Тому особливе значення в підготовці особового складу миротворчих підрозділів відіграла психологічна підготовка як комплексний, тісно-пов'язаний з бойовою підготовкою навчально-виховний процес, спрямований на формування здатності військовослужбовців діяти в екстремальних умовах обстановки. Вона є обов'язковим елементом підготовки миротворчого контингенту на всіх її етапах.

Психологічна підготовка миротворчого контингенту до виконання завдань за призначенням організовувалася і проводилася в три етапи.

Перший етап проводився під час формування миротворчого підрозділу. На цьому етапі здійснювалося тестування та вивчення кандидатів (військовослужбовців усіх категорій - офіцерів, військовослужбовців військової служби за контрактом).

Командир, на якого покладене формування миротворчого контингенту, приймав рішення щодо зарахування військовослужбовців до його складу з урахуванням висновків роботи комісій з професійно- психологічного вивчення.

Другий етап проводився під час бойового злагодження миротворчих підрозділів у системі підготовки. З цією метою використовувалися спеціально підготовлені навчальні місця, на яких було створено обстановку, максимально наближену до умов виконання завдань у зоні відповідальності, проводилася загальна і спеціальна психологічна підготовка.

Третій етап - це психологічна підготовка та психологічний супровід безпосередньо у визначених районах виконання завдань. На цьому етапі здійснювалася корекція психологічної готовності до виконання конкретного завдання в районі застосування миротворчого контингенту. Проводився комплекс теоретичних і практичних занять за визначеною тематикою з військовослужбовцями за категоріями з метою поширення набутого досвіду, а також корегування заходів щодо психологічного супроводу виконання миротворчих завдань.

Робота щодо психологічного супроводу виконання завдань у зоні відповідальності

Практика свідчить що найбільш проблематичним напрямком роботи щодо реалізації складових морально-психологічного забезпечення є психологічне забезпечення.

Психологічний супровід діяльності миротворчого контингенту 7 омбр включав:

1. Розгортання Центру психологічної реабілітації особового складу миротворчого контингенту ( в Республіці Ірак - центр в таборі „Дельта”, );

2. Вивчення процесу психологічної та психофізіологічної адаптації, динаміки психологічних і психофізіологічних характеристик;

3. Допомогу в подоланні наслідків психологічного виснаження, перевтоми, порушення процесів адекватного реагування на екстремальну ситуацію та відновлення індивідуальних резервів адаптації;

4. Психологічне консультування та психокорекція дезадаптивних порушень і функціональних станів, зумовлених впливом екстремальних умов військово-професійної діяльності;

5. Надання консультативної допомоги командному складу в управлінні соціально-психологічними процесами в підрозділах контингенту та підвищенні рівня ефективності управління підлеглими.

Складовою частиною психологічного забезпечення успішного виконання миротворчих завдань особовим складом була психологічна робота, яка формувала комплекс заходів по підтриманню та відновленню у військовослужбовців миротворчого контингенту психологічних якостей, які забезпечують високу стійкість особового складу, готовність виконувати бойові завдання в будь-яких умовах обстановки.

Вона здійснювалась за напрямками:

- формування у військовослужбовців стійкої системи світогляду, розуміння значення виконання завдання миротворчим контингентом, переконливості в їх правильності, свідомого ставлення до мети і завдань миротворчої діяльності;

- розвиток у особового складу високих морально-психологічних якостей, звички до суворого дотримання норм загальнолюдської моралі, довіри до командирів, дисциплінованості, згуртованості військового колективу;

- формування та підтримка у особового складу психологічної стійкості, здатності діяти в небезпечній обстановці, а часто у відриві від підрозділу;

- сприяння зміцненню здоров`я військовослужбовців;

- формування у особового складу миротворців правової свідомості і глибокої поваги до законів;

- створення у миротворчому підрозділі соціально-правових умов, які забезпечують виконання особовим складом своїх функціональних обов`язків.

При здійсненні психологічного забезпечення командири, заступники з гуманітарних питань:

- постійно виховували у підлеглих високі морально-бойові і психологічні якості, свідому високу дисципліну, вивчали та виявляли настрої, вникали в потреби і запити особового складу;

- щоденно та перед кожним особливим завданням роз`яснювали особливості обстановки, пропагували серед особового складу підрозділу приклади зразкового виконання обов`язків взаємодопомоги дружби і товариства;

Особлива увага з боку керівного складу підрозділів приділялася профілактиці психогенних та інших психічних розладів . Цьому сприяло навчання командирів всіх ступенів, всього особового складу миротворчих підрозділів методам сучасного розпізнавання психічних порушень.

При навчанні особового складу особлива увага приділяється поясненню природи стресових реакцій і виховання відповідальності кожної особи за свій стан, щоб військовослужбовець міг подолати стрес за допомогою простих прийомів.

Для цього використовуються різні форми навчання на всьому протязі бойової підготовки і в ході бойових дій.

Основні способи, що рекомендувалися для індивідуальної і групової профілактики психічних травм відносяться до поведінкових аутогенних методів релаксації.

В ході психологічної роботи широко використовувався досвід інших українських миротворчих підрозділів.

Заслуговує на увагу аналіз подій 6-го квітня 2004 року з особовим складу 61 батальйону 6 омбр (в кількості139 чоловік). Обстановка вимусила військовослужбовців вступити в бій з бойовиками в місті Аль- Кут. Незважаючи на те, що особовий склад раніше не приймав участі у бойових діях, нарікань до особового складу не було, всі військовослужбовці зарекомендували себе з найкращої сторони. Психологічно були готові до ведення бойових дій. Випадків прояву паніки та боягузства зафіксовано не було.

Аналізуючи бойові дій 6-го квітня у місті Аль-Кут можна зробити наступні висновки:

- всі військовослужбовці чітко виконували накази командирів та діяли впевнено;

- адаптація до бою пройшла досить швидко;

- під час бою відчувалась підтримка товаришів та взаємодопомога.

