Афективні прояви позитивних емоцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття афекту і його характеристики

2. Визначення понять «Короткочасний афективний стан»

3. Діагностичні критерії афективних станів

4. Емоції

5. Функції емоцій

6. Властивості емоцій

7. Види емоцій та почуттів, їх характеристика

8. Почуття як основа для емоцій

9. Аналіз основних форм переживання емоційних станів людиною

10. Особливості емоційного реагування

11. Процес комунікації та емоції

12. Вираження емоцій

13. Розвиваємо почуття гумору або гумор як найкращий приклад прояву позитивних емоцій

Список використаної літератури



Вступ

Людина не лише якимось чином сприймає оточуючий світ та його явища, не лише впливає на нього, а завжди якось відноситься до нього, при чому це відношення як своєрідне переживання.Одна й та сама подія в когось викличе смуток, а в когось радість. Кожна людина щось любить, а до чогось байдужа, щось викликає в неї бурхливі відчуття, а щось лише огиду. Ми можемо назвати багато різноманітних форм переживання людиною свого відношення до явищ та предметів оточуючого світу - це радість, задоволення, огида, страх, гнів, відчай тощо. Ці переживання називаються почуттями або емоціями.

Іноді емоції бувають спонтанними, і все це пов'яне із таким поняттям як афект.

Розглянемо більш детально такі поняття як афект, емоція і почуття, особливості емоційного реагування, афективні прояви позитивних емоцій і найпоширеніші з них.



1. Поняття афекту і його характеристики

афективний емоція гумор переживання

Афект - надто сильний і відносно короткочасний за тривалістю емоційний процес (лють, жах, відчай, екстаз), під час якого знижується ступінь самовладання: дії та вчинки здійснюються за особливою емоційною логікою, а не за логікою розуму. Супроводжується різко вираженими руховими та вегетативними проявами та змінами в роботі внутрішніх органів

Афект, як і будь-який інший емоційний процес, являє собою психофізіологічний процес внутрішньої регуляції діяльності, і відображає несвідому суб'єктивну оцінку поточної ситуації. Його унікальними характеристиками є короткочасність і висока інтенсивність, в поєднанні з вираженими проявами в поведінці і роботі внутрішніх органів. У тварин виникнення афектів пов'язано з факторами, що безпосередньо зачіпають підтримку фізичного існування, пов'язаними з біологічними потребами та інстинктами. Зміст і характер афектів людей зазнає значних змін під впливом суспільства, і вони можуть виникати також у створених соціальних відносинах, наприклад, в результаті соціальних оцінок і санкцій. Афект завжди виникає у відповідь на вже сформовану ситуацію, мобілізуючи організм і організовуючи поведінку так, щоб забезпечити швидку реакцію на неї.

Зовнішні прояви афекту:

1. Рухове збудження або, навпаки, заціпеніння, загальмованість (відчай, страх)

2. Зміни свідомості (спостерігається звуження свідомості), що супроводжується порущеннями контролю за діями та втратою самообладання.

Межі поняття

Фахівці проводять відмінність між поняттям «афект» і поняттями «почуття», «емоція», «настрій» і «переживання».

Від почуттів,настроїв і емоцій афекти відрізняються насамперед інтенсивністю і короткочасністю, а також тим, що завжди виникають у відповідь на вже виниклу ситуацію.

Під переживаннями розуміють тільки суб'єктивно-психічну сторону емоційних процесів, не включаючи фізіологічні складові.

Характеристики

1. Інтенсивність (сила)

Афекти можуть відрізнятися один від одного по силі, починаючи від найбільш слабких і контрольованих свідомо, закінчуючи патологічними, які повністю виключають можливість свідомого контролю.

2. Валентність

Як і всі емоційні процеси, афекти відображають суб'єктивну оцінку, значущість чого-небудь. Як оцінка буває позитивною або негативною, так і афекти бувають позитивними чи негативними. З причини своєї біологічної функції (швидка організація поведінки суб'єкта), афекти не бувають амбівалентними.

3. Стенічність

У залежності від впливу на активність, афекти поділяються на стенічні та астенічні. Стенічні афекти спонукають до активної діяльності, мобілізують сили людини (гнів, захват та інші). Астенічні афекти розслаблюють або паралізують сили (безсилля, жах та інші).

2. Визначення понять «короткочасний афективний стан»

Обсяг поняття «короткочасний афективний стан» складають психотичні (патологічний афект) та непсихотичні розлади психічної діяльності (афективна реакція, афект, у тому числі фізіологічний) у континуумі: афективна реакція -- афекти (простий, аномальний, фізіологічний) -- афект патологічний.

Афективна реакція -- непсихотичний психічний розлад, який виникає у відповідь на дію подразника (зовнішнього або внутрішнього), може бути як короткочасним (хвилини), так і подовженим (години), проявляється емоційними, вегетативними, моторними порушеннями, як в межах окремих симптомів, так і їх сукупністю. Такі реакції слід відрізняти від тривалих реакцій психотичного рівня (депресивних, паранойяльних, параноїдних тощо). У виникненні та проявах афективних реакцій важливе місце займають особливості особистості в межах психічної норми або психічні розлади, а саме специфічні розлади особистості.

Афект простий -- також, як і інші афекти, є короткочасним розладом психічної діяльності непсихотичного рівня, що виникає раптово під впливом зовнішніх факторів, виявляється емоціями гніву, страху, звуженням свідомості, руховим збудженням і діями, спрямованими проти подразника. Основними відмінностями (які, до речі, свідчать про меншу вираженість (глибину) афективного стану є:

а) збереженість здатності особою, що перенесла афективний стан, описати, ідентифікувати емоцію, яку вона зазнала (пережила) на висоті афекту (тобто констатацію у себе на той час емоції гніву, страху, злості, ненависті тощо);

б) відсутність окресленої 3-ї фази афективного стану, тобто відсутність вираженого психофізичного виснаження.

Афект фізіологічний -- короткочасний хворобливий розлад психічної діяльності непсихотичного рівня, що виникає раптово під впливом зовнішніх факторів, виявляється недиференційованою емоцією, звуженням свідомості, руховим збудженням і діями, спрямованими проти подразника. Характерними ознаками фізіологічного афекту є надзвичайність реакції особи, фазність перебігу близька до патологічного афекту, раптовість виникнення (несподіваність для суб'єкта), типові судинно-вегетативні вияви, звуження свідомості з розладом цілісності сприймання, специфічні зміни комунікативної функції, спрощення та відрив від ситуації, невідповідність характеру і результату дій причині, що їх викликала, зв'язок дій і афективних переживань з психотравмуючим фактором, раптовість виходу внаслідок психічного виснаження, часткова амнезія вчиненого.

