Креативне мислення як чинник соціалізації дітей молодшого шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Спеціальність 19.00.07

«Педагогічна та вікова психологія»

КРЕАТИВНЕ МИСЛЕННЯ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Курята Юлія Вікторівна

Хмельницький - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті «Острозька академія», Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор ПАСІЧНИК Ігор Демидович, Національний університет «Острозька академія», ректор університету.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор САВЧИН Мирослав Васильович, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, кафедра психології, завідувач кафедри;

кандидат психологічних наук, доцент ВІЧАЛКОВСЬКА Наталія Калинівна, Волинський національний університет імені Лесі Українки, кафедра педагогічної та вікової психології, доцент кафедри.

Захист відбудеться « 23 » жовтня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003).

Автореферат розісланий « 18 » серпня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат педагогічних наук,

професор В.М. Гладкова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Особливості соціалізації дитини на сучасному етапі визначаються насамперед тим, що цей процес відбувається у несприятливих умовах загальної соціально-економічної кризи нашого суспільства на фоні суперечливих світових тенденцій глобалізації та технократизації. Серед чинників соціалізації підростаючих поколінь поглибленого наукового вивчення вимагають ті із них, які можна цілеспрямовано вдосконалювати з метою ефективного застосування у навчально-виховному процесі в загальноосвітній школі, починаючи вже з перших класів. Адже діти молодшого шкільного віку мають специфічні труднощі соціалізації, постають перед проблемою адаптації до нової соціальної ролі, нового статусу, що є серйозним випробовуванням їх психічних та фізичних можливостей. Одним з дієвих чинників соціалізації молодших школярів є креативне мислення, розвиток якого допомагає учням впевненіше діяти в проблемних ситуаціях, здійснювати самостійний пошук вирішення завдань, адекватно реагувати на стрімкі зміни сучасності тощо. Володіючи такого роду вміннями справлятися з труднощами дитина почувається комфортніше в оточуючому світі, її соціалізація відбувається більш гармонійно. В той же час, сучасна стратегія в теорії та практиці освіти щодо розвитку творчих здібностей дитини характеризується певними суперечностями між соціальною значимістю розвитку креативного мислення та недостатньою розробленістю науково-методичного забезпечення для організації творчої діяльності учнів.

Вітчизняні та зарубіжні вчені вивчали проблематику соціалізації молодших школярів (В. Абраменкова, У. Бронфенбреннер, І. Кон, В. Кудрявцев, М. Мід, В. Мухіна, Л. Обухова, М. Осоріна, Е. Субботський, Д. Фельдштейн та ін.). Однак, виведені ними концепції, на нашу думку, містять певні розбіжності, зокрема, вони по-різному пояснюють зміст, інституції, чинники соціалізації та критерії її успішності. Простежується неоднозначність тлумачення взаємозв'язку креативного мислення та соціального дорослішання дітей: частина дослідників відзначає, що творчі задатки ускладнюють соціалізацію дітей (Д. Сіск, Р. Стернберг та ін.), тоді як інші стоять на тому, що здатність до творчості, навпаки, сприяє оптимальній соціалізації (С. Макшанова, Н. Хрящова та ін.). Ця обставина потребує подальших досліджень взаємозв'язку цих феноменів для гармонізації соціалізації підростаючих поколінь.

Таким чином, актуальність вивчення креативного мислення учнів молодших класів у контексті їх соціалізації, недостатня розробленість цієї проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Креативне мислення як чинник соціалізації дітей молодшого шкільного віку».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибрана тема дослідження пов'язана з комплексною темою, над якою працює навчальний заклад Національний університет «Острозька академія»: «Актуальні проблеми відродження Острозької академії (історико-філософські, психолого-педагогічні аспекти)», а саме, є одним з векторів напряму «Психологічні основи розвитку духовності особистості» у структурі цієї комплексної теми (протокол № 3 від 06.09.2001 р.). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національного університету «Острозька академія» (протокол № 4 від 27.11.2003 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 15.06.2004 р.).

Мета дослідження полягає у виявленні соціалізаційного потенціалу креативного мислення учнів молодших класів.

Основна гіпотеза дослідження: гармонізація соціалізації дітей потребує корегування цього процесу у його найбільш суспільно контрольованій сфері - освіті; креативне мислення сприяє успішному освоєнню дітьми світу дорослих, розширюючи світогляд учнів, збільшуючи гнучкість реагування на довкілля, а відтак, і впевненість у собі, у своїй здатності вирішувати проблемні ситуації; креативне мислення у молодших школярів формується в умовах спеціально організованого навчання.

Досягнення поставленої мети передбачало розв'язання таких завдань:

1. Здійснити теоретичний аналіз концепцій феномену соціалізації.

2. Експериментально виявити та проаналізувати основні проблемні аспекти соціалізації молодших школярів.

3. Розробити та застосувати систему завдань на розвиток креативного мислення дітей молодшого шкільного віку в процесі вивчення іноземної мови.

4. Визначити значення креативного мислення у функціональній структурі чинників соціального дорослішання дітей молодшого шкільного віку.

Об'єкт дослідження - соціалізація молодших школярів у сучасних умовах дорослішання.

Предмет дослідження - вплив креативного мислення на динаміку процесу соціалізації дітей молодшого шкільного віку.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали концепція соціально-культурного розвитку психіки Л. Виготського, системно-діяльнісна парадигма розвитку особистості (Ф. Арієс, О. Асмолов, З. Карпенко, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Максименко, В. Москалець, І. Пасічник, С. Рубінштейн, М. Савчин та ін.), соціально-психологічні підходи до розгляду проблеми соціалізації (Г. Андреєва, Б. Ананьєв, А. Коваленко, М. Корнєв, В.Москаленко, Л. Орбан-Лембрик та ін.), положення про функціонування дитячої спільноти у рамках дитячої субкультури (В. Абраменкова, У. Бронфенбреннер, І. Кон, В. Кудрявцев, М. Мід, В. Мухіна, Л. Обухова, М. Осоріна, Е. Субботський, Д. Фельдштейн та ін.), науково-психологічні тлумачення молодшого шкільного віку (Т. Доронова, Д. Ельконін, С. Зайцев, А. Запорожець, В. Зеньковський, Кемпбелл Росс, І. Кон, Г. Люблінська, Т. Марцинковська, А. Мудрик та ін.).

