Ідентифікація та її вияв у особистісній проблемі суб’єкта

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології імені Г.С. Костюка

АПН України

УДК 159.9:371.134

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Ідентифікація та її вияв у особистісній проблемі суб'єкта

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Раджабова Сабіна Шаїдівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис ідентифікація поведінка психологія

Роботу виконано в Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент, Зажирко Микола Петрович, Черкаський кооперативний економіко-правовий коледж, директор

Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор, Титаренко Тетяна Михайлівна, Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія соціальної психології особистості, завідувач

кандидат психологічних наук, доцент, Дметерко Наталія Володимирівна, Слов'янський державний педагогічний університет, кафедра психології, доцент

Захист відбудеться “16” грудня 2008 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Автореферат розісланий “15” листопада 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В. Л. Зливков

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Демократичні перетворення, що відбуваються в сучасному суспільстві у зв'язку з розбудовою України як цивілізованої держави, зумовлюють інтенсивний розвиток практичної психології та психологічної служби. Це пояснює актуальність проблеми підвищення якості фахової підготовки майбутніх психологів-практиків у вищих навчальних закладах. Проблема надання психологічної допомоги людині передбачає пізнання цілісної психіки особистості в її свідомих та несвідомих виявах. Такий підхід орієнтує психологічну практику на розкриття індивідуальної неповторності психіки суб'єкта та дослідження глибинно-психологічних механізмів, серед яких вагоме місце посідає феномен ідентифікації.

Актуальність проблеми пізнання особливостей механізму ідентифікації зумовлена недостатньою представленістю його аналізу в контексті цілісної психіки суб'єкта в єдності свідомої та несвідомої сфер. Поза увагою дослідників залишається глибинно-психологічний ракурс розуміння взаємозв'язку ідентифікації з особистісною проблемою суб'єкта, яка в першу чергу пов'язана з внутрішньою суперечливістю психіки.

Попри велику кількість досліджень, на сьогоднішній день у вітчизняній та зарубіжній психологічній літературі відсутній єдиний погляд на проблему ідентифікації, яка знайшла своє розв'язання в багатьох напрямах зарубіжної психології: психоаналізі (К. Абрахам, М. Кляйн, Г. Нюнберг, Ш. Ференці, А. Фрейд, З. Фрейд, Р. Шпіц), гуманістичній психології (Е. Еріксон, А. Маслоу, К. Роджерс, Е. Фромм), необіхевіоризмі (А. Бандура), інтеракціонізмі (Т. Парсонс, Г. Келлі) та ін. У теоретичному аналізі проблеми використовувались роботи російських та українських науковців, які значною мірою синтезують окреслені вище напрями, а саме: В. В. Абраменкової, Р. Л. Кричевського, Ю. В. Курбаткіної, А. А. Люблінської, С. Д. Максименка, В. С. Мухіної, А. А. Налчаджяна, Л. Ф. Обухової, А. В. Петровського, Л. В. Попової, Б. Ф. Поршнєва, Н. І. Сарджвеладзе, В. В. Століна, Е. В. Субботського, Ф. І. Фрадкіної, Е. В. Шенкевец, Т. С. Яценко та ін.

У межах діяльнісного підходу дослідники розглядали процеси ототожнення дитини зі значущими дорослими переважно в контексті свідомої сфери психіки, нівелюючи глибинні детермінанти феномену психічного, які розвивались у психоаналізі. Психоаналітичні пошуки, які вибудовувались з орієнтацією на невротичну симптоматику людей, не змогли повною мірою розкрити закономірності психіки, пізнання яких є актуальним для психологів-практиків на теперішній час. Проблема пізнання ідентифікації передбачає пошук методів і прийомів, які б дозволили комплексно досліджувати особливості її функціонування та вияв у особистісній проблемі суб'єкта.

Дисертаційне дослідження спирається на психодинамічну теорію, що розкриває розуміння цілісної психіки у структурно-семантичних аспектах свідомих та несвідомих проявів. Практичним підґрунтям дослідження виступає метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН) у його глибинно-психологічній сутності, що сприяє пізнанню взаємозв'язку механізму ідентифікації з особистісною проблемою суб'єкта як у ракурсі її формування, так і прояву в поведінці. Таким чином, соціальна значущість та малодослідженість заявленої проблеми у психолого-педагогічній науковій літературі зумовили тематичний вибір нашого наукового пошуку - «Ідентифікація та її вияв у особистісній проблемі суб'єкта».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (номер держреєстрації 23452 U 264). Тему дисертації затверджено вченою радою Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (протокол № 1 від 28 серпня 2003) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 31 жовтня 2006).

Мета дисертаційного дослідження полягає в теоретичному та емпіричному дослідженні впливу механізму ідентифікації на характеристики особистісної проблеми суб'єкта та особливостей її вияву в поведінці.

Об'єктом дослідження є прояви ідентифікації в емпіричному матеріалі учасників глибинної психокорекції.

Предметом дослідження є пізнання функційних особливостей ідентифікації, її впливу на формування (та вияви) особистісної проблеми суб'єкта.

Припущення полягає в тому, що глибинно-психологічна корекція за методом АСПН як діагностико-корекційної системи сприяє пізнанню функційних особливостей ідентифікації в контексті впливу досліджуваного феномену на формування особистісної проблеми суб'єкта та її об'єктивування в ситуації спілкування.

Завдання дослідження узгоджуються з предметом, метою та припущенням:

1. Здійснити теоретичний аналіз психологічних досліджень феномену ідентифікації.

2. Розкрити глибинно-психологічні детермінанти особистісної проблеми суб'єкта та породжувані нею дисфункції психіки.

3. Дослідити механізм ідентифікації, його вплив на формування (та вияв) особистісної проблеми суб'єкта на когнітивному, емоційному та поведінковому рівнях.

