Подружня дезадаптація та позашлюбні сексуальні зв’язки. Причини, механізми формування, прояви, психокорекція та психопрофілактика

Система грунтується при цьому на науково обгрунтованих та апробованих клінічною практикою принципах комплексності, диференційованості, послідовності та етапності психотерапевтичних впливів. Вибір методу та конкретного змісту здійснюваної корекції визначається формою сексуальної дезадаптації або сексуальної дисфункції, тобто залежить від її причин, умов розвитку та клінічних проявів. Корекція усіх форм дезадаптації проводилася після діагностичного обстеження, у два основні етапи - вироблення настанови та навчення, кожен з яких у свою чергу проводився поетапно.

Основним методом психокорекції комунікативної форми дезадаптації був комунікативний тренінг, який починався з ознайомлення подружжів з подружньою тактикою Карнегі та правилами ліквідації та попередження конфліктів. Як метод навчення використвували запропоновану Кратохвілом конструктивну сварку. Проводили також раціональну (індивідуальну та парну) і групову психотерапію, що включала рольові ігри. Для корекції соціокультурної форми дезадаптації на першому етапі застосовували раціональну та інформаційну психотерапію, доповнюючи ці методи бібліотерапією та методом опосередкованого коригуючого самоаналізу (ОКС); на другому етапі застосовували також гіпносугестію, аутогенне тренування; на третьому проводили тренінг спілкування в парі та групі, комунікаційний та сексуально-еротичний тренінг. Основним методом корекції статеворольової форми дезадаптації був рольовий психосексуальний тренінг, сексуально-еротичної форми - сексуально-еротичний тренінг, і той, і інший тренінг проводився після інформаційної психотерапії.

За сексуально-аверсійної форми дезадаптації застосовували раціональну психотерапію, дискусію з орієнтацією на тематичне та інтеракційне обговорення існуючих у подружжів проблем, бібліотерапію та персоналістичну психотерапію. Проводячи корекцію конституціональної форми дезадаптації, ми виходили з положення, що сексуальне спілкування є складовою чистиною загальної комунікації подружжів, і застосовували раціональну, інформаційну, бібліотерапію, персоналістичну психотерапію та сексуально-еротичний тренінг. До системи корекції даної форми включали за показаннями рослинні препарати, що збудливо впливають на центральну нервову систему, біостимулятори, імуномодулюючі засоби, вітамінотерапію, рекомендували також косметичні сексологічні препарати фірми "Інверма", чоловікам іноді прийом віагри, пенігри, канегри, сіалісу.

Психотерапевтична корекція вторинної подружньої дезадаптації полягала у лікуванні первинної сексуальної дисфункції, що її зумовила. Як правило, у разі сексуальної дисфункції проводили раціональну психотерапію, зокрема розумову шокотерапію, гіпносугестивну психотерапію, а в самонавіюваних осіб - аутогенне тренування; для зняття невротичних реакцій - групову гіпносугестивну психотерапію; когнітивну корекцію; на заключному етапі лікування - сексуально-еротичний тренінг. Ми застосовували ці методи, змінюючи їх зміст відповідно до клінічної форми сексуальної дисфункції. Поряд із психотерапією до курсу лікування включали медикаментозні препарати, зокрема седативні засоби, малі дози транквілізаторів, а також фіто- та вітамінотерапію. Чоловікам за необхідності рекомендували застосування еректорів та проводили дао-терапію.

У результаті проведення розробленої системи корекції і первинна, і вторинна сексуальна дезадаптація була цілком ліквідована у 834% подружніх пар. Поліпшення настало у 143% (частіше у разі сексуальної дисфункції) та успіху не було досягнуто у 63% подружжів, переважно із соціально-психологічною дезадаптацією. У цих самих подружжів протягом двох років виникли рецидиви дезадаптації.

На підставі визначених у дослідженні закономірностей формування первинної та вторинної дезадаптації подружжів та виникнення позашлюбних зв'язків нами було розроблено основні напрями, принципи та методи психопрофілактики цього негативного явища. Як і психотерапевтична корекція, вона мала являти собою систему, але включати три компоненти: запобігання порушенням становлення сексуальності, формування гармонійної особистості та запобігання порушенню міжособистісних стосунків подружжів, у тому числі позашлюбних зв'язків, порушенню функціонування та руйнуванню сім'ї. Система психопрофілактики розладу сексуального здоров'я потребує проведення комплексу заходів, що стосуються по суті усіх аспектів життя та функціонування людини у сім'ї та суспільстві, отже, участі у профілактичній роботі лікарів (насамперед сексологів), педагогів, фахівців у галузі загальної медичної та юридичної психології, соціологів.

