Психологічні особливості розвитку професійних інтересів старшокласників

За результатами відповідей досліджуваного робиться висновок про те, до якої сфери професійної діяльності він схильний.

Методика №3. «Я віддам перевагу» (Диференціально-діагностичний опитувальник Є.О. Клімова)

Мета: вивчення професійної спрямованості, інтересів, нахилів, переваг учнів на основі аналізу різних за характером видів діяльності.

Необхідний матеріал: опитувальник та бланк відповідей.

Хід проведення

Методика є достатньо простою та швидкою у проведенні. Дослідження може проводитися як індивідуально, так і з групою учнів. Досліджуваним пропонують письмово відповісти на 20 питань, використовуючи бланк відповідей (табл.2.2). Номери та буквені позначення у його клітинках відповідають номерам та варіантам відповідей ДДО. Досліджуваному ж пропонується відповісти на 20 пар запитань, обравши з двох найбільш прийнятний для себе варіант. У відповідних клітинах бланку потрібно обвести обраний з двох альтернатив варіант відповіді (“а» або “б”) (або поставити знак «+» чи «-», що відповідає «так» чи «ні»).

Питання підібрані та згруповані таким чином:

- у першому стовпчику вони стосуються професії типу «людина-природа» (умовно позначено у бланку буквою «П»),

- у другому - «людина-техніка» («Т»),

- у третьому - «людина-людина» («Л»),

- у четвертому - «людина-знакова система» («З»),

- у п'ятому - - «людина-художній образ» («Х»).

Обробка результатів

Після отримання відповідей на всі запитання в кожному з 5-ти вертикальних стовпчиків підраховується кількість проставлених плюсів. В нижніх клітинах таблиці виводяться суми, які є показниками вираження інтересів до певної сфери діяльності. Максимальна сума балів у кожному стовпчику становить 8. Найбільша сума балів в одному зі стовпчиків вказує на переважання інтересів, а можливо і нахилів до певного типу професій, тієї чи іншої сфери діяльності.

Методика №4. «Тип мислення»

Мета: діагностика типу мислення респондента з профорієнтаційною ціллю.

Необхідний матеріал: опитувальник, бланк відповіді, ручка.

Хід проведення

Досліджуваним була проведена інструкція.

У кожної людини домінує певний тип мислення. Цей опитувальник допоможе визначити тип мислення кожного з досліджуваних. Якщо згоден з виразом, в бланку поставиться «+», якщо ні «-».

Обробка результатів

Підрахуйте кількість плюсів у кожній з п'яти ліній. Кожна лінія відноситься до певного типу мислення. Кількість балів у кожній стрічці вказує на рівень розвитку даного типу мислення:

0-2 - низький,

3-5 - середній,

6-8 - високий.

Інтерпретація результатів

Тип мислення - індивідуальний спосіб перетворення інформації. Знаючи свій тип мислення, можна прогнозувати успішність в конкретних видах професійної діяльності.

Предметно-дійове мислення притаманне людям справи. Вони засвоюють інформацію через рухи. Зазвичай вони володіють хорошою координацією дій. Їх руками створений весь оточуючий нас предметний світ. Вони керують машинами, стоять біля станків, збирають комп'ютери. Без них неможливо реалізувати найблискавичнішу ідею. Цей тип мислення важливий для спортсменів, танцюристів, артистів.

Абстрактно-символичним мисленням володіють багато вчених - фізики-теоретики, математики, економісти, програмісти, аналітики. Вони можуть засвоювати інформацію за допомогою математичних кодів, формул та операцій, до яких не можна ні доторкнутися, ні уявити. Завдяки особливостям такого мислення, на основі гіпотези, зроблені численні відкриття у всіх областях науки.

Словесно-логічне мислення виокремлює людей з яскраво вираженим вербальним інтелектом (от лат. verbalis - словесний). Завдяки розвинутому словесно-логічному мисленню вчений, викладач, перекладач, письменник, філолог, журналіст можуть сформулювати свої думки та донести їх до людей. Це вміння необхідне керівникам, політикам та суспільним діячам.

Наочно-образним мисленням володіють люди з художнім складом розуму, які можуть уявити і те, що було, і те, чого ніколи не було і не буде - художники, поети, письменники, режисери. Архітектор, конструктор, дизайнер, режисер мають володіти розвинутим наочно-образним мисленням.

Креативність - це здатність міркувати творчо, знаходити нестандартні рішення задач. Це рідка та нічим не замінна якість, яка виокремлює людей талановитих у будь-якій сфері діяльності.

У чистому вигляді ці типи мислення зустрічаються рідко. Для багатьох професій необхідно поєднання різних типів мислення, наприклад, для психолога. Таке мислення називають синтетичним.

Методика №5. «Методика діагностики спрямованості особистості Б.Басса (орієнтаційна анкета)»

Мета: визначення спрямованості особистості.

