Перфекціонізм як особистісний чинник академічної обдарованості студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ»

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

ПЕРФЕКЦІОНІЗМ ЯК ОСОБИСТІСНИЙ ЧИННИК АКАДЕМІЧНОЇ ОБДАРОВАНОСТІ СТУДЕНТІВ

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

ДАНИЛЕВИЧ Лариса Арсеніївна

Київ-2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Семенова Римма Олександрівна, Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, лабораторія психології обдарованості, завідувач;

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Коваленко Алла Борисівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра соціальної психології, професор;

кандидат психологічних наук, професор Моргун Володимир Федорович, Полтавський національний педагогічний університет ім. В.Г.Короленка, кафедра психології, завідувач.

Захист відбудеться «18» червня 2010 р. об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.02 у Державному вищому навчальному закладі «Університет менеджменту освіти»: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти»: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д.

Автореферат розісланий «__13__» травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.М.Скоробогатько

АНОТАЦІЇ

Данилевич Л.А. Перфекціонізм як особистісний чинник академічної обдарованості студентів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - ДВНЗ «Університет менеджменту освіти». - Київ, 2010.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми прояву перфекціонізму академічно обдарованих студентів. Встановлено, що перфекціонізм є багатовимірною та ієрархічно організованою особистісною якістю. В загальному розумінні перфекціонізм проявляється у двох формах поведінки: функціональній та дисфункціональній.

Функціональний перфекціонізм поєднує узагальнені компоненти високих стандартів та організованості. Дисфункціональний перфекціонізм - нетерпиме ставлення до помилок, тривожність, схильність до відкладання дій, переживання невідповідності, відсторонення від інших. Самодостатність, а також батьківські очікування та критицизм межують з функціональним та дисфункціональним перфекціонізмом.

Виокремлено типи перфекціонізму: тип з функціональним перфекціонізмом, тип без проявів перфекціонізму, тип з дисфункціональним перфекціонізмом. Показано, що з академічною обдарованістю організованість пов'язана прямо, а дисфункціональний перфекціонізм _ зворотньо. Встановлено, що умовою сприятливого впливу високих стандартів на прояв академічної обдарованості є висока організованість та низький рівень дисфункціонального перфекціонізму. З'ясовано, що найвищий рівень академічної обдарованості властивий типу з функціональним перфекціонізмом.

Ключові слова: обдарованість, академічна обдарованість, особистість, особистісні чинники, перфекціонізм, студентський вік.

Данилевич Л.А. Перфекционизм как личностный фактор академической одаренности студентов. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - ГВУЗ «Университет менеджмента образования». - Киев, 2010.

В работе исследуется значение перфекционизма для проявления академической одаренности в студенческом возрасте. В качестве испытуемых задействован 381 студент Уманского государственного педагогического университета имени Павла Тычины и 22 преподавателя-эксперта. Для определения уровня академической одаренности использован метод экспертной оценки и данные относительно успешности обучения. Для исследования перфекционизма задействованы три адаптированных методики: Многомерная шкала перфекционизма (Р.Фрост, П.Мартен, К.Лахарт, Р.Роземблер); Шкала перфекционизма (Р.Слени, Д.Джонсон); Пересмотренная шкала перфекционизма (Р.Слени, М.Мобли, К. Райс, Дж. Триппи, Дж. Ешби). Для измерения когнитивных факторов одаренности использованы: сокращенная версия теста структуры интеллекта Р. Амтхауэра; сокращенная версия невербального теста Е.Торренса; тест С.Медника. Для фиксации проявлений личностных факторов использованы: Локатор большой пятерки, адаптированный Л. Ф. Бурлачуком и Д.К.Королёвым; Опросник самоотношения, разработанный В. В. Столиным; опросник “Креативность” Н.Ф.Вишняковой; Дифференциально-диагностический опросник Е.А.Климова. Для обработки данных задействован ряд математико-статистических методов: критерии определения значимости различий в средних, коэффициент альфа Кронбаха, корреляционный и множественный регрессионный анализ, однофакторный и многофакторный дисперсионный анализ, факторный и неиерархический кластерный анализ.

