Особливості ставлення молодіжної інтернет-аудиторії до участі у полiтичному життi

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт та предмет, сформульовано мету, завдання та методи дослідження; розкрито практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію роботи.

У першому розділі -- „Феноменологія політичної участі” -- здійснено теоретико-методологічний аналіз: 1) поширених у соціальних науках концепцій політичної участі; 2) політичної участі як соціально-психологічного феномену і як категорії політичної психології; 3) „ставлення” (як соціально-психологічної категорії) і „ставлення до політики” (як „внутрішнього” медіатора політичної участі, або психологічного чинника, здатного потенціювати активну, „розгорнуту” до рівня політичної поведінки участь у політичному житті); 3) Інтернету -- як зовнішнього, „середовищного” медіатора політичної участі, характерного для інформаційних суспільств (медіасуспільств).

В емпіричному дослідженні взяло участь 2 групи молодих людей:

1) користувачі Інтернету, які репрезентують молодь, орієнтовану на споживання інформації з Інтернету (Інтернет-аудиторію) -- 124 особи;

2) не-користувачі, що репрезентують загальну сукупність молоді, яка не користується Інтернетом або користується ним украй рідко -- 87 осіб.

Таблиця 1 Емпірична модель дослідження ставлення „мережевої” і „немережевої” молодіжних аудиторій до участі в політичному житті

Основними критеріями, за якими добирались групи, були:

1) вік респондентів -- від 18 до 29 років включно (з виповненням 18 років молода людина є повноважним виборчоздатним суб'єктом політичного процесу, в якого мають бути сформовані необхідні компоненти політичної свідомості і поведінки);

2) регулярність користування Інтернетом: щодня, практичного щодня, кілька разів на тиждень (для користувачів); дуже рідко, ніколи (для не-користувачів);

3) відповідність групи користувачів основним соціально-демографічним характеристикам, які, згідно з даними спеціальних досліджень аудиторії Інтернету, характеризують соціально-демографічний склад молодіжної Інтернет-аудиторії, що проживає на території України (серед них: чоловіків -- 59,7 %, жінок-- 40,3%; осіб з вищою освітою -- 69,4 %, з середньою спеціальною освітою -- 25%, осіб з іншою освітою -- 5,6%; мешканців Києва -- 59,7%, обласних центрів -- 29,8%, інших населених пунктів -- 10,5%);

4) відповідність групи не-користувачів основним соціально-демографічним характеристикам (стать, освіта, місце проживання) населення України віком від 18 до 29 років із збільшенням представництва міської молоді.

Емпіричне дослідження проходило в два етапи.

На першому, основному етапі відбувався збір основного масиву емпіричних даних (за допомогою анкетування і використання методів експериментальної психосемантики). В усіх процедурах першого етапу дослідження брали участь одні й ті ж респонденти. Ці респонденти не брали участі в другому його етапі -- етапі колективних (фокус-групових) інтерв'ю. Загалом на першому етапі в дослідженні взяла участь 181 особа.

Другий етап дослідження -- етап колективних інтерв'ю (фокус-груп) -- розглядався нами як допоміжний. Головне завдання етапу -- отримання спектру висловлювань „мережевої” і „немережевої” молоді для полегшення інтерпретації й узагальнення емпіричних даних, отриманих на попередньому етапі. Загалом було проведено три фокус-групи. На етапі колективних інтерв'ю в дослідженні взяло участь ще 30 молодих людей: 15 користувачів Інтернету і 15 не-користувачів.

Як засвідчили результати емпіричного дослідження, користувачі Інтернету є свідомішими і компетентнішими у питаннях політики і в цілому краще поінформовані щодо особливостей устрою і функціонування політичної системи суспільства порівняно з не-користувачами (табл. 2):

Таблиця 2 Рівень політичної інформованості„мережевої” і „немережевої” молоді

Вищий рівень політичної компетентності користувачів пов'язаний із: 1) свідомим цілеспрямованим інтересом до політики; 2) орієнтацією на активний і самостійний пошук політичної інформації, заснований на особистому виборі; 3) отриманням політичної інформації не лише з Інтернету, а й з інших, традиційних джерел (телебачення і друкованих ЗМІ); 4) ширшим практичним застосуванням здобутих знань в онлайнових і „живих” формах політичної поведінки.

