Формування психологічної готовності учнів спеціалізованих загальноосвітніх закладів міліції до навчально-службової діяльності в системі МВС України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 159:351.745.5

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Формування психологічної готовності учнів спеціалізованих загальноосвітніх закладів міліції до навчально-службової діяльності в системі мвс україни

19.00.06 - юридична психологія

Машук Ірина Олександрівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник доктор психологічних наук, професор Барко Вадим Іванович, Академія управління МВС, проректор з навчальної та методичної роботи

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Яковенко Сергій Іванович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри практичної психології

кандидат психологічних наук Цільмак Олена Миколаївна, Одеський державний університет внутрішніх справ, начальник кафедри юридичної психології і педагогіки

Захист відбудеться “27” березня 2009 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, Солом'янська пл., 1

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, Солом'янська пл., 1

Автореферат розісланий “14” лютого 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Д. Удалова

психологічний службовий ліцеїст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах реформування органів внутрішніх справ (ОВС) виникає нагальна потреба удосконалення психологічного забезпечення навчально-службової діяльності, зокрема професійно-психологічного відбору і навчально-виховного процесу. Все більшої гостроти набувають такі проблеми, як невизначеність професійної спрямованості працівників міліції, плинність молодих фахівців, прояви професійної деформації; викликає занепокоєння збільшення випадків травматизму та загибелі працівників міліції при виконанні службових обов'язків і т.д. Ці та інші проблеми негативно впливають на якість службової діяльності працівників ОВС і значною мірою є наслідком низької психологічної готовності до професійної діяльності. Актуальність дослідження зумовлена важливістю наукового вирішення проблеми формування психологічної готовності учнів ліцеїв до службової діяльності в ОВС, оскільки така готовність є необхідною складовою ефективної самореалізації особистості в обраній діяльності, передумовою становлення професіоналізму.

Науково-теоретичну базу дослідження склали праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, які досліджували проблему готовності до діяльності: Б. Г. Ананьєва, В. А. Алаторцева, В. М. Бесчасного, В. Л. Васильєва, Ф. Генова, М. І. Дяченка, Є. П. Ільїна, Л. А. Кандибовича, Л. М. Карамушки, Є. О. Клімова, О. Г. Ковальова, М. Д. Левітова, С. Д. Максименка, В. С. Медведєва, В. О. Моляка, Н. К. Мухтарова, Л. С. Нерсесян, К. К. Платонова, А. Ц. Пуні, В. Н. Пушкіна, С. Л. Рубинштейна, В. В. Рибалки, А. О. Смірнова, М. Л. Смульсон, О. М. Цільмак, С. І. Яковенка та ін. Більшість дослідників приділяли увагу загальним аспектам психологічної готовності до професійної діяльності, розглядали “готовність” як загальнотеоретичне поняття, описали її зміст, види, структуру і функції. Незважаючи на важливість і актуальність розробки проблеми формування і розвитку психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності в системі МВС, вона не знайшла належного висвітлення в нормативно-правовій базі та науковій літературі.

Психологічна готовність до служби в ОВС, шляхи її формування як умови ефективності службової діяльності, досліджувалась у наукових працях В. Г. Андросюка, В. І. Барка, Ф. К. Думка, В. І. Дяченка, Г. Є. Запорожцевої, О. В. Іванової, Л. І. Казміренко, Л. І. Мороз, О. В. Шаповалова, Г. О. Юхновця, Г. Х. Яворської та ін. Проте в дослідженнях не враховувались особливості психологічної готовності до навчально-службової діяльності учнів ліцеїв. Недостатня теоретична і практична розробленість проблеми формування психологічної готовності ліцеїстів на початковому етапі їх навчально-службової діяльності зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Особливість дослідження полягала в тому, що воно відбувалося на базі спеціалізованого закладу освіти по підготовці майбутніх працівників міліції - юридичного ліцею Київського національного університету внутрішніх справ імені Ярослава Кондратьєва. Це спеціалізований заклад освіти з поглибленою юридичною та посиленою фізичною підготовкою для дітей із сімей працівників ОВС, батьки яких загинули, померли чи зазнали каліцтва під час проходження служби. Досвід показує, що приблизно 95 % випускників юридичного ліцею продовжують навчання у вищих навчальних закладах (ВНЗ) МВС України і планують згодом працювати в системі МВС України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження відповідає Пріоритетним напрямам дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 рр. (наказ МВС України від 5 липня 2004 р. № 755) й затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (28 лютого 2006 р. протокол № 2); виконана відповідно до плану НД і ДКР Київського національного університету внутрішніх справ і науково-дослідної роботи кафедри юридичної психології; відповідно до основних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767 та Програми психопрофілактичної роботи з особовим складом органів та підрозділів внутрішніх справ України на 2008-2012 рр. (наказ МВС України від 7 квітня 2008 р. № 161). Тема дослідження узгоджена з Управлінням планування і координації психолого-педагогічних досліджень Академії педагогічних наук України.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у розробці та впровадженні системи методів, засобів і рекомендацій щодо формування психологічної готовності ліцеїстів юридичного ліцею до навчально-службової діяльності в ОВС. Реалізація мети потребує послідовного розв'язування наступних дослідницьких завдань:

· проаналізувати теоретичний стан розробленості проблеми формування психологічної готовності особистості до професійної діяльності;

· визначити зміст, структуру та особливості психологічної готовності до навчально-службової діяльності в ОВС;

· дослідити індивідуально-психологічні особливості ліцеїстів ліцею;

· розробити критерії оцінки рівня психологічної готовності до навчально-службової діяльності ліцеїстів та методи його діагностики;

· обґрунтувати, розробити і впровадити комплекс психолого-педагогічних засобів і методів формування психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності, дослідити його психолого-педагогічну ефективність;

· на підставі результатів дослідження надати практичні рекомендації щодо засобів формування психологічної готовності ліцеїстів, ґрунтуючись на їх подальших професійних функціях.

Об'єкт дослідження - психологічна готовність до професійної діяльності в органах внутрішніх справ України.

Предмет дослідження - формування психологічної готовності учнів спеціалізованих загальноосвітніх закладів міліції до навчально-службової діяльності в системі МВС України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є: теорія єдності психіки і діяльності, положення про опосередкування зовнішніх дій внутрішніми умовами розвитку; принцип системного підходу в психології: системно-структурний підхід до особистості, аналізу професійної діяльності і вивчення психологічної готовності; теорія професійної спрямованості особистості; концепція ортогональної моделі особистості.

Застосовувався комплекс взаємодоповнюючих методів, які адекватні об'єкту, предмету та меті дослідження: теоретичні методи: аналіз, синтез, порівняння, моделювання, узагальнення (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3), вивчення наукової літератури, нормативних документів МВС України (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); емпіричні: пряме та опосередковане спостереження (підрозділи 2.1, 2.2), стандартизоване анкетне опитування, напівстандартизовані індивідуальні бесіди, аналіз документації (підрозділ 2.2), експертних оцінок, констатувальний і формувальний експеримент (підрозділ 3.2); психодіагностичні методики Дж. Равена, Т. Лірі, В. Меде - К. Піорковського, В. Смекала - М. Кучери, К. Леонгарда - Г. Шмішека (підрозділи 2.3, 3.2); методи математичної статистики, зокрема критерій Стьюдента для оцінки достовірності відмінностей (підрозділ 3.2).

Емпіричне дослідження відбувалось у два етапи протягом 2003-2007 рр. на контингенті ліцеїстів юридичного ліцею. Загальний обсяг вибірки становить 139 респондентів (в т.ч. 39 дівчат), що відповідає вимогам репрезентативності. Експериментальна група - 79 осіб (навчальний курс ліцеїстів 2003-2005 рр.) і контрольна - 60 осіб (навчальний курс 2005-2007 рр.). Формувальний експеримент в ліцеї відбувався впродовж двох років навчання (2003-2005 рр.) за авторською системою формування психологічної готовності. Констатувальний - з експериментальною групою у 2003 і 2005 рр. і з контрольною групою у 2005 і 2007 рр.: виконувалися контрольні зрізи, щоб порівняти дані на початку навчання (при вступі до ліцею) і наприкінці навчання, з відповідними даними контрольної групи, де на відміну від експериментальної не проводилась робота за авторською системою.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексній розробці актуальної та недостатньо дослідженої проблеми формування психологічної готовності учнів ліцеїв правоохоронного спрямування до навчально-службової діяльності в ОВС.

