Аналіз гендерних відмінностей Інтернет–залежності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Тенденції розвитку сучасного суспільства мають переважно техногенний характер. Сучасний світ побудований на базі комп'ютерних електронних систем, які проникли фактично у всі сфери діяльності людини від медицини до переробки гірських порід. Мобільні телефони, електроприлади всіх типів і призначень, електрифікація всіх колись просто механічних речей, комп'ютери, цифрові фотоапарати і відеокамери, програвачі музичних і відео компакт-дисків, електронні носії інформації з високою щільністю запису - все це частина життя сучасної людини. Не орієнтуватися у всьому цьому означає у прямому розумінні відстати від життя. Багато інформаційних даних доступні лише в електронному вигляді, а їх паперові першоджерела зітліли і пущені на макулатуру. Невміння користуватися електронними мережами, нерозуміння логіки означає неможливість добути ту або іншу необхідну інформацію. Все це організовано і приведено в дію лише для того, щоб тисячі тисяч гігабайт даних переміщалися по всій землі, щоб в потрібний момент вони були доступні адресатам, щоб вони були отримані вчасно і без спотворень. Є люди які фанатично захоплюються комп'ютером, захопленість близька до патології, спостерігається феномен психологічної залежності людини від комп'ютерних онлайн ігор. За визначенням М. Короленко і Г. Стрибала, адиктивна поведінка характеризується прагненням відходу від реальності за допомогою зміни свого психічного стану. Тобто замість вирішення проблеми "тут і зараз" людина вибирає адиктивну реалізацію, досягаючи тим самим комфортнішого психологічного стану зараз, відкладаючи наявні проблеми "на потім". Цей відхід може здійснюватися різними способами. Проблема адикції (патологічній залежності) починається тоді, коли прагнення відходу від реальності, пов'язане із зміною психічного стану, починає домінувати в свідомості, стаючи центральною ідеєю. Враховуючи те, що кількість людей, що потрапляють в залежність, росте з кожним днем, це питання вимагає дослідження з боку психологічної науки.

Актуальність нашої роботи полягає в тому, що в суспільстві формуються цілі класи людей (чоловіків і жінок) - фанатів мережі Інтернет. Багатьом з них захоплення комп'ютером зовсім не йде на користь, а деякі серйозно потребуюсь психологічної допомоги. Основні різновиди діяльності, здійснюваної за допомогою Інтернету, а саме спілкування, пізнання і гра, розвага - володіють властивістю захоплювати людину цілком, не залишаючи їй часу, сил на інші види діяльності. У зв'язку з цим на даний час інтенсивно обговорюється феномен Інтернет-адикції.

Об'єктом нашого дослідження є комп'ютерна залежність.

Предметом дослідження є гендерні відмінності Інтернет - залежності.

Мета дослідження: дослідити особливості схильності до Інтернет - залежності у чоловіків і жінок.

Завдання:

1. Проаналізувати наукову літературу із зазначеної проблеми.

2. Визначити причини Інтернет - залежності.

3. Дослідити основні форми спілкування в Інтернеті та їх особливості.

4. Виявити гендерні відмінності Інтернет - залежності.

Методи дослідження: теоретичні - узагальнення, , аналіз, синтез, порівняння, спостереження.

1. Інтернет-залежність як психологічна проблема

1.1 Інтернет-адикція як форма залежної поведінки

Активне поширення комп'ютерних технологій, що міцно ввійшли до професійної діяльності і приватного життя сучасних людей, сприяло виникненню такого нового виду поведінкової адикції, як комп'ютерна залежність.

У західній науковій літературі цей феномен одержав назву Internet Addiction Disorder (IAD) - «Інтернет-адиктивний розлад». За матеріалами закордонних досліджень, даний вид нехімічної адикції серед західних користувачів Інтернет-мережі наприкінці ХХ століття становив від 1 % до 5 % (і в цей час наближається до 10 %. Безумовно, стрімке зростання числа активних користувачів ПК і доступність Інтернет-послуг впливають на ступінь поширеності цього виду поведінкової адикції. За даними моніторингу аудиторії користувачів Мережі в Росії за період 1992-2004 р. число підлітків, що користуються Інтернетом, збільшилося з 2,0 % до 25,0 %.

Комп'ютерні технології, у силу своїх унікальних особливостей, є найбільш привабливими, тому що Інтернет-мережа надає користувачам: анонімність, доступність, комфортність, безпеку віртуального середовища, простоту використання Інтернету, інтерактивність, широкі комунікативні можливості, необмеженість інформаційного простору, віртуальну свободу (конструювання аутоідентичності, моделювання безлічі «Я», трансформацію статі, віку, свободу висловлювань, вираження думок, емоцій, почуттів й ін.), альтернативу реальності (коли індивід у віртуальному світі може одержати те, чого в реальному житті не має).

Захоплення являє собою безперервний динамічний процес, який характеризується усвідомленістю мотиву й цілі, в результаті якого формується упереджене, емоційне відношення до об'єкта або предмета захоплення. Захоплення у вигляді надцінних утворень припускає надцінне захоплення предметом або об'єктом, в результаті якого будь-який інший вид діяльності набуває другорядного значення й/або повністю блокується.

Інтернет-середовище дозволяє індивідові реалізувати три основні види діяльності: комунікативну, пізнавальну та ігрову. Будь-яка діяльність, для якої є характерним прагнення відходу від реальності за допомогою зміни свого психічного стану без застосування хімічних речовин (тобто об'єктом якої є певний поведінковий патерн), що займає домінуюче положення в житті й свідомості індивіда та яка здійснюється їм на шкоду соціальним зв'язкам та іншим, життєво важливим сферам, може викликати нехімічну залежність.

Маркс И., що досліджував дану проблему, запропонував такі критерії діагностики нехімічних залежностей: наявність потягу (спонукання до контрпродуктивної поведінкової діяльності); наростаюча напруга до завершення діяльності; тимчасове зняття напруги внаслідок завершення діяльності; симптоми абстиненції (повторний потяг, виникнення й посилення напруги через певний час); унікальність зовнішніх проявів, характерних для даного синдрому адикції; виникнення внутрішніх і зовнішніх проявів, якими згодом визначається існування індивіда (дисфорія, тривога); ранні стадії адикції носять гедоністичний характер.

