Психофізіологія

76. Функціональний і психофізіологічний стан

Функціональний стан є результатом динамічної взаємодії організму із зовнішнім середовищем, який характеризується проявами якостей і властивостей організму людини, які прямо або опосередковано визначають її діяльність. Цей стан залежить від багатьох факторів: мотивації, змісту праці, рівня сенсорного навантаження, вихідного рівня активності нервової системи, індивідуальних властивостей вищої нервової діяльності.

Психофізіологічний стан являє собою складну ієрархічну систему, що саморегулюється, і являє собою динамічну єдність внутрішніх компонентів. Сутність психофізіологічного стану полягає у тому що він формується в процесі і під впливом конкретної діяльності . загальна характеристика функціонального стану на основі критерію адекватності відповідної реакції вимогам діяльності.

77. Функціональні зміни організму при перенапруженні і перевтомленні

Перенапруження - несприятливий, граничний між нормою і патологією стан,окремих фізіологічних систем або органів,зумовлений надмірним або тривалим навантаженням або напруженням цих органів.

У результаті перенапруження знижується резистентність організму людини до різноманітних несприятливих впливів,що може привести до загострення хронічних захворювань.

Перевтома - генералізований патофізіологічний процес,який характеризується змінами стану основних фізіологічних систем ,порушенням оптимуму їх взаємовідносин.

Ознаками перевтоми є: підвищена дратівливість,швидка стомлювальність,відсутність бажання займатися звичайною роботою,порушення сну головні болі. Клінічні дослідження показали,що явище перевтоми за симптомами аналогічне неврозу. Це засвідчують такі ознаки: підвищенний колінний рефлекс,тремтіння вій і пальців витягнутих рук,виразний ортостатичний рефлекс.

78. Характеристика відносно самостійних частин психофізіології

Найбільш близька до психофізіології - фізіологічна психологія- галузь психологічної науки, що вивчає фізіологічні механізми психічної діяльності від нижчих до вищих рівнів її організації.

Нейропсихологія - це галузь психологічної науки, що склалася на стику декількох дисциплін: психології, медицини (нейрохірургії, неврології), фізіології, - і спрямована на вивчення мозкових механізмів вищих психічних функцій на матеріалі локальних уражень головного мозку.

Разом з цим, в останні десятиліття з'явилися нові методи (наприклад, позитронно-емісійна томографія), які дозволяють досліджувати мозкову локалізацію вищих психічних функцій у здорових людей. Таким чином, сучасна нейропсихологія, узята в повному об'ємі своєї проблематики, орієнтована на вивчення мозкової організації психічної діяльності не тільки в патології, але і в нормі. Відповідно цьому круг досліджень нейропсихології розширився; з'явилися такі напрями, як нейропсихологія індивідуальних відмінностей, вікова нейропсихологія. Останнє фактично приводить до стирання меж між нейропсихологией і психофізіологією.

Нарешті, слід вказати на співвідношення фізіології ВНД і психофізіології. Добре обґрунтована методологія і багатство експериментальних прийомів фізіології ВНД зробили вирішальний вплив на дослідження в області фізіологічних основ поведінки людини. Зростаюче значення обчислювальної техніки, теорії інформації, кібернетики і так далі вимагали переосмислення традиційних положень фізіології ВНД і розробки нових теоретичних і експериментальних парадигм.

Завдяки післявоєнним новаціям істотно перетворилася і зарубіжна психофізіологія, яка до цього впродовж багатьох років займалася дослідженням фізіологічних процесів і функцій людини при різних психічних станах. Переживаючи на цій основі період інтенсивного зростання, наука про мозок, і зокрема психофізіологія, впритул підійшла до вирішення таких проблем, які раніше були недоступні. До їх числа відносяться, наприклад, фізіологічні механізми і закономірності кодування інформації, хронометрія процесів пізнавальної діяльності і ін.

79. Характеристика граничного та патологічного стану організму

Функціональний стан - комплекс взаємопов*язаних фізіологічних реакцій.

Граничний ФС характеризується виснаженням функціональних ресурсів. Починає переважати відновлювальна система. Вона гальмує приплив нервової імпульсації до нервових центрів,утруднює збуджуючі процеси. Порушується нормальне протікання рефлекторної діяльності і проявляється дискоординація функцій. Виконання певної діяльності потребує набуття певного досвіду і вироблення навичок.