4. На основі результатів дисертаційного дослідження, що спрямоване на розкриття особливостей вияву ідентифікації у особистісній проблемі суб'єкта, розробити рекомендації психологам-практикам.

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять: методологія системного підходу до розуміння цілісної психіки та основних положень, що розкривають єдність свідомої і несвідомої сфер психіки (Г. О. Балл, О. Ф. Бондаренко, С. Д. Максименко, М. І. Пірен, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко, З. Фрейд, Н. В. Чепелєва, Т. С. Яценко та ін.); твердження про структуру та функційні особливості несвідомої сфери психіки (Ф. В. Бассін, С. Д. Максименко, З. Фрейд, К.-Г. Юнг, Т. С. Яценко та ін.); принципи гуманістичного підходу до психокорекції (Г. О. Балл, М. Й. Боришевський, А. Маслоу, М. І. Пірен, К. Роджерс, Т. С. Яценко та ін.); положення про вплив ідентифікації на розвиток психіки в психоаналітичному ракурсі (М. Кляйн, М. Малер, Г. Нюнберг, В. Техке, Ш. Ференці, А. Фрейд, З. Фрейд, Р. Шпіц, Т. С. Яценко та ін.); дослідження психодинамічного формату, що орієнтовані на глибинно-психологічний рівень пізнання цілісного феномена психіки (наукова школа Т. С. Яценко: С. М. Аврамченко, Т. І. Білуха, Л. Л. Бондаревська, Н. В. Дметерко, І. В. Євтушенко, М. П. Зажирко, О. Г. Стасько та ін.).

Для перевірки сформульованого припущення та реалізації поставлених завдань було використано методи теоретичного дослідження (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення) та методи емпіричного дослідження: активне соціально-психологічне навчання; аналіз емпіричного матеріалу (як результат включеного спостереження в групі АСПН), тестові методики. Розрахунки та опис результатів емпіричного дослідження проводилися з використанням програмних статистичних пакетів StaPlus 2007, Statistica 6.0.

Емпірична база. Дослідження виконано на базі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта). У процесі дослідження залучено 550 студентів психологічних факультетів та слухачів факультету підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів за фахом «Психологія» та «Практична психологія». Перевірку результатів дисертаційного дослідження здійснено в Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького, РВНЗ «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта), Слов'янському державному педагогічному університеті, Уманському державному педагогічному університеті ім. П. Тичини. Дослідження проводилось у три етапи (пошуковий, дослідний, узагальнювальний) упродовж 2003 - 2008 років.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження:

- уперше розкрито особливості впливу та вияву ідентифікації в поведінці, детермінованій особистісною проблемою суб'єкта; доведено залежність ідентифікації від генерального механізму захисної системи «від слабкості до сили»; розкрито глибинно-психологічний зміст інтеграційної функції ідентифікації («самопсихотерапії»);

- доповнено й розширено уявлення про глибинно-психологічну сутність феномену ідентифікації в контексті едіпової залежності суб'єкта; розширено розуміння взаємозв'язку ідентифікації з умовними цінностями та об'єктними відношеннями суб'єкта; доповнено уявлення про сутність особистісної проблеми суб'єкта в контексті впливу на її формування ідентифікації суб'єкта з первинними лібідними об'єктами.

Практичне значення одержаних результатів. Результати і висновки дисертаційного дослідження об'єктивують функційні особливості механізму ідентифікації. Теоретичні положення та емпіричний матеріал, одержаний у процесі наукової роботи, розкривають вплив ідентифікації на формування особистісної проблеми суб'єкта. Результати дисертаційного дослідження, використані в процесі глибинно-психологічної роботи, сприяють розширенню можливостей психологів-практиків у цілісному пізнанні психіки суб'єкта. Результати дослідження можуть бути використані викладачами ВНЗ у процесі підготовки навчальних курсів із дисциплін: «Метод АСПН: поглиблене вивчення», «Вікова психологія», «Психологія спілкування», «Основи психокорекції» та ін.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується застосуванням методів, адекватних меті й завданням дисертації, а саме: якісним аналізом матеріалу, одержаного в процесі емпіричного дослідження, використанням комплексу методик, що мають глибинно-психологічну орієнтацію та застосовуються в груповій психокорекційній роботі за методом АСПН; поєднанням якісного та кількісного аналізу результатів дослідження.

Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дослідження висвітлено й обговорено на: V Всеукраїнській студентській науковій конференції «Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях студентської молоді» (Черкаси, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих учених «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2004), VII Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта - 2004» (Дніпропетровськ, 2004), Міжнародній психоаналітичній конференції (З.Фрейд - засновник нової наукової парадигми: психоаналіз у теорії та практиці (до 150-річчя з дня народження Зігмунда Фрейда)) (Москва, 2006); науково-практичному семінарі «Методичні та теоретичні засади практичної психології» (Черкаси, 2005), семінарі-практикумі «Теоретичні та методичні засади практичної психології» (Ялта, 2006), ІV Всеукраїнському навчально-методичному семінарі «Теоретичні та методичні засади практичної психології: проблема психічного вигорання» (Ялта, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Сімейні об'єктні відношення у світлі сучасних психоаналітичних (глибинно-психологічних) концепцій» (Ялта, 2007); на засіданнях кафедри практичної психології Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (2005 - 2008 рр.), кафедри психології Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу, кафедри психології РВНЗ «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта).

Основні наукові положення дисертаційного дослідження впроваджено у розробку галузевого стандарту вищої освіти Міністерством науки і освіти України, зокрема освітньо-кваліфікаційної характеристики «бакалавр» зі спеціальності 6.010100 - практична психологія (довідка №115 від 02.03.2005), у навчальний процес Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу (довідка № 31 від 01.02.2008), у навчально-виховний процес Слов'янського державного педагогічного університету (довідка № 75 від 23.01.2007), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 76/01 від 23.01.2008), РВНЗ «Кримський гуманітарний університет» (довідка №58 від 12.12.2007), у підготовку психологів-практиків Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (довідка № 106/03 від 17.03.2008).