Психопрофілактика має починатися із запобігання біогенним чинникам ризику, а саме з контролю за правильним перебігом вагітності, та проводитися у кілька етапів. Перший з них - профілактика порушення соматосексуального розвитку дитини, другий - запобігання порушенням психосексуального розвитку, що досягається правильним загальним та статевим вихованням, а потім - сексуальною просвітою. На цьому етапі мають проводитися бесіди та лекції на відповідні теми. Третій етап психопрофілактики - вироблення гармонійної особистості, четвертий - запобігання порушенням міжособистісних стосунків та виникненню деструктивних конфліктів, для чого корисно проводити психологічний тренінг.

П'ятий етап психопрофілактики полягає у підготовці молодих людей до вступу до шлюбу та сімейного життя, ознайомлення їх з основами гігієни шлюбу та сім'ї. Цій меті мають бути присвячені науково-популярні лекції, цикли лікарських бесід, індивідуальні консультації з питань психогігієни подружніх стосунків, завданням яких, зокрема, має бути психопрофілактика подружньої невірності. На даному етапі слід застосовувати психологічну, інформаційну, особистісно-орієнтовану психокорекцію, бібліотерапію. Заключний, шостий етап психопрофілактики подружньої дезадаптації - запобігання руйнуванню сім'ї за допомогою методів інформаційної та раціональної психотерапії.

Проведення в життя описаної системи психопрофілактики сприятиме запобіганню подружній дезадаптації, що призводить до позашлюбних зв'язків та їх негативних наслідків для психологічного та соматичного здоров'я, мікросоціального й соціального функціонування особистості.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування й нове розв'язання проблеми подружньої дезадаптації, що призводить до позашлюбних зв'язків. Проблему розв'язано на основі системного підходу до визначення причин, механізмів розвитку і клініки порушення сексуального здоров'я, причин та характеру позашлюбних зв'язків. Розроблено методично обгрунтовану систему діагностики та психотерапевтичної корекції первинної і вторинної подружньої дезадаптації як причини позашлюбних зв'язків, визначено напрями, принципи та методи їх психопрофілактики.

Первинна подружня дезадаптація, зумовлена порушенням загальної комунікації та невідповідністю сексуальної поведінки подружжя, і вторинна дезадаптація, зумовлена первинною сексуальною дисфункцією у чоловіка, дружини чи обох подружжів, призводять до виникнення позашлюбних зв'язків.

Первинна подружня дезадаптація визначається з частотою 834% й виявляється в комунікативній формі, що включає сексуальний й соціально-психологічний різновиди, в соціокультурній, статеворольовій, сексуально-еротичній, сексуально-аверсійній та конституціональній формах.

Вторинна дезадаптація трапляється в 174% і є наслідком паторефлекторної, абстинентної форм сексуальної дисфункції у чоловіків і жінок, сексуального фобічного неврозу та неврозу очікування невдачі.

4. Існують певні відмінності у стані сексуального здоров'я подружжя за первинної і вторинної дезадаптації: в першому випадку здебільшого порушені його критерії, що характеризують сексуальну поведінку, у другому - психологічні показники.

Причиною розвитку первинної дезадаптації є ураження за комунікативної її форми соціально-психологічного компонента сексуального здоров'я, за соціокультурної форми - соціального та психологічного, за статеворольової форми - психологічного, за сексуально-еротичної форми - психологічного та інформаційно-оцінної складової соціального, за сексуально-аверсійної форми - психологічного та соціально-психологічного, за конституціональної форми - нейрогуморальної та психічної складових анатомо-фізіологічного компонента. Причиною розвитку вторинної дезадаптації подружжів, незалежно від форми сексуальної дисфункції, що її зумовила, є ураження психічної складової анатомо-фізіологічного компонента сексуального здоров'я.

5. Подружня дезадаптація, що супроводжується позашлюбними зв'язками, має багатофакторний генез, до якого роблять свій внесок, окрім безпосередніх причин дезадаптації, неправильне загальне й статеве виховання подружжя, розбіжність спрямованості особистості, несприятливе сполучення в парі психосексуальних типів чоловіка і жінки, невідповідність сексуальної мотивації подружжів, низький рівень їхньої поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя, порушення функціонування сім'ї.

6. Формування подружньої дезадаптації, що призводить до подружньої невірності, залежить від особливостей характеру та особистості. У всіх подружжів із дезадаптацією та позашлюбними зв'язками існують явно виражені акцентуації характеру, до того ж відзначається зв'язок між типом акцентуації та формою первинної або вторинної дезадаптації. Соціально-психологічна та рольова дезадаптація спостерігається в осіб із збудливим типом акцентуації і не трапляється в подружжів із первинною сексуальною дисфункцією; невроз очікування та фобічний невроз виникають за емотивної, а паторефлекторна форма дисфункції - за застрягаючої акцентуації характеру. Соціально-психологічний різновид комунікативної форми дезадаптації неминуче розвивається за сполучення в подружній парі однакових типів акцентуації характеру або збудливого і тривожного чи збудливого і демонстративного.

