1. Теоретично обгрунтоване положення про комплекс параметрів і критеріїв особистісної придатності та непридатності майбутнього психолога до оволодіння та здійснення професійної діяльності.

2. Комплексну програму психодіагностики і розвитку особистісної придатності абітурієнтів та студентів до ефективної професійної підготовки та психологічної діяльності.

3. Положення щодо доцільності врахування особистісної придатності абітурієнтів і студентів для організації ефективної особистісно орієнтованої професійної підготовки фахівця до психологічної діяльності.

Апробація результатів дослідження. Основні висновки і результати дослідження доповідалися на: Міжнародній науково-практичній конференції „Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку” (13-15 травня 1997 року, м.Хмельницький, Технологічний університет Поділля); Першій міжнародній науково-методичній конференціії „Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” (26-27 жовтня 1999 року, м. Київ, Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”); Міжнародній науково-практичній конференції „Духовно-психологічні аспекти медицини майбутнього” (25-26 березня 2000 року, м. Хмельницький); Міжнародній науково-практичній конференції „Психолого-педагогічні проблеми на рубежі тисячоліть: саморозвиток особистості” (22-24 листопада 2001 року, м. Хмельницький, Технологічний університет Поділля); Міжнародній науковій конференції „Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (17-18 грудня 2001 року, м. Київ, Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України); Міжнародній науковій конференції „Проблеми безпеки розвитку дітей та молоді” (6-7 червня 2002 року, Республіка Польща, м. Мисловіце, Гурношльонська Вища Педагогічна школа); Науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження К.Роджерса „Феноменологія щирості” (27-29 вересня 2002 року, м.Вінниця, Обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Підготовка соціального працівника: надбання, проблеми, перспективи" (14-15 травня 2003 року, м.Хмельницький, Технологічний університет Поділля); Регіональній конференції практичних психологів “Інноваційні форми організації соціально-психологічної служби у професійних навчальних закладах” (23 вересня 2003 року, м.Київ); засіданнях відділу психології профорієнтації Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Публікації. Основні матеріали дослідження висвітлено у 14 опублікованих працях, з них 13 праць написано без співавторів, у тому числі: 4 статті - у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 3 статті - у збірниках наукових праць; 7 статей - у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску - 4,31 авт.арк.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (256 найменувань) і 1 додатку на 41 сторінці. Загальний обсяг дисертації складає 248 сторінок. Основний зміст викладено на 185 сторінках. Робота містить 21 таблицю на 30 сторінках та 2 рисунка на 1 сторінці.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається об'єкт, предмет, гіпотеза, сформульовано мету, завдання та методи дослідження; викладено теоретико-методологічні засади дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, висвітлено напрями впровадження та апробації одержаних результатів дослідження.

У першому розділі - „Теоретичний аналіз проблеми визначення професійної придатності особистості практичного психолога” - викладено результати аналізу наукової літератури з проблеми дослідження, зокрема, здійснено огляд концепцій професійної придатності особистості в процесі професійного відбору; виявлено професійно важливі якості особистості практичного психолога на основі пcихологічного аналізу особливостей його фахової діяльності; розглянуто методичні підходи до визначення особистісної придатності практичного психолога щодо професійної діяльності.

На основі теоретичного аналізу концепцій та підходів до визначення професійної придатності особистості констатовано, що професійна придатність розглядається як сукупність особистісних якостей людини, які впливають на успішність засвоєння та ефективність виконання трудової діяльності (В.О.Бодров, О.М.Іванова, Є.О.Клімов, Б.Ф.Ломов, К.К.Платонов, В.Д.Шадріков, Б.О.Федоришин, В.В.Рибалка, П.С.Перепелиця, Н.В.Самоукіна). При цьому сучасний підхід до розуміння професійної придатності фахівця полягає у визначенні професійно важливих якостей особистості спеціаліста, виявленні реального рівня їх вираженості, що є необхідною умовою прогнозування успішності професійної діяльності. Наголошується, що одна частина професійно важливих якостей може розвиватися і вдосконалюватися у процесі професійної освіти та діяльності, а друга частина, внаслідок обмеженості можливостей свого розвитку, може зумовлювати низьку ефективність професійної успішності, виступати чинником особистісної непридатності до оволодіння даним фахом.

