Когнітивні стилі як чинник професійного становлення майбутніх психологів

Размещено на http://www.allbest.ru

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

19.00.07 - Педагогічна та вікова психологія

когнітивний професійний психолог свідомість

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Когнітивні стилі як чинник професійного становлення майбутніх психологів

Жердецька Любов Леонідівна

Івано-Франківськ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі психології, Педагогічного інституту

Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент
Белен Михайло Дмитрович, завідувач кафедри
психології, Педагогічного інституту,

Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, доцент Симоненко Світлана Миколаївна, завідувач кафедри педагогічної та вікової психології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, м. Одеса;

кандидат психологічних наук, доцент Юрченко Віктор Іванович,

доцент кафедри педагогіки і психології вищої школи, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ.

Провідна установа: Слов'янський державний педагогічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра психології.

Захист відбудеться "30" січня 2007 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.20.051.04 в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

Автореферат розіслано "29" грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Литвин-Кіндратюк С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У Національній доктрині розвитку освіти в Україні визначено: “Головне завдання вищої школи - професійна підготовка студентів, формування фахівців із вищою освітою, здатних до творчості, прийняття оптимальних рішень, таких, що володіють навичками самоосвіти й самовиховання, вміють узгоджувати свої дії з діями інших учасників спільної діяльності”.

Провідною діяльністю у вищій школі є навчально-професійна, яка вимагає від студента значної навчальної (і наукової) активності, засвоєння нових психологічних норм і критеріїв соціокультурного розвитку. Саме вона найбільш інтенсивно впливає на особистісне зростання та професійне становлення студентів, набуття ними важливих фахових знань, умінь і навичок. У процесі навчально-професійної діяльності завершується професійне самовизначення суб'єкта, трансформується структура його самосвідомості, формується соціально-професійний аспект “Я-концепції”, виникають такі новоутворення як професійна ідентичність, професійна рефлексія, професійне мислення, готовність до професійної діяльності (Л. Г.Подоляк, В.І. Юрченко).

Початковий період професіоналізації трактується багатьма дослідниками як ключовий, який надалі визначатиме все подальше життя людини. На жаль, як показує аналіз літератури, дослідження процесу професійного та особистісного становлення університетських психологів практично відсутні (Буякас, 1997; Михєєв, 1997; Дмитерко-Карабин, 2004). Недостатньо вивчено і більш загальну проблему - вплив характеру предметної діяльності на професійний вибір та самовизначення (Климов, 1995). Останнім часом появились роботи, в яких зроблено спробу висвітлити процес засвоєння діяльності з позицій когнітивно-стильових відмінностей особистості.

Когнітивний підхід нагадує другу “революцію у психології” (Е.Борінг), яка не просто змінила парадигму багатьох сучасних досліджень, а й зробила когнітивну проблематику однією з найбільш популярних тем дослідження, розширивши географію її застосування. Виступивши проти засилля біхевіоризму і психоаналізу, когнітивна психологія спробувала дати свої визначення детермінації поведінки людей. На думку У.Найсера, - це питання є “надто важливим, а тому його не варто віддавати на відкуп лише біхевіористам і психоаналітикам”.

Когнітивні стилі - це тонкі інструменти з допомогою яких вибудовується індивідуальна “картина світу” особистості. Вони виступають в якості своєрідних посередників між ментальним світом суб'єкта і світом реальності, забезпечуючи, в решті-решт, унікальність інтелектуальних можливостей людей з різним складом розуму. Когнітивні параметри впливають на різні аспекти поведінки та життєдіяльності людини. На цьому акцентують увагу такі автори як В.М. Аллахвердов, О.Г. Асмолов, М.Вікат, В.Колга, Р.Гарднер, О.В. Лібін, Е.Т. Маствіліскер, І.М. Палєй, С.М. Симоненко, М.В. Смірнов, Ю.Л. Трофімов, М.О. Холодна, Н.В. Чепелєва, J. Biery, Е.Вегgег, М.Вегtіnі, J. Кagan, Р.МсКеnnа, G. Кеllу, C.Nosal, W.Роwегs, R.Riding, H.Witkin та ін.

Питання активності людини як суб'єкта регуляції своєї діяльності і поведінки знайшли різнобічне висвітлення в роботах К.О. Абульханової-Славської, Л.Ф. Бурлачука, З.С. Карпенко, О.В. Киричука, Г.С. Костюка, О.Н. Леонтьєва, С.Д. Максименка, В.А. Роменця, В.О. Татенка, Т.М. Титаренко, Ю.Л. Трофімова та ін.

Незважаючи на той великий інтерес, який виявляє багато дослідників до проблем когнітивно-стильових особливостей в сучасній психології, розробка цілої низки питань (і навіть напрямків) знаходиться ще на стадії зародження. До певної міри можна стверджувати, що когнітивна психологія розкриває необмежені можливості у дослідженні багатьох проблем сучасної психології. Особливі сподівання на це у тих науковців, які займаються питаннями дослідження особистості і пізнавальними процесами. В зв'язку з тим, що наші наукові зацікавлення пов'язані одночасно з двома напрямками, то ми для себе визначили наступний аспект дослідження, який і став темою для написання дисертаційної роботи: “Когнітивні стилі як чинник професійного становлення майбутніх психологів”.

Об'єкт дослідження - професійне становлення психолога в умовах підготовки у ВНЗ.

Предметом дослідження є вплив когнітивно-стильових характеристик на процес професійного становлення майбутніх психологів.

В основу дослідження було покладено наступні гіпотези:

Когнітивно-стильові характеристики майбутніх психологів мають ряд особливостей, а тому специфіка взаємозв'язку між ними обумовлює індивідуальні відмінності в процесі їх професійного становлення.

Наявні когнітивно-стильові відмінності суттєвим чином позначаються на утвердженні навчально-професійних та поведінкових стратегій майбутніх фахівців.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальному підтвердженні впливу когнітивно-стильових відмінностей особистості майбутніх психологів на їх професійне становлення.

