Розвиток підлітка

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Загальна характеристика підліткового віку

Підлітковий вік - це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особис тості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він біль ше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля.

Загальна характеристика підліткового віку варіює в різних теоріях за лежно від їх основної ідеї. Так, в психоаналізі домінують ідеї статевого дозрівання і пошуку ідентичності, в когнітивних теоріях - зростання ро зумових здібностей, в діяльнісному підході - змін провідної діяльності. Однак, всі ці і багато інших підходів об'єднує те, що в них існують за гальні показники, які характеризують даний вік. Вони визначаються чис ленними соматичними, психічними і соціальними змінами.

В підлітковому віці відбувається втрата дитячого статусу, хоч збері гаються нереалістичні уявлення про власні привілеї і статус дорослих. Такому становищу сприянні, і суб'єктивні враження: різкі фізичні зміни, мрії та ідеали, які починають уявлятися вже менш реальними, кризові зі ткнення з самим собою і сім'єю, почуття самотності та прагнення швид ше досягнути статусу дорослої людини. підліток самосвідомість спілкування

Ще на початку століття JІ.С.Виготський запропонував об'ємне розуміння підліткового віку, яке зберігає свою значущість і в сучасний період. Суть його поляга ла в наявності трьох ТОЧОК дозрівання, які не співпадають одна з одною. Статеве дозрівання, на думку вченого, починається і закінчується раніше, ніж наступає кінець загальноорганічного розвитку підлітка, і раніше, ніж підліток досягне завершення свого соціально-культурного становлення. Графічно Л.С. Виготський зобразив це у вигляді трикутника, вершинами якого слугували визначені точки дозрівання: статевого , загально-ор ганічного і соціального.

Взагалі життєві етапи розвитку людини включають три часові модаль ності: хронологічний, соціальний та історичний вік. Перший відображає розвиток когнітивного, соціального, статевого та інших планів у онтоге незі. Другий - систему норм, соціальних вимог і правил поведінки, що засвоюються у певному віці конкретного суспільства. Третій - положен ня людини в тих чи інших вікових групах, які послідовно розвиваються в ході історії.

В сучасних умовах стало очевидним, що життєвий досвід підліткового віку, його домінуючі цінності і норми поведінки набули історичних змін. За короткий історичний період в нашому суспільстві відбулися глибинні зміни в різних сферах життя, які вплинули на процес становлення підрос таючої особистості. В результаті на очах сучасного покоління відбулася суттєва перебудова загальної спрямованості особистості підлітка.

У наукових дослідженнях психологів установлені цікаві факти, що стосуються меж підліткового віку. Якщо в 50-х роках перехідний момент в уявленнях про майбутнє, вибір майбутньої професії спостерігався і був актуальним для підлітків 15 років, в 60-х - 17 років, то в 80-х і 90-х - це рубіж - 13 років. Та ку розбіжність результатів можна пояснити зміною соціальної ситуації розвитку поколінь підлітків. Це підтверджує як історичну, так і соціаль ну обумовленість розвитку особистості підлітка і вказує на відсутність стабільних меж даного віку. В розвинутих країнах світу останнім часом спостерігається тенденція до поступового збільшення тривалості цього періоду життя. За сучасними даними він охоплює майже десятиліття - від 11 до 20 років. Але суб'єктивна середня тривалість підліткового віку в різних країнах коливається в діапазоні від 14 до 17 років і залежить від соціального становища молодої людини і тривалості її освіти.

Основна проблема встановленій тривалості підліткового віку в про цесі індивідуального розвитку полягає у визначенні своєї межі. Більшість вчених прийшла до думки, що його початок пов'язаний з появою перших статевих ознак. Закінчується підлітковий вік з входженням людини в світ дорослих. Однак загальноприйнятих критеріїв досягнення дорослого статусу не існує. Підлітковість - спосіб існування, який виникає з початком пубертату і закінчується тоді, коли індивід досягає незалежності у своїх вчинках, тобто коли він дозрів емоційно, соціально і володіє мотивацією до виконання ролі дорослого.

В традиційній класифікації підлітковим прийнято вважати період роз витку індивіда від 10-11 до 14-15 років. У психологічній літературі на вколо даного віку існує широка термінологія, яка має цілий синонімічний ряд: «критичний вік», «критичний період», «зламний вік», «перехідний вік». Він характеризується якісними змінами, що виникають у психіці дитини на стику двох віків і визначається зміною новоутворень. У пере хідний від дитинства до дорослості період індивід проходить великий шлях у своєму психічному розвитку: через внутрішні конфлікти з самим собою та іншими, через зовнішні зриви і внутрішні сходження до «при дбання» почуття особистості.

«Підйоми» і «падіння» в цьому віці обумовлені якісними змінами, які, з одного боку, супроводжуються появою у самого підлітка значущих суб'єктивних труднощів різного порядку, а з іншого - виникненням об'єк тивних перешкод при його взаємодії з довкіллям. Така варіативність змін пов'язана з протиріччями підліткового віку. У підлітків висока активність може призвести до раптового знесилення, шалена радість змінюється смутком, впевненість у собі переходить у зніяковіння, егоїзм чергується з альтруїстичністю, високі моральні прагнення змінюються низькими спонукан нями, пристрасть до спілкування - замкнутістю в собі, тонка чутливість переходить в апатію, жива зацікавленість - у розумову байдужість, праг нення до читання - в зневагу до нього, устремління до нового, до рефор мувань - в любов до стандартів, шаблонів, захоплення спостереженнями - в нескінченні розмірковування. Хоча цей ряд перераховує не всі протиріччя.

Сучасні дослідники підліткового віку зійшлися у важливості визна чення одного протиріччя. З одного боку, підлітковість - це вік соціалі зації, входження в світ людської культури та суспільних цінностей, а з іншого - це вік індивідуалізації, відкриття та утвердження власного уні кального і неповторного "Я".

Підлітковий вік, як суперечливий вік, є часом досягнень і часом пев них втрат. Підліткові досягнення пов'язані зі стрімким нарощуванням знань, умінь, становленням моральності і відкриттям "Я", опануванням нової соціальної позиції. Підліткові втрати корелюють зі зникненням ди тячого світосприймання, безтурботливого і безвідповідального способу життя, що пов'язано з сумнівами у собі, у своїх здібностях, з пошуками правди у собі та в інших людях. Крім того, досягнувши періоду статевого дозрівання, підліток потрапляє в суперечливе становище: він вже не ди тина, але ще не ствердився в культурі дорослих.

