Комунікаційні канали

Тут активно розробляється ідея дистанційного навчання, суть якого полягає в заміні фізичного переміщення студентів до джерел знання на віртуальне переміщення знань до студентів. Дистанційне навчання особливо привабливо для заочної освіти. Більшість ВНЗ має в Інтернет свої сайти, де розміщуються не тільки рекламно-ознайомчі матеріали, але й електронні версії навчальних посібників, методичні матеріали, контрольні завдання і т.д. Існують привабливі проекти віртуальних вишів, що передбачають мобілізацію кращих викладачів і фахівців регіону для участі в педагогічному процесі.

Б. Бібліотеки використовують телекомунікаційні можливості Інтернет: 1) для обслуговування читачів у режимі теледоступу, без відвідування читальних залів; правда, авторське право не допускає розміщення на бібліотечних серверах текстів першоджерел, але зате пошук інформації в електронних довідниках, енциклопедіях та бібліотечних каталогах цілком доступний; 2) для бібліотечної кооперації у вигляді звернення до електронних каталогів інших бібліотек, завантажування бібліографічних записів з центру каталогізації, передачі фрагментів баз даних, замовлення літератури в книжкових магазинах, книгообміну та ін. 3) для розвитку професійних контактів з вітчизняними та зарубіжними колегами шляхом: електронної пошти, передплати на тематичні листи розсилки, телеконференцій і т.п. Бібліотечні працівники високо оцінюють колосальні інформаційні ресурси Інтернет, але схильні розглядати їх як доповнення до довідково-бібліографічних фондів, а не як їх заміну.

В. Музеї використовують свої сервери для наданняня таких послуг: довідки про адреси, години роботи, телефони; попереднє замовлення квитків і організація екскурсій, публікація анонсів виставок і колекцій, проведення дискусій фахівців та любителів мистецтва та ін. Реалізується проект «Музеї України», який ставить завдання: відкрити світу українську культурну спадщину, сприяти зростанню культурного туризму в Україну; розвивати дистанційну освіту; формувати середовище спілкування для музейних фахівців.

Г. Охорона здоров'я в Інтернет вражаюче представлена телемедициною. Телемедицина - це використання телекомунікаціх та комп'ютерних технології в поєднанні з досвідом фахівців-медиків для надання лікарської допомоги у віддалених районах, в будь-який час доби і при будь-якій погоді. Телемедицина незамінна в надзвичайних обставинах і при катастрофах. Крім телемедицини, Інтернет використовується для розповсюдження медичних знань, фармакологічної інформації, екологічного моніторингу та підтримання екологічної безпеки.

Д. Працевлаштування полегшується за допомогою баз даних Інтернету, де зібрані відомості про компанії-роботодавців, про наявні вакансії та вимоги до здобувачів. Крім того, є банк біржі праці, куди працівник може включити свої пропозиції з працевлаштування. Завдячуючи мережі, - стверджують американські фахівці, --«ви майже завжди можете знайти робоче співтовариство, яке вам підходить, якщо пошукаєте його».

Є. Громадянські ініціативи. Віртуальний простір Інтернет - прекрасне поле для розгортання громадянських ініціатив незалежно від офіційного схвалення.

Треба визнати, що думки щодо значущості та перспектив Інтернет не відрізняються одностайністю: одні вбачають в ньому міф про демократичну рівність, про гармонію особистості і влади, інші розглядають його як потужний засіб інтелектуального і духовного розвитку людей; треті вбачають в ньому стимул для пробудження соціальної активності.

Феномен Інтернет - привабливий предмет для метатеоретичного узагальнення. Джерелами матеріалу для узагальнюючих висновків можуть бути конкретні (приватні) науки, що вивчають різні аспекти явища Інтернет.

