Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Подружня дезадаптація при специфічних розладах особистості у жінок. Причини, механізми формування, психотерапевтична корекція

19.00.04 - медична психологія

Денеко Максим Олексійович

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Кришталь Євген Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Козідубова Валентина Михайлівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра психіатрії, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Абрамов Володимир Андрійович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, кафедра психіатрії та медичної психології, завідувач кафедри

доктор медичних наук, доцент Зайцев Олександр Олександрович, Міжрегіональна академії управління персоналом МОН України, кафедра загальної та практичної психології, завідувач кафедри

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Подружня адаптація являє собою складний феномен, що має багатофакторне забезпечення, і може бути досягнута лише за умови узгодженої взаємодії подружжя на всіх рівнях - соціальному, психологічному, соціально-психологічному, біологічному. Відповідно до цього й порушення подружньої адаптації має складний ґенез, вивчення якого вимагає системного підходу, так само як діагностика й корекція дезадаптації. Оскільки подружня дезадаптація є вельми актуальною медико-психологічною та соціальною проблемою, вона привертала увагу багатьох дослідників, у працях яких висвітлено різноманітні причини та поліморфні клінічні прояви цього феномена (В. В. Кришталь, 1990, 1997; В. В. Кришталь, Г. П. Андрух, 1995; В. В. Кришталь, И. А. Семенкина, 2000; С. Т. Агарков, 2004; М. В. Маркова, О. О. Зайцев, 2004; Р. Крукс, К. Баур, 2005; В.В. Кришталь, Є.В. Кришталь, Т.В. Кришталь, 2008). Проте складність проблеми значно зростає за наявності розладу особистості (РО) в одного з подружжя.

Етіологію, патогенез, клініку та психотерапевтичну корекцію специфічних розладів особистості (СРО) розглядали у своїх працях Б. В. Шостакович (2000, 2005), Л. Н. Касімова (2002), А. Б. Смулевич (2006), П. Б. Ганнушкін (2007), В. А. Абрамов, І. В. Жигуліна, Т. Л. Ряполова (2009) та інші автори, в окремих працях висвітлюються й порушення сексуальної функції таких хворих, переважно чоловіків (А. М. Скрипніков, 2001; С. Б. Лях, 2009). Набагато менше уваги приділяється тій обставині, що й РО, й сексуальний розлад в одного з подружжя, як правило, спричиняє емоційну реакцію й сексуальні порушення у другого, - отже, призводить до розвитку подружньої дезадаптації. До того, особливо мало досліджено причини, механізми розвитку та клінічні прояви різних форм дезадаптації подружжя при СРО у жінок.

У літературі міститься небагато відомостей про стан сексуальної функції жінок із різними типами СРО, кожен із яких своєрідно відбивається на сексуальних проявах пацієнток і характері подружньої дезадаптації (В. В. Ніколаєв, 2000; В. Г. Марченко, 2004; Г. З. Поттер, 2004). У більшості праць, що торкаються питання про сексуальні порушення при РО, ігнорується парний характер сексуальної функції, і тому наводяться результати обстеження і лікування лише самого хворого (чоловіка або жінки). Відсутність даних про сексуальні порушення, що неминуче виникають у другого з подружжя, та про сексуальну дезадаптацію, яка розвивається при цьому, не дає змоги розробити адекватну лікувальну стратегію та досягнути необхідного терапевтичного ефекту. Унаслідок цього питання диференційної діагностики та успішної психотерапевтичної корекції дезадаптації подружньої пари при СРО у дружини поки що далекі від свого розв'язання.

Практично не вивчено і не висвітлено сімейний аспект розглядуваної проблеми - формування та функціонування сім'ї при РО у жінок, недостатньо досліджено роль соціальних, психологічних та соціально-психологічних чинників у генезі подружньої дезадаптації за даної патології. Тим часом сучасні медико-психологічні та сексологічні дослідження переконливо показали, що порушення сексуального здоров'я і розлад сімейних стосунків можуть виникати з найрізноманітніших причин, і достатній рівень соціальної та психологічної адаптації подружжя, яка визначає адекватність сексуальної поведінки та міжособистісних стосунків, є не менше необхідними для збереження сексуального здоров'я і здоров'я сім'ї, ніж повноцінність біологічного статусу (В. В. Кришталь, Б. В. Михайлов, Н. А. Марута, Л. Ф. Шестопалова, 2006; А. Г. Луценко, 2006; Н. К. Агишева, 2007; В. М. Козидубова, О. В. Кубрак, 2009).

Системний підхід до вивчення подружньої дезадаптації, особливо враховуючи специфіку різних типів РО та їхній вплив на стосунки подружжя, відкриває можливість визначити причини та механізми формування дезадаптації подружньої пари при РО у дружини. Дані, що здобуваються під час системного дослідження, мають стати підґрунтям розробки ефективної системи корекції, оскільки застосовувані сьогодні психотерапевтичні методики не можуть бути використані за даної патології без відповідних модифікацій.

Таким чином, вивчення проблеми подружньої дезадаптації при СРО у жінок у цілісному та узагальненому вигляді до цього часу не проводилося, немає праць, присвячених системному аналізу сексуального здоров'я подружжя і функціонування сім'ї за даної патології, внаслідок чого не розроблена й дійова система психотерапевтичної корекції.

Усе сказане визначає актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Робота виконана згідно плану НДР кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою «Психопрофілактика порушень сексуального здоров'я» (№ держреєстрації 0100U004263), а також «Здоров'я сім'ї. Причини, механізми розвитку, клінічні прояви і система психодіагностики, психокорекції, психопрофілактики його порушень» (№ держреєстрації 0107U002615).

Мета дослідження - на основі аналізу та комплексної оцінки причин та механізмів формування подружньої дезадаптації при специфічних розладах особистості у жінок, розробити принципи та підходи до її системної психотерапевтичної корекції.

Завдання дослідження:

Вивчити причинно-наслідкові зв'язки між типом специфічного розладу особистості, його динамікою, особливостями формування сексуальної поведінки жінок та порушенням подружньої адаптації.

Виявити особливості сексуальної поведінки жінок та умови їх формування при різних типах специфічного розладу особистості.

Вивчити стан сексуальної функції хворих жінок.

