Особливості формування соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку з дитячим церебральним паралічем

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ НАПН УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕРЦЕПЦІЇ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ДИТЯЧИМ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ

19.00.08 - спеціальна психологія

ОМЕЛЬЧЕНКО ІРИНА МИКОЛАЇВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Сак Тамара Василівна, Інститут спеціальної педагогіки НАПН України, завідувач лабораторії інтенсивної педагогічної корекції.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України Киричук Олександр Васильович, Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України, завідувач кафедри психології та соціальної роботи;

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Обухівська Антоніна Григорівна, Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи НАПН України, провідний науковий співробітник.

Захист відбудеться 29 червня 2010 року о 14: 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки НАПН України (04060, Київ, вул. М. Берлинського, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту спеціальної педагогіки НАПН України за адресою: 04060, Київ, вул. М. Берлинського, 9.

Автореферат розіслано 28 травня 2010 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Таранченко

АНОТАЦІЇ

Омельченко І.М. Особливості формування соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку з дитячим церебральним паралічем. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.08 - спеціальна психологія. - Інститут спеціальної педагогіки НАПН України, Київ, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей формування соціальної перцепції у дітей дошкільного віку із церебральним паралічем, сформованості компонентів соціальної перцепції, визначенню умов та методики їх спеціального формування.

У дисертації описано психологічний зміст структури соціальної перцепції, передумови, механізми і динаміку її розвитку. Констатуюче дослідження дало змогу визначити рівні та якісні особливості компонентів соціальної перцепції у дошкільників із дитячим церебральним паралічем. У процесі формувального експерименту доведено ефективність спеціальної методики поетапного формування компонентів соціальної перцепції у дітей дошкільного віку із дитячим церебральним паралічем.

Ключові слова: дитячий церебральний параліч, соціальна перцепція, дошкільники, компоненти соціальної перцепції, ускладнене спілкування, сприймання, пізнання, розуміння.

Омельченко И.Н. Особенности формирования социальной перцепции у детей старшего дошкольного возраста с детским церебральным параличом. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.08 - специальная психология. - Институт специальной педагогики НАПН Украины, Киев, 2010.

В диссертации на основе анализа психолого-педагогических исследований определены категориальные и сущностные характеристики феномена социальной перцепции в различных отраслях психологической науки.

В результате теоретического обобщения определены два аспекта изучения социальной перцепции как психического отображения: атрибутивный и фактологический. Атрибутивный аспект раскрывает особенности отображения человека человеком как субъекта отображения, он демонстрирует генетический подход к характеристике объекта исследования. Второй подход - фактологический. В его русле социальная перцепция рассматривается как реальное событие, как факт, существующий во времени и пространстве.

На основе теоретического анализа сконструирована модель изучения компонентов социальной перцепции: конативного (перцептивная потребность, оценка), когнитивного (схема), исполнительного (перцептивный план, операции, эмоциональный отзыв) и диспозиционного (перцептивная установка, отношение). Обобщены психологические предпосылки исследования социальной перцепции у дошкольников с ДЦП. Определенны критерии компонентов социальной перцепции (конативного, когнитивного, исполнительного и диспозиционного) и охарактеризованы уровни их развития у дошкольников с детским церебральным параличом 5-6 и 6-7-и лет, а также детей с нормальным психофизическим развитием 5-6 и 6-7-и лет.

В процессе констатирующего эксперимента установлено, что у детей с ДЦП конативный компонент социальной перцепции определяется следующими особенностями: преобладанием пассивно-безразличного отношения к ровеснику, отсутствием альтруистической мотивации и мотивации, направленной на достижение успеха; несформированностью потребности в помощи ровеснику; преобладанием потребности в активном функционировании с присущими ведущими деловыми мотивами общения со взрослым, что свидетельствует о стойкой потребности ребенка в познании предметного мира. Результаты изучения состояния формирования когнитивного компонента социальной перцепции дают основания сделать следующие выводы: у детей дошкольного возраста с ДЦП недостаточно сформированы обобщенные когнитивные схемы категоризации моральных качеств субъектов общения; преобладающим типом категоризации является применение недифференцированных суждений о качествах другого человека; отсутствует осознание себя и другого человека, что свидетельствует о низком уровне ценностности другого человека для ребенка с ДЦП. Для исполнительного компонента социальной перцепции дошкольников с ДЦП присущи: суженое содержание вербального эталона эмоциональной экспрессии, низкий ситуативно-конкретный уровень понимания эмоционального состояния человека, большинство детей не способны отозваться собственными экспрессивными действиями на эмоциональное состояние другого человека. Диспозиционный компонент социальной перцепции дошкольников с ДЦП характеризуется тем, что у большинства детей усложнено позитивное отношение к членам семьи, им присущ низкий и средний уровни развития социально-перцептивных способностей.

Обоснованы психолого-педагогические условия формирования компонентов социальной перцепции у старших дошкольников с ДЦП. Психолого-педагогическими условиями формирования компонентов социальной перцепции являются: последовательное формирование и закрепление всех компонентов социальной перцепции; осознание ребенком в процессе повседневной деятельности компонентов социальной перцепции; постепенный переход в процессе занятий от развития самовосприятия к восприятию и описанию других людей; формирование основных механизмов социальной перцепции, особенно идентификации; развитие механизма емпатии путем активизации воображения; развитие сферы отношений, формирование ценностности отношений с другими; формирование разных уровней отображения эмоциональных состояний другого человека (моторного копирования, сочувствия и мыслительного воссоздания); организация совместной деятельности с педагогом и ровесниками; учет индивидуальных особенностей развития дошкольников, конкретных достижений каждого ребенка и развитие его потенциальных возможностей; обеспечение детей соответствующими материальными средствами формирования компонентов социальной перцепции (фотографиями с разными эмоциональными состояниями, наглядными пособиями „Кукла”, „Фоторобот”, изображениями людей разного возраста, пиктограммами др.).

В процессе формирующего эксперимента доказана эффективность специальной методики поэтапного формирования компонентов социальной перцепции у детей дошкольного возраста с ДЦП.

