Психологічна корекція сексуальних розладів у чоловіків

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

УДК 159.923:392.6-615.851

Психологічна корекція сексуальних розладів у чоловіків

19.00.04 - медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

КОЛОМІЄЦЬ ВІКТОР ПЕТРОВИЧ

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, старший науковий співробітник Маркова Маріанна Владиславівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології, професор кафедри

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Шевченко Наталія Федорівна, Запорізький національний університет МОН України, кафедра практичної психології, професор кафедри

доктор медичних наук Хаустова Олена Олександрівна, Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, кафедра загальної і медичної психології та педагогіки, доцент кафедри

Захист відбудеться “03” березня 2011 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розіслано “02” лютого 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат психологічних наук, доцент Н. К. Агішева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. З розвитком медицини все більшого значення набувають питання, пов'язані не тільки з врятуванням життя хворих, але й забезпеченням його належної якості (В. В. Кришталь, Б. В. Михайлов, Н. О. Марута, Л. Ф. Шестопалова, 2006; І. Ф. Аршава, О. Г. Рєпіна, 2010; Н. Ф. Шевченко, 2010). Однією з важливих складових цього поняття є повноцінне сексуальне життя (В. В. Кришталь, 2006; С. Д. Максименко, 2006).

Незадоволені сексуальні потреби - джерело найсильніших фрустрацій для більшості людей. Статеві розлади, в силу великої особистісної значущості сексуальної сфери, можуть призвести до різних проявів психічної дезадаптації, розвитку психічних порушень невротичного рівню, сприяють формуванню песимістичної оцінки особистісної перспективи (В. В. Кришталь, М. В. Маркова, 2002; Л. Ф. Шестопалова, Г. Ю. Каленська, 2010). Це призводить до виникнення кризи в сімейній та інтимно-особистісній сферах, а за умови невирішеності ситуації та гостроти реакції індивіда - до формування суїцидальної поведінки (В. В. Кришталь, Б. Л. Гульман, 1997; Н. К. Агішева, 2006). Особливо це стосується чоловіків, для яких питання успішного сексуального функціонування є символом та аналогом вдалого життєвого сценарію (С. А. Фарафонтов, 2008; В. А. Доморацький, 2009).

І в нашій країні, і за кордоном сексуальним розладам у чоловіків, як відомо, присвячено безліч праць. Увагу дослідників привертали питання етіології, патогенезу, лікування сексуальної дисфункції у чоловіків, низка праць присвячена і сексуальній дезадаптації подружжя (Г. С. Кочарян, О. С. Кочарян, 1994; В. Л. Гавенко, В. В. Чугунов, Б. Л. Гульман, 1994; В. В. Кришталь, 1990 - 2009; G. F. Kelly, 2000; С. Т. Агарков, 2004; Г. С. Смолін, 2005; R. Crooks, K. Braur, 2005; С. М. Гібнер, 2006; J. Cohen, 2006; В. О. Курило, Є. В. Кришталь, 2009 та ін.).

Однак, практично усі вищевказані праці розглядають проблему надання спеціалізованої медичної допомоги чоловікам з сексуальними розладами в рамках виключно медичної моделі терапії (Г. С. Васильченко, 2005; С. Т. Агарков, 2006; М. В. Єкимов, 2006; М. В. Маркова, 2007). Між тим, за думкою К. Імелінського (1972, 1986), психологічна корекція грає важливу роль в лікуванні сексологічних хворих, а в ряді випадків вона є єдиною формою терапії сексуальних розладів, або одним з компонентів комплексного лікування.

Зараз в нашому суспільстві спостерігається стійкий інтерес до пошуку нових форм надання кваліфікованої допомоги поза рамками суто медичних впливів (О. С. Кочарян, 2002; Л. Ф. Бурлачук, О. С. Кочарян, М. Є. Жидко, 2003, 2009; Б. В. Михайлов, В. В. Чугунов, 2005; Г. С. Кочарян, 2006; О. Г. Луценко, 2006; Н. Ф. Шевченко, 2006; В. В. Кришталь, 2007; С. Д. Максименко, 2007; С. Д. Максименко, Н. Ф. Шевченко, 2007; Л. Ф. Шестопалова, 2007; О. О. Хаустова, 2006, 2010; О. С. Чабан, О. О. Хаустова, 2009). Тому розробка питань психологічної корекції сексуальних розладів різного ґенезу у чоловіків в рамках немедичної моделі психотерапії, адаптованої до застосування в умовах психологічного консультування, є актуальним напрямом розвитку сучасної медичної психології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України «Здоров'я сім'ї. Причини, механізми розвитку, клінічні прояви і система психодіагностики, психокорекції, психопрофілактики його порушень» (№ держреєстрації 0107U002615).

Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України (протокол № 5 від 22.05.2003) і погоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 8 від 22.12.2009).

Об'єкт дослідження - сексуальні розлади різного ґенезу у чоловіків.

Предмет дослідження - причини, механізми розвитку первинних і вторинних сексуальних розладів у одружених чоловіків, а також причини, механізми розвитку розладів міжособистісного та сексуального спілкування у самотніх чоловіків без партнерки.

Мета дослідження - на основі системного дослідження причин, механізмів розвитку і проявів сексуальних розладів різного ґенезу у чоловіків, розробити систему їх психологічної корекції.

У відповідності з поставленою метою визначено наступні завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз та систематизацію наукових даних з проблеми виникнення та психологічної корекції сексуальних розладів у чоловіків.

2. Вивчити психологічні особливості батьківських і актуальних сімей обстежених як чинника ризику розвитку сексуальних розладів у чоловіків.

3. Визначити особливості проявів та розвитку сексуальних розладів диференційовано від їх ґенезу у чоловіків.

4. Проаналізувати психічний стан чоловіків із сексуальними розладами.

5. Дослідити домінуючі індивідуально-психологічні та міжособистісні властивості чоловіків з порушенням сексуального здоров'я різного ґенезу.