Виявлення ступеня придатності людини до певного виду діяльності розглядається як основне завдання професійного відбору (В.О.Бодров, В.П.Зінченко, Є.О.Клімов, Б.В.Кулагін, Н.В.Макаренко, Є.О.Мілерян, Б.О.Пухов, П.С.Перепелиця та ін.), що передбачає розробку і обгрунтування адекватних методів і процедур для отримання випереджувальної інформації щодо успішності майбутньої професійної діяльності. У структурі профвідбору дослідниками підкреслюється обов'язковість врахування особистісного аспекту, сутністю якого є діагностика і прогнозування ступеня розвитку тих якостей особистості, що відповідають вимогам конкретних професій і сприяють їх успішному засвоєнню та ефективній фаховій діяльності.

Необхідність психологічного професійного відбору особливо актуальна для професій типу „людина-людина”, зокрема - професії психолога, зважаючи на те, що її об'єктом є людська особистість. Як зазначають дослідники, визначення рівня профпридатності майбутнього практичного психолога доцільно проводити напередодні вступу до ВНЗ (А.К.Дмитренко, М.В.Молоканов, В.Г.Панок, Н.І.Пов'якель, Н.В.Пророк, Е.О.Помиткін, Л.М.Собчик, Н.В.Чепелєва та ін.).

Ми солідарні з думкою ряду фахівців, що на сучасному етапі становлення наукової психології методики професійного відбору за фахом практичного психолога тільки створюються, не визначений з достатньою повнотою перелік професійно важливих якостей та діапазон їх індивідуальних відмінностей, не існує чітко означених показників і критеріїв професійної придатності (В.Г.Панок, О.П.Саннікова, О.П.Сергєєнкова, С.М.Симоненко, Н.В.Чепелєва та ін.).

Завдання визначення рівня професійної придатності має два шляхи розв'язання, що базуються на основі різних підходів: „за максимумом” та „за мінімумом” (О.О.Бодальов, К.М.Гуревич, А.О.Деркач, А.А.Крилов, Н.В.Макаренко, В.А.Пухов та ін.). Для реалізації першого підходу необхідним є виявлення осіб з високим рівнем розвитку професійно важливих якостей особистості, тобто відбір за найбільш відповідними якостями, що не враховує потенціал розвитку, який існує в осіб із зниженими (але в межах фахових вимог) показниками. Другий підхід, “за мінімумом”, полягає у визначенні ознак професійної непридатності та, на цій основі, - у виявленні кола осіб, що є прогностично неперспективними у плані професійної успішності. Це дає можливість вчасно переорієнтувати їх на інший фах, що більше відповідає їх особистісним якостям. Такий підхід дає можливість більш чітко означити прогностично перспективних абітурієнтів та запропонувати напрями розвитку професійно значущих якостей для осіб із зниженими показниками професійної придатності до професії психолога.

Вважаємо, що підхід “за мінімумом” є не менш ефективним, аніж перший підхід “за максимумом”, оскільки виявлення осіб з надто низькими показниками рівня професійно важливих якостей дає можливість вірогідно прогнозувати їх малоефективну професійну діяльність, пов'язану з великою кількістю професійних помилок (особливо, коли ціна помилки - доля людини), та знижену успішність під час навчання, а також своєчасно рекомендувати їм напрям саморозвитку або переорієнтації на інші професії. Проведена таким чином диференціація кандидатів на навчання з метою визначення мінімальної кількості особистісних якостей, відсутність яких робить людину непридатною для оволодіння професією практичного психолога (Н.В.Чепелєва), дозволяє підвищити після відбору ефективність підготовки фахівців, бо дає можливість зосередити зусилля професійної підготовки саме на тих особах, які прогностично спроможні успішно засвоїти та кваліфіковано застосовувати весь комплекс професійних знань та вмінь при дотриманні фахових вимог до особистості практичного психолога.

