Психолого-педагогічні умови розвитку соціального інтелекту у студентів, схильних до адиктивної поведінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ

УДК 159.925:159.9.019.4+364.27

Психолого-педагогічні умови розвитку соціального інтелекту у студентів, схильних до адиктивної поведінки

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Сасько Оксана Олексіївна

Харків 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Хомуленко Тамара Борисівна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С. Сковороди,

завідувач кафедри практичної психології

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Бочелюк Віталій Йосипович,

Класичний приватний університет (м. Запоріжжя),

завідувач кафедри практичної психології

кандидат психологічних наук, доцент

Олефір Валерій Олександрович,

Національний університет цивільного захисту

України (м. Харків),

доцент кафедри прикладної психології

Захист відбудеться «18» грудня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.08 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В.

Автореферат розісланий «17» «грудня» 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.І. Меднікова

інтелект соціальний студент

АНОТАЦІЯ

Сасько О.О. Психолого-педагогічні умови розвитку соціального інтелекту у студентів, схильних до адиктивної поведінки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. - Харків, 2010.

Дисертацію присвячено вивченню психолого-педагогічних умов розвитку соціального інтелекту студентів із схильністю до різних видів узалежнення.

Робота містить теоретичне обґрунтування, методичні засади та результати емпіричного дослідження, в ході якого було визначено, що соціально-інтелектуальні особливості особистості студентів пов'язані із схильністю до адиктивної поведінки. У роботи визначений характер взаємозв'язку між рівнем розвитку соціального інтелекту, його особливостями та вираженістю схильності до алкогольної й наркотичної залежності, встановлено особливості взаємозв'язків між різними видами узалежненої поведінки. Визначені зв'язки між невротичними потребами, ранніми дитячими рішеннями та схильністю до узалежнення різних видів з урахуванням статевих відмінностей.

Розроблена розвивально-корекційна програма для студентів з розвитку соціального інтелекту та корекції схильності до узалежнення, ефективність якої експериментально підтверджена.

Ключові слова: соціальний інтелект, схильність до адиктивної поведінки, студентський вік, розвивально-корекційна програма.

АННОТАЦИЯ

Сасько О.А. Психолого-педагогические условия развития социального интеллекта у студентов, склонных к аддиктивному поведению. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды. - Харьков, 2010.

Диссертация посвящена изучению психолого-педагогических условий развития социального интеллекта студентов со склонностью к различным видам зависимостей.

В работе охарактеризована социальная ситуация развития студентов современного высшего учебного заведения. Отмечается, что повышенные требования, которые предъявляются к социально-интеллектуальным качествам студента, не всегда соответствуют реальному уровню их развития. Данное противоречие, с одной стороны, может обуславливать активизацию развития социального интеллекта, с другой, привести к нарушениям адаптации и формированию разных видов аддикций. Успешность решения данного противоречия во многом зависит от тех предпосылок развития социального интеллекта, которые сложились на предыдущих этапах онтогенеза.

Анализ психологической литературы показал, что на сегодняшний день недостаточно исследованными остаются психологические факторы, которые в будущем могут вызвать возникновение тех или иных аддикций или склонностей к ним. Под склонностью подразумевается такой психологический статус, когда личность еще не стала аддиктивной, но может стать таковой в сравнении с другими, для кого такая опасность маловероятна.

К психологическим факторам возникновения склонности к зависимостям можно отнести, прежде всего, те социально-интеллектуальные качества, которые вызывают торможение в становлении психологической зрелости личности. Сами эти качества, в свою очередь, формируются под влиянием глубинно-психологических механизмов, в качестве которых могут выступать невротические потребности и ранние детские решения.

В ходе исследования выявлена обратная связь между уровнем социального интеллекта и такими вариантами склонности к зависимости, как алкогольная и наркотическая. Кроме того, у студентов, которым присуща склонность к алкогольной зависимости, выявлены такие особенности социального интеллекта как сложности в интерпретации вербальных реакций в контексте ситуации. Студентам, предрасположенным к наркотической зависимости, присущи низкий уровень развития способности к логическому обобщению и определению общих существенных признаков в разных невербальных реакциях человека, затруднения в понимании логики развития ситуации взаимодействия.

Исходя из того, что разные виды зависимости предполагают разные нагрузки на социально-интеллектуальные качества, была исследована взаимосвязь алкогольной и наркотической зависимости с другими видами зависимого поведения. В результате выявлена положительная связь между склонностью к алкогольной зависимости и склонностью к зависимости от игры и отрицательная связь между склонностью к наркотической зависимости и склонностью к зависимости от любви и секса у женщин. Также была установлена прямая корреляционная связь между алкогольной зависимостью и зависимостью от пищи, наркотической зависимостью и зависимостями от компьютерных игр и от приобретения товаров у мужчин. Таким образом, были выявлены гендерные отличия в связях между разными видами склонности к аддиктивному поведению.

Поскольку невротические потребности выделены в качестве одной из предпосылок становления социального интеллекта, в исследовании был определен характер взаимосвязи между видом склонности к зависимости и невротическими потребностями личности студентов обоего пола. Были определены гендерные отличия в характере связей между разными видами зависимостей и невротическими потребностями личности.

Исходя из того, что ранние детские решения обусловливают специфику социально-интеллектуального развития личности и ее отношений с окружением, в исследовании был осуществлен анализ взаимосвязи особенностей склонности к зависимому поведению и содержания ранних детских решений, в ходе которого также были выявлены отличия по гендерным признаком.

В результате применения развивающе-коррекционной программы определено, что психологическое сопровождение по коррекции и предотвращению возникновения склонности к зависимостям и содействию развитию социального интеллекта должны отвечать таким требованиям: развивающе-коррекционная программа должна содержать мотивационный, личностный, межличностный, информационный и инструментальный модули; направленность модулей предусматривает создание у студентов положительной мотивации к участию в программе, развитие социально-интеллектуальных и личностных качеств, которые содействуют предотвращению возникновения склонности к аддикции, психологическую коррекцию личностных, социально-интеллектуальных качеств и деструктивных коммуникативных стратегий, которые обусловливают склонность к зависимости.

