Подружня дезадаптація та позашлюбні сексуальні зв’язки. Причини, механізми формування, прояви, психокорекція та психопрофілактика

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

ПОДРУЖНЯ ДЕЗАДАПТАЦІЯ ТА ПОЗАШЛЮБНІ СЕКСУАЛЬНІ ЗВ'ЯЗКИ/ ПРИЧИНИ, МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ, ПРОЯВИ, ПСИХОКОРЕКЦІЯ ТА ПСИХОПРОФІЛАКТИКА

19.00.04 - медична психологія

КАДЕНКО ОЛЕГ АНАТОЛІЙОВИЧ

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра психотерапії, завідувач кафедри;

доктор медичних наук, професор Абрамов Володимир Андрійович, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, кафедра психіатрії та медичної психології, завідувач кафедри;

доктор медичних наук, професор Пшук Наталія Григорівна, Вінницький національний медичний університет імені М.І.Пирогова МОЗ України, кафедра психіатрії, загальної та медичної психології, завідувач кафедри.

Провідна організація: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться "06" лютого 2007 р. о 11-00 годині на засіданні спеціалізованої ученої ради Д64.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58

Автореферат розісланий "05" січня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат психологічних наук, доцент Н.К. Агішева

АНОТАЦІЯ

Каденко О.А. Подружня дезадаптація та позашлюбні сексуальні зв'язки. Причини, механізми формування, прояви, психокорекція та психопрофілактика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. - Харків, 2007.

На основі системного підходу вивчено формування подружньої дезадаптації, сполученої з позашлюбними зв'язками. Визначено причини, механізми розвитку та клінічні прояви первинної та вторинної дезадаптації, досліджено роль у її генезі соматогенних, психогенних, негативних соціально-психологічних і соціогенних чинників. Показано причини, характер і різноманітні особистісні, міжособистісні, соматичні та соціальні наслідки позашлюбних зв'язків чоловіків і жінок. На основі нового підходу до системної діагностики та корекції подружньої дезадаптації як причини позашлюбних зв'язків розроблено методологію комплексного оцінювання дезадаптації за подружніх зрад, систему психотерапевтичної корекції дезадаптації і наслідків позашлюбних зв'язків, напрями, принципи й методи психопрофілактики цих негативних явищ.

Ключові слова: подружня дезадаптація, позашлюбні зв'язки, психодіагностика, психотерапевтична корекція, психопрофілактика.

АННОТАЦИЯ

Каденко О.А. Супружеская дезадаптация и внебрачные сексуальные связи. Причины, механизмы формирования, проявления, психокоррекция и психопрофилактика. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. - Харьков, 2007.

С позиций системного подхода изучено формирование первичной и вторичной супружеской дезадаптации, сопряженной с внебрачными связями.

Показано, что первичная супружеская дезадаптация, обусловленная нарушением общей коммуникации и несоответствием сексуального поведения супругов, и вторичная дезадаптация, являющаяся следствием первичной сексуальной дисфункции у мужа, жены или обоих супругов, приводят к возникновению внебрачных связей. Выявлены клинические формы и разновидности первичной и вторичной дезадаптации супругов и различия в состоянии их сексуального здоровья при том и другом виде дезадаптации, раскрыты причины и механизмы развития каждой из выявленных форм.

Установлено, что супружеская дезадаптация, сопровождающаяся внебрачными связями, имеет многофакторный генез, в который вносят свой вклад, помимо непосредственных причин дезадаптации, неправильное общее и половое воспитание супругов, расхождение направленности личности, неблагоприятное сочетание в паре психосексуальных типов мужчины и женщины, несоответствие сексуальной мотивации супругов, низкий уровень их информированности в области психогигиены половой жизни, нарушение функционирования семьи. Формирование супружеской дезадаптации, приводящей к супружеской неверности, зависит от особенностей характера и личности. У всех супругов с дезадаптацией и внебрачными связями имеются явно выраженные акцентуации характера, причем отмечается связь между типом акцентуации и формой первичной или вторичной дезадаптации. Столь же дезадаптирующую роль играют имеющиеся у супругов дисгармоничные черты характера и личности: чаще всего у мужчин зависимость, снижение самооценки, незрелость личности, злобность, эгоизм и черствость, у женщин - эгоцентризм, нежелание адаптироваться к окружающей действительности и окружающим людям, неверность, лживость.

Выявлена связь между типом акцентуации характера и полоролевым поведением супругов, а также закономерность, заключающаяся в том, что чем адекватнее полоролевая Я-концепция супругов, тем гармоничнее их взаимоотношения, биогенный уровень полоролевого поведения менее значим в этом отношении. Показано, что внебрачные связи супругов обусловливаются в первую очередь социальными причинами и такой психологической причиной, как психосексуальная неудовлетворенность. Раскрыта мотивация супружеских измен мужчин и женщин, а также различия в характере и количественных показателях внебрачных связей у тех и других (частота, количество партнеров, продолжительность).

По полученным в работе данным, внебрачные связи влекут за собой развитие невротических и личностных расстройств (неврастении, адаптационных расстройств, депрессивных реакций), нарушение межличностных отношений супругов (утрату любви) и подрывают прочность брака, о чем свидетельствует тот факт, что 723% мужчин и 703% женщин думали о разводе или делали попытки развестись.

При супружеской дезадаптации, сопряженной с внебрачным сексом, нарушено развитие и функционирование семьи, прежде всего вследствие невыполнения при первичной дезадаптации, помимо сексуально-эротической, также эмоциональной, духовной, психотерапевтической функций, при вторичной дезадаптации - сексуально-эротической функции.