Установлено, что перфекционизм является многомерной иерархически организованной личностной чертой. На наиболее обобщенном уровне перфекционизм проявляется в двух формах поведения: функциональной и дисфункциональной. Функциональный перфекционизм включает обобщенные компоненты высоких стандартов и организованности. Дисфункциональный перфекционизм - нетерпимое отношение к ошибкам, тревожность, склонность к откладыванию действий, переживание несоответствия своим высоким стандартам, отстранение от других. Самодостаточность, а также родительские ожидания и критицизм граничат с функциональным и дисфункциональным перфекционизмом.

Выделено три типа, в которых по-разному проявляется перфекционизм: тип с функциональным перфекционизмом, тип без проявлений перфекционизма, тип с дисфункциональным перфекционизмом. В границах второго типа выделяется еще один тип - тип с проявлениями, противоположными перфекционизму (нонперфекционизм). Результаты проведенного исследования взаимосвязей перфекционизма с проявлениями академической одаренности студентов показали, что функциональный перфекционизм прямо связан с проявлением академической одаренности, а дисфункциональный перфекционизм -- обратно. Так, академически одаренные студенты имеют более высокую организованность и более низкий уровень дисфункционального перфекционизма. Результаты анализа связей на уровне факторов перфекционизма первого порядка показывают, что академически одаренные отличаются самодостаточностью и стремлением к организованности, терпимым отношением к ошибкам, отсутствием склонности к откладыванию действий, низким уровнем родительских ожиданий и критицизма. Наиболее академически одаренными являются представители типа с функциональным перфекционизмом, наименее - представители немногочис-ленного противоположного перфекционизму типа. Тип с дисфункциональным перфекционизмом и тип без признаков перфекционизма отличаются средним либо ниже среднего уровнем академической одаренности. Установлено, что определенные аспекты перфекционизма взаимодействуют с когнитивными факторами, обуславливая проявление академической одаренности: высокие стандарты взаимодействуют с интеллектом, а организованность _ с некоторыми аспектами креативности.

Реализованность интеллектуальных и креативных способностей в акаде-мических достижениях зависит от нескольких компонентов перфекционизма: прямо - от обобщенного компонента организованности и его составляющих, обратно - от склонности к откладыванию действий из-за сомнений в их результате и его соответствия собственным высоким требованиям. Высокие стандарты результативности как центральный компонент перфекционизма связанны с проявлением академической одаренности не прямо, а опосредствованно. Высокие стандарты связываются с академической одаренностью только в случае сочетания с высокой организованностью и низким уровнем дисфункционального перфекционизма. Кроме того, связь высоких стандартов и академических успехов опосредствуется уровнем интеллектуальных способностей индивида. Высокие стандарты сочетаются с академической одаренностью только при развитом интеллекте. Дисфункциональный перфекционизм и его составляющие обратно связаны с уровнем академической одаренности. Причем более всего проявлению академической одаренности препятствует склонность к откладыванию действий.

Полученные результаты доказывают целесообразность включения опросников перфекционизма в методические комплексы, предназначенные для психодиагностики личностных и когнитивных предпосылок академической одаренности, а также коррекции дисфункционального перфекционизма.

Ключевые слова: одаренность, академическая одаренность, личность, личностные факторы, перфекционизм, студенческий возраст.

Danylevych L.A. Perfectionism as an Individual Factor of Students' Academic Capability. - Manuscript.

The thesis for obtaining the scientific degree of candidate of psychological sciences, speciality 19.00.01 - general psychology, history of psychology - SHEE ”Тhe University of Educational Managemen”. - Kyiv, 2010.

The thesis provides a theoretical generalization and a new solution to the scientific problem of the manifestation of perfectionism of academically capable students.

Perfectionism is defined to be a multivariate and hierarchically organized individual feature. Generally, perfectionism manifests itself in two forms of behavior: functional and disfunctional.

Functional perfectionism features generalized components of high standards and high organization. Disfunctional perfectionism implies intolerant attitude to mistakes as well as anxiety, inclination to delay taking action, nervousness caused by inadequacy, social isolation. Self-sufficiency as well as parental expectation and criticism border on functional and disfunctional perfectionism.

The following perfectionism types are outlined: a type with functional perfectionism, a type without displaying perfectionism, a type with disfunctional perfectionism. The academic capability is pointed out to be directly connected to the discipline while disfunctional perfectionism is reversely connected. High discipline and low disfunctional perfectionism levels are determined to be a condition for the favourable influence of high standards on the manifestation of the academic capability. The highest level of academic capability is defined to be typical of the functional perfectionism type.