Основна мета роботи та висунуті нами гіпотези визначили необхідність розв'язання наступних завдань:

Конкретизувати зміст поняття когнітивний стиль і розкрити його основні сутнісно-динамічні характеристики у відповідності до об'єкту і предмету дослідження.

Виявити місце і роль когнітивного стилю в контексті базових структурних утворень особистості.

Описати стильові особливості професійного становлення студентів-психологів.

Виявити та описати умови при яких розвиток когнітивної складності та диференційованості свідомості майбутніх психологів, а також їх взаємозв'язок з фахово-особистісними характеристиками, мають суттєвий вплив на професійне становлення.

Запропонувати оптимальне методичне забезпечення для виявлення і формування професійно-важливих стильових та особистісних характеристик.

Методологічну і теоретичну основу дослідження склали принципи єдності свідомості та діяльності, діяльнісного опосередкування та системного підходу при аналізі психічних явищ (Б.Г. Ананьєв, Л.С, Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн), які передбачають врахування багаторівневої особистісної організації індивіда та когнітивної складності його індивідуальної конструктної системи (Дж. Келлі), як основи суб'єктної багатовимірної моделі реальності, що реалізується у внутрішній (через систему поєднання індивідуально-психологічних параметрів) і зовнішній (у формі різноманітних видах взаємодії індивіда з середовищем) формах; положення про когнітивний стиль людини, як паттерн стильових ознак, що визначається типом (якістю) зв'язків між характеристиками різноманітної детермінованості; положення про стратегії надання переваги як центральну ланку стильового симптомокомплексу, оскільки саме стилі реагування пов'язані з когнітивними, афективними та поведінковими рівнями ієрархічної структури психіки; про формування професійної складової Я-концепції як результат деталізації внутрішнього образу змістовних характеристик професійної діяльності.

Методи дослідження. Для перевірки гіпотез і розв'язання поставлених завдань використовувався комплекс взаємодоповнюваних методів, адекватних об'єкту, предмету і меті дослідження: теоретичні - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація теоретичних даних; експериментальні методи (анкетування, опитування, контент-аналіз, методи вивчення продуктів діяльності, психометричні тести, репертуарні решітки); .методи математичної статистики (кореляційний, факторний аналіз, використання параметричних та непараметричних критеріїв) з поєднанням якісних результатів дослідження. Обробка даних здійснювалася на базі комп'ютерних програм SPSS 10.05 та ExceL.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась протягом 2003-2006 рр. на базі Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Емпіричну вибірку склали студенти-психологи 1, 3 і 5-го курсів денної форми навчання спеціальності “Психологія” (ПС) філософського факультету і “Початкове навчання. Практична психологія” (ПНП) Прикарпатського університету загальною кількістю 168 осіб віком 17-24 р.

Наукова новизна і теоретичне значення роботи полягає у розширенні і поглибленні знань про природу когнітивних стилів, їх змістовно-динамічні особливості та якісні відмінності, які у поєднанні з особистісними властивостями, визначають специфіку впливу цих утворень на процес професійного становлення майбутніх психологів. Науково обґрунтовано і експериментально підтверджено існуючі відмінності у життєвих та професійних стратегіях досліджуваних, що зумовлені специфікою поєднання їх основних когнітивно-стильових та індивідуально-особистісних характеристик. Виявлено і підтверджено наявність емпіричних корелятів, які можна розглядати як індикатори відмінностей у професійному становленні когнітивно складних (КСС) та когнітивно простих (КПС) студентів.

Практична цінність отриманих результатів визначається тим, що запропоновані і використані в ході дослідження методичні прийоми і засоби можуть успішно використовуватись в процесі професійної підготовки майбутніх психологів. Їх також можна застосовувати як ефективний діагностичний інструментарій при професійному відборі, плануванні професійної кар'єри та працевлаштуванні.

Дисертація є особистим внеском автора у вирішення проблеми професійного становлення в цілому і майбутніх психологів зокрема.

Впровадження у практику. Матеріали дослідження були використані у практиці професійної підготовки студентів-психологів Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, а саме спеціальностей “Психологія” (ПС) філософського факультету і “Початкове навчання. Практична психологія” (ПНП) Педагогічного інституту. Вибраний напрям дослідження має зв'язок з науковими програмами фахових кафедр Прикарпатського національного університету.

Надійність та вірогідність результатів забезпечувалися всебічним теоретичним аналізом проблеми та обґрунтованістю основних концептуальних положень, які використовувались у вирішенні завдань дослідження; застосуванням діагностичних методів, адекватних об'єкту і предмету дослідження, а також перевіркою їх достовірності з допомогою статистичних процедур; узгодженням, поєднанням та взаємодоповненням експериментальних даних, одержаних в результаті застосування психометричних і якісних способів дослідження об'єкту, інтерпретацією їх основних показників. когнітивний професійне становлення психолог

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри психології і соціальної психології, звітно-наукових конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського національного університету (Івано-Франківськ 2004-2006 рр.), а також І Міжрегіональному семінарі “Психологія конструювання процесу професійної підготовки спеціаліста в контексті реальних проблем сучасного суспільства” (27.05.2004р.), II Міжрегіональному семінарі “Професійне самовизначення особистості як соціально-психологічна проблема” (26.05.2005р), III Міжрегіональному семінарі “Перетин культури, освіти і виховання: соціально-психологічна інтерпретація”(2.05.2006р.), науково-практичній конференції “Професійна кар'єра педагога: динаміка, основні проблеми, шляхи їх вирішення” (м. Iвано-Франківськ, 16.11.2006р.).

Основний зміст роботи висвітлено у 7 працях, які видруковано у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 159 сторінках з використанням 209 джерел літератури. Текст дисертації містить 20 таблиць, 11 графіків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотези та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, представлено дані про її апробацію та впровадження у практику.

