Психологічні умови формування самооцінки у старших дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

УДК 159.923.2-053.4

Психологічні умови формування самооцінки у старших дошкільників

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Олійник Оксана Олексіївна

Харків 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному авіаційному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор психологічних наук, доцент Сергєєнкова Оксана Павлівна, Київський університет імені Бориса Грінченка, завідувач кафедри загальної, вікової та педагогічної психології.

Офіційні опоненти:

- доктор психологічних наук, доцент Піроженко Тамара Олександрівна, Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, завідувач лабораторії психології дошкільника;

- кандидат психологічних наук, доцент Байєр Ольга Миколаївна, Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, доцент кафедри дошкільної та початкової освіти.

Захист відбудеться „19” червня 2010 р. об 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.08 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В.

Автореферат розісланий „18” „_травня_” 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.І. Меднікова

психологічний самооцінка дошкільний

АНОТАЦІЇ

Олійник О.О. Психологічні умови формування самооцінки у старших дошкільників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. - Харків, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню сутності, структури та змісту самооцінки, психологічним умовам її формування, створенню зовнішніх умов оптимізації даного процесу в старшому дошкільному віці.

В роботі представлено аналіз теоретико-методологічних та експериментальних підходів до вивчення проблеми самооцінки у вітчизняній та зарубіжній психології, пропонується концептуальна основа дослідження самооцінки старших дошкільників. Експериментально досліджено та охарактеризовано види, рівні та адекватність самооцінки, виділено їх вікові особливості, виявлено зв'язок самооцінки дітей з мисленнєвої діяльністю дітей, організацією та оцінкою їх мисленнєвої діяльності з боку значущих дорослих. Розроблено системну програму, спрямовану на ефективне формування адекватної самооцінки у старших дошкільників в умовах підвищення рівня розвитку мисленнєвих операцій та пізнавальної активності.

Ключові слова: самооцінка, емоційно-ціннісне ставлення до себе, адекватна самооцінка, диференціація загальної та часткової самооцінки, рівень домагань, мисленнєві операції, пізнавальна активність.

Олейник О.О. Психологические условия формирования самооценки у старших дошкольников. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды. - Харьков, 2010.

Диссертация посвящена исследованию сути, структуры и содержанию самооценки, психологическим условиям ее формирования, созданию внешних условий оптимизации данного процесса в старшем дошкольном возрасте.

В работе представлен анализ теоретико-методологических подходов к изучению самооценки личности в отечественной и зарубежной психологии. Показано, что самооценка является центральным компонентом личности и выступает регулятором ее деятельности и поведения; ведущим компонентом процесса самосознания, показателем его развития в рамках Я-концепции и отождествляется с эмоционально-ценностным отношением человека к себе. Уделено внимание изучению самооценки в процессе ведущей деятельности (сюжетно-ролевые, подвижные, интеллектуальные игры) и общения. Указывается на недостаточность исследования проблемы формирования самооценки в мыслительной деятельности у дошкольников.

На основе теоретического анализа психологической литературы выделены следующие параметры самооценки: виды (общая, частная или конкретная), уровни (высокий, средний, низкий), качественная содержательная характеристика (адекватная, неадекватная: заниженная, завышенная); внутренние условия формирования самооценки: ведущие в старшем дошкольном возрасте мыслительные операции (синтез, анализ, обобщение) и познавательная активность; внешние условия формирования самооценки: оценки мыслительной деятельности со стороны значимых взрослых, роль которых сводится к созданию оптимальных условий для развития мыслительной деятельности детей.

Осуществлен анализ методов психодиагностики самооценки и условий ее формирования. Представлены результаты констатирующего экспериментального исследования видов, уровней и адекватности самооценки. Выявлено доминирование высокой общей и частной самооценки и отсутствие низкой, дифференциация общей и частной самооценки у детей старшего дошкольного возраста. Исследованы внутренние условия формирования самооценки: мыслительные операции и познавательная активность; уровень притязаний как динамическая характеристика самооценки и внешние условия, влияющие на формирование самооценки у старших дошкольников. В ходе исследования установлена связь адекватности самооценки с уровнями и адекватностью притязаний, уровнями развития мыслительных операций и познавательной активности детей, оценками значимых взрослых. Полученные результаты констатирующего исследования обусловили необходимость создания условий оптимизации процесса формирования адекватной самооценки.

На основе анализа психологической литературы и результатов констатирующего эксперимента была разработана системная программа формирования адекватной самооценки у старших дошкольников и психолого-методический комплекс «Самооценка и интеллектуальная сфера дошкольников». В работе обосновываются теоретические аспекты проведения формирующего эксперимента (цель, задачи, этапы и формы), направленные на создание эффективных внутренних и внешних условий формирования адекватной самооценки: оптимизацию уровня мыслительных операций и познавательной активности, повышения оценок значимых взрослых. В диссертации охарактеризованы упражнения, предназначенные для групповой работы со старшими дошкольниками экспериментальной группы. В приложениях поданы конспекты групповых занятий для старших дошкольников, методических семинаров, родительских собраний.

Анализ результатов контрольного исследования указывает на позитивную динамику формирования адекватной самооценки в экспериментальной группе в отличие от контрольной. Для учащихся экспериментальной группы характерны статистически достоверные позитивные изменения в формировании адекватной самооценки, развитии познавательной активности и мыслительных операций. На основе количественного и качественного анализа результатов апробации системной программы формирования адекватной самооценки в условиях системы современного дошкольного образования подтверждается эффективность ее включения в учебно-воспитательный процесс для обеспечения личностного развития детей старшего дошкольного возраста.

Ключевые слова: самооценка, эмоционально-ценносное отношение к себе, адекватная самооценка, дифференциация общей и частной самооценки, уровень притязаний, мыслительные операции, познавательная активность.

