2. Тематика, плани семінарських та практичних занять, рекомендації щодо підготовки до них

Семінарське заняття № 1

Тема. Предмет і завдання клінічної психології

Мета: розглянути предмет і завдання клінічної психології, місце клінічної психології в психології і медицині; принципи й етапи клінічного інтерв'ювання, експериментальні пато- і нейропсихологічні методи обстеження, оцінку ефективності психокорекційного впливу.

План

1. Поняття «Клінічна психологія». Етапи становлення й розвитку клінічної психології.

2. Предмет й об'єкт клінічної психології.

3. Практичні завдання клінічних психологів й їхнє місце в лікувально-реабілітаційному процесі.

Методичні поради

Визначити поняття «клінічна психологія», розглянути взаємозв'язок клінічної психології з іншими науками. Вклад в розвиток клінічної психології Л. Уитмера, Е. Крепелина, З. Фрейда, Е. Штерна, К. Роджерса.

Характеристика наступних розділів клінічної психології: психологія хворого, психологія лікувальної взаємодії, норма й патологія психічної діяльності, патопсихологія, психологія індивідуальних відмінностей, вікова клінічна психологія, сімейна клінічна психологія, психологія девіантної поведінки, психологічне консультування, психокорекція й психотерапія, неврозологія, психосоматична медицина

Об'єкт та предмет клінічної психології. Загальна клінічна психологія. Психічна норма та патологія.

Види діяльності клінічного психолога та теоретичні і практичні знання, необхідні клінічному психологу.

Контрольні питання

1. Кому належить термін «клінічна психологія»?

2. Хто першим відкрив експериментально-психологічну лабораторію в Росії?

3. Кого можна вважати родоначальником нейропсихології?

4. Назвіть засновника наукової психології:

5. Вкажіть психолога, який зробив найбільший внесок у розвиток патопсихології в Росії:

6. Хто є основоположником біхевіоризму?

7. Назвіть засновника глибинної психології:

8. Хто розробив психологію відносин?

9. Кому належить розробка психології діяльності?

10. Яка етична модель у клінічній психології отримала найбільший розвиток в останній чверті XX ст.?

11. Який принцип в клінічній психології може конкретизуватися як етіологія і патогенез психопатологічних розладів?

12. Хто ввів в обіг термін «деонтологія»?

13. Галузі та напрями досліджень клінічної псіхології.: Коротка характеристика.

14. Головні персоналії клінічної псіхології та їхній Основний Внесок у розвиток та становлення псіхології.

1. Кому принадлежит термин «клиническая психология»?

2. Кто первым открыл экспериментально-психологическую лабораторию в России?

3. Кого можно считать родоначальником нейропсихологии?

4. Назовите основателя научной психологии:

5. Укажите психолога, внесшего наибольший вклад в развитие патопсихологии в России:

6. Кто является основоположником бихевиоризма?

7. Назовите основателя глубинной психологии:

8. Кто разработал психологию отношений?

9. Кому принадлежит разработка психологии деятельности?

10. Какая этическая модель в клинической психологии получила наибольшее развитие в последней четверти XX в.?

11. Какой принцип в клинической психологии может конкретизироваться как этиология и патогенез психопатологических расстройств?

12. Кто ввел в обращение термин «деонтология»?

13. Галузі та напрями досліджень клінічної психології.: коротка характеристика.

14. Головні персоналії клінічної психології та їхній основний внесок у розвиток та становлення психології.

Література :

1.Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности.-Киев: Здоровье, 1989.-168с.

2.Конечни Р. Психология в медицине.-Прага.-1983.

3.Гуревич Клиническая психология М., 01

4.Перре М., Бауманн У Клиническая психология Питнр 2003 - 1320 с.

5.Попов Ю.В., Вид В.Д. Современная клиническая психиатрия. -М, 1997.-491с.

6.Сидоров Введение в клиническую психологию Екатиренбург, 00

7.Карвасарский Б.Д. Медицинская психология.-М.-1982.

Семінарське заняття № 2

Тема. Структура клінічної психології

Мета: розглянути структуру клінічної психології та визначити основні завдання та проблеми її підструктур.

План

1. Поняття нейропсихології. Системні механізми мозку в організації вищих психічних функцій, процесів і станів.