У першому розділі - “Теоретичні підходи в дослідженні когнітивно-стильових феноменів” - викладено результати аналізу зарубіжних та вітчизняних літературних джерел з відповідної тематики, проаналізовано й узагальнено основні теоретико-методологічні положення та найбільш типові концептуальні підходи до вивчення проблеми когнітивно-стильового різноманіття, зроблено спробу визначити місце і роль когнітивного стилю в системі інших стильових характеристик пізнавальної діяльності. Зазначається, що в умовах ринкової економіки, коли поглиблюються суперечності у всіх сферах виробництва, зростають також і вимоги до фахової підготовки випускників ВНЗ, в т.ч і майбутніх психологів.

Основним методологічно-концептуальним положенням роботи є те, що когнітивний стиль розглядається як системна характеристика, яка наскрізно пронизує всю особистісну організацію індивіда. Вона є своєрідним результатом взаємодії пізнавальної і особистісної складової суб'єкта, яка безпосередньо впливає на формування способів постановки та розв'язання задач, на прийняття рішень та цілепокладання. В зв'язку з цим, великого значення набувають наукові роботи, які дають можливість виявляти зв'язки між когнітивно-стильовими характеристиками та індивідуальними особливостями суб'єкта, що, в свою чергу, дозволить прогнозувати його поведінку та результат діяльності, зокрема, навчально-професійної.

Проведена в ході дослідження аналітична робота, дозволила визначитись з низкою принципово важливих теоретичних положень, які склали концептуальну основу подальших наукових пошуків. Так встановлено, що незважаючи на величезну кількість понять, які репрезентують стильові особливості людини, саме психологічна складова розглядається як системоутворююча основа загальної теорії стилю. Першочергове значення в системі основних положень цієї теорії відводиться аналізу закономірностей психологічної природи феномену стилю як властивості людської індивідуальності. При цьому найбільша увага впродовж багаторічних емпіричних досліджень когнітивного різноманіття приділялась таким поведінковим параметрам як залежність-незалежність від поля (H.Witkin), імпульсивність-рефлективність (J. Кagan), аналітичність-синтетичність або концептуальна диференційованість (R. Gardner), вузькість-широта категоризації (Т. Pettigrew), когнітивна складність-простота (G. Кеllу) та ін. У вітчизняній психології стиль, здебільшого, описують через стійкі та неповторні особливості виконання діяльності, які детерміновані індивідуальними властивостями найрізноманітніших рівнів, а також специфікою самої діяльності, в якій цей стиль формується.

Важливу роль при написанні роботи відіграло положення про те, що особистісний розвиток індивіда обумовлений рівнем його психологічної диференціації, який виявляється в ступені артикульованості (ясності та виразності) досвіду (H.Witkin). Відповідно можна говорити про артикулюючий (структурований, аналітичний) або глобальний підходи до інформаційного поля. Однією з дуже важливих сфер психологічної реальності, в якій чітко простежується відмінність у сферах артикульованості, є відчуття особистісної автономності, що означає зростання та поглиблення диференціації уявлень про свій образ “Я”. Зокрема, люди, залежні від поля, схильні до інтерперсональної орієнтації, в той час як незалежні - до інтраперсональної. Рівень структурної організації індивідуальної понятійної системи суб'єкта визначається співвідношенням процесів диференціації та інтеграції, що, у свою чергу, виявляється в конкретному або ж абстрактному способах (стилях) концептуалізації всього, що відбувається. Конкретність характеризується мінімальним, абстрактність - максимальним рівнем розвитку процесів диференціації та інтеграції понять. Відповідно можна говорити про індивідуальні відмінності в способах сприйняття, розуміння та інтерпретації всього, що відбувається.

Когнітивна складність індивідуальної конструктної системи (за даними Дж. Келлі) проявляється у тому, що суб'єкт створює багатовимірну модель реальності, виділяючи в ній безліч взаємозв'язаних сторін. Когнітивна простота, навпаки, є свідченням спрощеного розуміння та інтерпретації реальності у сфері свідомості. Тенденція сприймати реальність когнітивно простим або когнітивно складним способом характеризує стійкі переваги в діяльності та поведінці конкретної особистості.

В процесі аналітичної роботи встановлено, що стиль людини реалізується у двох аспектах: внутрішньому - через систему поєднання індивідуально-психологічних параметрів; і зовнішньому - у формі різноманітних типів взаємодії індивіда з середовищем. Що стосується першого з них, то стильові властивості виступають як механізм поєднання “формальних” та “змістовних” характеристик індивідуальності, які утворюють у ній особливу інваріантну психологічну структуру. Природа стилю, у цьому випадку, визначається специфікою співвідношення психологічних параметрів найближче розміщених підструктур індивідуальності, зокрема темпераменту-інтелекту, характеру-здібностей, здібностей-темпераменту, темпераменту-характеру.

Стиль людини в зовнішній реальності найкраще описується в термінах психологічного інтеракціонізму, центральною темою якого є “Особистість і ситуація”. Намагання багатьох авторів (Г.Клаус, Є.Ільїн, Lerner, Thomas & Chess, Rothbart, Bass) відповісти на питання про те, чи можливо на підставі даних про існування взаємозв'язку між стильовими параметрами і зовнішніми елементами середовища побудувати типологічну модель, яка дозволяла б уявити механізми цього явища, не дали бажаного результату. Разом з тим, у відповідності з концепцією М.О. Холодної, зміст паттерну стильових ознак визначається, в першу чергу, якістю (типом) зв'язків між характеристиками різноманітної детермінованості. При цьому центральною ланкою стильового симптомокомплексу є стратегії надання переваги (стилі реагування), оскільки саме вони пов'язані з установками та переживаннями, ставленням до себе та інших, зі структурою життєвого досвіду, тобто з когнітивними, афективними та поведінковими рівнями ієрархічної структури психіки. Власне, це положення і визначило основні завдання щодо подальшої експериментальної роботи.

Найважливішою організаційною особливістю навчання в психологічному вузі є проблема визначення головних напрямів, основу яких складатиме значуща мета або ідея, якій повинно підпорядковуватися все інше. Такою ціллю слід вважати внутрішню готовність суб'єкта самостійно і усвідомлено планувати, корегувати і реалізовувати перспективи свого розвитку (професійного, життєвого і особистісного); розглядати себе в контексті просторово-часових і смислових відношень; постійно розширювати свої можливості і максимально їх реалізовувати.