Відповідно до сучасних наукових поглядів, фізіологічний афект за клінікою відповідає критеріям психічного розладу і значно ближчий до патологічного афекту, ніж до нормальних емоційних реакцій.

Афект аномальний -- афективний стан, що виникає у особи з наявним непсихотичнм психічним розладом. Введення у науковій літературі поняття -- «аномальний афект» передбачало звуження меж визначення фізіологічного афекту, із виключенням з нього афективних реакцій, що характеризуються зміненими закономірностями розвитку та аномальними механізмами перебігу в залежності від біологічного та психологічного «ґрунту», на якому виникає афективна реакція. Тобто урахуванням впливу непсихотичних психічних розладів -- органічного ураження головного мозку, розладу особистості тощо, -- на клініку та перебіг афективної реакції, коли вона виникає у особи з таким розладом. За отриманими нами даними група «аномального афекту» за своїми клінічними проявами наближалася до групи «фізіологічного афекту». Хоча перебіг і симптоматика афективного стану мала деякі відмінності, обумовлені наявністю у його структурі психічних розладів, що були у підекспертного до виникнення афективного стану (проявів їх загострення та декомпенсації); тобто прояви афективного стану відображали взаємодію і взаємовплив психогенно обумовленої афективної реакції та ґрунту, на якому вона виникла. Таке поєднання, при менш вираженому по глибині афективному реагуванні, у порівнянні з таким при фізіологічному афекті, обумовлювало істотність впливу на здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними, тобто наявність психіатричної передумови визнання особи обмежено осудною.

Афект патологічний -- короткочасний хворобливий розлад психіки (гострий афективний психоз), що виникає раптово під впливом зовнішніх факторів і виявляється у глибокому затьмаренні свідомості, бурхливому руховому збудженні і діях, спрямованих проти подразника та має певну фазність перебігу (підготовчу, вибухову та заключну стадії афективного стану). Наявність у особи на період скоєння злочину стану патологічного афекту, тобто гострого психотичного розладу, який віднесено до виключних станів, виключає здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Проведене дослідження дозволяє сформулювати наступні загальні критерії афективних станів.

3. Діагностичні критерії афективних станів

1. Наявність конфліктогенної ситуації, яка виникає раптово (або на фоні довготривалої конфліктогенної ситуації має місце дія додаткового інтенсивного подразника) та зачіпає найбільш індивідуально значимі для особистості потреби.

2. Розвиток афективного стану безпосередньо після виникнення конфліктогенної ситуації.

3. Наявність емоційних проявів у вигляді гніву, страху, розпачу, відчуттів ненависті, образи, невдоволення, люті тощо.

4. Наявність вегетативних проявів у вигляді почервоніння або збліднення обличчя, тремтіння рук, сухість у роті, перебої у роботі серця, відчуття нестачі повітря тощо.

5. Наявність моторних проявів (рухове збудження різного ступеня інтенсивності).

6. Розлад комунікативних (мовної, міміко-пантомімічної тощо) функцій.

7. Тривалість: для афектів -- до декількох хвилин, для афективної реакції -- до декількох годин.

Загальні критерії виключення

1. Будь-який інший тяжкий психічний розлад.

2. Гостра інтоксикація внаслідок вживання психоактивних речовин (за винятком тютюну).

Для діагностики окремих видів короткочасних афективних станів пропонуються відповідні кластери основних та додаткових діагностичних критеріїв. Впевнена діагностика якогось конкретного різновиду афективного стану повинна спиратись на повний «набір» основних діагностичних критеріїв. Додаткові ж діагностичні критерії мають полегшити процес диференційної діагностики.

Діагностичні критерії для окремих афективних станів:

Афективна реакція:

1. Відповідність загальним критеріям діагностики афективних станів.

2. Відсутність чіткої фазності перебігу.

Простий афект

Основні діагностичні критерії:

1. Відповідність загальним діагностичним критеріям афективних станів.

2. Наявність ознак афективного звуження свідомості.

3. Наявність часткової амнезії.

4. Фазний перебіг (редукований), обов'язкова наявність 1-ї та 2-ї стадій -- підготовчої та афективного вибуху (тип «плато»). Можлива присутність окремих елементів стадії виснаження.

5. Здатність до самоопису (ідентифікації) емоційних проявів (страх, гнів тощо), що мали місце у стадії афективного вибуху (тобто безпосередньо на період правопорушення).

6. Наявність мовного контакту, який відображає конфліктну ситуацію.

Аномальний афект

Основні діагностичні критерії:

1. Відповідність загальним діагностичним критеріям афективних станів.

2. Наявність ознак афективного звуження свідомості.

3. Наявність часткової амнезії.

4. Фазний перебіг (редукований), обов'язкова наявність 1-ї та 2-ї стадій -- підготовчої та афективного вибуху (тип «плато»). Можлива присутність окремих елементів стадії виснаження.

5. Здатність до самоопису (ідентифікації) емоційних проявів (страх, гнів тощо), що мали місце у стадії афективного вибуху (тобто безпосередньо на період правопорушення).

6. Наявність психопатологічного «ґрунту».

7. Наявність мовного контакту, який відображає конфліктну ситуацію.

Фізіологічний афект

Основні діагностичні критерії:

1. Відповідність загальним діагностичним критеріям афективних станів.

2. Наявність проявів афективного звуження свідомості з фрагментарністю сприйняття оточуючого.

3. Прояви дереалізації та (або) деперсоналізації.

4. Рухове збудження із автоматизованими, стереотипними діями, великою кількістю та надзвичайною силою нанесення ушкоджень.

5. Неповнота, вибірковість спогадів щодо обставин скоєного, пригадування лише окремих, найбільш значимих елементів конфлікту.

6. Чіткий фазний перебіг з обов'язковою наявністю усіх трьох стадій: підготовчої, афективного вибуху та виснаження (піковий тип).

7. Об'єктивна раптовість, суб'єктивна мимовільність афективного вибуху.

8. У стадії виснаження -- надзвичайна втома, прострація, спустошеність.

9. Неможливість чіткого самоопису (ідентифікації) емоційних проявів, що мали місце у стадії афективного вибуху (тобто безпосередньо на період правопорушення).

