Розвиток підлітка

У відомій концепції Д.Б. Ельконіна підкреслюється думка про те, що для підліткового віку характерний пріоритет дитячої спільноти над до рослою. Саме у групі однолітків створюється нова соціальна ситуація розвитку особистості. В ній підліток засвоює ідеальні форми. Це, перш за все, область моральних норм, на основі яких будуються соціальні вза ємодії. Спілкування з однолітками, на думку вченого, є провідним видом діяльності в цьому віці. У процесі цієї діяльності засвоюються норми мо ралі, соціальної поведінки, в ній створюються стосунки рівності всіх і поваги один до одного. В цей період центр життя підлітка переноситься з навчальної діяльності в діяльність спілкування. Змінюються взаємини з вчителями: для підлітка більш цінним є той статус, який він отримує у колі однолітків, ніж оцінне ставлення до нього з боку вчителя. Набуття нової рольової позиції у процесі спілкування пов'язане зі ставленням од нолітків до підлітка як до дорослої особистості. Завдяки комунікативній діяльності відбувається уявне програвання всіх найбільш складних сто рін майбутнього життя.

Відомо, що в традиційний психології існують три варіанти визначен ня провідної діяльності у підлітковому віці. Так, Д.Б.Ельконін виділяв інтимно-особистісне спілкування, Д.И.Фельдштейн - суспільно-корис ну діяльність, В.В.Давидов - суспільно-значущу діяльність. З одного бо ку, у двох визначеннях присутній один і той же фактор «суспільність». Справді, діяльність як висхідна форма оволодіння новим для даного віку змістом, будується завжди як сумісна, тобто певною мірою як суспільна. З другого - при вивченні підліткового періоду не можна не враховувати прагнення підлітків до спілкування з однолітками.

Існує достатньо емпіричних даних, які підкріплюють ідею, що група однолітків, а, точніше, референтна група, набуває для підлітка найістот нішої значущості. Для нього дуже важливо мати референтну групу, цін ності якої він приймає, на чиї норми поведінки і оцінку він орієнтується. Часто референтна група характеризується певною манерою поведінки, що визначає в ній ознаки певної підліткової субкультури. Субкультура підлітків, як правило, пов'язана з власно створеними нормами, звичка ми, манерами поведінки, які нерідко суперечать пануючим правилам у суспільстві.

Не дивлячись на суворі правила і сформовані кодекси гідності та обов'язків, більшість підлітків прагнуть до референтної групи. Вона створює почуття «Ми», яке підтримує підлітка, закріплює його внутрішні позиції. При всій орієнтації на ствердження свого «Я» серед однолітків, деякі підлітки вирізняються особистісним конформізмом. Конформні під літки залежні від інших і прагнуть викопти все, на то їх штовхає група. Однак, при незадоволеності міжособистісними взаєминами у групі, під літок прагне до пошуку іншої групи, яка більше відповідає його запитам.

Якщо підліток потрапляє в групу з досить високим рівнем соціаль них взаємодій, то це сприятливо виливає на становления його особис тості. В такому середовищі існує взаємна зацікавленість один в одному, а спілкування стає настільки важливим, що підлітки часто забувають про уроки і домашні обов'язки. Свої плани і таємниці вони довіряють не батькам, а кращому другу. При цьому підліток в категоричній формі відстоює право на дружбу зі своїми однолітками, не терплячи ніяких об говорень чи коментарів з приводу не тільки недоліків, але й досягнень друга. Обговорення особистості друга в будь якій формі, навіть у формі похвали, сприймається як посягання на право вибору підлітка, на його самостійність і свободу.

Коло спілкування підлітків не обмежується тільки близькими друзя ми. У підлітків з'являється багато знайомих, приятелів і, що суттєво, ви никає тяжіння до неформальних груп або компаній. Активні підлітки мо жуть одночасно входити в кілька груп, наприклад, у групу, яка склалася на заняттях у спорткомплексі, у групу свого чи сусіднього двору, в одну з мікрогруп класу.