Важливою проблемою для майбутнього психолога (як і для будь-якого фахівця) є пошук ідеалу в професійному і особистісному самовизначенні. Ідеал припускає орієнтацію на щось “найкраще”, вказуючи шлях і напрям, в якому людині слід розвиватися як особистості і як професіоналові, орієнтуючись при цьому на систему цінностей і смислів. Ціннісні орієнтації, життєві цілі і плани складають ядро життєвої перспективи, без якого вона втрачає свою основну функцію -- регулятивну (Є. І. Головаха).

Зважаючи на те, що професія психолога належить до категорії складних і творчих, в роботі зроблено спробу відійти від розуміння поняття “моделі фахівця” як чогось стійкого і завершеного. Адже надто складно виписати в “моделі” всі характеристики цієї професійної діяльності (зважаючи на її творчу основу), а також неможливо виділити загальновизнаний, стандартно-зразковий “профіль особистісних і професійних якостей”, під який можна було б “підганяти” майбутніх психологів.

Найголовнішим методологічним положенням при формуванні індивідуального стилю діяльності суб'єкта є готовність до її засвоєння за нормативно-схвалюваним зразком, який гарантуватиме успішне виконання професійних функцій у випадку невдалого експериментування при засвоєнні нових способів діяльності. Тому основним результатом професійної діяльності є розвиток ціннісно-смислової сфери суб'єкта, що дозволить досягнути рівня “творчого самопроектування себе як особистості професіонала”(А. К. Маркова).

Важливе місце у процесі фахового становлення майбутніх психологів відводилось формуванню “професійного Я”, основними складовими якого були: 1) усвідомлювані (відрефлексовані) когнітивні та операційні компоненти; 2) неусвідомлювані цінності і смисли, які надають емоційного забарвлення окремим професійним актам та всій професійній діяльності в цілому; 3) навчально-професійні стратегії. Цей процес передбачав постійну роботу суб'єкта спрямовану на формування та деталізацію внутрішнього образу професійної діяльності (Е. Климов,1996; Д. Леонтьєв, 1993; А. Маркова, 1996; Н. Симанюк, 1997; В. Юрченко, 2006).

У другому розділі - “Концептуально-експериментальна основа дослідження когнітивно-стильових утворень майбутніх психологів” - описано основні методологічні засади підбору інструментів дослідження когнітивно-стильових та змістовних характеристик особистості.

На основі концептуальної моделі і вихідних теоретичних положень, було вибудовано модель емпіричного дослідження, яка включала блок когнітивно-стильових та індивідуально-психологічних характеристик, поєднання яких могло впливати на успішність засвоєння студентами навчально-професійної діяльності. Оскільки аналіз багатьох робіт незаперечно підтвердив вплив когнітивної складності та диференційованості на найрізноманітніші перцептивні особливості індивіда, в т.ч. і сприйняття різнобічних характеристик власного “професійного Я”, то одними з основних, в процесі дослідження, були наступні завдання: 1) виявити вплив когнітивної складності та диференційованості майбутніх психологів на різні сторони самосприйняття власного “професійного Я”, а також сприйняття інших людей, представників аналогічної чи близької професії; 2) розглянути взаємозв'язок між стильовими і змістовними характеристиками професійної самооцінки майбутніх психологів та оцінки ними інших фахівців; 3) виявити зв'язки між досліджуваними параметрами когнітивного стилю і такими характеристиками як рівень особистісної тривожності та самооцінки, мотиваційні тенденції професійного вибору і їх динаміка в процесі професійного становлення майбутніх психологів.

Проведений таким чином зріз дозволяв отримати відповідну розмірність індивідуального семантичного простору кожного досліджуваного (на основі кількості незалежних факторів-категорій), факторну вагу кожної ознаки, що давало змогу робити висновки про когнітивну складність свідомості суб'єкта, а також суб'єктивну значущість даної ознаки, яка, власне, і характеризуватиме його особистісні смисли.

Особливе місце серед фіксованих в процесі дослідження показників відводилось самооцінці як одній з найбільш інформативних характеристик самосвідомості студентів. Її динаміка повинна була чітко вказувати на ті зміни, які відбувались з досліджуваними. Важливу змістовну роль відігравали показники взаємозв'язку усіх змінних з таким значущим (смислоутворюючим) корелятом як ідеал (референтна особистість, група людей). Для реконструкції індивідуальної системи значень, яка представлена у вигляді семантичного простору досліджуваного, було обрано метод репертуарних решіток Дж. Келлі (реп-тест).

Оскільки метою експерименту було виявлення впливу когнітивної складності на диференційованість сприйняття себе і інших людей, то необхідно було підібрати і відповідні індикатори цієї змінної. В зв'язку з тим, що об'єктом дослідження виступав процес професійного становлення майбутніх психологів, то надзвичайно інформативним показником вважався рівень ідентифікації суб'єкта з референтними особами, ієрархічність рангів, позитивність самооцінки та оцінки інших осіб, рівень самооцінки та особистісної тривожності.

Для перевірки гіпотези про взаємозв'язок між характеристиками когнітивної складності досліджуваних з особливостями самосприйняття та самоутвердження ними свого “професійного Я” було проведено кореляційний і факторний аналіз відповідних показників. Зокрема виявлявся зв'язок між параметрами когнітивного стилю і професійною самоідентифікацією суб'єкта, а також його пізнавальною діяльністю і поведінкою, як наслідком такого зв'язку. В якості індикаторів для останніх використовувались показники особистісної тривожності і домінуючих життєвих стратегій. Існування незаперечних даних про зв'язок між когнітивним стилем і мотивацією дозволило детально проаналізувати в роботі мотиви професійного вибору і професійної самореалізації студентів-психологів.