2. Поняття патопсихології. Співвідношення якісного й кількісного підходів в оцінці порушень психіки. Диференційно-діагностичне й експертне значення патологічних досліджень.

3. Поняття соматопсихології. Систематика хвороб. Соматичні захворювання і їхні впливи на психіку людини.

Методичні поради

Поняття нейропсихології. Системні механізми мозку в організації вищих психічних функцій, процесів і станів. Фундаментальна асиметрія головного мозку. Співвідношення загальмозкові і локального. Нозологічна специфіка порушень вищих психічних функцій.Понятіе патопсихології. Співвідношення якісного та кількісного підходів в оцінці порушень психіки. Патопсихологічна феноменологія. Нозологічна і синдромологічна специфіка патопсихологічної феноменології.

Диференційно-діагностичне та експертне значення патологічних досліджень.

Поняття соматопсихологіі. Систематика хвороб. Соматичні захворювання та їх вплив на психіку людини. Спектр зміни психіки внаслідок соматичних хвороб. Соматопсихологічні і психосоматичні взаємовпливи.

Контрольні питання

Література.

Семінарське заняття № 3

Тема. Методи дослідження в клінічній психології

Мета: визначити особливості методів патопсихологічного, та нейропсихологічного дослідження.

План

1. Характеристики основних дослідницьких методів і методик.

2. Клінічне інтерв'ювання. Функції й принципи інтерв'ювання. Форми клінічного інтерв'ювання.

3. Патопсихологічні методи дослідження.

4. Нейропсихологічні методи дослідження.

Методичні поради

Задачі діагностики в клінічній психології. Особливості психологічних досліджень та психологічного діагнозу залежно від клінічної спеціальності (психіатрія, нейрохірургія і невропатологія, внутрішня медицина). Планування, організація та специфіка проведення клініко-психологічного дослідження з врахуванням нозологічної та вікової специфіки.

Психологічний діагноз. Методики досліджень. Проективні методи дослідження.

Інтерпретація результатів дослідження. Всілякі методи дослідження в клінічній психології дозволено розділити на трьох групи: 1) клінічне інтерв'ювання, 2) експериментально-психологічні методи дослідження, 3) оцінка ефективності психокорекційного впливу.

Клінічне інтерв'ю - це метод одержання інформації про індивідуально-психологічні властивості особистості, психологічних феноменах і психопатологічних симптомах і синдромах, внутрішній картині хвороби пацієнта і структури проблеми клієнта, а також засіб психологічного впливу на людину, вироблений безпосередньо на підставі особистого контакту психолога і клієнта.

Принципами клінічного інтерв'ю є: однозначність, точність і доступність формулювань-питань; адекватність, послідовність (алгоритмованість); гнучкість, неупередженість опитуванння, перевіряємість одержуваної інформації.

Основними задачами параклінічних методів у клінічній психології є виявлення змін функціонування окремих психічних функцій і виявлення патопсихологічних синдромів. Під патопсихологічним синдромом розуміють патогенетично обумовлену спільність симптомів, ознак психічних розладів, внутрішньо взаємообумовлених і взаємозалежних.

Контрольні питання

1. Які принципи клінічного інтерв'ювання?

2. Яка тривалість першого інтерв'ю?

3. На якому етапі інтерв'ю клієнту дається гарантія конфіденціальності, а на якому етапі проводиться антиціпаційний тренінг?

4. Що називають психопатологічним синдромом?

5. Що називають нейропсихологічним дослідженням?

6. Чи включають критерій ступеня усвідомлення психологічних механізмів хвороби в оцінку ефективності психологічних засобів впливу на людину?

Література:

1.А. Айви, М. Айви, Л. Саймек-Дайнинг. Консльтирование и психотерапия, 1987. - 213 с.

2.Блейхер В. М., Крук И. В., Боков С. Н. Практическая патопсихология. - Ростов-на-Дону, 1996. - 448 с.

3.Вассерман Л. И., Дорофеева С. А., Меерсон Я. А. Методы нейропсихологической диагностики. - Санкт-Петербург. 1997 - 304 с.

4.Кабанов М. М., Смирнов В. М., Личко А. Е. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. - Л., 1983. - 310 с.