Ключевые слова: детский церебральный паралич, социальная перцепция, дошкольники, компоненты социальной перцепции, затрудненное общение, восприятие, познание, взаимопонимание.

Omelchenko I.M. Рarticularities of forming of social perception of the senior preschool children with child's cerebral paralysis. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of candidate of psychological sciences on speciality 19.00.08 - Special Psychology. - Institute of special pedagogy of National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2010.

Dissertation is devoted to the research of features of forming of social perception of the preschool children with cerebral paralysis, formed components of social perception, the determination of conditions and methods of their special forming.

The psychological contents of social perception structure, its pre-conditions, mechanisms and dynamic of development are described in the dissertation. The constituting research allowed defining levels and quality features of components of social perception for preschool children with cerebral paralysis. In the process of forming experiment the efficiency of the special methods of the stage-by-stage forming of components of the social perception of preschool children with cerebral paralysis was exposed and proved.

Key words: child's cerebral paralysis, social perception, preschool children, social perception components, problematical communication, perception, cognition, understanding.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Формування соціальної перцепції як фундаментальної складової адекватної інтерперсональної взаємодії у дітей старшого дошкільного віку із дитячим церебральним паралічем (далі ДЦП) є важливим завданням сучасної спеціальної освіти. Саме в дошкільний період закладаються основи соціальної компетентності, формується підґрунтя майбутньої шкільної зрілості - важливого складника життєвої компетентності як цілісної характеристики психіки та особистості.

Теоретичний аналіз та узагальнення наукових досліджень з проблеми вивчення дітей із ДЦП свідчить про їх спрямованість на розв'язання важливих завдань, пов'язаних із забезпеченням формування мовлення та його корекції (О.Ф. Архіпова, Л.О. Данилова, М.М. Малофєєф, О.М. Мастюкова, О.Г. Приходько, Л.Б. Халілова та ін.); з'ясуванням специфіки формування особистості, проблем у сфері спілкування і визначення ефективних шляхів удосконалення цього процесу (Е.С. Каліжнюк, І.Ю. Лєвченко, О.Л. Раменська, О.В. Романенко, Л.О. Ханзерук та ін.). У наукових працях вітчизняних і зарубіжних дослідників представлено експериментальні дані щодо характеристики пізнавальної діяльності дошкільників із ДЦП і можливостей її розвитку в умовах спеціально організованого корекційного виховання і навчання (Ю.Ю. Белякова, Е.С. Каліжнюк, М.В. Іполітова, Р.Б. Карімова, І.І. Мамайчук, О.Г. Приходько, Н.В. Симонова, Т.В. Скрипник, О.В. Чеботарьова, Л.М. Шипіцина та ін.). Одержані дані достатньо вагомі, однак у проблемі пошуку ефективних шляхів успішного соціального сприймання і пізнання іншої людини відкритими залишається низка питань, які пов'язані із соціальною перцепцією дітей із ДЦП.

Проблема формування соціальної перцепції розглядається в контексті проблеми становлення спілкування як міжсуб'єктної взаємодії в різних аспектах її вивчення. Розвиткові соціальної перцепції на різних вікових етапах присвячені психологічні дослідження Г.М. Андрєєвої, О.О. Бодальова, О.І. Донцова, Л.М. Галігузової, Б.С. Волкова, О.В. Киричука, В.О. Лабунської, Л.А. Петровської, М.І. Лісіної, О.В. Мудрика, Т.О. Піроженко, Т.О. Рєпіної, О.В. Юревича та ін. Серед зарубіжних дослідників, які розкривають психологічні механізми активної взаємодії людини і соціального середовища, варто відзначити роботи Дж. Брунера, У. Джеймса, Дж. Келлі, У. Найссера, Ж. Піаже, С. Фіск, які зауважують, що інтерпретація та оцінка суб'єктом іншої людини визначається цілісністю його уявлень про навколишній світ.

У спеціальній психології та корекційній педагогіці проблема формування соціальної перцепції частково втілена в дослідженнях проблем спілкування, формування комунікативних здібностей, що знайшли своє відображення у працях із вивчення соціальної перцепції у розумово відсталих школярів (О.К. Агавелян, 1999), формування соціально-комунікативної активності дітей із ЗПР (С.О. Тарасюк, 1999), формування досвіду спілкування у дошкільників із церебральним паралічем (Л.О. Ханзерук, 2001), вивчення психологічних особливостей комунікативної сфери афективних слабозорих дошкільників (І.М. Некрасова, 2004), формування комунікативних умінь у дітей шестирічного віку із ЗПР (Л.О. Савчук, 2006), соціально-перцептивного аспекту формування невербального спілкування у дошкільників із порушеннями зору (І.М. Гудим, 2009), особливостей перцептивної та інтерактивної сторін спілкування сліпих підлітків (В.В. Кобильченко, 2010). Водночас особливості формування соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП не були предметом спеціальних досліджень. Тому вивчення проблеми формування соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП становить значний науковий інтерес, а підсумки дослідження матимуть вагоме практичне значення. Одержані результати стануть підґрунтям для розробки системи заходів, спрямованих на успішне сприймання і пізнання іншої людини цією категорією дітей, уточнять особливості формування компонентів соціальної перцепції, дадуть змогу визначити засоби вдосконалення їхнього особистісного розвитку, адекватного сприйняття та пізнання себе й партнера зі спільної діяльності та спілкування. Актуальність і недостатня розробленість цієї проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Особливості формування соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку з дитячим церебральним паралічем”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з планом досліджень Інституту спеціальної педагогіки НАПН України напрям („Реформування змісту спеціальної освіти дітей з особливими потребами”) та комплексною темою лабораторії інтенсивної педагогічної корекції „Науково-методичне забезпечення навчання дітей із затримкою психічного розвитку різних вікових груп” (реєстраційний номер 0109U000318).

Тему дисертаційного дослідження затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 4 від 22.04.2008 року).

Мета дослідження - визначити та теоретично обґрунтувати особливості розвитку компонентів соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із дитячим церебральним паралічем і розробити психолого-педагогічні умови їх поетапного формування.