Експериментальна процедура здійснювалася у три етапи. На першому з них визначались стильові особливості досліджуваних. В зв'язку з тим, що детально вивчались лише два стильових параметри, перший етап дослідження передбачав визначення рівнів сформованості когнітивної простоти-складності досліджуваних та сформованості основних індикаторів їх професійного розвитку (мотивації, показників успішності).

На другому етапі дослідження проводилась діагностика індивідуально-психологічних характеристик особистості. При цьому використовувались наступні методики: Реп-тест, процедура (Q-сортування, тест тривожності Спілбергера-Ханіна, тест вимірювання суб'єктивного локусу контролю (РСК), методика виявлення професійної оцінки і самооцінки, рейтинг професійного становлення.

Реалізація завдань третього етапу давала відповідь на основне запитання: Чи існує зв'язок між досліджуваними параметрами когнітивного стилю, індивідуально-психологічними характеристиками особистості та інтенсивністю їх впливу на успішність навчально-професійної діяльності студентів. Індикатором зв'язку між цими змінними вважався середньостатистичний бал успішності досліджуваних. Також студентам було запропоновано написати міні-твір на тему “Я і моє професійне становлення”, який використовувався як своєрідний метод якісного аналізу, що дозволяв (на основі співставлення кількісних результатів найважливіших характеристик) підтверджувати або спростовувати надійність одержаних даних.

З метою отримання достовірних результатів використовувались методи математичної обробки емпіричних даних. Зокрема, для виявлення зв'язків між показниками досліджуваних змінних застосовувалися традиційні для математичної статистики методи: рангування даних, визначення коефіцієнтів кореляції і факторний аналіз тощо.

У третьому розділі - “Психологічні умови ефективного взаємозв'язку когнітивно-стильових утворень як важливий чинник професійного становлення майбутніх психологів” - проаналізовано індивідуальні відмінності у сфері професійної мотивації представників обох когнітивних профілів і запропоновано методичні підходи до утвердження тих тенденцій, які є професійно-важливими для спеціальностей досліджуваних студентів.

У процесі аналізу емпіричних показників вдалося виявити, що студенти 5 курсу спеціальності ПНП загалом задоволені своєю майбутньою професією, в той час як представники 5 курсу спеціальності ПС висловлюють невдоволення. Це можна вважати підставою для припущення: майбутній фахівець, який навчається за двома спеціальностями, більш захищений, оскільки у нього значно вищі можливості щодо свого подальшого працевлаштування і своєї подальшої професійної кар'єри. Тому багато студентів цієї групи чітко усвідомлюють свою найближчу професійну перспективу (адже серед них вже є такі, хто працевлаштований і навчається за індивідуальним графіком). Це робить ще більш зрозумілим той факт, чому завершальний період навчання у вузі для цих студентів не викликає невдоволення і розчарування. Водночас, серед випускників-психологів набагато вищий відсоток тих, хто мріє про іншу спеціальність (36% - середній рівень і стільки ж високий), в той час як на ПНП - 24% - середній і 0% - високий).

наліз показників графічного розподілу в якому представлено емпіричні дані вивчення мотивації КПС обох професійних груп дає підставу констатувати, що у всіх досліджуваних з кожним роком навчання спостерігається стійка тенденція до зниження показників внутрішньої позитивної мотивації , що є індикатором їх низької пізнавальної активності. Даний факт тим більш очевидний, якщо доповнити його наступним аргументом: КПС мають в цілому низьку успішність (А.А. Студенікін). Ця тенденція характерна і для наших досліджуваних.

Що стосується показників зовнішньої позитивної мотивації, то у досліджуваних груп ПНП виявлено наступну тенденцію: дуже високі показники на 1-му курсі (92%), змінюються низькими на третьому (30%), а далі суттєво зростають на 5-му (60%). У психологів картина зовсім інша: на 1-му курсі спостерігаються відносно низькі показники (42%), далі на 3-му вони різко зростають - 75%, і нарешті, на 5-му різко спадають - 33%. Описані тенденції дуже тісно корелюють з показниками КПС, а саме: чим ближче період завершення навчання у вузі, тим глибші переживання виникають серед студентів тих професійних груп, які можуть виявитися професійно невлаштованими. Тому ця група мотивів (”від моїх знань залежить рівень моєї матеріальної забезпеченості у майбутньому” - 2, “хочу отримати диплом про вищу освіту” - 3, “хочу з допомогою знань змінити своє життя на краще” - 15) втрачає свою привабливість. Натомість, у студентів зростають мотиви невдоволення та розчарування (4 гр. мотивів) та сумніву щодо обраної професії (5 гр.). Цілком можливо, що останні, приховують вже описану вище тенденцію.

Так, в ході дослідження виявлено, що у КПС психологічного відділення відбулось одночасне зростання високих і низьких показників в обох групах мотивів. Причому останні мають значно більші абсолютні величини. Такий розподіл якнайкраще ілюструє ту тезу, згідно якої КПС діють за правилом: “з того, що серед нас є багато потенційних безробітних не значить, що до цієї категорії належатиму і я”. Це правило також підтверджує існуюча тенденція серед показників КПС 5 курсу спеціальності ПНП. Вона там ще очевидніша: 0%, 22%, 78% - для 4 групи мотивів і 0%, 6%, 94% - для 5 групи. Що стосується 3-ої групи мотивів - зовнішньої негативної мотивації, то вона в середовищі цих досліджуваних (КПС), так само як і серед КСС має дуже незначний вплив на їх поведінку і навчально-пізнавальну активність.

Зважаючи на те, що самооцінка належить до важливих активізуючих та регулюючих особистісних чинників, а також на те, що вона є індикатором особистісної зрілості та підготовленості (в т. ч. і професійної), було досліджено рівень професійної самооцінки досліджуваних обох когнітивних профілів. В результаті аналізу отриманих даних, виявлено, що серед усієї вибірки досліджуваних надто мало студентів мають низьку самооцінку. І це при тому, що, зважаючи на об'єктивні критерії їх когнітивної складності і успішності таких осіб повинно бути значно більше. Водночас відсоток показників високої самооцінки мав би бути суттєво меншим. Вважаємо, що пояснення цьому факту також слід шукати у площині когнітивної складності - простоти. Тобто, всупереч реально існуючим фактам і обставинам, які доводять, що у КПС вже надто посередній рівень професійної підготовки, а отже і професійні можливості, вони продовжують думати про себе дещо в іншому контексті.