Паталогічний стан характеризується загостренням нейрофізіологічного конфлікту. Через значну потребу у відпочинку відновлювальна функціональна система досягає високого рівня напруження. Вона намагається виключитися і перевести організм у сон. Для продовження діяльності потрібно прикласти значні вольові зусилля. Основними характеристиками є: диско ординація рухів і і порушення роботи ССС.

80. Характеристика ознак перевтоми

Перевтома - це патологічний стан, що розвивається в людини внаслідок хронічної фізичної чи психологічної перенапруги, клінічну картину якого визначають функціональні порушення в центральній нервовій системі.

Спостерігаються :відсутність почуття відпочинку після сну, зниження апетиту, концентрації уваги ,зниження працездатності, апатія, млявість, сонливість, підвищена дратівливість. Багато людей скаржаться на легку стомлюваність, неприємні відчуття і болі в області серця, на уповільнене втягування в будь-яку роботу. У деяких випадках на втрату гостроти м'язового почуття та появу неадекватних реакцій на фізичне навантаження . подовжується час засипання, сон стає поверхневим, неспокійним з частими сновидіннями нерідко кошмарного характеру. Сон, як правило, не дає необхідного відпочинку і відновлення сил. Часто люди мають характерний зовнішній вигляд, що виражається в блідому кольорі обличчя, що впали очах, синюватому кольорі губ і синяві під очима.

Порушення діяльності нервової системи виявляються в змінах добової періодики функцій і добового динамічного стереотипу. У результаті цього максимальне наростання усіх функціональних показників відзначається в людини не в ті години, коли він звичайно максимально займається, наприклад, у другу половину дня, а рано вранці або пізно ввечері, коли він не займається. Змінюється також характер біоелектричної активності головного мозку: знижується амплітуда фонового альфа-ритму, а після тривалої розумової роботи виявляється нерегулярність і нестабільність електричних потенціалів

У серцево-судинній системі функціональні порушення виявляються в неадекватно великій реакції на психологічні навантаження, в уповільненні відбудовного періоду після них і в порушеннях ритму серцевої діяльності, і в погіршенні пристосовності серцевої діяльності до навантажень.

81. Характеристика психологічного стресу

Стрес -- неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи.

Психологічний стрес - це стан , який спричинений біологічною чи соціальною значущістю подій: сигналами загрози, небезпеки, переживання, образи, необхідністю розв'язання складних завдань та ін.

психологічний стреси поділяється на інформаційний та емоційний.

Інформаційний стрес виникає в ситуації інформаційного перевантаження, коли людина не може впоратися із завданням або не може прийняти правильне рішення в необхідному темпі при високій відповідальності за наслідки цього рішення. Отже, інформаційне перевантаження виникає тоді, коли інформаційне навантаження перевищує можливості людини за умови високої мотивації до виконання роботи.

Емоційний стрес спричинюють сигнальні подразники. Він виникає в ситуаціях загрози, образи, зневаги, а також у конфліктних ситуаціях, коли людина тривалий час не може задовольнити свої біологічні чи соціальні потреби. Універсальними психологічними стресорами, що викликають у людей емоційний стрес, є словесні подразники, які викликають особливо сильну та тривалу дію.

82. Характеристика складових психофізіології

Психофізіологія - наука,яка досліджує роль нейрофізіологічних механізмів у детермінації психічної діяльності ті існуванні стійких психологічних відмінностей.

Намагаючись представити зовнішність сучасної психофізіології, Б.І. Кочубей виділяє три нові характеристики: активізм, селектівізм і інформатівізм.

Активізм припускає відмова від уявлень про людину як істоту, що пасивно реагує на зовнішні дії, і перехід до нової "моделі" людини - активної особи, що направляється внутрішньо заданими цілями, здібній до довільної саморегуляції.

Селектівізм характеризує зростаючу диференційовану в аналізі фізіологічних процесів і явищ, яка дозволяє ставити їх в один ряд з тонкими психологічними процесами.

Інформатівізм відображає переорієнтацію фізіології з вивчення енергетичного обміну з середовищем на обмін інформацією. Поняття інформації, увійшовши до психофізіології в 60-і рр., стало одним з головних при описі фізіологічних механізмів пізнавальної діяльності людини

83. Характеристика та ознаки перевтоми

Перевтома -- це патологічний стан, що розвивається в людини внаслідок хронічної фізичної чи психологічної перенапруги, клінічну картину якого визначають функціональні порушення в центральній нервовій системі.

