Схильність до ризику як професійно-особистісна особливість рятувальника

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

Автореферат

Спеціальність 19.00.09

«Психологія діяльності в особливих умовах»

ДИШКАНТ Олена Володимирівна

Харків - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Ризик є невід'ємною особливістю багатьох видів професій. Діяльність фахівців екстремального профілю, зокрема фахівців аварійно-рятувальних підрозділів МНС України, пов'язана із впливом на них негативних факторів і здійснюється в умовах виникнення різних надзвичайних ситуацій, що визначають високу складність, небезпеку і відповідальність виконання професійних завдань.

Вітчизняними і зарубіжними вченими проводилися фундаментальні та прикладні дослідження, спрямовані на вивчення різних аспектів ризику: впливу мотивації на прийняття рішення і поведінку людини в умовах ризику (А. Едварді, Т. Корнілова, К. Левін В. Петровський та ін.), виправданості ризику (Ю. Козелецький, А. Кондрацький та ін.), поведінки людини у ризикованих ситуаціях (О. Деркач, В. Зазикін, Д. Кібельсберг, Р. Рісер, В. Третьяков та ін.), а також факторів, що впливають на нього (Ю.Козелецький, М. Задорожнюк, О.Зозулюк, Г. Стар), групового ризику (О. Винокур, М. Завалоні, А. Костинський, С. Московічі Дж. Стоунер та ін.), зв'язку ризикованості та здатності успішно діяти в ситуаціях ризику з особистісними особливостями (М. Балл, М. Коган М. Котик, Т. Корнілова А. Долинкова, та ін.), ціннісних особливостей ризику (Т. Корнілова, В. Петровський), зв'язку схильності до ризику зі злочинними нахилами людей (С. Богомолова, О. Даклбек, С.Дж. Рідігер та ін.).

Аналіз психологічної літератури дозволив виділити три основні підходи до поняття «ризик», які визначають напрями його вивчення:

· небезпечність ситуації в силу можливих збитків, вивчення сприймання або оцінки ризику (Є. Байт, Д. Каннеман, Т. Корнилова, В. Кочетков, А. Сейдж, І. Сотникова, Г. Солнцева, А. Тверські та ін.);

· готовність до ризикованих рішень, вивчення переважного рівня ризику при виборі рішення (А. Кондрацький, В. Данем та ін.);

· схильність до ризику як особистісна якість та її розгляд у загальній структурі особистості (Д. Клебельсберг, Ю. Козелецький, Т. Савченко та ін.).

Необхідність наукової розробки даного питання зумовлена практичними запитами та потребами аварійно-рятувальних підрозділів МНС України. Обрана автором тема набуває особливої актуальності, тому що феномени схильності до ризику і здатності до ефективних дій в ризикованих ситуаціях на сьогодні вивчені недостатньо. Вчені не мають однозначного трактування даного поняття, відсутній однозначний погляд на взаємозв'язок рівня ризику, притаманного людині, з її іншими особистісними характеристиками. Вивчення перелічених особливостей є на сьогодні актуальною психологічною науково-практичною проблемою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Національного університету цивільного захисту України і пов'язана з реалізацією Загальнодержавної цільової програми розвитку цивільного захисту на 2009-2013 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року № 1156-р.

Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради Університету цивільного захисту України (протокол від 26 листопада 2009 р. № 4) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол від 20.12.2009 р. № 8).

Мета дослідження - з'ясувати взаємозв'язок ефективності професійної діяльності фахівця аварійно-рятувального підрозділу з його схильністю до ризику та індивідуально-психологічними особливостями, що обумовлюють її рівень.

Завдання дослідження:

· шляхом теоретико-методологічного аналізу наукових джерел окреслити основні підходи щодо визначення сутності феномена «схильність до ризику» особистості, дослідити його місце у структурі індивідуально-психологічних якостей рятувальників та визначити його місце в ієрархії професійно важливих якостей фахівців рятувальних підрозділів;

· вивчити індивідуально-психологічні особливості фахівців із високим та низьким рівнем схильності до ризику;

· дослідити характер співвідношення та взаємозв'язку показників схильності до ризику з особистісними властивостями рятувальників, які закономірно з ними пов'язані;

· встановити взаємозалежність показників ефективності виконання професійних завдань фахівцями-рятувальниками від їх особистісного рівня схильності до ризику.