На основі положень щодо диференціації кандидатів на навчання за критеріями профпридатності (В.О.Бодров, Є.О.Клімов, Б.В.Кулагін, Б.Ф.Ломов, Н.В.Макаренко та ін.) нами були визначені принципи формування двох основних груп профвідповідності (ПВ) абітурієнтів: профпридатності (ПП) - прогностично перспективних у плані професійної успішності та профнепридатності (ПН) - при наявності визначених ознак профнепридатності.

Як показало вивчення досліджуваної проблеми, визначенню професійно важливих якостей особистості практичного психолога та особливостей його фахової діяльності, виходячи з аналізу особливостей фахової діяльності, у сучасній науковій літературі приділяється значна увага. Аналізуючи вимоги професії до особистості фахівця, дослідники висловлюють різні точки зору стосовно важливості тих чи інших індивідуально-психологічних особливостей. Найчастіше виділяють такі професійно важливі якості психолога: гуманізм, домінування соціальної ергічності, емоційна чутливість, соціальна зрілість, моральність, висока комунікативність, толерантність, емпатійність, здатність до рефлексії, щирість, дружелюбність, відкритість, активність, відповідальність, високі інтелектуальні показники, професійне мислення, емоційна стійкість, витривалість, тактовність, високий рівень розвитку показників уваги, достатній рівень професійної мотивації, пластичність і динамічність мислення, багатий лексичний запас, збалансованість та гармонійність рис особистості, конгруентність, відсутність хронічних внутрішніх конфліктів, оптимізм, висока працездатність та дисциплінованість, сталість і адекватність самооцінки, здатність до самовдосконалення, самокритичність, високий рівень самопізнання та здатність до компенсації або вдосконалення недоліків і слабких сторін своєї особистості, розвинуте почуття власної гідності тощо (Г.С.Абрамова, І.В.Бачманова, О.О.Бодальов, О.Ф.Бондаренко, А.О.Деркач, Ю.М.Ємельянова, Л.О.Кияшко, Н.Г.Лобова, М.В.Молоканов, Н.В.Наумчик, Р.В.Овчарова, В.Г.Панок, Н.І.Пов'якель, Н.В.Пророк, О.П.Саннікова, Л.М.Собчик, Н.А.Стафуріна, Л.Г.Терлецька, Л.І.Уманець, Т.І.Федотюк, Н.В.Чепелєва, І.М.Юсупов та ін.).

Дослідники дійшли висновку, що переважна частина професійно важливих рис та якостей особистості практичного психолога може бути сформована або удосконалена протягом навчання у ВНЗ та у подальшій професійній діяльності. Поряд з цим існує певне коло несприятливих для професійної діяльності якостей, можливості формування і розвитку яких під час навчання обмежені. Наявність цих якостей у подальшому визначає низьку ефективність професійної діяльності, надмірне перевантаження і перенапруження особистості, велику кількість професійних помилок у подальшій діяльності в сфері взаємодії „людина-людина”. Внаслідок цього наявність таких особистісних якостей робить малоймовірним або ж унеможливлює взагалі оволодіння професією практичного психолога на фахово необхідному рівні.

Ми поділяємо висновки названих вище дослідників, що низький або занадто високий рівні вираженості окремих професійно важливих якостей, можливості формування та корекції яких під час навчання у ВНЗ обмежені, виступають несприятливим фактором щодо успішності навчання та діяльності практичного психолога і визначають його фахову невідповідність.

На основі проведеного системного аналізу до таких якостей особистісної непридатності до оволодіння фахом практичного психолога відносимо наявність будь-якої психічної патології, виражених акцентуацій (збудливого, демонстративного, застрягаючого та дистимного типу), високої емоційної нестабільності, агресивності, глибокої інтровертованості, дуже низької емпатійності, комунікативності, слабо виражених соціальних компонентів ергічності та пластичності, низький рівень логічного мислення та уважності. Необхідно також враховувати деякі інші медичні протипоказання: сильні вади мовлення, дефекти зору та слуху, які не піддаються корекції.

У другому розділі „Обґрунтування параметрів і критеріїв особистісної придатності абітурієнтів до професійного навчання за спеціальністю „Психологія” та методів її психодіагностики та розвитку” - викладено питання щодо визначення комплексу параметрів і критеріїв діагностики придатності та непридатності абітурієнтів, визначено структуру програми та методики експериментального дослідження особистісної придатності майбутніх практичних психологів до професійного навчання.