Проаналізувати прояви та перебіг різноманітних форм порушення сексуального здоров'я подружжя при різних типах специфічного розладу особистості у жінок.

Вивчити особистісні характеристики жінок із різними типами специфічного розладу особистості.

Дослідити функціонування й типологію сім'ї, в якій дружина страждає на специфічний розлад особистості.

Визначити роль соціогенних, психогенних, негативних соціально-психологічних та соматогенних чинників у генезі порушення загальної та сексуальної комунікації і формування дезадаптації подружньої пари при різних типах специфічного розладу особистості у дружини.

Виробити диференційно-діагностичні критерії різних форм дезадаптації подружжя при різних типах специфічного розладу особистості у жінок.

Розробити систему диференційованої психотерапевтичної корекції порушення подружньої адаптації за даної патології у жінок.

Об'єкт дослідження - порушення сексуального здоров'я подружжів та функціонування сім'ї при специфічному розладі особистості у жінок.

Предмет дослідження - причини, механізми розвитку, перебіг та клінічні прояви розладу сексуального здоров'я подружжів та порушення здоров'я сім'ї при різних типах специфічного розладу особистості у дружини.

Методи досліджень - клініко-психопатологічний; клінічний, сексологічний (системно-структурний аналіз сексуального здоров'я); психодіагностичний (дослідження особистості та міжособистісних стосунків подружжя); соціально-демографічний; методи математичної статистики.

Наукова новизна дослідження. Уперше на основі системного міждисциплінарного підходу до дослідження різних форм дезадаптації подружжя із використанням методів психіатрії, медичної психології, сексології та медичної соціології розкрито умови та механізми порушення формування й функціонування сім'ї при різних типах розладу особистості у жінок - емоційно нестійкому, ананкастному, демонстративному, залежному (уникаючому), шизоїдному, тривожному, дисоціальному та параноїдному. Новим є виокремлення різних варіантів і типів шлюбу, форм дезадаптації, виявлення причин та механізмів розвитку подружньої дезадаптації та їх зв'язку з перебігом і проявами зазначених типів специфічного розладу особистості у жінок.

Уперше виявлено роль психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних та соматогенних чинників у формуванні особливостей сексуальної функції жінок при розладі особистості та їхньої загальної і сексуальної комунікації з чоловіками, вивчено перебіг та прояви сексуальної дезадаптації подружжів, що розвивається при цьому, сформульовано диференційно-діагностичні критерії її форм.

У дисертації набула подальшого розвитку чотирифакторна концепція забезпечення сексуального здоров'я; на основі результатів дослідження розроблено нову систему комплексної оцінки та психотерапевтичної корекції різних форм подружньої дезадаптації при різних типах специфічного розладу особистості у дружини.

Практичне значення отриманих результатів. Для клінічної практики мають значення виявлення механізмів розвитку, перебігу та проявів дезадаптації подружньої пари, в якій дружина хворіє на розлад особистості, аналіз типів - умовно функціонального та не функціонального - сім'ї за цієї патології у жінок, виокремлення й опис дезадаптивних форм порушення сексуального здоров'я; розроблення критеріїв їх диференційної діагностики, що ґрунтуються на інтегральних критеріях сексуального здоров'я. Запропоновані діагностичні критерії відкривають можливість вибору диференційованих лікувально-корекційних програм.

Розроблена система диференційованої психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації, спрямованої на механізми її розвитку при різних формах специфічного розладу особистості у дружини, успішно застосовується у медико-психологічній та сексологічній практиці, даючи змогу досягти стійкого терапевтичного ефекту високої якості.

Результати проведених досліджень упроваджено у практику роботи Полтавської обласної психоневрологічної лікарні ім. О. Ф. Мальцева, Запорізької обласної психіатричної лікарні, Кременчуцького міського психоневрологічного диспансеру, Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1, Донецької обласної клінічної психіатричної лікарні, а також у педагогічний процес на кафедрі психіатрії, наркології та медичної психології Української медичної стоматологічної академії МОЗ України, на кафедрах психіатрії, а також сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені та обговорені на наступних наукових форумах: Українській школі-семінарі з міжнародною участю «Психотерапія і психоаналіз на шляху до євроінтеграції» (Київ, 02 - 03.11.2005); Українсько-польській конференції «Судова психіатрія в Україні і Польщі: сучасний стан та перспективи» (Київ, 03 - 04.11.2005); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми соціальної і судової психіатрії та наркології» (Київ, 11 - 12.09.2008); науково-практичній конференції молодих вчених, присвяченій 85-річчю ХМАПО «Медична наука: сучасні досягнення та інновації» (Харків, 20.11.2008); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Діагностика та лікування тривожно-депресивних розладів в загальносоматичній практиці» (Луганськ, 21.11.2008); першій науково-практичній міжрегіональній конференції «Патоморфоз психічних та психосоматичних розладів на сучасному етапі» (Вінниця, 19.03.2009); міжнародній науковій конференції «Сексуальне здоров'я», присвяченій 10-річчю кафедри сексології Єреванського державного медичного університету ім. М. Гераці (Єреван, 07 - 09.05.2009), ХІІІ Міжнародній конференції української протиепілептичної Ліги «Корекція психічних порушень у хворих на епілепсію» (Київ, 14 - 16.05.2009); науково-практичної конференції «Психосоціальна реабілітація та фармакотерапія хворих на психічні розлади: конкуренти чи партнери?» (Донецьк - Жданівка, 20 - 21.05.09); науково-практичній конференції психіатрів, психотерапевтів та наркологів «Депресивні розлади: соціальні ризики» (Харків, 26 - 27.05.2009), науково-практичній конференції «Органічні психічні розлади та епілепсія» (Ялта, 09 - 10.09.2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 21 статтю у спеціалізованих наукових журналах згідно з «Переліком» ВАК України та 1 - у закордонному науковому журналі. Усі роботи моноосібні.

