Психологічні особливості підготовки молодих жінок до майбутнього материнства

Психологічна підготовка молодої жінки до майбутнього материнства - це спеціально організований, особистісно орієнтований процес, спрямований на розвиток ціннісно-мотиваційного, інформаційно-пізнавального, комунікативного, емпатійного та афективно-регулятивного компонентів готовності, наслідком якого є прийняття жінкою соціальної і психологічної ролі та функцій матері, формування специфічних операційних навичок, психологічної культури сімейного спілкування. Особливості психологічної підготовки жінки до народження та виховання дитини полягають у необхідності врахування всіх компонентів психологічної готовності жінки до материнства, а також віку майбутньої матері.

На основі теоретичного аналізу літератури встановлено, що поняття «молода матір» у психологічній літературі є широким та змінним, і пов'язується з віковою акселерацією та відмінністю психофізіологічних процесів чоловіків і жінок. Наймолодшими матерями стають дівчата 15-16 років, які вже є жінками та фактично несуть відповідальність за свої дії. Вища вікова межа молодої жінки окреслена 35-річчям, оскільки на сьогодні 35-річна жінка вважається досить молодою і водночас, саме на цьому віковому етапі відбувається важлива зміна особистісних мотивів людини. Показано, що вікові особливості молодої жінки можуть суттєво позначитися на рівні її психологічної готовності до майбутнього материнства.

У другому розділі - «Емпіричне дослідження психологічних особливостей готовності молодих жінок до майбутнього материнства» - сформульовано принципові положення та методика вивчення особливостей психологічної готовності молодих жінок до майбутнього материнства; подано психодіагностичний інструментарій, спрямований на вивчення компонентів готовності; результати дослідження психологічної готовності до материнства у жінок віком від 15 до 35 років; здійснено аналіз та інтерпретацію результатів констатувального експерименту.

Вивчення особливостей готовності молодої жінки до материнства на основі психологічної діагностики здійснювалося з урахуванням етичних принципів, принципу розвитку психіки, принципу різнобічного пізнання особистості, принципу тісного зв'язку становлення особистості з умовами формування, із навколишнім середовищем. Згідно з розробленою психологічною структурою готовності жінки до материнства визначено психологічні критерії та рівні розвитку ціннісно-мотиваційного, інформаційно-пізнавального, комунікативного, емпатійного та афективно-регулятивного компонентів, які покладено в основу комплектування психодіагностичного інструментарію (табл. 1).

До комплексу психодіагностичного інструментарію включено методику виявлення комунікативних і організаторських здібностей («КОЗ-2») В. В. Синявського та Б. О. Федоришина, методику діагностики рівня емпатійних здатностей В. В. Бойко, опитувальники «Шкала самооцінюванн рівня тривожності» (Ч. Д. Спілбергера) та «Шкала депресії», адаптований Т. І. Балашовою, а також авторську анкету, за допомогою якої вивчалися особисті дані та досліджувалися особливості розвитку ціннісно-мотиваційного компоненту готовності жінок до майбутнього материнства.

Таблиця 1

Психологічні критерії діагностики компонентів готовності жінки до майбутнього материнства

Пілотажним дослідженням було охоплено 1049 жінок віком від 15 до 35 років, які проживали у 4 містах України. На цьому етапі за допомогою анкетування та на основі співбесід, що проводилися анонімно в освітніх закладах, у групах жінок, які перебували на обліку в медичній консультації, в пологовому будинку, досліджувалися біографічні дані та особливості розвитку ціннісно-мотиваційного компоненту готовності жінок до майбутнього материнства.

Констатовано, що ціннісно-мотиваційний компонент готовності до майбутнього материнства найбільш розвинений у жінок 26-35 років, і трохи менше - у жінок 18-25 років. Найменш розвиненим ціннісно-мотиваційний компонент є у групі жінок віком 15-17 років. Виявлені результати свідчать про те, що цінність дитини та материнства краще усвідомлюється жінками в більш пізньому віці, оскільки зрілі жінки розцінюють таку можливість «як останню». Серед провідних мотивів, що спонукають жінок до материнства (перші чотири рангові місця), виявлено такі: бажання мати дитину, отримувати радість у спілкуванні з нею, любов до дітей, бажання створити повноцінну міцну сім'ю.