До нехімічних адикцій зараз відносять: гемблінг (патологічну схильність до азартних ігор), трудоголізм; харчові адикції (нервову анорексію, і булимію); адикції відносин: любовні, сексуальні й уникнення; спортивну адикцію (адикцію вправлянь), екстремальні види спорту; аддикцію до витрат грошей, прагнення до невиправданого ризику й створення небезпечних ситуацій (т.зв. стан перманентної війни); Інтернет-адикцію, адиктивний фанатизм, (релігійний (сектанство), політичний (партійний), національний, спортивний, музичний та ін. (фанати)).

Комп'ютерна залежність містить у собі: обесивну пристрасть до роботи з комп'ютером (програмування, хакерство, ігор); нав'язливий веб-серфінг, інформаційний пошук у віддалених базах даних; гіперзахопленість мережевими азартними іграми; кібероніоманію (прагнення робити нові покупки в Інтернет-магазинах, без необхідності їхнього придбання й обліку власних фінансових можливостей, нав'язлива участь в Інтернет-аукціонах); кіберкомунікативну залежність (спілкування в чатах, участь у телеконференціях і групових іграх); кіберсексуальну залежність (непереборний потяг до обговорення сексуальних тем на еротичних чатах і телеконференціях, відвідування порнографічних сайтів і занять віртуальним сексом).

Основними ознаками Інтернет-адикції є: всепоглинання Інтернетом; потреба неухильного збільшення часу on-line сеансів; наявність кількаразових, малоефективних спроб скорочення використання Інтернет-ресурсів; поява симптомів абстиненції при припиненні Інтернет-зв'язку; виникнення проблем з найближчим оточенням (колегами по роботі, однокласниками, членами родини, друзями); прагнення до приховання реального часу, проведеного on-line; залежність настрою від використання Інтернету.

В осіб, що страждають Інтернет-адикцією частіше відзначаються: депресивні розлади з підвищеним ризиком розвитку суїциду, порушення аутосоматичного сприйняття, емоційна нестійкість, схильність до інтелектуалізації, негативізму, нетовариськість, занижена самооцінка, гіперболізовані уявлення про ідеальне «Я», схильність до відходу від проблем й уникнення відповідальності, існування однієї або більше фрустрованих потреб, почуття самотності.

Інтернет-простір, маючи практично необмежені ресурси, надає користувачам можливість одержання різноманітної наукової, соціальної, політичної, розважальної й приватної інформації, що зберігається в текстових, відео, аудіо та ін. форматах. Однією з головних проблем одержуваної через Інтернет інформації, є її якість, вірогідність і безпека. Активність індивіда в Інтернет-середовищі спрямована на задоволення своїх потреб. З одного боку, Інтернет створює середовище, яке дозволяє вирішувати різні завдання інформаційного, комунікативного, професійного характеру. З іншого боку, через відсутність інформаційного контролю, в Інтернет-просторі можуть розміщуватись матеріали дезінформаційної, агресивної або протизаконної спрямованості

Користувач не завжди здатний реально оцінити рівень вірогідності й безпеки інформаційних матеріалів, які знаходяться в Інтернет-мережі. Так, інформаційні web-ресурси агресивної й аутоагресивної спрямованості створюють підвищену небезпеку для осіб з нестійкою психікою і є теоретично базою для агресивно та аутоагресивно настроєних осіб. Нерідко відсутність у користувачів Інтернет-культури та елементарних навичок коректної роботи в Мережі створює ряд проблем психологічного й соціального характеру.

Неконтрольоване й нераціональне використання Інтернет-ресурсів учнями й студентами спричиняє неуспішність у навчанні і виникнення академічних заборгованостей. Використання робочого доступу в Інтернет в особистих цілях працівниками й службовцями знижує продуктивність праці, провокує виникнення виробничих конфліктів. У результаті дослідження, проведеного Harris Interactive серед американських компаній, було встановлено, що в середньому один день на тиждень витрачається працівниками на відвідування сайтів, не пов'язаних із професійною діяльністю. При цьому 67 % опитаних зізналися у використанні Інтернету на робочому місці в особистих цілях: 24 % співробітників здійснюють Інтернет-покупки, 23 % - переглядають новини, 18 % - відвідують порнографічні сайти, 8 % грають в азартні ігри, 6 % беруть участь в on-line аукціонах.

Стрімкий розвиток комп'ютерних технологій веде до видозміни й ускладнення інформаційного середовища. Кіберпростір є невід'ємною складовою сучасного світу і містить у собі все більшу кількість людей, діяльність яких у Мережі Інтернет має свої специфічні особливості. Феномен Інтернет-адикції як новий вид поведінкової залежності вимагає серйозного всебічного вивчення з метою розробки психологічних програм і технологій, спрямованих на корекційну роботу з осібами, що страждають даним видом нехімічної адикції, і профілактику серед користувачів Інтернету.

Негативні аспекти дії мережі на розвиток людини.

1. Его - розпад: "Я віртуальне" і "Я реальне" (дихотомія)

Комп'ютерні ігри і мережа Інтернет приводять до порушення психічних станів у ігрових адиктів. Проведені дослідження показали деякі стійкі відхилення від норми показників психічного стану у ігрових адиктів: зниження настрою, самопочуття, активності. Це свідчить про дезадаптацію, неадекватному сприйнятті адиктами себе і навколишнього світу. Тривога наростає з наростанням свого роду дисонансу між "Я віртуальним", який безсмертний і може все на віртуальному світі, і "Я реальним", який є простою смертною людиною. Крім цього, тривога служить каталізатором формування залежності: із збільшенням тривоги збільшується залежність, що, у свою чергу, збільшує тривогу і так далі. Виникнення свого роду роздвоєння особи приводить не тільки до погіршення настрою і морального стану дитини або підлітка, але і до появи психологічних розладів у взаєминах з батьками і друзями, до зниження шкільних показників, до нервових зривів і безпричинної агресії. Для відновлення психологічного стану дитині або підліткові потрібний значно більше часу, ніж людині, що сформувалася. Кіберпростір величезний, але реальне життя значно більше. Заохочення дій підлітка на реальному світі може сприяти реабілітації і відновленню психіки дитини. По досвіду американських дослідників в даній області, у жодному випадку при виникненні подібних випадків не можна забороняти дитині або підліткові користуватися комп'ютером, в першу чергу необхідно знайти спосіб сполучити віртуальний і реальний світи підлітка. Мережеві і комп'ютерні інтереси повинні знайти віддзеркалення в реальному житті, наприклад використання комп'ютера для виконання шкільних завдань. Якщо дитині подобаються ролеві ігри у віртуальній реальності, можна спробувати привернути його до участі в шкільних театральних постановках. Основна мета, яка ставиться в подібних випадках перед батьками, полягає в тому, щоб уникнути замикання підлітка в кіберпросторі, оскільки саме це приводить до не співвідношення віртуального і реального світів в його свідомості.