Структура дисертації. Роботу викладено на 303 сторінках машинопису (загальний обсяг 245 стор.). Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу, 6 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків та списку використаних джерел. Матеріали дисертації ілюстровано 25 таблицями та 6 рисунками. Бібліографічний список містить 338 джерел, з них 124 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика обстежених подружніх пар. Під спостереженням перебувало 320 жінок із СРО різних типів, та їхніх чоловіків. Емоційно нестійкий тип розладу було діагностовано у 53 жінок, ананкастний - у 46, демонстративний - у 51, залежний - у 53, шизоїдний - у 45, дисоціальний - у 27, тривожний - у 15 та параноїдний - у 30. Аналіз анамнестичних даних показав, що всі хворі перебували на обліку у психоневрологічному диспансері.

Виокремити контрольну групу змоги не було, оскільки за розладу особистості в жінок завжди виникає та чи інша форма подружньої дезадаптації.

Пацієнтки були віком від 21 до 46 років, переважали особи віком від 31 до 40 років. Зі своїми чоловіками вони, як правило, входили до однієї вікової групи, що складала не більше 5 років.

Серед хворих з емоційно нестійким РО переважали жінки більш старших вікових груп, з ананкастним - пацієнтки 36 - 40 років, із демонстративним - частіше зустрічалися молоді особи (26 - 35 років), із залежним - жінки 31 - 40 років, із шизоїдним - 36 - 40 років; хворі з дисоціальним та тривожним розладом особистості найчастіше мали вік 26 - 30 років, а з параноїдним - від 31 до 35 років.

Стаж подружнього життя складав від 5 до 20 років.

Дезадаптація виникала у подружжів здебільшого (593%) з самого початку спільного життя, у решти подружніх пар - упродовж перших двох років.

У подружжів, що знаходились під спостереженням, у процесі досліджень було виявлено різні форми сексуальної дезадаптації - комунікативну, соціокультурну, статеворольову, сексуально-еротичну, конституціональну, аверсійну. Комунікативна форма найчастіше мала місце у віковій групі 31 - 40 років, статеворольова і соціокультурна - зазвичай у більш молодому віці (21 - 30 років); сексуально-еротична та конституціональна практично не зустрічалися у подружжів, де вік складав більше 31 року, а аверсійна форма зустрічалася переважно у вікових групах 31 - 46 років.

Методи обстеження подружжя. З позицій системного підходу до досліджуваної патології з урахуванням багатомірності забезпечення сексуального здоров'я було проведено всебічне комплексне обстеження подружжів, що перебували під спостереженням, яке включало клінічні дослідження та вивчення соціальних, мікросоціальних, психологічних та соціально-психологічних аспектів подружньої дезадаптації.

До комплексу клінічного обстеження входило вивчення соматичного стану кожного з подружжя, у тому числі гінекологічного статусу жінок, урологічного статусу чоловіків, неврологічного та психічного стану жінок і чоловіків, а також антропометричне та спеціальне сексологічне дослідження.

Вивчаючи стан сексуального здоров'я подружжя, ми виходили з чотирифакторної концепції його забезпечення, розробленої В. В. Кришталем (1995 - 2008).

З метою виявлення причин та умов розвитку сексуальної дезадаптації подружньої пари при РО у дружини застосовували розроблений В. В. Кришталем системний аналіз сексуального здоров'я за його критеріями, та за компонентами і складовими.

Критеріями сексуального здоров'я вважали темп і характер сомато- та психосексуального розвитку, статеворольову поведінку, психосексуальну орієнтацію, тип сексуальної мотивації та мотиви статевого акту, статеву конституцію, стан лібідо та інших проявів сексуальної функції, зміст сексуальних фантазій, почуття до подружжя, рівень та форми сексуальної адаптації подружжів, тип сексуальної культури, психосексуальну задоволеність.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я включав оцінку стану соціального, психологічного, соціально-психологічного, біологічного його компонентів та їх складових. Аналізуючи соціальний компонент, виокремлювали соціокультурну та інформаційно-оцінну складові, аналізуючи біологічний компонент - нейрогуморальну, психічну, генітальну та нейрорегуляторну.

Статеву конституцію жінок визначали за методикою І. Л. Ботнєвої (1983), статеву конституцію чоловіків - за Г. С. Васильченком (1990).

У дослідженні використовували шкалу сексуальності W. E. Shell, D. R. Papini (1989), що включає три субшкали: 1) самооцінки обстежуваними своїх сексуальних можливостей; 2) сексуальної заклопотаності та 3) сексуальної депресії. Було застосовано також одношкальний опитувальник подружньої комунікації Bienvenu (за C. Schaap, 1982).

Статеворольову поведінку подружжів вивчали за допомогою проективної психодіагностичної методики L. Szondi (1960) (шкала Dur Moll) та статеворольової шкали ACL A. B. Heilbrun (1981); перша дає змогу діагностувати маскулінність на біогенному рівні, друга - маскулінність / фемінінність на рівні «Я-концепції».

Особистість жінок та чоловіків досліджували з позицій сучасних уявлень щодо неї - концепцій діяльності О. М. Леонтьєва (1972), відносин В. М. М'ясищева (1960), спілкування А. А. Бодальова (1980), Б. Ф. Ломова (1981), персоналізації А. В. Петровського (1981).

Пацієнток обстежували за допомогою методики багатостороннього дослідження особистості MMPI в модифікації Ф. Б. Березіна зі співавт. (1976).

Функціонування сім'ї вивчали за станом 14 сімейних функцій, виокремлених І. А. Семьонкіною (2000).

Психосексуальні типи чоловіка і жінки та ступінь їх відповідності у подружжя визначали за методикою С. С. Лібіха (1990), сексуальну мотивацію - за В. В. Кришталем (2002), типологію шлюбу визначали за класифікацією В. В. Кришталя, В. З. Кузьменка (1988).

Соціально-демографічні дослідження включали вивчення рівня освіти пацієнтів, їхньої трудової діяльності, соціальних зв'язків, стажу сімейного життя, міцності сімейних стосунків, особливостей сімейного середовища з метою виявлення взаємовпливу цих характеристик та подружньої дезадаптації.

Обстеження подружжів й корекція подружньої дезадаптації було проведено на базі Полтавської обласної психоневрологічної лікарні ім. О. Ф. Мальцева.

Здобуті дані клінічних та психодіагностичних досліджень було оброблено методом математичної статистики критеріїв знаків за таблицями відсотків та їх помилок (В. С. Генес, 1967) та методом кореляційного аналізу (коефіцієнт кореляції Пірсона r). Верифікацію результатів психодіагностичного дослідження проводили з використанням кореляційного аналізу (коефіцієнт кореляції Кендалла ф) та методики перевірки вірогідності різниць вибірки (t-критерій Стьюдента).

