Рольова поведінка в міжособистісних стосунках

Висновки до першого розділу

Підсумовуючи, слід зазначити, що рольова реалізація особистості передбачає рівень її включення в соціальне середовище та в структуру соціальних зв'язків. Рольові особливості індивіда визначають міру входження людини в систему соціальних норм, правил, очікувань та обов'язків, які існують в структурі групових відносин. Значення цього особистісного параметра полягає в тому, що рольові характеристики індивіда в одному випадку виступають інструментом пристосування особи до соціуму, елементом входження в нього, а в іншому - є засобом самоутвердження особистості, розкриття її комунікативного, професійного, творчого та іншого потенціалу. Важливе в даному контексті співвідношення особистісних властивостей не лише між собою, але й з ієрархією соціальних ситуацій, в яких діє індивід.

У загальному вигляді рольова характеристика особистості інтегрує і регулює в динаміці всю особистісну структуру і забезпечує певний рівень включення індивіда в численні соціальні зв'язки та його самовизначення як суб'єкта цих зв'язків на шляху до формування власного способу життя і стилю поведінки.

Розглядаючи соціально - психологічну структуру особистості можна стверджувати, що базу соціально - психологічної структури складає сукупність внутрішніх особливостей, властивостей і станів особистості. Система мотивів чи потреб спрямовує участь особистості у спілкуванні. Мотив є стійкою особистісною властивістю, яка вміщує в себе потреби, а також наміри щось зробити, включаючи спонуку до цього. Мотив у психології розглядається як складне інтегральне психологічне утворення, яке належить самому суб'єктові поведінки. Потреби виступають джерелом активності людини; завдяки їм здійснюється регулювання поведінки особистості, визначається спрямованість мислення, емоцій, почуттів і волі людини. За допомогою установки (стійкої схильності індивіда до певної форми реагування) людина орієнтує свої вчинки, дії та поведінку в певному напрямі. Стосовно соціальних установок, то вони диктують індивіду певні, соціально прийняті способи поведінки.

РОЗДІЛ 2

МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛЬОВОЙ ПОВЕДІНКИ В ОСОБИСТОСТІСНИХ СТОСУНКАХ

2.1 Методологічні підходи до дослідження потреб та соціальних орієнтацій на рольову поведінку

Для дослідження потреб та соціальних орієнтацій на рольовоу поведінку було обрано концепцію А. Петровського.

В узагальненому вигляді А. Петровський виокремив і сформулював основні фази, що свідчать про процес входження індивіда у відносно стабільне соціальне середовище та розвиток і становлення в ньому.

На першій фазі (адаптації) особистість, перш ніж проявити свою індивідуальність, активно засвоює ті норми і цінності, що існують у спільноті. В індивіда як члена групи виникає об'єктивна необхідність «бути таким, як всі», що досягається за рахунок деякого його уподібнення іншим членам групи. Водночас, якщо індивіду не вдається подолати труднощі адаптаційного періоду (дезадаптація), в нього можуть складатися якості конформності, невпевненості, залежності.

На другій фазі (індивідуалізації) людина намагається максимально себе проявити як особистість, у зв'язку з чим відбувається активний пошук засобів та способів для означення своєї індивідуальності, її фіксації. Ця фаза породжується суперечностями, що загостряються між необхідністю «бути таким, як всі» і намаганням індивіда до максимальної персоналізації. Якщо ж на етапі індивідуалізації людина не зустрічає підтримки та взаєморозуміння (де індивідуалізація), то це спричинює агресію, негативізм тощо.

Третя фаза - інтеграція (від лат. - відновлення, об'єднання) - передбачає формування в індивіда тих новоутворень особистості, які відповідають необхідності й потребі групового розвитку і власній потребі людини здійснювати певний внесок у життя спільноти. З одного боку ця фаза детермінована суперечністю між намаганнями індивіда бути ідеально представленим своїми особливостями в групі, а з іншого - потребою спільноти прийняти, схвалити та культивувати лише ті його індивідуальні властивості, які сприяють її розвитку, а отже, і його самого як особистості. Якщо ж суперечність не усунена, наступає фаза дезінтеграції, і як наслідок, або особистість ізолюється від групи чи деградує, або спільнота витісняє індивіда зі свого угруповання [1].

Було обрано аналіз і систематизація соціально - психологічних знань який дає змогу виокремити низку підходів і напрямів у вивченні феноменів соціальної групи. Так, Г.Андреєва наголошує на трьох напрямах розвитку соціально - психологічної думки в Західній Європі (частково) і США (переважно): соціометричному, соціологічному та школі «групової динаміки». Є й інші класифікації підходів, відповідно до яких, виокремлюють психоаналітичний та інтеракціоністський напрями [3].

Характеристика соціометричного напряму асоціюється з Дж. Морено, котрий виходив з того, що в суспільстві можна виокремити дві структури відносин: макроструктуру й мікроструктуру. Перша означала для Дж. Морено просторове розміщення індивідів у різних формах їхньої життєдіяльності, а друга - психологічні стосунки особистості з людьми, які її оточують. Дослідник розглядав ці взаємини крізь призму емоційних стосунків, побудованих на симпатії й антипатії. Структура міжособистісних взаємин має для людини, на думку Дж. Морено, безпосередню суб'єктивну значущість. Отож вона визначає стан не лише малої групи, а й суспільства в цілому. Завдання полягає в перебудові макроструктури таким чином, щоб привести її у відповідність до мікроструктури, адже збіг двох структур - оптимальний варіант побудови суспільства. За інших обставин людина змушена перебувати в оточенні чужих або неприємних їй осіб, що робить її нещасною, а діяльність - неефективною. Соціометричний метод вивчає структуру міжособистісних (емоційних) стосунків індивіда задля того, щоб перебудовувати макроструктуру й розв'язувати всі суперечності в суспільстві шляхом добору чи перестановки людей відповідно до їхніх симпатій.

Соціологічний напрям базується на експериментальній діяльності Е. Мейо який виокремив дві системи стосунків, що існують у групі, - формальних і неформальних, а також уявленнями про роль неформальної групи в задоволенні важливих соціальних потреб індивіда (у прийнятті, підтвердженні, належності до групи).

Погляди Т. Шибутані виявилися близькими до ідей Е. Мейо і зводяться до такого. Дослідник запропонував розрізняти первинні і вторинні групи за ступенем соціальної дистанції між людьми. Виявилося, що в первинних групах така дистанція є мінімальною, в них відбувається особистісно забарвлене сприймання учасниками один одного, а у вторинних групах,навпаки, дистанція більша, в них стосунки побудовані на вимогах спільного завдання. Інакше - в первинних групах переважає міжособистісне спілкування, а у вторинних - рольове.