Упровадження здобутків дослідження здійснювалось шляхом публікацій у фахових наукових збірниках основних результатів дисертаційного дослідження; розробки лекційних курсів; проведення практичних і лабораторних занять для студентів психологічних факультетів і слухачів факультету підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів зі спеціальності «Практична психологія» в системі педагогічної освіти.

Особистий внесок. Конкретний особистий внесок здобувача у статтях, опублікованих у співавторстві становить: теоретичне обґрунтування заявлених у статтях феноменів, зокрема: ідентифікації, особистісної проблеми, едіпової залежності; окреслення взаємозв'язків між теоретичними здобутками та практичним їх застосуванням у безпосередній психокорекційній практиці, що проводилась із майбутніми психологами.

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 14 публікаціях, з них - 8 одноосібних статей та 2 статті у співавторстві у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (248 найменувань українською та іноземними мовами) та 14 додатків, що охоплюють: 138 рисунків, 7 фотоілюстрацій, 12 фрагментів стенограм роботи психолога. Обсяг основного тексту дисертації становить 182 сторінки, він містить: 6 таблиць, 2 схеми та 17 рисунків.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, вказано об'єкт, предмет, мету роботи, сформульовано припущення і завдання наукового пошуку, презентовано базові методологічні та теоретичні положення, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, подано дані про апробацію результатів дослідження та структуру роботи.

У першому розділі - «Дослідження феномену ідентифікації у психологічній науці» - представлено результати аналізу теоретичних джерел із проблеми ідентифікації, що засвідчують актуальність пізнання зазначеного феномену у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях. Зокрема, висвітлено його вплив на формування та розвиток психіки суб'єкта (М. Кляйн, В. С. Мухіна, А. А. Налчаджян, Г. Нюнберг, В. В. Столін, З. Фрейд, А. Фрейд, Ш. Ференці, Р. Шпіц, Т. С. Яценко та ін.) та взаємодію в соціумі з оточуючими людьми (Г. М. Андрєєва, Р. Л. Кричевський, С. Д. Максименко, М. М. Обозов, Б. Д. Паригін, О. В. Швачко, Т. Шибутані, Я. І. Український та ін.).

Аналіз психологічної літератури дозволяє об'єктивувати термінологічну і сутнісну неоднозначність визначення поняття ідентифікації та його зв'язок із поняттями «інтроекція», «інтерналізація», «інкорпорація», «інтеріоризація», «наслідування», «імітація». З'ясовано, що провідним серед означених вище феноменів є процес інтроекції, який впливає на формування підструктур психіки суб'єкта у взаємозв'язку з первинними лібідними об'єктами.

Ідентифікація визнається у психології: як важливий механізм саморозвитку особистості, як джерело виникнення властивостей свідомості, як механізм утворення самості, статеворольової ідентичності, соціалізації індивіда та перетворення його на особистість, як детермінанта структурування психіки тощо. Аналіз наукових джерел дозволив об'єктивувати вплив ідентифікації на формування деструкцій психіки у сфері статевого самовизначення, в утворенні невротичних симптомів, психодинаміці суїцидальної поведінки. На основі аналізу теоретичного матеріалу з'ясовано, що проблема ідентифікації посідає одне з провідних місць у вивченні процесів розвитку психіки особистості.

У межах вітчизняної психології ідентифікація розглядається дослідниками в тісному взаємозв'язку з процесом відокремлення суб'єкта від оточення. На поведінковому рівні це знаходить вияв в амбівалентному ставленні суб'єкта до іншої людини. Представники вітчизняної психології (В. В. Абрамєнкова, Л. С. Виготський, Л. В. Клочек, О. М. Леонтьєв, А. А. Налчаджян, Л. Ф. Обухова та ін.) розглядали ідентифікацію дитини зі значущими дорослими, обмежуючись дослідженням її прояву в свідомій сфері психіки та нівелюючи при цьому глибинно-психологічні детермінанти. Розкрито вплив ідентифікації на процес взаємодії суб'єкта з оточенням. Ідентифікація окреслюється дослідниками як важливий механізм, що сприяє адекватності процесу міжособистісного розуміння (Г. М. Андрєєва, С. Д. Максименко, М. М. Обозов, Я. І. Український та ін.). Ідентифікація визначається як така, що сприяє встановленню контакту з іншою людиною на основі певної інтерпретації її дій через перенесення себе на її місце, що знаходить вияв у співпереживанні та емпатії. Дослідники відзначають вплив особистісного досвіду на результат емпатійної взаємодії з оточенням. Разом із тим, науковці відзначають вплив механізму ідентифікації на актуалізацію порушень у розвитку особистості та її адаптації до соціуму. Їх корекція здійснюється шляхом виховання чи тренінговими прийомами, що не мають глибинного спрямування.

Аналіз психоаналітичної літератури (М. Кляйн, Г. Нюнберг, Ф. і Р. Тайсони, В. Техке, Ш. Ференці, Дж. Франкл, А. Фрейд, З. Фрейд, Р. Шпіц та ін.) дозволив об'єктивувати глибинно-психологічні особливості функціонування механізму ідентифікації. Дослідники констатують підкореність процесів ідентифікації суб'єкта з первинними лібідними об'єктами принципу задоволення. Увагу психоаналітиків сконцентровано на пріоритетності ідентифікації дитини в едіпів період розвитку з батьком спільної статі. Ідентифікація з батьком протилежної статі розглядалася як така, що призводить до порушень психічного розвитку та породжує патологічні наслідки у соціалізації в цілому. Висвітлено суттєві особливості ідентифікації: її амбівалентний характер; єдність інтроекції та проекції в межах означеного механізму; взаємозв'язок із почуттями неповноцінності та провини, тенденцією до самопокарання. Вагоме місце у психоаналітичних теоріях посідає тлумачення ідентифікації як захисту, завдяки якому дитина долає тривогу та страхи («ідентифікація з агресором»). У розрізі психоаналітичного напряму дослідження впливу механізму ідентифікації на функціонування психіки дорослої особистості зосереджено увагу на патологічних аспектах її розвитку. Аналіз психоаналітичної теорії засвідчив, що феномен ідентифікації потребує більш детального вивчення в аспекті його глибинно-психологічного змісту, зокрема його впливу на формування особистісної проблеми суб'єкта.