Важливим інформативним показником, з точки зору пошуку наявних відмінностей між представниками обох когнітивно-полярних груп, є аналіз середніх значень рангів їх рольової ідентифікації (рис. 2). Перше, що стає очевидним з аналізу показників - це їх високий рівень неоднорідності у студентів-психологів. Наприклад, якщо серед студентів груп ПНП можна констатувати що близькість у рольових позиціях ідентифікації складає 50% від їх загальної кількості, то у групах .

студентів-психологів однорідність рангів простежується лише у 25% позицій. У першому випадку близькість рангів спостерігається за такими рольовими позиціями; “професіонал-ідеал”, “друг (подруга)”, “староста групи”, “студент, професійно краще підготовлений”, “улюблений вчитель”, “студент-улюбленець викладачів”, “висококласний науковець”, “студент відмінник”, “висококласний фахівець”, “мати”.

В той же час, серед майбутніх психологів цей рольовий список вдвічі менший: “приваблива людина”, “нелюбимий вчитель”, “неприємна людина”, “мати” і “студент-улюбленець викладачів”. Детальний розгляд усіх емпіричних значень за тими ранговими порядковими номерами, у яких було виявлено близькість позицій досліджуваних в обох полярних групах, дав змогу констатувати, що лише в одному випадку можна говорити про високу щільність показників як в середовищі КСС, так і серед КПС. Йдеться про роль “студент-улюбленець викладачів” (9). Якщо зважати на середні значення рангових показників, то стає очевидним різко негативний підтекст такої ідентифікації, тобто до категорії таких студентів у наших досліджуваних спостерігається яскраво виражене негативне ставлення.

Аналіз середньостатистичних даних рангових показників у середовищі КПС дав змогу зробити наступні висновки. Серед представників обох спеціальностей спостерігається суттєве зменшення однорідності показників. Так у групах ПНП вони корелюють лише у 5 випадках: “студент, професійно краще підготовлений” (7), “студент-улюбленець викладачів” (9), “студент-відмінник” (11), “недоброзичлива людина” (14), “мати” (20). В той же час у студентів груп психологів спостерігається наступна близькість позицій: “друг (подруга)” (3), “студент-улюбленець викладачів”, “студент-відмінник”.

Таким чином, стає очевидним факт, що у середовищі КПС однорідність показників є в два рази меншою, ніж серед КСС. Однак тут, на відміну від останніх, можна помітити цікаву особливість, зокрема те, що за трьома рольовими показниками (7,9,11) в обох професійно відмінних групах досліджуваних спостерігається висока щільність їх емпіричних значень. На нашу думку, така близькість позицій є невипадковою, оскільки вона дуже тісно корелює з деякими припущеннями, які вже висловлювались. Зокрема, йдеться про те, що у студентському середовищі (мабуть, як і у будь-якому іншому) не люблять тих, хто перебуває у фаворі. Якщо додати ще й той факт, що ці коефіцієнти надзвичайно низькі і корелюють з полюсами “нелюбимий вчитель, викладач” (16,12), “недоброзичлива, неприємна людина” (14,18), то стає зрозумілим, яка реальна атмосфера панує навколо таких осіб у студентських групах.

В ході аналізу результатів методики Q-сортування вдалося виявити яскраво виражену тенденцію, яка характеризує в цілому КСС як таких, яким притаманна інтернальна локалізація, а КПС - екстернальна. Відомо, що запитальник РСК побудований за принципом взаємообернених тенденцій, тобто збільшення показників за одним полюсом шкали повинно призводити до їх зменшення на протилежному полюсі. Як видно з графічного розподілу дана закономірність має місце. Тому таку узгодженість між тенденційними проявами можна вважати (до певної міри) ще і показником надійності одержаних результатів.

Зважаючи на те, що середньонормативні значення знаходяться в діапазоні від 4 до 6, можна констатувати наступне: обидві характеристики (інтернальності-екстернальності) чітко розподілились за групами когнітивно контрастних досліджуваних. Також не вдалося виявити ніяких статистично значущих змін у показниках цих тенденцій не тільки у відповідності до курсу навчання, а й за спеціальностями, які здобувають досліджувані.

За шкалою “комунікабельності-некомунікабельності” як у студентів-психологів, так і у студентів груп ПНП не виявлено статистично значущих відмінностей між когнітивно полярними профілями. Тим не менше відмінності існують, зокрема, у середовищі КСС показники комунікабельності, загалом, вищі. До того ж, в обох професійних групах КСС спостерігається незначна динаміка зростання цих показників за курсами навчання, досягаючи найвищих значень у п'ятикурсників. Цей факт можна розцінювати як результат суб'єктивного відчуття свого професійного зростання.

Аналіз емпіричних даних шкали “залежність-незалежність” виявив відносну щільність та збалансованість розподілу показників обох тенденцій як серед КПС, так і серед КСС. Тим не менше, помітні дещо вищі показники залежності серед студентів груп ПНП, у порівнянні з групами ПС. Окремо варто сказати про студентів 5 курсу ПС, у яких показники залежності дуже високі і, до того ж, вони корелюють з аналогічними показниками полюсу “уникнення боротьби”.

Числові дані останньої шкали (”уникнення боротьби - прийняття боротьби”) дозволили виявити дві яскраво виражені тенденції як серед професійних груп (ПНП і ПС), так і у групах КСС і КПС. Зокрема у студентів обох когнітивно-полярних груп спеціальності ПНП, в цілому, виявлено щільні показники за полюсом “уникнення боротьби” (вони в межах середніх значень). Натомість, за полюсом “прийняття боротьби” спостерігається розсів емпіричних даних, при чому у середовищі КПС вони різко зростають.

