Психологічні особливості наркозалежної поведінки підлітків

Характеристика наркоманії як явища. Види наркотиків. Особливості наркозалежної поведінки підлітків. Фактори, які впливають на її виникнення, та профілактика. Експериментальне дослідження наркоманії та наркозалежної поведінки у дітей підліткового віку.

Рубрика Психология
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 28.11.2010
Размер файла 76,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичний аналіз наркоманії та наркозалежної поведінки у підлітковому віці

1.1 Характеристика наркоманії як явища та наркозалежної поведінки взагалі. Види наркотиків

1.2 Особливості наркозалежної поведінки підлітків

1.3 Фактори, які впливають на виникнення наркозалежної поведінки у підлітків та способи припинення такої поведінки (профілактика)

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження наркоманії та наркозалежної поведінки у дітей підліткового віку

2.1 Організація та процедура експериментального дослідження. Основні завдання

2.2 Аналіз результатів дослідження

2.3 Рекомендації щодо профілактики наркотичної залежності

Висновки

Література

Вступ

Питання наркоманії постало перед суспільством з прадавніх часів. Ніхто і не підозрював, що ця хвороба призведе до великих втрат, а найголовніше до втрати молодих, енергійних, талановитих особистостей, у руках яких знаходиться майбутнє нашої держави та перш за все наших дітей. На сьогоднішній день питання боротьби з наркоманією стоїть на одному рівні з питанням стосовно боротьби зі злочинністю.

Звичайно - це одні з найважливіших соціальних трагедій. Адже вони пов'язані один з одним, так як майже 45 % злочинів вчинюються у стані наркотичного сп'яніння. Нажаль, на сьогоднішній день суспільство не винайшло ліків від цієї страшної хвороби. Законодавство нашої держави ще недосконале для боротьби з наркоманією. Кожний рік число зростає і на даний момент сягає 16 % (1 млрд. чол., коли всього населення у світі приблизно 6 млрд.). Як видно, наркоманія - це «Ахіллесова п'ята» не лише нашої держави, але й усього світу.

На сьогоднішній день вирішення проблеми наркоманії означає позбутися майже половини проблем, які постають перед державою та суспільством. Це першочергове завдання органів державної влади та громадян, як України, так і інших країн.

У своїй роботі я прагну дослідити корінь виникнення та поширення наркоманії, а також розглянути основні причини і розкрити наслідки до яких призводить недбалість деяких особистостей. Хоча в подальшому це так не можна назвати, тому що вони, обравши цей шлях, втрачають свою гідність та людяність.

Мета: дослідити рівень наркозалежної поведінки у дітей підліткового віку.

Актуальність проблеми.

Дійсно проблема наркоманії являється актуальною на сьогоднішній день, про неї можна багато говорити, адже зараз існує безліч літератури, у якій описано та розповідається про це страшне явище, яке заполонило увесь світ. Важливо актуальним є те, що на сьогоднішній день суспільство не винайшло ліків щоб зупинити цю хворобу. Саме це спонукає до того, щоб серйозно задуматись над поширенням наркоманії, адже це переросло у серйозну проблему. Актуальним являється також виникнення та поширення наркоманії, дуже важливо дізнатися на основі чого така страшна хвороба як наркоманія почала виникати. Ще у давньому Єгипті вчені описували побічні дії наркотичних речовин. Різні вчені, вивчаючи це явище, по своєму описували наркоманію та охарактеризовували її.

Предмет дослідження: наркозалежна поведінка у підлітків.

Об'єкт дослідження: наркоманія у підлітковому віці.

Завдання:

Теоретичний аналіз проблеми наркозалежної поведінки підлітків у вітчизняній та зарубіжній літературі.

Проаналізувати фактори, які впливають на виникнення наркозалежної поведінки у підлітків та способи припинення такої поведінки.

Провести екстремальне дослідження, за допомогою спеціально розроблених анкет, на визначення наркозалежної поведінки.

Розробити рекомендації.

Методи дослідження: емпіричні методи, аналіз продуктів діяльності.

База дослідження: Хорошівська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів Білогірського р-ну, Хмельницької обл.

Розділ І. Теоретичний аналіз наркоманії та наркозалежної поведінки у підлітковому віці

1.1 Характеристика наркоманії як явища та наркозалежної поведінки взагалі. Види наркотиків

Перед усім потрібно сказати, що таке наркоманія. Існує багато визначень поняття наркоманії. Наркоманія - це хворобливий психічний стан, зумовлений систематичним вживанням у немедичних цілях шляхом ковтання, вдихання або ін'єкцій деяких лікарських або інших речовин (природних або штучних), що супроводжується звиканням і непереборним потягом до постійного поновлення їх прийому з метою отримання специфічних переживань, різних біо- і психотропних ефектів, а також для полегшення психічного або фізичного стану за їх відсутності.

Наркоманія (в перекладі з грецької - пристрасть) - непереборний і хворобливий потяг до вживання наркотиків із метою психічного збудження. Всі різновиди наркоманії об'єднані загальними причинами появи розвитку, перебігу і наслідку. Слово «наркоманія» походить також від таких грецьких слів «narke» - затьмарення свідомості, заціпеніння, оніміння, паралічі та «наркозис» - смерть, манія, божевілля, безумство, пристрасть. У цих словах є коротке пояснення стану, до якого потрапляє той, хто приймає наркотики, а також наслідки їх прийому. Вживання наркотиків, як правило, супроводжується значними патологічними змінами, що відбуваються в усіх сферах життєдіяльності людини. Завдяки дослідам на собаках вдалося з'ясувати, що при вживанні гашишу руйнується внутрішня оболонка судин мозку і виникають мішкоподібні витіки стінок судин - аневризми. Порушення функцій судин призводить до зменшення постачання нервових клітин киснем і поживними речовинами.

Наркотичні речовини почали застосовувати в далекому минулому. Перше знайомство з наркотикам сталося на зорі розвитку людства після того, як люди навчилися користуватися вогнем. Розпалюючи в печері багаття, первісні люди вдихали оксид вуглецю, що утворювався під час горіння. Одурманення відбувалося і від вдихання диму під час згоряння різних рослин, серед яких могли бути мак, коноплі, тютюн. Треба вважати, що на самому початку не усвідомлення вживання наркотичних речовин носило племінний характер. Отже, найдавніші способи наркотизації були засновані на вдиханні диму, парів та палінні. Самі ранні відомості про вживання наркотиків (опію) належать до V тисячоліття до н.е. У Персії зберігся опис отримання і вживання «соку з маку». Наприкінці ІІІ тисячоліття до н.е. у письмових джерелах держави шумерів згадується про снотворну дію опію. У ІІ тис. до н.е. з опієм були знайомі й інші народи, що населяли Східне Середземномор'я. У руках статуетки мінейської культури (ІІ-ІІІ тис. до н.е.), знайденої під час розкопок на острові Кріт, зображено головку маку. У давньому Єгипті широко використовували різноманітні наркотичні препарати. Під час археологічних розкопок у древніх похованнях були знайдені колекції наркотиків у різних лікарських формах, багато яких не розпізнані й досі. Так, біля мумії принцеси Нефру знайшли посудину з ліками, складовою частиною був наркотик.