Аналіз теоретичного матеріалу дозволив виявити недостатню розробленість проблеми ідентифікації в контексті цілісної психіки в єдності її свідомих та несвідомих проявів. Поза увагою дослідників залишається проблема взаємозв'язку ідентифікації із внутрішньою суперечливістю психіки, з якою пов'язана особистісна проблема суб'єкта. Останнє зумовило пріоритетність пізнання глибинно-психологічних особливостей ідентифікації у ракурсі функціонування цілісної психіки суб'єкта, що є важливим для дисертаційного дослідження. У процесі дослідження використано здобутки психодинамічної теорії, як то: системність психологічних захистів у їх когнітивному, емотивному та поведінковому рівнях; диференціація психологічних захистів на базові та ситуативні; провідна роль в активності особи генерального механізму захисної спрямованості психіки «від слабкості до сили» і його похідний характер тенденції «до слабкості» та ін. Аналіз прийомів, спрямованих на дослідження феномену ідентифікації у межах різних концептуальних підходів, засвідчив недостатню їх сформованість та теоретичну обґрунтованість. Це зумовило застосування методів глибинно-психологічного пізнання феномену ідентифікації та особливостей його впливу на формування психіки суб'єкта.

У другому розділі - «Емпіричне дослідження глибинно-психологічного впливу ідентифікації на формування особистісної проблеми суб'єкта (на матеріалі АСПН)» - розкрито сутність особистісної проблеми суб'єкта в контексті психодинамічної парадигми та досліджено вплив ідентифікації на формування особистісної проблеми.

Матеріал цього розділу ґрунтується на емпіричних результатах групової глибинно-психологічної корекції за методом АСПН. Дослідження вияву ідентифікації в особистісній проблемі суб'єкта проводилось зі студентами психологічного факультету упродовж п'яти років. У ході наукового пошуку було використано: психоаналіз комплексу тематичних малюнків, психоаналітичну роботу із застосуванням неавторського малюнка та предметних моделей.

На основі аналізу емпіричного матеріалу розкрито вплив ідентифікації на процес формування особистісної проблеми суб'єкта. Відповідно до концептуальних положень психодинамічної теорії, окреслено особливості внутрішніх суперечностей, з якими пов'язана особистісна проблема суб'єкта. В узагальненому вигляді (поза індивідуальною семантикою) це суперечності: «до сили» і водночас - «до слабкості»; «до життя» і водночас - «до психологічної смерті»; «до людей» і водночас - «від людей» (психологічна імпотенція). Розділ презентує аналіз детермінант особистісної проблеми суб'єкта та їх зв'язку з едіповою ситуацією його розвитку. Витіснення інцестних потягів, що зумовлено вимогами соціуму, об'єктивує зв'язок формування особистісної проблеми суб'єкта з базовими закономірностями функціонування психіки, а саме суперечливістю принципу задоволення та принципу реальності. Це знаходить вияв у глобальній внутрішній суперечності: спрямованість на реалізацію інцестного притяжіння до первинних лібідних об'єктів і водночас - на адаптацію до соціуму, що пов'язано з прагненням «до сили», «до успіху». Аналіз емпіричного матеріалу, представлений у другому розділі, дозволив розкрити та обґрунтувати особливості ідентифікації як форми психологічного захисту, яка є диспозиційним, системним утворенням і має когнітивний, емотивний та поведінковий рівні. Ідентифікація слугує послабленню внутрішньої напруги, породженої чуттєвим притяжінням суб'єкта до первинних лібідних об'єктів. Глибинно-психологічний аналіз емпіричного матеріалу надав змогу виявити інтегративну функцію, що виконує ідентифікація в якості захисту. Доведено, що ідентифікація пов'язана із суперечливими тенденціями психіки суб'єкта - «до єднання» з первинними лібідними об'єктами та водночас - «до роз'єднання» з ними. Глибинно-психологічна цінність єднання суб'єкта з лібідним об'єктом пов'язана з потребою особи в отриманні любові та можливостей її прояву до людей. Дистанціювання від первинних лібідних об'єктів знаходить вияв у розвитку тенденції руйнування стосунків з оточуючими людьми та інтимних стосунків зокрема. Встановлено, що ідентифікація як форма захисту створює ілюзію єднання з лібідними об'єктами через інтроекцію їх якостей, породжуючи певні труднощі в спілкуванні у зв'язку з амбівалентністю почуттів та нерідко негативною їх валентністю навіть для самого суб'єкта (як їх носія). Психологічне «від'єднання» суб'єкта від лібідного об'єкта, що певною мірою передбачено соціалізацією, відбувається шляхом неусвідомлюваного інтроектування його репрезентантів (окремих рис та психологічних особливостей).

Аналіз емпіричного матеріалу дозволив констатувати наступне: інтроекція рис лібідного об'єкта здійснюється поза свідомістю суб'єкта і має прояв у його актуальній поведінці; генеральний механізм захистів «від слабкості до сили» є пріоритетним у процесі інтроекційного зв'язку з первинними лібідними об'єктами; вибірковість ідентифікацій суб'єкта в сім'ї залежить від психологічної сили та її пріоритетів у взаємовпливах членів родини. Інтроекція суб'єктом окремих рис членів сім'ї (домінування члена сім'ї) зумовлює його неусвідомлювану інтеграцію з цією особою як «компенсаторний» момент за емоційні негаразди в реальних стосунках. Підпорядкованість ідентифікації як форми психологічного захисту тенденції «від слабкості до сили», що відкрита в межах психодинамічної теорії, може спричиняти інтроекцію суб'єктом характерологічних особливостей, що відчужувались (не приймались) ним у лібідних об'єктів. Інтроекція суб'єктом рис лібідних об'єктів знаходить вияв в амбівалентному ставленні до них і до самого себе. Амбівалентність почуттів особи як до лібідних об'єктів та їх заміщень, так і до самого себе пов'язується з емотивним рівнем ідентифікації як форми психологічного захисту.

