Діагностичні можливості комплексу тематичних психомалюнків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Що таке тематичний психомалюнок його застосування опис та методика

1.1 Тематичний психомалюнок в психологічній практиці

1.2 Використання малюнку методом активного соціального-психологічного навчання (АСПН)

1.3 Можливості комплексу тематичних психомалюнків у дослідженні полівалентності їх змісту

Розділ 2. Роль методичних можливостей у процесі аналізу психомалюнків

2.1 Метод аналізу комплексу психомалюнків та особливості його використання

2.2 Психодіагностична та психокорекційна спроможність малюнка

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

психодіагностичний психомалюнок тестовий несвідомий

Актуальність дослідження. Розвиток практичної психології відкриває нові можливості психокорекційної роботи , яка передбачає пізнання свідомої й несвідомої сфер психіки. Це стає можливим у зв'язку з розвитком психодинамічної теорії, в рамках якої використовуються малюнкові методики, зокрема комплекс тематичних малюнків, розроблений академіком НАПН України Т. С. Яценко, що забезпечує вираження змісту через архетипи за допомогою символіки. Практична психологія має на меті надання дієвої психологічної допомоги особистості, отже, повинна бути зорієнтована на дослідження і корекцію індивідуально неповторних якостей особистості з урахуванням розуміння глибинно-психологічних феноменів, що зумовлюють поведінку. Групові методи дослідження найбільшою мірою відповідають необхідним вимогам. Групова психотерапія почала розвиватися у Росії з 70-х років (Б.А.Бараш, Г.Л.Ісуріна та ін.). Пізніше стали відомі дослідження в галузі соціотренінгу (О.Г.Ковальов, Л.А.Петровська) і активного соціально-психологічного навчання (Ю.Н.Ємельянов, Т.С.Яценко). Незважаючи на подібність назв, методи соціально-психологічного тренінгу зорієнтовані на одержання учасниками соціально-перцептивних навичок і не ставлять своїм завданням вивчення глибинно-психологічних передумов труднощів спілкування. Робота психолога-практика не може здійснюватись без урахування закономірностей і характеристик несвідомої сфери. Традиційно методами дослідження несвідомого вважались проективні методики. Результати вивчення проективних методів подані у працях Л.Ф.Бурлачука, А.Корнера, Г.Ліндсея, Б.Мурштейна, Ю.С.Савенко, О.Г.Соколової та ін. Графічні проективні методики широко застосовуються у практичній психології. Малюнкові методики використовуються з метою дослідження взаємовідношень у сім'ї, розвитку інтелектуальної сфери особистості; діагностики індивідуально-психологічних особливостей та у психотерапевтичній та психокорекційній практиці. Теоретична та практична розробка названих вище напрямів застосування малюнкових методів висвітлена у працях Ф.Гудінаф, В.Вольфа, О.І.Захарова, А.С.Співаковської, Т.С.Яценко та ін. Використання малюнкових технік у якості як проективних, так і суто тестових методик не дає бажаного результату. Застосування традиційного тестового підходу до інтерпретації образної продукції обмежує можливості її використання для вивчення глибинно-психологічних феноменів, отже, й реалізацію цілісного підходу у пізнанні психічної реальності. Наше дослідження спрямоване на вивчення діагностичних можливостей комплексу тематичних психомалюнків у пізнанні несвідомої сфери психіки. Методика тематичних малюнків була сформована відповідно до концепції психодинамічного підходу до розуміння глибинних аспектів психіки, яка втілюється у методі активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розробленого академіком АПН України Т.С.Яценко. Метод АСПН надає можливість включення учасників у процес довготривалого (80-100 годин) діагностико-корекційного навчання. У групі АСПН, в якій робота ведеться згідно з принципами спонтанності, щирості, невимушеності та психологічної захищеності, учасники мають можливість досліджувати особливості внутрішньої детермінації поведінки, які імперативно присутні у будь-якому поведінковому акті. Глибинна психокорекція, яка пов'язана з особистісними передумовами труднощів спілкування, має безпосереднє відношення до проявів психіки, котрі об'єднують у собі свідомі та несвідомі аспекти одночасно. Об'єктом дослідження є комплекс тематичних психомалюнків. Предметом дослідження - особливості використання тематичних психомалюнків та її діагностичні можливості. Мета дослідження: обґрунтувати психодіагностичну та психокорекційну ефективність психоаналітичного підходу до аналізу психомалюнків порівняно з тестовими їх інтерпретаціями; показати особливості психодіагностичної та психокорекційної роботи із застосуванням як тестових, так і психоаналітичних методик; окреслити психодіагностичну спроможність психомалюнка в контексті вираження несвідомого змісту психіки за участю архетипної символіки. Завдання , які ставляться для досягнення мети:

1. Провести теоретико-методологічний аналіз наукової літератури з проблеми використання тематичних психомалюнків;

2. Дослідити представленість символіки у тематичних психомалюнках;

3. Проаналізувати основні діагностичні можливості використання тематичних психомалюнків.

Сьогодні в психотерапевтичній практиці використовується велика кількість технік і методів. Сучасний психолог має змогу обирати серед різноманіття методів і технік саме ті, які потрібні при роботі з клієнтом і відповідає певній ситуації процесу терапії. В деяких випадках і справді застосування того чи іншого методу допомагає вирішити проблему, що виникла, та це відбувається далеко не завжди. В більшості випадків проблеми залишаються не вирішеними, чи то через некомпетентність терапевта, чи то через недосконалість методів. Тож однією з основних проблем які постають перед сучасною психологією є проблема розробки нових методів, які б відповідали потребам сучасної психології. Вирішенню цієї проблеми може зарадити не тільки поява нових методів, а й гармонійне компонування вже існуючих.

Теми малюнку актуалізують емоційні аспекти минулого та теперішнього для їх автора. Визначена тема малюнку викликає проекцію несвідомих потягів, бажань, переживань, що втілюються у певному образі, символі малюнку. Визначеність теми - це єднання свідомого з несвідомим, що забезпечується спонтанним виконанням малюнку .

Методика психоаналізу комплексу тематичних малюнків забезпечує психокорекційний ефект, оскільки дозволяє проникати в глибинні аспекти та об'єктивувати внутрішні суперечності психіки суб'єкта, виявляти індивідуально-неповторну логіку несвідомого.