У давньому Єгипті опіумний мак широко використовували 3,5 тис. років тому за часів бубастидських володарів ХХІІ династії. Німецький вчений Георг Еберс у 1873 р. виявив древньогрецький папірус, названий «Папірусом Еберса». У цьому документі, написаному за 1500 років до н.е., було зібрано майже 700 рецептів, багато з яких ґрунтувалися на опіумі. З розвитком медицини з'явилася потреба в ефективних знеболювальних засобах. Ця потреба поклала опію шлях в історії. Вивчаючи цілющі властивості рослин, Гіппократ не заперечував потреби застосування наркотиків у лікуванні хворих, а навпаки, вважав їх цінними лікарськими засобами. Він широко використовував у своїй практиці опіум як болезаспокійливий і снотворний препарат. У давньому Римі було визнано до вживання близько 400 видів рослин з наркотичними властивостями. Римський письменник і державний діяч Марк Порцій Кантон (234 - 149 р. до н.е.) і римський вчений-енциклопедист Марк Торренцій Варрон (116 - 27 р. до н.е.) у своїх творах згадували про мак, який входив до складу опійно-шафранової настоянки. Ще війська Олександра Македонського занесли опій, техніку його отримання і спосіб вживання в райони свого завоювання - Малу Азію, Месопотамію. Таким чином опій поширився із Заходу на Схід. Однак колискою опію є Китай та Індія або Єгипет. Французький вчений Антуан Поро свідчить, що вживачами опію були також жителі Давнього Єгипту, оскільки там знаходилося селище Мекон, що означає «місто маку». Персія, досягнувши своєї могутності, була торговим центром і споживачем опію як Єгипет й інші країни Середземномор'я. Індія була першою країною, яка експортувала до інших пахощі та наркотичні речовини. Англійські лікарі вважали нешкідливими помірні дози опію і намагалися зберегти його вживання, мотивуючи це тим, що народні маси не хочуть заборони опію. Однак передові люди Індії усвідомлювали, яку шкоду ніс цей дурман індійському народу.

На міжнародній конференції з опіуму в 1925 р. було представлено резолюцію з вимогою облишити торгівлю опієм у всьому світі лише медичними та науковими потребами. Напередодні Другої Світової війни в Індії вироблялося 12 тис. тон опіуму на рік. Опіоманія в Індії була поширена як серед чоловіків, так і жінок - 20 % хворих опіоманів, які поступали на лікування, складали жінки. Припускають, що мак став відомим у Китаї в VІ або VІІ ст. до н.е. У цей час маленькі пігулки з опіуму в формі рибок з'являються у продажу і користуються великим попитом, а це, у свою чергу, веде до появи пристрасті. Спочатку опій надходив як медичний засіб, а потім і як наркотичний. Вже з середини ХVІІ ст. паління опію набуло досить широкого розповсюдження, і опій стали використовувати переважно з наркотичною метою. Оскільки торгівля наркотиками виявилася прибутковою, услід за англійцями спрямувалися на китайський ринок торговці опіумом із США, Португалії й інших країн. Опіопаління поступово стало набувати тяжкого характеру. Уряд намагався боротися з розведенням опіумного маку, але до країни постійно завозилась велика кількість контрабандного опію, переважно з Бенгалії. Місцеві власті дивилися крізь пальці на торгівлю наркотиками, отримуючи великі хабарі від англійських купців. Ввезення опію призвело до масового поширення опіопаління в Китаї і стало являти загрозу для сотень тисяч китайців, ведучи до виродження нації. У колоніальних країнах Африки згубна пристрасть до опію залишилась у значного процента населення.

У наш час вживання опіуму в Ірані жорстоко карається, аж до смертної кари. Там, де з'являлись турки, наркоманія розповзалася, як епідемія. Прийом наркотиків більшістю засуджувався, а цих людей презирливо називали теріакидами. До цього часу Туреччина є одним з головних виробників опію у світі. Опій там виробляють таємно і він надходить в нелегальну торгівлю як за кордон, так і на внутрішній ринок. Захоплення опієм не обійшло Німеччину, Італію, Австрію та інші європейські країни. На початку ХХ ст. причину виникнення цього захворювання стали тісно пов'язувати з патологічними особливостями особистості та характеру наркомана. За останні сто років з кожним десятиріччям вживання опію в Європі все більше поширювалось.

Перша світова війна стала поштовхом для подальшого поширення наркоманії в Європі. Наркотична епідемія охопила практично всі країни, що воювали. Друга Світова війна також призвела до збільшення споживання наркотиків майже у всіх країнах, що воювали. Цьому сприяли важкі умови воєнного часу, постійно психотравмуючі чинники, вимушене різке збільшення застосування наркотиків у медицині, міграція населення. Вживання опіатів набуло особливо широкого розповсюдження у США. Наркотики завозили до Америки численні емігранти з регіонів, де вживання наркотичних речовин було традиційним. До початку ХХ ст. наркоманія у США стала серйозною соціальною проблемою.

У нашій країні мак був відомий ще за старослов'янські часи. Лише після революції 1917 р. розгорнулась боротьба з наркоманією. За порівняно короткий час споживання опію було майже ліквідоване. Однак сьогодні героїн є основним продуктом контрабандної торгівлі наркотиками. Споживання його постійно росте. Понад 500 млн. людей нашої планети вживають опіум і його похідні - морфій, героїн.

Як уже говорилося, існує багато визначень поняття явища наркоманія. Ще раз звернемо увагу в повернемося до визначення поняття наркоманії та дамо опис наркотичних речовин, разом з тим пояснюючи негативні наслідки вживання підлітками наркотичних речовин.

Під наркоманією розуміють зловживання речовинами, які викликають явище звикання і законом визнані наркотичними; вживання хімічних речовин з метою зміни психічного стану. Наркотики - це група хімічних речовин (рослинного або штучного походження), вживання яких призводить до розвитку наркоманії. До них належать: кокаїн, анаша, гашиш, марихуана, а також виділяють групу наркотичних засобів, таких як: алкоголь, інгалянти (авіаційний клей, бензин, ефір, аерозолі), депресанти (барбітурати, снодійні таблетки, мірелаксанти, транквілізатори), стимулятори (кокаїн, амфетаміни). При вживанні кожного із цих видів наркотичних засобів змінюється фізичний стан організму та як саме вони впливають на організм людини. Також до групи наркотичних засобів відносяться наркотичні речовини (героїн, морфін, кодеїн, омнопон), галюциногени (ЛСД, ДМТ, СТП, мескалін).

