Особливості застосування тренінгових технологій у соціальній роботі

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УДК 316. 6 (043. 3)

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТРЕНІНГОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ

19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ІВАНЕКО ЮЛІЯ ВАЛЕРІЇВНА

Луганськ - 2010



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, кафедра соціальної роботи

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор Швалб Юрій Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра соціальної роботи, завідувач

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, доцент Лефтеров Василь Олександрович, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка, начальник науково-дослідного центру психотренінгових технологій

кандидат психологічних наук, доцент Лосієвська Ольга Геннадіївна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, кафедра психології, доцент

Захист відбудеться « 8 » квітня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.11 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20 а

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20 а

Автореферат розісланий « 6 » березня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.О. Гарькавець



АНОТАЦІЇ

Іванеко Ю. В. Особливості застосування тренінгових технологій у соціальній роботі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2009. соціальний клієнт тренінговий

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню особливостей застосування тренінгових технологій у соціальній роботі. В роботі проаналізовано теоретичні моделі функціонування соціальних служб на предмет їх можливостей застосування активних групових форм і методів роботи з клієнтами. Визначено специфіку застосування тренінгових технологій у соціальній роботі, яка полягає в орієнтації на практичне вирішення соціальної проблеми клієнта через активне соціально-психологічне навчання. Розроблено модель тренінгової технології вирішення соціальної проблеми клієнта, що реалізується в послідовній системі від діагностики соціальної ситуації клієнта, через усвідомлення власних соціальних обмежень та формування навичок соціальної комунікації до організації форм самостійної активності клієнтів у вирішенні власних соціальних проблем.

Послідовність психологічних змін у клієнтів у ситуації вирішення соціальної проблеми відбувається у чотири етапи: актуалізація проблемної ситуації, усвідомлення власних переживань, діагностика власних ресурсів та соціальних обмежень та розвиток вмінь і навичок необхідних для подолання власних проблеми.

Ключові слова: тренінгова технологія, соціальна проблема, активні групові форми роботи, соціальна взаємодія, власні соціальні обмеження.



Иванеко Ю. В. Особенности применения тренинговых технологий в социальной работе. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология; психология социальной работы. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2009.

Исследование посвящено изучению особенностей применения тренинговых технологий в социальной работе. В работе проанализированы теоретические модели функционирования социальных служб на предмет их возможностей применения активных групповых форм и методов работы с клиентами. Так в системе социальных служб для семьи, детей и молодежи практическая социальная работа осуществляется на социально-психологическом, социальном, воспитательном терапевтическом, профилактическом уровнях. Профилактические и реабилитационные программы включают разнообразные формы и методы работы: как индивидуальную работу (консультирование, психотерапия), так и групповую - семейная терапия, социальная терапия, арттерапия, социально-психологические тренинги, организация клубов, терапевтических сообществ, групп взаимопомощи, групп встреч и т. п. Для оказания помощи безработным в сети центров занятости, наряду с индивидуальной работой, могут также использоваться и разнообразные групповые формы работы (тренинги, семинары, образовательные курсы, клубная работа).

Отличие применения активных групповых форм и методов работы в психологической и социальной практике заключается в разрешении разных, по своей сути, проблем, что и определяет в последующем их целевую направленность, теоретико-методологические подходы, функционально-ролевые позиции ведущего, характер включенности клиентов в групповую форму работы (личностный запрос или обусловленный желанием других), конечный продукт деятельности.

Проблемы клиентов в социальной работе по психологическим механизмам их возникновения можно разделить на две большие группы: первичные (социальные), связанные с нарушением социальных взаимодействий, и вторичные (психосоциальные), связанные с нарушениями в личностной сфере клиента. При этом, возникновение первичных социальных проблем клиента может бать вызвано как влиянием сугубо социальных факторов, так и социально-психологическими или личностными факторами.

Уточнено понятие «тренинговая технология» относительно сферы социальной работы, которое включает комплекс последовательных приемов, техник, способов, направленных на разрешение социальной проблемы, через прояснение как внутренних трудностей клиента, так и налаживание его взаимодействия с социальными институтами.

По целевому компоненту тренинговые технологии в социальной работе направлены на практическое разрешение социальной проблемы клиента, в отличие от психологии, где основной акцент делается на развитие конкретных поведенческих умений или психологических качеств личности. По предметному наполнению тренинговые технологии связаны с оптимизацией способности к социальному взаимодействию конкретного человека в конкретных социальных условиях его жизнедеятельности. В то же время в психологии предметное наполнение связано с развитием социальных способностей личности. По социально-психологическим механизмам воздействия тренинга на личность в социальной работе основной акцент ставится на возможность индивида к разрешению собственной проблемы, в то время как в психологии - на возможность овладения новыми способами поведения и деятельности. За результатом тренинговая технология в социальной работе предполагает повышение уровня адаптированности личности к новым социальным ситуациям, в отличие от психологии, где основным результатом выступает развитие личности как субъекта деятельности.

В ходе исследования было доказано, что прямой перенос тренинговых методов из психологических практик не приводит к желаемым изменениям у клиента, и предполагает необходимость их доработки в направлении разрешения проблем социальных отношений и взаимодействий.

По результатам исследования разработана модель тренинговой технологии разрешения социальной проблемы клиента, которая состоит из семи последовательных шагов - начиная с диагностики социальной ситуации клиента, через осознание собственных социальных ограничений и формирования навыков социальной коммуникации, заканчивая организацией форм самостоятельной активности клиентов в разрешении собственных социальных проблем.

Включение клиентов в социально-экономические процессы является результатом формирования активной «субъектной» позиции относительно поиска работы, формирования навыков целеполагания, осознания собственных социальных ограничений и формирования готовности к преодолению этих ограничений в будущем, развитие компетентности в социальной коммуникации и формирования навыков проектирования собственных действий для разрешения проблемы.