Результати проведених досліджень. Клінічне обстеження показало, що в жодного з подружжів не було якихось соматичних захворювань, що могли б суттєво послабити їхню сексуальну функцію.

У психічному стані більшості жінок із дитинства спостерігалися певні відхилення від норми, що відповідали типам СРО, - емоційно нестійкому, ананкастному, демонстративному, залежному, шизоїдному, дисоціальному та параноїдному. Їх формуванню сприяли спадкова обтяженість, найчастіше в шизоїдних осіб (377%) та характерологічні відхилення у батьків осіб із тривожним (4713%), дисоціальним (409%), параноїдним (309%), емоційно нестійким (286%) розладами, а також неправильне виховання, здобуте у батьківській сім'ї, та виховання в неповній родині без батька, особливо у жінок із дисоціальним РО (379%). Серед типів виховання найбільшою мірою сприяли порушенню формування особистості: бездоглядне виховання - у жінок із дисоціальним розладом (539%), виховання за типом Попелюшки - при ананкастному розладі (457%), за типом кумира сім'ї - при демонстративному та шизоїдному (477%). Виховання в неповній сім'ї без батька було на першому місці за частотою негативного впливу за всіх типів розладу особистості.

Психічний стан хворих визначався наявним в них типом РО. Динаміка РО значною мірою залежала від впливу хронічної психотравми, якою була подружня дезадаптація.

У період дослідження в обстежених тією чи іншою мірою відзначалася адекватна пристосованість до мікро- та макросоціального середовища, тобто мав місце стан компенсації, що, однак, не виключало періодичного виникнення психопатологічних реакцій.

Сексуальне здоров'я було порушене в усіх обстежених, причому аналіз за його інтегральними критеріями показав, що це залежало від існуючих у жінок типів розладу особистості. Соматосексуальний розвиток був уповільнений найчастіше при демонстративному (806%) та ананкастному (766%) та прискорений - при дисоціальному (748%) та емоційно нестійкому (667%) розладах, дисгармонійний розвиток частіше спостерігався при залежному, а також дисоціальному розладах (відповідно 125 та 116%). Психосексуальний розвиток був передчасним у жінок з емоційно нестійким і дисоціальним, затриманим - у пацієнток із тривожним, залежним і демонстративним типами РО.

У більшості жінок (663%) виявилася порушеною статеворольова поведінка, до того ж частіше вона була трансформованою (у 433%, причому в усіх жінок із дисоціальним розладом), гіперрольова поведінка відзначалася переважно при тривожному РО (100%). У деяких жінок, переважно з емоційно нестійким та дисоціальним розладом, мали місце бісексуальна орієнтація (відповідно у 64 і 75%), елементи нарцисизму (при емоційно нестійкому та ананкастному розладах), у деяких із цих хворих - елементи ефебофобії.

Сексуальна мотивація у всіх пацієнток не сприяла сексуальній гармонії: переважали агресивний (253%), гомеостабілізуючий (243%), генітальний (193%), а також пасивно-підкорюваний (223%) її типи.

Статева конституція була слабкою у переважної більшості жінок (до 943% у залежних) із демонстративним і тривожним, і сильною - у більшості (до 766%) з емоційно нестійким РО. Найчастіше було порушене й лібідо: усі його види при залежному, платонічне - при дисоціальному, сексуальне - при тривожному РО. Відсоток оргастичності був високим (70 - 100%) у емоційно нестійких і низьким (не більше 30%) - у залежних, шизоїдних та тривожних хворих; у дисоціальних, параноїдних та емоційно нестійких доволі часто (266 - 278%) спостерігалася мультиоргастичність.

Любов до чоловіка частіше відчували ананкастні, залежні та тривожні жінки, в емоційно нестійких переважала байдужість, у ананкастних та демонстративних у деяких випадках (відповідно 196 і 125%) відзначалася аверсія, а біля 50% хворих на параноїдний тип РО відчувала ревнощі. Серед типів сексуальної культури найчастіше зустрічався невротичний - він відзначався у всіх жінок із залежним та тривожним розладом; при емоційно нестійкому майже завжди (963%) мав місце гіперрольовий, при ананкастному в 557% - примітивний, а при дисоціальному (5910%) - ліберальний тип. Гармонійного аполлонівського типу сексуальної культури не було в жодного з обстежених подружжів.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я за його компонентами та складовими, результати якого ілюстровано даними табл. 1, дав змогу виявити їх сукупне ураження в усіх обстежених подружніх пар. При цьому стрижневим, тобто безпосередньою причиною сексуальної дезадаптації, стало ураження психологічного, соціально-психологічного компонентів, психічної складової біологічного компонента, а у 83% хворих - також соціокультурної складової соціального і в 163% - нейрогуморальної складової біологічного компонентів. В решті випадків порушення цих складових, як і інформаційно-оцінної складової соціального компонента, сприяло формуванню сексуальної дезадаптації подружжя та / або посилювало її.

Таблиця 1

Порушення компонентів та складових сексуального здоров'я обстежених (%±m)

Типи розладу особистості	Компоненти та складові сексуального здоров'я
	Соціальний, складові	Психо-логічний	Соціа-льно-психо-логічний	Біологічний, складові
	соціо-культур-на	інфор-маційно-оцінна			нейро-гумо-ральна	психічна	гені- тальна
емоційно нестійкий, n=53	835	686 175	100 195	100	- 43	100 387	266 114
ананкастний, n=46	944	836 437	100 307	100	786 135	100 287	196 64
демонстратив-ний, n=51	786	597 286	100 197	100	786 95	100 457	165 125
залежний, n=53	100	756 326	943 266	100	982 155	100 64	286 175
шизоїдний, n=45	588	717 337	100 226	934	637 74	100 337	115 267
тривожний, n=15	4713	5313 6013	100 2712	100	4313 139	100 139	77 139
дисоціальний, n=27	339	269 339	100 339	100	269 44	100 228	75 44
параноїдний, n=30	379	248 305	100 248	100	278 33	100 248	75 147
Разом, n=320	533	573 254	993 253	993	523 94	100 264	154 124

Примітки: 1. У чисельнику - кількість жінок, у знаменнику - число чоловіків.