10. Парадоксальність, чужість кримінальних дій для особистості.

Патологічний афект

Основні діагностичні критерії:

1. Відповідність загальним діагностичним критеріям афективних станів.

2. Потьмарення свідомості (синдром сутінкового потьмарення свідомості), повне дезорієнтування, спотворене сприйняття оточуючого.

3. Різке, надзвичайне психомоторне збудження із автоматизованими, стереотипними діями, великою кількістю та надзвичайною силою нанесення ушкоджень, безглузда жорстокість.

4. Повна відсутність спогадів щодо скоєного.

5. Уривчасті галюцинаторні та маячні розлади.

6. Чіткий фазний перебіг з обов'язковою наявністю усіх трьох стадій (підготовчої, афективного вибуху та виснаження).

7. Раптовість афективного вибуху.

8. У стадії виснаження -- глибокий сон із наступною розгубленістю.

9. Парадоксальність.

4. Емоції

ЕМОЦІЇ - безпосередні, ситуативні переживання якогось більш- менш постійного почуття.Так, емоція - це не любов, наприклад, до живопису, а той стан захвату, який виникає в людини, коли вона дивиться на витвори цього мистецтва.

Також слід відмітити, що примітивні форми емоцій (страх, гнів, радість тощо) притаманні і вищим тваринам. Але почуття властиві лише людині.

Давайте тепер узагальнемо все вище сказане. І так, емоціями ми називаємо реакції на зовнішні та внутрішні подразники, які мають прояв у виді задоволення або незадоволення, огиди, відчаю, радості тощо. Емоції виникають поруч майже з будь-якою життєдіяльністю та відображають у формі безпосередніх переживань суть та значення подій та явищ. Емоції є одними з головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності та поведінки, спрямованих на задоволення певних потреб. Виникнення емоцій причинно обумовлене. Причини виникнення емоцій полягають в оточуючому середовищі та знаходяться у відповідності з потребами людини. Зрозуміло, що все, що якимось чином повязане із задоволенням потреб людини, викликає різні емоції. Позитивні емоції виникають тоді, коли потреби задовольняються. А якщо щось перешкоджає задоволенню потреб, то виникають негативні емоції.

Звернемося до почуттів. У порівнянні з емоціями почутя є більш стійкими психічними явищами, що мають чітко виражений предметний характер. Почуття завжди відноситься до когось чи до чогось та виражають відношення до цього людини. Виникають почуття у результаті узагальнення емоційного досвіду.

З'являються почуття пізніше, ніж ситуативні емоції, та залежать від виховних впливів більше ніж емоції. Тепер же вони, а не безпосередньо події. Що відбуваються , надають певного емоційного забарвлення переживанням людини.

Наприклад, почуття відповідальності виховательки дитячого садка за доручених їй дітей забарвлює всі її емоційні переживання, повязані з ними : радість задосягнення малюків, тривога за їх здоров'я, тощо.

Як ми бачимо, емоцїї та почуття тісно пов'язані один з одним.Для свого виникнення і прояву почуття потребують емоцій, тобто емоція - це фаза виникнення і протікання почуттів. А почуття виступають фазою розкриття, виявлення і прояву емоцій. На емоціях, як на безпосередніх переживаннях, формується ставлення.

А почуття і є саме ставленням.

5. Функції емоцій

1. Функція відображення суб'єктивного відношення людини до оточуючого світу і до самої себе. Емоції завжди суб'єктивні. Таке відображення відбувається у формі безпосередніх переживань, які інформують людину про те, що відбувається, наскільки це корисне для неї, наскільки ефективно відбувається процес задоволення потреб, які існують перешкоди на цьому шляху, тощо.

Таким чином ми можемо назвати функцію відображення сигнальною функцією емоцій.

2. Функція оцінки. Завдяки емоціям відбувається оцінювання поступаючої у мозок інформації. Людина виділяє важливе та корисне у предметах та оточуючому середовищі , при чому це виділення відбувається відносно його суб'єктивної цінності. Наприклад, якщо людині подобається дивитися футбольні матчі, то з безлічі телевізійних програм вона обере саме футбольну гру і це викличе в неї певні емоції.

3. Функція мотивації. Емоції часто виступають додатковиммотивуючим фактором. Так, учень може не прийти на урок через те, що незадовільна оцінка на невиконане домашнє завдання приносить йому негативні емоції. А похід у кіно замість школи, призводить до виникнення позитивних переживань в цього учня.

4. Мобілізуюча функція. Емоції виконують мобілізуючу функцію тому, що слідом за сильною емоційною реакцією відбувається активація всіх сил організму. Крім психологічного компоненту емоції включають в себе ще й біологічний компонент який сприяє своєчасній та повноцінній мобілізаціі організму в екстримальних умовах.

5. Діагностична функція. Не всі мотиви та спонукання до поведінки людина усвідомлює. Іноді має місце недостатня або неадекватна усвідомленість мотивів та спонукань. Наявність певних емоцій може слугувати засобом їх ідентифікації та виявлення зв'язку з потребами. Важливу роль грають емоції у міжособистісній взаємодії. Емоції особливим чином забарвлюють спілкування, оскільки несуть додаткову інформацію до того, що відбувається. І,що є самим цікавим, емоції дозволяють познайомитися з внутрішнім світом людини, зазирнути в нього.

Сукупність перелічених функцій обумовлює РЕГУЛЯТИВНУ РОЛЬ емоцій у психічному житті людини. Емоції є одним з головних механізмів регуляції психічної діяльності та поведінки людини, які спрямовані на задоволення певних потреб.

Зробимо висновок з усього вище сказаного. І так, емоції сигналізують про розвиток подій (сприятливий або ні), про ступінь визначеності положення суб'єкта у системі його предметних та міжособистісних відносин.Тобто емоції забезпечують регулювання поведінки в умовах спілкування та діяльності.

Після того як ми з'ясували те, чим є емоції, які вони виконують функції, виникає цілком слушне питання про фізіологічні основи емоцій. Всім відомо, що сильні емоції пов'язані з цілою низкою фізіологічних змін в організмі людини - змінюється робота слюнних залоз ( пересихання в роті), змінюється ритм дихання, діяльність серцево-судинної системи, спостерігається потовиділення. При сприйманні людиною якогось явища чи предмету у корі великих півкуль головного мозку виникає процес збудження, який за певних умов розповсюджується і на підкірку. У підкірці знаходяться центри, що управляють діяльністю внутрішніх органів, а це й обумовлює відповідні зміни в організмі.