Вперше:

- визначено зміст і структуру психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності в ОВС, її основні компоненти. Психологічна готовність до навчально-службової діяльності є цілісним взаємообумовленим структурним комплексом наступних компонентів: індивідуально-психологічні особливості (здібності, професійно-значущі якості (ПЗЯ), властивості вищої нервової діяльності (ВНД), характер, темперамент), професійні знання, навички і уміння, а також потреби, мотиви та інтереси, який утворюється завдяки установці суб'єкта на конкретний вид правоохоронної діяльності, шляхом цілеспрямованої професійно-психологічної підготовки і супроводжується виникненням активно-дійового стану підготовленості, розвинутими в достатній мірі професійно-значущими якостями. Структура психологічної готовності до навчально-службової діяльності містить компоненти двох типів: перші зумовлені відповідністю особистості вимогам професії, а другі - відповідністю професії інтересам особистості;

- розроблено систему заходів формування психологічної готовності ліцеїстів юридичного ліцею до навчально-службової діяльності, що базується на комплексному підході до формування готовності; обґрунтовано, розроблено і впроваджено комплекс психолого-педагогічних засобів і методів формування психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності під час їх навчання в ліцеї основним з яких є психологічний тренінг;

- розроблено критерії і методи діагностики психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності.

Удосконалено:

- психологічний зміст наукових понять, що сприяють формуванню психологічної готовності: установка на професійну діяльність, професійно-психологічна підготовка; психологічні компоненти готовності: професійні знання, навички і уміння, індивідуально-психологічні особливості;

- методичні аспекти формування психологічної готовності до навчально-службової діяльності в органах внутрішніх справ;

- наукові уявлення про комплекс професійно-значущих якостей ліцеїстів як компонент структури психологічної готовності і підґрунтя для виникнення стану психологічної готовності до навчально-службової діяльності.

Дістало подальшого розвитку:

- методичні засади психологічного супроводження професійної підготовки кадрів ОВС;

- наукові уявлення про механізми формування психологічної готовності до службової діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертації використовуються для практичного формування психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності у процесі їх психологічного супроводження. Розроблено прикладний інструментарій визначення та оцінки психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності, а саме: критерії оцінки рівня “готовності” та методи її психодіагностики.

Автором розроблена, апробована і впроваджена у практику система заходів формування психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності: психотренінгові методики формування готовності учнів і цілісна модель психолого-педагогічного формування психологічної готовності, що може бути використано психологами в подальшій роботі в навчальних закладах системи МВС. Розроблено також пакет документів, що регламентують заходи психологічного супроводження ліцеїстів: плани психологічного супроводження навчально-виховного процесу, картку психологічного супроводження ліцеїста, програми психологічних тренінгів тощо (акти впровадження Київського національного університету внутрішніх справ від 7 квітня 2008 р. і ЦПП ДКЗ МВС від 26 червня 2008 р.).

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження апробовані на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції психологів “Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології” (20 жовтня 2005 р., м. Київ), І Всеукраїнському конгресі психологів (IV з'їзд товариства психологів України 24-26 жовтня 2005 р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції “Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку” (26-27 травня 2006 р., м. Донецьк), міжнародній науково-практичній конференції “Управлінські, правові та психологічні аспекти запобігання масовим порушенням громадського порядку та проявам тероризму” (26-27 червня 2008 р., м. Київ).