Для підлітків важливо не тільки бути разом з однолітками, спілкувати ся з ними, але й займати серед них задовольняюче їх положення. Для од них це прагнення бути визнаним, популярним і добрим другом, для других - зайняти у групі позицію лідера, для третіх - бути авторитетом у якійсь справі. Аналіз суб'єктивних переживань підлітків засвідчує, що для ба гатьох з них важливе визнання цінності їх особистості в очах однолітків.

6. Ставлення до навчальної діяльності. Мотиви учіння підлітка

Соціальна ситуація як умова роз витку і буття особистості в підлітковий період має принципові відмін ності від ситуацій розвитку в дитинстві. Розбіжність пов'язана не стільки із зовнішніми обставинами, скільки із внутрішніми чинниками. Підліток продовжує жити в сім'ї, вчитися у школі, контактувати з однолітками, але сама соціальна ситуація трансформується в його свідомості у зовсім нові ціннісні орієнтації. Тепер вже інакше розставляються акценти між сім'єю, однолітками і школою.

Саме у підлітковому віці змінюється внутрішня позиція у ставленні до школи і учіння. Якщо у молодших класах діти психологічно захоплені власне навчальною діяльністю, то в період пубертату їх починають при ваблювати, як уже зазначалось, взаємини з однолітками. Ці взаємини ста ють основою внутрішнього інтересу підлітка.

У шкільних умовах, не ігноруючи навчання, підліток особливої уваги надає спілкуванню. Головне місце серед мотивів позитивного ставлення до школи займає мотив спілкування з однолітками, який аргументується та ким чином: ми ходимо в школу не тільки вчитися, але й спілкуватися. Інші мотиви розташовуються в такій послідовності: якість викладання предмету («вчитель може добре пояснювати»), прихильність до своєї школи («хочу вчитися тільки в нашій школі»), контроль за навчанням, що здійснюється в школі («якщо можна було б вчитися вдома, то ніхто нічого б не робив»).

Позитивне ставлення до навчальної діяльності визначається такими способами навчальних дій, які роблять підлітків більш незалежними, більш дорослими у власних очах. Тому для них набувають привабливості самостійні форми занять; так вони легше засвоюють способи розумових дій. З боку вчителя їм імпонує лише його підтримка чи допомога.

В цьому віці виникають нові мотиви учіння: бажання бути освіче ним («вчуся, щоб бути грамотною людиною»), прагнення влаштувати ся в майбутньому житті («вчуся, щоб знайти високооплачувану робо ту»), подальше навчання («мрію вступити до інституту»), прагнення до самоствердження і самоудосконалення («не хочу бути гіршим за всіх», «чим більше знаєш, тим краще ставлення до тебе людей»), необхідність виконувати вимоги батьків («мої батьки примушують мене вчитися»).

Для сучасних умов шкільного навчання більш характерні, нетипові порівняно з 80-ми роками, мотиви учіння. Якщо підліток 70-х і 80-х років розглядав себе як частину суспільства, ставлячи інтереси остан нього вище власних, то для сучасного підлітка головною цінністю є він сам, і тому навіть в мотивації учіння на першому місці опиняються прагнення до саморозвитку і самореалізації. Причому, більшість під літків зорієнтована сьогодні на критерії, які традиційно розглядалися як індивідуалістичні: практичність, прагнення до благополуччя, само стійність поглядів і отримання від життя «свого», бажання бути добрим сім'янином.

Для особистісного зростання підлітка особливої значущості набу вають отримані в процесі учіння знання. Вони стають тією цінністю, яка забезпечує розширення кругозору, що дозволяє зайняти певний статус серед однолітків. Засвоюючи життєвий досвід близьких людей, підліток починає добре орієнтуватися в довкіллі. Вперше у перехідно му віці виявляється самостійна спрямованість на пошук нових знань: разом з однолітками підліток їздить на художні і технічні виставки, в музеї, ходить у театри, відвідує гуртки технічної творчості, мандрує тощо.