Необхідний матеріал: опитувальник, бланк відповідей, ручка.

Хід роботи.

Орієнтаційну анкету вперше опубліковано Б. Бассом у 1967 р. Анкета складається з 27 пунктів-суджень, для кожного з яких можливі три варіанти відповіді, що відповідають трьом видам спрямованості особистості. Респондент повинен обрати одну відповідь, що найбільше виражає його думку або відповідає реальності, і ще один, який, навпаки, найбільш далекий від його думки або ж найменш відповідає реальності. Відповідь «найбільше» одержує 2 бали, «найменше» -- нуль. Необрана відповідь -- 1 бал.

Досліджуваним була проведенна інструкція.

Потрібно бути максимально правдивим, так як серед варіантів відповідей немає «хороших» або «поганих», тому не потрібно намагайтися відгадати, яка з відповідей є «правильною» або «кращою».

Обробка результатів.

Бали, набрані за всіма 27 пунктами, підсумовують для кожного виду спрямованості окремо.

За допомогою методики виявляють такі види спрямованості:

1. Спрямованість на себе (Я) -- орієнтація на пряму винагороду й задоволення безвідносно до роботи й співробітників, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність, інтровертованість.

2. Спрямованість на спілкування (С) -- прагнення за будь-яких умов підтримувати стосунки з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто на шкоду виконанню конкретних завдань або наданню щирої допомоги людям, орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності й емоційних стосунках з людьми.

3. Спрямованість на роботу (Д) -- зацікавленість у вирішенні ділових проблем, виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділове співробітництво, здатність відстоювати в інтересах справи власну думку, що корисно для досягнення спільної мети.

2.2 Вивчення професійної спрямованості та професійних схильностей старшокласників, їх роль у процесі професійного самовизначення

Після проведення емпіричного дослідження наявності у 10 класі готовності до вибору професії за методикою «Вивчення професійних намірів старшокласників» виявилось, що:

Більшість опитуваних учнів уже визначилися чим займуться після закінчення школи. 76 учнів (60.8%), із 80 опитуваних, думають продовжити навчання у вищих навчальних закладах (далі ВНЗ), 45 (36%) з яких вибрали навчальний заклад, решта ще не визначилися.

Обираючи професію, старшокласники переважно орієнтуються на цікавість та змістовність роботи - 70 учнів (56%). 40 (32%) учнів вибирали професію, яка відповідає їх можливостям. І тільки одиннадцять учнів (8.8%) обрали професію, спираючись на її престижність в даний час суспільного розвитку.

Більшість опитаних старшокласників 68 учнів (54.4%) вважають, що для того щоб бути гарним фахівцем потрібно закінчити ВНЗ. Також, 48 (38.4%) учнів захоплюються областю знань і вмінь про людину, 13 (10.4%) - про мистецтво, ще 11 (8.8%) - про техніку, 6 (4.8%) - про природу, і лише 2 (1.6%) учні обрали сферу діяльності «знакова система».

Всі учні уже обрали свої майбутні професії. Це переважно професії з області «людина - людина» (юрист, прокурор, педагог, вчитель англійської мови, медсестра).

Більшість учнів уже давно їх обрали 65 учнів (52%). В одного були сумніви стосовно працевлаштування після закінчення ВНЗ. Двоє обрало професію нещодавно, тому цей вибір може бути неостаточним, можливі зміни. З відповідей видно, що в школі проводяться екскурсії на виробництво.

57 (45.6%) учні відають перевагу працювати індивідуально, 11 (8.8%) - з товаришами, і ще 12 (9.6%) - в команді. Це супроводжується їхніми індивідуальними особливостями. Виконавцем у команді хоче бути 8 (6.4%) учнів - це свідчить, що ці учні відповідальні і можуть виконати будь який наказ. Організатором мріють бути - 13 (10.4%) учнів, що мають організаторські здібності.

Тільки 57 (45.6%) учнів займаються на факультативних заняттях та у гуртках. Троє (2.4%) не відвідують ніяких шкільних та позашкільних секцій.

76 (60.8%) учнів, вважають, що саме необхідні знання, вміння та навички, це ті вимоги, що ставить перед людиною, обрана нею професія. Троє дітей (2.4%) - що потрібні спеціальні якості особистості, ще одна (0.8%) - загальні якості особистості.

Всі учні переконанні що вони за станом здоров'я придатні для обраної ними професії, виділяють фізичну і моральну підготовку.

14 (11.2%) учнів остаточно обрали професію та готуються до вступу в обраний ВНЗ. Свої знання перевіряють: у школі на уроках ; у гуртках ; самостійно вдома та у позашкільних закладах .

Учні готують себе до обраної професії, працюючи над розвитком системи знань умінь і навичок, необхідних для цієї професії ; розвивають спеціальні якості; виховують у себе загальні позитивні якості (працелюбність, самостійність у праці і т.д.).