Системи базових політичних цінностей не-користувачів і користувачів Інтернету є практично ідентичними, що є цілком природним: по-перше, всі респонденти представляють одну політичну культуру і політична їх соціалізація (принаймні до потрапляння в Інтернет-середовище) відбувалася приблизно за однакових умов, а по-друге, базові політичні цінності є досить сталими і не так легко піддаються змінам навіть під впливом такої потужної інформаційно-комунікативної технології, як Інтернет. Статистично значущі відмінності політичних цінностей користувачів і не-користувачів виявлено за трьома показниками з тих 37, що підлягали суб'єктивному шкалюванню: „державна незалежність”, „національна ідея” і „незалежні ЗМІ” (за Т-критерієм Стьюдента, ці відмінності є статистично значущими на рівні p ? 0,01). Згадані цінності політичної системи мають більше значення для не-користувачів, а зменшення їх значення для користувачів Інтернету може розглядатися як результат перебування їх в Інтернет-середовищі, де „державницькі” ідеї поступаються ідеям „спільного співіснування в умовах глобального села”, а проблема незалежних ЗМІ є в принципі розв'язаною і тому певною мірою втратила актуальність. На рівні тенденцій в ієрархіях цінностей не-користувачів і користувачів існують й інші відмінності: 1) серед цінностей користувачів сакральні цінності домінують над інструментальними; 2) прагматичні цінності користувачів є сильнішими за духовні; 3) в ієрархії політичних цінностей користувачів більше представлені цінності просоціального характеру.

Виявлено ряд статистично значущих відмінностей у системах політичних орієнтацій користувачів Інтернету і „немережевої” молоді: 1) орієнтація користувачів на самоорганізацію („горизонтальні” комунікації), а не-користувачів -- на жорстку систему управління („вертикальні” комунікації); 2) орієнтація користувачів на елітарність (як цінність політичної системи західного типу), а не-користувачів -- на рівність і справедливість (як цінності „пострадянської” політичної системи); 3) орієнтація користувачів на інтеграцію (як цінність інтерактивного спілкування), а не-користувачів -- на розділення (як вияв індивідуалізму і автономізації); 4) більша орієнтація користувачів на самостійність, уникнення цензури і соціального контролю порівняно з не-користувачами. Натомість не-користувачі є більш конформними, орієнтованими, з одного боку, на індивідуалізм, незалежність, автономізацію, а з другого -- на традиції, авторитети, соціальний контроль, владно-підвладні взаємини, співпрацю (як альтернативу змаганню), практичну дію (як альтернативу аналітичним роздумам). За всіма цими показниками виявлено статистично значущі відмінності між політичними орієнтаціями „мережевих” і „немережевих” респондентів на рівні p ? 0,01 за Т-критерієм Стьюдента.

Крім того, структура громадсько-політичних орієнтацій користувачів є більш „розмитою” порівняно з не-користувачами. За результатами факторного аналізу загальний простір громадсько-політичних орієнтацій не-користувачів має чітку 6-факторну структуру, яка вичерпує 67,37% загальної дисперсії і є більше орієнтованою на незалежність, автономізацію, гуманізм, традиційність тощо. Натомість реконструйована 6-факторна структура громадсько-політичних орієнтацій користувачів Інтернету є змістовно іншою (орієнтованою передусім на творчість, самоврядування, прагматизм, просоціальність), але при цьому пояснює лише 46,56% загальної дисперсії. Це породжує гіпотетичне припущення, що „розмивання” громадсько-політичних орієнтації користувачів не в останню чергу спричинилося впливом на їх політичну свідомість новітніх інформаційних технологій, але це припущення потребує додаткової емпіричної перевірки.

