Використання методів казкотерапії для психологічної допомоги дітям в умовах сімейного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Введення

Глава 1. Казка як пошук життєвого сценарію і матеріалу для психологічної допомоги дитині

1.1 Характеристика казки як предмета творчої діяльності

1.2 Арттерапія - сукупність психокорекційних методик для психологічної допомоги дітям

1.3 Казкотерапія - один з методів арттерапії, особливості психологічної роботи з казкою

1.4 Напрями казкотерапії, форми роботи з казками

Глава 2. Використання казок для психологічної допомоги дітям в умовах сім'ї

2.1 Застосування казок при корекції різних психічних відхилень у дошкільнят

2.2 Методичні прийоми, які полегшують застосування казки у психологічній роботі з дітьми

2.3 Проективна казка в психодіагностики сімейних проблем

2.4 Використання психологічних ігор в сім'ї

Глава 3. Дослідно-експериментальна частина

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Введення

У нашій країні дуже гостро стоять соціальні проблеми сім'ї: зниження її матеріального рівня, погіршення фізичного і психічного стану здоров'я дітей та батьків і т.д. Потрібно намагатися вирішувати ці проблеми, і арттерапія може в цьому допомогти, а саме поліпшити психічний стан дітей і батьків.

У роботі з дітьми дуже важливо використовувати гнучкі форми психотерапевтичної роботи. Однією з таких форм сьогодні стала арт-терапія, що надає дитині можливість програвати, переживати, усвідомлювати конфліктну ситуацію, яку-небудь проблему найбільш зручним для психіки дитини способом. Арт-терапевтичні методики дозволяють занурюватися в проблему на стільки наскільки людина готова до її переживання. Сама дитина, як правило, навіть не усвідомлює те, що з ним відбувається. Ефективність застосування мистецтва в контексті психологічної допомоги заснована на тому, що воно дає можливість експериментувати з емоціями та почуттями, досліджувати їх і висловлювати на символічному рівні. Ґрунтуючись на аналізі літературних джерел, ми вважаємо, що застосування арт-методів психологічної допомоги може допомогти дитині полегшити процес розуміння та усвідомлення своїх емоційних реакцій, дати соціально прийнятний вихід емоціям гніву, страждання, страху та іншим негативним почуттям, надати матеріал для інтерпретацій і діагностичних висновків. Невербальна поведінка, як правило, йде від цензури свідомості. Образотворче та літературна творчість, як і інші види подібного самовираження, - відносно безпечні способи розрядки напруги.

Темою нашого дипломного дослідження стало «Використання методів казкотерапії для психологічної допомоги дітям в умовах сімейного виховання».

Метою - поліпшення комунікативних здібностей дітей. Вибір наш впав не випадково на ці вміння: багато дітей не вміють спілкуватися не лише з однолітками, а й з дорослими, взаємини в багатьох сім'ях не складаються.

Завданнями дослідження ми визначили:

1. вивчення літератури з проблеми впливу казок на дітей дошкільного віку;

2. продумування і проведення експерименту;

3. ознайомлення з кількома сказкотерапевтического методиками, використовуваними в сім'ях для роботи з дітьми;

4. виявлення впливу казок на розвиток комунікативних здібностей дітей;

5. методи казкотерапії можуть допомогти батькам розвинути вміння спілкуватися у дітей.

Об'єктом дослідження стали діти, неохоплених суспільним дошкільним вихованням, а предметом - комунікативні здібності дітей в умовах сімейного виховання.

В якості методів дослідження були використані: сказкотерапевтической тренінг, складання казок дітьми, ігрова сімейна терапія, адаптовані психодіагностики, вивчення літератури. У дипломному дослідженні ми висунули робочу гіпотезу, що спеціально підібрані сказкотерапевтической методики в умовах сімейного виховання позитивно впливають на розвиток комунікативних здібностей дітей. Методологічною основою визначили арт-терапевтичну теорію, розроблену Т. Зінкевич-Євстигнєєва і методики, розроблені В. Богомоловим.

Ми запланували і провели паралельний експеримент, який тривав з січня 2005 року по лютий 2006 року. Базою дослідження вибрали 5 сімей з різною кількістю дітей і соціальним становищем. Ми вибрали ці родини, тому що серед них є повні та неповні, різновікових склад дітей, вони найбільш підходять для дослідження.

Характеристика сімей:

01. Батько: Меркедонов Григорій Леонідович (44 роки)

Мати: Меркедонова Ольга Володимирівна (44 роки)

Діти: Вова (3.08.2000) і Микита (27.03.1995)

02. Мати: Мурадова Світлана Олександрівна (52года), розведена

Діти: Сергій (15.06.2001)

03. Батько: Бондар Олексій Олександрович (30 років)

Мати: Бондар Інга Ігорівна (25 років)

Діти: Микита (26.05.1998), Данило (04.05.2001) та Єлизавета (04.05.2001)

04. Батько: Терещенко Дмитро Миколайович (26 років)

Мати: Терещенко Марина Василівна (23 роки)

Діти: Вероніка (26.04.2001)

05. Батько: Мамсуров Руслан Муратович (30 років)

Мати: Мамсурова Людмила Віталіївна (29 років)

Діти: Давид (28.07.2000) та Віка (06.07.2001)

Експеримент включав в себе етапи: констатуючий, формуючий та контрольний. Для того щоб провести експеримент ми вивчили літературу з даного питання, як вітчизняних, так і зарубіжних авторів.

Ми у своїй дипломній роботі не беремося описати все різноманіття арт-терапевтичних форм роботи з дітьми. Але на деяких зупинимося більш детально, а саме на методі казкотерапії.

Використання казок бере свій початок ще з глибини століть - тієї пори, коли існувало усна народна творчість. Казки були своєрідним інструментом навчання та цілительства, засобом народної психотерапії задовго до того, як психотерапія отримала офіційний статус. Ми розглянули метод казкотерапії - метод, який використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості і взаємодії з навколишнім світом. Сьогодні, на початку третього тисячоліття, до знань, закладеним в казках, люди тягнуться інтуїтивно. Тексти казок викликають інтерес як у дітей, так і у дорослих, саме тому вони дуже зручні для роботи в сім'ї. Образи казок звертаються одночасно до двох психічним рівнями: до рівня свідомості та підсвідомості, що дає особливі можливості при комунікації. Слухаючи або читаючи казки, дитина накопичує у своєму несвідомому символічний «банк життєвих ситуацій». На прикладі героїв казок у дітей відбувається осмислення власного життя. Впливаючи на свідомість і підсвідомість, казка може допомогти їм визначити вірний шлях вирішення своїх проблем, а спроектувати вчинок героя казки на своє життя, дитина може стати на шлях особистого розвитку.