Відповідно до мети було визначено такі завдання дослідження:

Здійснити теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми формування соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП та у дітей з нормальним психофізичним розвитком.

Виявити психологічні особливості компонентів соціальної перцепції (конативного, когнітивного, виконавчого і диспозиційного) у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП.

Визначити рівні сформованості компонентів соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП.

Обґрунтувати психолого-педагогічні умови поетапного формування компонентів соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку з ДЦП.

Розробити й апробувати методику формування компонентів соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП.

Об'єкт дослідження - процес соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП.

Предмет дослідження - психолого-педагогічні умови формування компонентів соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали принцип єдності діяльності і психіки (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн); положення теорії взаємозв'язку процесів виховання, навчання і розвитку (І.Д. Бех, Л.С. Виготський, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, С.Д. Максименко, Н.О. Менчинська); теорія і закономірності розвитку спілкування, зокрема соціальної перцепції в онтогенезі (М.І. Лісіна, О.Р. Лурія, О.О. Смирнова, Т.О. Репіна); наукові висновки про особливості механізмів соціальної перцепції (Г.М. Андрєєва, В.О. Барабанщиков, О.О. Бодальов, Л.М. Галігузова, Т.О. Лабунська та ін.) концептуальні положення про форми і засоби спілкування дитини дошкільного віку з дорослими й однолітками (В.К. Котирло, С.О. Ладивір, М.І. Лісіна, А.Г. Рузська, Т.О. Рєпіна, С.П. Тищенко); положення про соціально-комунікативну активність особистості в контексті суб'єктно-вчинкової парадигми (О.В. Киричук); концептуальні підходи до формування базових основ особистості дитини старшого дошкільного віку (Н.І. Непомняща, А.В. Петровський); теорія соціального пізнання (Г.М. Андрєєва, Дж. Брунер, Ш. Тейлор, С. Фіск ).

Для забезпечення достовірності положень і висновків та розв'язання окреслених завдань використовувався комплекс методів, серед яких теоретичні: аналіз (логіко-теоретичний, порівняльний) психолого-педагогічної літератури для розкриття сутності й особливостей формування соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП та визначення основних наукових понять; синтез, абстрагування й конкретизація - для обґрунтування теоретичної моделі дослідження компонентів соціальної перцепції; емпіричні: психолого-педагогічний експеримент з констатувальною, формувальною і контрольною частинами, який включав методики: „Вивчення впливу мотивації на стосунки дітей у спільній діяльності” (Г.А. Урунтаєва, Ю.А. Афонькіна), „Вивчення мотивів взаємодії дитини з дорослими” (А.Г. Рузська); „Бесіда”, призначена для вивчення уявлень дітей про моральні якості людини (Г.А. Урунтаєва, Ю.А. Афонькіна); „Діагностика типів сприймання дітьми емоційних станів людини” (А.М. Щетиніна); вивчення соціальної перцепції Р. Жиля (І.М. Гільяшева, Н.Д. Ігнатьєва); методи математичної статистики: процедури кількісної, якісної і статистичної обробки даних експерименту для встановлення значущості міжгрупових розбіжностей дітей із ДЦП і НР (нормальним розвитком) за t-критерієм Ст'юдента та лінійним кореляційним аналізом r_ху Пірсона. Обчислення були проведені з використанням програми SPSS 11.0.1. for Windows.

Експериментальна база дослідження: дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) компенсуючого типу № 78 м. Полтави, центр соціальної реабілітації інвалідів м. Луганська, СНВК спеціальна загальноосвітня школа І ступеню - дошкільний навчальний заклад ясла-садок компенсуючого типу №29 м. Луганська, обласний психолого-медико-педагогічний центр м. Дніпропетровська, міський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів м. Кременчука. Експериментом було охоплено 131 дитину дошкільного віку, з них 42 дитини 5-6 років і 44 дитини 6-7 років із діагнозом „Дитячий церебральний параліч”, 45 дітей - з нормальним розвитком (22 дитини 5-6 років і 23 дитини 6-7 років). Категорія дітей із ДЦП добиралася за діагнозом ПМПК в особовій справі.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше:

одержано відомості щодо психологічних особливостей соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП;

виділено критерії, показники й рівні сформованості компонентів соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП;

визначено психолого-педагогічні умови формування компонентів соціальної перцепції у дітей із ДЦП шляхом послідовного розвитку її компонентів - конативного, когнітивного, виконавчого і диспозиційного;

подальшого розвитку набули наукові уявлення про складові компоненти соціальної перцепції як психічного процесу;

удосконалено методи, прийоми і засоби формування соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП.

Практичне значення одержаних результатів полягає в:

розробці методики діагностики компонентів соціальної перцепції (канативного, когнітивного, виконавчого та диспозиційного), яка може використовуватися в якості комплексної методики діагностики особистісного розвитку старших дошкільників із ДЦП зі збереженим інтелектом;

розробці методики поетапного формування компонентів соціальної перцепції, яку можуть використовувати в процесі психокорекційної, корекційно-розвивальної роботи психологи спеціальних дошкільних закладів, навчально-виховних і реабілітаційних центрів, які відвідують діти дошкільного віку із ДЦП;

наданні рекомендацій щодо застосування методики діагностики компонентів соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП зі збереженим інтелектом;

можливості використання матеріалів та результатів дослідження при укладанні підручників і навчально-методичних посібників для вищих педагогічних навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації зі спеціальностей: „Логопедія і спеціальна психологія”, „Олігофренопедагогіка і спеціальна психологія”, „Психологія (спеціальна, медична)”.