Малюнкові техніки характеризуються особливостями, які зумовили їх ефективне використання у психологічній практиці. На цінності малюнка наголошував ще К. Юнг: він пропонував пацієнтам «намалювати те, що з'являлося їм уві сні чи в фантазії» . Таким чином досліджувалася феноменологія психіки.

Структура та обсяг курсової роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел (23 найменування). Загальний обсяг роботи 43 сторінки.

Розділ 1. Що таке тематичний психомалюнок його застосування опис та методика

1.1 Тематичний психомалюнок в психологічній практиці

Образотворче мистецтво - це перш за все діалог: або між творцем і його самотністю, або між творцем та іншою людиною .

Безсумнівно, психомалюнок істотно відрізняється від малюнка загалом, зокрема художнього. Останній не виконується з прямою метою вираження психологічного змісту згідно з указаною темою. Психологічний зміст художнього малюнка не є центральним у його інтерпретації - він є лише супровідним феноменом художнього смислу, заради якого він і виконувався. Художні полотна створюються з натхнення, невимушено, а психомалюнок зумовлюється спочатку темами, які "не створюються" (як художнє полотно), а виконуються в короткий час згідно з інструкцією. Вона ж намагається зблизити психомалюнок із малюнком загалом у плані спонтанності та невимушеності в процесі малювання.

У малюнку представлена індивідуальна інтерпретація деякої події чи переживання, особливо, якщо мова йде про вільне малювання. Малюнок дає можливість людині відтворювати в образах дійсність і проектувати зміст психіки в символах. Сильна сторона малюнка полягає в можливостях поєднати зовнішній і внутрішній світи в образах і певних символах, а це дає змогу спостерігачеві проникати у внутрішні самохарактеристики психіки суб'єкта. “У психологічному малюнку співіснують на рівних дві реальності: реальність особистісних проекцій суб'єкта сприйняття і реальність соціального пізнання об'єкта сприйняття”. Сама процедура графічного відображення досвіду в певному сенсі може бути розцінена як ігрова, оскільки людина має можливість «відійти» від дійсності, перебуваючи в дещо іншому світі власних фантазій і мрій. Причому, як правило, така діяльність володіє ярко вираженим терапевтичним ефектом. Нарешті, в малюнку автор завжди керується власними пріоритетами не тільки у виборі кольорового вирішення зображення, але і у виборі форми, розташування і сюжету (якщо мова йде про вільне малювання), що зближує малюнок з імпресивними і аддитивними методами дослідження. “Графічна продукція, завдяки її символічності, виражає об'ємний, багатогранний зміст, який відразу важко навіть розпізнати. Малюнок дає почуття психологічної безпеки й можливість “захисту” в ситуації одержання “ризикованої” для себе інформації” .

У зв'язку з цим проективний малюнок набув значного поширення на Заході, ставши ледве не найпопулярнішим у психодіагностиці, відтісняючи на другий план традиційні психометричні тести. Тематичний психомалюнок відносно недавно поповнив діагностичний арсенал вітчизняних психологів. Малюнкові техніки володіють рядом відмінностей, які і обумовили їх широке застосування в різних галузях психологічної практики для дослідження цілого ряду психологічних феноменів.

Очевидні недоліки будь-якої проективної малюнкової методики - це труднощі "зчитування" інформації з малюнка, її осмислення і вербального вираження; як будь-який цілісний образ, малюнок важко піддається розкладанню на окремі елементи. При виділенні ознак завжди залишається "сухий осад", доступний тільки при безпосередньому сприйнятті. Навчитися користуватися методикою можна, спираючись як на класифікацію й оцінку ознак, так і на безпосереднє сприйняття (по суті, експерт повинний задіяти усі свої функції - раціональні й ірраціональні). Однаково важливо і показати малюнки, і розповісти про них.

Творча зображувальна діяльність дітей багатьма сучасними дослідниками трактується в контексті вивчення особистості дитини, її емоціональних особливостей.

Серед специфічних характеристик малюнка, що визначили їх популярність серед психологів практиків, відзначені наступні:

1. Малюнкові техніки здійснюють дію, що розгальмовує дитину, оскільки діти люблять малювати, і ця діяльність приносить їм задоволення. Прохання психолога малювати зменшує напругу, що виникає при психологічному обстеженні, створює сприятливі умови для встановлення доброго емоціонального контакту, позитивну установку на подальшу роботу.

2. Малюнкові техніки зручні у використанні, так як : а) потребують мінімуму необхідних засобів; б) дитина самостійно фіксує за допомогою олівця рух думки, надаючи можливість психологу приділяти увагу емоціональному стану досліджуваного, відзначати особливості процесу малювання.

3) Малюнкові техніки є високо інформативними засобами пізнання особистості, що не потребують вміння вербалізувати свої відчуття. При цьому конкретизується, що малюнок може дати інформацію про значимі для дитини ситуації і людей, те, як вона сприймає себе та інших членів сім'ї (якщо мова йде про малюнок сім'ї).

4) Проективний малюнок дає досліднику цілісне враження про особистість досліджуваного, не вдаючись до використання складних обчислень і шкал, отримуючи відразу готовий продукт, "інтегрований результат". Від малюнка легко перейти до аналізу значимого для дитини змісту, висунути робочі гіпотези відносно сутності порушень ( в образі "Я", в системі сімейних відносин і т. ін.).

5) Малювання, в особливості значимих для дитини ситуацій має психотерапевтичну дію. В малюнку дитина немовби звільняється від надмірної напруги, програє можливі вирішення ситуації.

