Психологічні особливості молодого подружжя

Можна зауважити, що на перших етапах становлення молодої сім'ї з'являються різного роду сімейні проблеми, які є досить поширеними у вирі буденного життя. І це як правило свідчить про значну напруженість та конфліктонебезпечність сімейних стосунків.

РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА КОНСУЛЬТУВАННЯ МОЛОДОЇ СІМ'Ї

2.1 Загальне поняття сімейного консультування

Сімейне консультування як вид психологічної допомоги сім'ї розвивається паралельно із сімейною психотерапією і має деякі відмітні ознаки. Перш за все, психологічне консультування орієнтоване на людей, що не мають клінічних порушень, але зазнають труднощі в повсякденному житті. Психологічне консультування можна визначити наступним чином. Психологічне консультування - це професійне відношення кваліфікованого консультанта до клієнта, яке зазвичай представляється як «особистість - особистість». Мета консультування - допомогти клієнтам зрозуміти, що відбувається в їхньому життєвому просторі й осмислено досягти поставленої мети на основі усвідомленого вибору при вирішенні проблем емоційного і міжособистісного характеру. У ситуації сімейного консультування основний акцент робиться на аналізі системи взаємодії в родині, порушеннях рольового функціонування, способи вирішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів [28, с. 202].

Кваліфікована допомога сім'ї в дозволі її проблем спирається на систему теоретичних поглядів консультанта, яка, в свою чергу, визначає вибір методів і технологій.

З точки зору американських теоретиків і практиків консультування Д. Коттлера і Р. Брауна, робота з сім'єю, на відміну від індивідуального консультування, має ряд особливостей:

- Сімейні консультанти бачать коріння проблем не всередині самої особистості, а в більш широкому контексті взаємодії людей.

- Від фахівців у цій галузі потрібно більше активності, директивності та ступеня контролю, ніж при індивідуальному консультуванні.

- Лише в дуже рідких випадках сімейний консультант може дозволити собі розкіш використання тільки одного теоретичного підходу. Він повинен бути гнучким і прагматичним.

- Центром уваги консультанта повинні, бути організаційні структури і природний процес розвитку, що є частиною сімейної системи. Це передбачає уважне ставлення до сімейних правил, норм і об'єднанню усередині сім'ї.

- Переважно використання циркулярної, а не лінійної моделі причинно-наслідкових зв'язків. Це означає, що при визначенні причин події чи поведінки важливо розглядати більш широку картину і з'ясовувати, як взаємопов'язана поведінка різних людей.

- Використовуються моделі розвитку, які описують життєвий цикл сім'ї, включаючи природні та передбачувані зміни, кризи і конфлікти.

- Необхідно визнавати, що, залежно від культури, існують різні варіанти структури сім'ї. Може статися так, що клієнт, якого ми бачимо перед собою, є членом нетрадиційної структури: змішаній сім'ї з прийомними дітьми, неповної сім'ї або членом співжиття гетеросексуальної або гомосексуальної пари.

Завдання, форми та методи роботи з сім'єю розрізняються залежно від того, в якій сфері сімейних відносин та на якому етапі життєвого циклу розвитку сім'ї здійснюється консультування - у сфері консультування з питань укладення шлюбу; подружніх відносин; дитячо - батьківських відносин [18, с. 14].

Основні завдання сімейного консультування:

- Психологічне консультування з питань шлюбу, включаючи вибір шлюбного партнера та укладання шлюбу;

- Консультування подружніх відносин (діагностика, корекція, профілактика);

- Психологічна допомога сім'ї при розлученнях;

- Консультування, діагностика, профілактика та корекція дитячо - батьківських відносин;

- Психологічна допомога з питань усиновлення і виховання прийомних дітей;

- Психологічний супровід вагітності та пологів;

- Психологічний супровід становлення батьківства;

- Психологічне консультування з питань подружньої зради;

- Психологічне консультування у випадках насильства в сім'ї [17, с.114].

2.2 Специфіка психологічної допомоги молодим сім'ям

Просвітницька діяльність орієнтована на молоду людину (віком від 15 до 28 років), молоду сім'ю, групу осіб молодіжною віку, а також на працівників різного роду установ і служб, які працюють із молоддю.

Конкретними завданнями просвітницької роботи психолога є:

- пропаганда й рекламування діяльності соціально-психологічної служби, а також інших служб для молоді;

- поширення знань із питань психології особистості, самопізнання, саморозвитку, психофізіологічних проблем статі, міжособистісних стосунків, у тому числі шлюбно-сімейних;

- ознайомлення молоді з сучасними методами саморегуляції, само навчання та самовдосконалення, поліпшення міжособистісних стосунків, підвищення працездатності та розвитку професійно важливих якостей;

- підвищення професійної компетентності працівників установ і служб, які працюють із молоддю, через ознайомлення з основами вікової, педагогічної та соціальної психології, з особливостями роботи з особами, що визначаються девіантної поведінкою або повернулись з місць ув'язнення, молодими інвалідами та ін.;

- формування інтересу до психологічних знань, потреби й звички користуватися ними в інтересах особистого розвитку та професійної діяльності.

Одна із гострих проблем сімейного консультування - отримання повної, об'єктивної, достатньої інформації про ситуацію у сім'ї клієнта. Від цієї інформації залежить точність постановки діагнозу, вибір методів і напрямку корекційної роботи і ефективність допомоги. А.Н. Волкова, Т.М. Трапезнікова вважають, що збір інформації передбачає наявність у консультанта певної моделі сім'ї і шлюбу, можливих джерел їх дестабілізації. Однак теорія сім'ї і шлюбу є ще далекою до завершеності. Це породжує значні розходження у методах і характері інформації, яка збирається, її інтерпретації і використанні [26, с.14].

Психологічна діагностика - це наука і практика постановки психологічного діагнозу, тобто виявлення наявності і ступеня вираження у людини певних психологічних якостей [5, с. 177].

Психодіагностика у сімейному консультуванні існує у двох основних формах:

1. Психодіагностика, яка дозволяє здійснити аналіз взаємин у сім'ї і реалізовується за допомогою бесіди, питальників, проективних методів.

2. Психодіагностика, яка реалізовується під час корекційного впливу, тобто у процесі консультування, психотерапії, психокорекції. Реакція клієнта на психолога чи на інших клієнтів, поведінка в процесі психотерапії - все це стає важливим психодіагностичним матеріалом, на основі якого визначається тактика консультування [30, с. 102].