6. Науково обґрунтувати, розробити і впровадити систему психологічної корекції сексуальних розладів різного ґенезу у чоловіків.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали фундаментальні основи і принципи сучасної психологічної науки: принципи детермінізму та єдності свідомості і діяльності (Б. Г. Ананьєв, Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов), генетико-психологічна теорія розвитку та функціонування особистості С. Д. Максименка, підхід до особистості з позиції розвитку і концептуальне положення про визначальну роль в її становленні процесу спілкування (Б. Ф. Ломов, В. М. М'ясищев, О. О. Бодальов, Д. О. Леонтьєв), положення про спрямованість особистості (Д. Н. Узнадзе, В. М. М'ясищев, Б. Ф. Ломов, А. В. Петровський, С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв), основні теоретичні положення медичної психології (Б. В. Зейгарнік, О. Р. Лурія, Б. Д. Карвасарський), принципи та підходи загальної і клінічної психодіагностики (В. М. Блейхер, Л. Ф. Бурлачук, О. Т. Соколова), дослідження в галузі психології статі та статеворольової ідентичності (Ю. Є. Альошина, С. Бем, Т. С. Говорун, Д. М. Ісаєв, О. С. Кочарян); положення гендерної психології (І. С. Кон); дослідження в галузі психопатології та патопсихології (Б. В. Зейгарнік, В. М. Блейхер); чотирьохфакторна концепція забезпечення сексуального здоров'я та подружньої адаптації (В. В. Кришталь).

Методи дослідження. У процесі виконання дисертаційної роботи використовувався комплекс теоретичних, емпіричних та статистичних методів. Теоретичні методи: теоретико-методологічний аналіз проблеми, систематизація наукових літературних джерел, порівняння та узагальнення даних. Емпіричні методи: спостереження, бесіда, інтерв'ю, анкетування, системно-структурний аналіз сексуального здоров'я, психодіагностичний метод, метод експертних оцінок. Також використовувались клініко-психопатологічний та клініко-сексологічний методи, обстеження за допомогою яких здійснювалось спільно з лікарем-фахівцем відповідно до критеріїв розділу V «Психічні і поведінкові розлади» МКХ-10. Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я проводився за алгоритмом, розробленим В. В. Кришталем (1995 - 2008) та був доповнений використанням валідизованого багатовимірного опитувальника «Міжнародний індекс еректильної функції» (R.C. Rosen et al., 1997), шкали визначення Індексу сексуальної збудливості (D. Hulbert, 1988), опитувальника сексуальної задоволеності Л. Берг-Крос (із доповненнями В. А. Доморацького, 2007). Психодіагностичний метод був реалізований, окрім вищеперелічених, за допомогою наступних методик: опитувальника подружньої задоволеності А. Лазаруса (1997), опитувальника Г. Айзенка (за Д. Я. Райгородським, 2001), шкали оцінки особистісної тривожності Дж. Тейлор (за Д. Я. Райгородським, 2001), стандартизованого багатофакторного методу дослідження особистості (СБДО) (Ф. Б. Березін, М. П. Мірошніков, Р. В. Рожанец, 1976), опитувальника визначення акцентуацій К Леонгарда - Г. Шмішека (за Д. Я. Райгородським, 2001), експериментально-психологічної методики дослідження фрустраційних реакцій С. Розенцвейга (за Д. Я. Райгородським, 2001), статеворольової ACL-шкали A. B. Heilbrun (за С. В. Діденком, 2003), методики діагностики міжособистісних стосунків Т. Лірі (за Д. Я. Райгородським, 2001), методики Q-сортування В. Стефансона (за Д. Я. Райгородським, 2001), методики «Визначення механізмів психологічного захисту пацієнтів у спілкуванні» В. В. Бойка (за Д. Я. Райгородським, 2001), методики діагностики рівня суб'єктивного відчуття самотності Д. Рассела і М. Фергюсона (за Д. Я. Райгородським, 2001), методики діагностики потреби до пошуків екстремальних відчуттів М. Цукермана (за Д. Я. Райгородським, 2001).

Статистична обробка здобутих емпіричних даних здійснювалась за допомогою методів встановлення вірогідності відмінностей (за t-критерієм Стьюдента, U-критерієм Манна-Уітні, -критерієм Фішера та критерієм хі-квадрат Пірсона) і методу обчислення рангових та множинних кореляцій (коефіцієнт кореляції Спірмена).

Організація й база дослідження. Дослідження проводилось протягом 2002 - 2009 рр. на базі центру планування сім'ї м. Києва. З дотриманням принципів біоетики та деонтології обстежено 212 чоловіків, які звернулись за медико-психологічною допомогою до центру планування сім'ї м. Києва.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися різнобічним теоретичним аналізом проблеми; комплексним використанням психодіагностичних методик, що відповідають предмету й завданням дослідження; проведенням змістовного якісного і кількісного аналізу даних; коректним використанням методів їх математико-статистичної обробки; репрезентативною вибіркою обстежених.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що

- уперше виділені типи порушення взаємодії (міжособистісної подружньої, сексуальної або гендерної комунікації) у чоловіків з сексуальними розладами як маркери змісту та об'єму заходів їх психологічної корекції. Виокремлено фактори, що пов'язані з формуванням сексуальних розладів у чоловіків, а саме: соціальні, біологічні, психологічні та соціально-психологічні та ідентифіковано їх складові, стан яких впливає на розвиток конкретного виду сексуальної дезадаптації та типу порушення взаємодії у чоловіків. Доведено, що факт наявності повної родини не впливає на формування гармонійної особистості, на відміну від типу загального і статевого виховання, отриманого в батьківській родині та стану загальної сімейної атмосфери, що має вагомий вплив в цьому сенсі. Визначені загальні та диференційовані завдання психологічної корекції сексуальних розладів у чоловіків. Встановлені диференційовані мішені психокорекційного впливу в залежності від ґенезу сексуальних порушень у чоловіків. Теоретично обґрунтовано систему психологічної корекції, диференційовану за змістом в залежності від ґенезу сексуальних розладів у чоловіків і перевірено її ефективність;

- розширено і доповнено наукове знання про вплив негармонійної батьківської родини з перекрученими зв'язками між батьками та порушеною дитяче-батьківською взаємодією на формування сексуальних розладів у чоловіків в дорослому віці; про зв'язок індивідуально-психологічних особливостей чоловіків та виду сексуальної дезадаптації (соціально-психологічної, сексуально-еротичної або психологічної) у чоловіків з сексуальними розладами; про визначальну роль особливостей міжособистісної взаємодії в формуванні типу порушення комунікації (міжособистісної подружньої, сексуальної або гендерної) у чоловіків з розладами сексуального здоров'я; про зв'язок між проявами психічного неблагополуччя у чоловіків і ґенезом наявних в них сексуальних розладів;

набула подальшого розвитку чотирьохфакторна концепція сексуального здоров'я і подружньої адаптації В. В. Кришталя в аспекті системи наукових уявлень про теоретико-методологічне обґрунтування клініко-психологічного феномену сексуальних розладів в залежності від ґенезу їх формування з урахуванням виду дезадаптації та типу порушення взаємодії у чоловіків.

Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості використання в медико-психологічній практиці нових психодіагностичних та психокорекційних підходів до вирішення проблеми психологічної корекції сексуальних розладів у чоловіків в умовах психологічного консультування. Розроблено систему психологічної корекції сексуальних розладів різного ґенезу у чоловіків, диференційовану в залежності від ґенезу сексуальних порушень із урахуванням виду сексуальної дезадаптації та типу порушення комунікації у чоловіків, яка спрямована на оптимізацію різних рівнів їх взаємодії.

Основні результати дисертаційного дослідження впроваджено в медико-психологічну практику центру планування сім'ї психоневрологічного диспансеру №5 м. Києва, кабінету психокорекції Київського міського психоневрологічного диспансеру №3, центру психотерапії та медичної психології міської психоневрологічної лікарні №2 м. Києва, відділу сексопатології і андрології ДУ «Інститут урології АМН України», обласного центру планування сім'ї Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова, обласного центру планування сім'ї КЗ «Пологовий будинок №2» м. Дніпропетровськ, центру планування сім'ї Чернівецького обласного медико-діагностичного центру, відділення сімейного лікарського-психологічного консультування міської клінічної лікарні №10 м. Одеса, відділення сімейно-психологічного консультування Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру, відділення сімейного лікарського-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, а також в педагогічний процес кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Автором здійснено теоретичний аналіз проблеми, виконано увесь обсяг психодіагностичних досліджень, статистичну обробку результатів, аналіз та інтерпретацію здобутих даних. На основі комплексного психодіагностичного дослідження дисертантом створено та методологічно обґрунтовано систему психологічної корекції сексуальних розладів різного ґенезу у чоловіків.

Апробація результатів роботи. Основні результати роботи було викладено в повідомленнях на наступних наукових форумах: 13 Всесвітньому Конгресі з сексології (Валенсія, Іспанія, 25 - 29.06.1997), конференції «Социальные и клинические проблемы сексологии и сексопатологии» (Москва, РФ, 2 - 4.10.2002), конференції Євроазійської Асоціації сексологів «Актуальні проблеми сучасної сексології та репродуктології» (Київ, 23 - 26.06.2003), українській школі-семінарі з міжнародною участю «Психотерапія і психоаналіз на шляху до євроінтеграції» (Київ, 02 - 03.11.2005), IV міжнародному симпозіумі з біоетики «Розвиток ідей біоетики у європейському контексті» (Київ, 11 - 12.05.2006), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми соціальної і судової психіатрії та наркології» (Київ, 11 - 12.09.2008), І науково-практичній конференції «Патоморфоз психічних і психосоматичних розладів на сучасному етапі» (Вінниця, 19.03.2009), ІІ з'їзді сексологів та андрологів України (Київ, 20 - 22.05.2009), науково-практичній конференції «Психічні та соматичні розлади соматогенного походження» (ХІІ Платоновські читання) (Харків, санаторій «Березівські мінеральні води», 29 - 30.10.2009), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Нова ідеологія сім'ї та сімейних відносин» (Харків, 26.11.2009), міжгалузевій науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті доктора медичних наук, професора, Заслуженого діяча науки і техніки України, академіка АН ВО України Валентина Валентиновича Кришталя «Проблеми сучасної сексології та медичної психології» (Харків, 27.11.2009), науковому симпозіумі (пленумі Товариства неврологів психіатрів та наркологів України) «Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології» (Київ, 2 - 4.12.2009), міжвузівській конференції молодих вчених «Медицина третього тисячоліття», присвяченій 205-річниці заснування Харківського національного медичного університету (Харків, 19.01.2010), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Нові підходи до діагностики, лікування та реабілітації психічних захворювань», (Харків, 28 - 29.01.2010), науково-практичній конференції психіатрів, психотерапевтів та наркологів «Первинний психотичний епізод: діагностика, лікування та організація допомоги» (Харків, 27 - 28.05.2010), ІІ науково-практичній міжрегіональній конференції «Інтегративні підходи в діагностиці та лікуванні психічних і психосоматичних хвороб» (Вінниця, 18.03.2010), науково-практичній конференції «Сучасні методи лікування захворювань психогенного походження» (ХІІІ Платоновські читання) (Харків, санаторій «Березівські мінеральні води», 24 - 25.06.2010), науковому симпозіумі та пленумі з міжнародною участю «Індикатори якості надання неврологічної, психіатричної та наркологічної допомоги» (Чернівці, 23 - 25.09.2010), XV з'їзді психіатрів Росії (Москва, РФ, 9 - 12.11.2010), українській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасні проблеми соціальної і судової психіатрії та наркології в період фінансово-економічної кризи та шляхи їх вирішення» (Київ, 11 - 12.11.2010).

Публікації. Зміст і основні результати проведеного дослідження відображено у 15 публікаціях, із них 3 опубліковано у спеціалізованих фахових виданнях, які входять до «Переліку», затвердженому ВАК України, 9 - в матеріалах наукових форумів; 13 робіт опубліковано одноосібно.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 190 сторінках машинописного тексту, основний текст - на 134 сторінках машинопису. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, трьох розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел. Матеріали дисертації проілюстровано 12 таблицями і 31 рисунком. Бібліографічний список містить 300 джерел, із яких 229 з кириличною символікою та 71 - мовами з латинською символікою.

чоловік розлад сексуальний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи, формулюється науковий апарат дослідження: об'єкт, предмет дослідження, його мета, основні завдання, методи, наукова новизна і практичне значення роботи.

У першому розділі «Сучасний стан проблеми сексуальних розладів та їх психологічної корекції у чоловіків» проведено теоретичний аналіз вітчизняних та закордонних наукових досліджень, присвячених проблемі умов виникнення, розвитку та перебігу сексуальних розладів у чоловіків, розглянуто сучасні психотерапевтичні та психокорекційні підходи, що використовуються при роботі з пацієнтами, які страждають на порушення сексуального здоров'я.