Анализ данных, полученных в ходе формирующего эксперимента, позволяет констатировать эффективность применения данной технологии в разных типах социальных учреждений для разрешения проблем, связанных с невозможностью трудоустройства.

Ключевые слова: тренинговая технология, социальная проблема, активные групповые формы роботы, социальное взаимодействие, собственные социальные ограничения.



Ivaneko Y. V. Peculiarities of training technology application in social work. - Manuscript.

Thesis to obtaining candidate in psychological science degree in speciality 19.00.05 - social psychology; psychology of social work. - East-Ukrainian Volodymir Dal' National University, Lugansk, 2009.

Thesis research is dedicated to determination of peculiarities of training technology application in social work. Theoretical models of social service functioning were analysed on the subject of the possible application of active group forms and methods in work with clients. It is defined that specific of training technology application in social work consists of orientation on practical solution of a client's social problem through its active social and psychological studies. It is developed theoretical model of training technology of client's social problem solution which is being realized in consecutive system from diagnostics of client's social situation through perceiving own social restrictions and social communication skills formation to organization of forms of clients' independent activity in solution of own social problems.

Sequence of client's psychological changes in the situation of solving social problem has four stages: problematic situation actualization, awareness of one's own feelings, diagnostics of one's own resources and restrictions and development of vital skills and abilities in order to overcome own problems.

Key words: training technology, social problem, active group forms of work, social interaction, own social restrictions.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Систематизація методів і принципів організації та регулювання діяльності соціальних служб сьогодні є вкрай ускладненою через те, що соціальна робота як наука перебуває лише на стадії становлення, а практичні питання, вирішенням яких займаються фахівці, - надзвичайно різноманітні та проблемні. Специфіка практики соціальної роботи полягає ще й у тому, що зміна об'єктивних умов надання соціальної допомоги та підтримки неминуче породжує нові соціальні ситуації, зміну в стосунках між людьми в процесі соціальної роботи. Це зумовлює необхідність використання адекватних новим ситуаціям методів, технологій і стратегій втручання, впровадження інноваційних підходів. У зв'язку з цим практика соціальної роботи перебуває у постійному пошуку і трансформації.

На сучасному етапі розвитку практичної соціальної роботи все частіше спостерігається зростання попиту на проведення соціально-психологічних тренінгів. Як відомо, тренінгові технології мають надзвичайно широкий спектр застосування в різних сферах діяльності (психології, педагогіці, медицині, політиці, бізнесі тощо) з метою профілактики, корекції, навчання та розвитку особистості. Саме тому тренінги є предметом вивчення багатьох вітчизняних і зарубіжних фахівців (Р. Баклі, В.П. Большаков, І.В. Вачков, Ю.Н. Жуков, Т.В. Зайцева, Т. Кандиба, Дж. Кейпл, Е. Кристофер, Д. Лі, К.Л. Мілютіна, Е.В. Пахальян, Ю.В. Пахомов, Л.О. Петровська, О.С. Прутченков, П.В. Растянників, Л. Рай, К. Рудестам, О.В. Сидоренко, О.П. Ситников, Л. Сміт, С. Стаут, Д. Турнер, С.О. Шаронова, К.В. Фопель, Н.В. Цзен та ін.). В останні роки в Україні спостерігається тенденція широкого впровадження тренінгу у нові сфери практик: освіту, соціальну роботу, правоохоронну діяльність, управлінську сферу. Серед новаторів особливу увагу привертає практика роботи Г.М. Бевз, А.М. Гірник, С.В. Дідковського, Ю.А. Живоглядова, А.В. Кунцевської, В.О. Лефтерова, Л.І. Мороз, Г.В. Попової, В.М. Сидорова, І.А. Слободянюка, В.В. Третьяченко, С.М. Хоружого, О.В. Чуйко.

Проте поряд із позитивними оцінками щодо ефективності застосування тренінгу, у науковій літературі висвітлюються проблемні питання, пов'язані із теоретико-методологічними засадами та методичними умовами проведення тренінгу (В.П. Захаров, Г.Л. Ісуріна, С.І. Макшанов, Н.Ю. Хрящева, Ю.М. Швалб та ін.).

Впровадження тренінгових технологій у соціальну сферу надасть змогу не лише ефективно вирішувати соціально-психологічні проблеми клієнтів, а й завдяки розвитку додаткових можливостей, здібностей і мотивації сприятиме формуванню їхньої готовності до самостійного подолання подібних проблем у майбутньому. Водночас вивчення особливостей та специфіки застосування тренінгових технологій у соціальній роботі з клієнтськими групами надасть можливість оптимізувати та вдосконалити діяльність соціальних служб.

Для фахівців соціальних служб впровадження тренінгових технологій сприятиме створенню сприятливого рефлексивного простору з можливістю самостійного та свідомого пошуку змісту діяльності, активізації самоаналізу і професійної самосвідомості, більш ефективному пошуку інформації та прогнозуванню подальшого професійного розвитку, пошуку шляхів власної професійної реалізації та підвищення конкурентоспроможності на ринку праці.

Актуальність зазначеної проблематики, недостатня розробленість у сучасній теорії та практиці соціальної роботи зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Особливості застосування тренінгових технологій у соціальній роботі».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з науковими планами й темами факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розробка рекомендацій щодо психолого-методичного забезпечення інформаційних технологій оцінки та моніторингу якості освіти у ВНЗ України» НДР № 08БП016-01.

Тема дисертації «Особливості застосування тренінгових технологій у соціальній роботі» затверджена на засіданні кафедри соціальної роботи, факультету соціології та психології Київського національного університету імені

Тараса Шевченка (протокол № 4 від 22.11.2006) та узгоджена з бюро Ради із координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 29.09.2009).