Більшість учнів не знає де можна отримати підготовку до обраної професії. Тільки пятеро (4%) вважають що це позашкільні заклади. Про обрану професію читали у системі Інтернет. Тільки один учень у спеціальній літературі. Розмовляли про обрану професію: з батьками ; з родичами (1); зі старшими товаришами, які знають цю професію (1), ще один ні з ким не розмовляв. Це означає, що учні радяться щодо обрання професії. На вибір професій переважно вплинули батьки (у 4 учнів), двоє обрали професію самостійно і ще один за допомогою вчителів.

Учні відвідуючи шкільну бібліотеку бажають, щоб там були книги та матеріали по різних професіях. Вчителі намагаються виконувати роль профконсультантів та розповідають про професії на уроках. Це переважно виховні години, уроки історії, географії, правознавства, але як зазначають учні дуже рідко. Відвідували екскурсії на виробництво, після яких у них виникали такі зауваження: щодо організації праці (1); щодо бесіди про професії (2); щодо умов виробництва (3); щодо показу технологічного процесу один учень. Щодо зустрічей з ветеранами праці, то відповіді дітей відрізняються. Двоє учнів пам'ятають декілька зустрічей, решта не були на жодній.

Результати дослідження ступеню готовності до успішного функціонування у певній професійній сфері.

Провівши дане опитування, за результатами відповідей опитуваних, можна зробити висновок про те, до якої сфери професійної діяльності вони схильні. Наступні учні схильні до таких професій:

Згідно з таблицею (табл.3.1) відповідей можна зробити висновок, що діти дуже різні, і мають різні захоплення відповідно до особистих індивідуальних вмінь, навичок, захоплень. Це є дуже позитивним, так як не спостерігається однотипних думок в учнів. Дані результати потрібно укомплектовувати з іншими результатами профорієнтаційної роботи.

Отже, можна зробити висновок, що діти розвинуті у всіх сферах професійної діяльності, деякі навіть у двох одразу можуть показати свої уміння, здібності та навички. Порівнюючи результати табл. 3.2 з результатами табл. 3.1 то бачимо розбіжності у результатах відповідей. Це свідчить про те, що досліджувані є дуже різносторонніми особистостями, їх цікавлять всі сторони професійних сфер.

Результати дослідження притаманного типу мислення у профорієнтаційних цілях отримали відповідні висновки.

У дітей були виявленні такі типи мислення у цілях профорієнтації:

1. Креативність (2) - це означає, що ці учні мають здатність міркувати творчо, знаходячи нестандартні рішення задач. Це рідка та нічим не замінима річ, яка виокремлює людей талановитих у будь якій сфері діяльності.

2. Словесно - логічне (2) - виокремлює людей з яскраво вираженим вербальним інтелектом. Завдяки розвинутому словесно - логічному мисленню вчений, викладач, перекладач, письменник, філолог, журналіст можуть сформулювати свої думки та донести їх до людей. Це вміння необхідне керівникам, політикам та суспільним діячам;

3. Наочно - образне (2) - цим мисленням володіють люди з художнім складом розуму, які можуть уявити і те, що було і те, що ніколи не було і не буде - це майбутні художники, поети, письменники, режисери.

4. Одразу на високому рівні двома типами мислення володіє лише одна учениця. Це означає що її здібності дозволяють їй формулювати свої думки, доносячи їх до аудиторії та нестандартно підходити до вирішення задач.

Нажаль, предметно - дійовим та абстрактно - символічним типами мислення діти володіють на середньому та низькому рівнях, але ж ті, притаманні ці типи мислення, це майбутні фізики, математики, економісти, програмісти, аналітики. Предметно - дійове (керують машинами, стоять біля станків).

У чистому вигляді ці типи мислення зустрічаються рідко. Для багатьох професій необхідно поєднання різних типів мислення.

Провівши методику діагностики спрямованості особистості Б. Басса, визначили тип спрямованості учнів при роботі.

За результатами дослідження 3 учні спрямованні при виконані певної роботи на себе - це означає, що вони орієнтуються на пряму винагороду й задоволення без відносно до роботи й співробітників. 10 учень спрямований на спілкування - прагне до спільної діяльності з людьми, орієнтація на соціальне схвалення. Ще 2 - спрямовані на роботу, що свідчить про зацікавленість у вирішенні ділових проблем, виконання роботи як найкраще. І в 1 учня поєдналися спрямованість на спілкування і роботу, це означає, що при роботі прагне до стосунків з людьми і цю роботу хоче виконати як найкраще.

Отже, по всіх показниках переважної більшості немає. Спрямовані на себе 3 учні, на спілкування - 3 учні, на роботу - 3 учні.

2.3 Форми професійної інформації

Професійну інформацію можна визначити як психолого-педагогічну систему формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб'єктивним і об'єктивним умовам здійснення особистістю вільного й усвідомленого професійного самовизначення.