Вивчення мотивів можливої відмови від дитини у пологовому будинку показало, що найвагомішими є матеріальні проблеми, відсутність батька у дитини, проблеми соціального характеру, молодість тощо. Для молодих жінок 15-17 років характерними є прагнення до незалежності, низька мотивація народження та виховання дитини, схильність до шкідливих звичок, недовіра до дорослих. Вагітність у цей час у більшості з них сприймається як небажана, оскільки молода людина не має необхідної самостійності, не визначилася в життєвих пріоритетах тощо. Особливості підготовки молодої матері на цьому етапі мають бути пов'язані з її провідною діяльністю - навчанням. Процес підготовки до материнства жінок цієї вікової категорії має сприяти усвідомленню цінності дитини, формуванню стійкої мотивації до її народження, важливості материнсько-дитячих зв'язків, ознайомлення жінок з власними віковими та фізіологічними особливостями, сутністю материнства як жіночої ролі тощо.

Для групи молодих жінок 18-25 років характерними є активізація саморозвитку, свідомого самовдосконалення особистості. Особливої ваги для молодої жінки даного віку набувають дружба та інтимні стосунки. У цей час вагітність може виступати засобом самоствердження, підтвердження своєї дорослості. Зважаючи на вікові особливості та провідну діяльність (навчально-професійну), підготовка до материнства має забезпечувати активізацію саморозвитку як складової успішного материнства, ознайомлення жінки з власними віковими та психофізіологічними особливостями, природою емоційної сфери та методів її гармонізації, специфікою стосунків з дитиною, організації її життєдіяльності та встановлення гармонійних взаємин у сім'ї тощо.

Жінки вікової категорії 26-35 років більшою мірою усвідомлюють свою дорослість, мають, у більшості, стабільні шлюбні стосунки та професійну діяльність. Можливість народження дитини для них є особливо цінною, оскільки фізичне здоров'я надалі може бути не таким задовільним. Дитина в даному разі розглядається як один з найважливіших сенсів життя. З урахуванням наявності життєвого досвіду психологічна підготовка до материнства жінок цієї вікової категорії має спиратися на оволодіння прийомами та навичками взаємодії з дитиною, розуміння вікових потреб, специфіки її виховання тощо.

Після проведення пілотажного дослідження, аналізу та узагальнення отриманих даних для участі в констатувальному експерименті було виокремлено 302 вагітні матері, з числа тих, хто перебував на обліку в жіночій консультації та знаходився в пологовому будинку. До вікової групи 15-17-річних жінок увійшли 89 осіб; до групи 18-25-річних - 107 осіб; до групи 26-35 років - 106 жінок.

Результати констатувального експерименту дозволили встановити, що інформаційно-пізнавальний компонент психологічної готовності жінок до материнства відзначається переважно низьким та середнім рівнями розвитку, що свідчить про недостатню активність у пошуку інформації про народження та виховання дитини, збагаченні сучасними знаннями з питань материнства через літературу та Інтернет. Такі молоді жінки мали недостатні знання у контексті зазначеної проблеми, у більшості не відвідували тематичні заняття, тренінги, семінари та лекції, присвячені народженню та вихованню дитини.

Щодо комунікативного компоненту психологічної готовності, встановлено середній рівень розвитку комунікативних здібностей у молодих жінок усіх вікових груп. Отримані дані свідчать про те, що успішність комунікації не має прямої залежності від віку респондентів. Спілкування з жінками показало, що в молоді роки прагнення до комунікації, знайомств, встановлення відносин є природною потребою майбутніх матерів. У старшому віці спілкування стає більш виваженим, цілеспрямованим. Низький рівень розвитку організаційних здібностей виявлено у вікових групах 15-17 років та 18-25 років. Молоді жінки переважно не мають уявлення про необхідність дотримання певного режиму діяльності, відпочинку як для себе під час вагітності, так і для дитини після її народження. Середній рівень організаційних здібностей виявлено у віковій групі 26-35 років, що пов'язано з набуттям певного життєвого досвіду самоорганізації, необхідністю підвищення професійної майстерності під час роботи з людьми, досвідом виховання дітей.

Розвиток емпатійного компоненту психологічної готовності жінок до материнства в різних вікових групах є нерівномірним. Низький рівень емпатії виявлено у віковій групі жінок 15-17 років, що свідчить про неготовність до розуміння та «відчування» потреб власної дитини. Жінки не усвідомлюють себе достатньо дорослими для повноцінного піклування про когось, перебувають у психологічній залежності від батьків. Середній рівень емпатії, виявлений у жінок вікових груп 18-25 та 26-35 років, не є сприятливим для прийняття й ефективного виконання материнських обов'язків і пов'язаний з низьким розвитком раціонального каналу емпатії та здатності до ідентифікації.