1.2 Використання малюнку методом активного соціального-психологічного навчання (АСПН)

Використання малюнку є невід'ємною складовою методу активного соціального-психологічного навчання (АСПН), починаючи з 1979 року. Діагностико-корекційним можливостям малюнку з метою глибинно- психологічного пізнання та психокорекції в рамках психодинамічного підходу присвячені праці послідовників Т. С. Яценко: К. А. Бабенко (механізми символізації), І. В. Євтушенко (архетипна символіка),

Л. В. Мошенської (діагностичні можливості комплексу тематичних психомалюнків), П. Г. Теслюка (полізначність символіки), Л. Г. Туз (психоаналітична інтерпретація). В групах глибинно-психологічної корекції за методом АСПН, використовують різні прийоми малювання: - вільне малювання (кожен учасник малює, що хоче); - додаткове малювання (аркуш передається по колу, кожен учасник вносить свій елемент у малюнок); - розмовне малювання (члени групи спілкуються між собою за допомогою барв, ліній і образів відтворених на малюнку): - спільне малювання (всі учасники групи малюють на одному аркуші); - робота з використанням неавторських малюнків; - комплекс тематичних психомалюнків. Зазначені прийоми малювання допомагають психологу прослідковувати груповий процес та особистісні зміни його учасників. Результативність особистісної психокорекції можна простежити у малюнках на теми: «Результати, які я отримав, навчаючись у групі», «Що дала мені група, а я - групі», «Розвиток групи й мій особисто», «Що я очікував і що отримав у групі», «Я до проходження групи АСПН», «Я після проходження групи АСПН», які виконуються після закінчення повного курсу групової психокорекції. Метод психоаналізу комплексу тематичних малюнків передбачає створення малюнків на задані теми (39 тем (Додаток А)), які торкаються різних сторін життя суб'єкта: хвилюючих емоційних переживань, інтимних стосунків, пережитих травм дитинства, мрій, планів на майбутнє, ставлення до близьких людей, професійної діяльності і т.п. Інструкція до виконання психомалюнків спрямована на актуалізацію спонтанності та невимушеності під час малювання, й в процесі діалогічної взаємодії психолога з автором комплексу малюнків. Т. С. Яценко стверджує: «Кількість малюнків дозволяє побачити схожість між окремими елементами з метою проведення аналогій та бачення цілісної образної картини індивідуально-психологічної історії життя суб'єкта, допомагає пізнати такі внутрішні механізми психіки й тенденції його поведінки, які зумовлюються логікою несвідомого, що не розкривається із змістом кожного зокрема малюнка» . Теми малюнку актуалізують емоційні аспекти минулого та теперішнього сутнісного для їх автора. Визначена тема малюнку викликає проекцію несвідомих потягів, бажань, переживань, що втілюються у певному образі, символі малюнку. Визначеність теми - це єднання свідомого з несвідомим, що забезпечується спонтанним виконанням малюнку. Методика психоаналізу комплексу тематичних малюнків забезпечує психокорекційний ефект, оскільки дозволяє проникати в глибинні аспекти та об'єктивувати внутрішні суперечності психіки суб'єкта, виявляти індивідуально-неповторну логіку несвідомого. Психоаналіз комплексу тематичних малюнків - когнітивна методика, що виконується з дотриманням вимог позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на вищому рівні психічного розвитку суб'єкта. Позитивна дезінтеграція, у психодинамічній теорії, означає позитивний процес розвитку, перехідний на шляху до становлення більш високого рівня психічних можливостей людини - вторинної інтеграції . Позитивна інтеграція має такі характеристики: порційність, багаторівневість, розширення самосвідомості за рахунок зниження викривлень соціально- перцептивної інформації, перехід на більш високий рівень зінтегрованості структури суб'єкта. Процесу аналізу притаманна індивідуальна неповторність, яка породжується неповторністю особистісної проблематики суб'єкта. Психокорекційний діалог пов'язаний із процесуальною діагностикою, яка означає здатність психолога розпізнавати в процесі групової корекції індивідуально-психологічні риси особистості, злиття в практиці психодіагностичного та психокорекційного процесів. Процесуальна діагностика, яка базується на діалозі, сприяє каталізації спонтанної, невимушеної поведінки суб'єкта, що визначає ефективність інтерпретації. Психоаналітична інтерпретація символів забезпечує глибинно- психологічну корекцію суб'єкта, оскільки здійснюється у психокорекційному діалозі психолога та автора малюнку. Психокорекційний вплив діалогічної взаємодії спрямований на гармонізації свідомої і несвідомої сфер психіки суб'єкта, та спрямований на надання допомоги суб'єкту у вирішенні його особистісної проблеми. Т. С. Яценко вказує, що: «Адекватна інтерпретація смислу тематичних психомалюнків передбачає розуміння «техніки» представлення в них глибинно-психологічного змісту. Професійна інтерпретація малюнків інтегрує явний і прихований смисл символів». На зв'язок інтерпретації із символами вказує П. Рікер: «Символ - це структура значення, де один смисл - прямий, первинний, буквальний, одночасно означає інший смисл, непрямий, вторинний, який може бути зрозумілим лише через перший». Інтерпретація розглядається як робота мислення, яка полягає у розшифровці смислу, що стоїть за явним смислом та в розкритті рівнів значень, котрі лежать у явному значенні. Інтерпретація розкриває приховані смисли та породжує нові. П. Рікер вказує, що символ та інтерпретація є співвідносними поняттями, так як інтерпретація має місце там, де є багатство складних смислів, та саме в інтерпретації виявляється множинність смислів. Символи репрезентують суб'єктивний, індивідуально неповторний зміст психіки, який не можливо побачити при тестовому підході до графічної продукції. Психолог має враховувати багатозначність символіки малюнків, яка має соціальне, історичне походження (архетипи) та індивідуально пережитий досвід. Поза діалогом символ не живий і є лише знак, що нічого не означає. Символ, на відміну від знаку, завжди має індивідуальне емоційне навантаження. Дешифруючи символи, психолог робить відомим прихований від свідомості зміст психіки. Під час діагностико-корекційного процесу психолог не проясняє конкретику життєвої ситуації протагоніста, не вимагає повідомлення біографічних відомостей. Психолог не повинен актуалізувати опори, проголошувати оцінювальні судження, нав'язувати власні думки, породжувати конфронтації, протиставляти свідоме-несвідоме, підживлювати ілюзії протагоніста, користуватися науковими, незрозумілими термінами. Повинен дотримуватися принципу завершеності, «прийняття - не заперечення». В процесі психоаналітичної інтерпретації образів малюнків, на основі діалогічної взаємодії з автором малюнку, психолог розкриває суб'єктивне сприйняття автором значення та зміст символів. Отже, психоаналіз комплексу тематичних малюнків є ефективним діагностико- корекційним методом надання допомоги суб'єкту, що дозволяє об'єктивувати несвідомі чинники особистісної проблематики, та сприяє гармонізації зв'язку свідомої та несвідомої сфер психіки. 1.3 Можливості комплексу тематичних психомалюнків у дослідженні полівалентності їх змісту.