Уже із самого визначення профінформації випливає, що вона ніяк не ототожнюється із системою заходів щодо накопичення й розповсюдження відомостей про професії або пропаганди професій відповідно до потреб регіону (як це доводиться в зорієнтованих на старі концепції джерелах із питань психології та педагогіки профорієнтації). Профінформація тут передбачає специфічну пізнавальну діяльність особистості (профінформаційну діяльність), у якій особистість перетворює себе, формує себе як суб'єкта професійного самовизначення. Профінформація базується на відповідній педагогічній інтерпретації (педагогічній адаптації) інформаційного матеріалу про окремі професії, про особистість у проекції на професійну діяльність, просуб'єктивні та об'єктивні умови професійного самовизначення й реалізації особистості у професійній діяльності.

Педагогічна підготовка профорієнтаційної роботи учнів передбачає створення необхідних умов для їхньої діяльності в пошуку й аналізі нової інформації різними засобами.

Педагогічна підготовка профінформаційного матеріалу й організація профінформаційної діяльності учня відповідають завданням профінформаційної роботи лише за дотримання певних умов. Ідеться про спрямування цієї роботи на задоволення й подальший розвиток пізнавальних потреб учня (зокрема потреб в активній пізнавальній діяльності), а також потреб у самопізнанні й самооцінювання. Ці умови виступають як принципи побудови та здійснення профінформаційної роботи особистості і з особистістю. Особистість, таким чином, виступає тут як суб'єкт профінформаційної діяльності -- саме тієї діяльності, яка спрямовується на формування позитивних ставлень особистості до різних видів професійної діяльності, інтересів до певних професій, мотивації вибору професії, активності у виборі реалістичних шляхів і засобів здійснення свого професійного самовизначення.

Дещо детальніше зупинимося на організації роботи з професійної інформації школярів.

Ця робота передбачає вирішення таких основних завдань:

1) ознайомлення учнів з інформаційним матеріалом, що характеризує масові професії;

2) інформування учнів про умови оволодіння професіями (про навчальні заклади, навчальні предмети, строки навчання, кваліфікаційні перспективи тощо);

3) формування в учнів позитивного ставлення до різних видів професійної діяльності;

4) формування в учнів стійких професійних інтересів і правильно мотивованих професійних намірів, в основу яких покладено усвідомлення своїх власних професійно значущих психологічних особливостей, здібностей, а також соціально-економічних умов вибору професії.

У перших двох завданнях відбиваються інформативно-довідкові функції профінформації, у двох останніх -- її виховні, формуючі функції. Цілеспрямоване формування інтересів ставлень особистості передбачає опанування учнем необхідної довідкової інформації, що методично спрямована саме на формування інтересів і ставлень.

Роботу з професійної інформації потрібно проводити в такий спосіб, щоб інформаційний матеріал слугував основою формування в учнів необхідних знань про професії та про свій внутрішній світ, умінь зіставляти те й інше. Потрібно, щоб ці знання і вміння використовувалися ним для прийняття обґрунтованих рішень із питань власного професійного самовизначення. А це означає, що в процесі профінформаційної роботи в учня має бути сформована активна профорієнтаційна позиція як форма його готовності до професійного самовизначення.

Зупинимося на умовах ефективного засвоєння учнями інформації профорієнтаційного характеру. Необхідно сформувати позитивне ставлення учнів до її сприймання. Для цього є важливим, щоб інформація, що пропонується учням, була узгодженою за змістом і формами подачі з можливостями учнів у її сприйманні й аналізі. Ідеться про таку методичну інтерпретацію інформаційного матеріалу, яка відповідає пізнавальним можливостям учнів, обумовленим віковими й освітніми особливостями контингенту школярів.

Для спрямування інформаційного матеріалу на формування усвідомленого, стійкого й адекватного ставлення учнів до професії потрібно побудувати цей матеріал. Він, насамперед, має бути не лише доступним розумінню учнів, а також об'єктивним і всебічним. Способи його подання потрібно, достатньо урізноманітнити, щоб забезпечити активність сприймання і мислительної діяльності учнів. Цій меті відповідають різні форми організації профінформаційної роботи. До них можна віднести виготовлення самими учнями спеціальних профорієнтаційних (про-фесіографічних) стендів, організацію зустрічей, екскурсій і учнівських досліджень професіографічного спрямування, проведення спеціальних профінформаційних уроків і використання звичайних предметних уроків із профорієнтаційною метою, зосередження уваги учнів на окремих елементах їхньої діяльності на уроках праці тощо.