Об'єкт дослідження - професійно-особистісні особливості рятувальника.

Предмет дослідження - схильність до ризику рятувальника.

Гіпотеза дослідження. Індивідуальний рівень схильності до виправданого ризику фахівця аварійно-рятувального підрозділу визначається комплексом його особистісних властивостей та зумовлює ефективність професійної діяльності рятувальника.

Методи дослідження. У процесі роботи використовувались такі методи дослідження:

1. теоретичного характеру: аналіз наукової літератури, законодавчих та нормативно-правових документів стосовно організації діяльності рятувальних підрозділів МНС України, узагальнення отриманої інформації, системний аналіз та інтерпретація даних;

2. емпіричного характеру: а) діагностичні: методи експертної оцінки та спостереження, а також метод бесіди;

б) психодіагностичні:

Дослідження схильності до ризику рятувальників проводилось за опитувальником О. Шмельова; для дослідження індивідуально-психологічних властивостей фахівців було використано «16-факторний опитувальник особистості Р. Кеттелла»; задля визначення адекватності самооцінки фахівців-рятувальників було використано методику «Винайдення кількісного показника рівня самооцінки» (О. Будассі); тест-опитувальник «Дослідження рівня суб'єктивного контролю» - для визначення рівня інтернальності особистості; з метою виявлення найбільш практично значущих пізнавальних якостей фахівців-рятувальників нами було використано «Короткий відбірковий тест» (КВТ); для вивчення особливостей прояву впевненості в собі, соціальної сміливості та ініціативності було використано «Тест впевненості в собі» - В. Ромек; для вивчення таких компонентів як мотивація досягнень, відношення до свого «Я», почуття громадянського обов'язку, життєву позицію та здатність до психологічної близькості з іншою людиною «Тест-опитувальник особистісної зрілості»; для оцінки рівня такої поведінкової риси як імпульсивність нами було використано методику В. Лосенкова «Опитувальник рівня імпульсивності»; з метою аналізу мотивів поведінки рятувальників нами було використано методику Х. Хекхаузена «Мотивація досягнення успіху та уникнення невдач»; для оцінки результатів професійної діяльності рятувальників проводився метод експертних оцінок.

3. методи математичної статистики: Математико-статистична обробка даних проводилась з використанням пакетів прикладних програм «SPSS Statistics 12.0» та «Microsoft Office Excel 2003», що забезпечили розрахунок варіаційних статистичних показників, t-критерію Стьюдента, ц?- критерію Фішера (кутове перетворення Фішера), кореляційний аналіз за r - критерієм Пірсона, факторний аналіз.

Наукова новизна дисертаційного дослідження:

Вперше:

- емпірично виявлено особливості взаємозв'язку рівня схильності особистості до ризику з комплексом індивідуально-психологічних властивостей особистості. Доведено, що найбільший вплив на рівень схильності до ризику мають когнітивний та емоційний компоненти;

- досліджено вплив схильності до ризику як професійно-особистісної особливості рятувальника, на ефективність його професійної діяльності.

Уточнено взаємозв'язок схильності до ризику із комплексом індивідуально-психологічних якостей рятувальника та специфіка цього зв'язку в залежності від типологічних властивостей фахівця.

Дістали подальшого розвитку уявлення про схильність до ризику як багаторівневу інтегральну властивість особистості, структура якої складається з формально-динамічних, якісних та змістовних характеристик.

Практична значущість отриманих результатів дослідження. Отримані в результаті емпіричного дослідження відомості про структуру, характер детермінації, психологічні передумови, зв'язок якостей особистості зі схильністю до ризику дозволяють здійснювати прогнозування рівня ефективності конкретного рятувальника на етапі проведення професійно-психологічного відбору; можуть бути використані у практиці профорієнтації на ризиконебезпечні професії. Крім того, отримані дані можуть бути підґрунтям для розробки програм щодо запобіганню негативному впливу факторів професійної діяльності на фахівців рятувальних підрозділів МНС України.

Впровадження результатів дослідження здійснено в систему професійно-психологічного відбору кандидатів на службу до пожежно-рятувальних підрозділів УМНС України в Херсонській області, профорієнтаційної роботи з молоддю та при проведенні психодіагностичної роботи з резервом кадрів на висунення на керівні посади (акт впровадження № 2/815-5 від 10 січня 2011 р.).

