Психологічні особливості спілкування військовослужбовців в умовах тактико-спеціальних навчань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Кандидата психологічних наук

Психологічні особливості спілкування військовослужбовців в умовах тактико-спеціальних навчань

Широбоков Юрій Миколайович

АНОТАЦІЇ

Широбоков Ю.М. Психологічні особливості спілкування військовослужбовців в умовах тактико-спеціальних навчань. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 - психологія діяльності в особливих умовах. - Харківський військовий університет, Харків, 2002.

Дисертація присвячена проблемі спілкування військовослужбовців в умовах тактико-спеціальних навчань. В дисертації виявлені основні теоретико-методологічні підходи у дослідженні спілкування військовослужбовців. Розроблено динамічну модель спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності. Запропоновано програму дослідження спілкування військовослужбовців в особливих умовах. Досліджено умови, зміст і динаміку спілкування військовослужбовців в ході тактико-спеціальних навчань. Проведено аналіз залежності спілкування військовослужбовців від їх індивідуально-психологічних особливостей та ефективності сумісної діяльності від виду спілкування. Розроблено систему психолого-педагогічної роботи з формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності.

Ключові слова: спілкування, військовослужбовці, тактико-спеціальні навчання, особливі умови діяльності, стрес-фактори, індивідуально-психологічні особливості.

АННОТАЦИЯ

спілкування військовослужбовець психологічний

Широбоков Ю.Н. Психологические особенности общения военнослужащих в условиях тактико-специальных учений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.09 - психология деятельности в особых условиях. -Харьковский военный университет, Харьков, 2002.

Диссертация посвящена проблеме общения военнослужащих в условиях тактико-специальных учений. В диссертации проведен анализ современной психологической литературы, который позволил выявить основные теоретико-методологические подходы в исследовании общения военнослужащих. Разработана оригинальная динамическая модель общения военнослужащих в особых условиях деятельности, состоящая из стадий: оценки и прогнозирования перспектив общения; личностной контактности; стабилизации ролевого статуса; изменения активности общения. В результате исследования выделены три вида общения, характерные для военнослужащих в особых условиях деятельности: консолидирующее, дезорганизующее и сохранение нейтралитета. Обоснованы индивидуально-психологические особенности военнослужащих, влияющие на их общение в особых условиях деятельности, - это: общительность, эмоционально-волевые качества, тревожность, направленность и стиль общения.

В работе предложена программа исследования общения военнослужащих в особых условиях. Приведены характеристики методов исследования и групп обследуемых. Обоснованы особые условия деятельности военнослужащих в процессе тактико-специальных учений, которые характеризовались напряженностью, тревожностью и монотонностью деятельности. Исследованы виды, условия, содержание и динамика общения военнослужащих перед, в ходе проведения и после окончания тактико-специальных учений. Выявлено, что вид общения военнослужащих в особых условиях деятельности может возникать спонтанно или формироваться в ходе эксперимента. При природном его возникновении он может нести на себе признаки других видов общения и при воздействии стресс-факторов изменяться. Наиболее неустойчивым в этом отношении является сохранение нейтралитета в общении. Показаны стадии общения военнослужащих в ходе тактико-специальных учений, соответствующие динамической модели их общения в особых условиях деятельности, а также получена динамика частоты обращений военнослужащих на этих стадиях в ходе проведения тактико-специальных учений. Проведен анализ зависимости общения военнослужащих от их индивидуально-психологических особенностей, который показал, что наибольшее влияние на общение в особых условиях оказывают стиль общения, направленность, общительность и стиль общения. Исследовано влияние видов общения военнослужащих на эффективность их совместной деятельности в особых условиях, установлено, что наиболее результативным является консолидирующее общение.

