Психологічні особливості розвитку професійних інтересів старшокласників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Інститут соціології, психології та управління

Кафедра теоретичної та консультативної психології

Курсова робота на тему:

«Психологічні особливості розвитку професійних інтересів старшокласників»

Студентки 4 курсу, 40-зПС групи

Спеціальності «Психологія»

Попової Анастасії Олегівни

Київ - 2016



ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичний аналіз проблеми професійних інтересів старшокласників

1.1 Загальна характеристика психічного розвитку у ранній юності

1.2 Учбово-професійна діяльність та професійні інтереси старшокласників

1.3 Чинники професійного самовизначення учнів старшого шкільного віку

Висновки до першого розділу

2. Експериментальне дослідження особливостей професійного самовизначення юнаків

2.1 Організація та методика проведення дослідження професійних інтересів у ранній юності

2.2 Результати вивчення професійної спрямованості та професійних інтересів старшокласників, їх роль у процесі професійного самовизначення

2.3 Форми психолого-педагогічної допомоги випускникам при виникненні труднощів у виборі професії

Висновки до другого розділу

Висновки

Список використаних джерел



ВСТУП

Актуальність дослідження. Соціальні та економічні трансформації, що відбуваються останніми роками в українському суспільстві, зумовлюють наявність широкого кола особистісних та міжособистісних проблем, які вимагають кваліфікованої фахової психологічної допомоги. Тому постійно підвищується попит на психологічні послуги в різних сферах суспільної діяльності, а, отже, зростають потреби та вимоги до системі професійної підготовки кадрів. Одним із аспектів цієї проблеми є завдання підвищення ефективності процесу підготовки фахівців у вищих навчальних закладів (ВНЗ) на загальних принципах гуманізації особистісно-орієнтованої освіти, що зумовлює врахування особистісного потенціалу підлітків відповідно до вимог обраної професії, до особистості самого старшокласника як суб'єкта взаємодії.

Таке підвищення вимог означає і зростання ролі відповідності особистості фахівця, вимогам його професійної діяльності. Враховуючи, що спектр особистісних рис і провідних тенденцій підлітків надзвичайно широкий, постає проблема визначення тих, мінімально необхідних якостей особистості для кожної окремої професії.

За даними зарубіжних авторів лише приблизно одна третина фахівців, котрі здобули освіту, можуть працювати в галузі обраного профілю, тобто надавати якісні послуги, стати майстром своєї справи. Проблема наявності власних психологічних проблем у майбутнього спеціаліста стає суттєвим гальмом його професійної самореалізації, а для людини з психологічними травмами діяльність може стати формою компенсаторної поведінки, на що звертали увагу ще К. Юнг та К. Роджерс. К. Юнг з цього питання зауважив: «Люди з неврівноваженою психікою часто бажають стати психіатрами, …бо це дає величезне задоволення: якщо Ви не впевнені в собі самому, ви можете сказати: «…Інші набагато гірші!» [16, с.59].

Сучасними вченими-дослідниками (Н.В. Чепелєва, В.Г. Панок, Т.М. Титаренко) також відмічається, що «психологічними спеціальностями часто прагнуть оволодіти акцентуйовані особи або люди з помітними особистісними проблемами. Переважна їх більшість малопридатна у професійному плані. У практичній роботі вони, як правило, розв'язують свої особистісні проблеми і мало опікуються проблемами клієнта» [15, 10].

Актуальність питання стосовно наявності особистісних проблем у фахівця зумовлюється таким, наприклад, якщо практикуючий психолог у своїй професійній діяльності стикається з такими явищами, ситуаціями, психічними та іншими проявами суспільного та особистісного життя, від яких залежить людська доля та саме людське життя. Враховуючи, таку висок міру відповідальності, можна стверджувати, що високопрофесійне вирішення проблем клієнта багато в чому залежить від особистості самого психолога, від рівня професійної та особистісної підготовки у системі вищої школи, від рівня вимог, які повинні висуватися з самого початку при відборі майбутніх фахівців.

Про особистісну готовність до вищої школи можна дізнатися з праць таких вчених як І. Кон, який вивчав психологію старшокласника, Х. Ремшмідт - займався проблемою становлення особистості, Р.Бернс - «Я-концепція» і виховання та багато інших.

У наукових дослідженнях розвиток інтересу до певного виду діяльності розглядається як динамічний багатоплановий процес, що детермінує різноманітність підходів до визначення його сутності. Теоретико-методологічні основи інтересу висвітлюються у роботах психологів (Л.Божович, Л.Виготський, Г.Костюк, С. Рубінштейн та ін.) та педагогів (Г.Щукіна, Осипов О.В. та ін.)

На сьогодні, вчені досліджують професійні інтереси старшокласників у двох основних напрямах. По-перше, вони займаються вивченням особистісних характеристик (мислення, пам'яті, відповідальності, уваги, активності та ін.), які впливають на розумову працездатність особистості. По-друге, вони досліджують і зовнішні фактори, які впливають на розумову діяльність (середовище для праці і відпочинку, температура, освітлення та ін.).

Таким чином, у вітчизняній та російській психології професійне становлення особистості розглядається як складова частина її загального розвитку (Л.І.Божович, Є.О.Клімов, Г.С.Костюк та ін.), а професійне самовизначення - як форма життєвого, особистісного самовизначення (М.М.Захаров, Б.О.Федоришин та ін.).

Сам процес формування професійного самовизначення старшокласників є багатогранним, тривалим, суперечливим, тому дослідженням цієї проблеми займалися багато вчених, зокрема, М.М.Захаров, Є.О.Клімов, І.С. Кон, Н. М. Варнавських, С.Н. Чистякова, П.О. Шавір.

Слід зазначити, що проблемою формування інтересу до професії вчені займалися в основному в 70-80 роки XX ст., на сучасному етапі цій проблемі приділяється недостатньо уваги. Економічні та соціальні зміни, що виникають у суспільстві, впливають i на проблеми сучасної педагогіки, зокрема на формування у старшокласників інтересу до вибору професії в умовах ринкової економіки. Ця проблема стала предметом сучасних досліджень (О.Ваценкова, В.Каташева, П.Костенкова, М.Левківського, Є.Павлютенкова, О.Тополі та ін.) Щодо профорієнтаційної роботи, то і ця проблема не лежить осторонь. Її актуальність полягає в тому, щоб надати значний вплив на раціональний розподіл трудових ресурсів, вибір життєвого шляху молоддю, адаптацію її до професії (В.В.Синявський, С.Н.Чистякова, М.П. Тименко та ін.).

