Психофізіологія

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Активаційна теорія емоцій Ліндслі

Згідно із активаційною теорією Ліндслі, основна роль у забезпеченні емоцій належить активуючій ретикулярній формації, що знаходиться у стовбурі головного мозку. Емоційна реакція на певний стимул виникає в результаті активуючого збудження нейронів стовбура мозку, що надалі посилають імпульси доталамусу, гіпоталамусу і кори. При цьому корковий контроль за лімбічною системою послаблюється. Ці імпульси через активуючий механізм перетворюються в емоційну поведінку. Теорія Ліндслі, знову-таки, тільки частково пояснює фізіологічні механізми забезпечення емоцій.

2. Актуальні проблеми забезпечення психічного і фізичного здоров*я особистості

Сучасний світ через свою складність, динамічність та суперечливість створює різноманітні проблеми для людини і владно вторгається в її особистісний простір. Соціально-технологічний прогрес спричиняє зростання негативного впливу на особистість інформаційних потоків; збільшення повсякденних фізичних та психологічних навантажень; загострення екзистенціонального почуття страху, невпевненості, розгубленості та розчарування. Усе це негативно позначається на здоров'ї людини загалом і на психічному здоров'ї зокрема. Ураховуючи те, що людське життя є найвищою суспільною цінністю, перед людством постає ряд важливих завдань, серед яких найважливішим є вирішення проблеми збереження здоров'я людини, причому не тільки фізичного, а й психічного.Державою передбачені певні механізми здійснення права людини на здоров'я. однак, що стосується психічного здоров'я, то воно залишається поза увагою. Слід зазначити, що йдеться не про психічно хворих людей, а про право психічно здорової людини зберегти своє психічне здоров'я у будь-яких умовах життєдіяльності Зважаючи на це, сьогодні вітчизняна наука починає успішно інтегруватися у просторі самовдосконалення людини, орієнтуючись на гуманістичні ідеали. Збереження фізичного і психічного здоров'я особистості, зокрема підростаючого покоління - одне з найважливіших завдань нашого суспільства і, насамперед, системи освіти.

3. Біологічна теорія емоцій Анохіна

У біологічній теорії П.К. Анохіна, так само, як і в теорії Дарвіна, емоціям відводиться еволюційно-пристосувальна роль регулятора адаптаційної поведінки. Згідно із цією теорією, позитивний емоційний стан (наприклад, задоволення певної потреби) виникає тільки тоді, коли зворотна інформація відрезультатів зробленої дії точно збігається з очікуваним результатом. У силу цього емоція задоволення закріплює правильність будь-якого поведінкового акту в тому випадку, якщо його результат досягає мети, є корисним і забезпечує пристосування. У випадку розбіжності одержуваного результату з очікуваннями, виникає занепокоєння і пошук нового шляху до одержання потрібного результату і, як його наслідок, емоції задоволення.

У межах цієї теорії емоції розглядаються як біологічний продукт еволюції, пристосувальний чинник у житті тварин. Виникнення потреб спричиняє, на думку П.К. Анохіна, виникнення негативних емоцій, які відіграють мобілізуючу роль, сприяючи найшвидшому задоволенню потреб оптимальним способом. Коли зворотний звґязок підтвердить, що досягнуто запрограмованого результату, тобто що потребу задоволено, тоді виникає позитивна емоція. Вона постає як кінцевий підкріплювальний чинник. Закріплюючись у памґяті, вона в майбутньому бере участь у мотиваційному процесі, впливаючи на прийняття рішення про вибір способу задоволення потреби. Якщо ж отриманий результат не узгоджується із програмою, тоді виникає емоційне занепокоєння, яке зумовлює пошук інших, більш успішних способів досягнення мети.Кількаразове задоволення потреб, забарвлене позитивною емоцією, сприяє навчанню відповідній діяльності, а повторні невдачі в одержанні запрограмованого результату спричиняють гальмування неефективної діяльності й пошуки нових, більш успішних способів досягнення мети. психофізіологія емоція психічний стрес

4. Види психофізіологічного відбору

Психофізіологічні властивості людини мають велике значення для ефективного здійснення професійної діяльності.

Психофізіологічний відбір - складова професійного відбору, метою якого є виявлення здібностей, які відповідають вимогам певних професій.

До методі, які використовуються для психофізіологічного відбору, належать такі, що визначають основні і часткові властивості нервової системи й ососбливості вегетативної регуляції.Основою психофізіологічного відбору ставлять такі уявлення: про зв'язок сили нервової системи з порогами відчуття, концентрації уваги із здатністюдолати труднощі; про залежність швидко переключатися з однієї діяльності на іншу. Залежно від того, на яку діяльність орієнтований претендент, професійний відбір може об'єднувати кілька видів. Наприклад, разом з психофізіологічним може здійснюватися медичний, соціально-психологічний, освітній, фізичний відбір.

Медичний відбір полягає у з'ясуванні аспектів здоров'я, завдяки яким можна успішно й у визначений час оволодіти спеціальністю, тривало працювати без шкоди для здоров'я. За станом здоров'я лімітують прийом кандидатів на військову службу за різними спеціальностями, при вступі до деяких навчальних закладів та в інших випад- ках. При медичному відборі особливе значення надається оцінці нервово-психічного статусу людини, виявленню осіб з нервово-емоційною нестійкістю.

Соціально-психологічний відбір призначений для виявлення соціально зумовлених властивостей людини, в тому числі моральних якостей, які необхідні для успішної роботи в колективі (екіпажі, команді тощо), відображають готовність виконувати свої професійні обов'язки в будь-яких умовах. При проведенні соціально-психологічного відбору використовують документи, що характеризують особистість до відбору, здійснюють спостереження, бесіди, анкетування, оцінюють нервово-психічну стійкість.

Освітній відбір передбачає виявлення у кандидата знань і навичок, які необхідні для подальшого навчання з обраної спеціальності. Визначення придатності здійснюється не тільки за оцінками попереднього навчального закладу, а й за допомогою спеціальних методик.

Фізичний відбір забезпечує визначення рівня загального фізичного здоров'я, а також розвитку окремих фізичних якостей: силових, швидкісних, швидкісно-силових, витривалості й координації. Насамперед визначають якості, які найважливіші для певної діяльності.