Техніка використання метафор і твори історій може бути дуже цінної в роботі з дітьми, з живою уявою. Вона з успіхом використовується в лікуванні дітей, які страждають різними невротичними розладами, що супроводжуються страхами, депресією, тривогою, агресивністю. У нашому дипломному дослідженні показано як казки впливають на здібності дітей, як змінюються відносини в родині. У казкотерапії важливий процес підбору для кожної дитини своєї, особливої казки, яка допоможе проявитися потенційним частинам його особистості, чогось нереалізованого. У результаті в нього з'явиться почуття захищеності, відбудеться розкриття внутрішнього і зовнішнього світу.

Казки, запропоновані в нашому дипломному дослідженні, спрямовані на корекцію поведінки та набуття навичок конструктивного спілкування з іншими, а також на розвиток комунікативних здібностей дітей, неохоплених громадським вихованням.

Наша дипломна робота складається з вступу, двох розділів, висновків і дослідно - експериментальної частини. У першому розділі розповідається про те, що таке арттерапія і один із її напрямів - казкотерапія, про казки, що застосовуються в корекції. У другому розділі розглядається застосування казкотерапії для корекції психічних відхилень у дошкільників, які психологічні ігри використовуються в сім'ї, як казка допомагає в психодіагностики сімейних проблем.

Глава 1. Казка як пошук життєвого сценарію і матеріалу для психологічної допомоги дитині

казка комунікативний психічний

1.1 Характеристика казки як предмета творчої діяльності

Казки люблять всі. У казковій формі свою проблему легше побачити і легше прийняти. Для казкового героя легше придумати вихід з положення - адже в казці все можливо! А потім цей вихід, виявляється, можна використовувати для себе.

У XX ст. казка набуває особливого значення у світовій культурі. Ніколи раннє казковий жанр не набував такого розмаху. Його поетика і архетипи лежать в основі стали широко популярними хронік казкових світів, творів фантастичної літератури, телевізійних серіалів.

З. Фрейд вважав, що в міфах і казках, в народних приказках і піснях, у загальноприйнятому слововживанні і поетичної фантазії використовується та ж символіка, що дозволяє тлумачити сновидіння [46, c. 30].

Вважається, що розповідання казок для встановлення контакту з дітьми та їх терапії вперше використовував в 1971 році Р. Гарднер. Розроблена ним техніка та її різноманітні модифікації знайшли широке застосування для вирішення завдань діагностики, формування цінностей, зміцнення взаємин, саморозкриття.

Розповідання казок сприяє більш глибокому розумінню батьківсько-дитячих відносин, їх зміцнення, призводить до зміни поведінки дітей. К. Бремс відзначає, що коріння розповідання казок та історій потрібно шукати в культурному контексті або в контексті розвитку індивіда і сім'ї. У першому випадку найчастіше використовуються міфи, легенди, чарівні казки, байки. У сімейному контексті це - сімейні легенди, розповіді, засновані на реальних подіях, але прикрашені [57, c. 45].

Казка - один з основних жанрів усної народнопоетичної творчості. Казка відображає світогляд народу на різних етапах його розвитку. Живучи у віках, передаючись з уста в уста, казка змінюється разом зі зміною породжує її дійсності. У сучасний час деякі казки продовжують своє життя в книзі, інші зовсім йдуть з народного побуту або стають надбанням дітей, треті продовжують привертати увагу дорослих слухачів [46, c. 35].

Поява перших міфів часто пояснюється процесом осмислення людиною явищ навколишнього світу. Причому осмислення супроводжувалося оживлення всього, що потрапляло в поле зору нашого далекого предка.

Якщо уважно вивчати найдавніші міфи і міфологію народів, «незіпсованих цивілізацією» (індіанці, африканські племена і т.д.), можна побачити три домінуючих ідеї: народження, розмноження, смерть. Рання міфологія тісно пов'язана з виживанням, тому не дивно, що багато чого міфи жорстокі. У них відбиваються криваві сцени, а також взаємини, неприйнятні для сучасного розвиненого людини. Вони цікаві для аналізу та дослідження, але не для терапевтичних цілей. Однак є ще ода важлива тенденція в міфах - відображення процесу пояснення людиною ідеї створення світу. Прагнення усвідомити свої витоки, призначення обрядів і ритуалів тісно пов'язане з «міфотворчі» мисленням. Напевно, ця тенденція актуальна і сьогодні [22, c. 11].

Сьогодні в рамках казкотерапії ми теж осмислює різноманітні життєві явище, події життя, феномени духовного пошуку, і багато іншого.

Концепція комплексної казкотерапії базується на п'яти видах казки: художні, дидактичні, медитативні, психотерапевтичні та психокорекційні. До художнім ми відносимо казки, створені багатовіковою мудрістю народу і авторські історії. Власне, саме це і прийнято називати казками, міфами, притчами і т.д. У художніх казках є і дидактичний, і психокорекційні, і психотерапевтичний аспекти [23, c. 15].

Іноді спостережні батьки і педагоги помічають, що в певному місці казки у дитини якось по-іншому блищать очі, темп дихання стає швидше, рожевіють щоки. Певні казкові події виявляються для нього значущими і хвилюючими. Може бути, все це прояв внутрішнього процесу набуття життєвого досвіду, опосередкованого казкою? [24, c. 22].

Слухаючи казку, дитина вбирає філософські смисли, стилі взаємин і моделі поведінки. Причому, всі процеси осмислення протікають на несвідомо - символічному рівні.

Деякий час назад фахівці сперечалися: які казки краще для розвитку особистості дитини - народні чи авторські? Одні говорили, що в авторських казках занадто багато особистісних проекцій, що приховують від читача істину, і пропонували читати тільки народні казки. Інші говорили, що народні занадто жорстокі і одноманітні. Народні казки несуть надзвичайно важливі для нас ідеї: [25, c. 15].

1. Навколишній світ - живий. У будь-який момент все може заговорити з нами. Ця ідея важлива для формування дбайливого і осмисленого відношення до того, що нас оточує.

2. Ожилі об'єкти навколишнього світу здатні діяти самостійно. Ця ідея важлива для формування почуття прийняття іншого.

3. Поділ добра і зла, перемога добра. Ця ідея важлива для підтримки бадьорості духу та розвитку прагнення до кращого.

