» С. Рубінштейн дає наступне визначення: «Здібності - це складна синтетична риса особистості, яка визначає її придатність до діяльності» [17, с. 536]. В. Андрєєв вважає, що здібності являють собою синтез властивостей і особливостей особистості, що визначають придатність до будь-якої діяльності [2]. Саме від цього визначення здібностей ми і будемо відштовхуватися при характеристиці базового поняття «лідерські здібності».

Таким чином, розглянувши пов'язані поняття, ми прийшли до наступного визначення вихідного поняття. Лідерські здібності - це синтез властивостей і особливостей особистості, здатної взяти на себе відповідальність за дії групи та їх можливі наслідки, що визначає її придатність до діяльності.

Висновки до першого розділу

Позитивні цінності та «сильні» риси характеру представляють собою 2 ієрархічні рівні: виділені чесноти створюють вищий рівень аналізу та конкретизуються в компонентах більш низького рівня, в «силах характеру». Дотримання людиною позитивних цінностей сприяє формуванню в неї «сильних» рис характеру.

Лідерські здібності - сукупність здібностей, які дозволяють людині ставати лідером, вести за собою людей (в тому чи іншому плані).

Кожна людина є носієм певних цінностей, вони утворюють певну систему, від якої багато в чому залежить поведінка людини в кожній конкретній ситуації. Лідерство - це відносини вчителя і його учнів, союзників, прихильників, послідовників. Лідер передає своїм учням знання, моральні цінності та ціннісні орієнтири. Особистісні якості і цінності, ідеали і якості лідера - зразок для оточуючих. Морально-етичний образ лідера суттєво впливає на тих людей, які йому вірять і які в скрутну хвилину готові підтримати його. Ідеали і моральні норми, цінності і ціннісні орієнтації лідерів залучають або відштовхують людей і грають важливу роль у загальному успіху або невдачі розпочатих проектів і справ.



Розділ 2. Емпіричне дослідження структури позитивних цінностей людей з різним рівнем лідерських здібностей

2.1 Мета, завдання та організація емпіричного дослідження

На основі досліджених літературних джерел ми прийшли до висновку, що формування позитивних цінностей молоді в сучасному українському суспільстві проявляється в одночасному впливі на особистість молодої людини різних факторів, які часто суперечать один одному і їй складно зорієнтуватися у такому вирі подій, насичених різноманітними правилами та нормами суспільства. Тому молоді у такому шаленому розмаїтті цінностей, що наявне у суспільстві, доводиться самим вирішувати, що в нинішніх умовах є цінним. Також важливо наголосити, що роль таких соціальних інституцій як: сім'я, освіта, ЗМІ, важко переоцінити у вихованні молодого покоління, адже саме вони формують у особистості власний погляд на світ, на його норми та позитивні цінності [20, с. 17]

Першим етапом нашого дослідження було визначення цілей і завдань експерименту.

Другим етапом ми виділили підбір методик, за допомогою яких поставлені цілі і завдання будуть реалізовані найкращим чином. Для цього ми ретельно вивчили теоретичні матеріали за темою дослідження.

Третій етап включав в себе аналіз психометричних властивостей методик.

Четвертий етап підготовка бланків, стимульного матеріалу і іншого, необхідного обладнання.

П'ятий етап це власне саме тестування.

Психологічне тестування студентів було організовано на добровільній основі та всі учасники доброзичливо поставились до участі у дослідженні.

Для з'ясування структурних особливостей позитивних цінностей людей з різним рівнем лідерських здібностей (на прикладі студентів) використано психодіагностичні засоби:

1. Опитувальник «цiнності в дії» (VALUES-IN-ACTION) на визначення позитивних рис характеру за К. Петерсон, М. Селігман [3]

Опитувальник «Цінності у дії» розроблений з урахуванням загальнолюдських чеснот та особистісних властивостей, які, на думку авторів опитувальника,формуються під впливом дотримування цих чеснот у життєдіяльності.

При розробці цього інструментарію дослідники змоделювали перелік так званих «здорових рис» особистості, відштовхуючись від описів ментальних відхилень, що містяться у Діагностичному і Статистичному Довіднику Ментальних розладів, розробленому у США (DSM IV/DR). На цій підставі було відібрано 24 особистісні властивості, сформульовані у вигляді рис.