2. Формування адиктивності (залежності).

Комп'ютерна залежність - найбільш психічний розлад дітей і підлітків, що часто простежується, в обговорюваній сфері. Останні роки під "комп'ютерною залежністю" мають на увазі реальне захворювання, яке вимагає розуміння причини виникнення і потребує лікування. Існування психологічної залежності від комп'ютерних ігор все ще викликає сумніви у багатьох фахівців і самих людей, що захоплюються комп'ютерними іграми. Проте безперечний той факт, що кількість людей, що захоплюються існуванням у віртуальній реальності, на сьогоднішній день достатньо велика. Більшою мірою комп'ютерними адиктами стають діти і підлітки, що мають нестабільні і конфліктні сімейні або шкільні відношення, не прихильні ніяким серйозним захопленням. Саме вони знаходять на віртуальному світі віддушину і рахують своє перебування в мережі або успіхи в комп'ютерній грі достатніми для самоствердження і для поліпшення психічного стану. Проте позитивні емоції, настрої, що супроводжуються підйомом, бувають також в ситуації "передчуття" комп'ютерної гри. Але реально після гри, тобто після виходу з віртуального простору, настрій знову погіршується, швидко повертаючись на початковий рівень, залишаючись на нім до наступного "входження" у віртуальний світ. Участь на віртуальному світі дозволяє дітям і підліткам розслабитися і абстрагуватися від психологічних проблем на реальному світі, але це відбувається лише на момент перебування у віртуальному просторі. Для ігрового адикта реальний мир нецікавий і повний небезпек, оскільки більшість адиктів - це люди, що погано адаптуються в соціумі. Внаслідок цього людина намагається жити на іншому світі - віртуальному, де все можливо, все дозволено, де він сам встановлює правила гри. Логічно припустити, що вихід з віртуальної реальності є хворобливим для адикта: він знов стикається з ненависною для нього реальністю, що і викликає зниження настрою і активності, відчуття поганого самопочуття. На даний момент не існує конкретних рекомендацій по дозволу психічних проблем людей (зокрема, дітей і підлітків) в області комп'ютерної адиктивності. Людство не має ще достатнього досвіду у вирішенні даної проблеми, і всі нині існуючі методи лікування комп'ютерної адиктивності мають більше відношення до лікування залежності від наркотиків, спиртних напоїв або куріння.

1.2 Психологічні дослідження феномену Інтернет-адикції

Основні різновиди діяльності, що здійснюється за допомогою Інтернету, - а саме, спілкування, пізнання і гра (розвага) - мають властивість захоплювати людини цілком, не залишаючи йому іноді ні часу, ні сил на інші види діяльності, У зв'язку з цим в даний час інтенсивно обговорюється феномен (або захворювання, або синдром) "(нарко) залежності від Інтернету", або "Інтернет-адикції" (Internet Addiction Disorder, чи IAD). Це навряд Чи не єдина область у всьому спектрі гуманітарних досліджень в Інтернеті, на розробку якої не претендує ніхто, крім клінічних психологів. Дослідники виходять з можливості розвитку залежності (адикції) не тільки від вводяться в організм матеріальних сутностей, а й від вироблених суб'єктом дій та супроводжуючих їх емоцій.

Обговорення даного феномену почалося недавно: в 1994 р. К. Янг розробила й помістила на web-сайт спеціальний опитувальник і незабаром одержала майже 500 відповідей, з яких близько 400 були відправлені, відповідно до обраного критерію, адиктів. У 1995 р, І. Голдберг запропонував набір діагностичних критеріїв, побудований на основі ознак патологічного пристрасті до азартних ігор і не спирається на клінічні матеріали по IAD, що викликало неприйняття - повне або часткове - у ряду спеціалістеов (М. Гріффітс, Дж. Грохоля, Дж.Сулер та ін.). У 1997-1999 рр.. були створені дослідні та консультативно-психотерапевтичні Web-служби по проблематики IAD. У 1998-1999 рр.. опубліковані перші монографії з даної проблемі (К. Янг, Д. Грінфілд, К. Сурратт). При цьому велика частина досліджень методично побудована як мережеві опитування, інтерв'ю та групові обговорення з участю досліджуваних, які відчули дискомфорт і самі ініціювали взаємодія з дослідниками. Контрольні групи, як правило, не формуються. Значне місце в дослідницькій практиці займають якісні методи.

Виникнення Інтернет-адикції не підпорядковується закономірностям формування залежностей, виведеним на підставі спостережень за курцями, наркоманами, алкоголіками або патологічними гравцями: якщо для формування традиційних видів залежностей потрібні роки, то для Інтернет-залежності цей термін різко скорочується: за даними К. Янг, 25 % адиктів придбали залежність протягом півроку після початку роботи в Інтернеті, 58 % - протягом другого півріччя, а 17 % - незабаром по закінченні року. Крім того, якщо довгострокові наслідки залежності від алкоголю або наркотиків добре вивчені, то стосовно Інтернет-адикції відсутня можливість довготривалого спостереження.

Найчастіше Інтернет-адикція розуміється розширено, як залежність від комп'ютера, тобто обсессивное пристрасть до роботи з комп'ютером (ігор, програмування або інших видів діяльності);

"інформаційна перевантаження ", тобто компульсивна навігація по WWW, пошук у віддалених базах даних;

компульсивное застосування Інтернету, тобто патологічна прихильність до опосередкованим Інтернетом азартних ігор, онлайнових аукціонів або електронним покупок,

залежність від "кібер-відношень", тобто від соціальних застосувань Інтернету: від спілкування в чатах, групових іграх і телеконференціях, що може в результаті призвести до заміни наявних в реальному житті сім'ї і друзів віртуальними,

залежність від "кіберсексу", тобто від порнографічних сайтів в Інтернеті, від обговорення сексуальної тематики в чатах або спеціальних телеконференціях "для дорослих".

Проблемою залежності від Інтернету займаються в основному фахівці з психічного здоров'ю, може бути, тому "інформаційне перевантаження" практично не піддається вивченню. Аналіз може бути, на наш погляд, істотно доповнений, виходячи з інших теоретичних міркувань.