4. Найцінніше дістається через випробування, а те, що далося даром, може швидко піти. Ця ідея важлива для формування механізму визначення мети й терпіння.

5. Навколо нас безліч помічників. Але вони приходять на допомогу лише в тому випадку, якщо ми не можемо впоратися із ситуацією самі. Ця ідея важлива для формування почуття самостійності, а також довіри навколишнього світу.

Наше життя багатогранне, тому сюжети народних казок різноманітні:

- Казки про тварин. Діти до п'яти років ідентифікують себе з тваринами, намагаються бути схожими на них. Тому казки про тварин краще всього передадуть маленьким дітям життєвий досвід;

- Побутові казки. Вони розповідають про мінливості сімейного життя, показують способи вирішення конфліктних ситуацій, формують позицію здорового глузду і здорового почуття гумору по відношенню до незгод, розповідають про маленьких сімейних хитрощі. Тому побутові казки незамінні в роботі з сім'ями.

- Страшні казки. Казки про нечисту силу. У сучасній дитячій субкультурі розрізняють також і казки - страшилки.

- Чарівні казки. Завдяки чарівним казкам в несвідоме людини надходить «концентрат» життєвої мудрості та інформації про духовний розвиток людини. Тому якщо ми хочемо передати дитині «концентрат» життєвого досвіду, напевно, ми виберемо народну казку [21, c. 34].

Якщо ми хочемо допомогти дитині усвідомити свої внутрішні переживання, ми, напевно, виберемо авторську казку, незважаючи на велику кількість особистісних проекцій.

Інші види казок створюються не спонтанно, а спеціально.

Дидактичні казки створюються педагогами для «упаковки» навчального матеріалу. При цьому абстрактні символи одушевляются, створюється казковий образ світу, в якому вони живуть. Дидактичні казки можуть розкривати зміст і важливість певних знань. У формі дидактичних казок «подаються» навчальні завдання [23, c. 44].

Психокорекційні казки створюються для м'якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією тут розуміється «заміщення» неефективного стилю поведінки на більш продуктивний, а також пояснення дитині сенсу того, що відбувається.

Психотерапевтичні казки - казки, що розкривають глибинний зміст подій. Історії, що допомагають побачити, що відбувається з іншого боку. Вони не завжди однозначні, не завжди мають щасливий кінець, але завжди глибокі і проникливі. Психотерапевтичні казки часто залишають людину з питанням. Це, у свою чергу, стимулює процес особистісного зростання [22, c. 134].

Медитативні казки створюються для накопичення позитивного образного досвіду, зняття психоемоційного напруження, створення кращих моделей взаємовідносин, розвитку особистісних потенціалів. Медитація являє собою повне занурення в будь - якій процес. Головне значення медитативних казок - повідомлення нашому несвідомому позитивних «ідеальних» моделей взаємовідносин з навколишнім світом та іншими людьми. Тому відмінною особливістю цих казок є відсутність конфліктів та злих героїв [23, c. 46].

Виділяють такі корекційні функції казки: психологічну підготовку до напружених емоційним ситуацій, символічне відреагування фізіологічних та емоційних стресів, прийняття в символічній формі фізичної активності.

На думку Н. Пезешкіана, казки виконують у психокорекції наступні функції [53, c.9]:

1. Функція дзеркала. Зміст казки стає тим дзеркалом, яке відображає внутрішній світ людини, полегшуючи тим самим ідентифікацію з ним.

2. Функція моделі. Казки відображають різні конфліктні ситуації і пропонують можливі способи їх вирішення або вказують на наслідки окремих спроб вирішення конфліктів. Таким чином, вони допомагають вчитися за допомогою моделі.

3. Функція опосередкування. Казка виступає в якості посередника між психологом і дитиною, знижуючи, тим самим, його опір.

4. Функція зберігання досвіду. Після закінчення психокорекційної роботи казки продовжують діяти у повсякденному житті людини.

5. Функція повернення на більш ранні етапи індивідуального розвитку. Казка допомагає людині повернутися до колишньої радісною безпосередності. Вона викликає подив і здивування, відкриваючи доступ в світ фантазії, образного мислення, безпосереднього і ніким не засуджуваного входження в роль, яку пропонує їм зміст. Казка сприяє пробудженню дитячих і творчих сил в самому психолога. Вона активізує його роботу на рівні інтуїції [53, c. 10].

6. Функція альтернативної концепції. Казка звучить для дитини не в загальноприйнятому, заздалегідь заданому сенсі, а пропонує йому альтернативну концепцію, яку дитина може або прийняти, або відкинути.

7. Функція зміни позиції. Казки несподівано викликають у дитини або дорослого нове переживання, в його свідомості відбувається зміна позиції.

Слід додати, що використання казок, історій і притч допомагає кращому взаєморозумінню між психологом і дитиною.

Таким чином, ми розглянули, що таке казка і які казки застосовуються в казкотерапії.

1.2 Арт-терапія - сукупність психокорекційних методик для психологічної допомоги дітям

Арт-терапія - один із самих м'яких і в той же час глибоких методів в арсеналі психологів і педагогів. Малюючи, займаючись ліпленням чи описуючи в літературній формі свою проблему або настрій, ви наче отримуєте закодоване послання від самих себе, з власної підсвідомості. Форма, колір, розмір і багато інших характеристик продуктів вашої творчості можуть розкрити вам ваші дійсні, глибинні бажання, страхи, надії, ваше справжнє ставлення до кого - то або чого - то. Крім надання можливості зрозуміти самого себе, арт-терапія в силах допомогти змінити щось у вашому житті в бік гармонізації, розвитку глибинної впевненості в собі, підвищення гнучкості мислення і сприйняття.

Арт-терапія має давнє походження. У певному сенсі її прототипом є різні види сакрального мистецтва, нерідко використовується з лікувальною метою. В останні 20 років арт-терапія, синтезувавши в собі досягнення більшості психотерапевтичних підходів, починає оформлятися в самостійний метод з власної методологією і різноманітним інструментарієм [29, c. 17].

Спочатку словосполученням «арт-терапія» позначали різні методи використання всіх видів мистецтва і творчої діяльності з терапевтичними цілями. Одні автори розглядають арт-терапію як особливу форму психотерапії за допомогою візуального, пластичного мистецтва, інші - як альтернативну практику.