- Філософсько-історичний аспект. З точки зору історіософії (філософії історії) очевидно, що поява глобальної комунікаційної мережі - переконливий аргумент на користь формування Всесвітньої інформаційної цивілізації, тобто постіндустріальної інформаційної культури. По-перше, Мережа транснаціональна, вона долає державні і національні межі, сприяючи діалогу та зближення народів, по-друге, вона сприяє інтеграції національних і регіональних економічних зон в глобальну економіку; по-третє, вона здатна співіснувати з різними політичними режимами, культурними та мовними відмінностями, по-четверте, вона може стати платформою для формування всесвітнього універсуму знань людства і всесвітнього дистанційного університету. На думку деяких мислителів, Інтернет сприяє становленню нової форми існування людини - віртуальних соціумів, які в перспективі зіллються в глобальне віртуальне товариство.

- Організаційно-управлінський аспект. Головний організаційно-управлінський принцип Мережі, який створює їй репутацію абсолютно демократичного інститута, полягає в децентралізації, у відсутності верхівного управлінського органу та ієрархії влади. Правда, є рівень початкових організаторів-управлінців - це провайдери. Провайдер - власник фрагмента віртуального простору, що стягує з клієнтів плату за користування доступом до Мережі, але ніяк не обмежує зміст їх діалогів. Якщо провайдер з тих чи інших причин не влаштовує клієнтів, вони можуть розірвати укладену з ним угоду і перейти до іншого власника віртуальної області. Наскільки стійка і ефективна подібна організація, щоб слугувати основою для формування глобального співтовариства?

- Етико-правовий аспект обумовлений суперечливістю ідеології Мережі: з одного боку, - повна гласність і відкритість, свобода слова і самовираження, з іншого боку - недоторканність приватного життя, дотримання етичних норм, виключення насильства. Справа в тому, що абсолютна гласність неминуче призводить до порушення privacy - недоторканності приватного життя. Відстежуючи поведінку того чи іншого клієнта в Мережі при покупках, подорожах, лікуванні, спілкуванні і т.д., можна синтезувати інтимний вигляд людини, зовсім не призначений для публікації. Є шахраї, котрі таким чином збирають і продають компромат на відомих людей. Відкритість Мережі сприяє поширенню по всьому світу наклепів і дезінформації, що провокується анонімністю авторів, що входять в Мережу. Для дітей та юнацтва, що утворюють широку аудиторію Мережі, морально небезпечні порнографічні, сексуальні, насильницькі сайти, якими переповнений простір Інтернету. З метою захисту дітей на персональних комп'ютерах встановлюються фільтри, які проводять селекцію інформації, що надходить ззовні. Але ефективність такої «домашньої цензури» дуже сумнівна.

Невирішеною проблемою глобальної Мережі залишається дотримання авторського права. Згідно з юридичними нормам, тільки власник авторського права на інтелектуальну власність типу поліграфічного видання (книги) або віртуального документа має право робити з них копії. Іншим людям наказано обмежуватися невеликими витягами з обов'язковим посиланням на першоджерело для цілей цитування, коментування, пародії і т.п. Але в даний час немає коштів для того, щоб захищати інтелектуальні твори від несанкціонованого копіювання та розповсюдження.

- Соціальний аспект - це осмислення кола користувачів Мережі. У перший період становлення Інтернет це були професіонали-технократи і комп'ютерна «богема», які створили фізичну структуру Мережі та її програмне забезпечення. Нині до них приєдналися менеджери та бізнесмени, службовці, викладачі та студенти, а також колективні користувачі - банки, лікарні, фірми, університети і школи, засоби масової комунікації, бібліотеки, музеї тощо. Для цих користувачів Інтернет - зручний і незамінний робочий інструмент, що дозволяє успішно вирішувати виробничі або навчальні завдання. Склалася третя група - субкультурне співтовариство користувачів Інтернет, для яких Мережа - не допоміжний інструмент ділової активності, а життєве середовище, з яким пов'язані життєві смисли особистості, місце самореалізації людини.