Матеріали дисертаційної роботи опрацьовані Науково-методичним центром навчальних закладів МНС, узагальнені та направлені до ГУ МНС України в областях для використання в системі психологічного забезпечення діяльності МНС (акт впровадження № 12/5-11 від 12 січня 2011 р.).

Особистий внесок автора. У статті «Вплив особистісних якостей працівників аварійно-рятувальних підрозділів на успішність виконання ними службових обов'язків», написаній у співавторстві з О.О. Назаровим, внесок автора полягає у виявленні основних зв'язків між особистісними якостями рятувальниками та їх успішністю виконання службових завдань.

У статті «Взаємозв'язок схильності до ризику та деяких особистісних якостей рятувальників», написаній у співавторстві з О.О. Назаровим, внесок автора полягає у встановлені залежності між деякими особистісними якостями рятувальників та їх рівнем схильності до ризику.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації доповідались і обговорювались на щорічних Всеукраїнських науково-практичних конференціях рятувальників, на міжвузівській науково-практичній конференції «Психологія діяльності в особливих умовах» (Харків 2006 р.), науково-практичній конференції «Сучасний стан розвитку екстремальної та кризової психології» (Харків 2007 р.), на восьмій всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Психологічна безпека особового складу силових структур та персоналу екстремальних професій» (Харків 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний стан розвитку екстремальної та кризової психології» (Харків 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 10 наукових публікаціях, серед них 7 статей - у фахових наукових виданнях з психологічних наук.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (169 найменувань, з них 19 - іноземними мовами). Основний зміст містить 177 сторінок, 23 таблиці, 11 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено суть проблеми та стан її вивчення, визначено об'єкт та предмет, мету, гіпотезу та завдання, теоретико-методологічну основу, розкрито новизну, теоретичне та практичне значення, наведені відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження в практику діяльності МНС України.

Перший розділ «Науково історичні та теоретико-методологічні основи вивчення схильності до ризику як професійно-особистісної особливості представників ризиконебезпечних професій» містить стислий огляд історії розвитку вивчення проблеми схильності до ризику в науці та практиці, Наведено підходи відносно дослідження проблеми ризику в межах діяльності екстремального профілю.

Аналіз психологічної літератури дозволяє встановити три основні підходи до поняття “ризику”, які визначають напрямки його вивчення:

Вчені, що дотримуються першого підходу, розуміють ризик як прогностичну оціночну категорію, яка визначається ймовірністю та розміром можливого програшу, а також відбиває баланс між удачею та невдачею і формується на стадії планування та організації дій (Є. Байт, Д. Каннеман, Т. Корнилова, В. Кочетков, А. Сейдж, Г. Солнцева, І. Сотникова, А. Тверські, та ін.).

Друга група вчених розглядає ризик як характеристику ситуації або дії, що відрізняється наявністю небезпеки або невизначеності й пов'язана з необхідністю прийняти рішення, здійснити вибір з ряду можливих альтернатив, де хоча б один з варіантів рішень може закінчитись несприятливим результатом (В. Данем, А. Кондрацький, та ін.)

У третьому випадку ризик визначається як активність індивіда, спрямована на одержання бажаного результату шляхом уникнення небезпеки, здійснення вибору з надією на успіх у ситуації з можливим несприятливим результатом, одержання винагороди, підвищення власного статусу в очах інших людей, або підвищення самооцінки, спроби розширення меж власних можливостей, досягнення поставленої мети або реалізації прагнення до одержання гострих відчуттів. Результат подібної активності є невизначеним і може бути несприятливим, тобто супроводжуватись програшем, збитком, травмою і т.п. (Д. Клебельсберг, Ю. Козелецький, Т. Савченко, та інш.).

Проведений аналіз наукових джерел дозволяє стверджувати, що в сучасній психологічній науці відсутній єдиний погляд на феномен схильності до ризику, який є невід'ємною складовою поведінки людини в екстремальній ситуації.

Результати аналізу дозволили визначити, що схильність до ризику як особистісна особливість рятувальника залежить від соціального досвіду особистості, її мотиваційної сфери, рівня тривожності, особливостей нервової системи, локусу контролю та адаптаційних можливостей.

Проведені дослідження з вивчення здатності до ефективних дій в умовах ризику при їх неоднозначності і потребі у додаткових дослідженнях, дозволили встановити фактори, які впливають на якість роботи в екстремальних умовах: темперамент, локус контролю, емоційна стійкість, рівень тривожності, своєчасність і стійкість психічної регуляції діяльності.