Аналіз літератури з даної проблематики дає підстави стверджувати, що різні теоретичні підходи до психотерапії та консультування сім'ї в основному однаково оцінюють крайні варіанти сімейних взаємин, але акцентують увагу на різних особливостях життєдіяльності сім'ї і помітно розходяться у розумінні завдань та способів психодіагностики сім'ї. Такий стан психодіагностики сім'ї не задовольняє практику консультування сім'ї, ускладнює об'єктивну оцінку його результативності, а також перешкоджає удосконаленню і розвитку теорії. Тому фахівці роблять спроби побудувати діагностичні схеми, які б поєднували методики діагностики, що спираються на принципи різних теоретичних підходів [27, с. 18].

Особливу увагу дослідники звертають на те, що психодіагностику у сімейному консультуванні здійснювати нелегко через низку причин. До них, насамперед, відносять наступні:

1. Відсутність єдиного підходу до діагностики сімейних стосунків. Кожна теоретична модель консультування пропонує своє розуміння діагностики і власні техніки діагностування.

2. Досвід психолога і клієнтів, їх цінності, розуміння смислу сімейного життя великою мірою визначають оцінку сімейних взаємин. Професійний психолог повинен усвідомлювати ці обставини і критично розглядати свої висновки.

3. Діагностиці сімейних взаємин заважають різні пояснення їх динаміки партнерами.

На думку вчених, супротив сім'ї дійсному пізнанню взаємин у ній може бути обумовлений також змінами психологічного клімату сім'ї: у кожній сім'ї можливі періоди більшої емоційної близькості і деякого віддалення, які змінюють один одного. У психологічну консультацію конфліктні сім'ї найчастіше звертаються у період умовної стабільності. Внаслідок цього, точно діагностувати емоційний фон сімейних взаємин, зазвичай, вдається після тривалого спостереження. Згадані обставини дозволяють стверджувати, що діагностика сімейних взаємин продовжується стільки, скільки триває консультування сім'ї [28, с. 37].

Сутність психологічного консультування конфліктних родин полягає у виробленні рекомендацій зі зміни негативних психологічних факторів, що утрудняють життя родини, особливо при переході родини з однієї стадії розвитку в іншу.

Основні задачі психологічного консультування:

- індивідуальні і групові консультації особистостей, що звернулися до фахівця з метою рішення складних проблем, набуття психологічних знань вирішення конфліктів;

- виявлення конфліктних родин і проведення з ними консультацій;

- надання допомоги подружжю у виявленні їхніх помилок і виборі правильної поведінки у важких ситуаціях сімейного життя;

- навчання методам саморегуляції психічного стану.

Сімейне консультування розглядається як одна з форм подружньої терапії, оскільки мова йде про більш прості, поверхневі і короткочасні психотерапевтичні впливи, в основному в конфліктних і кризових ситуаціях. Консультації дозволяють знайти вихід з конкретних конфліктних ситуацій. [15, с. 6]

Етапи психологічного консультування:

- Визначення необхідності консультування і прогноз ефекту впливу на родину -- це початкова діагностична стадія корекції подружніх відносин. Діагностична стадія може включати структурний, описовий, динамічний, генетичний і прогностичний рівні. Для діагностики подружнього конфлікту рекомендується використовувати методику аналізу конфліктної ситуації -- МАКС . Вона являє собою вільний опис конфлікту у виді відповідей на питання, що об'єднані в одинадцять рефлексивних планів. Важливо представити внутрішню картину конфліктної події хоча б одного з його учасників. Ефективне використання методики можливо після встановлення психотерапевтичного контакту.

- Другим етапом консультування конфліктних родин є відновлення подружніх відносин. Успішність переходу до нього залежить від зниження психічної напруженості клієнта. Іноді в подружньому конфлікті сформовані відносини сприймаються як неминучі, через що з'являються почуття занепокоєння, безвихідності, жалості до себе. Важливо прагнути змінити песимістичне відношення подружжя до ситуації.

Психологічне консультування сполучене з визначеними труднощами:

1. Проблема часу. Психолог повинний за короткий термін визначити причини, мотиви, умови конфлікту, показати подружжю можливості відновлення їхніх відносин;

2. Різний ступінь конфліктності сімейного життя подружжя. Значна частина сімей які звертаються за психологічною допомогою -- це молоді люди які недавно одружилися. Для них корекція психологічної несумісності ефективна. Однак нерідко психолог має справу з родинами, що неминуче еволюціонують до розводу. Ефективність їхнього психологічного консультування незначна.

Ще одна група -- люди із суперечливою системою мотивів, що як перешкоджають, так і сприяють збереженню подружніх відносин. Перша група мотивів обумовлює збереження конфліктів, аж до готовності йти на розлучення, у той час як мотиви, що сприяють збереженню родини, удосконалюють психологічну корекцію подружніх відносин.

3. Підвищена агресивність стосовно подружжя і консультанта. Особливість конфліктних родин, що знаходяться на стадії розлучення, -- спрощене мотивування такого рішення. Це ускладнення повної діагностики подружніх відносин. Важливо зацікавити подружжя у більш глибокому розкритті їх сімейних і особистих, проблем, а також трансформувати ситуацію, де психолог проводить експертизу взаємин подружжя у ситуацію, коли самі вони за допомогою психолога переосмислять мотиви конфлікту.[15,с. 7]

4. Наявність неусвідомлюваних компонентів конфліктної поведінки подружжя значно ускладнює положення консультації і роботу психолога-консультанта .

При нормалізації подружніх відносин під час консультування важливо:

- не допустити нового загострення конфлікту в присутності психолога (обвинувачень, образ, брутальності);

- не стати на сторону одного з подружжя, тому що нерідкі спроби включити консультанта в якості «союзника» у конфлікті;

- с самого початку прагнути до розширення розуміння подружжям конфліктної ситуації, оцінки її з позиції опонента;

- терпляче відноситися до повільної, але позитивної еволюції, відновленню подружніх відносин;

- шанобливо відноситися до норм і цінностей, що приймаються чи відстоюються подружжям;

- не прагнути давати поради, а допомагати знайти правильне рішення самим;

- дотримувати делікатність і анонімності, особливо в тих питаннях, що стосуються інтимних стосунків подружжя.