У результаті аналізу наукової літератури я помітила, що питанням професійної орієнтації та професійним інтересам старшокласників в наш час приділено недостатньо уваги. Саме це зумовило вибір теми мого дослідження.

Мета дослідження. З'ясувати на основі теоретичного аналізу професійні інтереси старшокласників; розробити програму формування професійних інтерсів у ранній юності.

Згідно з поставленою метою були визначені завдання дослідження:

1. Провести аналіз наукової літератури з питань професійної сфери особистості;

2. Вивчити особливості професійних інтересів страшокласників;

3. Розробити програму формування професійних інтересів старшокласників;

4. Встановити ефективність програми формування професійних інтересів старшокл;

Об'єкт дослідження. Професійна сфера особистості.

Предмет дослідження. Професійні інтереси старшокласників та особливості профорієнтаційної роботи з ними.

Гіпотеза дослідження: професійне самовизначення старшокласників зумовлюється переважно існуючими на даний час суспільними уявленнями про престижність професій, а не відповідністю своїх здібностей та нахилів вимогам певних професій.

Методи дослідження. Для розв'язання визначених завдань були використані методи: теоретичні - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація та класифікація теоретичних і дослідницьких даних; емпіричні - контент аналіз, тестування, методи математичної статистики та порівняльного аналізу експериментальних даних.

Методики:

1. анкета, яка дозволяє визначити професійні наміри учнів, розроблену Н. Побірченко;

2. диференційно - діагностичний опитувальник (ДДО) - для виявлення схильностей до різних типів професій у відповідністю з класифікацією типів професій Є.О. Климова;

3. методика діагностики «Комунікативних та організаційних здібностей» (КОЗ - 2) - для виявлення рівня сформованості даних особистісних якостей;

4. методика діагностики професійної спрямованості (автор Б. Басс);

Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані в цілях профорієнтації.



1. Теоретичний аналіз проблеми професійних інтересів старшокласників

1.1 Загальна характеристика психічного розвитку у ранній юності

Рання юність це вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя як дорослої людини, до вибору спеціальності, до безпосереднього оволодіння нею, до виконання відповідальних соціальних функцій. За цей час підростаюча особистість поступово досягає такого ступеня фізичної, психічної і соціальної зрілості, на якому вона цілком здатна свідомо й самостійно їх виконувати [31].

Протягом юнацького віку (від 15 - 16 до 20 років) особистість досягає високого рівня інтелектуального розвитку, збагачує ментальний досвід, уперше масштабно роздивляється свій внутрішній світ, свою індивідуальність, формує цілісний Я-образ, самовизначається у життєвих і професійних планах, осмислено спрямовує свій погляд у майбутнє, що свідчить про перехід її до етапу дорослості.

Різноманітні ознаки юнацтва як особливої соціально - психологічної, демографічної групи, якій властиві специфічні цінності, мова і норми поведінки, стиль, дозвілля, рішучість в реалізації задумів, є свідченням властивої тільки йому соціальної, психологічної ситуації розвитку[2].

Рання юність (від 14--15 до 18 років) -- це період завершення фізичного дозрівання організму, завершальний етап початкової соціалізації особистості.

Фізичний розвиток старшокласників характеризується подальшими анатомічними та фізіологічними змінами, тісно пов'язаними між собою. Темпи збільшення зросту та ваги сповільнюються, причому юнаки надолужують недавнє відставання від дівчат.

У цьому віці завершується статеве дозрівання і юнаки та дівчата набувають вторинних статевих ознак, сповільнюють темпи росту тіла і кінцівок в довжину і зникає невідповідність між темпами росту грудної клітки та кінцівок. Відбуваються значні зміни в серцево-судинній системі: збільшується просвіт кровоносних судин, об'єм і продуктивність серця, що забезпечує нормальний кровообіг [23].

Ранній юнацький вік пов'язаний із процесом соціалізації. Як правило, дівчата випереджають у соціальному розвитку хлопців. Вони глибше й ефективніше засвоюють соціальні ролі, покладають на себе відповідальність за своє життя.

У стосунках зі старшими старшокласники прагнуть звільнитися від контролю та опіки зі сторони батьків і вчителів, а також від встановлених ними норм і порядків. У цьому процесі прийнято розрізняти домагання автономії в сфері поведінки (потреба і право самостійно вирішувати особисті проблеми), емоційної автономії (потреба і право мати власні, самостійно обрані, уподобання) та нормативної автономії (потреба і право на власні норми і цінності) [11].

Досягається незалежність поведінки у сфері дозвілля. Юнаки та дівчата все більше проводять його поза домівкою і школою, віддаючи перевагу одноліткам як партнерам по спільному дозвіллю.

Для того, щоб стати дорослою, молода людина має розірвати емоційну залежність від батьків. Батьки, як правило, хворобливо реагують на таке охолодження зі сторони своїх дітей, скаржаться на їх черствість та байдужість. Проте це тимчасове явище, емоційний контакт з батьками відновлюється після завершення кризового періоду на новому рівні, якщо, звичайно, нетактовність і безцеремонність старших не закривають для них внутрішній світ молодої людини надовго, а то й назавжди [8].

Ревниво захищається юнаками та дівчатами своє право на власні переконання, моральні установки та цінності. З цією метою нерідко займаються нарочито максималістські позиції, висловлюються крайні точки зору з того чи іншого питання.

У юнацькому віці все ж зростає інтерес до дорослих. Знання, досвід близьких людей допомагають орієнтуватись у питаннях, що пов'язані з майбутнім життям. Змінює юнак і свій характер і спілкування з ровесниками. Зменшується кількість друзів за рахунок зміни якості дружби, вона набуває інтимно-особистісного значення.

У період ранньої юності виникають такі новоутворення як формування світогляду і переконань, професійні інтереси, подальше формування самосвідомості та усвідомленої потреби в самовихованні, мрії та ідеали, перше юнацьке кохання.

