Психологічні особливості наркозалежної поведінки підлітків

Питання наркоманії постало перед суспільством з прадавніх часів. Ніхто і не підозрював, що ця хвороба призведе до великих втрат, а найголовніше до втрати молодих, енергійних, талановитих особистостей, у руках яких знаходиться майбутнє нашої держави та перш за все наших дітей. На сьогоднішній день питання боротьби з наркоманією стоїть на одному рівні з питанням стосовно боротьби зі злочинністю.

Звичайно - це одні з найважливіших соціальних трагедій. Адже вони пов'язані один з одним, так як майже 45 % злочинів вчинюються у стані наркотичного сп'яніння. Нажаль, на сьогоднішній день суспільство не винайшло ліків від цієї страшної хвороби. Законодавство нашої держави ще недосконале для боротьби з наркоманією. Кожний рік число зростає і на даний момент сягає 16 % (1 млрд. чол., коли всього населення у світі приблизно 6 млрд.). Як видно, наркоманія - це «Ахіллесова п'ята» не лише нашої держави, але й усього світу.

На сьогоднішній день вирішення проблеми наркоманії означає позбутися майже половини проблем, які постають перед державою та суспільством. Це першочергове завдання органів державної влади та громадян, як України, так і інших країн.

У своїй роботі я прагну дослідити корінь виникнення та поширення наркоманії, а також розглянути основні причини і розкрити наслідки до яких призводить недбалість деяких особистостей. Хоча в подальшому це так не можна назвати, тому що вони, обравши цей шлях, втрачають свою гідність та людяність.

Мета: дослідити рівень наркозалежної поведінки у дітей підліткового віку.

Актуальність проблеми.

Дійсно проблема наркоманії являється актуальною на сьогоднішній день, про неї можна багато говорити, адже зараз існує безліч літератури, у якій описано та розповідається про це страшне явище, яке заполонило увесь світ. Важливо актуальним є те, що на сьогоднішній день суспільство не винайшло ліків щоб зупинити цю хворобу. Саме це спонукає до того, щоб серйозно задуматись над поширенням наркоманії, адже це переросло у серйозну проблему. Актуальним являється також виникнення та поширення наркоманії, дуже важливо дізнатися на основі чого така страшна хвороба як наркоманія почала виникати. Ще у давньому Єгипті вчені описували побічні дії наркотичних речовин. Різні вчені, вивчаючи це явище, по своєму описували наркоманію та охарактеризовували її.

Предмет дослідження: наркозалежна поведінка у підлітків.

Об'єкт дослідження: наркоманія у підлітковому віці.

Завдання:

Теоретичний аналіз проблеми наркозалежної поведінки підлітків у вітчизняній та зарубіжній літературі.

Проаналізувати фактори, які впливають на виникнення наркозалежної поведінки у підлітків та способи припинення такої поведінки.

Провести екстремальне дослідження, за допомогою спеціально розроблених анкет, на визначення наркозалежної поведінки.

Розробити рекомендації.

Методи дослідження: емпіричні методи, аналіз продуктів діяльності.

База дослідження: Хорошівська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів Білогірського р-ну, Хмельницької обл.

Розділ І. Теоретичний аналіз наркоманії та наркозалежної поведінки у підлітковому віці

Перед усім потрібно сказати, що таке наркоманія. Існує багато визначень поняття наркоманії. Наркоманія - це хворобливий психічний стан, зумовлений систематичним вживанням у немедичних цілях шляхом ковтання, вдихання або ін'єкцій деяких лікарських або інших речовин (природних або штучних), що супроводжується звиканням і непереборним потягом до постійного поновлення їх прийому з метою отримання специфічних переживань, різних біо- і психотропних ефектів, а також для полегшення психічного або фізичного стану за їх відсутності.