Після бою було проведене анонімне опитування з метою перевірки морально-психологічного стану, яке показало :

- почували себе збуджено та трохи схвильовано перед боєм -83.3 %;

- не зрозуміли, що відбудеться бій - 16 %;

- під час бою почували себе спокійно - 85 %;

- збуджено та схвильовано (хвилин 5) - 15 %;

- відчували страх при розривах мін - 100%;

- після бою відчували втомленість та бажання відпочити - 100 %.

Після проходження декількох днів у особового складу спостерігалось бажання висловитись про події, що відбулися 6-го квітня. Під час індивідуальних бесід з'ясувалось, що тільки на другу добу вони зрозуміли та зробили для себе висновок, що вони могли загинути. Також військовослужбовцям 3-ї механізованої роти було дуже прикро, що вони залишили базу “Сімік” зі своїми особистими речами та майном. Та всі ці заходи були виконані з однією метою - збереження життя та здоров'я людей.

Для командирів рот та взводів 6-те квітня стало дійсним випробуванням, тому що від дій офіцерського складу залежало життя підлеглого особового складу.

Потрібно також зазначити дії сержантського складу. Нерідко їм, за відсутністю офіцерів приходилось приймати відповідальні рішення від яких залежав успіх в тій чи інший ситуації. Тому, після подій 6-7 квітня спостерігався підйом авторитету молодших командирів серед особового складу.

Головними заходами у поновленні психологічної стійкості і витривалості військовослужбовців українського національного миротворчого контингенту було надання їм повноцінного відпочинку, по закінченню виконання службових завдань, застосування методів подолання психологічних травм (релаксація, самонавіювання, медитація, психологічний тренінг, обговорення (бесіда), аналіз стресу, невідкладна психологічна допомога, метод зворотного зв'язку).

Слід зауважити, що при проведенні заходів за іншими напрямами морально-психологічного забезпечення враховувались завдання психологічного забезпечення. Так, релігійна підтримка виконання миротворчих завдань особовим складом миротворчого підрозділу проводилася в тому числі з метою зниження психологічної напруги, профілактики суїцидальних випадків - проводились індивідуальні і групові бесіди за темами: “Слово про гріховність самогубства”, “Про виконання восьмої заповіді десятослів'я - не кради”, “Життя людини, як вища цінність”, “Про шкоду пияцтва” та інше.



ВИСНОВОК

Морально-психологічне забезпечення міжнародних миротворчих операцій, поряд з оперативним, матеріально-технічним і медичним забезпеченням є об'єктивною необхідністю, яка впливає на якість виконання завдань миротворчим контингентом.

Організація та проведення заходів морально-психологічного забезпечення свідчить про складність та ефективність впливу цього виду забезпечення миротворчих операцій на кінцевий результат миротворчої місії.

Систему морально-психологічного забезпечення складають функціонально пов'язані сили і засоби, технології і методики впливу на свідомість і поведінку особового складу миротворчих підрозділів та персоналу, захисту їх психологічних (психофізіологічних) властивостей, реабілітації психотравмованих.

З ускладненням миротворчих завдань суттєво зростає роль та значимість морально- психологічного забезпечення та його напрямків. Насамперед психологічної підготовки особового складу до виконання різних завдань, психологічного супроводу життєдіяльності і військової дисципліни.

Базове значення у безпосередній підготовці миротворчих підрозділів до ММО відіграє організація та здійснення професійно-психологічного відбору особового складу. Він повинен проводиться комплексно з застосуванням сучасних методик психологічного відбору кандидатів для проходження військової служби в миротворчих підрозділах.

Головну роль у підвищенні психологічної стійкості і надійності особового складу миротворчих підрозділів відіграє і буде відігравати психологічна підготовка - як важлива складова майбутнього успіху.

Постійне і цілеспрямоване проведення заходів психологічної роботи є визначальним фактором успішного виконання миротворчих задач.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України „Про участь України в міжнародних операціях”. // Відомості Верховної Ради. - 1999. - № 22 - 23. - С.202.

2. Наказ Міністра Оборони України від 25.10.2005 р № 485. „Про затвердження Інструкції про підготовку миротворчих контингентів і миротворчого персоналу Збройних Сил України для участі в міжнародних миротворчих операціях”.

3. Наказ ГК Сухопутних військ ЗС України від 19.04.2004 р. № 98 „Про затвердження Тимчасової інструкції з психологічної підготовки особового складу миротворчих підрозділів в Сухопутних військах Збройних Сил України”.

4. Дмитренко Р.П., Єзерський М.Р., Лимаренко В.В. Оцінювання рівня готовності миротворчих контингентів Збройних Сил України // Наука і оборона. - 2004. - №3. - С.7.

5. Масленко С. Морально-психологічне забезпечення підготовки та застосування частин

(підрозділів) під час проведення миротворчих операцій: Збірник методичних матеріалів. - Півд ОК, 2004 р.

6. Розмазнін О.П. Особливості морально-психологічного забезпечення підготовки частин і підрозділів Збройних Сил України до участі у миротворчих операціях (на досвіді Південного ОК) та рекомендації по його вдосконаленню // Магістерська робота на здобуття кваліфікації магістра державного військового управління. - К.: НАОУ, 2005. - 91 с.



6. ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ОСОБОВОГО СКЛАДУ 3 ОІБ ТИМЧАСОВИХ СИЛ ООН У ЛІВАНІ

З 22 липня 2000 року 3 окремий інженерний батальйон (далі - 3 оіб) Збройних Сил України виконував завдання у складі Тимчасових сил ООН у Лівані.

З липня 2000 року по квітень 2006 року штатна чисельність 3 оіб, що формувався на базі навчальних підрозділів інженерних військ ЗС України, становила 650 осіб. Крім того, з серпня 2001 року по серпень 2006 року в складі Місії ООН проходили службу офіцери штабу з числа українського контингенту - 7 осіб.

Місцем дислокації 3 оіб були міста Ель-Іззія та Накура. Основними завданнями батальйону були наступні:

розмінування мінних полів та автомобільних шляхів; налагодження доріг та колонних шляхів;

налагодження фортифікаційних систем підрозділів Місії;

будівництво нових опорних пунктів підрозділів Місії.