Сучасними дослідниками зазначається, що для здійснення профвідбору доцільно використовувати широкий спектр методів сучасної психодіагностики, а також те, що в оцінці професійно важливих психологічних якостей особистості провідним залишається метод тестів (В.О.Бодров, Л.Ф.Бурлачук, Б.В.Кулагін та ін.).

Запропонована нами методика експериментального визначення профпридатності передбачає орієнтацію на певні параметри і критерії особистісної придатності абітурієнтів та студентів до навчання за обраним фахом. Було обрано шість взаємодоповнюючих тестових психодіагностичних методик, оскільки не існує єдиної методики, яка б могла одночасно і беззастережно діагностувати весь комплекс цих параметрів професійної придатності або непридатності особистості (табл.1).

Ці методики дають змогу діагностувати рівень розвитку таких професійно важливих якостей особистості практичного психолога, які виступають параметрами його особистісної придатності: емпатія, комунікативні здібності, соціальна ергічність, соціальна пластичність, уважність, здатність до логічного мислення, збалансованість та конгруентність особистості. Застосування цих параметрів та критеріїв їх вираженості, методів їх визначення дає можливість оцінити наявність певного рівня професійно важливих якостей юної особистості та перспективи їх розвитку в кожного абітурієнта та студента. Згідно з експертною оцінкою спеціалістів саме такий перелік професійно важливих якостей особистості має виступати основою професійної придатності.

Зазначимо, що така програма дослідження дає можливість виокремити на основі отриманої інформації у складі абітурієнтів і студентів групи професійно придатних особистостей (ПП), умовно професійно придатних особистостей (УПП), умовно професійно непридатних особистостей (УПН) та професійно непридатних особистостей (ПН), які потребують різного відношення до себе в ситуації відбору та професійного навчання. Перші, група ПП, можуть бути безумовно прийняті до ВНЗ. Другі, група УПП, можуть бути прийняті за умов постійної педагогічної уваги та допомоги під час навчання з метою розвитку та вдосконалення окремих професійно важливих якостей до рівня, оптимального для успішної фахової діяльності. Третя і четверта групи - УПН та ПН - отримують консультативну допомогу у професійній переорієнтації на інші професії з урахуванням їх особистісного потеціалу. Здійснена таким чином диференціація дає можливість останнім увійти до групи з високою професійною придатністю за іншим фахом й уникнути різних зовніших та внутрішньоособистісних конфліктів, відсіву внаслідок особистісної невідповідності вимогам професії психолога.

За кожною з шести тестових методик, як складових експериментальної програми дослідження особистості абітурієнтів, на основі підходу “по мінімуму”, визначені параметри і критерії, за якими проводилося діагностування рівнів особистісної придатності та непридатності абітурієнтів і студентів до професійного навчання за спеціальністю “Психологія”.

Інтегруючим компонентом дослідження виступає співбесіда, яка здійснюється на заключному етапі комплексної психодіагностики з метою розкриття та визначення тих психологічних особливостей особистості, які не можуть виявити конкретні тестові методики.

Таблиця 1

Параметри і критерії діагностики особистісної придатності та непридатності майбутнього практичного психолога

12

На рис.1 зображений континіум критеріїв професійної придатності - непридатності та відповідні зони: ПН - професійної непридатності (Н_max-Н_у), УПН - умовної професійної непридатності (Н_у-П_min), УПП - умовної професійної придатності (П_min-П_у) та ПП - професійної придатності (П_у-П_max).

12

Рис.1 Зони критеріїв професійної придатності та непридатності

Це дало змогу визначати профіль придатності кожного з абітурієнтів та студентів (рис.2).