Процес засвоєння знань у школі може приносити інтелектуальне за доволення підлітку. Однак, тут існують свої особливості: в школі він не вибирає самостійно знання для освіти. В результаті можна бачити, що деякі підлітки легко, без примусу, засвоюють знання, інші - лише вибір кові предмети. Якщо підліток не бачить життєвого призначення окремих знань, то в нього зникає інтерес до відповідних предметів.

Підліток з високими домаганнями на визнання серед однолітків може досягти такого статусу за рахунок міцних знань. При цьому, для нього, як і раніше, зберігає своє значення оцінка його знань. Звертають на себе увагу деякі висловлювання учнів даного віку з приводу оцінок: «Оцінки допомагають зайняти певне місце в школі»; «Оцінка - показник знань», «Оцінка - стимул». Взагалі, у сучасних підлітків відмічається критичне ставлення до існуючої системи оцінок, хоч ними не відкидається необ хідність оцінки учбових досягнень.

Навчальна мотивація підлітків формується на основі пізнавальних потреб і навчальних інтересів. А для формування в них більш широкого кола нахилів і здібностей велику роль починає відігравати активне випробовування сил в різних галузях трудової діяльності. Такі прак тичні орієнтації зумовлюють можливість особистісного самоствер дження і самовдосконалення.

Підлітки можуть брати участь у різних видах практичної діяльності: в організаційній, суспільно-корисній роботі, в навчально-освітніх заходах, у суспільно-політичному житті.

За обсягом витраченого часу підліток найбільше зайнятий навчанням, якщо він справді вчиться, а не робить вигляд, що вчиться. Але учіння, зберігаючи актуальність, за психологічною роллю не є провідною діяль ністю для значної частини учнів підліткового віку.

Підлітки, прагнучи зайняти значуще місце серед дорослих людей, ви ходять за межі навчальної діяльності, яка виступає для них як обов'язок віку, і шукають собі місце в міжособистісному спілкуванні з приводу ви рішення важливих справ. Сюди входять фізична культура, спільна фізич на праця, спрямована на виготовлення різних предметів, суспільно-по літична діяльність. При цьому помітно, що у підлітків ще недостатньо сформовані такі особистісні риси як працелюбність, відповідальність, терпеливість у досягненні поставлених цілей.

7. Становлення особистості підлітка

Сучасне соціальне буття підлітків характеризується таким багатоохоплюючим арсеналом умов і можливих провокацій для станов лення їх особистості, що дорослі не завжди повністю їх враховують. Так, один підліток може прагнути до найбільш прекрасних досягнень духовної культури, відвідуючи консерваторію, картинну галерею, музеї і різні ви ставки, а інший - може шукати контактів з безпритульними, вивчаючи міру людського падіння і досліджуючи незвідане. Треба наголосити, що в підлітковому віці відбувається незвичне розширення соціальних умов буття особистості: як у фізичному просторі, так і в особистісному - в плані збільшення діапазону духовних випробувань самого себе. Зрозу міло, що це небезпечні прагнення для несформованої особистості. То му цей шлях передбачає обов'язкову підтримку і посередницьку позицію дорослого друга, щоб підліток не «зупинився» в асоціальному просторі, а зміг піднятися до морально-етичних вершин життя.

Розвиток «Я» і набуття ідентичності. В підлітковому віці в процесі формування цінностей, ідеалів, цілей, професійних і особистісних пла нів особливого розвитку набуває складова основа особистості, її «Я». Це організована система поглядів, установок і мотивів особистості, які обу мовлюють її неповторність, незмінність та самототожність. У період дорослішання певної консолідації у структурі особистості досягають і інші її компоненти.

Непростим завданням цей віковий період стає пошук ідентичності, що означає усвідомлення підлітком тотожності самого себе, безперерв ності у часі власної особистості та виникнення, у зв'язку з цим, відчуття, що інші також це визнають. Ідентичність - це стан особистості, а іденти фікація - це процес її формування.

Головною особливістю набуття особистісної ідентичності у підлітко вому віці стає поглиблене вивчення самого себе. Відбувається це завдяки особистісній рефлексії. Вивчаючи свої властивість, розмірковуючи про самого себе у минулому, теперішньому і майбутньому, аналізуючи свої домагання у взаємостосунках і діяльності, підліток реалізує свою потре бу в самоідентифікації.