Эффективность предложенной развивающе-коррекционной программы по развитию социального интеллекта и коррекции склонности к зависимостям подтверждена в ходе контрольного исследования, которое позволило определить рост уровня социального интеллекта студентов и снижение выраженности склонности к алкогольной зависимости.

Ключевые слова: социальный интеллект, склонность к зависимому поведению, студенческий возраст, развивающая программа.

SUMMARY

Sasko O.O. Psychological particular qualities of social intellegence's development of the students with the tendency of addictive behavior. - Manuscript.

Dissertation for Candidate's Degree in Psychologycal Sciencts by the speciality 19.00.07 - Pedagogical and Age Psychology. - Kharkov National Pedagogical University by G.S. Skovoroda. - Kharkiv, 2010.

The dissertation is consecrated to the studying of century features and psychologo- pedagogical conditions of social intellegence's development of students with the tendency of addictive behavior. The work contains the theoretic foundations, methodical concepts and the results of empirical analysis of certain problem. Author determines the concept of “tendency of addictive behavior”. During the work the scientific conceptions about the influence of social intellegence's development of student's with the tendency of addictive behavior were discovered and extended. The relations of the social intellegence's features with the tendency of addictive behavior were shown. The interconnection of neurotic needs and tendencies of addictive behavior were obtained. The program of development of social intellegence of students determines the conditions of correction of addictive dispositions.

Key words: social intellegence, tendency of addictive behavior, the student's age, developmental program.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з важливих проблем, з якими стикається сучасне суспільство, є збільшення кількості людей з різними видами узалежнення. Але при дослідженні психолого-педагогічних чинників виникнення схильності до узалежнення науковці недостатню увагу приділяють соціально-інтелектуальним якостям особистості. Аналіз вікових особливостей розвитку соціального інтелекту, характеру впливу соціально-інтелектуальних якостей на формування особистості, схильної до адиктивної поведінки, розробка системи психолого-педагогічних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку соціального інтелекту, на профілактику та корекцію схильності до адиктивної поведінки у студентів, є одним з важливих та актуальних завдань вікової та педагогічної психології.

Соціальний інтелект у закордонній психології розглядається як інтелектуальна здатність, що визначає успішність спілкування та соціальної адаптації (Г. Айзенк, Дж. Гілфорд, Н. Кэнтор, Г. Олпорт), забезпечує успішну взаємодію між людьми (Р. Стернберг) і має основну функцію прогнозування поведінки (Е. Торндайк), як група ментальних здібностей, пов'язаних з обробкою соціальної інформації (М. Тисак, М. Форд). Вітчизняні автори визначають соціальний інтелект як здатність розуміти самого себе та інших (Ю.М. Ємельянов), практичний розум (Л.І. Уманський, М.О. Холодна). Структура соціального інтелекту розглядається у дослідженнях В.М. Куніциної, Д.В. Ушакова, А.Л. Южанінової.

Формування різних видів узалежнення пов'язують із ригідністю (Ф.Б. Березін, Г.В. Залевський, В.Д. Менделевич), авторитарністю (Дж. Крамер, Д. Олстед), інфантильністю особистості (В.Є. Житловський, О. Кернберг, О.В. Логунова, В.Д. Менделевич, Е. Фромм, К. Хорні, К.-Г. Юнг). Отже, виникнення узалежнення пов'язують із прагненням максимально підкорити своєму впливові партнерів по взаємодії і спілкуванню або відійти від реальності, яка сповнена обов'язків та відповідальності.

У зв'язку з вищезазначеним можна припустити, що між схильністю до узалежнення різної спрямованості та особливостями соціального інтелекту існує певний зв'язок.

Успішність входження вчорашнього школяра до соціально-психологічного простору ВНЗ, який характеризується певною специфікою взаємодії, спілкування студентів між собою та з викладачами, обумовлена, насамперед, особливостями та рівнем розвитку його соціального інтелекту. Але рівень розвитку соціально-інтелектуальних якостей особистості студентів не завжди відповідає тим вимогам, які до нього висуваються, що й обумовлює необхідність пошуку шляхів оптимізації умов розвитку соціального інтелекту саме у період студентства.

Актуальність проблеми, її недостатня розробленість у педагогічній та віковій психології, об'єктивні суспільні потреби у соціально компетентних молодих фахівцях й зумовили вибір теми даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось в рамках комплексної науково-дослідної теми кафедр психології, педагогіки та практичної психології Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Розвиток новітніх педагогічних технологій навчання та виховання цілісної творчої особистості» (номер державної реєстрації 0103U000499), що координується Міністерством освіти і науки України. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 1 від 23.02.2007 року) та рішенням Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 30.09.2008 року).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - визначити специфіку та шляхи формування соціального інтелекту у студентів зі схильністю до узалежнення різної спрямованості.

Завдання дослідження:

Визначити теоретичні засади аналізу особливостей соціального інтелекту в юнацькому віці.

Узагальнити результати досліджень соціально-психологічних та психолого-педагогічних особливостей осіб, схильних до узалежнення.

Визначити особливості соціального інтелекту студентів зі схильністю до різних видів узалежнення.

Визначити зв'язки між різними видами узалежнення у студентів різної статі.

Виявити особливості взаємозв'язку між невротичними потребами та схильністю до узалежнення у студентів різної статі.

Проаналізувати зв'язки між ранніми дитячими рішеннями та схильністю до узалежнення у студентів різної статі.

Розробити розвивально-корекційну програму для студентів, спрямовану на запобігання виникненню узалежнення, яка ґрунтується на соціально-інтелектуальних якостях, та експериментально перевірити її ефективність.