Об'єкт дослідження - тренінгові технології в соціальній роботі.

Предмет дослідження - соціально-психологічні засади застосування тренінгових технологій у соціальній роботі.

Мета дослідження - виявити особливості застосування тренінгових технологій у соціальній роботі, розробити та експериментально перевірити модель тренінгової технології вирішення соціальної проблеми клієнта в соціальній роботі.

Гіпотеза дослідження: організаційна структура та функції тренінгових технологій у соціальній роботі мають низку специфічних ознак, пов'язаних із необхідністю практичного розв'язання проблем клієнтів у сфері їх соціальних стосунків і взаємодій.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати теоретичні моделі функціонування соціальних служб, відповідно до специфіки проблем клієнтів.

2. Визначити теоретичні підходи до застосування активних групових методів роботи в психології та соціальній роботі.

3. Проаналізувати наявну ситуацію застосування тренінгових технологій у практиці соціальних служб.

4. Розробити та експериментально апробувати тренінгову технологію, спрямовану на вирішення соціальної проблеми клієнта.

5. Визначити послідовність психологічних змін у клієнта в ситуації вирішення соціальної проблеми в результаті залучення його до активних групових форм роботи.

Методологічну та теоретичну основу дослідження складають: соціально-психологічні теорії малих груп (Я.Л. Коломинський, Р.Л. Кричевський, К. Рудестам), теорії ролей (Дж. Морено, Т. Парсонс, Р. Мертон,), поведінкові теорії (А. Бандура, Дж.Б. Уотсон, Б.Ф. Скіннер), психологічно орієнтовані підходи у теорії соціальної роботи - психосоціальний (М. Річмонд, Ф. Холліс), діяльнісний (С.І. Григор'їв, Л.Г. Гуслякова, Т.Є. Демідова, Н.Г. Стойко, М.В. Фірсов), проблемно-орієнтований (Х. Перлман) та технологічний (процесуальний) підхід (Г.М. Лактіонова, Н.С. Данакіна, В.І. Курбатов, В.Н. Сидоров, О.І. Холостова,), методологічні і методичні аспекти з теорії та практики використання психологічних тренінгів (І.В. Вачков, Ю.М. Жуков, В.П. Захаров, Ю.Н. Ємельянов, І.Н. Карицький, С.І. Макшанов, Л.А. Петровська, О.В. Сидоренко, В.В. Третьяченко, М. Форверг, Н.Ю. Хрящева, Ю.М. Швалб, Т.С. Яценко тощо), методичні засади щодо опанування технік та їх використання у тренінгу (Н.Н. Єжова, Г.Л. Ісуріна, Д.В. Кандиба, О.Г. Лосієвська, К.Л. Мілютіна, В.Г. Пузіков та ін.).

Для вирішення поставлених завдань і перевірки вихідних положень використовувався комплекс методів. На теоретичному рівні застосовувався: концептуальний аналіз наукової літератури з проблеми дослідження (метод порівняння, систематизації, узагальнення, моделювання); наукова інтерпретація і синтез емпіричних даних. На емпіричному рівні використовувалися: метод анкетного опитування, метод аналізу документів, метод формуючого експерименту; психологічні діагностичні методики (методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса, опитувальник «Ціль-Засіб-Результат» (О. Карманов), методика «Особистісний диференціал», методика дослідження рівня самооцінки (Дембо-Рубінштейн), аналіз процесу взаємодії за Р. Бейлсом; статистичні методи обробки емпіричних даних: аналіз одномірних і двомірних розподілів, показників центральної тенденції (та варіації), кореляційний та факторний аналіз (програми Excel та SPSS 15.0).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

– визначено специфіку застосування тренінгових технологій у соціальній роботі, яка полягає в орієнтації на практичне вирішення соціальної проблеми клієнта через активне соціально-психологічне навчання;

– доведено, що пряме перенесення тренінгових технологій із психологічних практик у соціальну роботу не призводить до необхідних змін у клієнта та передбачає необхідність їх доопрацювання у напрямку вирішення проблем соціальних стосунків і взаємодій;

– розроблено модель тренінгової технології вирішення соціальної проблеми клієнта, яка включає сім послідовних кроків - від діагностики соціальної ситуації клієнта, через усвідомлення власних соціальних обмежень і формування навичок соціальної комунікації до організації форм самостійної активності клієнтів у вирішенні власних соціальних проблем;

– визначено послідовність психологічних змін у клієнта в ситуації вирішення соціальної проблеми в результаті залучення його до активних групових форм роботи, яка відбувається через актуалізацію проблемної ситуації, усвідомлення власних переживань, діагностику власних соціальних обмежень, що ведуть до порушень у соціальній і міжособистісній взаємодії та розвиток вмінь і навичок необхідних для подолання власних проблем.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та впровадженні моделі тренінгової технології вирішення соціальної проблеми клієнта у практику діяльності соціальних служб. За результатами дослідження (спільно із відділом організації профорієнтації Київського обласного центру зайнятості) розроблено методичний посібник щодо ефективного впровадження тренінгової технології у практичну діяльність. Отримані результати впроваджено у практику діяльності базових центрів зайнятості Київської області та Бородянського центру соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи (довідки про впровадження № 907/04/12-09 від 01.06.2009 та № 1-05-31 від 15.05.2009). Результати дослідження використовуються у лекційно-семінарських заняттях із студентами спеціальності «Соціальна робота» Київського національного університету імені Тараса Шевченка за навчальними дисциплінами «Новітні технології соціальної роботи», «Методологія тренінгових технологій у соціальній роботі», «Професійна комунікація у соціальній роботі» (довідка про впровадження № 013/770 від 24.11.2009).