Багатофакторне забезпечення сексуальної функції визначає і різноманіття причин її порушення, і інтегративний характер їх дії. Г. С. Васильченко (1977, 1983, 2005) вважає, що одні й ті ж патогенні фактори можуть відігравати різну роль у розвитку сексуального розладу. В. В. Кришталем у чотирьохфакторній концепції забезпечення сексуального здоров'я (1985 - 2008), показано, що, відповідно до складної структури його забезпечення, порушення його також являє собою інтеграційне, соціально-біологічне явище, підсумок зіткнення патогенних факторів із захисно-пристосувальними механізмами організму, що включають заходи фізіологічного, соціального, психологічного захисту та реакцію особистості на захворювання. У фундаментальній монографії В. В. Кришталь, Є. В. Кришталь (2008) аргументують принципово важливий для сексологічної науки і клініки поділ сексуальних розладів на первинні і вторинні. В. В. Кришталем також запропановано класифікацію порушень і девіацій сексуального здоров'я, в тому числі первинних і вторинних форм сексуальної дисфункції та дезадаптації у чоловіків і жінок (2002).

Складною проблемою, що має велике медико-психо-соціальне значення, є подружня дезадаптація, яка визначається багаторівневою взаємодією подружжя: поєднанням в парі їх психологічних рис, сексуальною гармонією (В. С. Рожков, 2002; С. Т. Агарков, 2005; Н. М. Годовась, 2006). Причинами сексуальної дисгармонії є розбіжність у партнерів структури особистісного і чуттєвого компонентів (Н. І. Іванов, 1974), несприятливі особливості процесів спілкування (Л. М. Гозман, 1987), недостатні знання подружжя в області психогігієни статевого життя і неправильна оцінка ними своїх сексуальних проявів (В. В. Кришталь, Г. П. Андрух, 1996), нездатність до емпатії, саморозкриття (C. Rogers, 1972), дисгармонійне доповнення потреб (N. Ackerman, 1966). У відповідності з теорією ролей, провідним напрямом західної сексології, причиною порушення подружньої адаптації є рольовий конфлікт, коли дезадаптація виникає в результаті розриву між рольовими очікуваннями і їх виконанням (D. G. Olson, A. S. Murrav, 1972).

На сьогоднішній день найпоширенішим клінічним проявом порушення сексуальної функції у чоловіків, є еректильна дисфункція (ЕД) - постійна або тимчасова нездатність досягти або зберегти ерекцію, достатню для проведення успішного статевого акту (І. І. Горпінченко, 2009). За даними прогнозу експертів WHO, число пацієнтів з ЕД в світі з 152 млн. чоловік в 1995 р. зросте до 322 млн. до 2025 р. (в т.ч. в Європі - більше 11,9 млн. чоловік, в Північній Америці - більше 9,1 млн., в Африці - більше 19,3 млн., в Азії - більше 113 млн.) (М. В. Маркова, 2008). Інша клінічна форма сексуальної дисфункції - передчасна еякуляція (ejaculatio praecox), коли чоловік не може продовжити статевий акт більше декількох секунд або 1 хв, і її різновид, коли еякуляція настає перед або під час імміссії (ejaculatio ante portas або intra portas) (У. Мастерс, В. Джонсон, Р. Колодни, 1998; P. O. Lundberg, 2002), має дещо меншу розповсюдженість, проте, теж унеможливлює повноцінне сексуальне функціонування.

На даний час найефективнішим методом корекції сексуальних розладів є психотерапія та психокорекція, що доведене численними дослідженнями і багаторічним клінічним досвідом (Г. С. Кочарян, О. С. Кочарян, 1994; Д. Я. Райгородський, 2006; Т. В. Румянцева, 2006; I. Yalom, 2006; Б. Д. Карвасарський, 2007; Z. Han, 2007; О. Н. Істратова, 2008; К. Роджерс, 2008; В. В. Кришталь, Є. В. Кришталь, Т. В. Кришталь, 2008). Для лікування сексуальної дисфункції у чоловіків, запропоновані спеціальні прийоми і схеми психокорекції, із застосуванням когнітивної, раціональної, раціонально-емотивної психотерапії (N. Bishay, 1988; А. П. Федоров, 2002; В. А. Доморацький, 2008; А. Елліс, 2008). З метою корекції сексуальної дисфункції Г. С. Кочаряном (1999) розроблена методика гіпносугестивного моделювання з використанням вербальних дій, які замінюють реальні сексуальні стимули, а також «психотерапія з урахуванням механізму проекції», що вживається при гіпернозогнозії, фіксації на сексуальному фіаско у чоловіків.

Широко застосовується поведінкова терапія сексуальних розладів (секс-терапія), розроблена W. Masters, V. Johnson (1976). H. Kaplan (1982, 1990), розширила межі психотерапевтичного втручання, надаючи набагато більше уваги внутрішньоособистісним і міжособистісним проблемам і конфліктам. Метод секс-терапії використовували і удосконалювали також S. Leiblum (1998, 2007), J. Cohen (2006), S. Kratochvil (2008) і ін. В. В. Кришталем (2002 - 2008), на основі системного підходу, запропонований метод сексуально-поведінкової корекції, що складається з трьох етапів-тренінгів: статеворольового, орієнтаційного психосексуального і сексуально-еротичного. В систему його поетапного проведення входить також попередній психологічний тренінг, спрямований на підвищення психологічної адаптації подружжя.

Ефективним методом корекції порушення сексуальності вважається сімейна психотерапія (С. Мінухін, 2006; П. Пепп, 2006; А. Н. Єлізаров, 2007; В. В. Кришталь, 2007; М. Уорден, 2007; М. Еріксон, 2007; V. Satir, 2008). Про необхідність психотерапевтичної дії на партнерську пару, писали ще І. З. Вельвовський (1969), А. М. Свядощ (1982), С. С. Лібіх (1986). S. Kratochvil (2008) вважає подружню психокорекцію близькою до сімейної психотерапії, але такою, що має дещо іншу спрямованість. Він описує найпопулярніші підходи в подружній корекції - динамічний, біхевіористський і гуманітарно-психологічний, згадує і інші підходи (комунікативний, трансакційний, раціоналістичний, системний). К. Vitaker (2005), V. Satir (2008) вважають об'єктом сімейної і подружньої терапії неадекватні внутрісімейні комунікації, що виявляються в специфічних правилах, міфах і способах взаємодії сім'ї. Метод сімейної психотерапії розроблявся науковцями з позицій соціального навчення - D. Jolliff, А. Horhe (1986), директивної психотерапії - S. Segal (1979), теорії рішення проблемних ситуацій - B. Henderson, А. Hill Paganini, R. K. Ross (1991). Інтеграційна адлеровська сімейна психотерапія (1995) спрямована на досягнення конструктивної поведінки членів сім'ї. Інтеграційний підхід до сімейної терапії, в основі якій лежить теорія вирішення проблемних ситуацій, застосовує В. А. Доморацький (2009).