2. Цілі числа - дані в парі.

3. Нейрорегуляторна складова була збережена в усіх обстежених.

Соціокультурна складова соціального компонента сексуального здоров'я була порушена у всіх жінок із залежним і переважної більшості (від 786 до 944%) - з ананкастним, емоційно нестійким та демонстративним типами РО, більш ніж у половини (588%) шизоїдних пацієнток і дещо рідше - у жінок з іншими типами РО. Існуюче порушення було пов'язане з невідповідністю у подружжя рівня загальної та сексуальної культури, розбіжністю етичних та естетичних настанов, а також із наявністю в жінок дисгармонійних та девіантних варіантів сексуальної культури.

Інформаційно-оцінна складова даного компонента була порушена в більшості жінок з усіма типами СРО, - за винятком тих, хто хворів на дисоціальний та параноїдний РО. Серед чоловіків послаблення цієї складової відзначалося набагато, більш ніж удвічі, рідше. Порушення її в тих та інших пояснюється низьким рівнем поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя і пов'язаної з цим неправильною оцінкою подружжям своїх сексуальних проявів.

Психологічний компонент був уражений практично в усіх (993%) обстежених жінок і в частини їхніх чоловіків (253%), що було пов'язано у хворих із наявністю дисгармонійних рис особистості та характеру, а також внутрішньоособистісного конфлікту, у їх чоловіків - із неприйняттям цих рис у дружин. Ураження соціально-психологічного компонента, що спостерігалося у 993% подружніх пар, зумовлювалося міжособистісним конфліктом подружжя.

У біологічному компоненті сексуального здоров'я у всіх пацієнток і 264% їхніх чоловіків була уражена його психічна складова, що стало наслідком СРО у жінок та невротичних реакцій на захворювання дружини і сексуальну дезадаптацію у чоловіків. У багатьох жінок, особливо часто при ананкастному, демонстративному (по 786%), шизоїдному (637%) і майже в усіх (982%) - при залежному розладі спостерігалося порушення нейрогуморальної складової даного компонента внаслідок ретардації пубертатного розвитку й слабкої статевої конституції. Генітальна складова біологічного компонента потерпала рідко, а нейрорегуляторна була збережена у всіх обстежених.

В результаті системного аналізу в обстежених було виявлено шість форм сексуальної дезадаптації: комунікативна - у 123, статеворольова - у 70, сексуально-еротична - у 35, соціокультурна - у 26, конституціональна - у 50 та аверсійна - у 16 подружніх пар.

Дослідження, результати якого наведено в табл. 2, показало, що існує закономірний зв'язок між типом РО у жінок і формою сексуальної дезадаптації, що розвивається у подружжя. Для подружніх пар з емоційно нестійким розладом у дружини найхарактернішими є комунікативна та соціокультурна форма дезадаптації, для пар з ананкастним розладом у жінок - статеворольова та сексуально-еротична форми. При демонстративному розладі найчастіше відзначається аверсійна, а при залежному і тривожному - конституціональна форма дезадаптації. Дисоціальний та параноїдний РО призводять здебільшого до розвитку комунікативної та статеворольової її форм. розлад жінка сексуальний подружній

Водночас здобуті дані переконливо підтверджують, що при СРО у жінок основною причиною подружньої дезадаптації є сукупне стрижневе ураження психологічного, соціально-психологічного компонентів та психічної складової біологічного компонента, проте своєрідність цій причині за кожного типу розладу додають характерні риси особистості хворих. Ці риси визначають також і механізми розвитку, перебіг дезадаптації та її клінічні прояви.

Таблиця 2

Залежність форми сексуальної дезадаптації подружжя від типу специфічного розладу особистості у дружини (%±m)

Тип розладу особистості	Форми дезадаптації
	комуніка-тивна, n=123	статево-рольова, n=70	сексуально-еротична, n=35	соціо-культурна, n=26	конститу-ціональна, n=50	аверсійна, n=16
Емоційно нестійкий, n=53	103 236	406 77	64 43	238 114	22 22	2511 84
Ананкастний, n=46	153 396	215 286	207 155	157 94	43 43	-
Демонстративний, n=51	243 557	83 125	146 104	157 84	63 63	3812 104
Залежний, n=53	83 195	42 64	146 94	85 43	627 617	128 43
Шизоїдний, n=45	183 468	134 206	207 156	44 22	104 115	128 43
Дисоціальний, n=27	123 5910	73 188	85 116	126 116	-	-
Тривожний, n=15	88 77	11 77	115 2712	85 127	145 4713	-
Параноїдний, n=30	133 509	42 1810	64 75	157 1210	22 33	1010 106
Разом, n=320	393	223	113	73	163	53

Примітка. У чисельнику наведено відсоток від загальної кількості обстежених, у знаменнику - відсоток від кількості хворих із даним типом розладу особистості.

Основну роль у ґенезі сексуальної дезадаптації подружньої пари, у якій дружина хвора на емоційно нестійкий РО, відіграють особистісні відмінності хворих, що перешкоджають сексуально-еротичній та психологічній адаптації, а саме конфліктність, завищений рівень домагань та прагнення до лідерства через відсутність ефективних навичок комунікації, спрощені поведінкові схеми, прагнення до негайного задоволення власних потреб, що нерідко виникають ситуаційно, за в'язкості, тугорухливості, інертності всіх проявів психіки, що співіснують із сенситивністю та прагненням до лідерства.

При ананкастному РО у жінок сексуальна дезадаптація має, як і при емоційно нестійкому, багатофакторну зумовленість. В основі сексуальної дезадаптації подружньої пари при демонстративному РО у дружини лежать пов'язана з порушенням психосексуального розвитку неадекватність сексуальної поведінки хворих та аномальна структура їхньої особистості, які перешкоджають продуктивній загальній та сексуальній комунікації подружжя.

