Морально-психологічне забезпечення операції об'єднаного угрупування військ по розгрому незаконних збройних формувань у м. Грозному і очищенню міста від бойовиків було ускладнено низкою психологічних факторів.

У значної кількості військовослужбовців виявилася невіра в те, що війна дійсно почалася і потрібна гранична напруга, рішучість і виучка. 70% бойових машин 131 омсбр, 81 мсп вступили в місто без екіпажів. БМП, як правило, були укомплектовані лише механіками-водіями, командирами і навідниками.

Повсюди у військах межі власних можливостей визначалися критеріями мирного часу. У важких боях 31.12.94 р., 1 і 2-го січня 1995 р. у багатьох військовослужбовців не виявилася беззастережна і безжалісна вимогливість до себе, стійкість, завзятість і бойова активність, яких вимагала обстановка. Це знайшло свій прояв повсюди: у штабах, в органах управління, в частинах і підрозділах.

Недооцінка противника, зневага розрахунками, необачність призвели до невиправданих втрат в 131 омсбр і 81 мсп в живій силі і бойовій техніці. Психологічні втрати в 131 омсбр характеризувалися наступними даними. Лише 42% особового складу зберегли бойову готовність і психологічну стійкість. 58% військовослужбовців вимагали психологічній корекції, в т.ч. 45% потребували поглибленої уваги психотерапевтів. Із загального числа легкопоранених 20% були готові знову повернутися в стрій.

Можна констатувати, що реальні труднощі, перші зустрічі з жорстокою дійсністю операції в Чечні породили невпевненість, пригнічений емоційний стан. Наполегливий опір чеченських бойовиків виявляв невисокий професіоналізм не лише солдатів, молодших командирів, але і вищого керівництва. Боязкість, метушливість, неощадливість проявили деякі генерали і офіцери, з вини яких були допущені великі втрати.

У цих умовах негативний вплив напруженості у особового складу долався постійною наполегливою роботою всіх командирів, штабів, виховних структур по згуртуванню військових колективів, формуванню взаємної довіри, забезпеченню взаємозаміни, виробленню навичок успішної взаємодії. Ця робота незабаром стала давати результати.

Вже 6 січня 1995 року звідні загони 255, 33 мсп, 66 орб Північного угрупування військ захопили висотний будинок і будівлі військового коледжу (колишнього нафтового інституту), бібліотеки, міст через р. Сунжа. З даху висотної будівлі воїни цих загонів успішно завдавали ударів по танках і інших вогневих точках противника, уміло коректували мінометний вогонь. 7 і 8 січня підрозділи оволоділи багатоповерховими будівлями по проспекту Орджонікідзе, кварталом між вул. 1-ю Радянською і проспектом Орджонікідзе. Втрати бойовиків за дві доби склали більше 200 чоловік.

Штаби і виховні структури в січні-лютому 1995 року напружено працювали щодо поліпшення інформування військ. Викликано це було тим, що у всіх з'єднаннях і частинах бій довелося вести в міських умовах при обмеженій рухливості і дрібними підрозділами. Це викликало додаткові психологічні навантаження, створювало обстановку занепокоєння і пригніченості.

У перші місяці року командирам і офіцерам-вихователям доводилося зважати на негативні ефекти втоми. У ряді частин і підрозділів Північного і Західного угрупувань військ спостерігалося величезне психологічне виснаження особового складу. Так, в підрозділах 19 мсд, 76 пдд у багатьох воїнів, що діяли в районі ринку і залізничного вокзалу заглушений був ефект самозбереження. Деякі солдати і офіцери зовсім не реагували на розриви бомб і снарядів, постріли снайперів.

У міру втягування військ в активні бойові дії в січні 1995 р. в умовах великого міста залишки страху, коливання продовжували мати місце в деяких частинах і з'єднаннях. Деякі офіцери під слушним приводом (родинні обставини, хвороба дружини, дітей і так далі) прагнули ухилитися від участі в бойових діях. Слабку професійну підготовку, боязкість проявили офіцери Таманськой дивізії, які прибули на доукомплектування 503 мсп. Один з них здав в полон 15 чоловік. Інший втік з району бойових дій.