Разработаны система диагностики и система психотерапевтической коррекции супружеской дезадаптации, приводящей к внебрачной связи. Показано, что система диагностики должна включать системно-структурный анализ сексуального здоровья и психодиагностическое исследование личности супругов. Система психотерапевтической коррекции, состоящая из когнитивного, аффективного, конативного и личностного компонентов, должна базироваться на принципах комплексности, дифференцированности, последовательности и этапности. Выбор метода и конкретного содержания определяется формой дезадаптации и сексуальной дисфункции. В арсенал методов коррекции первичной супружеской дезадаптации должны входить на этапе выработки установки рациональная психотерапия, групповая, включающая ролевые игры, информационная, персоналистическая психотерапия, библиотерапия, на этапе научения - коммуникационный, ролевой психосексуальный, сексуально-эротический тренинг, гипносуггестия, аутогенная тренировка. Коррекция вторичной дезадаптации заключается в лечении обусловившей ее первичной сексуальной дисфункции.

Проведение разработанной системы психотерапевтической коррекции дает возможность достигнуть высокого и стойкого терапевтического эффекта у 835% супружеских пар. Определены направления, принципы и методы психопрофилактики дезадаптации супругов и супружеских измен, которая также должна представлять собой систему, проводимую в пять этапов: профилактика нарушения соматосексуального развития ребенка; предупреждение нарушения психосексуального развития; воспитание гармоничной личности; предупреждение нарушения коммуникации и деструктивных конфликтов; подготовка молодежи к браку и семейной жизни.

Сделан вывод, что проведение в жизнь описанной системы психопрофилактики будет способствовать предупреждению супружеской дезадаптации с внебрачными связями и их негативных психологических, соматических, микросоциальных и социальных последствий.

подружній дезадаптація позашлюбний психотерапевтичний

ANNOTATION

Kadenko O.A. Spouses desadaptation and extramarital sexual relations. Causes, forming mechanisms, manifestation, psychocorrection and psychoprophylaxis. - Manuscript.

Thesis for a doctor of science degree by speciality 19.00.04 - medical psychology. Kharkov medical academy of postgraduate studies UMH. - Kharkov, 2007.

On the basis of systemic approach there were studied spouses desadaptation forming, connected with extramarital relations. Causes, development mechanisms and clinical manifestations of the primary and secondary desadaptation were determined, the role of somatogenic, psychogenic, negative social-psychological and social factors in genesis of the desadaptation were studied. Causes, character and different personality, interpersonality, somatic and social consequences of men's and women's fornication were shown. On the basis of the new approach to the systemic diagnostics and correction of the spouses desadaptation as a cause of fornication there were developed the methodology of complex evaluation of the desadaptation at the infidelity, the system of psychotherapeutic correction of the desadaptation and of consequences of fornication, directions, principles and methods of psychoprophylaxis of these negative phenomenon.

Key words: spouses desadaptation, extramarital relations, psychodiagnostics, psychotherapeutic correction, psychoprophylaxis.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема подружньої дезадаптації та позашлюбних зв'язків становить одну з найменш вивчених проблем сексопатології, попри її беззаперечну актуальність. Тим часом медичне, медико-психологічне й соціальне значення даної проблеми є дуже великим. Це пояснюється тим, що, з одного боку, відсутність нормального статевого життя важко переживається подружжям, призводячи до розвитку внутрішньоособистісного та міжособистісного конфліктів, і відіграє негативну роль у сімейному житті, з другого боку -поширеність подружньої дезадаптації та позашлюбні зв'язки негативно впливають на демографічні показники у країні, психічне та соматичне здоров'я населення.

Водночас спеціальні праці, присвячені вивченню та корекції подружньої дезадаптації, сполученої з позашлюбними зв'язками, обчислюються одиницями, і загалом ця проблема є надто мало вивченою і зовсім недостатньо висвітленою в літературі (М.В.Москаленко, 2003; Є.А.Мєшковська, 2003). Хоч різні аспекти подружньої дезадаптації були предметом багатьох досліджень (Н.К.Агішева, 1990; Р.І.Білобрівка, 1995; В.В.Кришталь, С.Р.Григорян, 1999; В.В.Басалюков, 1999), первинна і вторинна дезадаптація, зумовлена позашлюбними зв'язками, залишається поза увагою авторів. Не вивчено спонукальні мотиви й умови виникнення подружніх зрад, їхню роль у формуванні дезадаптації подружжя, не досліджено механізми розвитку, перебіг та специфічні прояви дезадаптації за позашлюбних зв'язків у одного чи обох подружжів. Унаслідок цього не розроблено й ефективні методи діагностики, психотерапевтичної корекції та психопрофілактики первинного і вторинного порушення подружньої адаптації за таких умов, зумовленого дією різноманітних чинників та причин - психологічних, соціальних, соціально-психологічних, біологічних.

Сучасний клінічний досвід, зокрема праці В.В.Кришталя та представників його школи (С.Г.Бондаренко, 1989; Р.І.Білобрівка, 1995; Т.Д.Бахтєєва, 2000), переконливо свідчать про те, що оптимального результату корекції порушення сексуального здоров'я будь-якого генезу можна досягти лише за умови обстеження й лікування подружньої пари. Це визнане в сучасній сексології положення має особливе значення за позашлюбних зв'язків, оскільки при цьому деформуються і сексуальні стосунки, і особистісні відмінності подружжя, і соціальні аспекти шлюбу.

Проте для ефективного використання методів, які мають сучасна сексологія, медична психологія та психотерапія, необхідно достатньо глибоко дослідити всі зазначені вище аспекти подружньої дезадаптації та позашлюбних сексуальних зв'язків. Нові можливості щодо цього відкриває системний підхід до розробки досліджуваної проблеми, застосування якого покликано сприяти досягненню подружньої адаптації і створенню повноцінної гармонійної сім'ї. Необхідність рішення цього завдання, що має не лише медичну й медико-психологічну, але й велику соціальну значущість, стала передумовою для проведення цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за темою: "Психопрофілактика порушень сексуального здоров'я" (№ державної реєстрації 0100U004263).

Мета дослідження - розробка на основі системного підходу до вивчення причин та механізмів розвитку подружньої дезадаптації, сполученої з позашлюбними зв'язками, методології комплексної її оцінки, системи психотерапевтичної корекції та принципів психопрофілактики.