Для розв'язання поставлених завдань були використані такі методи дослідження: теоретичні - аналіз, осмислення й узагальнення філософської, культурологічної, соціально-психологічної та психолого-педагогічної літератури з проблем соціалізації та креативного мислення; емпіричні - констатувальний та контрольний етапи психолого-педагогічного експерименту на дослідження характеристик процесу соціалізації молодших школярів та визначення рівня розвитку їхнього креативного мислення, що включали в себе такі методики: інтерв'ю-тестування М. Земша на дослідження соціалізації, адаптований тест Дембо-Рубінштейна на діагностування самооцінки за трьома шкалами «Чарівні гори», запитання-тест Рене Жіля, спрямований на дослідження сфери міжособистісних стосунків дитини за сприйманням внутрішньосімейних взаємин, метод експертних оцінок вчителів-класоводів, «Короткий тест творчого мислення» П. Торренса (адаптований О. Щелбановою та І. Аверіною); формувальний етап експерименту на розвиток креативного мислення та гармонізацію соціалізації; математичні методи обробки експериментальних даних - ч²-критерій, коефіцієнт Спірмена та якісна інтерпретація результатів експерименту.

Організація та етапи дослідження. Дослідження проводилося в три етапи впродовж 2003-2007 рр. на базі навчально-виховного комплексу «Школа-ліцей» № 2 м. Рівного.

Вірогідність і надійність отриманих результатів дисертації забезпечувалися шляхом теоретико-методологічного обґрунтування його вихідних положень, застосуванням методів, що доповнюють один одного, адекватних предмету, меті та завданням дослідження, експериментальним підтвердженням і перевіркою теоретичних припущень, репрезентативністю вибірки емпіричного дослідження, коректною статистичною обробкою результатів експериментальної частини роботи.

Наукова новизна роботи:

уперше конкретизовано основні проблемні аспекти соціалізації молодших школярів на сучасному етапі; визначено показники успішності цього процесу; доведено, що креативне мислення є сприятливим інтегруючим чинником соціалізації.

удосконалено спосіб гармонізації соціалізації учнів початкових класів під час вивчення іноземної мови;

дістали подальшого розвитку теоретичні положення про суть соціалізації та її чинники із наголосом на саморозвитку дитини та її культуротворчій функції в цьому процесі.

Практичне значення дослідження. Отримані результати дають змогу вчителям початкової школи оптимізувати соціалізацію учнів за допомогою їх креативного мислення, зокрема у процесі оволодіння іноземною мовою. Виокремлення шляхів та засобів формування й розвитку креативного мислення молодших школярів, методики педагогічного керування цим процесом знайшли своє відображення в авторському навчально-методичному посібнику «Розвиток креативного мислення на початковому етапі вивчення англійської мови», елементи якого впроваджені у навчальний процес молодших класів Дубровицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 (Акт впровадження № 2 від 10.01.2006 р.), навчально-виховного комплексу «Школа-ліцей» № 2 м. Рівного (Акт впровадження № 3 від 16.01.2006 р.) та Рівненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 17 (Акт впровадження № 3 від 28.04.2008 р.).

Апробація результатів роботи та їх впровадження. Основні ідеї та результати дисертації повідомлялися на Міжнародній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу «Україна на шляху до європейської спільноти в умовах Помаранчевої революції» у Київському міжнародному університеті (Київ, 2005), на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Образование и наука без границ - `2005» (Прага, 2005), на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Дні науки - `2006» (Дніпропетровськ, 2006), висвітлювалися на IV Всеукраїнській науково-практичній конференції Гуманітарного інституту НАУ «Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи» (Київ, 2005), ІХ науковій викладацько-студентській конференції «Дні науки Національного університету «Острозька академія» (Острог, 2004) та на Х науковій викладацько-студентській конференції «Дні науки Національного університету «Острозька академія» (Острог, 2005).

Публікації. Основний зміст і результати роботи висвітлено в 11 публікаціях, із яких 7 статей опубліковано у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з психології.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел, який налічує 199 найменувань (з них 21 іноземною мовою). Основний зміст роботи викладений на 171 сторінці. Робота містить 9 рисунків та 7 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, гіпотезу та завдання дослідження, його об'єкт і предмет. Розкрито методологічні та теоретичні засади роботи, висвітлено наукову новизну та практичну значущість, подано дані про апробацію результатів, наведено відомості про публікацію матеріалів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі - «Соціалізація як психологічний феномен» -висвітлено історію питання, оцінено рівень опрацювання досліджуваної проблеми у науковій літературі, проаналізовано її сучасний стан, розглянуто можливості і шляхи подальшої розробки.

Теоретичне узагальнення зарубіжних та вітчизняних досліджень соціалізації засвідчило, що розуміння чинників, структури та змісту цього процесу науковими напрямами, окремими вченими часто суттєво різниться. Природничі спрямування пояснюють цей феномен, аналізуючи адекватність реакцій людини на зовнішні стимули (О. Богомолець, Р. Кнуссман, Е. Кречмер, І. Павлов, І. Соколянський, Дж. Таннер, В. Шелдон); психоаналітичний підхід З. Фройда трактує соціалізацію як пристосування, адаптацію особистості до переважно ворожого навколишнього середовища; представники гуманістичної психологічної школи - як пошук способів самореалізації, самоактуалізації, збереження конгруентності й автентичності (І. Бех, М. Боришевський, З. Карпенко, О. Киричук, А. Маслоу, В. Москалець, Г. Олпорт, Л. Орбан-Лембрик, І. Пасічник, К. Роджерс, М. Савчин). Науковці, що дотримуються цієї позиції, наголошують на внутрішній активності індивіда та великому значенні творчих якостей під час соціального та психологічного розвитку. Зауважено, що дослідження навколишнього світу дитиною під час соціалізації сприймається нею як особисто творчий процес, суб'єктивно, підростаюча особистість під час засвоєння досвіду суспільного життя переживає кожний етап цього процесу як відкриття та створення власного соціального простору (О. Кульчицька). Творчий характер соціального дорослішання підростаючої особистості виявляється також у процесах культуротворення та культуроосвоєння в межах дитячої субкультури як одного із основних інститутів соціалізації дітей (В. Кудрявцев).