Психологу-консультанту не завжди вдається нормалізувати стосунки подружжя, що звернулися по допомогу. Р. Мей підкреслює необхідність психологу-консультанту розвивати в собі те, що А. Адлер назвав мужністю недосконалості, тобто уміння мужньо приймати невдачу.[15, с. 8]

Крім загальних рекомендацій, психологи пропонують правила «техніки сімейної безпеки», щоб захистити сімейний шлюб від руйнівної дії сварок. Боротьба із синдромом сімейної сварки вимагає рішучого подолання деяких глибоко вкорінених звичок і переконань. Наші близькі не можуть бути точно такими, якими ми б хотіли їх бачити. Ми не маємо права навіть очікувати цього від них, а не те що вимагати. Пам'ятайте: людина важливіша за предмети - жодна річ не варта великого скандалу.

Що робити, коли все ж таки сім'ї погрожує чергова сварка?

1. Коли хтось намагається втягнути вас у сварку, розпочинайте свої репліки з «ти», а не з «я». (Ти, звісно, образився, що я не випрала тобі сорочку ... » , а не «Я зовсім не зобов'язана це робити!».

Якщо ви зрозуміли, що шанси на перемогу в суперечці незначні, вийдіть з кімнати; дозвольте собі й іншим «дозріти» на самоті. Іноді саме це може погасити сварку в самому зародку.

Відкладіть «дискусію», поки не заспокоїтесь. Якщо є претензії до когось із членів сім'ї, поговоріть з ним, коли охолонете. Не створюйте ситуацію, яка змусить його захищатись від несподіваної різкої атаки з вашого боку.

Якщо партнер спеціально «зачіпає», не дайте йому спровокувати себе. Коли в суботу після обіду чоловік лягає на диван з газетою і заявляє, що йому розхотілось йти на цей фільм, скажіть спокійно: «А я все-таки хочу обов'язково його подивитись». І йдіть самі. Декілька таких випадків - і чоловік змінить свою поведінку.

Намагайтеся зупинити спалах гніву - порахуйте до 60, перш ніж почнете говорити.

Практично всі сварки в сім'ї відбуваються через те, що ми забуваємо про необхідність розуміти й любити людей такими, якими вони є. Відмовтесь від очікувань, що кохана людина стане точно такою, якою ви хотіли б її бачити, - цього вимагає кохання.[17, с. 84]

Безконфліктною сім' я стає за таких умов:

1. Коли конфлікт набув латентного характеру через взаємну байдужість: кожен живе власним життям, власними інтересами. Формально сім'я зберігається, люди живуть разом, але фактично окремо. Зовнішні конфлікти ніби відсутні, оскільки загалом конфлікт набув хронічного прихованого характеру.

2. Коли сім'я щасливо проіснувала так довго, що подружжя без слів розуміє одне одного.

Там, де подружжя прагне до вдосконалення стосунків, конфлікти неминучі. Розв'язання конфлікту сприяє розвитку сім'ї, новому рівню спілкування, стиранню відмінностей [6, с. 22].

2.3 Нові технології навчання і консультування сім'ї

Перинатальна психологія - новий науковий напрям на перетині соціальної психології, екології, психотерапії, сім'їведення і педагогіки, актуальне при розробці нових підходів в освіті та освіті дорослих в період створення і розвитку сім'ї. У перинатальній психології досліджуються глибинні психологічні зв'язки в сімейній системі, пропонуються практичні методики діагностики молодої сім'ї і молодих батьків, методики роботи з проблемними темами періоду створення сімейних відносин: нестійкість взаємин, непоінформованість про особливості періоду виношування і народження дитини; невміння регулювати динамічні емоційні переживання (особливо в ситуації сімейного конфлікту), тривоги і страхи з приводу батьківських функцій та ін. Консультування молодої сім'ї - особливий вид роботи професійного консультанта або психотерапевта, який вимагає спеціальної підготовки за програмами перинатальної психології.

Сучасна сім'я і її проблеми виступають об'єктом дослідження низки наук - екології, психології, медицини, педагогіки, соціології, демографії, економіки. Фахівці вивчають динаміку емоційних стосунків у шлюбі, причини самотності в сім'ї та її розпаду, особливості періоду виношування і народження дитини та особливості сімейного виховання [38].

Важливо відзначити, що період побудови сім'ї та її розвитку для кожної людини пов'язаний з періодом дорослості, самостійності і вимагає певних знань і умінь, не менш важливих і великих, ніж професійні. Якщо в 18-19 століттях сімейні знання передавалися з покоління в покоління у великих багатодітних сім'ях, то в другій половині 19 століття почалася тенденція до руйнування традицій великих патріархальних сімей, демократизації суспільства і розшарування сімейних систем. Т.ч. перервалися і нівелювалися традиції сімейного навчання, передачі корінних сімейних знань майбутньому поколінню. Тільки в кланових сім'ях збереглися до цих пір ці традиції.

Добробут сім'ї базується і на культурі взаємин членів сім'ї. Благо не завжди вимірюється матеріальним еквівалентом, а пов'язане з переживанням щастя, радості, умиротворення, задоволення - такі почуття насамперед можливі тільки в сімейних родинних зв'язках.

У наш час, на жаль, включеність в сім'ю і сімейне життя перестали бути необхідними, узаконеними, популярними. Особистість отримала відносну незалежність від сім'ї, змінився характер сприйняття сімейних відносин. Найбільш значущими стали не родинні, об'єктивно задані відносини, а подружні, засновані на вільному виборі, саме вони є центральними в родині.

У перинатальнії психології і психотерапії досліджуються глибинні психологічні зв'язки в сімейній системі в період очікування і народження дитини і причини, що впливають на якість психічного здоров'я дитини і успішність розродження матері. Пропонуються практичні методики діагностики молодої сім'ї і молодих батьків і методики роботи з проблемними темами цього періоду: нестійкість взаємин, непоінформованість про особливості періоду вагітності та пологів, невміння регулювати динамічні емоційні переживання в період вагітності і пологів (особливо в ситуації сімейного конфлікту), тривоги і страхи з приводу родових страждань та ін. Ці важливі та складні питання, які повинні вирішувати молоді батьки просувають їх до дорослого світогляду, поведінки, відповідальної життєвої позиції. У нормі допомагають вирішувати всі ці питання старші батьки. Але в наш час відносини "батьків і дітей" найчастіше конфліктні і не припускають співпраці, тому дорослі люди, вступили на шлях батьківства повинні десь отримувати необхідні знання та вміння. Консультування молодої сім'ї, яка чекає на дитину - особливий вид роботи професійного консультанта або психотерапевта, який вимагає спеціальної підготовки за програмами сім'єведення [20, с. 52].

Молода сім'я, яка очікує дитину, звичайно прибігає до консультацій лікарів акушерів-гінекологів, акушерок. І дійсно особливо хвилюючою темою для молодих батьків є тема здоров'я матері і дитини, успішних пологів. Однак, на жаль, не надається увага психологічної готовності до пологів і батьківської грамотності, яка так само як і грамотність взагалі є запорукою життєвого успіху родини.