- Психологічний аспект особливо виразно проявляється при вивченні субкультурної спільноти, яка складається в основному з молоді, яка не досягла 30 років. Віртуальна реальність при глибокому зануренні діє на всі органи чуття людини, а також на його уяву і мислення. Свідомість роздвоюється через постійні переходи від віртуального світу до реальності, і навпаки. В результаті трансформується духовний світ людини, його спосіб мислення і спосіб життя. У нього з'являється ряд психічних новоутворень - інтесів, мотивів, установок, прагнень, цілей, орієнтованих на віртуальність. Психіатри звертають увагу на появу таких психічних відхилень як тривожність при роботі з комп'ютером, Інтернет-залежність, хакерство, поглиненністьь комп'ютерними іграми, соціальна інфантильність. Особливу заклопотаність психологів і педагогів викликає проблема «Інтернет і діти».

5. Дерево комунікаційних каналів

У розділі 4.1 зроблений огляд еволюції комунікаційних каналів (рис.4.1), починаючи із стадії пракультури і закінчуючи сучасною електронною комунікацією. Оскільки нові канали, наприклад писемність або кіно, виникали не на порожньому місці, а на основі попередніх каналів, виникає питання про спадкоємність комунікаційних каналів. Homo sapiens отримав у спадок від своїх предків-пралюдей два канали усно] комунікації - невербальний і вербальний, до яких незабаром, тобто в період верхнього палеоліту (40-15 тис. років тому), приєднайлись штучні іконічний і символьний канали. Таким чином, в кам'яному столітті, на стадії археокультури, виникли чотири вихідних канали. У надрах цих каналів у вигляді первісного мистецтва утворилися художні канали, які неможливо відокремити: музика і танець злиті з невербальним каналом; поезія і риторика - продукти вербального каналу; живопис виріс з іконічної графіки, а скульптура -з амулетів, талісманів та інших речових символів.

Справжньою комунікаційною трансформацією було зародження в III тис. до н.е. писемності, тобто створення нового комунікаційного каналу. Канал писемної документації виник на базі іконічного каналу шляхом біфуркації останнього. Біфуркація («фуркація» лат. - поділ) - роздвоєння, розгалуження, поділ чогось на дві частини: в географії біфуркацією називають розділення річки на два русла, які в подальшому не зливаються; в анатомії - поділ трубчатого органу на дві гілки, наприклад, трахеї на два бронха; в педагогіці - поділ класу на два потоки, які вивчають різні іноземні мови і т.п.

Біфуркація в документних каналах тривала й далі: в XV столітті сталася біфуркація писемності, в результаті якої з'явився канал друкарства; в XIX столітті з друкарства виділився канал преси, заснований на машинній техніці, а в XX столітті засобом масової комунікації стали комп'ютерні мережі (згадаймо Інтернет).

Чудова особливість біфуркації документної комунікації полягає в тому, що вона ініціювала біфуркації в каналах усної комунікації. Письменність була винайдена жерцями для запису у священних книгах Одкровень Бога, переданих людям через пророків, а також навчання про Бога, про світ, віру, порятунок. Записи ці вироблялися пророчими (апостольських) мовами, які лексично і граматично віддалялися від розмовної мови. У християнській Європі пророчими мовами вважалися грецька та латинська, у православних слов'ян - церковнослов'янська (старославянська). Пророчі мови використовувалися при богослужіннях, тому вони відносяться до усної комунікації; разом з тим їх можна вважати першими літературними мовами. Власне літературні мови як національно-прийняті норми культурної мови (як усній, так і письмовій) утворилися в європейських країнах на стадії неокультури. У літературних культурно-нормативно мовах знайшов відображення не тільки досвід писемної мови, але й досвід художнього усного слова (фольклор), що зберігається в нематеріальній соціальної пам'яті. Формування літературних мов - біфуркація вербального каналу.

