Мотиваційно-потребова сфера особистості та шопінг-адикції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Загальні відомості про мотиваційно-потребову сферу особистості та шопінг-адикцію

1.1 Поняття мотивів та потреб у психології

1.2 Шопінг-адикція: симптоми та причини виникнення

1.3 Соціально-психологічні особливості студентського віку

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

РОЗДІЛ 2. Емпіричне дослідження ПОТРЕБОВОЇ СФЕРИ У ОСІБ З ШОПІНГ-АДИКЦІЄЮ

2.1 Структура та методи дослідження

2.2 Визначення рівнів шопінг-адикції у студентів

2.3 Вивчення мотиваційно-потребової сфери осіб з шопінг-адикцією

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Вивчення проблеми потреб та мотиваційних особливостей людини є надзвичайно актуальним особливо у студентському віці (стандартний студентський вік 17-22 роки), адже це час максимального розвитку особистісних якостей. Другий період юності, на який, як правило, припадає початок навчання у вищих навчальних закладах. Він характеризується максималізмом та категоричністю оцінок. Період навчання у вищих навчальних закладах - це важливий період соціалізації людини. Студентський період характеризується також прагненням самостійно й активно обирати певний життєвий стиль та ідеал, що відповідає умовам соціалізації, згідно з якими індивід повинен відігравати активну роль. Важлива умова успішного розвитку особистості - усвідомлення самим студентом неповторності своєї людської індивідуальності. У цей період людина визначає майбутній життєвий шлях, набуває професії і починає випробовувати себе в різноманітних галузях життя; самостійно планує діяльність та поведінку, активно обстоює самостійність суджень та дій. У цьому віці складаються світогляд, етичні та естетичні погляди на основі синтезу багатьох набутих знань, життєвого досвіду, самостійних міркувань і дій. Саме у студентському віці найчастіше інтенсивно відбувається пошук сенсу життя та формування мотиваційно-потребової сфери. Без такого пошуку неможливий розвиток особистості, її професійне та особистісне зростання.

Як відомо, потреби людини є рушійною силою до здійснення діяльності. Об'єкти, що спонукають до діяльності, виступають у формі свідомих образів або уявлень, думки або поняття, ідеї чи морального ідеалу. Вивчення мотиваційно-потребової сфери особистості, спрямованості та тенденцій дає можливість прогнозувати життєвий шлях особистості, попереджувати помилки.

Вивченню мотиваційної сфери особистості присвячена велика кількість наукових досліджень вітчизняних (О.М. Леонтьєв, В. Вілюнас, Є.М. Ільїн, В.В. Ковальов, Е.М. Балашов, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, В. Мерлін, П.В. Симонов, П. Якобсон та ін.) і зарубіжних авторів (Дж. Аткінсон, Р. Холл, А. Маслоу, Х. Хекхаузен та ін.). Проблему особливостей ціннісно-мотиваційної сфери студентів досліджували І. Абрамович, Л. Буйновська, М.В. Горська, В.А. Карнаухов, В.А. Климчук та ін. Сутність і закономірності формування особистості та її мотивації у юнацькому віці вивчали Л.І. Божович, Д. Ельконін, Г. Цукерман.

Все вищесказане вимагає глибокого наукового осмислення нового психологічного феномена - шопінг-адикції, який розглядається американськими вченими в руслі мотиваційно-потребової сфери особистості.

Об'єкт дослідження: погребова сфера.

Предмет дослідження: особливості потребової сфери у осіб з шопінг-адикцією.

Мета: вивчити психологічні особливості потребової сфери у осіб з шопінг-адикцією.

Гіпотеза дослідження: ми припустили, що у студентів з високим рівнем шопінг-адикції переважають потреби в емоційному переживанні почуття «Щастя», підвищені власної самооцінки й впевненості в собі та пошуці смислу життя.

Завдання дослідження:

1. Провести аналіз літератури щодо поняття «шопінг-адикції» та мотиваційно-потребової сфери особистості.

2. Визначити рівні шопінг-адикції студентів та сформувати дві групи досліджуваних.

3. Дослідити особливості мотиваційно-потребової сфери в досліджуваних групах.

Методи дослідження:

В процесі роботи нами були використані методи теоретичного характеру (аналіз психологічної літератури з проблеми дослідження, синтез та узагальнення отриманих даних) та емпіричного характеру (діагностичні методи та методики).

Методики дослідження:

1. Для вивчення шопінг-адикції студентів було використано методику «Бергенська шкала залежності від шопінгу»;

2. Методика Н.В.Зоткіна для дослідження мотиваційно-потребової сфери особистості.

База дослідження: Дослідження проводилось на базі
Харківської гуманітарно-педагогічної академії Харківської обласної ради (ХГПА ХОР), Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (НТУ ХПІ), Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Харківської державної академії дизайну і мистецтв (ХДАДМ).

В дослідженні брали участь студенти та студентки, які навчаються на першому-третьому курсах зазначених ВНЗів. Загальна вибірка досліджуваних склала 63 респонденти.

Структура роботи:

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. Загальні відомості про МОТИВАЦІЙНО-ПОТРЕБОВУ СФЕРУ ОСОБИСТОСТІ ТА ШОПІНГ-АДИКЦІЮ

1.1 Поняття мотивів та потреб у психології

Історія розвитку людини пов'язана з історією розвитку її потреб.

У психології як джерела, збудників поведінки людини використовуються поняття «потреба», «потреба», «бажання», «мотив» [24].

Відправною точкою для пояснення джерел активності поведінки людини є поняття потреби. Потреба визначається як стан людини, що створюється потребою в об'єктах, необхідних для її існування, і виступаючих джерелом її активності. Людина народжується як людський індивід, як тілесна істота, і для підтримки життя їй притаманні вроджені органічні потреби.

Потреба ? це завжди необхідність в чомусь, в предметах або умовах, необхідних для підтримання життєдіяльності [5].

Співвіднесення потреби з її об'єктом перетворює стан потреби в потребу, а її об'єкт ? в предмет цієї потреби і тим самим породжує активність, спрямованість як психічне вираження цієї потреби [2]. Опредмечена потреба є мотив або бажання.

Психолог А. Н. Леонтьєв писав, що до свого першого задоволення потреба «не знає» свого предмета, він ще повинен бути виявлений. Тільки в результаті такого виявлення потреба здобуває свою предметність, а сприйманий предмет ? свою спонукальну і направляючу діяльність функцію, тобто стає мотивом [18].