В ході боїв в місті, як ніколи, встала проблема особистого прикладу, дії позитивного, мужнього вчинку. Розуміючи це, заступник командира 19 мсд по виховній роботі полковник Єремєєв В.В. на найвідповідальніші і небезпечніші для життя ділянки розставив офіцерів-вихователів. Особисто він перейняв на себе обов'язки коменданта району Західного угрупування військ і щодня знаходився і виконував обов'язки в місцях, що обстрілюються чеченськими бойовиками, зумів узяти під контроль поведінку кожного солдата і офіцера, організував вивіз убитих і поранених з поля бою, вирішував інші складні завдання.

У зв'язку з тим, що деяка частина військовослужбовців в ході бойових дій виявилася в полоні бойовиків, виникала необхідність проведення роботи по роз'ясненню військовослужбовцям особливостей поведінки в полоні, способах звільнення та ін. Особовому складу були доведені положення Женевської конвенції, статуту, інших документів.

Особливе місце в організаційній і психологічній роботі в цей період відводилося розробці і вживанню заходів по недопущенню випадків мародерства, безчинств по відношенню до місцевого населення, інших військових злочинів. Ця робота відбувалась в тісній взаємодії з органами військової юстиції, а також виховними структурами силових структур.

В кінці лютого стався перелом в поведінці людей. Максимальна напруга волі, почуття обов'язку і дисциплінованість стали характерні для більшості військовослужбовців, що знаходились на передових позиціях.

Здобувши відповідний досвід роботи по морально-психологічному забезпеченню бойових дій частин і підрозділів, в період підготовки операції по блокуванню і звільненню від бойовиків населених пунктів Шалі, Аргун і Гудермес основним завданням виховної роботи була підтримка морально- психологічного стану, психологічної стійкості і бойової здатності особового складу.

Головним напрямом роботи залишався постійний поглиблений аналіз морально-психологічного стану особового складу частин і підрозділів, що готувались до бойових дій. З цією метою була здійснена оцінка і проведено дослідження, що виявило істотні відмінності в морально-психологічному стані особового складу, що брав участь в бойових діях, і новоприбулих військовослужбовців, а також особового складу частин забезпечення (тил, зв'язок, ППО і ін.) Зокрема, неоднозначним виявилося відношення військовослужбовців до участі в майбутніх заходах. Будучи безпосередніми учасниками бойових дій, ставши свідками загибелі своїх бойових товаришів, більшість військовослужбовців різко змінили свою думку про події, що відбуваються, і з схваленням стали відноситися до надзвичайних заходів, що проводилися російським керівництвом. Якщо солдати, що не приймали безпосередньої участі в боях у більшості своїй вважали себе просто вимушеними виконувати встановлений законом обов'язок і лише 20% вважали, що дії російської армії в Чечні відповідають його особистим переконанням, то серед військовослужбовців 131 омсбр, 19 мсд більше половини співвіднесли заходи, що приймалися, з особистими переконаннями і обов'язком перед Батьківщиною. При цьому провідну роль в їх діях починає грати мотив помсти за загиблих товаришів (62% проти 29% в новоприбулого особового складу).

На основі даного аналізу будувалося психологічне забезпечення і виховна робота з особовим складом. В цілому форми і методи роботи офіцерів відділу, виховних структур частин і підрозділів залишалися такими ж як, і на попередніх етапах розвитку бойових дій в Чечні. Проте з врахуванням отриманого бойового досвіду до роботи були внесені істотні корективи.

При організації виховної роботи і морально-психологічного забезпечення дій особового складу доводилося враховувати чинники, що негативно впливали на морально-психологічний стан військовослужбовців і якість роботи, що проводилась.