Публікації. Основні положення, висновки та рекомендації, сформульовані у дисертації, відображені в п'яти статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, п'яти додатків і списку використаних літературних джерел. Загальний обсяг тексту дисертації викладено на 186 сторінках. Повний обсяг дисертації складає 236 сторінок, з яких список використаних джерел (193 найменування) - 19 сторінок, п'ять додатків на 31 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Перший розділ “Теоретичний аналіз поняття та змісту психологічної готовності до професійної діяльності” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Сутність поняття “психологічна готовність до професійної діяльності”, її види” розглядаються теоретико-методологічні аспекти проблеми психологічної готовності до діяльності: існує низка концепцій, які по-різному тлумачать зміст поняття “психологічна готовність”, дозволяють виокремити різновиди психологічної готовності до діяльності. Виділяють психологічну готовність до наступних видів діяльності: дітей - до шкільного навчання, старшокласників - до професійної діяльності, студентів - до педагогічної; до трудової (професійної) діяльності; до спортивних змагань; готовність військових авіаторів тощо. Найбільш дослідженою є психологічна готовність до спортивної (Ф. Ю. Генов, І. О. Григорянц, А. Ц. Пуні, Є. П. Ільїн), трудової (професійної) діяльності (В. О. Моляко, М. Л. Смульсон, А. О. Смірнов) і служби у збройних силах та інших воєнізованих (правоохоронних) структурах (Н. К. Мухтаров, Л. М. Корольов, О. В. Тімченко, М. І. Дяченко, О. М. Столяренко).

Психологічна готовність розглядається з точки зору двох основних підходів - функціонального (О. О. Ухтомський, М. Д. Левітов, Г. М. Гаєва, Л. С. Нерсесян, В. Н. Пушкін, Є. І. Ільїн) та особистісного (Є. А. Антипов, А. В. Ведєнов, О. Г. Ковальов, К. К. Платонов, К. М. Дурай-Новакова, А. Ц. Пуні, В. О. Моляко, А. О. Смірнов, Л. М. Карамушка). У психологічній літературі виділяють наступні види готовності: довготривалу і ситуативну (М. Д. Левітов, Л. С. Нерсесян, М. І. Дяченко, Л. О. Кандибович), загальну і спеціальну (Б. Г. Ананьєв, Л. М. Карамушка), психологічну і практичну (В. Л. Васильєв), особистісну і процесуальну (А. Ф. Линенко), готовність до розумової і фізичної діяльності (О. Г. Ковальов). Розглянуто механізм виникнення психологічної готовності на фізіологічному рівні, виявлено взаємозв'язок психологічної готовності та установки.

На підставі аналізу різних концепцій і підходів у дослідженні зроблено висновок, що психологічна готовність до діяльності як цілісне складне структурне утворення формується і розвивається під час навчання обраному виду професійної діяльності, а також наступної професійної діяльності завдяки установці, усвідомленню власних потреб і мотивів, наявності позитивного ставлення до обраної професії, відповідного способу дій тощо. Пропонується авторське визначення поняття “психологічна готовність” - це особливий психічний стан, зумовлений комплексом об'єктивних і суб'єктивних чинників, який характеризується оптимальною мобілізацією ресурсів організму і утворюється внаслідок розвитку сукупності особистісних якостей та завдяки цілеспрямованій підготовці особистості до виникнення цього стану.

У підрозділі 1.2. “Психологічна готовність до навчально-службової діяльності в ОВС” психологічна готовність розглядається у контексті професійно-психологічної підготовки працівників як результат психолого-педагогічного забезпечення діяльності ОВС (Ф. К. Думко, Г. Є. Запорожцева, Г. О. Юхновець, Л. І. Казміренко). Дослідниками вивчалась інтелектуально-мотиваційна готовність до навчання у ВНЗ МВС (О. В. Шаповалов, В. І. Барко); психологічна готовність працівників спецпідрозділів до дій в екстремальних умовах, її роль в особистій безпеці працівників ОВС (Л. І. Казміренко, В. Г. Андросюк, Ж. Ю. Половнікова, І. О. Дубова, А. В. Самойлик, М. І. Мар'їн, В. В. Авдєєв); психологічна готовність керівника ОВС до управлінської діяльності (В. І. Барко, А. В. Кобера); мотиваційна готовність до навчання і служби працівників ОВС (Т. М. Поповічева, М. В. Сидорова, С. Є. Борисова). Психологічна готовність розглядалась також у контексті психологічної стійкості, усталеності як передумова її виникнення (Л. Н. Воліна, В. М. Дьомін, В. І. Дяченко, Г. Х. Яворська), в контексті адаптації до умов навчальної і службової діяльності (О. В. Іванова, В. В. Конопльов) тощо.