Для досягнення цієї мети в роботі було поставлено такі завдання.

Вивчити причини й механізми формування первинної і вторинної дезадаптації та позашлюбних зв'язків у чоловіків і жінок.

Дослідити вплив соматичних, психогенних, негативних соціально-психологічних та соціогенних чинників у розвитку подружньої дезадаптації і виникнення подружніх зрад.

Виявити клінічні форми й різновиди первинної і вторинної дезадаптації за позашлюбних зв'язків подружжя.

Вивчити причини, характер і наслідки позашлюбних зв'язків у чоловіків та жінок.

Запропонувати диференціально-діагностичні критерії різних форм подружньої дезадаптації, сполученої з подружніми зрадами.

Розробити систему психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації та наслідків позашлюбних сексуальних зв'язків.

Розробити напрями, принципи й методи психопрофілактики подружньої дезадаптації та позашлюбних зв'язків.

Об'єкт дослідження - подружня дезадаптація за позашлюбних сексуальних зв'язків у одного чи обох подружжів.

Предмет дослідження - причини, механізми розвитку, варіанти та клінічні форми дезадаптації подружжя, сполученої з позашлюбними зв'язками, та їх наслідки.

Методи дослідження - клінічні; спеціальні сексологічні; системно-структурний аналіз порушення сексуального здоров'я та подружньої адаптації; психодіагностичні методи дослідження особистості та міжособистісних стосунків подружжя; соціологічні методи; методи математичної статистики.

Наукова новизна. На основі системного міждисциплінарного підходу до дослідження феномена подружньої дезадаптації та позашлюбних зв'язків уперше розкрито умови й механізми порушення формування первинної і вторинної подружньої дезадаптації. Вивчено причинно-наслідкові зв'язки дезадаптації подружжя з подружніми зрадами, виявлено різні варіанти і форми дезадаптації, що при цьому виникає, встановлено типологію шлюбу за таких умов. Уперше визначено роль психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних та соматогенних чинників у формуванні сексуальної поведінки чоловіків і жінок, що призводить до позашлюбних зв'язків, вивчено особливості їхньої загальної й сексуальної комунікації, перебіг та прояви первинної і вторинної дезадаптації подружньої пари, що розвивається за її порушень. Виявлено різномаїття - особистісні, міжособистісні, соматичні й соціальні наслідки подружніх зрад.

Запропоновано новий методологічний підхід до системної діагностики та психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації як причини позашлюбних зв'язків.

Практична значущість результатів дослідження. Для клінічної практики мають значення виявлення причин, механізмів розвитку, перебігу та специфічних особливостей первинної і вторинної дезадаптації подружньої пари, умовної функціональності й нефункціональності сім'ї, дезадаптивної загальної й сексуальної поведінки подружжя, форм подружньої дезадаптації за позашлюбних зв'язків у одного чи обох подружжів. Сформульовані критерії їх диференціальної діагностики, що грунтуються на інтегральних критеріях подружньої адаптації, і концептуальна система діагностики порушення сексуального здоров'я за подружніх змін відкривають можливісь вибору диференційованих лікувальних програм та методів психопрофілактики.

Запропонована система психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації за позашлюбних зв'язків, розроблена на основі виявлених на основі виявлених причин та механізмів її розвитку, успішно застосовується в медико-психологічній та сексологічній практиці, даючи змогу досягти високого і стійкого терапевтичного ефекту. Розроблені напрями й методи психопрофілактики дезадаптації та позашлюбних зв'язків подружжя мають бути використані у підготовці молоді до шлюбу.

Результати проведених досліджень запропоновано у практику роботи відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, Хмельницького обласного шкірно-венерологічного диспансеру; в педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Апробація результати роботи. Матеріали дисертації докладалися й обговорювалися на засіданнях Харківських медичних товариств психіатрів, психотерапевтів (2003, 2004, 2005), медичних психологів (2006); на науково-практичній конференції Європейської асоціації сексологів (Київ, 2003); науково-практичній конференції "Андрологія та сексуальна медицина" (Київ, 2006); на конференції сексологів та андрологів (Київ, 2006).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано в монографії та 20 статях у спеціальних наукових журналах згідно з Переліком ВАК України. Усі статті опубліковано без співавторів.

Структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 260 стор. машинопису. Дисертація складається зі вступу; оглядового розділу; 6 розділів власних досліджень; висновків; списку використаних джерел.

Матеріали дисертації ілюстровано 36 таблицями та 2 рисунками. Бібліографічний список містить 308 джерел, у тому числі 106 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика обстежених подружжів. Під нашим спостереженням перебувало 300 подружніх пар, які звернулися по консультацію до Хмельницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру з приводу імовірного венеричного захворювання. У 250 із цих пар відзначалася первинна дезадаптація, в 50 мала місце вторинна дезадаптація, зумовлена первинною сексуальною дисфункцією (у всіх чоловіків і 35 жінок). В усіх цих подружніх парах дружина, чоловік чи обидва подружжя (179 чоловіків і 247 жінок) мали позашлюбні зв'язки. Було обстежено також як контрольну групу 50 подружніх пар із гармонійними стосунками.

У 90 подружніх парах із дезадаптацією подружжя захворіли на венеричні хвороби (трихомоніаз - 42, гонорею - 35, сифіліс - 13), причому в 575% випадків джерелом зараження були жінки і в 434% - чоловіки.

Серед дезадаптованих подружніх пар, які перебували під спостереженням, було виокремлено дві групи: першу склали 250 пар із первинною дезадаптацією, другу - 50 пар із вторинною дезадаптацією, зумовленою первинною сексуальною дисфункцією у чоловіка, дружини чи обох подружжів. У першій групі 47 (153%) подружжів скаржилися на погані взаємини, решта подружжя (253, або 853%) - на сексуальну невдоволеність.