Разработана система психолого-педагогической работы по диагностике, формированию и совершенствованию консолидирующего общения военнослужащих в особых условиях деятельности. Данная система включает в себя психологические приемы преодоления стресс-факторов, негативно влияющих на общение и систему психолого-педагогической работы по активизации консолидирующего общения военнослужащих. Применение психологических приемов преодоления стресс-факторов, негативно влияющих на общение, позволяет оптимизировать ситуации общения военнослужащих, возникающие в ходе проведения тактико-специальных учений, что дает возможность совершенствования консолидирующего общения. Система психолого-педагогической работы по активизации консолидирующего общения военнослужащих проводится в три этапа. Первый этап - подготовительный, включает в себя диагностику вида общения военнослужащих и мероприятия по трем видам активизации консолидирующего общения: общей, специальной и целевой. Второй этап - в ходе выполнения учебно-боевых задач состоит из комплекса мероприятий по поддержке сформированных уровней индивидуально-психологических особенностей военнослужащих и их совершенствования на разных стадиях общения. В ходе третьего - заключительного этапа проводятся мероприятия по возобновлению активности консолидирующего общения военнослужащих после окончания тактико-специальных учений.

Ключевые слова: общение, военнослужащие, тактико-специальные учения, особые условия деятельности, стресс-факторы, индивидуально-психологические особенности.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.

Зміни, що стались і відбуваються в світі на початку ХХІ століття, висувають нові вимоги до реформування Збройних Сил України. Як показує військова практика, сучасна армія повинна бути малочисельною, але високоефективною та мобільною. В цих умовах гостро стає проблема формування таких видів спілкування військовослужбовців, які б призводили до підвищення ефективності їх сумісної діяльності. Найбільшого значення вона набуває у випадках, коли діяльність військовослужбовців пов'язана із знаходженням під впливом стрес-факторів високої інтенсивності в особливих та екстремальних умовах, наприклад: участь у миротворчих операціях; ліквідація ракетно-ядерної зброї, наслідків аварій, катастроф та стихійних лих; виконання навчально-бойових завдань при проведенні навчань та ін. Дуже важливим стає питання дослідження спілкування військовослужбовців в бойових умовах та при моделюванні бойової обстановки в ході тактико-спеціальних навчань. Сучасна дійсність потребує вироблення єдиної, психологічно та педагогічно обґрунтованої системи роботи з діагностики, формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців в особливих умовах, яке дозволяє підвищувати ефективність їх діяльності в розрахунках та екіпажах. Праць, спеціально присвячених вивченню та формуванню консолідуючого спілкування, в сучасній психологічній літературі недостатньо, тому сама проблема залишається невирішеною: немає класифікації видів спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності, відсутні чіткі уявлення про динаміку спілкування військовослужбовців в умовах тактико-спеціальних навчань, його структурні і функціональні компоненти, не розкрито зв'язок видів спілкування військовослужбовців з ефективністю їх сумісної діяльності, не визначені психолого-педагогічні умови спонтанного розвитку консолідуючого спілкування, не запропоновані ефективні способи та прийоми цілеспрямованого формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців. Між тим, від результативності спілкування військовослужбовців в умовах тактико-спеціальних навчань залежить ефективність рішення ними навчально-бойових завдань, що і зумовлює актуальність вирішення цієї проблеми.

Таким чином, актуальність проблеми і недостатня її розробленість зумовлюють необхідність проведення дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідницької роботи “Спілкування”, замовленої Головним управлінням виховної роботи Міністерства Оборони України, проведеної в Харківському військовому університеті, спрямованої на визначення динаміки спілкування військовослужбовців в особливих умовах і формування результативного спілкування в малих групах з метою підвищення ефективності їх сумісної діяльності.

Мета і задачі дослідження:

Мета дослідження: розробити систему психолого-педагогічної роботи з діагностики, формування й удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності на основі поглиблення теоретичних уявлень про психологічні особливості спілкування та їх експериментального дослідження в ході тактико-спеціальних навчань.

Задачі дослідження:

Розробити динамічну модель спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності.

Виділити види спілкування військовослужбовців, характерні для умов проведення тактико-спеціальних навчань та визначити їх ефективність.

Дослідити умови, види, зміст і динаміку спілкування військовослужбовців при моделюванні бойової обстановки в умовах тактико-спеціальних навчань.