Користувачі Інтернету (порівняно з не-користувачами) об'єктивніше оцінюють своє місце з-поміж політичних реалій. Вони мають не лише адекватніше і позитивніше уявлення про себе, як потенційних суб'єктів суспільно-політичного життя, а й уявлення про те, в яких формах може бути реалізована практична їх участь у ньому. Серед користувачів істотно більше осіб, які ставляться до участі у виборах і членства в політичних та інших організаціях як до громадянського обов'язку і особистої відповідальності, а їх декларації щодо дієвої участі в політиці краще узгоджуються з наявним політичним досвідом. Натомість переважна більшість не-користувачів, розмірковуючи над своїм місцем у політичному процесі, передусім уявляють себе як пасивних його учасників: 1) відсторонених його споглядачів; 2) певною мірою зацікавлених його спостерігачів; 3) випадкових,

ситуаційних його учасників. З цими уявленнями тісно корелюють уявлення „мережевої” і „немережевої” молоді про прийнятні для неї форми політичної участі (табл. 3):

Таблиця 3 Найбільш особисто прийнятні форми політичної участі для різних груп респондентів (у %)

Примітка. Двома зірочками (**) позначено статистично значущі відмінності на рівні p ? 0,05 (за Т-критерієм Стьюдента)

У результаті дослідження емоційно-психологічного включення молоді в політику було з'ясовано, що серед користувачів Інтернету помітно більше тих, хто виявляє інтерес до політики і політиків (78,3%) порівняно з не-користувачами (55%): згідно з Т-критерієм Стьюдента, ця відмінність є статистично значущою на рівні p ? 0,01. У структурі інформаційних уподобань користувачів інтерес до політичної інформації посідає важливіше місце. Більшість з них не просто декларує свій інтерес до політики і політичної інформації, а й свідомо, цілеспрямовано і регулярно (практично щодня) її споживає. Натоміть цікавість до політики з боку не-користувачів є переважно декларативною, формальною, не підкріпленою пошуковими й інтелектуальними зусиллями (табл. 4):

Таблиця 4 Розподіл відповідей на запитання: „Як часто ви знайомитеся з політичними новинами, іншою політичною інформацією?” (у %)

Примітка. Зірочкою (*) позначено статистично значущі відмінності на рівні p ? 0,01 (за Т-критерієм Стьюдента)

У результаті емпіричних досліджень також було з'ясовано, що користувачі Інтернету, порівняно з не-користувачами, мають загалом позитивніше ставлення і кращі показники довіри до політики (як суспільно важливої діяльності) і політичних діячів (як відомих і публічних її суб'єктів). У семантичному просторі уявлень і оцінних суджень користувачів на адресу політики і політиків: 1) помітно більше раціональних, заснованих на знаннях оцінок; 2) помітно більше нейтральних та забарвлених позитивними емоціями оцінок на адресу політики і політиків, які імпліцитно передбачають довіру і позитивне ставлення до них. Натомість у свідомості не-користувачів переважають ірраціональні, забарвлені негативними емоціями оцінки на адресу політики і політичних діячів, які майже виключають позитивне ставлення і довіру до них. Отже, користувачі виявляють більший рівень лояльності до політики, є менш відстороненими від неї, що можна розглядати як певний ресурс, певну потенційну готовність до активного включення в політику.

Це вочевидь підтверджується особливостями практичного досвіду політичної участі користувачів Інтернету, який є більш представницьким порівняно з досвідом не-користувачів. Користувачі мають: 1) багатший досвід участі в політичних заходах та акціях різного масштабу, зокрема й досвід участі в політичних виборах; 2) більший досвід членства у громадських і політичних організаціях в минулому; 3) вираженіші настанови і просоціальну мотивацію щодо участі в політичному житті в майбутньому. З-поміж них також помітно більше тих, хто вважає себе здатним займатися політичною діяльністю і тих, хто нині є членом молодіжних, громадських чи політичних організацій (табл. 5):

Таблиця 5 Досвід політичної участі „мережевої” і „немережевої”молоді (кількість позитивних відповідей у %)