Що стосується показників груп психологів, то у їх розподілі можна помітити зворотній зв'язок: 1) за полюсом “уникнення боротьби” спостерігається їх зростання з 1 по 5 курс у КСС, досягаючи найвищих числових значень у п'ятикурсників; 2) в той же час у КПС зростають показники за полюсом “прийняття боротьби” (окрім першокурсників). Також у когнітивно складних студентів 1 курсу обох груп виявлено підвищені показники рівня особистісної тривожності, що можна вважати результатом їх адаптації до умов ВНЗ, в той час як у КПС вони знаходяться у межах норми. Більш того, у останніх не виявлено відчутних змін з 1 по 5 курс навчання в університеті. Натомість, у КСС психологів 5 курсу різко зростають показники тривожності.

Таким чином, за результатами трьох тестів вдалося виявити низку тенденцій між якими існує тісний зв'язок. Зокрема, можна стверджувати, що для КСС психологів характерною є не тільки інтернальна локалізація, а й домінування полюсів “уникнення боротьби” і “залежності”, а також суттєве зростання рівня тривожності на 5 курсі. Серед КПС цієї ж професійної групи помічено, що екстернальна локалізація корелює з зростанням показників полюсу “прийняття боротьби”, досягаючи найвищих значень на 5 курсі. При цьому, показники тривожності знаходяться в межах норми.

Завдяки процедурі Реп-тесту, було виявлено домінуючі тенденції у професійно важливих для психолога якостях, вміннях, навичках. В результаті обробки даних, яка здійснювалась у комп'ютерному режимі завдяки програмі SSРS, для кожного досліджуваного (об'єкту) було визначено різні факторні пріоритети (на основі значень їх факторної ваги), які, врешті-решт, в залежності від домінуючих тенденцій, дозволяли проводити якісний аналіз. На підставі одержаних результатів було зроблено висновок про те, що когнітивно складні студенти найбільш важливими та фахово-цінними для себе вважають такі характеристики, в яких закладено необхідні професійно-значущі вміння і навички: наявність тренерського досвіду; вміння проводити консультативно-корекційну та викладацьку, науково-дослідну і діагностичну роботу; наявність хороших комунікативно-консультаційних та аналітико-експериментальних вмінь і навичок, а також деякі інші.

На відміну від попередньої групи досліджуваних, у когнітивно простих студентів, здебільшого, спостерігаються високі факторні ваги за такими характеристиками, як: відповідальність, енергійність, вміння підпорядкувати собі та підпорядковуватись самому груповим інтересам, емоційна врівноваженість, добросовісність, доброзичливість, уважність, турботливість, тактовність, співчутливість, здатність вислухати і розрадити, обов'язковість, здатність планувати своє майбутнє, наявність задатків лідера та деякі інші

Таким чином, в ході дослідження вдалося підтвердити гіпотезу про те, що між когнітивно складними і когнітивно простими студентами існують суттєві відмінності і вони репрезентують себе як у сфері “професійного Я”, так і у сфері навчально-професійної діяльності. Для всієї системи фахової підготовки цей факт має неабияке значення, оскільки завдяки йому у перспективі можна набагато ефективніше вирішувати проблеми професійного вибору, відбору та становлення, а також професійної переорієнтації.

Проведений в процесі написання роботи теоретичний аналіз та результати емпіричного дослідження дозволили зробити наступні висновки:

1. Питання когнітивних особливостей слід розглядати не як окремі характеристики, а лише у їх поєднанні та взаємозв'язку. Тільки враховуючи принцип системності можна розраховувати на об'єктивність і правильність одержаних результатів. В зв'язку з основним змістом робочих гіпотез було встановлено, що своєрідність процесу професіоналізації майбутніх психологів в умовах ВНЗ, значною мірою, визначається взаємозв'язком між такими параметрами як когнітивна складність і диференційованість суб'єкта та специфікою розвитку його індивідуально-особистісних характеристик. Саме особливості їх поєднання визначають індивідуально-психологічні відмінності у професійному становленні таких студентів.

В ході теоретичного аналізу та емпіричного дослідження підтверджено положення про те, що у людей з низькою психологічною диференціацією переважають неспеціалізовані захисти у формі негативізму, витіснення і переключення. Такі досліджувані не приймають травмуючи ситуацію або повністю блокують небажаний досвід. В той же час ті досліджувані, які мають високий рівень психологічної диференціації, демонструють спеціалізовані захисти у формі інтелектуалізації і проекції, які передбачають подальшу переробку досвіду, поділ його на ефективні та раціональні сторони. Результати дослідження тривожності незаперечно підтвердили існуючі тенденції у середовищі КПС і КСС. Це пов'язано з тим, що категорія цих досліджуваних надзвичайно сильно переживає будь-які проблеми, пов'язані з втратою значущості тих об'єктів, що є для них важливими.

У відповідності з основною гіпотезою дослідження можемо констатувати, що між категорією КСС і КПС існує суттєва відмінність. Доведено, що більш складні за своєю особистісною структурою студенти зовсім по-іншому сприймають свою професію. Йдеться про те, що мотиваційні тенденції мають статистично значущу відмінність в обох порівнюваних групах досліджуваних, зокрема КСС віддають перевагу внутрішній навчально-пізнавальній мотивації. У зовнішньо-позитивній мотивації статистично значущих відмінностей між двома групами полярних досліджуваних не виявлено.

4. Те, що серед досліджуваних студентів важливе місце відводиться мотивації, яка пов'язана з “Я-концепцією”, тільки підтверджує тезу: психологи, в основному, зорієнтовані на себе, на свою особистість. Очевидно у цьому і проявляє себе механізм рефлексивного пізнання. Тобто, пізнати проблеми іншого можна лише при умові перенесення їх на себе, на свою особистість. В зв'язку з тим, що складова комунікативного досвіду має дуже важливе значення для професійної реалізації психолога, ментальність останнього зорієнтована, насамперед, на людську особистість (в т.ч. і на свою власну), а тому передбачає пізнання реально діючих мотивів, вивчення та розуміння своїх особливостей, поглиблений аналіз власної поведінки. Саме це коло питань є стрижнем професії психолога, а тому здійснення його фахової підготовки слід розпочинати з пізнання самого себе, поглиблення зацікавлень своїм внутрішнім світом.

