Психологічна підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНЕТУ ОСВТІИ»

УДК 159.922:373.5(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Психологічна підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Овдієнко Ірина Михайлівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі психології управління Державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти».

Науковий керівник - доктор психологічних наук, доцент Бондарчук Олена Іванівна, Державний вищий навчальний заклад «Університет менеджменту освіти», кафедра психології управління, завідувач.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Бочелюк Віталій Йосипович, Класичний приватний університет, кафедра практичної психології, завідувач, м. Запоріжжя; психодіагностичний загальноосвітній когнітивний

кандидат психологічних наук, доцент Сингаївська Ірина Валентинівна, Університет економіки та права «КРОК», директор центру міжнародних освітніх проектів.

Захист відбудеться 15 квітня 2011 р. об 11-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.02 у Державному вищому навчальному закладі «Університет менеджменту освіти»: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти»: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д.

Автореферат розісланий «14» березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.М. Скоробогатько.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. В умовах економічних змін і соціальних трансформацій проблема психологічної підготовки керівників, здатних ефективно здійснювати управління загальноосвітніми навчальними закладами, є надзвичайно актуальною. Домінуючою стає здатність керівника забезпечити гуманістичний підхід в управлінні, конструктивно й гнучко взаємодіяти з підлеглими на основі зворотного зв'язку та побудови спільних цінностей професійного життя, вміння встановлювати ділові, доброзичливі, партнерські стосунки в педагогічному колективі, працювати в умовах невизначеності, властивих нашому часу й ін. Все це потребує від керівника вміння організовувати управлінську взаємодію на принципово нових, психологічно обґрунтованих засадах.

Особливого значення при цьому набуває взаємодія управлінця зі шкільною психологічною службою, що має на меті забезпечити психологічний супровід управління закладом освіти в складних умовах сьогодення. Разом з тим, як свідчить практика діяльності керівників шкіл, здебільшого вони не готові до ефективної взаємодії зі шкільними психологами, як наслідок - утруднення у виконанні основної місії освітнього закладу щодо навчання, виховання й розвитку особистості дитини. Такий стан речей, на наш погляд, значною мірою зумовлений прогалинами у відповідній психологічній підготовці управлінців.

Слід зазначити, що проблема взаємодії у процесі професійної діяльності й раніше привертала увагу дослідників. Загальні положення процесу взаємодії досліджували В. Агєєв, Г. Андрєєва, А. Коваленко, М. Корнєв, В. Москаленко, С. Московічі, Дж. С. Тернер, А. Тешфел, Т. Шибутані та ін., різні аспекти професійної, в тому числі, управлінської взаємодії розкриваються у роботах О. Анісімова, Л. Велитченка, А. Журавльова, М. Забродського, Л. Карамушки, Я. Коломінського, М. Корнєва, В. Семиченко, Н. Чепелєвої й ін.

Методологічні та психологічні основи управління сучасними освітніми організаціями вивчали А. Бандурка, О. Бондарчук, Ф. Генов, Л. Даниленко, Г. Єльникова, Л. Карамушка, Н. Коломінський, С. Максименко, В. Маслов, Л. Орбан-Лембрик, В. Третьяченко та ін. Інтенсивно досліджуються психологічні аспекти спільної діяльності керівника з підлеглими (В. Бойко, А. Журавльов, В. Ковальов, А. Свенцицький та ін.), у тому числі, керівників шкіл (О. Бондарчук, Л. Карамушка, Н. Коломінський та ін.), а також окремі аспекти спільної діяльності менеджерів та практичних психологів освітніх організацій щодо формування конкурентоздатної управлінської команди (Л. Карамушка, О. Філь та ін.).

Важливими в контексті осмислення сутності та проблем взаємодії керівників загальноосвітніх навчальних закладів зі шкільними психологами є праці І. Дубровіної, Л. Карамушки, П. Лушина, В. Семиченко, В. Панка, Ю. Приходько, Н. Чепелєвої та ін., що розкривають зміст і напрями діяльності шкільної психологічної служби.

Разом з тим, проблема психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою досліджена недостатньо. Увагу науковців переважно привертали дослідження з формування психологічної готовності керівника до управлінської діяльності (Л. Карамушка, С. Максименко, Л. Орбан-Лембрик, В. Третьяченко та ін.), удосконалення психологічної компетентності керівників у процесі підвищення кваліфікації та особистісного розвитку управлінців в умовах післядипломної педагогічної освіти (О. Бондарчук, Л. Карамушка, Н. Коломінський та ін.). Що ж до особливостей психологічної підготовки керівників до взаємодії зі шкільною психологічною службою в системі післядипломної педагогічної освіти, то ця проблема не була раніше предметом спеціальних досліджень.

Актуальність і недостатня розробленість проблеми у педагогічній та віковій психології зумовили вибір теми дослідження «Психологічна підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою».

Зв'язок роботи з науковими програмами і планами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексних науково-дослідних тем Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (нині - ДВНЗ «Університет менеджменту освіти») «Соціально-психологічні чинники мотивації професійного вдосконалення особистості керівних кадрів освіти» (державний реєстраційний номер 0199U004314, 2003-2005 рр.) та «Психологічні засади стимулювання особистісного розвитку управлінських кадрів (в умовах післядипломної педагогічної освіти)» (державний реєстраційний номер 0106U002456, 2006-2008 рр.). Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (протокол № 7 від 19 вересня 2007 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 17 червня 2008 р.).