Для більшості хворих на шизоїдний та параноїдний РО жінок характерні порушення статевого розвитку і практично всіх критеріїв сексуального здоров'я. До того ж у складний генез подружньої дезадаптації при розглядуваній патології додають свій внесок порушення взаємодії подружжя на всіх можливих (без винятку) рівнях. Порушення сексуального здоров'я при залежному РО у жінок визначається характерними для цієї патології континуальними сексопатологічними утвореннями, що зумовлюють специфічні особливості сексуальності й, зокрема, сексуальної поведінки жінок. Водночас ці утворення можуть стати патопластичними чинниками розвитку у хворих, за несприятливих умов, дискретних сексуальних порушень.

При дисоціальному розладі дисгармонізуючим чинником була також розбіжність спрямованості особистості подружжя. При цьому 828% наших пацієнток належали до агресивного варіанта психосексуального типу жінка-жінка, який дуже погано сполучався з таким самим варіантом або типом чоловік-батько у чоловіка.

Психологічне обстеження показало, що домінуючою мотивацією у переважної більшості подружжя було забезпечення життєвих інтересів, серед ціннісних орієнтацій в основному і в чоловіків, і в жінок переважали професійні інтереси, на побут частіше були орієнтовані пацієнтки з ананкастним, залежним та дисоціальним типами РО. Сексуальна сфера була більш значущою для шизоїдних, дисоціальних, параноїдних і найменше - для залежних особистостей. У проведенні дозвілля жінки віддавали перевагу відпочинку, окрім дисоціальних та демонстративних, що віддавали перевагу розвагам. Культурні інтереси, самовдосконалення, хобі були доволі рідкими у жінок і частіше траплялися в чоловіків. Розбіжність спрямованості особистості загалом було виявлено у 443% подружжя, де вона, безперечно, сприяла розвиткові дезадаптації.

Мотивом вступу до шлюбу у 423% жінок і 683% чоловіків було кохання, проте на момент обстеження більшість із них вже втратили це почуття.

Суттєву роль у порушенні адаптації подружжя відігравало несприятливе сполучення в парах психосексуальних типів. Серед жінок з емоційно нестійким розладом особистості переважна більшість (894%) належала до агресивного варіанта типу жінка-жінка, до якого входила й більшість (637%) демонстративних, дисоціальних (828%), параноїдних (709%) та шизоїдних (588%) пацієнток. Пасивно-підкорюваними були найчастіше ананкастні (507%), залежні (587%) і тривожні (5313%) особистості, а серед чоловіків переважали тип чоловік-батько (443%) та агресивний варіант типу чоловік-чоловік (273%). Як відомо, сполучення в парах однакових психосексуальних типів є доволі дисгармонійним. Сприятливе сполучення психосексуальних типів в обстежених нами подружжів траплялося переважно при ананкастному, демонстративному та залежному розладах особистості в жінок; при решті воно, як правило, було дисгармонійним.

Об'єктивне психодіагностичне дослідження відмінностей особистості пацієнток виявило п'ять варіантів усередненого профілю особистості. Перший із них, що спостерігався у демонстративних пацієнток, характеризується максимальним підвищенням кривої по шкалі істерії, помірним - по шкалах іпохондрії, психопатії, параної та різким зниженням по шкалі соціальної інтроверсії (рис. 1).

Другий варіант профілю особистості був притаманний жінкам із ананкастним, тривожним та залежним РО. Він відзначався підвищенням по шкалах депресії, психастенії і зниженням - по шкалі гіпоманії (рис. 2).

Третій варіант спостерігався при дисоціальному розладі й характеризувався підйомом по шкалі психопатії, меншою мірою - по шкалі психастенії (рис. 3).

Четвертий варіант було виявлено у хворих із шизоїдним розладом, до того ж крива профілю особистості була підвищена максимально по шкалі шизоїдності й помірно - на шкалі паранойяльності (рис. 4).

При п'ятому варіанті, виявленому в жінок із параноїдним РО, мало місце максимальне підвищення кривої профілю по шкалі параної, помірне - по шкалах депресії, психопатії та шизофренії, по шкалах мужності - жіночності, гіпоманії та зниження по шкалі соціальної інтроверсії (рис. 5).

Таким чином, здобуті під час психодіагностичного обстеження жінок дані об'єктивно підтвердили наявність у них характерних для того чи іншого типу СРО відмінностей, що сприяють розвитку подружньої дезадаптації.

Статеворольова поведінка жінок також залежала від існуючого в них типу РО. На біогенному рівні пацієнтки з емоційно нестійким, демонстративним, дисоціальним, параноїдним та шизоїдним розладом були гіпермаскулінні, з тривожним та залежним - гіпомаскулінні (p<0,01). На соціогенному рівні найвищі показники маскулінності відзначалися в емоційно нестійких та ананкастних пацієнток, найнижчі - у залежних, тривожних та шизоїдних (p<0,01). За фемінінністю на рівні «Я-концепції» у хворих із дисоціальним та ананкастним розладом спостерігалися найнижчі показники.

Показники маскулінності на рівні «Я-концепції» обстежених жінок відповідно до наявного в них типу розладу особистості можна розмістити в такій послідовності:

ЕН=Дис=Дем>А>П>Ш=Т=З,

де ЕН - емоційно нестійкий, Дис - дисоціальний, Дем - демонстративний, А - ананкастний, П - параноїдний, Ш - шизоїдний, Т - тривожний, З - залежний РО.

Показники фемінінності на тому ж самому рівні можуть бути представлені такою формулою:

Дем=З=ЕН=Ш>T=П>А=Дис.

Статеворольову дискордантність (міжрівнева статеворольова невідповідність) було виявлено при ананкастному та шизоїдному розладах.

Здобуті в проведеному нами дослідженні дані узгоджуються з даними літератури про те, що при шизоїдному розладі особистості зрушення у бік фемінізації відбувається завдяки помітному підвищенню фемінінності за незмінного або навіть зменшеного показника маскулінності. При шизоїдному розладі особистості це зрушення є певною несподіванкою, в той час як деяка фемінізація, що спостерігається при демонстративному розладі, відповідає клінічним спостереженням.

Невідповідність вираженості маскулінності на рівні статеворольової «Я-концепції» та біогенному рівні відбиває наявність у жінок внутрішньоособистісного конфлікту. У демонстративних жінок цей конфлікт був зумовлений високими показниками на соціогенному рівні і маскулінності, і фемінінності.