5. У середовищі студентів-випускників виявлено статистично-значущі відмінності в рівнях тривожності обох професійних груп, а також в змісті їх учбово-професійних стратегій. Причину такого явища ми вбачаємо у тому, що кластери професійної самосвідомості у КСС складніші за своїм змістом, а тому у таких досліджуваних спостерігаються набагато вищі особистісно-професійні вимоги до себе. Також для цієї категорії студентів характерні високі показники рефлексивного пізнання, що безпосередньо відбивається на підвищенні рівнів їх особистісної тривожності у порівнянні з КПС. Як наслідок, в обох групах досліджуваних спостерігаються відмінності в професійно-особистісних перевагах і домаганнях, що безпосередньо виявляються у відповідних стратегіях: КСС критичніше оцінюють свої професійні можливості, висловлюють сумніви з приводу подальшої кар'єри, значно частіше пов'язують своє професійне майбутнє з іншою професією, проте, при цьому, високо оцінюють період навчання в університеті і отримані тут знання. У КПС простежуються протилежні тенденції.

Подальше вивчення зазначених аспектів на прикладі дослідження інших професій дозволить поглибити і збагатити уявлення про причини, механізми та вікову динаміку впливу когнітивних параметрів на процес фахового становлення індивіда.

СПИСОК АВТОРСЬКИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Жердецька Л.Л. Деякі аспекти комунікативної підготовки майбутніх психологів // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського ун-ту, 2004. - Вип.9. - Ч.2. - С.185-189.

2. Жердецька Л.Л. Когнітивно-стильові відмінності та їх вплив на професійне становлення майбутніх психологів // Актуальні проблеми психології: Економічна психологія. Соціальна психологія. Організаційна психологія. К., 2004. Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - Т.1. - Ч.13. - С.39-42.

3. Жердецька Л.Л. Методико-методологічне забезпечення при дослідженні впливу когнітивно-стильових параметрів на професійне становлення майбутніх психологів. - Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського ун-ту, 2006. - Вип.11. - Ч.1. - С.160-168.

4. Жердецька Л.Л. Ментальність майбутніх психологів як результат їх когнітивно-стильових відмінностей. - Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського ун-ту, 2005. - Вип.10. - Ч.2. - С.191-196.

5. Жердецька Л.Л. Методологічні проблеми дослідження когнітивно-стильових характеристик. // Актуальні проблеми психології: Економічна психологія. Соціальна психологія. Організаційна психологія. - К., 2004. Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - Т.1. - Ч.12, - С.52-56.

6. Жердецька Л.Л. Мотиваційні тенденції професійного вибору та професійного становлення майбутніх психологів - Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського ун-ту, 2005. - Вип.10. - Ч.1. - С.176-181.

7. Жердецька Л.Л. Фахові орієнтири майбутніх психологів як важлива складова процесу творення їх власного “професійного Я”. // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - Т.8. - Вип.1. - К., 2006. - С.123-130.

АНОТАЦІЯ

Жердецька Л. Л. Когнітивні стилі як чинник професійного становлення майбутніх психологів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2006.

В дисертації представлено теоретичне обґрунтування та експериментальне підтвердження впливу когнітивних стилів на утвердження індивідуально-специфічних способів професійного становлення майбутніх психологів. Зокрема, ґрунтовно проаналізовано існуючі концептуальні підходи до вивчення когнітивних стилів як у вітчизняній, так і зарубіжній психології, а також дано їм критичну оцінку з позицій існуючій в даний час наукової парадигми.

На основі базових методологічних положень запропоновано концептуально-новий спосіб вивчення когнітивно-стильових відмінностей, які найбільш виразно проявляють себе у взаємозв'язку з багатьма особистісними характеристиками в процесі професійного становлення суб'єкта.

В ході експерименту використовувався комплекс методик, який сприяв виявленню когнітивної простоти-складності та диференційованості досліджуваних студентів, а також дозволяв відслідковувати взаємозв'язок з низкою особистісних та професійно-важливих характеристик: значущістю мотивів, рівнем професійної оцінки та самооцінки, особистісної тривожності, показниками професійної ідентифікації, навчальною успішністю.

У процесі дослідження доведено, що когнітивно-стильові відмінності майбутніх психологів мають суттєвий вплив на формування їх “професійного Я”, а також позначається на специфіці засвоєння ними професійної діяльності.

Ключові слова: когнітивні стилі, когнітивна простота-складність, когнітивна диференційованість, професійна самооцінка, рівень тривожності, захисні механізми, рефлексія, навчально-професійні стратегії.

Аннотация

Жердецкая Л.Л. Когнитивные стили как фактор профессионального становления будущих психологов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника. - Ивано-Франковск, 2007.

В диссертации представлено теоретическое обоснование и экспериментальное подтверждение рабочей гипотезы о влиянии когнитивных стилей на утверждение индивидуально-специфических способов профессионального становления будущих психологов. В частности основательно проанализированы разнообразные концептуальные подходы к изучению когнитивных стилей как в отечественной, так и зарубежной психологии, а также дана им критическая оценка с позиций существующей в настоящее время научной парадигмы. Когнитивный стиль рассматривается как системообразующая характеристика, пронизывающая всю личностную организацию индивида и формирующая инвариантные способы познания, деятельности и поведения. В соответствии с концепцией стиля человека содержание паттерна стилевых отличий определяется, в первую очередь, качеством связей между характеристиками разной детерминированности. При этом, центральным звеном симптомокомплекса являются стратегии предпочтений (или стили реагирования), поскольку именно они тесно связаны с когнитивными, аффективными и поведенческими уровнями иерархической структуры психики.