Арт-терапія - це спеціалізована форма психотерапії, заснована на мистецтві, в першу чергу на образотворчої та творчої діяльності [38, c. 18]. Основна мета арт-терапії полягає в гармонізації розвитку особистості через розвиток здатності самовираження і самопізнання. Найважливішою технікою арт-терапевтичного взаємодії є техніка активного уяви, спрямована на те, щоб зіштовхнути лицем до лиця свідоме і несвідоме і примирити їх між собою за допомогою ефективної взаємодії. Арт-терапія може використовуватися як у вигляді основного методу, так і в якості одного з допоміжних методів.

Виділяють два основних механізми психологічного корекційного впливу, характерних для методу арт-терапії.

Перший механізм полягає в тому, що мистецтво дозволяє в особливій символічній формі реконструювати конфліктну травматичну ситуацію і знайти її вирішення через переструктурування цієї ситуації на основі креативних здібностей суб'єкта [29, c. 30].

Другий механізм пов'язаний з природою естетичної реакції, що дозволяє змінити дію «афекту від болісного до приносить насолоду». У зарубіжній психотерапії виділяють чотири основних напрямки в застосуванні арт-терапії:

1. використання для корекції вже існуючого твору мистецтва шляхом аналізу та інтерпретації (пасивна арт-терапія).

2. спонукання учасників до самостійної творчості, при цьому творчий акт розглядається як основний корекційний фактор (активна арт-терапія).

3. одночасне використання першого і другого принципів.

4. акцентування ролі самого психотерапевта, його взаємини з учасником в процесі навчання його творчості.

Кожен з елементів класифікації допускає використання мистецтва і в експресивному творчому варіанті, коли творять самі учасники, і в імпрессівной, коли використовується сприйняття вже готового твору образотворчого творчості [38, c. 35].

Широко поширені погляди на арт-терапію як на особливу форму реагування і сублімації. Художня сублімація виникає тоді, коли інстинктивний імпульс людини замінюється візуальним художньо - образним уявленням. Творчість розглядається як засіб максимального самовираження, що дозволяє дитині і дорослому проявляти себе яскравіше, ніж у листі або мови, а психолога забезпечує прямий доступ до несвідомого.

І дитина, і дорослий в арт-терапевтичному процесі набуває цінний досвід позитивних змін. Поступово відбувається поглиблене самопізнання, самоприйняття, гармонізація розвитку, особистісний ріст. Це потенційний шлях до самовизначення, самореалізації, самоактуалізації особистості [30, c. 10].

Є широкий спектр показань для проведення арт-терапевтичної роботи в системі освіти. Серед них:

1. негативна «Я - концепція», дисгармонійний, перекручена самооцінка;

2. труднощі емоційного розвитку, імпульсивність, підвищена тривожність, страхи, агресивність;

3. переживання емоційного відкидання, почуття самотності, стресові стани, депресія;

4. неадекватна поведінка, конфлікти у міжособистісних стосунках, незадоволеність в сімейній ситуації [29, c. 15]

Арт-терапія дозволяє отримати доступ до переживань аутичних дітей і коректно допомогти їм. Доведені переваги арт-терапевтичної роботи з дітьми та дорослими, які зазнали насильства або мають будь-якої іншої травматичний досвід.

При проведення арт-терапії важливий творчий акт як такий, а також особливості внутрішнього світу творця, які виявляються в результаті здійснення цього акту. Психологи заохочують учасників висловлювати свої внутрішні переживання як можна більш довільно й спонтанно і зовсім не турбуватися про художні достоїнства своїх робіт.

Творчі люди краще концентрують свою енергію, свої сили для подолання перешкод і вирішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів. Основне джерело людської діяльності лежить в безперервному прагненні до самоактуалізації та самовираження, яке є у здорових людей. У людей з порушеннями психіки ця потреба порушена, і мистецтво може бути способом її відновлення [41, c. 10].

Арт-терапевтична робота може допомогти налагодити більш тісний контакт з вашими маленькими дітьми, навчити краще розуміти і приймати їх, адже практично всі техніки, що використовуються в ній, на кшталт дитячих ігор та дитячим способам самовираження, будь то малювання фарбами, ліплення різнокольорових гномів або твір власної казки. Попросіть дитину скласти казку, і ви відразу дізнаєтеся все про те, як ваша дитина відчуває в цьому світі, що його хвилює, а що зовсім не чіпає, чого він боїться, чому радіє. Для дитини казка - зовсім інший світ, дозвольте йому розвернутися перед вами.

«Дефіцит любові» призводить до тяжких наслідків в душевному розвитку дитини. При цьому діти сприймають світ відносин у вузькому діапазоні мінорних настроїв: смутку, образи, ворожості й страху. Вони перекручено бачать і реальні відносини між людьми [28, c. 22].

Якщо дитині бракує любові, виникають так звані «психічні відхилення», труднощі характеру, дефекти особистості аж до душевних захворювань. Дефіцит уваги призводить до погіршення успішності, нерідко до агресивної та асоціальної поведінки дитини як способу компенсації нестачі визнання і любові з боку дорослих. Налагодити стосунки між психологом і дитиною. Спільна участь в художній діяльності може сприяти створенню відносин емпатії та взаємного прийняття [30, c. 25].

Відомі в даний час форми і методи арт-терапевтичної роботи з дітьми вельми різноманітні. В одних випадках вони використовуються переважно як один з методів корекції, в інших - як засіб педагогічного впливу, хоча стосовно до дітей відокремити один з цих аспектів арт-терапевтичної роботи від іншого часто буває важко [41, c. 23]. Необхідно враховувати такі специфічні особливості психіки дітей при проведенні арт-терапії:

· Більшість дітей не можуть у словесному описі своїх переживань. Для них більш природно виражати їх в ігровій діяльності, образотворчої та інших формах творчої активності. Це особливо значимо, якщо мова йде про дітей з мовними порушеннями [44, c. 15].

· Діти більш спонтанні, ніж дорослі, а механізми психологічного захисту і «цензура» свідомості розвинені у них в недостатній мірі, у зв'язку з чим, їх переживання більш безпосередньо і яскраво проявляються в їх поведінці і образотворчої діяльності і грі, ніж у дорослих.

· Мислення дітей більш образно і конкретно. Діти пізнають світ і вирішують концептуальні завдання, спираючись не тільки і не стільки на логічне, скільки на образне мислення. Тому «мова» образотворчого мистецтва для них природний і близький.

· Кордон між реальністю і фантазією усвідомлюється дітьми не настільки ясно, як дорослими. Тому в процесі гри, образотворчої діяльності та іншої творчої активності у них пожвавлюється уяву, легко відбувається ідентифікація з різними персонажами і ситуаціями, від імені яких вони діють, вони легко вступають в діалог з останніми.