Серед лікарських препаратів (снодійні, психотропні речовини) і предметів побутової хімії (пральні порошки, клеї, розчинники) трапляються речовини, які діють на організм подібно до наркотиків. Вони не приносять шкоди, якщо їх застосовувати за призначенням та дотримувати правил особистої безпеки при їхньому використанні. Однак у результаті зловживання ними розвивається захворювання - токсикоманія. І наркотики, і речовини, що викликають токсикоманію, є небезпечними для здоров'я людини. Відрізняються вони юридично: речовини, які викликають токсикоманію, на відміну від наркотиків, законом не заборонені. Виробництво, перевезення, зберігання, продаж наркотиків тягне за собою кримінальну відповідальність. При дії наркотичних речовин розвивається внутрішнє оманливе відчуття приємності, комфорту, забуття (ейфорія), виникають ілюзії, змінюються відчуття. З'являється бажання повторити ці відчуття, і, як результат, формується наркотична залежність. Захворювання наркоманією протікає у три стадії.

У здорової людини, яка вперше пробує наркотичне зілля, ейфорії не буває, а спостерігається бурхлива реакція відторгнення та ознаки отруєння. Крім того, виникають й інші реакції, які залежать як від специфічних особливостей наркотиків, так і від індивідуальних особливостей людського організму. Може з'явитися кашель, посилене серцебиття, холодний піт, галюцинації, відчуття тривоги і навіть страх смерті, які нерідко переходять у забуття та сон. Однак при подальшому прийманні наркотиків ці явища проходять і наступає перша стадія захворювання. З'являється ейфорія. Приймання наркотичної речовини викликає підйом настрою, збудження, яке згодом змінюється пригніченістю, тугою, відчуженістю, депресією. Попередня доза наркотичної речовини при подальших прийомах стає недостатньою. Щоб викликати ейфорію (кайф), потрібно збільшувати дозу наркотику. Розвивається психічна залежність від нього. Людина намагається отримати наркотичні речовини заради задоволення, але поки що ще може обійтися без неї: відсутність наркотичної речовини ніяких неприємних відчуттів не викликає. Особливість цієї стадії полягає в тому, що організм лише частково пристосувався до дії наркотику. На цій стадії людині відносно легко відмовитись від наркотиків. На подальших стадіях хвороби це зробити значно важче. З часом організм пристосовується до перенесення високих доз наркотиків. У ньому відбувається перебудова, яка дозволяє нейтралізувати отруту, зробити її менш небезпечною. Однак ця перебудова супроводжується змінами, які негативно впливають на інші процеси життєдіяльності.

Друга стадія захворювання характеризується появою фізичної залежності від наркотику. Обмін речовин в організмі наркомана змінюється настільки, що наркотична речовина стає необхідною ланкою в ланцюгу порушеного обміну. Відсутність у наркомана можливості прати наркотики по даній стадії супроводжується цілою гамою фізіологічних та психічних порушень: тремтінням рук, головними болями, сильними болями у м'язах та суглобах, зростанням тривоги, неспокоєм, концентруванням усіх думок тільки на необхідності отримати потрібну дозу наркотику. Якщо такий стан можна зняти прийманням наркотичної речовини, то це означає, що хвороба перейшла в іншу стадію - формується фізична залежність від наркотичної речовини. Приймання наркотиків супроводжується значними патологічними змінами всіх органів і систем: руйнується внутрішня оболонка судин мозку і виникають мішкоподібні випини стінок судин (аневризми). Порушення судин призводить до зменшення постачання нервових клітин киснем і поживними речовинами; змінюється будова їх ядер; частина клітин гине. Патологічні зміни у нервовій системі призводять до порушень психіки. У наркомана послаблюється пам'ять, інтелект, з'являються ознаки слабоумства, трапляються нічні жахи. На цій стадії хвороби відбувається подальша соціальна деградація особистості: наркомана нічого не цікавить, крім задоволення своєї потреби в наркотичній речовині, погіршуються його професійні навички та вміння, знижується працездатність, з'являється моральна розпущеність та схильність до антисоціальних вчинків.

На третій стадії наркоманії хворий відчуває потребу в наркотичній речовині, але її приймання викликає різкі загострення соматичних захворювань. На цій стадії наркоман повністю втрачає здатність до активної діяльності. Третя стадія захворювання загрожує життю хворого і вимагає тривалого лікування. Для забезпечення ефекту лікування необхідно чітко дотримувати всіх призначень лікаря. Результати лікування не завжди позитивні.

Наркоманія є одним із найнебезпечніших соціальних явищ. Зловживання наркотиками можуть стати причиною травм, катастроф, втрати людиною працездатності, духовних потреб та вольових рис. Боротьба з наркоманією - велика соціальна та медична проблеми кожної держави. Профілактика і лікування від згубних звичок здійснюється спеціально створеними наркологічними службами. До боротьби з наркоманією залучається суспільство, розширені адміністративні форми боротьби, поліпшується система наркологічної допомоги: при психіатричних лікарнях організовані наркологічні відділення. Відкриті госпрозрахункові лікарні, де проводять анонімні лікування наркоманів в амбулаторних умовах. Знання наслідків наркоманії та невживання наркотиків за будь-яких обставин - перший і основний спосіб профілактики наркоманії.

Наркоманія серед дітей, підлітків та молоді є результатом складного переплетення і взаємодії біологічних, психологічних та соціальних факторів, тому навряд чи можливе їх повне врахування. Практично кожне нове дослідження з цієї проблеми розкриває все нові грані механізму наркотизації, і процес поглиблення в суть даного явища, вочевидь, нескінченний. У механізмі наркотизації особистості зазвичай виділяють три взаємозалежні компоненти: саму людину, її мікросередовище і вплив на неї соціальних факторів. Найбільш значимими параметрами індивіда, що безпосередньо впливають на ймовірність його наркотизації, експерти називають: стан здоров'я, психологічні параметри, особливості віку. Стан здоров'я, хворобливість, психічне чи фізичне виснаження впливають на процес наркотизації дітей і підлітків по-різному. З одного боку, як свідчить клінічний досвід і проведені наукові дослідження, діти з ослабленим здоров'ям та імунітетом, а тим більше з психопатичними відхиленнями, набагато легше піддаються наркотизації, у них швидше формується наркозалежність і важче протікає захворювання. З іншого боку, ослаблені діти не витримують шкільних навантажень, не в силах цілком засвоїти навчальний матеріал, мають погану успішність і на цій основі в них відбуваються зриви, виникають стреси і загострюються конфлікти. Це веде до виникнення і посилення психологічної напруженості, що й провокує вживання наркотиків.