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечено теоретичним обґрунтуванням досліджуваної проблеми, застосуванням комплексу методів, що відповідають предмету, цілям та завданням дослідження, а також застосуванням методів математичної статистики до оцінки результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної роботи (2006-2009 рр.), методологічному семінарі (червень, 2009), щорічній Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми емпіричних досліджень у психології», (2007, 2008 та 2009 рр.) факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка; IV Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми екологічної психології» (м. Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми» Інститут психології ім. Г.С. Костюка (м. Київ, 2009), Всеукраїнському семінарі-нараді «Особливості профорієнтаційної роботи з молоддю та незайнятим населенням у сучасних умовах» під керівництвом Державного центру зайнятості (м. Київ, 2009), V Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми екологічної психології» Інститут психології ім. Г.С. Костюка (м. Київ, 2009), IX науково-практичній конференції «Соціально-психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства» (м. Луганськ, 2009).

Публікації. Основний зміст та результати дослідження представлені у 8 одноосібних публікаціях, 4 з яких надруковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, який налічує 201 найменування та 9 додатків. Загальний обсяг дисертації складає 231 сторінку, з яких 166 - основного тексту, який містить 11 таблиць, 33 рисунка (3 моделі, 2 схеми, 13 діаграм, 12 гістограм, 3 графіки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження; визначено його об'єкт, предмет і мету; сформульовано гіпотезу та завдання; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи.

У першому розділі - «Тренінгові технології в психологічній практиці та соціальній роботі» проаналізовано основні теоретичні підходи до застосування активних групових методів роботи у психології та соціальній роботі, розглянуто можливості застосування групових форм і методів роботи з клієнтами соціальних служб, визначено соціально-психологічні особливості виникнення проблем клієнтів соціальних служб, уточнено поняття тренінгової технології відносно сфери соціальної роботи.

Аналіз ринку соціальних послуг в Україні засвідчує, що наразі існує тенденція до розширення низки соціальних служб для різних груп населення, в діяльності яких використовується широкий спектр методів, у тому числі і групова робота. Так в мережі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді практична соціальна робота здійснюється на соціально-психологічному, соціальному, виховному, терапевтичному, профілактичному рівнях. Профілактичні та реабілітаційні програми включають різноманітні форми та методи роботи: індивідуальну роботу (консультування, психотерапію) та групову - сімейну терапію, соціальну терапію, арттерапію, соціально-психологічні тренінги, клубну роботу, терапевтичні спільноти, групи взаємодопомоги і т.п. Для сприяння у працевлаштуванні безробітних у мережі центрів зайнятості можуть застосовуватися різноманітні форми та методи роботи, а саме: навчання, освітні курси, професійне консультування, семінарські заняття, тренінги, клуби для безробітних, групи взаємодопомоги тощо.

Сьогодні у соціальній роботі існує досить велике розмаїття класифікацій клієнтських груп за певними ознаками, а також модифікацій форм групової роботи, які використовують соціальні служби у роботі з ними: семінари, терапія, тренінги, освітні курси, групи взаємодопомоги, клуби тощо. Застосування різновидів форм групової роботи в практиці роботи соціальних служб залежить від їхнього цільового призначення, сфери функціонування і категорії клієнтів, яким вони надають послуги.

Серед сучасних методів групової роботи особливе місце належить тренінгу. В ході численних досліджень (В.П. Большаков, І.Г. Вачков, О.В. Євтіхов, К.Л. Мілютіна, Л.О. Петровська, В.Г. Пузіков, К. Рудестам, Н.Ю. Хрящева та ін.) було доведено, що тренінгова форма роботи максимально сприяє усвідомленню цілей і завдань діяльності, формуванню особистісної позиції клієнта щодо проблем і засобів їх вирішення, розвитку особистісної рефлексії і здатності до розуміння інших позицій. Застосування тренінгових технологій у соціальній роботі надасть змогу системно підходити до вирішення низки соціальних проблем клієнтів, починаючи від зняття психологічного дискомфорту переживання проблеми клієнтом, формуванням психологічної готовності та здатності долати подібні проблеми в майбутньому, закінчуючи побудовою соціальних проектів розвитку дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Відмінність застосування активних групових форм і методів роботи в психологічній та соціальній практиці полягає у вирішенні різних за своєю суттю проблем, що й визначає у подальшому їхню цільову спрямованість, теоретико-методологічні підходи, функціонально-рольові позиції ведучого, характер включеності клієнтів до групової форми роботи (особистісний запит або обумовлений бажанням інших), кінцевий продукт діяльності.

Важливим у цьому зв'язку є розуміння поняття «проблеми клієнта», яке може трактуватись як у «психологічному», так і «соціальному» контексті. Зазвичай сутність проблеми клієнта соціальної роботи виявляється в труднощах адаптації до нових соціально-економічних умов життєдіяльності, відсутності механізмів переборювання важких життєвих ситуацій. Перехід особи у новий стан супроводжується виникненням і розвитком глибоких психосоціальних проблем, серед яких автори виділяють такі, як: неспроможність адекватно реагувати і діяти у новій ситуації (О.П. Іванова, П.Д. Павленок,), поява внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктів (А.В. Кунцевська, Т.М. Титаренко), неприйняття нових соціальних ролей і відсутність паттернів відповідної поведінки (Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна).

Виникнення соціальних проблем та порушення соціальних взаємодій, як правило, супроводжується переживанням негативних емоцій, які можуть досягати надзвичайної гостроти та ставати стійкими психологічними станами особистості. Робота з такого роду станами і конфліктами стає невід'ємною частиною діяльності соціального працівника (Ю.М. Швалб). Відповідно, проблеми клієнтів у соціальній роботі можна поділити на дві великі групи за психологічними механізмами їх виникнення: первинні (соціальні), пов'язані з порушенням соціальних взаємодій, та вторинні (психосоціальні), пов'язані з порушенням в особистісній сфері клієнта. Проте, слід зазначити, що виникнення первинних соціальних проблем клієнта може бути викликано як дією суто соціальних чинників, так і соціально-психологічними і, навіть, особистісними чинниками.