Потреба як випробовувана людиною необхідність в чому-небудь ? це стан пасивно-активний: пасивний, оскільки в ньому виражається залежність людини від того, в чому вона відчуває потребу, а активний, оскільки він включає в себе прагнення до її задоволення і тому, що може її задовольнити.

Потреби ? форма зв'язку організму із зовнішнім світом і джерело його активності. Саме потреби, будучи внутрішніми сутнісними силами організму, спонукають його до різних форм активності (діяльності), необхідним для збереження і розвитку індивіда і роду. Потреби живих істот надзвичайно різноманітні. Існують різні підходи до їх класифікації, однак, більшість дослідників виділяють три типи потреб: біологічні, соціальні та ідеальні [8].

Біологічні потреби. Біологічні потреби обумовлені необхідністю підтримувати постійність внутрішнього середовища організму. Спонукувана ними активність завжди спрямована на досягнення оптимального рівня функціонування основних життєвих процесів. Ця активність відновлюється при відхиленні параметрів внутрішнього середовища від оптимального рівня і припиняється при його досягненні.

Потреби, що забезпечують нормальну життєдіяльність організму, добре відомі ? це потреби в їжі, воді, оптимальних екологічних умовах (вміст кисню в повітрі, атмосферний тиск, температура навколишнього середовища тощо). Особливе місце в цьому ряду займає потреба в безпеці. Незадоволеність цієї потреби народжує такі відчуття, як тривога і страх.

Соціальні та ідеальні потреби. Соціальні потреби в якості першооснови включають такі їх види:

· потреба належати до певної соціальної групи;

· потреба займати в цій групі певне положення у відповідності з суб'єктивним уявленням індивіда про ієрархію цієї групи;

· потреба слідувати поведінковим зразкам, прийнятим у даній групі. Вони спрямовані на забезпечення взаємодії індивіда з іншими представниками свого виду.

Ідеальні потреби становлять біологічно зумовлену основу для саморозвитку індивіда. У цю групу включаються:

· потреба в новизні;

· потреба в компетентності;

· потреба подолання [8].

З точки зору еволюційної фізіології, перераховані соціальні й ідеальні потреби повинні мати своє представництво і в мотиваційно-потребовій сфері людини. У ході індивідуального розвитку базисні потреби соціалізуються, включаються в особистісний контекст і набувають якісно нового змісту, стаючи мотивами діяльності.

Фізіологічні умови виникнення потреб ? проблема недостатньо розроблена, і деяка визначеність в даний час існує лише щодо таких вітальних потреб, як потреба в їжі і воді. З точки зору психології голод і спрага ? це гомеостатичні потяги, спрямовані на отримання організмом достатнього для забезпечення виживання кількості води і їжі. Вони відносяться до вроджених, і не вимагають спеціального навчання, однак протягом життя можуть модифікуватися різноманітними впливами середовища [8].

Специфіка потреб людини обумовлена ??тим, що вона протистоїть світу не як ізольований індивід, а як елемент різних соціальних систем, в т.ч. людства в цілому як родової спільності. Вищі потреби особистості відображають тому, в першу чергу, її зв'язки з соціальними спільнотами різних рівнів, а також умови існування і розвитку самих соціальних систем. Це відноситься як до потреб соціальних груп і суспільства в цілому, так і до потреб кожної окремої особистості, в яких виражається її соціальна сутність.

Тим не менше, питання про природу людських потреб залишається дискусійним. Деякі дослідники вважають їх вродженими (наприклад, A. Фрейд ) [23]. Інші вважають, що соціальність всіх без винятку людських потреб проявляється у їхньому змісті, походження і в способах реалізації (задоволення). З цієї точки зору потреби людини не є вродженими, вони формуються в процесі освоєння ним соціальної дійсності, становлення його особистості. Розвиток людських потреб відбувається через розширення і зміна кола їх предметів. Суспільне виробництво матеріальних благ і духовних цінностей обумовлює розвиток суспільних потреб, які присвоюються індивідами в процесі їх соціалізації, входження в світ суспільних відносин, оволодіння матеріальною і духовною культурою людства [16].

Існує кілька десятків класифікації людських потреб. Найбільш суттєві і поширені з цих класифікацій: за походженням (біогенні, психогенні і соціогенні потреби), за суб'єктами (індивідуальні, групові, суспільні, загальнолюдські), по об'єкту (матеріальні і духовні), по функції (потреби фізичного і соціального існування; потреби збереження і потреби розвитку) [9].

Однак багато потреб важко однозначно класифікувати з цих підстав. Так, є потреби, що поєднують в собі риси матеріальних і духовних чи естетичних та пізнавальних потреб.

Не слід ототожнювати мотивації і потреби. Потреби далеко не завжди перетворюються в мотиваційні порушення, в той же час без належного мотиваційного порушення неможливо задоволення відповідних потреб. У багатьох життєвих ситуаціях наявна потреба з тих чи інших причин не супроводжується мотиваційним спонуканням до дії. Образно кажучи, потреба говорить про те, «що потрібно організму», а мотивація мобілізує сили організму на досягнення «потрібного».

Потреба, переростаючи в мотивацію, активує ЦНС і інші системи організму. При цьому вона виступає як енергетичний фактор («сліпа сила», по І. П. Павлову), що спонукає організм до певної поведінки [17].

Термін «мотивація» буквально означає «те, що викликає рух», тобто в широкому сенсі мотивацію можна розглядати, як фактор (механізм), що детермінують поведінку.

Згідно з визначеннями, представленим в тлумачному словнику з психології [11], мотив:

1. Стан збудження, яке спонукає організм до дії.

2. Раціоналізація, підтвердження або виправдання, яке людина представляє як причину своєї поведінки.

3. Іноді вживається для позначення загальної глобальної установки, як, наприклад, у фразі: «Його дії відображають альтруїстичні мотиви».

За визначенням Ч. Райкрофта [14] мотив ? те, що спонукає людину прагнути до завершення чого-небудь або до будь-якої мети. У цьому понятті не розрізняються «внутрішні» фактори, такі, як інстинкти, і «зовнішні», такі, як спонукання.