5.Сидоров П. И., Парняков А. В. Введение в клиническую психологию. - М.:Академ. Проект, Екатеринбург: Деловая книга, 2000. - 381 с.

6.Собчик Л. Н. Введение в психологию индивидуальности. - СПб.: Питер Ком, 2001. - 568 с.

7. Пезешкиан Н. Психотерапия повседевной жизни. - М., 1995. - 336 с.

Практичне заняття № 1

Тема. Клінічні прояви психологічної норми й патології

Мета: розглянути принципи розмежування психологічних феноменів і психопатологічних симптомів. Розкрити феноменологію клінічних проявів.

План

1. Характеристики принципів, розмежування психологічних феноменів і психоаналітичних симптомів.

2. Принципи К. Шнайдера.

3. Принципи презумпції психічної нормальності.

4. Феноменологічні принципи.

5. Діагностичні принципи - альтернативи.

Короткі теоретичні відомості

Однієї з найбільше значимих теоретичних і практичних проблем сучасної клінічної психології є проблема діагностична. Суть її полягає у виробітку об'єктивних і достовірних критеріїв діагностики психічних станів людини і кваліфікації їх як психологічних феноменів або психопатологичних симптомів.

В даний час виділяється декілька основних принципів розмежування психологічних феноменів і психопатологічних симптомів, що базуються на феноменологічному підході до оцінки норми і патології.

Принцип Курта Шнайдера говорить: «У зв'язку з можливістю повної феноменологічної подібності психічною хворобою (психопатологічним симптомом) признається лише те, що може бути такий доведене».

Принцип «презумпції психічної нормальності». Суть його полягає в тому, що ніхто не може бути визнаним психічно хворим до того, як поставлений діагноз захворювання або ніхто не зобов'язаний доказувати відсутність у себе психічного захворювання.

Для наближення теорії феноменологічної психології до повсякденного практику виділяють чотири основних її принципи.

- принцип розуміння; принцип «епосі» або принцип стримування від судження; принцип неупередженості і точності опису;

- принцип контекстуальності.

Внаслідок природніх труднощів на шляху діагностичного процесу розроблений набір принципів-альтернатив. У його підставу закладені принципи феноменологічного підходу в психології і психіатрії - кожне цілісне індивідуальне психологічне переживання людини (феномен) повинно розглядатися як багатозначне, що дозволяє розуміти і пояснювати його як у категоріях психопатологічних, так і психологічних.

Виділяють декілька подібних принципів-альтернатив: хвороба-особистість, нозос-патос, реакція-стан-розвиток, психотичне-непсихотичне, екзогенне-ендогенне-психогенне, дефект-одуження-хроніфікація, адаптація-дезадаптація, негативне-позитивне, компенсація-декомпенсація, фаза-приступ-епізод, ремісія-рецидів-интермісія, тотальність-парциальність, типічність-атипичність, патогенне-патопластичне, симуляція-дисимуляція-агравація.

Контрольні питання

1. Які закони є принципово важливими для переконливої діагностики психопатологічних симптомів?

2. Які принципи використовує феноменологічний підхід до діагностичного процесу?

3. Що називається деменцією?

4. Який діагностичний критерій є одним із найбільше значимих для розмежування психотичних від непсихотичних психічних розладів?

5. Чи ставляться до екзогенного типу реагування психічні реакції, стани і розвиток, викликані спадково-конституціональними причинами?

6. До якої групи психічних розладів відносять абулію?

7. Як називають стан повного або часткового відшкодування (заміщення) порушених у зв'язку з хворобою психічних функцій?

8. Які ознаки відрізняють интраверсію від аутизма?

9. Зобразити у формі піктограм: нозос-патос; невротичне-психотичне; адаптація-дезадаптація; ендогенне-психогенне.

10. Проаналізувати відмінності та особливості невротичних та психотичних розладів.

Література:

1.Журн. невропатологии и психиатрии им. Корсакова.-1997.-№10.-С.76.