· У силу ідентифікації дітей з уявними ними персонажами і ситуаціями, створювана ними за допомогою символічних та ігрових засобів фантастична реальність стає для них особливим «простором» для комунікації. Грає або малює дитина один або разом з іншими дітьми, образотворчі образи і предмети ігрової діяльності є для нього часто більш важливими «партнерами» з комунікації, ніж психолог [44, c. 17].

· Образотворчі образи і предмети ігрової діяльності найчастіше є для дітей засобами психологічного захисту та зміцнення їх особистих кордонів. Значною мірою завдяки грі і творчої активності дитина може досягти певного ступеня контролю над своїми переживаннями, організувати свій внутрішній світ і відчути себе «хазяїном» положення [29, c. 28].

Також хотілося б додати те, що гра і різні варіанти творчої активності, включаючи образотворчу діяльність, ще більшою мірою, ніж для дорослих, є для дітей засобом отримання нового досвіду, експерименту та встановлення нових відносин з реальністю.

Педагогічне спрямування арт-терапії має неклінічних спрямованість, розраховане на потенційно здорову особистість. На перший план виходять завдання розвитку, виховання, соціалізації. Словосполучення «арт-терапія» у науково - педагогічної інтерпретації розуміється як турбота про емоційний самопочутті та психологічному здоров'ї особистості засобами художньої діяльності [30, c.35].

Арт-терапія особливо важлива для тих, хто в силу своїх фізичних чи психічних особливостей свого стану обмежені в соціальних контактах. Творчий досвід, нові навички та вміння дозволяють їм більш активно і самостійно брати участь в житті суспільства, розширюють діапазон їхнього соціального вибору. Арт-терапія є одним з ефективних способів досягнення кращої соціальної адаптації.

Отже, ми розглянули, що таке арт-терапія, де вона може застосовуватися і в яких випадках.

Перейдемо до розгляду одного з її методу - казкотерапії.



1.3 Казкотерапія - один з методів арт-терапії, особливості психологічної роботи з казкою

Так що ж таке казкотерапія? Перше, що спадає на думку - лікування казками. Знання споконвіку передавалося через притчі, казки, легенди. Причому ж тут лікування? На це питання, напевно, є і буде багато відповідей. Знання сокровенне, глибинне, не тільки про себе, але і про навколишній світ, безумовно, лікує. І саме сьогодні, на початку третього тисячоліття до нього інтуїтивно тягнуться люди. Перечитують та інтерпретують Біблію, шукають прихований зміст у казках, легендах та міфах. Тому, коли ми говоримо про те, що казкотерапія - це лікування казками, ми маємо на увазі спільне з дитиною відкриття тих знань, які живуть у душі і є в даний момент психотерапевтичними [22, c. 17], [23, c. 10]. Казкотерапія - це процес пошуку сенсу, розшифровки знань про світ і системі взаємовідносин у ньому.

Дійсно, коли починаєш розглядати казку з різних точок, на різних рівнях, виявляється, що казкові історії містять інформацію про динаміку життєвих процесів. У казках можна знайти повний супереч людських проблем і образні способи їх вирішення. Слухаючи казки в дитинстві, людина накопичує в несвідомому якийсь символічний «банк життєвих ситуацій». Цей «банк» може бути активізований у разі необхідності, а не буде ситуації - так і залишиться пасиві. У процесі психологічної допомоги ми звертаємося як до життєвого досвіду дитини, так і до його казковому «банку життєвих ситуацій». Часто це дозволяє знайти потрібне рішення [53, c. 28].

Казка може дати символічне попередження про те, як буде розгортатися ситуація. Тому казкотерапія для дітей пов'язана, перш за все, з усвідомленням сенсу казкових подій та їх взаємозв'язку з ситуаціями реальному житті. Якщо дитина з раннього віку почне усвідомлювати «казкові уроки», відповідати на запитання: «Чому ж нас вчить казка?», Співвідносити відповіді зі своєю поведінкою, то він стане активним користувачем свого «банку життєвих ситуацій», буде більш мудрим і творчою. Казкотерапія - це процес утворення зв'язку між казковими подіями і поведінкою в реальному житті. Це процес перенесення казкових змістів в реальність [25, c. 39].

Найважливіше - створити ситуацію, в якій дитина може задуматися над сенсом і неоднозначністю ситуації. У цей момент дитина пізнає філософію життя: немає неоднозначних подій, навіть зовні неприємна ситуація може через деякий час обернутися благом. Отже, казкотерапія - це ще й процес об'єктивізації проблемних ситуацій.

Об'єктивізація проблемних ситуацій... Що це значить? Як об'єктивізувати втрату близької, «незрозуміло звідки» звалилися напасті. Таких питань у нашому житті стає все більше і більше.

Звернемося до чарівних казок. Чому саме на головного героя «сиплеться» так багато випробувань? Казка вчить, що випробування даються тільки найсильнішому. Тому, хто може їх витримати, усвідомити, використовувати на благо. Випробування дається під силу. Розуміння цієї простої істини часто робить психотерапевтичний ефект: «поранений» людина раптом усвідомлює у себе всередині джерело сили. У це випадку, казкотерапія - процес активізації ресурсів, потенціалу особистості [23, c. 45].

Для багатьох казки пов'язані з магією. Людям складно пізнати чарівний світ природних духів чинності недорозвиненості наших почуттів, нездатних проникнути за межі грубих елементів. За цими роздумами стоїть ідея одухотвореності навколишнього світу. Багато людей відзначають, що саме на природі їх охоплює відчуття чарівного і вони відчувають себе щасливими. Якщо ми розповімо дитині про дивовижні маленьких невидимих ??істот, які живуть в кожному деревце, кущі, травинці, хіба буде бажання бездумно ламати гілки і рвати квіти?

У цьому аспекті казкотерапія - процес екологічної освіти і виховання [22, c. 13].

Чари - це ще і перетворення. У казці - реальне, а в житті зовні непомітне. Чари відбувається всередині нас, поступово покращую навколишній світ. У цьому сенсі казкотерапія - процес покращення внутрішньої природи та світу навколо нас.

Звичайно, казкотерапія - це ще і терапія середовищем, особливою казковою обстановкою, в якій можуть проявитися потенційні частини особистості.

Казкотерапією люди займалися завжди. Сьогодні ми виділяємо чотири етапи в розвитку казкотерапії [23, c. 14].