Робочим визначенням соціального дорослішання дітей, що ґрунтується на здійсненому теоретичному розгляді цього питання, сформульовано наступне: соціалізація - це присвоєння та активне відтворення людиною соціального досвіду, перетворення його на власні цінності, установки, орієнтації з критичною оцінкою та творчою інтерпретацією ідей, що нав'язуються, результатом чого є формування індивідуальної варіації історично визначеного типу особистості.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що складовими соціалізації є: 1) гомінізація як прилучення дитини до роду; 2) соціальна адаптація як стандартизація мови, жестів, сприймання морально-психологічних стереотипів, формування «соціального характеру», засвоєння загальних цінностей, значень, символів; 3) енкультурація як засвоєння культурної спадщини, збагачення духовного світу особистості; 4) інтеграція особистості (Є. Соколов). Оскільки успішна соціалізація передбачає певний баланс адаптації та відсторонення, то ще однією виділеною складовою є також процес індивідуалізації (А. Мудрик). При порушенні такого балансу адаптації та уособлення людини в суспільстві виокремлюються два крайніх варіанти жертв соціалізації, а саме конформісти та девіанти.

Встановлено, що основними чинниками соціалізації є: а) суб'єктивні - психологічні особливості підростаючої особистості, що виражаються під час її соціальної діяльності (праці, спілкування, пізнання, гри та навчання) у відповідних інститутах соціалізації (в сім'ї, школі, групі однолітків); б) об'єктивні - умови соціалізації в масштабах всього людського суспільства - мегачинники, держави - макрочинники, великих груп, до яких безпосередньо чи опосередковано належить дитина, - мезочинники та сім'ї і близького оточення - мікрочинники. Об'єктивні чинники характеризують стан середовища соціалізації дитини. Суб'єктивні - це чинники, які персоніфіковані та опосередковані особистістю (А. Мудрик, О. Самохвалов).

Зауважено, що зміст, структура та труднощі соціального дорослішання підростаючого покоління історично змінюються. Виокремлено низку негативних аспектів соціалізації дітей в онтогенезі, що є актуальними в наш час. Ці несприятливі чинники різного масштабу зумовлюють необхідність пошуку шляхів гармонізації процесу соціалізації. Зокрема, поруч із такою позитивною рисою соціалізації дітей на теперішньому етапі, як зростання їх активності та вибірковості (тобто суб'єктності) у рефлексії оточуючого світу, зазначено, що сучасна цивілізація загалом все більше віддаляється від умов, сприятливих для повноцінного психічного розвитку дитини, поглиблюючи ізоляцію та збільшуючи дефіцит спілкування дитини з дорослими.

Теоретично обґрунтовано, що креативне мислення є сприятливим інтегруючим чинником, оскільки і власне психічний розвиток людини, і соціальна діяльність дитини, засобами якої здійснюється соціалізація, мають творчий характер. На основі здійсненого аналізу психолого-педагогічної літератури ми робимо висновок, що креативне мислення як когнітивний аспект творчої діяльності є постійним супутником та передумовою гармонійного розвитку людини впродовж всього її життя.

У другому розділі - «Емпіричне дослідження особливостей соціалізації та креативного мислення молодшого школяра» - висвітлено теоретичні та методологічні засади констатувального етапу психолого-педагогічного експерименту, результати емпіричного вивчення особливостей соціального дорослішання дітей молодшого шкільного віку та їх креативного мислення.

Уточнено поняття «креативне мислення», яке розмежовано із суміжними категоріями, що описують різноманітні аспекти творчості. Так, базовим робочим визначенням креативного мислення стало наступне: це потенціал творчого мислення, його характеристика, специфічний стиль мислення, що складає основу вміння аналізувати проблеми, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити пропозиції прогнозуючого характеру, виявляти та формулювати суперечності, досягати результату з меншими енерговитратами та більшою радістю, розуміти «множинність» першопричин і наслідків ситуацій, вчинків, рішень тощо. Креативне мислення протиставляється адаптивному та асоціюється з виникненням ідеї. Тоді як власне втілення ідеї - це вже завдання творчого мислення.

За основу нашого експериментального дослідження взято такі показники креативного мислення, вказані П. Торренсом: пластичність чи гнучкість (ступінь розмаїтості варіантів вирішення); оригінальність чи нетривіальність ідей; розробленість; швидкість та побіжність (кількість варіантів вирішення - цей показник більшою мірою характеризує творче мислення своїм результатом - продуктивністю, а тому не використовувався під час математичних розрахунків).

Дослідження процесу соціалізації дітей молодших класів здійснено шляхом виявлення та аналізу основних показників соціальної дезадаптації молодших школярів через комплексний замір їх внутрішнього біодуховного стану, елементами якого є їх настрій, морально-психологічна та фізична готовність до вибору конкретних моделей суспільної поведінки. Визначення актуальних особливостей проходження процесу соціалізації здійснювалося шляхом дослідження сформованих їх індивідуальним досвідом емоційних, ціннісних та світоглядних установок соціальної поведінки та співвіднесення їх з такими, що вважаються адекватними згідно з очікуваннями у конкретному суспільному середовищі. Аналіз цих установок відображає, наскільки комфортно почувається дитина в існуючій ситуації розвитку, наскільки безболісно та гармонійно відбувається процес соціалізації.