5. Види та характеристика стресів

Стрес - це стан, що виникає в результаті невідповідності "внутрішніх" можливостей людини вимогам, які ставлять до неї наявні умови її життєдіяльності, і який може призвести до зниження ефективності діяльності людини та негативних наслідків для її психічного і фізичного здоров'я.

Біологічною функцією стресу є адаптація, її призначення полягає у захисті організму від різноманітних загрожуючих руйнівних впливів.

В даний час вчені розрізняють :

- Еустрес (позитивний стрес, який мобілізує організм)

- Дистрес(негативний стрес з руйнацією всіх захисних систем організму)

Фізіологічні зміни при стресі:

- Серцево-судиннізахворювання

- Підвищеннч артеріального тиску

- Підвищена пітливість

Може викликати невроз, психоз.

Виділяють два види стресу: фізіологічний та психічний.

Психічний - стимули, які сигналізують про біологічну або соціальну значущістю. На відміну від фізіологічних впливають на нервову систему.Він поділяється на: інформаційний та емоційний. Інформаційний стрес виникає в ситуації інформаційного перенавантаження, коли людина не може справитися з завданням, коли інф навантаження переважає можливості людини, також від недостатності або розшарування інформації.

Фізіологічний стрес безпосередньо впливає на тканини тіла. До них належать біль, холод, висока температура, надмірні фізичні навантаження та ін.

6. Лікувальна фізкультура -- комплекс фізичних вправ і заходів, які застосовуються для корекції функціонального стану, який змінився в результаті різних порушень в організмі. Реабілітаційний ефект фізичних вправ здійснюється, коли м'язові навантаження дозовані згідно з поточним функціональним станом. Тривалість відновлювальних занять з лікувальної фізкультури не перевищує 25-30 хвилин, середня навантаженість не перевищує 110-120 уд./хв.

Заняття спортом -- дієвий і ефективний засіб удосконалення структур і функцій організму, які життєво необхідні для нормального існування. Автоматизація праці, високе психоемоційне напруження ведуть до порушення біологічного режиму внутрішніх систем організму.

Оптимальний режим фізичних навантажень створює значний стимул для раціональної взаємодії усіх фізіологічних функцій. Фізичне тренування, якщо воно правильно сплановано, є важливим фактором для вдосконалення механізмів керування в організмі.

7. Дистрес та захворювання.

Дистрес - перенапруга роботи нейроендокринних механізмів ,яка викликає порушення діяльності різних структур організму,що призводить до розвитку граничних станів та психосоматичних захворювань.

Початкові стадії розвитку дистресу, які виникають при тривалих діях різних стресорів, які характеризуються дискомфортними соматичними порушеннями, а також позначаються на психологічному стані людини, отримали назви "прикордонні стани". Виявляються симптоми цих станів строго індивідуально і виражаються в підвищеній тривожності , не властивою цій людині дратівливості , підвищеної конфліктності . У таких людей порушується сон: виникає безсоння , порушується структура сну. Можуть з'являтися періодичні серцеві болі , схожі на болі при інфаркті міокарда. Часто з'являються симптоминевротичних реакцій , депресивний стан у легкій формі, посилюється потовиділення , виникає задишка , головні болю , збільшується м'язова напруга і т. д. Всі ці симптоми можуть зустрічатися у людини, утворюючи діагностичний симптомокомплекс . Перейдемо до тих хвороб, які виникають в організмі під впливом шкідливих стресорів. Такі хвороби називаються психосоматичними . В їх основі лежать психологічні причини, які не завжди легко розпізнати. Психосоматичні хвороби бувають психогенними і соматогенних . Психогенні хвороби (бронхіальна астма) відносяться до фізичним хвороб , що викликається емоціогенним стрессорами. Соматогенні хвороби виникають тоді, коли стресори підвищують сприйнятливість організму до деяких патогенних мікроорганізмів або порушують нормальне функціонування захисних систем організму. Прикладом соматогенних хвороб може бути ряд аутогенних захворювань і, можливо, рак.

8. Діагностика психофізіологічних станів та індивідуальні особливості

При виборі методів психофізіологічного забезпечення діяльності та їх дозування необхідно виходити із завдання, що ставиться перед забезпеченням діяльності, враховувати наявний ПФС та індивідуальні особливості людини, особливості виду діяльності, особливості соціального оточення, взаємодію різних методів та інші фактори, що можуть вплинути на ефективність застосовуваних заходів. Наприклад, у процесі моніторингу ПФС різні заходи можуть застосовуватись як для негайної оптимізації ПФС, за наявності критичного відхилення від його оптимального значення, так і з метою профілактики подібних відхилень; як для підтримки певного рівня ПФС упродовж певного часу, так і тільки у разі потреби з метою його поліпшення. І в кожному випадку буде досягатись оптимізаційний ефект на рівні адаптаційних можливостей людини.Оптимізаційні методи, які можна використовувати у психофізіологічному забезпеченні діяльності, складають декілька основних груп:

1. Індивідуальна регламентація (оптимізація) діяльності. її сутність насамперед полягає у здійсненні індивідуального підходу до кожної особи з тим, щоб організувати її діяльність відповідно до її психофізіологічних особливостей. До заходів індивідуальної регламентації діяльності відносять: планування оптимального навантаження, оптимізацію режиму праці, відпочинку, харчування.

2. Фізіолого-гігієнічні та фізіотерапевтичні методи.Ця група методів об'єднує засоби фізіотерапії та фізичної культури і вважається дійовим засобом профілактики перевтоми, астенізації організму, невротичних розладів, інших функціональних порушень та відновлення нормального ПФС.

3. Психорегуляційні методи.

Основною метою психорегуляції вважається формування такого ПФС, що зумовлює найбільш оптимальне використання інтелектуальних та фізичних можливостей людини, її знань, умінь, кваліфікації, досвіду чи оволодіння новими знаннями та вміннями.

4. Фармакологічні та фітотерапевтичні методи.