2.Сергеев И.И. Динамика и исход неврозов. //Журн. невропаталогии и психиатрии им. Корсакова.-1998.- №11.-С.57-60

3.Менделевич В.Д. Клиническая и медиццинская психология. М-98

4.Менеделевич В.Д. Значение некоторх личностнх характеристик в развитии неврозов. // Пограничне психические расстройства (социальнй и клинический аспект)./Под ред. проф. Александровского Ю.А.- Москва, 1988.-с.52-58.

5.Мицкене В. Диагностика уровня невротичности с помощью психологических методик.

Література:

1. В.С. Гусъков, Терминологический словарь психиатра. М., 1965. Н.ФДементъева. //Методологические вопросы психиатрии. М., 1981,с.87-98.

2. Б.В.Зейгарник, Патопсихология. М., 1986,288 с. Ц.П.Короленко, А.Л.Галин, //Журнал невропатологии и психиатрии,1981, 12.

3. М.С. Роговин. //Журнал невропатологии и психиатрии, 1979, 2-3. К.Ясперс. Общая психопатология. М., 1997,1056 с.

Практичне заняття № 2

Тема. Типологія порушень психічних процесів, властивостей і станів при різних видах патології

Мета:

План

1. Характеристики порушень відчуттів, сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, мови, інтелекту, емоцій, воли, свідомості.

2. Психологічні феномени й патопсихологічні симптоми при психічних захворюваннях.

3. Невротичні, психологічні й соматоформні розлади. Неврози.

4. Моделі формування психосоматичних розладів. Групи психосоматичних розладів.

Методичні поради

Характеристика порушень відчуттів, сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, мови, інтелекту, емоцій, волі, свідомості.

Психологічні феномени і патопсихологічні симптоми при психічних захворюваннях. Характеристика невротичних розладів, розладів особистості, шизофренії, епілепсії, органічних психічних розладів.

Невротичні, психологічні та соматоформні розлади. Неврози. Моделі формування психосоматичних розладів. Групи психосоматичних розладів.

Псіхоанатологія як аномалія характеру. Акценуація характеру.

Нозологія змін особистості. Дефермінація психології. Класичні типи психопатії. Психогенії.

Контрольні питання

Література.

Практичне заняття № 3

Тема. Психологія хворого

Мета: розкрити суть психічного реагування на захворювання і психологію соматично хворого. Роздивитися психологічні особливості хворих із різноманітними соматичними захворюваннями. Роздивитися психологію лікувальної взаємодії, а також правові і деонтологічні аспекти поведінки медичного психолога.

План

1. Типи психологічного реагування на захворювання в залежності від соціально- конституційного й індивідуально-психологічного параметрів.

2. Об'єктивна й суб'єктивна оцінка хвороби.

3. Особливості психології хворих при різних видах хвороб, травм, фізичних аномалій, у процесі лікувально-профілактичних і відбудовних заходів.

Методичні поради

У центрі уваги клінічного психолога, що працює в соматичній (непсихіатричній) клініці знаходяться психічні реакції людини, що заболели тим або іншим розладом. Значимим стає аналіз як їхніх клінічних особливостей і розмаїтості, так і оцінка чинників, що сприяють виникненню в конкретної людини визначеного типу психічного реагування на власну хворобу.

Суб'єктивне відношення до захворювання називається «внутрішньою картиною хвороби», концепцією хвороби, нозогнозією. Суть його полягає в інтелектуальній інтепретації діагнозу захворювання, когнитивній оцінці його ваги і прогнозу й у формуванні на цій основі емоційного і поведінкового патерну.

Суб'єктивне відношення до хвороби формується на базі множини чинників, що можна згрупувати в такі групи: соціально-конституціональну, індивідуально-психологічну. Під соціально-конституціональними параметрами розуміється вплив статі, віку і професії людини, під індивідуально-психологічними - властивостей темпераменту, особливостей характеру і якостей особистості.

Психологами виділяються тринадцять типів психологічного реагування на захворювання: гармонічний, тривожний, іпохондричний, меланхолійний, апатичний, неврастенічний, обсесивно-фобічний, сенситивний, егоцентричний, ейфоричний, анозогнозичний, ергопатичний, паранойяльний.

Виділяють такі параметри, на підставі яких оцінюється будь-яка хвороба і формується психологічне відношення до неї:

1. Можливість летального виходу.

2. Можливість инвалідизації і хроніфікації.