Згідно з поставленою метою та завданнями дослідження в експерименті було задіяно сто двадцять осіб (п'ятдесят сім в контрольній групі та шістдесят три - в експериментальній). Задля досягнення репрезентативності діти мали різні показники успішності, здоров'я, були з сімей різного рівня матеріального забезпечення, із повних і неповних сімей, лідери та відторгнені.

Здійснюючи дослідження соціалізації, ми використали комплексний метод інтерв'ю-тестування, що включає в себе такі методики: 1) методика інтерв'ю-тестування М. Земша; 2) адаптований тест Дембо-Рубінштейна на діагностування самооцінки за трьома шкалами «Чарівні гори»; 3) запитання-тест Рене Жіля на дослідження сфери міжособистісних стосунків дитини; 4) метод експертних оцінок, коли вчителями-класоводами надавалася фактична інформація стосовно складу сімей учнів, які брали участь в експериментальному дослідженні, їх матеріальної забезпеченості, стану здоров'я.

Під час аналізу актуальних особливостей соціалізації дітей молодших класів нами було виділено два основні параметри цього феномену: відповідність цінностей, світоглядних установок дитини соціально прийнятним поглядам конкретної групи (соціальний параметр), а також - тональність вияву внутрішнього стану емоційної сфери як оцінка власного самовідчуття під час цього процесу. З'ясовано, що за умови реалізації соціального параметру знижується небезпека формування неконструктивної девіантної поведінки підростаючої особистості як антагоністичного протиставлення себе оточенню. Встановлено, що така поведінка є типовим наслідком неуспішної соціалізації. В той час, як емоційний тон є характеристикою гармонійного, конструктивного (із критичною оцінкою й творчою інтерпретацією ідей, що нав'язуються, збереженням гнучкості сприйняття соціальних реалій, суб'єктності під час соціального дорослішання, переважання саморозвитку в цьому процесі) чи негармонійного та неконструктивного (в основному пасивного, некритичного, спрямованого лише на адаптацію, що може призвести до такого наслідку неуспішної соціалізації, як набуття особистістю конформізму) соціального дорослішання.

До критеріїв заміру зазначених параметрів віднесено: позитивну чи негативну оцінку успішності соціальної діяльності, під час якої відбувається соціальне дорослішання дитини (навчання, гра, спілкування, праця) у відповідних інститутах соціалізації (сім'я, школа, дитяча спільнота), оцінку соціальної захищеності, особистого здоров'я, оточуючої природи, матеріального становища своєї сім'ї тощо.

Під час дослідження виділено блоки компонентів, які спрямовані на діагностику різних аспектів соціального параметру соціалізації дітей молодшого шкільного віку як відповідності цінностей, світоглядних установок соціально прийнятним та тональності вияву емоційної сфери як оцінки внутрішнього самовідчуття під час цього процесу: 1) оцінка своїх особистих якостей; 2) думка дітей про свій настрій у момент опитування; 3) уявлення про життєві цінності молодших школярів; 4) сформованість патріотичних почуттів; 5) професійна орієнтація особистості; 6) рівень задоволення матеріальним становищем сім'ї, в якій проживає дитина; 7) наявність відчуття соціальної захищеності; 8) наявність і рівень задоволення своїм здоров'ям; 9) рівень задоволення навчанням; 10) рівень задоволення стосунками з батьками; 11) задоволення стосунками з учителями; 12) міжособистісні стосунки з однолітками та іншими дітьми в школі та поза школою; 13) соціальна адекватність поведінки.

Блоки запитань стосовно сформованих життєвих цінностей, патріотичних почуттів, професійних уподобань (як опосередкованого відображення певних тенденцій у суспільстві щодо пріоритетності та престижності конкретних соціальних позицій, які імпліцитно передбачають певний стиль поведінки, спосіб життя та цінності, що, зазвичай, асоціюються із представниками конкретних професій) та соціальної адекватності поведінки (як відповідності наявним моделям реагування у різних ситуаціях соціальної взаємодії) характеризують соціальний параметр соціалізації дітей молодшого шкільного віку.

Запитання щодо оцінки особистих якостей, свого настрою, самопочуття та відчуття соціальної захищеності спрямовані на дослідження психологічного параметру соціалізації - тональності вияву внутрішнього стану емоційної сфери під час цього процесу.

Блоки запитань стосовно оцінки дитиною рівня задоволення матеріальним становищем своєї сім'ї, навчанням, стосунками з батьками, вчителями та однолітками характеризують обидва компоненти, оскільки передбачають також сформованість певних поглядів, позицій, установок щодо значення матеріальних благ у житті підростаючої особистості, відповідних інститутів соціалізації (школи, сім'ї, дитячої спільноти), та емоційний фон, що виникає в дитини у зв'язку із зазначеними аспектами.

Аналізуючи відповіді дітей за показниками, що поставали основними критеріями заміру актуального рівня соціалізації учнів молодших класів, першочергово розглядалися негативні відповіді та показники незадоволення конкретними параметрами, щоб з'ясувати основні тривожні тенденції соціальної дезадаптації молодших школярів.

Отримані результати дали змогу констатувати значний рівень труднощів у соціалізації дітей молодшого шкільного віку, адже деякі показники ускладненості соціалізації сягнули 37% - 45,4% від загальної кількості учнів, що брали участь в експерименті (зокрема, щодо задоволення стосунками з батьками, станом свого здоров'я та відчуття соціальної захищеності). По суті, в кожного другого - третього учня соціальне дорослішання є проблемним.

Найбільше негативних відповідей під час констатувального етапу експерименту було отримано на такі блоки запитань: задоволення стосунками з батьками - 45% негативних відповідей респондентів у експериментальні групі та 45,4% - у контрольній; наявність відчуття соціальної захищеності та задоволення станом власного здоров'я - по 36,7% негативних відповідей в учнів експериментальної групи та по 37% - контрольної; міжособистісні стосунки з однолітками та іншими дітьми в школі та поза школою - 33,3% негативних відповідей в учнів експериментальної групи та 32,5% - контрольної.