О.М. Леонтьєв говорив, що мотивація ? це опредмечена потреба, або «само цілеспрямоване поведінка» [18].

Особливе питання полягає в тому, який механізм переростання потреби в мотивацію. У відношенні деяких біологічних потреб (голод, спрага) цей механізм, як було показано вище, пов'язаний з принципом гомеостазу. Згідно з цим принципом, внутрішнє середовище організму повинне завжди залишатися постійним, що визначається наявністю низки незмінних параметрів (жорстких констант), відхилення від яких тягне різкі порушення життєдіяльності. Прикладами таких констант служать: рівень глюкози в крові, вміст кисню, осмотичний тиск і т.д. [13].

Потреба переростає в мотивацію лише після досягнення деякого рівня наростання, при перевищенні цього умовного порога людина, як правило, не може ігнорувати наростаючу потребу і підпорядковану їй мотивацію.

У будь-якої мотивації необхідно розрізняти дві складові: енергетичну і спрямовуючу. Перша відображає міру напруги потреби, друга ? специфіку або семантичний зміст потреби. Таким чином, мотивації різняться за силою і за змістом. У першому випадку вони варіюють в діапазоні від слабкої до сильної. У другому ? прямо пов'язані з потребою, на задоволення якої спрямовані [15].

Відповідно так само, як і потреби, мотивації прийнято поділяти на нижчі (первинні, прості, біологічні) і вищі (вторинні, складні, соціальні). Прикладами біологічних мотивацій можуть служити голод, спрага, страх, агресія, статевий потяг, турбота про потомство.

Мотив визначається як предмет, що відповідає потреби, а тому спонукає і спрямовує діяльність. Однак між мотивом і потребою немає відносин суворої однозначності. Інакше кажучи, один і той же предмет може служити задоволенню різноманітних потреб.

С.Ю. Головін зазначає, що мотив являється суб'єкту у вигляді специфічних переживань, характерних або позитивними емоціями від очікування досягнення даного предмета, або негативними, пов'язаними з неповнотою цього положення [5].

У вітчизняній психології як загальний механізм появи мотивів розглядається реалізація потреб у ході пошукової активності і тим самим перетворення її об'єктів у мотиви ? «предмети потреб». Звідси ? центральна закономірність: розвиток мотиву відбувається через зміну і розширення кола діяльності, перетворюючої предметну дійсність. У людини джерело розвитку мотивів ? це безмежний процес суспільного виробництва матеріальних і духовних цінностей. В якості таких потенційних мотивів в онтогенезі виступають властиві даному суспільству цінності, інтереси та ідеали, які в разі їх інтеріоризації особистістю можуть придбати спонукальну силу і стати реальними мотивами [3].

Якщо при теоретичному аналізі діяльності природний шлях потреба - мотив - мета - дія, то в реальному діяльності постійно йде зворотний процес: у ході діяльності формуються нові мотиви і потреби. Те, як нові мотиви утворюються в ході діяльності - питання дуже складне [3].

1.2 Шопінг-адикція: симптоми та причини виникнення

Адиктивна поведінка є однією з форм деструктивної поведінки, при якій відхід від реальності відбувається за допомогою штучної зміни свого психічного стану з метою стимулювання й підтримки інтенсивних емоцій за допомогою прийому певних речовин або постійною, хворобливою фіксацією уваги на яких-небудь видах діяльності [6].

У психології відомий феномен, що поширюється на багато сфер життєдіяльності, згідно з яким більшість прийнятих людиною рішень обумовлюється актуальним емоційним станом. Ця закономірність поширюється на ситуацію шопінгу: за умови поглинання емоційної складової раціональним мисленням багато аддиктів могли б розвинути здатність до саморегуляції і, відповідно, до уникнення необґрунтованої купівельної спокуси [4]. І хоча на сьогоднішній день не існує точно встановлених статистичних даних числа осіб, що страждають шопінгоманією, кількість жертв шопінг-синдрому збільшується з кожним роком у всьому світі (особливо в європейських країнах, США, Росії). Явище «магазинної залежності» - дефініція, прийнята в німецькій психіатрії - характеризується придбанням непотрібних аддикту речей і отриманні задоволення не стільки від результату зробленої покупки, скільки від процесу, результатом якої неминуче є переживання досади і розчарування. В дійсності жінкам більшою мірою, ніж чоловікам властиве прагнення до придбання непотрібних речей на рівні адиктивної залежності. Шопінг-адикція до покупок - тільки нещодавно стала звертати на себе серйозну увагу професіоналів в області соціології і психології, а також призвела до зміни переважно гумористичного ставлення до неї широких верств популяції в регіонах сучасної і постсучасної культури. Накопичуються незаперечні факти, які свідчать про те, що шопінг-адикція викликає значні додаткові негативні наслідки не тільки в економічній області, але і є джерелом порушень емоційного, психологічного та особистісного рівня.

Фахівцями визначена симптоматика шопогольної адикції, її найбільш характерні прояви носять психофізіологічний характер і виражаються у підвищеному потовиділенні, прискореному пульсі, шлункових спазмах, нервовому тремтінні по всьому тілі, фізіогномічних (мімічних) змінах (застиглий вираз обличчя, блукаючий погляд і ін). Причини, що призводять до переживання «шопінг-синдрому», різноманітні: на гормональному рівні - недолік серотоніну, що забезпечує позитивний емоційний фон настрою; на психологічному рівні - відсутність задовільних взаємовідносин з партнером, дітьми, перенесення невдоволення власною особистістю, недостатня професійна реалізація; на соціальному рівні - стиль життя, що декларується сучасним суспільством, відповідність, якою корелює з досить високим статусом і соціальної успішністю особистості, але провокує відчуженість, самотність, відсутність взаєморозуміння [17].

До причин шопінг-адикції також відносяться почуття провини, відчуття внутрішньої недостатності, незадоволена сексуальність, безпорадність, пригнічене почуття люті і нездатність справлятися з конфліктними ситуаціями. Таким чином, придбання дають можливість адикту на короткий проміжок часу задовольняти потребу в переживанні щастя. Непотрібні, абсурдні покупки є неминучою закономірністю, основою ефекту заміщення і дозволяють шопоголику знаходити втіху в сурогаті бажаного. Аттачмент і формування наростаючого потягу до здійснення покупок виявляються залежними від ряду вихідних і придбаних установок, які пов'язані з особистісними проблемами і характерологічними особливостями шопінг - адиктів. Шопінг, як і інші адикції, починається з аттачмента, з сильною емоційною фіксацією на акті здійснення покупки.