Об'єкт дослідження: процес взаємодії керівників загальноосвітніх навчальних закладів зі шкільною психологічною службою.

Предмет дослідження: психологічна підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою.

Мета дослідження полягала в теоретичному обґрунтуванні та експериментальному апробуванні змісту та умов психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою.

Завдання дослідження:

1) на основі теоретичного аналізу розкрити сутність, структуру, специфіку взаємодії керівників загальноосвітніх навчальних закладів зі шкільною психологічною службою;

2) визначити сутність і проблеми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою;

3) розробити модель (зміст і структуру) психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою як результату їхньої підготовки;

4) дослідити рівні та чинники психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою;

5) визначити умови психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільними психологами;

6) розробити та апробувати програму психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою.

Теоретико-методологічною основою дослідження виступили загальні принципи психологічної науки (детермінізму, єдності свідомості і діяльності, розвитку, системного підходу та ін.); концептуальні підходи до розвитку особистості у процесі соціалізації загалом (Г. Андрєєва, А. Коваленко, М. Корнєв, В. Москаленко та ін.) та до розвитку особистості як суб'єкта власної життєдіяльності, зокрема (К. Абульханова-Славська, О. Киричук, Г. Костюк, С. Максименко, В. Моргун, В. Татенко, Т. Титаренко та ін.), і, передусім, у процесі професійної діяльності та підготовки до неї (О. Балл, О. Бондарчук, Н. Волянюк, Г. Ложкін, С. Максименко, В. Семиченко, Ю. Швалб та ін.); концептуальні підходи щодо проблеми взаємодії (К. Абульханова-Славська, Г. Андрєєва, О. Бодалєв, І. Зимня, Я. Коломінський, Г. Ложкін, В. Москаленко, В. Татенко та ін.); особливостей ефективної взаємодії керівника з підлеглими загалом (А. Журавлев, А. Свенцицький, В. Третьяченко та ін.) і в освітньому закладі зокрема (Л. Карамушка, Н. Коломінський, Р.Шакуров і ін.); підходи щодо змісту, основних напрямків та форм психологічної підготовки особистості, в тому числі, керівників освітніх організацій, до здійснення професійної діяльності (О. Бондарчук, Л. Карамушка, Н. Коломінський, С. Максименко, В. Семиченко, та ін.), а психологів у системі освіти - до психолого-управлінського консультування (Л. Карамушка, О. Філь та ін.).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було використано комплекс теоретичних і експериментальних методів:

· теоретичні методи: аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, який сприяв виявленню, узагальненню, систематизуванню, моделюванню різноманітних аспектів досліджуваної проблеми;

· емпіричні методи: психодіагностичні методи (анкетування, тестування та ін.), які використовувалися для дослідження основних тенденцій і проблем підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою, зокрема, для визначення рівнів розвитку когнітивного, операційного, мотиваційного та особистісного компонентів психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою як результату їхньої підготовки:

1) для дослідження когнітивного компоненту було використано авторську анкету, спрямовану на визначення рівня знань у керівників щодо управлінської взаємодії загалом і, зокрема, взаємодії зі шкільним психологом;

2) операційний компонент досліджувався за допомогою: а) аналізу ситуацій управлінської взаємодії (авторська методика) - для визначення рівня володіння керівниками шкіл уміннями та навичками взаємодіяти зі шкільним психологом, б) методики визначення стилю керівництва (О. Козловська, М. Романюк, І. Урунський) - для виявлення стилю керівництва учасниками взаємодії, в) методики оцінки самоконтролю у спілкуванні (М. Снайдер) - для визначення рівня комунікативного контролю керівника в управлінській взаємодії;

3) при дослідженні мотиваційного компоненту було використано: а) методику визначення спрямованості «на себе» - «на справу» - «на взаємодію» (В. Смейкала, М. Кучери) - для визначення спрямованості особистості учасників взаємодії, б) методику вивчення афіліації А. Мехрабіна - для визначення ступеню розвиненості мотивації афіліації;

4) особистісний компонент досліджувався за допомогою таких методик: а) методики самооцінки ділових та особистісних якостей менеджера (за Ф. Фідлером) - для визначення ділових та особистісних якостей особистості учасників взаємодії, б) методики визначення комунікативних та організаторських здібностей - КОЗ-1 (Б. Федоришин) - для визначення рівнів розвитку комунікативних та організаційних здібностей, пов'язаних з особливостями взаємодії учасників комунікації; в) методика визначення комунікативної толерантності (В. Бойко);

· констатувальний та формувальний експерименти;

· методи активного соціально-психологічного навчання (соціально-психологічний тренінг, навчально-рольові ігри та ділові ігри та ін.);

· методи математичної обробки даних з використанням кореляційного аналізу з подальшою їх якісною інтерпретацією та змістовим узагальненням.

Обробка даних і їх графічна презентація здійснювалася за допомогою комп'ютерного пакету статистичних програм SPSS (версія 13.0) та MS Excel.

Організація дослідження. Дослідження проводилось в чотири етапи:

На першому етапі (2004-2005 рр.) було вивчено теоретичні та практичні аспекти проблеми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою, визначено провідні ідеї дослідження та розроблено його програму.

На другому етапі (2006-2007 рр.) під час констатувального експерименту було здійснено збір та інтерпретацію емпіричних даних щодо рівнів та чинників психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою.