Крім цього на поведінку рятувальника в умовах ризиконебезпечної ситуації впливають також його емоційний та психофізіологічний стани. Поряд із прагненням до відчуттів, виділяються ще принаймні три фактори, що впливають на прийняття рішення в ситуації ризику: минулий досвід, установки й локус контролю. Прийняття рішення в умовах ризику зумовлюють:

- дефіцит часу, який не тільки збільшує швидкість протікання розумових процесів, але й підсилює інтуїтивну складову діяльності;

- сприймання, оцінка та аналіз ризикованих ситуацій;

- мотивація на досягнення успіху та на уникання невдач.

- добровільність в прийнятті рішення в умовах ризику.

У другому розділі «Організація роботи та методи дослідження» визначено концептуальну схему дослідження, охарактеризовано групи досліджуваних та методи дослідження.

В основі нашого дослідження лежать теоретико-методологічні положення, в яких підкреслюється, що готовність до ризику є особистісною характеристикою рятувальників. Ризикованість професії визначає розвиток професіонально важливих, особистісних якостей та їх сполучення.

За нашим припущенням, діяльність фахівців рятувальних підрозділів МНС України сприяє розвитку взаємозалежності схильності до ризику та особистісних якостей.

В дослідженні взяли участь 250 рятувальників, які проходять службу в посадах пожежних, рятувальників, начальників караулів, піротехніків та начальників піротехнічних груп в ГУ МНС України в Херсонській області в кількості 160 осіб, та в зведеному піротехнічному загоні, що проводив роботи по ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на території 275 артилерійської бази ракет і боєприпасів у с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, а саме: роботи з пошуку, підйому, розмінуванню, транспортуванню та знешкодженню боєприпасів в кількості 90 осіб.

На першому етапі нашого дослідження респонденти були розділені на три групи в залежності від їх рівня схильності до ризику, показники виразності якого були отримані нами при проведенні методики «Схильність до ризику» О. Шмельова:

1-а група - фахівці з високим рівнем схильності до ризику (35,20 %);

2-а група - фахівці з середнім рівнем схильності до ризику (42 %);

3-я група - фахівці з низьким рівнем схильності до ризику (22,80 %).

У третьому розділі «Особливості прояву схильності до ризику в структурі професійно-важливих якостей фахівців аварійно-рятувальних підрозділів МНС України» подаються результати емпіричного дослідження щодо вивчення особливостей прояву схильності до ризику у рятувальників та його впливу на рівень ефективності їх професійної діяльності.

Вивчення індивідуальних відмінностей у виразності тих чи інших властивостей особистості дозволили встановити, які з них та в якому ступені можуть визначати рівень схильності до ризику рятувальників. Відмічено, що фахівцям з високим рівнем схильності до ризику властиво демонструвати відкритість, товариськість, активність у встановлені як міжособистісних, так і соціальних контактів.

Рис. 1. Показники виразності особистісних профілів у рятувальників з різними рівнями схильності до ризику

В поведінці проявляються експресивність, імпульсивність, соціальна сміливість, схильність до ризику. Також такі випробувані частіше стають лідерами в групі, вони характеризуються екстремальністю та соціальною спрямованістю. Наведені дані та отриманий усереднений груповий профіль випробуваних 1-ї групи дозволяють відмітити властиві їм індивідуально-психологічні особливості (рис.1).

Аналізуючи середньо груповий профіль фахівців-рятувальників 2-ї групи - середній рівень схильності до ризику, ми отримали наступну характеристику (рис.1). Фахівці з середнім рівнем схильності до ризику є досить імпульсивними, іноді недостатньо емоційно стійкими, проте достатньо опірні стресовим впливам та негативним подразникам. Поряд з цим такі рятувальники відрізняються раціональністю, практичністю, упевненістю в собі, адекватністю. Їх поведінка врівноважена, націлена на конкретну практичну діяльність але емоційні сплески та імпульсивність можуть змінювати її траєкторію.

Характеризуючи особливості фахівців, які відрізняються низьким рівнем схильності до ризику та увійшли до 3-ї групи випробуваних, ми встановили наступні факти (рис.1). Рятувальники з низьким рівнем схильності до ризику достовірно частіше демонструють щиру відкритість новим міжособистісним контактам, спрямовані на взаємодію. Поряд з цим вони є розсудливими та критичними при обранні партнерів по взаємодії. Цих рятувальників відрізняє м'якість, поступливість, іноді прагнення до незалежності, суперництву.