2. Особливості психосексуального розвитку підлітка

Взагалі підліт ковий вік пов'язаний з перебудовою організму дитини - статевим дозрі ванням. Останній аспект визначається на основі поняття пубертатності. Пубертатний період - це стадія, коли людина досягає статевого дозрівання. Лінії психічного і фізіологіч ного розвитку не йдуть паралельно, через що індивідуальні межі вступу в пубертат значно варіюють. Одні діти вступають в пубертатний період раніше, інші - пізніше. В середньому пубертат триває 3-4 роки.

Настання пубертатного періоду характеризується загальними змінами морфологічної будови організму. У підлітків спостерігається інтенсив ний ріст скелета . У дітей обох статей дозрівання стосується спочатку внутрішніх органів, а потім тіла. У дівчаток розширюється таз, а пле чі залишаються вузькими, у хлопчиків - зворотні пропорції: збільшення ширини плечей, таз залишається вузьким. Дане співвідношення є класич ною морфологічною ознакою для оцінки пубертатного розвитку.

Паралельно росту скелета відбувається розвиток маси тіла, мускуль ної і жирової тканин, що призводить до зовнішніх статевих відмінностей між хлопчиками і дівчатками. Серед ній вік появи перших менструацій припадає на 13 років (індиві дуальний діапазон від 10 до 16,5 років). Пубертат характеризується також гормональною активністю. Гормо нальна регуляція здійснюється на різних рівнях: ендокринних залоз, гіпо фізу, щитовидної залози, які починають виділяти гормони росту і статеві гормони. Гіпоталамус є основним, відповідальним центром за емоційну поведінку.

Основні структурні і функціональні зміни в головному мозку завер шуються до 14 років, коли він досягає свого кінцевого обсягу і ваги. Співвідношення ж між сірою речовиною та нейронами набуває свого кінцевого рівня розвитку приблизно у 18 років.

У зв'язку зі швидким розвитком у період пубертату всіх систем орга нізму виникають труднощі у кровопостачанні мозку та функціонуванні серця, легенів. Останні хоч і розвиваються в цей період, але не встигають досягнути такого рівня, щоб повноцінно забезпечити роботу організму. Тому для підлітків характерні перепади м'язового і судинного тонусів. Такі перепади викликають швидку зміну фізичних та емоційних станів. Підліток спроможний годинами ганяти м'яч чи активно рухатися в такт популярній музиці, але, у відносно спокійний період, може відчувати се бе дуже стомленим. Емоційний фон у підлітковому віці характеризується нестабільністю.

Емоційна нестабільність підсилює статеве збудження. Більшість хлопчиків усвідомлюють джерела цього збудження, у дівчаток більше індивідуальних відмінностей: одні з них відчувають статеві збудження, інші мають невизначені відчуття, які пов'язані із задоволенням потреб у підтримці, самоповазі, любові. Разом з цим, важливим моментом стате вої самосвідомості підлітків стає статева ідентифікація.

Усвідомлення і переживаний статевої ідентичності передбачає наяв ність у підлітків певних зразків, тобто уявлень про найбільш привабливі і значущі якості особистості чоловіка і жінки, які виявляються в багатьох сферах життєдіяльності індивіда. Дані зразки включають як незалежні від статі моральні установки, стереотипи поведінки, так і специфічні, що пов'язані з розрізненням форм взаємостосунків чоловіків і жінок у сус пільстві, діяльності, побуті. Слід підкреслити, що поняття статевої іден тифікації в підлітковому віці розглядається в сукупності з проблемами родової ідентичності і статевих ролей.

Статева роль - це уявлення про себе, як про істоту чоловічої чи жі ночої статі, в термінах установок і поведінки, що проявляються в соці альних ситуаціях. Засвоєння статевої ролі припадає на короткий період між пубертатом і початком дорослості. В перехідному віці соціальний тиск дорослих і групи однолітків вимагає від підлітка прийняти соціаль но схвалювану статеву роль з усім набором властивих їй поведінкових характеристик.

Статева роль інтегрує в собі специфічні особливості індивіда, як представника конкретної статі. Це визначається у хлопчиків у проявах мужності (маскулінності), а у дівчаток - жіночності (фемінінності). Від своєчасності і повноти процесу опану вання статевої ролі через формування психологічних рис маскулінності і фемінінності залежить у підлітків впевненість у собі, цільність пере живань, визначеність установок і, в кінцевому рахунку, ефективність спілкування та взаємодій з оточуючими.

Результати сучасних наукових здобутків з проблеми динаміки статевої поведінки та установок під літків вказують на те, що сексуальність стає досягненням їх самосвідо мості і включається в підлітковий досвід. Різні лінії аналізу засвідчують, що сексуальний досвід послідовно набувається підлітками протягом пе рехідного віку і будується під впливом змінних соціальних норм. Уста новки і сексуальна поведінка підлітків змінились в ході останнього деся тиліття. На це вплинули не тільки явище акселерації, але й нові соціальні нормативи суспільства. Особливо відчутні тендерні (статеві) відмінності у цих питаннях у дівчат, порівнюючи із хлопцями. У перших аутоеротична і гетеросексуальна активність помітно зросла.

Сексуальна поведінка підлітків - це поведінка пошуку смислу сексу альних символів. Адже в період пубертату підліток починає засвоювати значення сексуальних жестів і випробовувати ті стратегії поведінки, які стають своєрідним «місцем зустрічі» уявного сексуального життя і про явів еротизму в міжособистісних взаємодіях. У цілому, сексуальний роз виток підлітків є динамічним процесом, ямні призводить їх до набуття і ускладнення вмінь виражати еротичний зміст через соціальну поведінку. Слід підкреслити, що переважно у підлітковому віці відбуваються най глибші зміни психосексуальної свідомості особистості.

3. Розвиток пізнавальної сфери учня середнього шкільного віку

Новий тип розвитку психічних функцій в даному віці полягає в утворенні нових зв'язків, нових взаємозалежностей, нових структурних поєднань між мисленням, пам'яттю, уявою, почуттям, волею та ін.