Key words: capability, academic capability, personality, individual factors, perfectionism, student age.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкривається актуальність дослідження, визначено його мету, об'єкт, предмет та основні завдання, описано методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення, наведено відомості щодо апробації роботи та наукових публікацій.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження перфекціонізму як чинника академічної обдарованості в студентському віці” -розкрито сутність основних понять дослідження: «здібності», «обдарованість», «академічна обдарованість», «перфекціонізм»; здійснено аналіз сучасних інтегративних моделей обдарованості; висвітлено стан дослідження перфекціонізму в зарубіжній та вітчизняній психології. Проаналізовані структура когнітивних та особистісних чинників академічної обдарованості. Виявлено обмеженість та суперечливість основних підходів у тлумаченні перфекціонізму як чинника обдарованої особистості.

Найбільш визнаним в психологічній науці є розуміння академічної обдарованості як виду інтелектуальної обдарованості, що проявляється в неординарних досягненнях у навчанні, швидкості та легкості засвоєння великих обсягів знань, високих показниках успішності з усіх предметів або з окремих навчальних дисциплін. Проблему академічної обдарованості досліджували В.С.Бажанюк, Д.Б.Богоявленська, В.М.Дружинін, Н.С.Лейтес, В.М.Онацький, В.М.Рафікова, В.Юркевич та інші. Вивчення академічної обдарованості пов'язане в педагогічній психології з дослідженнями навчальності, як здібності до навчання, що були здійснені російськими (Б.Г.Ананьєв, В.М.Дружинін, Н.О.Менчинська, З.І.Калмикова, А.К.Маркова, Н.С.Лейтес, М.О.Холодна та інші) та українськими (О.І.Власова, Г.С.Костюк та інші) психологами. Під навчальністю розуміють особливості мисленнєвої діяльності, що відіграють певну роль в успішності в навчанні. У студентському віці особливості навчальності проявляються та розвиваються завдяки здобуванню наукових та практичних знань, умінь в ході оволодіння обраною спеціальністю у вищій школі. Найбільш важливими когнітивними чинниками академічної обдарованості є інтелект та креативність при провідній ролі першого. У розумінні змісту особистісних чинників обдарованості між науковцями відсутня єдність. Попередні дослідження в українському культурному контексті показали, що серед особистісних властивостей особливе значення для успішності навчання має особистісна креативність, інтерес до змісту діяльності, ставлення до себе та базові особистісні властивості, як вони тлумачаться в п'ятифакторній моделі особистості (П.Коста, Р.Мак-Крей). Проте цей перелік не є вичерпним.

Передумови вивчення перфекціонізму заклав А.Адлер. Вченими (М.Вей, В.Паркер) визначено, що адаптивний перфекціонізм передбачає наявність високих (але досяжних) особистих стандартів, прагнення до порядку та організованості, переживання задоволеності собою, прагнення до найкращого, бажання заробити схвалення. Здійснений аналіз літератури показує, що в зарубіжній та вітчизняній науці відсутнє загальновизнане розуміння психологічного змісту перфекціонізму. Значна частина науковців розрізняє на загальному рівні позитивний та негативний, функціональний та дисфункціональний, здоровий та хворобливий, нормальний та невротичний, адаптивний та дезадаптивний перфекціонізм (К.Адкінс, М.Вей, В.Паркер, Дж.Спенс, Д.Хамачек, Р.Хелмрейч), але домінуючим є його розуміння як хворобливої риси (Вандівер). Крім того, бачення структури перфекціонізму певною мірою залежить від контексту його розгляду: ситуацій соціальної поведінки чи емоційних, особистісних проблем, культурного контексту тощо (Х.Стампф).

В Україні в дисертаційній роботі І.А.Гуляс здійснені дослідження перфекціоністських настанов як чинника професійної готовності майбутніх практичних психологів, а перфекціонізм розглядається як готовність до самовдосконалення, самовиховання та розвитку професійних досягнень. Автор акцентує увагу на соціокультурній, історико-генетичній і моральнісній детермінації явища перфекціонізму в структурі диспозицій особистості та системі мотивації професійної діяльності. Питання ж перфекціонізму як особистісного чинника академічно обдарованих студентів не розглядалось, і тому потребує подальшого вивчення.

У другому розділі - “Організація та методи дослідження структури і типів перфекціонізму” - описано результати емпіричного дослідження компонентів перфекціонізму та зв'язків між ними, типів перфекціонізму, психодіагностичне забезпечення обговорюваної властивості.