У процесі вивчення задоволеності жінок своїми сексулаьними стосунками з'ясувалося, що оцінка своїх сексуальних можливостей була вищою у жінок з емоційно нестійким, шизоїдним, дисоціальним, параноїдним (від 6,11 до 6,62 бала) і вірогідно нижчою - з ананкастним та залежним типами РО (від 3,43 до 3,82 бала) (p<0,01). Показники сексуальної депресії та сексуальної заклопотаності були найвищими при ананкастному, тривожному, залежному роладах, причому сексуальна заклопотаність була найвищою при демонстративному типі розладу (7,03 бала). Інтегральний показник адаптації подружжя - показник подружнього щастя - практично не розрізнявся в обстежених групах: була лише одна статистично вірогідна різниця - між парами з ананкастним розладом особистості у дружини, де він був найвищим, та залежним, де він був найнижчим - 2,2 бала (p<0,01).

Досліджуючи такий складний феномен, як подружня адаптація, ми проводили його методологічну операціоналізацію за різними параметрами: аналізували кількість конфліктів, рівень одностайності подружжя, розподіл праці в родині, задоволеність партнером, з'ясовували оцінку подружжям міцності свого шлюбу, переживання ним щастя тощо.

Здобуті в цих дослідженнях дані дозволили класифікувати умовну адаптивність обстежених подружніх пар. З'ясувалося, що шлюб у них у переважній більшості випадків (особливо при дисоціальному розладі у жінок) був неадаптивним (табл. 3).

Таблиця 3

Залежність між адаптивністю шлюбу і типом розладу особистості у дружини (%±m)

Типи розладу особистості	Тип шлюбу
	Умовно адаптивний	Неадаптивний
емоційно нестійкий, n=53	125	874
ананкастний, n=46	176	836
демонстративний, n=51	104	904
залежний, n=53	84	924
шизоїдний, n=45	44	927
тривожний, n=15	139	879
дисоціальний, n=27	44	964
параноїдний, n=30	106	906
Разом, n=320	103	903

Це підтвердило й вивчення типології шлюбу: воно показало, що 633% сімей належало до дисгармонійного типу шлюбу, переважно антагоністичного його варіанта, решта - до псевдогармонійного (табл. 4).

Таблиця 4

Типологія шлюбу в обстежених подружніх пар (%±m)

Тип розладу особистості	Дисгармонійний шлюб, варіанти	Псевдогармонійний шлюб, варіанти
	антаго-ніс-тич-ний	нега-тивно-допов-нюючий	псевдо-позитив-но-до-повню-ючий	псевдо-симбіо-тичний	псевдо-синер-гічний
Емоційно нестійкий, n=53	766	94	115	64	-
Ананкастний, n=46	196	577	155	43	43
Демонстративний, n=51	337	226	104	286	63
Залежний, n=53	457	127	236	114	84
Шизоїдний, n=45	226	377	206	135	94
Тривожний, n=15	139	139	4013	139	2011
Дисоціальний, n=27	4110	248	177	136	-
Параноїдний, n=30	177	309	177	278	106
Разом, n=320	373	263	172	142	62

При цьому з'ясувалася й функціональна недостатність обстежених сімей. Було вивчено 14 функцій сім'ї: емоційна; духовна, або культурного спілкування; сексуально-еротична; репродуктивна; господарсько-побутова; виховна; соціалізації (первинної, вторинної, професійної); соціального інтегрування; рольова; захисна; збереження здоров'я; персоналізації; психотерапевтична; реабілітаційна, або функція первинного соціального контролю. Виявилося, що в обстежених родинах не виконувалися або погано виконувалися практично всі функції сім'ї; виняток становила лише репродуктивна функція.

В усіх пацієнтів було порушено загальну й сексуальну комунікацію, що пов'язано з наявними в жінок дисгармонійними рисами особистості та характеру, такими як дезадаптивність, нерозсудливість, центрування на несуттєвих деталях, а особливо - агресивність, егоїзм, самозакоханість, надмірна сором'язливість, а також ригідний, тривожний характер, недостатня емоційність, антисексуальні погляди, схильність до самоприниження тощо. При патології комунікації, як правило, порушувалися всі компоненти спілкування - особистісний через наявність у подружжя дисгармонійних рис особистості та характеру, інформаційний - через некомпетентність у питаннях культури спілкування та психогігієни статевого життя, емоційний - через неадекватні реакції на життєві труднощі і поведінковий - через неправильні форми поведінки.

Соціально-демографічне обстеження подружжя показало, що більшість із них (743% жінок та 523% чоловіків) мали вищу або незакінчену вищу освіту і частіше займалися розумовою працею, причому жінки з емоційно нестійким, демонстративним, параноїдним типом РО частіше за своїх чоловіків були керівниками нижчої або середньої ланки, але в чоловіків були ширші соціальні зв'язки. Більшість обстежених (623%) перебувало в першому шлюбі, у третьому - найчастіше шизоїдні, дисоціальні, демонстративні пацієнтки. Майже всі родини мали дітей, переважно по одній дитині.

Підсумковою характеристикою ми вважали міцність шлюбу. Обстеження показало, що переважна більшість - 793% чоловіків і 763% жінок, а при емоційно нестійкому РО - всі подружжя, думали про розлучення або вдавалися до спроб розлучитися. Не припускали думки про розлучення частіше за інших жінки з ананкастним та дисоціальним і чоловіки хворих із дисоціальним та параноїдним типами РО.

Отже, результати проведеного дослідження свідчать про те, що при СРО у дружини має місце високий ступінь не лише сексуальної, але й міжособистісної, соціальної та мікросоціальної дезадаптації.