Зважаючи на специфіку виникнення проблем у соціальній роботі та необхідність їх практичного вирішення, основу побудови системи практичної допомоги клієнтам соціальної роботи, повинен складати проблемно-орієнтований підхід (Х. Перлман), за яким розробка та підбір певного інструментарію залежить від типу соціальної проблеми.

Водночас, комплексність проблем соціальної роботи, складність об'єктів і суб'єктів соціальних перетворень, необхідність при обмеженому обсязі соціальних ресурсів отримати максимально значимий і ефективний результат - усе це потребує нагального звертання до проблеми технологізації у соціальній роботі.

Представники технологічного підходу (Н.С. Данакіна, В.І. Курбатов, Г.М. Лактіонова, В.Н. Сидоров, О.І. Холостова) розглядають групову роботу, як одну із загальних технологій соціальної роботи. На підставі теоретичного аналізу (І.Ф. Албєгова, С.С. Вітвицька, І.Н. Карицький, В.О. Лефтеров А. Ребер) і з урахуванням загальноприйнятого розуміння технології як певної послідовності дій, надало змогу запропонувати, відносно сфери соціальної роботи, визначення поняття «тренінгової технології» як «комплексу послідовних прийомів, технік і засобів, які спрямовані на вирішення соціальної проблеми, через прояснення та вирішення як внутрішніх труднощів клієнта, так і налагодження його взаємодії із соціальними інститутами».

У другому розділі - «Емпіричне дослідження застосування активних групових форм роботи з клієнтами соціальних служб» - представлено програму та результати емпіричного дослідження, мета якого полягала у виявленні існуючої ситуації застосування тренінгових технологій у практиці соціальних служб.

На першому етапі дослідження було розроблено анкету (опитувальник з відкритими, напіввідкритими та закритими питаннями оціночного типу) для виявлення специфіки, проблемних зон та причин, які стають на заваді ефективного впровадження тренінгових технологій у соціальній сфері, окремо для двох груп респондентів.

Вибірку склали 80 працівників соціальних служб, які були розділені на дві групи. Першу групу респондентів (33 особи) склали керівники середньої та вищої ланки, стаж роботи яких становив не менше трьох років у соціальній сфері. До другої групи респондентів (47 осіб) ввійшли спеціалісти, які практикують у своїй діяльності активні групові форми і методи роботи з клієнтами центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (ЦСССДМ) та центрів зайнятості (ЦЗ).

Емпіричне дослідження проводилося на базі міських, районних у містах, обласних ЦЗ та ЦСССДМ у Київській, Чернігівській та Запорізькій областях.

Перший блок запитань анкети для керівників стосувався їхньої обізнаності в сфері тренінгових технологій. На підставі аналізу відповідей виявилось, що в ЦСССДМ, за рахунок політики керівництва, яке популяризує тренінгові форми роботи завдяки залученню зовнішніх фахівців-тренерів та впровадженій системі навчання власних спеціалістів через мережу курсів перепідготовки кадрів рівень обізнаності виявився значно вищим за представників із ЦЗ. Окрім того, 30 % респондентів ЦСССДМ мають психологічну або педагогічну освіту та власний досвід проведення тренінгів у соціальній сфері. Характерною відмінністю політики ЦЗ є розвиток власних ресурсів.

Другий блок запитань стосувався оцінки керівниками професійної підготовки спеціалістів, практикуючих з клієнтами активні групові форми та методи роботи, а також виявлення проблем, які перешкоджають ефективному впровадженню цих форм та методів роботи у соціальні служби.

Міра задоволеності керівників якістю підготовки спеціалістів у сфері тренінгових технологій знаходиться на середньому рівні (невеликий практичний досвід у проведенні тренінгів). Відсутність ініціативи та низька мотивація до роботи з боку спеціалістів пов'язана, як вважають керівники, із низьким рівнем заробітної платні.

Порівняльний аналіз отриманих даних у різних типах соціальних служб свідчить про домінування схожих проблем, що найчастіше виникають при впровадженні та застосуванні тренінгів з клієнтами в цих закладах. По-перше, брак коштів на технічне та методичне забезпечення тренінгової діяльності, по-друге брак спеціалістів з тренерською підготовкою та незацікавленість молодих спеціалістів через низький рівень заробітної платні, по-третє, відсутність чіткої взаємодії між структурними підрозділами в ЦЗ і регіональними та первинними соціальними службами в мережі ЦСССДМ.

У дослідженні було виявлено, що респонденти керівної ланки не вбачають особливих відмінностей між поняттями «тренінг» та «тренінгова технологія», мають труднощі з визначенням специфіки застосування тренінгів у соціальний роботі. Серед причин окреслених труднощів можна виокремити: недостатній рівень теоретичної підготовки керівного складу; відсутність експертних програм для оцінки якості наданих клієнтам послуг центру (у тому числі оцінки ефективності тренінгів); надмірний бюрократизм, який заважає впровадженню практичних розробок і технологій.

За результатами анкетного опитування другої групи респондентів (спеціалістів практикуючих з клієнтами активні групові форми роботи) було виявлено, що спеціалісти ЦЗ майже не застосовують у своїй роботі тренінги - скоріше, це семінарські заняття з елементами тренінгу, тоді як у ЦСССДМ тренінгова форма роботи є досить популярною. Відсоток впровадження тренінгів виявився відносно вищим у Києві та Київській області (46 %), у порівнянні із Запорізькою (26,5 %) та Чернігівською (27,5 %) областями. Серед різновидів тренінгів в ЦСССДМ найбільше переважають тренінги профілактичної та корекційної спрямованості із дітьми, підлітками, молоддю, дітьми та сім'ями, алко-, наркозалежними та їхніми родичами. Цільова спрямованість групових форм роботи з безробітними в ЦЗ носить переважно пізнавально-профілактичний характер.