Високими є показники ускладненості соціалізації за такими блоками запитань: «задоволення матеріальним станом» (25% відповідей респондентів обох досліджуваних груп), «соціальна адекватність поведінки» (25% респондентів у експериментальній групі та 25,4% - у контрольній), «задоволення стосунками з учителями» (23,3% респондентів у експериментальній групі та 27% - у контрольній), «думка дітей про свій настрій у момент опитування» (23,3% респондентів у експериментальній групі та 24% - у контрольній) та «оцінка своїх особистих якостей» (20% респондентів у експериментальній групі та 21% - у контрольній). Таким чином, отримані результати дають можливість стверджувати про проблемність соціального дорослішання учнів молодшого шкільного віку і стосовно соціального параметру, і щодо тональності вияву внутрішнього стану емоційної сфери, що підтверджує зазначене у першому розділі про критичний стан соціалізації дітей на сучасному етапі.

Отримані дані дослідження проблемних аспектів соціалізації зображено на рис. 1.

Блоки питань щодо професійних уподобань (5) та визначення головного в житті (3) потребували не стільки кількісного аналізу, як якісного. Вони є суттєвими, оскільки характеризують актуальну громадянську позицію дітей у соціумі (питання стосовно патріотизму), певною мірою - їх світогляд та пріоритети (щодо визначення головного в житті та бажаної професії), а також відбивають вплив сучасних реалій на соціалізацію дітей в інформаційному суспільстві (актуальні тенденції надання переваги конкретним професіям як віддзеркалення змін «дорослого світу»).

Рис. 1. Результати констатувального дослідження соціалізації дітей

Так, зауважено, що серед професій, які традиційно обирають діти (вчитель - 26 виборів, лікар - 18 виборів, міліціонер - 6, водій - 18, перукар - 2 вибори тощо), з'явилися нові, характерні для сьогодення. Зокрема такі, як: гонщик - 2, модельєр - 4, продюсер - 2, бізнесмен - 18, юрист - 4, домогосподарка - 8 та генеральний директор - 1 вибір. Як видно із вищенаведеного, найпопулярнішими серед дітей є професія вчителя, міліціонера, водія та бізнесмена. Деякі діти не могли визначитися, інші називали по два імовірних варіанти. Найбільше «традиційних» професій та невизначених позицій траплялося серед учнів перших класів.

Стосовно визначення найголовнішого в житті (блок завдань щодо життєвих цінностей), то в дітей 1-2 класів мали місце такі відповіді, як телевізор, іграшки, книжка, комп'ютер тощо, тоді як у дітей 3-го та 4-го класу відповіді були більш зрілі - сім'я, здоров'я, успіхи у навчанні, добро, життя, мир.

Щодо патріотичних почуттів, які характеризують політичну соціалізацію дітей, то учні майже одностайно засвідчили своє позитивне ставлення до рідного міста та країни, що відображає вплив загального зростання патріотичності під час та після подій «помаранчевої революції».

Блоки запитань щодо задоволення стосунками з батьками та однолітками, відчуття соціальної захищеності та задоволення здоров'ям отримали найбільшу кількість негативних показників та є найслабшою ланкою щодо порушення соціальної адаптації молодших школярів, що обґрунтовується як закономірний наслідок проблемного характеру соціалізації в суспільстві перехідного типу (стосовно перших трьох пунктів) та об'єктивною (підтвердженою також фактичними даними, отриманими під час експертного опитування вчителів щодо цього аспекту) тенденцією погіршення показників здоров'я дітей через забруднене навколишнє середовище та низку інших причин.

Для діагностики креативного мислення ми обрали «Короткий тест творчого мислення (КТТМ)» П. Торренса, адаптований О. Щеблановою та І. Каверіною, а саме, - другий субтест фігурної батареї тестів творчого мислення «Закінчи малюнок». Виконуючи завдання, діти повинні були закінчити десять малюнків, запропонованих їм, та дати їм назви. Ми використали цю методику, оскільки показники «оригінальність», «гнучкість» та «розробленість теми», що діагностуються з її допомогою, є характеристиками креативного мислення як специфічного стилю мислення, потенціалу творчого мислення, тоді як, показник «швидкість» (продуктивність) своїм результатом характеризує більшою мірою саме творче мислення. креативний мислення соціалізація школяр

Після проведеного діагностичного дослідження креативного мислення в експериментальній та контрольній групі ми отримали наступні результати (табл. 1).

Таблиця 1. Показники креативного мислення учнів молодших класів (середньоарифметичні)

Швидкість	Гнучкість	Оригінальність	Розробленість
Класи
1-2	3-4	1-2	3-4	1-3	4	1-3	4
Дані експериментальної групи (бали)
6	8	6	6.5	6 (35 - в Т-шкалі)	8 (47 - в Т-шкалі)	10 (35 - в Т-шкалі)	16 (40 - в Т-шкалі)
Дані контрольної групи (бали)
6	8.5	7	7	7 (40 - в Т-шкалі)	9 (50 - в Т-шкалі)	14 (40 - в Т-шкалі)	23 (45 - в Т-шкалі)

Згідно з інструкцією методики інтерпретація показників щодо швидкості та гнучкості здійснювалась окремо для перших-других та третіх-четвертих класів, оскільки це зумовлювалося необхідністю зіставлення отриманих даних із середніми показниками, поданими в ній. Таким же чином алгоритм трактування результатів щодо оригінальності та розробленості, таблиця переводу «сирих балів» цих показників у Т-шкалу передбачали диференціювання отриманих даних за першим-третім та четвертим класами. Загалом, отримані дані ілюструють середній (від 40 до 60 балів у Т-шкалі, актуальний найвищий показник - 50 балів) та низький (від 20 до 39 балів у

Т-шкалі - актуальний найнижчий результат - 35 балів) рівень розвитку у досліджуваних таких показників креативного мислення, як «оригінальність» та «розробленість теми». Високого рівня цих показників (від 61 до 100 балів у

Т-шкалі) під час констатувального експерименту зафіксовано не було. Отримані результати щодо «гнучкості» та «швидкості» виявилися нижчими за середні, який для 1-2 класів є 7,5 балів, для 3-4 - 7,6 бала щодо гнучкості; та для 1-2 класів 9,0 балів, для 3-4 - 8,9 бала щодо швидкості, відповідно.