Бесіди представників професій з учнями, що проводяться на зустрічах у школі або безпосередньо на виробництві, мають бути професіографічними за своїм змістом. Потрібно розкрити не лише соціально-економічну значущість професії та її виробничу технологію, ай ті суб'єктивні фактори, що обумовлюють успішність професійної діяльності, задоволеність або незадоволеність спеціаліста процесом своєї праці. Отже, йдеться вже про елементи психологічної структури професії і особистість працівника. Зрозуміло, що для проведення такої роботи потрібна відповідна підготовка спеціаліста, який зустрічається з учнями, і відповідна підготовка учнів. Аналогічні вимоги психологічного й методичного характеру ставляться і до інших форм профінформаційної роботи. Необхідну підготовку до сприймання професіографічного матеріалу і зіставлення його з психологічною сферою особистості (зокрема, із власними особливостями) учні отримують на профінформаційних уроках.

Професіографічний характер даних форм профорієнтаційної роботи, де розкривається психологічна структура певної професії, викликає в учнів потребу «примірювання» професії до себе і себе до професії, до аналізу своїх здібностей. Учні набувають критичного ставлення до оцінювання професійної діяльності з боку некомпетентних порадників. У самих учнів з'являється позитивне відчуття своєї професіографічної компетенції.

Професійна консультація

Наступним, другим, структурним елементом профорієнтації виступає система професійної консультації.

У більшості авторів ми зустрічаємося з розумінням профконсультації як системи довідкових порад щодо умов правильного вибору професії. До такого визначення їх функцій приводять щонайменше дві обставини:

1) розуміння професійної орієнтації як соціально замовної системи управління особистістю з огляду на регіональні потреби суспільства в робітничих кадрах (у доринковий період);

2) занадто деталізоване дроблення структури професійної орієнтації, за якою професійна консультація позбавляється своїх основних функцій.

Як уже зазначалося, домінував підхід, що позбавляв професійну консультацію функції психодіагностики. Остання, якщо й передбачалася, то визначалася як окрема структурна одиниця профорієнтації.

Ми ж визначаємо професійну консультацію як систему психологічного вивчення особистості учня з метою надання йому обґрунтованих порад щодо оптимальних для нього напрямків і засобів професійного самовизначення.

Отже, за таким визначенням, у центрі професійної консультації перебуває особистість у всій складності її психологічної структури, з індивідуальними особливостями прояву її психічних функцій, з її потребами, домаганнями, інтересами, зі сформованою (за допомогою профінформаційної роботи) профорієнтаційною позицією. В основі такої позиції -- спрямованістьособистості на самостійне вирішення проблеми власного професійного самовизначення. Профорієнтаційна позиція характеризується усвідомленням особистістю наївності значущої для неї проблеми професійного самовизначення, розумінням можливих шляхів і засобів і вирішення, бажанням вирішити дану проблему і активністю у її вирішенні.

У процесі профконсультації учень отримує допомогу, яка дає йому змогу уточнити свою профорієнтаційну позицію, спрямувати її на реальні для нього перспективи і засоби професійного самовизначення. Здійснюється відкрите для особистості проектування її психологічної структури на різні сфери професійної діяльності з огляду на динамічні умови, як суб'єктивні (наявні і можливі здатності особистості -- її психологічну структуру, рівень і якість освіти, фізичний стан), так і об'єктивні (соціально-економічні реалії задоволення домагань особистості).

Профконсультація як і профінформація, ґрунтується на активній пізнавальній діяльності учня, на його пізнавальних потребах, потребах у самопізнанні і на актуалізованих потребах вирішення життєво важливих питань власного професійного самовизначення. Профконсультаційна робота спрямовується, таким чином, на допомогу учневі у самопізнанні, розкритті психологічної структури різних професій (груп професій, зон професійної діяльності) і через це -- на допомогу йому у самостійному зіставленні своїх можливостей із вимогами професійної діяльності. На цьому профконсультація пов'язується з профінформацією, але це стає можливим лише в результаті профінформаційної роботи, тобто це не початковий, а вищий щабель об'єднання їх функцій. У процесі профконсультації учень наче відкриває себе, збагачуючи свій самоаналіз, і в цьому полягає велика сила професійної консультації для особистості. Учень визначає для себе зміст ірівень розвитку своїх здібностей, дізнається про вимоги, що їх певна професія висуває до психологічної сфери особистості, і, нарешті, проектує себе в цю професію -- виявляє, чи його здібності відповідають вимогам професії. Учень також збагачує своє самооцінювання рисами своєї значущості й поважності як особистості, самоутверджується як особистість і часто змінює в позитивний бік своє ставлення до навчання і до свого безпосереднього соціального оточення. Відомо, що у більшості педагогічно занедбаних підлітків інтереси складаються у їх мікросередовищі, яке відзначається асоціальною спрямованістю. Унаслідок цього таких підлітків втрачається ціннісна перспектива, порушується адекватність ставлень до вимог соціального середовища (моральних норм, вимог батьків, школи тощо) і до власної поведінки.

Важливими питаннями системи професійної консультації є розробка і використання методик профконсультаційної психодіагностики. До таких методик мають бути пред'явлені певні вимоги методологічного характеру.