Так, великі втрати при звільненні м. Грозного підірвали віру в деякої частини військовослужбовців в можливості своєї зброї і бойової техніки, в правильність рішень, що приймаються командирами. У цих умовах серйозна увага була приділена узагальненню і розповсюдженню бойового досвіду підрозділів і окремих військовослужбовців, що найуспішніше діяли в боях в Грозному, а також досвіду офіцерів і прапорщиків, що брали участь в бойових діях в Республіці Афганістан.

Негативний вплив на морально-психологічний стан особового складу мала необ'єктивність і упередженість в освітленні подій в ЧР деякими засобами масової інформації, що також доводилося враховувати в роботі з особовим складом.

На даному етапі серйозне занепокоєння викликала і та обставина, що в бойових підрозділах утворився значний некомплект офіцерів-вихователів. У зв'язку з цим оперативно проводилася підготовка і інструктажі командирів підрозділів щодо організації виховної роботи, які проводилися як офіцерами відділу, так і офіцерами відділень виховної роботи.

У всіх підрозділах було організовано і щодня проводилося бойове інформування особового складу, організовані доставка газет в кожен підрозділ і забезпечення технічними засобами виховання, перш за все телевізорами, радіоприймачами, фотоапаратурою, музичними інструментами. При цьому в роботі по інформуванню особового складу особлива увага приділялася подоланню негативного впливу з боку дудаєвськой пропаганди.

Основною формою роботи по морально-психологічному забезпеченню бойових дій під час операцій по звільненню міст Аргун, Шалі і Гудермес залишалася індивідуальна робота з військовослужбовцями, основним принципом якої став принцип “офіцер завжди поруч”. У особового складу формувалося відчуття упевненості в своїх силах і можливостях, думка про те, що його командири несуть повну відповідальність за його життя і не залишать його ні за яких обставин.

Була також розгорнута активна робота з місцевим населенням. Спільно з розвідуправлінням округу були розроблені, розмножені і поширені за допомогою авіазасобів листівки і звернення, в яких містилися заклики не допустити присутності бойовиків в населених пунктах. Ця робота була досить ефективною, що дозволило до мінімуму звести втрати особового складу в ході операції.

Велике значення для підтримки морально-психологічного стану особового складу мала гуманітарна допомога, що надавалась адміністративними органами і громадськими організаціями російським військовослужбовцям. Тому постійно проводилася робота по організації взаємодії з місцевими органами влади в пунктах постійної дислокації частин, що брали участь в бойових діях в ЧР.

Особливе місце займала організація роботи з представниками комітетів солдатських матерів і батьками військовослужбовців, прибулими в зону бойових дій з метою здобуття інформації про своїх дітей. Деякі з них приїжджали з метою забрати своїх синів додому. Для роботи з ними в м. Моздок був організований інформаційний центр, в роботі якого взяли участь офіцери виховних відділів усіх округів, Тихоокеанського флоту, ПДВ і МВС. Оперативність роботи центру дозволила не допустити випадків самовільного залишення частин військовослужбовцями і запобігти негативному впливу представників деяких громадських організацій. Проте роботі центру серйозно заважало його слабке технічне оснащення, в т.ч. відсутність комп'ютерів і недостатнє забезпечення засобами зв'язку.

Нарешті, слід зазначити, що на даному етапі, в порівнянні з попереднім, значно краще вдалося організувати культурно-дозвільне забезпечення бойових частин і підрозділів. На бойові позиції виїжджали з концертами артисти окружних ансамблів пісні і танцю, філармоній, естради, колективи художній самодіяльності. У частинах були розгорнуті похідні клуби, організовано показ кінофільмів.

Постійний аналіз морально-психологічного стану військовослужбовців, конкретна робота з людьми дозволили забезпечити високу морально-психологічну стійкість особового складу і, зрештою, успіх операцій по звільненню населених пунктів Аргун, Шалі і Гудермес.

Психологічна реабілітація військовослужбовців угрупування, що брали участь в операціях по роззброєнню незаконних озброєних формувань в Чечні.