Явище біфуркації каналів усної комунікації тривало й далі узгоджено з біфуркаціями документних каналів. Книгодрукування не задовольнилося літературною мовою, воно викликало до життя штучніі мови (математична, хімічна символіка, згодом - мови міжнародного спілкування типу есперанто). Паралельно з друкарством людство освоїло ще один недокументнований канал отримання знанб - пізнавальні подорожі, тобто просторова комунікація не заради торгівлі або війни, а заради пізнання. Великі географічні відкриття, розпочаті X.Колумбом, відкрили цей канал, в наші дні продовжений космонавтами і туристами. Поява технічних каналів для дистанційної передачі звуку (телефон, радіо), а згодом - рухомого зображення (телебачення) - свідчення біфуркацій в каналах усної комунікації. Таким чином є чотири біфуркації:

- Біфуркація I - поява писемності і літературної мови;

- Біфуркація II - винахід книгодрукування і великі географічні відкриття;

- Біфуркація III - промисловий переворот, який зумовив появу первинних технічних каналів, у тому числі машинної поліграфії, фотографії, телефону;

- Біфуркація IV - науково-технічна революція XX ст., яка викликала до життя електронну комунікацію - телебачення і комп'ютер.

Спадкоємність між каналами усної комунікаціїції (права частина) і документної комунікації (ліва частина) ілюструє рис. 4.7.

Коментарі до малюнка:

- Хронологічна шкала побудована в десятково-логарифмічному масштабі: чотири розподіли цієї шкали, представлені на малюнку рівними відрізками, мають ціну ділення, що відрізняється десятикратно. Перший розподіл охоплює 100 років - від 2000 до 1900 рр.; другий поділ охоплює 1000 років - від 1900 до 900 рр., третій поділ відповідає 10000 років - від 900 н.е. до 9000 до н.е. (-9000); четвертий поділ відповідає 100000 років. Завдячуючи десятково-логарифмічному масштабу вдалося в осяжному вигляді представити всю історію людства: від появи неантропів 40 тис. років тому (кінець пракультури і початок археокультури) до наших днів - переходу до постнеокультури.

- На малюнку не відтворені синтетичні канали, відповідні театру, кіно, мультимедіа.

- «Традиційними» вважаються канали, утворені до XIX століття, а канали індустріальної неокультури іназиваються «нетрадиційними».

Рис. 4.7 при всій його навмисній схематичності, а можливо, завдяки їй, дозволяє легко розпізнати кілька співвідношень, що мають характер закономірностей еволюції соціальних комунікацій.

Закон кумуляції комунікаційних каналів (закон ККК). Якщо взяти за точку відліку чотири вихідних канали, то рухаючись вздовж хронологічної шкали, виявляємо прогресію зростання: 4, б, 8, 10, 12, яка є класичною арифметичною професію. Закон ККК читається так: в ході цивілізаційного процесу комунікаційні канали збільшуються в арифметичній прогресії з основою 2. При цьому можна припустити, що матеріальні витрати суспільства на забезпечення комунікацій (технічні середовища, капітальні вкладення, кадрові ресурси) збільшуються не в арифметичній, а в геометричній прогресії, і в постнеокультурному інформаційному суспільстві будуть поглинати левову частку національного бюджету.

Закон симетрії комунікаційних каналів (закон СКК). Біфуркації в лівій і правій частині дерева комунікаціойних каналів відбувалися майже синхронно, що і зумовило симетричність, чітко видну на рис. 4.7. Синхроність біфуркацій не випадкова, вона - результат взаємозалежності, своєрідного балансу документної та усної комунікації. Вивчення цієї взаємозалежності - благородне поле майбутніх досліджень.

Рис.4.7. Древо комунікаційних каналів

Закон прискорення біфуркацій (ЗПБ). Логарифмічна шкала вуалює відмінності в тривалості періодів між біфуркаціями, в реальному ж історичному часі дистанція між біфуркації I і II - близько 4.5 тисяч років; між II і III - 400 років; між III і IV - близько 150 років. У наявності скорочення «міжбіфуркаційих періодів», що обумовлено прискоренням історічного часу в стадії неокультури.