Дослідження динаміки шопінгу показують, що тригери шопінгу у різних людей різні і відображають психологічні характеристики адиктивних покупців/ споживачів. Тригерами покупок можуть бути рекламні матеріали, ситуації міжособистісного спілкування, ситуації з можливістю реалізації «мислення за бажанням», зняття емоційної напруги; вплив алкогольного сп'яніння та ін. Велике значення в розвитку шопінг-адикції мають сформовані ще в ранньому дитинстві стереотипи поведінки. Адикти до покупок зазвичай пам'ятають відвідування магазинів з батьками, перші подарунки, що купувалися в магазинах іграшок, солодощів або одягу. Найбільш ранні спогади у майбутніх адиктів стосуються вражень про відвідування магазинів і покупок. Багато шопінг-адиктів в дитинстві складали в уяві сценарії на цю тему з фантастичними образами надбань різних матеріальних благ, з володінням якими асоціювалось почуття переваги над однолітками, відчуття особливої значущості, предмета обожнювання і в той же час заздрості знайомих, близьких і уявних персонажів. Шопінг-адикція включає розвиток особливого привабливого психологічного стану не тільки під час самого акту покупки, але і попереднє купівлі стан, який включає роздуми про здійснення покупки, планування, «смакування» деталей пов'язаного з купівлею і передує їй ведення. Характерно, що в умовах постсучасного суспільства шопінг - адикти ставлять на перше місце в сценарії не саму покупку як таку, а процедуру візиту в супермаркет, який займає центральне місце у змісті мислення і уяви адикта. Супермаркет перетворюється в бажане місце проведення всього вільного часу, ефективно замінюючи інші місця відпочинку і розваг [17]. Приходячи в супермаркет, шопінг-адикт, як правило, навіть не має конкретного плану придбань. Вона/він не становить списку намічуваних до придбання товарів. Покупки здійснюються спонтанно під впливом ряду випадкових додаткових факторів, до яких можуть відноситися реклама, збори біля якогось прилавка або стенду викликають позитивне враження модно одягнених людей, музичний фон, розпродаж, різні лотереї та ін. Почуття незвичайного збудження і емоційного підйому при здійсненні покупок відрізняють шопінг - адикта від звичайного покупця. Проте після повернення додому з супермаркету адикта часто чекає серйозне розчарування. Радість від покупки розсіюється, виявляється, що придбаний артикул взагалі не потрібен, а до того ж у багатьох випадках вже купувався раніше і був відправлений у прикомірок. Адикта може серйозно засмучувати сам факт розсіювання на вітер грошей. Виникає почуття провини і сорому за нездатність контролювати свої дії. На жаль, критичне відношення виявляється лише короткочасним і незабаром змінюється наростаючим бажанням знову відправитися в супермаркет. Всякі перешкоди реалізації бажання викликають виникнення емоційного напруження, дратівливість, наростаюче занепокоєння, злість. Негативні емоції ведуть до конфліктності, об'єктивно невиправданої прискіпливості до оточуючих. Порушується сон, характерне утруднення засинання, сновидіння з тематикою виконання адиктивних бажань.

Психологічні особливості адиктів-шопоголиків включають: емоційний підйом при рядовий купівлі, прагнення до раптового придбання незапланованих раніше речей, гіпертрофоване почуття провини внаслідок вчинення непотрібних покупок, пристрасть до витрати грошей незалежно від розмірів доходу, наявних заощаджень та наявність фінансових криз; звичок постійно позичати гроші.

Психологічний аналіз шопінг-адиктів виявляє, що їм властиві серйозні проблеми, пов'язані з самооцінкою, і почуття ізольованості в навколишньому світі. Шопінг-адикти використовують акти здійснення покупок в якості інструменту для вирішення різних психологічних проблем. Покупки допомагають багатьом шопінг-адиктам відчути себе впевненіше, підвищити свою самооцінку [17]. Деякі адикти набувають таким чином втрачений або взагалі відсутній сенс життя. Покупки здатні знімати емоційну напругу, дати відчути себе в стані контролю над своїм психічним станом. Особам зі слабкою его-системою, які схильні до розвитку шопінг-адикції, дії, спрямовані на здійснення покупки, включаючи думки і мрії, підготовку і саму покупку, часто супроводжуються появою особливого почуття консолідації self'а, за рахунок ідентифікації з масою консументів. Тимчасово зникає відчуття самотності, ізольованості, виникає ілюзія безпеки, захищеності. Сила задіяності цього психологічного механізму у формуванні та прогресуванні адикції обумовлена прагненням до дитячих self - об'єктним відносинам, до регресу на рівень раннього комфортного симбіозу з матір'ю чи іншим людиною, яка здійснює в дитинстві турботу.

У механізмах адиктивної процесу виділяють наступні компоненти: 1. компульсивність до неконтролюючої купівлі непотрібних предметів, які до того ж часто не можуть бути сплачені; 2. зростаюче внутрішнє напруження, яке зникає після здійснення покупки; 3. минуще відчуття радості при купівлі; 4. почуття провини після здійснення покупки.

Особлива форма шопінг - адикції може формуватися в осіб з явищами співзалежності. Як відомо, співзалежні люди невпевнені в собі, відчувають комплекс неповноцінності. Низька самооцінка співзалежних осіб супроводжується страхом покидання. Вони дуже бояться бути відкинутими партнерами/ партнерками, з якими підтримують значимі відносини. Для того щоб будь-якою ціною зберегти ці відносини, співзалежні особи іноді обирають тактику «задобрювання» подарунками. Розвивається залежність від покупки подарунків. Енергія, час і гроші витрачаються на обдумуваня, вибір і придбання подарунків. Придумуються численні приводи для того, щоб здійснити дарування подарунків. У знанні постійно домінує ідея про подарунки. Цій ідеї відповідає не лише вільний час, але до неї повертаються і під час роботи, перед засипанням. На тему про подарунки сняться сни. Обділені батьківською любов'ю і відчувають матеріально ? неблагополуччя в дитинстві батьки можуть намагатися компенсувати те, чого їм не вистачало в дитинстві, на власних дітях, задаривая їх дарками, намагаючись виконати всі дитячі бажання і примхи. Відвідування торговельних пунктів, як супермаркетів, так і магазинів уцінених речей та іграшок, стає у таких батьків (частіше матерів) постійним ритуалом.