Виявити зв'язок між індивідуально-психологічними особливостями військовослужбовців та видами їх спілкування.

Розробити систему психолого-педагогічної роботи з діагностики, формування й удосконалення спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності.

Об'єкт дослідження: спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності.

Предмет дослідження: види, умови, зміст і динаміка спілкування військовослужбовців в ході тактико-спеціальних навчань.

Теоретико-методологічну основу дослідження складали принципи: детермінізму (О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.); системності (С.П. Бочарова, Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко, Г.Г. Шевченко та ін.); єдності спілкування та діяльності (О.К. Дусавицький, Н.В. Казаринова, В.Н. Куніцина, М.О. Новіков, А.В. Петровський, В.М. Погольша, В.А. Семиченко та ін.), єдності свідомості та діяльності (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, К.К. Платонов, Т.М. Титаренко).

Методи дослідження: стандартизоване спостереження за спеціально розробленою програмою; експертна оцінка виду спілкування та продуктивності діяльності військовослужбовців; соціометрія; методики психодіагностики особистості: “Q - сортування” В. Стефансона, “Оцінка емоційно-вольових якостей” А.Г. Маклакова, “Діагностика ситуативної та особистісної тривожності” Ч. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна, “Визначення стилю спілкування” Т.Є. Аргентової, “Спрямованість особистості” В. Смекала та М.Кучера. Було використано такі статистичні методи обробки одержаних емпіричних даних: перевірки достовірності відмінностей (критерий ?І) та багатовимірної статистики (кореляційний аналіз).

Наукова новизна одержаних результатів.

Запропоновано оригінальну динамічну модель спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності, яка складається із стадій: оцінки та прогнозування перспектив спілкування, особистісної контактності, стабілізації рольового статусу, зміни активності спілкування;

Вперше виявлено зв'язок ефективності сумісної діяльності військовослужбовців та видів їх спілкування в умовах моделювання бойової обстановки, визначено, що найбільш ефективним виявляється консолідуюче спілкування;

Вперше одержано дані про існування зв'язку між індивідуально-психологічними особливостями військовослужбовців та формуванням консолідуючого спілкування;

Вперше описані умови, зміст і динаміка спілкування військовослужбовців в умовах тактико-спеціальних навчань;

Дістали подальший розвиток положення про формування та удосконалення виду спілкування в особливих умовах діяльності, що спрямовані на корегування індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців та оптимізацію ситуацій, які виникають в ході тактико-спеціальних навчань.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено та обґрунтовано систему психолого-педагогічної роботи з діагностики, формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності, доведено ефективність її використання в умовах тактико-спеціальних навчань, рекомендовано застосування цієї системи у вищих військових навчальних закладах та військових частинах Збройних Сил України.

Протягом усього періоду наукового пошуку автор особисто брав участь в організації та проведенні експериментальної роботи, здійснюючи викладацьку та науково-методичну діяльність із організації процесу формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців в ході тактико-спеціальних навчань.

Апробація результатів дисертації.

Результати дослідження неодноразово розглядалися на засіданнях кафедри “Психології і педагогіки” Харківського військового університету (1998 - 2001 рр.). Апробація результатів дослідження здійснювалася в доповідях і повідомленнях на: Міжнародній науково-методичній конференції “Інженерна освіта на межі століть: традиції, проблеми, перспективи”, Харків, 2000; Всеукраїнській науково-методичній конференції “Гуманізація і гуманітаризація вищої технічної освіти”, Харків, 2000; ХІ Харківських політологічних читаннях “Конфлікти у суспільствах, що трансформуються”, Харків, 2001; Міжнародній науковій конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть”, Дніпропетровськ, 2001; III Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи”, Житомир, 2001.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 10 працях, з них 5 статей у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і 9 додатків. Обсяг роботи 208 сторінок (163 сторінки основного тексту). Дисертація містить 23 таблиці, 5 рисунків. Список використаних джерел містить 217 найменувань. Додатки містяться на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі міститься обґрунтування актуальності теми дослідження, її зв'язку з науковими програмами і планами, визначення мети і задач дослідження, об'єкта та предмета, методологічної і теоретичної основи і методів дослідження, характеризується наукова новизна, практична значущість дослідження, його апробація, публікації, структура й обсяг роботи.