Важко втриматися від запитання: чи збережеться прискорене зростання дерева комунікаційних каналів в XXI столітті? Якщо сьогодні нараховується 12 каналів, то, можливо, завтра їх стане 14 або 16? Будь-яке зростання має природні межі і рано чи пізно припиняється, тому нескінченного розгалуження дерева комунікаційних каналів очікувати не доводиться. Ми знаходимося в перехідному періоді від ери документної комунікації і книжкової культури до ери електронної комунікації та мультимедійної культури. Можливо, електронна комунікація має достатній потенціал, щоб стати поворотним пунктом у розвитку комунікаційних каналів від постійної кумуляції до поступової концентрації?

Насамперед виявилася під загрозою друкована книга. Кіно і телебачення конкурували з книгою лише тим, що скорочували час, який присвячувався раніше читанню. Тепер у книги з'явився більш небезпечний конкурент - відеокасета та диск. Форми їх побутування майже тотожні, момент звернення до відео, як і момент зустрічі з книгою, визначається за бажанням користувача; можливості вибору на ринку відео постійно розширюються і вже наздоганяють пропозиції книжкового ринку; як і читання, перегляд відеозапису можна за бажанням перервати, зробити «стоп-кадр», прискорити або уповільнити перегляд фільму; коротше кажучи, спілкування людини з відеофільмом виявляється настільки ж невимушеним, як спілкування з книгою. Що ж стосується дохідливості, наочності, виразності, інформативності, то тут переваги відеофільму очевидні - на його боці не тільки письмове слово і застигла ілюстрація, але і звучання слів, музики, рухоме кольорове зображення. Книга - синтез двох мистецтв - словесності та графіки, відеофільм - це синтез усіх мистецтв, це синкретичне мультимедійне повідомлення. Але головна перевага відео, мабуть, навіть не в цьому. Головне полягає в тому, що, як і всякий продукт радіоелектроніки, відеомагнітофон легко поєднується з комп'ютером, утворюючи єдиний агрегат, який володіє «інтелектуальними здібностями» комп'ютера і «образотворчими здібностями» відео. Відео - це органічний елемент мультимедійної культури і йому, звичайно, легше адаптуватися до умов електронної комунікації, ніж книзі, спочатку пов'язаної з книжковою культурою.

Ще більш потужним, ніж відеозапису конкурентом друкарських видань обіцяє стати електронна книга, яка вже успішно конкурує на ринку. Наприклад, «Софтбук» - електронна пластина з екраном в шкіряній палітурці; місткість - 100 000 сторінок, вага 15 кг, ціна - 300 доларів плюс 10 доларів на місяць за абонентський зв'язок; «Дедікейтед рідер» - електронний довідник з подвійним екраном вартістю 1500 доларів. Головна відмінність електронної книги від паперового кодексу в споможності «перевидаватися», тобто міняти одне зміст на інший. Вона стає таким чином «книгою книг», що робить непотрібними видавництва та бібліотеки. Електронна книга може безпосередньо зв'язати автора і читача, прибираючи усіх посередників, які існують між ними.

Ясно, що електронне письмо не може не вплинути на творчий процес письменників електронних книг. Потрібна інша поетика, відповідна багатовимірності віртуальних комп'ютерних просторів. Передбачається, що лінійне читання тексту художнього твору традиційним способом - сторінка за сторінкою від початку до кінця - буде витіснено нелінійним читанням, колт можна рухатися по тексту у вертикальному, горизонтальному або іншому напрямі. Читач залучається до комп'ютернох гри з електронним текстом, комбінуючи його на свій розсуд. Є думка, що саме ігрова комп'ютерна література зможе повернути в когорту читачів молодь, що виросла в мультимедійному середовищі.

Отже, можна припустити, що мультимедійні засоби будуть поступово вбирати прикладні функції літератури і преси, і в підсумку закон ККК трансформмується в закон концентрації комунікаційних калів.

Висновки

1. На підставі вихідних природних (невербальний, вербальний) і штучних (іконічний, симвільний) каналів в результаті тривалої еволюції з палеоліту до наших днів склалися три роди комунікції: усна, документна, електронна.