Досліджувану вибірку складали студенти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (факультети: фізико-математичний, технолого-педагогічний, природничий, мистецький, соціальної педагогіки та практичної психології), віком від 17 до 23 років, середній вік - 19,9 років. Загальна кількість досліджуваних 381 особа, із них 106 юнаків та 275 дівчат.

Відповіді досліджуваних на три вказані вище опитувальники перфекціонізму були оброблені за допомогою факторного аналізу, проведеного методом головних компонент з наступним варімакс-обертанням.

Окрема факторизація відповідей на кожну методику дала можливість підтвердити факторну валідність опитувальників, скоректувати склад питань їхніх шкал. Крім того, було перевірено надійність методик, що виявилась прийнятною.

Факторизація відповідей на питання всіх трьох опитувальників разом надала можливість виокремити структурні компоненти перфекціонізму студентської вибірки. Кількість факторів визначалась на підставі критерію осипу, що дав прийнятне для змістовної інтерпретації рішення з одинадцятьма факторами (табл.1).

На основі цих факторів було сконструйовано відповідні шкали, повторна факторизація яких дозволила визначити такі найбільш узагальнені форми прояву перфекціонізму студентської вибірки: дисфункціонального перфекціонізму, а також високих стандартів і організованості, що відносяться до функціонального перфекціонізму. Ці ж фактори прояву було отримано при факторизації показників за шкалами всіх трьох опитувальників перфекціонізму.

Таблиця 1. Коефіцієнти кореляції факторів перфекціонізму

*p ? 0,05; **p ? 0,01 n = 381

Кількість факторів в обох випадках визначалась на підставі трьох критеріїв _ власного значення фактора, відсотку поясненої рішенням дисперсії, критерію осипу. Встановлено, що до фактору високих стандартів другого порядку входять, по-перше, фактор високих особистих стандартів, що стосуються результативності власної діяльності, своїх якостей та здібностей, по-друге, фактор орієнтації на важкі цілі.

Фактор організованості другого порядку включає наявну організованість та прагнення бути організованим.

Фактор дисфункціонального перфекціонізму охоплює ряд факторів першого порядку: нетерпиме ставлення до власних наявних та можливих помилок; тривожність з приводу результатів діяльності; відкладання дій із-за сумнівів в їхній правильності та відповідності результатів власним високим стандартам; переживання невідповідності між бажаною досконалістю та реальним станом справ; відсторонення від інших як наслідок прагнення бути вищим за них.

Крім того, фактор самодостатності пов'язаний одночасно з двома узагальненими компонентами перфекціонізму _ дисфункціональним перфекціонізмом та організованістю. Фактор сприйнятих особою батьківських очікувань та критицизму також межує з двома узагальненими складовими перфекціонізму - високими стандартами та дисфункціональним перфекціонізмом.

На основі теоретичного аналізу та узагальнення емпіричних результатів, запропоновано гіпотетичну структуру перфекціонізму.

Як видно на рисунку 1, складові перфекціонізму упорядковуються у два великих блоки: функціональний та дисфункціональний перфекціонізм. За змістом компоненти перфекціонізму можна поділити на ймовірні його причини, ядро, що відображає його психологічну сутність, наслідки, що стосуються внутрішнього та поведінкового планів.

Сутність перфекціонізму, як ієрархічної якості, що полягає у бажанні бути досконалим, проявляється у двох формах поведінки: перша - розглядається як урахування особистістю своїх можливостей, прагнення до високих особистих стандартів, розуміння своєї недосконалості, прийняття своїх недоліків, помилок, як неминучих на шляху до досконалості - проявляється у функціональному перфекціонізмі; друга - особистість вважає себе досконалою чи може стати в найближчому майбутньому, але не приймає можливість недосконалості, помилок, недоліків; переживає невідповідність досконалості, тривожиться, відкладає дію, вороже сприймає критику інших, відсторонюється від оточуючих - проявляється у дисфункціональному перфекціонізмі.

З метою виокремлення типів перфекціонізму студентської вибірки відповіді досліджуваних на питання трьох опитувальників перфекціонізму було оброблено з допомогою неієрархічного кластерного аналізу, на основі якого розглядалось, як основне, рішення з трьома кластерами.

З'ясувалось також, що рішення з чотирма кластерами близьке до трьохкластерного. Чотирьохкластерне рішення може розглядатись як конкретизація трьохкластерного.