Існує багато фармакологічних препаратів, що прямо чи опосередковано впливають на працездатність та стан людини: психостимулятори, антидепресанти, транквілізатори, ноотропи. Їх застосовують для усунення несприятливих станів (тривоги, страху, депресії, втоми тощо) чи підтримки високого рівня працездатності.

9. Домінантно-мотиваційні настанови; цілісна просторово-часова інтеграція у психофізіологічній підготовці

Принцип домінантно-мотиваційної настанови при конструюванні педагогічного процесу фізичної підготовки визначає:

* тривалість спрямованості засобів фізичної підготовки;

* активізацію мотивації на виконання певних вправ і навантажень;

* відповідність педагогічних впливів (поетапно) кінцевій цільовій діяльності.

Використовувати засоби фізичної підготовки потрібно так, щоб уникнути одночасного паралельного домінування педагогічних процесів.

Принцип просторово-часової інтеграції передбачає таке формування засобів фізичного впливу на організм і послідовність їх чергування, які забезпечують утворення певного адаптаційного комплексу змін в організмі. Згідно з цим принципом просторово-часові характеристики, які використовують у фізичній підготовці, відповідають системі психофізіологічної підготовки. Іншими словами, визначаються обсяги і структура загальної, спеціальної і профілактичної фізичної підготовки.

10. Еволюційна теорія емоцій Ч. Дарвіна

Еволюційна теорія емоцій Ч. Дарвіна. Перші уявлення про мозкові механізми емоцій формувалися під впливом еволюційної теорії Ч. Дарвіна. Проведений ним аналіз показав, що емоції в поведінці ссавців відіграють регуляторну роль. Емоційні виразні рухи тварин (страху, погрози, радості, підкорення) є проявом інстинктивних дій і відіграють роль біологічно значущих сигналів для тварин як свого, так і інших видів. Багато емоційних реакцій є природженими і виявляються з моменту народження. При цьому в регуляції емоцій важливе значення відіграє зворотний зв'язок - посилення емоцій пов'язане з їх вільним зовнішнім виразом, а придушення зовнішніх ознак емоцій послабляє їхню силу.

11. Електроенцефалограма

Електроенцефалограма.- дослідження сумарної електричної активності великої кількості нейронів головного мозку, що фіксується з поверхні голови.Застросовується для вивчення функцій головного мозку та відхилень у роботі головного мозку. Основною властивістю активності є періодична зміна у часі,яка називається ритмічною організацією.

ЕЕГ можна проходити за двома методиками:

- Моно (активна крапка з індиферентною)

- Біполярна (дві активні)

- Посліжовність записується за грецьким алфавітом:

Альфа(8-13 Гц)- спостерігається у стані спокою,монотонної роботи,медитації. Відсутній у незрячих або у людей з атрофованим зоровим нервом.

Різновидом є М'ю або аркоподібний ритм.Схожий на альфа по частоті.Проявляється при пропріоцептивних і тактильних відчуттях. Спостерігається у незрячих.

Бета -ритм (більше 10 гц). Є показником найвищого рівня бадьорості. Спостерігається при вирішенні задач, які вимагають максимум уваги і при навчанні.

Тета-хвилі (4-8 Гц). Проявляється у людей з неврівноваженим характером, психопатичними та неврівноваженими рисами, а також у людей з утрудненою соціальною адаптацією, коли є пошукова діяльність.

Дельта-ритм (1-4 Гц). Повільні ритмічні коливання. Дельта- ритм виника при природньому або наркотичному сні, при мозковій комі, а також в ділянках мозку де є пухлини. Характерний для інфантильних людей,новонароджених і з слабкою НС.

Сигма-ритм(10-16Гц)- один з основних і найбільш чітко виражених елементів спонтанної ЕЕГ, реєстрований в фазі природного сну. з'являється в початковій стадії повільного сну. Виникає при деяких фармакологічних та нейрохірургічних впливах.

12. Електроенцефалограма. Артефакти

Електроенцефалограма.- дослідження сумарної електричної активності великої кількості нейронів головного мозку, що фіксується з поверхні голови.Застросовується для вивчення функцій головного мозку та відхилень у роботі головного мозку. Основною властивістю активності є періодична зміна у часі,яка називається ритмічною організацією.

Артефакти - це реєстрація електричних процесів не пов'язаних з активністю мозку.

Вони поділяються на:

- Технічні (пов'язані з незадовільним контактом відвідних електродів, або погана знежиреність)

- Біологічні(до них відносять артефакти від руху очей, активності скелетних м'язів)

13. Електроокулограма

Електроокулограма (ЕОГ) характеризує електричну активність очних м'язів. Зазвичай використовується роздільна реєстрація вертикальних і горизонтальних рухів очей. При цьому знак потенціалу ЕОГ вказує напрямок переміщення погляду, а його величина - кут переміщення. ЕОГ застосовується для аналізу роботи зорової системи людини із засобами відображення інформації, для аналізу розподілу і переключення уваги оператора в процесі роботи та інших цілей.

Електроокулографія -- методика реєстрації рухів ока, в основі якої покладено дипольну властивість очного яблука (роговиця має позитивний заряд щодо сітківки). У зв'язку з тим, що електрична й оптична осі очей збігаються, то записана електроокулограма показує напрямок погляду. При русі ока змінюється напрямок електричної осі ока, а це зумовлює зміну потенціалу, що й реєструється за допомогою методики електроокулографії.

Для запису застосовуються чотири відвідні електроди, що не поляризуються, з електропровідною пастою. їх накладають на знежирену шкіру біля скроневих кутів обох очних щілин, а також посередині верхнього і нижнього краю однієї очної ямки. Перші два електроди реєструють горизонтальні рухи ока, інші два -- вертикальні. Потенціали від електродів кожної пари підсилюються, а потім записуються чи подаються на комп'ютер.

Цей метод дає змогу реєструвати не тільки напрямок зміщення погляду, а й значення кута такого зміщення. З огляду на той факт, що рухи очей спричинюють артефакти на ЕЕГ, то в психофізіології запис біоелектричної активності мозку обов'язково проводиться із записом електроокулограми.