Позитивний емоційний стан підвищує працездатність, знижує втому людини. Позитивні емоційні переживання завжди пов'язані із значним підйомом життєвого тонусу всього організму. Наприклад, легкоатлет, який щойно одержав перемогу у змаганнях, радіє та не відчуває втоми, хоча перемога вимагала від нього чималих зусиль.

Негативні емоційні переживання з такими змінами в організмі людини, які знижують психічну активність, призводять до погіршення діяльності та псування настрою, падає працездатність.

Тобто позитивні емоції сприяють виконанню будь-якої діяльності, а негативні псують навіть незначну та легку справу.

Повернемося знов до фізіологічних основ емоцій. В різних підкоркових відділах мозку існують своєрідні емоційні центри, які умовно були названі “центрами страждання” та “центрами насолоди”. Були зроблені відповідні дослідження на тваринах. Пацюкам, а потім і мавпам вживляли у ці центри електроди, які поєднувалися із слабким джерелом струму, який можна було включати або виключати, натиснувши на спеціально зроблену педаль. Тварини швидко навчалися користуватися педаллю та включати струм, що йшов до їх мозку «центр насолоди» тварини подразнювали безліч разів постійно натискуючина педаль. Вони відмовлялися від їжі та води до повного виснаження організму.

З “центрами страждання” відбувалося все навпаки - тварини прагнули втікати, причому всі їх реакції свідчили про те, що вони страждають. Також буливиявлені при подразненні підкірки центри лютого гніву у тварин, які закінчувалися із припиненням подразнення.

Цікавими є дослідження проведені на головному мозку людини. Існує навітьтакий вид лікування, який супроводжується введенням електродів в окремі ділянки головного мозку людини. Дослідження показали, що при подразненні одних зон люди повідомляють про винекнення відчуттів задоволення, підйому, бадьорості , радості. А при подразненні інших зон виникають почуття тривоги, смутку, страху.

В основі фізіологічних механізмів почуттів лежать стійкі системи зв'язків в корі, в утворенні яких головну роль грає друга сигнальна система. Взагалі, друга сигнальна система має значний вплив на перебіг емоцій , може стримувати або, навпаки, стимулювати їх прояв. Наприклад, необачне слово значущої людини може образити сильніше, ніж те саме, але почуте від незнайомця.

6. Властивості емоцій

Емоції характеризуються певними властивостями, що стосуються їх функцій, динаміки, особистісної та предметної зумовленості.

До них належать:

1) Універсальність. Емоції не залежать від характеру потреби і специфіки діяльності: надія, тривога, радість, гнів можуть виникнути при задоволенні будь-якої потреби;

2) Динамічність. Наростання емоційної напруги неминуче змінюється її зниженням. Підвищується вона під час очікування: що ближча подія, то сильніше наростає напруга. Це відбувається і за постійної дії на людину неприємного подразника. Настання події сприймається як полегшення, умиротворення чи цілковите знесилення;

3) Домінантність. Сильні емоції здатні придушувати протилежні емоції, не допускати їх у свідомість людини;

4) «Сумація і «зміцнення». Найсильніше задоволення чи незадоволення людина відчуває не за першої, а за наступних появ емоціогенного подразника. Такі емоції сумуються протягом життя, що зумовлює збільшення їх інтенсивності, посилення відчуттів і їх сприймання. Цей процес відбувається непомітно для людини;

5) Адаптація. За тривалого повторення вражень емоції та емоційний тон відчуттів притупляються, втрачають гостроту переживань;

6) Упередженість (суб'єктивність). Прояв емоцій залежить від особистісних смаків, інтересів, моральних настанов, досвіду і темпераменту людини, а також ситуації, у якій вона перебуває. В одних людей небезпека викликає страх, в інших - радісний, піднесений настрій;

7) Заразливість. Людина в яскраво вираженому емоційному стані може мимоволі передавати свій настрій, відчуття іншим людям, які спілкуються з нею. Унаслідок цього виникають загальні веселощі або нудьга, паніка;

8) Пластичність. Конкретна емоція може сприйматися з різними відтінками і навіть як емоція різного знаку (приємна або неприємна). За певних умов страх може сприйматися негативно або як джерело задоволення, випробування «гострих відчуттів»;

9) Іррадіація. Настрій (емоційний стан) може переноситися з обставин, що його викликали, на все, що людина сприймає. Щасливому «все посміхається», здається приємним і радісним;

10) Перенесення. Ця властивість є близькою до іррадіації. Наприклад, приємні спогади дитинства, пов'язані різними думками, переносяться на людей, які також там виросли;

11) Амбівалентність. Людина може одночасно відчувати позитивний і негативний емоційні стани;

12) «Перемикання». Предметом (об'єктом) однієї емоції може стати інша емоція: відчуття сорому від своєї радості, насолодження страхом, смутком тощо;

13) Породження одних емоцій іншими. Страх, наприклад, може породжувати агресію, біль - сором тощо.

14) Сентиментальність - сентиментальним людям властива велика емоційна вразливість і чутливість. Будь-яка незначна подія або явище викликає у них гаму переживань, які визначають їх ставлення до навколишнього світу і до самого себе. Їх емоції замкнуті на своїй власній особистості і не викликають активної діяльності та поведінки.

15) Пристрасність - пристрасні суб'єкти характеризуються сильними і глибокими переживаннями, кипучою енергією, безроздільною відданістю до об'єкта своєї пристрасті.

16) Афективність - афективні особистості схильні до сильних і бурхливих емоційних переживань. Часто втрачають контроль над собою, ведуть себе безвідповідально і істерично. Афективність властива найчастіше невихованим і розпущеним людям, які не звикли стримувати себе і управляти своїми діями.

17) Стресогенність - стресогенні натури піддаються засмученому емоційному стану навіть при наявності незначної екстремальної ситуації. Вони втрачають самовладання і здатність правильно реагувати на стресові впливи, під впливом яких вони часто стають пасивними і бездіяльними.

На основі вищих почуттів, пов'язаних з духовним світом людини, можуть проявлятися такі емоційні якості особистості як сором'язливість, совісність, відповідальність, довірливість, милосердя, доброзичливість, захопленість, тривожність, допитливість і т.п.

Емоційні переживання мають афективні (емоційні), когнітивні (думки, уявлення, фантазії), тілесно-перцептивні (сприймання фізіологічних змін і власної експресивної поведінки) складові.