Перший етап - усна народна творчість. Його початок загублене в глибині століть, але процес усної творчості триває донині.

Другий етап казкотерапії - збирання і дослідження казок і міфів. Їх дослідження в психологічному, глибинному аспекті пов'язано з іменами К.-Г. Юнга, М.-Л. фон Франц, Б. Беттельхейм, В. Проппа та інших [46, c. 19]. Процес пізнання прихованого змісту казок і міфів продовжується до цього дня.

Третій етап - психотехнический. Сучасні практичні підходи застосовують казку як техніку, як привід для психодіагностики, корекції і розвитку особистості.

Четвертий етап - інтегративний. Цей етап пов'язаний з формуванням концепції комплексної казкотерапії, з духовним підходом до казок, з розумінням казкотерапії як природосообразной, органічною людському сприйняттю виховної системи, перевіреної багатьма поколіннями наших предків.

Сьогодні казкотерапія синтезує багато досягнень психології, педагогіки, психотерапії та філософії різних культур. У сказкотерапевтической процесі на даний момент використовується п'ять видів казок, які конструюються відповідно до актуальною ситуацією [24, c. 25].

Розглянемо казки, які використовуються в казкотерапії.

У психологічній практиці можна використовувати як народні чи відомі авторські, так і спеціально складені для психотерапії казки. Будь-який з підходів має свої переваги і недоліки. При використанні народних казок в цілях психотерапії до переваг можна віднести [23, c.24]:

· Метафоричність та символічність казок, що забезпечує хороші можливості особових проекцій;

· Знайомство дитини з сюжетом, іноді навіть дослівне знання тексту;

· Відсутність в сюжеті зайвих подробиць;

· Динамічність;

· Різноманітність, можливість підібрати необхідну тематику;

· Відповідність національному характеру.

Недоліки (не народних казок, а казкотерапії на їх основі):

· Недостатня подробиця тексту, умовність характерів, в результаті - недостатня «психологічність»;

· Відсутність змін в характері героя за час дії казки;

· В дуже архаїчних текстах, наприклад в казках про тварин чи деяких побутових казках, герої керуються вельми сумнівними етичними принципами.

У використанні відомих авторських казок можна відзначити майже ті ж переваги, що і при використанні народних казок [22, c. 24].

· Популярність сюжету, звичайно з дитинства, що іноді породжує хибне відчуття «вже баченого», коли психолог намагається спонукати до розкриття змісту казки;

· Метафоричність, ведуча до великої кількості проекцій, особистісним включенням;

· Різноманітність сюжетів;

До труднощів використання відомих авторських казок в казкотерапії можна віднести:

· Можливе зниження інтересу, ми як би читаємо книгу, кінець якої вже відомий;

· Часто безліч сюжетних ліній робить казку дуже довгою, непридатною для короткострокової терапії, а також для деяких видів групових занять;

· Авторська казка обов'язково несе в собі погляди автора, а вони не завжди співзвучні поглядам психолога;

· Авторська казка, як кожен твір мистецтва, вимагає до себе дбайливого відношення, тому не завжди допустимо зміна сюжету, пропоноване психологом як метод роботи. Зміна може сприйматися як руйнування, псування казки, що, звичайно ж, порушує атмосферу психологічного контакту [23, c.41].

Якщо казки створюються спеціально для казкотерапії, то більшості цих труднощів можна уникнути. Казки складаються з проблем, характерним для того контингенту, з яким працює психолог. Казка, пропонована групі або окремій людині, не відома йому, тому більш цікава, особливо, якщо пропонується в зв'язку з хвилюючою проблемою. Актуальна проблема представлена ??в казці в метафоричній формі; як правило, приписана значущому герою - принцу, принцесі, королю [25, c.40].

Сюжети пропонованих казок, що створюються як психотерапевтичні, обов'язково містять можливості для зміни героїв казки, а також ситуації вибору, що вимагають від них відповідального рішення.

Не хотілося б також виключати питання про духовну основі казок. Майже будь-який текс в неявному вигляді несе в собі певний тип духовності, який проявляється більш-менш яскраво і впливає на читача, навіть якщо вони про це не замислюються. У текстах, які зачіпають проблеми свободи, природи зла, яке людина бачить в собі і в навколишньому світі, відношення до смерті або до сенсу людського життя, духовна складова тексту проявляється обов'язково - через символи, метафори, властивості, приписувані тим або іншим героям, через можливості , які надаються героям казки, повороти сюжету. При використанні казок, представлених у нашому дипломному дослідженні, з'ясувалося, що ці казки успішно працюють і на батьках, які мають невирішені проблеми [24, c. 45].

Можливості роботи з казкою: [53, c.10].

1. Використання казки як метафори. Тексти та образи казок викликають вільні асоціації, які стосуються особистого життя дитини, потім ці метафори та асоціації можуть бути обговорені.

2. Малювання за мотивами казки. У малюнку проявляються вільні асоціації, надалі можливий аналіз отриманого графічного матеріалу.

3. Обговорення поведінки і мотивів дії персонажа. Прочитання казки є приводом до обговорення цінностей поведінки клієнта, виявляючи його систему оцінок в категоріях «добре - погано».

4. Програвання епізодів казки. Можна здійснити постановку казки групою дітей або дорослих. Програвання тих чи інших її епізодів дає кожному учаснику постановки можливість відчути деякі емоційно значущі для себе ситуації й програти емоції.

5. Творча робота за мотивами казки:

· Аналіз. Мета - усвідомлення, інтерпретація того, що стоїть за кожною казкової ситуацією, конструкцією сюжету і поведінкою героїв.

· Розповідання казки. Прийом допомагає пропрацювати розвиток фантазії, уяви, здатності до децентрірованію.

· Переписування казки. Переписування і дописування авторських і народних казок має сенс тоді, коли дитині не подобається сюжет, деякий поворот подій. Це важливий діагностичний матеріал. Переписуючи казку, дитина сама вибирає найбільш відповідний його внутрішньому стану поворот і знаходить той варіант вирішення ситуації, який дозволяє звільнитися йому від внутрішньої напруги - в цьому полягає психокорекційні сенс переписування казки.

· Складання казки. Сюжети казок повинні містити можливості для зміни героїв, а також ситуації вибору, що вимагають від них відповідного рішення. У ході розповіді повинна виникнути центральна кризова ситуація, що представляє собою поворотний момент у вирішенні конфлікту. У казок повинен бути щасливий кінець. Важливо вселити в людину надію, що він обов'язково знайде вихід зі скрутного становища, в іншому випадку у нього не буде стимулу чи мотивації для продовження боротьби. Так що ж таке казкотерапія? Споглядання і розкриття внутрішнього і зовнішнього світу, осмислення прожитого, моделювання майбутнього, процес підбору кожному своєю особливою казки [53, c. 12].