Далі подано характеристику виділених типів, перші три з яких фігурують в обох рішеннях.

Тип з функціональним перфекціонізмом (99 осіб) характеризується помірною орієнтацією на високі стандарти та важкі цілі, високим рівнем організованості, низьким рівнем дисфункціонального перфекціонізму.

Тип без проявів перфекціонізму (100 осіб) відрізняється низьким рівнем прояву всіх компонентів перфекціонізму. Причому найменше представлені складові функціонального перфекціонізму - високі стандарти та організованість.

У представників типу з дисфункціональним перфекціонізмом (171 особа) усі складові перфекціонізму, за виключенням організованості, мають високий рівень прояву. Найбільшою мірою представлено нетерпиме ставлення до помилок, тривога та переживання невідповідності. Організованість характеризується середніми показниками. Відставанням організованості від орієнтації на високі стандарти даний тип відрізняється від типу з функціональним перфекціонізмом, в якого спостерігаємо протилежну картину.

Протилежний перфекціонізму тип (нонперфекціонізм) (11 осіб) характеризується низьким рівнем прояву всіх складових перфекціонізму за виключенням двох - батьківських очікувань та критицизму, важкості цілей, що представлені на середньому рівні. Особливістю даного типу є вкрай низька організованість та низький рівень тривоги.

У третьому розділі - “Особливості взаємозв'язку перфекціонізму та проявів академічної обдарованості в студентському віці” - викладені результати емпіричного дослідження: зв'язків перфекціонізму з проявами академічної обдарованості, зв'язків перфекціонізму з когнітивними та особистісними складовими обдарованості; взаємозв'язку перфекціонізму, когнітивних та особистісних властивостей в детермінації академічної обдарованості.

Для визначення рівня обдарованості досліджуваних застосовано чотири критерії: експертні оцінки з боку викладачів, експертні оцінки одногрупників, академічна успішність, похідний від трьох попередніх комплексний критерій обдарованості.

Кількість студентів-експертів - 381 особа. Кожен студент оцінював всіх своїх одногрупників. Крім того, кожного студента оцінювали три чи чотири експерти-викладачі, що проводили заняття в досліджуваних групах. Загальна кількість експертів викладачів - 22 особи. В ході інструкції обговорювались показники академічної обдарованості (легкість, швидкість засвоєння знань та способів діяльності, швидкість відтворення та глибина розуміння знань, неординарні досягнення у навчанні, здібність до швидкого накопичення досвіду, самостійна пізнавальна активність, наполегливість, висока мотивація досягнення та прагнення успіху, компетентність), за які ставився загальний бал.

З метою перевірки надійності отриманих даних розраховувався коефіцієнт кореляції оцінок кожного експерта з усередненими оцінками інших експертів. Якщо такий коефіцієнт виявлявся меншим 0,20, дані експерта виключались із подальшого аналізу.

Крім того, розраховувався коефіцієнт , що відображав узгодженість оцінок експертів у групі. У студентських групах цей коефіцієнт змінювався в межах від 0,77 до 0,98, у викладацьких - від 0,77 до 0,92, що перевищує 0,70 - необхідний для шкали з багатьох пунктів показник.

Далі розраховувалось середнє арифметичне оцінок експертів-викладачів та експертів-студентів. Коефіцієнт кореляції між цими показниками дорівнював 0,44 (p < 0,001).

Ці показники також корелювали з середнім балом студента. Для експертних оцінок викладачів r = 0,37 (p < 0,001), для експертних оцінок студентів r = 0,62 (p < 0,001). Зазначені результати відкрили можливість розрахувати єдиний комплексний показник рівня обдарованості шляхом додавання трансформованих у z-бали трьох обговорюваних показників. Правомірність такої процедури підтверджується високою для шкали з трьох пунктів внутрішньою узгодженістю ( = 0,64).

Проте нас може цікавити не тільки зв'язок тієї чи іншої змінної з рівнем обдарованості, а й специфічні особливості студентів, яких дійсно можна назвати академічно обдарованими.

Для вирішення цього завдання було застосовано метод контрастних груп, що передбачало порівняння групи академічно обдарованих з групою студентів, які не є обдарованими.