Орієнтацію на майбутнє визначає життєву перспективу взагалі. Формування світогляду у цілому, це загальне уявлення про принципи розвитку та основи буття, життєва філософія людини, підсумок всіх її знань про світ. В старшому шкільному віці закладаються основи світогляду, оскільки саме в цьому віці відбувається велике розширення кругозору школярів, нагромадження знань про світ, розвиток абстрактного мислення в старшокласників різний, проте у всіх старшокласників спостерігаються певні зрушення в пізнавальній сфері, які виступають основою для юнацького філософствування.

У період ранньої юності продовжує формуватися самосвідомість. Суттєвою відмінністю формування самосвідомості у юнацькому віці у порівнянні з підлітковим віком є необхідність усвідомити свої особистісні прояви при пошуку майбутнього місця в самостійному трудовому житті. У самосвідомості старшокласників спостерігається суперечливе явище: з одного боку вони вміють значно краще і повніше усвідомлювати власні якості, ніж підлітки, проте самооцінка підлітків є більш об'єктивною, ніж самооцінка старшокласників. Причиною такого явища є те, що підлітки, особливо молодші, ніби дивляться на себе очима оточуючих, а тому їхня самооцінка ґрунтується на об'єктивній оцінці їхньої особистості з боку інших, а це забезпечує її адекватний характер. У старшому шкільному віці розвивається тенденція до самостійного оцінювання власної особистості, а себе самостійно оцінити значно важче, ніж усвідомити з боку оточуючих [23].

Підлітки при оцінюванні власної особистості орієнтуються на своє теперішнє буття, а старшокласники усвідомлюють себе з орієнтації на власне майбутнє. Старшокласники на відміну від підлітків, здатні усвідомлювати не лише окремі властивості своєї особистості, але й власну особистість в цілому. У цьому допомагає те, що юнаки та дівчата здатні усвідомлювати не лише прості якості, які відображають ставлення до учіння, але й складні якості, які відображають багатосторонні взаємини людини з оточуючим світом (почуття власної гідності). Більш високий рівень розвитку самосвідомості старшокласників обумовлює і більш усвідомлену потребу в самовихованні. На відміну від підлітків, старшокласники не лише прагнуть розвивати в собі окремі позитивні якості особистості, або долати окремі недоліки свого характеру, але й здатні формувати власну особистість в цілому. Це означає, що старшокласники перетворюються із об'єкта виховних впливів дорослих в об'єкт та суб'єкт виховання [6].

В період ранньої юності сформовані ідеали в таких основних формах:

1. Ідеалом виступає конкретна людина, яка є втіленням цінних для старшокласника якостей.

2. Ідеалом виступає узагальнений образ, який включає найбільш значущі для старшокласників якостей [16].

Найбільш поширеною формою існування ідеалів є друга форма.

У цьому віці виникає перше юнацьке кохання. У підлітковому віці мова може йти про дружню прихильність, закоханість, але не кохання.

Юнацьке кохання відрізняється чистотою, свіжістю і безпосередністю почуттів. Мрії про кохання відображають насамперед потребу в емоційному теплі, душевній близькості, розумінні.



1.2 Учбово-професійна діяльність та професійні інтереси старшокласників

психологічний професійний самовизначення юність

У період ранньої юності провідною діяльністю є учбово-професійна діяльність. У старшому шкільному віці учбова діяльність суттєво відрізняється від учбової діяльності підлітків і справа тут не лише в поглибленні змісту навчання, у введенні нових учбових розділів, головна суттєва відмінність учбової діяльності старшокласників від учбової діяльності підлітків полягає в тому, що у старшому шкільному віці пред'являються значно вищі вимоги до учбової діяльності, який передбачає досить високий розвиток абстрактного, теоретичного мислення, вміння старшокласників самонавчатись.

Активні роздуми старшокласників над своїм майбутнім здебільшого мають наслідком сформовану спрямованість щодо вибору професії. Ця їхня спрямованість ще нетривка, а багатьом із них властиві різноманітні вагання. Їх свідченням є одночасний інтерес до кількох професій, конфлікт між прагненнями і здібностями, між ідеалізованим баченням майбутньої професії та реальними перспективами (учень хоче вступити до вищого навчального закладу, але це неможливо через низьку успішність чи відсутність коштів на оплату за навчання; інтерес учня не збігається з бажанням батьків). Старших школярів, які ще не визначилися у виборі професії, хвилює проблема вибору, і вони часто спілкуються з цього приводу з однолітками та дорослими [23].

До кінця дев'ятого класу випускник повинен зробити певний вибір. Існує два способи вибору. Перший спосіб - "проб і помилок". Коли учень вибирає профіль навчання або навчальний заклад наосліп. І другий спосіб - коли учень, вивчивши самого себе, опанувавши технологічними знаннями і уміннями в 5-9 класах на уроках технології, ознайомившись зі світом професій, усвідомлено і самостійно робить цей вибір [1].

У більшості старшокласників ще з підліткового віку залишився мнемічно-репродуктивний рівень учбової діяльності, коли учні проявляють пасивність при засвоєнні знань, чекають коли їм матеріал повністю пояснить вчитель, а вони його лише запам'ятають, а потім відтворять. В таких старшокласників не сформоване вміння самостійно засвоювати новий навчальний матеріал, володіти навичками опрацювання інформації, отриманої з позашкільних джерел. У старшокласників як і в підлітків спостерігається вибіркове ставлення до учбових предметів. У старшокласників головною причиною вибірковості у ставленні до учбових предметів є їх відповідність обраній професії.

У підлітковому віці дитячі форми мрії про професію змінюються роздумами про неї з урахуванням власних можливостей і обставин життя, з'являється прагнення реалізувати наміри у практичних діях. Однак деякі підлітки повністю живуть сьогоденням, про майбутню професію розмірковують мало [5].

Вони добре розуміють необхідність навчання в школі для майбутньої трудової діяльності, для продовження навчання у вищих навчальних закладах, здобуття спеціальності, для життя. Навчання в старших класах чи в професійно-технічних училищах ясно усвідомлюється ними як підготовка до майбутнього життя, до трудової діяльності [7].

Вибір професії та оволодіння нею починається з професійного самовизначення. На цьому етапі учні повинні вже цілком реально сформувати для себе задачу вибору майбутньої сфери діяльності з урахуванням наявних психологічних і психофізіологічних ресурсів. У цей час у учнів формується ставлення до певних професій, здійснюється вибір навчальних предметів відповідно до обраної професією.