1.3 Соціально-психологічні особливості студентського віку

Юність ? період життя після отроцтва до дорослості (вікові границі умовні ? від 15-16 до 21-25 років). Це період, коли людина може пройти шлях від невпевненого, непослідовного підлітка до дійсного дорослішання [10].

Для цього віку характерне завершення процесу росту, що приводить, в остаточному підсумку, до розквіту організму, що створює підстави не тільки для особливого положення юнака в навчанні, але й для оволодіння іншими можливостями, ролями, мотивами й потребами. З погляду вікової психології, у студентському віці змінюються риси внутрішнього світу й самосвідомості, еволюціонують і перебудовуються психічні процеси й властивості особистості, змінюється емоційно-вольовий лад життя та мотиваційно-потребова сфера.

В юності в особистості виникає проблема вибору життєвих цінностей. Юність прагне сформувати внутрішню позицію стосовно себе («Хто Я?», «Яким Я повинен бути?»), стосовно інших людей, а також до моральних цінностей. Саме в юності парубок свідомо відпрацьовує своє місце серед категорій добра й зла. «Честь», «достоїнство», «право», «борг» й інші категорії, що характеризують особистість, гостро хвилюють людину в юності. В юності парубок розширює діапазон добра й зла до граничних границь і випробовує свій розум і свою душу в діапазоні від прекрасного, піднесеного, доброго до жахливого, незмінного, злого. Юність прагне відчути себе в спокусах і сходженні, у боротьбі й подоланні, падінні й відродженні ? у всім тім різноманітті духовного життя, що властиво стану розуму й серця людини.

Саме в юності по-справжньому пробуджується дане природою прагнення до іншої статі. Це прагнення може затьмарювати, незважаючи на розуміння, знання, переконання й уже сформовані ціннісні орієнтації парубка. Юність ? період життя, коли над іншими почуттями може домінувати всепоглинаюча пристрасть до іншої людини [20].

Почавши в отроцтві творення своєї особистості, почавши свідомо будувати способи спілкування, парубок продовжує цей шлях удосконалювання значимих для себе якостей в юності. Однак в одних ? це духовний ріст через ідентифікацію з ідеалом, а в інших ? вибір для наслідування антигероя й пов'язані із цим наслідку розвитку особистості.

У цей період життя людина вирішує, у якій послідовності вона прикладе свої здатності для реалізації себе в праці й у самому житті.

Юність ? надзвичайно значимий період у житті людини. Вступивши в юність підлітком, парубок завершує цей період щирою дорослістю, коли він дійсно сам визначає для себе долю: шлях свого духовного розвитку й земного існування. Він планує своє місце серед людей, свою діяльність, свій спосіб життя, головні мотиви та потреби, основні форми поведінки. У той же час віковий період юності може нічого не дати людині в плані розвитку здатності до рефлексії й духовності [22].

Юність ? період розвитку людини, що передує зрілості, рання молодість. Саме в юності відбувається становлення людини як особистості, коли парубок, пройшовши складний шлях онтогенетичної ідентифікації уподібнення іншим людям, привласнює від них соціально значимі властивості особистості, здатність до співпереживання, до активного морального відношення до людей, до самого себе й до природи; здатність до засвоєння конвенціональних ролей, норм, правил поведінки в суспільстві й ін [12].

В юності одержує новий розвиток механізм ідентифікації й відокремлення. Також для цього віку характерні свої новоутворення.

Вікові новоутворення ? це якісні зрушення в розвитку особистості на окремих вікових етапах. У них проявляються особливості психічних процесів, станів, властивостей особистості, що характеризують її перехід на більш високий ступінь організації й функціонування. Новотвори юнацького віку охоплюють пізнавальну, емоційну, мотиваційну, вольову сфери психіки. Вони проявляються й у структурі особистості: в інтересах, потребах, схильностях, у характері [12].

Центральними психічними процесами юнацького віку є розвиток свідомості й самосвідомості. Завдяки розвитку свідомості в юнаків формується цілеспрямоване регулювання його відносин до навколишнього середовища й до своєї діяльності.

До новоутворень юності І. Кон відносить розвиток самостійного логічного мислення, образної пам'яті, індивідуального стилю розумової діяльності, інтерес до наукового пошуку [12].

Найважливішим новоутворенням цього періоду є розвиток самоосвіти, тобто самопізнання, а суть його ? установка стосовно самого себе. Вона включає пізнавальний елемент (відкриття свого «Я»), понятійний елемент (поняття про свою індивідуальність, якості й сутність) і оціночно-вольовий елемент (самооцінка, самоповага). Розвиток рефлексії, тобто самопізнання у вигляді міркувань над власними переживаннями, відчуттями й думками спричиняється критичну переоцінку раніше сформованих цінностей і сенсу життя ? можливо, їхня зміна й подальший розвиток.

Сенс життя ? це найважливіший новотвір ранньої юності. І. Кон відзначає, що саме в цей період життя проблема сенсу життя стає глобальною з обліком ближньої й далекої перспективи.

Також важливим новотвором юності є поява життєвих планів, а в цьому проявляється установка на свідому побудову власного життя як прояв початку пошуку її змісту.

В юності людин прагне до самовизначення як особистість й як людина, включена в суспільне виробництво, у трудову діяльність. Пошук професії ? найважливіша проблема юності. В юності деяка частина молоді починає тяжіти до лідерства як майбутньої діяльності. Ця категорія людей прагне навчитися впливати на інших і для цього вивчає соціальні процеси, свідомо рефлексуючи на них.

Юність, знаходячи потенціал особистості, що входить у пору другого народження, починає почувати звільнення від безпосередньої залежності тісного кола значимих осіб (рідних і близьких людей). Ця незалежність приносить найсильніші переживання, захльостує емоційно й створює величезну кількість проблем. Для того щоб дійти до розуміння відносності будь-якої незалежності, для того щоб цінувати родинні зв'язки й авторитет досвіду старшого покоління, В юності має бути шлях через важкі, нестерпно важкі переживання відчуження від кола значимих людей, через глибинні рефлексивні страждання й пошук цінностей до повернення в новій іпостасі ? тепер уже в якості дорослого, здатного проідентифікувати себе зі значимими близькими й тепер уже остаточно прийняти їх як таких. Саме доросла, соціально зріла людина несе в собі сталість світогляду, ціннісних орієнтацій, що органічно сполучають у собі не тільки «незалежність», але й розуміння необхідності залежності ? адже особистість несе в собі буття суспільних відносин [10].