Групу ризику становлять, у першу чергу, непосидющі, розгальмовані, гіперактивні діти з ослабленими механізмами стримування і самоконтролю. У них так само часто відбувається шкільна дезадаптація: виникають проблеми із засвоєнням матеріалу та успішністю, часті порушення дисципліни і пропуски занять, конфлікти з вчителями, що створює психологічну напруженість і, як наслідок, звертання до наркотиків як способу зняття стресу. Схильність до наркотизації мають також діти і підлітки з протилежними психологічними рисами - боязні, недовірливі, невпевнені в собі, не здатні до самостійного прийняття рішень, з комплексом неповноцінності, що часто відчувають занепокоєння, тривогу, стрес, дефіцит позитивних емоцій.

Перша спроба наркотику може детермінуватися одним чи декількома мотивами, але в переважній більшості випадків провідною виявляється непереборна дитяча цікавість.

У силу соціальної незрілості, нездатності реально оцінювати небезпеку багатьох явищ, в тому числі паління, вживання алкогольних напоїв і наркотиків, діти і підлітки повинні знаходитися під контролем дорослих. Напевне, не випадково за законами США батьки несуть юридичну відповідальність, якщо дитину молодше 14 років залишають без догляду дорослого, навіть у своєму власному будинку чи квартирі. Але багато хто з наших дітей, на думку наркологів, є фактично бездоглядними. Позашкільна робота практично не ведеться, і після занять школярі знаходяться де хочуть і з ким хочуть, з повною свободою дій, становлячи благодатний грунт для розвитку всіляких форм девіації, у тому числі й наркоманії.

Вище згадувалося про вживання наркотичних речовин. Внаслідок їх застосування виникає залежність. Розрізняють такі види залежності як: соціальна, психічна і фізична. Соціальна залежність полягає в тому, що наркомани, токсикомани, алкоголіки стають під впливом певної соціальної групи. Підлітки стають наркоманами під впливом молодих людей, які вже стають наркоманами і намагаються залучити до цього тих, хто їх ще не пробував. У результаті утворюються специфічні соціальні угрупування, наприклад, наркоманів, серед яких можна придбати та вжити наркотики. У них сформована власна наркокультура (субкультура), яка є альтернативою загальній культурі суспільства і відрізняється специфічною мовою (сленгом) та сукупністю спотворених цінностей. При частому і навіть не дуже тривалому вживанні наркотичних речовин розвивається психічна, а згодом і фізична залежність від них.

Психічна наркотична залежність - це усвідомлена або неусвідомлена потреба у вживанні наркотичної (психоактивної) речовини для зняття психічного напруження та досягнення стану психічного комфорту. Всі наркотичні речовини мають здатність при більш чи менш тривалому вживанні включатися в обмін речовин, через це в людини виникає потреба в штучному введенні в організм алкоголю, нікотину, токсичних (ацетон, ефір) і наркотичних (опіум, кокаїн) речовин. Вони стають для неї життєво необхідними, виникає наркотична залежність. Відсутність наркотичної речовини зумовлює особливий стан організму - «абстиненцію», або «абстинентний синдром», що супроводжується болями, неприємними відчуттями, пригніченим настроєм і непереборним бажанням будь-що отримати чергову дозу алкоголю, запалити або вжити наркотик. Усі помисли людини постійно звернені лише на це. Вона відчуває сильне внутрішнє напруження, якого може позбутися лише прийнявши чергову дозу наркологічної речовини. Проте, це лише тимчасове полегшення, і потреба в черговій дозі виникає знову і знову. Стає зрозумілим, чому так складно позбутися цієї шкідливої для здоров'я людини звички, чому лікування наркомана є складним і часто малоефективним.

Фізична наркотична залежність - стан, за якого у відповідь на відмову від наркотику (психоактивної речовини) процеси функціонування нейромедіаторів змінюється так, що організм не може більше обходитися без наркотичної речовини. Якщо припинити відразу вводити наркотичну речовину, то може виникнути синдром абстиненції, який виражається різними соматичними, вегетативними, неврологічними, психологічними та іншими порушеннями. Фізіологічна залежність формується в міру поступового звикання до цієї речовини, що згодом стає необхідною для підтримання більш-менш нормального функціонування організму.

Виникнення залежності стає проблемою наркомана, токсикомана чи алкоголіка, а отже, й усієї сім'ї - й, у результаті, виникає так звана співзалежність між близькими людьми. Відомий психолог Н.Ю.Максимова вважає, що «Співзалежність - це психологічний феномне, що означає симбіотичні стосунки між близькими людьми, одна з яких хвора на наркоманію, алкоголізм. Або співзалежність - це особистісне утворення, що розвивається в людей, які співіснують з особами, залежними від алкоголю, токсичних речовин або наркотиків». До наркоманії, як правило, схильні егоїстичні, емоційно нестійкі, психічно незрілі підлітки, з обмеженим колом інтересів.

Слід також сказати, що на сьогоднішній день вирішення проблеми наркоманії означає позбутися майже половини проблем, які постають перед державою та суспільством. Це першочергове завдання органів державної влади та громадян, як України, так і інших країн.

1.2 Особливості наркозалежної поведінки підлітків

Підлітковий період - це один із вікових періодів людини, під час якого спостерігається стрибок у рості (7-8 см за рік), збільшення маси тіла, глибока перебудова організму, пов'язана з початком внутрішньо-секреторної функції статевих залоз. Підвищена секреція статевих гормонів зумовлює високу збудливість, неусвідомлений неспокій і тривогу. Через це підлітки надміру збудливі, їхня поведінка нестійка, імпульсивна, дії часто некеровані, безконтрольні. Бурхливий ріст та перебудова організму спричиняють стрімке підвищення інтересу до своєї зовнішності. Формується новий образ свого фізичного «Я». Відомі випадки психічної анорексії, коли дівчатка, прагнучи виглядати як фотомоделі, дотримувалися спочатку надзвичайно строгої дієти, а потім узагалі відмовлялися від їжі, доводячи себе до цілковитого фізичного виснаження.

Підлітковий вік є найбільш переломним періодом у житті кожної людини. Що саме цікаве, то до наркоманії, як правило, схильні егоїстичні, емоційно нестійкі, психічно незрілі підлітки, з обмеженим колом інтересів. Підліткам властиве посилення окремих рис характеру, що називається акцентуацією. Це поняття вперше вжив німецький психіатр і психолог, професор неврології К.Леонгард. Він розробив та описав класифікацію акцентуацій особистості. Відомий дитячий психіатр, професор О.Є.Лічко висловив думку про акцентуацію характеру особистості підлітка. К.Леонгард та О.Є. Лічко у своїх працях характеризують особливості різних типів акцентуацій особистості. Окремі типи акцентуації особистості за К.Леонардом у вигляді порівняльної таблиці (Додаток 1).