14. Загальна характеристика функціональних станів

· Поняття "функціональний стан" було введено, насамперед, для характеристики стану людини, пов'язаного з виконанням певної діяльності. Таким чином, це поняття було відокремлено від різних станів, які до виконання діяльності відношення не мають.. Функціональний стан є неодмінною складовою будь-якої діяльності. А ефективність діяльності завжди залежить від функціонального стану.

· Функціональний стан є результатом динамічної взаємодії організму із зовнішнім середовищем, який характеризується проявами якостей і властивостей організму людини, які прямо або опосередковано визначають її діяльність. Цей стан залежить від багатьох факторів: мотивації, змісту праці, рівня сенсорного навантаження, вихідного рівня активності нервової системи, індивідуальних властивостей вищої нервової діяльності. Так, люди із сильною нервовою системою менш стійкі до монотонічної праці і в них раніше за слабких знижується рівень активності нервових процесів. На формування функціонального стану людини значно впливає адекватність виконуваної діяльності.

- Існує декілька підходів до визначення функціонального стану. Функціональний стан визначають як:

- фізіологічний станорганізму і його систем (будь-який стан є функціональним, тобто відбиває рівеньфункціонування організму в цілому чи окремих його системах, а також саме виконує функції адаптації до даних умов існування);

- фонову активність центральної нервової системи, що супроводжує ту чи іншу діяльність;

Зміни функціонального стану залежать від:

- збудливості головного мозку

- реактивності

- лабільності

Останнє визначення можна конкретизувати - функціональний стан визначається як комплекс взаємопов'язаних фізіологічних реакцій;

15. Засоби реабілітації функціонального стану

До засобів реабілітації функціонального стану належать:

* психофізіологічна саморегуляція (аутотренінг);(вплив певних розумових уявлень і настанов людини на зміну власних хвилювань, відчуттів тощо, а також на стан окремих фізіологічних і функціональних систем. Іншими словами, це така саморегуляція, яка допомагає нормалізувати й оптимізувати рівень емоційного збудження або гальмування, які характеризуються певною інтенсивністю фізіологічних процесів в організмі людини.)

* психологічні впливи;(здійснюють шляхом прослуховування різних музичних творів. Музика переключає активність мозкової діяльності, знижує нервове напруження, відволікає від думок про професійну діяльність. Крім того, правильно індивідуально підібраний музичний твір сприяє посиленню відновлювальних процесів у фізіологічних системах, функція яких пригнітилась внаслідок трудової діяльності.

Залежно від поточного функціонального стану організму підбирають таку музичну програму, яка може як активізувати цей стан, так і прискорити відновлення. Темпові характеристики музичних творів повинні відповідати індивідуальним потребам і смаку.)

* фізіотерапевтичні заходи;( ці заходи включають:

* рефлексотерапію;

* електростимуляцію;

* кисневі коктейлі;

* інтервальне гіпоксичне тренування та ін.)

* фармакологічна корекція;(передбачає застосування різноманітних фармакологічних препаратів з метою уникнення неприємних станів (депресії, стомленості, млявості тощо))

* масаж;( засобами відновлення працездатності, поліпшення кровообігу, трофічних процесів у тканинах. Використання самомасажу передбачає виконання таких прийомів, як погладжування, розтирання, розминання, вібраційні впливи та ін.)

* термічні впливи;( можуть суттєво змінювати функціональний стан організму. Так, під впливом тепла температура тіла підвищується на 3-4 °С, збільшується частота серцевих скорочень, але при цьому зменшується венозний тиск і погіршується кровонаповнення серця під час його розслаблення. Це пов'язано з тим, що тонус шкірних судин знижується, кров затримується на периферії.)

* гіпноз;( Завдяки підвладності гіпнозу здійснюється тонізуючий, розслаблюючий вплив на організм, концентрується увага на тих структурах і центрах, які в першу чергу потребують інтенсифікації відновлення. У процесі навіяного сну (гіпнотичного сну) можна словом вивести з гальмівного стану багато аналізаторів людини і викликати різні реакції. Завдяки гіпностимуляції можна нормалізувати емоційний стан, зняти відчуття тривоги.)

* лікувальна фізкультура;(комплекс фізичних вправ і заходів, які застосовуються для корекції функціонального стану, який змінився в результаті різних порушень в організмі. Реабілітаційний ефект фізичних вправ здійснюється, коли м'язові навантаження дозовані згідно з поточним функціональним станом. Тривалість відновлювальних занять з лікувальної фізкультури не перевищує 25-30 хвилин, середня навантаженість не перевищує 110-120 уд./хв.)

* заняття спортом;( дієвий і ефективний засіб удосконалення структур і функцій організму, які життєво необхідні для нормального існування. Автоматизація праці, високе психоемоційне напруження ведуть до порушення біологічного режиму внутрішніх систем організму.)

* зміна виду діяльності.( Переключення з одного виду діяльності на інший сприяє зміні навантаженості аналізаторних систем, зниженню нервово-психічного напруження різних відділів ЦНС. Ефективність таких переключень збільшується, якщо враховуються життєві цикли людини -- добові, сезонні, місячні (у жінок)).

16. Зв'язок психофізіології з іншими науками

Психофізіологія - природно-наукова гілка психологічного знання, тому необхідно визначити її положення по відношенню до інших дисциплін тієї ж орієнтації: - фізіологічній психології; - фізіології вищої нервової діяльності; - нейропсихології. Психофізіологія розвивається в нерозривному зв'язку із психологічними науками, насамперед із загальною психологією, яка вивчає основні психологічні закономірності, визначає теоретичні засади, принципи та методи психологічної науки. У зв'язку психофізіології із суспільно-філософськими науками важливим є її взаємний вплив із філософією. Психофізіологія пов'язана не лише з фундаментальними природничими та суспільними науками, а й із конкретними науково-практичними комплексами. У медичних науках необхідність застосування даних психофізіології виникає під час дослідження більшості проблем здоров'я, що, зокрема, простежується у клінічній психофізіології.