Інтроекти від первинних лібідних об'єктів знаходять вияв в умовних цінностях суб'єкта, які можуть ним свідомо декларуватись та відстоюватись у соціумі. Умовні цінності презентують когнітивний рівень ідентифікації як диспозиційного утворення. З'ясовано, що ідентифікація суб'єкта шляхом впливу на формування умовних цінностей зумовлює тенденцію «до слабкості» через відступи від реальності задля ствердження ідеалізованого «Я».

Аналіз емпіричного матеріалу, який подано в цьому розділі, засвідчує, що зв'язок ідентифікації з лібідними об'єктами виконує роль «самопсихотерапії» суб'єкта від травмівних переживань та «незавершених справ дитинства», які нерідко започатковувались в едіповій ситуації розвитку особи. Така «самопсихотерапія» є умовною, оскільки ілюзорно «розв'язує» проблему єднання з первинними лібідними об'єктами, інтегруючись із логікою несвідомого («іншою логікою»), і, разом з тим, підтримує антагонізм стосунків.

Глибинно-психологічний ракурс дослідження феномену ідентифікації дозволив констатувати його взаємозв'язок із об'єктними відношеннями. Доведено, що «самопсихотерапія» від травмівних переживань та невдоволених інфантильних потреб здійснюється за умов перенесення об'єктного ставлення особи на актуальну ситуацію взаємодії з оточуючими людьми. У цьому процесі беруть участь такі захисні механізми, як: проекція, витіснення, раціоналізація, виміщення та ін. За таких умов ускладнюються стосунки за параметрами «суб'єкт-суб'єктних» відношень через тенденцію перетворення партнера по спілкуванню на об'єкт. Орієнтація на окремі риси партнера деструктує взаємини, породжуючи їх психологічне імпотування та психологічне омертвіння (Т. С. Яценко). Це знаходить вияв в образах, дискредитації іншого, невдоволенні, агресії, депресивних станах, роздратуванні, ревнощах, заздрощах і т. ін. Усе це засвідчує деструктивний вплив ідентифікації як форми психологічного захисту на психіку суб'єкта. На основі аналізу емпіричного матеріалу доведено причетність ідентифікації до формування суперечливих тенденцій психіки, з якими пов'язана особистісна проблема суб'єкта. Доведено, що психокорекційна робота в групі АСПН сприяє розвитку рівня рефлексії, сензитивності суб'єкта та розуміння глибинно-психологічної детермінованості власних поведінкових проявів, усвідомлення деструктивного впливу ідентифікації з батьками на його взаємодію з оточуючими людьми. Позначене вище забезпечує особистісно-конструктивні зміни особи у процесі глибинної корекції.

У третьому розділі - «Аналіз емпіричного дослідження та результативність глибинно-психологічної корекції в контексті взаємозв'язку ідентифікації з особистісною проблемою суб'єкта» - здійснено аналіз емпіричного матеріалу, який засвідчує, що об'єктивування феномену ідентифікації та його вияву в особистісній проблемі суб'єкта можливе за умови використання методів глибинно-психологічного спрямування, що забезпечується в межах методу активного соціально-психологічного навчання (АСПН). У третьому розділі презентовано результати застосування методик, що відповідають завданням дослідження: психоаналізу комплексу тематичних малюнків, психоаналітичної роботи з використанням предметної моделі (іграшки), неавторських малюнків та ін. З'ясовано сутність психокорекційного діалогу, який сприяє об'єктивуванню усталених суперечливих тенденцій психіки, що лежать в основі особистісної проблеми суб'єкта, та її зв'язку з ідентифікацією суб'єкта з первинними лібідними об'єктами, яку, перш за все, презентують амбівалентні почуття. Процес пізнання ідентифікації на основі аналізу емпіричного матеріалу не обмежувався візуальною її презентацією в межах одного малюнка. До уваги брались результати психоаналітичної роботи з численними малюнками (авторськими чи неавторськими). Вагому роль у дослідженні дисертаційної проблеми відігравала архетипна символіка, яка здатна презентувати едіпальні залежності та проблеми інтимних стосунків особи, породжені феноменом ідентифікації. Результати психоаналітичних інтерпретацій як вербального, так і невербального матеріалу, відображеного у стенограмах, представлених у додатках дисертації, піддавались структурно-семантичному аналізу, який дозволив здійснити узагальнення, порівняння, класифікацію, структурування окремих висловлювань діалогічної взаємодії психолога і протагоніста.

У контексті вияву ідентифікації в особистісній проблемі суб'єкта набула великого значення методика психоаналізу комплексу тематичних малюнків, оскільки дозволила реалізувати цілісний підхід до пізнання психіки, у єдності її свідомих та несвідомих проявів. У процесі психоаналітичної роботи з учасниками АСПН у фокусі уваги знаходились полізначність символів та позадосвідна семантика архетипів, що мало сприяти поглибленому пізнанню взаємозв'язків між свідомою та несвідомою сферами психіки. Це дало змогу констатувати деструктивний вплив ідентифікації суб'єкта зі значущими людьми на розвиток його психіки, у зв'язку з істотнім впливом досліджуваного феномену на формування внутрішньої суперечливості психіки, що визначає сутність особистісної проблеми.