За результатами діагностики афективно-регулятивного компоненту готовності жінок до материнства найвищий рівень тривожності притаманний жінкам 18-26 років. Вони вже усвідомлюють відповідальність за дитину, але в більшості не визначилися у соціальному житті (не мають роботи, не обрали остаточно професію, не одружені, не мають підтримки батьків, окремого житла тощо). У жінок вікових груп 15-17 та 26-35 років виявлено середній рівень тривожності.

Найбільша схильність до депресії виявлена у молодих жінок вікової групи 18-26 років і зумовлена ціннісною невизначеністю, недостатньою сформованістю світогляду, відсутністю життєвих цілей. Поява дитини нерідко сприймається як загроза кар'єрі, соціальному зростанню тощо. При цьому результати спостереження за особливостями поведінки майбутніх матерів засвідчили переважно низький та середній рівні здатності до саморегуляції психічних станів і почуттів до майбутньої дитини.

У цілому констатовано, що рівень розвитку компонентів психологічної готовності жінок до материнства є незадовільним. Високий рівень розвитку виявлено лише в організаторських здібностях у групі жінок 26-35 років. Особливо низькою є підготовленість до материнства наймолодших жінок, що свідчить про необхідність їх посиленої психологічної підтримки та супроводу. Посиленої уваги потребує також корекція тривожності та депресії у жінок віком 18-25 років.

Аналіз результатів спостереження за вагітними жінками у пологовому будинку та їх опитування дозволили розподілити їх за типовою психологічною реакцією на майбутні пологи на 4 групи та обґрунтувати типологію жінок за цією ознакою. До групи першого типу (31% досліджуваних) віднесено жінок, які бояться процесу народження дитини, ставляться до лікаря, медичної сестри мов до своєї мами, яка може захистити та підтримати. Специфіка їх стану зумовлює приділення особливої уваги розвитку афективно-регулятивного компоненту готовності до материнства. Лише після заспокоєння, відчуваючи підтримку психолога та оточуючих, такі жінки здатні до усвідомлення цінності дитини, сприйняття інформації тощо. До групи другого типу (19% досліджуваних) віднесено жінок, у яких попередня вагітність закінчилася невдачею (перервана вагітність, аборт). Для них найважчим є дородовий період, оскільки у цей час до них повертаються старі спогади, виникають травмуючи асоціації тощо. З такими жінками легко працювати медичному персоналу безпосередньо в процесі пологів, оскільки негативні асоціації на цей час вже не діють на жінку, і вона може зосередитися на новому досвіді. Для цієї категорії молодих жінок першочерговим є розвиток інформаційно-пізнавального та афективно-регулятивного компонентів готовності до материнства. До групи третього типу (18% досліджуваних) віднесено жінок з недостатньо розвиненою відповідальністю, які завагітніли «випадково» і ставляться до народження дитини як до неминучої необхідності («у сім'ї має бути дитина»). Таких жінок, як правило, не цікавлять психологічні знання щодо виховання дитини, вони не прагнуть до активного спілкування з іншими вагітними та медичним персоналом, не проявляють емпатії та не висловлюють власних почуттів. Для них винятково необхідним є розвиток ціннісно-мотиваційного компоненту готовності до материнства. До групи четвертого типу (32% досліджуваних) віднесено жінок, які вже мають досвід народження дитини, переважно усвідомлюють цінність дитини та материнства, мають сформовану мотивацію, прагнуть до збільшення психологічних знань про материнство і виховання дітей. Саме ці жінки активно спілкуються з медичним персоналом та іншими вагітними, мають потребу в передачі власного досвіду.

За результатами анкетування, спостереження та співбесід було встановлено, що переважна кількість жінок четвертого типу, з оптимальною реакцією на пологи, (68%) мали вік 26-35 років; 0,2% жінок - вік 15-17 років та 31,8% - вік 18-25 років. Натомість, більшість жінок третього типу (76%) має вік 15-17 років. Отже, результати констатувального експерименту свідчать про необхідність психологічної підготовки молодих жінок, спрямованої на формування їхньої психологічної готовності до народження та виховання дитини.

У третьому розділі - «Психологічні особливості формування готовності молодих жінок до майбутнього материнства» - здійснено розробку та експериментальну апробацію диференційованої програми психологічної підготовки молодих жінок до материнства, спрямованої на формування психологічної готовності майбутніх матерів до народження та виховання дитини; узагальнено отримані експериментальні дані; обґрунтовано методичні рекомендації психологам, педагогам і медичним працівникам щодо особливостей підготовки молодих жінок до народження та виховання дитини.