Основні результати дослідження впроваджено в практику роботи НВК інтернатного типу для дітей з вадами розвитку м. Полтави (довідка № 44 від 18.02.2010 р.); дошкільного навчального закладу (ясла-садка) компенсуючого типу № 78 м. Полтави (довідка № 3 від 26.01.2010 р.); СНВК спеціальної загальноосвітньої школи І ступеню - дошкільного навчального закладу ясла-садка компенсуючого типу №29 м. Луганська (довідка № 29 від 24.03.2010 р.); СНВК спеціальної загальноосвітньої школи І ступеню - дошкільного навчального закладу ясла-садка компенсуючого типу № 135 м. Луганська (довідка № 01-12/27 від 1.03.2010 р.); центру соціальної реабілітації інвалідів” м. Луганська (акт № 23 від 18.03.2010 р.); обласного психолого-медико-педагогічного центру м. Дніпропетровська (довідка № 27 від 5.03.2010 р.); центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів м. Кременчука (довідка № 32 від 12.03.2010 р.); обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів м. Херсона (довідка № 44 від 19.03.2010 р.).

Експериментальні матеріали впроваджено у навчальний процес Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка під час викладання спецкурсу „Соціально-психологічні проблеми спілкування дітей з обмеженими психічними і фізичними можливостями” (довідка № 0841/01-37/19 від 1.03.2010 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи висвітлено й обговорено на:

Міжнародних науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми корекційної педагогіки та психології” (м. Кам'янець-Подільський, 2007), „Специальное образование: традиции и инновации” (м. Мінськ, 2008), „Актуальные вопросы специальной психологии и детской психиатрии” (м. Санкт-Петербург, 2008), “Тенденції розвитку корекційної освіти в Україні” (м. Київ, 2008), „Актуальні проблеми корекційної педагогіки та психології” (м. Кам'янець-Подільський, 2008), „Новітні технології комплексної психолого-медико-педагогічної діагностики, подолання і запобігання мовленнєвих розладів” (м. Полтава, 2009), „Актуальні проблеми корекційної педагогіки та психології” (м. Кам'янець-Подільський, 2009), на І Міжнародному освітньому форумі „Личность в едином образовательном пространстве” (м. Запоріжжя, 2010).

Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми спеціальної психології та педагогіки” (м. Херсон, 2007).

Проміжні і кінцеві результати дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях лабораторії інтенсивної педагогічної корекції Інституту спеціальної педагогіки НАПН, кафедри соціальної і корекційної педагогіки Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г Короленка (2006-2010 рр.).

Публікації. Основний зміст дисертації відображено у 17 публікаціях, з них 16 одноосібних, 10 опубліковано у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 8 додатків на 36 сторінках і списку використаних джерел (333 найменувань). Загальний обсяг - 275 сторінок. Основний зміст роботи викладено на 209 сторінках. У тексті міститься 17 рисунків, 3 таблиці в основному тексті роботи (на 20 сторінках), 19 таблиць у додатках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, окреслено мету та завдання, визначено об'єкт і предмет дослідження. Висвітлено методологічні і теоретичні основи дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість. Наведено дані щодо апробації здобутих результатів дослідження.

У першому розділі - „Теоретичні засади вивчення проблеми формування соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із дитячим церебральним паралічем” - здійснено аналіз розробки цього феномена в різних галузях психології і визначено основні підходи до змістового наповнення поняття „соціальна перцепція”; окреслено основні стадії розвитку соціальної перцепції упродовж дошкільного періоду формування особистості; описано сутність її компонентів: конативного, когнітивного, виконавчого та диспозиційного; представлено результати аналізу психолого-педагогічної літератури щодо характеристики соціальної перцепції у дітей із ДЦП.

Соціальна перцепція - психологічний феномен, що трактується у різних аспектах як якість, стан, функція і процес, який реально існує у просторі й часі та забезпечує сприймання, пізнання й розуміння людьми соціальних об'єктів: інших людей, самих себе, груп, соціальних спільнот (Г.М. Андреєва, О.О. Бодальов, Т.П. Гаврилова, Т.О. Лабунська).

Питання формування соціальної перцепції розглядається в межах атрибутивного (О.О. Бодальов, О.Д. Бреус, Т.П. Гаврилова, Т.О. Лабунська, Ю.О. Меджерицька, К. Роджерс, Л.І. Рюмшина, А.М. Щетиніна, К.Д. Шафранська О.П. Сопіков) і фактологічного підходів (В.М. Барабанщиков, В.М. Носуленко, О.С. Самойленко). З'ясовано, що у дитини старшого дошкільного віку особливо інтенсивно формується емоційний, когнітивний і поведінковий компоненти соціальної перцепції (В.О. Барабанщиков, Н.Д. Билкіна, Я.Л. Коломінський, О.О. Люблінська, Д.В. Люсін, Т.О. Рєпіна, Д.Б. Ельконін, О.М. Щетиніна).

Аналіз сутнісних характеристик процесу соціальної перцепції, її суб'єкта й об'єкта дав змогу обґрунтувати теоретичну модель як інтегровану систему, основними складовими якої є чотири компоненти: конативний, когнітивний, виконавчий і диспозиційний, що безпосередньо реалізуються у взаєминах дошкільників із ДЦП з близькими дорослими, однолітками й у процесі вікарного спілкування (Г.М. Андреєва, В.О. Барабанщиков, О.О. Бодальов, К. Ізард, В.О. Лабунська, В.М. Носуленко, І.Р. Сушков, В.О. Ядов ).

Численні дослідження свідчать, що у дітей із ДЦП спостерігаються труднощі у формуванні соціальної перцепції, адже суттєвим для пізнання властивостей навколишнього світу й іншої людини є повноцінне функціонування всіх психічних процесів (Е.А. Данілавічютє, Е.С. Каліжнюк, В.В. Ковальов, В.І. Козявкін, І.І. Мамайчук, О.Г. Приходько, К.О. Семенова, О.В. Романенко, Л.О. Ханзерук, Л.М. Шипіцина). Визначено, що при ДЦП спостерігаються труднощі в процесі різних видів сприймання: схеми тіла (Т.Д. Ілляшенко, М.В. Іполітова, В.І. Козявкін, І.І. Мамайчук); тактильного, простору й часу (Р.Я. Абрамович-Лехтман, Т.О. Дворнікова, Е.С. Каліжнюк, І.Ю. Лєвченко, І.І. Мамайчук). Дисгармонійність наочно-образного мислення у дітей із ДЦП підтверджують дослідження В.О. Броннікова, Т.Д. Ілляшенко, Р.Б. Карімової, А.Г. Обухівської, Н.М. Кравцова, І.І. Мамайчук, Л.М. Шипіциної. Усі недоліки сприймання, характерні для дітей із ДЦП, негативно позначаються на формуванні уявлень і уяви (В.В. Сатарі).