Раніше зверталися по допомогу до різних спеціалістів (сексопатологів, психотерапевтів) переважна більшість (983%) обстежених подружніх пар, і в половини з них після проведеної корекції наставало тимчасове (на 1-2 міс.) поліпшення взаємин та сексуальних контактів.

Обстежені подружжя були віком від 21 до 45 років, причому чоловіки й дружини в кожній подружній парі належали до тієї самої вікової групи, що охоплювала 5 років, до того більшість обстежених в усіх групах були віком до 35 років (переважно від 26 до 35).

Мотивом вступу до шлюбу у переважної більшості чоловіків (873%) і жінок (853%) було кохання. Тривалість шлюбу складала від деяких місяців до 15 років, найчастіше від 3 до 5 років. Подружня дезадаптація та сексуальна дисфункція у більшості подружніх пар тривала у 493% обстежених від 3 до 5, але в значній кількості випадків (253%) і від 6 до 10 років; найрідше (73%) вона починалася з самого початку подружнього життя. При цьому чимало подружжів, особливо в першій групі, і частіше жінки, думали про розлучення й навіть вдавалися до спроб розлучитися (573% чоловіків і 863% жінок). У контрольній групі ніхто з подружжя не замислювався про розлучення.

З подружніх пар, що перебували під спостереженням, 73% першої групи не мали дітей, у другій групі бездітними були 145% подружніх пар.

Понад половину обстежених мали вищу освіту, особливо часто - подружжя першої групи, куди входили особи із соціально-психологічною дезадаптацією.

Більшість подружжя (583%) складали працівники розумової праці та учні. При цьому 203% обстежених чоловіків і 283% жінок відзначили негативний вплив подружньої дезадаптації на трудову діяльність, 163 та 83% відповідно - на соціальні зв'язки. При цьому більш поглиблене дослідження дало змогу з'ясувати, що зриви у трудовій діяльності в більшості випадків були наслідком не подружньої дезадаптації, а системи ставлення особистості до дійсності загалом, у її домінуючій мотивації.

Методи обстеження подружжів. Із позицій системного підходу до досліджуваної патології з урахуванням багатомірності забезпечення сексуального здоров'я було проведено всебічне обстеження кожного з подружжя, що перебували під спостереженням; воно включало клінічні дослідження і вивчення соціальних, психологічних, соціально-психологічних та соматичних (біологічних) аспектів подружньої дезадаптації. До комплексу клінічного обстеження подружжя входило вивчення їхнього соматичного стану, в тому числі гінекологічного статусу жінок, урологічного статусу чоловіків, неврологічного й психічного стану жінок і чоловіків та спеціальне сексологічне дослідження.

З метою виявлення причин і умов порушень сексуального здоров'я подружжя було використано розроблений В.В.Кришталем (1994) метод системно-структурного аналізу сексуального здоров'я за його компонентами та складовими і за інтегральними критеріями.

Аналіз сексуального здоров'я за його критеріями передбачає оцінку стану соціального, психологічного, соціально-психологічного та біологічного (анатомо-фізіологічного) його компонентів. Як випливає із запропонованої автором чотирифакторної концепції забезпечення сексуального здоров'я, сексуальна поведінка індивіда являє собою інтеграцію всіх чотирьох зазначених компонентів. Інтегральними критеріями сексуального здоров'я є темп та характер сомато- і психосексуального розвитку, статеворольова поведінка, психосексуальна орієнтація, тип сексуальної мотивації і мотиви статевого акту, статева конституція. Аналіз за переліченими критеріями дає змогу отримати доволі повне уявлення про сексуальність кожного з подружжя і про їхню сексуальну адаптацію.

Для оцінювання статевої конституції чоловіків було застосовано критерії, розроблені Г.С.Васильченком (1990), статевої конституції жінок - І.Л.Ботнєвою (1983).

Зважаючи на найважливішу роль психологічних та соціальних чинників у розвитку сексуальної і соціально-психологічної дезадаптації подружньої пари, ми вивчали особистісні відмінності кожного з подружжя, їхні взаємини, соціальні й мікросоціальні чинники, що впливають на них.

Психодіагностичне обстеження було спрямовано на вивчення особистісних рис чоловіків і жінок, ступеня їхньої адаптації на різних рівнях взаємодії. При цьому враховували характеристики дошлюбних стосунків: тривалість знайомства, мотиви вступу до шлюбу, відмінності міжособистісних стосунків у дошлюбний період, потім аналізували характер зміни взаємин подружжя з початку спільного життя до моменту обстеження.

Психосексуальні типи чоловіка і жінки та ступінь їхньої відповідності в подружній парі досліджували за методикою С.С.Лібіха (1990), сексуальну мотивацію й сексуальну культуру - за В.В.Кришталем (1995), акцентуації характеру - за Г.Шмішеком (1970).

Вивчали також ступінь порушення функцій сім'ї та типи шлюбу за подружньої дезадаптації, сполученої з позашлюбним сексом. Типологію шлюбу визначали за класифікацією В.В.Кришталя, В.З.Кузьменка (1998), виконання сімейних функцій і відносну функціональність сім'ї - за І.А.Семьонкіною (2006), спілкування подружжя в сім'ї - за методикою Ю.Є.Альошиної зі співавт. (1985).

Для психодіагностичного дослідження використовували проективну методику L.Szondi (1960) та статеворольову шкалу ACL A.B.Heilbrun (1981). Перша дає змогу визначити маскулінність пацієнтів на біогенному рівні, друга дозволяє характеризувати маскулінні й фемінінні риси особистості, визначити маскулінність і фемінінність на рівні Я-концепції (на соціогенному рівні).

Подружню комунікацію вивчали за допомогою опитувальника Bienvenu (1982). Заcтосовували також шкалу сексуальності W.E.Snell, D.R.Papini (1989), яка дає змогу подружжям визначити самооцінку своїх сексуальних можливостей та наявність у них сексуальної заклопотаності й сексуальної депресії.