Об'єкт дослідження: розвиток соціального інтелекту в юнацькому віці.

Предмет дослідження: психологічні передумови та засоби розвитку соціального інтелекту у студентів зі схильністю до узалежнення різної спрямованості.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали: теорія соціального інтелекту (С.С. Бєлова, Дж. Гілфорд, Р. Стернберг, Д.В. Ушаков), концептуальні положення щодо природи та сутності адикції (В.Д. Менделевич), фундаментальні положення про особистість, її розвиток та формування (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Анциферова, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко), положення про опосередкованість зовнішніх дій внутрішніми умовами розвитку (С.Л. Рубінштейн).

Методи дослідження. Для розв'язання дослідницької проблеми було застосовано комплекс методів, вибір та поєднання яких зумовлено предметом, метою та завданнями дослідження. До комплексу увійшли такі методи: теоретико-методологічний аналіз, систематизація та узагальнення психологічних даних за проблемою дослідження (визначення теоретичних засад аналізу особливостей соціального інтелекту в юнацькому віці, узагальнення результатів досліджень соціально-психологічних та психолого-педагогічних особливостей осіб, схильних до узалежнення); констатуючий експеримент (визначення особливостей соціального інтелекту студентів зі схильністю до різних видів узалежнення, зв'язків між різними видами узалежнення, визначення передумов формування різних видів узалежнення); формуючий експеримент (реалізація розробленої розвивально-корекційною програми та визначення її ефективності); методи математичної статистики.

База дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, а також Української інженерно-педагогічної академії. У дослідженні брали участь 103 студенти віком від 18 до 21 року.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в роботі:

- вперше виявлено зворотній зв'язок між рівнем розвитку соціального інтелекту і схильністю до алкогольного та наркотичного узалежнення, а саме: у студентів, яким притаманна схильність до алкогольного узалежнення, виявляються такі відмінності соціального інтелекту, як складності в інтерпретації вербальних реакцій у контексті ситуації; схильним до наркотичної залежності властиві низький рівень розвитку здібності до логічного узагальнення та визначення загальних суттєвих ознак у різних невербальних реакціях людини, утруднення у розумінні логіки розвитку ситуації взаємодії;

- розширено уявлення про психологічні особливості узалежнення шляхом визначення взаємозв'язку між алкогольною і наркотичною залежністю та різними видами адиктивної поведінки;

- розширено уявлення про шляхи запобігання виникненню схильності до узалежнення у студентів через застосування засобів розвитку соціального інтелекту;

- розширено уявлення про передумови розвитку соціального інтелекту студентів різної статі зі схильністю до узалежнення шляхом виявлення особливостей їх невротичних потреб та ранніх дитячих рішень;

- вдосконалено систему засобів психодіагностики особистості, схильної до узалежнення, включенням методів діагностики невротичних потреб та ранніх дитячих рішень;

- дістала подальшого розвитку психологічна характеристика студентства як вікової і соціально-психологічної категорії через виявлення особливостей розвитку соціального інтелекту у студентів, схильних до узалежнення;

- дістало подальшого розвитку уявлення про психологічні характеристики різних видів схильності до узалежнення.

Теоретичне значення роботи полягає у розширенні уявлень про вікові особливості пізнього юнацького віку у питаннях розвитку соціального інтелекту особистості, схильної до адиктивної поведінки.

Практичне значення одержаних результатів полягає у доборі методів дослідження соціального інтелекту та психологічних особливостей студентів, схильних до узалежнення; у створенні розвивально-корекційної програми для студентів, яка містить засоби запобігання виникненню схильності до узалежнення та сприяння розвитку соціального інтелекту. Результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсів «Вікова психологія», «Клінічна психологія», «Соціальна психологія», «Психологічна служба у ВНЗ», «Основи психокорекції», «Тренінг комунікативної компетентності».

Результати дослідження були впроваджені у навчальний процес юридичного факультету Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ (довідка № 880 від 23.06.2010 р.), факультету психології та соціології Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (довідка № 01-554 від 25.08.2010 р.) та механіко-технологічного факультету Української інженерно-педагогічної академії (довідка № 105-04-180 від 19.08.2010 р.).

Надійність та достовірність отриманих результатів забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних положень, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, репрезентативністю вибірки, поєднанням якісного та кількісного аналізу емпіричних даних та застосуванням методів математичної статистики.

Апробація результатів дисертації здійснювалася у доповідях та повідомленнях на Першому Всеукраїнському конгресі психологів (ІV з'їзду Товариства психологів України) (24-26 жовтня 2005 року, м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції «Генеза буття особистості», присвяченій ювілею наукової та педагогічної діяльності академіка Сергія Дмитровича Максименка (18-19 грудня 2006 року, м. Київ), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Когнітивні процеси та творчість» (18-19 вересня 2009 року, м. Одеса).

Публікації. Основний зміст роботи викладено у 4 статтях, які опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (209 найменувань). Основний зміст дисертації викладено на 160 сторінках, проілюстровано 14 таблицями та 12 рисунками.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито теоретико-методологічну основу та представлено методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість отриманих результатів, наведено дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі «Теоретичні засади аналізу взаємозв'язку особливостей соціального інтелекту та схильності до узалежнення в юнацькому віці» узагальнено основні підходи до розуміння понять «соціальний інтелект», «схильність до адиктивної поведінки», «юнацький вік», представлено аналіз психологічних чинників формування схильності до узалежнення.