Вказівку на значущість психологічного аналізу комплексу малюнків одного автора ми знаходимо у роботі К.Юнга, присвяченій аналізу творчості П.Пікассо. К.Юнг зазначає: "На відміну від свідомих уявлень, всі графічні зображення процесів і впливів психічної основи є символічним. Вони вказують дуже грубо і приблизно на те значиме, яке ніколи і нікому ще не було відоме. Відповідно, нічого не можна з повною достовірністю визначити на окремо взятому конкретному прикладі. Виникає лише відчуття чогось дивного і незрозумілого. Неможливо з впевненістю сказати, що ж це означає або що являє. Здатність розуміння може забезпечити лише порівняльне вивчення великої кількості таких малюнків". Тематичний психомалюнок істотно відрізняється від художнього малюнка, який і є предметом психологічного аналізу К.Юнга. Художній малюнок не виконується з метою вираження психологічного змісту відповідно указаній темі. Психомалюнок зумовлюється спочатку формальною спонукою (темою) і виконується в короткий час відповідно інструкції, а художнє полотно створюється з натхнення. Відповідно, психологічний зміст живопису є лише супровідним феноменом його художнього смислу. К.Юнг не обмежувався аналізом художніх полотен. Він пропонував своїм пацієнтам намалювати те, що вони бачили уві сні чи у фантазії, що рівнозначно визначенню теми малюнка. Але К.Юнг не працював з комплексом тематичних психомалюнків. В роботах К.Юнга обгрунтування необхідності, доцільності та переваг аналітичної роботи саме з комплексом тематичних психомалюнків. Аналіз комплексу тематичних психомалюнків, на нашу думку, має суттєві переваги над аналізом кожного малюнка окремо, які полягають у можливості досліджувати взаємозв'язки між окремими малюнками або символами, а також з'ясовувати їх спільні характеристики. Той чи інший малюнок комплексу в процесі аналізу перебуває у взаємозв'язку з різними групами малюнків. За таких умов він "збагачується" різноманітним, часто суперечливим, психологічним змістом, що допомагає рефлексії особистісної проблеми суб'єкта, яка завжди детермінується внутрішньою суперечністю психіки. Якщо доцільність використання того чи іншого образу на малюнку по-своєму усвідомлюється автором і може бути вербалізована ним, то система взаємозв'язків між образами перебуває поза його свідомістю. Аналіз цієї системи дозволяє дослідити логіку несвідомого, а також його взаємозв'язок зі свідомістю суб'єкта. На нашу думку, аналіз окремо взятого малюнка обмежує можливості такого дослідження. Ось тому одна з методичних особливостей дослідження феномену полівалентності змісту тематичних психомалюнків полягає у тому, що ми аналізуємо не окремі малюнки, а їх комплекс.

Використання комплексу тематичних психомалюнків дозволяє об'єктивувати такі аспекти психологічного змісту ( амбівалентність почуттів до рідних людей, суперечність між потребами та формами поведінки, між наявним фізичним потенціалом та можливостями його реалізації, велика емоційна залежність від батьків та ін.), сутність та взаємозв'язки яких найбільш повно розкриваються в руслі психоаналітичних уявлень. Аналіз психомалюнків в АСПН єднає з психоаналізом каузальний підхід до досліджуваних явищ, орієнтація на з'ясування інфантильних джерел деструктивних особливостей психіки суб'єкта. Важливо й те, що робочими для нас є такі феномени несвідомого, відкриті у психоаналізі, як опори та психологічні захисти.

На ефективність психоаналітичного дослідження малюнків вказує К.Юнг:"Позаду свідомості лежить не абсолютна порожнеча, а несвідома психіка, яка впливає на свідомість зсередини так, як навколишній світ впливає на неї ззовні. Таким чином, ті живописні елементи, які не знаходять ніякої "зовнішньої" відповідності, мають "внутрішнє" джерело... Внаслідок того, що це "внутрішнє" невидиме..., я рекомендую тим моїм пацієнтам, які особливо страждають від впливу "внутрішнього", спробувати намалювати його, наскільки їм дозволяють здібності. Мета цього виражального методу полягає в тому, що несвідомий зміст стає доступним і більш зручним для розуміння пацієнта. Терапевтичний ефект використання цього методу запобігає небезпечному роздвоєнню несвідомих і свідомих психічних процесів. При цьому К.Юнг справедливо зазначає, що не можна обмежуватися лише малюванням, "потрібно ще інтелектуально й емоційно збагнути образи, завдяки чому вони не лише стають зрозумілими, а й морально інтегруються свідомістю".

Важливою методичною особливістю дослідження феномену полівалентності змісту тематичних психомалюнків є дотримання загальних гуманістичних принципів у роботі з комплексом малюнків. Це рівність позицій психолога і клієнта, поєднання зусиль, взаємодія між психологом та автором малюнків у з'ясуванні їх глибинно-психологічного змісту, відсутність посилань на будь-які кліше (класифікації рис характеру, типи особистості і т.п.), що зводять пізнання індивідуально-неповторних психологічних особливостей суб'єкта до якогось наперед заданого штампу, відсутність оціночних суджень у чорно-білих категоріях, максимальне наближення до внутрішньої феноменології суб'єкта. Гуманістичні принципи "вимагають" від дослідника не обмежуватись стандартизованою інтерпретацією символіки психомалюнків, яка означає, що дослідник ще до взаємодії з автором малюнків "знає" сенс використаних символів, автор малюнків "відчужується" від процесу з'ясування їх психологічного змісту, висновки робляться за нього. Це обумовлює одномірність розуміння змісту психомалюнків, сутність якого визначається, швидше, теоретичною орієнтацією інтерпретатора, ніж психологічними особливостями клієнта. Лише взаємодія дослідника і автора малюнків дозволяє не обмежуватись з'ясуванням якогось одного аспекту їх змісту. Характерною особливістю нашого дослідження є процесуальність психодіагностики в роботі з комплексом тематичних малюнків. Це означає, що психодіагностика відбувається в процесі психокорекційної взаємодії з автором малюнків. Процесуальність психодіагностики підвищує її точність, оскільки гіпотези, що виникають у психолога під час аналізу малюнків, можуть бути перевірені за допомогою інформації, яка надходить від автора. Важливе значення для побудови психодіагностичних гіпотез має співвідношення теми малюнка, формальних характеристик її зображення, використаної кольорової гами та вербальної інформації про малюнок, що надходить від автора. Побудова психодіагностичних гіпотез відбувається поступово. Первинні прогнози, що виникають в процесі аналізу певного малюнка, постійно перевіряються і уточнюються в роботі з іншими малюнками. Процесуальність психодіагностики також дозволяє зв'язати в єдине ціле процеси психодіагностики і психокорекції. Лише точна психодіагностика несе в собі можливості психокорекції.