Незважаючи на заборони використання мін, саме вони несли найбільшу небезпеку для військовослужбовців та мирного населення.

Необхідно зауважити, що комплектування миротворчого підрозділу військовослужбовцями військової служби за контрактом здійснювалось на добровільній основі. Перед відрядженням у зону конфлікту проводився ретельний професійно-психологічний відбір осіб з високими показниками фізичної та психологічної підготовленості, з відповідним рівнем тактико-спеціальних умінь і навичок. Майбутні миротворці знали про те, що в їхні обов'язки буде входити розмінування місцевості, що знаходиться в зоні “Блакитної лінії”, яка була зоною мінування у 80-х роках XX століття у часи бойових дій із боку Ізраїлю. Дана територія піддавалась частим обстрілам з ізраїльського боку. Виконання завдань по розмінуванню проводилось під контролем угрупування ”Хезболлах”.

Слід зауважити, що аналіз психологічного забезпечення миротворчої діяльності проводився як в умовах місії, так і після повернення військовослужбовців зі складу миротворчого контингенту.

Психологічна підготовка військовослужбовців-саперів інженерних підрозділів до виконання бойових завдань проводилась задовго до їх початку та складала елемент повсякденного бойового життя і навчання інженерних військ. В системі психологічного забезпечення миротворчої діяльності важливе місце займали три види психологічної підготовки саперів - загальна, спеціальна і цільова.

Загальна психологічна підготовка, психологічна освіта та психоакцентоване навчання

Загальна психологічна підготовка мала за мету формування світогляду, способу життя і мислення військовослужбовця-сапера, його фундаментальних уявлень про миротворчу діяльність, локальні воєнні конфлікти, систему соціально-психологічних установок, мотивів і особистісних змістів щодо можливої участі в них, вольових якостей і навичок регуляції власних емоційно-вольових станів та ін. Найважливіше значення мав розвиток у миротворців-саперів такого “Я-образу”, що ґрунтувався на впевненості у власному професіоналізмі, спонукав до систематичного удосконалювання професійних навичок, був основою високого морального духу.

Природно, основа для цього створюється, насамперед, самим устроєм держави, реальним положенням і соціальним статусом саперів, ставленням суспільства до ідеї виконання миротворчих завдань, захисту національних інтересів поза межами України [1, 2]. Історичний досвід вчить, що якщо ця ідея пріоритетна, то соціальний статус військовослужбовців у суспільстві високий, їхня самооцінка близька до реальної, і отже, моральний дух, вольовий настрій повною мірою відповідають вимогам, що висуваються екстремальними умовами.

Найважливішим завданням загальної психологічної підготовки було формування у військовослужбовців-саперів бойової стійкості (адаптованої до психотравмуючих факторів миротворчих місій) психіки. Це досягалося за допомогою застосування таких способів підготовки, як психологічна освіта, психоакцентоване навчання, участь саперів у ліквідації вибухонебезпечних предметів у повсякденних умовах діяльності, оволодіння саперами способами управління своїми психічними функціями, надання невідкладної психологічної підтримки товаришам по службі та ін.

Психологічна освіта являла собою систематичне й організоване поширення серед військовослужбовців-саперів психологічної інформації з метою формування у них розуміння закономірностей функціонування психіки і поведінки людини в екстремальних умовах бойової обстановки, знання шляхів і способів управління особистісними страхами, можливостями власної психіки і надання психологічної допомоги товаришам по службі.

Досвід психологічної підготовки показує, що найчастіше просто знання тих психологічних явищ, з якими неодмінно зіткнеться сапер у складних умовах миротворчої діяльності, дозволяє психологічно підготуватися до зустрічі з екстремальними подіями. Ознайомлення саперів з типами можливих реакцій на бойові стрес-фактори, інформування їх щодо протікання особистісних страхів, виконувало функцію своєрідного “щеплення”, що діє за принципом “попереджений - захищений”. Використовувалося положення, що превентивне ознайомлення воїнів з реальними подіями в екстремальних умовах стає попереднім накопиченням бойового досвіду.

Бойова практика показала, що психологічна освіта - неодмінна умова і найважливіший елемент психологічної підготовки саперів.

Психологічна інформація доводилась в усній (лекції, доповіді, бесіди, виступи досвідчених миротворців-саперів) та друкованій (пам'ятки, інструкції, бойові листки, військова преса) формах. Було проведено цикл бесід про героїчні вчинки саперів у роки Другої світової війни, в горах Афганістану, в локальних війнах і конфліктах кінця XX початку XXI століття. Для посилення впливу усного виступу використовувався показ фрагментів із художніх і документальних фільмів - “Сапер - професія героїчна”, “Мінери”, “Алегро з вогнем”, “Перевірено - мін немає”, “Бофор” та ін.

Ефективність психологічної підготовки підвищувалася в тому випадку, якщо розповсюджувана інформація була тісно пов'язана зі специфікою майбутньої діяльності, відповідала рівню підготовки військовослужбовців-саперів і їх настроїв, не залякувала людей, а давала ключ до розуміння, що відбувається. Природно, ознайомлення саперів з такого роду інформацією саме по собі не гарантувало надійного захисту їхньої психіки від впливу небезпеки на мінному полі, що травмує, раптовості й інших факторів екстремальних умов. Однак це дозволяло попередити перетворення самого сприйняття внутрішніх відчуттів і переживань у додаткове джерело психотравматизації.

Вивчення бойової практики наших саперів і військовослужбовців закордонних армій показує, що діючою формою їхньої психологічної підготовки є показ “замінованої ділянки місцевості ”. Перефразовуючи слова відомого американського фахівця з бойової підготовки Р. Рігга [3], можна сказати, що кращою пам'яткою військовослужбовцям-саперам, які загинули під час розмінування, мало б стати мінне навчальне поле, наближене до бойової дійсності.