17. Зв'язок психофізіології з іншими галузями психологічного знання

Психофізіологія - природно-наукова гілка психологічного знання, тому необхідно визначити її положення по відношенню до інших дисциплін тієї ж орієнтації:

о фізіологічній психології;

о фізіології вищої нервової діяльності;

о нейропсихології

Найбільш близька до психофізіології - фізіологічна психологія, наука, що виникла в кінці XIX століття як розділ експериментальної психології. Термін "фізіологічна психологія" був введений В. Вундтом для позначення психологічних досліджень, що запозичують методи і результати досліджень у фізіології людини. В даний час фізіологічна психологія розуміється як галузь психологічної науки, що вивчає фізіологічні механізми психічної діяльності від нижчих до вищих рівнів її організації. Таким чином, завдання психофізіології і фізіологічної психології практично збігаються, і в даний час відмінності між ними носять в основному термінологічний характер.

За визначенням, нейропсихологія - це галузь психологічної науки, що склалася на стику декількох дисциплін: психології, медицини (нейрохірургії, неврології), фізіології, - і спрямована на вивчення мозкових механізмів вищих психічних функцій на матеріалі локальних уражень головного мозку.

Нарешті, слід вказати на співвідношення фізіології ВНД і психофізіології. Вища нервова діяльність (ВНД) - поняття, введене І.П. Павловим, протягом багатьох років ототожнювалося з поняттям "Психічна діяльність". Таким чином, фізіологія вищої нервової діяльності була фізіологією психічної діяльності, або психофізіологією.

Таким чином, сучасна психофізіологія як наука про фізіологічні основи психічної діяльності і поведінки, є область знання, яка об'єднує фізіологічну психологію, фізіологію ВНД, "нормальну" нейропсихологию і системну психофізіологію.

18. Зміст психогігієни та психопрофілактики. Психорегуляція

Психогігієною зазвичай називають науку про забезпечення, збереження і підтримку психічного здоров'я. Виділяють вікову психогігієну: дитинства, юнацтва, зрілого віку (до неї включають психогігієну праці), психогігієну людей похилого віку. Психогігієну діяльності: психогігієну розумової і фізичної праці, психогігієну навчання і виховання, психогігієну спортивну, інженерну, військову. Також виділяють психогігієну побуту і сімейних стосунків і багато інших.

Психопрофілактика являє собою розділ загальної профілактики. Психопрофілактичні заходи спрямовані на попередження виникнення психічних захворювань. Не лише профілактика психічних захворювань, а й особистісних і професійних криз, що можуть бути наслідком деформуючого впливу професійної діяльності чи деформованого спеціаліста. Психопрофілактичні заходи можна розділити на три рівні: -Первинна (початкова) психопрофілактика. Система профілактичних заходів має бути спрямована на вивчення психотравмуючих факторів. -Вторинна психопрофілактика полягає у контролі за неускладненням чи в попередженні негативних наслідків вже наявного психічного розладу чи психологічної кризи. Третинна психопрофілактика - система заходів, спрямованих на попередження втрати працездатності і соціальної адаптації при психічних розладах, психогенних захворюваннях, професійних та особистісних кризах.

19. Зовнішні методи регуляції психічних станів: фармакотерапія, психорегуляція, зовнішнє навіювання, масаж

Фармакотерапія (від грец. phбrmakon -- ліки і терапія) -- лікарська терапія, лікування лікарськими засобами.

Симптоматична -- усуваються лише окремі прояви (симптоми) захворювання

Етіотропна -- спрямована на усунення причини захворювання (наприклад, антибактеріальна терапія при інфекційних захворюваннях)

Стимулювальна -- спрямована на підвищення захисних сил (процесу саногенезу) і стимуляцію компенсаторних механізмів організму.

Психорегуляція - це комплекс заходів, спрямований на формування психічного стану, що сприяє найбільш повній реалізації потенційних можливостей



Нерідко ефективним засобом впливу з боку на процес освіти мотиву є зовнішнє навіювання. Існують три форми навіювання: сильне умовляння, тиск і емоційно-вольовий вплив.

За критерієм наявності мети виділяють навмисне і ненавмисне навіювання. Перший вид навіювання характеризується наявністю конкретної мети. Характерною ознакою ненавмисного навіювання є те, що людина сама може цього й не підозрювати. За вмістом навіювання визначають як специфічне і неспецифічне. По способу впливу навіювання ділиться на пряме (відкрите) і непряме (закрите). Пряме навіювання застосовується, Якщо людина не надає опору або якщо воно дуже велике. Зміст навіювання входить у передану інформацію в умовному чи прихованому вигляді.

Масаж - це сукупність прийомів механічної дозованої дії у виді тертя, натискування, вібрації, які проводяться безпосередньо на поверхні тіла людини як руками, так і спеціалізованими апаратами через повітряне або інше середовище.

20. Класифікація емоцій

Емоції - Це особливий клас психічних процесів і станів, що відображається у формі безпосередніх переживань, стрес, горе значимо діючий на індивід стимулів і ситуацій.

Основна характеристика організації емоцій є очевидна полярність або зв'язок між емоціями: спокій/збудженння; розслаблення/напруження; задоволення/незадоволення.

Класифікація емоцій за потребами, які їх провокують:

1. Стенічні - це емоції переживання, які виявляються у підвищеному збудженому стані, радісному схилюванні, підвищеній бадьорості. Їх переживання супроводжуютьться змінами у діяльності організму, відчувається приплив енергії. Астенічні - негативні емоційні переживання, пригніченості,сум.

2. нижчі (елементарні ), які пов'язані з потребами людини і вищі емоції, які пов'язані із задоволенням соціальних потреб.

3. Інстинктивні та гомеостатичні

4. Вроджені та набуті

5. Додатні та від*ємні

За тривалістю та ступенем вираження

Ш Емоції настрою

Ш Пристрасті

Ш Афекту

21. Класифікація емоційних станів

Амбівалентні емоції - складний суперечливий емоційний стан людини, в якому поєднані 2 емоційні переживання,що що зумовлені подвійним ставленням до іншої людини,предмета чи явища(страждання,ревнощі).

Емоції по тривалості і степені виразності:

емоції настрою, пристрасті і афекту.

Настрій -- найпоширеніший емоційний стан, що характеризується слабкою інтенсивністю, тривалістю, іноді невизначеністю та неясністю переживань.