Наркоманія (в перекладі з грецької - пристрасть) - непереборний і хворобливий потяг до вживання наркотиків із метою психічного збудження. Всі різновиди наркоманії об'єднані загальними причинами появи розвитку, перебігу і наслідку. Слово «наркоманія» походить також від таких грецьких слів «narke» - затьмарення свідомості, заціпеніння, оніміння, паралічі та «наркозис» - смерть, манія, божевілля, безумство, пристрасть. У цих словах є коротке пояснення стану, до якого потрапляє той, хто приймає наркотики, а також наслідки їх прийому. Вживання наркотиків, як правило, супроводжується значними патологічними змінами, що відбуваються в усіх сферах життєдіяльності людини. Завдяки дослідам на собаках вдалося з'ясувати, що при вживанні гашишу руйнується внутрішня оболонка судин мозку і виникають мішкоподібні витіки стінок судин - аневризми. Порушення функцій судин призводить до зменшення постачання нервових клітин киснем і поживними речовинами.

Наркотичні речовини почали застосовувати в далекому минулому. Перше знайомство з наркотикам сталося на зорі розвитку людства після того, як люди навчилися користуватися вогнем. Розпалюючи в печері багаття, первісні люди вдихали оксид вуглецю, що утворювався під час горіння. Одурманення відбувалося і від вдихання диму під час згоряння різних рослин, серед яких могли бути мак, коноплі, тютюн. Треба вважати, що на самому початку не усвідомлення вживання наркотичних речовин носило племінний характер. Отже, найдавніші способи наркотизації були засновані на вдиханні диму, парів та палінні. Самі ранні відомості про вживання наркотиків (опію) належать до V тисячоліття до н.е. У Персії зберігся опис отримання і вживання «соку з маку». Наприкінці ІІІ тисячоліття до н.е. у письмових джерелах держави шумерів згадується про снотворну дію опію. У ІІ тис. до н.е. з опієм були знайомі й інші народи, що населяли Східне Середземномор'я. У руках статуетки мінейської культури (ІІ-ІІІ тис. до н.е.), знайденої під час розкопок на острові Кріт, зображено головку маку. У давньому Єгипті широко використовували різноманітні наркотичні препарати. Під час археологічних розкопок у древніх похованнях були знайдені колекції наркотиків у різних лікарських формах, багато яких не розпізнані й досі. Так, біля мумії принцеси Нефру знайшли посудину з ліками, складовою частиною був наркотик.

У давньому Єгипті опіумний мак широко використовували 3,5 тис. років тому за часів бубастидських володарів ХХІІ династії. Німецький вчений Георг Еберс у 1873 р. виявив древньогрецький папірус, названий «Папірусом Еберса». У цьому документі, написаному за 1500 років до н.е., було зібрано майже 700 рецептів, багато з яких ґрунтувалися на опіумі. З розвитком медицини з'явилася потреба в ефективних знеболювальних засобах. Ця потреба поклала опію шлях в історії. Вивчаючи цілющі властивості рослин, Гіппократ не заперечував потреби застосування наркотиків у лікуванні хворих, а навпаки, вважав їх цінними лікарськими засобами. Він широко використовував у своїй практиці опіум як болезаспокійливий і снотворний препарат. У давньому Римі було визнано до вживання близько 400 видів рослин з наркотичними властивостями. Римський письменник і державний діяч Марк Порцій Кантон (234 - 149 р. до н.е.) і римський вчений-енциклопедист Марк Торренцій Варрон (116 - 27 р. до н.е.) у своїх творах згадували про мак, який входив до складу опійно-шафранової настоянки. Ще війська Олександра Македонського занесли опій, техніку його отримання і спосіб вживання в райони свого завоювання - Малу Азію, Месопотамію. Таким чином опій поширився із Заходу на Схід. Однак колискою опію є Китай та Індія або Єгипет. Французький вчений Антуан Поро свідчить, що вживачами опію були також жителі Давнього Єгипту, оскільки там знаходилося селище Мекон, що означає «місто маку». Персія, досягнувши своєї могутності, була торговим центром і споживачем опію як Єгипет й інші країни Середземномор'я. Індія була першою країною, яка експортувала до інших пахощі та наркотичні речовини. Англійські лікарі вважали нешкідливими помірні дози опію і намагалися зберегти його вживання, мотивуючи це тим, що народні маси не хочуть заборони опію. Однак передові люди Індії усвідомлювали, яку шкоду ніс цей дурман індійському народу.