У зарубіжній науковій літературі стверджується, що обдаровані складають від 5% до 20% популяції. Відповідно до цього та виходячи з необхідної для статистичного аналізу чисельності контрастної групи, до групи обдарованих було зараховано 35 осіб, які отримали найвищі показники за описаним вище комплексним критерієм академічної обдарованості. Вони склали 9,9% від 353 досліджуваних, для яких було можливо розрахувати комплексний показник обдарованості, оскільки для них були наявні оцінки за всіма критеріями обдарованості.

До іншої - контрастної групи було зараховано всіх досліджуваних, що отримали за тим же критерієм показники нижче середнього - 175 осіб (49,6%).

З метою дослідження зв'язку перфекціонізму з проявом академічної обдарованості було розраховано кореляції факторів перфекціонізму першого та другого порядку, шкал вихідних опитувальників перфекціонізму, факторів, отриманих в результаті факторизації зазначених шкал з чотирма критеріями академічної обдарованості. З'ясувалось, що близькі за змістом фактори та шкали перфекціонізму демонстрували схожі зв'язки з критеріями обдарованості. В свою чергу різні критерії обдарованості демонстрували аналогічні за напрямом зв'язки зі складовими перфекціонізму.

Аналогічні статистичні тенденції виявились і при застосуванні метода контрастних груп, що виділялись за всіма чотирма критеріями обдарованості і порівнювались за всіма наявними показниками перфекціонізму.

В цілому слід констатувати, що складові функціонального перфекціонізму прямо пов'язані з проявом академічної обдарованості, а дисфункціональний перфекціонізм та його складові _ зворотньо.

Опора одночасно на кореляційне дослідження та метод контрастних груп дозволяє переконатись, що зроблені висновки вірні стосовно студентів з різним рівнем прояву академічних здібностей та обдарованості.

На підставі кореляцій окремих пунктів опитувальників перфекціонізму з комплексним критерієм обдарованості та порівняння за допомогою t-критерію відповідей академічно обдарованих та пересічних студентів виділено пункти, що відображають специфічні для академічно обдарованих прояви перфекціонізму. З цих пунктів сконструйовано однойменну шкалу. Її зміст свідчить, що академічно обдаровані студенти орієнтуються на високі стандарти результативності, високо оцінюють організованість та в них відсутні ознаки дисфункціонального перфекціонізму.

Порівняння за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу рівня обдарованості представників різних типів перфекціонізму показало, що найвищий рівень академічної обдарованості має тип з функціональним перфекціонізмом, найнижчий - протилежний перфекціонізму тип (нонперфекціонізм). Тип з дисфункціональним перфекціонізмом та тип без ознак перфекціонізму характеризуються нижчим за середній чи близьким до середнього рівнями академічної обдарованості.

З цих результатів можна зробити висновок, що поєднання високої організованості, помірно високих стандартів та низького рівня прояву дисфункціональних компонентів перефекціонізму сприяє академічній обдарованості. Навпаки, поєднання високого рівня дисфункціональних компонентів перфекціонізму, вираженої орієнтації на високі стандарти при деякому відставанні організованості перешкоджає прояву академічної обдарованості.

Крім того, прояву академічної обдарованості перешкоджає відсутність перфекціонізму через низькі стандарти результативності, низьку організованість.

Кореляційний та однофакторний дисперсійний аналіз дозволили виявити зв'язки складових та типів перфекціонізму з багатьма особистісними особливостями, що розглядаються як чинники обдарованості. Зокрема, перфекціонізм тісно пов'язаний з базовими особистісними властивостями, що входять до п'ятифакторної моделі особистості (екстраверсією, відкритістю досвіду, схильністю до згоди, добросовісністю), ставленням до себе та особистісною креативністю (оригінальністю, допитливістю, інтуїцією, творчим мисленням, гумором, творчим ставленням до професії). Проте інтелект, креативність та інтерес до провідної діяльності є незалежними від перфекціонізму чинниками академічної обдарованості.

З метою визначення когнітивних та особистісних змінних, що взаємодіють з перфекціонізмом у детермінації обдарованості, застосовано багатофакторний дисперсійний аналіз.

На предмет взаємодії було попарно проаналізовано всі виміряні у дослідженні змінні, з одного боку - перфекціонізму, з іншого боку - когнітивних та особистісних властивостей.

Використовуючи в якості залежної змінної комплексний показник академічної обдарованості, встановлено, що показник інтелекту за тестом Р.Амтхауера взаємодіє (p < 0,01) з фактором високих стандартів другого порядку, а також з фактором високих стандартів, що отриманий внаслідок факторизації шкал опитувальників перфекціонізму. Взаємодія проявляється в тому, що за умов низького інтелекту високі особисті стандарти не пов'язані з рівнем обдарованості, при високому інтелекті високі особисті стандарти прямо пов'язані з проявом академічної обдарованості.