Застосування додаткових методик дозволило уточнити зміст глибинно-психологічних особливостей ідентифікації суб'єкта з лібідними об'єктами в аспекті ілюзорно-інтеграційних, а за об'єктивною сутністю, дезінтеграційних функцій. Цьому сприяв метафоричний зміст дослідного матеріалу, що піддавався аналізу. Матеріал третього розділу засвідчує, що психокорекційна робота із застосуванням предметної моделі (іграшки) та неавторського малюнка сприяє розширенню самоусвідомлення суб'єкта, вдосконаленню його самоаналізу та рефлексії на більш високому рівні розуміння глибинно-психологічної детермінованості власної активності інфантильними цінностями.

Структурно-семантичний аналіз емпіричного матеріалу дозволив об'єктивувати зв'язок ідентифікації з іншими феноменами психіки суб'єкта: психологічними захистами, об'єктними відношеннями, умовними цінностями, ідеалізованим «Я» та з усталеними суперечностями, які визначають сутність особистісної проблеми суб'єкта. Розширення самосвідомості зумовлює посилення контролю суб'єкта над власною поведінкою, відкриває можливості вибору її форм, що сприяє оптимізації стосунків із близькими людьми та оточенням загалом. Розвиток же соціально-перцептивного інтелекту та рефлексивних знань відкриває перспективи самовдосконалення суб'єкта, розсуває часові та змістові параметри учбової, діагностико-корекційної ситуації, що має вияв в оптимізації стосунків в інтимній та службовій сферах.

У розділі проаналізовано результати лонгітюдного дослідження, що проводилось упродовж 5-ти років зі студентами психологічних факультетів (з першого по п'ятий курс). До проведення експерименту було залучено 200 осіб. З них сформовано репрезентативну групу (120 осіб), на основі якої створено експериментальну (60 осіб) та контрольну (60 осіб) групи. До складу експериментальної групи увійшли студенти, які проходили повний курс психокорекції в групі АСПН упродовж 5 років навчання на психологічному факультеті. Склад контрольної групи становили студенти психологічного факультету, що не проходили курсу психокорекційних занять АСПН. На першому курсі тестові методики застосовувались як на початку навчального року, так і в кінці, тобто після проходження груп АСПН студентами, що входили до експериментальної групи. Обстежувані за обома проведеними тестовими методиками підбиралися таким чином, щоб початкові показники досліджуваних феноменів характеризувалися найменшим варіаційним розмахом у вибірці.

У ході дослідження ефективності психокорекції за методом АСПН в якості критерію було взято зниження агресивних тенденцій у суб'єкта, що засвідчує нівелювання вияву в поведінці енергії «мортідо» та посилення прояву «лібідо» як конструктивізму та творчості у ставленні до себе, до оточуючих людей та до об'єктивного світу загалом. Аналіз емпіричного матеріалу доводить, що ідентифікація суб'єкта зі значущими людьми впливає на формування тенденції до психологічної імпотенції (усічення контакту з оточенням), що нерідко знаходить вияв у певних агресивних тенденціях поведінки суб'єкта. В розділі представлено результати застосування тестової методики А. Басса та А. Даркі, яка спрямована на діагностику показників та форм агресії (у формах образи, роздратованості, негативізму, фізичної та вербальної агресії, почуття провини, підозріливості). Оскільки емпіричні дані оцінювались за бальною шкалою та вибірки були незалежними, аналіз одержаних результатів було здійснено за критерієм Манна-Уітні, який належить до непараметричних. Результати досліджень наведено в табл. 1.

Непараметричні обрахунки передбачають застосування не абсолютних значень, а рангів цих значень, тому вибірку охарактеризовано не за значенням середнього арифметичного, а за показником медіани.

В експериментальній групі вірогідне зниження значень за показниками фізичної агресії спостерігалося вже починаючи з кінця 1-го курсу; вербальної агресії та негативізму - на 3 курсі, у порівнянні з контрольною групою (Р<0,05). У подальшому така різниця стає ще більш суттєвою на 5-му курсу (Р<0,001). Достовірна тенденція до зміни інших показників агресивних станів - непрямої (опосередкованої) агресії, почуття провини як аутоагресії, образи, підозріливості та дратівливості - в експериментальній групі спостерігається на 5 курсі. У контрольної групи очевидною є незначна тенденція до зниження з часом усіх показників агресії.

Таблиця 1 Показники агресії у обстежуваних 1, 3 та 5 курсів експериментальної та контрольної груп

Результати анкетування засвідчують, що репрезентативна вибірка досліджуваних не характеризується високим рівнем вираженості агресивних тенденцій - у середньому 4 - 8 балів за всіма показниками (верхня межа для прояву агресивних тенденцій за тестом - 10 - 12 балів), проте навіть за таких середніх показників спостерігається значне зниження агресивних тенденцій у досліджуваних експериментальної групи. Експериментальне дослідження яскраво презентує переваги проведення глибинної психокорекції за методом АСПН, які виявляються у значному зменшенні означених агресивних тенденцій у майбутніх психологів-практиків.

Установлено взаємозв'язок феноменів ідентифікації та емпатії. Психодинамічна теорія, в межах якої пріоритетності набуває дослідження цілісної психіки у взаємозв'язках її свідомої та несвідомої сфер, підкреслює важливість критеріїв відкорегованості особи, що має вияв в емпатійних тенденціях. Останнє пояснює вибір методики дослідження рівня емпатійних тенденцій. Позначений різновид тестування, як і попередній, базується на використанні бального шкалування, тому і в цьому випадку для встановлення достовірності різниць було використано метод Манна-Уітні.

До початку проведення АСПН достовірної різниці між обстежуваними контрольної та експериментальної груп не спостерігається, але вже наприкінці 1 курсу учасники АСПН достовірно вирізнялися від контрольної групи в бік збільшення показників вираження емпатії, які значно підвищуються на 3 курсі (зростання з 52 до 60 (Р<0,001)), що перебуває на межі між нормальним і високим (нижня межа для високого - 62). На 5 курсі в експериментальній групі досліджуваний показник зріс до рівня високої емпатії, тобто становив 69 балів проти 52 у контрольній групі.