Сучасна культура при всіх її досягненнях, руйнівно вплинула на інститут сім'ї та руйнує сімейні цінності і сімейні традиції і зараз. Сімейність і батьківство - не модні теми в середовищі молоді в репродуктивному віці, набагато популярніше - свобода, розваги, безвідповідальність. Все це призводить до серйозних проблем для молоді, яка наважилася на сімейне життя і чекає на дитину. Роз'єднаність в сімейних відносинах, відсутність підтримки між поколіннями породжують безпорадність і безвихідь у молодого подружжя в період утворення своєї родини, хоча на перших порах їм здається, що на гребені закоханості вони зможуть подолати всі сімейні тяготи і турботи. Але життя і особливо вагітність актуалізує нові, невідомі теми і без підтримки батьків молодій парі часто не впоратися.

Перинатальна психологія та психотерапія займається дослідженням розвитку сімейної системи насамперед в ім'я забезпечення бази для формування основи психічного здоров'я дитини, починаючи з внутрішньоутробного періоду життя [21, c.14].

Перинатальна психологія розвивається і як теоретична і практична наука. Досліджено закономірності впливу емоційного життя матері і батька на психічний потенціал дитини, особливості психоемоційного життя жінки в період вагітності і пологів, умови і методи, що дозволяють сприятливо виносити і народити дитину. Причому, всі практичні моделі не мають відношення до медикаментозним методам супроводу вагітності і пологів, а складаються з психологічних, педагогічних та культурологічних елементів.

Перинатальна психотерапія розвивається, перш за все, у формі сімейного та індивідуального консультування. Мета сімейного консультування у зв'язку з цим може бути наступною - підготувати молоду сім'ю до народження дитини. При цьому психологічні проблеми в цей період зазвичай бувають найпоширенішими:

- проблеми відносин з батьками,

- страх за життя дитини,

- невпевненість у своїх можливостях і силах,

- проблеми взаємин у молодій сім'ї,

- неготовність до пологів і годівлі дитини,

- втрата чоловіка під час вагітності,

- зрада чоловіка,

- некеровані спонтанні емоції під час вагітності,

- психосоматичні розлади здоров'я,

- страх медичних установ,

- страх болю та ін

З цього переліку видно, що проблеми, з якими найчастіше звертаються дорослі люди до сімейного консультанта, мають відношення до психологічного життя молодого подружжя - майбутніх батьків і пов'язані з конкретними навичками адаптації та саморегуляції, з комунікативною культурою, які купуються насамперед у сім'ї [20, c.17].

Якщо ж сім'я не є джерелом сприятливих життєвих навичок і в навчальних закладах ці знання не отримані, то в період очікування першої дитини можуть виникнути багато питань.

Партнерство та співпраця в новій сім'ї вимагає від молодих, але дорослих людей зусиль, мобілізації своїх ресурсів, розвитку і ще раз розвитку. Якщо ж у цей період розраховувати на «авось», то можна отримає такі непередбачені обставини, з якими буде важко впоратися.

У перинатальної психології пропонується комплексна програма «Глорія» (Коваленко Н.П.) з підготовки сімейної пари до пологів. Хоча акцент ставиться на вагітній жінці, але підкреслюється роль батька і в період виношування, і в період народження дитини [14, с. 47].

Сім'я тут розглядається як єдиний організм-система - «мати-батько-дитя», в якій всі частини одночасно незалежні і взаємозалежні. Вивчення сім'ї як єдиної системи, що має загальні закони і закономірності, давно ведеться фахівцями в області сімейної психотерапії.

Так, автор теорії сімейних систем М. Боуен стверджує, що члени сім'ї не можуть діяти незалежно один від одного, так як така поведінка призводить до внутріродинною дисфункціональності. Це твердження зближує його з системними терапевтами. Але є і відмінності: Боуен розглядає всі людські емоції і поведінку як продукт еволюції. Причому не індивідуальної, унікальної, і пов'язаної з усіма формами життя. Він розробили вісім тісно пов'язаних між собою концепцій, серед яких концепції диференціювання власного Я, емоційних трикутників, сімейних проекцій та ін На його думку, механізм внутрішньосімейних відносин аналогічний механізму функціонування всіх інших живих систем.

Боуен широко використовує у своїй теорії та практиці сімейної терапії уявлення про життєвий цикл сім'ї, а також вважає за необхідне враховувати національні особливості клієнтів [33, с.18].

Інший варіант роботи з сім'єю, що завоював широку популярність у світі, - структурна сімейна терапія С. Мінухіна.

В основі цього підходу лежать три аксіоми.

- Здійснюючи психологічну допомогу, необхідно приймати в розрахунок всю сім'ю. Кожен із членів сім'ї має розглядатися як її підсистема.

- Терапія сім'ї змінює її структуру і призводить до зміни поведінки кожного з членів сімейної системи.

- Працюючи з сім'єю, психолог приєднується до неї, в результаті виникає терапевтична система, яка робить можливими сімейні зміни [38].

Сім'я постає у С.Мінухіна як диференційоване ціле, підсистеми якого окремі члени сім'ї або декілька її членів. Кожна підсистема (батьківська, подружня, дитяча) має специфічні функції і пред'являє до своїх членів певні вимоги. При цьому для кожної підсистеми необхідна певна ступінь свободи і автономії. Наприклад, для адаптації подружжя один до одного потрібна певна свобода від впливу дітей і внесемейного оточення. Тому велике значення набуває проблема кордонів між сімейними підсистемами.

Роль психолога в системі С. Мінухіна розуміється так: йому наказується приєднатися до сім'ї, на час як би стати одним з її членів. «Терапевтичний вплив на сім'ю, - пише він, - є необхідною частиною сімейної діагностики. Терапевт не може спостерігати сім'ю і ставити діагноз з боку ». «Входження» психолога у сімейну систему викликає «мінікрізіс», що має велике значення: жорсткі ригідні зв'язки і відносини послаблюються, і це дає родині шанс змінити стан своїх «кордонів», розширити їх, а значить, і змінити свою структуру [38].

С.Мінухін виділяє сім категорій дій психолога по переструктуванням сім'ї: це Актуалізація сімейних моделей взаємодії; встановлення або розмітка кордонів; ескалації стресу; доручення завдань; використання симптомів; стимуляція певного настрою; підтримка, навчання або керівництво.