По-перше, психодіагностичні методики професійної консультації що спрямовані на виявлення й оцінку індивідуальних особливостей прояву психічних функцій, повинні бути позбавлені впливу знань, інтелектуальних і моторних умінь і навичок досліджуваного на результативність тестування.

По-друге, психодіагностична методика повинна бути гостро спрямованою на виявлення й оцінювання саме тієї функції, яка підлягає виявленню, з максимально можливим виключенням інших, супутніх функцій.

По-третє, будь-яка профконсультаційна психодіагностична методика за складністю своєї робочої частини має бути доступною для кожного учня, що досліджується за її допомогою.

По-четверте, широкий статистичний матеріал показників тестування за такими методиками має відповідати закономірності нормального розподілу величин.

По-п'яте, методика має забезпечувати надійне виявлення й оцінку досліджуваної психічної функції; про це свідчить висока позитивна кореляція основного (першого) і контрольного (другого) тестування особистості учня.

По-шосте, оцінні показники методики повинні цілком виключати будь-яку можливість впливу на них суб'єктивної оцінки з боку профконсультанта, вони мають бути не залежними від його інтуїтивних та інших уявлень і ставлень до досліджуваної особистості.

По-сьоме, психодіагностичні методики повинні бути позбавлені прямої імітації реальної професійної діяльності.

Важливе питання методологічного характеру стосується проблеми цілісності особистості. Зрозуміло, що будь-яка особистість -- це не просто сукупність психічних властивостей і функцій. Але в побудові системи професійної консультації бажано виходити з методологічного положення про пізнання цілісної особистості через виявлення й аналіз її компонентної психологічної структури з наступним синтезуванням аналітичних показників.

Виявлення й оцінювання індивідуальних професійно значущих психологічних особливостей у системі професійної консультації здійснюється за допомогою спеціальних стандартизованих методів профконсультаційної психодіагностики і психодіагностичної бесіди. Результати профконсультаційної психодіагностики мають бути співвіднесені з вимогами професійної діяльності до психологічної сфери особистості. Однак це можливо здійснити лише тоді, коли виявлено відповідні психологічні структури різних видів професійної діяльності. Отже, профконсультація у цьому аспекті свого здійснення залежить від результатів досліджень у галузі профорієнтаційної професіографії. Профконсультаційна робота з використанням спеціальних психодіагностичних методик виконується спеціалістами-психологами у відповідних лабораторіях і центрах.



Висновки до другого розділу

Школа відіграє провідну соціальну роль у формуванні всебічно розвиненого, готового до трудової діяльності підростаючого покоління. Провідну позицію займають педагогічні колективи у процесі професійної орієнтації, здійснюваної школою, сім'єю, всією громадськістю.

Школярі при виборі професії мають можливість свідомо керувати вибором. При вмінні керувати своєю діяльністю старшокласники розуміють свої можливості та потреби людства. Усвідомлення необхідності, цінності нової інформації. Інтерес до її змісту зумовлює стійкість у виборі професії. Профорієнтаційний процес залежить і від доступності та посильності навчальних завдань, поставлених перед учнями, а також від уміння вчителя організувати процес навчання, щоб охопити усіх учнів класу. Однією причиною нестійкості вибору професії у цьому віці є передусім великий вплив батьків і родичів, які мають свою думку щодо подальшого життя рідної дитини. Проводячи дослідження особливостей встановлення професійної діяльності учнів і ураховуючи думку батьків виявили, що більша продуктивність збільшується тоді, коли думки, можливості і бажання співпадають з старшокласниками.

Для успішного навчання увитих навчальних закладах та належного засвоєння матеріалу, велику роль відіграє саме те, що діти з великим бажанням вивчають саме той предмет, який вони образи свідомо.

Мета дослідження полягає у виявленні професійних інтереси у старшокласників, визначенні проблеми професійного вибору та профорієнтаційної роботи зі старшокласниками з метою формування у них готовності до професійного самовизначення та експериментальній перевірці змісту та психолого-педагогічних засобів реалізації визначених напрямів у процесі профільного навчання. Мета поставлена перед дослідженням була досягнута.

Емпірична частина показала, що, незважаючи на те, що в школах ведеться різноманітна робота з профорієнтації учнів, вона залишається малоефективною, і однією з можливих причин може бути відсутність єдиної програми профорієнтації, яка б включала себе різноманітні за змістом форми і методи профорієнтації.

Отримані результати сприяють підвищенню ефективності професійної орієнтації школярів, а також у можливості використання отриманих результатів для розробки рекомендацій і в консультуванні старшокласників.



Висновки

В даній роботі увага акцентується на вивченні особистісних якостей, які є найвагомішими чинниками здійснення професійного вибору старшокласниками. Сюди відносяться здібності, інтереси, схильності, ціннісні орієнтації тощо. Професійний вибір являється свідомим, самостійним, цілеспрямованим процесом, а тому цілком залежить від розвитку психіки людини і вищеперерахованих її компонентів.