До зовнішніх ознак вживання наркотиків підлітком чи молодою людиною і проявів наркотичної залежності можна віднести:

довгі рукави одягу завжди, незалежно від погоди й обстановки;

неприродно вузькі чи широкі зіниці незалежно від освітлення;

усунутий погляд;

часто - неохайний вигляд, сухі волосся, набряклі долоні; темні зуби;

постава частіше сутула;

невиразне, «розтягнуте мовлення»;

незграбні й уповільнені рухи при відсутності запаху алкоголю з рота;

явне прагнення уникати зустрічей із представниками влади;

дратівливість, різкість і нешанобливість у відповідях на запитання;

після його появи в будинку у Вас пропадають речі чи гроші;

сліди уколів наркомани звичайно не показують, але іноді їх можна помітити на тильній стороні долоні, а взагалі-то наркомани зі стажем роблять собі ін'єкції куди завгодно, і сліди треба шукати на всіх областях тіла, не виключаючи шкіри на голові під волоссям.

Часто сліди уколів виглядають не просто як множинні червоні крапки, а зливаються у щільні синьо-багрові тяжі вздовж вен.

Непрямі ознаки вживання наркотичних речовин можуть бути специфічними для окремих препаратів і загальними, характерними для всіх наркотиків. Що стосується загальних для всіх наркотиків ознак, то вони турбують, у першу чергу, турботливих батьків. Правда, іноді їх вважають «цілком нормальною для підлітка поведінкою». От вони:

Наростаюча потайність дитини. Часто вона супроводжується збільшенням частоти і часу «гулянок», коли дитина іде з будинку в той час, який раніше проводила у родині чи за уроками.

Можливо, дитина занадто пізно лягає спати й усе довше залежується в ліжку зранку.

Падає інтерес до навчання чи до звичних захоплень і хобі, може бути, що батьки довідуються про прогули шкільних занять.

Знижується успішність.

Зате збільшуються фінансові запити, і молода людина активно шукає шляхи їхнього задоволення, випрошуючи постійно зростаючу, все більшу кількість грошей.

З'являються нові підозрілі друзі, або поведінка старих приятелів стає підозрілою. Розмови з ними ведуться пошепки, незрозумілими фразами чи на самоті.

Настрій дитини - це дуже важлива ознака - змінюється з незрозумілих причин, дуже швидко і часто не відповідає ситуації.

Нарешті, Ви можете помітити сліди ін'єкцій (тобто уколів) за напрямом вен на руках.

Наркологи рекомендують не соромлячись запитувати прямо і прискіпливо про всі незрозумілі вчинки і слова Вашої дитини, які Вас турбують. Наркотичні речовини, на жаль, можуть продаватись в навчальних закладах, і цілком виключити, що дитина не вступить у контакт з ними, неможливо. Можливо доведеться помітити в підлітка шприц, яку-небудь сушену траву, незрозумілий порошок, різнобарвні таблетки з видавленими на поверхні картинками чи марки, які не дуже схожі на поштові. Існують специфічні ознаки зловживання окремими наркотиками та токсичними речовинами.

Токсикоманія засобами побутової хімії

Основними токсичними агентами, якими найчастіше починають користуватися неповнолітні, є засоби побутової хімії, що містять ароматичні вуглеводні сполуки. Найбільш розповсюдженим токсикантом на сьогоднішній день є клей «Момент». Одурманення відбувається шляхом вдихання парів цих засобів підлітками, що часто поєднуються в групи по 5-10 осіб, які збираються для цього у всіляких місцях (підвали, горища, ліфти). Мотивом для вживання клею є досягнення стану різного ступеня потьмарення свідомості з напливом різноманітних і керованих галюциноторних переживань, що носять закінчений сюжетний характер. Ознаками гострої інтоксикації засобами побутової хімії є почервоніння шкірних покривів, набряклість обличчя, утруднений подих через ніс. Язик часто обкладений жовтуватим нальотом, очі блищать, зіниці розширені. Порушена координація рухів і тремтіння рук. Мовлення уривчасте. Характерний стан деякого оглушення, незважаючи на можливу активність підлітка. Іноді відчувається різкий «хімічний» запах, сліди клею на обличчі, одязі підлітка.

Непрямі ознаки вживання коноплі

Ознаки сп'яніння препаратом коноплі багато в чому залежать від дози, кількості прийнятого наркотику. Звичайне сп'яніння невеликими і середніми дозами характеризується розширенням зіниць, сухістю в роті, почервонінням обличчя, губ і скляр очей. У цьому стані сп'янілі підлітки рухливі, динамічні, багато сміються, мовлення часто прискорене, багатослівне, квапливе і нечітке. Якщо всім навколо весело, він сміється, якщо смутно - плаче. Саме тому в групі підлітків, що накурилися коноплі, нерідко виникає дійсна паніка, якщо комусь з них помариться небезпека. Внаслідок сп'яніння підліток легко може за один раз уплести, наприклад, півкастрюлі борщу чи буханець хліба. Якщо доза наркотичної речовини велика, обличчя сп'янілого може бути блідим, зіниця - вузькою, губи - сухими. При цьому він досить в'ялий, занурений у себе. Важке передозування препаратами коноплі здатне викликати гострий психоз.

Непрямі ознаки вживання опіантів

Впізнати людину, що знаходиться під впливом оптантів, можна за наступними ознаками:

Незвичайна сонливість у найбільш невідповідний час.

Уповільнене мовлення, слова він розтягує, кілька разів може розповідати те саме.

Дуже добродушний, покладливий, згідливий.

Робить враження вкрай розсіяного чи замисленого.

Засинаючи, може забути про сигарету, що горить у нього в руці й упустити її.

Прагне усамітнитися в окремій кімнаті. Іноді, навпаки, бажає бути в компанії.

Зіниця у цей час незвично вузька в зовсім не розширюється в темряві, тому при сутінковому висвітленні гострота зору помітно знижується. Шкіра бліда, суха і тепла.

Болюча чутливість знижена.

Його важко укласти спати «по-нормальному» - тобто в ліжко з виключеним у кімнаті світлом - до пізньої ночі.

Споживачі наркотиків схильні кутатися в теплі речі, включати обігрівачі, навіть якщо не холодно. Усіх мучить нежить, а деякі постійно чхають. Їх нудить, потім може з'явитися блювання. Болить живіт, у деяких інколи буває розлад шлунку. У цей час вони не сплять по ночах.

Непрямі ознаки вживання психостимуляторів

Під час сп'яніння психостимуляторами стан споживачів наркотиків найкраще характеризується жаргонним слівцем «шустряк»: вони надзвичайно жваві, стрімкі в рішеннях і вчинках. Рухи рвучкі, різкі. Періодично починають куди-небудь збиратися, але можуть так нікуди і не піти. З хвилини на хвилину змінюють свої наміри, тому не доводять до кінця початі справи. Іноді з ними трапляються приступи стереотипних рухів: протягом декількох годин можуть безцільно розбирати і збирати будильник чи переставляти книги в шафі. Після того, як сп'яніння пройшло, настають млявість, сповільненість реакції, дратівливість. Настрій знижений, споживачі тривожні, насторожені. Шкіра бліда, рухи погано координовані, невпевнені. Пульс частий.