Відібрані «позитивні» (здорові) риси були співвіднесені із шістьма чеснотами, які, у свою чергу, були ідентифіковані на підставі широкого огляду основних філософських традицій визначення чеснот у різних культурах філософіях і релігіях світу, зокрема, конфуціанській, буддистській, індуїстській, ахінеанській, іудейській, християнській, мусульманській тощо.

Усі шість відібраних основних чеснот співпадають урізних культурах, тому вони були відібрані як загальнолюдські цінності, якими керується оптимально функціонуюча особистість.

Відповідно з тлумаченнями, запропонованими авторами класифікації, мудрість дає уявлення про когнітивні можливості людини, які виявляються у її активному прагненні до здобування знань і їх застосування у житті; забезпечення активних зусиль людини, спрямованих на досягнення мети при сміливість передбачає виявлення стійкості і життєвої енергії, необхідної для виникненні труднощів і перешкод; гуманність забезпечує спроможність формувати і підтримувати доброзичливі соціальні зв'язки; справедливість виявляється у громадянськості та сприянні суспільному благополуччю; поміркованість - у стриманості, саморегуляції; трансцендентність - у наявності уявлень про зміст життя і відчуття власного зв'язку із навколишнім світом.

Для отримання результатів даний тест респонденти виконували в режимі on-line.

Текст опитувальника представлено в Додатку А.

2. Методика «Діагностика лідерських здібностей» (Є. Жариков, Є. Крушельницький) [21] призначена для того, щоб оцінити здатність людини бути лідером.

Інструкція:

Вам пропонується 50 висловлювань, на які потрібно дати відповідь «так» або «ні». Середнього значення у відповідях не передбачено. Довго не замислюйтеся над висловлюваннями. Якщо сумніваєтеся, усе-таки зробіть оцінку на «+» або «-» на користь тієї альтернативної відповіді, до якої ви більше схиляєтеся.

Текст опитувальника та ключ до тесту представлено в Додатку Б.

Обробка результатів дослідження проведена за допомогою методів математико-статистичного аналізу даних і якісного описання. Узагальнення результатів здійснено з використанням інтерпретаційних методів (класифікація й узагальнення емпіричних даних).

Учасниками нашого дослідження стали 30 студентів, віком 20-25 років.

Дане емпіричне дослідження мало констатуючий характер та проводилося в три етапи:

1. Організаційний: підбір методик та формування вибірки.

2. Діагностичний: діагностика респондентів.

3. Аналітичний: аналіз результатів та співставлення отриманих даних.

Становлення морально-ціннісних засад в сучасних соціальних умовах супроводжуються розчаруванням у попередній системі ціннісних орієнтацій, втратою і зневірою в ідеалах та цінностях, що нав'язувалися нашому суспільству сімдесят десятиріч тому, а також відсутністю нової ієрархії ціннісних орієнтацій через страх перед невідомим, майбутнім та апатією. Як результат виникає розпад суспільства, духовне зубожіння нації. Нинішня ситуація характеризується порушеннями в механізмі наступності, тобто молодь відмовляється від усього минулого, не сприймає досвід батьків. Все вищезазначене впливає не лише на формування культури сучасної молоді, а й на майбутній культурно-духовний потенціал нації [22, с. 203].

Гіпотеза дослідження полягала в наступному: складемо припущення, що здатність до лідерства базується на позитивних цінностях особистості.

На нашу думку наша гіпотеза є актуальною враховуючи що у юнацькому віці особистість активно залучається до соціального процесу, громадської діяльності, у молодої людини починають формуватися соціальна свідомість та самосвідомість, норми поведінки.

2.2 Аналіз та інтерпретація отриманих результатів

На даному етапі проводилося дослідження виявлення структурних особливостей позитивних цінностей людей з різним рівнем лідерських здібностей на прикладі студентів.

За методикою «цiнності в дії» (VALUES-IN-ACTION) на визначення позитивних рис характеру за К. Петерсон, М. Селігман ми отримали такі результати: (табл. 2.1)

Таблиця 2.1

Результати дослідження позитивних рис характеру

Респонденти	Рейтинг позитивних цінностей	Цінності відповідно до переліку Селігмана
1	6	14	24	4	17	Мудрість: 1) допитливість 2) любов до пізнання 3) відкритість новому досвіду 4) креативність 5) вміння бачити перспективу Сміливість (мужність). Автентичність: 6) хоробрість 7) наполегливість 8) відвертість 9) ентузіазм, завзяття Гуманність: 10) доброта 11) любов 12) соціальний інтелект Справедливість: 13) чесність 14) лідерство 15) громадянськість Поміркованість: 16) вибачливість 17) скромність 18) обережність 19) саморегуляція Трансцендентність 20) цінування краси та досконалості в усьому 21) вдячність 22) надія 23) гумор 24) релігійність,віра, мета
2	15	10	18	3	19
3	5	13	12	23	4
4	11	15	16	1	9
5	14	2	7	12	21
6	7	3	10	22	8
7	24	7	2	3	16
8	11	5	13	19	20
9	4	10	14	1	23
10	4	6	11	24	13
11	9	15	20	2	18
12	12	1	7	3	10
13	5	17	12	22	11
14	9	6	2	10	15
15	10	4	18	13	7
16	13	16	8	1	6
17	7	14	9	5	21
18	9	11	19	23	15
19	3	15	6	21	12
20	18	3	10	16	6
21	7	1	15	11	20
22	3	19	21	14	2
23	5	21	13	9	24
24	15	4	2	19	5
25	8	9	14	1	17
26	1	16	10	3	18
27	14	6	19	23	8
28	4	12	8	3	17
29	10	5	15	21	11
30	1	13	17	9	15

З отриманих результатів видно, що на перше місце респонденти поставили:

- допитливість - 6,7% респондентів; відкритість новому досвіду - 6,7% студентів;

- креативність - 10% респондентів;

- вміння бачити перспективу - 10% респондентів;

- хоробрість - 3,3%;

- наполегливість - 10% респондентів;

- відвертість - 3,3% респондентів;

- ентузіазм, завзяття - 10% респондентів;

- доброта і любов - по 10% респондентів;

- соціальний інтелект і чесність на першому місці серед позитивних цінностей мають по 3,3% респондентів;

- лідерство і громадянськість в якості головної позитивної цінності мають по 6,7% студентів;

- обережність - у 3,3% респондентів;

- релігійність, віра, мета - у 3,3% респондентів.

За методикою «Діагностика лідерських здібностей» (Є. Жариков, Є. Крушельницький) визначалася здатність людини бути лідером. Результати дослідження вибірки відображено у табл. 2.2

Таблиця 2.2

Результати дослідження здатності респондентів бути лідером

Респонденти	Вираженість лідерства	Бали
1	виражені сильно	39
2	середньою мірою	28
3	слабовиражені	24
4	середньою мірою	32
5	виражені сильно	38
6	середньою мірою	34
7	середньою мірою	29
8	слабовиражені	25
9	виражені сильно	37
10	середньою мірою	35
11	середньою мірою	30
12	середньою мірою	33
13	середньою мірою	35
14	середньою мірою	27
15	середньою мірою	27
16	середньою мірою	26
17	виражені сильно	38
18	слабовиражені	22
19	слабовиражені	20
20	середньою мірою	30
21	середньою мірою	31
22	виражені сильно	39
23	середньою мірою	33
24	середньою мірою	28
25	виражені сильно	37
26	середньою мірою	32
27	виражені сильно	39
28	середньою мірою	29
29	слабовиражені	21
30	середньою мірою	32

На основі отриманих результатів за методикою «Діагностика лідерських здібностей» бачимо:

- у 16,7% респондентів виявлено слабо виражену здатність бути лідером, тобто ці студенти не прагнуть до спілкування, почувають себе скуто в новій компанії, у вільний час люблять бути на самоті, обмежують свої знайомства, переживають труднощі при встановленні контактів з людьми і, виступаючи перед аудиторією, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не відстоюють свою думку, важко переживають образи. Не проявляють ініціативи в громадській діяльності, у багатьох справах уникають прийняття самостійних рішень;

- у 23,3% студентів має місце сильно виражена здатність до лідерства, тобто їх можна віднести до групи людей з найбільш високим рівнем комунікативних та організаторських здібностей, для них характерні швидка орієнтація у складних ситуаціях, невимушена поведінка в новому колективі. Вони ініціативні, приймають самостійні рішення, відстоюють свою думку Вони швидко знаходять друзів, постійно намагаються розширити коло знайомих, займаються громадською діяльністю, допомагають близьким, друзям, легко почувають себе в незнайомій компанії, люблять і вміють організовувати різноманітні ігри, колективні справи;

- у решти 60% студентів за результатами тестування лідерські здібності виражені на середньому рівні, тобто вони прагнуть до контакту з людьми, не обмежуючи коло своїх знайомств, відстоюють свою думку, планують роботу. Однак «потенціал» цих схильностей не відрізняється високою стійкістю.

Далі використаємо метод Пірсона для виявлення кореляційного зв'язку між позитивними цінностями та рівнем лідерських здібностей у студентів.

Загальні результати дослідження приведено в Додатку В.

Згідно розрахованих показників наявні наступні тісні кореляційні зв'язки:

- здатність до лідерства залежить від виявлення здібностей організовувати групову взаємодію, групові заходи; підтримувати добрі стосунки з колегами. Лідер має виявляти особливу обережність при наявності напруженості у стосунках, утримуватись від проявів незадоволення, гніву, проте демонструючи твердість, тобто від лідерства - 0,712;

- здатність до лідерства також пов'язана з вмінням працювати в команді, бути гідним членом команди або групи; сумлінно виконувати свої обов'язки і нести відповідальність за спільний успіх; ставити інтереси колективу вище за власні, навіть при їх неспівпадінні; відчувати єдність з колективом; виявляти не бездумну покірність, а усвідомлену повагу до старших, тобто з громадянськістю - 0,507.

Загалом отримані результати підтверджують гіпотезу нашого дослідження.

Отже, відповідно до результатів нашого емпіричного дослідження, робимо висновок, що здатність до лідерства найбільшою мірою пов'язана із справедливістю (її такими складовими як лідерство і громадянськість), тобто загальним співвідношенням цінностей, благ між собою і конкретним розподілом їх між індивідами, належний порядок людського співжиття, який відповідає уявленням про сутність людини і її невід'ємні права.

Висновки до другого розділу

Проведено емпіричне дослідження структури позитивних цінностей людей з різним рівнем лідерських здібностей на прикладі студентів.

За методикою «цiнності в дії» (VALUES-IN-ACTION) на визначення позитивних рис характеру за К. Петерсон, М. Селігман було встановлено, що до головних позитивних цінностей респонденти визначають мудрість (10 осіб), сміливість/автентичність (8 осіб), справедливість (5 осіб), гуманність (5 осіб), поміркованість і трансцидентність (2 особи).

За методикою «Діагностика лідерських здібностей» (Є. Жариков, Є. Крушельницький) було отримано наступні результати:

- у 16,7% респондентів виявлено слабо виражену здатність бути лідером;

- у 23,3% студентів має місце сильно виражена здатність до лідерства;

- у решти 60% студентів за результатами тестування лідерські здібності виражені на середньому рівні.

В ході дослідження ми виявили наявні наступні тісні кореляційні зв'язки:

- здатність до лідерства залежить від лідерства - 0,712;

- здатність до лідерства також пов'язана з громадянськістю - 0,507.

Загалом отримані результати підтверджують гіпотезу нашого дослідження.



ВИСНОВКИ

Позитивні цінності та «сильні» риси характеру представляють собою 2 ієрархічні рівні: виділені чесноти створюють вищий рівень аналізу та конкретизуються в компонентах більш низького рівня, в «силах характеру». Дотримання людиною позитивних цінностей сприяє формуванню в неї «сильних» рис характеру.

Лідерські здібності - сукупність здібностей, які дозволяють людині ставати лідером, вести за собою людей (в тому чи іншому плані).

Кожна людина є носієм певних цінностей, вони утворюють певну систему, від якої багато в чому залежить поведінка людини в кожній конкретній ситуації. Лідерство - це відносини вчителя і його учнів, союзників, прихильників, послідовників. Лідер передає своїм учням знання, моральні цінності та ціннісні орієнтири. Особистісні якості і цінності, ідеали і якості лідера - зразок для оточуючих. Морально-етичний образ лідера суттєво впливає на тих людей, які йому вірять і які в скрутну хвилину готові підтримати його. Ідеали і моральні норми, цінності і ціннісні орієнтації лідерів залучають або відштовхують людей і грають важливу роль у загальному успіху або невдачі розпочатих проектів і справ.

У другому розділі даної роботи було проведено емпіричне дослідження структури позитивних цінностей людей з різним рівнем лідерських здібностей на прикладі студентів.

За методикою «цiнності в дії» (VALUES-IN-ACTION) на визначення позитивних рис характеру за К. Петерсон, М. Селігман було встановлено, що до головних позитивних цінностей респонденти визначають мудрість (10 осіб), сміливість/автентичність (8 осіб), справедливість (5 осіб), гуманність (5 осіб), поміркованість і трансцидентність (2 особи).

За методикою «Діагностика лідерських здібностей» (Є. Жариков, Є. Крушельницький) було отримано наступні результати:

- у 16,7% респондентів виявлено слабо виражену здатність бути лідером;

- у 23,3% студентів має місце сильно виражена здатність до лідерства;

- у решти 60% студентів за результатами тестування лідерські здібності виражені на середньому рівні.

В ході дослідження ми виявили наявні наступні тісні кореляційні зв'язки:

- здатність до лідерства залежить від лідерства - 0,712;

- здатність до лідерства також пов'язана з громадянськістю - 0,507.

Загалом отримані результати підтверджують гіпотезу нашого дослідження.

організаторський комунікативний особистість лідер



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ананьев, Б.Г. Избранные психологические труды Текст: в 2-х т. Т.1. / Б. Г. Ананьев; ред. А.А. Бодалева. М.: Педагогика, 1980. --288с

2. Андреева И.А. Антология по истории и теории социальной педагогики Текст. / И.А. Андреева. М.: Академия, 2000. - 176с.

3. Байсара Л.І. Методичний посібник до вивчення курсу »Позитивна психологія» / Л.І. Байсара, Е.Л. Носенко; М-во освіти і науки України, Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара. - Дніпропетровськ : Акцент ПП, 2014. - 110 с

4. Брафман, О. Морская звезда и паук. Неудержимая сила организаций без лидеров / О. Брафман, Р. Бекстрем. - М.: BestBusinessBooks, 2012. - 217 с.

5. Геммил, Г. Лидерство: социальный миф отчуждения / Г. Геммил, Д. Оакли // Личность. Культура. Общество. - М.: РАН - НАН Беларуси - НАН Украины, 2004. - Т. 6, вып. 1. -С. 366-381.

6. Занковский А.Н. Организационная психология: Учебное пособие. - М.: Флинта, МПСИ, 2000

7. Зубенко Н.Ю., Сухова Е.И. Психосемантический подход к формированию «19 образа мира» и образа «Я» личности студентов // Гуманитарные, социально-экономические и общественные науки. 2013. №3. С. 359-363

8. Келлерман, Б. Идущие за лидером. Как подчиненные создают изменения и меняют своих лидеров / Б. Келлерман. - М.: Аквамариновая книга, 2009. - 384 с.

9. Котляров, И.В. Социология лидерства: теоретические, методологические и аксиологические аспекты / И.В. Котляров. - Минск: Беларус. навука, 2013. - 481 с

10. Котляров, И.В. Формирование спортивных лидеров: теоретические, социологические, аксиологические аспекты / И.В. Котляров, Н.С. Рысюкевич. - Минск: Изд-во МИУ, 2012. - 284 с

11. Краткий психологический словарь / Ред.-сост. Л.А. Карпенко; Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г Ярошевского, 2-е изд. расш. и доп.-Ростов-на Дону: Феникс, 2007. - 512 с.

12. Ландсберг, М. Дао мотивации. Вдохновляй себя и других / М. Ландсберг. - М.: Олимп-Бизнес, 2005. - 192

13. Личностный потенциал: структура и диагностика / ред. Д.А. Леонтьев. - Москва: Смысл, 2011. - 680 с.

14. Матяж С.В. Класифікація цінностей та ціннісних орієнтацій особистості / С.В. Матяж, А.О. Березянська // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія»]. Сер.: Соціологія. - 2013. - Т. 225, Вип. 213. - С. 27-30

15. Носенко Е.Л. «Позитивна психологія» й перспективи досліджень оптимального функціонування людини як суб'єкта життєдіяльності / Е.Л. Носенко, І.Ф. Аршава // Педагогіка і психологія: Науково-теоретичний та інформаційний журнал Академії пед. наук України. - К.: АПН України, 2009, №3. - С. 56-66

16. Носенко Е.Л. Сучасні напрями зарубіжної психології: психологія особистості: підручник / Е.Л. Носенко, І.Ф. Аршава. - Д.: Вид-во ДНУ. - 2010. - 264 с

17. Рубинштейн, С.Л. Основы общей психологии Текст. / С.С. Рубинштейн. СПб.: Питер Ком, 1999. -720с.

18. Селигман М. Новая позитивная психология: Научный взгляд на счастье и смысл жизни: пер. с англ. М., 2006. 368 с.

19. Селигман Мартин Э.П. Новая позитивная психология: Научный взгляд на счастье и смысл жизни / М. Селигман. -- М.: Издательство «София», 2006. - 368 с.

20. Соціологія. Психологія. Соціальні комунікації: збірка наукових праць студентів - членів проблемних груп Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій / гол. ред. В.Б. Євтух. - Київ: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2013. - Вип. 6. - 180 с.

21. Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануи?лов Г.М. Социально-психологическая діагностика развития личности и малых групп. - М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. -- 490 с

22. Хайду П. Виховання ціннісних орієнтацій. - М.: Школа, - 2001. - 255 с.

23. Энкельманн, Н. Харизма. Личностные качества как средство достижения успеха в профессиональной и личной жизни / Н. Энкельманн. - М.: Интерэксперт, 2005. - 262 с.

24. Bass, B. Bass and Stogdill's handbook of leadership: theory, research, and managerial applications / 3rd ed./ B. Bass. - New York: Free Press, 1990. - 1184 p.

25. Hamilton, F. The importance of context, beliefs and values in leadership development / Frank Hamilton, Cynthia J. Bean // Business Ethics, A European Review. - 2005. - Vol. 14, N 4 (October). -P. 336-347

26. Hermans, H.J. M., & Oles, P.K. (1993). The personal meaning of values in a rapidly changing society. The Journal of Social Psychology, 134, 569-579.

27. Kouzes, J. The Leadership Challenge Workbook / J. Kouzes, B. Posner. - San-Francisco, CA: Jossey-Bass, 2012. - 160 p.

28. Manz, C.C. Self-Management as a Substitute for Leadership: A Social Learning Theory Perspective / C.C. Manz, H.P. Sims // Academy of Management Review. - 1980. - Vol. 5, N 3. -P. 361-367

29. Manz, C. SuperLeadership: Beyond the myth of heroic leadership / C. Manz, H. Sims // Organizational Dynamics. - 1991. - Vol. 19 (5). - P. 18-35

30. Manz, C. The New SuperLeadership: Leading Others to Lead Themselves / C. Manz, H. Sims. - New York: Berrett-Koehler Pub, 2001. - 250 p

31. Norris, S. An Examination of Self-Leadership / S. Norris // Emerging Leadership Journeys. -2008. - Vol. 1, iss. 2. - P. 43-61

32. Peterson C. Character strengths and virtues: A handbook and classification. / C. Peterson, M.E.P. Selimgan. - Washington D.C., USA: Americain Psychological Association, 2004

33. Ralph, P. Leadership Without Silver Bullets: A Guide to Exercising Leadership / P. Ralph. -Lincoln: iUniverse.com, 2010. - 176 p.

34. Tannenbaum R., Schmidt W.H. How to Choose. a Ledership Pattern. - Har-vard Business Review, March - April 1958

35. Weisbord M.R. Organizational diagnosis: Six places to look for trouble with or without a theory / Диагностика организации: шесть областей для поиска про-блем на теоретической основе или без нее // Group and Organization Studies. 1976.



ДОДАТОК А

Опитувальник «цiнності в дії» (values-in-action) на визначення позитивних рис характеру

Автори К. Петерсон, М. Селігман

Переклад з англійської мови на українську виконано Л.І. Байсара Е.Л. Носенко

Для отримання результатів даний тест респонденти виконували в режимі on-line.

Інструкція. У кожному з наведених тверджень виберіть одне. Всі твердження для багатьох людей вважались би бажаними, але ми просимо вас дати відповіді, які найбільшою мірою характеризують Вас. Намагайтеся бути відвертими і точними. Ми не зможемо проранжувати ваші сильні риси характеру, доки ви не відповісте на 240 питань.