Мислення. Багато особливостей поведінки підростаючої людини залежить від когнітивного (розумового) розвитку в цей період життя. Перші кроки якісних перебудов характеризуються тим, що мислення стає менш пред метним і наочним. З мислиннєвою діяльністю відбуваються зміни, які ви значають перехід до абстрактного і формального мислення. Стає можли вою класифікація неоднорідних об'єктів, аналізуються нові сполучення предметів і категорій, вживаються в мовленні абстрактні висловлювання, висуваються різні ідеї, що співставляються одна з одною різними спо собами. З'являється логічна система, на основі якої пов'язуються фак ти життя, що дозволяє підлітку аналізувати, узагальнювати і конкретизу вати ситуації, події, явища незалежно від реальних обставин. Особливим досягненням можна вважати оволодіння здатністю систематично буду вати гіпотези, робити висновки і експериментально перевіряти, в разі необхідності, їх істинність.

Підліток стає здатним не тільки проектувати можливе, але може «під німатися» над дійсністю методом планування і контролю своїх вільних фантастичних побудов, він навчається рефлексувати на свої розумові дії та операції і переживати від цього інтелектуальні почуття. Виникає реф лексія з приводу власних думок, що дає можливість розрізняти протиріч чя між словом і вчинком. Мислення використовує нові можливості для створення ідеалів, які не обов'язково реалізуються в діях. Підліток може думати одне, а говорити інше. Може виробити ідеали сім'ї і намагати ся висунути претензії до світу дорослих і, навіть, здійснити бунт проти них. Це значною мірою результат нової здатності мислительного процесу - оперування ідеальними формами.

Розвиток інтелектуального потенціалу підлітка та його досягнення в навчальній діяльності вказують на те, наскільки він здатний оволодіти рівнем теоретичного мислення.

При визначенні у підлітків особливостей розвитку мислення, було враховано вищий рівень його розвитку - прагнення відкрити реальне в можливому, вміння формувати гіпотезу, здатність оперувати символами, можливість абстрагуватися від конкретного, засвоєння комбінаторного аналізу і зворотності суджень, здатність до інтелектуальної та особистісної рефлексії, вміння підпорядковувати судження формальній логіці, відкриття ідеальної форми. Але в дійсності багато підлітків ще продовжу ють залишатися на рівні розвитку конкретних мислительних операцій. Це може бути зумовлено індивідуально-типологічними особливостями розвитку, що через певний час все ж призведе до вікового співвідношен ня показників мислення. Інших чинників, які зумовлюють відставання в розвитку мислення, існує дуже багато. Це і різні соціальні умови, і гене тичні особливості, і особистісна позиція самого підлітка. При незацікавленій позиції до розумової активності знижується її значущість і праг нення до навчальної діяльності. І піліток може зайняти пасивну позицію, що викличе байдужість (зовнішню і внутрішню) до мислення як форми інтелектуальної активності. Тільки усунення чинників, які затримують мислительний розвиток підлітків, обумовлять у подальшому їх прагнен ня до розвитку інтелектуальної сфери, до здійснення рефлексії своїх та чужих розумових дій. Адже у цьому віці престижно бути успішним в ін телектуальній діяльності.

Перцептивний розвиток пов'язаний з тим, що підліток від опану вання графічних образів, які були представлені на уроках малювання, переходить до засвоєння графічних схем, які порядують на уроках крес лення та географії. Виникає нова можливість - читання графічних схем: планів, креслень, географічних карт. Графічний образ включає зорові образи предмета, уявлення про те, як предмет повинен бути зображе ний, а також рухові уявлення про зміни в предметі у зв'язку з розташу ванням, світлотінню та ін.

Ускладнення сприйняття графічного образу предмета пов'язане з візу альним та інтелектуальним реалізмом. Перший надає можливості створю вати графічний образ, що виникає при безпосередніх, візуальних вражен нях від предмета, другий - при узагальнених знаннях про цей предмет.

Поряд із засвоєнням сенсорних еталонів (форми, кольору), підліток оволодіває вмінням бачити оточуючий світ у відповідності з власними почуттями, які звільняють його від кольорових та інших штампів (трава - зелена, небо - синє, сніг - білий).

Завдяки таким досягненням у розвитку перцепції у підлітків погли блюється сприймання форми поетичної мови. Для них стають зрозуміли ми призначення кожного елементу даної форми, кожний її акцент. Однак розвиток сприймання відбувається не за лінією кількісного збільшення числа ознак поетичної форми, а за якісною зміною - смисловою будо вою і спрямованістю сприймання. Внутрішньо в останньому виникає все більше зв'язків і воно стає більш цілісним. З'являється здатність сприй мати емоційну значущість поетичної форми. Наприклад, підліткам почи нають бути доступні нестандартні поетичні форми Л. Костенко: «сутені юча трава», «піщана тиша», «мельхіорове літо», «скошена туга», «білий сміх», «чорні сльози».

Формується уявлення про поетичний стиль. Критерії оцінки текстів набувають цілісного характеру. Тексти оцінюються з точки зору як фор ми, так і змісту. Дослідженнями установлено, що поряд з диференціа цією когнітивних структур сприймання в цьому віці йде процес його смислової інтеграції, який обумовлює розуміння зв'язку форми і змісту. Такі особливості розвитку перцептивної сфери дають можливість підліткам бачити поетичні тексти в багатстві їх смислових нюансів і тонкощів. Підлітки здатні опановувати не тільки смисловий бік елементів творів, але й отримувати від цього естетичну насоло ду, у них формується почуття естетичного сприймання прекрасного.

Дедалі більше розвивається цілеспрямованість і активність сприй мання. Поглиблюється повнота і точність сприймань, вдосконалюється спостереження. Ускладнюються окремі види сприймань, зокрема такі, як сприймання простору, часу, сприймання тексту, картин, музики.

Пріоритетне місце в підлітковій субкультурі належить сприйняттю музики. Масовим попитом у підлітків користується музика великих час тот (поп- та рок- музика). При цьому і класичний жанр має свою представленість в молодіжній аудиторії. Сприйняття музики викликає в орга нізмі підлітка фізіологічні зміни (підсилює метаболізм, стабілізує мус кульну енергію, змінює кров'яний тиск, емоції). Завдяки експресивності, ритміці, музика через тілесні рухи, танці дозволяє підліткам знижувати емоційні реакції: хвилювання, афекти, неусвідомлені переживання.