3. Болюча характеристика хвороби.

4. Необхідність радикального або паліативного лікування.

5. Вплив хвороби на можливість підтримувати старий рівень спілкування.

6. Соціальна значимість хвороби і традиційне відношення до захворілим у микросоціумі.

7. Вплив хвороби на сімейну і сексуальну сфери.

8. Вплив хвороби на сферу розваг і інтересів.

Психологічні особливості пацієнта в умовах лікувальних взаємодій приходять у зіткнення з психологічними особливостями медичного робітника (лікаря, психолога, медсестри, соціального робітника). Виділяють такі види спілкування: «контакт масок», примітивне спілкування, формально-рольове спілкування, ділове спілкування, духовне міжособистісне спілкування, маніпулятивне спілкування.

Суть конфліктів у системі лікар (медичний робітник) - хворий полягає в сутичці думок, поглядів, ідей, інтересів, точок зору і чекань учасників взаємодії. Коузер Л. розділяє конфлікти на реалістичні (предметні) і нереалістичні (безпредметні).

Важливою стороною взаємодії медичного робітника пацієнта є етика і деонтологія - навчання про моральні основи поводження людини, у тому числі в умовах діагностичної і лікувальної взаємодії. Важливими проблемами рахуються проблеми: лікарської таємниці, евтаназії, повідомлення пацієнту щирого діагнозу його захворювання, патерналізма, «реконструкції особистості» при психотерапії й ін.

До числа базисних принципів біомедичної етики ставляться принципи: а)автономії, б) нескоєння шкоди, в)благодіяння і г) справедливості.

Контрольні питання

1. Які критерії включає поняття «об'єктивна вага хвороби»?

2. Як називається суб'єктивне відношення до захворювання?

3. При якому типі психічного реагування на хворобу відбувається «втеча в хворобу»?

4. Який тип психічного реагування, як правило, виникає в пацієнта у відповідь на діагностику злоякісного новотвору?

5. У кого зустрічається феномен «занурення в дитину»?

6. Які особи більш адекватно реагують на власне постопераційний стан?

7. При якому захворюванні зустрічається логофобія?

8. Чи пов'язаний плацебо-ефект із чинником несподіванки?

9. Які базисні принципи біомедичної етики?

10. Провести дослідження 2 осіб із соматичним захворюванням (методики: ЛОБИ + Психолог автобіографія + за власним вибором). Сформулювати психологічний діагноз.

Література:

1.Бурлачук, Коржова Психологічна автобіографія

5.Захаржевский В.Б.Физиологические аспекты невротической и психосоматической патологии. Л., 1990

6.Тополянский В.Д. , Струковская М.В. Психосоматические расстройства.М1986.

Практичне заняття № 4

Тема. Психологічне консультування, психокорекція та основи психотерапії

Мета: розглянути принципи, особливості і різновиду психологічного консультування. Розкрити зміст психологічної корекції. Розглянути принципи, особливості і різновиду психотерапії. Виявити особливості парапсихології і екстрасенсоріки.

План

1. Поняття психічної допомоги і роль клінічного психолога в її реалізації.

2. Мета та завдання психологічного консультування. Особливості роботи клінічного психолога при підготовці й проведенні психологічного консультування.

3. Характеристики методик психологічного консультування.*

4. Мета й завдання психокорекції. Основні методи психокорекції. Індивідуальна, групова, сімейна психокорекція. Клінічні прояви психологічної норми й патології

Методичні поради

Традиційно виділяють три види психологічної допомоги: психологічне консультування, психокорекцію і психотерапію.

Під психологічним консультуванням припускається проведення аналізу психічного стану клієнта з використанням різноманітних методів психологічної діагностики (інтерв'ювання, експериментів і ін.) із наданням йому об'єктивних даних і наукових інтепретацій їхніх результатів, що повинні сприяти розвўязанню загальножиттєвих проблем, формуванню нових уявлень про різноманітні підходи до рішення психологічних проблем, варіантах їхній запобігання і методах психологічного захисту і компенсації, а також розширенню її психологічної культури і особистісному росту. Таким чином, консультування охоплює діагностичний процес, процес інформування і процес навчання.