Школа «групової динаміки» створена К. Левіном та його учнями. В основу цього підходу покладено «теорію поля» К.Левіна, згідно з якою поведінка людини визначається взаємодією соціальних і психологічних детермінантів. Ця центральна ідея «теорії поля» була розвинена відповідно до вивчення груп. Дослідження функціонування груп із заданими характеристиками отримало назву «групової динаміки», позаяк проблематика аналізу зводилася до вивчення сукупності групових процесів: утворення і розвитку групи, умов її формування та ефективної діяльності, особливостей взаємозв'язку групи з індивідом та іншими групами. Загалом, розглядаючи групу як динамічне ціле, яке більше за частини, що в нього входять, у працях представників цього напряму було представлено весь спектр проблем малої групи: внутрішньо групові конфлікти, способи ухвалення групових рішень, групова згуртованість, керівництво й лідерство, стилі лідерства, групова комунікація, кооперація та ін..

Теоретичним джерелом психоаналітичного напряму є психоаналіз З.Фрейда. з точки зору психоаналізу дослідження групових процесів базується на теоретичному узагальнені даних психотерапевтичних або тренінгових груп. Загальним для теорій, які виникли в рамках цього підходу, є уявлення про групу як інваріант індивіда з його потребами, мотивами, цілями, котрі він не усвідомлює.

Представники інтеракціоністського напряму виходять з того, що групова поведінка зумовлюється взаємодією, активністю членів групи та взаєминами між ними. Вихідною позицією аналізу є не окремий індивід, як у психоаналізі, а соціальний процес, який розглядається як інтеракція (взаємодія) індивідів у групі або в суспільстві.

У науковій літературі розглядаються й деякі інші підходи, які тією чи іншою мірою впливають на розвиток групової психології зокрема та соціальної психології в цілому [2].

В методології соціально - психологічне дослідження дотримується певних принципів, тобто загальних положень, що зумовлюють взаємодію дослідника з соціально - психологічними реаліями світу. Діалектичним принципом пізнання є принцип історизму, який забезпечує вивчення соціально - психологічної реальності з точки зору її виникнення, етапів і механізмів розвитку, становлення та формування, сучасного і майбутнього стану. Принцип об'єктивності означає вивчення об'єктивних закономірностей розвитку соціально - психологічних явищ, кожне з яких визначається у сукупності фактів і подій - суперечливих і багатогранних, позитивних і негативних, типових і нетипових; розв'язує проблему взаємозв'язку об'єктивного та суб'єктивного в соціальній психології. Завдяки принципу системності соціальна психологія може успішно розвиватися і вирішувати комплекс питань, що стоять перед нею. Принцип розвитку, застосування якого має особливе значення при прогнозуванні механізмів, моделюванні структури соціально - психологічної реальності, шляхів оптимізації міжособистісних стосунків, при вивченні поведінки членів групи, складових комунікативного потенціалу особистості. Принцип гуманізму виступає етичним боком соціально - психологічного відображення. Принцип активності та творчої діяльності вказує на активний взаємозв'язок людей у процесі їхньої спільної діяльності, зумовлений актом виявлення творчої самодіяльності кожного. Принцип зворотного зв'язку у сфері взаємодії та групових процесів вказує на те, що соціально - нормативна регуляція може існувати тоді, коли партнери будуть отримувати інформацію про ефект міжособистісних стосунків, коли відбувається оцінка дій та вчинків співрозмовників.

Сукупність наукових методів збирання, обробки і аналізу соціально - психологічних фактів дає змогу реалізувати цілі та завдання соціально - психологічного дослідження. Серед основних джерел інформації про соціально - психологічні явища можна виокремити такі: основні характеристики реальних вчинків та поведінки особистості і групи; особливості індивідуальної та групової свідомості; характеристики продуктів матеріальної і духовної діяльності учасників комунікативного процесу; ситуації соціальної взаємодії та ін..

2.2 Методична програма дослідження

Соціально - психологічна діагностика різних видів соціальних відносин і спілкування застосовує: методики та оцінки власне відносин; діагностичні методики та оцінки властивостей людини, які впливають на соціальний обмін, стосунки, взаємозв'язки ;методики, що діагностують соціально - психологічні характеристики особистості чи групи.

Так, для вивчення рольової поведінки була запропонована діагностика для групи яка складалася с 12 чоловік жіночої статті. Дослідження міжособистісних відносин проводилося за методикою міжособистісних стосунків Т. Лірі.

Також, для вимірювання міжособистісних стосунків групі була запропонована діагностика дослідження за модифікованим (модифікація А. Рукавишникова) варіантом «Опитувальника міжособистісних стосунків» В. Шультца. Ця методика пояснює міжособистісну поведінку індивіда на основі трьох потреб: приєднання (бажання бути залученим до товариства, виокремленням серед інших), контролю (намагання контролювати інших, бути чи не бути контрольованим) і афекту (відкритості, потреба в побудові близьких емоційних стосунків з іншими людьми); дає змогу оцінити характерні для людини міжособистісні стосунки: домінування - підкорення, зацікавленість - незацікавленість, близькість - відчуженість. Опитувальник складається із 54 тверджень, які описують ситуації соціальної взаємодії.

Використана в досліджені методика розроблена істворена Т. Лірі, Г. Лефоржем, Р. Сазек (1954 р.) і призначена для дослідження уявлень суб'єкта про себе і ідеальному "Я", а також для вивчення взаємин у малих групах. З її допомогою виявляється переважаючий тип відносин до людей в самооцінці та взаємооцінці. В залежності від відповідних показників виділяються ряд орієнтацій - типів ставлення до оточуючих. Робляться висновки про вираженості типу, про ступінь адаптованості поведінки - ступеня відповідності (невідповідності) між цілями і досягаються в процесі діяльності результатами. Дуже велика неадаптивність поведінки може свідчити про невротичні відхилення, дисгармонії в сфері прийняття рішень або бути результатом яких-небудь екстремальних ситуацій.

Методика може використовуватися як для самооцінки, так і для оцінки спостережуваного поведінки людей ("з боку"). В останньому випадку випробуваний відповідає на питання як би за іншу людину, грунтуючись на своєму поданні про нього. Підсумовуючи результати такого тестування різних членів групи (наприклад, трудового колективу) можна скласти узагальнений "представницький" портрет якого її члена, наприклад, лідера. І робити висновки про ставлення до нього інших членів групи.

За допомогою даної методики виявляється переважаючий тип відносин до людей в самооцінці та взаемооцінці.

При дослідженні міжособистісних відносин найчастіше виділяються два чинники: домінування-підпорядкування і дружелюбність-агресивність. Саме ці чинники визначають загальне враження про людину в процесах міжособистісного сприйняття. Вони названі М. Аргайлом в числі головних компонентів при аналізі стилю міжособистісної поведінки і за змістом можуть бути співвіднесені з двома з трьох головних осей семантичного диференціала Ч. Осгуда: оцінка і сила. У багаторічному дослідженні, проведеному американськими психологами під керівництвом Б. Бейлза, поведінка члена групи оцінюється за двома змінними, аналіз яких здійснюється в тривимірному просторі, утвореному трьома осями:

домінування-підпорядкування,

дружелюбність-агресивність,

емоційність - аналітичність.