Більшістю авторів соціальний інтелект розглядається як здібність або система здібностей. Соціальний інтелект пов'язується зі здібністю до адаптації (Г. Айзенк, Дж. Гілфорд, Н. Кэнтор, Г. Олпорт), визначається як пізнавальна здібність, яка забезпечує успішну взаємодію між людьми та має основну функцію прогнозування поведінки (Е. Торндайк), як здібність спілкуватися з іншими людьми (Т. Бьюзен), як здібність до виокремлення суттєвих характеристик комунікативної ситуації та здатність намічати можливі шляхи свідомого опосередкованого впливу на комунікативні наміри інших людей з метою досягнення своїх або загальних предметних або комунікативних цілей (О.Б. Чеснокова), як узгоджена група ментальних здібностей, пов'язаних з обробкою соціальної інформації (М. Форд та М. Тисак). Ю.М. Ємельянов розуміє соціальний інтелект як стійку, основану на специфіці мисленнєвих процесів, афективного реагування та соціального досвіду здатність розуміти самого себе, інших людей, їхні взаємовідносини та прогнозувати міжособистісні події. Але у більшості концепцій місце соціального інтелекту в структурі здібностей залишається недостатньо чітко встановленим.

Ряд авторів висловлюють думку, що соціальний інтелект є не стільки здатністю, скільки системою знань та умінь, набутих протягом життя, тобто означає компетентність у сфері соціального пізнання, а не спеціальну здатність (Д.В. Ушаков), що привертає увагу до визначення зв'язків соціального інтелекту з особистісними характеристиками і дозволяє дослідникам розглядати соціальний інтелект як складне структурне утворення.

В якості компонентів структури соціального інтелекту розглядають соціально-перцептивні здібності, соціальну уяву, техніки спілкування (А.Л. Южанінова), комунікативно-особистісний компонент, характеристики самосвідомості, енергетичні характеристики (витривалість, активність) (В.М. Куніцина), здатність до самопізнання (О.І. Власова).

Проведений теоретичний аналіз дозволив визначити робоче поняття соціального інтелекту як сукупності когнітивних функцій, що визначають здатність індивіда до пізнання соціальної дійсності, самопізнання і саморегуляції, які служать цілям адаптації суб'єкта до соціального оточення і керуються комунікативною компетенцією.

Формування різних видів узалежнення пов'язують із інфантильністю особистості (В.Є. Житловський, О. Кернберг, О.В. Логунова, В.Д. Менделевич, Е. Фромм, К. Хорні, К.-Г. Юнг), ригідністю (Ф.Б. Березін, Г.В. Залевський, В.Д. Менделевич), авторитарністю (Дж. Крамер).

У вітчизняній психології досить ґрунтовно проаналізовані особливості соціального розвитку, провідної діяльності, психологічних новоутворень як в цілому пізнього юнацького віку, так і такої соціальної групи як студенти (Б.Г. Ананьєв, О.К. Дусавицький, С.Р. Зенина, І.О. Зимня, І.С. Кон, В.А. Петровський, Ю.П. Поваренков, В.І. Слободчиков, Г.О. Цукерман, Є.Н. Шиянов та ін.). Входження юнаків до студентського середовища супроводжується необхідністю оволодіння новими видами діяльності (професійно-навчальна й науково-дослідна), ідентифікації з новою соціальною роллю, характеризується новим характером взаємодії, відносин та спілкування із викладачами та іншими студентами, що певним чином ускладнює процес адаптації до навчання у ВНЗ (Ю.О. Бохонкова, Л.К. Гришанов, В.А. Демченко, О.М. Жмиріков, Н.Г. Колизаева, В.В. Лагєрєв, Г.П. Левківська). Особистість в юнацькому віці знаходиться постійно в ситуації вибору, успішність виходу з якої обумовлена мірою самостійності, зрілості особистості (В.О. Олефір), її соціально-інтелектуальними якостями (В.Й. Бочелюк).

Ускладнення процесу адаптації до навчання у ВНЗ можуть бути обумовлені особливостями соціального інтелекту студента та спричиняти формування різних видів узалежнення.

У психологічний дослідженнях, присвячених проблематиці виникнення та розвитку різних видів залежності поряд з адикцією, яка власне і означає залежність, виділяють поняття адиктивної особистості, що охоплює якості особистості, якій притаманна та чи інша залежність, та адиктивної поведінки, яке визначається через характеристику поведінкових патернів особистостей з адикцією (В.В. Гульдан, Ц.П. Короленко, В.Д. Менделевич).

Серед значної кількості робіт, присвячених даній проблематиці, недостатньо дослідженими виявляються психологічні чинники, які у майбутньому можуть обумовлювати виникнення тих чи інших адикцій. З нашої точки зору, виявляється доцільним виявлення системи психологічних характеристик особистості, які можуть обумовлювати виникнення схильності до залежності. Мова йде про такий психологічний статус, коли особистість ще не стала адиктивною, але може такою стати у порівнянні з іншими, для кого така небезпека є малоймовірною.

У другому розділі «Емпіричне дослідження соціального інтелекту та передумов його розвитку у студентів зі схильністю до різних видів узалежнення» представлено загальну стратегію дослідження, обґрунтовано систему методичних прийомів і діагностичних методик, наведено результати констатуючого дослідження.

Констатуюче дослідження було спрямовано на визначення взаємозв'язку схильності до різних видів узалежнення та особливостей соціального інтелекту, а також на вивчення передумов розвитку соціального інтелекту студентів. Дані завдання вирішувалися із використанням комплексу методик, до якого увійшли: опитувальник «Дослідження соціального інтелекту» Дж. Гілфорда та М. Саллівена, опитувальник «Схильність до залежної поведінки» В.Д. Менделевича, опитувальник «Ступінь вираженості невротичних схильностей особистості» М.А. Кузнєцова, «Опитувальник ранніх дитячих рішень» М.А. Кузнєцова, батарея тестів на виявлення залежностей А.В. Котлярова. Дані діагностики піддавалися статистичному аналізу із використанням методу лінійної кореляції Пірсона і U-критерію Манна-Уітні.