Психологічна корекція базується на консультуванні і припускає цілеспрямований психологічний вплив на клієнта з метою приведення його психічного стана до норми у випадку діагностики в нього яких-небудь характерологичних девіацій або особистісних аномалій, а також для освоєння їм якийсь діяльності.

Психотерапія у вузькому розумінні терміна є видом активного психологічного впливу на пацієнта, що має психопатологічні симптоми і синдроми і кризи, що знаходиться в стані, фрустрації, стресу або щиросердечної хвороби. При широким тлумаченням терміна «психотерапія» мають через усі види спрямованого психологічного впливу на індивіда (консультування, корекцію і терапію).

Завдання клінічного психолога допомогти пацієнту розібратися в наборі методик надання психологічної допомоги і постаратися сформувати науковий світогляд і активну особистісну позицію, що дозволяє протистояти недузі і спільно зі спеціалістом-медиком боротися за відновлення втраченого здоров'я.

Контрольні питання

1. Як називають засіб психологічної допомоги, при якому відбувається формування «особистісної позиції»?

2. Що є терапевтичною мішенню для використання психологічного консультування?

3. Хто є автором так називаної «патогенетичної психотерапії»?

4. Чи є логотерапія методом глибинного психоаналізу?

5. Який принцип використовує психотерапія «здоровим глуздом»?

6. Чи використовується методика «якорю» у нейролингвистичному програмуванні?

7. Що розуміє методика «шкірного зору»?

Література:

Г. С. Абрамова. Практическая психология. М., 1997, 368 с.

А. А. Александров. Современная психотерапия. М, 1998, 335 с.

Э.Берн. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. М., 1988, 400 с.

Б.Д. Карвасарский. Психотерапия. М., 1985, 304 с.

В.Т. Кондратенко, Д.И. Донской. Общая психотерапия. Минск, 1997, 464 с.

В.Д. Менделевия, Д.А. Авдеев, С.В.Киселев. Психотерапия «здравым смыслом», Чебоксары, 1992, 76 с.

Н. Пезешкиан. Психотерапия повседневной жизни. М., 1995, 336 с.

Ю. С. Шевченко. Психокоррекция: теория и практика. М., 1995,224 с.

С. Уолен, Р. ДиГусепп, Р. Уэсслер. Рационально-эмотивная психотерапия. М.» 1997, 257 с.

В. Франкл. Человек в поисках смысла, М., 1990, 368 с.

Э.Г. Эйдемиллер, В.В. Юстшцкий. Семейная психотерапия. Л., 1990,192 с.

К.Юнг. Психологические типы. М., 1995,616 с.

3. Перелік тем і питань для самостійного опрацювання

Тема. Патопсихологія

1. Особливості та завдання патопсихологічного дослідження.

2. Порядок проведення патопсихологічного дослідження.

3. Розлади психічних процесів.

Питання для самоперевірки

Література:

М.Г.Айрапетянц, А.М.Вейн. Неврозы в эксперименте и в клинике. М., 1982, 272 с.

В.М.Блейхер, ВЖКрук, С.Н.Боков. Практическая патопсихология. Ростов-на-Дону, 1996, 448 с.

Б.С.Братусь. Аномалии личности. М, 1988, 301 с.

Н.Н.Брагина, Т. А Доброхотова. Функциональные асимметрии человека. М., 1988, 240 с.

Б.В.Зейгарник. Патопсихология. М., 1986, 288 с.

В.П.Критская, Т.К.Мелешко, Ю.Ф.Поляков. Патология психической деятельности при шизофрении: мотивация, общение, познание. М., 1991, 256 с.

Р.С.Немов. Психология (в 3-х томах), М., 1995.

Е. Т. Соколова. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. М., 1989, 215 с.

Тема. Основи психосоматики

1. Закордонні й вітчизняні концепції психосоматики.

2. Зміни психічної діяльності при хронічних соматичних захворюваннях.

3. Психосоматичні аспекти болю.