Аналіз вищевказаних наукових досліджень дозволив визначити структуру психологічної готовності до навчально-службової діяльності в ОВС, яка містить структурні компоненти двох типів. До першого належать компоненти, які зумовлені відповідністю особистості вимогам професії: індивідуально-психологічні особливості: здібності, ПЗЯ, характерологічні та темпераментні особливості, властивості ВНД; професійні знання; уміння і навички. До другого - компоненти, які зумовлюють відповідність професії інтересам особистості: мотиви, інтереси і потреби. Паралельно з формуванням і розвитком інтересів, потреб і мотивів відбувається подальший розвиток індивідуально-психологічних особливостей: ПЗЯ, здібностей, характеру, а також знань, практичних навичок і умінь.

Психологічна готовність до навчально-службової діяльності в ОВС розглядається як стійкий стан, цілісний структурний комплекс компонентів: індивідуально-психологічні особливості, професійні знання, навички та уміння; мотиви, інтереси і потреби; який утворюється завдяки установці суб'єкта на конкретний вид правоохоронної діяльності шляхом цілеспрямованої професійно-психологічної підготовки і виникненням активно-дійового стану підготовленості, розвинутими в достатній мірі ПЗЯ тощо. Вона характеризується оптимальною мобілізацією всіх ресурсів організму, розвитком емоційно-вольової регуляції особистості, її стійкості завдяки професійній підготовленості, а також активно-позитивним ставленням до обраної діяльності.

У підрозділі 1.3. “Професійно-значущі якості працівників ОВС у структурі психологічної готовності” показані особливості, роль та місце професійно-важливих якостей у структурі психологічної готовності.

Професійно-значущі якості розглядаються як підґрунтя для формування стану психологічної готовності до службової діяльності. На підставі аналізу наукових досліджень автором виокремлено професійно-значущі якості працівників ОВС, до яких належать: загальні здібності та інтелектуальні якості; активність; креативність; пізнавальні, комунікативні, домінантно-лідерські якості; емоційно-вольові особливості; професійно-ділові якості; мотиваційно-ціннісні, особистісні особливості та фізичні якості (функціональний стан організму) тощо. Дослідження виявило, що ефективним засобом розвитку ПЗЯ є професійно-психологічний тренінг, що містить комплекс спеціальних вправ, за допомогою яких відбувається формування і розвиток необхідних у подальшій службовій діяльності психологічних якостей і властивостей особистості.

Другий розділ “Формування і розвиток психологічної готовності ліцеїстів юридичного ліцею Київського національного університету внутрішніх справ до навчально-службової діяльності в ОВС” спрямований на вивчення особливостей формування психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності в системі МВС і складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.3. “Методи і засоби діагностики та формування психологічної готовності до навчально-службової діяльності” обґрунтовано вибір методик діагностики психологічної готовності ліцеїстів, який зумовлений предметом, метою та завданнями дослідження, а також використанням у роботі концепції ортогональної моделі особистості Л. М. Собчик. Комплекс методів і засобів діагностики та формування готовності до навчально-службової діяльності зумовлений також застосуванням принципів оптимальності та взаємодоповнення тому, обираючи методики дослідження психологічної готовності, автор орієнтувався на комплексне вивчення структури загальних здібностей ліцеїстів (інтелекту, креативності й активності - методики Дж. Равена, В. Меде - К. Піорковського, Т. Лірі), особливостей мотиваційної спрямованості особистості (В. Смекала - М. Кучери), а також деяких характерологічних особливостей і особливостей інтерперсональної взаємодії (Т. Лірі) та акцентуацій характеру (К. Леонгарда - Г. Шмішека).

Третій розділ “Психолого-педагогічна ефективність діагностики та формування готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності” включає два підрозділи і присвячений емпіричному дослідженню ефективності діагностики та формуванню готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності, визначенню психолого-педагогічних особливостей діагностичного комплексу тестів і розвитку психологічної готовності.

У підрозділі 3.1. “Роль професійно-психологічного тренінгу у формуванні психологічної готовності до навчально-службової діяльності” розкрита практична значущість ефективного засобу формування психологічної готовності - професійно-психологічного тренінгу, як комплексу активних методів психологічної підготовки, методу розвитку особистості і виду групової психологічної роботи. Показано, як професійно-психологічний тренінг та його компоненти можуть використовуватись у процесі викладання навчальних дисциплін або у якості самостійного професійно орієнтованого навчального предмету. На підставі аналізу історії впровадження групового психологічного тренінгу в Україні у навчально-виховний процес та врахування особливостей тренінгової роботи з особами раннього юнацького віку, відзначено зміст авторського тренінгу “Формування психологічної готовності до навчально-службової діяльності”.