Отже, висока ефективність психотерапії і психологічної корекції сексуальних розладів є загальновизнаною. Дані літератури і сучасний клінічний досвід свідчать, що психологічна корекція повинна використовуватися з урахуванням етіологічних чинників і механізмів розвитку сексуальних порушень, а також емоційних розладів як реакцій особистості на сексуальну дисфункцію і подружню дезадаптацію.

У другому розділі «Характеристика контингенту та методів дослідження» описано основні соціально-демографічні особливості обстежених, а також методичні принципи дослідження та використані методи і методики.

Для реалізації мети і завдань дисертаційної роботи було проведене комплексне психодіагностичне дослідження 212 чоловіків, що потерпали від незадоволеності подружнім життям та сексуальними стосунками, з яких 157 були у шлюбі та проходили обстеження разом з дружинами, інші 55 чоловіків не мали постійної партнерки. Дослідження ґрунтувалось на принципах анонімності й добровільності. Пацієнти та їх дружини були ознайомлені з метою та особливостями проведення психологічного дослідження та надали інформовану згоду на участь в ньому. Критерієм рандомізації подружніх пар (ПП) був стан подружньої задоволеності, який визначався за допомогою опитувальника подружньої задоволеності А. Лазаруса (1997). Першу групу (група 1) склали 96 ПП, в яких показник подружньої задоволеності склав до 80 балів (абсолютна подружня незадоволеність) та мала місце повна інконгруентність оцінок стану складових подружньої задоволеності між подружжям (середній вік чоловіків становив 33,4±1,2 років). У 61 ПП (група 2), серед яких показник подружньої задоволеності був в діапазоні 82-140 балів, первинними виявились розлади сексуальної функції чоловіків, внаслідок чого мала місце відносна подружня незадоволеність (середній вік чоловіків становив 42,7±2,4 років). Різниця у віці між подружжям була 3-6 років. Третю групу (група 3) склали 55 не одружених чоловіків, які на час звернення не мали постійної партнерки та звернулися зі скаргами на неможливість побудови постійних гармонійних відносин з жінками, що викликало в них стан внутрішньоособистісного дискомфорту, а також сексуальні проблеми, пов'язані із неможливістю вести регулярне статеве життя (середній вік - 37,5±2,1 років). Статистичне зіставлення груп обстежених за базовими соціально-демографічними характеристиками показало, що вони не мали достовірних розбіжностей.

Дослідження чоловіків з розладами сексуальності різного ґенезу та їх дружин проводили, згідно меті та завданням дослідження, в декілька етапів. Першим кроком було вивчення психологічних особливостей батьківських і актуальних сімей обстежених, їх загального та статевого виховання. Наступним кроком було дослідження стану реалізації сексуальної функції та системно-структурний аналіз сексуального здоров'я обстежених. Після ідентифікації сексуального порушення, проводили визначення характерологічних та особистісних особливостей обстежених з подальшим аналізом їх статеворольових властивостей. Завершальним кроком було встановлення особливостей комунікаційної сфери, визначення рівня порушення взаємодії та подружньої комунікації. Покроковий дизайн дослідження дав можливість чітко ідентифікувати та диференціювати мішені психокорекційного впливу для розробки системи психологічної корекції сексуальних розладів у чоловіків в залежності від ґенезу сексуального порушення, індивідуально-психологічних і комунікаційних особливостей чоловіків та їх дружин.

У третьому розділі «Результати психодіагностичного дослідження чоловіків з сексуальними розладами різного ґенезу, та їх дружин» наведено результати всебічного вивчення психологічних особливостей чоловіків з сексуальними розладами різного ґенезу, та їх дружин.

У процесі дослідження встановлено, що більшість обстежених росли в повних (серед чоловіків - 64,6±4,8% групи 1; 70,5±4,6% групи 2; 61,8±4,9% групи 3; у жінок - 71,9±4,5% групи 1; 73,4±4,4% групи 2) та багатодітних родинах (64,6±4,8% чоловіків та 66,7±4,7% жінок групи 1; 73,8±4,4% чоловіків та 72,1±4,5% жінок групи 2 та 72,7±4,5% чоловіків групи 3).

Усі пацієнти мали вади загального виховання, що обумовлювало формування негармонійної особистості та браку здатності до адаптації.Так, виховання за типом домінуючої гіперпротекції отримало 41,8±4,9% чоловіків групи 3, 34,4±4,8% чоловіків і 13,1±3,4% жінок групи 2 та 25,0±4,3% чоловіків і 18,8±3,9% жінок групи 1; потурливої гіперпротекції - 38,5±4,9% чоловіків групи 1 і 27,1±4,4% жінок групи 1, а також 39,3±4,9% жінок групи 2; гіпопротекції - 26,0±4,4% чоловіків та 8,3±2,8% жінок групи 1, 6,6±2,5% чоловіків і 16,4±3,7% жінок групи 2 й 5,5±2,3% респондентів групи 3; в умовах емоційного відкидання виросли 28,1±4,5% жінок групи 1 та 14,8±3,5% жінок групи 2; виховання в умовах підвищеної моральної відповідальності дістали 38,2±4,9% чоловіків групи 3, 31,1±4,6% чоловіків та 6,6±2,5% жінок групи 2, а також 5,2±2,2% чоловіків і 12,5±3,3% жінок групи 1; в умовах жорстких відносин були виховані 24,6±4,3% чоловіків і 9,8±3,0% жінок групи 2, 5,2±2,2% чоловіків та і 5,2±2,2% жінок групи 1, 3,6±1,9% чоловіків групи 3. В надмірній кількості випадків обстежені не отримали зовсім ніякого статевого виховання (72,9±4,4% чоловіків та 60,4±4,9% жінок групи 1, 63,9±4,8% чоловіків і 55,7±5,0% жінок групи 2 та 9,1±2,9% чоловіків групи 3), а серед тих респондентів, хто отримав-таки статеве виховання в родині, мали місце пуританський (чоловіки: 58,2±4,9% групи 3, 19,7±4,0% групи 2, жінки: 28,1±4,5% групи 1 і 24,6±4,3% групи 2), репресивний (32,7±4,7% чоловіків групи 3 та 16,4±3,7% чоловіків групи 2) та аморальний (27,1±4,4% чоловіків групи 1, 11,5±3,2% жінок групи 1 та 19,7±4,0% жінок групи 2) його типи, що наклало негативний відбиток на процес реалізації сексуальності пацієнтів в дорослому віці. Отже, вагомий вплив на формування особистості має тип загального і статевого виховання в батьківській родині.