У констатуючому дослідженні брали участь студенти других курсів юридичного факультету Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, факультету психології та соціології Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, механіко-технологічного і соціально-економічного факультетів Української інженерно-педагогічної академії. До експериментальної вибірки увійшли 103 студенти (61 юнак, 42 дівчини) віком від 18 до 21 року зі схильністю до алкогольного (54 особи) та наркотичного (49 осіб) узалежнення, що було встановлено на етапі формування вибірки за допомогою опитувальника В.Д. Менделевича.

Дослідження рівня розвитку соціального інтелекту по групам студентів із схильністю до алкогольної та наркотичної залежності дозволило встановити наявність статистично значущих розбіжностей (р<0,05). По групі студентів зі схильністю до алкогольної залежності визначено низько-середній рівень розвитку соціального інтелекту, а по групі студентів зі схильністю до наркотичної залежності рівень розвитку соціального інтелекту нижче середнього. Тобто для схильних до наркотичної та алкогольної адикції студентів характерні труднощі у передбаченні наслідків своєї поведінки та майбутніх подій, встановленні причинно-наслідкових зв'язків у своїх вчинках та поведінці інших, передбаченні розвитку подій, але більш виразні ці особливості по групі осіб зі схильністю до наркотичної залежності.

Виявлено статистично значущі взаємозв'язки між показниками виразності схильності до алкогольної та наркотичної залежностей і здібностями в структурі соціального інтелекту. Визначена зворотна кореляція між виразністю схильності до алкогольної залежності й такими здібностями в структурі соціального інтелекту, як пізнання перетворень поведінки (-0,457, р<0,01) та пізнання результатів поведінки (-0,338, р<0,05). Тобто, у студентів зі схильністю до алкогольної залежності слабко розвинуті здатність до інтерпретації вербальних реакцій в контексті ситуації та здатність розуміти логіку розвитку складних ситуацій соціальної взаємодії.

Визначена зворотна кореляція між виразністю схильності до наркотичної залежності й такими здібностями в структурі соціального інтелекту як пізнання класів поведінки (-0,324, р<0,05), пізнання систем поведінки (-0,384, р<0,05) та пізнання результатів поведінки (-0,376, р<0,05). Тобто, студенти зі схильністю до наркотичної залежності характеризуються недостатньо розвинутими здібностями до розуміння наслідків поведінки, невербальної експресії, логіки розвитку складних ситуацій соціальної взаємодії.

У роботі було здійснено аналіз кореляційних зв'язків між різними видами узалежнення у студентів жіночої та чоловічої статі. Було виявлено зворотну кореляцію між схильністю до наркотичної залежності та залежністю від кохання і сексу у студентів жіночої статі (-0,364, р<0,05). Отже, зі збільшенням вираженості схильності до наркотичної залежності у людини знижується можливість формування залежності від кохання та сексу.

По групі досліджуваних жіночої статі було визначено статистично значиму пряму кореляцію між схильністю до алкогольної залежності та залежністю від гри (0,327, р<0,05). Під час алкогольного сп'яніння людина не контролює повністю свою поведінку, з'являється впевненість у власних силах, розкутість, людина відчуває піднесення. Тому не здається дивним бажання спробувати зіграти у азартну гру. Наявність схильності до алкогольної залежності свідчить про слабкий самоконтроль особистості, неможливість вчасно зупинитися, що також характерно для гемблінг-залежності.

По групі студентів чоловічої статі було визначено статистично значиму пряму кореляцію між схильністю до наркотичної залежності та залежністю від комп'ютерних ігор (0,264, р<0,05). На нашу думку, спільним для цих залежностей є те, що за їхньою допомогою людина будує іншу реальність, таким чином ховаючись від труднощів життя, непорозуміння, виходячи за рамки буденності. Крім того по групі досліджуваних чоловічої статі виявлено прямий кореляційний зв'язок між схильністю до наркотичної залежності та залежності від придбання товарів (0,260, р<0,05), тобто, зі збільшенням вираженості схильності до вживання наркотиків зростатиме залежність від придбання товарів.

У ході дослідження було визначено статистично значиму пряму кореляцію між схильністю до алкогольної залежності та залежністю від їжі у студентів чоловічої статі (0,261, р<0,05). Такий зв'язок може бути обумовлений тим, що їжа використовується як засіб зняття тривоги. Відомо, що одним з чинників формування алкогольної залежності є невпевненість людини у собі, підвищений рівень тривожні. Тобто, як алкоголь, так і їжа для таких людей - це джерело покращення самопочуття і емоційного стану.

Наступним кроком у дослідженні було визначення зв'язків між певними невротичними потребами та схильністю до залежної поведінки по групам студентів різної статі. Нижче приведені результати, отримані по групі студенток.

Визначено зв'язок між залежністю від накопичення та використання і невротичною потребою у коханні та прив'язаності (0,412, р<0,01). Із невротичною потребою у коханні та прив'язаності пов'язана також залежність від роботи і (0,352, р<0,05). Виходячи з того, що невротична потреба в коханні та прив'язаності знаходить такі прояви у поведінці, як невгамовне прагнення бути об'єктом захоплення з боку інших, підвищена чутливість і сприйнятливість до критики, знехтування або недружелюбності, можна припустити, що, накопичуючи матеріальні цінності або віддаючи весь свій час та сили роботі, дівчина очікує викликати з боку інших бажану любов і захоплення та уникнути критики й презирства.

Було визначено статистично значимі кореляції між залежністю від їжі та невротичними потребами у керуючому партнерові (0,580, р<0,01), у коханні та прив'язаності (0,313, р<0,05), в експлуатації інших (0,323, р<0,05). Тобто, людина, яка не в змозі задовольнити потребу у керуючому партнерові конструктивними способами, починає боротися із виникаючою тривогою шляхом вживання їжі.