Соціологічні дослідження включали вивчення стажу сімейного життя та міцності сімейних стосунків, сімейного середовища, рівня освіти наших пацієнтів, їхньої трудової діяльності, соціальних зв'язків із метою виявлення взаємовпливу цих характеристик та сексуальної дезадаптації подружжя.

Здобуті дані клінічних та психодіагностичних досліджень було оброблено методом математичної статистики критеріїв знаків за таблицями відсотків та їх помилок (В.С.Генес, 1967). Верифікація результатів психодіагностичного дослідження проводилася з використанням кореляційного аналізу (коефіцієнт рангової кореляції Кендала ф) і методики перевірки вірогідності відмінностей вибірки (t-критерій Стьюдента).

Результати досліджень. Проведене обстеження показало, що хронічні соматичні захворювання були порівняно в небагатьох з подружжів, але при цьому значно частіше відзначалися хронічний аднексит у жінок (113%) та хронічний простатит у чоловіків (123%), що, можливо, було пов'язано з перенесеними ними венеричними захворюваннями.

У процесі системно-структурного аналізу сексуального здоров'я подружжів за його інтегральними критеріями було визначено, що соматосексуальний розвиток їх переважно був нормальним, тоді як психосексуальний розвиток - порушеним у 834% чоловіків і 11,3% жінок першої і в 326% чоловіків і 825% жінок другої групи. При цьому в чоловіків, як правило, спостерігалася ретардація психосексуального розвитку, за винятком осіб із соціально-психологічною дезадаптацією, у яких мав місце передчасний розвиток. У жінок також переважав затриманий психосексуальний розвиток. Характерними для обстежених були й асинхронії статевого дозрівання, у другій групі частіше сукупні, зумовлені дією психогенних та соціогенних чинників. Статеворольова поведінка в чоловіків найчастіше була трансформованою, у жінок нерідко гіперрольовою, особливо у другій групі. Серед типів сексуальної мотивації переважали дисгармонійні - генітальний та шаблонно-регламентований. Тип сексуальної культури у переважної більшості жінок був ліберальний, у чоловіків другої групи - переважно невротичний.

Статева конституція у чоловіків другої групи - слабка й послаблена середня, у першій групі у частини з них середня і сильна, у жінок - переважно середня, ерекція була послаблена у більшості чоловіків, особливо часто - у другій групі, оргастичність практично у всіх жінок не перевищувала 30%. Любов, що була основним мотивом вступу до шлюбу, частіше зберегли чоловіки, ніж жінки, - відповідно 715 і 477% у першій, 825 і 467% у другій групі. Поінформованість у питаннях психогігієни статевого життя була недостатньою у всіх чоловіків і переважної більшості жінок обох груп, виняток складали лише подружжя із соціально-психологічною дезадаптацією. Усі обстежені чоловіки й жінки зазнавали психосексуальної незадоволеності.

Аналіз за інтегральними критеріями сексуального здоров'я подружжя показав певні відмінності в його стані за первинної і вторинної подружньої дезадаптації. У першому випадку більшою мірою були порушені показники, що характеризують сексуальну поведінку, у другій - психофізіологічні показники.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я за його компонентами й складовими дав змогу визначити їх стрижневе ураження як причину різних форм первинної сексуальної дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції, що зумовила вторинну дезадаптацію подружжя. Так, причиною розвитку сексуального різновиду комунікативної форми дезадаптації стало ураження соціально-психологічного компонента; причиною соціокультурної форми - сукупне ураження соціального та психологічного компонентів; причиною статеворольової форми - ураження психологічного, сексуально-еротичної форми - також психологічного та інформаційно-оцінної складової соціального компонента. Причиною сексуально-аверсійної форми дезадаптації стало сукупне стрижневе ураження психологічного та соціально-психологічного, а конституціональної форми - ураження нейрогуморальної та психічної складових анатомо-фізіологічного компонента сексуального здоров'я. Причиною формування вторинної сексуальної дезадаптації, незалежно від форми первинної сексуальної дисфункції, що її зумовила, було стрижневе ураження психічної складової анатомо-фізіологічного компонента.

Загалом проведений системний аналіз сексуального здоров'я подружжя дав змогу таким чином класифікувати наявні в них клінічні форми подружньої дезадаптації.

І. Первинна подружня дезадаптація, 834%.

Комунікативна форма різновиду

сексуальна (213%);

соціально-психологічна (193%).

Соціокультурна форма (163%).

Статеворольова форма (103%).

Сексуально-еротична форма (143%).

Сексуально-аверсійна форма (83%).

Конституціональна форма (113%).

ІІ. Вторинна сексуальна дезадаптація, зумовлена первинною сексуальною дисфункцією, 174%.

Паторефлекторна форма (185%).

Абстинентна форма (326%).

Сексуальний фобічний невроз (246%).

Невроз очікування неудачі (266%).

Залежність частоти подружніх зрад від форм сексуальної дезадаптації показано в табл.1. З наведених у ній даних видно, що найчастішими були позашлюбні зв'язки за комунікативної форми дезадаптації, а за сексуальної дисфункції вони мали місце лише у дружин хворих чоловіків.

Таблиця 1/ Залежність частоти позашлюбного сексу від форми подружньої дезадаптації та сексуальної дисфункції

Обстеження показало, що й при первинних, і при вторинних порушеннях сексуального здоров'я у всіх чоловіків і жінок розвиваються ті або інші невротичні розлади. Найчастішими з них у тих і інших є неврастенія і короткочасна депресивна реакція. У чоловіків за статевої форми дезадаптації переважає посттравматичний стресовий розлад (5210%), за сексуально-аверсійної форми - пролонгована депресивна реакція (4511%). У дружин хворих із первинною сексуальною дисфункцією - також короткочасна депресивна реакція та іпохондричний розлад. У всіх чоловіків із сексуальним фобічним неврозом спостерігаються специфічні ізольовані фобії (у наших пацієнтів - коїтофобія), а у хворих на невроз очікування невдачі - нав'язливі думки й міркування.