Для представлення основних соціальних орієнтацій Т. Лірі розробив умовну схему у вигляді кола, розділеного на сектори. У цьому колі по горизонтальній і вертикальній осях позначені чотири орієнтації: домінування-підпорядкування, дружелюбність-ворожість. У свою чергу ці сектори розділені на вісім -відповідно більш приватним відносинам. Для ще більш тонкого опису коло ділять на 16 секторів, але частіше використовуються октанти, певним чином орієнтовані щодо двох головних осей.

Схема Т. Лірі заснована на припущенні, що чим ближче виявляються результати випробовуваного до центру кола, тим більше взаємозв'язок цих двох змінних. Сума балів кожної орієнтації переводиться в індекс, де домінують вертикальна (домінування-підпорядкування) і горизонтальна (дружелюбність-ворожість) осі. Відстань отриманих показників від центру кола вказує на адаптивність чи екстремальність інтерперсональної поведінки.

Різні напрямки діагностики дозволяють визначити тип особистості, а також зіставляти дані щодо окремих аспектів. Наприклад, соціальне«Я», реальне «Я», мої партнери і т.д.

Опитувальник містить 128 оціночних суджень, з яких у кожному з 8 типів відносин утворюються 16 пунктів, упорядкованих по висхідній інтенсивності. Методика побудована так, що судження, спрямовані на з'ясування будь-якого типу відносин, розташовані не підряд, а особливим чином: вони групуються по 4 і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці підраховується кількість відносин кожного типу.

Октанти характеризують такі психологічні тенденції:

I. прагнення до лідерства-владність - деспотизм;

II. впевненість в собі-самовпевненість-самозакоханість;

III. вимогливість-непримиренність-жорстокість;

IV. скептицизм - упертість - негативізм;

V. поступливість - лагідність - пасивну подчиняемость;

VI. довірливість-слухняність-залежність;

VII. добросердя-несамостійність-надмірний конформізм;

VIII. чуйність-безкорисливість-жертовність.

Далі наводиться реєстраційний бланк для фіксації результатів (додаток А) опитувальник (додаток Б) і «ключ» до опитувальника для їх обробки. Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі (додаток В). Респондент оцінює себе та інших, відзначаючи в реєстраційному бланку номери тих характеристик, які відповідають його уявленням про себе.

На першому етапі обробки даних проводиться підрахунок балів по кожній октанті за допомогою «ключа» до опитувальника, результати заносяться в електронну таблицю.

Ключ

1. Авторитарний: 1 - 4, 33 - 36, 65 - 68, 97 - 100.

2. Егоїстичний: 5 - 8, 37 - 40, 69 - 72, 101 - 104.

3. Агресивний: 9 - 12, 41 - 44, 73 - 76, 105 - 108.

4. Підозрілий: 13 - 16, 45 - 48, 77 - 80, 109 - 112.

5. Підкоряється: 17 - 20, 49 - 52, 81 - 84, 113 - 116.

6. Залежний: 21 - 24, 53 - 56, 85 - 88, 117 - 120.

7. Доброзичливий: 25 - 28, 57 - 60, 89 - 92, 121 - 124.

8. Альтруїстичний: 29 - 32, 61 - 64, 93 - 96, 125 - 128.

На другому етапі отримані бали переносяться на діаграму, при цьому відстань від центру кола відповідає числу балів по даній Октант (мінімальне значення - 0, максимальне - 16). Кінці таких векторів з'єднуються і утворюють профіль, що відображає уявлення про особистість даної людини. Окреслений простір заштриховують. Для кожної вистави будується окрема діаграма, на якій характеризується за вираженостю ознак кожної октанти.

На третьому етапі за допомогою формул визначаються показники за двома основними параметрами «Домінування» і «Дружелюбність»:

Домінування = (I - V) + 0,7 х (VIII + II - IV - VI)

Дружелюбність = (VII - III) + 0,7 х (VIII - II - IV + VI)

Таким чином, система балів по 16 міжособистісним змінним перетворюється на два цифрових індекса, які характеризують уявлення суб'єкта за позначеними параметрами.

Якісний аналіз отриманих даних проводиться шляхом визначення особистісного профілю- визначаються типи ставлення до оточуючих, що демонструють напрямок і ступінь відмінностей уявлень.

Максимальна оцінка рівня - 16 балів, але вона розділена на чотири ступені вираженості відносини:

0-4 бали - низька 5-8 балів - помірна	адаптивна поведінка
9-12 балів - висока	Екстремальна поведінка
13-16 балів - екстремальна	до патології поведінкадезадаптивна

Були передбачені наступні інструкції:

"Вам будуть представлені судження, що стосуються характеру людини, його взаємин з оточуючими людьми. Уважно прочитайте кожне судження і оцініть, чи відповідає воно Вашому уявленню про себе.Поставте на бланку відповідей знак "+" проти номерів тих визначень, які відповідають Вашому уявленню про себе, і знак "-" проти номерів тих тверджень, які не відповідають Вашому уявленню про себе. Намагайтеся бути щирим. Якщо немає повної впевненості, знак "+" не ставте.

Щоб дослідити міжособистісну поведінку індивіда на основі трьох потреб, в досліджені був обраний опитувальник В. Шультца.

Опитувальник міжособистісних відносин є російськомовною версією широко відомого за кордоном опитувальника FIRO (FundamentalInterpersonalReiationsOrientation), розробленого американським психологом В. Шультцем. Автор пропонованої версії А. А. Рукавишников. Опитувальник спрямований на діагностику різних аспектів міжособистісних відносин в діадах і групах, а також на вивчення комунікативних особливостей особистості. Він може з успіхом використовуватися у консультативній та психотерапевтичній роботі.

Опитувальник заснований на основних постулатах тривимірної теорії міжособистісних відносин В.Шультца. Найважливішою ідеєю цієї теорії є положення про те, що кожна людина має характерний спосіб соціальної орієнтації по відношенню до інших людей, і ця орієнтація визначає його міжособистісну поведінку. Опитувальник призначений для оцінки поведінки людини в трьох основних областях міжособистісних потреб: «включення» (I), контролю» (С) і «афекту» (А). Всередині кожної області беруть до уваги два напрямки міжособистісної поведінки: виражену поведінку індивіда (е), тобто думка індивіда про інтенсивності власної поведінки в даній області; і поводження, необхідне індивідом від оточуючих (w), інтенсивність яка є оптимальною для нього. Опитувальник складається з шести шкал, кожна з яких, по суті, містить твердження, які девятикратно повторюються з деякими змінами. Всього в опитувальнику міститься 54 твердження, кожне з яких вимагає від тестуємого, щоб він обрав один з відповідей в рамках шестибальної оціночної шкали. В результаті оцінювання відповідей тестуємого психолог отримує бали по шести основних шкалах: Ie, Iw. Се, Cw, Ae, Aw, наоснові яких потім складається характеристика особливостей міжособистісній поведінки тестуємого.

Найважливішою ідеєю даної теорії є положення про те, що кожна особистість має характерний спосіб соціальної орієнтації по відношенню до інших людей, і ця орієнтація визначає його міжособистісну поведінку.