Водночас з'ясовано, що у дітей із ДЦП несформованими виявляються внутрішні передумови, які безпосередньо впливають на формування соціальної перцепції. Для більшості з них притаманна когнітивна простота, що зумовлює спотворення уявлень про особистість іншої людини; незбалансованість афективно-когнітивних детермінант спілкування за рахунок переважання афективної сфери; невміння зрозуміти іншу людину, занурюватися у стани душевних переживань оточуючих; неадекватність відтворення уявлень і змісту впливів через стійку систему психологічного захисту; недостатній розвиток мотивації, що характеризується переважанням пасивно-захисних установок у процесі взаємодії з однолітками і значущими дорослими.

До зовнішніх передумов порушеної соціальної перцепції дослідники І.І. Мамайчук, О.В. Романенко, Л.О. Ханзерук відносять: дисгармонійний підхід до виховання дитини із ДЦП в сім'ї (наприклад, гіперопіка як провідний стиль виховання, що проявляється у похвалі уявних успіхів дитини з метою компенсації її інвалідності й у сфері спілкування призводить до неспроможності дитини співвідносити свої бажання з інтересами колективу); фактор соціальної депривації, що безпосередньо впливає на розвиток егоцентричної особистості, якій унаслідок збідненого досвіду взаємодії з різними людьми й переважання егоцентричних установок складно адекватно сприймати партнера у процесі спілкування; ізольованість системи спеціальної освіти, індивідуальної форми навчання, що зумовлює відсторонення дитини із ДЦП від багатьох соціальних зв'язків.

Таким чином, проблема формування соціальної перцепції дітей старшого дошкільного віку із ДЦП, попри різнобічне представлення у психолого-педагогічній літературі, залишається актуальною в полі дослідження особливостей компонентів соціальної перцепції і визначення впливу психолого-педагогічних умов на розвиток у таких дітей. У цьому контексті відсутній цілісний підхід до формування цього процесу, що суттєво ускладнює і збіднює психічний розвиток дитини з ДЦП.

У другому розділі - „Експериментальне дослідження компонентів соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із дитячим церебральним паралічем” - розкрито мету, завдання, обґрунтовано методику експериментального дослідження, виявлено особливості розвитку компонентів соціальної перцепції у дошкільників із ДЦП (конативного, когнітивного, виконавчого та диспозиційного); з'ясовано рівні їх сформованості.

Вивчення особливостей соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП проводилося із застосуванням чотирьох серій дослідження, шляхом порівняння рівнів сформованості компонентів соціальної перцепції у дітей із ДЦП і дітей, які розвиваються нормально (НР), що дало змогу обґрунтувати специфічні особливості компонентів соціальної перцепції у дітей із ДЦП. При цьому виконання діагностичних завдань дітьми із НР слугувало показником вікової норми розвитку соціальної перцепції.

Категорія дітей старшого дошкільного віку із ДЦП (5-7 років) була обрана нами тому, що саме цей віковий період є сенситивним для формування базових основ особистості дитини: механізмів соціальної перцепції, вміння бути „собою та Іншим”, усвідомлення цінності інших людей (значущих дорослих та однолітків).

За результатами проведення першої серії дослідження були визначені психологічні особливості конативного компоненту соціальної перцепції дошкільників із ДЦП 5-6 і 6-7 років: переважання пасивно-байдужого ставлення до однолітка під час спільної діяльності (47,6 і 45,4 % відповідно). Частині з них притаманні: егоїстично-конкурентне ставлення з переважанням мотиву успіху й егоїзму, що зумовлюють формування поведінки, спрямованої на задоволення власних інтересів, бажань і потреб (26,2 і 20,5 %); відсутність потреби в допомозі однолітку, звернення за допомогою (81 і 72,7 %); неспроможність залагодити конфлікт (59,5 і 43,2 %); переважання потреби в активному функціонуванні (з провідними діловими мотивами спілкування з дорослим, що свідчать про стійку потребу дитини в пізнанні предметного світу) (66,7 і 50 %); низький рівень розвитку засобів спілкування, ситуативні, несоціальні висловлювання констатуючого характеру, порушення просодики, дихання, що перешкоджають повноцінному спілкуванню з дорослими (78,6 і 68,2 %).

Аналіз отриманих даних за другою серією дослідження дав змогу виявити особливості когнітивного компоненту соціальної перцепції дошкільників із ДЦП 5-6 і 6-7 років: відсутність узагальнених когнітивних схем категоризації моральних якостей суб'єктів спілкування; переважаючий тип категоризації - пояснення однієї моральної якості через іншу (47,6 і 38,6 % відповідно); застосування недиференційованих суджень про якості іншої людини (33,3 і 34,1 %); переважання позитивної самоатрибуції, яка є продуктом стійкої системи психологічного захисту, що спотворює „Я-образ” дитини із ДЦП.

Результати третьої серії констатувального експерименту дали змогу виявити психологічні особливості виконавчого компонента соціальної перцепції дошкільників із ДЦП 5-6 і 6-7 років: переважання довербального типу сприймання емоційної експресії (59,6 і 45,4 %); ситуативно-конкретний рівень розуміння емоційного стану людини (59,6 і 45,4 %).