Найбільш конфліктними та негармонійними були стосунки між батьками чоловіків групи 3 (67,3±4,7%), що було основою для формування патологічних комунікаційних гендерних стереотипів та привело до неможливості побудови постійних гармонійних відносин з жінками в дорослому житті. Питома вага конфліктних взаємовідносин була в родинах ПП групи 1: між батьками 47,9±5,0% чоловіків та 56,3±5,0% жінок панували неконструктивні конфлікти. Серед решти батьківських сімей респондентів групи 1 в більшості випадків превалювали відносини байдужості та неповаги. Таким чином, негативний приклад подружніх взаємовідносин, які отримали ПП групи 1 в батьківських родинах, став підґрунтям для розвитку помилкових комунікаційних подружніх поведінкових стратегій респондентів у дорослому житті, надаючи вагомий внесок в розвиток первинної соціально-психологічної дезадаптації ПП. «Відносно адекватними» були стосунки між батьками респондентів групи 2, в родинах яких були усі типи: від конфліктного (11,5±3,2% у чоловіків та 24,6±4,3% у жінок) до конструктивного (36,1±4,8% і 31,3±4,6%, відповідно) та дружелюбного з розумінням (32,8%±4,7 та 29,5±4,6%, відповідно). Отримані в батьківських родинах навички подружнього спілкування ставали перепоною розвиткові порушення міжособистісної комунікації, проте не могли заподіяти формуванню сексуально-еротичної дезадаптації на тлі сексуальної дисфункції у чоловіка.

В батьківських сім'ях чоловіків із розладами сексуальності різного ґенезу панували несприятливі типи взаємовідносин між батьками та дітьми: в 41,5±4,9% випадків - конфлікті взаємини, в 26,4±4,4% - байдужі, в 22,2±4,2% випадків - авторитарні. Дружелюбні дитяче-батьківські стосунки в батьківських сім'ях чоловіків зустрічалися нечасто - в 20,0±4,0% родин чоловіків групи 3, 9,8±3,0% сімей чоловіків групи 2 та 4,2±2,0% серед чоловіків групи 1. Патологічні типи внутрішньосімейних взаємин в батьківській родині були чинником формування первинної соціально-психологічної дезадаптації у власних родинах таких чоловіків. Отже, негармонійні батьківські родини з перекрученими зв'язками між батьками, порушеною дитяче-батьківською взаємодією, патологічним загальним та неправильним статевим вихованням накладали відбиток на формування особистості та гендерної комунікації обстежених та були передумовою для розвитку сексуальних розладів в усіх обстежених чоловіків.

Причини погіршення подружніх стосунків були різними у обстежених різних груп. Так, для розлучених чоловіків та ПП групи 1 перше місце посіла наявність частих непродуктивних конфліктів (90,0±2,9% чоловіків групи 3 та 77,1±4,2% ПП групи 1), друге місце - послаблення емоційного зв'язку (78,2±4,1% чоловіків групи 3 та 72,9±4,4% ПП групи 1), третє - негативні характерологічні риси партнера (61,8±4,9% чоловіків групи 3 та 61,5±4,9% ПП групи 1). Вагомим мотивом розірвання стосунків у чоловіків групи 3 була недовіра до партнера, що мала місце в колишніх родинах обстежених, яку також відмічали 60,7±4,9% ПП групи 2 та 42,7±4,9% ПП групи 1. Основною причиною погіршення подружніх стосунків у ПП групи 2 (в 100,0% випадків) було зниження сексуальних можливостей партнера з подальшим виникненням недовіри до партнера (60,7±4,9%), непродуктивними сварками (34,4±4,8%) та послабленням емоційного зв'язку (32,8±4,7%).

У всіх обстежених діагностовано клінічно окреслені порушення сексуальності обстежених осіб. Жінки мали оргазмічну дисфункцію (87,5±3,3% осіб групи 1 та 100,0% - групи 2) та потерпали від відсутності сексуального задоволення (100 % жінок в обох групах). Чоловікам були притаманні відносні втрата статевого потягу до партнерки (44,8±5,0% осіб групи 1, 11,5±3,2% - групи 2 та 27,3±4,5% - групи 3), сексуальна огида (39,6±4,9% групи 1 та 18,2±3,9% - групи 3) та відсутність сексуального задоволення (100,0% чоловіків усіх груп). Крім того, у 22,9±4,2% пацієнтів групи 1, 85,2±3,5% групи 2 та 100,0% групи 3 мала місце еректильна дисфункція, а у 12,5±3,3% групи 1, 19,7±4,0% групи 2 і усіх чоловіків групи 3 - передчасна еякуляція. Ступінь вираженості сексуальних розладів у обстежених різних груп мав певну диференціацію. Найбільш тяжким розладом у всіх обстежених було порушення загального психосексуального задоволення (р<0,05). Жінки з обох груп мали тяжкі ступені порушення оргастичної функції та задоволеності від безпосередньо статевого акту. Серед чоловіків максимально вираженими виявились сексуальні розлади у хворих групи 3, у чоловіків групи 1 був легкий або середній рівень порушення сексуальної функції, а у чоловіків групи 2 - середній або тяжкий. Встановлена інконгруентність сексуальної збудливості в подружніх парах 1 і 2 груп, невисокий її рівень у чоловіків групи 3. Для ПП групи 1 була характерною абсолютна, а для ПП групи 2 - відносна інконгруентність оцінки сексуальних стосунків.

Системно-структурний аналіз стану сексуальної функції показав наявність у всіх обстежених поєднаного порушення складових сексуального здоров'я, проте, диференційованого за вираженістю та ієрархічним впливом у пацієнтів різних груп (р<0,05). У ПП групи 1 стрижневим виявилось ураження соціально-психологічного компоненту сексуальності обстежених; у ПП групи 2 - ураження генітальної, нейрогуморальної, нейрорегуляторної та психічної складових біологічного компоненту сексуального здоров'я чоловіків, що за рахунок парного характеру сексуальної функції, призводило до сексуальних порушень у їх дружин; у розлучених самотніх чоловіків групи 3 виявилися порушеними майже всі критерії сексуального здоров'я, проте, стрижневою виявилась поразка психологічного та біологічного компонентів, що обумовлювало їх неспроможність побудови стосунків із жінками.