Багато хто думає, що казкотерапія адресована лише дітям, проте віковий діапазон, що охоплюється казкотерапією не має кордонів.

Казкотерапію можна назвати дитячим методом тому, що вона звернена до чистого і сприйнятливою початку кожної людини. Є давня історія про те, як людина у своєму розвитку проходить три стадії: Верблюд, Лев і Дитина. Перебуваючи на стадії Верблюда, він підпорядковується правилам, несе на собі тягар повсякденних турбот, не чинить опір обставинам. Коли ресурс терпіння і сил Верблюда вичерпується, людина переходить на стадію Лева - він активно чинить опір обставинам, викриває кривдників, досягає певних висот соціального становища. Але приходить момент, коли Лев розуміє, що все, чому він присвячує життя, видаляє його від істини, він усвідомлює, що його життя позбавлене чогось простого і гармонічного. І ось тоді відбувається перехід людини на наступну стадію розвитку - стадію дитини. Тепер людина дивиться на світ відкритим щасливим поглядом, бачить прекрасне у дрібницях, йому хочеться дізнаватися про те, що раніше здавалося очевидним... [23, c. 40].

Якщо ми будемо пам'ятати про цю притчу, можна сміливо називати казкотерапію «дитячим» методом. Тому визначимо предмет казкотерапії як процес виховання внутрішнього дитини, розвитку душі, підвищення рівня усвідомленості подій, придбання знань про закони життя і способи соціального прояви творчої творчої сили.

Сучасному дитині мало просто прочитати казку, розфарбувати її героїв, поговорити про сюжет. З дитиною третього тисячоліття необхідно осмислювати казки, разом шукати і знаходити приховані смисли і життєві уроки. І в цьому випадку казки ніколи не вкрадуть дитини від реальності. Навпаки, допоможуть стати в реальному житті творцем [53, c. 13].

Тому ми визначаємо казкотерапію і як процес утворення зв'язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті, процес перенесення казкових змістів в реальність.

Казкотерапія передбачає роботу на ціннісному рівні. Сьогодні, коли багато хто з нас свідомо, а багато несвідомо, шукають моральні орієнтири, переосмислювати життєві цінності, саме звернення до казки дозволить заново відкрити, згадати про прості і глибоких істинах [25, c. 39].

Отже, створюючи казки, ми надаємо певний вплив. І завдяки тому, що воно одягнене в казкові одягу, у тих, з ким ми взаємодіємо, не виникає відчуття тиску. Ми тільки розповідаємо казки. Але вони чудово запам'ятовуються і чинять сильний позитивний вплив.

Далі ми розглянемо, які існують форми роботи з казками.

1.4 Напрями казкотерапії, форми роботи з казками

Казкотерапія багатопланова, тому її ділять на декілька напрямів, в рамках яких вирішуються психодіагностичні, корекційні, розвиваючі і терапевтичні завдання.

Аналітичним напрямом. Інтерпретація казок.

Сенс психологічної та розвиваючої роботи полягає в тому, щоб зрозуміти і проінтерпретувати суть казкових ситуацій, образів, конструкцій сюжету. У підставі направлення лежить ідея про те, що кожна казкова ситуація несе в собі величезний прихований сенс, досвід вирішення нашими предками складних життєвих проблем. Інформація про це «зашифрована» у казкових образах. Використання цього методу ефективно для розвитку творчого мислення, аналітико-синтетичних здібностей дітей від п'яти років [46, c. 50].

«Розшифровка» глибинної, архетипической природи казкових образів дає нам можливість розуміння найскладніших людських мотивацій і життєвих законів. Дослідження казок занурює нас в древній символізм міфів, переказів, легенд; дозволяє дізнаватися психологічний сенс метафор, відчувати архетипическую природу проблемних і творчих людських проявів, бачити, які асоціативні ланцюги народжують в несвідомому різні міфи і оповіді. Така робота дозволяє стикнутися з світовим епосом. Саме по собі розуміння ритуалів та традицій різних культур розширює рамки повсякденної свідомості [57, c. 38].

Терапевтична форма є прикладною і може бути використана в груповий або індивідуальній роботі з дітьми. У рамках даної форми вирішуються завдання формування здібностей до встановлення причинно-наслідкових зв'язків вчинків і явищ, розвитку творчого мислення та уяви.

Терапевтична форма застосовується у двох видах: бібліотерапія і рішення казкових завдань.

Бібліотерапія передбачає формування ціннісної структури особистості, більш глибоке розуміння сенсу життєвих явищ і розвиток аналітико-синтетичних здібностей [57, c. 40]. Така форма роботи хороша для дітей 5-6 років, підлітків. Як психотерапевтичний матеріалу використовуються різні художні казки.

Рішення казкових завдань служить шляхетним цілям збору психодіагностичного матеріалу, розвитку творчого мислення та уяви.

Казкова завдання формулюється таким чином, щоб людина могла спроектувати, перенести на неї свій життєвий досвід. І найважливіше, вона не має єдино правильного рішення. Мета казкової завдання - простимулювати процес генерації ідей для вирішення життєвих ситуацій, розглянути явище з безлічі сторін [23, c. 47]. Рішення казкових завдань може бути використано не тільки в психолого-педагогічної роботи, а й на дитячих святах.

Таким чином, робота в рамках аналітичного напрямку казкотерапії сприяє:

· Розвитку творчого мислення дитини;

· Удосконаленню вербальної мови;

· Розвитку фантазії, уяви;

· Розвитку здібності до глибокого образного мислення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків;

· Розвитку емпатії і вмінню слухати.

Однак дітям буває важко займатися тільки аналізом, тому аналітичні заняття слід доповнювати іншими казковими прийомами [22, c. 48].

Розповідання казок

Багато батьків, вихователі, педагоги розповідають дітям казки, проте розповідання казок як напрям казкотерапії має свої особливості і форми.

У розповіданні казок є свої небезпеки: кожна людина переказує одну і ту ж казку по-своєму, несвідомо розставляючи акценти в тих місцях, які найбільше відповідають його актуальної проблематики. З одного боку це може бути корисно для вирішення психодіагностичних завдань, так як аналізуючи стан оповідача, його виражальні засоби, застереження, можна скласти психологічний портрет людини. З іншого боку оповідачеві самому важливо добре знати себе: адже розповідаючи навіть відому казку, оповідач переносить на слухача і своє ставлення до подій, і свої цінності, і свою внутрішню проблематику. Для вирішення цієї проблеми є тільки один шлях: вивчати себе і особистісно розвиватися [23, c. 50].