За результатами четвертої серії дослідження були встановлені психологічні особливості диспозиційного компоненту соціальної перцепції дошкільників із ДЦП 5-6 і 6-7 років. Він характеризується: переважанням позитивного (33,3 і 45,5 %) та рівного ставлення до матері (28,6 і 22,7 %), що відображає порушення структури внутрішньосімейних стосунків цих родин і свідчить про існування симбіотичного зв'язку між матір'ю і дитиною у сім'ях, які виховують дітей із ДЦП; суперечливим (40,5 і 38,6 %) та відчужено-дистанційним (30,9 і 25 %) типами ставлення до батька; у родинах, які виховують дитину із ДЦП, міжсиблінгові взаємини є позитивними (35,7 і 45,5 %) та рівними (38,1 і 31,8 %), адже ставлення дітей із ДЦП до братів і сестер вирізняється емоційним зв'язком і партнерством; недостатньо сформованим бажанням пізнавати іншу людину і бути лідером у міжособистісних взаєминах (61,9 і 54,6 %); високим показником закритості й відчуженості (64,3 і 54,5 %).

На наступному етапі констатувального експерименту нами були визначені рівні сформованості компонентів соціальної перцепції. Основним критерієм сформованості конативного компоненту соціальної перцепції був ступінь сформованості вмінь: успішно взаємодіяти з однолітками; позитивно ставитися до процесу і результату спільної діяльності (бажання допомогти одноліткові, прохання про допомогу, похвала товариша; відсутність конфліктних ситуацій); особистісні мотиви й потреби взаємодії з дорослими та однолітками. Основним критерієм сформованості когнітивного компоненту був ступінь сформованості вмінь: узагальнено й диференційовано оцінювати якості характеру людини; реалізувати позитивну самоатрибуцію і гетероатрибуцію у процесі соціального оцінювання людей.

Критерієм сформованості виконавчого компоненту соціальної перцепції був ступінь сформованості вмінь: виділяти експресивні ознаки й позначати емоції словом; диференціювати експресію; узагальнювати експресію; виявляти емоційне ставлення та емпатію. Критерієм сформованості диспозиційного компоненту соціальної перцепції обрано ступінь сформованості вмінь: позитивного ставлення до матері, батька, сиблінгів, вміння ідентифікуватися з обома батьками; рівень розвитку соціально-перцептивних здібностей дошкільника (допитливості та домінування, бажання спілкуватися, закритості й відчуженості, соціальної адекватності поведінки).

На основі результатів чотирьох серій констатувального дослідження було виділено 4 рівні сформованості компонентів соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП, а саме: низький - 1 рівень, середній - 2 рівень, достатній - 3 рівень, високий - 4 рівень.

1 рівень сформованості компонентів соціальної перцепції було виявлено у 33,3 % дітей із ДЦП 5-6 років і в 29,6 % дітей із ДЦП 6-7 років (у жодної дитини із НР 5-6 і 6-7 років).

2 рівень сформованості компонентів соціальної перцепції було виявлено в 47,6 % дітей із ДЦП 5-6 років і в 34,1 % дітей із ДЦП 6-7 років (у 22,7 % дошкільників із НР 5-6 років і в жодної дитини із НР 6-7 років).

3 рівень сформованості компонентів соціальної перцепції виявлено в 19,1 % дітей із ДЦП 5-6 років і в 31,8 % дітей із ДЦП 6-7 років (у 36,4 % дошкільників із НР 5-6 років і 39,1 % дітей із НР 6-7 років).

4 рівень сформованості компонентів соціальної перцепції не було виявлено в жодної дитини із ДЦП 5-6 років. і було зафіксовано в 4,5 % дітей із ДЦП 6-7 років (у 40,9 % дошкільників із НР 5-6 років і 60,9 % дітей із НР 6-7 років).

Унаслідок статистичної обробки із застосуванням лінійного кореляційного аналізу (r_ху Пірсона) було виявлено зв'язок між компонентами соціальної перцепції. У дошкільників із ДЦП 5-6 років провідну роль у процесі сприймання і розуміння іншої людини відіграє взаємозв'язок між конативним і когнітивним компонентами соціальної перцепції (r=0,924), а в дошкільників із НР 5-6 років - між когнітивним і диспозиційним компонентами (r=0,964).

У дошкільників із ДЦП 6-7 років провідну роль у процесі сприймання і розуміння іншої людини відіграє взаємозв'язок між конативним і виконавчим компонентом соціальної перцепції (r=0,981), а в дошкільників із НР 6-7 років - між конативним і диспозиційним компонентами (r=0,955).

Аналіз значущості міжгрупових розбіжностей дітей, які нормально розвиваються, і дітей із ДЦП за t-критерієм Ст'юдента засвідчив високий ступінь міжгрупових відмінностей. Виявлено відмінності за критерієм сформованості конативного компонента між дітьми із ДЦП 5-6 років і НР 5-6 років (t=5,65 при р>0,001); дошкільниками із ДЦП 6-7 років і НР 6-7-років (t=5,95 при р>0,001); за критерієм сформованості когнітивного компонента між дітьми із ДЦП 5-6 років і НР 5-6 років. (t=5,36 при р>0,001) і дітьми із ДЦП 6-7 років і НР 6-7 років (t=9,47 при р>0,001); за критерієм сформованості виконавчого компонента між дітьми із ДЦП 5-6 років і НР 5-6 років (t=5,98 при р>0,001); дітьми із ДЦП 6-7 років і НР 6-7 років (t=10,59 при р>0,001). Значущими є розбіжності за критерієм сформованості диспозиційного компонента між дітьми із ДЦП 5-6 років і НР 5-6 років (t=4,85 при р>0,001) й дітьми із ДЦП 6-7 років і НР 6-7 років (t=4,52 при р >0,001).

Таким чином, результати дослідження свідчать, що дошкільники із ДЦП у переважній більшості виявилися неспроможними адекватно сприймати, пізнавати та розуміти іншу людину, оскільки у них недостатньо сформовані компоненти соціальної перцепції. Водночас, особливості психічного розвитку, спілкування дітей із ДЦП свідчать про недостатню сформованість сприймання, уяви, мотивації, позитивного ставлення до людей, що є чинниками, які визначають успішність соціально-перцептивного процесу.

У третьому розділі - „Психолого-педагогічні умови формування компонентів соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку з дитячим церебральним паралічем” - представлено характеристику психолого-педагогічних умов і методику формування компонентів соціальної перцепції у дошкільників із ДЦП: конативного, когнітивного, виконавчого та диспозиційного; описано структуру проведення спеціально організованого психокорекційного процесу; представлено результати апробування методики.