Питання для самоперевірки

Психологічні проблеми психосоматичних розладів. Психологічні механізмі розвитку психогенних захворювань. Роль психічного фактору у виконанні і перебігу соматичних розладів. Невротичні симптоми і психогенні реакції на стан здоров'я у хворих на серцево- судинні захворювання. Психічні порушення і зміни особистості у хворих. Особливості психології хворого з ендокринною патологією. Психологічні особливості вагітної жінки. Психологічні особливості онкологічного хворого. Психологічні особливості інфекційного хворого. Психологічні особливості хворого на туберкульоз. Психологічні особливості хворих з дефектами органів чуття. Медична психологія в неврології. Психічні порушення і зміна особистості при неврологічних захворюваннях. Психогенні реакції на хворобу неврологічного хворого. Медична психологія в клініці сексуальних розладів. Меди- ко-психологічні аспекти в педіатрії. Психологічні особливості стосунків “мати-дитина”.

1. Поняття дизонтогенії та основні види психічного дизонтогенеза.

2. Поняття «аномальна дитина».

3. Співвідношення соціального й біологічного у виникненні психічних порушень у дітей.

4. Психологічна характеристика дітей при різних формах аномального розвитку.

Тема. Психологія поведінки, що відхиляється

1. Поняття поведінки, що відхиляється.

2. Клініко-фізіологічні основи поведінки, що відхиляється.

3. Соціально-психологічні фактори поведінки, що відхиляється.

4. Поняття аддиктивної поведінки.

5. Основні форми поведінки, що відхиляється.

Питання для самоперевірки

1. Який тип порушення взаємодії з реальністю зустрічається в людей із гіперздібностями?

2. Чи є девіації основою для діагностики делінквентної поведінки?

3. Для якого поводження є типовим феномен «спраги гострих відчуттів»?

4. Як називають суіцідальне поводження, пов'язане з кризовими ситуаціями в житті й особистих транедіях?

5. Яку мотивацію відбиває нездатність людини відмовитися від запропонованого навколишнього прийому алкоголю або наркотичних речовин?

6. Які критерії включає поняття партнерської сексуальної норми?

7. Що означає термін «параноя здоров'я»?

8. Що таке вуайеризм?

Література:

Ю.М.Антонян, С.В.Бородин. Преступность и психические аномалии. М, 1987, 208 с.

Ю.М. Антонян, В.В.Гульдан. Криминальная патопсихология. М., 1991, 248 с.

Л.М.Балабанова. Судебная патопсихология. М., 1998, 432 с.

Б. С.Братусь. Аномалии личности. М., 1988, 301 с.

Б.С.Братусь, П.И.Сидоров. Психология, клиника и профилактика раннего алкоголизма. М., 1984, 144 с.

В.А.Гурьева, В.Я.Семке, В.Я.Гиндикин. Психопатология подросткового возраст. Томск., 1994, 310 с.

К.Имелинский. Сексология и сексопатология. М., 1986,424 с.

М.В.Коркина, М.А.Цивилько, В.В.Марилов. Нервная анорексия. М., 1986, 176 с.

Ц.П.Короленко, Т.А.Донских. Семь путей к катастрофе. Новосибирск, 1990,224 с.

Лабиринты одиночества. М.г 1989, 624 с.

К.Леонгард. Акцентуированные личности. Киев, 1981, 392 с.

А.Е.Личко. Подростковая психиатрия. М., 1985,416 с.

А.Е.Личко, В.С.Битенский. Подростковая нарколргия. Л., 1991, 304с.

М.М.Мальцева, В.П.Котов. Опасные действия психически больных. М, 1995, 256 с.

В.А.Петровский. Психология неадаптивной активности. М., 1992, 224с.

К.К.Платонов. Структура и развитие личности. М., 1986,256 с.

Л. Пожар. Психология аномальных детей и подростков -- патопсихология. М.-Воронеж, 1996,128 с.

А.А. Ткаченко. Аномальное сексуальное поведение. М., 1997, 426 с.

Л.З. Трегубов, Ю.Р. Вагин. Эстетика самоубийства. Пермь, 1993, 268 с.

Э.Фромм. Анатомия человеческой деструктивности. М, 1994, с.416-447

Тема. Організаційні аспекти діяльності клінічного психолога

1. Загальні принципи організації медико-психологічної допомоги.

2. Робота клінічного психолога в установах, що здійснюють психіатричну допомогу.

3. Робота клінічного психолога в установах, що здійснюють психотерапевтичну допомогу.