У теорії робиться спроба пояснити міжособистісну поведінку індивіда наоснові трьох потреб: "включення", "контролю" і "афекту". Ці потреби розвиваються в дитинстві у взаємодії дитини з дорослими, перш за все, з батьками. Так, розвиток потреби "включення" залежить від того, наскільки дитина була включена в сім'ю; потреба "контролю" залежить від того, чи був поставлений акцент у відносинах "батько-дитина" на свободу або контроль; потреба "афекту" залежить від ступеня, в якій дитина була емоційно прийнята або відкинута її найближчим оточенням. Якщо ці потреби не були задоволені в період дитинства, індивід відчуває себе незначним, некомпетентним, негідним любові. Для подолання цих почуттів він виробляє у себе захисні механізми, які проявляються як характерні способи поведінки в міжособистісних контактах. Сформовані в дитинстві, ці способи поведінки продовжують існувати і в зрілому віці, визначаючи в цілому типові особливості орієнтації індивіда в соціальному середовищі.

В. Шультц виділяє три типи "нормальної" міжособистісної поведінки всередині кожної області, які відповідають різним, ступеням задоволення відповідних потреб:

Дефіцітарна поведінка, яка передбачає, що індивід прямо не намагається задовольнити свої потреби;

Надмірна - індивід постійно намагається, у що б то не стало задовольнити потреби;

Ідеальна поведінка - потреби адекватно задовольняються.

Опитувальник (додаток Г) пред'являвся індивідуально. Письмова інструкція досить проста і зазвичай не потребує додаткового пояснення. Час проведення опитування не обмежується. Респодент оцінює себе, відзначаючи в опитувальнику номери тих характеристик, які відповідають його уявленням про себе.

Результати опитування оцінюються за допомогою «ключа» (додаток Д). Кожній відповіді, яка збігається з «ключем», присвоюється один бал Сума балів складає первинну оцінку,отриману за відповідною шкалою.

На першому етапі обробки даних проводиться підрахунок балів по кожній шкалі за допомогою «ключа» до опитувальника, результати заносяться в таблицю: первинна оцінка.

Таким чином, отримують бали за всіма основними шестю шкалами (Ie, Iw, Се, Cw, Ae, Aw), які представляють собою числа в інтервалі від 0 до 9.

Кількість балів по кожній з шести шкал опитувальника, коливається від 0 до 9. Від величини балів залежить ступінь застосовності наведених описів;

Характеристика основних міжособистісних потреб і типів міжособистісної поведінки (додаток Ж).

0-1 і 8-9 екстремально низькі і екстремально високі бали, при цьому поведінка особистості набуває компульсивний характер;

2-3 і 6-7 - низькі та високі бали, поведінка індивіда може бути описана у відповідному напрямку;

4-5 - прикордонні бали і в поведінці людини можуть спостерігатися тенденції, характерні як для високого, так і для низького рівня.

Характеристика поведінки суб'єкта дається на підставі наступних описів:

Ie - виражена поведінка в області "включення". Високі значення за цією шкалою означають активне прагнення людини належати до різних груп, бути включеним, як можна частіше перебувати серед людей; прагнення приймати оточуючих, щоб вони, в свою чергу, брали участь в його діяльності, виявляли до нього інтерес. Низькі значення говорять про те, що особистість не відчуває себе добре серед людей і матиме схильність уникати контактів.

Iw - необхідна поведінка в області "включення". Високі значення за цією шкалою свідчать про прагнення індивіда до того, щоб оточуючі запрошували його приймати участь в їхніх справах, "запрошували", докладали зусилля, щоб бути в його товаристві, навіть у тих випадках, коли він сам нічого не робить для цього. Низькі значення припускають, що особистість виявляє тенденцію спілкуватися з малою кількістю людей, не проявляє поведінки, спрямованої на пошуки контактів, на прагнення належати до груп і спільнотам.

Се - виражена поведінка в області "контролю". Високі значення свідчать про прагнення особистості контролювати і впливати на оточуючих, брати в свої руки керівництво та прийняття рішень за себе та інших. Низькі - показник того, що особистість активно уникає прийняття рішень та взяття на себе відповідальності.

Сw - необхідна поведінка в області "контролю". Високі значення відображають потребу особистості в залежності, в очікуванні контролю і керівництва з боку оточуючих, говорять про небажання брати на себе відповідальність. Низькі значення припускають, що особистість не приймає контролю над собою.

Aе - виражена поведінка в області "афекта". Високі значення відображають прагнення людини бути в близьких, інтимних стосунках з іншими і виявляти до них свої теплі і дружні почуття. Нижчі - показник великої обережності і вибірковості у встановленні близьких чуттєвих стосунків.

Aw - необхідна поведінка в області "афекта". Високі показники говорять про потребу особистості в тому, щоб оточуючі прагнули бути до нього емоційно ближчими, ділилися своїми інтимними почуттями, залучали до глибоких емоційних стосунків. Низькі показники означають, що людина дуже обережна при виборі осіб, з якими створює інтимні, глибокі відносини.

На другому етапі при аналізі даних звертають увагу на співвідношення, комбінацію балів за основними шкалами, яка дозволяє обчислити індекс обсягу інтеракцій (e + w) і індекс суперечливості міжособистісної поведінки (e - w) всередині і між окремими сластями міжособистісних потреб. Далі здійснюється інтерпретація індексів. Індекс обсягу інтеракцій (e + w) в кожній з областей I, С, А характеризує психологічно переважаючу людиною інтенсивність контактів, відображає в цілому інтенсивність поведінки, спрямованої на задоволення відповідної міжособистісної потреби. Значення індексу можуть варіювати від 0 до 18.

Міжособистісна орієнтація індивіда всередині кожної області I, C, E - визначена різницею між вираженим (е) і необхідним (w) поведінкою і виражається в певному значенні індексу суперечливості міжособистісній поведінки, яка може варіювати від о до 9. Чим більше його величина, тобто чим більше розрив між власним і потрібним від оточуючих поведінкою, тим більше вірогідність внутрішніх конфліктів і фрустрації в даній області.

При інтерпретації коефіцієнтів взаємної сумісності необхідно виходити з відповідних теоретичних уявлень У теорії В. Шультца, сумісність трактується як така особливість відносин. Між двома і більше людьми, яка веде до взаємного задоволення міжособистісних потреб. Люба особистість у кожній міжособистісній області бажає вести себе певним чином і допускає, щоб партнери вели себе по відношенню до нього певним чином. Взаємна сумісність передбачає, що виражена поведінка одного члена діади повинна відповідати необхідній поведінки іншого члена, і навпаки. Тобто для визначення міри взаємного задоволення міжособистісних потреб необхідно взяти до уваги наступне: чи висловлює особистість А поведінку, необхідну особистості Б; чи задовольняє особистьсть А поведінка, яка виражається особиствстью Б. Взаємна сумісність може бути представлена кількісно, якщо порівнювати інтенсивність поведінки з точки зору е і w. Коефіцієнт сумісності досягає оцінок від 0 до 18. Чим ближче оцінка до 0, тим вище взаємна сумісність в діаді.Коефіцієнт взаємної сумісності в діаді вираховується наступним чином, якщо позначимо виражену поведінку особистості А в тій чи іншій області символом е1, а особистості Б - символом е2, а необхідну поведінку цих осіб - відповідно w1 і w2, то коефіцієнт сумісності має вигляд K = [e1 -w2] + [e2 -w1]

У даному дослідженні одним з напрямків соціально - психологічної роботи є комплексне вивчення міжособистісних відносин в групі в інтересах оптимізації в ній міжособистісних відносин в рольовій поведінці. Ця обставина зобов'язує враховувати такий соціально - психологічний феномен як сумісність, взаємоприємність членів групи.