Не менш поширений ще один з варіантів системного підходу - стратегічна сімейна терапія (Дж.Хейли, К.Маданес, П. Вацлавік, Л.Хоффман та ін), де основна робота терапевта спрямована на формування в членів сім'ї відповідальності один за одного .

Іноді в рамки стратегічного напрямку включають і варіант системної сімейної терапії, Розроблений в міланській науковій школі. Однак тут у центрі роботи - виявлення і перетворення тих несвідомих «правил гри», Які підтримують сімейне неблагополуччя. «Сімейні ігри» (вперше вони описані в трансактного аналізі Еріка Берна) засновані на неправильного поданні членів сім'ї про те, що, можливо, здійснювати односторонній контроль над міжособистісним стосунками в сім'ї, маніпулюючи інших членів сім'ї. Робота психолога (терапевта) спочатку спрямована на виявлення тих реакцій членів сім'ї, Які приводять до «зачепленні», що робить сім'ю нездорової (діагностика), потім - на допомогу в осмисленні ЦИХ зачеплень і вироблення продуктивних способів взаємодії.

Ще один конструкт, використовуваний для аналізу подружніх взаємодій - це уявлення про те, що в основі сімейних конфліктів лежить несвідома боротьба подружжя за владу і вплив, конкуренція і суперництво один з одним (у російському варіанті це можна виразити прислів'ями-питанням: «Хто в домі господар? "). Робота консультанта в Цій моделі психотерапії сфокусована на встановлення балансу між подружжям, коли виграш або програш одного будуть компенсуватися виграш чи програш другого [2, с.18].

З точки зору перинатальної психології сімейна система - живий організм, який має генетичну основу. Образне порівняння сімейної системи з деревом (Коваленко Н.П.) - поширений прийом у перинатальної психології, тому добре ілюструє доцільність і взаємопов'язаність усіх частин системи: предки, прабатьки-коріння, реальні батьки - стовбур, діти-гілки і плоди. Цей образ (дерево) часто використовується в перинатальної психології для опису сімейної системи та дає образне уявлення про глибинні зв'язки членів сім'ї на основі генетичного споріднення і залежно від глибинних психологічних і фізіологічних програм предків [20, с.104].

Для аналізу сімейної системи відтворюється «родове дерево», яке в якійсь мірі подібно «системі» у системному підході, але відрізняється образно-Наочним характером і підкреслює цілісність сім'ї як живого організму, в якому всі частини обумовлюють одна одну.

Причинні обумовлюють рівні взаємодії в сімейній системі:

- генетичний,

- історичний (подієвий),

- особистісний (індивідуальний),

- психологічний (емоційний).

При консультуванні молодої сім'ї образ "родового дерева" стає особливо важливим, оскільки допомагає молодим людям відчути й усвідомити зв'язку і спадкоємність поколінь, відповідальність за своїх дітей і важливість батьківських ролей. У зв'язку з цим модель вивчення сім'ї не як структури, системи, а як живого організму дає природне переживання сімейних відносин не як уз, зв'язків, що обмежують свободу і унікальність членів сім'ї, а як спосіб прояву життя, живить і обумовлює зв'язок поколінь.

Перинатальна психологія має цілий комплекс методик, спрямованих на використання творчого ресурсу молодих батьків, особливо жінок-матерів при формуванні батьківських ролей, усвідомленні емоційних проблем і складнощів у взаєминах у родині, особливо в період підготовки до пологів. Це спеціально розроблена модель Ресурсною арт-терапії, яка з успіхом застосовується в сімейному консультуванні, особливо в період виношування дитини [38]. подружній адаптація психологічний консультування

Сімейне консультування в перинатальної психології має профілактичний характер, однак при наявності у молодій сім'ї ускладнень психологічного характеру здійснюються й психотерапевтичні програми, націлені на корекцію патологізірующіх емоційних станів, вирішення конфліктів, терапію тривожних станів і больових синдромів. Для психотерапевтичної роботи використовуються «сімейні розстановки», які не вимагають участі всіх членів сім'ї в терапевтичному процесі та націлені на патогенні переживання конкретного члена сім'ї, який звернувся за допомогою і усвідомлює необхідність терапевтичної роботи. Розстановка проводиться виходячи з досвіду усвідомлення психосоматичного комплексу пацієнта, який сформувався в результаті патологізірующіх стосунків у сім'ї.

Велика частина методик в перинатальної психології спрямована на навчання молодої сім'ї родовим навичкам. Тут використовуються і моделі "сімейних розстановок", і арт-терапевтичні прийоми, що дозволяють створити сприятливий образ пологів, сформувати ефективні установки по відношенню до пологів і родовим переживань.

Консультування як інформування - відомий метод у психології і проводиться у формі лекцій, бесід, семінарів, дискусій, виставок психологічної літератури, переглядів та обговорень відеофільмів з точки зору психологічного аналізу поведінки дійових осіб [20,с.27].

Важливою частиною інформування молодих сімей є передача інформації, що стосується народження першої дитини, трансляція позитивних даних про народження дітей, яку часто вони не можуть отримати в колі сім'ї та друзів. Для цього можливі перегляди фільмів з успішним досвідом молодих пар, які народили чудових здорових дітей. Популяризація позитивного батьківського досвіду в даний час вельми своєчасна і злободенна, якщо врахувати, що ЗМІ заповнені інформацією протилежного змісту з акцентом на патологіях і стражданнях в пологах. Але ж народження дітей - це основа продовження людського роду і це прекрасно.

Вироблення нових принципів і нових норм взаємовідносин, які дозволяють знайти нові форми відносин і нову якість самого себе-дорослого, батька - це і є мета консультування.

Важливою частиною сімейного консультування в перинатальної психології є передшлюбне консультування та консультування молодої сім'ї, яка чекає на дитину і сім'ї, що має дитину. Переходячи в новий статус, готуючись стати батьками, молоде подружжя часто відчувають потребу в розширенні своїх знань і можливостей, щодо забезпечення сприятливого народження дитини, допомоги один одному в цей непростий для молодої пари період. Саме в цей період виникають психологічні проблеми, пов'язані з новими правами і обов'язками батьківських ролей, а також проблеми емоційних конфліктів, з якими молодим людям не завжди просто впоратися самостійно.