Навчальний мінний полігон з викошеною травою, розчищеними стежками, з пофарбованими мінними позначками, смугастими стовпчиками біля дороги тощо, формує перекручене уявлення у саперів відносно дійсного мінного поля. Як показує досвід психологічної підготовки, ці поля повинні бути найбільш моторошними і неприємними місцями. Необхідно, щоб створена на них обстановка викликала не просто відразу, а по можливості - страх. Отже, систематична психологічна підготовка військовослужбовців- саперів стала ефективним способом їхньої підготовки до виконання бойового завдання.

Психоакцентоване навчання, як один із способів психологічної підготовки саперів, в процесі занять з інженерної підготовки, у ході навчань і тренувань, створювало моделювання таких факторів, що за своїми психологічними характеристиками є аналогічними з психологічними факторами миротворчої місії. Іншими словами, в основі цього способу було покладено принцип внесення в процес бойового навчання саперів елементів напруженості й раптовості, небезпеки, ризику і страху, властивих реальному мінному полю. Метою психоакцентування було формування у саперів адекватного перцептивного й операціонального елементів образу бойового завдання.

Як показали дослідження морально-психологічного стану саперів-миротворців у Лівані, до основних негативних психологічних факторів виконання бойового завдання з розмінування належать: небезпека, напруженість, високий рівень збудження, перебільшення загрози для життя та здоров'я, особливо в перші тижні перебування у складі миротворчого контингенту, домінування 10 груп страхів, серед яких - “стати інвалідом”, “підірватись на міні”, “не впоратись із бойовим завданням”, “кліматично-географічні умови” та низка інших.

Результати дослідження засвідчують, що перераховані фактори повинні моделюватися в процесі бойового навчання саперів на навчальному мінному полігоні в комплексі, створюючи багатомірну, полімодальну (що впливає на всі органи почуттів), реалістичну картину небезпечної мінної ділянки місцевості. Таке моделювання не повинне бути самоціллю. Головне полягало в тому, щоб привчити саперів до самостійних, активних і впевнених дій в умовах підвищених психічних навантажень, забезпечити набуття ними необхідного досвіду подолання труднощів і негативних психічних станів тривоги і страху, формувати у них комплекс таких вольових якостей як рішучість, стійкість, мужність, відвага.

Використовувались наступні способи моделювання факторів небезпеки в процесі підготовки саперів для участі в миротворчій місії:

створення реалістичної, багатомірної, полімодальної картини замінованої ділянки місцевості під час занять і тренувань;

встановлення і розмінування міно-вибухових загороджень із зведеним бойовим стартером (зарядом);

подолання складних перешкод із безпосередньою небезпекою для життя при суворому дотриманні заходів безпеки;

заняття такими видами спорту, які формують активність, рішучість і сміливість. Створення психічної та фізичної напруженості досягалось:

проведенням занять і тренувань у виконанні функціональних обов'язків у складних природно- географічних і погодно-кліматичних умовах, що властиві регіону майбутніх бойових дій (низькі та високі температури повітря, знижений вміст кисню у ньому, інтенсивні опади тощо);

оголошенням про “підрив на міні”, загибель товаришів під час розмінування, відмови у роботі міношукачів, виконання поставлених завдань лише за допомогою щупів, індивідуальне розмінування.

В якості засобів для моделювання у саперів факторів бойової обстановки, які пригнічують психіку, використовувались:

-комплексні системи імітації мінних полів, комп'ютерні тренажери керування мінними полями;

- застосування вибухових речовин під час розмінування, імітаційних мін, фугасів, гранат,

вибухових пакетів, димових шашок, сигнальних й освітлювальних ракет, вогневих сумішей, поодиноких пострілів, джерел сильного світла тощо;

- засоби імітації результатів застосування зброї та боєприпасів (зруйновані об'єкти, ділянки доріг і мости, макети ушкодженої техніки, муляжі трупів людей, собак, завали, аудіо записи з елементами поранених, що підірвались на міні, контужених, панікерів та ін.);

- засоби, застосовувані в реальних бойових умовах (дротові загородження і малопомітні перешкоди, протитанкові та протипіхотні міни, а також міни натискної, натяжної дій, з електричними, хімічними та часовими замикачами тощо).

Отже, в процесі загальної психологічної підготовки військовослужбовець-сапер пізнавав й, по можливості, відчував весь спектр впливів, характерних для бойової обстановки, на його організм і психіку (за допомогою зорового, слухового, кінестатичного, дотикового, вестибулярного аналізаторів), навчався правильно реагувати на них і активно діяти в умовах їхньої ескалації. Моделювання основних психологічних факторів, що притаманні миротворчій обстановці в процесі бойового навчання, дозволило певною мірою психологічно загартувати саперів, збільшити їхній психологічний потенціал, необхідний для подолання психотравмуючих обставин екстремальної обстановки. Найважливішим завданням загальної психологічної підготовки було формування в саперів навичок управління власними психічними станами. При цьому мова не йшла про оволодіння складними комплексними психотехніками. Завдання полягало в тому, щоб навчити саперів найпростішим способам психофізичної саморегуляції, заснованих на використанні різних типів подиху, зміни тонусу кісткової мускулатури, впливу на біологічно активні точки тіла, самопереконання, самонавіювання, рефлекторного закріплення емоційних станів, психотропних властивостей лікувальних трав і продуктів харчування й ін.

Спеціальна та цільова психологічна підготовка саперів-миротворців

Спеціальна психологічна підготовка спрямовувалась на формування та розвиток у саперів психічних функцій, професійних вмінь і навичок, необхідних для ефективного виконання ними специфічних завдань, обумовлених особливостями їхньої бойової спеціальності. Так, сапер повинен мати розвинену спостережливість, вміти розміновувати та знешкоджувати саморобні вибухові пристрої, накладати вибухову речовину на міну із зведеним стартером, приборкувати почуття тривоги перед розмінуванням, контролювати тремор рук під час розмінування, правильно маркувати заміновані ділянки місцевості, а також мати добру пам'ять, бути спритним, мати розвинену координацію рухів, чуттєвість пальців та ін. Головним завданням спеціальної психологічної підготовки саперів був розвиток саме цих якостей.