Пристрасть -- виразне, визначене, сильне, глибоке, тривале, усвідомлене емоційне переживання. Воно активізує діяльність людини, підпорядковує собі всі її думки та вчинки, мобілізує на подолання перешкод, на досягнення поставленої мети. Пристрасть до улюбленої справи (наприклад, до спорту, до музики) дозволяє досягти значних успіхів, пристрасть до боротьби (у широкому значенні цього слова) породжує мужність. Однак пристрасть може не лише формувати особистість, але й зруйнувати її (наприклад, пристрасть до азартних ігор, алкоголю, наркотиків)..

Афект -- емоційне переживання, що характеризується різко вираженою інтенсивністю та відносною короткочасністю. Це вже не радість, а захоплення; не горе, а відчай; не страх, а жах; не гнів, а лють

22. Класифікація стресорів

Системна реакція організму на будь-який біологічний, хімічний, фізичний, психологічний вплив, яка має пристосовне значення, називається стресом (від англ. stress -- тиск, напруження).

Стресори - це чинники,які викликають стрес. Стресори можуть бути різними,але вони зумовлюють в організмі однакову за іормоюбіологічну реакцію,яка є неспецифічною.

Стресори бувають: фізіологічні і психологічні.

Фізіологічні стресори безпосередньо впливають на тканини тіла:біль,холод,навантаження,висока температура.

Психологічні - це стимули,які сигналізують про біологічну або соціальну значущість подій. Психологічні стресори впливають на нервові структури: переживання, образи, складні завдання, суміжність 2 професій,конфлікти.

23. Класифікація стресорів. Стресова реакція

Залежно від характеру і специфічності виникнення стресу фактори ризику його виникнення умовно поділяють на дві групи: біолого-психологічні і соціально-виробничі.

Стресори поділяються на 2 групи в залежності від характеру і специфічності виникнення:

- біологопсихологічні чинники - конституційно спадкові,які визначаються особливостями стану ендокринної гуморальної системи. До психологічних відносимо осіб для яких властиві риси характеру, які сприяють формуванню нервового напруження, депресії, самооцінці,конфліктність, нерозділене кохання, хронічна тривожність, агресивність.

- соціально виробничі,до яких належать соціальні зміни: хронічна стомленість,катастрофа. У разі схильності людини до якогось захворювання воно виникає при стресі майже завжди.

В процесі еволюції стикаючись з труднощами організм виробив такі основні типи реагування: -активний(боротьба); -пасивний (втечі з труднощів); -компромісний (терпіння). Якщо особа знаходиться в стані крайнього стресу, то вона буде реагувати на ситуацію за ознакою «битва або втеча».Синдром «втечі» проявляється тоді, коли людина намагається піти від загрозливої ситуації. Реакція «битви» дозволяє пристосуватися до нового навколишнього середовища.

24. Класифікація стресу

Стрес- це функціональний стан організу, що виник, як наслідок зовнішніх негативних впливів на його психічні функції та нервові процеси ( за Сельє).Стрес - це стан, що виникає в результаті невідповідності "внутрішніх" можливостей людини вимогам, які ставлять до неї наявні умови її життєдіяльності, і який може призвести до зниження ефективності діяльності людини та негативних наслідків для її психічного і фізичного здоров'я класифікація видів стресу (на основі класифікації В. А. Бодрова):

1. Психологічний:(- Внутрішньоособистісний;- Міжособистісний;- Особистісний (пов'язаний з проблемами в особистому сфері людини);- Посттравматичний (пов'язаний з перенесеною людиною важкої психічною травмою);- Інформаційний (пов'язаний з надлишком або нестачею сприймається людиною інформації).

2. Фізіологічний: (Стрес може виникнути в результаті поганих фізичних умов (температурний режим, недолік освітлення, надмірний шум).

3. Професійний: (пов'язаний зі складнощами, що виникають в процесі виконання професійної діяльності).

4. Фінансовий: (пов'язаний з фінансовими труднощами, кризами).

5. Екологічний: (відбиває несприятливий вплив забрудненого навколишнього середовища на людину).

6. Природний: (причиною є стихійні лиха).

7. Громадський:( війнами, безробіття, регіональні конфлікти).

25. Методи дослідження електричної активності шкіри

Електричнв активність шкіри - пов'язана з активністю потовиділення. З ЦНС до потових залоз поступають впливи з кори великих півкуль, а також з глибинних структур мозку гіпоталамусу і ретикулярної формації. Потова залоза це орган з високою біологічною активністю. У людини на тілі є 2-3 млн потових залоз(найбільше на долонях і ступнях).

основною функцією є підтримка нестійкої температури тіла. Піт який виділяється залозами виділяється і тим самим охоплює його. Деякі потові залози активні при сильних емоційних переживаннях,стрес. Існує 2 способи дослідження активності шкіри:

-метод Фере - полягає в тому ,що використовується зовнішнє джерело струму. Вимірюється електричний опір,тобто провідність шкіри при пропущені через неї слабкого струму.

-метод Тарханова - в якому зовнішнє джерело струму не застосовується. Вимірюється різниця потенціалів між різними ділянками шкіри, тобто електричний потенціал самої шкіри.

26. Методи саморегуляції: аутогенне тренування, зміна спрямованості свідомості, медитація, дихальні вправи, працетерапія

Аутогемнне тренувамння -- метод психологічного розвантаження і зняття нервового навантаження шляхом частого повторення спеціальних оптимістично-мобілізуючих формул. «Релаксація» -- послідовне розслаблення м'язів ніг, рук, тулуба, шиї, голови. Особливу увагу приділяють релаксації кистей рук, спини, обличчя, збиткова напруга котрих є у даного контингенту;

«Тепло» -- викликається у ногах, руках, сонячному сплетенні, шиї, голові. Пацієнти з синдромом Скуміна потерпають від відчуття холоду в периферичних ділянках тіла. Усування неприємних відчуттів крім безпосереднього позитивного ефекту, сприяє активації особистості у боротьбі з хворобою;

«Паріння, невагомість» -- використовуються формули, які викликають відчуття паріння, невагомості, «розчинення» тіла. Після оволодіння цією вправою зменшуються біль, розбитість, важкість, характерні для таких хворих, поліпшується їх самопочуття, настрій;

«Цільове самонавіювання» -- формули його визначаються конкретними лікувальними завданнями. Вони направлені на вироблення адекватного відношення до стану свого здоров'я, нормалізування сну, корекцію характерних відхилень, подолання страхів, тривоги, мобілізацію ресурсів особистості;

«Активація» -- проводиться за допомогою формул та уявлень, що сприяють виходу зі стану занурення. Підкреслюється, що організм зарядився енергією, силою і це сприяє відновленню здоров'я, подальшому покращанню стану.