Однак у цьому підході все ж головною проблемою виділяється - психічне здоров'я дитини, починаючи з внутрішньоутробного періоду. Середа, забезпечує основу сприятливого психічного і психологічного розвитку дитини - це сім'я. Особливу роль при цьому має психологічний статус майбутньої матері (психологічне здоров'я, мотивація до материнства, самооцінка, здатність до саморозвитку та ін). Однак, доведено що і батько при виношуванні і народженні дитини робить активний вплив на психоемоційну складову системи мати-дитя, тобто вагітної дружини і внутрішньоутробного дитини. У контексті перинатальної психології психічне життя внутрішньоутробної дитини цілком активне і дозволяє відображати яскраві емоційні сплески батьків, що фіксується підсвідомістю дитини і в подальшому може проявитися як схильність до тих чи інших емоційних реакцій, форм поведінки, життєвим стратегіям. Сімейне консультування в перинатальної психології включає наступні складові:

- психопрофілактика емоційних криз в молодій сім'ї,

- психокорекція внутрішньосімейних відносин і балансування сімейних зв'язків,

- підготовка до батьківства та пологах дитини,

- психокорекція патологізірующіх емоцій у вагітної (тривога, страх, образа),

- допомога в освоєнні ролей матері та батька, научіння батьківським функціям,

- ресурсна терапія членів сім'ї не справляються з психо-емоційним напруженням в період очікування і народження дитини [20, с. 14].

Особливою зоною в сімейному консультуванні є емоційні травми, отримані в родині. Саме близькі, рідні люди можуть нанести удар такої сили, після якого на все життя залишається незагойна рана - образа, страх, розчарування і ін Саме ці травми можуть спотворити адекватне сприйняття світу, людей, вплинути на життєву стратегію, вибір власне партнера, дружина. Можливості ресурсної психології та консультування в цій моделі так само вельми ефективні для вирішення таких проблем.

Таким чином, визначимо мету консультування - допомогти клієнтам зрозуміти, що відбувається в їхньому життєвому просторі й осмислено досягти поставленої мети на основі усвідомленого вибору при вирішенні проблем емоційного і міжособистісного характеру. У ситуації сімейного консультування основний акцент робиться на аналізі системи взаємодії в родині, порушеннях рольового функціонування, способи вирішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів.

Кваліфікована допомога сім'ї в дозволі її проблем спирається на систему теоретичних поглядів консультанта, яка, в свою чергу, визначає вибір методів і технологій. Як було зазначено вище, особливого підходу потребує молоде подружжя.

Сімейне консультування розглядається як одна з форм подружньої терапії, оскільки мова йде про більш прості, поверхневі і короткочасні психотерапевтичні впливи, в основному в конфліктних і кризових ситуаціях. Консультації дозволяють знайти вихід з конкретних конфліктних ситуацій.

У такій новій технології в консультуванні перинатальній психології досліджуються глибинні психологічні зв'язки в сімейній системі, пропонуються практичні методики діагностики молодої сім'ї і молодих батьків, методики роботи з проблемними темами періоду створення сімейних відносин: нестійкість взаємин, непоінформованість про особливості періоду виношування і народження дитини; невміння регулювати динамічні емоційні переживання (особливо в ситуації сімейного конфлікту), тривоги і страхи з приводу батьківських функцій та ін.



РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ, МЕТОДИКА ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЗАЄМИН МОЛОДОГО ПОДРУЖЖЯ

3.1 Методика та організація дослідження

У дослідженні взяли участь 20 респондентів (10 пар). Для проведення емпіричного дослідження було підібрано методики дослідження: опитувальник "Рольові очікування й домагання у шлюбі" (Додаток А), тест «Чи підходите Ви один одному» ( Додаток Б )

Відповідно до методики діагностування сімей за методикою "Рольові очікування і домагання у шлюбі (РОД)" О. Волкової, Г. Трапезникової визначають інтерпретацію шкали сімейних цінностей. Інтерпретація шкали сімейних цінностей.

Значущість сексуальних стосунків у шлюбі. Високі оцінки (7-9 балів) означають, що чоловік (дружина) вважає сексуальну гармонію важливою умовою подружнього щастя; ставлення до дружини (чоловіка) істотно залежить від оцінки її (його) як сексуального партнера. Низькі оцінки (менш як 3 бали) інтерпретуються як недооцінка сексуальних стосунків у шлюбі.

Установка чоловіка (дружини) на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером: очікування спільності інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, способів проведення дозвілля. Низькі оцінки (менш як 3 бали) припускають установку на особисту автономію.

Установка чоловіка (дружини) на реалізацію господарсько-побутових функцій сім'ї. Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь очікування від партнера активного вирішення побутових питань. Чим вищі оцінки за цією підшкалою, тим більше вимог висуває чоловік (дружина) до участі іншого в організації побуту і більше значення мають господарсько-побутові вміння і навички партнера. Підшкала "Рольові домагання" відбиває установки на власну активну участь у веденні домашнього господарства. Загальна оцінка цієї шкали є оцінкою чоловіком (дружиною) значущості побутової організації сім'ї. Ставлення чоловіка (дружини) до батьківських обов'язків. Підшкала "Рольові очікування" відбиває окресленість установок дружини (чоловіка) на активну батьківську позицію шлюбного партнера. Підшкала "Рольові домагання" відбиває орієнтацію чоловіка (дружини) на власні обов'язки щодо виховання дітей. Загальна оцінка цієї шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) батьківських функцій. Чим вища оцінка шкали, тим істотніше значення має для чоловіка (дружини) роль батька (матері) і більшою мірою він (вона) вважає батьківство основною цінністю, що концентрує навколо себе життя сім'ї.

Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішньої соціальної активності (професійної, суспільний) для стабільності шлюбно-сімейних стосунків. Підпікала "Рольові очікування" відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що у шлюбного партнера мають бути великі професійні інтереси, він має відігравати активну суспільну роль. Підшкала"Рольові домагання" ілюструє вираженість власних професійних потреб дружини (чоловіка). Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) позасімейних інтересів, що становлять основні цінності у процесі міжособистісної взаємодії подружжя. Установка чоловіка (дружини) на значущість емоційно-психотерапевтичної функції шлюбу. Підпікала "Рольові очікування" відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що шлюбний партнер візьме на себе роль емоційного лідера сім'ї в питаннях корекції психологічного клімату, надання моральної й емоційної підтримки, створення "психотерапевтичної атмосфери". Підпікала "Рольові домагання" ілюструє прагнення чоловіка (дружини) бути сімейним "психотерапевтом". Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) взаємної моральної та емоційної підтримки членів сім'ї, орієнтації на шлюб як середовище, що сприяє психологічному розрядженню і стабілізації.

Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішнього вигляду, його відповідність стандартам, моді. Підпікала "Рольові очікування" відбиває бажання чоловіка (дружини) мати зовні привабливого партнера. Підпікала "Рольові домагання" ілюструє установку на власну привабливість, прагнення модно і красиво вдягатися. Загальна оцінка шкали є показником орієнтації дружини (чоловіка) на сучасні зразки зовнішнього вигляду. [7; с. 78-79]

Приладдя. Два набори по 36 карток з цупкого паперу (картону). На кожну картку наносять номер і текст тверджень набору. 4 картки-класифікатори з таким написом на кожній: "Цілком згодний", "Загалом це правильно", "Це не зовсім так", "Це неправильно".

Порядок роботи. Подружжю пропонується самостійно ознайомитися з набором тверджень, що відповідають їхній статі, з такою письмовою інструкцією:

"Шановний(а) пане (пані)! На запропонованих Вам картках наведені різні твердження про шлюб, сім'ю, стосунки чоловіка і дружини. Вам надано чотири картки з варіантами відповідей: "Цілком згодний", "Загалом це правильно", "Це не зовсім так", "Це неправильно". Уважно читаючи кожне твердження, розподіліть усі картки відповідно до цих чотирьох варіантів відповідей. Якщо Ви цілком поділяєте твердження, покладіть картку з цим твердженням під картку "Цілком згодний"; якщо вважаєте, що твердження правильне, але з невеликими застереженнями і доповненнями -- під картку "Загалом це правильно"; якщо твердження здається Вам загалом неприйнятним, але з чимось Ви згодні -- під картку "Це не зовсім так"; якщо категорично не згодні з твердженням -- під картку "Це неправильно".

Розподіляючи картки з твердженнями на чотири групи, намагайтеся висловлювати особисту думку, а не ту, яка побутує серед близьких і друзів. Дякуємо за участь у психологічному обстеженні". Після виконання подружжям завдання консультант реєструє відповіді чоловіка і дружини у протоколі консультаційного дослідження.

Тест «Чи підходите Ви один одному»

В контексті нашого дослідження проходити тест мають обидва члени досліджуваного. Результати тесту допоможуть зрозуміти, чи підходять партнери один одному, оцінити їхню психологічну й сексуальну сумісність. Тест має на меті визначити готовність членів подружжя до прийняття на себе різного виду зобов'язань.

«Якщо Ви чекаєте успішних відносин, Вам необхідні зобов'язання один перед іншим. Без зобов'язань немає стимулу до виживання. Зобов'язання - це коли Ви говорите один одному: «Ти та людина, яку я вибираю. І з якими би труднощами ми не зштовхнулися, удвох або окремо, я буду поруч, щоб допомогти тобі. Я вирішив(ла) бути з тобою все життя й поводитися буду відповідно».

Для побудови міцного союзу необхідні важливі умови:

- певна доля страсті й потягу

- певна доля фізичного притягання

- подібність цінностей

- здатність спонукати іншого проявити свої кращі риси

- щодня разом проведений час

- прийняття іншого таким яким він(вона) є

- любов один до одного

- задоволення від спілкування один з одним

- прагнення до спільного майбутнього

Якщо відповідно до результатів тесту «Чи підходите Ви один одному» ("Зобов'язання") виявиться, що ви по різному ставитеся до перерахованих вище умов, потрібно серйозно перевірити свої почуття. Адже може виявитися, що на ділі ви несете зобов'язання перед партнером, а він (вона) ні. Тоді у вас можуть виникнути проблеми. І Вам потрібно звернути увагу на це прямо зараз.»

3.2 Обробка результатів експериментального дослідження

Отримані результати 10 подружніх пар, після застосування опитувальника "Рольові очікування й домагання у шлюбі", можна розподілити наступним чином.

Таблиця 3.1

Сімейні цінності	Пара 1	Пара 2	Пара 3	Пара 4	Пара 5	Пара 6	Пара 7	Пара 8	Пара 9	Пара 10
Інтимно-сексуальна сфера	Ч	8	9	6	7	5	9	7	6	6	7
	Ж	4	3	6	6	7	7	5	6	7	6
Сфера особистісної ідентифікації	Ч	4	4	4	5	7	9	6	6	7	5
	Ж	2	3	5	6	8	8	7	7	5	6
Господарсько-побутова сфера	Ч	8	7	6	5	6	7	5	6	8	5
	Ж	4	3	3	4	4	7	6	6	5	5
Батьківсько-виховна сфера	Ч	4	8	6	7	7	7	6	8	8	7
	Ж	8	4	5	9	6	7	7	7	8	8
Сфера соціальної активності	Ч	3	7	8	6	5	4	6	8	7	7
	Ж	6	5	6	5	6	8	8	7	6	6
Емоційно-терапевтична	Ч	5	3	8	6	6	6	7	7	7	8
сфера	Ж	8	4	5	8	7	6	6	8	8	7
Сфера зовнішньої привабливості	Ч	7	7	6	8	4	3	5	5	7	5
	Ж	6	2	5	5	8	9	8	7	6	4

В подружній парі спостерігається взаємозв'язок ступеня значущості для шлюбних партнерів різних сфер сімейних цінностей і сімейно-рольової взаємодії. Виявлений взаємозв'язок засвідчує загальну тенденцію до узгодженості ціннісної сфери і, як наслідок, сфери сімейно-рольової взаємодії. Тенденція до ціннісної узгодженості спостерігається, насамперед, між інтимно-сексуальною, емоційно-терапевтичною, господарсько-побутовою сферами і сферою соціальної активності подружжя.

Виявлено взаємозв'язок між узгодженістю сімейних цінностей в інтимно-сексуальній сфері, сфері соціальної активності і показниками задоволеності шлюбом як чоловіка, так і дружини. Отримані результати засвідчують, що інтимно-сексуальна сфера є однією з провідних сфер гармонізації подружніх стосунків, і, водночас, найбільш конфліктогенною сферою. Вплив сфери соціальної активності на задоволеність шлюбом подружжя може пояснюватися активною соціальною (професійною) позицією сучасної людини.

Виявлено взаємозв'язок між показниками узгодженості сімейних цінностей і рольовою адекватністю подружжя в різних сферах сімейних цінностей (за шкалами методики "Рольові очікування та домагання у шлюбі"). Таким чином, узгодженість ціннісної сфери подружжя передбачає не тільки досягнення когнітивної згоди, але й узгодженість рольової поведінки шлюбних партнерів.