Проведення спеціальної психологічної підготовки військовослужбовців-саперів починалось з визначення рівня реальної підготовки кожного із них до виконання бойових завдань. Під час бесіди з'ясовувалось, як глибоко сапер-миротворець ознайомлений з труднощами майбутніх бойових задач. Важливо було з'ясувати, як сапер опанував програму бойової підготовки, наскільки добре він розвинений у психомоторному відношенні. Саперів, що підготовлені слабо, було взято під особливий контроль, з подальшим розглядом доцільності залучення до складу миротворчого контингенту по виконанню бойових завдань з розмінування та знешкодження вибухонебезпечних пристроїв.

В умовах Південного Лівану досить ефективно проводились роботи з розмінування та знешкодження вибухонебезпечних предметів, коли миротворці-сапери діяли в складі “бойових трійок”. При цьому забезпечувалось раціональне поєднання у їхньому складі озброєння і досвіду кожного сапера. Враховувались також фізичні дані, психологічні особливості, рівень тривожності, домінуючий тип акцентуації, емоційні зв'язки, що склалися між саперами.

Трійка, як підтверджує опитування військовослужбовців-саперів, що брали участь у миротворчій місії в Південному Лівані, яка складається з двох досвідчених і одного менш досвідченого сапера, є не лише оптимальним соціально-психологічним осередком, що дозволяв інтенсифікувати процес навчання саперів виконанню бойових задач, але й забезпечувала максимальний успіх на замінованій ділянці місцевості. Саме тому доцільно було створювати бойові трійки на тривалий термін. Підбираючи склад трійок, враховувалось питання психологічної сумісності. Від того, які стосунки будуть у мікроколективі, залежали результати психологічної підготовки та навчання саперів. Спеціальна психологічна підготовка саперів мала виразну соціально-психологічну спрямованість й передбачала розв'язання наступних завдань:

1. Здійснення поступового, планомірного включення в бойові дії новоприбулих миротворців- саперів, з урахуванням їх бойової підготовки до розв'язання завдань в умовах конкретної миротворчої місії.

2. При підготовці військовослужбовців-саперів до виконання бойових завдань необхідно враховувались й психофізіологічні аспекти. За даними вітчизняних психологів відомо, наприклад, що навіть часткова тимчасова перебудова природних біологічних ритмів функціонування людського організму

вимагає 12-14 днів. У цей період адаптації помітно знижуються психологічні можливості людей. Так, увага може погіршуватися на 23 %, пам'ять і кмітливість - на 15 %. Це означає, що особовий склад, перекинутий у район виконання бойових завдань з пунктів постійної дислокації, що знаходяться на відстані в кілька годинних поясів - дезадаптований. Його психофізіологічні показники знижені на 15-23 %. Тому найважливішим завданням психологічної підготовки була швидка психологічна і психофізіологічна адаптація саперів, що прибували у зону виконання бойових завдань.

Невід'ємним елементом психологічного забезпечення миротворчої діяльності стала цільова психологічна підготовка саперів до виконання бойових завдань із розмінування. Відомий російський психолог С.І. Дудін [4] цільову психологічну підготовку саперів розглядає як складну, багатопланову й багаторівневу діяльність командирів, штабів, органів по роботі з особовим складом, медичних працівників і самого сапера, спрямовану на всебічну підготовку психіки останнього до активного виконання бойових завдань, попередження його психотравматизації.

Головним завданням цільової психологічної підготовки саперів була максимальна деталізація динамічного когнітивного образу майбутніх бойових завдань. Досвід розмінування території Південного Лівану показує, що перед виконанням бойового завдання свідомість миротворців-саперів істотно звужена і "завантажена" думками про себе. Під час тренувань від саперів вимагали багаторазового проговорювання і повторення бойового завдання. Не випадково деякі командири підрозділів широко використовували для цього імпровізовані макети майбутнього мінного поля (макети міських кварталів, ділянок місцевості, заміновані стежки).

При організації психологічної підготовки обов'язково враховувались психологічні особливості миротворчої діяльності. Це, у першу чергу, стосувалось роботи з формування ціннісно-мотиваційного компонента миротворця-сапера.

Хоча між мотивацією і настроєм людини існують множинні зв'язки і взаємопереходи, формування “вітального” психологічного настрою саперів виділялось в окреме завдання їх психологічної підготовки. Недооцінка цієї складової психологічного потенціалу саперів призводить до фатальних наслідків.

Наприклад, на першому етапі виконання бойових завдань у Південному Лівані були випадки, коли висунуті для виконання бойових завдань інженерні підрозділи і частини зупинялися, надовго затримувалися перед тим, як приступити до виконання своїх професійних обов'язків. Військовослужбовці-сапери просто не знали, що їм робити в таких ситуаціях. Тим часом у всіх арміях світу, що беруть участь у миротворчих і інших спеціальних операціях, цей аспект їхньої діяльності відпрацьовується в першу чергу.



ВИСНОВОК

Таким чином, психологічна підготовка саперів до виконання бойових завдань в умовах миротворчої місії повинна здійснюватися за технологією приведення всіх складових психологічного потенціалу саперів у такий якісний стан, що дозволить їм ефективно діяти на замінованій ділянці місцевості, зберігати боєздатність й психічне здоров'я під впливом психотравмуючих факторів бойової обстановки в умовах конкретно взятої миротворчої місії.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Стасюк В.В. Психологія локальних війн та збройних конфліктів: Підручник для слухачів та студентів вищих навчальних закладів.- К.: НАОУ, 2006. - 570 с.

2. Тимчасова інструкція про підготовку миротворчих контингентів і миротворчого персоналу Збройних Сил України для участі в міжнародних миротворчих операціях. - К, 2002. - 16 с.

3. Ригг Р. Боевая подготовка войск / Пер. с англ. - М.: Иностр. лит. - 1956. - С. 21-69.

4. Дудин С.И. Профилактика боевых психических расстройств у военнослужащих специальными методами психологической подготовки // Информ-метод. сб. ЦВСППИ МО РФ .- 1993. - № 4. - С.37-46.