2. Природна мова і мовлення утворюють єдність, яке виконує дві сутнісні функції: комуникаційну і розумову; комунікаційна функція, в свою чергу, підрозділяється на соціально-тимчасову, (соціально-мнемическую) і соціально-просторову функції. Сутнісні функції виявляються в прикладних функціях мови і мовлення, які виконуються ними у суспільному житті (соціальному просторі) і в особистісному психічному просторі.

3. У наші дні жодна сфера суспільного виробництва, жодна область соціально-політичної діяльності, жодна галузь культури, жодна сторона повсякденного існування не обходяться без звертання до документів, без різноманітного їх використання. Якщо б раптом, допустимо, зникли паперові носії текстів, людство негайно виявилося б у стані первісного варварства. Звідси - залежність сучасної цивілізації від документної комунікації.

4. Усі види комунікації страждають неусувними комунікаційними бар'єрами технічного, психологічного і соціального характеру. Ці перешкоди можна розділити на шуми, що мають природне походженняня, і спеціально створювані перешкоди, наприклад цензура. З шумами доводиться миритися, з перешкодами потрібно боротися.

5. Уособленням достоїнств і небезпек електронної комунікації в наші дні служить феномен Інтернет. Інтернет - глобальна соціально комунікаційна комп'ютерна мережа, призначена для задоволення особистісних і групових комунікаційних потреб за рахунок використання телекомунікаційних технологій. Метатеоретичне осмислення феномена Всесвітньої павутини вимагає узагальнення філософсько-історичних, організаційно-управлінських, етико-правових, соціальних і психологічних аспектів, пов'язаних з сутнісними і прикладними функціями Інтернет.

6. Розвиток комунікаційних каналів здійснюється досі екстенсивно і закономірно відповідно законами:

- законом кумуляції комунікаційних каналів (законом ККК);

- законом симетрії комунікаційних каналів (законом СКК);

- законом прискорення біфуркацій (закон ЗПБ).

7. Існують три точки зору про співвідношення традиційних і нетрадиційних каналів в майбутньому:

- екстремістська - мультимедіа неминуче витисне книгу, бо нове завжди витісняє старе;

- консервативна - книга збереже своє значення, тому що вона антропоморфічна (відповідає психофізіологічним можливостям сприйняття смислів людиною), вкорінена в культурі, а література як вид мистецтва відмерти не може;

- компромісна - в майбутньому буде досягнута гармонія всіх родів соціальної комунікації (усної, документної, електронної), оскільки в кожного є свої переваги і свої обмеження.

8. Ми живемо в перехідний період від ери панування документної комунікації до ери електронної мультимедійної комунікації.

9. Terra incognita в проблематиці комунікаційних каналів залежить від прогресу в галузі лінгвістики, психології, культурології, інформатики.

- Гіпотеза лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа понад півстоліття обговорюється стосовно до усної комунікації. Залишається відкритим питання про національну відносність в письменних мовах, тобто в документній комунікації, і в мультимедійних засобах електронної комунікції.

- Як ставитися до міжмовних комунікаційних бар'єрів: як до шкідливого пережитку, успадкованого від феодальної палеокультури, або як до засобу самозахисту малих народів від інформаціїної агресії розвинених країн?

- Які перспективи інтерлінгвістики в XXI столітті? Чи можливо справжня художня творчість штучною мовою? Адже поетичне натхнення, за словами Б.Л.Пастернака, полягає в тому, що «мова, батьківщина і вмістилище краси і сенсу, саме починає думати і говорити за людину, і весь стає музикою» (індивідуально-мовна функція). Разом з тим, як показує досвід есперанто, немає проблем для перекладу з природної мови на штучну мову, тобто виконання соціально-мовної функції.

- Не вирішена проблема семантичного пошуку документів, ширше - текстів, зафіксованих на будь-якому носії, бо немає надійних і операційних критеріїв релевантності (смислової близькості) висловлювань на природній мові.