У діяльності "адиктів" очевидні глибока зацікавленість, безкорисливе цікавість, гіпермотівірованность. Інтернет-адікція межує з описом суб'єкта, захопленої процесом пізнання, випробування себе або творчості; найбільш адекватним психологічним аналогом феномена залежності від Інтернету буде досвід "потоку" (flow), або аутотеліческій досвід (М. Чіксентміхайі). Досвід потоку можна розуміти як одну з можливих конкретизації процесів внутрішньої мотивації. Виникає відчуття перенесення в нову реальність; досвід потоку веде до порушення відчуття часу, відволікання від навколишнього фізичної та соціальної середовища. Крім того, досвід потоку межує з викликом наявними у суб'єкта знань, вмінням, навичкам та здібностям, в цілому його компетентності у вирішенні проблем. При цьому аутотеліческій досвід не прив'язаний до конкретних видах діяльності.

Може бути висловлене припущення, що супутні феномену Інтернет-адикції (або під Принаймні такий його різновиди, як "інформаційне перевантаження") поглиненості діяльністю, пізнавальна активність, відволікання від оточення, забування обов'язків і "виключення" з актуального часу, готовність до подолання проблем, що виникають мають ту ж природу, що і досвід потоку.

Нещодавно було висловлено і в результаті великого емпіричного дослідження підтверджено (Д. Хоффман і Т. Новак) припущення, згідно з яким досвід потоку детермінований в діяльності користувачів Інтернету (навігаторів з WWW) наступними параметрами:

- високий рівень умінь (що відносяться до роботи в Інтернеті) і контролю;

- високий рівень мобілізованності (робота в Інтернеті сприймається як виклик - challenge -- здібностям і вмінням) і збудження;

- фокусування уваги (висока концентрація);

- інтерактивність (швидкість роботи комп'ютера, швидкість завантаження веб-сторінок) і "телепрісутствія", або telepresence (здатність забуватися, занурюватися в "кіберпростір" і сприймати його як реальність).

Дана операціоналізація досвіду потоку і його заломлення в діяльності користувачів Інтернету знаходить застосування при описі пізнавальної діяльності, опосередкованої Інтернетом Висловлену думку про перспективність концепції потоку і аутотеліческого досвіду для аналізу діяльності людини в Інтернеті знаходить підтвердження. Видається, що теорія аутотеліческого досвіду може бути плідно використана для вироблення психологічного (не плутати з патопсихологічний) пояснення ефекту прихильності багатьох людей до Інтернету та їх залежності від різноманітних видів мережевій діяльності. Феномен залежності від Інтернету може і повинен бути зрозумілий не просто як виключно обсессивное пристрасть, від якого слід будь-якою ціною позбутися, але і як багата внутрішньою мотивацією пізнавальна діяльність, винагороджує т.зв. адиктів відчуттям потоку

1.3 Соціально - психологічні характеристики Інтернет-залежності

Проблема Інтернет - залежності - одна з « гарячих» тем на світових медичних форумах. В даний час інтенсивно обговорюється і досліджується феномен залежності від Інтернету - синдром Інтернет - адикції (addict - від англ. наркоман). У медицині з'явився дуже образний термін Netaholic. Інтернет залежність виявляється в тому, що люди настільки зосереджені на своєму віртуальному житті, що фактично відмовляються від свого реальногого життя. Інтернет - адикти проводять до 18 годин в день в кіберпросторі. Обговорення даного феномена почалося з 1994 року, коли доктор психології Піттсбургського університету Кимберлі Янг розробила і помістила на web-сайті спеціальний тест-опитувальник, в якому взяли участь 500 чоловік. Результати тесту були приголомшуючими: 400 чоловік опинилися Інтернет - залежними людьми.

Кімберлі Янг виділяє наступні тривожні симптоми Інтернет - адикції:

Нав'язливе бажання перевірити e-mail.

Постійне очікування наступного входу в Інтернет.

Людина віддає перевагу віртуальному спілкуванні, друзям і близьким.

Інформаційне перевантаження - непереборна тяга пошуку інформації.