5. Примак Т.П., Стасюк В.В., Хміляр О.Ф. Психологічне забезпечення професійної діяльності саперів-миротворців: Навчальний посібник для слухачів та ад'юнктів вищих військових навчальних закладів. - Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2009. - 160 с.



7. УЗАГАЛЬНЕНІ МАТЕРІАЛИ ПРАКТИЧНОГО ДОСВІДУ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАХОДІВ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ТА У ХОДІ ВИКОНАННЯ МИРОТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ 30 ОКРЕМОЇ МЕХАНІЗОВАНОЇ БРИГАДИ В КОСОВО

Починаючи з 2006 року, коли на базі бригади було вперше сформовано національний контингент для виконання завдань з підтримання миру та стабільності в Косово, на даний час вже напрацьовано великий досвід з питань виконання заходів психологічної підготовки миротворців.

Перед етапом підготовки до виконання завдань, військовослужбовців-кандидатів до складу національного контингенту було ретельно відібрано за підсумками психологічного вивчення.

В ході проведення тестування вивчалися наступні питання:

рівень нервово-психічної стійкості військовослужбовців і його толерантності до несприятливих дій професійної діяльності;

рівень комунікативних можливостей та організаторських здібностей військовослужбовців і вміння побудувати міжособистісні відносини у колективі;

здатність військовослужбовців дотримуватися моральних норм поведінки, уміння підкорятися груповим та корпоративним вимогам;

рівень професійної мотивації і спрямованості респондентів на продовження професійної діяльності;

виявлення ознак відхильної поведінки;

рівень схильності до здійснення суїцидальних дій.

На етапі підготовки до виконання завдань, тобто в ході проведення заходів бойового злагодження підрозділів контингенту, психологічна підготовка проходила у формі психологічного супроводу заходів бойової підготовки. З цією метою використовувалися спеціально підготовлені навчальні місця миротворчого містечка частини, на яких була створена обстановка, максимально наближена до умов виконання завдань у зоні відповідальності.

На кожного військовослужбовця була оформлена карта професійно - психологічного відбору кандидата та карта психологічного вивчення. Загальні результати професійно-психологічного вивчення заносилися до відповідного протоколу.

За результатами проведених індивідуальних бесід та накопиченої інформації за результатами вивчення особових справ кандидатів на посади, було оформлено соціальний паспорт національного контингенту та списки військовослужбовців, які потребували додаткового психологічного впливу. Також до окремого списку були включенні військовослужбовці, у яких на період підготовки виникали питання, які потребували вирішення та постійного контролю з боку керівного складу контингенту до моменту відправки у Косово (виплата кредитів, вагітні дружини, хворі близькі, ускладнені взаємостосунки з близькими).

На етапі проведення заходів бойового злагодження було враховано такі негативні чинники, які можуть спричинити зниження морально-психологічної готовності особового складу до виконання бойових завдань, як невпевнене керівництво, слабка згуртованість підрозділів, почуття особистої слабкості.

Солдати і сержанти, які були відібрані кандидатами до національного контингенту мали значний досвід служби і значна їх частина вже мала досвід виконання подібних завдань. Командири взводів мали великий управлінський досвід, при їх відборі основна увага приділялася вмінню діяти в екстремальних умовах, максимально холоднокровно приймати рішення в ситуаціях, що становлять загрозу для життя підлеглих. Дані ситуації моделювалися під час проведення заходів бойового злагодження.

Активно втілювалась у життя програма бойової злагодженості, яка передбачала підготовку військовослужбовців за спеціальностями. Так, особовий склад спеціальних підрозділів займався на базі, яка була створена в частині. Зв'язківці пройшли спеціалізований курс підготовки в навчальному центрі військ зв'язку у місті Полтава. Водії для якісної підготовки були відряджені для підготовки до практичного водіння на території гірського полігону, рельєф якого повторював гірські дороги на території Косово.

Поряд із індивідуальною психологічною підготовкою, активно впроваджувалися заходи впливу на колективні настрої, думки, звички. Ініціювалось надання взаємодопомоги під час навчань і тренувань, тощо. Таким чином формувався позитивний морально-психологічний клімат у підрозділах, що у свою чергу допомагало військовослужбовцям правильно сприймати умови обстановки, у яких доведеться діяти, створювало атмосферу психологічного підйому, допомагало виконанню бойових завдань.

На заключному етапі підготовки військовослужбовці національного контингенту протягом трьох тижнів проходили сертифікацію на предмет готовності до виконання завдань за призначенням на території полігону об'єднаних збройних сил НАТО в Європі неподалік містечка Хохенфельс в Німеччині.

Одразу ж після прибуття військовослужбовців національного контингенту на полігон, основна увага була приділена налагодженню взаємодії з відповідними структурними підрозділами збройних сил США для забезпечення військовослужбовців всім необхідним для нормального функціонування в нових умовах: обладнання казарм для проживання, вивчення інфраструктури полігону та доведення відповідної інформації до особового складу, забезпечення харчуванням тощо.

Після виконання першочергових заходів, командирами підрозділів з особовим складом були проведені інструктажі з метою неухильного виконання правил поведінки, запроваджених на полігоні.

Дещо несподівано для особового складу розпочалися планові заняття бойового злагодження. Військовослужбовці не очікували настільки точного та наближеного до реальної бойової обстановки моделювання ситуацій. Так, з перших днів, особовий склад спеціальних взводів приймав участь у виконанні завдань контролю натовпу в зоні відповідальності з реальними сутичками з цивільним населенням та злочинними елементами в населених пунктах. В подальшому, особовий склад виконував специфічні миротворчі завдання: несення служби на спостережних постах, здійснення патрулювань спільно із сербською поліцією, участь в розшуку злочинців та обшук будинків в населених пунктах спільно із місцевою поліцією.

Заняття проходили динамічно, часто в умовах швидкоплинності обстановки, що постійно тримало особовий склад в напруженні, формувало готовність до дій у будь-який момент, почуття відповідальності за прийняті рішення.