У всіх подружніх пар із комунікативною, сексуально-аверсійною формами первинної дезадаптації та абстинентною формою первинної дисфункції дезадаптація була набутою, в решті випадків - дебютантною і відповідала найчастіше другому й третьому ступеню, коли жінки досягали оргазму не більш ніж у 30% статевих актів або ніколи не досягали його.

Вивчення зв'язку між формою порушення сексуального здоров'я і частотою позашлюбних зв'язків дало змогу з'ясувати, що подружні зради здійснюють чоловіки й дружини з первинною дезадаптацією (за винятком чоловіків із конституціональною її формою), а за вторинної дезадаптації - дружини чоловіків із паторефлекторною та абстинентною формами сексуальної дисфункції. В жодного з чоловіків і дружин із первинною сексуальною дисфункцією не було позашлюбних зв'язків. Мотивами подружніх зрад були незадоволеність міжособистісними або сексуальними стосунками, іноді - бажання перевірити свої сексуальні можливості і часто - надмірно ліберальний погляд на сексуальні стосунки.

У всіх обстежених були явно виражені акцентуації характеру, до того ж відзначалася певна залежність між типом акцентуації та формою дезадаптації або сексуальної дисфункції. Збудливий тип акцентуації спостерігався переважно в чоловіків і жінок із статеворольовою і соціально-психологічною дезадаптацією і не траплявся ні в кого з подружжя з первинною сексуальною дисфункцією. Емотивна акцентуація найчастіше мала місце при неврозі очікування та фобічному неврозі, застрягаюча - за паторефлекторної форми сексуальної дисфункції. При цьому у подружжя із соціально-психологічним різновидом комунікативної форми дезадаптації мало місце несприятливе сполучення акцентуацій у парі: збіг однакових їх типів або такі сполучення, як збудливий і демонстративний або тривожний. За сексуальної дезадаптації частіше траплялися сполучення акцентуацій, що доповнювали одна одну: демонстративної і педантичної або застрягаючої; збудливої й емотивної.

Акцентуації характеру позначалися і на міцності сім'ї обстежених. Хоч більшість із них (684% чоловіків і 764% жінок) взяли шлюб із любові, до моменту обстеження зберегли це почуття лише небагато хто з подружжів. Найчастіше (913% чоловіків і 933% жінок) думали про розлучення або робили спроби розлучитися чоловіки й жінки з демонстративною, збудливою, гіпертимною, застрягаючою, дистимічною акцентуаціями характеру, тоді як більшість осіб з педантичною, тривожною та емотивною акцентуаціями не припускали думки про розлучення (594% чоловіків і 524% жінок).

Характер стосунків подружжів, як відомо, багато в чому залежить від спрямованості їхньої особистості - домінуючої мотивації, ціннісних орієнтацій, переваг у проведенні дозвілля. Серед обстежених нами подружжів у більшості з них - 734% - відзначалася розбіжність ціннісних орієнтацій, що, безперечно, сприяло подружній дезадаптації.

Дезадаптація неминуче виникає, коли за несприятливого сполучення акцентуацій характеру і розбіжності спрямованості особистості подружжів у одного з них чи обох наявні дисгармонійні риси характеру й особистості. У всіх обстежених нами жінок позначалися такі дисгармонійні риси, як егоцентризм, нереалізм сприйняття дійсності, небажання адаптуватися до неї й до оточуючих людей, й такі якості, як невірність, непорядність, брехливість. Для багатьох чоловіків першої групи були характерні залежність, незрілість особистості, але також злісність, безсоромність, егоїзм, у другій найчастіше відзначалися зниження самооцінки, самозневага, а також егоїзм та черствість.

Було виявлено й зв'язок між типом акцентуації характеру обстежених та їхньою статеворольовою поведінкою. Виявилося, що за демонстративної, застрягаючої та гіпертимної акцентуацій мали місце високі рівні і маскулінності, і фемінінності у статеворольовій Я-концепції подружжя, а за тривожної, педантичної, дистимічної та емотивної акцентуацій спостерігалося підвищення фемінінності й зниження маскулінності; за збудливої акцентуації у чоловіків підвищувалася маскулінність на соціогенному рівні. На біогенномі рівні гіпермаскулінність виявляли чоловіки із збудливою та жінки із збудливою, гіпертимною і застрягаючою акцентуаціями. Гіпермаскулінними були особи з педантичним, тривожним, емотивним та демонстративним типами акцентуації характеру.

Здобуті дані дають змогу говорити про міжрівневу статеворольову неузгодженість (дискордантність) за педантичної та застрягаючої акцентуацій характеру. Дискордантність визначається також за збудливої та демонстративної акцентуацій. Розбіжність вираженості маскулінності на рівні статеворольової Я-концепції і біогенному рівні дає підставу припустити наявність внутрішньоособистісного конфлікту. Виявлені особливості статеворольової поведінки кожного з подружжя та їх сполучення в парі свідчать про існування такої закономірності: що адекватніша статеворольова Я-концепція подружжя, то гармонійніші їхні взаємини, тоді як біогенний рівень статеворольової поведінки є менш значущим у цьому.

Зі статеворольовою поведінкою і акцентуацією характеру тісно пов'язані психосексуальні типи чоловіка і жінки, відповідність яких у подружній парі має велике значення для сексуальної адаптації. Серед обстежених нами подружжів усі чоловіки й жінки зі збудливою акцентуацією належали до агресивних варіантів типів чоловік-чоловік і жінка-жінка, до цих самих варіантів належало й чимало обстежених із гіпертимною, демонстративною та застрягаючою акцентуаціями. Серед чоловіків із педантичною та тривожною акцентуаціями переважав психосексуальний тип чоловік-син, а серед жінок із цими акцентуаціями - тип жінка-дочка та пасивно-підкорюваний варіант типу жінка-жінка. За дистимічної акцентуації більшість чоловіків та жінок були пасивно-підкорюваними, за гіпертимної - у чоловіків переважав тип чоловік-батько, а всі жінки належали до типу жінка-мати, а за емотивної акцентуації всі чоловіки - до типу чоловік-батько, а всі жінки - до типу жінка-мати. У переважної більшості наших пацієнтів спостерігалося несприятливе сполучення в парі агресивного чоловіка й агресивної жінки, пасивно-підкорюваних обох подружжів, типів чоловік-батько та жінка-мати, чоловік-син і жінка-дочка. При цьому серед подружжя із соціально-психологічним різновидом комунікативної форми дезадаптації значною мірою переважали агресивні чоловіки і жінки, а серед подружжя із сексуальним різновидом цієї форми - чоловік-син та жінка-дочка.