Прагнення грати в мережеві ігри, прихильність до онлайн - аукціонів і Інтернет - магазинів. Дослідники відзначають, що велика частина Інтернет - залежних "сидить" в мережі заради спілкування, що у результаті приводить до заміни наявних в реальному житті сім'ї і друзів віртуальними. 91 % - це завзяті учасники форумів, чатів, групових ігор, телеконференцій, а також інших ресурсів, націлених на спілкування. Люди відкрито висловлюються на будь-які теми, що цікавлять їх, і вільно виражають свої відчуття і емоції в мережі, адже Інтернет - це гарантія безпеки і анонімності. Часто такі люди мають проблеми в спілкуванні з людьми в реальності. Багато серед Інтернет - адиктів любителів киберсексу, завсідників порнографічних сайтів і форумів для «дорослих». 9 % залежних утримують в мережі необмежений доступ до інформації, медики винайшли описовий термін такої залежності - інформаційний вампіризм". На Заході учені вже б'ють тривогу, вважаючи Інтернет небезпечним для психіки і соціального розвитку людини, адже Інтернет - адикція проявляє себе точно також як пристрасть до алкоголю, наркотиків і азартних ігор, тільки на її здобуття йде значно менше часу - від на півроку до року, на думку американських психологів. За результатами опитувань, проведених дослідниками, залежність від комп'ютера частіше зустрічається у тих, хто працює з цією технікою більше п'яти років. Інтернет - адикції супроводить пригнічений настрій і депресія, які виникають у разі довгої відсутності комп'ютера і мережі. У запущених випадках Інтернет - адикт перестає звертати увагу не тільки на тих, хто оточують, але і на себе, на свій зовнішній вигляд, перестає виконувати елементарні гігієнічні процедури: умиватися, голитися і т.д. Найбільш глибоку дію зазнають людські взаємини. Тепер кожен другий європеєць призначає побачення через електронну пошту, а половина користувачів в Європі говорять, що посилають і отримують по електронній пошті виключно запрошення на вечірки або які-небудь суспільні події. На думку дослідників, руйнівною Інтернет - залежність опинилася і для сімейних відносин, оскільки у залежної людини починають з'являтися нові онлайн знайомі. У США гостро стоїть проблема "комп'ютерних вдів". Сyberwidows - це дружини людей, захоплених комп'ютером. Буває, що сім'я розпадається на дві частини - чоловік з комп'ютером "проживають" в одній кімнаті, дружина з дитиною - в іншій. Не меншою проблемою є і "геніальна комп'ютерна дітвора", що з'явилася як результат Інтернет - утворення. Такі діти абсолютно нездібні спілкуватися з однолітками. Вони замкнуті в собі, неадекватні, агресивні. Батьки не нарадуються на своїх нащадків, всіляко заохочуючи дітей, поглинених вивченням комп'ютера. А в результаті з дітей, що присвячують весь вільний час агресивним стрілялкам типу Quake і Doom, непомітно зростають справжні монстри. У школах вже йде тотальна інформатизація, але в сім'ях ще не сформувалася культура дозованого спілкування з комп'ютером. Дитині потрібно прищепити навики живого спілкування, а не радіти тому, що тепер він не турбує вас, проводячи весь час з новою іграшкою. Є думка, що незабаром Інтернет - адикція буде визнана захворюванням №1. На Заході вже з'являються професійні клініки, де лікують різноманітні "кіберрозлади". Але « хворі» вважають за краще звертатися по допомогу в спеціалізовані Інтернет - клініки, що функціонують за типом "Анонімних Алкоголіків", на прийом до психотерапевта такі « хворі» не приходять. Інтернет - адикція небезпечна тим, що вона з часом має властивість перероджуватися в інші види залежності. Сьогодні людина - Інтернет - залежна, завтра - любовний адикт, післязавтра - патологічний гравець, а якийсь час після йде в наркотики або алкоголізм. В даний час Інтернет - залежність ще не вважається офіційним діагнозом і часто є показником інших серйозних проблем в житті особи - депресії, самоти, труднощів в спілкуванні .Багато хто навіть заперечує сам факт існування Інтернет - адикції., вважаючи, що всесвітня павутина змінила соціальні звички користувачів, які швидко зрозуміли, наскільки Інтернет зручніший за бібліотеку, замінили традиційне листування, відправку поздоровлень і спілкування по телефону на різні варіанти спілкування в Мережі і з ентузіазмом вдаються онлайн - шопінгу. Дослідження показало, що офлайнове роздивляння вітрин замінило онлайновий шопінг. Третину європейців вважають за краще робити покупки на робочому місці. Інша третина використовує офісні ПК, щоб знайти туристичну путівку. Ще 28% позбавилися від магазинних стресів, оскільки займаються шопінгом в піжамах, з домашніх комп'ютерів. У Фінляндії, наприклад, зафіксовані випадки, коли призовники отримували відстрочення від несення служби для лікування від Інтернет - залежності. Звичайно ж, не варто думати, що Інтернет - це абсолютне зло і чума XXI століття, яка заразить нас всіх. Інтернет надає прекрасні можливості утілювати свої фантазії і найзаповітніші мрії, представляти себе ким завгодно і жити іншим життям, яке так не вистачає в реальності, але не треба забувати про справжнє життя і живих людей, які нас оточують. Інтернет не вирішить наших проблем, і нові віртуальні друзі ніколи не замінять перевірених реальних. Життя одне і не потрібно створювати собі світ ілюзій, щоб відчувати щасливим. Своє щастя потрібно будувати тут і зараз, і хай Інтернет буде в цьому добрим помічником. А в реальній допомозі психотерапевта і тим більше психіатра мають потребу тільки ті користувачі, які в результаті їх повного занурення в Інтернет виявляється зруйнованим здоров'я і побутовим життям. Правда, в цьому випадку за проявом залежності від Інтернету, як правило, ховаються інші залежності, або психічні відхилення, які, можливо, і потрібно лікувати.

Першими з позиції психологічної науки почали досліджувати Інтернет 1994 р. американці К. Янг, І. Голдберг, М. Гріффітс, Дж. Грохол, Дж. Сулер та ін. Вперше термін “Інтернет - залежність” (або “інтернет - адикція”) як аномальний потяг до перебування в мережі застосував Айвен Голдберг у 1996 році. Вчені дослідили, що виникнення Інтернет - адикції не підпорядковується закономірностям формування залежностей, які встановлені на підставі спостережень за курцями, наркоманами, алкоголіками або патологічними гравцями. Якщо для формування традиційних видів залежностей потрібні роки, то для Інтернет - залежності цей термін різко скорочується: за даними К.Янг, 25 % адиктів набули залежності протягом півроку після початку роботи в Інтернеті, 58 % - протягом другого півріччя, а 17 % - через рік. Окрім того, якщо довгострокові наслідки залежності від алкоголю або наркотиків добре вивчені, то Інтернет адикція ще не стала об'єктом тривалого спостереження.

Формування залежності від Інтернету можна розділити на 4 стадії:

Перша стадія - людина сідає і починає працювати в мережі.

Друга - вона проявляє зацікавлення і намагається використовувати Інтернет для роботи і розваг.

Третя - найстрашніша: людина увесь час проводить в Інтернеті, втрачає відлік часу, відходить від комп'ютера тільки для того, щоб поїсти і поспати.