Психокорекційні сенс такого розповідання полягає в наступному. Знаючи сенс казкових ситуацій і знаючи, які з них можуть сприяти розвитку людини або допоможуть йому просунутися у вирішенні своїх проблем, психолог може свідомо робити на них акценти. Таким чином, у людини активізуються власні несвідомі процеси, що сприяють його особистісному зростанню.

Крім розповідання казки від третьої особи існують ще й такі форми розповіді: групове розповідання казок, розповідання відомої казки і вигадування до неї продовження, розповідання від імені різних персонажів казки і т.д. [24, c. 49].

Різні форми розповідання казок дозволяють вирішувати такі психодіагностичні та психокорекційні завдання:

· Виявлення актуальної проблематики дитини шляхом аналізу емоційного стану при розповіданні, застережень, стилю і сенсу викладу;

· Розвиток пам'яті й уваги;

· Розвиток здатності до децентрірованію, вміння стати на місце іншого, подивитися на світ з різних сторін.

Твір казок

Твір історій саме по собі психотерапевтичний заняття, адже в свій творчий продукт людина вкладає частинку внутрішньої реальності.

Багато батьків дорікають дітей у схильності до зайвого фантазування. Часто дитячі фантазії та історії є актом самотерапії, бо в образній формі дитина промовляє хвилюючі його питання і пробує знайти на них відповіді [23, c. 10].

Казки, складає дітьми, не тільки відображають їх внутрішню реальність, проблеми, що хвилюють їх, а й активізують несвідомі процеси, що сприяють їх особистісному розвитку, і вирішення труднощів. Помічено, що твір казок благотворно позначається на психологічному здоров'ї: дитина стає більш урівноваженою, легше справляється з життєвими труднощами [25, c. 32].

Під психологічною інтерпретацією складених казок розуміється безоціночне інтерпретація. Ми не можемо сказати - це в казці добре, а це - погано. Те, про що ми читаємо, - це внутрішній розклад людини на даний момент.

При інтерпретації складених казок звертається увага на наступні моменти:

· Основна тема

· Лінія головного героя

· Актуалізовані почуття

· Образи і символи

· Оригінальність сюжету.

Ця схема дозволяє систематизувати величезну кількість інформації, яка передає казка, і може бути використана як цілком, так і частинами.

Досвідченому психолога авторська казка підкаже шляхи і методи психокорекційної та психотерапевтичної роботи, так як у казці містяться не тільки проблеми, що стоять перед людиною, а й способи їх дозволу.

Казкове малювання.

Сказкотерапевтической малювання можна розділити на дві групи методів: проективне діагностичне малювання і спонтанне малювання.

У першу групу методів входять проективні серії малюнків. Проективні графічні методи з допомогою тематичних малюнків досліджують внутрішній світ людини, систему його відносин до себе та інших, його індивідуальність [23, c. 106].

Казкотерапевтична графічні методи можна розділити на три серії: перша досліджує ставлення людини до себе, самосприйняття, друга - відбиває ставлення людини до родини і свого місця в ній, третя - направлена ??на дослідження психологічної резистентності, життєвої стійкості людини, його ставлення до складних ситуацій.

До першої серії можуть входити такі малюнки, як: «У що б мене зачарували», «Чарівна країна почуттів», «Мій маскарадний костюм». Кожен малюнок виконується на окремому аркуші і супроводжується розповіддю.

У другу серію включені три малюнки: «Моя сім'я», «Моя сім'я в образах тварин», «Моя сім'я в образах казкових героїв». Всі три малюнки ілюструють різні аспекти сімейних відносин.

До третьої серії малюнків відносяться: «Людина під дощем», «Дощ в казковій країні».

Під спонтанним сказкотерапевтической малюванням мається на увазі виготовлення та малювання об'ємними фарбами, до складу яких входить і борошно, і масло, і багато іншого [25, c. 107].

Глава 2. Використання казок для психологічної допомоги дітям в умовах сім'ї

2.1 Застосування казок при корекції різних психічних відхилень у дошкільнят

Працюючи з «особливими» дітьми, всі педагоги і психологи стикаються з проблемою відсутності конкретної програми навчання і виховання дітей з важким ступенем розумової відсталості та іншими формами психічних відхилень. Існуючі програми досить орієнтовні. Це залишає можливість практикам застосовувати їх творчо, адаптувати до конкретного складу студіюючої групи.

Діти з «особливими потребами» - це складний, своєрідний контингент. Їх відрізняє ряд особливостей, головна з яких полягає в тому, що результати їх навчання і виховання педагоги чекають досить довго, діти не дають «зворотного зв'язку», як їх нормально розвиваються однолітки, унаслідок органічного ураження головного мозку і як наслідок - порушення пізнавальної діяльності [23, c. 293]. Для того щоб отримати результат, педагогам необхідно використовувати у своїй роботі різні методи і прийоми навчає і виховного характеру.

Досвід роботи та аналіз тривалих спостережень приводять до висновку, що казка має колосальний коригуючий вплив на емоційну сферу дітей з психічними відхиленнями. Казка не тільки вчить дітей переживати, радіти, співчувати, сумувати, але й спонукає їх до мовного контакту [22, c. 100]. Таким чином, її значення розширюється до поняття «соціальна адаптація», а значить казка грає важливу роль у всілякої корекції і компенсації грубих аномалій розвитку, підготовки дітей з «особливими потребами» до життя і праці.

У дітей з психічними відхиленнями спостерігається недорозвинення пізнавальної діяльності та особливості емоційно - вольової сфери.

За емоційних проявів таких дітей можна розділити на 2 групи: гіперактивні і пасивні.

Кожна з груп характеризується наступними ознаками.

Гіперактивні діти помітні вже з самого раннього дитинства. У дошкільному віці вони криклива, розв'язні у поводженні з оточуючими, не можуть організувати себе в ігровій діяльності. Поведінка цих дітей відрізняє імпульсивність, рухове занепокоєння, крайня нестійкість довільної уваги. Неорганізованість, поспішність, імпульсивність проявляються особливо виразно в процесі занять. Невміння зосередитися на завданні, відволікання в процесі виконання завдання виявляються вже у найелементарніших видах діяльності.