Визначено кореляційний зв'язок між залежністю від гри та невротичною потребою у керуючому партнерові 0,313, р<0,05), яка обумовлює страх залишитися на самоті, переконаність у тому, що любов може вирішити усе. Саме бажання переконатися у беззастережній любові партнера може сприяти формуванню залежності від гри, яка часто спричиняє потрапляння у складні життєві ситуації.

Визначено очікуваний кореляційний зв'язок між залежністю від зовнішності та потребою у захопленні власною персоною (0,307, р<0,05), яка проявляється у прагненні створити свій прикрашений образ, позбавлений вад і обмежень, отримувати компліменти з боку оточуючих.

Далі охарактеризуємо результати аналізу зв'язків між невротичними потребами та схильністю до різних видів залежної поведінки, що були визначені по групі студентів чоловічої статі.

Найбільша кількість кореляційних зв'язків по цій групі досліджуваних спостерігається між залежністю від роботи та такими невротичними потребами: у керуючому партнерові (0,300, р<0,05), у владі через інтелект і волю (0,287, р<0,05), в експлуатації інших (0,325, р<0,05), у суспільному визнані та престижі (0,345, р<0,01), у захопленні своєю персоною (0,272, р<0,05), у особистих досягненнях (0,471, р< 0,01), у досягненні досконалості та невразливості (0,413, р<0,01). Як можна бачити, спостерігається дещо суперечлива картина невротичних потреб, де потреби у владі, експлуатації інших, визнанні та досягненнях існують поряд із потребою у керуючому партнерові, яка проявляється у надмірній залежності від інших і страху одержати відмову або залишитися на самоті. Ця суперечливість і може обумовлювати виникнення залежності від роботи.

Залежність від гри пов'язана із невротичною потребою в захопленні своєю персоною (0,361, р<0,01) та потребою в суспільному визнанні і престижі (0,269, р<0,05). З цими ж невротичними потребами пов'язана і залежність від їжі (0,273, р<0,05 та 0,422, р<0,01 відповідно). Людина з такими невротичними потребами очікує на визнання, увагу з боку оточуючих, приємні емоції, які можна отримати під час гри, азартної чи комп'ютерної, або у процесі приймання їжі.

Залежність від реклами корелює з невротичними потребами в експлуатації інших (0,269, р<0,05), у суспільному визнані та престижі (0,417, р <0,01), у захопленні своєю персоною (0,492, р<0,01), у особистих досягненнях (0,332, р<0,01), а залежність від накопичення та використання - з невротичною потребою у досягненні досконалості та невразливості (0,281, р<0,05).

Визначено прямі кореляційні взаємозв'язки між залежністю від придбання товарів та невротичними потребами у суспільному визнані і престижі (0,358, р<0,01), у захопленні своєю персоною (0,314, р<0,05), а також зворотний кореляційний зв'язок із потребою у самодостатності та незалежності (-0,266, р<0,05).

Залежність від зовнішності може бути обумовлена незадоволеною невротичною потребою у суспільному визнанні та престижі (0,301, р<0,05). Неможливість задовольнити цю потребу призводить до того, що людина витрачає багато часу та зусиль на вдосконалення своєї зовнішності, стає залежною від неї.

Кореляційний зв'язок між залежністю від стосунків і невротичною потребою у самодостатності та незалежності є зворотним (-0,269, р<0,05). Отже, чим більше виражена у юнака невротична потреба в самодостатності та незалежності, тим меншою буде можливість виникнення у нього залежності від стосунків.

Таким чином, отримані при дослідженні зв'язку різних видів узалежненої поведінки та невротичних потреб результати показали, що адикції по групах студентів чоловічої й жіночої статі пов'язані з різними групами невротичних потреб. Узалежнення по групі студенток частіше пов'язані із невротичними потребами у коханні та прив'язаності та у керуючому партнерові, а по групі студентів - з потребами у суспільному визнані та престижі, у захопленні своєю персоною, у особистих досягненнях та досягненні досконалості й невразливості.

Нами були виявлені статистично значимі зв'язки між залежною поведінкою та ранніми дитячими рішеннями студентів жіночої статі.

Було виявлено прямі кореляційні зв'язки між залежністю від їжі та дитячими рішеннями «не дорослішай» (0,305, р<0,05) і «не будь собою» (0,341, р<0,05). Людина, яка живе з такими підсвідомими дитячими рішеннями постійно відчуває тривогу, страх перед самостійним дорослим життям. У такому випадку їжа стає способом боротьби з тривогою і у людини виникає залежність від їжі.

Виявлено прямі кореляційні зв'язки між залежністю від стосунків та ранніми дитячими рішеннями «не май успіху» (0,341, p<0,05) і «не будь здоровим» (0,323, р<0,05). Здорові стосунки, перш за все, ґрунтуються на психологічній свободі кожного із партнерів. Якщо в одного із партнерів у дитинстві сформувалися зазначені рішення, його все життя буде переслідувати страх втрати коханої людини і неможливості побудувати нові стосунки, який може спричинити до реалізації людиною ролі хворого та неуспішного, що, на її думку, може утримувати партнера по стосунках від їх розриву.

Визначено значущі прямі кореляційні зв'язки між залежністю від гри та такими ранніми дитячими рішеннями, як «не будь першим» (0,388, р<0,05), «не будь собою» (0,358, р<0,05), «не роби» (0,425, р<0,01), «не будь здоровим» (0,340, р<0,05). Залежність від гри може бути викликана потребою людини у зануренні в інший світ, де вона зможе бути лідером, де в неї з'являться надзвичайні можливості і вона зможе з легкістю долати труднощі. У реальному житті реалізації потреби бути успішним може перешкоджати наявність у людини раннього дитячого рішення «не будь першим» та «не будь собою». Якщо дитина не має самостійності у власних діях, постійно відчуває контроль батьків над собою, у неї може сформуватися підсвідоме рішення «не роби», і тоді вже дорослою така людина потребує нехай ілюзорної, але свободи, яку і дає їй гра. Раннє дитяче рішення «не будь здоровим» може стимулювати людину до ризикованої поведінки, яка може нашкодити її здоров'ю, наприклад, до азартних ігор.