Oliinyk O. Self-esteem forming psychological conditions of children of senior preschool age development. - The manuscript.

Thesis for degree of Candidate of Psychological sciences, speciality 19.00.07 - pedagogical and age psychology. - Kharkiv National Pedagogical University named by G.S. Skovoroda. - Kharkiv, 2010.

The dissertation is devoted to investigation of essence, structure and content of self-esteem, psychological peculiarities formation of it, creation favorsable conditions for optimization of this process of children of senior preschool age.

The work is represented the analyses of theoretical and methodological and experimental approaches to studying of the problem of self- esteem by psychology of our and foreign country, and suggested the conceptual basis of investigation of self- esteem of children of senior preschool age.

The levels of development, types and content of self- esteem were researched and characterized; the age features were assigned; the dependence of self- esteem on organization and appraise of their thinking activity by significant adults was presented.

The program directing on effective formation of adequate self- esteem of children of senior preschool age in conditions of increasing of the level of development of thinking operations and cognitive activity was created.

Key worlds: self- esteem, emotional and value attitude, adequate self-esteem, differentiation of general and particular self-esteem, level of claim, intellectual operations, cognitive activity.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Національна доктрина розвитку освіти в Україні ставить завданням виховання старших дошкільників, які мають навчитися жити в демократичному суспільстві, що передбачає розвиток поваги до загальнолюдських цінностей, переконаність у пріоритетах прав особи, толерантність. Формування самооцінки дошкільника вирішує проблему системоутворення особистісного ядра, що збалансовує індивідуальні можливості та розвиває здібності дитини. Вирішення цих завдань потребує вдосконалення системи дошкільної освіти, організації випереджувального навчання та формування в дошкільників адекватної самооцінки.

Проблема формування самооцінки дитини у старшому дошкільному віці є однією з пріоритетних у вітчизняній та закордонній психології. Вітчизняні науковці відзначають, що два найважливіших аспекти психічного розвитку дитини, особистісний та діяльнісний, не існують відокремлено один від одного, вони здійснюються на основі мисленнєвих процесів і узгоджені між собою. Так психологічні особливості формування самооцінки старших дошкільників в умовах ігрової діяльності висвітлено в дослідженнях Н.Є. Анкудінової, Д.Б. Ельконіна, Г.Б. Тагієвої, С.П. Тищенко і Л.І. Уманець. Дослідження впливу самооцінки на розвиток мислення дітей молодшого, середнього та старшого шкільного віку представлені в роботах О.Д. Главінської, А.І. Ліпкіної, М. Мамажанова, М.С. Неймарк, М.А. Резніченко, Л.А. Рибак, Є.О. Серебрякової, Я.Х. Шакенової, Я.В. Шараги. У контексті досліджень досягнень дошкільників в ігровій діяльності, їх самостійності та активності в ситуаціях успіху чи невдачі, вчені досліджували зв'язок самооцінки з домаганнями та мотивацією як показниками ціннісного ставлення до себе (О.Л. Кононко). Психологічні умови розвитку самоповаги, самоставлення та впливи пізнавальної активності на формування самооцінки досліджувалися в роботах Н.М. Дятленко, І.С. Литвиненко.

У дослідженнях представників західної інтеракціоністської психології (Дж. Мід, Т. Шибутані) самооцінка розглядається як компонент „ідеї Я”, що формується під впливом оточуючих. Представники гуманістичної психології (Р. Бернс, К. Роджерс) ототожнюють самооцінку з ціннісним ставленням, самоповагою, розглядають її як структурний компонент Я-концепції в контексті понять „Я” і „внутрішній світ”. Представники суб'єктивного біхевіоризму і когнітивної психології розглядають відображення та оцінку себе як багатоетапний процес, який дитина опановує за допомогою значущих дорослих (Х. Маркус). Обмеженістю даних підходів є надання індивідові пасивної ролі у процесі спілкування, яке розглядається незалежно від практичної діяльності.

Результати аналізу досліджень з вікової та педагогічної психології засвідчують, що у формуванні самооцінки дитини раннього і дошкільного віку провідна роль належить оцінкам дорослих, які діти отримують у спільній діяльності і спілкуванні (Б.Г. Ананьєв, Н.Є. Анкундінова, Л.І. Божович, Н.В. Корепанова, М.І. Лісіна, Г.О. Люблінська, І.С. Кон, О.Л. Кононко, А.В. Петровський, А.І. Сильвестру, Г.Б. Тагієва, І.І. Чеснокова, М.Г. Ярошевський).

Необхідно зауважити, що протягом останніх десятиліть в Україні зріс інтерес науковців до проблем самосвідомості і самооцінки в ранньому онтогенезі. Свідченням цього є дослідження таких науковців, як О.М. Байєр (розвиток саморегуляції старших дошкільників), І.Д. Бех (розвиток моральної свідомості), М.Й. Боришевський (самосвідомість як механізм регуляції поведінки), М.В. Вовчик-Блакитна (передумови розвитку особистості в ранньому онтогенезі), Н.М. Дятленко (психологічні умови розвитку самоповаги дошкільників), О.Л. Кононко (самолюбність як базова якість особистості), С.Є. Кулачківська (емоційні взаємини дитини з дорослим), Т.О. Піроженко (комунікативно-мовленнєвий розвиток дитини), С.П.Тищенко (емоційно-ціннісне ставлення до себе, рефлексія), Т.М. Титаренко (проблеми особистісного розвитку дошкільника).