Після одного-двох днів розгубленості та почуття психологічної розбалансованості, особовий склад національного контингенту досить швидко опанував себе, увійшов у запропонований бойовий ритм і діяв достатньо чітко і злагоджено. При цьому офіцерами командування та командирами взводів з особовим складом були проведені бесіди з метою формування у військовослужбовців рішучості та готовності до виконання завдань, подолання страху та інших негативних реакцій.

На створення сприятливого морально-психологічного стану особового складу національного контингенту позитивно впливали:

- організація якісного харчування особового складу та можливість задоволення побутових потреб;

- наявність часу для відпочинку та відновлення фізичних сил;

- можливість спілкуватися по телефону та через Інтернет з рідними і близькими;

- переважно товариські взаємостосунки між військовослужбовцями за контрактом у взводах та довірливі стосунки між офіцерами та військовослужбовцями за контрактом.

Складний ритм проведення занять в постійному напруженні, робота без вихідних днів, відірваність від домівок з часом створили передумови для психологічної напруги серед військовослужбовців. Подібна ситуація почала складатися в національному контингенті після більшої половини терміну перебування на полігоні. В один із днів американською стороною було організовано проміжне підведення підсумків із залученням офіцерського складу контингенту та заступників командирів спеціальних взводів, на якому в невимушеній, рекомендаційній формі було вказано на недоліки, але основну увагу було спрямовано на позитивні моменти виконання навчальних завдань військовослужбовцями підрозділу.

Після цього було проведено збори офіцерів, збори сержантів та загальні збори особового складу, в ході яких було переважно позитивно оцінено діяльність військовослужбовців, визначено кращих.

Проведення вищевказаних заходів дало можливість зняти психологічну напругу серед військовослужбовців та мобілізувати особовий склад на подальше якісне виконання своїх обов'язків.

В ході виконання завдань за призначенням в зоні відповідальності особлива увага зверталась на роз'яснення законності і правової обґрунтованості дій українських миротворців у зоні конфлікту, формуванню і підтримці в особового складу впевненості у своїх силах, у своїй зброї, техніці, у командирах і товаришах по службі, дотримання правил поведінки по відношенню до місцевого населення.

Основною формою роботи в цей час залишалася індивідуальна робота з військовослужбовцями, основним принципом якої став принцип “офіцер завжди поруч”. Особовому складу постійно навіювалося почуття впевненості у своїх силах і можливостях, думка про те, що командири несуть повну відповідальність за його життя і не залишать ні при яких обставинах.

Психологічні особливості виконання миротворчих завдань у складі багатонаціональних миротворчих Сил КФОР на території Косово включають в себе ряд факторів. Особовий склад відчуває нервово-психологічну напругу, зумовлену наступними чинниками:

- спільні дії з військовослужбовцями інших держав, постійна взаємна оцінка характеру та результатів діяльності;

- небезпечні умови виконання завдань - випадки обстрілу патрулів, закидання камінням автомобілів, маршрут частково пролягає в гірській місцевості 500-1000 м над рівнем моря, дорога проходить над урвищами, особовий склад патрулів здійснює патрулювання по грунтових стежках (є небезпека мінних полів), спорядження, зброя і боєприпаси затрудняють пересування, особливо, коли повітря розріджене.

Досить типовою була ситуація, коли особовий склад взводу виконував завдання патрулювання, маршрут якого пролягає на кордоні двох анклавів албанці-серби. Необхідно однаково відноситись до ворогуючих сторін в той час, коли вони перебувають в перманентній готовності розв'язати конфлікт з застосуванням фізичної сили, а в окремих випадках і зброї. Особовий склад постійно знаходиться в очікуванні непередбачених обставин. Дуже важливо було орієнтуватися військовослужбовцям в такій обстановці, коли серби називають “братушками” в обличчя, але справжні їх наміри невідомі. Албанці своїм виглядом виявляють неприязнь до військовослужбовців-слов'ян, розмову ведуть коректно, не показуючи своїх намірів.

Особовий склад, де б він не знаходився, мав при собі зброю та боєприпаси протягом доби (існувала необхідність постійного контролю за наявністю зброї, боєприпасів).

Завдяки вмінню організовувати діяльність в зоні відповідальності командуванням національного контингенту, вдалося уникнути випадків конфліктних ситуацій.

Проводячи роботу серед особового складу необхідно було постійно нагадувати про те, що ворогів для військовослужбовців сил КФОР на території Косово немає. Необхідно було доводити до свідомості військовослужбовців, що запорукою нормальних відносин з місцевим населенням, як з сербами, так і з албанцями - є рівне, виважене ставлення до конфліктуючих сторін, коректність при спілкуванні. Без цього неможливо забезпечити успіх у виконанні миротворчої місії українським контингентом миротворчих сил в Косово.

Головним напрямом у поновленні психологічної стійкості і витривалості військовослужбовців контингенту було надання повноцінного відпочинку після закінченню виконання службових завдань. Особовий склад з великим бажанням проводив вільний час в спортивній залі, переглядав фільми, прослуховував музику, читав книги, спілкувався з рідними через мережу Інтернет. Робота була організована таким чином, що вільний час, який надається для відпочинку, кожний військовослужбовець використовував за своїми інтересами.

Особовий склад українського національного контингенту дислокувався на військовій базі США “Бондстіл”. Було виділено будинки, які мають туалети, душові, умивальники. Гаряча вода була цілодобово - не було обмеження щодо користування душем. Кімнати обігрівалися кондиціонерами (по два на кімнату).

Прийом їжі проводився в загальній їдальні бази “Бондстіл”. Асортимент їжі був дуже різноманітним. В їдальні можна було взяти разовий сухий пайок у разі відсутності на базі при виконанні завдань.

Проте, незважаючи на максимально сприятливі умови для психологічного розвантаження, фактор тривалого відриву від сімей суттєво впливав на психологічний стан військовослужбовців різних категорій контингенту. Цей вплив проявлявся через посилення психологічної напруги серед військовослужбовців.