Сьогодні дослідження впливу музики на фізіологію і психіку люди ни продовжуються. Виявляється, що підлітки найбільш сензитивні до її впливу. Саме дана вікова категорія прагне сприймати музику на вищому абсолютному порозі чутливості. Музика занурює підлітків у залежність від висоти, сили, темпу і створює для них складну гаму слухових, тілес них відчуттів та соціальних переживань. Цікавими виявилися експрес-дослідження, які проводилися вченими у великих рок-залах Японії. При опитуванні підлітки стверджували, що під час сприйняття рок-музики вони отримують значне за силою задоволення - «кайф» і, занурюючись у музику, втрачають реалії буття і навіть самих себе. Те, що відбувається з підлітками, захопленими рок-музикою, - це явище, що демонструє по чатковий рівень сприйняття музики. По суті, він пов'язаний з переживан нями ритму і великих частот музичних звуків у сполученні з тілесними рухами. Це явище вікового характеру, а тому в подальшому, в дорослому віці, люди перестають тяжіти до даного жанру музики.

Поряд з цим, у окремих підлітків існує схильність до сприйняття кла сичної музики. Основні музичні здібності створюють ядро музичного сприйняття та формують спеціальну здібність - музичний слух. В характеристиці перцептивного розвитку в підлітковому віці слід відмітити те, що між підлітками існує виразний розрив в опануванні культурою сприймання різних видів мистецтва: художніх творів, картин, музики, театральних вистав тощо.

Пам'ять. Процес оволодіння у підлітковому віці більш складною системою знань впливає на розвиток мимовільної і довільної пам'яті. Новий фактичний матеріал, якому притаманні початки теорії кожної науки, ставить вищі вимоги до пам'яті, порівняно з молодшим шкільним ві ком. Засвоєння такого матеріалу потребує переходу від конкретно-ло гічної пам'яті до абстрактно-логічної. При цьому у деяких підлітків мо же зберігатися тенденція до механічного запам'ятовування навчального та іншого матеріалу, що викликає труднощі в його розумінні. Між тим, більша частина підлітків здатна керувати своїм довільним запам'ятову ванням. Здатність до останнього повільно, але постійно зростає.

У середині підліткового віку спостерігається найбільш швидкий темп у розвитку пам'яті. При цьому перебудовується смислова пам'ять, яка набуває опосередкованого і логічного характеру. Відбуваються істотні зміни в перебігу логічної пам'яті. Вони підпорядковуються установкам: засвоїти, зрозуміти, розібратися і запам'ятати матеріал. Узагальнені при йоми логічної пам'яті дають можливість підліткам запам'ятовувати по яснення, основні факти, пов'язані з доведенням, судження, умовисновки, тощо. А процес оволодіння усним і писемним мовленням призводить до того, що дослівне відтворення замінюється вільним відтворенням, тобто переказом своїми словами істотного, суттєвого у матеріалі. Пам'ять по чинає характеризуватися достатньо високим рівнем оволодіння складною системою узагальнених знань та вмінням його розуміти і запам'ятовува ти. Поряд з формою (опосередкованість, логічність) змінюється і зміст матеріалу, що запам'ятовується. Більш доступним стає запам'ятовування і збереження абстрактного матеріалу. Пам'ять спирається на опосередко ваність, привласнені знакові системи, перш за все мови.

Мова. Підліток інтуїтивно підходить до того, що мова як знакова система дозволяє відображати довкілля та фіксувати певні погляди на світ. В цьому віці починають цікавити правила вживання тих форм мовлення, які викликають труднощі у написанні чи висловлюванні. Буває так, що підліток не уявляє, як написані або виразити власні думки. Однак це не означає того, що він не знає рідної мови. Здебільшого це помітно при сприйнятті мовлення інших людей. Підліток легко схоплює нестандартні або неправильні форми мовлення у своїх батьків, вчителів, знаходить по рушення мовленнєвих правил в газетах, книгах, виступах дикторів радіо чи телебачення. У таких випадках почуття гумору знімає напруження від постійної уваги до реалій мовлення.

Мова є наймогутнішим засобом пізнавального розвитку підлітків, оскільки вона існує в усному і писемному вигляді. Навчання у школі стає тим фактором, який якісно змінює напрямок мовленнєвого розвитку. Процес виконання навчальних завдань потребує звернення до словни ків і довідників. У них підлітки уточнюють значення слів, їх правильне вимовляння, з'ясовують для себе питання орфографії та стилістики, що допомагає їм включати словесні означення в синтаксичний контекст. Са ме систематичне вивчення рідної мови допомагає відволікати предмет від слова. Це призводить до такої ситуації в мовленнєвому розвитку, ко ли мовленнєві знаки перестають сприйматися як властивості визначених речей. Слово як знак відкриває шлях до опанування символічними про цесами та теоретичним мисленням.

Констатуючи вищий рівень мовленнєвого розвитку, необхідно відмі тити значну дистанцію, яку проходять підлітки, котрі опанували таким рівнем, від тих однолітків, які не змогли піднятися до нього в силу пев них обставин. Добре відомо, що для певної частини підлітків читання класичної та сучасної літератури підмінюється переглядом відповідних екранізованих художніх творів або переглядом розважальних телевізій них програм. За статистичними даними, читання молодіжних журналів чи періодичної преси у переліку захоплень та інтересів підлітків займає останнє місце.

Крім того, у підліткових об'єднаннях (частіше у неформальних гру пах) підлітки досить часто відходять від мовної норми, користуючись сленгом. Сленг - варіант розмовного мовлення, в тому числі з експресивно прикрашеними його елементами, який не співпадає з нор мами літературної мови.

У підлітків виникає особливий тип спілкування, що неприпустимий у звичному житті. Таким чином реалізується потреба в автономності не тільки територіальній, але й знаковій, що надає особливого смислу їх об'єднанням. У них виробляються особливі форми сленгового мовлення, які зменшують міжіндивідуальні дистанції і надають пафосу карнавалу, «іншого життя» для підлітків. В умовах сучасності одним з небезпечних способів порушення соціальних заборон стало використання у підлітко вій культурі нецензурних слів. Підлітки, які використовують мат, вважа ють себе звільненими від табуйованих культурою слів, від пресингу, пе редбаченого контролем мовлення.