Специфічність мислення підлітка полягає в тому, що в його індивіду альній свідомості починають будуватися тонкі рефлексії не тільки на ото чуючий світ, але й на самого себе, на свої міркування («Я думаю про те, що я думаю»). Підліток може відійти на якийсь час від захоплень, від спіл кування з друзями і зануритися у самого себе, тобто займатися рефлексією про власний темперамент, характер і можливості. Особистісна рефлексія може продукувати важливі для підлітка відкриття власної персони. Вод ночас підліткова рефлексія відрізняється вільною асоціативністю - думки течуть в різних напрямках залежно від зовнішніх подразників і внутрішніх переживань. Цілісність рефлексії надає виключна спрямованість підлітка на самого себе. Куди б він не прагнув у своїх асоціаціях, він обов'язково повернеться до самого себе - знайде шлях до власної ідентичності.

Процес ідентифікації як з позитивним, так і з негативним у собі стверджує поло ження: «Приймайте мене таким, яким я є!» Це не виклик оточуючим, це нормальне набуття ідентичності.

Рефлексії на себе та інших відкривають підлітку глибини власної не досконалості. І він може потрапити в нелегке становище - в стан психо логічної кризи. Суб'єктивно це важкі переживання. Однак мова йде лише про нормативну кризу, яка, як вже підкреслювалося, поряд з емоційною нестабільністю означає мобілізацію резервних можливостей. У центрі пошуку ідентичності - узгодженість позитивних і негативних пережи вань про самого себе, знаходження відповідей па питання: «Який я? За кого мене приймають? Яким би я хотів бути?» Набуття ідентичності зба гачує підлітка такими знаннями і почуттями, про які він, навіть, і не підо зрював у дитинстві.

Взагалі проходження через власні душевні страждання і збагачення сфери своїх почуттів та думок у процесі набуття особистісної ідентич ності надає підлітку можливості відстоювати своє право бути і вважатися особистістю.

Становлення самосвідомості в цей період визначає певне соціальне зрос тання по відношенню до визначення нової «внутрішньої позиції», в основі якої лежить прагнення бути відповідальним за себе, свої особистісні якості, свої погляди і здатність самостійно відстоювати власні переконання. Під літок сензитивний до свого духовного зростання, а тому він починає інтен сивно просуватися в розвитку всіх ланок самосвідомості. Самосвідомість у цьому віці вже включає в себе всі компоненти самосвідомості дорослої людини. Інша річ, якого рівня вони досягають у своєму розвитку в підлітка і які з них займають центральне місце у структурі його особистості.

Тут необхідно наголосити на тому, що визначення центрального ново утворення підліткового віку має свою історію. До сучасного часу в погля дах психологів існують різні точки зору щодо вирішення цього питання. Так, беручи до уваги позиції найбільш відомих дослідників підліткового віку, слід назвати, такі новоутворення як: відкриття «Я», виникнення рефлексії та усвідомлення своєї індивідуальності, становлення ідентичності, почуття до рослості.

Почуття дорослості виникає на основі розвитку особистісної рефлек сії. Підліток завдяки останній прагне осмислити і переосмислити свої до магання на визнання; визначитися у соціальному просторі - осмислити свої права і обов'язки; переосмислити для себе ретроспективу власного життєвого досвіду, проаналізувати значущість реального - «тут і тепер», заглянути в особисте майбутнє.

Отже, почуття дорослості - це ставлення підлітка до себе як до до рослого, уявлення себе якоюсь мірою дорослою людиною. У зв'язку з цим, у підлітка виникає внутрішнє прагнення (яке в нього постійно закрі плюється) - якомога швидше ствердитися у сим і дорослих. Це прагнен ня створює для нього виключно нову внутрішню, суб'єктивну ситуацію особистісного розвитку..