На сучасному етапі розвитку педагогічної та вікової психології проблема психологічних умов формування самооцінки старшого дошкільника залишається розробленою, проаналізованою лише у контексті окремих аспектів особистісного становлення дошкільника. Це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження - „Психологічні умови формування самооцінки у старших дошкільників”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки та психології професійної освіти Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету „Системне моделювання навчально-виховного процесу у ВТНЗ в умовах особистісно-розвивального навчання на основі інтегративних курсів” (номер державної реєстрації 0107U002817), що координувалася Міністерством освіти і науки України. У межах даної теми автором досліджувалася проблема впровадження особистісно орієнтованих навчально-виховних технологій у систему освіти на різних етапах онтогенезу. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету (протокол № 4 від 14 лютого 2008 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 22 квітня 2008 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальному дослідженні психологічних умов формування самооцінки у старших дошкільників.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми самооцінки дітей старшого дошкільного віку у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці.

2. Обґрунтувати концептуальну основу експериментального дослідження проблеми самооцінки старшого дошкільника та визначити психологічні умови її формування.

3. Виявити психологічні ознаки самооцінки дітей 5-6 років за видами, рівнями та якісними змістовними характеристиками.

4. Визначити та дослідити психологічні умови формування самооцінки у дітей старшого дошкільного віку.

5. Розробити та експериментально перевірити системну програму формування адекватної самооцінки у старших дошкільників.

Об'єкт дослідження: самооцінка дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: психологічні умови формування самооцінки дітей старшого дошкільного віку.

Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження виступають: принцип розвитку, єдності зовнішнього та внутрішнього (Г.С. Костюк, А.В. Петровський, В.А. Роменець); принцип детермінізму, єдності особистості, діяльності та свідомості (Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн); вчення про сутність особистості та закономірності її формування (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв); положення про особистість та особистісно-орієнтований підхід (І.Д. Бех, В.В. Рибалка); положення вікової та педагогічної психології про сутність та закономірності особистісного розвитку дітей раннього та дошкільного віку (Л.І. Божович, О.В. Запорожець, М.І. Лісіна, В.К. Котирло, В.С. Мухіна); принцип соціальної детермінації особистості та інтелектуального розвитку дитини (Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, Г.С. Костюк, Д.І. Фельдштейн та інші); теорія навчальної діяльності та розвивального навчання (В.В. Давидов, О.К. Дусавицький, О.І. Кульчицька, С.Д. Максименко, В.В. Репкін).

Методи дослідження. Для розв'язання дослідницької проблеми був застосований комплекс методів, який зумовлено предметом, метою та завданнями дослідження. До комплексу увійшли: теоретичні ? аналіз психолого-педагогічної літератури, узагальнення, синтез, систематизація наукової інформації; емпіричні ? спостереження, індивідуальна бесіда, анкетування батьків та педагогів для отримання оцінки рівня розвитку мисленнєвих операцій та пізнавальної активності старших дошкільників, констатувальний та формувальний психолого-педагогічний експеримент; обробки та інтерпретації результатів - методи статистичної обробки даних, кількісні і якісні інтерпретації та узагальнення даних експерименту. Обробка емпіричних даних проводилася за допомогою методів математичної статистики: кореляційний аналіз, метод лінійної кореляції Пірсона, критерій Пірсона, критерій - кутового перетворення Фішера. В ході дослідження використовувалися стандартизовані, адаптовані опитувальники та методики для вивчення компонентів досліджуваного феномена самооцінки дітей старшого дошкільного віку.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі дошкільних навчальних закладів № 637 Оболонського району, № 79 Шевченківського, № 770, № 778 Деснянського району міста Києва. Експериментом охоплено 146 дошкільників 5-6 років, в анкетуванні брали участь батьки досліджуваних та 22 вихователі означених дошкільних навчальних закладів міста Києва.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що

- вперше на основі теоретичного аналізу визначено вплив мисленнєвих операцій та пізнавальної активності на стан часткової самооцінки старших дошкільників; обґрунтовано концептуальну основу експериментального дослідження самооцінки та розроблено системну програму формування адекватної самооцінки у старших дошкільників;

- уточнено та поглиблено уявлення про психологічні параметри, показники та якісні змістовні характеристики самооцінки старших дошкільників; підтверджено зв'язок між самооцінкою, рівнем домагань та мисленнєвою діяльністю старших дошкільників;

- набуло подальшого розвитку теоретичне обґрунтування та практична перевірка ефективності організації інноваційних форм навчально-виховного процесу в умовах дошкільного навчального закладу.

Теоретичне значення дослідження. Розроблена концептуальна основа дослідження самооцінки та системна програма формування адекватної самооцінки старших дошкільників надають наукову можливість розглядати таку як інтегральну характеристику особистості дитини, показник її соціальної компетентності. У роботі розкрито психологічні параметри самооцінки дошкільника; проаналізовано динаміку розвитку самооцінки та мисленнєвої діяльності, пізнавальної активності; доведено значення дошкільного віку для формування самооцінки, запропоновано систему оптимізації умов її формування в сім'ї та дошкільному навчальному закладі.

Практичне значення одержаних результатів визначається забезпеченням методичного інструментарію виявлення психологічних параметрів самооцінки, рівня домагань, рівнів розвитку мисленнєвих операцій та пізнавальної активності як умов формування самооцінки; розробкою та впровадженням психолого-методичного комплексу „Самооцінка та інтелектуальна сфера дошкільників”. Результати дослідження можуть бути використані у практиці дошкільного виховання при укладанні навчально-розвивальних програм для дошкільників, викладачами ВНЗ в процесі викладання курсів „Вікова психологія”, „Педагогічна психологія”, „Психологія особистості”, під час організації та проходження фахової ознайомлювальної та психолого-педагогічної практики студентами спеціальності „Психологія”. Результати дисертаційного дослідження були впроваджені в практику роботи педагогів і психологів дошкільного навчального закладу № 596 Голосіївського району міста Києва (довідка про впровадження від 07.07.2009 року за № 16), № 636 Оболонського району міста Києва (довідка про впровадження від 02.12.2009 року за № 4), у навчальний процес Інституту психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка при визначенні структури та змісту підготовки бакалаврів за спеціальністю „Практична психологія” (довідка про впровадження від 04.12.2009 року за № 63), у навчально-виховний процес навчально-виховного комплексу „ДНЗ-ЗНЗ „Дзвіночок” міста Києва (довідка про впровадження від 11.12.2009 року за № 167).

Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечена різнобічним теоретичним і методологічним обґрунтуванням вихідних положень дослідження; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті та завданням дослідження; поєднанням якісного та кількісного аналізу; статистичною обробкою даних психолого-педагогічного експерименту.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у доповідях та повідомленнях на V Всеукраїнській науково-практичній конференції „Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи” (24-26 березня 2004 року, м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації” (15 лютого 2005 року, м. Київ); VI Всеукраїнській науково-практичній конференції ”Гуманітарна освіта в профільних вищих технічних навчальних закладах: проблеми і перспективи” (16-18 березня 2005 року, м. Київ); V Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених „ПОЛІТ” (12-13 квітня 2005 року, м. Київ); VII Всеукраїнській науково-практичній конференції „Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (29-31 березня 2006 року, м. Київ); VI Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених „ПОЛІТ” (11-12 квітня 2006 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми емпіричних досліджень у психології” (до 150-річчя Альфреда Біне) (6-7 грудня 2007 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми практичної психології” (12-14 квітня 2008 року, м. Севастополь); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми психології особистості: теорія, досвід, практика” (25-26 вересня 2009 року, м. Одеса).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження представлені у 12 друкованих працях, серед яких 5 одноосібних наукових статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 7 додатків, списку використаних джерел із 274 найменувань, з них 12 іноземною мовою. Повний обсяг дисертації - 264 сторінки. Основний зміст дисертації викладено на 202 сторінках. Текст містить 37 рисунків та 39 таблиць.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено предмет, об'єкт, мету, завдання і методи дослідження, розкрито теоретико-методологічну базу дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження у практику, подано відомості про публікації за темою дисертації.

У першому розділі дисертаційного дослідження „Теоретичний аналіз проблеми формування самооцінки у старших дошкільників” визначено сутність і роль самооцінки у формуванні особистості, подано аналіз науково-теоретичних підходів до вивчення даної проблеми у вітчизняній та зарубіжній психології. В огляді літератури акцентовано увагу на особливостях формування самооцінки в онтогенезі. В розділі розкрито концептуальну основу дослідження самооцінки, визначено наступні параметри провідного поняття: види, рівні, адекватність, висвітлено методологічні засади, обґрунтовано доцільність методів вивчення самооцінки, показників та умов її формування.

В основу роботи покладено розуміння самооцінки як центрального компоненту особистості, який формується за активної участі самої особистості і виступає регулятором людської поведінки та діяльності (Р. Бернс, Л.С.Виготський, Т.В. Галкіна, А.С. Захарова, Р. Мейлі, І.І. Чеснокова); як стрижневого компоненту процесу самосвідомості, показника рівня її розвитку (Б.Г. Ананьєв, Є.І. Ісаєв, В.С. Мухіна, В.К. Котирло, С.Р. Пантилєєв, О.Г. Спіркін, Д.Б. Ельконін); як продукту самосвідомості в межах Я-концепції (Г.І.Меднікова) і ототожнюється з емоційно-ціннісним ставленням людини до себе (Л.С. Виготський, Д.О. Леонтьєв, О.М. Леонтьєв, Н.І. Непомняща, С.Л. Рубінштейн, В І. Слободчиков, П.Р. Чамата, І.І. Чеснокова).

Проблема самооцінки вивчається в зарубіжній психології в межах різних концепцій. Представники інтеракціонізму основну роль у формуванні самооцінки відводять іншій людині, а сам індивід займає пасивну позицію і лише відбиває та підсумовує чужі оцінки (Дж. Мід, Т. Шибутані). Представники гуманістичного напряму ототожнюють самооцінку з ціннісним ставленням до себе і розглядають її як структурний компонент Я-концепції, а джерелом її визначають самоспостереження і соціальне оточення (Р. Бернс, К. Роджерс). Обмеженість поглядів представників цих напрямів полягає у тому, що спілкування і самоспостереження розглядаються ними незалежно від практичної діяльності людини як основи цього спілкування.

На основі аналізу робіт вітчизняних та російських психологів нами було виокремлено та проаналізовано: види самооцінки: загальна та часткова і зазначено, що основним досягненням дошкільного віку є відокремлення загальної самооцінки від часткової (А.В. Захарова, М.І. Лісіна, Р.Б. Стьоркіна, І.І.Чеснокова); рівні самооцінки: високий, середній, низький (В.А. Семиченко, Є.О. Серебрякова, І.І. Чеснокова); зміст самооцінки: адекватна та неадекватна, остання поділяється на завищену і занижену (А.І. Ліпкіна, Л.О. Рибак, Є.О. Серебрякова, С.П. Тищенко).

Беручи до уваги позиції вітчизняних та російських психологів, зазначимо, що найбільш негативний вплив на розвиток особистості дошкільника чинить неадекватно занижена самооцінка або адекватна, наближена до заниженої самооцінка, оскільки гальмує активність, продукує розвиток невпевненості в собі, невміння ставити цілі і досягати їх (В.А. Семиченко, С.П. Тищенко).

Вивчаючи проблему генезису самооцінки, дослідники стверджують, що вона починає утворюватися на рубежі раннього та дошкільного віку в процесі розвитку конкретних видів діяльності. Науковці одностайні у своїх поглядах на важливість дошкільного віку у формуванні самооцінки (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, А.В. Захарова, О.Л. Кононко, М.І. Лісіна, Г.О. Люблінська, О.В. Скрипченко, Р.Б. Стьоркіна, Г.Б. Тагієва, Т.М. Титаренко, С.П. Тищенко, І.І. Чеснокова).