12

Рис. 2 Профіль особистості професійно придатного (1) та професійно непридатного (2) майбутнього психолога

Програма психодіагностики та розвитку професійної придатності абітурієнтів і студентів передбачала два етапи. На першому етапі проводилася вступна психодіагностика абітурієнтів із застосуванням методик комплексного психодіагностичного обстеження їх особистості з метою визначення рівня особистісної придатності з урахуванням обраних параметрів і критеріїв та психологічне супроводження абітурієнтів з різними рівнями профпридатності. Другий етап програми включав первинне профконсультування кожного досліджуваного на основі аналізу профілю його профпридатності та роз'яснення в ході консультування характеру придатності до обраної професії. Для осіб з безумовною придатністю - надавалася рекомендація до зарахування на навчання та окреслювалися шляхи оптимізації окремих компонентів особистісної придатності. Для осіб, що складають групу умовної придатності, у ході індивідуального консультування акцентується особлива увага на необхідності розвитку низько розвинутих компонентів профпридатності в умовах відповідних спецкурсів професійного навчання.

Реалізація індивідуальної програми розвитку особистісної придатності студентів забезпечується комплексом заходів щодо самоорганізації та самовдосконалення шляхом застосування заходів поточної психологічної просвіти, консультування та атенційованого професійного навчання, спрямованого на усвідомлення значення тих чи інших дисциплін для розвитку компонентів власної особистісної придатності та необхідності її інтенсивного розвитку. На першому році навчання та напередодні випускних іспитів проводилися контрольні зрізи за 16 параметрами з метою визначення динаміки змін у характеристиках профпридатності. Для осіб групи ПН (до складу якої увійшла і малочисельна група умовної профнепридатності (УПН), яка характеризується показниками, що знаходяться на межі критеріїв профнепридатності і мінімальної придатності) була надана грунтовна профорієнтаційна консультативна допомога з переорієнтації на іншу, відповідно до особистісних характеристик спеціальність, професійна придатність до якої може бути достатньо високою.

Отже, розроблена спеціальна комплексна програма психодіагностики і розвитку особистісної придатності до професійного навчання і діяльності в якості практичного психолога включає такі компоненти: 1) комплексна психодіагностика особистісної придатності за рядом параметрів та критеріїв; 2) визначення індивідуального профілю профпридатності кожного студента; 3) визначення перспектив професійного навчання та діяльності; 4) психологічне супроводження: просвіта, консультування, атенційоване особистісно орієнтоване професійне навчання.

У третьому розділі - „Експериментальна перевірка ефективності комплексної програми психодіагностики та розвитку особистісної придатності майбутніх практичних психологів на різних етапах професійного навчання” - представлені схарактеризовані етапи проведення експериментального дослідження особистісної придатності майбутніх психологів у процесі підготовки і власне професійного навчання, результати експериментального визначення диференціації абітурієнтів та студентів за рівнями особистісної придатності до професійної психологічної діяльності, проведені дослідження взаємозв'язків між рівнями особистісної придатності та показниками успішності професійного навчання студентів-психологів. На основі кореляційного аналізу та інших методів статистичної обробки отриманого емпіричного матеріалу оцінено характер взаємозв'язків між групами профвідповідності та показниками успішності професійного навчання студентів (1996 - 2001 рр.), а також проаналізовано динаміку змін у характеристиці профпридатності в групах абітурієнтів і студентів упродовж усього періоду професійного навчання.

На цьому етапі дослідження здійснювалася оцінка об'єктивних та суб'єктивних показників особистісної придатності як чинників успішності професійного навчання та проходження психологічної практики. При виборі об'єктивних показників та критеріїв успішності професійної підготовки і діяльності практичного психолога ми дотримувалися точки зору провідних вчених-психологів (Ф.Б.Березіна, Б.В.Кулагіна, М.П.Мірошникова, О.Д.Соколової та ін) і обрали академічні показники успішності професійного навчання, в якості ж суб'єктивних критеріїв успішності використали показники відчуття задоволеності працею, почуття комфортності (О.П.Саннікова). Тому суб'єктивним критерієм професійної успішності обрано саме показники комфортності під час проходження студентами психологічної практики.

З метою оцінки успішності навчання на даному етапі експерименту нами були опрацьовані результати академічної успішності кожного випускника на основі обрахування індивідуальної середньої оцінки успішності навчання. Після цього було проведено ранжування за критерієм успішності, в межах кожного випуску, з урахуванням оцінки державної екзаменаційної комісії. Індивідуальні середні оцінки випускників були опрацьовані за групами профпридатності, що дало можливість визначити середні показники успішності навчання груп ПП і ПН за всіма роками дослідження.