Нова позиція просуває підлітка по шляху оволодіння всіма доступни ми для нього зовнішніми формами і атрибутами дорослого життя. Під літки копіюють поведінку дорослих, які мають найбільший авторитет в їхньому колі

Як особлива форма самосвідомості, почуття дорослості в цілому ві дображає нову життєву позицію підлітка у ставленні до себе, людей, сві ту; визначає специфіку спрямованості і зміст його соціальної активнос ті; систему нових прагнень та емоційних реакцій. Специфічна соціальна активність виявляється у збільшенні спрямованості до засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, які існують у світі дорослих.

Важливою стороною самосвідомості підлітка виступає також потреба у самоствердженні. Самоствердження - це закономірно виникаючий атрибут соціалізації підлітка, що виявляється в спрямованості його особистості на виділення і реалізацію своєї «самості» (унікальності) в системі соціальних зв'язків. Постійні взаємодії з однолітками породжують у підлітка прагнення за йняти гідне місце серед них. Потреба в самоствердженні настільки силь на, що заради визнання себе однолітками підліток здатний на будь-які вчинки: він може поступитися своїми поглядами і переконаннями, може здійснити дії всупереч своїм моральним установкам. Потребою в само ствердженні можна пояснити і трансформації естетичної сторони образу «Я». Залежно від історичного часу, покоління підлітків стверджуються по-різному. Так, характерним є самоствердження за рахунок зовнішнос ті: підлітки то відпускають довге волосся, то стрижуть його фасонно, то бриються наголо. В одязі віддають перевагу певному стилю. В сучасний час з'явилася нова тенденція: розмальовувати обличчя різними смужками, зображеннями, захисними символами; наносити на тіло татуювання і символічні тексти.

Мотив самоствердження часто визначає психологічну залежність під літка від однолітків. Разом з тим він ефективно може поєднувати егоцен тричну позицію: «Я не такий, як усі».

Полярні позиції визначають суперечливість самоствердження підліт ків, що може демонструвати різне в поведінці: від глибинної ідентифіка ції з іншими до різкого відчуження від них; від альтруїзму до жорстоко сті; від страху смерті до нестямного ризику; від захопленості життям до суїциду. Всі ці позиції можуть переломлюватися в самосвідомості під літка і виступати як умови реалізації його домагань на визнання, як само ствердження.

На процес самоствердження підлітка дуже сильно впливає його са мооцінка. Особливості самооцінки впливають на всі сторони життя осо бистості цього віку: на емоційне самопочуття і взаємини з оточуючими, на розвиток творчих здібностей і на успіхи в навчанні. При низькій само оцінці підліток недооцінює свої можливості і прагне до виконання тіль ки простих завдань, що заважає його самоствердженню. При завищеній самооцінці він може переоцінювати свої можливості і братися за ті спра ви, які не в змозі виконати, що також стає не дуже сприятливим засобом самоствердження.

Сьогодні найбільшу турботу науковців викликають не ті підлітки, у яких самооцінка дуже висока, а ті, в кого вона середня чи низька. На подіб них самооцінках ґрунтуються середні і низькі домагання. Такі підлітки ні до чого не прагнуть, нічого не хочуть, мало на що реагують. Шлях до само розвитку і самоствердження у цієї категорії підлітків закритий. Однак у період дорослішання, у більшості випадків, будь-яка само оцінка має нестійкий характер. Ця обставина робить підлітка мало захи щеним від зовнішніх впливів. Часто можна помітити нічим невмотивовані реакції підлітків на, здавалося б, незначні, але справедливі зауважен ня оточуючих. Такі гострі емоційні реакції спостерігаються тоді, коли в самооцінці підлітка стикаються дуже високі домагання і сильна невпевненість у собі. Цей феномен має назву «афект неадекватності». Підлітки з таким афектом хочуть бути у всьому першими, навіть тоді, коли ця вищість не має для них ніякого сенсу. «Афект неадекватності» не тільки пе решкоджає правильному ставленню підлітка до себе, але й викривляє його зв'язки з довкіллям, виробляє установки на очікування від інших каверз, недоброзичливості. Будь-яку, навіть нейтральну, ситуацію во ни схильні сприймати як погрозливу.