На основі теоретичного аналізу психологічної літератури нами зазначено, що самооцінка розвивається під впливом двох важливих факторів: спілкування з навколишніми та власна діяльність. У дослідженнях психологів наголошується на визначній ролі дорослого у формуванні самооцінки дітей дошкільного віку в спільній предметно-практичній діяльності та спілкуванні (Б.Г. Ананьєв, О.А. Бєлобрикіна, Л.І. Божович, Н.М. Дятленко, О.Л. Кононко, М.І.Лісіна, В.С. Мухіна, Т.О. Піроженко, О.П. Сергєєнкова).

У результаті теоретичного аналізу проблеми самооцінки старших дошкільників зроблено припущення, що психологічними умовами формування самооцінки виступають мисленнєві операції (синтез, аналіз, узагальнення) та рівень пізнавальної активності.

Результати аналізу наукових підходів вітчизняних і зарубіжних вчених до експериментального дослідження самооцінки у старшому дошкільному віці свідчать про те, що окреслена проблематика має тривалу науково-дослідницьку історію, залишаючись недостатньо дослідженою.

Багато вітчизняних і зарубіжних вчених розглядали аналізовану проблему крізь призму психології формування ігрової та навчальної діяльності, а також через встановлення їхнього детермінуючого впливу на перебіг психічних процесів дітей старшого дошкільного віку та їх загальноособистісний онто- і соціогенез. Тому потрібна різнофакторна фахова допомога дитині у пізнанні власних психологічних можливостей у набутті умінь оволодіння навчальною діяльністю та процесом саморозвитку.

Концептуальна основа дослідження самооцінки старших дошкільників узагальнює зміст вихідних положень у наступних визначеннях: початок самооцінювання пов'язаний з розвитком мисленнєвих операцій, що виражають в поняттях результати емоційно-оцінної роботи відносно самого себе (Б.Г. Ананьєв); мислення забезпечує пізнавальні аспекти діяльності, яка, в свою чергу, виступає сферою прояву мислення людини (А.Г. Маклаков); показником розвитку мислення дошкільників є поява стійкого інтересу до постановки логічних завдань (пізнавальна активність) (І.П. Антонова, С.О. Ладивір); успіх у вирішенні пізнавальних задач залежить не лише від ступеня оволодіння знаннями і прийомами мисленнєвої діяльності, але й від системи ставлень дитини до своєї діяльності та самої себе (А.І. Ліпкіна).

Актуальність представлених дослідницьких позицій визначається тим, що в них окреслюються практичні підходи до навчання дошкільників, які дозволяють: сформувати адекватну самооцінку в умовах організованої мисленнєвої діяльності та високого рівня пізнавальної активності; підвищити рівень домагань та розвинути його адекватність, що в свою чергу, сприятиме формуванню адекватної самооцінки старших дошкільників; зменшити період адаптації дітей до шкільного середовища.

У даній концептуальній основі визначено і обґрунтовано системно-поетапну процедуру дослідження самооцінки та умов її формування у старших дошкільників.

У другому розділі „Емпіричне дослідження психологічних особливостей самооцінки дітей старшого дошкільного віку” подано організаційну процедуру дослідження, методи та психодіагностичні методики, результати дослідження рівнів та адекватності загальної і часткової самооцінки у старших дошкільників; рівня домагань та його адекватності як динамічної характеристики самооцінки; рівнів пізнавальної активності та мисленнєвих операцій як внутрішніх умов формування самооцінки; оцінок педагогів і батьків досліджуваних як зовнішніх умов формування самооцінки; виявлено зв'язок мисленнєвих операцій, пізнавальної активності, оцінок дорослих з частковою самооцінкою старших дошкільників. Представлений кількісний та якісний аналіз отриманих результатів констатувального експерименту.

Змістом першого етапу нашого констатувального дослідження було визначення рівня (високий, середній, низький) загальної та часткової самооцінки, рівня домагань старших дошкільників як динамічної характеристики самооцінки; з'ясування ступеня адекватності самооцінки та рівня домагань через ставлення дитини до результатів своєї мисленнєвої діяльності і подальший вибір завдання.

Завдання першого етапу вирішувалися із використанням комплексу діагностичних методик та методів: „Який Я?” (Р. С. Немов), методика „Драбинка” (В.Г. Щур, С.Г. Якобсон); методика вивчення самооцінки школяра А.І. Ліпкіної, методика дослідження рівня домагань Ф. Хоппе; співбесіда для виявлення адекватності самооцінки на основі її показників, запропонованих М.Й. Боришевським та А.І. Ліпкіною: 1) обґрунтованість самооцінки, 2) перевірка дитиною результатів своєї діяльності самостійно (без вказівок експериментатора), 3) спокійна реакція досліджуваного на зауваження експериментатора щодо припущених помилок.

На другому етапі дослідження визначалися рівні розвитку операцій мислення (аналіз, синтез, узагальнення) та пізнавальної активності як внутрішніх умов формування самооцінки; виявлявся зв'язок мисленнєвих операцій та пізнавальної активності з рівнем самооцінки та її адекватністю у старших дошкільників.

Завдання другого етапу вирішувалися із використанням комплексу діагностичних методик та завдань: Субтест № 10 Інтелектуальної шкали Д. Векслера „Складання фігур з розрізнених деталей”; методика Р.І. Говорової і Т.В. Лаврентьєвої „Знайди будиночок” або „Лабіринт”; методика „Що тут зайве?” (Р.С. Немов); методика, модифікована нами на основі діагностичної методики з вивчення рівня розвитку пізнавальної активності у старших дошкільників Т.А. Ткачук.