Багато чого може стимулювати появу інтересу до певної професії: вчення, люди, книги, телебачення. Діти цікавляться багатьма речами, часто орієнтуються в декількох напрямках одразу, відвідують різні секції та гуртки. Дуже часто вони переоцінюють свої можливості. Заняття в гуртках допомагають підлітку усвідомити свої схильності, можливості, недоліки. Перевірка себе в діяльності - кращий спосіб і для здійснення мрії, і для запобігання розчарувань.

«Приземлити» її, доводити до його свідомості думку, що шлях до успіху в будь-якій справі вистелена труднощами, а не трояндами [16].

Виникнення потреби у вирішенні питання майбутньої професії спонукає старшокласника до активності та пошуку засобів для її задоволення. Саме тому у цьому віці починається усвідомлення свого місця у професійному майбутньому. Особистісне самовизначення старшокласника під впливом формувань системи поглядів, переконань та інтересів.

«Самовизначення» дозволяє особистості усвідомлювати себе у всьому багатстві своїх ставлень до навколишнього світу та визначає її систему цінностей, ідеалів, життєвих та соціальних планів, соціальних ролей з відповідними формами поведінки [14].

Зробити соціально і глибоко особистісний вибір на професійному самовизначенні - завдання не з простих і не з легких. Світ професій дуже великий. Він включає в себе тисячі різних найцікавіших спеціальностей. У юнацькому віці кожен стоїть перед вибором.

Найважливішою, невідкладною і важкою справою для старшокласника є вибір професії. Психологічно спрямований в майбутнє і схильний навіть подумки «перестрибувати» через незавершені етапи, юнак внутрішньо вже тяготиться школою; шкільне життя здається йому тимчасовим, несправжнім, перед днем іншого, більш багатшого і справжнього життя, яке одночасно вабить і лякає його [29].

На професійне самовизначення особистості впливають соціально - економічні умови, міжособистісні взаємини, вікові особливості, ситуативні чинники, але провідне значення в професійному самовизначенні належить самій особистості, її активності, відповідальності за своє становлення.

У віковій психології виділяють п'ять етапів професійного самовизначення:

- перший етап - дитяча гра, протягом якої вона програє різні професійні ролі;

- другий етап - підліткова фантазія, коли підліток бачить себе у мріях представником певної професії;

- третій етап - охоплює весь підлітковий та більшу частину юнацького віку, та передбачає попередній вибір професії;

- четвертий етап - практичне прийняття рішень, власне вибір професії включає в себе два основних компоненти: визначення рівня кваліфікації майбутньої діяльності, обсягу та часу підготовки до неї; вибір конкретної спеціальності [6].

Вибрати професію дуже складно і довго. Відбувається відкладання у часі професійного самовизначення у зв'язку з відсутністю стійких інтересів.

Інтерес до певної сфери діяльності є по суті професійним інтересом. В основі якого лежать потреби, мотиви, здібності, які при правильно організованому навчально-виховному процесі з врахуванням впливу соціального оточення дозволяють всебічно розвивати особистість учня, створюють передумови для оволодіння ним комплексом знань, умінь та навичок, необхідних для оволодіння майбутньою професією.

Структурним компонентом професійного самовизначення є наявність професійного плану - обґрунтоване уявлення про обрану сферу трудової діяльності, про способи оволодіння майбутньою професією і перспективи професійного зростання. Професійний план - це складова життєвого плану - уявлення людини про бажаний спосіб життя, тобто про соціальний, професійний, сімейний статус, а також про шляхи і способи його досягнення.

Основні компоненти професійного плану:

- уявлення про роль праці в житті людини (ціннісно-мотиваційний аспект вибору професії);

- далека перспективна професійна мета (мрія), узгоджена з іншими життєвими цілями (сім'я, рівень матеріального добробуту та ін.);

- знання професій і відповідних професійних навчальних закладів;

- знання своїх можливостей для досягнення поставленої мети (реальна самооцінка внутрішніх і зовнішніх факторів вибору професії);

- знання шляхів підготовки до досягнення поставленої мети і шляхів роботи над собою; реальна підготовка до досягнення мети і реалізація окремих компонентів професійного плану в ході пробних пошукових дій; при потребі - інший варіант професійного плану, новий професійний вибір у випадку невідповідності можливостей і вибраних перспектив [19, 28].

Формування образу професійного майбутнього як передумови успішного розв'язання проблеми професійного вибору тісно пов'язані з індивідуально-особистісними характеристиками суб'єкта майбутньої професійної діяльності та умовами соціальної ситуації за яких розвиваються і реалізуються його потенційні здібності і можливості [12].

Отже, професійне самовизначення найчастіше визначається як вибір людиною напряму і змісту свого подальшого розвитку, сфери та засобів реалізації індивідуальних якостей і здібностей, соціального середовища для втілення своєї життєвої мети та моральних цінностей; це - цілісний, інтегративний процес, у якому реалізуються основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення.

1.3 Чинники професійного самовизначення учнів старшого шкільного віку

Відомо, що людина - головна цінність суспільства, а освіта повинна забезпечувати розвиток і саморозвиток дитини, носити людинотворчий характер. Основою освітнього процесу має бути формування особистості школяра[13].

Випускники шкіл на сучасному етапі розвитку суспільства являються основним джерелом поповнення трудових ресурсів, тому профорієнтаційна робота з учнями є такою важливою. Сучасна загальноосвітня школа це той об'єкт, на якому повинні бути зосереджені всі зусилля у профорієнтаційному впливі на молоду особу, це допоможе їй у подальшому входженні в доросле життя.

Сучасний підхід у профорієнтації - особистісно-орієнтований - передбачає своєчасну підтримку та розвиток тих особливостей та характеристик особистості, які будуть передумовою майбутньої успішної професіональної діяльності, сприяють пізнанню оточуючого світу, самопізнанню, самореалізації особистості, усвідомленню власної ролі у виборі професії, прийняття відповідальності за нього [15].

Профорієнтація - це науково-практична система підготовки особистості до самостійного та усвідомленого вибору професії. Основним об'єктом цієї системи є особистість учня у різні вікові періоди її розвитку - від молодшого до старшого шкільного віку [26].