Входження в реальність знакових систем мови стає для підлітків вхо дженням у комунікативну діяльність. Вони проходять тривалий шлях у розвитку самосвідомості, засвоюючи систему знаків людської мов леннєвої культури. При цьому одні з них проходять шлях очищення від небезпечної маси «відходів» виробництва мови, інші ж, навпаки, заван тажують себе цією масою.

Уява. У перехідний вік існує лише одна психічна функція, якою підліток оволодів так, що в змозі довільно нею керувати. Такої самостійності на буває функція уяви, завдяки активній, внутрішній, перетворюючій ді яльності. Підліток здатний оперувати мислительними завданнями мате матичного характеру, значеннями і смислами мови, змістом прочитаних оповідань, географічним простором, історичними подіями, логікою по будови дедуктивних умовисновків, поєднуючи при цьому дві психічні функції - мислення і уяву.

Внутрішні і зовнішні проблеми, які виникають з реалій життя, підліт ки можуть переносити в уяву. Це зменшує час перебігу стресів, знижує емоційні напруження, націлює думки на пошук позитивного вирішення проблемних ситуацій. У критичні моменти підліток може будувати влас ний уявний світ, де створює особливі стосунки із дорослими і однолітка ми. В уяві він програє одні і ті ж сюжети, переживає одні і ті ж почуття доки не зникнуть його внутрішні проблеми.

Події, що відбуваються в уяві підлітків, опосередковані образами ре альної дійсності, образами загальнолюдської культури. Однак, реальність уявного світу підлітка суб'єктивна - це тільки його реальність. Підліток суб'єктивно і довільно скеровує перетворення свого внутрішнього світу, оскільки він досконало вже молодіє імажинативними (від англ. - об раз) діями. Дії з образами уяви приносять йому задоволення, бо він може володарювати над часом, отримувати вільну зворотність в особистісному просторі, бути звільненим від причинно-наслідкових зв'язків у просторі соціальних відносин реального буття людей. Така свобода проживання у внутрішньому просторі просуває підлітків у психічному розвитку.

Вільне сполучення різноманітних образів, побудова нових образів з новими смислами розвиває у підлітків творчу уяву. Про розвиток у них креативного потенціалу засвідчують продуктивність, оригінальність, са мостійність процесу уяви, а також зміна домінування її видів: від мимо вільного (пасивного) до довільного (активного), від репродуктивного до творчого. Ряд форм активної уяви підлітків закономірно змінюють одна одну. Так, вільну фантазію молодшого підлітка витісняють у кінці підліт кового віку «реалістичні» мрії і різні види творчості.

Розвиток уяви підлітків може впливати на пізнавальну, емоційно-во льову сферу та на становлення особистості в цілому. Підліток годинами може фантазувати, як на нього хтось подивився, які слова йому були сказані, уявляти досить нереальні способи свого тріумфу або помсти образнику. А ті, які мають проблеми, ідентифікують себе в уяві з персо нажами фантастичних книг чи кінофільмів. Здатність в уявленнях «вхо дити» в образ ідеалізованого героя допомагає їм вирішувати проблемні ситуації, усувати перешкоди, що заважають у спілкуванні чи взаємосто сунках з оточуючими.

Для підлітків соціальний світ, в якому вони живуть існує апріорі (від лат. - знання, незалежне від досвіду). Це природа, предмети, соціум, в яких підліток не почуває себе діячем, здатним змінювати довкілля. І його перестає влаштовувати світ таких відносин. Він починає шукати в цьому світі своє місце. Між тим життя підлітка залишається переважно шкільним і реально він виключений із суспільної діяльності як такої. Це станови ще примушує підлітка до реалізації почуття діяльнішої сили переважно в уяві. На основі самооцінки він установлює своєрідність такого положення, яке психологи визначають як «феномен включеної невключеності». Спе цифіка цього положення полягає в тому, що більшість бажань, ціннісних орієнтацій та ідеалів підлітка реалізуються тільки у мріях і не можуть бути дійово включені в реальне буття. Суперечливість такого положення у дея ких підлітків може виражатися в акціях підліткового вандалізму в природі, у громадських місцях загального вжитку, в асоціальних витівках, в необмеженому потворстві тощо.

В окремих випадках підлітки, захопившись задоволенням «вільного літання» в уяві, можуть потрапити в пастку. З'являється «витіснення» всього того, що не влаштовує їх, яке поєднується з прагненням відокре митися, сховатися за «уявний екран» від зовнішнього світу. На такому рівні оперування уявою може причаїтися психогенна основа підліткового аутизму - занурення в світ уявних переживань з послабленням контакту з реальністю, з відсутністю прагнень до спілкування з рідними, дорослими і однолітками.

Отже, уява може збагачувати життя підлітка, поєднуючись з творчим мисленням, і ставати істинною креативною силою його особистості, але може і відчужувати його від реального на користь уявного світу, значно обмежуючи розвиток пізнавальної діяльності.

Увага. Необхідною умовою успішного розвитку вищих психічних функцій може бути виховання уваги у підлітків. Особливо важлива її роль у про цесі навчання. Дуже часто нерозуміння підлітками нового матеріалу, по гане запам'ятовування, неможливість логічно ув'язувати судження, здій снення помилок при виконанні письмових робіт - все це пов'язане з не доліками їх уваги.

Виховання уваги створює такі внутрішні умови пізнавальної діяль ності особистості, які є гарантією розвитку пам'яті, мислення, уяви, по чуттів і волі. У значущій для себе діяльності підліток здатний зосе реджуватися на об'єктах, які подані опосередковано, в уявленнях і мало підтримуються наочними засобами. При зацікавленій позиції виробля ється вміння бути уважним, навіть при заважаючих зовнішніх обстави нах, зростає концентрація і стійкість уваги. Заняття і захоплення, в яких реалізуються ціннісні орієнтації підлітка, створюють умови для вдоско налення вміння розподіляти і переключати увагу та нівелювати слабкий її бік - неуважність. При спілкуванні у референтному оточенні підлі ток може виявляти уважність, зібраність, спостережливість. Уважність у взаємостосунках набуває особистісного і морального смислу. Підлі ток може бути уважним до оточуючих, підмічати зміни в самопочутті та емоційному стані інших людей, вчасно надавати їм підтримку, або у разі необхідності не бути настирливим, проявляти тактовність.