Важливе значення в дослідженні феномену полівалентності змісту тематичних психомалюнків має багаторівневість та цілісність аналізу комплексу малюнків. Він починається діалогом з автором, з'ясуванням авторського розуміння змісту малюнків та окремих символів. Вербальний діалог з автором розставляє акценти в значенні окремих символічних форм передачі змісту, синтезує образи з індивідуально-неповторним досвідом, об'єктивує міри значущості тих чи інших емоційних переживань для визначення направленості психіки. І лише вторинний аналіз малюнків, який проводиться на основі дослідження взаємозв'язків між символами, дозволяє констатувати психологічний зміст, що не усвідомлюється суб'єктом. Взаємозв'язки між символами встановлюються за такими характеристиками, як форма, колір, розміри, розташування на площині малюнка, а також отриманій від автора вербальній інформації. З'ясування психологічного змісту, що не усвідомлюється автором малюнків, відбувається з урахуванням психологічного значення образів колективного несвідомого. Якщо зміст психомалюнків, що з'ясовується в процесі аналізу, неприпустимий для «Я» суб'єкта, його усвідомлення ускладнюється. Даний феномен у контексті психоаналітичного сеансу З.Фрейд описував, як опір пацієнта. Багаторівневість аналізу психомалюнків означає врахування психологом можливостей клієнта зрозуміти подібний зміст, а також розширення цих можливостей в процесі роботи з малюнками. Цілісність аналізу забезпечується тим, що висновки про значення певної символіки в окремому малюнку робляться на основі результатів аналізу всіх малюнків. Зміст окремого малюнка розкривається більш повно за допомогою комплексу малюнків. Важливе значення має уміння дослідника бачити єднання символів у цілісній картині, що складається з багатьох малюнків. Багаторівневість та цілісність аналізу тематичних психомалюнків сприяє з'ясуванню несвідомих аспектів психіки суб'єкта, а також виявленню взаємозв'язків несвідомого зі свідомим.

Отже, методичні особливості дослідження феномену полівалентності змісту тематичних психомалюнків такі: загальна гуманістична орієнтація дослідження, аналіз психомалюнків у комплексі тем, багаторівневість та цілісність аналізу, процесуальність психодіагностики, психоаналітичний підхід у розумінні змісту малюнків.

Малюнок дає можливість людині відтворювати в образах дійсність і проектувати зміст психіки в символах. Сильна сторона малюнка полягає в можливостях поєднати зовнішній і внутрішній світи в образах і певних символах, а це дає змогу спостерігачеві проникати у внутрішні самохарактеристики психіки суб'єкта. Психолог не повинен актуалізувати опору, проголошувати оцінювальні судження, нав'язувати власні думки, породжувати конфронтації, протиставляти свідоме-несвідоме, підживлювати ілюзії протагоніста, користуватися науковими, незрозумілими термінами. Повинен дотримуватися принципу завершеності, «прийняття - не заперечення». В процесі психоаналітичної інтерпретації образів малюнків, на основі діалогічної взаємодії з автором малюнку, психолог розкриває суб'єктивне сприйняття автором значення та зміст символів. Отже, психоаналіз комплексу тематичних малюнків є ефективним діагностико- корекційним методом надання допомоги суб'єкту, що дозволяє об'єктивувати несвідомі чинники особистісної проблематики, та сприяє гармонізації зв'язку свідомої та несвідомої сфер психіки. Цілісність аналізу забезпечується тим, що висновки про значення певної символіки в окремому малюнку робляться на основі результатів аналізу всіх малюнків. Зміст окремого малюнка розкривається більш повно за допомогою комплексу малюнків. Важливе значення має уміння дослідника бачити єднання символів у цілісній картині, що складається з багатьох малюнків. Багаторівневість та цілісність аналізу тематичних психомалюнків сприяє з'ясуванню несвідомих аспектів психіки суб'єкта, а також виявленню взаємозв'язків несвідомого зі свідомим.

Розділ 2. Роль методичних можливостей у процесі аналізу психомалюнків

2.1 Метод аналізу комплексу психомалюнків та особливості його використання

В контексті розвитку практичної психології та психологічної практики вкрай важливими є методичні знахідки, що забезпечують цілісне пізнання психіки в їх свідомих та несвідомих проявах. На розв'язання таких проблем і зорієнтований метод аналізу комплексу тематичних психомалюнків. Діалог з автором, в процесі їх аналізу дозволяє прилучити свідоме сприймання, рефлексію та інтерпретацію суб'єктом власної малюнкової продукції. “Внаслідок того, що це "внутрішнє" невидимо і не може бути представлено, хоча воно і впливає цілком чітко на свідомість. Ціль цього виразного методу полягає в тому, що несвідомий зміст стає доступним і більш зручним для розуміння пацієнтом. Терапевтичний ефект, що здійснює цей метод, запобігає небезпечному роздвоєнню несвідомих і свідомих психічних процесів.

На відміну від об'єктних, чи свідомих уявлень, усі графічні зображення процесів і впливів психічної основи є символічними. Вони вказують, дуже грубо і приблизно, на те значуще, котре ніколи і нікому ще не було відоме. Відповідно, нічого не можна з повною вірогідністю визначити на окремо взятому конкретному прикладі. Виникає лише відчуття чогось дивного і незручнозрозумілого. Неможливо з упевненістю сказати, що ж це означає чи представляє. Можливість розуміння може забезпечити лише порівняльне вивчення великої кількості таких малюнків. В наслідок відсутності художньої уяви, малюнки хворих, як правило, більш прості і виразні і, таким чином, більш зрозумілі, ніж твори сучасних художників"- зазначав Юнг, вказуючи на можливість отримання неусвідомлюваної інформації шляхом роботи з малюнками .