Основна мета формувального експерименту полягала у визначенні психолого-педагогічних умов і розробці методики формування компонентів соціальної перцепції у дошкільників із ДЦП та перевірці її ефективності.

За результатами дослідження психолого-педагогічними умовами формування компонентів соціальної перцепції визначено: послідовний розвиток і закріплення всіх компонентів соціальної перцепції; усвідомлення дитиною компонентів соціальної перцепції у процесі повсякденної діяльності; поступовий перехід під час занять від розвитку самосприймання до сприймання й опису інших людей; вироблення основних механізмів соціальної перцепції (особливо ідентифікації); розвиток механізму емпатії шляхом активізації уяви; розвиток сфери стосунків, усвідомлення цінності стосунків з іншими людьми; відтворення різних рівнів відображення емоційних станів іншої людини (моторного копіювання, співчуття і мисленнєвого відтворення); організація спільної діяльності з педагогом та однолітками; врахування індивідуальних особливостей розвитку дошкільників, конкретних здобутків кожної дитини й розвиток її потенційних можливостей; забезпечення дітей відповідними матеріальними засобами розвитку компонентів соціальної перцепції (фотокартки з різними емоційними станами, наочні посібники „Лялька”, „Фоторобот”, зображення людей різного віку, піктограми та ін.).

Формувальний експеримент проводився протягом липня-грудня 2009 року, контрольний експеримент проведений наприкінці 2009 року. У ньому взяли участь діти старшого дошкільного віку 6-7 років, які мали діагноз ДЦП: 20 дітей експериментальної групи (ЕГ) і 20 дітей контрольної групи (КГ), які не залучалися до психокорекційного процесу.

Методика передбачала 5 основних етапів, на кожному з них здійснювався розвиток певного компонента соціальної перцепції, вміння сприймати, пізнавати й розуміти іншу людину: І етап - підготовчий, спрямований на підготовку до занять зі сприймання й пізнання іншої людини; IІ етап - спрямований на формування вмінь, які становлять зміст конативного компонента; IIІ етап - когнітивного; IV етап - виконавчого; V етап - формування диспозиційного компонента соціальної перцепції.

З метою перевірки ефективності формувальної методики за підсумками навчання було проведено контрольний експеримент.

Внаслідок проведення першої серії дослідження отримано експериментальні дані, які свідчать про ефективність впливу формувальної методики на стан конативного компонента соціальної перцепції дітей із ДЦП. Так, під час вивчення стану сформованості вмінь, які складають зміст конативного компонента соціальної перцепції, з'ясувалося, що у 60 % дошкільників ЕГ вони сформовані. Водночас, у дітей КГ такі вміння наявні лише у 20 % дітей; 30 % дошкільників ЕГ здатні вказувати на недоліки інших дітей, виявлені у процесі спільної діяльності, у КГ таких дітей виявилося 15 %; 50 % дітей ЕГ здатні до продуктивного надання допомоги ровеснику в процесі спільного виконання аплікації, 10 % дітей КГ продемонстрували гірші результати.

У процесі вивчення стану сформованості вмінь, які складають зміст когнітивного компонента соціальної перцепції, виявлено, що у 65 % дошкільників ЕГ необхідні для цього вміння сформовані. Водночас, у дітей КГ зазначені вміння сформовані лише в 30 %. 65 % дітей ЕГ продемонстрували сформованість умінь визначати, категоризувати моральні якості оточуючих людей, казкових персонажів. У КГ лише у 30 % дітей виявилися частково сформованими ці вміння. Такий характер категоризації і соціального оцінювання свідчить про недостатню сформованість когнітивного компонента соціальної перцепції у всіх дітей КГ.

Високий рівень сформованості виконавчого компонента соціальної перцепції був притаманний 25 % дітей ЕГ і спостерігався лише у 5 % дітей КГ. Визначення стану сформованості вмінь, які складають диспозиційний компонента соціальної перцепції, засвідчило, що у 75 % дошкільників ЕГ вони сформовані. Водночас, у дітей КГ такі вміння сформовані лише у 40 % .

У відповідності до розроблених рівнів, за станом сформованості компонентів соціальної перцепції діти ЕГ та КГ розподілилися так. Жоден дошкільник ЕГ не продемонстрував 1 рівень сформованості компонентів соціальної перцепції. На відміну від цієї групи, у КГ виявилося 35 % дітей, які перебували на цьому рівні. 2 рівень сформованості компонентів соціальної перцепції продемонстрували 30 % дітей ЕГ і 35 % дітей КГ. 30 % дітей ЕГ перебувають на 3 рівні сформованості компонентів соціальної перцепції (для порівняння - 25 % дітей КГ мають такий рівень). У 40 % дітей ЕГ виявлено 4 рівень сформованості компонентів соціальної перцепції (серед дітей КГ - 5 %).

Таким чином, 70 % дітей ЕГ продемонстрували 3 і 4 рівні сформованості компонентів соціальної перцепції (тобто означає високий і достатній рівні).

Виявлені показники розбіжностей щодо сформованості компонентів соціальної перцепції у дітей ЕГ і КГ статистично значущі за t-критерієм Ст'юдента: сформованість конативного компонента - t=2,92 при p=0,006; сформованість когнітивного компонента - t=5,22 при p=0,001; сформованість виконавчого компонента - t=2,99 при p=0,005; сформованість диспозиційного компонента - t=3,63 при p=0,001.