Встановлено зв'язки між залежністю від роботи та ранніми дитячими рішеннями «не май успіху» (0,378, р<0,05), «не будь першим» (0,456, р<0,05), «не роби» (0,350, р<0,05), «не будь собою» (0,393, р<0,01), «не будь значимим» (0,359, р<0,05). Психологічний механізм таких зв'язків вбачається у тому, що людина компенсує невпевненість у собі, у власних силах тим, що проводить все більше часу на роботі, намагаючись довести керівництву та співробітникам свою значущість та компетентність.

Визначено зв'язки між залежністю від придбання товарів і ранніми дитячими рішеннями «не роби» (0,411, р<0,01) та «не будь собою» (0,439, р<0,01). Людина, ставши дорослою, проявляє свою незалежність, самостійність у вчинках шляхом скуповування великої кількості товарів.

Зворотній кореляційний зв'язок визначено між залежністю від реклами та ранніми дитячими рішеннями «не будь маленьким» (-0,318, р<0,05) і «не май успіху» (-0,357, р<0,05).

По групі досліджуваних чоловічої статі також визначено низку кореляційних зв'язків між залежною поведінкою та ранніми дитячими рішеннями.

Визначено взаємозв'язки між залежністю від їжі та ранніми дитячими рішеннями «не будь близьким» (0,347, р<0,01), «не будь собою» (0,326, р<0,05), «не будь» (0,294, р<0,05), «не відчувай» (0,292, р<0,05). Для людей з такими установками характерними є демонстративність, тривожність, низька самооцінка, дефіцит упевненості в собі, залежність від оточуючих, сильна орієнтація на соціальні норми, пасивність. Усі перераховані якості також притаманні особам із залежністю від їжі. Людина намагатиметься знайти в їжі захист, спосіб відходу від неприємностей і проблем повсякденного життя.

Встановлено зв'язки між залежністю під час роботи та рішеннями «не будь першим» (0,402, р<0,01), «не будь близьким» (0,394, р<0,01), «не будь» (0,268, р<0,05) «не будь маленьким» (0,256, р<0,05), «не думай» (0,277, р<0,05). Для людей, в яких сформувалися в дитинстві такі рішення, характерним є зняття з себе відповідальності за результат роботи і покладання на думку інших. Це люди, які вважають себе ідеальними виконавцями поставлених задач, нереалістично оцінюючи свої можливості.

Для юнаків, поведінка яких керується підсвідомим рішенням «не будь значимим», характерними є ідеалістичне очікування від роботи, сильна потреба почуватися потрібним, що поступово призводить до виникнення залежності від роботи (0,297, р<0,05). Дитяче рішення «не будь близьким» також може стати причиною виникнення залежності від роботи (0,393, р<0,01). Такі люди рвуть будь-які зв'язки з тими, хто заставляє їх почуватися вразливими, і замикаються у маленькому світі професійної діяльності, установи, в якій вони працюють. Залежність від роботи також пов'язана із ранніми дитячими рішеннями «не думай» (0,353, р<0,01), «не відчувай» (0,411, р<0,01), «не будь здоровим» (0,255, р<0,05), «не будь» (0,288, р<0,05). Можна припустити, що людина підсвідомо намагається відмежуватися від нормального, здорового, раціонального життя шляхом узалежнення для виконання невротичної програми, закладеної даними ранніми дитячими рішеннями.

Визначено зв'язок між залежністю від придбання товарів та раннім дитячим рішення «не будь маленьким» (0,313, р<0,05). Купуючи певний товар, юнак підсвідомо очікує, що з його придбанням він отримає набір таких якостей, як, наприклад, мужність, сила, сексуальність, могутність, а тому прагне купувати все більше товарів, сподіваючись отримати докази своєї дорослості. Також на залежність від придбання товарів впливають ранні дитячі рішення «не будь першим» (0,271, р<0,05), «не будь близьким» (0,383, р<0,01), «не відчувай» 0,315, р<0,05).

Встановлені статистично значущі кореляції між залежністю від реклами і такими ранніми дитячими рішеннями, як «не будь маленьким» 0,278 р<0,05), «не будь першим» (0,267 р<0,05), «не будь близьким» (0,289 р<0,05), «не будь собою» (0,285 р<0,05), «не будь значимим» (0,305 р<0,05), «не май успіху» (0,283 р<0,05). Визначені зв'язки можуть вказувати на те, що людина не в змозі досягти успіху, стати значимою в реальному житті, а тому вона покладається на рекламу як засіб досягнення мети (купуючи популярні речі можна стати популярним, значимим, успішним, відомим). Найбільш значущим виявився зв'язок між залежністю від реклами та рішенням «не відчувай» (0,376, р<0,01). Отже, реклама дозволяє замінити реальні емоції, відчуття на їх сурогат.

Визначено кореляційні зв'язки між залежністю від накопичення та використання та такими ранніми дитячими рішеннями: «не будь значимим» (0,255, р<0,05), «не думай» (0,347, р <0,01), «не відчувай» (0,271, р<0,05), «не будь» (0,253, р<0,05), «не будь близьким» (0,298, р<0,05). Накопичення речей для певної категорії людей стає замінником вчинків, розумових операцій, емоцій. Людина витрачає багато часу на процес купівлі товарів, знаходження для них місця у своєму житті, а також способів їх використання. За рахунок цього створюється ілюзія активності, постійного руху, наповненості життя.