У першому розділі: “Сучасний стан проблеми дослідження спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності” розглянуті основні теоретико-методологічні підходи до дослідження спілкування військовослужбовців. Різноманітні аспекти цієї проблеми знайшли своє втілення в наукових працях Б.В. Бірюкова, О.О. Бодальова, Г. Гібша, С.Л. Кандибовича, Е.С. Кузьміна, І. Лінгарта, В.М. Мясіщєва, Б.Д. Паригіна, Б.Ф. Поршнєва, А.П. Скрипникова, В.М. Соковнина, Б.С. Українцева, О.Д.Урсула, М.Ф. Феденка, Б. Фірсова, М. Форверга, Ю.Л. Ханіна, А.У.Хараша, В.В. Шеляга, Ю.А. Шерковіна, Т. Шибутані та ін. Аналіз сучасної психологічної літератури дозволив виділити різні підходи до розробки даної проблеми. Важливим є те, що спілкування розглядається стосовно до практичної діяльності військовослужбовців, в умовах бойової або навчальної діяльності спрямоване на успішне вирішення суспільно-значущих завдань.

Дослідженню динамічної моделі спілкування багато уваги приділяли Н.В. Казаринова, В.М. Куніцина, Б.Ф. Ломов, М.А. Новіков, В.М. Погольша та ін., однак запропоновані ними моделі не відповідають умовам проведення тактико-спеціальних навчань (ТСН). На підставі узагальненого аналізу літератури та проведеного пілотажного дослідження, в роботі запропонована оригінальна динамічна модель спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності, яка складається із наступних стадій: оцінки і прогнозування перспектив спілкування, особистісної контактності, стабілізації рольового статусу, зміни активності спілкування. Вона відбиває більш повну структуру динаміки спілкування військовослужбовців при моделюванні бойової обстановки в ході ТСН.

Проведений аналіз досліджень дозволяє виділити три якісно різних види спілкування, характерних для діяльності військовослужбовців в особливих умовах, це: консолідуюче та дезорганізуюче спілкування і збереження нейтралітету (Л.О. Китаєв-Смик). Консолідуюче спілкування, за його думкою, - це взаємодія, яка характеризується досягненням та збереженням психологічного контакту з партнером через досягнення взаємної пристосованості та задоволеності шляхом гнучкої корекції цілей, вмінь, станів, способів впливу у відповідності до зміни обстановки. Під збереженням нейтралітету він розуміє неповноцінне спілкування, яке проявляється у відсутності ділових контактів та характеризується беззмістовністю. Дезорганізуюче спілкування за трактовкою Л.О. Китаєва-Смика - це взаємодія, для якої характерні психологічна стресогенність та конфліктність, жорстко заданий рольовий характер та специфіка засобів зв'язку та способів впливу. З цих видів спілкування для особливих умов діяльності найбільш оптимальним є консолідуюче, однак відсутні дані щодо впливу цього виду спілкування на ефективність діяльності, не розкриті можливості його формування та удосконалення.

Встановлено, що на спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності впливають такі індивідуально-психологічні особливості: товариськість (О.П. Саннікова); емоційно-вольові якості (А.П. Скрипников); тривожність (Ю.Л. Ханін); спрямованість (В.І. Румянцева); стиль спілкування (Т.Є. Аргентова, С.Л. Кандибович), однак чітких уявлень про ступені впливу їх рівнів на формування консолідуючого спілкування досі не існує.

Проведений у першому розділі аналіз літератури дозволив зробити висновок, що проблема спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності досліджена недостатньо; задача формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності залишається невирішеною.