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Вивчивши наукову літературу щодо поняття «шопінг-адикції» та мотиваційно-потребової сфери, можемо зробити наступний висновок.

Адиктивна поведінка є однією з форм деструктивної поведінки. Шопінг-адикція характеризується придбанням непотрібних аддикту речей і отриманні задоволення не стільки від результату зробленої покупки, скільки від процесу, результатом якої неминуче є переживання досади і розчарування.

Симптоматика шопогольної адикції носить психофізіологічний характер і виражається у підвищеному потовиділенні, прискореному пульсі, шлункових спазмах, нервовому тремтінні по всьому тілі, фізіогномічних (мімічних) змінах (застиглий вираз обличчя, блукаючий погляд і ін).

Причини «шопінг-синдрому»: на гормональному рівні - недолік серотоніну, що забезпечує позитивний емоційний фон настрою; на психологічному рівні - відсутність задовільних взаємовідносин з партнером, дітьми, перенесення невдоволення власною особистістю, недостатня професійна реалізація; на соціальному рівні - стиль життя, що декларується сучасним суспільством, відповідність, якою корелює з досить високим статусом і соціальної успішністю особистості, але провокує відчуженість, самотність, відсутність взаєморозуміння.

До причин шопінг-адикції також відносяться почуття провини, відчуття внутрішньої недостатності, незадоволена сексуальність, безпорадність, пригнічене почуття люті і нездатність справлятися з конфліктними ситуаціями.

Потреби ? форма зв'язку організму із зовнішнім світом і джерело його активності. Саме потреби, будучи внутрішніми сутнісними силами організму, спонукають його до різних форм активності (діяльності), необхідним для збереження і розвитку індивіда і роду.

Типи потреб: біологічні, соціальні та ідеальні.

Потреба переростає в мотивацію лише після досягнення деякого рівня наростання. Мотив:

1. Стан збудження, яке спонукає організм до дії.

2. Раціоналізація, підтвердження або виправдання, яке людина представляє як причину своєї поведінки.

3. Іноді вживається для позначення загальної глобальної установки, як, наприклад, у фразі: «Його дії відображають альтруїстичні мотиви».

РОЗДІЛ 2. Емпіричне дослідження ПОТРЕБОВОЇ СФЕРИ У ОСІБ З ШОПІНГ-АДИКЦІЄЮ

2.1 Структура та методи дослідження

Дестабілізація економіки, спад виробництва, зниження життєвого рівня в країні, руйнування старої системи цінностей і стереотипів, що регулювали відносини особи з суспільством, ? все це хворобливо переживається населенням, відображаючись на його соціальному самопочутті. Соціальні кризові процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, негативно впливають на психологію людей, породжуючи тривожність і напруженість, озлобленість, жорстокість і насильство. Важкий економічний стан країни привів наше суспільство до серйозних труднощів і внутрішніх конфліктів, до значного збільшення рівня поширеності і різноманіття форм аморальних вчинків, злочинності і інших видів поведінки, що відхиляється від норми. Статистика свідчить про зростання поведінки, що відхиляється, серед осіб різних соціальних і демографічних груп.

Особливо важко в цей період прийшлося підліткам та юнакам, у котрих відбувається становлення особистості, перехід до нового середовища й адаптація до нього, а також підлаштування й прийняття чи відхилення норм соціуму. Тривожним симптомом є зростання числа неповнолітніх з девіантною поведінкою, що виявляються в асоціальних діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадського порядку, хуліганство, вандалізм і ін.). У крайніх формах стали виявлятися жорстокість і агресивність. Різко зросла злочинність серед молоді. З'являється все новий вигляд поведінки, що відхиляється: підлітки беруть участь у воєнізованих формуваннях, в рекеті, співробітничають з мафією, займаються проституцією і сутенерством, а також вдаються до адитивних форм поведінки. В порівнянні з недавнім минулим, зросло число тяжких злочинів, буденна свідомість фіксує збільшення конфліктів і фактів агресивної поведінки людей.

Актуальність проблеми розвитку адиктивних форм поведінки, а також зміни мотиваційно-потребової сфери особистості й обумовила необхідність виявлення особливостей рівня розвитку шопінг-адикції, а також виявлення у адиктів основних потреб та мотивів поведінки. Актуальність даної проблеми зумовила вибір теми нашого дослідження.

Метою нашого дослідження є вивчення психологічних особливостей потребової сфери у осіб з шопінг-адикцією.

Для досягнення поставленої мети в дослідницькій частині роботи, ми поставили завдання провести аналіз літератури щодо поняття «шопінг-адикції» та мотиваційно-потребової сфери особистості, визначити рівні шопінг-адикції студентів та сформувати дві групи досліджуваних, дослідити особливості мотиваційно-потребової сфери в досліджуваних групах.

Процедура дослідження включала в себе: підбір експериментально-психологічних методик; проведення дослідження за вибраними методиками; обробку даних, отриманих в ході дослідження.

Дослідження проводилось на базі Харківської гуманітарно-педагогічної академії Харківської обласної ради (ХГПА ХОР), Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (НТУ ХПІ), Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Харківської державної академії дизайну і мистецтв (ХДАДМ).

В дослідженні брали участь студенти та студентки, які навчаються на першому-третьому курсах зазначених ВНЗів. Загальна вибірка досліджуваних склала 63 респонденти.

В дослідженні використовувались наступні методики:

1) Для вивчення шопінг-адикції студентів було використано методику «Бергенська шкала залежності від шопінгу»;

2) Методика Н.В.Зоткіна для дослідження мотиваційно-потребової сфери особистості.

1. «Бергенська шкала залежності від шопінгу» [1].