Основними методами дослідження отримання фактів в психології є:

- аналіз;

- порівняння;

- спостереження;

- опитування;

- моделювання;

Аналіз - поділ предмета дослідження на складові з метою всебічного його вивчення.

Порівняння - один з найпоширеніших методів пізнання, який встановлює подібність або відмінність різних об'єктів дослідження за певними ознаками. Результатом порівняння є відносна величина, яка показує, у скільки разів порівнювана величина більша (менша) за базисну, іноді - скільки одиниць однієї величини припадає на 100, на 1000 і т. д. одиниць іншої, базисної величини.

Спостереження - це метод, яким користуються всі люди. Наукове спостереження характеризується систематичністю і проводиться на основі певного плану з метою отримання об'єктивної картини. Спостереження може проводиться в різних варіантах. Наприклад, метод включеного спостереження. Включене спостереження за своїм змістом дуже близько до іншого методу - самоспостереженню тобто спостереження за своїми переживаннями. Метод самоспостереження дуже часто використовується спільно з методом опитування.

Опитування являє собою метод, заснований на отриманні необхідної інформації від самих обстежуваних шляхом питань і відповідей. Виділяють три основні види опитування: усний, письмовий і вільнийВільне опитування - різновид письмового або усного опитування. При опитуванні даного типу можна досить гнучко змінювати тактику і зміст дослідження, що дозволяє отримати різноманітну інформацію за випробуваного. При стандартному опитуванні отримана інформація про конкретного випробуваного може бути зіставлена з інформацією про іншу людину, так як в даному випадку перелік питань не змінюється.

Тест - опитувальник як метод заснований на аналізі відповідей випробовуваних на питання, які дозволяють отримати достовірну і надійну інформацію про наявність або вираженість певної психологічної характеристики. Судження про розвиток даної характеристики здійснюється на основі кількості відповідей, що співпали за своїм змістом з поданням про неї.

Моделювання - самостійний клас методів. Моделі можуть бути технічними, логічними, математичними, кібернетичними і т.д. В математичному моделюванні використовують математичний вираз або формулу, в якій відображений взаємозв'язок змінних і відносини між ними, які відтворюють елементи і відносини в досліджуваних явищах.

Методами організації дослідження були обрані опитувальні методи, а саме опитувальник і тестування.

Висновки до другого розділу

Щоб дослідити вплив потреб та соціальних орієнтацій на рольову поведінку було теоретично оглянуто і досліджено соціально - психологічній підхід до рольових теорій. Знання про особливості поведінки особистості сприяють вивченню і особистості, і труднощів, які можуть виникти в процесі спілкування і взаємодії. Людина по - різному входить у групу і соціалізується в ній. Залежить це від багатьох чинників об'єктивного та суб'єктивного характеру: складу групи, її спрямованості, часу перебування індивіда в ній, індивідуальних особливостей членів спільноти та інше. В узагальненому вигляді А. Петровський виокремив і сформулював основні фази, які в узагальненому виді були розглянуті що до процеса входження індивіда у відносно стабільне соціальне середовище та розвиток і становлення в ньому. Було обрано аналіз і систематизація соціально - психологічних знань, який дав змогу розглянути низку підходів і напрямів у вивченні феноменів соціальної групи, Г.Андреєва наголошує на трьох напрямах розвитку соціально - психологічної думки переважно: соціометричному, соціологічному та школі «групової динаміки». В методології соціально - психологічне дослідження дотримується певного принципа, тобто загального положеня, яке зумовлює нашу взаємодію з соціально - психологічними реаліями світу. Дослідження опирається на принцип прогнозування механізмів, моделювання структури соціально - психологічної реальності, шляхів оптимізації міжособистісних стосунків, при вивченні поведінки групи, складових комунікативного потенціалу.

Дослідження труднощів спілкування допомагає виявити види стосунків у суб'єктів спілкування: маніпулятивні, довірливі, агресивні, ворожі, доброзичливі тощо.

Порівнюючи зміст і обсяг уявлень про важкого партнера відповідно до різних рольових позицій, можна виявити стійкі, типові психологічні труднощі спілкування й відповідно уявлення про суб'єкта утрудненого спілкування, а також варіативні, які з'являються у зв'язку зі зміною рольової позиції партнера.

Обрані методики в дослідженні допоможуть:

- визначити особливості впливу потреб та соціальних орієнтацій особистості на рольову поведінку.

- прогнозувати рівень сумісності членів групи з їх індивідуальних соціально - психологічних характеристик.

- розробити рекомендації щодо оптимізації рольової поведінки особистості.



РОЗДІЛ 3

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТРЕБ ТА СОЦІАЛЬНИХ ОРІЄНТАЦІЙ НА РОЛЬОВУ ПОВЕДІНКУ

3.1 Якісний та кількісний аналіз отриманих даних емпіричного дослідження рольової поведінки

Експериментальною базою виступило Публічне Акціонерне Товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» Депортамент з безпеки Відділ перепусток, філіал бюро перепусток по металургійному виробництву.

Вибірка складалась з реального колективу 12 чоловік жіночої статті віком від 29 років до 52 років середній вік 40 років.

Дослідження міжособистісних стосунків здійснювалася за методикою міжособистісних стосунків Т. Лірі. Після підрахунку балів з кожної Октант за допомогою «ключа» до опитувальника, були отримані такі результати (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Результат діагностики властивостей ознак соціальних орієнтацій особистісного сприйнятя себе (С С) за методикою Т. Лірі

	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII
1	2	3	9	6	8	4	5	7
2	5	4	6	4	12	8	9	6
3	12	6	12	13	2	5	5	2
4	11	7	11	11	12	7	9	8
5	4	4	8	7	8	7	9	9
6	2	2	3	2	12	11	12	10
7	4	3	3	6	10	7	8	10
8	4	2	4	1	15	7	9	12
9	12	10	10	5	4	6	10	2
10	9	7	6	3	5	5	7	7
11	12	11	15	14	9	5	7	9
12	11	7	6	5	3	4	4	8

За отриманими даними були побудовані діаграми властивостей ознак соціальних орієнтацій особистісного сприйняття себе (С С) на кожну особистість.

Рис. 3.1 Діаграма досліджуваного №1 властивостей ознак соціальних орієнтацій особистісного сприйняття себе (С С) за методикою Т Лірі

Анализ особистісного профілю.