Керстін-Паулзен Бринк зазначає, що шкільна профорієнтація є основою для побудови щасливого майбутнього та уміння долати життєві проблеми [4].

Проблема професійного самовизначення старшокласників - одна з найактуальніших проблем юнацького віку.

Учні випускного класу основної школи часто відчувають серйозні труднощі у виборі профілю навчання у старшій школі. Як правило, вони роблять цей вибір під впливом випадкових факторів (наприклад, за компанію, за порадою дорослих або друзів). При цьому підлітки вважають, що мають достатню кількість інформації про ту чи іншу професію для вибору профілю подальшого навчання [11].

Тож у цьому випадку необхідна допомога психолога, а саме профорієнтаційна робота з ним.

Профорієнтаційну роботу в школі проводять учителі, класні керівники, інші члени педагогічного колективу, фахівці різних галузей виробництва.

Загальноосвітня школа готує старшокласників до вибору професії всім змістом і методами навчально-виховної роботи. У цій підготовці важливо все: система загальноосвітніх знань, політехнічне й трудове навчання, ідейно-політичне, моральне, естетичне й фізичне виховання учнів. Проте вибір професії не може бути лише як побічний результат загально шкільної та позашкільної виховної роботи. Потрібна спеціальна система заходів, спрямованих на підготовку учнів старшого шкільного віку саме до професійного самовизначення. На основі цієї системи і формується в особистості те особливе психологічне утворення, що має назву готовності до свідомого вибору професії.

Психологічні особливості профорієнтаційної роботи використовують у своєму арсеналі такі методи як спостереження, експеримент, методи бесіди, анкетування, вивчення продуктів діяльності.

Виділяють три етапи профконсультаційної роботи:

1. Підготовчий - повинний підвести учнів до усвідомленого вибору професії, цей етап триває протягом усього періоду шкільного навчання.

2. Надання допомоги у виборі професії у відповідність з уміннями, навичками, інтересами і психофізіологічними здібностями учня. Цю роботу проводять фахівці-профконсультанти разом з вчителями школи.

3. Уточнююча профконсультація нерідко виходить за межі школи і здійснюється у середніх професійно-технічних училищах, вузах, на підприємствах і т.п.

На кожному з цих етапів профконсультация має різний характер. На першому етапі підготовка учнів насамперед носить розвиваючий характер. Якщо в учня вже склалися інтереси, що відповідають його здібностям, то завдання профконсультанта полягає в наданні правильного напрямку.

На другому етапі профорієнтація носить рекомендаційний характер і вирішує такі основні завдання: відповідність стану здоров'я вимогам обраної професії, психологічна готовність особистості до оволодіння обраною професією, довідкова інформація учнів про зміст і характер праці, можливості отримання спеціальної освіти, професійної підготовки та працевлаштування. Згідно з цими завданням виділяють три етапи профконсультації: психолого-педагогічну, медичну та довідкову [27].

Третій етап профконсультації пов'язаний з надходженням учня до професійного навчального закладу або безпосередньо на роботу. Його можна назвати ще формуючим, бо основне завдання на цьому етапі - допомогти молодій людині утвердитись у професійному виборі. За допомогою школи учні знайомляться з майбутніми умовами своєї діяльності, готуючись до навчання в навчальному закладі або безпосередньо вступу на роботу [9].

Завдання професійного консультанта виявити в особистості бажання і готовність до майбутньої професії, навчити ставити перед собою мету та досягти її.

Профконсультант повинен знати як психологічний стан людини, яку консультує, так і її індивідуальні особливості. Визначивши в процесі бесіди індивідуально-психологічні особливості, емоційний стан та наявні професійні можливості клієнта, профконсультант може розпочинати пошук серед професій і вакантних робочих місць, які б відповідали наявним можливостям і досвіду. Для позитивного результату потрібно зібрати якомога більше інформації про клієнта. Для цього використовують різні форми та методи.

Як форм професійної орієнтації можна виділити наступні: "круглий стіл", індивідуальні та групові бесіди, семінари, опис професій, диспут, складання і рішення профорієнтаційних кросвордів, рольові ігри, творчі етюди, метод конкретних ситуацій, ярмарки вакансій і пр.

Форми реалізації професійної консультації можуть бути колективними, груповими та індивідуальними. Важливу роль у профорієнтації учнів відіграють факультативні курси. Значна їх частина орієнтує старшокласників на конкретну професію і дає їм певний обсяг знань умінь і навичок з цієї професії.

Є. Климов розуміє роботу по профорієнтації та профконсультації не як тимчасову компанію, а як нормальну систематичну боротьбу за соціальний прогрес, як органічну частину навчально-виховної роботи школи, що готує своїх випускників до життя [10].

Отже, результатом коректної профорієнтаційної роботи є професійне самовизначення старшокласників. На сучасному етапі розвитку суспільства саме це має стати не вузько спрямованою професійною спеціалізацією, а готовністю учня до майбутньої професії і кар'єри, здатність самостійно ставити мету, визначати цілі, які визначатимуть етапи її досягнення, оптимально використовуючи усі наявні ресурси. Найважливішою метою соціально-педагогічної допомоги є допомога особистості у правильній побудові життя та реалізації її особистих планів.

Одне з найважливіших місць в структурі майбутньої життєвої перспективи поряд з професійними цілями, планами, орієнтирами посідають ціннісні орієнтації. На шляху до втілення своїх професійних цілей людина обирає певний напрям, який найбільш відповідає її потребам. Вибір цього напряму уможливлюється за допомогою наявної розгалуженої системи цінностей. Тобто у відповідності до життєвих планів і цілей вони виконують регулятивну функцію [9, 110].

Ціннісні орієнтації на відміну від інших факторів вибору професії, які були перераховані у попередньому пункті, перебувають на більш високому рівні диспозиційної структури особистості і в силу цього визначають загальну соціальну спрямованість життєдіяльності. Вибір визначаючих напрямів життєвого шляху, основних ліній самореалізації особистості - це насамперед вибір головних життєвих цінностей, серед яких цінності праці, професійної діяльності можуть займати різне місце - від всепоглинаючої домінанти до досить несуттєвого об'єкта орієнтації. У відповідності з цим будуть формуватись життєві цілі, плани і домагання молоді, що знаходиться на етапі самовизначення як професійного, так і життєвого взагалі.