Аналіз труднощів при використанні тренінгів у соціальних службах показав, що вони стосуються як змістовних характеристик тренінгового методу, так і психологічних особливостей клієнтів соціальних послуг. Серед основних особливостей, які варто враховувати при проведенні тренінгів, є: відсутність мотивації клієнтів до активного вирішення проблеми (24,7 %), специфіка проблем клієнтів, яка полягає у сукупності порушень у соціальній та міжособистісній взаємодії (18,6 %), цільова спрямованість тренінгів (переважно когнітивно-біхевіорального спрямування) (16,5 %), а також необхідність попередньої соціально-психологічної діагностики клієнтів перед включенням їх до групових форм роботи.

З точки зору спеціалістів, які використовують у своїй діяльності активні групові форми роботи, ефективність застосування тренінгів залежить, в першу чергу від тренерської компетентності ведучого, якості розробки тренінгових програм, рівня мотивації клієнтів до вирішення власних проблем, менш вагомими чинниками виявились технічне забезпечення тренінгового процесу та індивідуальний стиль тренера.

Спеціалісти-практики вважають, що бар'єрами впровадження тренінгових технологій у їх професійну діяльність є: відсутність відповідної професійної тренерської підготовки (37 % - ЦЗ; 32 % - ЦСССДМ); відсутність простору для обміну між практикуючими спеціалістами в сфері тренінгових технологій (25 % - ЦСССДМ, 23 % - ЦЗ); недостатність технічного та методичного забезпечення (22 % спеціалістів ЦЗ та 18 % ЦСССДМ); на четвертому місці для спеціалістів із ЦЗ бракує практичного досвіду проведення тренінгів, а для спеціалістів із ЦСССДМ - психологічної освіти. Узагальнені дані відображено на діаграмах.

Аналіз результатів дослідження свідчить в цілому про низький рівень підготовки спеціалістів соціальних служб у сфері тренінгових технологій.

За результатами факторного аналізу було визначено два фактори, до кожного з яких увійшло по три чинники, які, на думку респондентів, заважають широкому впровадженню тренінгів у роботу соціальних служб. Перший фактор, який умовно можна назвати «реальні труднощі» включає: незацікавленість керівництва, відсутність фінансового забезпечення, відсутність компетентних спеціалістів. До другого фактору, який має назву «уявні труднощі» ввійшли: брак часу, відсутність ресурсного забезпечення, відсутність потреби у широкому застосуванні тренінгів.

Аналіз отриманих даних свідчить, що застосовані спеціалістами тренінги не адаптовані до умов вирішення соціальних проблем клієнтів у соціальній роботі, і, як наслідок, не можуть бути ефективними.

Таким чином, проведене емпіричне дослідження підтвердило наше припущення щодо неможливості прямого перенесення тренінгових методів із психологічної практики у соціальну роботу, оскільки таке «калькування» не призводить до необхідних змін у клієнта, а власне, проблема вирішення соціальних стосунків і взаємодій залишається поза увагою спеціаліста.

Отже, проблема застосування тренінгових технологій у соціальній роботі має комплексний характер: з одного боку вона потребує якісної розробки методологічного та теоретико-прикладного інструментарію, а з іншого - системної та якісної підготовки ведучих (тренерів), які б спеціалізувалися саме у сфері соціальної роботи.

У третьому розділі - «Тренінгова технологія як спосіб вирішення соціальної проблеми клієнта» - представлено модель тренінгової технології вирішення соціальної проблеми клієнта та наведено результати її апробації.

Виявлені особливості застосування тренінгів у соціальній роботі дали можливість розробити модель тренінгової технології, спрямованої на вирішення соціальної проблеми клієнта.

Метою побудови моделі тренінгової технології є максимальне залучення людини до соціально-економічних процесів через розвиток її здатності до подолання власних соціальних обмежень, підвищення рівня комунікативної компетентності у соціальній взаємодії, а також набуття навичок проектування власних дій, спрямованих на досягнення бажаного результату.

Перший крок тренінгової технології «Діагностичний» передбачає аналітичний опис соціальної ситуації клієнта через виявлення причин зародження соціальної проблеми, усвідомлення і оцінку клієнтом власного ставлення до проблеми та актуалізацію власних переживань. Первинне вивчення ситуації створює можливість у найбільш загальному вигляді визначити соціальну проблему клієнта, з'ясувати ймовірні потреби та їх пріоритетність, побачити «проблемні зони» клієнта та запустити механізм діагностики в рефлексивний процес усвідомлення клієнтом своїх обмежень і досягнень.

Другим кроком тренінгової технології виступає «Відновлюваний», який спрямований на нейтралізацію негативних переживань, що були актуалізовані учасниками на попередньому етапі тренінгової технології, який мав виявити особистісні проблеми під час працевлаштування. Провідною метою ведучого на цьому етапі є: зняття психоемоційного напруження учасників, формування психологічної готовності до рефлексії власних переживань, мотивація на активне вирішення проблем. На відміну від цілей і завдань ведучого, для учасників тренінгової технології основним результатом роботи є формування навичок саморегуляції негативних переживань.

Наступний, третій крок тренінгової технології - «Проблематизація», спрямований на пошук та усвідомлення протиріч між власними переконаннями та вимогами суспільства (соціальні обмеження), що ведуть до порушень у соціальній та міжособистісній взаємодії.