На третьому етапі (2008-2009 рр.) у процесі формувального експерименту було визначено умови психологічної підготовки керівників ЗНЗ до взаємодії зі шкільною психологічною службою, розроблено та апробовано відповідну програму навчання управлінців.

На четвертому етапі (2010 р.) було проведено узагальнення результатів дослідження та їх подання у тексті дисертаційного дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася протягом 2005-2009 рр. на базі Державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти» на факультеті менеджменту та психології. Всього в дослідженні взяли участь 198 керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Надійність та вірогідність результатів забезпечувалися поглибленим теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень; сукупністю методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження; поєднанням якісного та кількісного аналізу експериментальних даних; застосуванням методів математичної статистики.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що: вперше визначено та обґрунтовано зміст і умови психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою; уточнено зміст поняття «управлінська взаємодія» й «взаємодія керівників загальноосвітніх навчальних закладів зі шкільною психологічною службою»; набули подальшого розвитку погляди щодо психологічної підготовки керівників закладів освіти до професійної діяльності; поглиблено уявлення про зміст та чинники психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління; розроблено та доведено ефективність програми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою.

Практичне значення дослідження визначається тим, що фактичні матеріали, теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у системі післядипломної педагогічної освіти з метою психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою. Розроблена авторська програма «Психологічна підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою» впроваджена у процес післядипломної педагогічної освіти керівників освітніх організацій. Основні результати дослідження можуть бути використані у вищих навчальних закладах для підготовки майбутніх менеджерів освіти та практичних психологів, в інститутах підвищення кваліфікації для підвищення рівня психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою, а також у безпосередній діяльності керівників освітніх закладів.

Впровадження результатів дослідження здійснювалось у практику в процесі підготовки керівних кадрів освіти на факультеті менеджменту та психології ДВНЗ «Університет менеджменту та психології» (довідка № 226 від 30 09 2009 р.), в навчальний процес підвищення кваліфікації керівників освітніх організацій у Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 696/1 від 23. 06. 2010 р.), у роботу відділу освіти Бородянської райдержадміністрації Київської області (довідка № 01-18/393 від 23. 06. 2010 р) та відділу освіти Оболонського району міста Києва (довідка № 1110 від 29. 01. 2010 р).

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення та результати дисертації знайшли своє відображення в публікаціях автора, доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри психології управління та кафедри загальної та практичної психології ДВНЗ «Університет менеджменту та психології». Також результати роботи представлені автором у доповідях та обговорювалися на всеукраїнських і міжнародних форумах, зокрема: на Другій міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (м. Київ, 20 березня 2007 р.), Міжнародному науковому форумі «Другі Коломінські читання» (м. Київ, 18 лютого, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретико-методологічні та прикладні проблеми педагогічної взаємодії» (м. Одеса, 23 травня 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психологічні та соціально-економічні основи забезпечення організаційного розвитку освітніх закладів (м. Біла Церква, 22-23 травня, 2008 р.), ІІІ науковому форумі «Суспільство ХХІ століття: соціально-психологічні проблеми гармонізації та гуманізації» (м. Київ, 16 березня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Психолого-педагогічний супровід фахового зростання особистості у системі неперервної професійної освіти» (м. Київ, 24 квітня 2009 р.), VI міжнародній науково-практичній конференції з організаційної та економічної психології «Психологічні умови розвитку конкурентноздатності організацій» (м. Керч, 25-27 червня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні проблеми становлення фахівців в умовах соціальних трансформацій (м. Київ, 24 листопада 2009 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Психолого-педагогічний супровід фахової підготовки та підвищення кваліфікації особистості в умовах трансформації освіти (м. Київ, 16 квітня 2010 р.), VІІ Міжнародній науково-практичній конференції з організаційної та економічної психології «Психологічні основи управління та організаційного розвитку в системі державної служби» (23-25 вересня 2010 р., м. Луцьк).

Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження опубліковано в 12 статтях у збірниках наукових праць, серед яких 9 - у наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України, 1 стаття в іншому науковому виданні, 2 тез наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаної літератури (229 джерел, з них 9 - іноземними мовами). Загальний текст викладено на 167 сторінках, з них 164 сторінки - основного тексту. Робота містить 25 таблиць, 11 рисунків.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дисертаційного дослідження, ступінь її розробленості, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, теоретико-методологічні основи та методичну базу дослідження. Висвітлено наукову новизну та практичну значущість результатів дослідження, представлено дані щодо їх апробації та впровадження, подано відомості про публікації за темою роботи та структуру дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою» висвітлений зміст, структура, специфіка та проблеми управлінської взаємодії керівника ЗНЗ зі шкільною психологічною службою, подана модель психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою як результату їхньої підготовки.

У результаті теоретичного аналізу наукової літератури визначено ряд основних підходів до дослідження проблеми взаємодії: 1) необіхевіористський підхід (А. Бандурка, Н. Міллер, Д. Доллард, Д. Тібо, Г. Келлі та ін.) та інтеракціоністській підхід (Дж. Хоуманс, Дж. Мід, Г. Блумер, Е. Гофман та ін.), у межах яких взаємодію трактують як соціальну комунікацію, що відбувається засобами символічних дій, в якій проявляються їх індивідуальне та соціальне значення, а також виконувані соціальні ролі; 2) когнітивістський підхід (К. Левін, Ф. Хайдер, Л. Фестингер та ін.), за яким взаємодія - це комунікація, під час якої відбувається інформаційний обмін, проявляються різні пізнавальні процеси, соціальна перцепція (сприймання), а також малоусвідомлені установки-антитюди, подолання когнітивного дисонансу між існуючими уявленнями та отриманою в процесі взаємодії інформації; 3) психоаналітичний підхід (Е. Берн, П. Єршов, Е. Фромм, В. Шутц та ін.), за яким взаємодія визначається як процес базової мотивації особистості, зокрема, потреби у владі або в любові, що регулюються механізмами ідентифікації, психологічного захисту тощо; 4) гуманістичний підхід (А. Маслоу, К. Роджерс та ін), за яким взаємодію розглядають як процес особистісної самоактуалізації, реалізації екзистенціальної сутності особистості, пошук взаєморозуміння, особистісного смислу, досягнення цінності та самовідповідності, оригінальності; 5) діяльнісний підхід (Л. Виготський, П. Гальперин, В. Давидов, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.), відповідно до якого будь-яка діяльність являє собою динамічну, таку, що саморозвивається, ієрархічну систему взаємодії суб'єкта зі світом, а взаємодія виявляється в спільних діях, що послідовно виконуються суб'єктами спільної діяльності у процесі спілкування (Г. Андрєєва, М. Обозов, Л. Петровська та ін.), має обґрунтовано задану мету в контексті перетворення дійсності та неперервний характер; 6) генетико-моделюючий підхід (С. Максименко та ін.), за яким взаємодію трактують з позиції моделювання спільної діяльності, як особливу форму впорядкування цілісності та єдності системи відносин, формування та моделювання адекватних та оптимальних взаємостосунків суб'єктів взаємодії, впроваджуючи тим самим ідеї моделювання в навчання діяльності; 7) суб'єктний підхід (К. Абульханова-Славська, О. Бодалєв, В. Москаленко, В. Татенко та ін.), який розглядає взаємодію через систему окремих проявів інтеракцій, що пов'язані з особливостями суб'єкта або процесу спільної діяльності, організації спільних дій, що дозволяють суб'єктам реалізувати спільну мету, усвідомлюючи при цьому свій внесок в її досягнення на основі суб'єктної саморегуляції.

Отже, в основі взаємодії лежить процес безпосереднього або опосередкованого впливу суб'єктів (об'єктів) один на одного, що породжує їх взаємну обумовленість і зв'язок, забезпечує внесок кожного в спільний результат, тобто «обмін діями».

Щодо управлінської взаємодії встановлено, що її визначають як вид взаємовідносин учасників управлінського процесу, який ґрунтується на системі взаємообумовлених дій партнерів у процесі досягнення мети спільної діяльності. Показано що управлінську взаємодію розглядають: з позиції впливу стильових особливостей керівника та його лідерських якостей на ефективність діяльності підлеглих (А. Толочек, Е. Торсруд, Дж. Шонесі, Ф. Фідлер та ін.), з огляду на процеси комунікації в організаційних структурах (Р. Агарвал-Роджерс, Д. Кац, Г. Саймон та ін.); суб'єкт-суб'єктні та суб'єкт-об'єктні моделі, що реалізуються у взаємовідносинах керівника та підлеглих (Р. Кричевський, Г. Ложкін, А. Пригожин та ін.).

Визначено специфічні характеристики управлінської взаємодії: 1) асиметричність, тобто наявність в одного з суб'єктів взаємодії владних повноважень; 2) цілеспрямованість, тобто об'єднання цілей керівника та працівника; 3) цілісність, тобто відображення єдності та несуперечливості позицій, взаємного соціального сприйняття та емоційного ставлення один до одного; 4) структурованість, тобто, чіткий розподіл функцій залежно від функціонально-посадових обов'язків суб'єктів взаємодії; 5) активність тощо.

Показано, що зміст і способи управлінської взаємодії визначаються особливостями й характером професійної діяльності суб'єктів взаємодії. На основі визначення специфіки управлінської діяльності керівника загальноосвітнього закладу та особливостей функціонування психологічної служби в системі освіти обґрунтовано сутність взаємодії управлінців зі шкільними психологами та констатовані проблеми, зумовлені: 1) подвійним підпорядкуванням психолога (директору школи - за формальними показниками виконання посадових обов'язків, а за змістом - керівникам центрів психологічної служби вищих (міського, районного, обласного та всеукраїнського) рівнів; 2) «розмитістю» посадових інструкцій шкільного психолога; 3) недостатньою обізнаністю керівника щодо завдань психологічної служби в системі освіти (в силу чого управлінець часто вимагає дій, що не відповідають посадовим обов'язкам психолога, водночас, не делегуючи їм відповідних владних повноважень); 4) впливом особистих стосунків між керівником та шкільним психологом; 5) суперечністю між необхідністю нового типу управлінської взаємодії на партнерських засадах і існуючими стереотипами та механізмами такої взаємодії в межах авторитарно-бюрократичної системи, яка була поширена в освітній галузі в минулому.

Констатовано, що розв'язання цих проблем можливе за умови психологічної підготовки керівників ЗНЗ до взаємодії зі шкільною психологічною службою. Показано, що у контексті досліджуваної проблеми психологічна підготовка управлінців являє собою процес формування знань, умінь і навичок, розвитку певних особистісних якостей, які забезпечують ефективну взаємодію керівника зі шкільним психологом (Л. Карамушка, Г. Ложкін, С. Максименко та ін.).

На основі теоретичного аналізу літератури та практики управлінської діяльності визначено проблеми психологічної підготовки управлінців до взаємодії зі шкільною психологічною службою, пов'язані з відсутністю належних дисциплін та спеціальних курсів в навчальних планах ВНЗ та закладів післядипломної освіти, недостатньою кількістю таких курсів у системі післядипломної педагогічної освіти, непідготовленістю значної частини науково-педагогічних працівників до відповідного навчання керівників шкіл тощо.

Показано, що результатом психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії шкільними психологами є їхня психологічна готовність до такої взаємодії. Створено модель психологічної готовності, яка містить: когнітивний компонент - знання керівниками змісту понять «взаємодія», «управлінська взаємодія», «взаємодія зі шкільною психологічною службою»; наявність психологічних знань щодо функціональних обов'язків психолога, чинників та напрямів взаємодії зі шкільним психологом; операційний компонент - сукупність умінь ефективної взаємодії керівника ЗНЗ зі шкільним психологом; уміння усвідомлювати, контролювати свій емоційний стан у процесі взаємодії; уміння обирати оптимальний стиль управлінської взаємодії з психологом; мотиваційний компонент - професійну спрямованість особистості на ефективну взаємодію з людьми; афіліативну мотивацію тощо; особистісний компонент - наявність особистісних якостей, що відбивають характер ставлення керівника до шкільного психолога та взаємодії з ним - толерантність, доброзичливість, повага, ввічливість, вихованість, чуйність, порядність, терпимість, почуття власної гідності тощо; комунікативних та організаторських здібностей тощо.

Рівні розвитку складових визначають загальний рівень психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою як показник якості відповідної психологічної підготовки керівників ЗНЗ.

У другому розділі «Емпіричне дослідження особливостей психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою» викладена загальна стратегія експериментального дослідження, обґрунтована методична база дослідження, подано кількісний і якісний аналіз результатів експерименту з використанням методів математичної статистики.

За результатами констатувального дослідження встановлено недостатній рівень розвитку всіх складових психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільними психологами. Так, щодо когнітивного компоненту виявлено, що лише 38,4 % мають високий рівень знань про різні аспекти взаємодії зі шкільними психологами. Більшість управлінців характеризуються середнім (43,4 %) та низьким (18,2 %) рівнями сформованості даного компонента, виявляючи недостатню обізнаність як щодо сутності та психологічних ознак ефективної управлінської взаємодії загалом, так і напрямів взаємодії зі шкільним психологом з метою вирішення актуальних проблем управлінської діяльності.

Подібні результати встановлено й стосовно рівнів сформованості операційного компоненту психологічної готовності: лише 31,5 % опитуваних мають високий рівень, 49,2 % - середній, а 19,3 % респондентів - низький рівень сформованості даного компоненту. Як свідчить отримані дані, значна частина керівників не вміє виявляти та аналізувати психологічні проблеми управління, що потребують залучення шкільних психологів до їх розв'язання; використовують авторитарний чи пасивний стиль взаємодії з психологом, розглядаючи останнього як об'єкт управління, а не партнера по спільній діяльності. При цьому лише 26,1 % опитаних керівників зазначили, що вони звертаються до психолога кожний день або, принаймні, раз на тиждень. Інші керівники (71,7 %) взаємодіють з психологом значно менше або взагалі не взаємодіють з ним (2,2 %).

Щодо мотиваційного компоненту психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою виявлено, що 36,9 % управлінців мають високий рівень його розвитку. У значної кількості досліджуваних встановлено середній (46,5 %) і низький (16,7 %) рівні мотивації, недостатню вмотивованість на конструктивну взаємодію зі шкільним психологом, переважну орієнтацію на завдання або на себе, досягнення особистого благополуччя, престижу, слабко розвинутий мотив афіліації тощо.

За результатами дослідження особистісного компоненту психологічної готовності управлінців до взаємодії зі шкільним психологом високий рівень його сформованості виявлено у 38,9 %, середній - у 44,9 %, а низький - у 16,2 % досліджуваних. Встановлено, що більше половини керівників мають недостатній рівень розвитку комунікативних та організаторських здібностей, є недостатньо толерантними, не готовими прийняти думку, відмінну від власної; висувають частково різні вимоги до себе і шкільних психологів як суб'єктів взаємодії. Так, наприклад, оцінюючи особистісні якості, важливі для ефективної взаємодії, керівники відзначають у себе, насамперед, відповідальність і вміння тримати слово, натомість, для психологів, на їхню думку, такими якостями є дисциплінованість і врівноваженість.

Такий підхід утруднює вироблення спільної позиції управлінців та шкільних психологів як неодмінної умови їхньої ефективної взаємодії.

Визначено особливості сформованості складових психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою залежно від ґендерно-вікових та організаційно-професійних (стаж професійної діяльності, тип навчального закладу) чинників.

Так, на рівні тенденції встановлено, що молоді за віком керівники мають більш глибокі знання про напрями взаємодії зі шкільною психологічною службою, вважають, що однією з головних причин неефективної взаємодії директора школи зі шкільним психологом є недостатня обізнаність керівника в справах психолога, небажання прислуховуватися до його думки, натомість, як старші за віком управлінці за таку причину визнають насамперед, некомпетентність психолога.

Крім того, за критерієм ч² встановлено статистично значущі відмінності у рівнях сформованості операційного компоненту психологічної готовності управлінців залежно від віку досліджуваних: з віком зменшується здатність керівників ЗНЗ до конструктивної взаємодії зі шкільним психологом на партнерських засадах (р?0,01). Подібні відмінності у рівнях сформованості операційного компоненту психологічної готовності управлінців встановлено залежно від стажу професійної діяльності досліджуваних (р?0,05).

Виявлені ґендерні відмінності у рівнях розвитку мотиваційної та когнітивної складових готовності: жінки-керівники більше, ніж чоловіки орієнтовані на взаємодію зі шкільною психологічною службою, прагнуть надавати всю необхідну допомогу, підтримку шкільному психологу, водночас, беручи його рекомендації до уваги, краще розуміють сутність і напрями ефективної взаємодії з ним (р?0,05).

Ці дані узгоджуються з результатами аналізу рівнів сформованості особистісної складової готовності залежно від статі, зокрема, у проявах комунікативних здібностей управлінців. Жінки-управлінці мають вищий рівень розвитку комунікативних здібностей, ніж чоловіки-керівники ЗНЗ (р?0,05).

Щодо типу навчального закладу встановлено, що керівники закладів нового типу порівняно із керівниками традиційних ЗНЗ мають ґрунтовніші знання щодо сутності та напрямів взаємодії зі шкільним психологом (р?0,05). У них (на рівні тенденції) краще сформовані мотиваційний та особистісний компоненти готовності до такої взаємодії.

Загалом, було констатовано, що рівень психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою є недостатнім. Це зумовлює необхідність спеціальної підготовки управлінців, яка сприяла б підвищенню рівня їхньої психологічної готовності до взаємодії зі шкільною психологічною службою.

У третьому розділі «Умови розвитку психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою в процесі їхньої підготовки» викладена загальна стратегія формувального експерименту, визначені завдання та принципи його проведення, описана програма психологічної підготовки керівників ЗНЗ до взаємодії зі шкільною психологічною службою, наводяться та інтерпретуються результати її впровадження.

Формувальний експеримент проводився впродовж 2008-2009 рр. на базі ДВНЗ «Університет менеджменту освіти». Для проведення експерименту були відібрані експериментальна та контрольна групи керівників ЗНЗ зі студентів 6 курсу, які навчалися за спеціальністю «Управління навчальними закладами». До експериментальної групи було включено 25, а до контрольної - 30 осіб, які не відрізнялися за рівнем психологічної готовності до взаємодії зі шкільною психологічною службою та були приблизно однаковими за віковими то соціально-демографічними характеристиками.

На основі теоретичного аналізу літератури та результатів констатувальної частини дослідження створений авторський варіант програми психологічної підготовки управлінців до взаємодії зі шкільною психологічною службою, в якому реалізовані такі умови: 1 ) усвідомлення керівниками залежності успішності діяльності освітньої організації від ефективності взаємодії зі шкільною психологічною службою; 2 ) виокремлення психологічної підготовки керівників до взаємодії зі шкільною психологічною службою в окремий напрямок професійної підготовки; 3 ) поглиблення психологічних знань керівників щодо змісту, напрямів, специфічних особливостей та проблем взаємодії зі шкільним психологом; 4 ) розвиток мотивації до конструктивної взаємодії зі шкільним психологом на партнерських засадах, прагнення виробити спільні цінності й смисли професійної взаємодії, цілі й стратегії спільної діяльності тощо; 5 ) розширення рольового репертуару керівника ЗНЗ засобами рефлексивно-рольового тренінгу та моделювання спільної діяльності зі шкільним психологом; 6 ) створення сприятливої атмосфери в процесі психологічної підготовки управлінців на основі введення принципів толерантності, партнерства, щирості у стосунках, надання позитивного зворотного зв'язку та демонстрації зразків конструктивної взаємодії з боку викладачів тощо.

Організаційною формою реалізації програми психологічної підготовки управлінців став навчальний семінар-тренінг «Психологічна підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою».

Обсяг психологічної підготовки склав 54 академічних годин, із них лекційних - 10 год., практичних - 20 год., консультацій - 6 год., самостійна робота - 18 год.

За своєю структурою програма підготовки містила три взаємопов'язані змістові модулі: 1. Модуль «Психологічний зміст і основні характеристики взаємодії керівників загальноосвітніх навчальних закладів зі шкільною психологічною службою», спрямований на формування у керівників ЗНЗ уявлень про управлінську взаємодію, сутність та напрями діяльності психологічної служби, засвоєння управлінцями знань про зміст, психологічні особливості та проблеми взаємодії з психологом, розвиток умінь і навичок виявлення та конструктивного розв'язання проблем взаємодії зі шкільним психологом. 2. Модуль «Психологічна готовність керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою», що мав на меті оволодіння управлінцями знаннями щодо сутності, складових та методів діагностики їхньої психологічної готовності до взаємодії зі шкільним психологом, вміння й навички застосовувати методи діагностики для самопізнання та розроблення програми саморозвитку готовності тощо. 3. Модуль «Розвиток психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою» передбачав підвищення рівня знань, умінь та навичок, розвиток особистісних якостей керівників ЗНЗ, що забезпечують ефективну взаємодію зі шкільним психологом.

Зазначені модулі були реалізовані через систему інтерактивних технік: мозкові штурми, рольові та ділові ігри, творчі завдання, моделювання та аналіз ситуацій управлінської взаємодії зі шкільним психологом, проектну діяльність та ін.

Отримані у процесі формувального експерименту результати переконливо довели, що впровадження програми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою сприяло позитивній динаміці рівнів психологічної готовності керівників ЗНЗ до взаємодії зі шкільними психологами (рис. 1).

Рис. 1. Рівні психологічної готовності керівників ЗНЗ до взаємодії зі шкільною психологічною службою (до і після формувального експерименту): 1 - низький рівень; 2 - середній рівень; 3 - високий рівень

Так, в експериментальній групі в результаті формувального впливу кількість досліджуваних з високим рівнем розвитку психологічної готовності збільшилася з 32,0 % до 52,0 %, натомість, кількість управлінців з низьким рівнем розвитку готовності зменшилася з 16,0 % до 8,0 % (р < 0,05).

Подібні результати було констатовано і за всіма складовим психологічної готовності. Водночас, у контрольній групі статистично значущих відмінностей у загальному рівні психологічної готовності та рівнях розвитку її складових зафіксовано не було.

Таким чином, результати формувального експерименту підтвердили можливість психологічної підготовки керівників ЗНЗ до взаємодії зі шкільною психологічною службою і довели ефективність використання відповідної програми у процесі їхньої професійної підготовки.

Аналіз і узагальнення теоретико-методологічних засад та експериментальних результатів дослідження зазначеної проблеми дають підстави для таких висновків.

Висновки

1. Управлінську взаємодію визначають як вид взаємовідносин учасників управлінського процесу, який ґрунтується на системі взаємообумовлених дій партнерів у процесі досягнення мети спільної діяльності.

Визначено специфічні характеристики управлінської взаємодії: асиметричність, цілеспрямованість, цілісність, структурованість, активність тощо. Показано, що зміст і способи управлінської взаємодії визначаються особливостями й характером професійної діяльності суб'єктів взаємодії.

На основі визначення специфіки управлінської діяльності керівника загальноосвітнього закладу та особливостей функціонування психологічної служби в системі освіти обґрунтовано сутність взаємодії управлінців зі шкільними психологами та констатовані проблеми, зумовлені: 1) подвійним підпорядкуванням психолога; 2) «розмитістю» посадових інструкцій шкільного психолога; 3) недостатньою обізнаністю керівника щодо завдань психологічної служби в системі освіти; 4) опосередкованістю взаємодії тоном міжособистісних стосунків між керівником та шкільним психологом; 5) суперечністю між необхідністю нового типу управлінської взаємодії на партнерських засадах і існуючими стереотипами й механізмами такої взаємодії в межах авторитарно-бюрократичної системи, яка була поширена в освітній галузі в минулому.

2. Констатовано, що підвищення ефективності взаємодії керівників ЗНЗ зі шкільною психологічною службою можливе за умови психологічної підготовки як процесу формування знань, умінь і навичок, розвитку певних особистісних якостей, які забезпечують ефективну взаємодію керівника зі шкільним психологом.

На основі теоретичного аналізу літератури та практики управлінської діяльності визначено проблеми психологічної підготовки управлінців до взаємодії зі шкільною психологічною службою, пов'язані з відсутністю належних дисциплін та спеціальних курсів в навчальних планах ВНЗ та закладів післядипломної освіти, недостатньою кількістю таких курсів у системі післядипломної педагогічної освіти, непідготовленістю значної частини науково-педагогічних працівників до відповідного навчання керівників шкіл тощо.

3. Показано, що результатом психологічної підготовки є психологічна готовність керівників ЗНЗ до взаємодії зі шкільними психологами, у структурі якої виокремлено: когнітивний компонент - знання керівниками змісту понять «взаємодія», «управлінська взаємодія», «взаємодія зі шкільною психологічною службою»; наявність психологічних знань щодо функціональних обов'язків психолога, чинників та напрямів взаємодії зі шкільним психологом; операційний компонент - сукупність умінь ефективної взаємодії керівника ЗНЗ зі шкільним психологом; уміння усвідомлювати, контролювати свій емоційний стан у процесі взаємодії; уміння обирати оптимальний стиль управлінської взаємодії з психологом; мотиваційний компонент - професійну спрямованість особистості на ефективну взаємодію з людьми; афіліативну мотивацію тощо; особистісний компонент - наявність особистісних якостей, що відбивають характер ставлення керівника до шкільного психолога та взаємодії з ним - толерантність, доброзичливість, повага, ввічливість, вихованість, чуйність, порядність, терпимість, почуття власної гідності тощо; комунікативних та організаторських здібностей тощо.

4. За результатами констатувального дослідження встановлено недостатній рівень розвитку всіх складових психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільними психологами. Лише третина респондентів характеризуються високим рівнем психологічної готовності до взаємодії зі шкільною психологічною службою, більшість досліджених керівників загальноосвітніх навчальних закладів мають середній і низький рівні психологічної готовності. Встановлено, що у своїй більшості управлінців властива недостатня обізнаність як щодо сутності та психологічних ознак ефективної управлінської взаємодії загалом, так і напрямів взаємодії зі шкільним психологом з метою вирішення актуальних проблем управлінської діяльності. Значна частина керівників не вміє виявляти та аналізувати психологічні проблеми управління, що потребують залучення шкільних психологів до їх розв'язання; використовують авторитарний чи пасивний стиль взаємодії з психологом, розглядаючи останнього як об'єкт управління, а не партнера по спільній діяльності. Більшість керівників недостатньо вмотивовані на конструктивну взаємодію зі шкільним психологом, виявляють переважну орієнтацію на завдання або на себе, слабко розвинутий мотив афіліації тощо. Констатовано, що більше половини керівників мають недостатній рівень розвитку комунікативних та організаторських здібностей, є недостатньо толерантними, не готовими прийняти думку, відмінну від власної; висувають частково різні вимоги до себе і шкільних психологів як суб'єктів взаємодії.