Системний аналіз дав змогу виявити причини, механізми розвитку, перебіг та прояви клінічних форм подружньої дезадаптації при СРО у дружини. Його результати показали, що причиною комунікативної форми є внутрішньоособистісний конфлікт у жінок та міжособистісний конфлікт подружжя. Соціокультурна форма дезадаптації розвивається внаслідок невідповідності загальної культури і типів сексуальної культури подружжя, особливо при дисгармонійному та девіантному її варіантах у жінок, причому дезадаптація формується навіть у тих випадках, коли в чоловіка має місце гармонійний варіант сексуальної культури. Причиною статеворольової форми подружньої дезадаптації є девіація статеворольової поведінки жінок, частіше (725%) маскулінна, рідше - гіперфемінінна. Сексуально-еротична форма дезадаптації виникає внаслідок розбіжності у подружжів діапазону прийнятності і проведення статевого акту, невідповідності їхньої сексуальної поведінки, зумовленої здебільшого різними типами сексуальної мотивації. Як правило, ця форма сексуальної дезадаптації пов'язана з низьким рівнем поінформованості в питаннях статевого життя. Причина конституціональної форми дезадаптації полягає у невідповідності слабкої або послабленої середньої статевої конституції жінки типу статевої конституції чоловіка. Аверсійна форма сексуальної дезадаптації, що являє собою украй негативне ставлення до сексуального партнера або взагалі до сексу, формується внаслідок постійної сексуальної незадоволеності, невідповідності сексуальної поведінки одного з подружжів бажанням другого.

Дезадаптація зазвичай розвивається з самого початку, рідше - упродовж першого року подружнього життя, за винятком сексуальної аверсії, яка формується поступово, нерідко переходячи в аверсію психологічну.

При всіх формах сексуальної дезадаптації мають місце дезорганізація життя родини і порушення стосунків подружжя на всіх рівнях взаємодії.

Багатофакторна зумовленість порушення сексуального здоров'я подружжя і здоров'я сім'ї при СРО у дружини диктує необхідність системного та диференційованого підходу до його діагностики та психотерапевтичної корекції. Таким чином, система діагностики подружньої дезадаптації при СРО у жінки має включати системно-структурний аналіз сексуального здоров'я та психодіагностичне обстеження.

На основі виявлених закономірностей формування та проявів подружньої дезадаптації при СРО у жінок було розроблено систему психотерапевтичної корекції, що базується на науково обґрунтованих та апробованих клінічною практикою принципах комплексності, диференційованості, послідовності та етапності лікувальних дій. Система включає чотири компоненти міжособистісних стосунків - когнітивний (інформаційний), афективний (емоційний), конативний (поведінковий), особистісний і звернена до трьох підсистем особистості - інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної.

Здійснювані коригувальні заходи мають на меті подолання неадекватних форм загальної та сексуальної поведінки, які призводять до подружніх конфліктів та сексуальної дезадаптації, шляхом вироблення ефективних способів поведінки, що сприяє досягненню високого рівня психологічної та сексуально-еротичної адаптації подружжя.

Вибір методів психотерапевтичної корекції та їх конкретний зміст визначаються формою сексуальної дезадаптації, її причинами, механізмами розвитку та клінічними проявами з урахуванням типу РО у дружини, особистісних відмінностей чоловіка, типу шлюбу. При цьому використовується широке коло сучасних методів психотерапії.

При всіх формах сексуальної дезадаптації застосовується групова психотерапія, також раціональна у вигляді індивідуальних та парних занять і бібліотерапія. Оскільки в пацієнток мають місце різні типи РО, ми включаємо до арсеналу засобів психотерапевтичної корекції спостережуваної у них сексуальної дезадаптації персоналістичну психотерапію, яку проводимо при всіх формах дезадаптації. Основним методом корекції комунікативної форми сексуальної дезадаптації є комунікативний тренінг, куди, зокрема, входить ознайомлення подружжя з «подружньої тактикою» та «конструктивна сварка» за С. Кратохвілом. Подружня тактика ґрунтується на загальних принципах і правилах комунікації, розроблених Д. Карнегі і модифікованих С. Кратохвілом як посібник для подружжя.

Етап вироблення настанови після ознайомлення з методами «подружньої тактики» завершується бібліотерапією. На другому етапі корекції комунікативної форми подружньої дезадаптації як метод навчання застосовуємо розроблений С. Кратохвілом метод «конструктивної сварки».

При комунікативній формі проводимо також групову психотерапію. Якщо вона призначалася обом з подружжям, їх уводили до складу різних груп. У більшості випадків, проте, групова психотерапія призначалася одному з подружжя, за наявності сексуальної аверсії - тому з них, хто відчував аверсію.

При статеворольовій формі сексуальної дезадаптації з метою корекції подружніх стосунків проводяться статеворольовий та рольовий психосексуальний тренінг. Сексуально-еротичний тренінг є основним методом корекції сексуально-еротичної та конституціональної форм дезадаптації, але з успіхом застосовується й при інших її формах. Цей тренінг проводиться після ліквідації протипоказань, якими є низький рівень соціальної та психологічної адаптації подружжя; неправильна поінформованість у питаннях психогігієни статевого життя; психологічна неприйнятність обстеження за допомогою карти ерогенних зон; порушення статеворольової поведінки.

При соціокультурній формі подружньої дезадаптації проводились сексуально-мотиваційний тренінг, раціональна індивідуальна та парна психотерапія, активне самонавіювання, аутогенне тренування, сексуально-поведінковий та сексуально-еротичний тренінги.

При конституціональній формі дезадаптації використовували переважно сексуально-еротичний тренінг, при аверсійній формі - методи раціональної психотерапії, навіювання, групову дискусію з орієнтацією на тематичне та інтеракційне обговорення і, після нормалізації міжособистісних стосунків подружжя - також сексуально-еротичний тренінг.

Аналіз результатів проведення розробленої системи психотерапії (табл. 5) показав, що повної корекції сексуальної дезадаптації (оргазм у жінки не менше ніж у 90% статевих актів) досягнуто при сексуально-еротичній та соціокультурній формах, рідше - при аверсійній та комунікативній; при конституціональній формі було отримано значне поліпшення (досягнення оргазму в 70% статевих актів).

Причиною рецидивів, як показали дворічні катамнестичні спостереження, була декомпенсація РО у дружини. Найчастіше це траплялося при частковій корекції дезадаптації, при емоційно нестійкому РО, і найрідше - при анакастному РО у жінок. До того ж у жодної хворої не було відзначено декомпенсації, пов'язаної з порушенням сексуального здоров'я подружжя.

Після здійсненої запропонованої системи психотерапії у переважної більшості подружніх пар, окрім сексуально-еротичної функції, почали успішно виконуватися практично і решта функцій сім'ї. Підвищення рівня подружньої адаптації, як правило, сприяло стійкій компенсації специфічного розладу особистості у жінок, а це, в свою чергу, - нормалізації сексуального здоров'я.