Формування сім'ї було порушено вже на етапі психологічної адаптації у подружжів із соціально-психологічною дезадаптацією і на етапі сексуальної адаптації - у решти подружжя, тобто за сексуального різновиду комунікативної форми, решти форм первинної та всіх форм вторинної дезадаптації. Етап виконання функцій сім'ї був порушений у всіх обстежених подружніх пар. Вивчаючи значущість функцій сім'ї для подружжів, можна було відзначити певну її залежність від акцентуацій характеру. Тож сексуально-еротична та рольова функції були більш значущими для осіб із збудливою, захисна та психотерапевтична - для осіб із демонстративною, функція збереження здоров'я - для осіб із тривожною акцентуацією.

За первинної подружньої дезадаптації найгірше оцінювалося подружжям виконання таких функцій сім'ї, як емоційна, духовна, психотерапевтична (внаслідок конфліктів) та реабілітаційна, дуже низько оцінювалася, особливо жінками, також рольова функція. Гарна оцінка виконання функцій сім'ї траплялася рідко (виняток становила оцінка чоловіками репродуктивної функції). За вторинної дезадаптації більшість чоловіків і жінок (відповідно 567 і 607%) відзначали добре виконання емоційної функції, що й було причиною збереження сім'ї, незважаючи на сексуальну дисгармонію. Спостерігалося також компенсаторне задовільне виконання господарсько-побутової та виховної функцій.

На підставі результатів вивчення функціонування сім'ї обстежених подружніх пар нами було визначено функціональність (адаптивність) сімей за дезадаптації та позашлюбного сексу подружжя, а саме існування умовно-функціональних та нефункціональних шлюбів. Аналіз їх розподілу серед обстежених показав, що в групі подружжя з первинною дезадаптацією всі сім'ї були нефункціональними, а в групі з вторинною дезадаптацією, зумовленою первинною сексуальною дисфункцією в одного чи обох подружжів, усі були умовно-функціональними.

Ні в кого з обстежених не було гармонійного типу шлюбу, і в обох групах подружніх пар переважали антагоністичний (373%) і негативно-доповнюючий (323%) типи дисгармонійного шлюбу. В решті випадків мав місце псевдогармонійний його тип із псевдопозитивно-доповнюючим, псевдосимбіотичним і, найрідше, псевдосинергічним його варіантами.

Однією з суттєвих мікросоціальних та психологічних передумов дезадаптації й позашлюбних зв'язків подружжя було здобуте ними виховання. Чоловіки найчастіше виховувалися в умовах гіпопротекції, домінуючої гіперпротекції або в умовах жорстоких взаємин, жінки - в умовах домінуючої гіперпротекції, емоційного відторгнення або підвищеної моральної відповідальності. Ніхто з обстежених не дістав також правильного, гуманістичного статевого виховання. У чоловіків найчастіше мали місце патріархальний, примітивний або ігноруючий типи виховання, у жінок - ліберальний, патріархальний, рідше пуритансько-аскетичний тип. Неправильне загальне виховання зумовлювало формування рис, що не сприяли успішному міжособистісному та сексуальному спілкуванню чоловіків і жінок. Поряд із неправильним статевим вихованням воно відігравало велику роль у розвитку первинної подружньої дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції, а також, не сприяючи виробленню правильних і міцних морально-етичних настанов, створювало передумови для виникнення такого негативного явища в сімейному житті, як позашлюбні зв'язки. Вивчення причин подружніх зрад (табл.2) дало змогу визначити, що найчастішими (у всіх чоловіків і жінок) були соціальні причини й такий психологічний мотив, як психосексуальна незадоволеність. З решти причин у чоловіків найчастіше відзначалося бажання перевірити себе, алкогольне сп'яніння, дещо рідше - негативний вплив особистісних та характерологічних рис, а також задоволення сексуальних потреб. Останній мотив було виявлено у всіх жінок, а з решти причин найчастішими були невідповідність із чоловіком сексуальних настанов, сексуальної мотивації та мотивів статевого акту, наявність у чоловіка сексуальних комплексів та, як і в чоловіків, алкогольне сп'яніння, негативний вплив особистісних та характерологічних рис. При цьому причини подружніх зрад, як правило, були сукупними.

Таблиця 2/ Характеристика причин позашлюбних зв'язків чоловіків і жінок

Жінки найчастіше (763%) мали одного-трьох позашлюбних партнерів, а 613% чоловіків - від 4 до 10 і більше. Ініціатором позашлюбного зв'язку в першій групі подружніх пар частіше був чоловік, у другій групі - жінка. Позашлюбний зв'язок у 393% чоловіків тривав лічені дні, у решти переважно тижні чи місяці і лише в поодиноких випадках - роки. У жінок зв'язок лише зрідка (73%) тривав кілька днів, набагато частіше (443%) - місяці і у 283% - роки. У більшості жінок (723%) позашлюбний зв'язок являє собою "службовий роман", випадкові позашлюбні сексуальні контакти були рідкісними (84%). Причинами припинення позашлюбного зв'язку зазвичай були втрата інтересу до нього та/або зараження на венеричну хворобу. Слід відзначити, що лише 255% жінок обох груп застосовували під час позашлюбних сексуальних контактів ті чи інші засоби запобігання вагітності, які здебільшого були запобіжником проти венеричного захворювання.