З початком операції по роззброєнню незаконних збройних формувань, зростанням психічних і

фізичних навантажень, командири, штаби, виховні органи відзначали зростаючу психологічну втому особового складу. Перші втрати, невдачі в ході боїв спричинили зростання психологічних травм в особового складу, особливо в підрозділах 131 омсбр, 81мсп.

Штабом керівництва на основі інформації, що поступала з військ, з оцінки морально- психологічного стану особового складу і за пропозицією відділу виховної роботи ПКВО було прийнято рішення про розгортання 8-ми пунктів реабілітації воїнів, що отримали поранення, психічні травми різного ступеню.

Директивою штабу ПКВО був визначений склад пункту реабілітації в кількості 5-ти чоловік. Це, в основному, штатні офіцери-вихователі, офіцери тилу і медичної служби.

Практика реабілітації військовослужбовців в ході операції, що проводилась, показала, що пункти створювалися в частинах в міру необхідності. Їх число зростало від 8-ти штатних до 40 в лютому-березні 1995 р. За час роботи пунктів психологічну допомогу отримали більше 12 тисяч військовослужбовців з психологічними травмами різної важкості, в т.ч. і більше 5 тис. поранених і хворих, виписаних з медичних установ.

Система роботи пункту включала три етапи:

I етап: зустріч і розташування військовослужбовців. Організація лазневого обслуговування, зміни білизни і обмундирування, харчування і відпочинку.

II етап: проведення психологічних заходів щодо визначення міри і рівня психологічної травми, рівня напруженості і розподілу військовослужбовців по групах.

III етап: психокорекція поведінки військовослужбовців. Весь період знаходження військовослужбовців на пункті реабілітації для них організовувалися перегляди кіно і телефільмів, зустрічі з рідними і близькими, написання листів додому, заохочення і нагородження тих, що відзначилися в боях, виступи концертних бригад, самодіяльних артистів, служителів культових установ, зустрічі з місцевим населенням. Позитивні емоції у військовослужбовців викликала передача гуманітарної допомоги населенню.

Процес реабілітації, поряд з позитивними аспектами, мав і деякі упущення. До проблем, що вимагали вирішення, слід віднести:

брак штатних психологів, з розгортанням пунктів реабілітації і призначенням офіцерів- вихователів для цієї роботи довелося оголити штатні підрозділи. Практика показала необхідність введення штатного психолога в ланці батальйон-дивізіон;

слабка забезпеченість пунктів психологічної реабілітації технічними засобами для роботи. Брак аудіо і відеоапаратури з відповідними програмами тренінгу не дозволяв кваліфіковано вести роботу.

В цілому, в результаті психологічної реабілітації, що проводилась, вдалося практично повністю відновити психічні, душевні сили значної частини воїнів.

5. ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ОСОБОВОГО СКЛАДУ 7 ОМБР КООС ДО УЧАСТІ У МИРОТВОРЧІЙ ОПЕРАЦІЇ В РЕСПУБЛІЦІ ІРАК (НА ДОСВІДІ ПІВДЕННОГО ОК)

Особовий склад Південного оперативного командування протягом значного періоду приймав активну участь у миротворчих операціях Збройних Сил України. Командирами, офіцерами органів з гуманітарних питань оперативного командування накопичений певний досвід організації морально- психологічного забезпечення підготовки миротворців. У найбільш концентрованому та ефективному вигляді воно проводилось під час підготовки миротворчих контингентів до виконання завдань 4 орвб у Сьєрра-Леоне, 56 вз у Республіці Ліберія, 165 об МТЗ на Голанських висотах, 7 омбр в Іраку. Саме на прикладі проведеної роботи з особовим складом 7 омбр КООС і розглядається організація психологічної роботи з особовим складом миротворчих контингентів.

Психологічна робота під час підготовки миротворчого контингенту

Морально-психологічне забезпечення здійснювалось безперервно на всіх етапах підготовки миротворчого контингенту та миротворчого персоналу.