Залежність від кохання та сексу виявилася пов'язаною із раннім дитячим рішенням «не будь близьким» (0,292, р<0,05), яке заважає людині у встановленні глибоких, довірливих міжособистісних стосунків, що підміняються невгамовним прагненням до нової закоханості, до нових сексуальних зв'язків.

По групі досліджуваних чоловічої статі було виявлено кореляційні зв'язки між залежністю від гри та ранніми дитячими рішеннями «не будь близьким» (0,261, р<0,05) і «не відчувай» (0,310, р<0,05). Наявність таких зв'язків можна пояснити тим, що у грі, у тому числі комп'ютерній, можна не проявляти справжніх емоцій, не зав'язувати близьких стосунків, що й приваблює таких юнаків.

У третьому розділі «Психолого-педагогічні умови запобігання виникненню схильності до узалежнення у студентів з різним рівнем розвитку соціального інтелекту» викладено загальну стратегію формувального експерименту та подано результати експерименту, направленого на розвиток особистісних та соціально-інтелектуальних якостей, що сприяють запобіганню виникнення схильності до узалежнення та психологічній корекції особистісних якостей і деструктивних комунікативних стратегій, які обумовлюють схильність до узалежнення.

Загальна структура розвивально-корекційної програми представлена п'ятьма модулями, які передбачають роботу із психологом та роботу психолога зі студентами.

Робота психолога зі студентами складалася із мотиваційного, особистісного та міжособистісного модулів. Метою мотиваційного модуля було формування у студентів позитивної мотивації до участі у розвивально-корекційній програмі. Метою особистісного модуля був розвиток особистісних якостей, які сприяють запобіганню виникнення схильності до узалежнення, та психологічна корекція особистісних якостей, які обумовлюють схильність до узалежнення. Метою міжособистісного модуля був розвиток соціально-інтелектуальних якостей, які сприяють запобіганню виникнення схильності до узалежнення, та психологічна корекція деструктивних комунікативних стратегій, які обумовлюють схильність до узалежнення.

Робота із психологом представлена двома модулями - інформаційним та інструментальним. Метою інформаційного модуля було формування психологічної поінформованості психолога щодо шляхів активізації позитивної мотивації студентів до участі у розвивально-корекційній програмі, психологічних особливостей формування тренінгової групи, щодо соціально-інтелектуальних якостей та вікових особливостей особистості студентів, психологічних чинників формування схильності до узалежнення. Метою інструментального модуля було озброєння психолога певними уміннями щодо активізації позитивної мотивації студентів до участі у розвивально-корекційній програмі, створення позитивного психологічного клімату у тренінговій групі, реалізації корекції психологічних якостей і деструктивних комунікативних стратегій, які зумовлюють формування схильності до узалежнення, розвитку особистісних та соціально-інтелектуальних якостей, які запобігають виникненню схильності до узалежнення.

Тривалість застосування розвивальної програми склала 3,5 місяці (30 занять).

Розвивально-корекційною програмою було охоплено 50 студентів зі схильністю до алкогольного (25 осіб) та наркотичного (25 осіб) узалежнення з числа тих, що брали участь у констатуючому дослідженні, що дало можливість простежити зміни, які відбулися під впливом розвивально-корекційної програми.

У ході проведення контрольного дослідження нами застосовувалися опитувальник «Дослідження соціального інтелекту» Дж. Гілфорда-М. Саллівена та опитувальник «Схильність до залежної поведінки» В.Д. Менделевича. При порівнянні результатів досліджуваних за даними методиками, що були отримані при діагностиці до та після реалізації розвивальної програми, використовувався Т-критерій Вілкоксона.

Результати контрольного дослідження показали, що в учасників розвивально-корекційної програми підвищився показник рівня розвитку соціального інтелекту (р<0,05) (див. табл. 1).

Таблиця 1 Показники рівня розвитку соціального інтелекту у студентів до та після реалізації розвивально-корекційної програми

Етапи дослідження	M±у
До реалізації розвивально-корекційної програми	14,46±3,17
Після реалізації розвивально-корекційної програми	27,4±5,62
Значення Т-критерію	463*

Примітка *- розрізнення значущі на рівні 0,05.

Порівняння показників, що вказують на вираженість схильності до узалежнення, отриманих в ході констатуючого та контрольного дослідження, показало дещо різні результати по групах студентів зі схильністю до алкогольної та наркотичної залежності. По групі студентів, схильних до алкогольної залежності, спостерігаємо зниження показників (р<0,05), а по групі студентів зі схильністю до наркотичної залежності певне зниження показників також спостерігається, але воно не досягає статистично значущого рівня (див. табл. 2).

Таблиця 2 Відмінності між показниками схильності до алкогольної та наркотичної залежності студентів до та після реалізації розвивально-корекційної програми

Групи студентів	M±у	Значення Т-критерію
	до реалізації програми	після реалізації програми
Схильні до алкогольної залежності	135,36±6,95	98,47±4,68	93*
Схильні до наркотичної залежності	107,45±7,76	101,93±6,93	112

Примітка *- розрізнення значущі на рівні 0,05.

Таким чином, запропонована розвивально-корекційна програма виявилася більш ефективною для психологічної корекції схильності до алкогольної залежності порівняно із схильністю до наркотичної залежності. Узагальнення якісного та кількісного аналізу дає можливість стверджувати:

- контрольне дослідження показало ефективність розвивально-корекційної програми щодо впливу на розвиток особливостей особистості, які пов'язані із соціальним інтелектом та схильністю до узалежнення;

- застосування розвивально-корекційної програми з розвитку соціального інтелекту та корекції схильності до узалежнення спричиняє зростання рівня соціального інтелекту та зниження вираженості схильності до узалежнення (особливо алкогольного);

- застосування розвивально-корекційної програми спричинило вплив на ті соціально-інтелектуальні особливості особистості, які, за результатами кореляційного аналізу, зумовлюють виникнення схильності до узалежнення.