Результати аналізу виявили вплив узгодженості сімейних цінностей в інтимно-сексуальній сфері і сфері соціальної активності на задоволеність шлюбом обох шлюбних партнерів, а також вплив узгодженості сімейних цінностей в господарсько-побутовій сфері на задоволеність шлюбом чоловіка. Крім того, виявлено вплив значущості для дружини емоційно-терапевтичної сфери на задоволеність шлюбом подружжя, а також вплив значущості для чоловіка батьківсько-виховної сфери на задоволеність шлюбом дружини.

Опираючись на отримані дані можна констатувати, що пари під номером 1 і 2 не співпадають по багатьох пунктах сімейних цінностей. А саме: в інтимно-сексуальній сфері, в господарсько-побутовій сфері, в батьківсько-виховній сфері, в сфері соціальної активності. Стосовно установки чоловіка (дружини) на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером, то тут можна зазначити, що партнери з пар №1 і 2 більше націлені на установку щодо особистої автономії. Спостерігається невідповідність в установках чоловіка (дружини) на значущість емоційно-психотерапевтичної функції шлюбу -- тут вочевидь низькі показники значущості для чоловіка (дружини) взаємної моральної та емоційної підтримки членів сім'ї, орієнтації на шлюб як середовище, що не сприяє психологічному розрядженню і стабілізації.

Подружні пари під номерами 3-9 виявили стабільні результати, що відповідають сприятливому психологічному клімату у сім'ї, спостерігається відповідність, а в деяких випадках позитивна кореляція оцінок рольових очікувань і домагань у шлюбі, тобто, навіть, велика різниця у показниках чоловіка та дружини свідчить не про відмінності і негативні риси, а про взаємодоповнення їхніх очікувань та рольових функції у сім'ї.

Пара під номером 10 показала найвищий результат подружньої сумісності, відповідно до отриманих даних.

Таким чином, після проведеного психодіагностичного дослідження можна констатувати, що подружні взаємовідносини у молодій сім'ї визначаються взаємодоповнюючими поглядами партнерів на сімейні цінності, рольові очікування та домагання у шлюбі.

На підставі виявленого взаємозв'язку між показниками значущості сфер сімейних цінностей, узгодженості сімейних цінностей, рольової адекватності та показниками сімейного благополуччя подружжя можемо стверджувати, що узгодженість цих складових сімейно-рольової взаємодії є показником загальної узгодженості функціонально-рольової структури сім'ї.

Результати тестування «Чи підходите ви один одному»

Таблиця 3.2.

Готовність до сімейних зобов'язань

Пара 1

Пара 2

Пара 3

Пара 4

Пара 5

Пара 6

Пара 7

Пара 8

Пара 9

Пара 10

Готові до сімейних зобов'язань

Ч

+

+

+

+

+

+

+

Ж

+

+

+

+

+

+

+

Не готові до сімейних зобов'язань

Ч

+

+

+

Ж

+

+

+

Таким чином, можемо зробити висновок, що більшість з досліджуваних нами подружніх пар націлені на довгострокове співробітництво, готові до сімейних зобов'язань. Найвищі результати по сумісності, судячи з даних тестування виявили пари під номером 4, 6, 7, 8, 10 -- у них повне співпадання по показниками готовності до прийняття на себе сімейних зобов'язань.

Пари під номером 1, 3, 9 показали дещо слабкіші результати, тому що один з членів подружжя на даний час виявився не готовим до виконання сімейних та подружніх обов'язків.

Єдина пара під номером 2 виявила незадовільний ступінь сумісності щодо готовності до сімейних обов'язків.

Проаналізувавши обидва етапи психологічного дослідження, ми дійшли висновку, що результати першого та другого етапів дослідження корелюють один з одним, відповідно до чого ми зробили такі висновки:

Сприятливий психологічний клімат панує між членами подружжя молодих сімей під номером 4, 6, 7, 8, 10.

Пари (3, 5, 9) мають дещо нижчий показник психологічного комфорту у своїй сім'ї, у відносинах один з одним.

Несприятливим психологічним кліматом відрізняються пари під номерами 1, 2.

Таким чином, вважаємо за необхідне порекомендувати обов'язкове психологічне консультування у сімейного психолога подружнім парам номер 1, 2, (при бажанні зберегти сім'ю), та бажане консультування парам під номерами 3, 5, 9.

3.3 Аналіз отриманих результатів та їх інтерпретація

Проведення дослідження за розглянутими методиками передбачає проведення підрахунку та аналізу отриманих результатів.

На першому етапі дослідження ми продіагностували молоді шлюби і отримали результати представлені на діаграмі 1. Сімейні цінності розподілилися відповідно до визначених шкал у такій кількості: інтимно-сексуальна особистісна ідентифікація (16%), господарсько-побутові цінності (13 %), батьківсько-виховні цінності (24 %), соціальна активність (13%), емоційно-психопрофілактичні (17%), зовнішня привабливість (17%).

Отже, в процесі проведеного нами дослідження було проаналізовано психологічні особливості сімей за наступними показниками:

- інтимно-сексуальна сфера,

- особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером,

- господарсько-побутові цінності,

- батьківсько-виховна сфера,

- соціальна активність,

- емоційно-психопрофілактична сфера.

У молодих сім'ях не достатньо сформовані такі цінності як: соціальна активність та господарсько-побутові цінності. Цінним є те що більшість молодих сімей позитивно оцінюють батьківсько-виховну цінність.

Таким чином, аналізуючи результати дослідження молодим сім'ям потрібно набувати досвіду та навичок ефективної взаємодії між чоловіком та дружиною, між батьками та дітьми.



ВИСНОВКИ

Аналіз науково-методичної літератури щодо теми курсової роботи показав актуальність досліджуваної проблеми. Свої роботи дослідженню цієї проблеми присвятило багато вітчизняних та зарубіжних вчених.

Чому так важливо працювати з молодим подружжям?

Сім'я як найменший суспільний осередок відіграє велику роль у сучасному суспільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни. Сім'я як соціальна група розв'язує завдання, котрі стосуються осіб, які її складають, а також ті, що торкаються безпосередньо суспільства. Завдяки репродуктивній функції сім'я забезпечує відтворення суспільства. Крім того, шлюб є схваленою суспільством формою задоволення сексуальних потреб людей. Дорослі члени сім'ї, виконуючи в суспільстві професійні функції, своєю працею створюють економічні основи існування родини, забезпечують її матеріальні та культурні потреби. Сім'я виконує обслуговуючу й опікунську функції щодо своїх членів, забезпечуючи їм надання різноманітних послуг, а також піклуючись про тих, хто потребує допомоги (діти, старі або хворі та інваліди). У такий спосіб в сім'ї задовольняються альтруїстичні потреби.