Головним змістом морально-психологічного забезпечення підготовки миротворчих підрозділів та персоналу була морально-психологічна підготовка особового складу до виконання самостійних, пов'язаних з ризиком для життя завдань у іноземній державі, переважно у відриві від основних сил. Психологічної готовності, при необхідності, вступити у бій з противником, психологічний супровід життєдіяльності.

Реалізація завдань морально-психологічного забезпечення ММО здійснювалась через його

- інформаційно-пропагандистське забезпечення;

- психологічне забезпечення;

- воєнно-соціальна робота;

- культурно-виховна робота;

- інформаційно-психологічної протидії.

Крім того, здійснювалося забезпечення визначених підрозділів кращими офіцерами органів з гуманітарних питань, здійснювалися військові соціологічні дослідження, організовувалось забезпечення підрозділів технічними засобами пропаганди.

Згідно вимог нормативних документів та набутого практичного досвіду підготовка особового складу миротворчого контингенту та персоналу розподіляється на загальну, попередню, безпосередню та підготовку в районі міжнародної миротворчої операції.

Безпосередня підготовка миротворчого контингенту чи миротворчого персоналу починається після видання на підставі Указу Президента України наказу (директиви) Міністра оборони України або наказу (директиви) начальника Генерального штабу Збройних Сил України і завершується з прибуттям миротворчого контингенту у район проведення ММО та прийняття зон відповідальності.

Безпосередня підготовка включає:

- формування миротворчого контингенту в пунктах постійної дислокації та в навчальних центрах;

- проведення поглибленого медичного обстеження особового складу;

- навчання особового складу та злагодження підрозділів;

- психологічну підготовку особового складу;

- створення необхідних запасів матеріально-технічних засобів;

- вирішення інших організаційних питань.

Виходячи з досвіду роботи військ Південного оперативного командування, МПЗ безпосередньої підготовки частин та підрозділів ЗС України, можна розділити на ряд напрямків, які в тому числі включають:

- організацію і проведення професійно-психологічного відбору (ППВ) особового складу підрозділу ММО (під час сертифікації миротворчого підрозділу);

- психологічну підготовку особового складу.

Формуванню та підготовці підрозділів до виконання завдань миротворчих місій передує, перш за все, ретельний підбір особового складу через всебічне його вивчення шляхом цілеспрямованої діяльності командирів, штабів, органів з гуманітарних питань та за активною участю психологів і лікарів.

Система відбору особового складу до миротворчих підрозділів оперативного командування найбільш вдало була застосована під час підготовки 7 окремої механізованої бригади КООС в Республіці Ірак. Вона була побудована з двох основних модулів.

Перший модуль складався з попереднього відбору особового складу в частинах оперативного командування та серед військовозобов'язаних. Другий модуль складався з відбору особового складу безпосередньої в ході формування та бойового злагодження бригади.

В ході попереднього відбору особлива увага приділялась військово-професійним та морально- діловим якостям кандидатів, особистій дисциплінованості та спроможності гідно представляти Збройні Сили України у миротворчому контингенті. Результати відбору оформлялися документально.

Другий, найбільш відповідальний, модуль професійно-психологічного вивчення особового складу бригади складався з 3 етапів.

На І етапі (з 20.05 по 18.06.04 р.) була організована робота безпосередньо в підрозділах бригади, щодо аналізу особових справ військовослужбовців, вивчення їх біографічних даних, досвіду проходження служби в займаній посаді та миротворчих підрозділах, оцінки стану здоров'я, рівня освіти та доцільності зарахування до складу кандидатів у миротворчий підрозділ.

На ІІ етапі (з 19.06 по 28.07.04 р.) під час проходження військовослужбовцями адаптаційного періоду з усім особовим складом бригади було проведено тестування за методиками “Прогноз”, “Тип поведінки в конфліктній ситуації”, “Тип поведінки в групі”, “КОС-1”, тест Айзенка, визначення типу нервової системи (Т1,Т2,Т3), “С3Ч - 4”.

В цей період було здійснено:

- поглиблене медичне обстеження;

- повне вивчення індивідуальних морально-психологічних та професійних якостей всіх категорій військовослужбовців (згідно методик карти “Соціально-психологічних якостей особистості”);

- ретельне вивчення сімейного стану кандидатів усіх категорій, обставин отримання дозволу батьків військовослужбовців військової служби за контрактом;

- складання соціально-психологічних характеристик на кожного кандидата з наданням рекомендацій командирам підрозділів по формуванню та злагодженню відділень, екіпажів, розрахунків;

- проведення комплексу індивідуальних бесід.

Особливу увагу було надано підбору кандидатів на посади офіцерів та прапорщиків в структури з гуманітарних питань. При прийнятті остаточного рішення враховувалося:

- порядок проходження військової служби, особливо в підрозділах, які за родом діяльності та спеціалізацією відповідають призначенню миротворчих підрозділів;

- досвід роботи з військовим колективом офіцерів, прапорщиків та військовослужбовців за контрактом;

- морально-ділові та професійні якості, здатність самостійно вирішувати покладені завдання;

- рішення атестаційних комісій та відповідних прямих начальників;

- стан здоров'я та працездатність;

- перспектива подальшої служби.

Офіцери і прапорщики структур з виховної роботи відбиралися з розрахунку 2-3 кандидати на кожну посаду і розглядалися атестаційною комісією вищого органу виховної роботи на альтернативній основі. Це забезпечило якість підбору й надало можливість формування резерву кандидатів на майбутні ротації.

На ІІІ етапі (з 29.07 по 17.08.04 р.) з метою отримання оптимальних даних після завершення адаптаційного процесу було проведено повторне опитування 100% особового складу. Створені електронні бази даних на всі категорії військовослужбовців, відпрацьовані соціальні паспорти та соціальні портрети на кожний окремий взвод, роту, батальйон, бригаду. В усіх підрозділах частини проведено соціометричне вивчення внутрішньо-колективних відносин.

За результатами проведеної роботи було отримано наступні результати: психологічний клімат в колективах характеризувався як позитивний;

30% особового складу мали досвід участі у виконанні миротворчих операцій на території колишньої Югославії та Сьєра-Леоне;

стосунки між військовослужбовцями характеризувалися доброзичливістю.

Досвід формування миротворчих підрозділів свідчить про те, що під час проведення професійно- психологічного відбору військовослужбовців, особливо призваних із запасу, особливу увагу слід приділяти психологічній готовності та спроможності переносити великі психологічні та фізичні навантаження, виконувати завдання за призначенням.

Всього за результатами комплексного відбору, який проводили фахівці управління оборонного планування, бойової підготовки, медичної служби, кадрових органів та фахівців з виховної роботи з різних причин не допущені до виконання завдань більше 339 чоловік, з них за станом здоров'я - 15 %, за особистим небажанням приймати участь у виконанні завдань в Іраку - 36 %, не отримали дозволу батьків - 49 %.

В цілому професійно-психологічний відбір, як складову частину безпосередньої підготовки миротворців, можна визначити як комплекс заходів, який дозволяє вибрати з групи кандидатів на відповідну посаду тих людей, від кого можна очікувати з найбільшою ймовірністю успішного виконання своїх функціональних обов'язків за майбутньою військовою професією - фахом.

Пропонується наступна таблиця професійно-психологічного відбору на службу у миротворчих підрозділах:

Важливим принципом комплексного системного підходу до оцінки індивідуально-психологічних особливостей став всебічний аналіз властивостей кандидатів, що включав соціально-психологічне вивчення і психофізіологічне обстеження. Всі методики використовувалися у комплексі, далі вони зведені до єдиної таблиці:

В узагальненому вигляді на етапі вивчення та підбору військовослужбовців миротворчих підрозділів застосовується комплекс основних методів, до яких належать:

1. Документальне вивчення морально-психологічних та професійних якостей кандидатів до складу миротворчих підрозділів:

- відповідність фахової підготовки військовослужбовців штатній посаді у підрозділі;

- попередній досвід служби, участь у бойових діях;

- стан здоров'я;

- вивчення службових карток, службових характеристик за попереднім місцем служби;

- направлення запитів та вивчення відповідей з органів МВС, медичних та навчальних закладів.