Зміна спрямованості свідомості.

Існують різні варіанти цього способу саморегуляції.

Відключення полягає в умінні думати про що завгодно, крім емоціогенних обставин. Відключення вимагає вольових зусиль, з допомогою яких людина намагається зосередити увагу на представленні певних об'єктів і ситуацій.

Переключення пов'язане з спрямованістю свідомості на певну цікаву справу чи на ділову сторону майбутньої діяльності.

Медитація -- процес самозаглиблення з метою самовдосконалення, при якому людина залишається на самоті зі своєю свідомістю, і бачить у своїй душі Бога. Медитація є частиною релігійного ритуалу.Слово медитація походить від індоєвропейського кореня мед, що означає вимірювати. Латинське слово meditatio початково позначало будь-які фізичні або розумові вправи, а пізніше набрало специфічного значення споглядання.

Людство виробило дуже багато специфічних форм медитації, спільними рисами яких є усамітнення, розслаблення, зосередження.

Дихальні вправи

заспокійливе дихання

Максимально розслабити тіло, сісти або навіть лягти. Вправу можна виконувати вранці, після пробудження, особливо якщо сон був неспокійним.

Глибоко вдихнути, почавши думках вимовляти формулу ("Я ...").

Повільно видихнути, закінчуючи формулу "... розслабляюся".

Повторити вправу з формулою "Я. ..... заспокоююсь".

Виконати від 4 до 6 разів.

Розслаблене дихання

Спокійно дихати пару хвилин. Звернути увагу на те, як груди або живіт повільно піднімаються і опускаються, як розмірено і спокійно виходить дихати.

Позіхання

Природа не дарма подбала і забезпечила людський організм таким корисним рефлексом, як позіхання. В результаті позіхання кров ефективно насичується киснем, позбавляючись від накопичення вуглекислоти. А напруга м'язів шиї, ротової порожнини стимулюють кровообіг, роблячи подачу крові мозку більш інтенсивною. У кінцевому підсумку це збільшує тонус і бадьорить.Закрити очі і якомога ширше відкрити рот.Напружити нижню щелепу, щоб здавалося, що її дно опускається максимально низько.Під час позіхання як слід потягнутися, прогнувшись у спині.

Працетерапія , трудова терапія, використання трудових процесів з лікувальною метою. При деяких захворюваннях застосовують для підвищення тонусу організму, нормалізації обмінних процесів, використовуючи при цьому працю на свіжому повітрі, що вимагає участі багатьох м'язів (наприклад, робота в саду). У травматології і ортопедії для відновлення функцій кінцівок використовують спец. види праці з певним об'ємом рухів і участю певних груп м'язів. Найширше Т. застосовують в психіатрії з метою благотворної дії на психіку хворих. Трудові процеси, підібрані залежно від стану хворого, надають активізуючу або заспокійливу дію. Т. при підгострому і хронічному перебігу психічних захворювань і станах, що обумовлюють зміни особі хворих, грає велику роль в системі їх соціально-трудовою реабілітації . Трудові процеси, що поступово ускладнюються, тренують і укріплюють компенсаторні механізми, полегшуючи перехід до праці в умовах виробництва. Суспільно корисна праця, вплив колективу мають також і лікувально-профілактичне значення.

27. Нейрокультурна теорія емоцій П. Екмана

Згідно із нейрокультурною теорією емоцій П. Екмана, експресивні прояви шести основних (базисних) емоцій (гніву, страху, суму, подиву, відрази, щастя) є універсальними і практично не чутливими до впливу факторів середовища. Так, усі люди відповідно до генетично детермінованої програми практично однаково використовують м'язи обличчя при переживанні основних емоцій. Але прийняті в суспільстві норми соціального контролю визначають правила прояву емоцій. Тому люди контролюють вираз обличчя відповідно до прийнятих норм і традицій виховання. Наприклад, японці зазвичай маскують свої негативні емоційні переживання, демонструючи більш позитивне ставлення до подій, ніж це є в реальності. В останні десятиліття стало прийнятим посміхатися при спілкуванні з незнайомими і малознайомими людьми й у країнах Західної Європи і США. Існують і інші теорії емоцій. Але загальноприйнятої, єдиної логічно несуперечливої теорії емоцій поки що не існує.

28. Об'єкт, предмет та завдання психофізіології

Психофізіологія - це наука про фізіологічні основи психічних явищ та мозкові механізми.

Психофізіологія тісно пов'язана з фізіологією ВНД,нейрофізіологією.

Предметом вивчення психофізіології можна вважати психофізіологічні механізми життєдіяльності поведінки,розвитку, навчання, праці.

Психофізіологія у своїй структурі поділяється на:

- загальна психофізіологія, яка вивчає фізіологічні основи пізнавальних процесів, функціональних станів, емоційно погребову сферу людини.

- вікова психофізіологія, яка вивчає онтогенетичні зміни фізіологічних основ психічної діяльності людини.

- диференціальна психофізіологія,вивчає природно наукові основи і передумови індивідуальних відмінностей у психіці і поведінці.

Завдання психофізіології є пояснення психічних явищ у результаті розкриття фізіологічних механізмів на котрі вони ґрунтуються. Психофізіологів цікавлять складні внутрішні процеси,щоб пояснити механізми, які визначають поведінку людини.

29. Основні компоненти психофізіологічної підготовки

Фізіологічною основою психофізіологічної підготовки є система нервових зв'язків, які утворюють спеціалізовані динамічні стереотипи. При цьому виникають певні зміцнення відповідних реакцій на зовнішні і внутрішні подразники, формуються вегетативні прояви, адекватні значенню подразників.