Експериментальна апробація диференційованої програми психологічної підготовки молодих жінок до майбутнього материнства базувалася на припущенні, що процес підготовки молодої жінки до народження й виховання дитини набуває ефективності, якщо здійснюється диференційовано з урахуванням вікових особливостей жінки та на основі психологічної структури готовності до материнства. Розвиток компонентів психологічної готовності жінки до материнства доцільно розглядати як процес здійснення психологічної допомоги майбутній матері, що може реалізовуватися через психопрофілактику, психологічне консультування, психокорекцію, психотерапію та активне соціально-психологічне навчання. Зокрема, розвиток ціннісно-мотиваційного компоненту передбачає зміни у ціннісно-смисловій сфері майбутньої матері, пов'язані з усвідомленням цінності дитини, важливості ролі матері, зростанням прагнення жінки до народження дитини.

Розвиток інформаційно-пізнавального компоненту передбачає оволодіння жінкою цілісною системою знань, необхідних у процесі підготовки до народження та виховання дитини, що стосуються, передусім: особливостей перебігу вагітності, можливих психологічних криз, засобів їх передбачення та запобігання, психологічних потреб у міжособистісному спілкуванні, специфіки психологічних потреб розвитку дитини на різних вікових етапах.

Розвиток емпатійного компоненту зумовлює здатність до розуміння почуттів дитини, передбачення її афективних реакцій, співпереживання та співчуття матері. Особливо важливою для материнства є висока розвиненість емоційної, когнітивної та предикативної емпатії, яка проявляється через розуміння та передбачення почуттів, станів і поведінки дитини.

Розвиток афективно-регулятивного компоненту передбачає ефективну саморегуляцію особистості, яка забезпечить необхідні психологічні умови для дитини в період вагітності, під час та після народження. Сприятливими для дитини є позитивні емоції матері: радість, натхнення, піднесеність, оптимізм, почуття впевненості. Оволодіння майбутньою матір'ю навичками саморегуляції допомагає розвитку стресостійкості, подоланню негативних емоційних реакцій, таких, як песимізм, тривожність, розгубленість, депресивні настрої тощо.

Розробка диференційованої програми психологічної підготовки молодої жінки до майбутнього материнства здійснювалася з урахуванням виявлених вікових особливостей розвитку психологічної готовності молодих жінок до народження та виховання дитини. Програма містить блок загальнотеоретичної підготовки та блок диференційованої за віковими характеристиками жінок психологічної підготовки (рис. 2). Загальнотеоретична підготовка передбачає оволодіння знаннями про жіночий організм, фізіологічні та психологічні особливості вагітності, народження і виховання дитини, сучасні методи проведення пологів, усвідомлення психофізіологічних можливостей організму та наслідків вагітності.

Рис. 2. Диференційована програма психологічної підготовки молодої жінки до майбутнього материнства

Диференційована психологічна підготовка передбачала надання майбутнім матерям знань та розвиток особистісних якостей залежно від їх вікових особливостей. Для розвитку компонентів психологічної готовності до материнства (ціннісно-мотиваційного, інформаційно-пізнавального, комунікативного, емпатійного та афективно-регулятивного) до складу диференційованої програми включено психологічний спецкурс для жінок різних вікових груп загальним обсягом 25 годин, індивідуальне психологічне консультування молодих жінок, психологічну роботу з сім'єю вагітної, проведення психологічного тренінгу з різновіковими групами жінок, організацію міжособистісного спілкування та психологічну просвіту майбутніх матерів. Оскільки розроблена диференційована програма ґрунтується на психологічних, вікових, педагогічних та медичних аспектах, її впровадження повинен здійснювати медичний психолог, який має відповідну підготовку.

У формувальному експерименті брало участь 132 жінки. За отриманими результатами середній рівень розвитку ціннісно-мотиваційного компоненту готовності молодих жінок до майбутнього материнства у групі 15-17 річних жінок зріс на 15 балів; у групі жінок 18-25 років - на 9 балів; у групі жінок 26-35 років - на 11 балів, що свідчить про статистично значущі відмінності (при p?0,05). Середній рівень розвитку інформаційно-пізнавального компоненту у групі 15-17 річних жінок зріс на 19 балів; у групі жінок 18-25 років - на 16 балів; у групі жінок 26-35 років - на 15 балів. Середній рівень розвитку комунікативних здібностей у групі 15-17 річних жінок зріс на 3 бали; у групі жінок 18-25 років зріс на 4 бали; у групі жінок 26-35 років збільшився на 3 бали. Середній рівень розвитку організаторських здібностей у групі 15-17 річних жінок зріс на 5 балів; у групі жінок 18-25 років - на 7 балів; у групі жінок 26-35 років - на 2 бали.