В основі захворювання лежить перенапруга збуджувального чи гальмового процесів, порушення їхнього співвідношення в корі великих півкуль головного мозку. Виділяють нечітко відмежовані одну від одної стадії.

I стадія. Для неї характерна відсутність скарг, зрідка людина скаржиться на порушення сну, що виражається в поганому засипанні і частих пробудженнях.

II стадія. Для неї характерні численні скарги, функціональні порушення в багатьох органах і системах організму і зниження фізичної працездатності( апатія, млявість, сонливість, підвищена дратівливість, зниження апетиту,блідість).

III стадія. Для неї характерний розвиток неврастенії і різке погіршення загального стану. Стан характеризується підвищеною нервовою збудливістю, почуттям втоми, втомлення, загальною слабістю , безсонням, апатією і сонливістю вдень.

Перевтома характеризується розвитком вегетативних розладів. Насамперед неврозами -- психогенними захворюваннями особистості, що супроводжуються неврологічними, соматичними, вегетативними й емоційними розладами. Неврози можуть виявлятися як підвищенням рівня претензій до оточуючих із схильністю до підвищеної збудливості реакцій на побутові дрібниці, так і млявістю, апатією, відсутністю бажання виконувати необхідну роботу.

Головними засобами профілактики перевтоми і реабілітації є психо-і фармакотерапія, комплекс психогігієнічних та організаційних заходів, фізіотерапія (електростимуляція, масаж та ін.), активний відпочинок, дозовані фізичні вправи і навантаження.

84. Характеристика трьох видів функціональних систем

Функціональні системи - це динамічні організації, що саморегулюються, діяльність усіх складових компонентів яких сприяє отриманню життєво важливих для організму пристосувальних результатів.

Функціональна система являє собою універсальну модель для розуміння і побудови будь-якої системи в різних класах явищ, включаючи організми, машини й соціально-економічні організації.

Для досягнення корисних для організму результатів у функціональних системах вибірково об'єднуються елементи різних рівнів. В організмі це тканини різних органів, механізми нервової і гуморальної регуляції. . Регуляторні взаємини, властиві функціональним системам, забезпечують необхідну адаптивну стійкість результатів їх діяльності та взаємодії окремих елементів для досягнення корисних результатів для всього організму в цілому. Їх роль можуть виконувати результати метаболічних реакцій в тканинах, а також різні показники внутрішнього середовища організму, що забезпечують різні боки метаболічних процесів; результати поведінкової діяльності, що задовольняють провідні біологічні потреби живих істот у воді, їжі, розмноженні, уникненні небезпеки і т.д.; задоволення біологічних потреб, отримання освіти, задоволення духовних потреб, захист суспільства і т.д., тобто на досягнення людиною соціально значущих результатів (спеціальні функціональні системи соціального рівня).

85. Характеристика функціональних станів організму

Функціонамльний стан органімзму -- стан живої системи, який визначає рівень життєдіяльності організму, системну відповідь на фізичне навантаження, і дає змогу оцінити рівень адаптації організму до навколишнього середовища і до поставлених йому задач.

Особливістю нормального функціонального стану є те, що витрати функціональних ресурсів в організмі людини не виходять за межу працездатності. нормальний функціональний стан -- це стан сформованої координації, коли процес збудження є рушійною силою лише для основної функціональної системи.

Для граничного функціонального стану характерні значні затрати функціональних ресурсів, які виходять за межу працездатності. У результаті загострюється нейрофізіологічний конфлікт між основною, побічною і відновлювальною функціональними системами.

Внаслідок цього трудова діяльність сповільнюється, при виконанні роботи виникають зайві і неточні дії та рухи, розсіюється увага, погіршується мислення, посилюються реакції на побічні подразники, наростає нервово-емоційне напруження.

Патологічний функціональний стан організму характеризується крайнім загостренням нейрофізіологічного конфлікту між функціональними системами. Відновлювальна функціональна система досягає значної сили і за допомогою гальмування намагається виключити активний стан мозку і перевести організм у сон. Щоб змусити себе працювати, працівникові потрібні велике напруження і вольові зусилля.

Вінвиявляється у вигляді різних функціональних порушень. У зв'язку з затратами «заборонених» енергетичних ресурсів відбуваються значні зрушення в показниках серцево-судинної системи, газообміну і діяльності інших внутрішніх органів а також дискоординація.

Размещено на Allbest.ru