Примітка. Зірочкою (*) позначено статистично значущі відмінності на рівні p ? 0,01; двома зірочками (**) -- на рівні p ? 0,05

У „мережевої” молоді, порівняно з „немережевою”, сильніше виражена потреба у спільних діях, пошуку „своїх” груп („своєї” політичної сили) і настанови на спільну дію з ними. Вочевидь, саме тому: 1) динаміка політичної участі користувачів -- під час виборчих кампаній, у часи соціально-політичних катаклізмів

і в періоди політичного (і передвиборчого) затишшя -- є помітно стабільнішою; 2) їх наміри і декларації щодо важливості політичної участі більше збігаються з реальною участю: зокрема, серед них більше тих, хто нині є членом громадських і/чи політичних організацій (табл. 6):

Таблиця 6 Зіставлення відповідей на запитання: „Які форми політичної участі є для Вас найбільш прийнятними?” і „Чи є Ви зараз членом будь-якої громадської та/чи політичної організації?” (у %)

Примітка. Зірочкою (*) позначено статистично значущі відмінності на рівні p ? 0,01; двома зірочками (**) -- на рівні p ? 0,05

З погляду користувачів, по-перше, членство у політичних партіях і органах державної влади є ефективнішим, ніж членство у молодіжних і неурядових організаціях і рухах; по-друге -- публічні обговорення політичних проблем і артикуляція своїх політичних інтересів є значно ефективнішими, ніж обговорення цих проблем у вузьких колах людей (у межах сім'ї, з друзями, з колегами по роботі тощо); по-третє, „мережева” молодь більше покладається на силу і авторитет громадської думки (ефективність широких громадських дискусій, впливу громадськості на органи влади через листи, звернення, пропозиції тощо), а також через процедуру політичних виборів, усвідомлюючи, що вибори -- це не лише жорстка й цинічна боротьба за владу, а й: 1) формування органів державної влади; 2) широке обговорення суспільних проблем і можливість для громадян бути почутими владою; 3) шлях до громадянського суспільства і ознака суспільства демократичного.

На основі отриманих емпіричних даних можна досить упевнено прогнозувати кількість „мережевої” і „немережевої” молоді, яка могла б брати участь у можливих широкомаштабних політичних акціях (на зразок Майдану). Цей прогноз ґрунтується на двох показниках: 1) намірах щодо політичної участі в масштабних політичних акціях; 2) коефіцієнті співвіднесення (КС), що відображає різницю між кількістю осіб, які мають досвід участі в політичних заходах і виказують готовність брати в них участь у майбутньому (тобто виявляють стійкий інтерес до участі у політиці), і кількістю осіб, які отримавши досвід політичної участі, втрачають інтерес до неї і не планують брати в ній участь. Так, у нашому дослідженні 66,7% не-користувачів декларували небажання в майбутньому брати участь у масштабних політичних акціях, тож, щонайменше, третина їх не виключає цієї можливості. З іншого боку, 14,3% не-користувачів чітко декларували готовність до участі в „новому Майдані”. Але, з урахуванням коефіцієнту співвіднесення (КС), припускається, що ця кількість може виявитися втричі більшою за рахунок тих, кого приведуть на місце політичних акцій ситуаційний інтерес і звичайна цікавість. Таким чином, „новий Майдан” міг би зібрати під свої прапори від 33,3 до 42,9% не-користувачів. За цією ж логікою кількість користувачів, які могли б стати учасниками подібної політичної акції, має бути помітно більшою і, згідно з нашим прогнозом, може орієнтовно становити від 46,0 до 59,6% (табл. 7):

Таким чином, результати дослідження особливостей ставлення до участі в політичному житті і особливостей політичної поведінки „мережевої” і „не-мережевої” молоді не підтвердили поширену думку щодо користувачів Інтернету, як маргінальних, аполітичних і надмірно „віртуалізованих” (занурених у віртуальний світ і „виключених” з реального соціального життя).