Під час проходження психологічної практики, на підставі експертних оцінок, спочатку був визначений індивідуальний середній показник академічної успішності під час практики для кожного студента, а потім, залежно від складу груп ПН і ПП, були обраховані середні оцінки груп профвідповідності по всіх роках дослідження.

З метою оцінки почуття комфортності під час проходження психологічної практики нами була застосована методика Н.А. Курганського (побудована на принципі полярних профілів Ч.Осгуда), що дало можливість за допомогою математичних процедур оцінити і визначити індивідуальні показники почуття комфортності та віднести їх до одного з трьох ступенів: високого, середнього і низького. Отримані індивідуальні значення комфортності були опрацьовані з урахуванням розподілу по групах ПП і ПН, що дозволило визначити середні показники комфортності груп профпридатності за всіма роками дослідження.

Аналіз отриманого емпіричного матеріалу з метою оцінки наявності та характеру взаємозв'язків між виокремленими групами профвідповідності (ПП і ПН) і показниками успішності впродовж навчання здійснювався за допомогою U-критерію статистичної оцінки розбіжностей Манна-Уітні та коефіцієнта рангової кореляції Спірмена і порівняльних кількісних методів дослідження. Цей аналіз показав, що:

а) за критерієм успішності навчання протягом п'яти років дослідження спостерігається закономірність підвищення середнього рівня успішності навчання у виокремлених за результатами комплексного психодіагностичного обстеження абітурієнтів групах професійної придатності (ПП) (4,39 бали) порівняно з групами професійної непридатності (ПН) (3,78 бали), що свідчить про наявність позитивного взаємозв'язку між визначеним комплексом параметрів і критеріїв особистісної придатності і показниками успішності професійного навчання;

б) за критеріями успішності навчання по чотирьох випусках підтверджується наша гіпотеза про наявність достовірних розбіжностей між рівнями академічної успішності навчання груп ПП і ПН, причому прослідковується обов'язкова закономірність значного переважання рівня успішності навчання груп ПП над групами ПН. Ці висновки базуються на результатах математичної обробки статистичних даних за допомогою U-критерію статистичної оцінки розбіжностей Манна-Уітні з рівнем значущості р?0,05 для чотирьох років дослідження. Для трьох років досліджень такі розбіжності достовірні також на рівні значущості р?0,01.

Отже, наявна достовірна розбіжність між групами ПН і ПП за показниками успішності на означених рівнях значущості (Uкр?Uемп) підтверджує доцільність і достовірність обраного способу диференціації абітурієнтів на основі діагностики рівня особистісної придатності;

в) аналіз успішності навчання, в цілому по випусках, показує, що середні показники успішності навчання знижуються при зростанні кількості осіб з низькими показниками особистісної придатності (група ПН). У складі цих груп відсутні студенти з найвищими показниками успішності по всіх роках дослідження;

г) аналіз об'єктивних і суб'єктивних показників успішності в засвоєнні і застосуванні професійних знань при проходженні психологічної практики студентів, проведений за допомогою експертних оцінок, дає змогу дійти висновків щодо виявленої тенденції до зниження рівня успішності в групах ПН (у середньому по всіх роках дослідження - 3,82 бали), порівняно з показниками груп ПП (4,33 бали), зробити висновки, що протягом усіх п'яти років дослідження виявляється вплив чинників особистісної придатності студентів до професії практичного психолога на показники успішності їх професійної діяльності;

д) аналіз показників почуття комфортності під час психологічної практики студентів, що навчаються за спеціальностю „Психологія”, виявляє зниження рівня почуття комфортності в професійній діяльності у групах ПН, порівняно з групами ПП, у середньому на 34,7%; виявляється стала тенденція тяжіння показників комфортності у групах ПН до „низького” ступеня, а у групах ПП - до „високого” ступеня, а також наявності у групах ПН в середньому у 2,9 рази більше осіб із „низьким” ступенем показників почуття комфортності, ніж у групах ПП, що дозволяє зробити висновки про наявність взаємозв'язку між показниками почуття комфортності у професійній діяльності та групами ПП і ПН;