Були виявлені різні за механізмом виникнення та клінічними проявами розлади сексуального здоров'я. У подружжів групи 1 базовим порушенням була первинна соціально-психологічна дезадаптація ПП, яка спричинила розвиток вторинних сексуальних порушень у чоловіків (p<0,05). У ПП групи 2 базовим порушенням стала сексуально-еротична дезадаптація внаслідок первинної сексуальної дисфункції у чоловіка (p<0,05). У самотніх чоловіків групи 3 базовим порушенням була психологічна дезадаптація, вони не були спроможні побудувати постійні гармонійні відносини з жінками, що призводило до виникнення вторинних сексуальних розладів (p<0,05). Враховуючи вищенаведене, можна стверджувати про наявність достовірних розбіжностей між встановленими у обстежених чоловіків особливостями виникнення та клінічними проявами сексуальних розладів, що наклало особливий вплив на подружні стосунки (p<0,05).

Клініко-психопатологічним дослідженням у переважної більшості обстежених чоловіків встановлена психопатологічна симптоматика невротичного рівню реагування. Високий рівень психотравматизації, обумовлений сексуальною дисфункцією, призводив до прориву індивідуального бар'єру психічної адаптації і генералізації невротичних порушень. Для чоловіків групи 1 притаманними виявились порушення адаптації з переважанням інших емоцій - у 12,7±3,3% чоловіків та соматоформні розлади -- у 10±3,0% осіб. Серед чоловіків групи 2 встановлена перевага іпохондричного розладу -- у 47,5±5,0% осіб, неврастенії -- у 32,8±4,7% та змішаної тривожно-депресивної реакції -- у 19,7±4,0% осіб. У чоловіків групи 3 діагностовані переважно нав'язливі думки або міркування («розумова жуйка») -- у 50,9±5,0% пацієнтів, інші уточнені тривожні розлади (синдром тривожного очікування сексуальної невдачі) -- у 36,4±4,8% хворих та специфічні ізольовані фобії (коїтофобії) -- у 12,7±3,3% чоловіків. Встановлено зв'язок між почастішанням у чоловіків невдалих спроб близькості, різким погіршенням подружніх відносин і виникненням на цьому тлі невротичних розладів. Виниклі невротичні порушення, у свою чергу, погіршували не тільки психічний стан пацієнтів, але й збільшували клінічні прояви статевих дисфункцій.

Проведене психодіагностичне дослідження дало змогу виявити у чоловіків із розладами сексуальності різного ґенезу ряд притаманних їм особливостей особистісної та міжособистісної сфери, які відрізнялись в залежності від виду дезадаптації (р<0,05). Встановлено кореляційний зв'язок між типом темпераменту та видом дезадаптації у обстежених чоловіків (rs=0,70 - 0,80). Так, у чоловіків з соціально-психологічною дезадаптацією встановлено екстравертований тип темпераменту, у одиноких чоловіків з психологічною дезадаптацією - інтровертований. Чоловікам з сексуально-еротичною дезадаптацією притаманні обидва типи, проте, інтровертований зустрічався у 2,5 рази частіше, ніж екстравертований. Крім того, виявлено, що у подружжів 1 та 2 груп мало місце несприятливе поєднання типів темпераментів партнерів, що було конфліктогенним фактором формування або посилення перебігу комунікаційних порушень.

Виділено три варіанти особистісного профілю в обстежених чоловіків. Перший варіант відмічався у чоловіків із соціально-психологічною дезадаптацією: підйоми на шкалах 3-й (істерії), 4-й (психопатії), 9-й (гіпоманії) і зниження на 5-й (мужності - жіночності) и 0-й (соціальної інтроверсії) шкалах.

Рис. 1. Усереднений особистісний профіль чоловіків групи 1.

Другий варіант особистісного профілю був характерним для чоловіків з сексуально-еротичною дезадаптацією: підйоми на шкалах невротичної тріади: 1-й (іпохондрії), 2-й (депресії) и 3-й (істерії), а також 6-й (ригідність), 0-й (соціальна інтровертованість) шкалах та зниження на 4-й шкалі (психопатії).

Рис. 2. Усереднений особистісний профіль чоловіків групи 2.

Третій варіант профілю особистості був притаманний одиноким чоловікам з психологічною дезадаптацією: підйоми профілю на шкалах 2-й (депресії), 5-й (мужності - жіночності), 7-й (психастенії), 0-й (соціальної інтроверсії) та зниження на 9-й (гіпоманії) шкалах.

Рис. 3. Усереднений особистісний профіль чоловіків групи 3.

Усереднений профіль обстежених жінок ні за одною шкалою не перевищував 65 Т-балів. За результатами тестування за СБДО ні в кого з них не були виявлені які-небудь риси, що могли б призвести до дезадаптивної поведінки.

У пацієнтів з первинною соціально-психологічною дезадаптацією, яка обумовила появу вторинних розладів реалізації сексуальності партнерів, мав місце перший варіант профілю особистості з акцентуацією збудливого та, частково, циклотимного, типу. Для них були характерні недостатнє стримування імпульсивності й агресивності, безцеремонна поведінка без правильної оцінки враження на оточуючих, в силу цього взаємини з близькими були нестійкими, часто конфліктними, в той же час, ці чоловіки були поблажливі до власних недоліків, у них були відсутні конформність і самоконтроль. Вони були схильні до домінування, незалежності, агресивності, нехтували прийнятими нормами поведінки (p<0,05). У чоловіків із первинними розладами сексуальної функції та сексуально-еротичною дезадаптацією подружжя, встановлений другий варіант особистісного профілю з педантичною, застрягаючою та тривожною акцентуацією. Для них були характерні внутрішня напруженість, соціальна невпевненість, підозрілість, ригідність, конформність, педантичність, нетовариські, замкнутість, а також образливість та упертість. Утруднення в соціальних контактах супроводжували пригніченість, знижений настрій і тривога про стан свого здоров'я (p<0,05). У неодружених чоловіків із психологічною дезадаптацією виявлений третій варіант особистісного профілю з тривожним (частково), дистимічним і емотивними типами акцентуацій. Для цих пацієнтів були характерні песимізм, замкнутість, сором'язливість, знижена самооцінка, невпевненість у собі, ранимість, незахищеність, вони часто відчували тривогу, страхи, сумніви і коливання при необхідності прийняти рішення. У них легко виникало почуття провини, недостатньою була оцінка власних можливостей, характерним - відчуття власної неповноцінності (p<0,05). У самотніх чоловіків групи 3 мав місце високий рівень фемінінності і низький маскулінності, тобто поведінка чоловіків відрізнялась фемінінністю. Чоловіки групи 1 виявили гіпермаскулінность. У чоловіків групи 2 показники і маскулінності, і фемінінності наближалися до середніх показників і практично не мали статистичних відмінностей.