Таблиця 7 Прогнозування участі „мережевої” і „немережевої” молоді в масштабних політичних акціях

Примітка: 1. КС* -- коефіцієнт співвіднесення кількості осіб, що виявляють свідомий інтерес до участі в політичних акціях, і осіб, чий інтерес до цього є нестійким і ситуаційним; 2. Двома зірочками позначено статиститчно значущі відміності на рівні p ? 0,05 (за Т- критерієм Стьюдента)

У третьому розділі -- „Особливості політичної соціалізації молодіжної Інтернет-аудиторії і ставлення її до участі у політичному житті” -- проаналізовано отримані емпіричні дані й зіставлено їх з даними інших -- закордонних і вітчизняних -- досліджень Інтернет-аудиторії. На цій підставі констатується, що аудиторія Інтернету є досить якісною з погляду інформаційної її культури, соціального статусу, інтелектуальної і громадянської зрілості тощо. Важливою характеристикою Інтернет-аудиторії є її соціальна мобільність. Гарним прикладом цього є так звані „флешмоби”, які вочевидь демонструють здатність Інтернету в досить короткий термін зібрати в спеціально призначеному публічному місці (причому аж ніяк не віртуальному, а в цілком реальному супермаркеті, на центральній площі конкретного міста чи деінде) в призначений час певну кількість (від кількох десятків до кількох тисяч) людей (переважно Інтернет-користувачів і здебільшого молодь), здатних узгоджено діяти за заздалегідь даними їм в режимі онлайн інструкціями. Флешмоби найчастіше не є політично доцільними -- це новий вид Інтернет-розваг, втілений у реальну форму. Проте їх мобілізаційний потенціал є дуже високим, і

питання лише в тому, хто і в яких цілях вирішить ним скористатися. Цей приклад свідчить і про те, що Інтернет -- це не лише інноваційний засіб інформації і комунікації в принципово новому соціальному середовищі, але й інноваційна технологія (know how) впливу.

Створене засобами Інтернету Інтернет-середовище є альтернативним (віртуальним) соціальним середовищем, в якому відбувається приватне і ділове життя користувачів. Це середовище формує нових споживачів і нові „мережеві” (віртуальні) групи (спільноти), для яких Інтернет є: 1) найбільш сучасним і конкурентноспроможним інноваційним медіа; 2) найбільш перспективним, комфортним, увідповідненим з їх потребами комунікаційним середовищем, практично ідеальним для реалізації важливих соціальних потреб молоді (у самовираженні, самореалізації, визнанні, причетності, самоствердженні, самоактуалізації); 3) альтернативним інститутом соціалізації, в якому формуються політична культура, свідомість і поведінка не лише користувачів, а й тих, хто перебуває у спільних комунікаційних мережах з ними. І це становить перспективні напрями подальших досліджень Інтернету і його аудиторії.

Численні дані, описані в науковій літературі і поглиблені або спростовані в результаті нашого дослідження засвідчують, що Інтернет -- як медіа, альтернативне середовище існування і новітнє „know how” -- освоюється передусім “лідерами думок”, які й становлять основну його аудиторію. Вони цілеспрямовано і регулярно отримують інформацію в режимі онлайн і транслюють її у „своїх” соціальних мережах. У цьому полягає великий потенціал Інтернету як чинника впливу на політичну свідомість і політичну поведінку не лише його користувачів, а й населення країни загалом. І якщо нині означення „мережева” і „немережева” аудиторія, „мережеві (онлайнові)” і „немережеві (оффлайнові)” комунікації, „мережева” і „немережева” участь у політичному житті тощо виглядають і сприймаються науковою спільнотою як незвичні, неприродні та дискусійні, то через короткий час вони стануть звичними, вживаними категоріями сучасної політичної психології, становлення якої як науки відбувається в умовах медіасуспільства.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й вирішення наукової задачі, яка полягає у з'ясуванні соціально-психологічних особливостей ставлення до участі у політичному житті молодіжної Інтернет-аудиторії та молоді, яка не користується Інтернетом. Проведене дослідження дає підстави для таких висновків:

1. Політична участь є видом суспільної, просоціальної діяльності, яка полягає у включенні -- на рівні свідомості і на рівні поведінки -- індивідів у політичне життя суспільства. Готовність до цієї діяльності формується в процесі політичної соціалізації і визначається комплексом набутих знань і уявлень про політику як суспільну діяльності, суб'єктів політики, себе, як потенційного учасника політичного життя, а також емоційним відгуком на все це, тобто тим, що об'єднує в собі психологічна категорія „ставлення”.