Вираз стосунків:

Адаптивна поведінка - незначний вираз: співвідношення авторитарного,егоїстичного, підкоряємого типів; помірний вираз: співвідношення підозрілого, підкоряє мого, доброзичливого, альтруїстичного типів.

Екстремальна поведінка: вираз агресивного типа. Характеризується як вимогливий, прямолінійний, відвертий, строгий і різкий в оцінці інших, непримиренний, схильний у всьому звинувачувати оточуючих, глузливий, іронічний, дратівливий.

Рис. 3.2 Діаграма досліджуваного №2 властивостей ознак соціальних орієнтацій особистісного сприйняття себе (С С) за методикою Т Лірі

Анализ особистісного профілю.

Вираз стосунків:

Адаптивна поведінка - незначний вираз: співвідношення егоїстичного, підозрілого типів; помірний вираз: співвідношення авторитарного, агресивного, залежного альтруістичного типів.

Екстремальна поведінка: вираз доброзичливого типа, характеризується як доброзичливий і люб'язний з усіма, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх, "бути хорошим" для всіх без урахування ситуації, прагне до цілей мікрогруп має розвинені механізми витіснення і придушення, емоційно лабільний. Вираз підкоряємого типа характеризується як сором'язливий, лагідний, легко ніяковіє, схильний підкорятися сильнішому без урахування ситуації.



Рис. 3.3 Діаграма досліджуваного №3 властивостей ознак соціальних орієнтацій особистісного сприйняття себе (С С) за методикою Т Лірі

Анализ особистісного профілю.

Вираз стосунків:

Адаптивна поведінка - незначний вираз: співвідношення підкоряємого, альтруістичного типів; помірний вираз егоїстичного, залежного, доброзичливого типів.

Екстремальна поведінка: вираз авторитарного типа, характеризується як домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер, успішний у справах, любить давати поради, вимагає до себе поваги. Вираз агресивного типа характеризується як вимогливий, прямолінійний, відвертий, строгий і різкий в оцінці інших, непримиренний, схильний у всьому звинувачувати оточуючих, глузливий, іронічний, дратівливий.

Дезадаптивна поведінка: вираз підозрілого типа, характеризуеться як відчужений по відношенню до ворожого і злобного світу, підозрілий, образливий, схильний до сумніву в усьому, злопам'ятний, постійно на всіх скаржиться, всім незадоволений.

Рис. 3.4 Діаграма досліджуваного №4 властивостей ознак соціальних орієнтацій особистісного сприйняття себе (С С) за методикою Т Лірі

Анализ особистісного профілю.

Вираз стосунків:

Адаптивна поведінка - помірний вираз: співвідношення егоїстичного, залежного, альтруїстичного, доброзичливого типів.

Екстремальна поведінка: вираз авторитарного типа характеризується як домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер, успішний у справах, любить давати поради, вимагає до себе поваги. Вираз агресивного типа, характеризується як вимогливий, прямолінійний, відвертий, строгий і різкий в оцінці інших, непримиренний, схильний у всьому звинувачувати оточуючих, глузливий, іронічний, дратівливий. Вираз підозрілого типа характеризується як критичний, нетовариський, відчуває труднощі в інтерперсональних контактах через невпевненість в собі, підозрілості і боязні поганого ставлення, замкнутий, скептичний, розчарований в людях, потайний, свій негативізм проявляє у вербальній агресії. Вираз підкоряємого типа характеризується як сором'язливий, лагідний, легко ніяковіє, схильний підкорятися сильнішому без урахування ситуації.

Рис. 3.5 Діаграма досліджуваного №5 властивостей ознак соціальних орієнтацій особистісного сприйняття себе (С С) за методикою Т Лірі

Анализ особистісного профілю.

Вираз стосунків:

Адаптивна поведінка - незначний вираз: співвідношення авторитарного, егоїстичного типів; помірний вираз агресивного, підозрілого, підкоряємого, залежного типів.

Екстремальна поведінка: вираз доброзичливого типа характеризується як доброзичливий і люб'язний з усіма, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх, "бути хорошим" для всіх без урахування ситуації, прагне до цілей мікрогруп має розвинені механізми витіснення і придушення, емоційно лабільний. Вираз альтруїстичного типа характеризується як гіпервідповідальний, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати всім, нав'язливий у своїй допомозі і занадто активний по відношенню до оточуючих, приймає на себе відповідальність за інших.



Рис. 3.6 Діаграма досліджуваного №6 властивостей ознак соціальних орієнтацій особистісного сприйняття себе (С С) за методикою Т Лірі

Анализ особистісного профілю.

Вираз стосунків: адаптивна поведінка - незначний вираз: співвідношення авторитарного, егоїстичного, агресивного, підозрілого типів.

Екстремальна поведінка: вираз підкоряємого типа характеризується як сором'язливий, лагідний, легко ніяковіє, схильний підкорятися сильнішому без урахування ситуації. Вираз залежного типа характеризується як слухняний, боязгливий, безпомічний, не вміє проявити опір, щиро вважає, що інші завжди праві.Вираз доброзичливого типу характеризується як доброзичливий і люб'язний з усіма, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх, "бути хорошим" для всіх без урахування ситуації, прагне до цілей мікрогруп має розвинені механізми витіснення і придушення, емоційно лабільний. Вираз альтруїстичного типу характеризується як гіпервідповідальний, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати всім, нав'язливий у своїй допомозі і занадто активний по відношенню до оточуючих, приймає на себе відповідальність за інших.

Рис. 3.7 Діаграма досліджуваного №7 властивостей ознак соціальних орієнтацій особистісного сприйняття себе (С С) за методикою Т Лірі

Анализ особистісного профілю.

Вираз стосунків: адаптивна поведінка - незначний вираз: співвідношення егоїстичного, агресивного, авторитарного типів; помірний вираз підозрілого, залежного типів.

Екстремальна поведінка: вираз доброзичливого типа характеризується як схильний до співпраці, кооперації, гнучкий і компромісний при вирішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, прагне бути в згоді з думкою оточуючих, свідомо конформний, слідує умовностям, правилам і принципам "хорошого тону" у відносинах з людьми, ініціативний ентузіаст у досягненні цілей групи, прагне допомагати, відчувати себе в центрі уваги, заслужити визнання і любов, товариський, проявляє теплоту і дружелюбність у відносинах. Вираз підкоряємого типа характеризується як сором'язливий, лагідний, легко ніяковіє, схильний підкорятися сильнішому без урахування ситуації. Вираз альтруїстичного типа характеризується як гіпервідповідальний, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати всім, нав'язливий у своїй допомозі і занадто активний по відношенню до оточуючих, приймає на себе відповідальність за інших.

Рис. 3.8 Діаграма досліджуваного №8 властивостей ознак соціальних орієнтацій особистісного сприйняття себе (С С) за методикою Т Лірі

Анализ особистісного профілю.