- На питання «що і як читати?» дають протилежні (антиномічні) поради. Культура читання не розроблена далі тривіальних рекомендацій для учнів середньої школи. Чи не можна використовувативати електронну комунікацію, щоб полегшити доступ до смислового змісту творів друку?

- Справжньою «невідомою землею» є область парапсихології, до якої відносяться телепатія і ясновидіння (антиципація). Телепатія - уявна комунікація між комунікантами - індуктором та реципієнтом - приймачем. Ясновидіння - отримання повідомлень з майбутнього. Відомі численні факти парапсихологічних комунікцій, але наукового пояснення їм немає. Чи є телепатія і ясновидіння рудиментарними комунікаційними здібностями, які існували до появи вербального каналу або, навпаки, вони свідчать про формування нового природнього комунікаційного каналу, яким будуть користуватися майбутні «надлюди»?

- Привабливою рисою Всесвітньої мережі Інтернет є її демократичність та відкритість для самовираження індивідуальної особистості. Але фактично ці риси - ілюзія. Насправді клієнт Мережі може робити тільки те, що дозволено професіоналами-програмістами. Складається ситуація, коли відвідувач віртуального простору шукає порятунку від поневолення його особистості чужими йому соціальними структурами в реальному світі, а потрапляє у «всесвітню павутину», виткану цими ж структурами. Чи можлива справжня свобода духовної діяльності клієнта штучних комунікаційних систем?

- Предметом жвавих дискусій є доля книги в постнеокультурному суспільстві, в приватності, конкуренція книжкових кодексів та відеокасет, друкованого слова та мультимедіа,читання і телебачення.

Література

1. Гойхман О.Я., Надєїна Т.М. Основи мовної комунікаціїї: Підручник для вузів. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 272 с.

2. Горєлов І. М., Сєдов К.Ф. Основи психолінгвістики: Навч.посібник. - М.: Лабіринт, 1997. - 221 с.

3. Дайсон Е. Життя в епоху Інтернету. - М.: Бізнес та комп'ютер, 1998.- 400 с.

4. Земляпова Л.М. Сучасна американська комунікативістика: Теоретичні концепції, проблеми, прогнози. - М.: Вид-во МГУ, 1995. - 270 с.

5. Колкер Б.Г. Підручник мови есперанто: Основний курс. - М.: Наука, 1992. - 160 с.

6. Колшанский Г.В. Комунікативна функція і структура мови. - М.: Наука, 1985. - 175 с.

7. Колшанский Г.В. Паралінгвістика. - М.: Наука, 1974. - 81 с.

8. Кузнєцов С.М. Теоретичні основи інтерлінгвістики. М.: Вид-во Ун-ту дружби народів, 1987. - 207 с.

9. Культура російської мови: Підручник для вузів. - М.: Норма-Инфра, 1999. - 560 с.

10. Мечковська Н.Б. Соціальна лінгвістика: Навч.посібник. - 2-е вид. - М.: Аспект Пресс, 1996. - 207 с.

11. Мечковськая Н. Мова і релігія: Посібник для студентів гуманітарних вузів. - М.: Агентство «Фаир», 1998. - 352 с.

12. Поварнин С.І. Як читати книги. - М.: Книга, 1978. - 53 с.

13. Сапунова В.Б. Туризм: еволюція, структура, маркетинг. - М.: Ось-89, 1997, - 160 с.

14. Свадост Е. Як виникла загальна мова? - М.: Наука, 1968. - 328 с.

15. Скворцов Л.І. Теоретичні основи культури мови. - М.: Наука, 1980. - 352 с.

16. Сорокін Ю.Я. Психолінгвістичні аспекти вивчення тексту. - М.: Наука, 1985. - 168 с.

17. Усискін Г.С. Нариси історії російського туризму. - СПб.: Торговий Дім «Герда», 2000. - 224 с.

18. Мова і масова комунікація. Соціолінгвістичне дослідження. - М.: Наука, 1984. - 277 с.

Размещено на Allbest.ru