З метою покращення психологічного стану військовослужбовців контингенту командуванням частини використовувались різні форми і методи стимулювання активної і ефективної бойової діяльності, надавалась оцінка кожному військовослужбовцю, активно використовувались заохочення.

Особовий склад за період ротації заохочувався грамотами з нагоди державних та військово- професійних свят, низці військовослужбовців були присвоєні чергові військові звання, особовий склад за якісне виконання завдань з підтримання миру в Косово був нагороджений як державними нагородами, так і нагородами НАТО.

Пріоритетною формою роботи був особистий приклад кожного офіцера контингенту.

Беручи до уваги складність і різноманітність завдань, які доводиться виконувати миротворцям, стає зрозумілим, наскільки важливим є набутий досвід. Кожній операції, попри своєрідні відмінності, притаманні спільні риси. Отже, наявність досвіду могла б дозволити компенсувати певні недоліки в підготовці. Майже половина миротворчого контингенту деяких країн має досвід участі в кількох миротворчих операціях. Маючи такий досвід та добру базову підготовку, вони потребують менше часу на підготовку до участі в наступній операції і не тільки використовують його самі, але й діляться ним з новачками.

*Матеріал надано Управлінням виховної та соціально-психологічної роботи командування Сухопутних військ України



8. ОСОБЛИВОСТІ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МИРОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО КОНТИНГЕНТУ СИЛ ООН ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ МИРОТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ У ЛІБЕРІЇ

Морально-психологічне забезпечення, психологічна робота з особовим складом миротворчих підрозділів планувались, організовувались та проводилась відповідно до вимог Концепції гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах України, наказів Міністра оборони України, організаційних вказівок щодо проведення заходів гуманітарного та соціального забезпечення в Збройних Силах України, вимог інших керівних документів Збройних Сил України та положень Бюлетеня Генерального Секретаря ООН щодо попередження випадків протиправної поведінки військовослужбовців миротворчих контингентів.

При плануванні заходів психологічної підготовки враховувались особливості миротворчої місії під час виконання миротворчих завдань та специфіка виконання польотних завдань особовим складом загону в надзвичайно важких географічних, кліматичних умовах, що вимагали від льотного складу загону високих професійних навичок, повітряного вишколу, повної самовіддачі і витримки.

Організація заходів морально-психологічного забезпечення в період підготовки та безпосереднього виконання миротворчих завдань, психологічної підготовки льотного складу

Головними напрямками цієї роботі були:

– формування високої психологічної готовності до польоту, до дій у складних умовах, забезпечення високої безпеки кожного вильоту;

– формування впевненості у своїх силах та надійності авіаційної техніки;

– формування емоційної стійкості психіки льотчиків.

Етап формування, бойового злагодження, підготовки до виконання миротворчих завдань мали низку специфічних особливостей.

По-перше, це вплив на свідомість військовослужбовців з метою формування єдиного військового колективу, здатного діяти як один організм при виконанні будь яких завдань, в тому числі в ускладненій зовнішній та внутрішній обстановці. Тим більше, що загін формувався з представників різних частин, навіть різних видів Збройних Сил України. Це вимагало проводити з цією категорією військовослужбовців додаткові заходи щодо доведення і роз'яснення специфіки обслуговування авіаційної техніки, пересування по аеродрому під час виконання польотів. Під час підготовки до відправки для виконання миротворчих завдань увесь особовий склад загону вивчався за методиками “Адаптивність” (БОО-200), “нервово-психічна нестійкість-акцентуація” (НПН-А), “Дезадаптивні порушення” (ДАП). Застосування цих методик дало можливість ретельно вивчити особовий склад загону, спланувати заходи з організації індивідуальної роботи з військовослужбовцями, які потребували підвищеної уваги.

З керівним складом загону під час підготовки проводився цикл занять з вивчення методики аналізу конфліктних ситуацій. Це дозволило сформувати у керівного складу навички оперативного реагування на конфліктні ситуації та знаходження шляхів виходу з них.

Одним з головних напрямків роботи керівного складу миротворчого підрозділу стало згуртування особового складу у міцний військовий колектив. Доводилося враховувати, що середній вік військовослужбовців, які призначені на посади, складав 25-35 років, для переважної більшості з них це вже був не перший досвід проходження служби за межами України в якості миротворця. Все це змушувало керівний склад загону посилювати організаційний та профілактично-дисциплінарний вплив на особовий склад.

Під час безпосереднього виконання завдань за призначенням, організація морально-психологічної підготовки включала: аналіз необхідної інформації та відпрацювання рішень на проведення психологічної підготовки.

Успішна організація та проведення психологічної підготовки забезпечувалось наявністю у керівного складу підрозділу необхідних даних про психологічні особливості військовослужбовців льотного складу, фахівців підрозділів забезпечення.

Найбільш розповсюдженими та дієвими методами отримання такої інформації в умовах авіаційної частини були: спостереження, бесіда, аналіз результатів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, вивчення документів, психологічний аналіз польотів. За результатами застосування цих методів встановлювались ступінь готовності та відповідальності за успішне виконання завдання, психологічний стан у даний час та під час польоту, ступінь адекватності в оцінці своєї підготовленості до виконання польотного завдання, ступінь взаєморозуміння серед членів екіпажу, психологічні труднощі, які виникали під час виконання польотного завдання, ступінь надійності при діях у складних умовах.

За підсумками вивчення документів (особових справ, льотних книжок, журналів керівника польотів, підсумків психофізіологічного обстеження) визначались: рівень підготовленості льотного складу до польотів, вплив перерв у польотах на їх якість, індивідуально-психологічні особливості, які потребують врахування в процесі психологічної підготовки, характер помилкових дій.

Важливим під час підготовки до відправки для виконання миротворчих завдань виявився досвід учасників бойових дій у Афганістані, виконання миротворчих завдань в Сьєрра-Леоне та в попередніх ротаціях. З цією метою з фахівцями по категоріям були проведені заходи щодо обміну досвідом, під час яких були розглянуті питання підвищення ефективності підготовки авіаційної техніки інженерно-технічним складом, безумовного виконання технологічної дисципліни як основного елементу безпеки польотів.