Найбільш яскравим зовнішнім проявом, за яким можна розпізнати цей феномен, виступає неадекватна реакція на свою невдачу. Неуспіх не просто ігнорується підлітком, але, що вражає, може навіть підвищити йо го самооцінку. Замість реального розвитку здібностей, які могли б при вести до успіху, він може створювати надуманий «образ Я».

Саме в період дорослішання людина більше звертається до свого «Я» і прагне самоствердитися. Часто на передній план в само оцінці підлітка виступає фіксація на реальних чи уявних інтелектуаль них і вольових недоліках. Порівняння з однолітками, яке він робить, може також обертатися проти нього. Все це і дає поштовх для розвитку особистісної рефлексії, яка спрямовує як на переживання з при воду власної недосконалості, так і на мотивацію до самовдосконалення, самоствердження і самопізнання.

Головні мотиваційні лінії особистості підлітка пов'язані з її активним прагненням до саморозвитку. Це і самовираження, і самопізнання, і са мовиховання. Самовиховання стає можливим у перехідному віці завдяки тому, що у підлітків розвивається саморегуляція. Дуже розповсюдженим способом саморегуляції сучасних підлітків є спрямованість на розвиток у самих себе вольових якостей. Найбільш активним періодом самовихо вання у підлітків вважається віковий діапазон від 13 до 15 років.

Таким чином, в процесі пошуків свого «Я» (цінностей, ідеалів, погля дів), набуття ідентичності, самоствердження і саморозвитку у підлітків на рівні самоусвідомлення формується система внутрішньо узгоджених уявлень про себе, образів «Я» - «Я-концепція». «Я-концепція» -- це систе ма уявлень про самого себе або «установка відносно власної особистос ті». У перехідний період це є динамічна психологічна величина, яка дуже залежна від глобальних суспільних відносин та змін безпосереднього со ціального оточення зокрема. Формування «Я концепції» підлітка відріз няється від становлення «Я» та ідентичності.

Пізнання себе, своїх особистісних якостей призводить до формуван ня кількох образів «Я». Різні аспекти Я, які виникають у самосвідомості підлітка, відображають різнопланові уявлення про себе - як реальні, так і ідеальні.

Реальні уявлення про власну зовнішність, привабливість чи відсут ність її, уявлення про свій розум, здібності в різних галузях, про силу характеру, комунікабельність, доброту чи жорсткість та інші якості, по єднуючись, утворюють значне нашарування в «Я-концепції» - так зване «реальне Я». «Реальне Я» підлітка завжди пов'язане з оцінним уявленням про себе: когнітивним, вольовим і поведінковим. Для нього завжди важ ливо знати, який він є насправді і наскільки значущі його індивідуальні особливості. Оцінка своїх якостей залежить певною мірою від системи цінностей, які склалися під впливом суспільних інститутів (сім'ї, школи; міста, села; групи однолітків, друзів тощо).

Між тим, «Реальне Я» не передбачає, що в цілому «Я-концепція» підлітка реалістична і позитивна. Адже важливу роль в її формуванні відіграє і власна точка зору, і власна оцінка. Так, дослідження «важких» підлітків, які потрапили в сферу уваги правових організацій, засвідчу ють, що їх уявлення про себе позитивні. Вони виділяють у себе такі якості як: впевненість у собі, тенденцію до ризику, відсутність бояз кості, вміння відстояти себе, прагнення до успіху. Однак усі ці якості розвиваються на фоні негативної «Я-концепції», яка визначає асоціальність поведінки молодих правопорушників.

Особливу значущість для розвитку особистості підлітка має «ідеальне Я». Це самооцінка особистістю підлітка самого себе у від повідності з бажаннями («Яким би я хотів бути»). При високому рівні домагань і недостатньому усвідомленні своїх можливостей «ідеальне Я» може сильно відрізнятися від реального. Підлітком переживається дис танція між ідеальним образом і справжнім своїм становищем, що призво дить до невпевненості у собі, зниження самоповаги. У міжособистісних взаєминах, як правило, такий підліток проявляє образливість, впертість, агресивність. Коли ж ідеальний образ уявляється досяжним, він завжди спонукає до саморозвитку.