Під час вивчення ставлення подружжя до подружніх зрад з'ясувалося, що переважна більшість із них - 753% чоловіків та 923% жінок - вважають зради припустимими за умови, що друге подружжя не знає про них, але частина чоловіків і деякі жінки вважають їх неприпустимими та навіть такими, що призводять до руйнування сім'ї. Беззастережно припустимими вважали позашлюбні зв'язки лише 4 жінки та ніхто з чоловіків.

У тих подружжів, які, з одного боку, були переконані у неправомірності подружньої зради та навіть у її фатальних наслідках, а з другого, незважаючи на це, дозволяли собі зради, така суперечлива ситуація призводила до розвитку внутрішньоособистісного конфлікту. Опитування показало також, що для жінок позашлюбні зв'язки привабливі насамперед своєю емоційною спрямованістю: за всіх обставин вони шукають в чоловіка прихильності, розуміння, і лише потім - фізичної насолоди. У чоловіків позашлюбний зв'язок найчастіше починається з фізичного контакту, вони зазвичай не шукають в жінці друга чи однодумця. Здобуті дані переконують у тому, що позашлюбний зв'язок, як правило, не може компенсувати жінкам незадоволеність своїм подружнім життям. У чоловіків він викликає більше позитивних емоцій, але ні в тому, ні в іншому разі не сприяє подружній гармонії та щасливому шлюбу.

Загалом результати проведених досліджень свідчать про те, що першопричиною подружньої дезадаптації та позашлюбних зв'язків є особистісні відмінності подружжя, їхні морально-етичні настанови, що уможливлюють подружню зраду. Проте для її реалізації потрібен комплекс умов та чинників, що відіграють більшу або меншу роль у складному генезі феномена дезадаптації. Одним із суттєвих чинників є наявність внутрішньоособистісного або міжособистісного конфлікту, а нерідко і їх сполучення. Позашлюбний зв'язок у таких випадках є способом розв'язання конфлікту. Серед інших причинних і патопластичних чинників подружньої дезадаптації слід назвати розбіжність спрямованості особистості подружжів; порушення психосексуального розвитку, неправильне загальне та статеве виховання; несприятливе сполучення у парі акцентуацій характеру; дисгармонійні риси характеру та особистості; відсутність статеворольової комплементарності у парі; невідповідність психосексуальних типів, сексуальної культури та сексуальної мотивації, статевої конституції та сексуальної поведінки подружжів; низький рівень поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя; порушення функціонування сім'ї. В усіх чоловіків та жінок із первинною подружньою дезадаптацією та вторинною дезадаптацією, зумовленою первинною сексуальною дисфункцією, розвивається невротичний розлад, форма якого залежить від типологічних відмінностей особистості.

Під впливом цих чинників, як правило, сукупних, розвивається психосексуальна незадоволеність та формуються клінічні форми подружньої дезадаптації та сексуальної дисфункції.

За комунікативної форми первинної подружньої дезадаптації основними чинниками є за соціально-психологічного її різновиду - міжособистісний конфлікт подружжів, за сексуального різновиду - утруднення спілкування з представниками протилежної статі та невміння спілкуватися на сексуальні теми. Причиною соціокультурної форми дезадаптації є інноваційний конфлікт, що виникає внаслідок невідповідності сексуальної культури подружжів. Статеворольова форма дезадаптації розвивається в результаті дисгармонійного сполучення в парі порушеної статеворольової поведінки чоловіка і дружини. Причиною сексуально-еротичної форми є розбіжність сексуальної поведінки подружжів, зумовлена низьким рівнем поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя. Причина сексуально-аверсійної форми дезадаптації - наявність сексуальної та психологічної аверсії в одного з подружжів, причина конституціональної форми - невідповідність типів статевої конституції подружжів - слабкого в чоловіка і середнього або сильного у дружини чи зворотнє співвідношення. Основними причинами первинної сексуальної дисфункції, що зумовлює вторинну дезадаптацію подружньої пари, є за паторефлекторної форми - патологічна фіксація фіаско при статевому акті, зумовленого, як правило, ситуаційними моментами; за абстинентної форми - тривале вимушене статеве стримування чи короткочасні, але часто повторювані періоди стримування. Сексуальний фобічний невроз, зокрема коїтофобія, є наслідком невдалого сексуального дебюту або невдалої спроби статевого акту та самонавіювання. Невроз очікування невдачі розвивається після невдачі статевого акту, яка може бути зумовлена різноманітними екзогенними та ендогенними чинниками, коли спричинене ними тривожне очікування невдачі призводить до дезавтоматизації сексуальних реакцій. Перелічені форми первинної сексуальної дисфункції здебільшого виникають у схильних до фіксації та тривожно-помислових особистостей, як правило за слабкої чи послабленої середньої статевої конституції.

Визначені виконаними дослідженнями причини, механізми розвитку, клінічні прояви форм первинної та вторинної подружньої дезадаптації, причини та характер позашлюбних зв'язків подружжів дали змогу розробити систему психотерапевтичної корекції дезадаптації, що призводить до позашлюбних зв'язків подружжів. В основу пропонованої системи корекції було закладено чотири компоненти міжособистісних стосунків: когнітивний (інформаційний), що має на меті вироблення у подружжя правильних настанов на свої міжособистісні стосунки, ознайомлення їх з формами поведінки, у тому числі сексуальної, що сприяють нормалізації стосунків та функціонування сім'ї; афективний (емоційний), завданнями якого є дезактуалізація пов'язаних із дезадаптацією переживань, зміна неадекватного реагування під час конфліктів; конативний (поведінковий), спрямований насамперед на ліквідацію позашлюбних зв'язків; особистісний, мета якого - зміна потрібнісно-мотиваційного та ціннісно-смислового аспектів міжособистісних стосунків для досягнення оптимальної взаємодії подружжів як особистостей.