Цілісна методика комплексу тематичних малюнків формувалась протягом тривалого часу і зобов'язана своїм існуванням науковому підходу, розробленому в рамках активного соціально-психологічного навчання. Використання малюнку можна вважати невід'ємною особливістю методу АСПН, на протязі усіх років його розвитку, починаючи з 1979 року. Початково в канву процесу активного соціально-психологічного навчання були включені теми, направлені на забезпечення контроля за самопочуттям та емоційними навантаженнями учасників групи, а також ті, що прослідковували процеси групової динаміки. Згодом були введені в роботу теми найбільш індивідуалізованого характеру, що відображають внутрішні особисті уявлення, погляди, переживання суб'єкта: "Дорога мого життя", "Я реальне, Я ідеальне", "Людина, яку я люблю" та ін. В процесі роботи виникла необхідність звертання до тієї чи іншої теми. До того ж досвід показав, що збільшення тем сприяє більш повному відображенню психіки автора.

У зв'язку з цим кількість тем безперервно росла. Але специфіка останніх залишалась такою ж - всі вони торкались значимих для особистості аспектів життя: взаємовідносин з батьками, значимими людьми, пам'ятних подій, питань самовідображення та ін. Сама логіка роботи з малюнковим матеріалом нерідко спонукала звертатись до попередніх, вже проаналізованих раніше малюнків. Таким чином "старі" та "нові" малюнки одного автора були розрізнені серед багатьох інших. Цьому сприяв не тільки чисто зовнішній індивідуальний авторський стиль, але і використана ним символіка, варіанти кольорів. В подальшому виявилось, що символи схильні повторюватись від малюнка до малюнка в рамках виконання одним автором, причому вони мають для нього фіксоване значення, що відрізняє зміст авторського матеріалу. Знаходження логічних взаємозв'язків між окремими фрагментами малюнків різноманітної тематики стала важливим етапом на шляху до цілісного аналізу комплексу тематичних психомалюнків.

Теми малюнків підібрано так, щоб при їх виконанні актуалізувалися емоційні аспекти досвіду, ставлення до пережитих ситуацій, суб'єктивне бачення себе та власних стосунків з іншими людьми.

Комплекс тематичних малюнків подібний до художнього мозаїчного полотна, яке має відобразити своєрідну індивідуально-психологічну історію життя суб'єкта. Чисельність малюнків одного й того ж автора допомагає пізнати такі внутрішні механізми психіки й тенденції його поведінки, які зумовлюються логікою несвідомого, що не розкривається зі змістом кожного зокрема малюнка. Зміст цей виражається через взаємозв'язки між окремими малюнками й через спільні характеристики їх усіх загалом. Кожна тема об'єктивує фрагмент внутрішнього життя особистості матеріалізується в конкретному зображенні. Це дає можливість відслідковувати всі значимі етапи життя, відрефлексовувати їх і передавати в малюнку індивідуальними засобами форми і кольору. Легко побачити, що теми індивідуального характеру тут доповнюються деякими, на перший погляд абстрактними, темами: "Чоловік, жінка і я", "Неіснуюча тварина", "Конфліктна ситуація", "Сприйняття нещастя" та ін. Досвід показав, що наявність особистісної проблеми досить особливо проявляється в так званих абстрактних темах, що не передбачають структурування відповіді будь-яким визначеним чином.

Різні малюнки здатні викликати різні питання і, відповідно, надавати саму різну інформацію. І звичайно, в одній бесіді неможливо дізнатися про все, про що ви хочете дізнатися стосовно людини. Аналогічно тому як у бесіді ми запитуємо людину для того, щоб прояснити для себе дещо чи розгадати якусь загадку, при обговоренні малюнків ми повинні бути винятково пильними .

Комплекс тематичних психомалюнків виконується у відповідності з інструкцією, згідно якої пропонується "ввійти в тему, прислуховуючись до своїх внутрішніх спонукань, уникаючи критики і контролю, не звертаючи уваги на техніку виконання". Необхідно прагнути до адекватної передачі психологічного змісту у відповідності з темою рисунку, не вдаючись до використання образних аналогій або зразку: "…Давайте волю руці…, але враховуйте при цьому тему малюнка і колір як засіб передачі змісту". При виконанні звертається увага на те, що дана робота не вимагає "інтелектуалізації" зображеного, а скоріше передбачає орієнтацію на почуттєві емоційні спонукання. В даному випадку важливим є зміст того, що зображується, складність і глибина відображеної проблеми, а також можливість передачі своїх почуттів за допомогою форми і кольору.

Виконаний комплекс малюнків є цілісним, завершеним в психологічному значенні продуктом, що складається з багатьох фрагментів, на перший погляд розрізнених, але в своїй сукупності такий, що представляє історію життя в своєрідній символічній формі. "Останнім засобом виразу несвідомого є символ; за його допомогою особливо легко замаскувати несвідоме і пристосувати його (створення компромісу) до змісту психіки, і тому він застосовується більш охоче, ніж будь-який інший засіб. Під символом ми розуміємо особливий вид непрямого зображення, відмінний, в силу відомих особливостей, від близьких йому форм зображення думок в образах - від порівняння, метафори, алегорії, натяку і т. ін. Символ представляє собою у певному сенсі ідеальне поєднання усіх цих форм виразу; він є наочною заміною чогось прихованого, з чим у нього є загальні зовнішні ознаки чи внутрішній асоціативний зв'язок. Його сутність полягає у двозначності і, якщо можна так сказати, багатодумковості, і сам він виник в силу свого роду поєднання окремих характерних елементів” .

Символіка створює колорит малюнків, конкретизує, індивідуалізує зображення, допомагає наблизитись до особистісних джерел проблем суб'єкта. Але щоб зрозуміти логіку несвідомого, що визначає когнітивний рівень "психологічного захисту", необхідно пройти тривалий і часом дуже важкий шлях разом з автором, використовуючи діагностико-психокорекційний діалог. "Символи" не служать ключем до ребусу, як багатьом здається. Наявність символу не служить само по собі приводом до висновків про зміст підсвідомого. Важливо враховувати контекст, роль, яку відіграє символ в його (клієнта) сні, грі, малюнку.

Значення окремого символу в малюнках найкраще розвивати в діалозі з автором, а цілісна інтерпретація малюнків і отриманого в такому діалозі вербального матеріалу дозволяє розкрити логіку несвідомого. В діалозі прояснюється суб'єктивна значимість певного кольору, символу, їх роль в малюнку і зміст самого зображення. Однак, потрібно мати на увазі, що автор передає не відсторонене переживання, а афективні фіксації і суб'єктивне відображення подій особистого життя. Мова є одночасно і інструментом неправди і знаряддям досягнення істини. Тому вербальний матеріал так само необхідний для роботи як і сам малюнок, так як він забезпечує можливість більш глибоко інтерпретувати намальоване, виходячи з розуміння його автором, і в той же час інтерпретація знаходиться поза його (автора) суб'єктивними поглядами.