Знання властивостей емоцій використовують для діагностики емоційної сфери людини і враховують у освітньому процесі та організації життя людей у групах.

Вплив емоцій на людину

Емоції впливають на людей різними шляхами. Одна й та сама емоція неоднаково переживається різними людьми, а також певною людиною в різних ситуаціях. Емоції можуть впливати на всі системи індивіда, на суб'єкта загалом.

Емоції і сприймання. Давно відомо, що емоція, як і інші мотиваційні стани, впливає на сприймання. Радісна людина сприймає світ крізь "рожеві окуляри". Той, хто страждає і сумує, інтерпретуватує зауваження інших як критичні.

Емоції і пізнавальні процеси. Емоції впливають на пам'ять, мислення та уяву людини. Ефект "звуженого зору" в сприйманні має свій аналог у пізнавальній сфері. Зляканій людині важко оцінити альтернативні рішення. У розгніваної людини з'являються лише "сердиті думки". У стані підвищеного інтересу або збудження суб'єкт настільки захоплений, що не здатний до навчання і дослідження.

Емоції і дії. Емоції чи комплекси емоцій, які переживає людина в певний час, впливають фактично на все, що вона робить у сфері навчання, гри, праці. Коли вона реально зацікавлена в предметі, то має бажання вивчити його глибоко. Відчуваючи відразу до якого-небудь предмета, вона намагається його уникнути.

Емоції і свідомість. Твердження про те, що емоцію можна розглядати як окремий або особливий стан свідомості, не є новим. Визначний англійський науковець Г. Спенсер описав "центральні" емоції так: "Центральні" емоції - їхній початок і закінчення у часі порівняно не визначені і вони не мають чіткої локалізації в просторі. Вони не обмежені попередніми і наступними станами свідомості з якоюсь визначеністю, і немає меж між ними й існуючими з ними станами свідомості". Ідея Спенсера не справила значного впливу на його сучасників і лише на початку 60-х років XX століття змінними станами свідомості почали цікавитися вчені. Не розглядаючи емоції як змінні стани свідомості, вони, втім, нерідко включали до своїх описів певні емоції.

Емоційні стани і в повсякденному житті часто розглядають як змінні стани або, точніше, як специфічні чи особливі стани свідомості. Людина, що вчинила якусь недоречність, часто пояснює свою поведінку словами: "я не пам'ятаю себе", "я втратила самовладання".

Людина, яка пережила сильну емоцію, усвідомлює, що емоційне переживання - це незвичайний стан свідомості. Ідея різних станів свідомості відома від античних часів. А в середині XIX ст. біологи довели, що кожна окрема півкуля мозку контролює окрему сферу свідомості. Розподіл півкуль створює дві незалежні сфери свідомості в межах одного черепа, одного організму.

У XVIII ст. Р. Бекон вирізнив два шляхи набуття знань: через доказовість і через досвід. Один із цих способів, що домінує в сучасному мисленні, описують як логічний і раціональний. Інший - як пізнання інтуїтивне, невербалізоване або "рецептивне". Особливі стани свідомості, що виникають завдяки специфічному інтересу, радості або їхній комбінації, і спрямовують інтуїтивне, невербальне (рецептивне) пізнання. Певні емоційні стани організують аналітичні, критичні, логічні, раціональні процеси. Таким чином, емоція як процес постійно взаємодіє з процесами, що характеризують інші стани свідомості, і взаємозв'язки між емоціями і розумом є численними.

Емоції, почуття і розвиток особистості. Аналізуючи співвідношення емоцій і розвитку особистості, слід зважати на два чинники. Перший - це генетичні задатки суб'єкта у сфері емоцій. Генетичний склад індивіда відіграє важливу роль у набутті емоційних рис (чи порогів різних емоцій). Другий чинник - особистий досвід індивіда, що належить до емоційної сфери, особливо спеціалізовані способи вираження емоцій і зумовлена емоціями поведінка.

Почуття сприяють виділенню предметів, що відповідають потребам особистості і стимулюють діяльність, спрямовану на їхнє задоволення. Суб'єктивно почуття є для людини показником того, як відбувається процес задоволення її потреб. Позитивні емоційні стани (задоволення, здивування тощо), які виникають у процесі спілкування й діяльності, свідчать про бажаний індивідом перебіг процесу задоволення потреб. Незадоволення потреб супроводжується негативними емоціями (сором, гнів, страх тощо).

У психології склалося уявлення, відповідно до якого емоційний стан визначається якістю та інтенсивністю актуальної потреби індивіда й оцінкою, яку він дає імовірності задоволення її. Цей погляд на природу і походження емоцій дістав назву інформаційної концепції емоцій.

Усвідомлюючи або не усвідомлюючи, людина порівнює інформацію про те, що необхідно для задоволення потреби, з тим, що вона має в момент її виникнення. Якщо суб'єктивна ймовірність задоволення велика, з'являються позитивні почуття. Негативні емоції породжуються більш або менш усвідомленою суб'єктом реальною або уявною неможливістю задоволення потреби або ж падінням імовірності її задоволення порівняно з прогнозом, який суб'єкт давав раніше. Інформаційна концепція емоцій, безсумнівно, є доказовою, хоч, мабуть, не пояснює всієї різноманітної і багатої емоційної сфери особистості. Далеко не всі емоції вкладаються в цю схему. Наприклад, емоція здивування не може бути віднесена ані до позитивних, ані до негативних емоційних станів.

Важливою характеристикою емоційних станів є їхня регулятивна функція. Переживання, що виникли в людини, виступають у ролі сигналів, які інформують людину про перебіг процесу задоволення ЇЇ потреб, на який різновид перешкод вона натрапляє, на що слід звернути увагу, над чим необхідно замислитися, що потрібно змінити. Емоція сигналізує про благополучний або неблагополучний розвиток подій, про більшу або меншу визначеність становища суб'єкта в системі його предметних і між особистісних взаємин і забезпечує тим самим регулювання, корекцію його поведінки в умовах спілкування та діяльності.

7. Види емоцій та почуттів, їх характеристика

Різні дослідники по різному класифікують емоції в залежності від сфери явищ, що визначають їх виникнення.

Одним з найбільш загальних є поділ емоцій (в залежності від модальності переживання) на позитивні, негативні та нейтральні.