Таку саму дезадаптуючу роль відіграють наявні в подружжя дисгармонійні риси характеру та особистості: найчастіше в чоловіків залежність, зниження самооцінки, незрілість особистості, злобність, егоїзм та черствість, у жінок - егоцентризм, небажання адаптуватися до оточення, невірність, брехливість.

7. Існує зв'язок між типом акцентуації характеру та статеворольовою поведінкою подружжя. За збудливої, демонстративної, педантичної і застрягаючої акцентуацій спостерігається неузгодженість вираженості маскулінності на соціогенному та біогенному рівнях - статеворольова дискордантність, що сприяє розвиткові внутрішньоособистісного конфлікту. При цьому існує закономірність, яка полягає в тому, що чим адекватніша статеворольова Я-концепція подружжя, тим гармонійніші їхні взаємини, біогенний рівень статеворольової поведінки є менш значущим у цьому.

8. Позашлюбні зв'язки подружжя зумовлюються насамперед соціальними причинами (невідповідністю рівня загальної і типів сексуальної культури, невідповідністю сексуальної поведінки суспільним нормам і прийнятим формам сексуальної поведінки) і такою психологічною причиною, як психосексуальна незадоволеність. Окрім цих причин, у чоловіків відзначаються бажання перевірити свою сексуальну спроможність, задоволення сексуальних потреб, у жінок - цей самий мотив, а також невідповідність сексуальних настанов настановам подружжя, розбіжність сексуальної мотивації і мотивів статевого акту, наявність у чоловіка сексуальних комплексів; і в чоловіків, і в жінок часто до подружніх зрад призводять алкогольне сп'яніння й негативний вплив на сексуальну поведінку особистісних та характерологічних відмінностей.

9. Існують відмінності в характері позашлюбних зв'язків чоловіків і жінок. Чоловіки частіше (613%) мають від 4 до 10 позашлюбних партнерок, жінки - одного-трьох (763%); чоловіки частіше бувають ініціаторами позашлюбного зв'язку, в них нерідкісними є випадкові сексуальні контакти, тоді як у 723% жінок позашлюбний зв'язок являє собою "службовий роман". Для жінок позашлюбні зв'язки привабливі передусім своєю емоційною стороною, вони шукають у чоловікові насамперед прихильності, розуміння і лише потім - фізичної насолоди, у чоловіків зв'язок зазвичай починається з фізичного потягу.

10. Позашлюбні зв'язки призводять до розвитку невротичних та особистісних розладів (неврастенії, адаптаційних розладів, депресивних реакцій), порушення міжособистісних стосунків подружжя (втрати любові) і підривають міцність шлюбу, про що свідчить той факт, що 723% чоловіків і 703% жінок думали про розлучення або робили спроби розлучитися.

11. У разі подружньої дезадаптації, сполученої з позашлюбним сексом, порушений розвиток і функціонування сім'ї, передусім унаслідок невиконання за первинної дезадаптації, окрім сексуально-еротичної, також емоційної, духовної, психотерапевтичної функцій, за вторинної дезадаптації - сексуально-еротичної функції. Водночас за вторинної дезадаптації відзначається компенсаторне гарне виконання емоційної, господарсько-побутової та інших сімейних функцій, що й є причиною збереження сім'ї, незважаючи на сексуальну дисгармонію.

12. Система діагностики подружньої дезадаптації, що призводить до позашлюбних зв'язків, має включати системно-структурний аналіз сексуального здоров'я та психодіагностичне дослідження особистості подружжя. Система психотерапевтичної корекції, що складається з когнітивного, афективного, конативного та особистісного компонентів, має грунтуватися на принципах комплексності, диференційованості, послідовності та етапності. Вибір методу й конкретного змісту визначається формою дезадаптації та сексуальної дисфункції. До арсеналу методів корекції первинної подружньої дезадаптації мають входити на етапі вироблення настанови раціональна психотерапія, групова, що включає рольові ігри, іформаційна, персоналістична психотерапія, бібліотерапія, на етапі навчення - комунікаційний, рольовий психосексуальний, сексуально-еротичний тренінг, гіпносугестія, аутогенне тренування. Корекція вторинної дезадаптації полягає в лікуванні первинної сексуальної дисфункції, що зумовила її.