Уважність як своєрідний індикатор інтересів і переваг підлітка може набувати не етичних проявів, якщо його прагнення, бажання чи захоплення (хобі) заборонені чи відторгнуті. Прагнучи продемонструвати образу, непо вагу чи неприязнь до того, хто був тому причиною, підліток може «не помічати» цієї людини. При цьому він розуміє, що неуважність нерідко ранить більше, ніж різкі слова. Може, навпаки, демонстративно і пре зирливо розглядати людину, виявляючи поглядом і мімікою антипатію до неї.

В цілому, підлітковий вік є найсуттєвішим етапом формування уваж ності до людей, як важливої риси характеру підлітка. А розвиток всіх психічних функцій сприяє розширенню пізнавального кругозору, опа нуванню регулятивною стороною поведінки і самодіяльності підлітка, збільшенню його соціального простору, в якому установлюються певні рівні взаємин з дорослими і однолітками.

4. Емоційно-вольова сфера підлітка

Визначені перетворення пізнавальної сфери стають суттєвими пере думовами емоційних змін. В житті підлітків емоції і почуття займають значне місце, про що свідчать особливості їх поведінки. Взагалі, в цьому віці дані психічні функції стають набагато глибшими і змістовнішими.

У більшості підлітків відзначаються емоційна нестабільність і амбі валентність почуттів. Нестійкість емоцій зумовлюється значною невпев неністю підлітка відносно правильності виборів форм поведінки. Хоча нові почуття вже виникли, але вони не набули ще адекватних способів вираження чи точок прикладання. Мотивація підлітків характеризується, з одного боку, прагненням до самостійності і самоповаги, а з іншої - во ни стикаються з регламентаціями, контролем, заборонами і вимогами до рослих. Такий конфлікт часто викликає імпульсивні, нестабільні, інколи важкопередбачувані емоції.

На амбівалентність (суперечливість) почуттів підлітків вказують ба гато дослідників цього віку. Це явище позначається на поведінці, торкаю чись морального змісту вчинків. У залежності від зовнішніх умов функці онування прояв таких почуттів у підлітків може викликати неоднозначне або негативне ставлення до них з боку дорослих. Так, можна спостері гати, як підліток, спираючись на почуття чоловічої гідності і обов'язку, один захищає дівчину і виступає без страху перед фізично сильнішою групою юнаків. Через певний час цей же підліток може безжалісно за бирати гроші чи годинник у слабшого за себе однолітка, радіючи при цьому своєму успіху. Такі факти свідчать про те, що ні одна з потреб не превалює ще достатньо стійко в особистості підлітка, що й викликає амбівалентний прояв почуттів.

Зміни в почуттях підлітків зумовлюються новим їх сстановищем у со ціальному середовищі. Підліток переживає задоволення, коли до нього ставляться як до дорослого, і незадоволен ня, коли вбачають у ньому маленьку дитину.

Підлітки особливо чутливі до того, як ставляться до них однолітки. У взаєминах з однолітками вони найчастіше керуються саме почуттям гід ності. Проте інколи таке почуття виявляється у нерозсудливій, надмірній формі, яка може перетворюватися у свою протилежність. На цьому ґрунті можуть виникати конфлікти. В той же час, можна бачити, як підлітки виявляють емоційну прихильність і ніжність почуттів до тих однолітків, яких вважають своїми друзями.

Інтенсивно розвиваються естетичні почуття. Основним джерелом їх розвитку стають музика, живопис, поезія, художня література. Від цьо го виникають нові переживання, які підлітки пов'язують з життєвими планами на майбутнє, з вибором професії. У цей період може яскраво проявитися перше кохання. Зміцнюється, глибшає і стає стійким почуття дружби. Естетичні почуття спонукають підлітків до сприйняття музики і спроб писати вірші. Між тим дані почуття можуть викликати і різного роду епатажі (від франц. - вражати незвичною поведінкою).

Воля. Важливою новою якістю учнів підліткового віку є самостійність у постановці складних цілей і можливість підпорядковувати їм свої дії і поведінку. Це пов'язано з новою фазою у розвитку волі підлітка. Роз ширення загального кругозору та пізнавальних інтересів, розвиток мо тивації досягнення успіху та уникнення невдач, можливість з власної ініціативи підбирати захоплення, прагнення цілеспрямовано займатися самовихованням - всі ці явища сприяють розвитку в цьому віці таких вольових якостей, як ініціативність, рішучість, витримка, самокон троль.

Дуже розповсюдженим засобом розвитку вольових якостей у сучас них підлітків чоловічої статі є заняття різними видами спорту. Особливу їх прихильність мають бойові єдиноборства, спортивна боротьба, бокс, хокей і футбол. Дані види спорту пов'язані з фізичними навантаження ми, ризиком, а при оволодінні ними необхідно ще виявляти незвичайну силу, мужність, сміливість. Захоплюючись багатьма видами спорту спо чатку заради розвитку вольових особистісних якостей, деякі підлітки у подальшому продовжують ними займатися для отримання високих ре зультатів, що стимулює становлення мотивації досягнення успіхів.

Дівчата більше намагаються трену вати волю в неухильному і постійному виконанні навчальних завдань, побутових обов'язків. Вони більше схильні свідомо користуватися різ ними прийомами керування своєю поведінкою, боротися з поганими звичками, невитривалістю, запальністю, тривожністю і лінощами.

В кінці підліткового віку відмічається тенденція у представників обох статей займатися саморозвитком. Дослідження вчених вказують на те, що у підлітків розвивається здатність критично ставитися до себе, помі чати недоліки своєї поведінки, виникає здатність усвідомлювати власні мотиви та підпорядковувати їм свою поведінку. Процес оволодіння особистісною рефлексією надає можливості користуватися прийомами самопереконання, самонаказу, самодисципліни, саморегуляції та самозаборони і самоприпинення.

Можна відзначити, що багато підлітків оволодівають прийомами са мостійного планування і контролю своєї діяльності. При виконанні склад них навчальних завдань чи доручень вони здатні підпорядковувати свої дії прийнятому плану, який може бути розрахований на кілька тижнів. Здатні вносити корективи у свій постійний режим, розподіляти свої сили відповідно до розміру і термінів завдання. Цими діями підкреслюється наявність у них найважливішої якості волі - організованості.