Крім того, фактор організованості другого порядку та фактор організованості, що отриманий при факторизації шкал опитувальників перфекціонізму, взаємодіяв (p < 0,05) з індексом унікальності відповідей тесту Е.Торренса. Встановлена взаємодія проявляється в тому, що особи, які дали одну чи більше унікальних відповідей, не показують лінійного зв'язку організованості та комплексного критерію обдарованості; в осіб, які не дали жодної унікальної відповіді, зростання показників обдарованості відбувається разом зі зростанням показників організованості.

Можна припустити, що організованість як прагнення до впорядкованості не тільки збільшує потенціал до навчання, але й одночасно гальмує прояв креативності. Якщо остання є високою, з'являється негативний ефект організованості, що компенсує її позитивний вплив на прояв обдарованості.

Далі було з'ясовано, як впливає рівень перфекціонізму особистості на міру реалізованості її здібностей у навчанні. Остання визначалась як різниця між рівнем досягнень, що відображені у показниках комплексного критерію обдарованості, та здібностей індивіда, що характеризувались загальним показником інтелекту, індексами оригінальності та унікальності відповідей за тестами Е.Торренса та С.Медніка.

Встановлено, що фактори самодостатності, наявної організованості, прагнення організованості, фактор організованості другого порядку, шкала специфічних для академічно обдарованих проявів перфекціонізму мають прямий, а фактор відкладання дій - зворотній зв'язок з показниками реалізованості інтелектуальних здібностей, вербальної та невербальної креативності в навчальних досягненнях.

Систематизація викладених вище емпіричних фактів свідчить про складність та комплексність впливу складових перфекціонізму на прояв академічної обдарованості (рис. 2).

Прямі зв'язки на схемі позначені суцільною лінією, зворотні зв'язки _ пунктиром. Стрілки вказують на ймовірний напрям зв'язку. Водночас, слід зазначити, що схема не претендує на концептуальне узагальнення зв'язків між представленими конструктами.

функціональний перфекціонізм академічний обдарованість

Рис. 2. Зв'язки складових перфекціонізму з проявом академічної обдарованості

Крім цього, з допомогою кластерного аналізу з'ясовано, що представники різних типів перфекціонізму неоднаковою мірою реалізують свої інтелектуальні та креативні здібності в академічних досягненнях. Найбільшою мірою інтелектуальні та творчі здібності реалізовані у представників типу з функціональним перфекціонізмом (кластер 2). На другому місці знаходяться представники типу з дисфункціональним перфекціонізмом (кластер 1). Ще меншою мірою власний когнітивний потенціал реалізують представники типу, що не має ознак перфекціонізму (кластер 3). Представники типу, протилежного перфекціонізму (кластер 4), мають найменший рівень реалізованості здібностей у навчанні.

Отже, міра реалізованості інтелектуальних та творчих здібностей індивіда в академічних досягненнях залежить від властивого йому рівня перфекціонізму, особливо від такого компоненту цієї риси, як організованість.

З формальної точки зору отримані у представленому дослідженні результати дозволяють встановити тільки зв'язок перфекціонізму та академічної обдарованості, а не вплив першого на прояв останньої. Однак психологічний аналіз змісту встановленого зв'язку, поданий у тексті дисертації, надає можливість обґрунтувати його каузальний характер.

Отримані результати дають підставу для включення до психодіагностичних комплексів визначення рівня обдарованості особистості опитувальників перфекціонізму. Психологічна оцінка форми прояву функціонального перфекціонізму особистості може бути корисною для виявлення осіб, в яких академічна обдарованість ще не проявилась, але наявні внутрішні умови для її розвитку. Можна очікувати, що саме ці студенти виявляться найбільш чутливими щодо розвиваючих та навчаючих впливів у навчальних закладах та поза ними.

Психодіагностику перфекціонізму можна застосовувати для визначення причин недостатньої реалізованості здібностей студента в навчанні. Якщо буде з'ясовано, що особливості прояву дисфункціонального перфекціонізму в даної особи заважають реалізації її неординарних здібностей до навчання, можна очікувати, що психологічна корекція та виховні впливи, спрямовані на ці дисфункціональні особистісні якості, сприятимуть прояву обдарованості студента.