4. Особливості організація роботи клінічного психолога в медичних установах іншого профілю.

Питання для самоперевірки

Література: [].

Тема. Неврози

1. Етіопатогенез і клінічні особливості неврозів.

2.Класифікація і клінічні прояви психосоматичних розладів і захворювань.

Питання для самоперевірки

1. Яка найбільше важлива характеристика життєвої події, спроможного викликати невротичні розлади?

2. З чим у першу чергу пов'язані умовно-патогенні психічні травми?

3. З чим пов'язане насамперед посттравматичний стресовий розлад?

4. Чим характеризується дисоціативний ступор?

5. У структур якого синдрому входять обсесії?

6. Що таке агорафобія?

7. При яких симптомах невротичний конфлікт одержує повторний соматичну відповідь і переробку?

8. Що таке агрипнічний синдром?

Література:

М.Г.Айрапетянц, А.М.Вейн. Неврозы в эксперименте и в клинике. М., 1982, 272 с.

Ю.А.Александровский. Пограничные психические расстройства. М., 1993, 400 с.

Д.Н.Исаев. Психосоматическая медицина детского возраста. Санкт-Петербург, 1996, 454 с.

Б.Д.Карвасарский. Неврозы. М., 1990, 576 с.

Е.Любан-Плоцца, В.Мельдингер, Ф.Крегер. Психосоматический больной на приеме у врача. Санкт-Петербург, 1994, 245 с.

ВД.Менделевич. Как предупредить невроз. Казань, 1988.

ВДМенделевич. Антиципационные механизмы неврозогенеза. // Психологический журнал. 1996,4.

В.Н.Мясищев. Личность и неврозы. Л., 1960,400 с.

Н.Пезешкиан. Психосоматика и позитивная психотерапия. М., 1996, 464с.

В.С.Ротенберг, В.В.Аршавский. Поисковая активность и адаптация. М, 1984.

AM. Свядощ. Неврозы. Л., 1982, 368 с.

В,Д.Тополянскйй, М.В.Струковская. Психосоматические расстройства. М., 1986, 384 с.

Г.К. Ушаков. Пограничные нервно-психические расстройства М., 1987, 304с.

Д. Фурст. Невротик, его среда и внутренний мир. М., 1957, 376 с.

1.Карвасарский Б.Д. Медицинская психология.-М.-1982.

2.Карвасарский Б.Д. Неврозы. Руководство для врачей.- Москва: Медицина, 1990.-576с.

3.Хананишвили М.М. Информационные неврозы.-Ленинград: Медицина, 1978.-144с.

4.Менеделевич В.Д. Антипационне механизм неврозогенеза. //Психологический журнал.-1996.-№4.с.27-34.

5.Кокошкарова А. Психологические исследования в ранней диагностике неврозов и неврозоподобних состояний.

Тема. Вікова клінічна психолдогія

1. Соціальні і біологічні складові нормального й аномального розвитки людини.

2. Психічні особливості і психосоматичні розлади в період дитинства, раннього дитинства, у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.

3. Психологія і психопатологія підліткового віку і ранньої юності.

4. Психологічні особливості осіб зрілого і похилого віку.

Питання для самоперевірки

1. Що називають віковими психологічними кризами?

2. Для якого вікового періоду характерний «комплекс пожвавлення»?

3. Для кого характерний гіпердинамічний синдром?

4. Як називається реакція, що виражається наполегливим прагненням підлітка домогтися успіху в тій області, у якій він слабкий?

5. У якому віці наступає, як правило, криза «середнього років»?

6. Які типові психологічні особливості людей похилого віку?

7. З якою ціллю сім'я виробляє в її членів саногенне мислення?

8. Для кого характерна реакція емансипації?

Соціальні й біологічні складові нормального та аномального роз- витку людини. Психічні особливості та психосоматичні розлади в період новонародженості та раннього дитинства. Психічні особливості й психосоматичні розлади у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Психологічні особливості та психосоматичні розлади у підлітків. Психологія і психопатологія раннього юнацтва. Психологічні особливості осіб літнього й похилого віку. Сімейна клінічна психологія (сано- і патогенні сімейні патерни, непорозуміння).