ВИСНОВКИ

На підставі аналізу психолого-педагогічних наукових джерел, які висвітлюють проблему дослідження, з'ясовано, що у становленні особистості людини важливу роль відіграє соціальна перцепція, яка є соціально-психологічним феноменом, що трактується у різних аспектах як якість, стан, функція і процес, який реально існує у просторі й часі та забезпечує сприймання, пізнання і розуміння людьми соціальних об'єктів: інших людей, самих себе, груп, соціальних спільнот. Сучасні дослідники виділяють два аспекти вивчення соціальної перцепції як психічного відображення: атрибутивний і фактологічний. Основними психологічними механізмами соціальної перцепції є стереотипізація, рефлексія та ідентифікація, емпатія й імпліцитні теорії особистості. В основі теоретичної моделі дослідження соціальної перцепції нами виділено чотири взаємопов'язані її компоненти: конативний (перцептивна потреба, оцінка), когнітивний (схема), виконавчий (перцептивний план, операції, емоційний відгук) і диспозиційний (перцептивна установка, ставлення).

У дітей старшого дошкільного віку із ДЦП, на тлі первинного дефекту рухових функцій і вторинних порушень розвитку, соціальна перцепція ускладнена внаслідок: труднощів зорового, слухового, тактильного і кінестетичного сприймання; порушень наочно-образного мислення, уявлень і уяви; недостатньої сформованості етичних уявлень та емпатії; порушень мовленнєвого розвитку, незрілості емоційно-вольової й особистісної сфер.

2. Експериментальне дослідження компонентів соціальної перцепції (конативного, когнітивного, виконавчого й диспозиційного) у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП виявило низку особливостей. Для конативного компонента соціальної перцепції притаманні такі особливості: переважання пасивно-байдужого ставлення до однолітка під час спільної діяльності, що характеризується індиферентним емоційним ставлення і відсутністю як альтруїстичної мотивації, так і мотивації, спрямованої на досягнення успіху; часткове егоїстично-конкурентне ставлення до однолітка упродовж спільної діяльності з переважанням мотиву успіху й егоїзму; відсутність потреби в допомозі однолітку, зверненні за допомогою; неспроможність чи труднощі в залагодженні конфліктних ситуацій. Характерним для структури потребово-мотиваційної сфери дітей із ДЦП 5-6 і 6-7 років життя є переважання потреби в активному функціонуванні з притаманними провідними діловими мотивами спілкування з дорослим, що свідчать про стійку потребу дитини в пізнанні предметного світу.

Результати вивчення стану сформованості когнітивного компонента соціальної перцепції дають підстави зробити такі висновки: в структурі цього компонента у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП узагальнені когнітивні схеми категоризації моральних якостей суб'єктів спілкування несформовані; переважаючим типом категоризації є застосування недиференційованих суджень про якості іншої людини та пояснення однієї моральної якості через іншу; труднощі на етапі моральної категоризації пов'язані насамперед з дисгармонійністю мисленнєвої діяльності, пам'яті й уявлень, із переважанням позитивної самоатрибуції.

Під час вивчення особливостей виконавчого компонента соціальної перцепції з'ясовано, що дошкільникам із ДЦП притаманний: звужений зміст вербального еталону емоційної експресії, який вирізняється поверховістю і глобальністю сприйняття емоцій зображеної людини; ускладнений процес диференціації емоційної експресії, адже переважна більшість дітей застосовує симультанні еталони розпізнавання експресії; низький ситуативно-конкретний рівень розуміння емоційного стану людини. Диспозиційний компонент соціальної перцепції характеризується тим, що більшості дітей із ДЦП притаманний середній і низький рівні ставлення до матері, батька, братів і сестер, ідентифікації з батьками і, що особливо важливо, низький і середній рівні сформованості соціально-перцептивних здібностей, які визначають успішність взаєморозуміння між суб'єктом і об'єктом соціальної перцепції.

3. Результати констатувального дослідження засвідчили, що для більшості дошкільників із ДЦП 5-6 і 6-7-го років життя характерні 1 та 2 рівні сформованості компонентів соціальної перцепції, що виявляються у: несформованості потреби у спілкуванні з однолітком і дорослим, невмінні чітко категоризувати моральні якості людини, низькій самоатрибуції, дифузно-аморфному та дифузно-локальному типах сприймання емоцій іншої людини, переважаючій ідентифікації дитини з матір'ю, переважанні негативних установок у процесі спілкування, низькому й середньому рівнях сформованості соціально-перцептивних здібностей.

На основі узагальнення даних про особливості функціонування компонентів соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП було виділено найоптимальніші психолого-педагогічні умови, які ефективно впливають на її розвиток: послідовність формування і закріплення всіх компонентів соціальної перцепції; усвідомлення дитиною в процесі повсякденної діяльності компонентів соціальної перцепції; поступовий перехід у процесі занять від самосприймання до сприймання й опису інших; формування основних механізмів соціальної перцепції, особливо ідентифікації; розвиток механізму емпатії шляхом активізації уяви; розвиток сфери стосунків, формування ціннісності у ставленні до інших людей; формування різних рівнів відображення емоційних станів іншої людини (моторного копіювання, співчуття і мисленнєвого відтворення); організація спільної діяльності з педагогом і однолітками; врахування індивідуальних особливостей розвитку дошкільників, конкретних здобутків кожної дитини і розвиток її потенційних можливостей; забезпечення дітей відповідними матеріальними засобами формування компонентів соціальної перцепції.

Внаслідок впровадження методики поетапного формування компонентів соціальної перцепції у старших дошкільників із ДЦП були сформовані необхідні вміння для успішного функціонування конативного, когнітивного, виконавчого і диспозиційного компонентів соціальної перцепції, а саме: вміння вказувати на недоліки у процесі спільної діяльності з однолітками; надавати допомогу під час діяльності; звертатися за допомогою до партнера; похвалити однолітка; бути неконфліктним; переважання потреби в особистісних мотивах взаємодії з дорослим і потреби у визнанні й підтримці; емоційна причетність до взаємодії з дорослим; вміння узагальнено і диференційовано оцінювати якості характеру людини; реалізувати позитивну самоатрибуцію і гетероатрибуцію у процесі соціального оцінювання іншої людини; диференціювати й узагальнювати емоційну експресію; виявляти емоційний відгук та емпатію щодо емоційного стану іншої людини; вміння позитивно ставитися до членів сім'ї. Доведено, що більшість дітей експериментальної групи продемонстрували 3 і 4, (достатній та високий) рівні сформованості компонентів соціальної перцепції.