Вираз стосунків: адаптивна поведінка - незначний вираз: співвідношення авторитарного, егоїстичного, агресивного, підозрілого типів; помірна вираженість залежного типа.

Екстремальна поведінка: вираз доброзичливого типа який характеризується як доброзичливий і люб'язний з усіма, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх, "бути хорошим" для всіх без урахування ситуації, прагне до цілей мікрогруп має розвинені механізми витіснення і придушення, емоційно лабільний. Вираз альтруїстичного типа характеризується як гіпервідповідальний, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати всім, нав'язливий у своїй допомозі і занадто активний по відношенню до оточуючих, приймає на себе відповідальність за інших.

Дезадаптивна поведінка: вираз підкоряємого типа який характеризується як покірний, схильний до самознищення, слабовільний, схильний поступатися всім і у всьому, завжди ставить себе на останнє місце і засуджує себе, приписує собі провину, пасивний, прагне знайти опору в комусь сильнішому.

Рис. 3.9 Діаграма досліджуваного №9 властивостей ознак соціальних орієнтацій особистісного сприйняття себе (С С) за методикою Т Лірі

Анализ особистісного профілю.

Вираз стосунків: адаптивна поведінка - незначний вираз: співвідношення підкоряємого, альтруїстичного типів; помірний вираз підозрілого, залежного типів.

Екстремальна поведінка: вираз егоїстичного типа який характеризується як егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до суперництва. Вираз агресивного типа який характеризується як вимогливий, прямолінійний, відвертий, строгий і різкий в оцінці інших, непримиренний, схильний у всьому звинувачувати оточуючих, глузливий, іронічний, дратівливий. Вираз доброзичливого типа характеризується як доброзичливий і люб'язний з усіма, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх, "бути хорошим" для всіх без урахування ситуації, прагне до цілей мікрогруп має розвинені механізми витіснення і придушення, емоційно лабільний. Вираз авторитарного типа характеризується як домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер, успішний у справах, любить давати поради, вимагає до себе поваги.

Рис. 3.10 Діаграма досліджуваного №10 властивостей ознак соціальних орієнтацій особистісного сприйняття себе (С С) за методикою Т Лірі

Анализ особистісного профілю.

Вираз стосунків: адаптивна поведінка - незначний вираз: підозрілий тип; помірний вираз: співвідношення єгоістичного, агресивного, підкоряємого, залежного, доброзичливого, альтруїстичного типів.

Екстремальна поведінка: вираз авторитарного типа який характеризується як домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер, успішний у справах, любить давати поради, вимагає до себе поваги.



Рис. 3.11 Діаграма досліджуваного №11 властивостей ознак соціальних орієнтацій особистісного сприйняття себе (С С) за методикою Т Лірі

Анализ особистісного профілю.

Вираз стосунків: адаптивна поведінка - помірний вираз: співвідношеність залежного, доброзичливого типів.

Екстремальна поведінка: вираз авторитарного типа який характеризується як домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер, успішний у справах, любить давати поради, вимагає до себе поваги. Вираз егоїстичного типа який характеризується як егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до суперництва. Вираз підкоряємого типа який характеризується як сором'язливий, лагідний, легко ніяковіє, схильний підкорятися сильнішому без урахування ситуації. Вираз альтруїстичного типа який характеризується як гіпервідповідальний, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати всім, нав'язливий у своїй допомозі і занадто активний по відношенню до оточуючих, приймає на себе відповідальність за інших.

Дезадаптивна поведінка: вираз агресивного типа який характеризується як жорсткий і ворожий по відношенню до оточуючих, різкий, жорсткий, агресивність може доходити до асоціальної поведінки. Вираз підозрілого типа який характеризується як відчужений по відношенню до ворожого і злобного світу, підозрілий, образливий, схильний до сумніву в усьому, злопам'ятний, постійно на всіх скаржиться, всім незадоволений.

Рис. 3.12 Діаграма досліджуваного №12 властивостей ознак соціальних орієнтацій особистісного сприйняття себе (С С) за методикою Т Лірі

Анализ особистісного профілю.

Вираз стосунків:

Адаптивна поведінка - незначний вираз: співвідношеність підкоряємого, залежного, доброзичливого типів; помірний вираз: егоїстичного, агресивного, альтруїстичного типів.

Екстремальна поведінка: вираз авторитарного типа який характеризується як домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер, успішний у справах, любить давати поради, вимагає до себе поваги.

Рис. 3.13 Узагальнена діаграма групи досліджуваних властивостей ознак соціальних орієнтацій за методикою Т Лірі

Анализ профілю групи.

Вираз стосунків:

Адаптивна поведінка - незначний та помірний вираз співвідношеності типів: авторитарного - 6 досліджуваних, егоїстичного - 10 досліджуваних, агресивного - 7 досліджуваних, підозрілого - 9 досліджуваних, підкоряємого - 6 досліждуваних, залежного - 11 досліждуваних, доброзичливого - 7 досліджуваних, альтруїстичного - 8 досліджуваних.

Екстремальна поведінка: вираз співвідношеності типів: авторитарного - 6 досліджуваних, егоїстичний - 2 досліджуваних, агресивний - 4 досліджуваних, підозрілий - 1 досліджуваний, підкоряємий - 5 досліджуваних, залежний - 1 досліджуваний, доброзичливий - 5 досліджуваних, альтруїстичний - 4 досліджуваних.

Дезадаптивна поведінка: вираз співвідношеності типів: агресивного - 1 досліджуваний, підозрілого - 2 досліджуваних, підкоряємого - 1 досліджуваний.

Система балів по 16 міжособистісним змінним перетворюється на два цифрових індексу, які характеризують уявлення суб'єкта за позначеними параметрами. Були отримані два індекси - «Домінування» і «Дружелюбність», які наводяться у (таблиці 3.2).

Таблиця 3.2

Результати розрахунку індексів «Домінування» і «Дружелюбність» за методикою Т.Лірі

	Домінування	Дружелюбність
1	0	-5,6
2	-8,3	22,2
3	3	-15,4
4	-1,1	-4,1
5	-6,3	8,5
6	-10,7	20,9
7	0	36,6
8	-7,5	16,9
9	8,7	0,7
10	8,2	2,4
11	3,7	15,7
12	52,2	-9,3

Таблиця 3.3

Показники групи досліджуваних ступеню виразу властивостей ознак соціальних орієнтацій «Домінування» і «Дружелюбність» за методикою Т Лірі

№ октанти	Адаптивна поведінка	Екстремальна поведінка	Дезадаптивна Поведінка
	Кількість чоловік	%	Кількість чоловік	%	Кількість чоловік	%
1	6	50	6	50	0
2	10	83,33	2	16,66	0
3	7	58,33	4	33,33	1	8,33
4	9	75	1	8,33	2	16,66
5	6	50	5	41,66	1	8,33
6	11	91,66	1	8,33	0
7	7	58,33	5	41,66	0
8	8	66,66	4	33,33	0
Всього:		533,31		233,3		33,32
%		44,44		19,44		2,77