Ще одна важлива характеристика свідомості підлітків - висока сензитивність до опанування системою прав і обов'язків. Більшість з них орієнтована на розвиток почуття відповідальності за себе та інших, на необхідність самостійно приймати рішення в повсякденному житті, в екстремальних ситуаціях, а також на здійснення громадянського вибору.

«Підлітковий вік - це період, коли людина «проростає» з дитинства у новий стан, переживаючи початок становлення своєї особистості.

Тенденція до особистісного зростання починає проявлятися саме у підлітковому віці, коли людина, відкриваючи себе, докладає зусиль до становлення своєї індивідуальності.

8. Криза підліткового віку

Окремо слід зупинитися на підлітковій кризі, яку пов'язують з ду ховним зростанням особистості підлітка і зміною її соціального статусу.

Сама підліткова криза не має симптомів хвороби, але може у гострій стадії сприяти виникненню екстремальної ситуації і визначити розвиток психопатій, акцентуацій, неврозів.

У підлітковому віці в особистості з'являються різні проблеми, і вона не завжди буває спроможна виробити відповідно новій соціальній ситу ації розвитку механізми подолання труднощів. Підліткова криза об'єд нує в собі різні види поведінки і переживань, які пов'язані з труднощами особистісного зростання. Найчастіше вони характеризують кризу іден тичності. Останню можна розглядати як реакцію на втрату статусу ди тини, на глибоку невідповідність біологічних можливостей соціальним, на невпевненість у своїй компетентності у багатьох питаннях життя. Підлітки починають «пошук себе», ставлячи вічні питання: Хто я? Для чого я? Яким я хочу бути? Яким мене бачать інші? Найважливішим фак тором, що впливає на виникнення кризи ідентичності, стає особистісна рефлексія на свій внутрішній світ і глибока незадоволеність собою.

Багато підлітків відчувають сумніви у наявності в себе власної індиві дуальності, інколи можуть сприймати себе «як копію» іншої людини. Ці побоювання часто призводять до неприйняття соціальних зразків, у тому числі батьківських і вчительських.

Реакції протесту проти авторитетів можуть мати генералізований ха рактер і бути спрямовані проти сім'ї, школи, інститутів соціалізації. Зміст їх - протистояння авторитетам (батькові, вчителю, тренеру), існуючим порядкам, структурі соціальних норм. Інколи спостерігається відмова від опору і уникнення його, що сприяє входженню до псевдорелігійних спільнот або неформальних угруповань.

Криза особистості в період дорослішання може бути пов'язана з пе реживанням «відчуження». Під останнім розуміють зміни у сприйнят ті самого себе (деперсоналізація), інших людей або оточуючої дійснос ті. Для деперсо-налізації характерна тривога, пов'язана зі змінами власного тіла. Підліткам здається, що їх руки і ноги значно збільшилися, пропорції обличчя порушилися, зріст або дуже малий, або занадто високий і т. ін. Дехто відчуває сумніви у реальності власної осо бистості. Щоб позбутися таких переживань, вони виробляють «істинні» поведінкові ритуали, що дозволяють впевнитися у реальності своїх дій і самого себе. Наприклад, можуть годинами не відходити від дзеркала, уважно розглядаючи своє обличчя і все тіло. Деперсоналізація у межах підліткової кризи виступає і як переживання відірваності від зв'язків з людьми, цінностями і світом. Підлітки можуть скаржитися на те, що їх ніхто не розуміє, що вони самотні, не знайшли свого місця у житті, не за слуговують на повагу, не мають власного “Я”.

Актуальним стає порівняння з однолітками. Уважно спостерігаючи за ними і постійно порівнюючи себе з іншими, підліток часто перебіль шує свої справжні фізичні недоліки. Заниження самооцінки, зумовлене переживаннями з приводу надуманих недоліків образу фізичного «Я», призводить до появи «комплексу Терзіта». Існують значні індивідуальні відмінності у проявах цього комплексу. У дуже чутливих підлітків мо жуть виникати важкі кризи самооцінки, хоча в інших їх однолітків, на віть значні дефекти тіла (диспластична фігура) не викликають «комплек су Терзіта».