Непрямі ознаки зловживання галюциногенами

Рідко буває, що батьки спостерігають сп'яніння галюциногенами - у цьому стані споживачі наркотичних речовин занадто привертають до себе увагу: марять, роблять безглузді вчинки. Часто про таких пацієнтів складається враження як про людей «не від світу цього»: схильні багато уваги приділяти загальним питанням філософії, релігії. Вони мають труднощі зі встановленням дружніх відносин з малознайомими людьми, цураються веселих компаній однолітків, замкнуті, боязкі із протилежною статтю і нелюдимі. Діагностика зловживання галюциногенами дуже складна. Звичайно самі хворі розповідають про свої пригоди, коли починають зіштовхуватися з ускладненнями наркотизації: психозами, депресіями й апатією. У всіх випадках, які викликають підозру, доцільно звертатися до фахівців.

Непрямі ознаки вживання снодійних препаратів

До снодійних відноситься безліч препаратів, але картина сп'яніння снодійними приблизно однакова. При вживанні малих доз діагностика по зовнішніх ознаках ускладнена. На відміну від сп'яніння більшістю наркотиків, при використанні снодійних споживачі наркотиків найчастіше агресивні і легко лізуть битися. Зіниці звичайно розширені. Шкіра бліда, частота пульсу підвищена, координація рухів різко порушена, вони розгонисті, незграбні. Увага мінлива, швидко переключаються з однієї теми на іншу. Мова невиразна. За 2-4 години наркомани стають млявими, сонливими і потім можуть заснути. Після пробудження болить голова, відчувається слабкість і нездужання. Закінчується усе пошуком чергової дози снодійного чи спиртного.

Непрямі ознаки зловживання ЛРНД

Інтоксикація летючими речовинами наркотичної дії зовні дуже нагадує сп'яніння алкоголем. Відмінностей небагато, наркологи звичайно перелічують їх у вигляді списку по пунктах:

сп'яніння ЛРНД треба підозрювати, якщо вік сп'янілого невеликий - від 10 до 14 років;

звичайно підлітки під дією ЛРНД поводяться вкрай зухвало і галасливо: голосно кричать, сміються;

запах алкоголю при цьому відсутній, зате іноді можна відчути слабкий запах розчинника, ацетону чи бензину;

після сп'яніння іноді можна помітити «провали» у пам'яті;

при систематичному ЛРНД не занадто близьким людям стає помітним відставання в розумовому розвитку, уповільнення мислення;

у тих, хто систематично зловживає ЛРНД, шкіра землистого відтінку, перенісся і віки трохи набряклі, волосся і нігті сухі і ламкі.

Якщо такі ознаки були виявлені, то є усі підстави думати про те, що учень класу або ваша дитина може вживати наркотичні речовини, доцільно повідомити про це батьків чи рідних дитини, а батькам отримати консультацію і пройти відповідне обстеження у фахівців.

Перші спроби наркотику звичайно починаються з паління препаратів з коноплі. Під час чергової пиятики в затишному місці, де зібралася компанія, хтось «пускає по колу косяк». Кожний підліток затягується цигаркою з гашишем і передає наступному. При цьому ті підлітки, у яких паління гашишу викликає негативну реакцію, звичайно не признаються у цьому, а пристосовуються до загального настрою. Рідше першим наркотиком, який пробує підліток, буває препарат опію. Це, звичайно, буває, коли новачок потрапляє до вже сформованої наркоманійної групи або має товариша - досвідченого наркомана, котрий умовляє його «пізнати справжній кайф».

Етап перших спроб не є хворобою, він не має ніяких наркологічних закономірностей і загалом відноситься до поведінкових порушень. Більше того, як було показано вище, перші спроби можуть взагалі залишитися єдиними, якщо це трапилося з соціально адаптованим підлітком.

Одиничним випадкам вживання наркотиків притаманна відсутність мотивації зміни свого психічного стану, тут нема вибірковості, ритмічності прийому. Здебільшого тут мотивом наркотизації є цікавість, інтерес до експериментування. Однак, якщо в силу несприятливих умов особистісного розвитку у підлітка сформувалася потреба у зміненні свого психічного стану, у нього виникає бажання знову і знову вживати наркотичні речовини. Він активно шукає випадку спробувати нові психоактивні речовини, щоб пізнати незвичайні почуття. Прийом наркотиків стає більш частим, ритмічним, формується свій стереотип вживання психотропних речовин. Так виникає наступний етап - пошуковий полінаркотизм.

Пошуковий полінаркотизм - найбільш розповсюджена форма вживання психоактивних речовин у підлітковому віці. За даними дослідників-наркологів, понад 46 % усіх обстежених ними підлітків проходили через цей стан. На цьому етапі підлітки встигають перепробувати всі психоактивні речовини, котрі вони можуть дістати.

Оскільки вживання психоактивних речовин звичайно відбувається в групі, воно тісно пов'язане зі стандартами групової поведінки. Підлітки збираються своєю компанією в такому місці, де їм не будуть заважати, вони настроєні на те, щоб розслабитися, невимушено поспілкуватися під музику. Вживання наркотиків спочатку виступає як компонент приємного проводження часу, а не як самоціль. У цей же час підлітки із задоволенням прислухаються до своїх відчуттів, що пов'язані з дією того чи іншого наркотику, запам'ятовують їх, порівнюють. Вони з великим натхненням розповідають один одному свої враження, обговорюють, який наркотик кращий. Престижним вважається вживання більш сильних наркотиків.

На етапі пошукового полінаркотизму потяг до наркотику поки що відсутній, у підлітка немає психічного узалежнення від нього. Це швидше стандарт групової поведінки, ситуаційна (групова) залежність, коли бажання вжити ту чи іншу психоактивну речовину виникає тільки у певній ситуації та певному середовищі. У підлітків на цьому етапі вже реалізується готовність до вживання наркотиків. Коли лідер групи пропонує прийняти якусь з психотропних речовин, ніхто з членів групи не заперечує. Однак поза своєю компанією підліток поки що не вживає наркотики. Навіть маючи вдома певний запас психотропних речовин, він зберігає його для того, щоб прийняти його разом з усіма, в своєму звичному оточенні.

У період пошукового полінаркотизму для підлітка не має значення, яку з наркотичних речовин приймати. Перевага спочатку все ж надається алкоголю та «легким» (які помилково вважають «нешкідливими») наркотикам. Потім можна спостерігати своєрідне колекціонування: спробувавши новий наркотик, підліток з гордістю розповідає про свої відчуття друзям, демонструючи свої враження про «кайф» так само, як філателіст демонструє нову марку. Кожний учасник групи намагається поповнити свою «колекцію» почуттів від наркотиків, жадібно засвоюючи інформацію про дію психоактивних речовин, засоби їх виготовлення або місце придбання. Серед інтелектуально розвинутих підлітків-наркоманів навіть існує такий афоризм: «Той, хто шукає свій наркотик, шукає самого себе».