Доктор Сесілія Шу Андреассен (Сесілі Schou Andreassen), психолог з університету Бергена (Норвегія), разом з колегами розробила «Бергенскую шкалу залежності від шопінгу» (The Bergen Shopping Addiction Scale). Дослідження Андреассен показало, що шопоголія, або компульсивный шопінг - це така ж залежність, як наркоманія, алкоголізм та інші нав'язливі потреби, з якими людина не може впоратися самостійно. Вони розробили список із 7 тверджень, на які необхідно відповісти, виходячи з того, на скільки воно підходить особистості. На кожне твердження потрібно відповісти:

* 0 - зовсім не згоден

* 1 - не згоден

* 2 - не можу не погодитися, ні заперечувати

* 3 - згоден

* 4 - повністю згоден

Шкальні оцінки виконують допоміжну роль в інтерпретації основного показника рівня емпатії. Сумарний показник теоретично може змінюватися у межах від 0 до 28 балів. За наявними попередніми даними, можна вважати:

- 16 балів і вище - висока ймовірність розвитку шопінг-адикції - використовують шопінг для вираження власної індивідуальності, підвищення свого соціального статусу та посилення особистої привабливості;

- менше 16 балів - низький рівень ризику виникнення шопінг-адикції - люди сумлінні, неконфліктні, люблячі нові та інтелектуальні стимули. Вони зазвичай добре контролюють себе, уникають конфліктів, пов'язаних із проблемним шопінгом, і можуть розглядати ходіння по магазинах як загальноприйняте заняття, яке не дуже вписується в їх багато в чому нестандартну систему цінностей.

Доктор Андреассен зазначає, що схильність до компульсивних покупок більш властива жінкам, ніж чоловікам, починається в старшому підлітковому віці і «розквітає» у дорослих, зате потім з роками йде на спад. Є і риси характеру, які підвищують ризик розвитку шопоголії: це екстраверсія і невротизм. Екстраверти товариські і потребують сильних емоціях, тому вони можуть звикнути робити зайві покупки, щоб виразити свою індивідуальність, підвищити свій соціальний статус і привабливість. А невротики часто страждають від тривожності, схильні до депресії і соромливі. Також вони виявили, що залежність від шопінгу часто буває у людей тривожних, депресивних і з низькою самооцінкою. Тобто людина може використовувати покупки для втечі від цих неприємних почуттів. Але в той же час шопоголія сама може призводити до цих симптомів, тому від неї треба лікуватися, як лікуються від алкоголізму чи наркоманії.

2. Методика Н.В.Зоткіна для дослідження мотиваційно-потребової сфери особистості [7].

Для дослідження специфіки мотиваційно-потреб сфери особистості у даній роботі була використана проективна методика Н.В. Зоткіна[7], основним для якої послужили метод мотиваційної індукції Ж. Нюттена і методика «20 відповідей на питання «Хто Я?» М. Куна.

Перший варіант методики модифікованого варіанту метод мотиваційної індукції Ж. Нюттена полягає в самостійному заповненні випробуваними списку з 25 пунктів, які представлені як відповіді на незакінчене речення «Я хочу...».

Випробуваним пропонується протягом десяти хвилин дати 25 закінчень початку речення «Я хочу...».

Закінченням може бути слово, фраза або речення. Ніяких обмежень у формулюванні закінчень немає.

Після цього респондентам пропонується заповнити дві наступні графи (колонки), в яких напроти кожного закінчення речення «Я хочу...» вони відповідають на два питання.

У другій графі досліджувані повинні відповісти на питання «Коли», тобто вказати точний строк виконання цих бажань.

У третій графі, на питання «Яким чином», випробувані вказують можливості і шляхи виконання своїх бажань.

Ці дві колонки випробовувані заповнюють по можливості.

Відсутність запису у другій графі показує нереалістичність бажань, у третій - неможливість їх реалізації.

Загальна кількість відсутніх записів показує ступінь реалістичності потреб сфери випробуваного.

Даний варіант методики («Я хочу...») виявляє бажання і потреби випробуваного, тобто, стану людини, створені злиднями і (або) бажаннями об'єктів, необхідних для її існування і розвитку, і переживання потреби, переходять у дієву думку про можливість чимось володіти або щось здійснити. Бажання, на відміну, наприклад, від потягу, характеризує усвідомленість, наявність поставленої мети і побудова планів її досягнення. Бажання, як бажання і хотіння, є вираженням потреб

Оцінка реалізації потреб і бажань у часі (відповіді на питання «Коли?») оцінювалася за шістьма категоріями:

(1) негайно;

(2) незабаром;

(3) нескоро;

(4) коли-небудь (точно не відомо);

(5) постійно;

(6) ніколи.

Досягнення результату в реалізації бажань і потреб оцінюється за знання способу їх досягнення (відповіді на питання «Яким чином?»).

Для оцінки використовувалися дві категорії:

«представляють добре»

«представляють погано».

У процесі дослідження були виділені на підставі існуючих класифікацій Ж. Нюттена, А. Маслоу, А. Л. Эдвардаса, Р. Мюррея та ін. найбільш яскраво виражені категорії потреб, бажань і переваг у випробовуваних.

1 Потреба у відпочинку і розвагах: відпочити, канікули, літо, відпустка, свято, збільшення особистого вільного часу, подивитися фільми, сходити в кіно, театр і інший культурний відпочинок, послухати музику, пограти на комп'ютері, розважитися, активний відпочинок - спорт, басейн, фітнес, шейпінг;

2 Придбання, володіння: придбання квартири, власного будинку, дачі, поліпшення житлових умов, придбання машини, комп'ютера, іншої техніки, одягу, аксесуарів, косметики, меблів;

3 Афіляція: зустрітися з друзями, завести нові знайомства, спілкування з протилежною статтю, спілкування з родичами, надійних і вірних друзів, зустріч зі знаменитістю, вийти заміж, одружитися, знайти супутника життя, хороші відносини з колективом;

4 Потреба в досягненнях: закінчити ВУЗ, здати іспити, сесії, влаштуватися на високооплачувану роботу, завоювати повагу і визнання, успіх в якій-небудь діяльності, забезпечення безбідного існування, великі покупки як підтвердження соціального статусу;

5 Радикалізм, потреба в змінах: подорожі, відпочинок за кордоном, жити в іншому місті, країні, радикально змінити свою зовнішність, вигляд, змінити коло друзів, змінити що-небудь в інтер'єрі, зробити екстремальний вчинок, урізноманітнити життя, освоїти новий вид діяльності, знайти, змінити роботу;