При достатньо сприятливих умовах становлення особистості підлітка у сім'ї, шкільному середовищі та поза ними відбувається інтенсивне фор мування самостійності, опанування прийомами самовиховання вольової поведінки. Психологи відзна чають, що підлітковий вік є сензитивним для розвитку вольових якос тей особистості. Однак відсутність сприятливих умов розвитку вольових якостей може спричиняти появу у підлітків негативізму, впертості, невитривалості, неорганізованості, імпульсивності поведінки, які характе ризують інший бік їх особисті - слабовілля.

Основною причиною появи у деякої частини підлітків негативізму є серйозні недоліки у ставленні до них дорослих, які вияв ляються в неповазі до особистості підлітка, придушенні її прагнення до самостійності та самоствердження. Ця якість може виявлятися і в ситуа ціях гіпопротекції -- уседозволеності, у схвалюванні, потаканні всім ба жанням і примхам підлітка. У першому випадку підліток демонструє різкий протест проти свавілля дорослих, у другому - виявляє низький рівень розвитку вольових якостей: нетерпимість до обмеження його не вгамовних, незрозумілих поривів. Як наслідок, з'являються зумисні по рушення дисципліни, зриви уроків, грубощі, агресивність і т.п.

Підлітки зі слабкою волею схильні до уникнення складних і важких дій чи праці в цілому, яка потребує пла номірних і цілеспрямованих зусиль. Будь-яку діяльність такі підлітки виконують малими дозами, з перервами, заповненими неробством. При цьому до виконання їх обов'язково систематично стимулюють батьки або вчителі. У них відмічається залежність активності від настрою: не готують уроків, тому що не мають на те бажання. Досить часто резуль тати певних дій і поведінки залежать від нічим не підкріпленої само впевненості в собі.

5. Особливості взаємин і спілкування підлітків з дорослими та однолітками

В підлітковому віці взаємини з дорослими починають будуватися під впливом переживання нових почуттів, які пов'язані з прагненнями до самостійності, дорослості та самоствердження. Підлітки починають відмовлятися від підвищеного нормативною контролю з боку дорослих, відходять від ідеалізованих, надуманих зразків дорослих, починають ак тивно відстоювати свої права на самостійність, висувають власні про позиції у вирішенні значної частини життєвих питань, перестають ви конувати вимоги дорослих щодо змін у їх поведінці. Вони намагаються знизити контроль дорослих щодо себе хворобливо реагуючи на явні чи неявні обмеження їх прав.

У сфері взаємодій процес відокремлення підлітків від світу дорослих першими помічають батьки. Зростання для підлітків значущості нових референтних груп неухильно відображається на контактах з батьками. Підлітки починають більше вільного часу проводити поза сім'єю, рідше супроводжують дорослих під час відпустки, пізно лягають спати і все менше хочуть залишатися вечорами вдома. Одночасно у них знижується готовність бути слухняними і слідувати вказівкам батьків.

Залежно від батьківських уявлень і очікувань щодо власної дитини процес автономності і самостійності може бути прискорений або загаль мований. Так, не існує конфліктів у взаєминах там, де батьки вважають дитину здатною до автономії і сприймають її як сильну, здатну «стояти на власних ногах». Навпаки, батьки, які вважають дитину дуже несамостій ною і залежною, перешкоджають її самостійності.

З точки зору дорослих, характер непорозумінь у процесі емансипації (звільнення), яка виявляється у прагненні підліт ків звільнитися від опіки дорослих, визначають такі моменти: а) велика кількість вільного часу в сучасної молоді порівняно з поколінням батьків; б) краща фінансова забезпеченість; в) широкі можливості в отриманні освіти.

Підлітки, зі свого боку, вважають, що основні розбіжності у поглядах з батьками переважно стосуються одягу, зачісок, успішності у навчанні та захоплень і відпочинку. Крім того, це можуть бути зіткнення поглядів щодо питань еротики і сексу (які актуальні зараз у віці 12-13 років). На пруженість у взаєминах між обома сторонами створюють і такі вимоги батьків до підлітків, як їх охайність, допомога в домашньому господар стві та заборона палити і пізно приходити увечері додому.

Серед причин розбіжностей у поглядах між батьками і підлітками найбільш важливими виступають:

- різниця у досвіді дорослих і підлітків;

- відсутність чітких етапів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності;

- відсутність певних правил, які структурують послаблення батьків ської влади у фазі переходу від дитинства до підлітковості;

- соціальні відмінності, що пов'язані із зіткненням контролюючої ролі дорослих з потребами підлітків у автономії.

Характер взаємин з учителями і суб'єктивне ставлення до них зміню ються протягом підліткового віку. Якщо провідним мотивом взаємин і спілкування молодших підлітків є прагнення отримати підтримку, заохо чення вчителя за поведінку чи навчання, то в середньому підлітковому віці виникає прагнення до особистого спілкування з учителем. З роками підлітків все більше хвилюють особистісні та професійні якості педаго га. При цьому професійні якості педагогів у цілому задовольняють під літків, а особистісні не завжди. Невдоволеність особистісними якостями педагогів сприймається ними частіше всього як проблема «справедли вості» вчителя. Помітно, що з віком складається ситуація нарощування потреби в особистісному спілкуванні підлітків з педагогами і неможли вість її задовольнити.

Незважаючи на зовнішні і внутрішні протиріччя, які існують в між-особистісних взаєминах між дорослими (батьками, вчителями) та підліт ками, останні відчувають потребу в спілкуванні з дорослими.

Результати сучасних досліджень показують, що існують три основних типи взаємин: регламенто ване спілкування, «довірливе» спілкування та неорга-нізоване, випадкове спілкування).

Підлітки в більшості випадків прагнуть до довірливого, нерегламентованого типу взаємин з дорослими. Це створює сприятливі можливості для реалізації такої потреби спілкування, як вирішення характерної для цього періоду проблеми пізнання самого себе, своїх можливостей і свого місця у житті. Переважання в реальності регламентованого типу взаємин перешкоджає розвитку потреби у спілкуванні з дорослими, що спонукає підлітків до пошуку відповідей на виникаючі питання в колі однолітків. Останні, не володіючи достатнім соціальним досвідом та необхідними знаннями, дають суперечливу або неадекватну інформацію і на свій роз суд інтерпретують будь-які факти.

Особливо сприятливими бувають ситуації довірливого, нерегламентованого спілкування, коли дорослий виступає в якості друга. З ним легко проводити час, знаходити теми для розмов, а також займатися спільною діяльністю. Такий тип взаємин допомагає підлітку по-новому подивити ся на світ дорослих і, завдяки йому набути самостверджуючих позицій для власного життя. В результаті цього створюються глибокі емоційні і духовні контакти з дорослими, які підтримують підлітка в складних чи критичних життєвих ситуаціях.