На міжнародній конференції з опіуму в 1925 р. було представлено резолюцію з вимогою облишити торгівлю опієм у всьому світі лише медичними та науковими потребами. Напередодні Другої Світової війни в Індії вироблялося 12 тис. тон опіуму на рік. Опіоманія в Індії була поширена як серед чоловіків, так і жінок - 20 % хворих опіоманів, які поступали на лікування, складали жінки. Припускають, що мак став відомим у Китаї в VІ або VІІ ст. до н.е. У цей час маленькі пігулки з опіуму в формі рибок з'являються у продажу і користуються великим попитом, а це, у свою чергу, веде до появи пристрасті. Спочатку опій надходив як медичний засіб, а потім і як наркотичний. Вже з середини ХVІІ ст. паління опію набуло досить широкого розповсюдження, і опій стали використовувати переважно з наркотичною метою. Оскільки торгівля наркотиками виявилася прибутковою, услід за англійцями спрямувалися на китайський ринок торговці опіумом із США, Португалії й інших країн. Опіопаління поступово стало набувати тяжкого характеру. Уряд намагався боротися з розведенням опіумного маку, але до країни постійно завозилась велика кількість контрабандного опію, переважно з Бенгалії. Місцеві власті дивилися крізь пальці на торгівлю наркотиками, отримуючи великі хабарі від англійських купців. Ввезення опію призвело до масового поширення опіопаління в Китаї і стало являти загрозу для сотень тисяч китайців, ведучи до виродження нації. У колоніальних країнах Африки згубна пристрасть до опію залишилась у значного процента населення.

У наш час вживання опіуму в Ірані жорстоко карається, аж до смертної кари. Там, де з'являлись турки, наркоманія розповзалася, як епідемія. Прийом наркотиків більшістю засуджувався, а цих людей презирливо називали теріакидами. До цього часу Туреччина є одним з головних виробників опію у світі. Опій там виробляють таємно і він надходить в нелегальну торгівлю як за кордон, так і на внутрішній ринок. Захоплення опієм не обійшло Німеччину, Італію, Австрію та інші європейські країни. На початку ХХ ст. причину виникнення цього захворювання стали тісно пов'язувати з патологічними особливостями особистості та характеру наркомана. За останні сто років з кожним десятиріччям вживання опію в Європі все більше поширювалось.

Перша світова війна стала поштовхом для подальшого поширення наркоманії в Європі. Наркотична епідемія охопила практично всі країни, що воювали. Друга Світова війна також призвела до збільшення споживання наркотиків майже у всіх країнах, що воювали. Цьому сприяли важкі умови воєнного часу, постійно психотравмуючі чинники, вимушене різке збільшення застосування наркотиків у медицині, міграція населення. Вживання опіатів набуло особливо широкого розповсюдження у США. Наркотики завозили до Америки численні емігранти з регіонів, де вживання наркотичних речовин було традиційним. До початку ХХ ст. наркоманія у США стала серйозною соціальною проблемою.

У нашій країні мак був відомий ще за старослов'янські часи. Лише після революції 1917 р. розгорнулась боротьба з наркоманією. За порівняно короткий час споживання опію було майже ліквідоване. Однак сьогодні героїн є основним продуктом контрабандної торгівлі наркотиками. Споживання його постійно росте. Понад 500 млн. людей нашої планети вживають опіум і його похідні - морфій, героїн.

Як уже говорилося, існує багато визначень поняття явища наркоманія. Ще раз звернемо увагу в повернемося до визначення поняття наркоманії та дамо опис наркотичних речовин, разом з тим пояснюючи негативні наслідки вживання підлітками наркотичних речовин.

Під наркоманією розуміють зловживання речовинами, які викликають явище звикання і законом визнані наркотичними; вживання хімічних речовин з метою зміни психічного стану. Наркотики - це група хімічних речовин (рослинного або штучного походження), вживання яких призводить до розвитку наркоманії. До них належать: кокаїн, анаша, гашиш, марихуана, а також виділяють групу наркотичних засобів, таких як: алкоголь, інгалянти (авіаційний клей, бензин, ефір, аерозолі), депресанти (барбітурати, снодійні таблетки, мірелаксанти, транквілізатори), стимулятори (кокаїн, амфетаміни). При вживанні кожного із цих видів наркотичних засобів змінюється фізичний стан організму та як саме вони впливають на організм людини. Також до групи наркотичних засобів відносяться наркотичні речовини (героїн, морфін, кодеїн, омнопон), галюциногени (ЛСД, ДМТ, СТП, мескалін).