Четверта стадія - це стадія спокійного ставлення до Інтернету, коли його використовують тоді, коли є потреба. Більшість людей проходить швидко усі ці три стадії і переходять на четверту. Але деякі користувачі можуть зупинитися на третій стадії, і тоді їм потрібна допомога спеціаліста. Інтернет - залежні особи мають аномальний потяг до роботи з комп'ютером (до ігор, програмування або інших видів діяльності), проводять навігацію по WWW, здійснюють пошук у віддалених базах даних. Їх притягують азартні ігри, онлайнові аукціони. Інтернет - адикти стають аномально залежними від "кібер - відношень", тобто від соціальних застосувань Інтернету: від спілкування в чатах, групових ігор і телеконференцій, що часто приводить до заміни існуючих у реальному житті членів сім'ї, друзів віртуальними. Багато з них стають залежними від "кіберсексу", тобто від порнографічних сайтів в Інтернеті, від обговорення сексуальної тематики в чатах або на спеціальних телеконференціях "для дорослих". Адикти відчувають радість, ейфорію під час перебування в мережі, не можуть зупинитися, навіть якщо настає час їжі або сну. Інтернет - адикти часто і декілька разів підряд перевіряють свою електронну пошту. Поза мережею вони стають роздратованими, відчувають спустошеність, депресію, усе більше часу проводять в Інтернеті, зневажають рідних, близьких і друзів, втрачають працездатність. У залежних користувачів проявляється синдром карпального каналу (тунельне ураження нервових стовбурів руки, пов'язане з тривалою перенапругою м'язів). Вони відчувають головний біль, сухість в очах, болі у спині, страждають розладами сну. На нашу думку, за проявами залежності від Інтернету нерідко ховаються інші адикції (патологічні залежності) або психічні відхилення. Страждання людей, які мають межові психологічні стани, може, зокрема, проявитися в ненормальній пристрасті до Інтернету, до онлайнових систем спілкування тощо. Вони просиджують весь час за комп'ютером, забуваючи про їжу, сон, цілком захоплені мерехтінням екранних сторінок. Але не варто думати, що ці ж люди до появи Інтернету були цілком здорові. Якби не було на світі ні Інтернету, ні комп'ютерів - вони з тією ж маніакальною завзятістю дивились би телевізор, слухали радіо, читали газети, обмінювалися поштовими марками або збирали модель залізниці. Депресивні хворі, які більше від інших відчувають страх відчуження, використовують Інтернет, щоб перебороти труднощі міжособистісної взаємодії в реальному житті. Схильність людини до повного "відключення", до втрати соціальної адаптації - це симптом щиросердечного страждання, джерело якого варто шукати в психіці хворого, а не в Інтернеті чи філателії. Проблема адикції починається тоді, коли прагнення відходу від реальності, пов'язане зі зміною психічного стану, починає домінувати у свідомості, стає центральною ідеєю. Цьому процесу можуть сприяти біологічні (наприклад, індивідуальний засіб реагування на інформацію в мережі), психологічні (особистісні характеристики, психотравми), соціальні (сімейні і позасімейні) чинники. Існує взаємозв'язок із такими нехімічними адикціями як роботоголізм і гемблінг (патологічна гра). Методи роботи з такими людьми психологічно такі ж, як і при будь-якій іншій залежності, чи то алкогольної або наркотичної. Залежні від Інтернету користувачі потребують кваліфікованої психотерапевтичної допомоги. За кордоном є декілька онлайн центрів підтримки Інтернет - адиктів, один із яких заснував К. Янг - найвідоміший дослідник Інтернет - залежності.

Визначення захворювання і його діагностичні критерії були розроблені співробітниками Пекінського центрального військового госпіталю за матеріалами 1300 «проблемних» користувачів Інтернету. Симптоми залежності включають непереборне бажання ввійти до мережі, розумове або фізичне виснаження, дратівливість, порушень сну або концентрації уваги. Відповідно до нових діагностичних рекомендацій, Інтернет - залежною визнається людина, яка проводить в мережі не менше шістьох годин на день і у якої спостерігався щонайменше один з симптомів залежності протягом попередніх трьох місяців. За словами експерта з госпіталю Тао Жаня (Tao Ran), 80 % залежних виліковні. Курс лікування триває близько трьох місяців; утім, в чому конкретно воно полягає, сказано не було. Як показали попередні дослідження, Інтернет - залежність мають близько 10 % китайських користувачів Інтернету у віці до 18 років, 70 % з них - чоловічої статі. За оцінками Китайського інформаційного центру мережі Інтернет, в 2007 році налічувалося 210 мільйонів китайських користувачів світової мережі, приблизно з них становлять люди у віці від 18 до 30 років.

Надмірна захопленість Інтернетом змушує багатьох людей проводити все більше часу в Мережі. Психологи сперечаються: чи йде мова про появу ще одного виду залежності, Феномен "залежності від Інтернету" інтенсивно обговорюється в даний час (Це напевно єдина область у всьому спектрі гуманітарних досліджень в Інтернеті, на розробку якої не претендує ніхто, крім психологів). Термін „залежність" був запозичений із лексикона психіатрів для полегшення ідентифікації проблеми Інтернету шляхом асоціації її з характерними соціальними та психологічними проблемами. Він часто називається захворюванням чи синдромом (Internet Addiction Disorder чи IAD). З'явився також дуже образний термін Netaholic, чи Інтернет-адикт.

1.4 Причини і симптоми Інтернет-залежності

Термін "Інтернет - залежність" часто трактується дуже широко і позначає велику кількість проблем поведінки і контролю над потягами. Основні п'ять типів, що були виділені в процесі дослідження, характеризуються в такий спосіб (саме в студентському середовищі поширені всі ці основні п'ять типів, в інших „вікових" групах деяких може просто не існувати):

1. Кіберсексуальна залежність - нездоланний потяг до відвідування порносайтів, обговорення сексуальної тематики в чатах чи спеціальних телеконференціях "для дорослих" і заняттю кіберсексом (Першість по цьому типу з великою перевагою утримують чоловіки).

2. Пристрасть до віртуального спілкування та віртуальних знайомств - надмірна кількість знайомих і друзів у Мережі, великі об'єми листування, постійна участь у форумах, чатах тощо (першість у жінок).

3. Нав'язлива „фінансова" потреба у Мережі - гра в онлайнові ігри (як азартні так і рольові), постійні покупки чи участь в Інтернет - аукціонах.

4. Інформаційне перевантаження (нав'язливий web-серфінг) - нескінченні подорожі по Мережі, пошук інформації по базам даних і пошуковим сайтам.

5. Комп'ютерна залежність - нав'язлива гра в комп'ютерні ігри , або програмування та інші види комп'ютерної діяльності по Мережі.

На сьогоднішній день не існує психологічного чи психіатричного діагнозу "Інтернет" чи "комп'ютерної" залежності. В останню версію "Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів" (DSM-IV), що встановлює стандарти класифікації типів психічних хвороб, не ввійшла жодна з цих категорій. Чи будуть ці види залежності включені в посібник, покаже час. (Є думка, що якщо Інтернет - адикція буде згодом визнана захворюванням (у якості, наприклад, так званого "кіберрозладу"), то число страждаючих від нього буде істотно менше, ніж це уявляється зараз. У розширенні симптоматики на даний момент зацікавлені фахівці з психічного здоров'я і дослідники цього феномена). Як і у всіх подібних випадках, винесенню такого діагнозу повинне передувати всебічне дослідження. При цьому необхідно враховувати два основних критерії: послідовний, надійно діагностований набір ознак, що визначають цей розлад і існування кореляцій - загальні елементи в анамнезі, особистісних характеристиках і прогнозах на майбутнє у людей, що діагностувалися подібним чином. Доти, поки ці вимоги не будуть дотримані, постановка діагнозу не може вважатися обґрунтованою, і є не більш ніж навішуванням ярликів.