Показник емпатії мав тенденцію до збільшення і в контрольних групах, але таке збільшення було достовірним лише між показниками контрольних груп, які відносились до 1 курсу, в порівнянні з 5 курсом, що пояснюється специфікою навчання на психологічному факультеті.

Таким чином, співставлення показників емпатійних здібностей надало змогу об'єктивувати достовірно вищі дані експериментальної групи порівняно з контрольною. Це вказує на зростання сензитивності й емоційної чутливості до стану іншої людини, рефлексії ситуації взаємодії, що сприяє адекватному відображенню внутрішнього світу іншої людини та розвитку комунікативних умінь спілкування.

Представлені результати дисертаційного дослідження засвідчують прогресивні особистісні зміни у студентів-психологів, що знайшло вираження в показниках їх психологічної відкорегованості. Це сприяє розв'язанню ними власних особистісних проблем. Розроблені рекомендації спрямовані на розкриття особливостей впливу ідентифікації на формування особистісної проблеми суб'єкта.

Висновки

1. Аналіз наукової літератури з проблеми ідентифікації дозволив констатувати відсутність урахування цілісної психіки в її свідомих та несвідомих проявах у діяльнісному підході, що породжує певну обмеженість розкриття цього феномену. Для психоаналітичного підходу є характерним цілісне розуміння психіки, що сприяє ширшому об'єктивуванню функції ідентифікації. Результати дисертаційного дослідження підтвердили окремі висновки психоаналітичної парадигми, зокрема: започаткування ідентифікації в едіпів період розвитку суб'єкта та породження амбівалентності почуттів; еволюціонування ідентифікації як форми психологічного захисту; суперечність принципу задоволення та принципу реальності; взаємозв'язок ідентифікації з почуттями неповноцінності, провини та тенденцією до самопокарання. Дослідження методичних прийомів, спрямованих на пізнання феномену ідентифікації в контексті презентованих у літературі концепцій, засвідчило розкриття його ролі у формуванні психіки суб'єкта, що особливо гостро ставить проблему адекватного підбору методів пізнання ідентифікації в її глибинно-психологічному змісті.

2. Аналіз теоретичного та емпіричного матеріалу доводить, що ідентифікація у глибинно-психологічному ракурсі є захисним механізмом, який сприяє послабленню емоційної напруги, породжуваної наслідками едіпальних залежностей від первинних лібідних об'єктів, через інтроекцію їх окремих особистісних рис. Ідентифікація як форма захисту є диспозиційним системним утворенням, що має когнітивний, поведінковий та емотивний рівні. Когнітивний рівень вираження ідентифікації проявляється в її зв'язку з базовими формами захисту (логіка несвідомого) та умовними цінностями на рівні периферійних (ситуативних) захистів; у суперечностях логіки несвідомого з логікою свідомого, що відображає особистісна проблема суб'єкта. Поведінковий та емотивний аспекти ідентифікації презентуються завдяки спонтанності та невимушеності поведінки суб'єкта у процесі глибинної психокорекції.

3. Аналіз емпіричного матеріалу дозволив констатувати наявність індивідуальної неповторності вираження усталених суперечностей психіки, в яких знаходить вияв особистісна проблема суб'єкта. Вона пов'язана з едіповою ситуацією, в якій актуалізується процес ідентифікації, породжуючи дисфункції психіки, що проявляються у феномені «хибного кола». Останнє маскується від самосприйняття особи суб'єктивною зінтегрованістю психіки, що спирається на відступи від реальності, зумовлюючи соціально-перцептивні викривлення у сприйманні суб'єктом актуальної ситуації взаємодії з оточуючими людьми.

4. Дослідження виявило підкореність процесу ідентифікації генеральному механізму «від слабкості до сили», що є закономірним для всієї захисної системи психіки. Формування умовних цінностей у процесі ідентифікації об'єктивує когнітивний ракурс презентації захисної системи. Відступи від реальності на догоду ідеалізованому «Я», які здійснюються в межах дієвості системи захистів за участі феномену ідентифікації, породжують тенденцію «до слабкості». Емотивний рівень ідентифікації як форми захисту присутній в об'єктних відношеннях, що особливо випукло презентує амбівалентність почуттів суб'єкта як до лібідних об'єктів та їх заміщень, так і до самого себе.

5. Ідентифікація забезпечує «самопсихотерапію» суб'єкта через інтроекцію окремих рис лібідних об'єктів, що виступають заміщенням їх самих та впливають на формування логіки несвідомого («іншої логіки»). Останнє сприяє вивільненню напруги, породженої незавершеністю справ дитинства. Доведено умовність такої «самопсихотерапії», яка може спиратись на інтроекцію відчужуваних суб'єктом психологічних рис первинних лібідних об'єктів, що зумовлювали страждання та руйнували стосунки (психологічне імпотування та омертвіння взаємин). Поведінковий рівень ідентифікації як форми психологічного захисту об'єктивує її як конструктивний, так і деструктивний вплив на психіку суб'єкта.

6. Психокорекційний процес за методом АСПН дозволив виявити глибинно-психологічні детермінанти спонтанної поведінки суб'єкта, включеного у групову взаємодію. Встановлено вплив ідентифікації особи зі значущими людьми на формування деструкцій, що є наслідком особистісної проблеми. Застосування тестових методик об'єктивує результативність проходження студентами-психологами глибинної психокорекції за методом АСПН, про що свідчить зниження рівня агресивних тенденцій та підвищення рівня емпатійних здібностей, з якими пов'язаний феномен ідентифікації.