Встановлені особливості міжособистісної взаємодії у чоловіків різних груп. Для чоловіків з соціально-психологічною дезадаптацією характерним виявилось превалювання владно-лідируючого та незалежно-домінуючого типів спілкування з оточуючими, екстрапунітивного типу реакції на фрустрацію, поведінкові тенденції незалежності, нетовариськості та прийняття боротьби, агресивного типу психологічного захисту у спілкуванні, емоційної холодності, егоцентризму та схильності до отримання екстремальних відчуттів (p<0,05). Чоловіки з сексуально-еротичною дезадаптацією були недовірливо-скептичними в спілкуванні, інтрапунітивними, із поведінковими тенденціями залежності, нетовариськості та уникнення боротьби, з середнім або низьким ступенем суб'єктивної самотності та стриманим прагненням до пошуку нових відчуттів (p<0,05). Для самотніх чоловіків із психологічною дезадаптацією виявилось притаманним домінування покірно-сором'язливого або залежно-слухняного типів спілкування, інтрапунітивності фрустраційних реакцій, тенденцій залежності, нетовариськості та уникнення боротьби, захисної стратегії уникання, високого ступеню суб'єктивного відчуття самотності та низького рівню необхідності в нових відчуттях (p<0,05).

Таким чином, наявність патологічних особливостей особистісної та міжособистісної сфери у чоловіків усіх груп, а також їх інконгруентність в подружніх парах, було провокаційним фактором щодо виникнення конфліктів в міжособистісних відносинах та формування порушення міжособистісної подружньої комунікації на тлі соціально-психологічної дезадаптації у подружжів групи 1, або негативним чинником, посилюючим наявну сексуально-еротичну дезадаптацію та розвиток порушення сексуальної комунікації серед подружжів групи 2, або підґрунтям психологічної дезадаптації з утрудненнями у спілкуванні, на тлі якої ставало можливим виникнення порушення гендерної комунікації з представницями протилежної статі у чоловіків групи 3.

Шляхом аналізу та узагальнення отриманих даних, ідентифіковані соціальний, біологічний, психологічний та соціально-психологічний рівні ураження в розвитку дезадаптаційних порушень та диференційовані типи порушення взаємодії у чоловіків з сексуальними розладами різного ґенезу (рис. 4).

Рис. 4. Рівні ураження та типи порушення взаємодії у чоловіків з сексуальними розладами різного ґенезу

У четвертому розділі «Система психологічної корекції сексуальних розладів різного ґенезу у чоловіків» наведені загальні та диференційовані завдання, мішені, структура і зміст розробленої системи психокорекції та приведені дані щодо ефективності її впровадження.

На основі узагальнення встановлених особливостей чоловіків з сексуальними розладами, нами сформульовані загальні завдання психологічної корекції чоловіків із розладами сексуальності різного ґенезу (рис. 5). Крім того, в залежності від ґенезу сексуального розладу у чоловіків, нами диференційовані окремі задачі психологічної корекції для чоловіків з різними типами порушення взаємодії: міжособистісної подружньої (група 1), сексуальної (група 2) та гендерної (група 3) комунікації.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5. Загальні завдання психологічної корекції сексуальних розладів у чоловіків.

Відповідно до спрямованості психокорекційних дій, нами виділені диференційовані мішені психокорекційного впливу (рис. 6).

Рис. 6. Диференційовані мішені психологічної корекції сексуальних розладів в залежності від їх ґенезу у чоловіків

На основі аналізу і узагальнення отриманих даних, з урахуванням визначених диференційованих завдань та мішенів психокорекційного впливу, нами запропонована система психологічної корекції чоловіків із сексуальними розладами різного ґенезу, що базується на принципах комплексності, диференційованості, послідовності і етапності психотерапевтичних дій. Вона відповіє структурі міжособистісної взаємодії і складається з чотирьох компонентів (когнітивного, афективного, поведінкового і мотиваційного) та 5-х етапів (рис. 7).

В залежності від ґенезу розладу сексуальності у чоловіків та поставлених завдань, нами визначений зміст системи психологічної корекції. Основними психокорекційними впливами були когнітивно орієнтована, когнітивно-біхевіоральна та групова терапія, а також різнобічні тренінги (комунікаційний, сексуально-еротичний, рольовий психосексуальний та ін.). Перший та другий етапи проводилися для усіх обстежених за єдиним алгоритмом без урахування специфіки ґенезу сексуального розладу. На етапі усунення невротичної симптоматики і первинної нормалізації сексуальної функції психокорекція становила складову комплексного лікування та виконувала роль психологічного супроводу основного лікування. На останньому етапі психокорекція проводилася диференційовано для кожної групи обстежених. В роботі з ПП групи 1 використовувалися техніки сімейної і подружньої терапії (незакінчені речення А. В. Чернікова, повноцінне слухання В. Сатір, три позитивних відповіді В. Сатір, інсценування С. Мінухіна, дебріфінг та ін.), техніки біхевіоральної терапії (конструктивна сварка за С. Кратохвілом, 7 основних правил за А. Лазарусом, потрійне збільшення А. Лазаруса та ін.), прийоми когнітивно орієнтованої терапії та комунікативний тренінг. При роботі з подружжями групи 2 застосовувались прийоми когнітивно орієнтованої терапії (послідовна корекція когнітивних помилок, спростування ірраціональних переконань, бібліо- і сінематерапія та ін.), техніки біхевіоральної терапії (планування і реалізація оптимальних варіантів сексуальної взаємодії), секс-терапія (за У. Мастерс і В. Джонсон, за X. Каплан, за В. В. Кришталем) та сексуально-еротичний тренінг. Психокорекційна робота з самотніми чоловіками групи 3 спочатку містила когнітивно орієнтовані впливи, потім - групову та елементи сугестивної терапії, після цього - когнітивно-біхевіоральну та персоналістичну терапію, рольовий психосексуальний, комунікаційний, а на наприкінці, за умови появи партнерки, - сексуально-еротичний тренінг.