Ціннісні орієнтації є основними компонентами механізму, що здійснює внутрішню регуляцію такого різновиду соціальної поведінки, як вибір професії [27, 10-14]. Проте не варто процес регуляції професійного самовизначення однозначно пов'язувати з ціннісними орієнтаціями. Не зважаючи на тісний зв'язок з мотиваційною сферою особистості, вони не виступають безпосередніми стимулами і регуляторами поведінки, а лише визначають основні життєві орієнтири. Проте між ціннісними орієнтирами і реальною життєвою поведінкою можуть виникати гострі суперечності. Причини даних суперечностей найчастіше залючається втому, що люди одразу приймають деякі соціальні цінності тільки тому, що ці цінності мають позитивнесоціальне забарвлення, являючись символом залучення до передової культури.

Суть даної проблеми полягає в тому, що формування життєвих планів і цілей відбуваються у певному розриві з тими ціннісними орієнтаціями, які відповідають їх істинним потребам, здібностям, інтересам. При виборі професії і відповідного місця навчання значна частина молоді керується певними стереотипами суспільної свідомості. Ці стереотипи привабливі молоді в силу їх позитивного суспільного забарвлення, підтримки соціальними інститутами - школами, засобами масової інформації тощо [26, 443-450].

Отже, можна вивести такі типи ціннісно-орієнтаційних структур особистості відповідно до професійного самовизначення [9, 112]:

- несуперечливий (гармонійний);

- суперечливий;

- позапрофесійний.

Перший тип - гармонійний. Інші два (суперечливий і позапрофесійний) вважаються менш сприятливими факторами формування життєвої перспективи і ефективності професійної діяльності. Розподіл цих типів протягом життя змінюється. Так, наприклад, зменшується частка несуперечливого відношення між цінностями і професією. При цьому збільшуються показники позапрофесійного типу ціннісних орієнтацій. Ці дані здаються на перший погляд неможливими, оскільки якщо людина обрала професію самостійно у відповідності зі своїми професійними орієнтаціями, то подальший досвід діяльності по цій спеціальності повинен приводити до гармонізації структури ціннісних орієнтацій, до відповідності професійної і життєвої перспектив. Однак цього не відбувається. Відповідь на це питання потрібно шукати в динаміці життєвого шляху особистості, в соціальних і психологічних особливостях різних вікових етапів [9, 116-118].

З віком у людини з'являється не тільки професійний досвід і майстерність, але й чимало серйозних життєвих проблем, пов'язаних з сім'єю, здоров'ям, спілкуванням, які можуть набувати домінуючої цінності і конкурувати з цінностями професійної діяльності (це власне і є позапрофесійні цінності). Наприклад, обираючи в юності професію, людина може і не орієнтуватися на високу зарплату чи на більшу тривалість вільного часу, тоді як ці цінності можуть бути значущими для членів її сім'ї, з чим в зрілому віці людина не може не рахуватися.

Сутність ціннісного конфлікту полягає в тому, що професія обирається, як правило, у віці, колибільшість реальних життєвих труднощів не враховуються при прийнятті рішення про майбутнюпрофесію. В подальшому відбувається розширення кола соціальних ролей, з'являються нові цінності, які можуть вступати в конкуренцію з юнацькими ціннісними стереотипами; в результаті професія, що здавалася зразу привабливою, починає втрачати своє «романтичне забарвлення», оскільки суперечливі і позапрофесійні ціннісні орієнтації не можуть бути реалізовані в рамках конкретної професійної діяльності.

Таким чином, ціннісні орієнтації не є ізольованими утвореннями в особистості людини, а перебувають у взаємозв'язку і взаємовпливі з іншими сферами особистості. Численні дослідження наголошують на кореляції ціннісних орієнтацій з рівнем домагань [27, 9-16]. Так, встановлено, що несуперечливий тип цінностей взаємозв' язаний з високим рівнем домагань. Само по собі це не дає змогу стверджувати, що даний тип є сприятливіший. Невиключно, що завищені домагання можуть стати причиною життєвих розчарувань. Проте високий рівень домагань при несуперечливому типі підкріплюється рядом сприятливих особистісних якостей: великою готовністю до самовіддачі в професійній діяльності, готовністю іти на певні жертви заради досягнення поставлених цілей, що зменшують або усувають можливість виникнення життєвих розчарувань.

Одним з найбільш значущих мотивів вибору професії являються інтереси суб'єкта. Вони усвідомлюються раніше і ясніше всіх інших, стають передумовою розвитку схильностей, здібностей і професійно важливих якостей особистості [38, 44-48]. Інтереси характеризуються певною динамікою розвитку. В основі структури інтересів лежать пізнавальні інтереси, які розвиваються в навчальній діяльності і характеризуються високою динамікою, частою зміною, так як пов' язані з активним пошуком особистості свого «Я». На базі пізнавальних інтересів виникають інтереси до професії, до типу професій, а потім і професіональні інтереси, спрямовані на конкретний вид трудової діяльності, які виділяються високою стійкістю. Професійні інтереси потребують перевірки в конкретній діяльності, що на практиці часто унеможливлюється. Тому ступінь вираження професійних інтересів і їх спрямованість можуть бути спотворені відсутністю практичного виходу.

Не менш важливим фактором вибору професії є здібності. Нерідко проблему здібностей у формуванні професійного плану пов' язують з обдарованістю, талантом, однак тільки окремі професії висувають такі високі вимоги. Відповідно до проблеми здібностей Гурєвіч К.М. виділяє три види професій [15, 24-26]:

- професії, де кожна здорова людина може досягти суспільно значущої ефективної діяльності;

- професії, в яких далеко не кожна людина може добитися потрібної ефективності;

- професії, які за своєю суттю передбачають досягнення вищих ступенів майстерності.

Професії останнього типу висувають специфічні вимоги до індивідуальних особливостей людини, причому до тих якостей, які формуються при наявності вираженого генетичного контролю. Більшість же професій не висувають таких жорстких вимог до суб'єкта вибору професії або, принаймні, дозволяють за допомогою компенсації, формування індивідуального стилю діяльності скоректувати недостаток тих чи інших професійно важливих якостей.