З часом цей етап пошукового полінаркотизму переходить у етап фонового полі наркотизму. Пробуючи багато психоактивних речовин, підліток відшукує той наркотик, який йому надає найбільше задоволення. Саме поява такої вибірковості, наявність наркотику, якому надається найбільша перевага на фоні решти, є провідною рисою цього етапу. При цьому потягу навіть до найбільш вживаного наркотику поки що немає, узалежнення (навіть психологічне) ще відсутнє. Будь-яких активних дій у пошуках саме цієї психоактивної речовини підліток не чинить, а обирає свій наркотик лише тоді, коли є вибір.

На етапі фонового полінаркотизму підвищується толерантність до психоактивних речовин (частіше всього - до найбільш бажаного наркотику), знижуються або зникають захисні рефлекси. Найбільш привабливою звичайно стає речовина з найбільш високою наркогенністю або препарат, до якого підліток виявився найбільш чутливим у силу своїх індивідуальних особливостей. Найбільш часто в якості такої речовини виступає опій (щоправда, в Україні це частіше його сурогати), бензодиазеніни та снотворні препарати. Значно рідше - гашиш, ефедрон. Тривалість етапу фонового полінаркотизму невелика - від трьох тижнів до півроку. Цей етап ніби підготовлює становлення першої стадії наркоманії.

Таким чином, захворювання наркоманією ніколи не буває випадковим («через зацікавленість»), раптовим. Захворюванню завжди передує дуже тривалий період соціальної дезадаптації дитини (спочатку вдома, а потім і в школі), період перших спроб вживання психоактивних речовин, пошуковий полінаркотизм, де провідну роль відіграють стандарти групової поведінки; фоновий полінаркотизм, де найбільш яскраво виявляється мотив зміни свого психічного стану за допомогою найбільш привабливого наркотику.

У початковий період вживання психоактивних речовин підлітку навряд чи може допомогти нарколог. Медикаментозне лікування застосовувати ще рано, а переконання про згубний вплив психоактивних речовин не сприймається, оскільки у підлітка вже сформувалася психологічна готовність до вживання алкоголю чи наркотиків. Найбільший ефект може дати психологічний (психотерапевтичний) вплив, що базується на знаннях психологічних причин виникнення у підлітка потреби у вживанні психоактивних речовин.

Структура наркотизації неповнолітніх в Україні представлена наркогенними засобами різних видів і якостей. Дорослий наркоман вживає, як правило, обмежену кількість наркотиків однієї групи. Для підліткового віку найхарактернішим є комбіноване вживання різних груп і видів наркогенних засобів. Тому підліткову наркотизацію визначають як пошукову. У ній експериментування з різними групами наркогенних засобів складає головний сенс адиктивної поведінки.

Наркотизація має свої рівні.

Перший рівень - доклінічний (хворобливий), тобто до стадій наркозахворювань. Поведінка людини у цей період виявляється як адиктивна.

Другий рівень - клінічний (хвороби). Його результатом стає стан психічної і фізичної залежності, а також особливі реакції хворого організму - толерантність і абстиненція.

Традиційно з поняттям наркотизації зв'язують формування адиктивної поведінки. Поведінка такої людини визнається як наркомагічна.

1.3 Фактори, які впливають на виникнення наркозалежної поведінки у підлітків та способи припинення такої поведінки (профілактика)

Існують, як правило, основні фактори, які впливають на виникнення наркотизації молодого покоління. Певний інтерес становить виділення факторів певної сукупності, що відіграють провідну роль. Особистість вважається вихідною і завершальною стадією процесу наркотизації. Найбільш значимими параметрами індивіда, що безпосередньо впливають на ймовірність його наркотизації, експерти називають:

стан здоров'я;

психологічні параметри;

особливості віку.

Стан здоров'я, хворобливість, психічне чи фізичне виснаження впливають на процес наркотизації дітей і підлітків по-різному. З одного боку, як свідчить клінічний досвід і проведені наукові дослідження, діти з ослабленим здоров'ям та імунітетом, а тим більше з психопатичними відхиленнями набагато легше піддаються наркотизації, у них швидше формується наркозалежність і важче протікає саме захворювання. З іншого боку, ослаблені діти не витримують шкільних навантажень, не в силах цілком засвоїти навчальний матеріал, мають погану успішність і на цій основі в них відбуваються зриви, виникають стреси і загострюються конфлікти. Це веде до виникнення і посилення психологічної напруженості, що й провокує вживання наркотиків. Як відзначають експерти, схожа ситуація може виникнути і при завищених домаганнях батьків до характеру школи, прагненні записати дітей у різні секції чи студії без урахування реальних можливостей дитини.

Психологічні особливості особистості. Групу ризику становлять, у першу чергу, непосидющі, розгальмовані, гіперактивні діти з ослабленими механізмами стримування і самоконтролю. У них так само часто відбувається шкільна дезадаптація: виникають проблеми із засвоєнням матеріалу та успішністю, часті порушення дисципліни і пропуски занять, конфлікти з вчителями, що створює психологічну напруженість і, як наслідок, звертання до наркотиків як способу зняття стресу. Схильність до наркотизації мають також діти і підлітки з протилежними психологічними рисами - боязкі, недовірливі, невпевнені в собі, не здатні до самостійного прийняття рішень, з комплексом неповноцінності, що часто відчувають занепокоєння, тривогу, стрес, дефіцит позитивних емоцій.

Вікові особливості. Експерти акцентують увагу, насамперед, на цікавості, некритичності сприйняття і статевому дозріванні.

Перша спроба наркотику може детермінуватися одним чи декількома мотивами, але в переважній більшості випадків провідною виявляється непереборна дитяча цікавість. Експерти вважають сформований у дітей і підлітків інтерес до спорту чи будь-якого іншого виду позитивної діяльності найважливішим фактором анти-ризику наркотизації.

Проблема організації дозвілля має ще один аспект. У силу соціальної незрілості, нездатності реально оцінювати небезпеку багатьох явищ, в тому числі паління, вживання алкогольних напоїв і наркотиків, діти і підлітки повинні знаходитися під контролем дорослих.

Статеве дозрівання. Ряд наркологів указує на пряму залежність між рівнем статевого дозрівання і небезпекою наркоманії: у міру підвищення першого небезпека другого зменшується, що пояснюють більш високою здатністю соціально і фізично зрілої особистості протистояти негативним впливам.

Одним із найбільш загальних алгоритмів наркотизації виступає розрив між високим рівнем домагань, що сформувався, і можливістю їхньої реалізації. Чим більший цей розрив - тим сильніше переживання. Саме бажання полегшити свої переживання, хоча б тимчасово звільнитися від них і спонукає до вживання наркотиків. А тепер перейдемо до більш узагальнених факторів, які впливають на виникнення наркозалежної поведінки у підлітковому віці.