У третьому розділі - «Вплив креативного мислення на соціалізацію молодших школярів» - з'ясовуються психолого-дидактичні особливості формування креативного мислення учнів початкової школи на заняттях іноземної мови, аналізуються результати експериментального вивчення особливостей взаємозв'язку соціального дорослішання дітей молодшого шкільного віку та їх креативного мислення.

Ґрунтуючись на системному та особистісно-діяльнісному принципах наукового дослідження, під час формувального етапу експерименту розроблено та використано низку творчих завдань, спрямованих на пізнання, створення, перетворення та використання в новій якості, для того, щоб стимулювати розвиток креативного мислення учнів молодших класів. Це передбачало розвиток таких умінь, як: класифікувати об'єкти, ситуації, явища за різними критеріями; встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; бачити взаємозв'язки та помічати нові зв'язки між системами; розглядати систему у розвитку; робити пропозиції прогнозуючого характеру; виділяти протилежні ознаки об'єкта; виявляти та формулювати суперечності; розділяти суперечливі якості об'єктів у просторі та часі; уявляти просторові об'єкти; використовувати різні системи орієнтації в уявному просторі; виявляти об'єкт на основі виділених ознак. Використані завдання базувалися на програмному матеріалі навчального предмету «Англійська мова» (оскільки його зміст містить потенційну можливість для розвитку креативного мислення) та мали ігровий характер.

Для того, щоб перевірити основну гіпотезу нашої наукової роботи (наявність обернено-пропорційного зв'язку між високим рівнем розвитку креативного мислення та проблемністю соціалізації дітей молодшого шкільного віку), по завершенні формувального етапу експерименту ми провели контрольне дослідження респондентів. Алгоритм проведення та методи дослідження були тотожними до тих, що використовувалися під час констатувального етапу.

Дані дослідження проблемних аспектів соціалізації зображено на рис. 2.

Отримані результати показують значний рівень труднощів у соціалізації дітей контрольної групи. Тоді, як показники ускладненості соціального дорослішання експериментальної групи знизилися щодо всіх блоків запитань як за соціальним параметром, так і за психологічним. В обох групах збільшилася кількість негативних відповідей щодо сформованості патріотичних почуттів. Це можна пояснити тим, що констатувальне тестування проводилося під час подій «помаранчевої революції», тоді як контрольне - наприкінці квітня та на початку травня, коли загальне піднесення вже дещо зменшилося.

Рис. 2. Результати контрольного дослідження соціалізації дітей

Відповідаючи на запитання про головне в житті, більшість учнів, які брали участь у формувальному експерименті, давали такі відповіді, як: «краса», «добро», «батьки», «правда», «дружба», «любов» тощо. Під час обговорення із учнями найкращої, на їх погляд, професії, було зрозуміло, що діти усвідомлюють необхідність праці, докладання власних зусиль для життя загалом та отримання певних матеріальних благ зокрема. Тоді, як у дітей контрольної групи продовжували домінувати незрілі погляди стосовно головного в житті та професійних уподобань (щодо першого зазначалися певні матеріальні цінності - іграшки, комп'ютер, улюблений одяг тощо, щодо другого - такі вибори, як домогосподарка, директор банку, керівник і т.д.).

Контрольне дослідження креативного мислення показало високий рівень розвитку в дітей експериментальної групи таких показників, як «оригінальність» та «розробленість теми». Тоді, як учні контрольної групи отримали середній результат за цими критеріями. Показники «гнучкості» та «швидкості» респондентів експериментальної групи виявилися вищими за середні. Показник «швидкості» респондентів контрольної групи виявився нижчим за середній для усіх класів, показник «гнучкості» - нижчий за середній для 1-2 класів та середній для 3-4 класів.

Наведемо зазначені дані в табл. 2.

Здійснені математичні обрахунки на заключному етапі дослідження за допомоги ч²-критерію та коефіцієнту Спірмена довели, що невисокий рівень розвитку креативного мислення дітей контрольної групи залишився без змін, так само, як і високі показники ускладненості їх соціалізації. Тоді, як результати експериментальної групи зазнали статистично значущих змін: рівень розвитку креативного мислення зріс після проведення серії занять з іноземної мови з використанням творчих вправ під час формувального етапу експерименту (табл. 2), а рівень негативних відповідей щодо проблемності соціалізації зменшився (рис. 2).

Таблиця 2. Порівняльні дані середньоарифметичних показників рівня розвитку креативного мислення учнів молодших класів

Швидкість	Гнучкість	Оригінальність	Розробленість
Класи
1-2	3-4	1-2	3-4	1-3	4	1-3	4
Дані експериментальної групи (бали)
9,5	10	8	8,5	16 (70 - в Т-шкалі)	20 (80 - в Т-шкалі)	33 (63 - в Т-шкалі)	68 (75 - в Т-шкалі)
Дані контрольної групи (бали)
8	7,6	7	8	10 (50 - в Т-шкалі)	11 (55 - в Т-шкалі)	18 (45 - в Т-шкалі)	23 (45 - в Т-шкалі)

Доведено, що між креативним мисленням та ускладненістю проходження процесу соціалізації дітей молодшого шкільного віку дійсно існує статистично достовірна обернена залежність (отриманий коефіцієнт Спірмена -0,6545 значущий на рівні 0,95, оскільки він більший за критичне табличне значення

-0,6319 при вірогідності допустимої помилки 0,05, та менший за критичне значення 0,7646 при вірогідності допустимої помилки 0,01), що підтверджує висунуту нами гіпотезу наукового дослідження.