Елементами психофізіологічної підготовки є такі засоби підготовки, як освоєння певних дисциплін, які забезпечують необхідний освітній рівень спеціаліста, а саме: реальна професійна діяльність (її формуючий психофізіологічний аспект); тренажерна підготовка (моделювання діяльності з допомогою спеціальних тренажерів); фізична підготовка; теоретична підготовка.

Комплексність психофізіологічної підготовки полягає у формуванні таких основних її компонентів: сенсорного, розумового, рухового і вегетативного.

Сенсорний компонент пов'язаний з формуванням вибіркової спрямованості уваги, її обсягу, розподілу і переключення.

Розумовий компонент передбачає ознайомлення із засобами перетворення інформації і її перероблення.

Руховий компонент спрямований на зменшення кількості рухових дій, їхньої амплітуди, збільшення швидкості робочих і коригуючих рухів.

Вегетативний компонент сприяє створенню разом з динамічним стереотипом своєрідного вегетативного стереотипу.

Перелічені компоненти психофізіологічної підготовки застосовуються за таким принципом: яким чином вони сприятимуть отриманню необхідного виробничого або ж кінцевого результату.

30. Основні характеристики емоцій. Трьохвимірна структура простору фундаментальних емоцій

Емоції - це реакції забарвленого переживання. Психофізіологічне обґрунтування емоцій передбачає виснаження організмів нервових взаємовідношень різних структур мозку, а також оцінку фізіологічних реакцій зовнішніх проявів, які супроводжують ці стани.

вчені пояснюють,що емоції це складний психофізіологічний процес, який можна повязати з переживанням або усвідомленням відчуттів. З вісцеральними процесами (внутрішніми), що супроводжують емоції. Одним з найбільш загальних є поділ емоцій ( в залежності від модальності переживання ) на позитивні, негативні та нейтральні.Якщо певні предмети, явища оточуючого світу відповідають нашим потребам,вони викликають в нас позитивне відношення та, відповідно, виникають позитивні емоції. Якщо ж те, що відбувається не відповідає нашим потребам, то виникає негативне відношення та негативні емоції.Наступний поділ емоцій відбувається за характером впливу на організм. Тут виділяють стенічні та астенічні емоції.Стенічні емоції (від грецького слова «стенос» - сила ) підвищують активність,енергію та життєдіяльність, викликають підйом та бадьористь. Це радість,захоплення, ненависть.Астенічні емоції (від грецького слова «астенос» - слабкість, безсилля) зменшують активність та енергію людини, пригнічують життєдіяльність. Це пригніченість, смуток, туга.

Основною характеристикою організації емоцій є очевидна полярність емоцій, але є і зв'язок між окремими емоціями

спокій - збудження

задоволення-незадоволення рослаблення- напруження

31. Поліграфічні дослідження у психофізіології

Для виявлення динаміки емоційної напруги людини був створений спеціальний прилад - поліграф, що дозволяє одночасно реєструвати комплекс фізіологічних показників (ШГР, ЕЕГ, ЧСС, AT, плетізмограму й ін.). Ще одна відома назва цього приладу - "детектор брехні", оскільки він переважно використовується для перевірки вірогідності одержуваної від людини (досліджуваного) інформації.Принцип дослідження з використанням поліграфа полягає в тім, що досліджуваному за спеціальним планом, поряд з нейтральними, задають питання, що складають предмет особливої зацікавленості. І за характером фізіологічних реакцій, що супроводжують відповіді на різні питання, робиться висновок про емоційну реактивність людини у зв'язку з певними питаннями і про ступінь її щирості у відповідь на них. Останнім часом також набули розповсюдження "детектори брехні", які засновуються на реєстрації та аналізі модуляцій голосу людини при відповіді на певні запитання.Вважається, що дослідження за допомогою "детектора брехні" зазвичай надає можливість упевнено виявляти близько 70% брехливих відповідей.

32. Поняття стану людини та його властивості

Стан - це цілісна системна реакція на зовнішні і внутрішні впливи, спрямовані на збереження цілісності організму і забезпечення життєдіяльності в конкретних умовах існування.Стани характеризуються такими властивостями:

¦ модальність - стани якісно відрізняються один від одного і насамперед тим, які переживання (емоції і емоційний тон відчуттів) їх супроводжують;

¦ тривалість - стійкість тану;

¦ глибина станів (інтенсивність) - характеризується ступенем виразності переживань і зрушень фізіологічних функцій;

¦ якість станів - характеризується специфікою чинників, які впливають на людину, а також індивідуальні особливості людини

33. Потребово-інформаційна теорія емоцій П.В. Симонова

Потребово-інформаційна теорія П.В. Симонова ґрунтується на тому, що емоції вищих тварин і людини визначаються, з одного боку, якою-небудь актуальною потребою (з урахуванням її якості і величини), а з іншого, - оцінкою на основі філогенетичного і індивідуального досвіду, можливості її задоволення. Низька імовірність задоволення потреби призводить до негативних емоцій, а висока - до позитивних.

34. Принцип групування, надійності та валідності у психофізіологічному відборі

Початковим етапом психофізіологічного забезпечення діяльності є психофізіологічний відбір. Цей етап не завжди є обов'язковим, хоча й бажаним. У переважній більшості видів діяльності з різних причин він не здійснюється, і психофізіологу при забезпеченні діяльності доводиться працювати чи з невідібраним контингентом, чи з людьми, яки пройшли так званий "природний відбір". Але є види діяльності, де етап психофізіологічного відбору є обов'язковим.

¦групування - полягає у розробці комплексів методик психофізіологічного обстеження не тільки для кожної спеціальності окремо, а й для певних їх груп. Такі групи повинні бути однорідними і за психофізіологічною сутністю, і за вимогами доо спеціаліста;

¦надійності отриманих результатів відбору використовує кореляцію,а також внутрішню узгодженість тесту. Щоб оцінити надійність результатів, виконують кілька обстежень однієї групи за однією психофізіологічною методикою через оптимальні інтервали часу з подальшим розрахунком коефіцієнтів кореляції отриманих результатів;