Концепція на формування індивідуального стилю діяльності базується на наступних передумовах [15, 58]:

- є стійкі , практично незмінювані психічні якості, які є суттєвими передумовами ефективної діяльності;

- можливі різні за способами, але рівноцінні за результатами пристосування до умов професійної діяльності;

- наявні широкі можливості подолання слабкої вираженості окремих здібностей за рахунок їх тренування чи компенсації посередництвом інших професійно важливих здібностей;

- формування здібностей потрібно проводити з урахуванням індивідуальних особливостей особистості.

Проблематика здібностей сама собою тісно пов' язана з рівнем самооцінки школярів, оскільки рівень домагань базується на оцінці учнями власних здібностей. Фактично рівень домагань у підлітків часто є завищеним. Це якраз і обумовлено неадекватністю самооцінки здібностей і поганою поінформованістю про вимоги тих чи інших професій.

Дуже важливим при вивченні професійного самовизначення є врахування аспектів контрольно-оціночної сфери суб'єкта вибору професії. Момент професійного вибору припадає на ранній юнацький вік (15-18 років), коли структура контрольно-оціночної сфери зазнає глибоких змін. До кінця підліткового віку підвищуються адекватність самооцінки і її самостійність, змінюється еталон самооцінки. Самооцінка набуває стійкості і стає одним з основних факторів розвитку особистості. Процес вибору професії передбачає високу активність особистості. Оскільки ситуація вибору професії характеризується багатосторонністю, для правильного вибору суб'єкту вибору професії потрібно здійснити потужну внутрішню роботу. Йому необхідно проаналізувати свої ресурси, вимоги професії, усвідомити потенційні недостатки і оцінити можливість їх корекції чи компенсації. Всі ці дії можуть бути здійснені тільки при високому рівні розвитку контрольно-оціночної сфери суб'єкта. В іншому випадку вибір професії стає актом наслідування друзям, батькам і здійснюється під впливом випадкових обставин [3, 280].

Успішність будь-якої діяльності, в тому числі і професійного самовизначення, залежить від рівня сформованості свідомої психічної саморегуляції. Ця якість визначається як вміння без систематичного контролю, допомоги і стимуляції самостійно працювати, вона пов' язана з умінням правильно оцінювати свої можливості при постановці і досягненні мети, впевненістю у собі, адекватною самооцінкою, вмінням аналізувати причини успіху і невдач. Вплив цього фактору опосередковує вплив інших факторів як внутрішніх, так і зовнішніх. Так, люди з високим рівнем психічної саморегуляції відрізняється більш адекватним знанням про світ професій, яке отримує з достатньо компетентних джерел (спеціальна література, бесіда зі спеціалістами тощо); в той час люди з низьким рівнем психічної саморегуляції орієнтуються на засоби масової інформації, поради знайомих, наслідком чого є спотворене уявлення про світ професій [37, 60].

Таким чином, розглянутий фактор вибору професії являє собою свого роду наскрізнухарактеристику професійного самовизначення, яка систематизує всі інші. Він передбачає:

- вміння адекватно оцінювати свої якості як фактор вибору професії;

- вміння вивчати світ професій, опираючись на невипадкові фактори, формувати адекватне уявлення про нього;

- вміння виділити головне для себе при виборі професії, тобто сформувати індивідуальну ієрархію факторів, максимально адекватно відобразити ситуацію вибору професії.



Висновки до першого розділу

На проблемі професійного самовизначення наголошували ще стародавні мислителі. Застерігаючи молодь від помилок у виборі життєвого шляху, вони проте стверджували, що молоді притаманні риси, завдяки яким вона здатна самостійно вирішувати складні проблеми, що стосуються її майбутнього. Пригадуються слова Аристотеля: «Юність легковажна і надмірно оптимістична, але головне - вона переповнена надією і впевнена в майбутньому, прагне до нього, не задовольняючись минулим і теперішнім»[9, 3-4]. Якщо раніше питання професійного самовизначення були предметом розмірковування окремих мислителів, то тепер воно стало галуззю наукового знання, в якій зайнято велике число дослідників. Не зважаючи на потужні розробки у галузі професійного самовизначення, ця проблема не втрачає своєї гостроти, в ній відкриваються все нові й нові сторони, пов' язані з особливостями розвитку сучасного суспільства і людини в ньому.

Для більшості випускників загальноосвітньої школи ситуація професійного самовизначення є стресогенною. Вони стикаються з труднощами як особистого, так і об'єктивного характеру. Можливо це пов'язане з незнанням світу професій і вимог, які вони висувають до людини; зі швидкими змінами, що відбуваються у світі професій і на ринку праці; з економічним становищем країни взагалі. Це ряд об' єктивних чинників. Проте, як ми знаємо, вирішальне значення на здійснення професійного вибору впливає момент тісно пов' язаний з попередніми етапами професійного самовизначення, і на рішення про вибір професії впливає минулий досвід особистості. В той же час від цього рішення залежить те, як будуть протікати наступні етапи професійного самовизначення. Тому метою написання цієї роботи є розкриття особливостей цього переломного моменту впрофесійному самовизначенні особистості - вибір професії в ранньому юнацькому віці. Адже професійний вибір - це перша ланка у ланцюзі послідовних життєвих виборів, пов' язаних з роботою, створенням сім' ї, соціальним просуванням,матеріальним достатком і духовним розвитком. З нього починається самостійний життєвий шлях людини. Проблема полягає в тому, що вибір майбутнього шляху постає перед людиною в тому віці, коли вона, можливо, до кінця не усвідомлює всіх подальших наслідків прийнятих в юності рішень.

Отже, несуперечливий тип ціннісних орієнтацій характеризує особистість з найбільш високим рівнем професійної свідомості, в якій найближча життєва перспектива порівняно тісніше пов' язана з віддаленими життєвими планами і очікуваннями, а більш високий рівень професійних домагань підкріплений відповідними трудовими установками. Тут професійні та інші життєві цінності перебувають у гармонійному взаємозв'язку і сприяють досягненню людиною намічених цілей.