е) аналіз характеру кореляційних зв'язків за допомогою коефіцієнтів рангової кореляції Спірмена (r_s) між показниками почуття комфортності під час практики та успішності навчання показує, що вони корелюють між собою на рівні статистично значущих коефіцієнтів кореляції (на рівні значущості р?0,01) як у групах ПП, так і у складі усіх повних груп випуску (ПП+ПН). Відсутність статистично значущих кореляційних зв'язків по трьох роках дослідження у групах ПН, які характеризуються низькими показниками відчуття комфортності та успішності навчання з малим розмахом значень, і позитивна кореляція всередині групи ПН (випуск 1998 р.) з широким розмахом оцінок, також дозволяють зробити висновок, що вищим показникам успішності навчання відповідають кращі показники успішності професійної діяльності.

Отже, у результаті проведеного дослідження нами був встановлений достовірний взаємозв'язок між групами професійної відповідності, виявленої на основі проведеної диференціації за рівнями особистісної придатності студентів до оволодіння фахом практичного психолога та показниками професійної успішності під час навчання. Цей зв'язок є стабільним впродовж усіх років дослідження, що свідчить про адекватність впливу на результати професійного навчання майбутнього практичного психолога визначених параметрів особистісної придатності студентів.

Аналіз результатів досліджень 1996-2001 років виявив певну динаміку позитивних змін у складі груп профвідповідності ПП і УП, а саме:

спостерігається стійка тенденція до зменшення чисельності групи УП під час навчання по всіх роках дослідження та збільшення завдяки цьому чисельності групи ПП. Це свідчить про реалізацію потенціалу розвитку особистості, що враховується при диференціації абітурієнтів, а також про позитивний вплив на розвиток особистості майбутнього фахівця психолого-педагогічних заходів: психологічної просвіти і консультування та ініційованого експериментатором особистісно орієнтованого атенційованого навчання (табл.2).

Таблиця 2

Динаміка змін у групах профпридатності протягом періоду навчання (1996-2001 рр.)

Аналіз складу загальної групи ПН по всіх роках дослідження, свідчить, що з остаточної кількості осіб, віднесених до цієї групи - 29 осіб, 26 осіб були ідентифіковані як особистісно непридатні саме при первинній диференціації за допомогою комплексної програми психодіагностики особитістості абітурієнта. Висока стабільність складу груп профнепридатності по всіх роках дослідження, (враховуючи у складі цієї групи і групу умовної непридатності), виявлених за допомогою комплексної програми психодіагностики на основі визначених параметрів і критеріїв протягом періоду навчання, знаходиться в межах 89,6%.

Таким чином, аналіз та динаміка результатів досліджень показали, що рівень розвитку професійно важливих якостей особистості, виявлений при застосуванні комплексної програми психодіагностики на основі визначених параметрів і критеріїв, має розглядатися як надійний показник особистісної придатності майбутнього практичного психолога до професійного навчання та успішної професійної діяльності.

Виходячи із наведеного вище, можна вважати, що результати дослідження підтверджують висунуту гіпотезу і дозволяють сформулювати такі висновки:

1. Осибистісно орієнтований підхід та гуманізація освіти на сучасному етапі визначає необхідність пошуку шляхів удосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців. Врахування особистісного потенціалу абітурієнтів та студентів відповідно до вимог обраної професії, починаючи з етапу вступу до ВНЗ та у процесі професійного навчання, є актуальною, але недостатньо розробленою проблемою.

Визначення ступеня придатності особистості до певного виду діяльності реалізується за допомогою професійного відбору, який базується на основі двох різних підходів. Перший підхід - “за максимумом” - полягає у виявленні осіб з високим рівнем розвитку професійно важливих якостей, що не враховує потенціал розвитку, який існує у осіб зі зниженими показниками особистісної придатності. Другий підхід - “за мінімумом” - полягає у виявленні осіб з ознаками особистісної непридатності та зниженими показниками особистісної придатності для оволодіння даним фахом. Це дає можливість вчасної професійної переорієнтації останніх на іншу, більш відповідну особистості спеціальність та створення умов для розвитку їх особистісної придатності у процесі професійного навчання за відповідними професіями.