Серед лікарських препаратів (снодійні, психотропні речовини) і предметів побутової хімії (пральні порошки, клеї, розчинники) трапляються речовини, які діють на організм подібно до наркотиків. Вони не приносять шкоди, якщо їх застосовувати за призначенням та дотримувати правил особистої безпеки при їхньому використанні. Однак у результаті зловживання ними розвивається захворювання - токсикоманія. І наркотики, і речовини, що викликають токсикоманію, є небезпечними для здоров'я людини. Відрізняються вони юридично: речовини, які викликають токсикоманію, на відміну від наркотиків, законом не заборонені. Виробництво, перевезення, зберігання, продаж наркотиків тягне за собою кримінальну відповідальність. При дії наркотичних речовин розвивається внутрішнє оманливе відчуття приємності, комфорту, забуття (ейфорія), виникають ілюзії, змінюються відчуття. З'являється бажання повторити ці відчуття, і, як результат, формується наркотична залежність. Захворювання наркоманією протікає у три стадії.

У здорової людини, яка вперше пробує наркотичне зілля, ейфорії не буває, а спостерігається бурхлива реакція відторгнення та ознаки отруєння. Крім того, виникають й інші реакції, які залежать як від специфічних особливостей наркотиків, так і від індивідуальних особливостей людського організму. Може з'явитися кашель, посилене серцебиття, холодний піт, галюцинації, відчуття тривоги і навіть страх смерті, які нерідко переходять у забуття та сон. Однак при подальшому прийманні наркотиків ці явища проходять і наступає перша стадія захворювання. З'являється ейфорія. Приймання наркотичної речовини викликає підйом настрою, збудження, яке згодом змінюється пригніченістю, тугою, відчуженістю, депресією. Попередня доза наркотичної речовини при подальших прийомах стає недостатньою. Щоб викликати ейфорію (кайф), потрібно збільшувати дозу наркотику. Розвивається психічна залежність від нього. Людина намагається отримати наркотичні речовини заради задоволення, але поки що ще може обійтися без неї: відсутність наркотичної речовини ніяких неприємних відчуттів не викликає. Особливість цієї стадії полягає в тому, що організм лише частково пристосувався до дії наркотику. На цій стадії людині відносно легко відмовитись від наркотиків. На подальших стадіях хвороби це зробити значно важче. З часом організм пристосовується до перенесення високих доз наркотиків. У ньому відбувається перебудова, яка дозволяє нейтралізувати отруту, зробити її менш небезпечною. Однак ця перебудова супроводжується змінами, які негативно впливають на інші процеси життєдіяльності.

Друга стадія захворювання характеризується появою фізичної залежності від наркотику. Обмін речовин в організмі наркомана змінюється настільки, що наркотична речовина стає необхідною ланкою в ланцюгу порушеного обміну. Відсутність у наркомана можливості прати наркотики по даній стадії супроводжується цілою гамою фізіологічних та психічних порушень: тремтінням рук, головними болями, сильними болями у м'язах та суглобах, зростанням тривоги, неспокоєм, концентруванням усіх думок тільки на необхідності отримати потрібну дозу наркотику. Якщо такий стан можна зняти прийманням наркотичної речовини, то це означає, що хвороба перейшла в іншу стадію - формується фізична залежність від наркотичної речовини. Приймання наркотиків супроводжується значними патологічними змінами всіх органів і систем: руйнується внутрішня оболонка судин мозку і виникають мішкоподібні випини стінок судин (аневризми). Порушення судин призводить до зменшення постачання нервових клітин киснем і поживними речовинами; змінюється будова їх ядер; частина клітин гине. Патологічні зміни у нервовій системі призводять до порушень психіки. У наркомана послаблюється пам'ять, інтелект, з'являються ознаки слабоумства, трапляються нічні жахи. На цій стадії хвороби відбувається подальша соціальна деградація особистості: наркомана нічого не цікавить, крім задоволення своєї потреби в наркотичній речовині, погіршуються його професійні навички та вміння, знижується працездатність, з'являється моральна розпущеність та схильність до антисоціальних вчинків.