Другий розділ: “Дослідження умов, видів, змісту та динаміки спілкування військовослужбовців в умовах тактико-спеціальних навчань” присвячений дослідженню специфіки спілкування військовослужбовців на різних стадіях в ході ТСН. У ньому викладена програма дослідження спілкування військовослужбовців в особливих умовах, дана загальна характеристика методів дослідження і груп обстежених.

Дослідження проводилося в три етапи: перед, в ході проведення і після закінчення ТСН. Найбільш складним і специфічним був другий етап, тому що саме в процесі проведення ТСН здійснювалося моделювання бойової обстановки, в ході якого створювались умови, наближені до бойової діяльності військовослужбовців з відповідними обмеженнями. Особливі умови в процесі проведення ТСН характеризувалися напруженістю, тривожністю та монотонністю діяльності. Напруженість діяльності викликали жорстка регламентація алгоритму виконання задачі, відсутність звичного робочого ритму, взаємозалежний характер діяльності членів розрахунку або екіпажу, чекання сигналів та команд, час надходження яких не визначено, сенсорні та інформаційні перевантаження, що викликані дискретністю діяльності (чергування тривалих пауз з відносно короткочасними етапами напруженої роботи, які виникали раптово в будь-який час доби), внаслідок чого військовослужбовці не встигали ефективно вирішувати поставлені задачі в умовах дефіциту часу. Тривожність діяльності зумовлювали загроза невиконання навчально-бойових завдань та висока відповідальність, раптовість одержання сигналів та команд, постійні зміни обстановки, її новизна та невизначеність, нестійкість і суперечливість інформації, що надходила. Монотонність діяльності проявлялася у малозмістовності та однотипності дій, їх багатократному повторенні і невеликою тривалістю, а також у багаточасовому перебуванні військовослужбовців в одному положенні. Такі умови призводили до проявів у військовослужбовців ознак стомлення, яке впливало на зміну їх спілкування та зниження якості виконання навчально-бойових завдань. Зміна спілкування в особливих умовах діяльності проявлялася і в якісних показниках - динаміка тенденцій до різних видів спілкування у військовослужбовців (рис. 1), і в кількісних - динаміка інтенсивності контактів (рис. 2).

Проведення експертної оцінки дало можливість дослідити динаміку тенденцій до різних видів спілкування у військовослужбовців перед, в ході проведення і після закінчення ТСН, було виявлено, що спілкування, яке виникає природно, несе на собі ознаки різних видів, про це свідчить зміна кількості військовослужбовців з консолідуючим та дезорганізуючим спілкуванням і тих, які зберігають нейтралітет (рис. 1). Експертами виступили 16 осіб: командири рот, їх заступники з виховної роботи та командири взводів.

Рис. 1. Динаміка тенденцій до різних видів спілкування у військовослужбовців перед, в ході проведення і після закінчення ТСН

Примітки: ТСН - тактико-спеціальні навчання; 1 - стадія оцінки та прогнозування перспектив спілкування; 2 - особистісної контактності; 3 - стабілізації рольового статусу; 4 - зміни активності спілкування. Перевірка вірогідності здійснювалася за критерієм ?І.

З рисунка 1 видно, що вплив стрес-факторів на стадії оцінки та прогнозування перспектив спілкування призводив до проявів у військовослужбовців тенденцій збереження нейтралітету у спілкуванні, про що свідчить збільшення їх кількості (Р<0,05). Стадія особистісної контактності характеризувалася зростанням чисельності військовослужбовців з консолідуючим спілкуванням (Р<0,001), що свідчить про можливість спонтанного виникнення цього виду спілкування. Збільшення числа військовослужбовців з консолідуючим та дезорганізуючим спілкуванням за рахунок кількості тих, що зберігають нейтралітет на протязі всього дослідження (Р<0,001), свідчить про те, що цей вид спілкування є найменш стійким. Порівняльний аналіз результатів експертної оцінки з даними діагностики особистості військовослужбовців дозволив встановити, що низька сформованість рівнів індивідуально-психологічних показників, значних для спілкування, відкидає можливість спонтанного виникнення консолідуючого спілкування, а навпаки, сприяє розвитку дезорганізуючого спілкування. В такому разі консолідуюче спілкування потребує формування та удосконалення.