В даний час психологи зосереджені на першому критерії, намагаючись визначити сукупність симптомів, що складають комп'ютерну чи Інтернет -залежність. Так Кімберлі Янг діагностує Інтернет - адикцію на підставі п'яти і більше позитивних відповідей, що характеризують поведінку людини за останній рік. При цьому вона фокусує увагу на залежності від Інтернету, а не на більш загальній комп'ютерній залежності:

Людина вважається Інтернет - залежною у випадку п'яти чи більше позитивних відповідей на ці питання. Лінн Роберт описує деякі можливі психофізіологічні кореляти надмірного використання Інтернету. Однак вона не ставить знак рівності між цими реакціями і патологічною залежністю:

* Умовна реакція (прискорений пульс, підвищений кров'яний тиск) на модемне з'єднання;

* "Змінений стан свідомості" під час тривалих періодів спілкування в діаді чи груповій взаємодії (повна зосередженість і концентрація уваги на екрані, близька до медитативного - трансового стану);

* Сновидіння по типу скролінга;

* Прояв крайнього роздратування на відволікаючі фактори "реального життя" у момент перебування в кіберпросторі.

У 1995 році Іван Голдберг запропонував термін "Інтернет - залежність" для опису нездоланної тяги до використання Інтернету. По Голдбергу, це розлад, "що здійснює пагубний вплив на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову чи психологічну сфери діяльності". Оскільки в основі такого розладу лежить прагнення до відходу від реальності, воно порівняно з патологічним потягом при алкоголізму, наркоманії, потягу до азартних ігор. За даними різних досліджень Інтернет - залежними сьогодні є близько 6-10% користувачів серед західних користувачів мережі, за даними К.Сурратт та Д.Грінфілда (дехто навіть називає кожного другого користувача ПК, що має доступ до Мережі Інтернет - залежними) і 2-6% серед російських та українських, серед яких більше ніж 70 відсотків студентів. Хоча в ці результати не вірять багато фахівців. Достовірних опитувань поки ніхто не проводив ні закордоном (в Англії, Канаді, Німеччині, Америці), ні в нашій країні. Тому цифра 6 відсотків мало що означає. Я вважаю, що якщо залежність і існує, то залежних набагато менше. "Незважаючи на те, що офіційно проблема Інтернет - залежності не визнана, вона приймається до уваги в багатьох країнах. Вже й юристи визнали правомірність залежності від Інтернету - коли відомого американського хакера Кевіна Мітніка засудили в перший раз, то захист будувався на визнанні його адиктом, і даний „діагноз" був прийнятий і визнаний пом'якшуючою обставиною. Захисники британця Пола Бедуорта змогли переконати суд, що їх підзахисний страждає нав'язливими потягами до комп'ютерів і не підлягає засудженню за свої злочини. Відзначаються особливості Інтернет - залежності. Це не хімічна залежність, тобто вона не приводить до руйнування організму. Інтернет - залежну людину можна впізнати так:

Психологічні симптоми:

Хороше самопочуття або ейфорія за комп'ютером.

Неможливість зупинитися.

Збільшення кількості часу, що проводиться за комп'ютером.

Зневага сім'єю і друзями.

Відчуття порожнечі, депресії, роздратування не за комп'ютером.

Брехня працедавцям або членам сім'ї про свою діяльність.

Проблеми з роботою або навчанням.

Фізичні симптоми:

Синдром карпального каналу (тунельне ураження нервових стволів руки, пов'язане з тривалим перенапруженням м'язів).

Сухість в очах.

Головні болі за типом мігрені.

Болі в спині.

Нерегулярне живлення, пропуск їди.

Зневага особистою гігієною.

Розлади сну, зміна режиму сну.

Згідно дослідженням Кимберлі Янг небезпечними сигналами є:

Нав'язливе прагнення постійне перевіряти електронну пошту.

Передчуття наступного сеансу онлайн.

Збільшення часу, що проводиться онлайн.

Збільшення кількості грошей, що витрачаються онлайн.

Проведено оригінальне дослідження, з використанням тесту, запропонованого К. Янг (1996 р.). На www-сайті в Інтернет розміщений переведений і адаптований тест на інтернет - залежність За неповних 5 місяців дослідження отримано більше 600 анкет, прийнято до обробки - 570. З них 196 жінок, 374 чоловіки. Вік опитаних від 12 до 47, значення медіани віку - 23 року. 49 % мають вищу освіту, 20 % - середню спеціальну, 15 % - незавершену вищу. 32 % респондентів продовжують освіту. 78 % використовують Інтернет для роботи, останні 22 % виключно для відпочинку і розваги.

Поширеність цього розладу складає приблизно 2 % (за даними К. Янг - 1-5 %), причому більш схильні до нього гуманітарії і люди, що не мають вищої освіти, ніж фахівці з комп'ютерних мереж. Серед схильних до залежності переважають чоловіки (67 %) (за даними дослідження, проведеного університетом в Hertfordshire, Великобританія, стать ролі не грає). Швидше за все, це пов'язано з тим, що в Інтернеті жінок просто в принципі менше. Також підтвердилися дані про те, що порівняно часто серед осіб, страждаючих Інтернет - залежністю, зустрічаються ті, що зловживають алкоголем, патологічні гравці . Стаж перебування в Інтернет в залежних в середньому більш 2-х років, проте, спостерігається значна кількість опитаних, таких, що набрали по тесту К. Янг “пограничну” кількість балів із стажем менше року. Тут можна передбачати, швидше, не схильність до залежності, а захоплення новою “іграшкою”.

Терапія:

За кордоном існує декілька онлайн центрів підтримки Інтернет - адиктів, один з яких заснований До. Янг, найвідомішим дослідником Інтернет - залежності. Враховуючи певні труднощі в здійсненні між особових взаємодій і соціальної адаптації в осіб, страждаючих Інтернет - залежністю, в лікуванні переважно використовувати саме групові варіанти психотерапії.

Інтернет - залежність є одним із різновидів залежної поведінки, поряд із алкогольною, наркотичною залежністю, залежністю від азартної гри тощо. На відміну від алкогольної та наркотичної залежності, Інтернет - залежність цілком міститься у психічній сфері (фізіологічної залежності не формується). Проте, не слід вважати, що ця форма залежності менш серйозна. Інтернет - залежність виявляє себе у просторі спілкування. Саме несвобода у спілкуванні є ключовою проблемою для цієї форми залежності. Відсутність комунікативної компетентності спонукає молодих людей замість безпосереднього спілкування надавати перевагу сучасним технічним засобам, які нівелюють емоційний бік комунікації, віддаляють суб'єктів спілкування одне від одного, роблять їх анонімними, позбавляють спілкування інтимності.