Рис. 3.14 Діаграма с областями показників групи досліджуваних ступеню виразу властивостей ознак соціальних орієнтацій «Підкоряємість - Домінування» за методикою Т Лірі



Рис. 3.15 Діаграма с областями показників групи досліджуваних ступеню виразу властивостей ознак соціальних орієнтацій «Агресивність - Дружелюбність» за методикою Т Лірі

Оцінка поведінки особистості у трьох основних областях міжособистісних потреб: включення, контролю, афекту (таблиця 3.4)

Таблиця 3.4

Бали за всіма основними шестю шкалами (Ie, Iw, Се, Cw, Ae, Aw) за методикою В. Шультца

№	Ie	Iw	Ce	Cw	Ae	Aw
1	3	4	6	7	3	6
2	7	5	4	5	3	5
3	5	2	2	8	2	3
4	1	4	2	7	3	7
5	2	2	2	5	3	3
6	3	2	5	1	4	3
7	5	4	4	1	3	8
8	7	3	6	1	8	7
9	6	5	4	9	5	2
10	8	3	2	2	4	6
11	5	3	1	4	3	4
12	7	6	4	9	4	6

Співвідношення, комбінація балів за основними шкалами, яка дозволяє обчислити індекс обсягу інтеракцій (e + w) і індекс суперечливості міжособистісної поведінки (e - w) всередині і між окремими сластями міжособистісних потреб (таблиця 3.5)

Таблиця 3.5

Індекс обсягу інтеракцій (e + w) в кожній з областей I, С, А і індекс суперечливості міжособистісної поведінки (e - w) в кожній з областей I, С, А за методикою В. Шультца

№	Індекс обсягу интеракцій (e + w)	Індекссуперечливостіповедінки (e - w)
	I	C	A	I	C	A
1	7	13	9	-1	-1	-3
2	12	9	8	2	-1	-2
3	7	10	5	3	-6	-1
4	5	9	10	-3	-5	-4
5	4	7	6	0	-3	0
6	5	6	7	1	4	1
7	9	5	11	1	3	-5
8	10	7	15	4	5	1
9	11	13	7	1	-5	3
10	11	4	10	5	0	-2
11	8	5	7	2	-3	-1
12	13	13	10	1	-5	-2

Для знаходження сили та напрямку зв'язку між ознаками в одній вибірці був завзятий коефіцієнт рангової кореляції rs Спірмена, метод рангової кореляції Спірмена дозволяє визначити тісноту, силу і напрям кореляційного зв'язку між двома ознаками.

Сформулюємо гіпотезу.

Н0: Корреляція між зміними рівень потреб особистості і рівень стосунків соціальних орієнтацій не відрізняються від нуля.

Н1: Корреляція між зміними рівень потреб особистості і рівень стосунків соціальних орієнтацій достовірно відрізняються від нуля.

Ранжування по кожній ознаці міжособистісних потреб: включення Ie, Iw; контроль Се, Сw; афектAe,Aw(таблиця 3.6).

Таблиця 3.6

Ранжування рівнів потреб особистості в ранги за методикою В. Шультца

	Включення	Контроль	Афект
№	Ie	Ранг	Iw	Ранг	Ce

Подобные документы

• Теорії особистості

  Сутність особистості - системи психологічних характеристик, що забезпечують індивідуальну своєрідність, тимчасову і ситуативну стійкість поведінки людини. Вивчення теорій особистості - сукупності гіпотез про природу і механізми розвитку особистості.
  
  реферат [31,0 K], добавлен 20.09.2010
  

• Психологічні особливості ґендерно-рольової поведінки чоловіків та жінок з різними типами ставлення до сім'ї

  Поняття ґендеру у вимірі соціально-психологічних досліджень. Психологія ґендерної поведінки, фактори ґендерної соціалізації. Характер ґендерних ролей у шлюбі чоловіків та жінок. Методичні засади дослідження ґендерно-рольової поведінки особистості.
  
  дипломная работа [1,5 M], добавлен 20.10.2013
  

• Психологічний аналіз причин та шляхів корекції девіантної поведінки особи

  Девіантна поведінка особистості як психологічна проблема та соціально-психологічний феномен. Фактори, які впливають на девіантну поведінку підлітків. Види психологічної корекції. Психологічна діагностика схильності особистості до девіантної поведінки.
  
  курсовая работа [161,5 K], добавлен 16.06.2010
  

• Соціально-психологічні чинники адиктивної поведінки підлітків

  Теоретичні підходи науковців до поняття і визначення адикції і адиктивної поведінки. Види, механізм розвитку і деструктивна сутність адиктивної поведінки. Аналліз впливу соціальних і психологічних чинників на формування адиктивної поведінки підлітків.
  
  курсовая работа [42,2 K], добавлен 22.03.2009
  

• Соціалізація і виховання особистості

  Соціальна поведінка особистості і форми її формування. Соціальна установка і реальна поведінка. Конформність як прояв соціальної поведінки. Соціалізація і соціальна поведінка особистості. Вплив референтної групи на соціальну поведінку особистості.
  
  контрольная работа [36,7 K], добавлен 17.10.2007
  

• Особливості соціально-корекційної діяльності з людьми, які схильні до суіцидальної поведінки

  Суіцид як соціальна проблема. Особливості суіцидальної поведінки у різні вікові періоди. Методи оцінки схильності особистості до суіцидальної поведінки. Види соціально-психологічної допомоги особистості у випадках суіцидально-оріентованої поведінки.
  
  курсовая работа [55,2 K], добавлен 16.11.2012
  

• Теоретичне вивчення дослідницьких методик в психології

  Основні вимоги до програм соціально-психологічних досліджень. Типологічні методики дослідження особистості, психологічне тестування. Головні критерії якості методик. Значення соціально-психологічних методик при вивченні міжособистісних стосунків.
  
  курсовая работа [51,3 K], добавлен 29.04.2015
  

• Вплив сімейних та родових сценаріїв на розвиток і подолання психотравми особистості

  Сукупність соціальних модельно-сценарних конструктів. Структура формування соціальних моделей поведінки особистості. Кореляційні зв'язки між проявами поведінки дитини та сімейною атмосферою. Соціальні передумови розвитку гомосексуальності у особистості.
  
  презентация [3,1 M], добавлен 23.08.2017
  

• Формування людини як особистості в умовах цілеспрямованого впливу

  Концепції психологічних основ виховання в сучасній педагогічній психології. Роль дитинства в становленні особистості. Поняття виховного впливу і їх класифікація. Застосування колекційних психогімнастичних програм для розвитку особистості дошкільника.
  
  курсовая работа [48,1 K], добавлен 09.03.2011
  

• Формування людини як особистості в умовах цілеспрямованого впливу

  Концепції психологічних основ виховання в сучасній педагогічній психології. Роль дитинства в становленні особистості. Поняття виховного впливу. Ефективність психогімнастики як засобу емоційного впливу на формування особистості дитини дошкільного вiку.
  
  курсовая работа [52,3 K], добавлен 09.02.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам