Особливості тривожності підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості тривожності підлітків

Вступ

психологія тривожність підліток

Тема тривожності займає особливе місце в сучасній науці та є однією із важливих тем як в психологічних так і в педагогічних ученнях також є частим предметом досліджень. Розглядаючи матеріал за даною тематикою виявила що, це «центральна проблема сучасної цивілізації». Також виявилось що з кожним роком кількість випущених публікацій, статей, книжок написаних стосовно тривожності в різному віці зростає. Саме через це, я зробила припущення що, пожвавлюється інтерес до вивчення цієї проблеми із сторони сучасних дослідників не лише з психології але із інших галузь науки.

Підлітковий вік - це період розвитку дітей від 11 - 12 до 15 - 16 років який характеризується підйомом життєдіяльності та перебудуванням організму; є одним із складних періодів в онтогенезі людини [4, с. 192].

Підлітковий період багатий життєвими переживаннями пов'язаних із великою кількістю труднощів. У ньому відбуваються багато змін пов'язаних із формуванням основ поведінкової свідомості, моральних уявлень, соціальних установок, рис характеру [3, с. 7].

Проводивши аналіз соціально - педагогічної літератури стосовно негативних переживань у етапі розвитку старшокласника і після виокремила, що у цьому періоді тривожність часто призводить до зниження продуктивності в процесі навчання, зниження працездатності, визначається зниженням потенціалу та виникненню труднощів у навчальній та суспільній діяльності підлітка. У цей період відчувається вплив оточуючого середовища через взаємозв'язок із соціумом, зміну поведінкових якостей та характеру мислення, що у свою чергу призводить до стану підвищеної тривоги. Часом, це призводить до психологічних труднощів, порушень розвитку, поведінки.

Часом у педагогічній практиці зустрічаються прихована «суб'єктно прихована тривожність» - «слухняні», «безпроблемні» підлітки, які на перший погляд мають абсолютно виражені форми спокою, ледь помітні переживання можуть мати високий рівень тривожності, вони не можуть чітко артикулювати, відсутність необхідних механізмів психологічного захисту. Такі діти можуть мати велику кількість проблем, страхів на відміну від підлітків з «поганою поведінкою». Тому вони потребують якісної та кваліфікованої допомоги спеціаліста. Багато досліджень за темою: «Явище підліткової тривожності як емоційно го стану та її вплив на соціалізацію молодої особистості» у вітчизняній і зарубіжній психології займались такі вчені як К. Еріксон, У. Морган, Ю.В. Пахомов, Ю. Ханін, Г. Айзенк, Б. Вяткін, Ч. Спілбергер, Н. Махоні, Е. Соколов, Е.Г. Ейдеміллєр, А.І. Захаров.

Тому ознайомившись із їхніми дослідженням, проаналізувавши психологічну літературу та наукові роботи таких авторів як: Астапов В. М, Парафіян О. М, Прихожан А. М. та маючи на увазі те що, підлітковий вік все ще залишається недостатньо вивченим на не повноцінно дослідженим. Я разом із науковим керівником сформулювали мету, об'єкт, предмет, завдання даного дослідження.

Сьогодні спостерігається загострення проблеми збільшення кількості дітей із підвищеною тривожністю. Мабуть що, усі знають про нещодавні трагедії пов'язані із самогубством підлітків через гру «Синій Кит», «Тихий Дім», «Розбуди мене в 4:20». У даній грі що спрямована на підлітків, поширена вона переважно в російськомовних соціальних мережах, але прийшла достатньо швидко до України, кінцевим результатом якої є доведення гравця до самогубства. Гравець виконував різні завдання, що порушували його психіку, моральний та фізичний стан, завдання ставали все жорсткішими та небезпечними, тому що спочатку відбувався процес здруження, входження в довіру, випитування інформації, для нібито допомоги котрою пізніше шантажували. Усе це привело до близько 130 смертей підлітків. Саме тому, проводилось багато бесід в навчальних заходах для запобігання повторення даною ситуації. Із цієї причини пожвавився інтерес до інтенсивних емпіричних і теоретичних досліджень підлітків в сучасному етапі розвитку в навчальних закладах освіти та суспільстві.

Мета: є теоретичне обґрунтування й дослідження психологічних особливостей тривожності підлітків та створення можливих стратегій їх подолання.

Об'єкт дослідження: тривожність у підлітковому віці.

Предмет дослідження: психологічні особливості соціальної тривожності підлітків.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати необхідну літературу з питання тривожності, видів та її причин саме у підлітковому віці.

2. Експериментально дослідити психологічні особливості тривожності підлітків за допомогою анкетування та тестування школярів.

3. Опрацювавши тести зробити аналіз тривожності учнів, виявити рівень тривожності.

У процесі дослідження були використані такі методи: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення); емпіричні (бесіда, спостереження, тестування з використанням методики «Моделі поведінки подолання (Шкала SACS)» (адаптація Н. Водоп'янової, Е. Старченкової); «Шкала соціально - ситуативної тривоги» О. Кондаша); аналіз отриманих результатів тривожності у старшокласників.

Розділ I. Теоретичний аналіз тривожності у підлітковому віці

психологія тривожність підліток

1.1 Поняття тривожності. Психологічні особливості тривожності

Психологічні, емоційні труднощі а також порушення поведінки часто можна спостерігати у багатьох дітей. Вони являються не відміною частиною психологічного розвитку дитини і самі по собі не повинні викликати проблем.

Anxiety (тривога, тривожність) поняття тривоги набрало свою популярність за допомогою екзистенціальної філософії, основоположником та головним генератором ідей якої був Кьеркегор, а розповсюджуванням цієї теорій вже займались такі філософи як Хайдеггер, Ясперс і Сартр.

У 1906 р. Wernike увів термін «психоз тривожності» що у подальшому змінився на «тривожну депресію» або «тривожну меланхолію».

До нього у своїй праці Фрейд (1895 р.) використав цей ж термін як описання суб'єктивного почуття тривоги, пов'язаного з в спіральними порушеннями.

Тривога в житті людини -- явище дуже поширене та має багато особливостей що складно зрозуміти з якого періоду індивід необхідно починати аналізувати передумови її появи.

Реакція страху також є передумовою тривоги (Kubie 1941), как як в житті індивіда вона є зв'язною між реакцією страху та завершальним мислинєвим процесом .

За думкою Ramey та Wallerstein є тісний зв'язок що великий страх породжує тривогу, часто її ототожнюють із стресом [1, с. 4].

Розбираючи праці різних авторів, при розходженнях в розумінні та тлумаченні поняття «стресу», усі вони винесли, що стрес - це надмірна напруга нервової системи, яка виникає у складних ситуаціях. Стрес не варто ототожнювати із тривожністю, через те, що стрес зазвичай саме обумовлений труднощами що наявні в реальності. Тривожність у свою чергу проявляється у разі відсутності тих самих труднощів. Також варто зазначити, сила відповідно стресу і тривожності - стани різні. Якщо обрати стрес - це надмірна напруга нервової системи. А тривожність не відзначається характерною силою напруги.

Тривожність в певних ситуаціях стресу може випереджати їх, набуватись поступово а не з'являтись не лише в момент стану стресу. Тривожність можна охарактеризувати як стан очікування неблагополуччя. В залежності від кого суб'єкт очікує неприємності: від себе (своєї неспроможності), від об'єктивних обставин або від інших людей тривожність має декілька видів. Пояснення я шукала у працях вітчизняних психологів, а саме про схильності тривожності з погляду фізіологічних особливостей властивостей нервової системи. У своїй лабораторії в роботі Павлова І. П., встановили, що, нервовий зрив швидше за все відбувається саме в слабких типах під дією зовнішніх подразників. Збудливий тип піддається зривам гірше за всіх, тобто є найбільш стійких до стресу.

Ще із досліджень В. Д. Небиліцина, що краще розгорнулись у Теплова Б. М. де, припускала можливість сил кореляції та чутливості нервової системи. У даній роботі відзначився зв'язок сили нервової системи особистості та тривожності [5, с. 159].

Перш ніж розглядати тривожність підкреслимо різницю між тривогою і страхом. На перший погляд, як вказує В. Астапов [1, c. 4 - 7], різниця проста: страх - це реакція на конкретно існуючу загрозу; тривога - це стан неприємного передчуття без видимої причини. Але я помітила що цього розділення притримуються дуже мало авторів літературу котрих я вивчала.

А ось відомий засновник психоаналізу З. Фрейд нехтував об'єктами які викликають тривогу, цікавився саме афектами тому вважав її « природною і раціональною» реакцією на явища зовнішньої загрози (об'єктивна тривога), часом психолог застосовував термін «боязнь». Страх - це адекватна реакція на ситуацію зовнішньої небезпеки. Тривога являє собою перебільшену, неадекватну реакція на ситуацію небезпеки в реаліях при чому вона може бути невагомою за визначенням Е. Зетцеля. На противагу іншим П. Тілліх стверджував наступне. Страх і тривога невід'ємні - вони тісно пов'язані одна з одною. Він вважав що тривога - це страх перед невідомим.

Також, необхідно знати, як саме фізично виявити тривожного підлітка. Помітне почервоніння або навпаки збліднення, занепокоєння, безпричинний сміх чи плач, тремтіння голосу або помітна напруга голосових м'язів чи навіть балакучість яка не властива даній особі - прояви тривожності в поведінці особистості. В залежності від індивідуальних особливостей людини, тривога може проявлятись в різних ситуативних діях як підвищена агресивність, недовіра, занепокоєння, бажання відволіктись чи втекти. Часом зустрічаються ще ситуації виникнення залежності від спілкування як спосіб заспокоєння.

Отож, висновок маємо наступний. Тривога - це базисна реакція, загальне поняття, а страх - це вираз тієї ж самої якості, але в об'єктивній формі (на певний об'єкт). Тому тривога в тісному зв'язку із страхом буде розглядатися в подальшому у роботі. В нашій літературі згадувань про дослідження стосовно тривожності як проблеми дуже не велика кількість, і що характерно практично більша їх частина має виключно фрагменти. Значний внесок у розвиток наукових уявлень про тривожність мало філософське вчення тривоги. Філософ, із найвагомішим внеском до основ та симптоматики страхів і тривожності, можна віднести саме Б.

Спінози. Усім відомий його вислів: «Немає страху без надії, немає надії без страху». Суб'єктивна умова для страху, це невпевненості і невизначеності які відчуваю людина у ході життя. Страх для Спінози - істотний стан душі, проявлявся у передчутті болю і проблем, що відбуються майбутньому. Вчений вважав що подолати слабкості людини тобто страх та тривогу можна лише за допомогою розуму і його мужністю [6, с. 42].

1.2 Види та причини тривожності

Для повноцінного розгляду тематики тривожності необхідно ознайомитись із працями видатних психологів та психоаналітиків, які зробили найбільший вклад у дану галузь знань.

Історично склалось що засновником перших розробок з психологічної проблеми тривожності прийнято вважати Зигмунда Фрейда. Він створив власно новий погляд на природу тривожності, виокремивши процес розуміння першооснови тривожності як головний принцип у роз'ясненні психічного життя особистості. Визначивши тривожність як переживання що викликає негативні емоції, які у свою чергу є індикаторами небезпечного становища для особистості. Зміст даного явища виражається суб'єктом в почуттях безпорадності і невизначеності.

Отже тривожність характеризується наступними ознаками:

1. Специфічним почуттям неприємного

2. Відповідними соматичними реакціями

3. Усвідомлення даного переживання.

Вчений провівши деякі експерименти зробив висновок, що його припущення стосовно доцільного витіснення несвідомої тривожності не зовсім правильне. Саме проходження тривожності як свідоме переживання принесе розвиток суб'єкту, як набута навичка допоможе у майбутньому долати схожі проблеми. За Фрейдом місцем зберігання тривожності є його власна структура Его. Для початку необхідно розумітися на теорії та структурі особистості які розробив Фрейд, розглянемо її далі. У вченого вона має три головних концепції :

«Над - Я»	«Его - Я»	«ІД» - «Воно»
Формується через подолання Едипового комплексу	Формується під впливом суспільства	Вродженні інстинкти
	Принципи реальності	Принципи задоволення

Усі компоненти даної теорії взаємопов'язані один із одним. Розберемо глибше ці структури. Найголовніша і найвища із них - «Над - Я», її роль полягає у регулюванні моральних почуттів та виступає як внутрішній цензор особистості. «ІД» - «Воно» - вродженні інстинкт, що підкорені принципу задоволення, і є підструктурою психічного апарату особистості. Через це, відбувається постійний конфлікт двох інших концепцій. Останньою є «Его - Я», яка виступає ніби посередником між реальністю особистості та її індивідуальності. Функцією даної теорії є сприйняття та пристосування особливостей до зовнішнього світу, захисту індивідуальності особистості. З плином часу та розвитком психологічних наук Фрейд розвивав свою теорію, вона зазнавала значних змін. У результаті 30 - ти літньої праці Фрейд висловив остаточну думку: функція «Его - Я» це та сама тривога і головним завданням є саме психологічний захист особистості. Під захистом розуміється попередження (прогнозування) загрози, наближення і підготовка до зустрічі неї, можливі варіанти огинання проблем та адаптування в ході її вирішення.

Види тривожності за її чинником ( за Фрейдом):

1. Об'єктивна (реалістична) - (викликана реальними зовнішніми небезпеками, загрозами оточуючого світу; послаблює можливості особистості до боротьби із небезпеками)

2. Невротична (викликана небезпекою не відомою і не певною, перед небезпечною ситуацією та можливими негативними наслідками дій особистості)

3. Моральна (умовно подиктована як «тривожність совісті», звинувачення себе, почуття провини через думки чи дії індивіда)

Розберемо невротичний та об'єктивний вид тривожності. Проводячи аналіз Фрейд виділив дві головні відмінності між ними. Першою є те, що у невротичному виді небезпека є внутрішньою, в об'єктивному - зовнішньою. Другою є те, що свідомо людина не признає це, на відміну від об'єктивної тривожності. Джерелом для невротичної тривоги визначається страх від можливої шкоди яке може призвести до знаття затисків саморегуляції чи то цензури. При чому даний вид тривожності у собі має три різні форми. Отож форми невротичної тривожності:

· «Вільно плинна», «готовність у вигляді тривоги»

Це форма у якій тривожна людина яка постійно носить із собою свої переживання, які вона може з легкістю переносити на інших суб'єктів.

Приклад: страх очікування.

· Фобієстичні реакції

Вони виявляються у ситуаціях пов'язаних із невідповідністю кількістю переживань людини із можливою загрозою, якою вони були спричиненні.

Приклад: страх грому, висоти, фобії стосовно деяких тварин.

· Страх

Характерним показником є важкі невротичні розлади, страх при абсолютній відсутності зв'язку з якою - небудь зовнішньою небезпекою.

Приклад: істерики, неврозії.

Продовжив працю З. Фрейда його наступник - А. Адлер. У його теорії розкриваються певні механізми: страх, страх зіткнення з труднощами, страх життя, що є першопричинами неврозій. За думкою автора, не можливість отримати певну бажану позицію у суспільстві або досягнення певної мети через власні особистісні якості і є рушійною силою тривожності [9, с. 132].

Задля об'єктивного різностороннього та глибшого аналізу тривоги звернемо увагу вчення іншого психоаналітика - Карен Хорні. За її висловлюванням, невід'ємною частиною розвитку психіки особистості не є тривога. Він вважав, що тривога викликається у ситуаціях коли в міжособистісних відносинах людина відсутнє відчуття захищеності (почуття безпеки). Говорячи про це, К. Хорні спирався на фундаментальні потреби кожної особистості якими є потреба захисту (бажання бути любимим, необхідним, важливим - задовольняють її саме батьки), відчуття безпеки та задоволення власних потреб (біологічні потреби: сон, харчування,…). Отже, розглядаючи саме підліткову тривожність можна відзначити, що спілкування батьків із дитиною, їх відношення та піклування за нею формує у неї майбутню взаємодію та спілкування дитини із соціумом. У ситуації переживання негативних стосунків із найріднішими, підліток матиме ворожість та проблеми у стосунках із іншими людьми, що оточують його і будуть оточувати в майбутньому. При таких умовах і проявляється першочергова тривога, що за собою призводить до появи безпорадності дій у складних життєвих ситуаціях, почутті непотрібності (самотності), неможливість вирішувати проблеми самостійно. У бажанні особистості позбутися тривоги котра викликає не комфортність, людина (підліток) користується невротичними потребами. За ствердженням психоаналітика, ними є потреби у: владі, любові, схваленні, захопленні собою, суспільному визнанні, користування іншими людьми за для задоволення власних цілей, самодостатності, незалежності. Усі ці потреби притаманні кожній людині але, фіксування окремо на деяких із них, свідчить про проблеми та невротичні відхилення людини [8; с. 127 - 128, 256 - 259].

Схожими поглядами відзначився також відомий своїми першими концептами «міжособистісної теорії» - С. Салліван. За автором, людина - соціальна істота, яка залежить від суспільства та взаємозв'язків у спілкування із іншими, в які вона вступає одразу від народження і до смерті. В ході життя, кількість комунікації як навички необхідної для комфортного існування у суспільстві зростає, як і кількість людей з якими вона виникає. Спілкування дуже важливо для формування правильної моделі спілкування, становлення правильних поведінкових особистості старшокласника, що у свою чергу допомагають задовольнити базисні потреби. При чому, при ситуації відсутності задоволення потреб комунікації, у особистості, спостерігаються прояви тривожності [10, с. 109 - 114].

Як результат аналізу із досліджень усіх вище перерахованих вчених - психоаналітиків можна виділити головні думки від кожного автора.

Тривога - необхідне явище у процесі життя і розвитку особистості (З. Фрейд, А. Адлер).

Тривожність - один із факторів, що вказує на розвиток та є найважливішою потребою, з якою бориться людина (К. Хорні, С. Саллівен).

Ознайомившись із цим розділом та проаналізувавши різноманітні концепції, навіть ті, що мають у собі протилежні погляди виділили першопричини та рушійні сили, види, чинники, тривожності. Отриманні знання необхідні для більш глибшого розуміння проблеми, удосконалення наукової обізнаності та можливість відкрити для себе новий хід досліджень підліткової тривожності, формування власно нового ставлення до даної сучасної проблеми. З кожним роком, у ході процесу дослідження даного питання, ми отримуємо нові і нові знання, що суттєво змінюють усі концепції. Також слід зазначити, що у ході дослідження робот важливим моментом було звернення уваги на методи виявлення рівня тривожності підлітків та методики їх запобігання. З них найбільш відомі: Дж. Тейлора, Н. Водоп'янової, Е. Старченкової, Ю. Ханіна, Т. Нежнова.

Вітчизняний дослідник А. Прихожан зауважує, що тимчасова тривога, сприяє успішному виконанню певних видів діяльності, розвитку потенціалу особистості, формуванню нових навичок і вмінь, рідше привчає до вчасної реалізації необхідної роботи, вчасному виконанні поставлених задач. Але, усе це працює за певних умов розв'язання складних, частіше інтелектуальних завдань що повинні обов'язково виконуватися.

За своєю працею, А. Прихожан мав дві категорії тривожності:

1. Відкрита (пережита свідомо особистістю, через що виявляється в її поведінковій діяльності, як вид тривожності)

2. Прихована (не пережита свідомо особистістю, тому виявляється як нечутливість, завищене почуття спокою, випадки неприйняття чи навіть заперечення) [2].

Особливе значення, відводилось у автора, для форм тривожності. Він стверджує: форма тривожності - це унікальне поєднання характеру переживань, усвідомлень, видів вираження (вербального і не вербального) в характері поведінки, спілкуванні та дій, що проявляються у проблемах подолання складних ситуацій та звісно пов'язане із емоційним переживанням у цей час.

Форма відкритої тривожності (за А. Прихожан):

1. Гостра, нерегульована або слабко регульована тривожність - сильна, усвідомлювана, що виявляється зовні, через симптоми тривоги та не можливість особистості вирішити її самостійно.

2. Регульована й компенсаторна тривожність - в якій людина самостійно розробляє власні ефективні способи, шляхи що дозволяють впоратись з їхньою тривожністю.

3. Культивована тривожність - тут на відміну від інших форм, тривожність усвідомлюється та сприймається, як особливо важлива для особистості якість за допомогою якої досягається необхідне (бажане).

Рідша але все ж таки існуюча прихована тривожність:

1. «Неадекватний спокій» - індивід, приховує тривогу від усіх, батьків, друзів та навіть від себе. Тут походить процес створення сильних і негнучких способів захисту. Часом вони перешкоджають усвідомленню наявних погроз (проблем) у оточенні та особистісних переживань індивіда.

2. «Відхід від ситуації».

Дії особистостей із підвищеним рівнем тривоги спрямовані в основному на майбутні успіхи необхідно мати такі особливості:

1. Високо тривожні особистості реагують складніше емоційно на відміну від низько тривожні на ситуацію невдачі.

2. Високо тривожні гірше, ніж, низько тривожні особистості мають здатність приймати рішення в моментах стресу або в обмежених часових рамках, спрямовані на досягнення успіху у справі.

3. Страх невдачі - риса, шо притаманна саме високо тривожним особистостям. Страх, що переважає над жагучим бажанням отримання успіху.

4. Мотивація отримання успіхів переважає в низько тривожних особистостях. Так як, воно пересилює побоювання можливої невдачі.

5. Для високо тривожних стимулом є бажання володіти інформацією про успіх, ніж стосовно невдачі.

6. У низько тривожних особистостей стимулом є інформування про невдачу.

7. Особистісна тривожність звертається до сприймання, оцінки більшості, об'єктивно безпечних ситуацій як таких, що несуть у собі загрозу [12].

1.3 Психологічні особливості розвитку підлітків

Спершу необхідно з'ясувати сутність поняття підліткового віку та в який саме період розвитку особистості він відбувається.

Підлітковий вік являє собою час швидких фізіологічних, психологічних, соціальних змін у свідомості особистості. Даний період доцільно поділити на три етапи:

· Ранній підлітковий період

· Середній підлітковий період

· Пізній підлітковий період

Пояснити наявність розділення на періоди просто, воно існує через те, що кожний підліток проходить усі етапи індивідуально. Кожний етап займає у окремо взятої особистості певний, відмінний від інших час і протікає з різною складністю. Більш детальніше зупинимось на цих етапах.

Ранній підлітковий період (від 10 до 14 років)

Головним завданням періоду є питання усвідомлення своєї особистості. Проявляється боротьба за незалежність, інтерес до однолітків та свого тіла. У цей час формуються індивідуальні цінності, через співставлення протиріччям з сімейними та іншими. Особистість прагне вдосконалити власну модель поведінки, часом, спричинене саме появою «кумира». Відбувається послаблення цікавості до світу дорослих але посилення бажання бути у колективі, групі, тощо. Відзначають підвищення конфліктності у школі, сім'ї, близькому оточенні та з друзями, що призводить до занурення у себе. Замкнутість і сором'язливість у меншості випадків призводить до змін у поведінці та прагнення перевірити свої сил на грані із ризиком; часто зустрічається непорозуміння із оточенням.

Середній підлітковий вік (15 - 17 років)

Період незрілості, імпульсивності думок, що граничать із підвищеним бажанням самостійно приймати рішення та стояти на своєму. Приходить розуміння відповідальності за скоєнні вчинки, усвідомлення зв'язку між подією у теперішньому, і можливими наслідкам у майбутньому. Під впливом оточення, особливо зацікавленості протилежною статтю посилюється бажання фізичної привабливості, у дівчат проявляється як заклопотаність мати «ідеальні параметри».

Пізній підлітковий вік (17 - 19 років)

Важливий етап усвідомлення своїх бажань, улюбленої справи, вибору професії з котрою пов'язати своє життя. Планування майбутнього життя, прослуховування до порад батьків та близьких. Ярко виражена самостійність та певна незалежність у діях та судженнях.

Підлітковий вік завжди відзначається гіперболізованими змінами власне емоцій особистості. Вони пов'язанні із страхом не виконання покладених обов'язків, не сприймання його суспільством, не розуміння, та не визнання індивідуальності та найголовніше - це підліткові проблеми. Усі проблеми у цьому періоду мають надзвичайно важливий характер, їх вирішення завжди на першому місці і супроводжуються сильними переживаннями [11].

Оскільки підлітковий період є перехідним та найбільш суперечливим обумовлений кризами, необхідно роз'яснити сутність криз. Існує чотири підходи, які розкриємо далі:

1. Біологічний підхід

Пояснюється криза через специфіку пубертатного періоду (період статевого дозрівання) і фізичне зростання підлітків. Визначається значними, помітними змінами, як реконструкція тілесного образу «Я» та побудови жіночої або чоловічої ідентичності, за відносно недовгий час

2. Психо - сексуальний підхід

Емоційні та особистісні особливості сфер підлітка, що з'являються при статевій ідентифікації через прийняття статево - рольової поведінки пояснюють цю кризу.

3. Соціальний підхід

Пов'язання кризи підліткового віку у процесі розвитку психіки, а саме індивідуальної як суб'єкта в нормативній культурі людства, що переживають як «друге народження особистості ( Л. С Вигоцький )». Головним є вплив сім'ї у даному віці, поступається він впливу групи однолітків, яка виступає джерелом референтних норм поведінки і отримання певного статусу у соціальному середовищі.

4. Когнітивний підхід

Розглядає причини криз через якісні та кількісні зміни у системах мислення підлітків: розвиток здатності до абстрактного мислення і розширення часовою перспективи.

Необхідно зазначити сфери які формуються у даний період життя. Їх також існує чотири:

· Тіло

· Мислення

· Соціальне життя

· Самовизначення

Соціальна ситуація підліткового періоду у формуванні якісно нової соціальної позиції особистості, що передбачає її свідоме ставлення до себе, як до члена суспільства. У підлітків, з`являється почуття соціальної відповідальності, як можливість, і необхідність відповідати за себе і за інших, на рівні дорослої людини.

Специфіка соціальної ситуації розвитку підлітків проявляється у маргінальності при належності двом світам, двом культурам: підлітки вже не належать до дітей, але, ще не є і дорослими.

Підлітковий період - складний етап в онтогенезі особистості. Відрізняється характерними рівнями соціального дозрівання. Розрізняють три стадії розвитку підлітка:

1) Локально - примхлива стадія (10 - 11 років)

Прагнення дитини до самостійності проявляється в локальних ситуаціях і вимог визнання її дорослості старшими.

2) Правозначна (12 - 13 років)

Характерна засвоєнням не лише обов`язків але і прав у суспільстві

3) Стверджуючо - дійова стадія (14 - 15 років)

Тут відбувається розвиток готовності підлітка функціонувати у дорослому світі як повноправного члена суспільства.

Провідною діяльністю підліткового періоду є інтимно - особистісне спілкування, що обумовлені сильною потребою у спілкуванні з однолітками. Прагнення бути дорослим викликає протистояння з боку дійсності: виявляється, що гідного місця в системі стосунків з дорослими підліток найняти не може, в цьому у полягає основна суперечливість періоду. Задовольнити основні вікові потреби підліток може в групі однолітків. Спілкуючись, підлітки, засвоюють моральні цінності, правила і норми поведінки, програють необхідні моделі рольової поведінки.

Провідним мотивом поведінки є прагнення підлітка знайти свою місце серед однолітків. Відсутність такої можливості, часто призводить до соціальної не адаптованості і проявів девіантної поведінки. Оцінки однолітків починають набувати більшого значення ніж оцінки вчителів чи дорослих. Підліток максимально залежний від цінностей групи. Намагаючись ствердитись у новій соціальній позиції підліток намагається вийти за межі учнівських справ, в іншу сферу, що має соціальну значимість - суспільно корисна діяльність.

У старшому підлітковому віці 14 - 15 з'являються нові мотиви учіння, пов`язані з ідеалом, та професійними намірами. Учіння для підлітків набуває особистісного смислу.

Новоутвореня підліткового періоду

I. Фізичний розвиток -- закінчується заміна молочних зубів постійними, швидко зростає зріст, формуються вторинні статеві ознаки, розвиток досягає норми зрілої людини.

II. Когнітивний розвиток -- сприймання набуває інтелектуального характеру, розвивається логічна пам`ять, але частіше використовується механічне запам'ятовування. Увага стає більш довільною, розвивається її розподіл. Мовлення розвивається за рахунок розширення словника, особливого значення набуває підлітковий сленг. Розвиваються логічні операції як: класифікація, узагальнення, аналіз. Активно розвивається абстрактно - логічне мислення.

III. Психосоціальний розвиток -- прагнення до дорослості і самостійності, потреба бути і вважатися дорослим, потреба у визнанні власної дорослості. Уявлення про себе не як про дитину, бажання звільнитися від психічної опіки дорослих. Усвідомлення себе, як суспільної істоти. Інтерес до власної особистості і свого положення в суспільстві. Потреба в самопізнанні, самовдосконаленні, самоосвіті і самовизначенні. Формування спрямованості особистості. Здатність до самостійного прийняття рішень.

Виникнення відносності яких поведінки, прагнення приймати участь у суспільно необхідній роботі. Прагнення залучитися до життя і діяльності дорослих. Формування «Я - концепції» і « Я - образу». Усвідомлення себе в якості суб'єкта діяльності і носія особистісних якостей. Розвиток рефлексії, самооцінки, переоцінка моральних цінностей і формування стійких «автономних» моральних поглядів, суджень і оцінок. Розвивається вміння підкорятися нормам колективного життя. Формується критичне відношення до оточуючих. Розвинута гіпертрофована потреба у спілкуванні з однолітками, прив'язаність до них -- дружбою.

Висновки до І розділу

Доволі часто термін «тривога» поєднує у собі два наступних розуміння: особистісних властивостей та психічного стану. Обумовлення даного терміну психічним станом, для якого характерним є особистісне почуття напруги та прогнозування можливих невдач у майбутньому розвитку підлітка. Поява цього почуття зазвичай відбувається після пережитої ситуації пов'язаної із небезпекою, що відзначилась підвищеним рівнем нервового стану особистості.

Тривога - важка, невід'ємна емоція у житті людини. У підлітковому віці вона виказує, що в даний період особистість не має необхідного рівня розвитку як нервової системи так і певного досвіду в певних життєвих питаннях. Тривога, як постійна риса особистості, виступає у своєму роді, як сприймання великої кількості, об'єктивно, не маючих загрози ситуацій особистості, як ту, що має велику небезпеку чи викликає страх, при цьому, об'єктивно, ситуація не несе тієї кількості неприємності, як вважає особистість. Аналізуючи праці авторів, що характеризують тривогу як певний, обраних особистістю підхід психологічно поведінкових дій до певних ситуацій які із нею трапились. Складність підліткового періоду полягає у структурній змінні відношення до життя: змінюється місце особистості в системі суспільних відносин, з'являється велика кількість нових обов'язків. Підліток зазнає великих навантажень, як сторони інтелекту та емоцій, що супроводжуються перевантаженнями і призводить до стану тривоги. Особливо часто цей стан викликається у підлітків через зв'язок із школою. Школа має великий вплив на підлітка, через страх зіткнутись із життям і суспільством, що не визнає його індивідуальність та особистісні властивості. Якщо він не отримує почуття особистісної сформованості, підтримки, визнання від оточуючи, то небезпека може бути в усамітненні та бажанні бути наодинці. В замкнутих підлітках часто зустрічаються схильність до міркувань у монологах, не виказування своїх емоції чи переживань.

Основною діяльністю підлітка вважають саме спілкування, так як спілкування і тривожність мають тісний зв'язок. Головним завданням даного періоду є переформування спілкування із батьків до однокласників. Через що, за часту зустрічаються проблеми у зав'язків із соціумом саме в учнів, що добре вчяться та є відповідальними. Також стає зрозумілим що, підліткові кризи які переформатовають особистість стають причиною появи стану тривожності.

Саме тому, актуальним є дослідження тривожності, тому що підлітковий вік потрібно і надалі вивчати, вміти правильно аналізувати моральний стан що надати кваліфіковану, психолого-педагогічну допомогу старшокласнику. Після розглядання теоретичного матеріалу, аналізу і виокремлення необхідних знань котрі надалі будуть використовувані в досліджені надалі.

Розділ II. Емпіричне дослідження тривожності школярів підліткового віку

2.1 Організація та проведення дослідно-експериментальної роботи

В навчальній успішності старшокласника важливим чинником є психічне здоров'я, моральна врівноваженість, стресостійкість і багато інших якостей.

Складність в підлітковому віці через швидкі темпи і постійні зміні в житті і оточенні, доволі часто виявити лише візуально чи при проведенні бесіди із людиною. В сучасний період розвитку педагогіки і психології як науки, стосовно завжди актуальної теми тривожності, існує багато способів і методів аналізу діяльності підлітків. До основних способів визначення належать:

· Спостереження (зовнішнє, вільне)

· Опитування (усне, письмове)

· Бесіда

· Тестування

Усі способи використовуються педагогами в ході навчальної діяльності в школах. Регулярні проведення анкетувань, бесід і тестувань класним керівником, який закріплений за класом та його співпраця із психологом школи допомагає виявити учнів яким потрібна допомога. Також зв'язок класного керівника із батьками може допомогти у виявленні проблем або акцентуванні уваги до деяких учнів і за спільними зусиллями допомогти старшокласники справитись із складним періодом або ситуацією краще і швидше.

Під час власного дослідження я використовувала:

· Теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення;

· Емпіричні: бесіда, спостереження, тестування з використанням

методики «Моделі поведінки подолання (Шкала SACS)» (адаптація Н.

Водоп'янової, Е. Старченкової);

· «Шкала соціально-ситуативної тривоги» О. Кондаша);

· Застосовуючи такі способи як, аналіз отриманих результатів.

Власні дослідження я проводила у Криворізькому Покровському ліцеї,

в якому в минулому мала змогу навчатись. Завітавши туди і поспілкувавшись

із класним керівником 11-А класу, Желтухи Т. В, я пояснила мету мого дослідження, розповіла про завдання мого дослідження. Класний керівник з радістю погодилась допомогти мені, якщо учні класу не заперечуватимуть. Після цього мене привітно познайомили із класом.

У класі навчаються 36 осіб, з них 24 дівчини, і 12 хлопців. Серед них немає явно виражених лідерів, але особа - старости має найбільшу кількість доручень, обов'язків і завдань, тому можна вважати її лідером класу. Кожен учень має свої повноваження і виконує свої доручення. Ситуація відносин у класі - приємна, учні спілкуються між собою, вони проводять час разом навіть за стінами школи. Учні мають свою власну групу в деяких відомих соціальним мережах (Telegram, Facebook, Instagram), в залежності від виду соціальної мережі відбувається певний вид спілкування, при цьому важливо що у групі знаходяться усі учні даного класу. Але в ході бесіди із класом я виявила також декількох учнів, що не мають певних комунікативних навичок спілкування. Через що вони не приймають участь в обговорення, зборах, спілкування із однокласниками.

Протягом декількох разів, що я приходила до них, а саме 12, 19, 26.11.2019, я

спілкувалась із ними, обговорювала їх інтереси, чим вони цікавляться тим самим наладжуючи відносини для кращого розуміння проблем які виникають в класі між учнями під час навчання.

У перший день 12.11.2019. Я поспілкувалась із класним керівником, знайомилась і спілкувалась із класом. Налагоджувала відносини із найбільш активними, дізнавалась про мікросистему відносин однокласників один з одним. Дізнавалась особливості в спілкуванні, групи у соціальних мережах, обмін фотографіями. Вони обговорюють домашнє завдання, спілкуються стосовно окремих предметів, допомагають із предметами в яких виникають труднощі.

Проводила тестування 19.11.2019, завданням якого було присвячено виявленню та створення стратегій подолання скрутних ситуацій, що виникають в житті підлітка. Тест пропонує дві моделі, що виявляють ситуативну поведінку як зв'язок когнітивно-поведінкових дій за С. Хобфоллом. За стратегією існує два шляхи (осі):

· Активна-пасивна

· Пряна-непряма (збільшує міжкультурну, дозволяє диференціювати подолання, поведінкових стратегій як проблемно-орієнтованих зусиль прямих чи маніпулятивних)

В сутності, за автором тесту, вони створенні для розуміння стратегій подолання, основа на якій базуються шляхи це:

· Більшість стресів у житті людей належать до міжособистісних або з подібними елементами;

· Можливі наслідки в соціумі приносять саме зусилля особистості

· Взаємодія із оточенням є дуже важливим чинником у шляху подолання

Характерними особливостями даної концепції виступає подоланням з можливістю находження балансу між чоловічою і жіночою статтю, також відсутні обмеження такі як, емоційне орієнтування поведінки і гендерних особливостей. Це у свою чергу допомагає корегувати поведінку, її рівень та перспективи із сторони втручання (психологічного) для подолання стресу [13, c. 78-83].

А 26.11.2019 був день проводження тестування «Шкала соціально-ситуативної тривоги» О. Кондаша. Головною особливістю даної шкали є те що тут аналізується не наявність (відсутність) переживань особистості чи симптомів, що викликають тривожність, а через представлення ситуації та емоції тривоги які вона може викликати у людини. Даний спосіб є головним у дослідженні, через декілька переваг даного тесту. Головною особливістю є можливість виявлення меж дійсності та чинників збудження тривоги у школярів. Не менш важливим є те, що даний опитувальник має нижчий рівень залежності, в особливостях розвитку учнів за власними почуттями, думками, самоспостереженні (метод інтроспекції) [14, с. 183-187].

Після проведення дослідження, я мала змогу поспілкуватись із психологом ліцею, передати результати моїх тестувань. Після бесіди, психолог, запропонувала продивитись мої бланки та допомогли у аналізі. Завдяки сумісному інтерпретації отриманих результатів, ми виявили підвищений рівень тривоги в одного учня. Отож, експериментально довела, наскільки необхідно проводити подібні психологічні анкетування. Щоб не розбиратись із наслідками, а вчасно визначити і запобігти виявленню тривожності у старшокласників.

2.2 Аналіз результатів дослідження

Першим способом опитування я обрала методику що полягає в подоланні стресових ситуацій за С. Хобфоллом (адаптація Н. Водоп'янової, Е. Старченкової). Допомагає при діагностиці та побудові стратегій подолання складних ситуацій.

Тестування має у собі дев'ять моделей подолання:

1. Асеpтивні дії. Умінні будувати відносини в бажаному напрямку; Приклад: вміти сказати "ні" та просити про допомогу, це збільшує дає ситуації вибору, власний контроль, активність, соціальну спрямованість та впевненість у собі.

2. Налагодження соціального контакту. Уміння вирішувати проблеми разом із оточуючими людьми.

Приклад: виражається в потребі в міжособистісних відносинах, здатності до сумісної праці об'єднання за для досягнення цілей.

3. Пошук соціальної підтримки. Уміння в скрутній ситуації знайти підтримку від сім'ї, друзів, колег - почуття спільності та взаємодії чи обмін інформації.

4. Обережні дії. Прагненні уникнути невдачі, схильності до перестраховки, тривалому аналізі варіантів рішення і наслідків.

Приклад: виступає як психологічний захист, а не шляхи долаючої поведінки.

5. Імпульсивні дії. Швидкі, непродумані але вже прийнятті рішеня.

6. Уникнення. Відмова від вирішення проблемної ситуації, ігнорування ситуації.

Приклад: уникнення відповідальності за проблему що існує, переключення на іншу проблему.

7. Маніпулятивні дії. Досягнення власних цілей за допомогою лестощів, фальші або маніпуляцій з людьми.

8. Асоціальні дії. Протиправні дії, ворожість, недовіра, руйнування соціальних зв'язків. Головна це власна думка, не рахуючись з тим, дії відбиваються на соціумі.

9. Агресивні дії. Дії по відношенню до суб'єктів ділової комунікації, базується на агресивному сприйнятті і потенційно агресивної інтерпретації поведінки інших людей. Порушення прав, бажання домінувати, принижувати або ображати, що призводить до конфліктного спілкування і руйнування довірчих відносин.

Таблиця 1 «Ключ для інтерпретації даних за методикою С. Хобфоллом»

№ п/п	Стратегії подолання	Модель поведінки	Ступінь вираження моделей подолання
			Низька	Середня	Висока
1	Активна	Асертивні дії	6 - 17	18 - 22	23 - 30
2	Просоціальна	Налагодження соціального контакту	6 - 21	22 - 25	26 - 30
3	Просоціальна	Пошук соціальної підтримки	6 - 20	21 - 24	25 - 30
4	Пасивна	Обережні дії	6 - 17	18 - 23	24 - 30
5	Пряма	Імпульсивні дії	6 - 15	16 - 19	20 - 30
6	Пасивна	Уникання	6 - 13	14 - 17	18 - 30
7	Непряма	Маніпулятивні	6 - 17	18 - 23	24 - 30
8	Асоціальна	Асоціальна дії	6 - 14	15 - 19	20 - 30
9	Асоціальна	Агресивні дії	6 - 13	14 - 18	19 - 30

Таблиця 2 «Ключ до аналізу результатів»

Модель поведінки	Номер питання
Асертивні дії	1, 10, 19, 28*, 37, 46*
Налагодження соціального контакту	2, 11, 20, 29, 38, 47
Пошук соціальної підтримки	3, 12, 21, 30, 39, 48
Обережні дії	4, 13, 22, 31, 40, 49
Імпульсивні дії	5, 14, 23, 32, 41, 50*
Уникання	6, 15, 24, 33, 42, 51
Маніпулятивні	7, 16, 25, 34, 43, 52
Асоціальна дії	8, 17, 26, 35, 44, 53
Агресивні дії	9, 18, 27, 36, 45, 54

«*» - обернений підрахунок

На момент проведення тестування у класі були присутні 31 учень, 11 - А класу, яким були роздані бланки для відповіді та листок із 54 питаннями (див. Додаток 1), підписували їх ім'ям і першою літерою прізвища.

Отже, розглянемо результати дослідження.

Таблиця 3 «Результати тестування за С. Хобфоллом»

№ п/п	Ім'я	1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Катерина Н.	19	23	22	19	19	15	21	16	16
2	Вероніка Л.	20	22	21	19	16	17	23	16	17
3	Максим Д.	18	24	27	27	17	19	18	19	13
4	Діана У.	19	22	24	19	17	14	23	17	16
5	Зіна М.	19	23	23	20	17	19	21	16	14
6	Богдан Д.	18	23	22	19	17	15	18	19	15
7	Денис К.	22	29	26	23	19	18	19	13	11
8	Софія З.	19	22	22	19	17	17	22	19	17
9	Яна Я.	18	21	22	18	18	15	18	16	19
10	Марина Г.	19	25	22	18	16	15	21	15	19
11	Андрій К.	20	23	22	22	18	16	22	18	14
12	Анастасія Н.	18	22	24	22	18	17	19	16	15
13	Марія В.	24	27	21	23	16	14	19	17	15
14	Юлія В.	21	23	23	21	16	15	20	17	16
15	Тетяна Д.	17	21	22	19	18	16	22	17	16
16	Євгеній М.	18	25	24	18	19	18	19	16	19
17	Дмитро К.	19	24	23	19	16	17	18	15	17
18	Ксенія Л.	22	23	23	22	19	14	23	19	14
19	Тетяна Н.	26	24	21	25	18	15	26	18	14
20	Олександр В.	17	22	22	19	18	16	21	17	17
21	Олександр Т.	18	23	22	19	17	14	19	17	16
21	Лілія К.	25	22	26	18	20	14	21	15	16
22	Тарас К.	20	23	21	22	16	15	22	19	15
23	Руслан Л.	18	25	22	23	19	15	19	19	18
24	Марія А.	19	14	22	22	19	15	17	16	16
25	Микита Б.	17	19	23	22	22	16	19	20	16
26	Сергій С.	19	22	24	19	16	14	18	16	14
27	Злата О.	22	21	21	18	17	15	19	17	17
28	Віталій М.	21	22	23	19	16	17	23	15	16
29	Михайло Д.	22	25	23	22	17	17	18	19	16
30	Каріна Ш.	19	22	22	23	19	14	22	19	18
31	Софія М.	18	21	24	21	19	16	18	16	15
Середнє значення	20	24	24	21	18	15	22	18	17

Порівнюючи отримані результати із нормою, виявилось наступне:

Таблиця 4 «Результати першого тестування школярів»

№ п/п	Ім'я	1	2	3	4	5	6	7	8	9
3	Максим Д.	18	24	27 ^	27 ^	17	19 ^	18	19	13
7	Денис К.	22	29 ^	26 ^	23	19	18 ^	19	13	11
9	Яна Я.	18	21	22	18	22 ^	15	18	16	19 ^
10	Марина Г.	19	25	22	18	16	15	26 ^	15	19 ^
13	Марія В.	24 ^	27 ^	21	23	16	18	19	17	15
16	Євгеній М.	18	25	24	18	19	18 ^	19	21	19
19	Тетяна Н.	26 ^	24	21	25 ^	18	15	26 ^	18	14
21	Лілія К.	25 ^	22	26 ^	18	20 ^	14	21	15	16
25	Микита Б.	17 v	19	23	22 ^	22	16	19	20 ^	16

^ - Високий рівень вираження моделей подолання,

v - Низький рівень вираження моделей подолання.

Отож виявилось, що у значної кількості учнів (29%) є певна збентеженість. Підвищений рівень подолання за часту зустрічається чи виникає за таких моделей: асертивні дії (активна), пошук соціальної підтримки (просоціальна), обережні дії (пасивна), уникання (пасивна). Але при цьому середнє значення тривожності в класі є в межах норми. Тому доцільно провести ще один тест.

Другим і головним тестуванням було "Шкала соціально-ситуативної тривоги" О. Кондаша. Даний вид тестувань в основі покладається на самооцінці особистості та її відношення до запропонованої ситуації. Оцінюється за шкалою від 0 до 4. При чому:

0 - ситуація зовсім не видається неприємною

1 - хвилює, турбує лише незначним чином

2 - є досить неприємною, викликає таке занепокоєння, що із задоволенням уникнули б її

3 - є дуже неприємною та спричиняє сильне занепокоєння, тривогу, страх

4 - є украй неприємною, так що, не в змозі витримати її та вона дуже сильно непокоїть, викликає сильний страх.

А ситуації у тесті створені за трьома типами:

1) Пов'язані зі школою, спілкуванням з учителем;

2) Що актуалізують уявлення про себе;

3) Спілкування.

Завданням старшокласника є як змога детальніше представити собі кожну із запропонованих йому ситуацій (див. Додаток 2), пережити її, представити свою реакцію (пережиті емоції) і найточніше оцінити її, оцінку обвести у вигляді відповідної цифри за шкалою.

Обробляли результати за відповідною таблицею (5)

За створеним "ключем":

Шкільна тривожність - 1, 4, 6, 9, 10, 13, 16, 20, 25, 30, 31;

Самооціночна тривожність - 3, 5, 12, 14, 19, 22, 23, 27, 28, 29;

Міжособистісна тривожність - 2, 7, 8, 11, 15, 17, 18, 21, 24, 26.

Усі підрахунки проводяться окремо по кожному розділу, та як загальний результат. За таблицею, отриманий результат знаходимо відповідно до шкали та робимо висновки.

Таблиця 5 «Ключ для інтерпретації даних за методикою О. Кондаша»

Рівень тривожності	Група учнів	Рівень різних видів тривожності, бали
	клас	стать	загальна	шкільна	самооцінна	міжособистісна
Нормальний	10	Ж	35 - 62	5 - 17	12 - 23	5 - 20
		Ч	23 - 47	5 - 14	8 - 17	5 - 14
Підвищений		Ж	63 - 76	18 - 23	24 - 29	21 - 28
		Ч	48 - 60	15 - 19	18 - 22	15 - 19
Високий		Ж	77 - 90	24 - 30	30 - 34	29 - 36
		Ч	61 - 72	20 - 24	23 - 27	20 - 36
Дуже високий		Ж	Більше 90	Більше 30	Більше 34	Більше 36
		Ч	Більше 72	Більше 24	Більше 27	Більше 23
Надлишковий спокій		Ж	Менше 39	Менше 5	Менше 8	Менше 5
		Ч	Менше 23	Менше 7	Менше 11	Менше 5

Результати тестування що проводилися з учнями, 10 - А класу. На розданих мою роздруківках, вказувалось прізвище (хоча б однією літерою) та ім'я.

Таблиця 6 «Аналіз тестування за О. Кондаша»

№ п/п	Ім'я	Рівень різних видів тривожності, бали
		загальна	шкільна	самооцінна	Міжособистісна
1	Катерина Н.	60	10	21	18
2	Вероніка Л.	46	11	18	12
3	Максим Д.	81	17	30	12
4	Діана У.	39	6	16	16
5	Зіна М.	56	5	16	7
6	Богдан Д.	43	9	10	5
7	Денис К.	57	15	20	20
8	Софія З.	44	11	22	11
9	Яна Я.	44	6	13	13
10	Марина Г.	53	8	12	5
11	Андрій К.	34	13	15	17
12	Анастасія Н.	57	17	19	18
13	Марія В.	67	20	24	8
14	Юлія В.	41	10	11	6
15	Тетяна Д.	61	7	15	17
16	Євгеній М.	48	13	13	11
17	Дмитро К.	46	10	12	12
18	Ксенія Л.	37	7	20	8
19	Тетяна Н.	34	16	24	6
20	Олександр В.	47	11	6	14
21	Олександр Т.	37	12	9	9
22	Лілія К.	70	19	23	25
23	Тарас К.	42	7	10	11
24	Руслан Л.	41	5	11	15
25	Марія А.	50	8	17	19
26	Микита Б.	39	7	13	21
27	Сергій С.	38	10	12	7
28	Злата О.	58	7	18	12
29	Віталій М.	38	9	12	9
30	Михайло Д.	41	8	9	7
31	Каріна Ш.	61	12	19	11
32	Софія М.	48	14	19	17

Аналізуючи отримані результати, виявилось що в учнів під порядковим номером (3,7, 13, 19, 22) виявились відхилення від шкали норм.

має незначне перебільшення шкали на (1) за:

24 - міжособистісним рівнем тривоги

16 - загальним рівнем тривоги

14 - за самооцінкою (занижене)

20 -- за самооцінкою (занижене на 2)

Більш суттєві відхилення від шкали спостерігаються у наступних учнів.

Таблиця 7 «Результат другого опитуваних школярів»

№ п/п	Імґя	Загальна	Шкільна	Самооцінна	Міжособистісна
3	Максим Д.	81 ^^	17	30 ^^	12
7	Денис К.	57 ^	15	20 ^	20 ^
13	Марія В.	67 ^	20 ^	24 ^	8
19	Тетяна Н.	34 v	16	24 ^^	6
22	Лілія К.	70 ^	19 ^	23	25 ^
26	Микита Б.	39	7	13	21 ^^

^ - Підвищений рівень

^^ - Високий рівень

v - Надлишковий рівень спокою

Отож за другим тестом також виявилась тривожність у тих самих учнів, але у більшій кількості (31%). Усі отриманні результати надані ліцейському психологу, з метою допомоги побороти тривожність, стрес старшокласників.

Результати другого тестування виявили більш ширші проблеми в певних учнів. Один із учнів мав високий рівень тривоги як загальної так і саооцінної. При чому високий рівень самооціної спостерігався підвищеним у декількох учнів.

Але навіть попри це, психолог, приділив більш прискіпливу увагу до анкет що мали завищенні показники тривоги і за кожною запланував зустріч із учнем класу щоб мати змогу полікуватись і в ході бесіди виявити рівень тривожності, при необхідності допомогти у вирішені проблемної ситуації чи допомогти підліткам що заплутались. При цьому усі висновки, що були зроблені психологом були обговорені із класним керівником цього класу за для інформування стосовно приділенню більшої уваги до даних підлітків.

Висновок до ІІ розділу

Після проведення дослідження з допомогою двох різних методик як: "Моделі поведінки подолання стресових ситуацій (Шкала SACS)" (адаптація Н. Водоп'янової, Е. Старченкової) та "Шкала соціально-ситуативної тривоги" (О. Кондаша).

За першою методикою, порівнюючи відповіді старшокласників із запропонованих стратегій подолання проблемної ситуації, що викликають певний рівень тривожності, співставили результати відповідей учнів із нормами таотримали в певних учнів підвищений рівень тривожності.

За другою, ми визначили підвищений рівень тривожності у деяких учнів за допомогою співставляючи шкали шкільної, самооціночної, загальної, міжособистісної тривожності з нормою.

Але при загальному визначенні рівня тривожності класу виявилось що загальні результати старшокласників досліджуваного мною класу мають задовільні результати, що знаходяться усі в межах норми. Це свідчить про те що діти в класі гарно спілкуються, мають гарні відносини, допомагають один одному. Також це говорить про налагоджену роботу педагогічного колективу ліцею із учнями та про гарний зв'язок класного керівника із своїм класом та із їх батьками, що виливається у гарних результатах тестування.

А ось те що деякі старшокласники мали певні проблеми із самооцінкою та загальною тривогою можу казати про не достатню можливість реалізовувати власні бажання та потреби, можливі негаразди у сім'ї.

Отож можна зробити висновок, що робота психолога та педагога із дітьми у даному класі проводиться регулярно, часто і має гарні результати. Також, я звернула увагу на те, що після мого спілкування із психологом і представлення мною результатів, психолог виділила учнів які мали високі показники тривоги за головним тестуванням, і записала відвідування класу на ближчий вільний час, щоб мати можливість поспілкуватись із ними та допомогти.