6 Автономія, самостійність: працювати, не залежати від батьків;

7 Професійні потреби: багато заробляти, бути самостійним, мати свою справу, кар'єрне зростання, що-небудь конкретне по роботі;

8 Потреби саморозвитку, самореалізації: самоосвіта, освоїти іноземну мову, спорт, гімнастика, зайнятися своїм тілом, зовнішність;

9 Потребу в життєвому благополуччя: стати щасливим, бути здоровим, гармонії, матеріального благополуччя, хороша зарплата, хороша робота;

10 Потребу в соціальній і економічній безпеці: хороша (безкоштовно) медицина, гарне (безкоштовний) освіту, поліпшення життєвих і соціальних умов в цілому за рахунок держави, відсутність війни, поліпшення економічної ситуації, припинення зростання цін, поліпшення умов у місті, турбота про молоді (зайнятість, відсутність наркоманії, алкоголізму, куріння), підвищення рівня культури;

11 Прояв піклування: здоров'я близьким, турбота про дітей в цілому, освіту дітям, турбота про батьків.

Процедура нашого дослідження включала в себе проведення дослідження за обраними методиками, обробку отриманих результатів з застосуванням методів математичної статистики та формування висновків. Отримані дані були оброблені за допомогою стандартних методів математичної статистики, а саме: розраховувалась статистична значущість відмінностей у групах.

Для аналітичного вираження відмінностей між групою № 1 та групою № 2, як двома статистичними вибірками, нами було використано метод математичного аналізу. При цьому проводиться перевірка статистичних гіпотез про незалежність обох вибірок одній генеральній сукупності. В роботі для статистичного аналізу в якості критерію було застосовано кутове перетворення Фішера ц, оскільки в нашому випадку розглядаються дві незалежні вибірки - група № 1 та група № 2. Співставлення данних груп проводилось за частотою таких досліджуваних показників, як високий та низький рівні шопінг-адикції.

1. Кутове перетворення Фішера ц полягає в переведенні процентних часток у величини центрального кута, що вимірюється в радіанах [19]. Більшій процентній частці буде відповідати більший кут ц1, а меншій - менший кут ц2. Співвідношення між ними носить нелінійний характер: ц = 2arccinvP, де р - процентна частка, виражена в долях одиниці.

При збільшенні розходження між кутами ц1 і ц2 та збільшенні чисельності вибірок значення критерію будуть зростати. Чим більша величина ц, тим більш імовірно, що відмінності між вибірками є невипадковими.

В нашому дослідженні ми висунули наступні статистичні гіпотези: Н0: мотиви та потреби у студентів з різними рівнями вираженості шопінг-адикції однакові;

Н1: мотиви та потреби у студентів з різними рівнями вираженості шопінг-адикції різняться.

2.2 Визначення рівнів шопінг-адикції у студентів

Ще в минулому столітті неконтрольоване бажання витрачати гроші, купуючи щось в магазинах, згадувалося в роботах Е. Крепеліна і Е. Блейера.

Адикція до витрати грошей відповідає діагностичним критеріям DSM- IV для обсесивно-компульсивного та адиктивного розладів. Запропоновано чотири критерії для її виявлення, причому для постановки діагнозу досить одного з нижчеперелічених пунктів: раптове непереборне, нав'язливі та / або безглузде бажання що-небудь купити; регулярні покупки не за коштами часто непотрібних речей, при цьому на ходіння по магазинах витрачається часу більше, ніж передбачалося; подібна поведінка стає перешкодою як у повсякденному, так і в професійному житті; відбувається це поведінка поза психотичної симптоматики.

Тож для визначення наявності-відсутності даного виду адитивної поведінки ми використали методику діагностики рівня адитивної поведінки «Бергенська шкала залежності від шопінгу». Методика скаладається з двох рівнів оцінки досліджуваної якості особистості: наявність та відсутність шопінг-адикції.

За даними методики «Бергенська шкала залежності від шопінгу» ми отримали наступні результати, які представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Показники рівнів шопінг-адикції в досліджуваній вибірці

(кільк., %)

Рівень шопінг-адикції	Кількість осіб	Відсоткова частка (%)
Високий	29	46,1
Низький	34	53,9

З наведеної таблиці видно, що результати дослідження розподілились наступним чином: високий рівень шопінг-адикції виявлено у 29 студентів, що становить 46,1% досліджуваної вибірки, а низький - відмічається у 34 осіб, що складає 53,9%.

Оскільки головною метою нашого дослідження являється вивчення особливостей мотиваційно-потребової сфери у осіб шопінг-адиктивних, то ми виділяємо дві дослідницькі групи для подальшої групи. Тому для подальшого дослідження ми виділили дві дослідницькі групи:

- група №1 - респонденти з низьким рівнем шопінг-адикції (34 осіб);

- група №2 - респонденти з високим рівнем шопінг-адикції (29 осіб).

Шопінг-адиктивна особистість характеризується заниженою самооцінкою, імпульсивністю, невпевненістю, відсутністю навиків долати стресові ситуації, а також прагненням самоствердитися за допомогою покупок, отримати схвалення оточуючих проте слід зазначити, що після чергової покупки її мучить совість та вона стає розчарованою, адже знову розтратила кошти. Також характерною особливістю даної особистості є задоволення не від результату покупки, а саме від процесу. Саме за допомогою шопінгу адикт підіймає собі настрій, самооцінку, а також задовольняє власні потреби у спілкуванні та нових відчуттях. До цих характеристик маємо додати також наступні ознаки: вони можуть брати кошти в борг для задоволення власної потреби, руйнувати власні родини чрез неконтрольовані покупки, на ряду з цим можливий й інший хід розгортаня подій - часто особи прагнуть свою адикцію сховати за подарунками й тому придумують нові приводи для того, щоб купити щось й подарувати.

Особистість з низьким рівнем шопінг-адикції характеризується адекватною самооцінкою, самодостатністю, задоволеністю власним життям, а також статусом в суспільстві й зовнішністю в цілому. Такі особи впевнені в собі, власних силах й можуть самостійно впоратися з конфліктними та стресовими ситуаціями, не вдаючись до адитивної поведінки.

2.3 Вивчення мотиваційно-потребової сфери осіб з шопінг-адикцією