В сфері емоційно-вольових особливостей здебільшого характеризуються емоційною стабільністю, високим контролем емоцій та поведінки, стресостійкість. В поведінці такі фахівці частіше врівноважені, стабільні. Поряд з цим може спостерігатись низька чутливість, розвинена уява, прагматичність, можлива невпевненість в своїх силах.

Дослідження самооцінки фахівців-рятувальників та їх особистісної зрілості дозволило встановити певні розходження.

Рис. 2. Показники виразності самооцінки фахівців-рятувальників з різним рівнем схильності до ризику

Головною відмінністю є те, що ні в одній з груп не зафіксовано неадекватно заниженого рівня самооцінки. В 1-й групі випробуваних не відмічено і неадекватно високого рівня. А от в 2-й та 3-й групах цей показник був зафіксований у 10,10 % та 12,80 % випробуваних відповідно. Адекватно високо себе оцінили трохи більше половини випробуваних 1-ї групи та 34,12 % опитаних з 2-ї групи і 36,10 % з 3-ї групи.

Дослідження самооцінки фахівців рятувальних підрозділів дозволило нам визначити особливості самосприйняття досліджуваних крізь призму їх схильності до ризику та дослідити характер взаємозалежності цих двох категорій. Отримані при дослідженні результати наведені на рисунку 2.

Встановлено, що між показником рівня схильності до ризику та рівнем особистісної зрілості існує тісний позитивний кореляційний зв'язок (r=0,88 при р ? 0,05). Такий взаємовплив, на наш погляд, можна пояснити через категорію відповідальності рятувальників. Крім цього доведено, що існує середній зворотній кореляційний взаємозв'язок між показником загальної інтернальності та рівнем імпульсивності фахівців МНС (r = - 0,567 при р ? 0,05). Також відмічається існування взаємозв'язку між показниками рівню імпульсивності та показниками схильності до ризику (r = 0,461 при р ? 0,05).

Серед психічних процесів рятувальників, що обумовлюють ефективне виконання професійних завдань в умовах ризику, є увага, уява, пам'ять та сприйняття. Нами встановлено, що низький рівень розвиненості вказаних пізнавальних процесів не є властивим нікому з досліджуваних 1-ї групи. У невеликої кількості опитаних відмічено рівень нижче середнього в обох випадках - 10,67 % за показником розвиненості сприйняття та 5,98 % за показником розвиненості просторової уяви. Більшості фахівців-рятувальників з 1-ї групи властивий середній рівень розвитку зазначених пізнавальних процесів.

Таблиця 1. Показники рівня сформованості окремих пізнавальних процесів у фахівців-рятувальників 1-ї групи з високим рівнем схильності до ризику (у %)

Для майже третини опитаних характерним є рівень розвиненості сприйняття та уяви вищій за середній. Високий рівень сприйняття властивий лише 17,38 % випробуваних 1-ї групи. Така градація розвиненості просторової уяви спостерігається у більш ніж чверті опитаних рятувальників. У 1-й групі рятувальників аналіз результатів дозволив встановити, що цим досліджуваним не властивий низький показник розвитку мислення, сприйняття та уяви. Процеси мислення у групі фахівців АРП, що відрізняються високим рівнем схильності до ризику, характеризуються переважно середнім з тенденцією до високого рівнем розвитку. Високий рівень розвиненості розумових процесів притаманний 16,54 % опитаних. Такий пізнавальний процес як сприйняття не достатньо добре розвинений у 22,80 % рятувальників 1-ї групи. Середній рівень сформованості сприйняття зафіксовано у більш ніж 40 % опитаних фахівців 1-ї групи. Високі ж оцінки за даним показником в сукупності отримала майже третина з усіх опитаних. За показником виразності уяви оцінку нижче середнього отримали лише 5,88 % опитаних; середній рівень розвиненості просторової уяви спостерігається у 28,53 % рятувальників; високі результати отримали в сукупності більше двох третин опитаних.

Аналіз результатів виразності окремих пізнавальних процесів у рятувальників 2-ї групи дозволив встановити, що серед цих фахівців немає досліджуваних, яким був би властивий низький рівень розвиненості процесів мислення, сприйняття та уяви.