Тренінг з розвитку здатності до подолання власних соціальних обмежень виступає провідним інструментом на цьому етапі тренінгової технології. Основними задачами в тренінгу для ведучого виступають: формування навичок цілепокладання, розвиток навичок рефлексії власних соціальних обмежень у вирішенні проблеми, розвиток здатності до подолання виявлених обмежень. Показником сформованої здатності учасників до подолання власних обмежень виступає розроблений проект власних дій, спрямований на досягнення бажаного результату із зазначенням кроків, переліком власних обмежень і ресурсів, варіантів подолання виявлених обмежень, переліку необхідних вмінь і навичок для подолання виявлених обмежень.

Четвертий крок тренінгової технології - «Корекційний», провідним завданням якого виступає корекція власних соціальних обмежень та формування нових вмінь і навичок. На цьому етапі учасники залучаються до тренінгу соціальних вмінь і навичок, де у рольових іграх та через моделювання реальних ситуацій відбувається формування та закріплення успішних паттернів поведінки.

Виникнення соціальних проблем і порушення міжособистісних взаємодій, як правило, супроводжується переживанням емоцій, що можуть досягати надзвичайної гостроти, тому на цьому кроці тренінгової технології можливе залучення психолога, який в індивідуальній формі (через консультування або психотерапію) продовжить роботу з клієнтом. В даному випадку використання психологічних форм роботи в тренінговій технології виступає допоміжним інструментом.

Наступний, п'ятий - «Ресурсний» - передбачає організацію мікрогруп, що створюються за принципом схожості проблем учасників. Основною метою організації груп є об'єднання спільного потенціалу учасників для обміну досвідом, спрямованого на вирішення проблем та надання соціально-психологічної підтримки один одному.

Результатом роботи мікрогруп є розширення кожним учасником власного репертуару шляхів подолання виявлених соціальних обмежень при пошуку роботи та подолання власних стереотипів щодо неможливості працевлаштування.

Шостий крок - «Комунікативний» - має на меті формування і вдосконалення комунікативних навичок, необхідних для успішних соціальних взаємодій. Провідними задачами тренінгу компетентності в соціальній комунікації постають: формування навичок ефективної самопрезентації; усвідомлення та зняття внутрішніх бар'єрів, які перешкоджають ефективній соціальній комунікації; розвиток соціальної сенситивності.

Останній, сьомий крок тренінгової технології - «Підтримуючий» - передбачає організацію форм самостійної активності учасників (груп взаємодопомоги, клубів) з метою емоційної підтримки, обміну досвідом і корисною інформацією щодо вирішення актуальних проблем. Організація подібної форми роботи веде до формування соціальної активності та підвищення якості життя учасників.

Таким чином, запропонована модель тренінгової технології, яка має на меті вирішення соціальної проблеми клієнта, створює механізми цілеспрямованого самовдосконалення через виявлення та аналіз власних ресурсів та обмежень, формування навичок соціального проектування та розвиток компетентності в соціальній комунікації.

Модель тренінгової технології відображає процес організації соціальним працівником відповідного тренінгового простору у вирішенні проблеми клієнта. Проходження тренінгів передбачає не тільки вплив ведучого на учасників, а й взаємний вплив учасників один на одного, що призводить до психологічних змін останніх. Готовність спеціаліста вчасно розпізнати ці зміни дає змогу більш ефективно спланувати подальшу роботу групи, спираючись на особистісні проблеми самих клієнтів.

Проходження клієнтом послідовно всіх кроків тренінгової технології в ситуації вирішення соціальної проблеми призводить до його психологічних змін, які відбуваються в наступній послідовності: актуалізація проблемної ситуації, усвідомлення власних переживань, діагностика власних обмежень, що ведуть до порушень у соціальній і міжособистісній взаємодії, розвиток вмінь і навичок необхідних для подолання власних проблем.

Попередній етап дослідження показав, що серед найбільш актуальних проблем, з якими останнім часом звертаються клієнти до соціальних служб, є труднощі особистої адаптації до змінних і нестабільних соціально-економічних процесів у суспільстві, що спричинені світовою економічною кризою та нестабільною політичною ситуацією в країні.

Апробація теоретичної моделі тренінгової технології здійснювалася на базі Броварського міськрайонного центру зайнятості (БМЦЗ) та Бородянського Центру соціально-психологічної реабілітації населення «Довір'я» (БЦ «Довір'я»). Соціальна проблема, на вирішення якої була спрямована конкретна тренінгова технологія, полягає у неспроможності особи до повноцінного включення у трудову діяльність, що виявляється у відносно стійкому безробітті. Вибірка складалась із двох експериментальних груп: ЕГ-1 - безробітні, які перебувають на обліку в центрі зайнятості - 15 осіб, середня тривалість безробіття яких становила - 3,6 місяців (де середній статистичний показник працевлаштування становив 18,7 %) та ЕГ-2 - 14 осіб, які не мають постійного заробітку або частково залучені до трудової діяльності (0,25, 0,5 ставки) у зв'язку із економічною кризою у країні. Загальна тривалість проходження тренінгової технології складала три тижні. Після проходження досліджуваними тренінгової технології була здійснена контрольна діагностика з метою оцінки змін учасників у результаті вирішення проблеми, пов'язаної із неможливістю повноцінного включення їх до соціально-економічних процесів (за методиками діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса, шкала самооцінки Дембо-Рубінштейн, методика особистісного диференціалу (ОД), опитувальник «Ціль-Засіб-Результат» (О. Карманов), аналіз процесу взаємодії за Р. Бейлсом.

Аналіз оцінки змін учасників після проходження тренінгової технології здійснювалася за 21 показником. Нижче наводимо результати змін учасників тільки за тими показниками, які виявилися значущими на рівні (р<0,05) та (р<0,01) відносно до кожної експериментальної групи.