Зустрічається ситуація, при якій автор переформульовує тему у відповідності до своїх уявлень, або вводить додаткові теми, яких немає в комплексі. Такий варіант передбачений інструкцією. Тема задає певний змістовий простір для мисленнєвої діяльності, де важливі для особистості події можуть об'єктивовуватися в силу їх емоціональної напруги і енергетичної ємкості. Якщо заданий темою внутрішній життєвий простір є для особистості проблемним або значимим в контексті його індивідуального розвитку - тема буде відображена, а при необхідності видозмінена у відповідності з проблематикою.

Часто автор відображує значимий для нього фрагмент (тему) в декількох малюнках, що можуть бути взаємопов'язані або існують автономно, відображаючи з різних сторін важливу для нього проблему. Таку ситуацію К. Юнґ поясняв тим, що людина таким чином виражає діючі в її свідомості фантазії, «а те, що в ній діє - є вона сама. В незліченних образах вона намагається вичерпно відобразити діюче в ній, щоб в підсумку виявити дещо одвічно невідоме і чуже - самі глибокі основи нашої душі» .

Було помічено, що символіка малюнків може повторюватись у різних авторів. Як правило домінують символи, взяті із предметів оточуючої природи, побуту: сонце, рослини, вода, різного роду посудини і ємкості, геометричні фігури і т.п. Однак ці предмети, що часто повторюються, завжди виявляються вплетеними в іншу індивідуальну авторську канву. Мова символів така ж різноманітна як і оточуюча нас дійсність - будь-який предмет навколишнього світу маючи індивідуальну значимість для особистості, може стати символом вираження її внутрішнього психологічного змісту. "Тому людина із самого початку є творцем символів; вона конструює свій характерний духовно-психічний світ із символів, якими вона говорить і мислить про оточуючий її світ, але також і з форм і образів, що викликають у неї її надприродні відчуття”. Фрейд також вказує на можливість заміни важливих елементів символами які допускає цензура і відносить це до механізмів зсуву: "Не тільки відхилення від ходу думок, але і усі види непрямого зображення варто віднести до передвигань, особливо заміну важливого чи непридатного елемента індиферентним чи тим, що здається цензурі необразливим, що є як би віддаленим натяком на перший елемент, заміну символікою, порівнянням, деталлю".

Безперечно це є свідоцтвом активного характеру несвідомого і його прагнення (на яке давно вказували психоаналітики) бути об'єктивованим. Що і відбувається при описаній ситуації. Несвідоме, що має велику емоційну насиченість і енергетичну ємкість, прагне до вираження в графічній продукції, оскільки остання представляє для цього головну умову - символічність з її багатозначністю, що дозволяє уникнути цензорського контролю свідомості, так як символ - це завжди іншомовність, наділена невичерпною багатозначністю образу. Як зазначає Юнг: « Насправді хворі ставлять на місце дійсності свої фантазії подібні таким реально невірним духовним продуктам давно минулого часу, що колись представляли собою загальні погляди на дійсність. Як показує бачення Зосима, стародавні марновірства були символами, що дають можливість перенестися в найбільш далеко лежачі області».

Можна сказати, що несвідоме дуже економне у використанні символів для вираження численних і досить завершених "семантичних картинок". Всі ці картинки (гештальти) можуть мати місце і значення у матеріалі, що вивчається, але контекст, направлення, індивідуальне забарвлення вони набувають при безпосередній участі автора в їх об'єктивуванні.

Незмінним є те, що малюнок вміщує більшу кількість інформації ніж та, що свідомо вкладав автор при його виконанні. Часто він вміщує в собі декілька змістів. Малюнок настільки універсальний, що в змозі представляти як суб'єктивний погляд автора, його інтерпретацію, яка завжди "причесана", так і "іншу логіку", спочатку (до аналізу) недоступну свідомості автора хоч і представлену окремими "острівцями" в малюнках . Саме ці мозаїчні просвітлення свідомості, які розширюються завдяки інтерпретації малюнка, дозволяють початково об'єктивувати та мотивувати автора новою для нього інформацією, що знаходилась до цього часу за межами свідомості. Хоча малюнок виконується за участю свідомості, він вміщує в собі компоненти, що визначають логіку несвідомого завдяки встановленню зв'язків між ними. Логіка свідомості, як правило, зрозуміла для індивіда, вона реально створена ним, логіка ж несвідомого недоступна для прямого спостереження. Вона має свою структуру і особисті закони функціювання, пізнати які можна лише за умови цілісного аналізу матеріалу, а не окремих актів поведінки, в яких свідомі і несвідомі аспекти психіки мають симультанне вираження. Тому робота з окремими проективними малюнками або окремими поведінковими актами здатна висвітлити тільки деяку специфічну грань, але не структурну основу і логічну організацію внутрішньопсихічних феноменів.

Аналіз матеріалу по вертикалі в сполученні з аналізом цілісного групового матеріалу в його вербальному і невербальному вираженні забезпечує дискретність свідомих і несвідомих аспектів психіки індивіда.

Аналіз комплексу тематичних малюнків передбачає здійснення як поперечного, так і поздовжнього аналізу одночасно. Несвідоме, виявляючи себе шляхом аналізу малюнків, переплітається в чітку логічну систему, що формується на протязі всієї історії життя і відображає причинно-наслідкові зв'язки психіки. Психодинамічний аналіз комплексу малюнків забезпечує психоаналітичне бачення логіки несвідомого, що відрізняється від логіки свідомого та входить в протиріччя з нею. Логіку несвідомого в однаковій мірі підтверджує (об'єктивує) як вербальний, так і невербальний матеріал, представлений автором. Діалог з автором малюнків має яскраво виражену психодіагностичну направленість і наближає до пояснення логіки несвідомого та суперечностей єднання з логікою свідомого. Психодіагностична і психокорекційна процедури набувають в дії характер симультанності, оскільки адекватна психодіагностика, що здійснюється разом з автором, має, таким чином, психокорекційний ефект. Працюючи з вербально-невербальним матеріалом, психолог, завдяки наданню допомоги у вичленуванні системних характеристик несвідомого, набуває силу впливу на психіку суб'єкта, завдяки чому по-новому розставляються акценти, змінюється направленість психіки. Найвищим результатом при цьому є знаходження взаємозв'язку між свідомими і несвідомими компонентами психіки суб'єкта і в цьому джерела зростання відчуття психологічної його сили і можливостей вирішення особистісних проблем.