2. Ставлення до політики, як суб'єктивне відображення політичної дійсності, має два рівні вияву, що репрезентують міру включення його носіїв у політичний процес. Перший рівень -- споглядальний, суто „ставленнєвий” -- виявляється як: 1) зацікавлене спостереження за політикою; 2) переживання емоційного зв'язку з нею; 3) обговорення політичних питань з іншими (у малих чи великих групах). Найвагоміший практичний результат цього рівня-- психологічне включення в політику. Другий рівень -- дієвий, або рівень політичної поведінки -- виявляється як: 1) ситуаційні, не завжди усвідомлені, не обтяжені відповідальністю поведінкові реакції на окремі політичні події; 2) відносно регулярна участь у виборах, референдумах, інших політичних заходах, пов'язана з громадянською відповідальністю; 3) організовані, спільні з іншими дії, спрямовані на вирішення певних політичних проблем (або доцільна й відповідальна політична поведінка). Максимальним результатом цього рівня участі є свідоме, спричинене просоціальною мотивацією членство в громадських та політичних організаціях.

3. Перехід від споглядання політики до активної участі в ній визначається внутрішніми і зовнішніми чинниками. Універсальним внутрішнім чинником (медіатором), здатним „розгорнути” політичну участь до рівня політичної поведінки, є ставлення до політики. Одним із зовнішніх чинників (медіаторів) політичної участі молоді в умовах медіасуспільства є Інтернет: 1) як сучасне і перспективне медіа, яке оптимально узгоджується з інтересами і потребами молоді; 2) як альтернативне соціальне середовище з майже ідеальними інформаційно-комунікативними мережами, які уможливлюють здійснення нових (онлайнових, віртуальних) форм політичної участі; 3) як новітня інформаційна технологія впливу на політичну свідомість і поведінку не лише користувачів, а й тих, хто перебуває у спільних комунікаційних мережах з ними.

4. Ставлення користувачів Інтернету до політики істотно відрізняється від ставлення не-користувачів за емоційно-оцінними (цікавість до політики, довіра до органів та суб'єктів політичної влади, емоційні оцінки на їх адресу) і „когнітивними” (свідомий інтерес до політики, частота споживання політичної інформації, політична інформованість, особливості політичних цінностей і громадсько-політичних орієнтацій, оцінка свого місця в політиці) показниками. Воно є: 1) позитивнішим, конструктивнішим, менш забарвленим негативними емоціями; 2) зацікавленішим і „включеним”; 3) компетентнішим і свідомішим; 4) таким, що має вищий потенціал довіри до політики і її суб'єктів; 5) активнішим і дієвішим; 6) відповідальнішим і просоціально орієнтованим; 7) більш внормованим просоціальною мотивацією.

5. Користувачі Інтернету, порівняно з не-користувачами, мають вищий рівень соціальної мобільності, про що свідчать: 1) більш виражена орієнтація на пошук однодумців і „своєї” групи та на взаємодію (спільні дії) з ними; 2) більш представницький практичний досвід участі в політичному житті країни (в окремих політичних акціях, у виборах до органів державної влади, у молодіжних та інших громадських і/чи політичних організаціях); 3) більша відповідність між намірами і реальною участю в політичному житті; 4) активна участь в онлайнових (віртуальних) формах політичної активності; 5) досить свідома й про соціальна мотивація стосовно політичної участі в майбутньому.

6. Молодіжна Інтернет-аудиторія чітко типологізується за такими критеріями: 1) провідна соціальна потреба (типи користувачів: „орієнтовані на пошук інформації”, „орієнтовані на комунікування”, „орієнтовані на розваги”); 2) тип комунікативної поведінки (типи користувачів: „активний, лідерський”, „нормативний, орієнтований на традиції”, „емоційний, запальний”, „пасивний, байдужий”); 3) свідомий інтерес до політики і регулярне споживання політичної інформації (типи: „аполітичний” і „прополітичний”). За будь-якої класифікації серед користувачів виявляється частка осіб (близько 40%), які належать до аполітичного, орієнтованого на розваги типу. Подорожуючи Інтернетом у пошуках розваг, аполітичні користувачі стикаються й із політичною інформацією, час від часу відвідують політичні сайти, заходять у чати тощо. Почасти тому рівень політичної їх інформованості вищий, ніж у не-користувачів, але це не поліпшує ставлення їх до політики і не активує політичну їх поведінку.

7. Отримані емпіричні дані спростовують уявлення про молодіжну Інтернет-аудиторію як однозначно пасивну, надмірно „віртуалізовану”, орієнтовану на уникнення і автономію, відчужену від громадсько-політичного життя. Навпаки, вона є досить „якісною” аудиторією, об'єднаною не лише спільними інформаційно-комунікативними мережами, а й спільними інтересами і мотивами. З огляду на свої соціально-психологічні й мобілізаційні характеристики, а також на позитивніше (порівняно з не-користувачами) ставлення до політики і участі в політичному житті, вітчизняна молодіжна Інтернет-аудиторія є досить перспективним суб'єктом політичного життя. Кількість Інтернет-аудиторії стрімко зростає, вона вочевидь перетворюється на нову соціальну спільноту, що посідає в суспільстві дедалі виразнішу роль. Вона користується довірою в суспільстві і здатна бути „лідером думок”, а отже, становити істотний внесок у формування громадської думки. Усе це визначає перспективи та напрями подальших досліджень Інтернет-аудиторії як соціальної спільноти, що першою ступила на поріг нової культурно-історичної епохи -- епохи постмодерну.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Білоус І.М. Політична активність молоді: форми вияву та особливості трансформації /І.М. Білоус // Соціальна психологія. -- № 5 (25). -- 2007. -- С. 25-34.

2. Білоус І.М. Інтернет як чинник залучення молоді до політичного життя // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Збірник статей / АПН України, Ін-тут соціальної та політичної психології -- К.: Міленіум, 2007. -- Вип. 17 (20). -- С. 234-246.

3. Білоус І.М. Особливості політичної соціалізації молоді у просторі Інтернету // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей / АПН України, Ін-тут соціальної та політичної психології -- К.: Міленіум, 2008.-- Вип. 20 (23). -- С. 87-97.

Анотації

Білоус Ірина Миколаївна. Особливості ставлення молодіжної Інтернет-аудиторії до участі у політичному житті. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.11 -- політична психологія. Інститут соціальної та політичної психології АПН України, Київ, 2008.

Дисертація виконана на перетині соціальної і політичної психології і є експериментальним дослідженням особливостей включення в політику і ставлення до участі в ній молоді, орієнтованої на споживання інформації з Інтернету. Автором уточнено поняття „політична участь” і „ставлення до політики” як категорії політичної психології. Розроблено „ставленнєву” модель політичної участі, яка не лише концептуалізує, а й операціоналізує їх і робить доступними для емпіричного вимірювання. За даними порівняльних емпіричних досліджень, ставлення молодіжної Інтернет-аудиторії до участі в політичному житті є позитивнішим, свідомішим і активнішим, дієвішим (тобто загалом більш „включеним”) порівняно з молоддю, яка не користується Інтернетом. Ці дані спростовують поширену серед широкого загалу думку про молодіжну Інтернет-аудиторію як пасивну, надмірно „віртуалізовану” й відчужену від громадсько-політичного життя. Означено можливий шлях прогнозування участі „мережевої” і „немережевої” молоді у політиці (зокрема, у масштабних політичних акціях), перспективи та напрями подальшого дослідження цієї актуальної проблеми.