У теоретичній частині дослідження вивчені теоретичні аспекти професійної орієнтації старшокласників, розкриті особливості даного віку, зміст, форми і методи профорієнтаційної роботи.

Емпіричні дослідження, проведенні на основі методик Б. Басса та Є.О Климова і основані на вказаних теоретичних передумовах, дозволяють стверджувати, що у переважної більшості старшокласників процес професійного вибору є дійсно самостійним та усвідомленим. Важливим з точки зору розуміння процесу професійного самовизначення є встановлений факт, що в загальному, учні бачать себе в майбутньому. Про це свідчить певна професійна спрямованість особистості, вибір відповідного типу професії і, найголовніше, усвідомлене, цілеспрямоване прагнення до освоєння найбільш привабливої професії, що в майбутньому веде до матеріального збагачення і до гармонії свого внутрішнього світу.

Як і варто було сподіватись є певні міжстатеві відмінності у схильності до типу професії.

Юнаки надають перевагу професіям типу «людина-людина» та «людина-техніка», а натомість найменший відсоток припадає на «людина-художній образ». Дівчата, навпаки, більш схильні до професій типу «людина-художній образ». Спільним для обох статей є малий відсоток переваг освоєння спеціальностей, де об' єктами є умовні знаки та їх ознаки-слова, цифри, схеми, графіки тощо.

Визначивши професійні переваги старшокласників, завданням профорієнтації є допомога учням у вдосконаленні навичок, які необхідні для успішного освоєння професії певного типу, а також знайомити їх з основними застереженнями і протипоказаннями, які негативно відбиваються на виконанні відповідної професійної діяльності. Дослідження показали, що дівчата і юнаки характеризуються спрямованістю на спілкування. Однак спостерігається певна різниця у динаміці розвитку цього. У юнаків спочатку переважає спрямованість на себе, а вже принаближенні до моментуздійснення професійного виборуформується спрямованість наспілкування і на діяльність.

Однак також встановлено, що великийвідсоток учнів потребує цілеспрямованої сторонньої допомоги з боку системи профорієнтації.Особливо актуальним завданням профорієнтації є надання допомоги дітям так званої групи ризику, адаптація наявних методик до цього особливого контингенту дітей та створення нових.

Професійна орієнтація не повинна обмежуватися виключно професійною сферою. Професійне самовизначення має бути гармонійним доповненням більш ширшого явища - особистісного та життєвого самовизначення. При виникнення випадків, коли при виборі професії людина керується виключно питаннями престижу певної професії, завдання професійної орієнтації полягає у формуванні єдності професійної і життєвої перспективи, чи потрібна ця професія в майбутньому і чи зможу я її добре опанувати тощо.

При проведенні профорієнтаційної роботи варто підкреслювати на самостійності вибору професії, не нав' язувати свою думку, а плавно підштовхувати оптанта в потрібному напрямку, щоб він відчував власну відповідальність за зроблений вибір. При цьому можна ненав'язливо ознайомлювати учнів з прикладами успішних і неуспішних життєвих шляхів, пов' язаних з вибором тієї чи іншої професії. Успішність у школі не слугує показником відсутності проблем у професійному виборі. Тому профорієнтаційну роботу слід організовувати з усіма учнями, починаючи вже у молодших класах. Закінчуючи роботу, слід підкреслити, що з розвитком суспільства залишаються в минулому стереотипи щодо прийнятності тієї чи іншої професії для представників певної статі. Зараз створені всі умови для ефективного оволодіння будь-якою професією. Все залежить лише від схильностей, здібностей та ціннісних орієнтацій особистості людини.

Результати, виявлені у процесі теоретичного дослідження дозволили зробити узагальнюючі висновки.Аналіз досліджень, проведених за останні роки (Л.І.Божович, І.С.Кон, С.П.Крягжде, Н.Г.Морозова, З.В. Огороднійчук, Т.І.Щукіна) показують, що в старшокласників зустрічається уже тверда установка при виборі професії, хоча, звичайно, можуть бути і коливання. Це спостерігається в тому випадку, коли кілька професій подобаються одночасно, мається конфлікт між схильностями і здібностями, між ідеалом у виборі професії і реальних перспектив (учень бажає навчатися в вузі, а успішність низька). На вибір професії впливають і думки інших людей: інтерес, батьки радять інше, товариш - третє. Старших школярів завжди хвилює проблема вибору, і вони ведуть з цього приводу розмови з однолітками і з навколишніми дорослими. Основним завданням профорієнтаційної роботи є допомога сформувати у старшокласників ефективне рішення яке вплине на вибір професії та буде віддзеркалювати як індивідуальні так і суспільні потреби.Вибір професії - це не одномоментовий акт, а процес, що складається з ряду етапів, тривалість яких залежить від зовнішніх умов і індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії.