5. Визначено особливості сформованості складових психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою залежно від ґендерно-вікових та організаційно-професійних (стаж професійної діяльності, тип навчального закладу) чинників.

На рівні тенденції встановлено, що молоді за віком керівники більш глибоко обізнані щодо сутності, напрямів та умов ефективної взаємодії зі шкільною психологічною службою. Крім того, з віком зменшується здатність керівників ЗНЗ до конструктивної взаємодії зі шкільним психологом на партнерських засадах (р?0,01).

Виявлені ґендерні відмінності у рівнях розвитку мотиваційної, когнітивної та особистісної складових готовності: жінки-керівники більше, ніж чоловіки орієнтовані на взаємодію зі шкільною психологічною службою, прагнуть надавати всю необхідну допомогу, підтримку шкільному психологу, водночас, беручи його рекомендації до уваги, краще розуміють сутність і напрями ефективної взаємодії з ним, мають вищий рівень розвитку комунікативних здібностей, ніж чоловіки-керівники ЗНЗ (р?0,05).

Встановлено, що керівники закладів нового типу порівняно із керівниками традиційних ЗНЗ мають ґрунтовніші знання щодо сутності та напрямів взаємодії зі шкільним психологом (р?0,05), більше вмотивовані до взаємодії з ним.

6. Визначено умови психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою: 1 ) усвідомлення керівниками залежності успішності діяльності освітньої організації від ефективності взаємодії зі шкільною психологічною службою; 2 ) виокремлення психологічної підготовки керівників до взаємодії зі шкільною психологічною службою в окремий напрямок професійної підготовки; 3 ) поглиблення психологічних знань керівників щодо змісту, напрямів, специфічних особливостей та проблем взаємодії зі шкільним психологом; 4 ) розвиток мотивації до конструктивної взаємодії зі шкільним психологом на партнерських засадах, прагнення виробити спільні цінності й смисли професійної взаємодії, цілі й стратегії спільної діяльності тощо; 5 ) розширення рольового репертуару керівника ЗНЗ засобами рефлексивно-рольового тренінгу та моделювання спільної діяльності зі шкільним психологом; 6 ) створення сприятливої атмосфери в процесі психологічної підготовки управлінців на основі введення принципів толерантності, партнерства, щирості у стосунках, надання позитивного зворотного зв'язку та демонстрації зразків конструктивної взаємодії з боку викладачів тощо.

7. Показано можливість підготовки керівників ЗНЗ до взаємодії зі шкільною психологічною службою на основі впровадження у систему післядипломної педагогічної освіти відповідної авторської програми, що складалася з таких змістових модулів: 1. Модуль «Психологічний зміст і основні характеристики взаємодії керівників загальноосвітніх навчальних закладів зі шкільною психологічною службою», спрямований на формування у керівників ЗНЗ уявлень про управлінську взаємодію, сутність та напрями діяльності психологічної служби, засвоєння управлінцями знань про зміст, психологічні особливості та проблеми взаємодії з психологом, розвиток умінь і навичок виявлення та конструктивного розв'язання проблем взаємодії зі шкільним психологом. 2. Модуль «Психологічна готовність керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою», що мав на меті оволодіння управлінцями знаннями щодо сутності, складових та методів діагностики їхньої психологічної готовності до взаємодії зі шкільним психологом, вміння й навички застосовувати методи діагностики для самопізнання та розроблення програми саморозвитку готовності тощо. 3. Модуль «Розвиток психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою» передбачав підвищення рівня знань, умінь та навичок, розвиток особистісних якостей керівників ЗНЗ, що забезпечують ефективну взаємодію зі шкільним психологом.

Результати апробації цієї програми засвідчили її ефективність: в експериментальній групі значно підвищився рівень психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою, що дає підстави для впровадження програми в процес їхньої психологічної підготовки.

Проведене дослідження не претендує на всебічне висвітлення проблеми підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою. Перспективними надалі можуть вважатися дослідження, які мають відношення до таких актуальних проблем педагогічної та вікової психології, як: підготовка шкільних психологів до взаємодії з керівниками загальноосвітніх навчальних закладів визначення, іншими суб'єктами навчально-виховного процесу; формування психологічної готовності викладачів вищих навчальних закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти до відповідного навчання управлінців та практичних психологів у галузі освіти тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Євтушкова І. М. (Овдієнко І. М.) Психологічні особливості взаємодії керівників загальноосвітніх навчальних закладів і шкільної психологічної служби / І. М. Євтушкова (І. М. Овдієнко) // Вісник післядипломної освіти : зб. наук. пр. / ред. кол. : В. В. Олійник (гол. ред.) [та ін.]. - К. : Геонпринт, 2007. - Вип. 6 -С. 134-142.

2. Овдієнко І. М. Зміст і структура психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії зі шкільною психологічною службою / І. М. Овдієнко // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - Т. 1, ч. 20. - К. : Наук. світ, 2007. - С. 106-108.