Пригадуєте, ми вже трохи про них говорили. Тут ще потрібно відмітити, як саме відбувається такий поділ. Якщо певні предмети, явища оточуючого світу відповідають нашим потребам,вони викликають в нас позитивне відношення та, відповідно, виникають позитивні емоції. Якщо ж те, що відбувається не не відповідає нашим потребам, то виникає негативне відношення та негативні емоції - це огида, невдоволення, смуток, страждання та інші.

Існують й інші класифікації емоцій. Наступний поділ емоцій відбувається за характером впливу на організм. Тут виділяють стенічні та астенічні емоції.

СТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ (від грецького слова “стенос” - сила) підвищують активність, енергію та життедіяльність, викликають підйом та бадьористь. Це радість, захоплення, ненависть.

АСТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ (від грецького слова “астенос” - слабкість, безсилля) зменшують активність та енергію людини, пргнічують життедіяльність. Це пригніченість, смуток, туга.

Деякі емоції можна віднести як до астенічних, так і до стенічних (горе, страх). Все залежить від індивідуальних особливостей людини, зокрема типу нервової системи. Наприклад, бурхлива радість - стенічна емоція, бо викликає в людини приток сил. Тиха радість - астенічна емоція, оскільки розслаблює.

Наступна класифікація є однією з найбільш повних.Вона була розроблена Б.І.Додоновим. У ній виділяють наступні види емоцій:

1. АЛЬТРУІСТИЧНІ ЕМОЦІЇ. Виникають на основі потреби у співпраці, допомозі іншим людям: бажання приносити людям щастя і радість,хвилювання за долю кого-небудь і т.д.

2. КОМУНІКАТИВНІ ЕМОЦІЇ - виникають на основі потреби у спілкуванні. Це почуття симпатій, прихильності, і т.д.

3. ГЛОРИЧНІ ЕМОЦІЇ ( від лат. “слава” ), пов”язані з потребою в самотвердженні і славі : почуття гордості, переваги.

4. ПРАКСИЧНІ ЕМОЦІЇ, що викликаються діяльністю, її змінами, успішністю чи неуспішністю, труднощами здійснення: захоплення роботою, приємна втома, приємне задоволення від того, що справу зроблено.

5. ПУГНІЧНІ ЕМОЦІЇ ( від лат. “боротьба”), визначаються потребою у безпеці, інтересом до боротьби: почуття спортивного азарту, спортивна злість.

6. РОМАНТИЧНІ ЕМОЦІЇ: устремління до всього незвичайного, таємного: почуття містичного, почуття особливої значущості того,що вібувається.

7. ГНОСТИЧНІ ЕМОЦІЇ ( від грецьк. “знання”), пов'язані з потребою в пізнавальній гармонії: бажання проникнути у сутність явищ, подив при зіткненні з проблемою, радість відкриття істини.

8. ЕСТЕТИЧНІ ЕМОЦІЇ, пов'язані з ліричними переживаннями: насолода гармонієєю і красою об'єкта чи явища, насолода звуками, поетично-споглядальні переживання.

9. ГЕДОНІСТИЧНІ ЕМОЦІЇ пов'язані із задоволенням потреби в тісному та душевному комфорті: насолода приємними фізичними відчуттями від смачної їжі, тепла, сонця, почуття безтурботності.

10. АКІЗИТИВНІ ЕМОЦІЇ (від. франц. “придбання”), що породжуються інтересом, тяжінням до накопиченнь, приємне відчуття від перегляду своїх накопичень.

В структурі особистості ступінь представленності окремих видів емоцій може мати велику кількість додаткових відтінків, форм прояву, може бути індивідуальною.

Психологи нерідко користуються поняттям фундаментальних (базових, первинних) емоцій. Емоція вважається фундаментальною, якщо вона має свій власний механізм виникнення (специфічний внутрішньо детермінований нервовий субстрат), виражається ззовні особливими мімічними чи нервово- мімічними засобами і володіє особливим суб'єктивним переживанням (феноменологічною якістю).

До фундаментальних емоцій відносяться (згідно К.Є. Ізарду):

1. ІНТЕРЕС - позитивна емоція, що мотивує навчання, розвиток навичок та вмінь, творчі устремління.

2. РАДІСТЬ - позитивне емоційне збудження, що виникає при появі можливості досить повно задовольнити актуальну потребу, ймовірність чого доцього моменту була невисокою чи невизначеною.

3. ГОРЕ - емоція зумовлена комплексом причин, пов'язаних зневідтвореними життєвими втратами.

4. ГНІВ. Може викликати бажання покарати, наказати. Може сприяти мобілізації сили, викликати відчуття впевненності у правильності власних дій.

5. ОГИДА - часто виникає разом з гнівом, але має свої власні ознаки і по-іншому переживається. Огида являє собою бажання позбавитись від когось чи від чогось.

6. ПРЕЗИРСТВО - емоція,що відображає втрату іншою людиною чи цілою групою своєї значущості для індивіда, переживання останнім своєї переваги в порівнянні з іншими.

7. СТРАХ - переживання, зумовлене отриманням прямої чи опосередкованої інформації про реальну чи уявну загрозу, очікування невдачі при здійсненні дій, обумовленої ситуацією, що виникла.Вважається, що страх являється однією з найбільших негативних емоцій. Страх може паралізувати людину, а може і мобілізувати її енергію.

8. ПОДИВ - різке підвищення нервової стимуляції, що виникає в наслідок несподіваних подій.Виникнення даної емоції сприяє миттєвій орієнтації всіх пізнавальних процесів на об”єкт, що викликав подив.

9. СОРОМ - виникає як переживання неузгодженності (дійсного чи тільки уявного) між нормою поведінки і фактичною оцінкою, прогнозування засуджуючої чи різко негативної оцінки оточуючих.Сором мотивує бажання сховатися, зникнути.

10. ПРОВИНА - емоція, схожа на сором, оскільки також виникає у результаті неузгодження очікуваної та реальної поведінки.Однак сором може з'являтися внаслідок будь-яких помилок, вина ж виникає при порушеннях морального чи етичного характіру, при чому в ситуаціях, в в яких людина відчуває особливу відповідальність.

Також деякі автори виділяють в окрему групу ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЕМОЦІЇ. До інтелектуальних емоцій відносять:

1) Сумнів;

2) Подив;

3)Задоволення;

4) Впевненість;

5) Здогад.

Ці емоції можуть бутияк позитивними, так і негативними. Зрозуміло, що інтелектуальні емоції пов'язують з процесом творчості.