Варто підкреслити, що ефект профорієнтаційної роботи зі старшокласниками підвищується за певних умов:

§ побудова профорієнтаційної роботи на основі врахування вікових особливостей учнів;

§ конструювання пізнавального профорієнтаційного матеріалу на основі принципів системності, послідовності й наступності;

§ застосування активних методів навчання та виховання в профорієнтаційній роботі;

§ реалізація творчих зв'язків класного керівника з батьками і вчителями-предметниками.



Список використаних джерел

1. Абрамова Г.С. Практическая психология. - М.: Знание, 1997

2. Ажнина О. Психологическая поддержка профессионального самоопределения детей-сирот. //Воспитание школьников. - 2005. - № 7. - С. 41-47

3. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. - 464 с.

4. Боревникова С. А. Профессиональное самоопределение. // Психологическое обеспечение трудовой деятельностью. - СПб. - 1991. - С. 6-23

5. Борисова Е.М., Логинова Г.П. Индивидуальность и профессия. - М.: Знание, 1991. - 80 с.

б.Вікова психологія. // За ред. Г.С. Костюка. - К.: Радянська школа, 1976

7.Вітковська О.І. Професійне самовизначення особистості і практичні аспекти професійної консультації - К.: Науковий світ, 2001. - 91 с.

8. Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения личности. //Вопросы психологии. - 1994. - № 3. - С. 43-52

9. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. -К.: Наукова думка, 1988. - 144 с.

10. Голомшток А. Е. Выбор профессии и воспитание личности школьника. -М.: Педагогика, 1979. - 160 с.

11. Горностай Н.Н., Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования -К.: Наукова думка, 1995

12. Дубровина И.В. Рабочая книга школьного психолога. - М.: Педагогика, 1991

13.Зеер Э., Сыманюк Э. Кризисы профессионального самоопределения личности. //Психологический журнал. М.: Наука. - 1997. - № 16. - Т. 18. - С. 35-44

14. Климов Е.А. Введение в психологию труда. - М., 1988

15. Климов Е.А. Как выбирать профессию. - М., 1990

16. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. - Ростов на Дону: Феникс,1996. - 512 с.

17. Климов Е. А. Психолого-педагогические основы профессиональной консультации. - М.: Знание, 1983

18. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. - М.: Политиздат, 1983. - 335 с.

19. Костюк Г.С. Роль професійного самовизначення у формуванні особистості. // Питання професійної орієнтації учнів. - К.: Радянська школа, 1969. - С. 3-14

20. Кривошеєва Г. Обери своє майбутнє! // Тренінг професійного самовизначення. // Психолог. - 2006. - № 11. (бер.) - С. 25-28

21. Кудрявцев Т.В., Шегурова В.Ю. Психологический анализ динамики профессионального самоопределения личности. // Вопросы психологии. -1983. - № 2. - С. 51-59

22. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Изд-во полит. литер., 1970

23. Маслоу А. Мотивация и личность. - СПб, 1999. - 478 с.

24. Немов Р.С. Психологическое консультирование: - М.: Валдос, 2001

25.Одинцов В.Ф. Ориентация сельской молодежи на будущее как фактор стабильности общества. // Вопросы психологии. - 2005. - № 3. - С. 84-89

26. Основи практичної психології. / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. - 3-тєвид., стереотип. - К.: Либідь, 2006. - 536 с.

27. Полинарева Р. А. Ценностные ориентации старшеклассников и выбор ими профессии. //Психология: сб. науч. трудов. - Вып. 33. - К., 1989. - С. 9-16

28. Профессиональное самоопределение и профессиональная карьера молодежи. - М., 1993

29. Профконсультационная работа со старшеклассниками. / Под ред. Б.А. Федоришина. - К.:Радянська школа, 1980. - 160 с.

30. Профорієнтаційна робота психолога. / Упоряд. Т. Гончаренко. - К.: Шк. світ, 2007. - 128 с.

31. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. - М., 1995

32. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. -К.: Академвидав, 2005. - 257 с.

33. Словарь психолога-практика. / Сост. С. Ю. Головин. 2-е изд., перераб. и доп. - Мн.: Харвест, 2003. - 976 с.

34. Словарь-справочник по психодиагностике. / Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М.; Отв. ред. Крымский С.Б. - К.:Наукова думка, 1989. - 200 с.

35. Шавир П.А. Психология профессионального самоопределения в ранней юности. - М.: Педагогика, 1981. - 96 с.

36. Шибутани Т. Соціальна психологія. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 1999. -

37. Шитова І. Як обрати професію // Психолог. - 2003. - травень 18-19 (66-67).

38. Щукина Г.И. Проблема познавательного интереса в педагогике / Г.И. Щукина. - М.:Педагогика, 1971. - 352 с.

39. Якунин В.А., Рескина С.Е. Психологические проблемы профессионального самоопределения. // Вестник Ленингр. ун-та, сер. 6. -1988, Вып. 3. - С.44-48

Размещено на Allbest.ru