На третьому етапі констатувального дослідження вивчалася оціночна система вихователів дошкільних навчальних закладів і батьків досліджуваних стосовно розвитку мислення та пізнавальної активності дітей; з'ясовувалися закономірності зв'язку оцінок значущих дорослих як зовнішньої умови формування самооцінки з рівнем самооцінки та ступенем її адекватності у старших дошкільників.

Завдання третього етапу вирішувалися із використанням методу анкетування, в основу якого покладено схему цілеспрямованого вивчення особливостей психічного розвитку дітей старшого дошкільного віку, запропоновану С.Є. Кулачківською і С.О. Ладивір, центральним моментом якої вони визначають активно-пізнавальне ставлення дитини до оточуючого світу, інтерес до пошукової діяльності, розвиток мислення.

Аналіз результатів емпіричного дослідження доводить, що:

1) у старших дошкільників переважає висока самооцінка: висока загальна самооцінка власних особистісних якостей виявлена у 86,3% респондентів, часткова самооцінка мисленнєвої діяльності - у 90,4 %, а низька не була виявлена взагалі;

2) у всіх дітей старшого дошкільного віку виявлено адекватну самооцінку, але 45,2% дітей показали самооцінку, що має тенденцію до неадекватної: 8,2% до завищеної і 37% до заниженої;

3) у дошкільників виявлено диференціацію між загальною та частковою самооцінками (13,7%);

4) рівень домагань у старших дошкільників переважно є середнім (47,3%), а також значний відсоток належить високому (32,9%) і низькому (19,8%);

5) порівняльний аналіз висоти самооцінки та домагань дозволив встановити, що рівень самооцінки відповідає рівню домагань у 38,4% респондентів переважно при високій частковій самооцінці (32,9%). У більшої частини старших дошкільників самооцінка виявилася вищою за рівень домагань (61,6%: 41,8% з високою та 19,8% з середньою самооцінкою). Низький рівень домагань (15,7%) виявлено лише в групі дітей з середнім рівнем часткової самооцінки (), високий - лише в групі дітей з високим рівнем часткової самооцінки. Поєднання, коли самооцінка переважає за висотою рівень домагань, на нашу думку, призводить до гальмування розвитку самооцінки;

6) під час експерименту також було встановлено ступінь адекватності домагань, який у переважної більшості респондентів виявився адекватним (55,5%), у 6,8% ? завищеним та у значного відсотка заниженим (37,7%).

7) аналіз ступеня адекватності рівня домагань та самооцінки старших дошкільників свідчить про їх майже повну відповідність . 54,1% респондентів мають адекватний рівень домагань та адекватну самооцінку; 6,8% ? завищений рівень домагань та самооцінку з тенденцією до завищеної; у 37% старших дошкільників виявлено занижений рівень домагань та самооцінку з тенденцією до заниженої. Представники останньої групи уникають труднощів, не прагнуть до вищих цілей, що не дає їм змоги досягти тих результатів, на які вони спроможні.

Вивчення психологічних умов формування самооцінки (мисленнєвих операцій та пізнавальної активності) у старших дошкільників показало, що:

1) найкраще розвинена мисленнєва операція узагальнення, високий рівень розвитку якої визначено у 87,7% респондентів. Гірше розвинена мисленнєва операція аналізу та пізнавальна активність. Високий рівень розвитку операції аналізу визначено у 56,2% дітей, а високий рівень пізнавальної активності - у 48,6% дітей. Високий рівень мисленнєвої операції узагальнення виявлено у 82,2%, синтезу - у 68,5%, аналізу - у 54,1% та пізнавальної активності - у 48,6% респондентів з високою самооцінкою;

2) існує зв'язок мисленнєвих операцій та пізнавальної активності з рівнем часткової самооцінки старших дошкільників. Значення коефіцієнту кореляції між показниками рівнів розвитку мисленнєвих операцій та пізнавальної активності відповідають сильному кореляційному зв'язку зі статистичною значимістю. Коефіцієнт кореляції між рівнями сформованості самооцінки та розвитку мисленнєвих операцій і пізнавальної активності виявлено помірний;

3) існує зв'язок мисленнєвих операцій та пізнавальної активності зі ступенем адекватності часткової самооцінки старших дошкільників. У дітей з адекватною самооцінкою (54,8%) переважає високий рівень розвитку мисленнєвих операцій синтезу (50%), аналізу (39,7%), узагальнення (53,4%) та пізнавальної активності (43,8%); з самооцінкою, що має тенденцію до завищеної (8,2 %), переважає високий рівень розвитку мисленнєвих операцій синтезу (8,2%), аналізу (6,2%), узагальнення (7,5%),та пізнавальної активності (4,1%), низький майже відсутній. У дошкільників з самооцінкою, що має тенденцію до заниженої (37 %), переважно виявлено середній та низький рівні розвитку мисленнєвої операції синтезу (11% та 11,6% відповідно), аналізу (19,9% та 7,5% відповідно), узагальнення (19,6% та 0,7% відповідно), пізнавальної активності (28,1% та 8,2% відповідно). Статистичні дані підтвердили зв'язок мисленнєвих операцій та пізнавальної активності зі ступенем адекватності часткової самооцінки, оскільки з достовірністю частка старших дошкільників з високим рівнем часткової самооцінки в групі дітей з високим рівнем розвитку мисленнєвих операцій синтезу, аналізу, узагальнення та пізнавальної активності більша, ніж в групі дітей з середнім рівнем розвитку мисленнєвих операцій синтезу, аналізу, узагальнення та пізнавальної активності.

Дослідження зв'язку оцінок батьків та педагогів із самооцінкою старших дошкільників дало наступні результати:

1) самооцінка старших дошкільників більшою мірою пов'язана з оцінками значущих дорослих, ніж з результатами власного досвіду дітей, отриманого у розв'язанні мисленнєвих завдань. Частка старших дошкільників з високим рівнем часткової самооцінки в групі дітей, які отримали високі оцінки від своїх батьків більша, ніж в групі дітей, які отримали високі оцінки від педагогів . Частка старших дошкільників з середнім рівнем часткової самооцінки в групі дітей, які отримали високі оцінки від своїх батьків не більша, ніж в групі дітей, які отримали високі оцінки від педагогів .