ВИСНОВКИ

1. Академічна обдарованість - це вид інтелектуальної обдарованості, що проявляється в неординарних досягненнях у навчанні, швидкості та легкості засвоєння великих обсягів знань, високих показниках успішності з усіх предметів або з окремих навчальних дисциплін. З'ясовано, що серед особистісних чинників академічно обдарованих особливе значення мають: особистісна креативність, інтерес до змісту діяльності, ставлення до себе та базові особистісні властивості (п'ятифакторна модель особистості); в когнітивній сфері - інтелект та креативність при провідній ролі першого. У працях зарубіжних та вітчизняних дослідників стверджується, що обдарованим властивий перфекціонізм, як особистісний чинник, який проявляється у бажанні бути досконалим та прагненні до досконалості в будь-якій діяльності.

2. Адаптовано три загальновідомі зарубіжні методики дослідження перфекціонізму, як багатовимірного особистісного чинника обдарованості: Багатовимірна шкала перфекціонізму (MPS-1); Шкала перфекціонізму (APS); Переглянута шкала перфекціонізму (APS-R).

3. За результатами емпіричного дослідження встановлено, що перфекціонізм є багатовимірною та ієрархічно структурованою якістю. В загальному розумінні перфекціонізм проявляється у двох формах поведінки: функціональній та дисфункціональній.

Функціональний перфекціонізм поєднує високі стандарти та організованість. До компоненту високих стандартів входять два показники: високі особисті стандарти результативності власної діяльності, своїх якостей, здібностей та орієнтація на важкі цілі. Організованість включає наявну організованість та прагнення бути організованим.

Дисфункціональний перфекціонізм поєднує компоненти: нетерпиме ставлення до помилок; тривожність з приводу результатів діяльності; відкладання дій із-за сумнівів у відповідності власним високим стандартам; переживання невідповідності між бажаною досконалістю та реальним станом справ; відсторонення від інших. Самодостатність межує з організованістю та дисфункціональним фактором. Батьківські очікування та критицизм пов'язані одночасно з дисфункціональним фактором та високими стандартами.

У студентській вибірці виокремлено три типи прояву перфекціонізму: функціональний, тип без проявів перфекціонізму та дисфункціональний перфекціонізм. У межах другого типу можна виокремити протилежний перфекціонізму тип (нонперфекціонізм). Функціональному перфекціонізму властиві помірна орієнтація на високі стандарти та важкі цілі, високий рівень організованості, низький рівень дисфункціонального фактора. Типу без проявів перфекціонізму - низький рівень всіх компонентів перфекціонізму, у тому числі, найнижчий - високих стандартів та організованості. Дисфункціональному типу - високий рівень показників: нетерпиме ставлення до помилок, тривога та переживання невідповідності, середні показники організованості та відставання від орієнтації на високі стандарти. Протилежному перфекціонізму типу характерні низький рівень прояву всіх складових перфекціонізму, за виключенням двох - батьківських очікувань та критицизму, важкості цілей, що представлені на середньому рівні; вкрай низькі показники організованості та тривоги.

4. Встановлені різноманітні зв'язки перфекціонізму з проявами академічної обдарованості студентів показали, що функціональний перфекціонізм прямо пов'язаний з проявом академічної обдарованості, а дисфункціональний - зворотньо. Академічно обдаровані студенти мають вищу організованість та нижчий рівень дисфункціонального перфекціонізму, відрізняються самодостатністю та прагненням до організованості, терпимим ставленням до помилок, несхильністю до відкладання дій, низьким рівнем батьківських очікувань та критицизму.

Найвищий рівень академічної обдарованості мають представники типу з функціональним перфекціонізмом, найнижчий - протилежного перфекціонізму (нонперфекціонізм); тип з дисфункціональним перфекціонізмом та тип без ознак перфекціонізму - нижчий за середній чи близький до середнього рівня академічної обдарованості.

Поєднання високої організованості, помірно високих стандартів та низького рівня прояву дисфункціональних компонентів перфекціонізму сприяє прояву академічної обдарованості. І навпаки, поєднання високого рівня прояву дисфункціональних компонентів перфекціонізму, вираженої орієнтації на високі стандарти при деякому відставанні організованості - перешкоджає цьому, так само як і відсутність перфекціонізму як такого (низькі стандарти результативності, низький рівень організованості).