Використання тестових методик підтвердило залежність виду спілкування від рівнів сформованості індивідуально-психологічних особливостей та дало можливість дослідити їх динаміку у військовослужбовців перед, у ході проведення і після закінчення ТСН.

У військовослужбовців з консолідуючим спілкуванням переважають високий і середній рівні сформованості товариськості, у ході проведення ТСН помітне їх зростання (Р<0,01). Для них характерні відмінний і добрий рівні сформованості емоційно-вольових якостей, що в ході виконання навчально-бойових задач помітно збільшувалися (Р<0,05). Вони характеризувалися низьким рівнем особистісної тривожності. Серед цієї категорії переважали військовослужбовці з гнучким і перехідним стилями спілкування. Ці військовослужбовці характеризувалися спрямованістю на взаємодію і на задачу.

Для військовослужбовців, які зберігають нейтралітет у спілкуванні, характерний низький рівень сформованості товариськості, кількість військовослужбовців з низьким рівнем у ході проведення ТСН помітно зростала (Р<0,05). Серед них переважають військовослужбовці з низько розвинутими емоційно-вольовими якостями. Для них характерний високий рівень особистісної тривожності. У цій категорії переважали військовослужбовці з перехідним стилем спілкування. Також військовослужбовці, які зберігають нейтралітет, характеризувалися спрямованістю на себе і на задачу, кількість військовослужбовців, які мають спрямованість на себе, збільшувалася в ході проведення ТСН (Р<0,01).

Військовослужбовці з дезорганізуючим спілкуванням характеризувалися середнім і низьким рівнями сформованості товариськості, в ході проведення тактико-спеціальних навчань їх кількість зростала (Р<0,01). У них відзначений добрий рівень розвитку емоційно-вольових якостей. Рівень особистісної тривожності у військовослужбовців з дезорганізуючим спілкуванням в основному високий. Серед цієї категорії переважали військовослужбовці з ригідним стилем спілкування. Вони характеризувалися спрямованістю на себе і на задачу.

Встановлено, що спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності, яка характеризується взаємозалежністю та взаємопов'язаністю партнерів, залежить від співвідношення рівнів сформованості індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців у діадах типу начальник - підлеглий, старший - молодший. Визначення цих рівнів і правильне розміщення військовослужбовців при формуванні розрахунків та екіпажів дозволяє прогнозувати характер їх спілкування в особливих умовах діяльності. При формуванні консолідуючого спілкування військовослужбовців та недопущенні проявів дезорганізуючого спілкування доцільно враховувати, що сполучення рівнів товариськості: високий - високий, високий - середній, високий - низький, середній - високий; емоційно-вольових якостей: відмінно - відмінно, відмінно - добре, відмінно - задовільно, відмінно - погано, добре - відмінно, добре - задовільно, добре - добре, задовільно - відмінно, задовільно - добре; особистісної тривожності: низький - низький, низький - помірний, низький - високий, помірний - низький, помірний - високий; спрямованості: на взаємодію - на завдання, на взаємодію - на себе, на завдання - на взаємодію; стилю спілкування: гнучкий - перехідний, гнучкий - ригідний, перехідний - гнучкий, ригідний - гнучкий, гнучкий - гнучкий, призводили до розвитку консолідуючого спілкування. Сполучення рівнів сформованості індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців товариськості: низький - низький, низький - середній; емоційно-вольових якостей: дуже погано - дуже погано, дуже погано - погано, дуже погано - задовільно, погано - дуже погано, погано - погано, погано - задовільно, задовільно - дуже погано; особистісної тривожності: високий - високий; спрямованості: на себе - на себе, на себе - на завдання; стилю спілкування: ригідний - ригідний, ригідний - перехідний, перехідний - ригідний, в умовах спільної діяльності приводили до розвитку форм дезорганізуючого спілкування і збереження нейтралітету.