Помітним є той факт, що комплекс тематичних малюнків та психоаналітична робота з ним може конкурувати по діагностичній спроможності, на свою користь, з усім цілісним процесом АСПН. Це явно проглядається по емоційній привабливості процедури психоаналізу малюнків (у зв'язку з підвищеним почуттям захищеності "абстрактністю" символів) та можливістю в короткий час (3-4 години психоаналізу) цілісно пізнати спрямованість власної психіки, виявити деструктивну спрямованість психічних процесів, корені якої сягають в раннє дитинство. Без сумніву, що малюнок, який завжди є наслідком рефлексії, носить ретроспективний характер, хоч суб'єкт і відображає при цьому тему "майбутнє", "надії", тощо. Але ж по своїй природі художня матеріалізація - це призупинка процесу рефлексії, а процесуальний характер уже набуває характер створення малюнку. Переборенню цього несприятливого для адекватності діагностико-корекційного процесу слугує діалог з автором малюнків. В процесі діалогу реалізуються основні вимоги до процесуальності психодіагностики (приміром, коли відповідь на попереднє запитання слугує підставою для постановки наступного запитання і багато інших вимог). Важливо також враховувати й те, що вербальний текст автора, який ми отримуємо в процесі діалогу з ним, набуває для нас рівнозначності (рівноправності) в процесі психоаналізу, спрямованого на виявлення системних характеристик психіки (логіки несвідомого). Врахування цього моменту є вкрай важливим для розуміння методу аналізу комплексу тематичних малюнків.

2.2 Психодіагностична та психокорекційна спроможність малюнка

Одним з найважливіших питань, що знаходиться в центрі уваги психологів-практиків, є питання діагностичної спроможності методичних засобів, що використовуються. Від надійності і валідності застосовуваних методик залежить правильність психологічного діагнозу, а, відповідно, і виправданість подальших дій спеціаліста і адекватність психологічної допомоги, що надається.

Якщо мова йде про локальні психологічні виміри, такі як вивчення рівня інтелекту, об'єму уваги, пам'яті і т.ін., то процедура обробки даних і постановки діагнозу, як правило, не викликає ускладнень, оскільки весь процес психологічного дослідження проходить по відомій схемі, не викликаючи ускладнень у спеціаліста. Однозначність результатів, можливість їх перевірити повторним експериментальним дослідженням спрощує задачу визначення адекватності методики, що використовується. Одначе такий стан речей властивий лише тим психологічним дослідженням, де в якості інструментарію використовуються тести, тобто прийоми, в яких кінцевий результат дослідження вже певним чином визначений.

У випадку, коли робота має своєю метою дослідження глибинних передумов, що обумовлюють труднощі у спілкуванні і взаємодії з оточуючими, від адекватності діагностики залежить сам кінцевій результат роботи.

Вчені давно помітили, що графічна продукція дозволяє пізнати внутрішні характеристики особистості людини. Для цього було розроблено спеціальні графічні психодіагностичні тести, що дуже поширились на Заході на початку 50-х років. Це, зокрема, тест "Будинок-дерево-людина", «Малюнок сім'ї», "Автопортрет" і багато інших, котрі стали по-своєму класичними.

Континуум вказаних методик і сфер їх використання досить багатий, проте розробка й дослідження їхніх діагностичних можливостей представлені в психологічній літературі дуже мало.

Розроблений метод комплексу тематичних психомалюнків, на відміну від інших тренінгових підходів ставить за мету пізнання глибинно особистісних передумов труднощів спілкування суб'єкта. Інші тренінгові методи "орієнтовані на пізнання соціально-перцептивних характеристик, тобто того, що лежить на поверхні", без особливого проникнення в несвідоме. Можливо, саме тому в таких тренінгах психомалюнок майже не використовується, або ж йому не надається такої вагомості, як у групах АСПН. У перші роки практики в групах АСПН кожного дня пропонувалося виконувати малюнок "Я і група" або "Я в групі". Такі малюнки цінні для діагностики емоційного фону в колективі та індивідуальних переживань суб'єкта, для розуміння групової динаміки та її змістових характеристик. Автори цього методу переконані, що така малювальна продукція учасників АСПН особливо допомагає керівникові-початківцю у формуванні своєї професійної майстерності, відкриваючи можливість опанування глибинних групових процесів, що проходять певні стадії. Психомалюнок кожного разу об'єктивує приховані у вербальній продукції особливості прояву динаміки індивідуальних і групових змін.

Особливий психокорекційний ефект забезпечує методика цілісного аналізу комплексу тематичних малюнків, через які вдається проникати в глибинні аспекти психіки, пов'язані з об'єктивуванням внутрішніх суперечностей суб'єкта. Це знаходить вираження в логіці несвідомого - когнітивній передумові "психологічних захистів". Завдяки цілісному аналізові комплексу тематичних малюнків можна виявити логіку несвідомого. А вона, як показує досвід, підкорена інфантильним інтересам "Я", в кожному конкретному випадку є неповторною. Якщо звернутися до тестової інтерпретації, то вона обмежується "мозаїчним" тлумаченням змісту малюнка й зовсім неспроможна констатувати логічну організацію несвідомого.

В роботі з малюнковим матеріалом психодіагностичні висновки будуються як на матеріалі аналізу кожного конкретного малюнку, так і на цілісному аналізі серії малюнків. Тому є сенс говорити про порційність надходження інформації, яка має психокорекційний ефект. Аналіз кожного малюнка здійснюється в тісній взаємодії з автором, причому авторський текст набуває такого ж значення, як і сам малюнок, оскільки автор розставляє акценти відносно сприйняття кольору, цінності символа і його значення. Авторський текст - невід'ємна складова в роботі з графічною продукцією, так як саме вербалізовані автором уявлення, коментарі відносно зображуваного дозволяють рухатися в розумінні сенсу малюнка, в розкритті його завуальованого змісту, на початку непомітного для автора.