У підрозділі 3.2. “Визначення валідності системи розвитку психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності” результати емпіричного дослідження дозволили визначити початковий рівень психологічної готовності до подальшої навчально-службової діяльності ліцеїстів експериментальної та контрольної груп при вступі до юридичного ліцею. Цей рівень порівнювався з кінцевим, який ліцеїсти продемонстрували, закінчуючи навчання. Припущення про те, що рівень психологічної готовності до навчально-службової діяльності експериментальної групи перевищуватиме рівень готовності контрольної підтвердилось. Емпіричне дослідження виявило, що завдяки впровадженню авторської системи формування готовності, в експериментальній групі відбулося суттєве достовірно значиме зміщення показників в бік покращення рівня психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності. Показниками, за якими вимірювалась психологічна готовність, були рівні: інтелектуальної готовності; креативності; мотиваційної спрямованості; активності; розвитку характерологічних і ПЗЯ.

Математичний аналіз результатів дослідження виявив, що в експериментальній групі кількість ліцеїстів із зниженим інтелектуальним рівнем (підгрупа “Н”) суттєво зменшилась = після проведення експерименту (відмінності суттєві на рівні значимості ). Показники креативності в експериментальній групі зросли у підгрупі “В” (високий рівень креативності), відмінності є суттєвими і достовірними = .

Показники мотиваційної готовності в експериментальній групі у підгрупі “Несприятлива мотивація” також змінились - зменшилась несприятлива для навчально-службової діяльності мотивація, оскільки = тоді як частки зростання у підгрупах “Сприятлива мотивація” і “Проміжна мотивація” виявились незначними. Високий рівень несприятливого прогнозу мотиваційної спрямованості в обох групах зумовлено, на думку автора, віковими особливостями, оскільки орієнтація на себе і на взаємодію в цей період (за опитувальником В. Смекала - М. Кучери) є вагомішою, ніж спрямованість на завдання. Утім, наприкінці експерименту рівень мотивації дещо підвищується.

За результатами тесту Т. Лірі в експериментальній групі спостерігалось суттєве і достовірно значиме зростання кількості осіб із наступними типами інтерперсональної взаємодії: “товариський” =“авторитарний” =), “альтруїстичний” = і “егоцентричний” = а в контрольній - зростання кількості осіб із типом “залежний” =. В експериментальній групі зафіксовано також суттєве достовірно значиме зменшення кількості ліцеїстів за типом “агресивний” =, а в контрольній групі - збільшення =. Отримані показники свідчать про підвищення активності і розвиток ПЗЯ. На підставі результатів зазначеного тесту дослідження виявлено, що у ліцеїстів спостерігається певний тип інтерперсональної взаємодії з оточенням, якому притаманні альтруїстичність, товариськість, прагнення до лідерства, але разом з тим властиві невпевненість у собі, конформізм, орієнтація на соціальне сприйняття і схвалення, іноді пасивність. Переважання таких тенденцій є закономірним для раннього юнацького віку, вони визначають поведінку ліцеїстів та спрямованість їх уподобань в цей період.

Щодо акцентуацій характеру - в експериментальній групі виявлено суттєве достовірно значуще зменшення вираженості типів акцентуації за шкалами: “застрягаючий” =, “збудливий” =і “демонстративний” =; у контрольній групі - збільшення за шкалою “демонстративний” =. Тестування за методикою К. Леонгарда - Г. Шмішека дозволило встановити, що переважна більшість ліцеїстів в обох групах показали найнижчий рівень прояву акцентуацій характеру за тривожно-боязким і дистимічним типами, найпоширеніший тип акцентуації - гіпертимний. Така особливість зумовлена раннім юнацькім віком ліцеїстів, який часто характеризується відсутністю тривожності, загальним оптимістичним настроєм, позитивністю; характеристики гіпертимного типу акцентуації яскраво віддзеркалюють даний період життя.