Проведення розробленої системи психотерапевтичної корекції дає змогу досягнути високого і стійкого терапевтичного ефекту у 835% подружніх пар.

13. Психопрофілактика подружньої дезадаптації, що призводить до позашлюбних зв'язків, має являти собою систему, яка складається з трьох компонентів - запобігання порушенням становлення сексуальності, формування гармонійної особистості та запобігання порушенням міжособистісних стосунків подружжя, в тому числі подружньої невірності. Система проводиться у п'ять основних етапів: профілактика порушення соматосексуального розвитку дитини; запобігання порушенню психосексуального розвитку; виховання гармонійної особистості; запобігання порушенню комунікації та деструктивним конфліктам; підготовка молоді до шлюбу й сімейного життя.

Проведення в життя системи психопрофілактики сприятиме запобіганню подружній дезадаптації з позашлюбними зв'язками та їх негативним психологічним, соматичним, мікросоціальним та соціальним наслідкам.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Каденко О.А. Супружеская дезадаптация и внебрачные сексуальные связи. - Хмельницкий: Изд-во ХНУ, 2006. - 239с.

Каденко О.А. Причины и характер внебрачных связей женщин при супружеской дезадаптации // Международный медицинский журнал. - 2003. - Т.9, №4. - С.51-53.

Каденко О.А. Отличия между внебрачными связями мужчин и женщин // Международный медицинский журнал. - 2004. - Т.10, №2. - С.45-47.

Каденко О.А. Первичные формы сексуальной дисфункции у женщин как причина супружеской дезадаптации и внебрачного секса // Международный медицинский журнал. - 2004. - Т.10, №4. - С.61-64.

Каденко О.А. Полоролевая форма первичной сексуальной дезадаптации супругов и внебрачный секс // Архів психіатрії. - 2004. - Т.10, вип.4 (39). - С.126-128.

Каденко О.А. О взаимосвязи супружеской дезадаптации и внебрачного секса // Український вісник психоневрології. - 2004. - Т.12, вип.3 (40). - С.65-69.

Каденко О.А. Невротические расстройства у супругов при первичных нарушениях сексуального здоровья // Український вісник психоневрології. - 2004. - Т.12, вип.4 (41). - С.57-61.

Каденко О.А. Системная характеристика первичных нарушений сексуального здоровья супружеской пары // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2004. - №3-4 (7). - С.233-236.

Каденко О.А. Сексуальная аверсия у жены и внебрачный секс при дезадаптации супругов // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2004. - №3-4 (7). - С.266-269.

Каденко О.А. Психопрофилактика первичных нарушений сексуального здоровья и внебрачного секса // Международный медицинский журнал. - 2005. - Т.11, №1. - С.45-49.

Каденко О.А. Психотерапевтическая коррекция первичных форм сексуальной дисфункции // Международный медицинский журнал. - 2005. - Т.11, №2. - С.37-40.

Каденко О.А. Вторичная сексуальная дезадаптация при неврозе ожидания неудачи у мужчин // Український медичний альманах, 2005. - Т.8, №4. - С.74-76.

Каденко О.А. Коммуникативная форма супружеской дезадаптации и внебрачные связи // Український вісник психоневрології. - 2005. - Т.13, вип.1 (42). - С.59-61.

Каденко О.А. Паторефлекторная форма сексуальной дисфункции у мужчин и супружеские измены // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2005. - №1-2 (8). - С.77-80.

Каденко О.А. Конституциональная форма первичной сексуальной адаптации супружеской пары // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2005. - №1-2 (8). - С.180-183.

Каденко О.А. Психотерапия первичных форм супружеской дезадаптации // Архів психіатрії. - 2005. - Т.11, вип.2 (41). - С.182-185.

Каденко О.А. Сексуальная абстиненция у мужчин как причина супружеской дезадаптации и внебрачных связей женщин // Психиатрия и медицинская психология, 2005. - №1 (15). - С.80-82.

Каденко О.А. Первичная сексуально-эротическая дезадаптация как причина внебрачных связей супругов // Международный медицинский журнал, 2006. - Т. , №2. - С.

Каденко О.А. Формирование супружеской дезадаптации при сексуальном фобическом неврозе у мужа // Международный медицинский журнал, 2006. - Т.12, №2. - С.30-31.

Каденко О.А. Социокультурная форма сексуальной дезадаптации, сопряженной с супружескими изменами // Медицинская психология, 2006. - Т.1, №2. - С.

Каденко О.А. Микросоциальные и психологические предпосылки нарушения сексуального здоровья супругов и внебрачного секса // Медицинская психология. - 2006. - Т.1, №1. - С.91-96.

Размещено на Allbest.ru