2. Експериментальне дослідження особливостей професійного самовизначення юнаків

2.1 Організація та проведення дослідження

Для вивчення та формування готовності школярів до вибору професії необхідно використовувати, комплекс доповнюючих один одного психолого-педагогічних методів. Проблему професійних інтересів старшокласників та особливостей профорієнтаційної роботи з ними досліджували за допомогою таких методів дослідження як спостереження, групові та індивідуальні бесіди та анкетування за такими методиками:

1) Методика «Вивчення професійних намірів старшокласників» [21].

2) Опитувальник професійної готовності (ОПГ) (Л. Кабардової) [3].

3) «Я віддам перевагу» (Диференціально-діагностичний опитувальник Є.О. Клімова).

4) Методика «Тип мислення»[22].

5) Методика діагностики спрямованості особистості Б.Басса.

За результатами дослідження використаний кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Спостереження за учнями необхідно вести постійно, на протязі всього часу навчання, особливо в старших класах [25].

Спостереження - цілеспрямоване збирання психологічних факторів поведінки і діяльності особистості з метою їх подальшого аналізу і тлумачення, зазначають О.М.Степанов та М.М.Фіцула у своєму посібнику [24].

Бесіда - метод збирання фактів про психічні явища в процесі безпосереднього спілкування за спеціально розробленою програмою [20].

За допомогою бесіди можна отримати доволі широку інформацію про підготовленість кожного учня індивідуально до вибору майбутньої професії.

Одним із способів, що допомагають зробити правильний вибір професійної діяльності є тести. Користуючись ними, можна досить точно визначити оптимальну сферу діяльності, рейтинг власних інтересів, наявність якостей, необхідних для тієї чи іншої професії тощо, зазначає І.Шипова [30].

Методика №1. «Вивчення професійних намірів старшокласників»

Мета: визначити наявність готовності до вибору професії (Л. М. Фрідман, Т. А. Пушкіна, І. Я. Каплуновіч, 1988), що характеризує внутрішню усвідомленість самого факту вибору і визначеність професійних інтересів, обізнаність учня та оцінку своїх здібностей, знання про те, які фізичні та психологічні вимоги до людини ставить обрана ним професія.

Необхідний матеріал: бланк анкети, ручка.

Хід проведення

Досліджуваним була проведена інструкція.

Кожному учню пропонується відповісти на ряд запитань. Дані питання стосуються професійних намірів та загальних життєвих планів учнів. Вони мають дані варіанти відповідей, з яких потрібно обрати більш притаманну для себе, але є й такі, на які потрібно дати власну відповідь (дод. №1).

Обробка отриманих результатів, а саме якісний аналіз відповідей досліджуваних дасть відомості про:

1) загальні життєві плани учнів (питання 1, 16, 17, 27);

2) захоплення і професійні наміри (запитання 1, 2, 12, 13, 20, 23, 24, 25, 26);

3) знання а обраної професії (питання 3, 4, 5, 11);

4) оцінці своєї придатності до неї (запитання 7, 14);

5) про оцінку роботи педагогів і старшокласників з професійного самовизначення (питання 6, 8, 9, 10, 15, 18, 19, 21, 22).

Методика №2. «Опитувальник професійної готовності (ОПГ) (Л. Кабардової)»

Мета: визначити ступінь готовності досліджуваного до успішного функціонування (навчанні, роботі) у певній професійній сфері.

Необхідний матеріал: опитувальник, бланк відповідей, ручка.

Хід проведення

В основу опитувальника покладено принцип самооцінки досліджуваним одночасно своїх можливостей у реалізації визначених опитувальником умінь (учбових, творчих, трудових, соціальних і т.д.), свого реального, пережитого і сформованого в особистому досвіді емоційного ставлення, яке виникає щоразу при виконанні описаних в опитувальнику видів діяльності і своєї переваги чи небажання мати описані види діяльності у своїй майбутній професії.

На початку дослідження було запропоновано досліджуваним уважно прочитати інструкцію.

Потрібно уважно прочитати кожне висловлювання і дати три відповіді, оцінивши їх у балах (від 0 до 2).

Кожен з досліджуваних заносить свої оцінки в балах в таблицю відповідей (номер клітки в таблиці відповідає номеру питання).

У цій же послідовності і проставляються оціночні бали у відповідну клітинку таблиці.

Якщо досліджуваний ніколи не робив того, що написано в питанні, то нехай замість балів ставить в клітку прочерки в перших двох питаннях і спробує відповісти тільки на третє питання.

Працювати потрібно уважно, не поспішаючи.

У процесі роботи з опитувальником оптант заповнює спеціальну таблицю відповідей (табл.2.1), яка містить 5 стовпчиків. Номери та літерні позначення в клітинах аркуша відповідей відповідають номерам і позначенням питань.

У кожній клітці таблиці оптант ставить 3 оцінки в балах:

1. Оцінка своїх умінь.

2. Оцінка свого емоційного ставлення.

3. Оцінка свого професійного побажання, переваги.

Обробка результатів:

Верхні клітинки п'яти стовпців необхідно позначити відповідно до типів професій зліва направо:

1 - Л-З (людина-знак)

2 - Л-Т (людина-техніка)

3 - Л-П (людина-природа)

4 - Л-Х.О (людина-художній образ)

5 - Л-Л (людина-людина).

Приступаючи до обробки результатів, спочатку необхідно знайти в таблиці відповідей ті номери питань (клітини), на які оптант при оцінці умінь дав 0 балів або поставив прочерк. При подібній оцінці умінь наступні дві оцінки з цього ж питання, при підрахунку загальних сум балів за цими шкалами, не враховуються (умовно їх можна в таблиці викреслити). Вони враховуються тільки при якісному аналізі кожної сфери.

Підраховується загальна сума балів у кожній професійній сфері, яку набрали окремо «вміння», окремо «ставлення» і окремо «професійні побажання». У результаті цього підрахунку отримуємо наочну картину співвідношень оцінок за 3-ма шкалам: умінь оптанта, його емоційного ставлення та професійних побажань (переваг) як в кожній професійній сфері, так і за кожного конкретного питання (виду діяльності).

Оцінка результатів.

Порівняння і вибір кращої для даного оптанта професійної сфери (або декількох сфер) виконується на основі зіставлення сум балів, набраних різними професійними сферами окремо за шкалою «професійна перевага». Звертається увага на ту або ті професійні сфери, в яких ці суми найбільші.