І так, ми розглянули декілька класифікацій емоцій, що дозволило нам не лише познацомитися з ними, а й побачити всю глибину та багатограність емоційного життя людини. Після цього ми можемо перейти до розгляду почуттів. Нажаль, досить повної класифікації почуттів поки що не існує.

8. Почуття як основа для емоцій

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ПОЧУТТЯ - визначають відношення людини до процесу пізнання.Ці почуття супроводжують розумову та пізнавальну діяльність людини.Це радість, пізнання, любов до істини тощо.

МОРАЛЬНІ ПОЧУТТЯ - це почуття, які відбивають ставлення та відношення людей один до одного і до суспільства. Це любов до Батьківщини, патріотизм, чесність та багато інших.

ЕСТЕТИЧНІ ПОЧУТТЯ - це почуття, які відображають відношення людей до оточуючого світу крізь такі категорії, як прерасне чи потворне, комічне чи трагічне тощо. Виникають у процесі сприйняття природи і творів мистецтва. Вони проявляються при сприйнятті прекрасного, піднесеного, трагічного і комічного. Коли ми бачимо щось красиве ми ним милуємося, захоплюємося, коли перед нами щось потворне, ми обурюємося.

Емоції і почуття мають вплив на особистість. Вони роблять людину духовно багатою і цікавою. Людина, здатна до емоційних переживань, може краще зрозуміти інших людей, відгукнутися на їхні почуття, проявити милосердя і чуйність.

Почуття дають можливість людині краще пізнати саму себе, усвідомити свої позитивні і негативні якості, викликати бажання подолати свої недоліки, допомагають утриматися від поганих вчинків.

Пережиті емоції та почуття накладають відбиток на зовнішній і внутрішній вигляд особистості. У людей, схильних до переживання негативних емоцій, сумний вираз обличчя, в осіб з перевагою позитивних емоцій - веселий.

Особистість не тільки може опинитися у владі своїх почуттів, а й сама спроможна чинити на них вплив. Одні почуття особистість схвалює і заохочує, інші засуджує і відкидає. Припинити виникле відчуття людина не може, але подолати його вона в змозі. Однак, це може зробити тільки людина, що займається самовихованням і саморегуляцією своїх емоцій і почуттів.

Виховання почуттів починається з розвитку здатності управляти їх зовнішнім виразом. Вихована людина вміє стримувати свої почуття, здаватися незворушною і спокійною, хоча всередині неї вирує емоційна буря. Кожна особистість може сама позбутися від будь-якого небажаного почуття. Звичайно це досягається не шляхом самонаказування, а через непряме його усунення за допомогою аутогенного тренування.

Якщо відчуття ще не вкоренилося, то позбутися його можна шляхом самовідволікання, направивши свої думки і дії на предмети, що не мають нічого спільного з об'єктом, який викликає почуття. Самовідволікання може бути підкріплене забороною згадувати і думати про предмет, через який виникли почуття. Так, якщо людині була нанесена образа, то при зустрічі з кривдником почуття може виникнути з колишньою силою. Для того, щоб позбутися цього почуття необхідно, перебуваючи в спокійному стані, уявити свого кривдника на невеликий час, а потім забути про нього. Після багаторазового асоціювання образу цієї людини з Вашим спокійним станом його образ, та й сама людина перестане викликати почуття образи. Зустрівши його Ви спокійно пройдете мимо.

Почуття, що закріпилося можна подолати тільки за допомогою іншого сильного почуття. Таким почуттям може бути, наприклад, почуття сорому.

Емоції і почуття, часто повторюючись, можуть стати однією з характерних особливостей особистості, однією з її властивостей. Причому, одні з них можуть виникнути на основі переживання емоцій і емоційних станів, інші можуть бути пов'язані з переживаннями моральних, естетичних та інтелектуальних почуттів.

Потрібно не забувати, що існує єдність емоційної сфери особистості. Це виявляється в тому, що не можна чітко виділити вище зазначені види почуттів. Наприклад, почуття гумору можна віднести як до естетичних, так і до інтелектуальних почуттів.

Окремо виділяють наступні види почуттів:

1. ЛЮБОВ - це глибинне інтимне переживання; почуття,направлене до іншої людини, до Бога, людської спільноти, природи чи їдеї.Воно виражає пристрасне вольове направлення до того, кого ми любимо. З точки зору психології любов визначається як моральне відношення до іншої людини. Таке відношення є унікальним та неповторним й називається “безумовним прийняттям”.

2. ЩАСТЯ. Це почуття також має багато визначень. Звернемося ж до психологічного аналізу цього почуття.Абсолютного щастя як однорідного почуття не існує, бо в різні періоди свого життя людина відчуває себе по різному. Почуття щастя як інтегральної оцінки життя виникає тоді коли людина реалізує себе як особистість, коли стоїть на шляху творчості та розкриття своїх потенціалів.

3. ПРИСТРАСТІ - це сильне почуття, яке не піддається конролю розуму; це екзистенціальна потреба людини; це вираз людських потреб. Це почуття, які підкоряють собі всі думки і поведінку людини. Пристрасть примушує людину думати про предмет почуттів, уявляти собі задоволення потреб, що лежать в їх основі, обдумувати дійсне або тільки тільки можливі перешкоди на шляху до цього задоволення. Те, що не пов'язане з пристрастю, здається таким другорядним, відсувається на задній план, перестає хвилювати і цікавити людину. А те, що пов'язане, - захоплює, хвилює, привертає увагу, запам'ятовується. В пристрасть може перетворитись будь-яке почуття. І тоді воно стає постійно діючою силою, що визначає думки, емоції, переживання,вчинки людини, спонукаючи її до одних дій і перешкоджуючи іншим.

Коли людина позбавлена можливості задовольнити свою пристрасть, то виникають сильні негативні емоції.

Це можуть бути гострі спалахи гніву, обурення, відчаю, образи. Умовно пристрасті поділяють на “вищі” та “нижчі”. Можливо, основним критерієм оцінки пристрасті може бути відповідність чи невідповідність її прояву моральним нормам суспільства, моральним критеріям поведінки, розвиток чи руйнування самої особистості.

Особливу роль потрібно приділити амбівалентності почуттів. Амбівалентність почуттів - це така особливість почуттів, яка являє собою суперечливість декількох одночасно переживаємих емоційних відношень до певного предмету почуттів. Я гадаю, що кожен з вас відчував амбівалентні почуття - сюди відносяться одночасно переживаємі радість та смуток з приводу закінчення школи випусками, любов та образа дитини на батьків, коли вони сваряться на неї та інші.А які амбівалентні почутті може відчувати учень з приводу школи?