Інтернет - залежність має соціальні причини, отже не має сенсу переконувати Інтернет - залежних підлітків чи молодь у безглуздості їх нав'язливої симптоматики. Ця безглуздість може бути для них цілком наочною, - і тоді неможливість припинення інтенсивної Інтернет - комунікації призводить їх до пониження самооцінки, втрати самоповаги. Безпосередньою суспільною базою Інтернет - залежності виступають відносини спів залежності у батьківських сім'ях.

Інтернет дає підлітку ілюзію втечі від співзалежних відносин, властивих батьківській родині, проте сам підліток несе із собою в Інтернет - спілкування ту ж таки позбавлену власної автономії модель. Студентський вік у нашій сучасній культурі передбачає для особистості можливість “стати на власні ноги”, але у той же час здебільшого дозволяє студентам “сидіти на шиї” у батьків, не вирішувати серйозних життєвих питань. Така несамостійність провокується батьками і використовується студентами саме в контексті відносин спів залежності.

До основних симптомів спів залежності відносяться: відчуття своєї залежності від людей; відчуття перебування у пастці контролюючих взаємовідносин, що принижують вас; низька самооцінка; потреба у постійному схваленні й підтримці з боку інших, щоб відчувати, що у вас все йде добре; відчуття своєї неспроможності будь-що змінити в деструктивних відносинах; потреба в алкоголі, Інтернет - спілкуванні, роботі, сексі або в будь-яких інших зовнішніх стимуляторах для відволікання від своїх переживань; невизначеність психологічних меж; відчуття себе в ролі мученика; відчуття себе в ролі блазня; неспроможність зазнавати почуття істинної близькості й любові.

Якщо уважно подивитися на основні характеристики співзалежної особистості, то можна виявити типову модель поведінки, більш характерну для дитини двох-трьох років, ніж для дорослої людини. Якщо ви залежні, то ви:- неспроможні відрізнити свої думки і почуття від думок і почуттів інших (ви думаєте і відповідаєте за інших людей);- шукаєте уваги і схвалення інших, щоб почувати себе добре; - відчуваєте неспокій або вину, коли в інших “є проблеми”; - вірите, що іншим видніше, ніж вам, що для вас краще;- дратуєтесь або падаєте духом, коли справи йдуть не так, як вам хотілося б; - намагаєтеся довести іншим, що ви достатньо гарні, щоб вас любити; не вірите, що можете самі піклуватися про себе;

– вірите, що будь-якій людині можна довіряти;

– ідеалізуєте інших і зневіряєтеся, коли вони живуть не так, як ви сподівалися;

– ниєте, щоб отримати те, що хотіли;

– відчуваєте, що інші вас не цінують і не помічають;

– думаєте, що ви недостатньо гарні;

– живете так, мов ви - жертва обставин;

– боїтеся помилитися;

– боїтеся висловити свої істинні почуття зі страху бути відкинутим;

– дозволяєте іншим ображати вас, не намагаєтеся захистити себе;

– не довіряєте собі й прийнятим вами рішенням;

– зазнаєте труднощів наодинці з собою;

– хвилюєтеся, що вас можуть кинути;

– боїтеся власного гніву;

– почуваєте себе неспроможним змінити своє становище або добитися модифікацій у собі;

– думаєте, що хтось повинен змінитися, для того щоб змінилися ви самі. Засіб персонального видужання від спів залежності можна описати таким чином:

Припустити, що існує проблема, яку ви не можете вирішити за допомогою ресурсів та інформації, наявних у вас на сьогоднішній день. Вивчити реальні причини вашої проблеми. Навчитися ідентифікувати симптоми даної проблеми відповідно до реальної ситуації у ваших взаємовідносинах. Припинити перекладати вину за ваші проблеми на інших. Припинити винуватити себе за свої помилки і недосконалість. Припинити вдаватися до маніпуляцій, щоб отримати те, чого ви хотіли. Бути готовим просити те, чого хочеться. Навчитися відчувати повноту своїх почуттів і висловлювати всі ваші почуття. Здійснювати кроки, спрямовані на більш повне внутрішнє осмислення своїх почуттів, цінностей, потреб, бажань. Визначати свої психологічні межі у взаємовідносинах з іншими людьми.

2. Гендерні відмінності психологічного портрету Інтернет-залежного

2.1 Характерні риси використання мови чоловіками і жінками у дискусіях веб-форуму “Львів. форум рідного міста”

Порівнюючи характерні риси використання мови чоловіками і жінками у дискусіях Веб-форуму “Львів. Форум Рідного Міста”, в цілому, ми прийшли до висновку, що є невеликі, але послідовні гендерні відмінності у мови підчас онлайн-спілкування.

Отже, чоловіки в написанні повідомлень частіше використовують вказівні займенники (Р=0,042), а особливо займенник першої особи однини - я, мене, моїх та ін (Р=0,095). Проте, характерна ознака мови жінки - використання займенника “ми” (Р=0,025).

Слова підтримки (Р=0,0397), слова, які виражають емоції та почуття (Р=0,036), ухиляння від конкретної відповіді (Р=0,029), вибачення (Р=0,024), підсилювальні слова (Р=0,0224) та пестливі слова (Р=0,014) більш характерні для мови жінок.

Також притаманно жінкам використовувати більше слів, пов'язаних з психологічними та соціальними процесами, згадування про дім, дітей, магазини (Р=0,0306), в той час, як чоловіки дискутують на теми спорту, політики, роботи та грошей (Р=0,084).

Результати цього дослідження, підтверджують раніше зроблені висновки вчених, що чоловіки використовують більше образливих форм (Р=0,041) та присяг і клятв (Р=0,049), в той час, як жінки - ввічливі словоформи (Р=0,052), непрямих команд і прохань (Р=0,0098) та уникають вульгарних і лайливих висловів (Р=0,008).

Щоб більшою мірою поставити акцент на написаній інформації (Р=0,036), особливо, на позитивній, жінки використовують у написанні повідомлень велику кількість розділових знаків та декілька знаків оклику чи знаків питань в одному реченні.

Чоловіки описують теперішні події, використовуючи значну кількість дієслів теперішнього часу (Р=0,036), а жінки згадують минулих події, які викликають негативні емоції (Р=0,038) та про конкретні події, в яких вони брали чи беруть участь зараз.

Щоб висловити свої думки жінки використовують частіше підрядні речення обставини (Р=0,098), підрядні речення, які служать для уточнення (Р=0,1041), позбавлені смислу (Р=0,0271), окличні (Р=0,015) та розділові речення (Р=0,0165).