2) оцінки значущих дорослих мають зв'язок зі ступенем адекватності самооцінки старших дошкільників. Старші дошкільники з адекватними самооцінками (37%) та самооцінками, що мають тенденцію до завищених, отримували від батьків та педагогів переважно високі оцінки мисленнєвої діяльності; 2,8% дітей з самооцінкою, що має тенденцію до заниженої, отримали низькі оцінки від педагогів Діти з адекватною самооцінкою отримали від батьків вищі оцінки, ніж діти, що мають самооцінку з тенденцією до заниженої (). Адекватна часткова самооцінка має зв'язок з високими оцінки батьків (), а самооцінка з тенденцією до заниженої має зв'язок з середніми оцінками педагогів ().

Узагальнення результатів констатувального експерименту показало, що часткова самооцінка виникає раніше загальної і формується в конкретному виді діяльності ? мисленнєвій. Формування адекватності часткової самооцінки старших дошкільників має зв'язок з результатами їх мисленнєвої діяльності: рівнями розвитку мисленнєвих операцій синтезу, аналізу, узагальнення та пізнавальної активності. Самооцінка старших дошкільників тісно пов'язана з рівнем домагань: адекватна та завищена сприяють розвитку прагнення у дітей до подолання труднощів, досягнення успіхів; занижена, навпаки, ? знижує прагнення їх до нових вищих досягнень, спричиняючи розвиток невпевненості, страху перед невдачами, втрати інтересу до нової діяльності та перемог.

Вивчення якісної змістовної характеристики самооцінки - адекватності, що може виступати показником когнітивного внутрішньоособистісного конфлікту дитини, дало змогу встановити, що у 37 % дошкільників виявлено самооцінку з тенденцію до заниженої. Наявність самооцінки, що має тенденцію до заниженої та взаємозв'язок її з низькими показниками рівня домагань (19,9%) і його неадекватністю (37%), з середніми і низькими результатами мисленнєвої діяльності (23,3%) та середніми і низькими оцінками педагогів (27,4%) свідчать про необхідність диференційованої роботи зі старшими дошкільниками, спрямованої на формування адекватної самооцінки та рівня домагань, підвищення рівнів розвитку операцій мислення та пізнавальної активності; створення освітнього інформаційного середовища, в якому передбачено роботу з вихователями та батьками респондентів, спрямованої на покращення умов роботи з дітьми.

У третьому розділі „Експериментальне визначення психологічних умов формування самооцінки у старших дошкільників” представлено системну програму формувального експерименту, визначено мету, завдання, етапи та форми його проведення. Змістовно системна програма охоплювала наступні напрями навчально-розвивальної роботи:

- співпраця з батьками з підвищення рівня їх психолого-методичної культури, надання теоретичної та практичної допомоги у визначенні особистісних проблем щодо рівня та адекватності самооцінки їх дітей;

- консультативно-методологічна допомога педагогічним працівникам дошкільних навчальних закладів, в яких проводився експеримент, з впровадження інноваційних технологій, змісту і форм організації навчально-виховного процесу з дітьми;

- впровадження та перевірка ефективності психолого-педагогічного комплексу, провідною метою якого було формування адекватної самооцінки старших дошкільників засобами активізації їх мисленнєвих операцій та підвищення рівня пізнавальної активності.

Умовно формувальне дослідження було розділено на підготовчий, основний та заключний етапи.

Підготовчий етап було спрямовано на ознайомлення дітей та дорослих зі специфікою системної програми формування адекватної самооцінки, з'ясування сутності, умов та вікових особливостей формування адекватної самооцінки в старшому дошкільному віці під час групових занять, методичного семінару, батьківських зборів.

У процесі основного етапу формувального експерименту, який містив 23 групових заняття з елементами тренінгових вправ, що проводились один раз на тиждень по 25-30 хвилин, завдання для самостійного виконання учасниками експериментальної групи та їх батьками, батьківські збори та педагогічні семінари, вирішувалися наступні завдання: сприяти розвитку інтересу дітей до самопізнання через створення умов для саморозкриття, творчого самовираження, подолання заблокованості зовнішньої і внутрішньої комунікації особистості, активізації Я-висловлювань; активізувати процеси усвідомлення та прийняття дошкільниками власної цінності, забезпечити подолання надмірного самозвинувачення, невпевненості в собі на основі розуміння та прийняття свого стану під час розв'язання мисленнєвих завдань та спілкування з дорослими й однолітками; розвивати вміння адекватного самооцінювання за допомогою розв'язання мисленнєвих завдань та розвитку пізнавальної активності у взаємодії з дорослими та однолітками; формувати навички аналізу дошкільниками результатів власної мисленнєвої діяльності, уміння виражати власні емоційні переживання, пов'язані з процесом розв'язання мисленнєвих завдань; правильно співвідносити оцінку дорослого з власними результатами мисленнєвої діяльності.

Заключний етап формувального експерименту було спрямовано на узагальнення старшими дошкільниками з самооцінкою, що має тенденцію до заниженої, особистісного досвіду, отриманого в процесі групових занять, усвідомлення динаміки формування адекватної самооцінки за допомогою тренінгових вправ та ігор, що закріплювалося роботою батьків з дітьми в домашніх умовах за допомогою розвивальних ігор і вправ.