На третій стадії наркоманії хворий відчуває потребу в наркотичній речовині, але її приймання викликає різкі загострення соматичних захворювань. На цій стадії наркоман повністю втрачає здатність до активної діяльності. Третя стадія захворювання загрожує життю хворого і вимагає тривалого лікування. Для забезпечення ефекту лікування необхідно чітко дотримувати всіх призначень лікаря. Результати лікування не завжди позитивні.

Наркоманія є одним із найнебезпечніших соціальних явищ. Зловживання наркотиками можуть стати причиною травм, катастроф, втрати людиною працездатності, духовних потреб та вольових рис. Боротьба з наркоманією - велика соціальна та медична проблеми кожної держави. Профілактика і лікування від згубних звичок здійснюється спеціально створеними наркологічними службами. До боротьби з наркоманією залучається суспільство, розширені адміністративні форми боротьби, поліпшується система наркологічної допомоги: при психіатричних лікарнях організовані наркологічні відділення. Відкриті госпрозрахункові лікарні, де проводять анонімні лікування наркоманів в амбулаторних умовах. Знання наслідків наркоманії та невживання наркотиків за будь-яких обставин - перший і основний спосіб профілактики наркоманії.

Наркоманія серед дітей, підлітків та молоді є результатом складного переплетення і взаємодії біологічних, психологічних та соціальних факторів, тому навряд чи можливе їх повне врахування. Практично кожне нове дослідження з цієї проблеми розкриває все нові грані механізму наркотизації, і процес поглиблення в суть даного явища, вочевидь, нескінченний. У механізмі наркотизації особистості зазвичай виділяють три взаємозалежні компоненти: саму людину, її мікросередовище і вплив на неї соціальних факторів. Найбільш значимими параметрами індивіда, що безпосередньо впливають на ймовірність його наркотизації, експерти називають: стан здоров'я, психологічні параметри, особливості віку. Стан здоров'я, хворобливість, психічне чи фізичне виснаження впливають на процес наркотизації дітей і підлітків по-різному. З одного боку, як свідчить клінічний досвід і проведені наукові дослідження, діти з ослабленим здоров'ям та імунітетом, а тим більше з психопатичними відхиленнями, набагато легше піддаються наркотизації, у них швидше формується наркозалежність і важче протікає захворювання. З іншого боку, ослаблені діти не витримують шкільних навантажень, не в силах цілком засвоїти навчальний матеріал, мають погану успішність і на цій основі в них відбуваються зриви, виникають стреси і загострюються конфлікти. Це веде до виникнення і посилення психологічної напруженості, що й провокує вживання наркотиків.

Групу ризику становлять, у першу чергу, непосидющі, розгальмовані, гіперактивні діти з ослабленими механізмами стримування і самоконтролю. У них так само часто відбувається шкільна дезадаптація: виникають проблеми із засвоєнням матеріалу та успішністю, часті порушення дисципліни і пропуски занять, конфлікти з вчителями, що створює психологічну напруженість і, як наслідок, звертання до наркотиків як способу зняття стресу. Схильність до наркотизації мають також діти і підлітки з протилежними психологічними рисами - боязні, недовірливі, невпевнені в собі, не здатні до самостійного прийняття рішень, з комплексом неповноцінності, що часто відчувають занепокоєння, тривогу, стрес, дефіцит позитивних емоцій.

Перша спроба наркотику може детермінуватися одним чи декількома мотивами, але в переважній більшості випадків провідною виявляється непереборна дитяча цікавість.