ВИСНОВКИ

Дисертацію присвячено вирішенню проблеми впливу креативного мислення на соціалізацію дітей молодшого шкільного віку. Узагальнення результатів теоретичної та експериментальної частин дисертаційного дослідження дали змогу зробити такі висновки:

1. Трактування соціалізації науковцями різних психологічних напрямів є суперечливими. Не збігаються точки зору щодо її основних засобів, інституцій, механізмів і критеріїв успішності, неоднозначно оцінюється співвідношення впливу стихійної та соціально-контрольованої соціалізації людини, її свідомої самозміни та дії неусвідомлюваних механізмів цього процесу.

Істотними складовими соціалізації дитини є гомінізація, соціальна адаптація, індивідуалізація, енкультурація та інтеграція особистості. До основних чинників, які впливають на соціалізацію дітей молодшого шкільного віку, належать: а) суб'єктивні - психологічні особливості підростаючої особистості, що виражаються під час її соціальної діяльності (праці, спілкування, пізнання, гри та навчання) у відповідних інституціях соціалізації (в сім'ї, школі, групі однолітків); б) об'єктивні - умови соціалізації в масштабах людства - мегачинники, держави - макрочинники, великих груп, до яких безпосередньо чи опосередковано належить дитина, - мезочинники та сім'ї і близького оточення - мікрочинники. Показниками успішності соціалізації є: відповідність цінностей, світоглядних установок дитини соціально прийнятним соціуму - соціальний параметр; тональність вияву внутрішнього стану емоційної сфери як оцінка власного самопочування під час цього процесу - психологічний параметр. За умови оптимальної реалізації соціального параметру знижується небезпека формування неконструктивної девіантної поведінки підростаючої особистості як антагоністичного протиставлення себе середовищу, що є типовим наслідком неуспішної соціалізації. Змістові особливості психологічного параметру відображають конструктивне (із критичною оцінкою та творчою інтерпретацією ідей, що нав'язуються, збереженням гнучкості сприйняття соціальних реалій, суб'єктності під час соціального дорослішання, переважання саморозвитку в цьому процесі) або негармонійне та неконструктивне (в основному пасивне, некритичне, спрямоване лише на адаптацію, що може призвести до такого варіанту неуспішної соціалізації, як набуття особистістю конформізму) соціальне дорослішання.

2. Виокремилася низка негативних аспектів соціалізації дітей в онтогенезі, що є актуальними в наш час. Ці несприятливі чинники різного масштабу зумовлюють необхідність пошуку шляхів гармонізації процесу соціалізації. Теоретичні положення про проблемність соціального дорослішання дітей на сучасному етапі підтвердились емпірично під час констатувального етапу експерименту. Негативні показники різних аспектів соціалізації дітей молодшого шкільного віку сягнули 45%. Тобто, кожна друга-третя дитина має певні труднощі під час цього процесу за обома визначеними параметрами - соціальним та психологічним. Зокрема, найбільше негативних показників отримано стосовно задоволення стосунками з батьками, однолітками, щодо наявності почуття соціальної захищеності та задоволення станом власного здоров'я. Результати констатувального тестування показали також низький рівень розвитку креативного мислення в усіх досліджуваних.

3. На основі системного та особистісно-діяльнісного принципів наукового дослідження розроблено та перевірено низку творчих завдань, спрямованих на пізнання, створення, перетворення та використання в новій якості для розвитку креативного мислення учнів молодших класів, а саме: розвитку в них уміння класифікувати об'єкти, ситуації та явища за різними критеріями, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, бачити взаємозв'язки та помічати нові зв'язки між системами, розглядати систему в розвитку, робити пропозиції прогнозуючого характеру, виділяти протилежні ознаки об'єкту, виявляти та формулювати суперечності, розділяти суперечливі якості об'єктів у просторі та часі, уявляти просторові об'єкти, використовувати різні системи орієнтації в уявному просторі та уявляти об'єкт на основі виділених ознак. Підібрані завдання формувального етапу експерименту базувалися на програмному матеріалі навчального предмету «Англійська мова» та мали ігровий характер.

4. Креативне мислення дитини є сприятливим інтегруючим чинником її соціалізації, оскільки соціальна діяльність дитини, яка є вирішально-визначальною під час її соціального дорослішання, в своїй основі має творчий характер. Під час засвоєння досвіду суспільного життя дитина переживає кожний етап цього процесу як суб'єктивне відкриття та створення власного соціального простору. Креативне мислення як когнітивний аспект творчої діяльності є постійним супутником та передумовою гармонійного розвитку людини впродовж усього її життя, забезпечуючи вміння особистості аналізувати проблеми, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити пропозиції прогнозуючого характеру, виявляти та формулювати суперечності, досягати результату з меншими енерговитратами та більшою радістю, розуміти «множинність» першопричин і наслідків ситуацій, вчинків, рішень тощо.

Теоретичні положення про сприятливий вплив креативного мислення на соціалізацію дітей молодшого шкільного віку підтвердились емпірично під час контрольного етапу експерименту. Встановлено, що невисокий рівень розвитку креативного мислення дітей контрольної групи залишився без змін, як і високі негативні показники їх соціалізації. Водночас результати респондентів експериментальної групи зазнали статистично значущих змін: рівень розвитку креативного мислення зріс після проведення серії занять із іноземної мови з використанням творчих вправ під час формувального етапу експерименту, а рівень негативних відповідей щодо ускладненості соціалізації - зменшився.

Доведено, що між актуалізованим креативним мисленням та проблемністю проходження процесу соціалізації дітей молодшого шкільного віку існує статистично достовірна обернена залежність - отриманий коефіцієнт Спірмена -0,6545.

Таким чином, отримані результати дають можливість зробити висновок про те, що мета наукового дослідження - реалізована, висунута гіпотеза - доведена, завдання - вирішені.

Подальшого вивчення чекають питання, що стосуються розвитку креативного мислення за допомогою системи творчих завдань на наступних освітніх рівнях, феномену ресоціалізації, сучасної тенденції маскулінної моделі соціалізації для дівчаток та фемінної - для хлопчиків, особливостей духовно-моральної, правової, політичної та економічної соціалізації дітей, недостатньо з'ясованим є взаємозв'язок процесів адаптації та індивідуалізації, співвіднесення впливів макро- та мікрорівнів соціального оточення на перебіг і характер процесу соціалізації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Курята Ю.В. Дослідження сучасного дитинства // Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». - Острог, 2003. - Вип. 4. - С. 114-122.

2. Курята Ю.В. Вплив феномена дитячої субкультури на розвиток духовного світу дитини // Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». - Острог, 2004. - Вип. 5. - С. 201-208.

3. Курята Ю.В. Соціально-психологічний зміст процесу соціалізації в сучасних умовах // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. - К.: 2004, т. VI, випуск 4. - С. 164-169.

4. Курята Ю.В. Дослідження впливу креативного мислення на соціалізацію молодших школярів у сучасних умовах. // Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». - Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2005. - Вип. 6. - Ч. 1. - С. 160-168.

5. Курята Ю.В. Сучасні напрями дослідження проблеми креативного мислення // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. - К.: Міленіум, 2005, Т.7, випуск 4. -

6. С. 176-183.

7. Курята Ю.В. Об'єктивізація креативного характеру процесу соціалізації дітей молодших класів через феномен дитячої гри // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. Т. VІI, випуск 7. - К., 2005. - С. 200-205.

8. Курята Ю.В. Креативне мислення як психолого-педагогічна проблема та чинник соціалізації дітей шкільного віку // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. - К.: «Логос», 2007, т. 7, випуск 10. - С. 199-204.

9. Курята Ю.В. Розвиток креативного мислення як фактора соціалізації учнів молодших класів на заняттях англійської мови у загальноосвітній школі // Україна на шляху до європейської спільноти в умовах Помаранчевої революції: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 19-20 лютого 2005 року, присвяченої 10-річчю Київського міжнародного університету. - К.: 2005, випуск 10. - С. 184-185.

10. Курята Ю.В. Характеристика основних чинників соціалізації дітей у сучасному суспільстві // Materiaіy II Miкdzynarodowej naukowe-praktycznej konferencji “Wyksztaіcenie i nauka bez granic - `2005”. Tom 19. Psychologia i socjologia. - Przemyњl-Praha: Sp. Z o.o. “Nauka i studia”. - 2005. - S. 79-81.

11. Курята Ю.В. До проблеми успішного проходження статевої соціалізації дітьми в ускладнених умовах перехідного суспільства // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Дні науки - `2006». Том 25. - Психологія та соціологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 53-55.

12. Курята Ю.В. Дослідження специфіки процесу адаптації дітей до нових умов дорослішання в суспільстві перехідного типу // Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи: Матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції 16-18 березня 2005 р. - В 2 т. - Т.1 / За заг. ред. А.Г. Гудманяна, О.В. Петренка. - К.: НАУ, 2005. - С. 13-14.

АНОТАЦІЇ

Курята Ю.В. Креативне мислення як чинник соціалізації дітей молодшого шкільного віку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - «Педагогічна та вікова психологія». - Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. - Хмельницький, 2008.

Дисертацію присвячено проблемі впливу креативного мислення на соціалізацію дітей молодшого шкільного віку. У роботі конкретизовано поняття «соціалізація», розкрито сутність та структуру цього феномену, здійснено багаторівневий аналіз його чинників, уточнено критерії гармонійності. Експериментально визначено основні негативні показники проходження цього процесу молодшими школярами на сучасному етапі. Виокремлено шляхи та засоби розвитку креативного мислення учнів початкової школи, методику педагогічного керування цим процесом в школі. Розроблено та перевірено під час формувального етапу експерименту систему завдань на розвиток креативного мислення молодших школярів засобами освіти - на заняттях іноземної мови. Експериментально доведено, що креативне мислення є сприятливим інтегруючим чинником соціалізації.

Ключові слова: соціалізація, креативне мислення, діти молодшого шкільного віку, чинники, показники.

Курята Ю.В. Креативное мышление как фактор социализации детей младшего школьного возраста. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - «Педагогическая и возрастная психология». - Национальная академия Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого. - Хмельницкий, 2008.

Диссертация посвящена проблеме влияния креативного мышления на социализацию детей младшего школьного возраста. В работе обобщены результаты отечественных и зарубежных исследований социализации, особенностей влияния на нее творческой деятельности вообще и креативного мышления в частности. Проведен анализ ее основных средств, факторов, механизмов и критериев успешности, соотношения стихийной и социально-контролируемой социализации человека, его сознательного саморазвития и действия подсознательных механизмов во время этого процесса. Определено отличие понятия социализации от близких по содержанию категорий «социальное развитие», «формирование личности» и «воспитание».

Установлено, что составными социализации являются гоминизация, социальная адаптация, индивидуализация, энкультурация, а также интеграция личности. Подчеркнуто, что целью этого процесса является достижение индивидом самореализации, сохранение конгруэнтности и аутентичности.

Уточнено и углублено содержание категории «социализация». Показателями ее успешности определены соответствие ценностей, мировоззренческих установок ребенка социально приемлемым взглядам (социальный параметр), а также - тональность проявления внутреннего состояния эмоциональной сферы как оценка собственного самоощущения во время этого процесса. Установлено, что при условии реализации социального параметра понижается опасность формирования неконструктивного девиантного поведения подрастающей личности как антагонистического противопоставления себя окружающему. В то время, как эмоциональный тон является характеристикой гармоничного, конструктивного (с критической оценкой и творческой интерпретацией идей, которые навязываются), или негармоничного и неконструктивного (в основном пассивного, некритического, направленного только на адаптацию, что может привести к такому последствию неуспешной социализации, как приобретение личностью конформизма) социального взросления.