У багатьох підлітків переживання кризи пов'язане із зовнішніми проя вами негативізму та егоцентризму. Негативізм - це відносно нетривалий за часом емоційний стан, який проявляється у діях і вчинках підлітка, що не несуть ніякого смислу. Точніше, це протидія іншому та невмотивовані протистояння дорослим (частіше батькам).

Швейцарським психологом Ж.Піаже був відкритий феномен «вер бального егоцентризму», суть якого надалі у роботах вченого була уточ нена і пов'язана з фактом пізнання речей, інших людей і самого себе.

Це певна спонтанна розумова позиція людини. З одного боку, егоцен тризм - це відсутність розуміння відносності пізнання світу, а з іншо го - це позиція неусвідомленого приписування якостей власного «Я» і власної перспективи речам та іншим людям. У такій позиції людина не здатна «вийти» з власного «Я», щоб знайти своє місце в системі взаємин з людьми.

Підлітковий егоцентризм являє собою неадекватно сильну сконцентрованість на власній особистості. Егоцентричні підлітки вирізняються переоцінкою своїх здібностей і можливостей, надлишковим честолюб ством, надмірними і необумовленими очікуваннями у ставленні до ото чуючих. Так, у взаєминах з оточуючими в егоцентрика спостерігається перебільшена сконцентрованість на собі, яка виявляється у почутті влас ної виключності і завищеній самооцінці, які досягають ступеня гротеску. Він може виявляти нечутливість до близьких, гостро реагувати на кри тику, заздрити успіхам оточуючих. Для його самооцінки властиві часті коливання між переоцінкою себе і відчуттям неповноцінності. У пере важної більшості підлітків егоцентризм має тимчасовий характер і не до сягає значної виразності, але в декого може загострюватися і переходити в нарцисячу (від грец. narcissus - самозакоханість) кризу.

Підлітковість - період відчайдушних спроб «пройти через усе». При цьому частина підлітків, потрапивши у залежність від психосексуальних потреб, починає сильно нервувати. Такі відчуття частіше всього мало-усвідомлені, проте підсвідомо вони створюють велику напруженість, з якою підліткам важко справлятися. Невпевненість і сумніви цієї категорії підлітків, які пов'язані зі становленням власної сексуальної самосвідомо сті, часто приводять їх до важкої кризи. Однак такі переживання, як пра вило, не призводять до частих статевих контактів, оскільки характеризу ються страхом того, що їх власний статевий розвиток не відповідає віко вій нормі. Сумніви підлітків обертаються навколо багатьох питань: чи не перевищують мене інші підлітки (друзі) у статевому розвитку? Можливо, я не викликаю статевої зацікавленості у протилежної статі? Можливо, мої статеві потяги повинні бути сильніші? Можливо, що вже давно пора вести регулярне статеве життя? Чи не є небезпечною мастурбація? Чи не має у мене ненормальних сексуальних нахилів?

Деякі підлітки можуть достатньо легковажно ставитися до людських слабкостей та заради інтересу чи «допитливості» пробувати вживати ал коголь і наркотики. В результаті це може призвести до психологічної за лежності, коли джерело «допитливості» переростає у предмет фіксованих потреб. На такому фоні, рефлексуючи власне «падіння», підліток нерідко перетворює його у форму свого самоствердження, уникаючи тим самим почуття втрати себе, своєї особистісної кризи. Криза в період сходження до дорослості є досить розповсюдженим явищем, але часто буває так, що її сприймають неадекватно: або недооцінюють, або, навпаки, вважають уже небезпечною. Важливо вчасно виявити її і правильно кваліфікувати. Адже в одних випадках вона закінчується спонтанно, в інших - для ста більної інтеграції особистості необхідно використати допомогу спеціа лістів (психологів, психотерапевтів), які допоможуть підлітку справитися з новими і важкими для нього особистими переживаннями.

Размещено на Allbest.ru