У силу соціальної незрілості, нездатності реально оцінювати небезпеку багатьох явищ, в тому числі паління, вживання алкогольних напоїв і наркотиків, діти і підлітки повинні знаходитися під контролем дорослих. Напевне, не випадково за законами США батьки несуть юридичну відповідальність, якщо дитину молодше 14 років залишають без догляду дорослого, навіть у своєму власному будинку чи квартирі. Але багато хто з наших дітей, на думку наркологів, є фактично бездоглядними. Позашкільна робота практично не ведеться, і після занять школярі знаходяться де хочуть і з ким хочуть, з повною свободою дій, становлячи благодатний грунт для розвитку всіляких форм девіації, у тому числі й наркоманії.

Вище згадувалося про вживання наркотичних речовин. Внаслідок їх застосування виникає залежність. Розрізняють такі види залежності як: соціальна, психічна і фізична. Соціальна залежність полягає в тому, що наркомани, токсикомани, алкоголіки стають під впливом певної соціальної групи. Підлітки стають наркоманами під впливом молодих людей, які вже стають наркоманами і намагаються залучити до цього тих, хто їх ще не пробував. У результаті утворюються специфічні соціальні угрупування, наприклад, наркоманів, серед яких можна придбати та вжити наркотики. У них сформована власна наркокультура (субкультура), яка є альтернативою загальній культурі суспільства і відрізняється специфічною мовою (сленгом) та сукупністю спотворених цінностей. При частому і навіть не дуже тривалому вживанні наркотичних речовин розвивається психічна, а згодом і фізична залежність від них.

Психічна наркотична залежність - це усвідомлена або неусвідомлена потреба у вживанні наркотичної (психоактивної) речовини для зняття психічного напруження та досягнення стану психічного комфорту. Всі наркотичні речовини мають здатність при більш чи менш тривалому вживанні включатися в обмін речовин, через це в людини виникає потреба в штучному введенні в організм алкоголю, нікотину, токсичних (ацетон, ефір) і наркотичних (опіум, кокаїн) речовин. Вони стають для неї життєво необхідними, виникає наркотична залежність. Відсутність наркотичної речовини зумовлює особливий стан організму - «абстиненцію», або «абстинентний синдром», що супроводжується болями, неприємними відчуттями, пригніченим настроєм і непереборним бажанням будь-що отримати чергову дозу алкоголю, запалити або вжити наркотик. Усі помисли людини постійно звернені лише на це. Вона відчуває сильне внутрішнє напруження, якого може позбутися лише прийнявши чергову дозу наркологічної речовини. Проте, це лише тимчасове полегшення, і потреба в черговій дозі виникає знову і знову. Стає зрозумілим, чому так складно позбутися цієї шкідливої для здоров'я людини звички, чому лікування наркомана є складним і часто малоефективним.

Фізична наркотична залежність - стан, за якого у відповідь на відмову від наркотику (психоактивної речовини) процеси функціонування нейромедіаторів змінюється так, що організм не може більше обходитися без наркотичної речовини. Якщо припинити відразу вводити наркотичну речовину, то може виникнути синдром абстиненції, який виражається різними соматичними, вегетативними, неврологічними, психологічними та іншими порушеннями. Фізіологічна залежність формується в міру поступового звикання до цієї речовини, що згодом стає необхідною для підтримання більш-менш нормального функціонування організму.

Виникнення залежності стає проблемою наркомана, токсикомана чи алкоголіка, а отже, й усієї сім'ї - й, у результаті, виникає так звана співзалежність між близькими людьми. Відомий психолог Н.Ю.Максимова вважає, що «Співзалежність - це психологічний феномне, що означає симбіотичні стосунки між близькими людьми, одна з яких хвора на наркоманію, алкоголізм. Або співзалежність - це особистісне утворення, що розвивається в людей, які співіснують з особами, залежними від алкоголю, токсичних речовин або наркотиків». До наркоманії, як правило, схильні егоїстичні, емоційно нестійкі, психічно незрілі підлітки, з обмеженим колом інтересів.

Слід також сказати, що на сьогоднішній день вирішення проблеми наркоманії означає позбутися майже половини проблем, які постають перед державою та суспільством. Це першочергове завдання органів державної влади та громадян, як України, так і інших країн.

1.2 Особливості наркозалежної поведінки підлітків