Наприклад, любов, повага до вчителя та образа на нього за погану оцінку (хоча учень може бути сам винен у цьому).

9. Аналіз основних форм переживання емоційних станів людиною

Зараз ми будемо розглядати емоційне явище як стан. Такий розгляд тому, що він дає змогу умовного виділення відносно статичного моменту в протіканні емоційного явища.Виділяють наступні емоційні стани:

1) Настрій (як загальний емоційний фон).

2) Афекти (як реакції на екстримальні умови, з якими людина не може впоратися).

3) Стреси (як реакції на тривалі підвищені навантаження, що вимагають мобілізації всіх сил).

НАСТРІЙ - це загальний емоційний стан, який забарвлює поведінку людини на протязі значного часу. Яким буває настрій? Вірно, настрій буває найрізноманітнішим: сумним, пригніченим, радісним, роздратованим, вялим, бадьорим, тощо.

Настрій характеризується слабкою вираженністю та низьким ступенем усвідомлення. Людина навіть може не помічати його.Але іноді трапляється так, що настрій набуває значної інтенсивності. В цьому випадку він впливає на поведінку людини, на її розумову діяльність. Настрій залежить від стану нервової системи, залоз внутрішньої секреції, від загального стану здоров'я.

В залежності від ступеня усвідомлення причин (настрій завжди залежить від яких-небудь причин), що викликали той чи інший настрій він переживається в якості загального емоційного фону (наприклад, подавлений настрій), або як ідентифікований стан (наприклад, радість, страх).

Зрозуміло, що гарний настрій підвищує життєдіяльність людини, позитивно впливаючи на продуктивність її праці. І, навпаки, поганий настрій псує всі справи та взаємовідношення людини.

СТРЕС (від лат.stress - тиск, напруження) - це:

1) ”Неспецифічна відповідь організму на будь-яку пред'явлену йому вимогу” (Г. Сельє);

2) Неспецифічна відповідь, функціональний стан напруження, реактивності організму, що виникає у людини та тварин у відповідь на вплив стресорів - значних за силою при дії естремальних або патологічних для організму людини або тварини подразників;

3) Негативно впливаючий на оргпнізм вплив (синонім стресор);

4) Сильна не корисна для організму фізіологічна реакція на діюстресора;

5) Сильні реакції організму (як корисні, так і не корисні).

Поняття “стрес” було введене канадським фізіологом Г. Селье у 1936 році. У сучасній науковій літературі найчастіше використовується перше та друге значення терміну стрес.

СТРЕСОР (синонім стрес - фактор, стресс - ситуація)- надмірний або патологічний подразник, значний за силою і тривалістю негативний вплив, що викликає стрес.

Подразник стає стресором або в силу того, що людина надає йому певного значення (когнітивна інтерпретація), або через нищі мозкові сенсорні механізми, через механізми травлення та метаболізму. Існують різні класифікації стресорів. У найбільш загальній формі розрізняють фізіологічні (біль, шум, вплив екстремальних температур або хімічних речовин) та психологічні (інформаційна перегрузка, загроза соціальному статусу, самооцінці, найближчому оточенню та ін.).

В залежності від виду стресора та характеру його впливу виділяють різні види стресів. У загальній класифікації це:

1.ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТРЕС:

а) інформаційний - це стрес, який виникає внаслідок інформаційних перевантажень;

б) емоційний - це стрес, який виникає в ситуаціях загрози, небезпеки, образи, в умовах конфлікту.

Сельє виділяє наступні три стадії стресу:

1) Стан тривоги, який включає три періоди:

а) активація адаптаційних сил,

б) погіршення функціонального стану,

в) нестійка адаптація;

2) Стадія опору або резистентності;

3) Стадія вичерпання.

2.ПРОФЕСІЙНИЙ СТРЕС

Як стрессогенних чинників можуть виступати фахові шкідливості, особливо високий темп роботи, чи її монотонність, завищені вимоги до людини, неможливість відновитися, відпочити до продовження своєї роботи (практикується в пожежних), і навіть такі чинники, як незадоволеність своєю низькооплачуваною роботою, займаній посадою, і навіть невідповідність індивідуальних особливостей чоловіки й тією професійної діяльності. До подій, що викликають переживання стресу, слід також віднести вихід на пенсію, чи зміну її профілю, великі зміни у графіці роботи, зрослу відповідальність чи його зниження, відсутність роботи більше місяці, проблеми із колегами чи начальством.

Інтенсивна робота який завжди прямим шляхом веде до стресу, та був і до інфаркту. Не кількості праці, а її якості річ, точніше, у вашій ставлення до нього.

Помічено, що чимало видатні трудівники майже у всіх галузях діяльності прожили довге життя. Робота виснажує людину тільки гнітючі невдачами, а успішна діяльність, навіть найбільш напружена, не призводить до разрушающему дистрессу, навпаки, навіть у зрілому віці вона бадьорить, створює враження молодості і сили. Вольтер, святкуючи 80-річчя, сказав: «Нині в мене собі ні хвилинки. Вже за місяць в мене багато. Що старшим стає людина, тим більше їй потрібно трудитися. І це добре, бо краще померти, ніж постаречому тьопати у житті. Працювати - означає жити». Робота - надійний противагу будь-який біді.

Не слід вважати, що стрес несе собою лише погане, бо його біологічною функцією є захист та адаптація організму. Тобто стрес може мати й позитивні наслідки.



10. Особливості емоційного реагування

Емоційне реагування характеризують забарвленість (позитивні або негативні переживання), вплив на поведінку та діяльність (стимулювальний, гальмівний), інтенсивність (глибина переживань, величина фізіологічних зрушень), тривалість (короткочасні, тривалі), предметність (усвідомленість, зв'язок із конкретним об'єктом).

Емоційне реагування - емоційні переживання, що супроводжують життєдіяльність людини.

За характером емоційного забарвлення виокремлюють позитивне і негативнее емоційне реагування. Позитивне емоційне реагування переживається як блаженство - насолода, раювання, розкіш, або екстаз (грец. exstasis - зміщення, несамовитість) - стан, що відчувають люди, які перебувають на вершині щастя, а також члени деяких релігійних сект, шамани.

Негативне емоційне реагування переживається як незадоволення, неспокій, страх людини, спричинений певною подією, ситуацією, що може доводити її до заціпеніння.