У результаті проведеної нами експериментальної роботи зі старшими дошкільниками, статистично доведено достовірність позитивних змін у дошкільників експериментальної групи. Кількість старших дошкільників в експериментальній групі виявилася більшою, ніж в контрольній, у яких відбулася зміна: рівня сформованості часткової самооцінки (); рівня домагань (); показників мисленнєвих операцій синтезу () та аналізу (), пізнавальної активності (); рівнів оцінок педагогів () та оцінок батьків (). Підвищення рівня розвитку мисленнєвих операцій з середнього на високий: синтезу (), аналізу (), узагальнення (), оцінок батьків та педагогів () підтвердили достовірність зміни адекватності самооцінки. Це дозволяє визначити ефективність реалізації створеної системи роботи по формуванню адекватної самооцінки в старшому дошкільному віці.

Для виявлення кількісних та якісних змін у формуванні адекватної самооцінки у старших дошкільників експериментальної та контрольної груп було проведено експериментальне дослідження, результати якого представлено у табл. 1 та відображено на рис.1.

Таблиця 1 Результативні показники адекватної самооцінки старших дошкільників в експериментальній (n=28) та контрольній (n=26) групах

В експериментальній групі рівень загальної самооцінки підвищився у 3,6% старших дошкільників, часткової у 7,1%; диференціація загальної та часткової самооцінки збільшилася у 7,1% дітей, рівні розвитку мисленнєвих операцій синтезу, аналізу та узагальнення підвищилися на один рівень у 25%, 25%, 10,7% відповідно, рівень пізнавальної активності підвищився у 32,1% дошкільників; рівні оцінок підвищилися у 17,9% батьків і 25% педагогів; динамічна характеристика самооцінки старших дошкільників - рівень домагань підвищився у 25% респондентів, а його адекватність - у 32,1% дітей старшого дошкільного віку (рис.1).

Незначні зміни в кількісних показниках представленості рівнів розвитку домагань, мисленнєвих операцій, пізнавальної активності та адекватності самооцінки в контрольній групі вказує на низьку результативність, неефективність впливу традиційної навчально-виховної системи на продуктивність процесу формування адекватної самооцінки у дітей старшого дошкільного віку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Відображення експериментальних результатів

Примітка: кількісні зміни за рівнем загальної самооцінки в експериментальній (1) та контрольній групах (2), часткової самооцінки (3, 4), диференціація загальної та часткової самооцінки - (5,6), рівні розвитку мисленнєвих операцій: синтезу - (7, 8), аналізу - (9, 10) та узагальнення - (11, 12), пізнавальної активності - (13, 14), оцінки батьків - (15, 16), а педагогів - (17, 18), показник сформованості самооцінки старших дошкільників - рівень домагань - (19, 20), а його адекватність - (21, 22)

Проведений нами аналіз результатів заключного етапу дослідження дозволяє констатувати:

? вивчення динаміки психологічних умов формування та показників сформованості самооцінки в учасників експериментальної групи вказує на наявність позитивних змін, що виявляється в збільшенні показників прояву високого рівня та зменшенні низького рівня розвитку мисленнєвих операцій, пізнавальної активності; рівня домагань;

? позитивна динаміка в формуванні адекватної самооцінки учасників експериментальної групи, яка виявляється в появі показника адекватності (50%).

Відсутність достовірних змін в змісті параметрів самооцінки та її адекватності у дітей контрольної групи та результативні зміни у дітей експериментальної групи вказують на ефективність створеної та апробованої нами системної програми формування адекватної самооцінки в старшому дошкільному віці.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми адекватної самооцінки у старшому дошкільному віці, яке полягає у визначенні видів, рівнів та адекватності самооцінки, психологічних внутрішніх та зовнішніх умов її формування; створенні та експериментальній апробації системної програми формування адекватної самооцінки.

1. В умовах трансформаційного суспільства й модернізації вітчизняного освітнього простору наукове вивчення психологічних умов формування самооцінки у старших дошкільників є особливо актуальною і нагальною проблемою, що потребує системного її вирішення у дошкільних навчальних закладах.

Дошкільний вік є сприятливим для формування самооцінки дитини і виступає важливою передумовою зародження її адекватності. Аналіз та узагальнення підходів і концепцій до вивчення проблеми самооцінки дошкільників свідчить, що самооцінка є феноменом самосвідомості, найбільш значущою її складовою. Самооцінка - це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей, місця серед інших людей і їх ставлення до неї. Самооцінка є результатом інтегральної роботи в сфері самопізнання і емоційно-ціннісного ставлення до себе. Це особливе утворення самосвідомості виступає важливим механізмом саморегуляції поведінки і діяльності і, разом з тим, формується в процесі діяльності і спілкування дитини з іншими людьми. Старші дошкільники відзначаються цілою низкою симптомокомплексів вікового й психологічного характеру та потребують індивідуального підходу і суб'єкт-суб'єктної взаємодії з найближчим соціальним мікросередовищем. У старшому дошкільному віці потреба дитини у оцінці дорослого велика, однак самооцінка дитини починає опиратися на результати і висновки, які дитина отримує в індивідуальному досвіді.

2. На основі узагальненого аналізу ряду теоретичних та емпіричних досліджень нами розроблено концептуальну основу дослідження самооцінки у старших дошкільників, в якій зазначено, що структура самооцінки визначається за такими параметрами: види (загальна і часткова), рівні (високий, середній, низький), якісна змістовна характеристика (адекватна і неадекватна: завищена і занижена); часткова самооцінка виникає раніше загальної і формується в конкретному виді діяльності ? мисленнєвому, пов'язана з рівнем розвитку мислення та пізнавальної активності; самооцінка пов'язана з рівнем домагань: адекватна та завищена сприяють розвитку прагнення у дітей до подолання труднощів, досягнення успіхів; занижена ? знижує прагнення до нових вищих досягнень, спричиняючи розвиток невпевненості, страху перед невдачами, втрати інтересу до нової діяльності та перемог, що призводить до гальмування психічного розвитку.