2. Індивідуальне вивчення кандидатів до складу миротворчих підрозділів:

- проведення поглибленого медичного обстеження;

- вивчення особистих морально-психологічних якостей військовослужбовців (згідно методик

„карти соціально-психологічних якостей особистості військовослужбовця”);

- складаннясоціально-психологічниххарактеристикнакожногокандидатазнаданням рекомендацій командирам підрозділів по формуванню відділень, екіпажів;

- проведення соціометрії;

- проведення індивідуальних бесід;

- вивчення стану особистої дисциплінованості під час згуртування підрозділів та ступеню сумлінності при виконанні повсякденних службових обов'язків під час несення внутрішньої служби та занять з бойової підготовки.

3. Надання пропозицій з урахуванням вивчення морально-психологічних та професійних якостей військовослужбовців щодо формування миротворчих підрозділів та призначення на командні посади офіцерів і прапорщиків:

- узагальнення даних морально-психологічного та професійного вивчення військовослужбовців;

- надання пропозицій для доведення атестаційних комісій по призначенню військовослужбовців до миротворчих підрозділів;

- складання списків військовослужбовців „групи ризику” з наданням пропозицій командирам та офіцерам структур з гуманітарних питань щодо роботи з цією категорією.

Таким чином, на підставі практичного досвіду роботи управління з гуманітарних питань Південного оперативного командування щодо підготовки миротворчих підрозділів, можна зробити висновок, що особлива увага приділялась системі відбору, формування та комплектування миротворчого контингенту:

- спочатку формувався апарат управління бригади (батальйонів, підрозділів);

- в подальшому посадові особи управління батальйонів, підрозділів разом з групами профвідбору активно працювали, відбираючи особовий склад у свої підрозділи, з правом прийняття остаточного рішення по затвердженню відібраних кандидатур.

З боку управління оперативного командування:

- заздалегідь створювалась оперативна група з числа представників всіх управлінь та відділів, в тому числі, офіцерів з гуманітарних питань;

-

група послідовно працювала у військкоматах, з'єднаннях, військових частинах де виявила на місцях попередньо відібраних кандидатів у основний склад або резерв;

- по закінченню роботи групи у всіх визначених військкоматах, з єднаннях відібрані кандидати прибували у польовий табір з матеріалами особових справ, проходили додаткове поглиблене вивчення та затверджувались атестаційною комісією оперативного командування;

- після затвердження основного і резервного складу проводився етап бойового злагодження підрозділів та остаточне рішення по кожному кандидату з врахуванням результатів бойової підготовки та результатів вивчення індивідуально-психологічних та морально-ділових якостей.

Виявлені недоліки в ході професійно-психологічного відбору дозволили виробити ряд пропозицій щодо його покращення, а саме:

необхідно проводити більш ретельний фаховий відбір військовослужбовців. Підвищити відповідальність командирів підрозділів за об'єктивність характеристик на тих, кого рекомендують для проходження служби у миротворчому контингенті;

відбір кандидатів до складу миротворчих контингентів необхідно здійснювати на альтернативних засадах за основними або спорідненими спеціальностями;

заборонити направлення до миротворчих контингентів військовослужбовців не за фахом і тих, які не пройшли медичних обстежень, не мають відповідної підготовки як власної, так і у складі підрозділів.

Традиційно важливою складовою підготовки миротворчих контингентів, за поглядами зарубыжних фахівців, вважається психологічна робота, яка покликана забезпечити психологічну стійкість особового складу до стресових чинників, які виникають в ході миротворчих операцій. Вона здійснюється комплексно, інтенсивно і безперервно в умовах повсякденної діяльності, на навчаннях, спеціальних зборах та в ході виконання миротворчих операцій. Її основу складають програми реалістичної підготовки, що носять не тільки жорстокий, але і небезпечний характер і пов'язані з ризиком для життя військовослужбовців.