Фактор соціального мікросередовища

Найважливішими видами соціального оточення підлітків, що безпосередньо впливають на ймовірність їхньої наркотизації, виступають родина, школа і ті первинні групи, у які вони включені.

Вплив родини є однозначним і беззаперечним. Наскільки неблагополучна родина збільшує ймовірність наркотизації дітей і підлітків, настільки ж благополучна захищає їх. Причому експерти особливо підкреслюють, що благополуччя не зводиться тільки до матеріального добробуту. Набагато важливіше наявність у родині атмосфери справжньої теплоти, уваги, поваги і взаємодопомоги. Саме внаслідок її відсутності багато дітей і підлітків з родин із високим рівнем матеріального статку часто тягнуться до компаній наркоманів, де їм дійсно раді (чи хоча б роблять вигляд, що раді), де вони одержують так необхідну кожному частку уваги і можливість самоствердження.

Оскільки прямо впливати на родину практично неможливо, наркологи говорять про необхідність обліку фактора її неблагополуччя в безпосередній організації профілактичної роботи з дітьми, підлітками, молоддю. Причому відзначають, що ступінь ризику, а отже, і величина можливого провокуючого наркотизацію впливу може бути різною: від найвищого, властивого родинам наркоманів чи алкоголіків, потім знижуючись до неповних родин, родин без стійкої системи міжособистісних відносин, і навіть, на думку окремих експертів, екзогамним, у яких батьки відносяться до різних етносів. Визначаючи, що й останнє впливає на ймовірність наркотизації, наркологи розходяться в поясненні природи цього впливу. Одні вважають, що діти, народжені в таких родинах, біологічно менш стійкі. Інші бачать у цьому прояв маргінальності: дитина опиняється між соціокультурними системами батьків і, лавіруючи між ними, знижує рівень норм і вимог, які застосовуються до неї.

Школа. На думку експертів, вона втрачає той потенціал впливу на формування дітей і підлітків, який мала раніше. Сьогодні школа ще певною мірою стримує наркотизацію молоді - принаймні, перше вживання наркотику в більшості випадків відбувається за її межами, частіше серед друзів і знайомих за місцем проживання. Але подальшому поширенню вона запобігти не може, тому що сама знаходиться у кризі, викликаній, насамперед, двома обставинами. По-перше, кризою системи цінностей, що охопила суспільство, а по-друге, ослабленням мотивації молоді до одержання знань, що значно знижує в її очах авторитет і значущість школи. Приклад старшого покоління, а найчастіше і власних батьків, багато з яких отримали освіту високого рівня, а сьогодні опинилися нижче межі бідності - не кращий стимул до напруженої праці з оволодіння знаннями. Тому для багатьох дітей і підлітків школа втратила значення найважливішого поля реалізації їхніх соціальних потреб, фактора їхньої майбутньої соціальної мобільності, а разом з цим слабшає її контролююча та профілактична роль. Сьогодні ще відчутні залишки радянської системи виховання, у чомусь консервативної, яка перешкоджала наркотизації дітей і підлітків. Але й цей фактор вичерпується, молодь стає вільнішою, розкутішою і лише піддається негативним впливам. Водночас саме школа повинна стати, на думку багатьох експертів, найважливішим полем і активним учасником боротьби з наркотизмом молоді.

Вплив первинної групи на залучення молоді до наркотиків експерти відносять до числа дуже значимих факторів. Перше вживання, як правило, проходить у середовищі добрих знайомих і під їх впливом. Груповий вплив і тиск часто впливають на продовження експериментування з наркотиками і звикання до них.


Подобные документы

  • Поняття мотивів і мотивації поведінки людини. Основні концептуальні теорії агресії. Психологічні особливості підліткового віку як чинник агресивної поведінки та характерологічні риси агресивних дітей. Емперичне дослідження мотивації агресивної поведінки.

    курсовая работа [35,8 K], добавлен 22.03.2009

  • Дослідження суїцидальної поведінки як соціально-психологічного явища. Умови формування і вікові особливості суїцидальної поведінки. Аналіз взаємозв'язку сімейного виховання та суїцидальної поведінки підлітків. Профілактична робота з дітьми групи ризику.

    курсовая работа [82,5 K], добавлен 14.06.2015

  • Типологія агресивної поведінки сучасних підлітків. Причини і специфіку прояву агресивності дітей на різних стадіях підліткового віку. Половозрастниє особливості прояву агресивності у поведінці дітей підліткового віку. Корекція агресивної поведінки.

    курсовая работа [44,7 K], добавлен 21.01.2008

  • Психологічні особливості підліткового віку. Причини виникнення і форми прояву агресивної поведінки підлітків. Експериментальне дослідження проблеми агресії у підлітковому віці. Корекційна програма по зменьшенню агресії та підвищенню рівня самооцінки.

    дипломная работа [325,5 K], добавлен 12.05.2010

  • Теоретичні підходи науковців до поняття і визначення адикції і адиктивної поведінки. Види, механізм розвитку і деструктивна сутність адиктивної поведінки. Аналліз впливу соціальних і психологічних чинників на формування адиктивної поведінки підлітків.

    курсовая работа [42,2 K], добавлен 22.03.2009

  • Психолого-педагогічні основи вивчення проблеми "важких" підлітків. Психологічні особливості розвитку дітей підліткового віку. Методи дослідження підлітків, які важко піддаються вихованню. Дослідження самооцінки та агресивності підлітків і їх результати.

    курсовая работа [580,8 K], добавлен 20.09.2010

  • Загальна характеристика стилів виховання в сім’ї. Сутність та джерела агресії. Особливості виявлення агресивності у юнаків та дівчат. Експериментальне дослідження взаємозв'язку між стилем виховання і особливостями прояву агресивних реакцій у підлітків.

    дипломная работа [176,8 K], добавлен 04.08.2016

  • Теоретико-методологічні основи вивчення і діагностичне дослідження міжособистісного спілкування у підлітків. Психофізіологічні особливості підліткового віку, розвиток самосвідомості у конфліктах з дорослими і однолітками, стратегії поведінки в конфлікті.

    курсовая работа [75,6 K], добавлен 27.11.2010

  • Особливості поведінки молодших школярів, визначення рис, які потребують корекції, методика проведення корекційної роботи. Визначення рівня розвиненості ціннісного ставлення дітей молодшого шкільного віку. Розробка ефективної корекційної методики.

    курсовая работа [36,7 K], добавлен 21.07.2010

  • Психологічні детермінанти конфліктної поведінки підлітків та агресивний компонент в діях неповнолітніх. Емпіричні дослідження сварок та сутичок дітей: методи, процедури та аналіз результатів. Роль негативних почуттів школярів у стосунках з оточуючими.

    курсовая работа [95,5 K], добавлен 09.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.