Порівняння показників досліджуваних до та після проходження ними тренінгової технології (t-критерій Стьюдента) засвідчило існування статистично достовірних відмінностей між результатами вхідного та повторного вимірювання в обох експериментальних групах. Виявлено підвищення рівня мотивації до успіху, усвідомлення учасників власних цілей, впевненості у собі, зниження рівня тривожності, щодо неможливості працевлаштування. Також можна відмітити і більшу ефективність тренінгової технології для учасників другої експериментальної групи (частково безробітних), оскільки більша кількість показників значуще відрізняється до та після експерименту.

Підвищення рівня комунікативної компетентності, що виражалося у чіткості висловлювання власних думок, саморегуляції власних емоцій, впевненості у собі при самопрезентації, у вмінні правильно ставити запитання, підтримувати взаємодію, а головне виступати активною стороною при взаємодії, виявлено в результаті проходження безробітними тренінгу компетентності в соціальній комунікації.

Слід також відмітити, що відсоток працевлаштованих із ЕГ-1 після проходження тренінгової технології, збільшився до 33,3 % (що в 1,8 рази вище за статистичні показники БМЦЗ до застосування цієї технології з безробітними).

Таким чином, отримані дані підтверджують ефективність застосування тренінгової технології, спрямованої на вирішення соціальної проблеми клієнта в різних типах соціальних закладів.



ВИСНОВКИ

1. Теоретичний аналіз діяльності державних соціальних служб вказує на існування різних теоретичних моделей їх функціонування, але використання різноманітних групових форм роботи з клієнтами за останні роки стало загальноприйнятим засобом соціальної підтримки та допомоги. Групові форми, найкращим чином дають змогу відтворити в ігрових і модельних ситуаціях наявні у клієнтів соціальні проблеми та порушення у системі їх соціальної взаємодії.

У різних видах державних соціальних служб акцент робиться на різні форми та методи групової роботи з клієнтами в залежності від провідного напряму їх діяльності. В системі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді практична соціальна робота здійснюється на соціально-психологічному, соціальному, виховному, терапевтичному та профілактичному рівнях. Основними формами групової роботи виступають: терапія, тренінг, клубна робота, групи взаємодопомоги. Головною метою діяльності центрів зайнятості є працевлаштування та соціальна підтримка тимчасово непрацюючих громадян, де

поряд із індивідуальними формами роботи впроваджуються групові форми роботи: тренінги, семінари, освітні курси, клубна робота.

2. Сьогодні в діяльності соціальних служб найпоширенішими концептуальними напрямами використовуваних тренінгів є поведінковий (біхевіоральний), когнітивно-біхевіоральний та гуманістичний підходи. Проте, емпіричне дослідження показало поверхневий рівень розуміння спеціалістами соціальних служб самого поняття «тренінгу» та специфіки застосування тренінгових технологій у соціальній роботі. За результатами факторного аналізу було визначено два фактори, які заважають широкому впровадженню тренінгів у роботу соціальних служб: перший фактор - «реальні труднощі», - включає незацікавленість керівництва, відсутність фінансового забезпечення та компетентних спеціалістів; другим фактором є «уявні труднощі»: брак часу, відсутність ресурсного забезпечення, відсутність потреби у широкому застосуванні тренінгів з клієнтами. Домінування того чи іншого фактору в роботі соціальної службі відображає ступінь об'єктивності перешкод, які заважають ефективному впровадженню та застосуванню тренінгових технологій з клієнтами. Аналіз отриманих результатів показав, що ефективність застосування активних групових форм роботи в соціальній практиці залежить від рівня усвідомлення керівниками соціальних служб їх функціональних можливостей та рівня професійної компетентності соціальних працівників.

3. Аналіз теоретичних та емпіричних даних показав, що застосування тренінгових технологій у практичній соціальній роботі суттєво відрізняється від усталеної психологічної практики. Ці відмінності стосуються як загальних цілей застосування тренінгів, так і отримуваних результатів. За цільовим компонентом тренінгові технології в соціальній роботі спрямовані на практичне вирішення соціальної проблеми клієнта. Натомість у психології основний акцент робиться на розвиток конкретних поведінкових умінь чи психологічних якостей особистості. За предметною наповненістю тренінгові технології в соціальній роботі пов'язані з оптимізацією здатності до соціальної взаємодії конкретної людини у конкретних соціальних обставинах її життєдіяльності, тоді як у психології предметне наповнення більш пов'язане із розвитком соціальних здібностей особистості. За соціально-психологічними механізмами впливу тренінгу на особистість у соціальній роботі провідний акцент ставиться на спроможність особи до вирішення власної проблеми, тоді як у психології - на здібності до оволодіння новими способами поведінки та діяльності. Очікуваним результатом тренінгової технології в соціальній роботі є підвищення соціальної адаптованості особистості, тоді як у психології результатом постає розвиток особистості як суб'єкта діяльності. Узагальнено можна казати про те, що специфікою використання тренінгової технології в соціальній роботі є її спрямованість на допомогу особистості у вирішенні її власної соціальної проблеми через механізми активного соціально-психологічного навчання.

4. Модель тренінгової технології вирішення соціальної проблеми клієнта в соціальній роботі включає сім послідовних тренінгових кроків: діагностичний, де з'ясовуються соціально-психологічні причини виникнення соціальної проблеми клієнта; відновлювальний, спрямований на нейтралізацію негативних переживань клієнтів; проблематизації, спрямованої на пошук та усвідомлення клієнтами протиріч між власними переконаннями та вимогами суспільства; корекційний, на якому відбувається корекція виявлених клієнтами на попередніх етапах, власних соціальних обмежень та формування нових вмінь і навичок; ресурсний, який передбачає організацію мікрогруп за принципом схожості проблем учасників з метою об'єднання їх спільного потенціалу; комунікативний, на якому відбувається розвиток та набуття клієнтами комунікативних навичок, необхідних для успішних соціальних взаємодій при пошуку роботи; підтримуючий, що передбачає організацію форм самостійної активності клієнтів у вирішенні власних соціальних проблем.