Середній рівень розвитку емпатійних здібностей у групі 15-17 річних жінок зріс на 6 балів; у групі жінок18-25 років - на 7 балів; у групі жінок 26-35 років - на 5 балів (при p?0,05).

Дослідження розвитку каналів емпатії (раціонального, емоційного, інтуїтивного), а також установок, які сприяють емпатії, проникаючої здатності та ідентифікації в емпатії дозволило встановити, що в усіх групах майбутніх матерів найвищого рівня досягли показники раціонального каналу емпатії. Отже, достатньо високий рівень емоційності, що спостерігався на етапі констатувального експерименту, врівноважено розвитком необхідних знань, спрямованістю уваги, сприйняття та мислення на проблеми дитини, її поведінку.

На другому місці виявилися показники розвитку емоційного каналу. Третє місце посіли результати розвитку установок, що сприяють емпатії та здатності до проникнення. Четверте місце посіли результати розвитку інтуїтивного каналу. На останньому місці опинилися результати ідентифікації в емпатії.

Середній рівень тривожності у групі 15-17 річних жінок зменшився на 6 балів; у групі 18-25 років - на 8 балів (із середнього до низького); у групі жінок 26-35 років - на 6 балів. Середній рівень депресії у групі 15-17 річних жінок зменшився на 9 балів, тобто змінився з середнього на низький; у групі жінок 18-25 років - на 20 балів, (з високого до середнього); у групі жінок 26-35 років - на 15 балів (що відповідає середньому рівню). Загалом в жодної вікової групи не виявлено високого рівня депресії.

Узагальнені результати розвитку готовності жінки до майбутнього материнства до та після проведення формувального експерименту подані в таблиці 2.

Таблиця 2

Показники готовності жінок експериментальної групи до майбутнього материнства до та після формувального експерименту

У цілому розрахунки статистичної значущості динаміки розвитку компонентів готовності молодих жінок до майбутнього материнства до та після формувального експерименту, здійснені з використанням t-критерію Стьюдента для парних вибірок та статистичного критерію ц^* Фішера, засвідчили наявність статистично значущих відмінностей. У контрольних групах жінок підвищення рівня розвитку компонентів готовності до майбутнього материнства не виявлено, однак, за відсутності необхідної психологічної підготовки зросли показники тривожності та депресії. Отже, аналіз, статистична обробка та узагальнення результатів експериментального дослідження підтвердили ефективність розробленої програми психологічної підготовки молодої жінки до материнства.

Реалізація програми на практиці висуває специфічні вимоги до особистості та професіоналізму практичного психолога, які були враховані під час розробки методичних рекомендацій за результатами проведеного дослідження. Методичні рекомендації призначені психологам, педагогам і медичним працівникам, містять психологічні поради щодо особливостей підготовки молодих жінок до народження та виховання дитини, ефективних форм і методів психологічної допомоги жінці під час вагітності та пологів. При цьому зазначається, що окрім загальних психологічних знань і вмінь психолог має володіти знаннями про особливості психічного стану жінки в період вагітності, пологів і післяпологовий період, вміннями та навичками надання оперативної психологічної допомоги у процесі підготовки жінки до народження дитини.

ВИСНОВКИ

Аналіз і узагальнення теоретико-методологічних засад та експериментальних результатів дослідження зазначеної проблеми дають підстави для таких висновків:

1. Основні напрями дослідження проблеми материнства розглядаються науковцями в контексті медико-психологічного, психотерапевтичного, психоаналітичного, культурно-історичного, онтогенетичного, особистісно орієнтованого, психолого-педагогічного підходів. Встановлено, що поняття «молода матір» у психологічній літературі є широким та змінним, і пов'язується з віковою акселерацією та відмінністю психофізіологічних процесів чоловіків і жінок. До провідних психологічних факторів, які впливають на готовність молодої жінки до народження та виховання дитини, можна віднести: когнітивно-операційні, що зумовлюють володіння певними знаннями щодо особливостей перебігу вагітності і пологів; мотиваційні, що об'єднують спонукальні якості та ціннісні установки майбутньої матері; соціально-психологічні, що зумовлюють рівень зрілості комунікативної сфери особистості; психофізіологічні, що забезпечують готовність до саморегуляції відповідних систем організму; сприятливі умови перебігу вагітності.