Одним з позитивних досягнень, що виникають у довірливому спілку ванні, є потреба підлітка в емпатії по відношенню до дорослого, яка ви значає прагнення допомогти і підтримані його, розділити з ним радість і горе. Дорослий, який здатний зрозумілі співпереживання і готовий прийняти співчутливе ставлення підлітка до себе, виступає у взаєминах з ним на «рівних» правах. Емпатійний підліток завжди відчуває потре бу поділитися своїми враженнями, розповісти про події свого життя, але йому буває важко зробити перший крок до інтимного спілкування. Для дорослого дуже важливо, у зв'язку з легкою ранимістю такого підлітка, обрати саме нерегламентовану форму спілкування, з метою підтримання довірливих контактів.

Основним змістом спілкування підлітків з дорослими стають питан ня соціальних проблем, взаємостосунках між людьми, моральних оцінок подій і вчинків оточуючих, особистісних взаємин між юнаками і дівчата ми та проблема вибору ціннісних орієнтацій і самоствердження себе як особистості. Серед партнерів по спілкуванню ними виділяються вчителі, батьки, близькі родичі, однолітки, друзі.

Велике значення в цей період мають єдині ви моги до підлітка як в сім'ї, так і в школі.

У випадках, коли вимоги суперечливі, підлітки демонструють протес ти в різних формах, проявляють непокірність з метою змінити такі вза ємини. І дорослі поступово, під впливом домагань підлітків, вимушені переходити до нових форм спілкування з ними. Цей процес далеко не завжди відбувається без психологічних травм.

Спілкування підлітків багато у чому зумовлюється їх настроєм, який протягом невеликого проміжку часу може змінюватися прямо на проти лежний.

Найлегший спосіб досягнути мети - увійти в світ дорослих, - поля гає для підлітка у наслідуванні їх зовнішніх форм поведінки. Для хлопців зразком часто стає та людина, яка веде себе «як істинний мужчина» і воло діє мужністю, сміливістю, витримкою, силою волі і вірністю у дружбі. У дівчат розвивається тенденція відтворювати образи тих жінок, які сприйма ються «як істинна жінка»: старших подруг, привабливих, розумних, попу лярних. Наслідування поведінки значущого дорослого, причому в першу чергу зовнішніх, доступних сторін: в одязі, зачісках, прикрасах, космети ці, особливому лексиконі, манері поведінки, засобах відпочинку і розваг - тобто того, на основі чого можна досягти певного успіху, характеризує реакцію імітації. Оскільки зразками для імітації виступають не тільки до рослі, але і однолітки підлітків, то створюваний ними ідеал буває досить суперечливим. Він поєднує у собі якості як дорослого, так і молодої лю дини, причому не завжди ці якості узгоджуються в одній особі. На думку Р.С.Немова, у цьому полягають основні чинники невідповідності підліт ків власному ідеалу і їх постійні переживання з цього приводу.

При недостатній критичності і несамостійності в судженнях реакції імітації можуть здійснювати негативний вплив на поведінку підлітка. Не гативна імітація виявляється у підлітків тоді, коли для наслідування ви бирається негативний зразок. Часто буває так, що це людина, яка була причиною багатьох страждань і образ підлітка.

У цьому віці спостерігаються реакції гіперкомпенсації - коли підлітки для самореалізації вибирають ті сфери діяльності, в яких необхідно дола ти певні труднощі. У взаємостосунках вони намагаються продемонстру вати, що неуспіх в якійсь одній галузі, вони можуть компенсувати успіха ми в іншій - в такій, де здатні реалізувати свої внутрішні можливості.

Основні труднощі взаємодій з підлітками можуть бути зумовлені по зиціями і стилями спілкування дорослих. На основі узагальнених су джень підлітків психолог М.Кле представив сім видів батьківської влади у спілкуванні:

- автократичний -- підліток не може ні висловити свою особисту точ ку зору, ні бути учасником рішень, які його стосуються;

- авторитарний - підліток може бути учасником в обговоренні проб лем, але батьки приймають остаточне рішення, враховуючи тільки власні думки;

- демократичний - підліток робить свій внесок в обговорення проб леми і може сам приймати будь-яке рішення, однак він повинен повідо мити про це батьків, від яких залежить остаточне рішення;

- егалітарний - ролі практично не диференційовані, батьки і діти «на рівних» є учасниками в прийнятті рішень;

- дозволяючий - підліток займає більш активну і впливову позицію у формуванні рішень;

- попускний - підліток має вибір: інформувати чи ні батьків про свої рішення;

- ігноруючий - батьки не знають про рішення, які прийняв підліток, і він не інформує їх про це.

Отже, зазначені стилі спілкування і виховання, які використовуються дорослими, дають можливість уявити варіанти умов, що створюються для підлітків батьками та шкільними учителями. Саме різноманітність стилів спілкування, яку отримує підліток у повсякденних взаємостосунках з дорослими, навчають його стратегіям спілкування у реальних вза ємодіях між людьми.

Вплив групи однолітків на процес соціалізації дитини розпочинається набагато раніше від початку підліткового віку. Можна стверджувати, що цей вплив проявляється з початком соціального життя дитини і виконує на попередніх та підлітковому віковому етапі схожі функції: можливість розвинути навички, необхідні для адекватних взаємодій з однолітками і здатність розділяти з ними спільні заняття, інтереси і почуття. Група однолітків відіграє провідну ролі, у процесі соціалізації підлітків ще й тому, що взаємостосунки з однолітками своєї і протилежної статі створю ють прототип дорослих взаємин, які можна реалізовувати у подальшому соціальному, професійному і статевому житті. Багато психологів дотри муються позиції, що група однолітків виконує основну функцію у про цесі становлення автономності підлітка та його незалежності. Контакти в ній сприяють побудові нових взаємин з іншими та новому ставленню до самого себе, допомагають підлітку зрозуміти себе, своє призначення, дозволяють пережити почуття ризику і випробовувати сили у ситуаці ях змагання. Підлітки у групі об'єднані спільною потребою звільнення від батьківського контролю, визначення власного статусу та особистісної статевої ідентифікації.