7. Проведене дисертаційне дослідження, яке доводить значущість процесу ідентифікації для формування особистісної проблеми суб'єкта та відкриває перспективи її усвідомлення й розв'язання в процесі проходження глибинної психокорекції, надало змогу сформулювати рекомендації психологам-практикам.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у поглибленому пізнанні впливу процесу ідентифікації на формування усталених суперечностей психіки та їх зв'язку з базальними формами захисту.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Основні положення дисертації опубліковані у виданнях, що входять до переліку ВАК:

1. Раджабова С. Ш. До питання феномену ідентифікації / С. Ш. Раджабова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - Вип. 8 (32). - С. 84-88.

2. Раджабова С. Ш. Глибинно-психологічний підхід до проблеми ідентифікації / С. Ш. Раджабова // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2006. - Том 8. - Ч. 5. - С. 289-295.

3. Раджабова С. Ш. Ідентифікація як захисний механізм / С. Ш. Раджабова // Зб. статей: педагогіка і психологія. - Ялта: РВВ РВНЗ КГУ, 2006. - Вип. 9. - Ч. 1. - С. 54-60.

4. Раджабова С. Ш. Роль інтроекції в процесі ідентифікації особистості з первинними лібідними об'єктами / С. Ш. Раджабова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. - Вип.14 (38). - С. 55-60.

5. Раджабова С. Ш. Можливості пізнання феномену ідентифікації / С. Ш. Раджабова // Актуальні проблеми психології: зб. статей / за ред. С. Д. Максименка. - К.: Главник, 2007. - Том X. - Ч. 1. - С. 221-226.

6. Раджабова С. Ш. Ортодоксальний психоаналіз З. Фрейда і психодинамічна теорія в розумінні феномена ідентифікації / С. Ш. Раджабова // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2006. - №5. - С. 95-105.

7. Калашник І. В. Роль ідентифікації у формуванні тенденції до психологічної смерті / І. В. Калашник, С. Ш. Раджабова // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2006. - Том 9. - Ч. 6. - С. 171-177.

8. Раджабова С. Ш. Категорія ідентифікації та її зв'язок з іншими поняттями / С. Ш. Раджабова // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2007. - Том 7. - Ч.12. - С. 209-214.

9. Іваненко Б. Б. Психопрофілактика синдрому психічного вигорання: об'єктивування особистісної проблематики в малюнках майбутніх практичних психологів на теми «Я-психолог» та «Я в службовій ситуації» / Б. Б. Іваненко, Н. В. Дметерко, С. Ш. Раджабова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. - Вип. 19 (43). - С. 86-109.

10. Раджабова С. Ш. Феномен ідентифікації та його вплив на розвиток особистості в контексті вітчизняної психології / С. Ш. Раджабова // Актуальні проблеми психології: зб. статей / за ред. С. Д. Максименка. - К.: Главник, 2008. - Том X. - Вип. 4. - С. 149-155.

Також результати дослідження опубліковано в матеріалах конференцій та семінарів:

11. Раджабова С. Ш. Феномен идентификации в контексте ортодоксального психоанализа З.Фрейда и его значение для развития идей психодинамической теории Т. Яценко / С. Ш. Раджабова // Материалы международной психоаналитической конференции [«Зиґмунд Фрейд - основатель новой научной парадигмы: к 150-летию со дня рождения Зигмунда Фрейда»], (Москва, 16-17 декабря 2006 г.). - Москва: Русское психоаналитическое общество, 2006. - Т. 2. - С. 428-434.

12. Раджабова С. Ш. Активізація захистів суб'єкта при соціально-перцептивних викривленнях / Л. В. Будяк, С. Ш. Раджабова // Матеріали V Всеукр. студентської наук.-практ. конф. [«Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях студентської молоді»] (Черкаси, 22-23 травня 2003 р.) / М-во освіти і науки України, Черкаський держ. ун-т. - Черкаси: ЧДУ ім. Б.Хмельницького, 2003. - С. 260.

13. Раджабова С.Ш. До проблеми ідентифікації як захисного механізму / С. Ш. Раджабова // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених [«Актуальні проблеми практичної психології»] (Херсон, 28-29 квітня) / М-во освіти і науки України, Херсонський держ. ун-т. - Херсон: Персей, 2004. - С. 222-223.

Посібники:

14. Корекційно-виховні заходи у підготовці психолога-практика: метод. посіб. / [Аврамченко С. М., Білуха Т. І., Євтушенко І. В., Сергієнко І. М., Святка О. О., Калашник І. В., Раджабова С. Ш.]. - Ялта: РВВ РВНЗ КГУ, 2006. - 86 с.

Анотації

Раджабова С. Ш. «Ідентифікація та її вияв у особистісній проблемі суб'єкта». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - Київ, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню феномену ідентифікації та особливостей її вияву в особистісній проблемі суб'єкта. У роботі висвітлено теоретичні підходи до проблеми ідентифікації в контексті її впливу на формування та розвиток психіки особистості, здійснено їх порівняння з тлумаченням феномену ідентифікації в розрізі психодинамічного підходу. Проаналізовано роль ідентифікації суб'єкта зі значущими людьми в ракурсі міжособистісної взаємодії. Об'єктивовано глибинно-психологічні особливості ідентифікації суб'єкта з первинними лібідними об'єктами, доведено її зв'язок з умовними цінностями, ідеалізованим «Я», об'єктними відношеннями.

Досліджено вплив ідентифікації на формування особистісної проблеми суб'єкта, яка ґрунтується на внутрішній суперечливості психіки, що пов'язана з такими тенденціями: «до сили» і «до слабкості», «до життя» і «до психологічної смерті», «до людей» і «від людей» (психологічна імпотенція). Поглиблено уявлення про особистісну проблему суб'єкта в контексті її взаємозв'язку з ідентифікацією як формою захисту, що має поведінковий, когнітивний та емотивний рівні. Завдяки адекватно підібраним прийомам, які застосовуються в межах методу АСПН, доведено можливість вияву ідентифікації в особистісній проблемі суб'єкта.