Психологічні особливості наркозалежної поведінки підлітків

На визначеному етапі соціалізації групова взаємодія стає одним із ведучих механізмів формування особистості. Цим пояснюється потяг дитини чи підлітка до групи, значимість для нього прийнятих у ній норм та правил, здатність групи підкоряти собі волю й інтереси своїх членів, диктувати їм форми поведінки. Залежність дитини чи підлітка від групи тим вища, чим менша кількість груп, у життєдіяльність яких він включений. Зникнення колишнього різноманіття загальнодоступних гуртків, секцій, студій, піонерських організацій і таборів та багато-багато чого іншого, з одного боку, об'єктивно підвищило в очах підлітків значимість неформальних, у тому числі асоціальних і кримінальних груп і об'єднань, які залишилися, а з іншого боку, значно скоротило можливість групової взаємодії на базі соціально схвалюваних видів діяльності, яка (взаємодія) формувала позитивну спрямованість особистості.

Діюча система профілактики наркотизму молоді можлива лише при створенні розгалуженої мережі різноманітних форм групової діяльності дітей і підлітків, орієнтованої на соціально прийнятні цілі або цінності. Неодмінною якістю такої системи повинна бути її доступність і, в першу чергу, для дітей та підлітків із груп ризику.

Вплив соціальних факторів

Усі експерти виходять із визнання наркотизму як одного із проявів стану суспільства і процесів, що відбуваються в ньому. Зокрема, епідеміологічний характер росту наркоманії з початку 90-х років вони пов'язують з початком системної трансформації українського суспільства і викликаними нею негативними наслідками: різким зниженням життєвого рівня і зубожінням значних шарів суспільства, зростанням безробіття і почуттям непевності у майбутньому, руйнуванням системи цінностей і втратою життєвих орієнтирів, кризою ідентичності особистості, наростанням нервово-психологічної напруженості, стресів.

Стверджуючи, що будь-яка соціально-економічна криза призводить до зростання наркоманії, самі експерти відзначають, що конкретний механізм цієї залежності не завжди ясний. Зрозуміло, як впливають на здоров'я молоді, а отже, і на процес її наркотизації, погіршення харчування, а часто і недоїдання, погіршення екології, підвищена радіація, погіршення спадковості. Але вже фактор соціальної диференціації чи зубожіння значних шарів населення діє інакше. А для нейтралізації деяких негативних впливів знання такого механізму вкрай необхідно - тому що дозволяє ще до повної ліквідації самого фактора, на що потрібні немалі ресурси і тривалий час, хоча б якоюсь мірою знизити їх негативний вплив.

Між рівнем добробуту і наркотизмом немає прямого зв'язку. І зубожіння значної частини суспільства провокує вживання наркотиків остільки, оскільки створює, як ми уже відзначили вище, розрив між сформованою настановою на визначений рівень добробуту і можливістю - неможливості її задоволення. Протиріччя між соціально схвалюваними цілями і відсутністю легальних способів їхнього досягнення - одна з класичних причин девіантної поведінки. Тому рівень наркотизації молоді відбиває не тільки дійсне погіршення матеріального становища населення, але й визначений «внесок» діяльності ЗМІ. Зниження наркотизму можливо не тільки через підвищення добробуту населення, що в найближчій перспективі нереально, але й за допомогою корекції спрямованості засобів масової інформації. При визначеній зацікавленості держави це може бути здійснене.

Критерій здійсненності хоча б якихось превентивних профілактичних заходів приваблював у виборі й аналізі експертами соціальних факторів наркотизації молоді. Пальму першості в цьому плані вони віддавали засобами масової інформації і відеофільмам, шоу-бізнесу, на тлі діяльності яких навіть колишня практика «закритості» тем наркотиків мала, на думку половини наркологів, визначену перевагу, бо значна частина матеріалів, що тією чи іншою мірою стосується наркотиків, прямо чи побічно пропагують їх як атрибут і символ молодості, сили, сміливості, успіху, незалежності. Під їх впливом руйнується негативний образ наркотиків, підігрівається інтерес до них, бажання випробувати їх дію.

Наркологи бачать пряму провину держави також в абсолютній доступності для дітей і підлітків тютюну й алкоголю, у масованій їхній рекламі. Провокуюча роль табакопаління і вживання алкоголю в наступній наркотизації загальновідома. Паління тютюну і коноплі - дуже близькі за формою, бар'єр, що відокремлює одне від іншого, дуже малий. Перехід від паління тютюну до паління коноплі і її похідних, а від них до інших, у тому числі й важких наркотиків, наркологи вважають типовим варіантом, з яким можна боротися, руйнуючи перші ланки цього ланцюжка.

Провокує наркотизацію доступність наркотиків і агресивний маркетинг наркоторговців. Водночас органами правопорядку зазвичай затримуються споживачі наркотиків чи перевізники і дуже рідкі випадки затримки наркоторговців, хоча, за словами ряду наркологів, інформацією про те, хто і де торгує наркотиками (часто це циганські родини), володіють не тільки наркомани, але й представники міліції.

Механізм дії багатьох соціальних факторів, що провокують прилучення до наркотиків, припускає їхню трансформацію в психіці, у сфері свідомості, перетворення в компоненти духовного світу індивіда чи спільності, перш ніж стати мотивом, безпосередньою спонукальною причиною наркотизації. Ретроспективний аналіз динаміки поширення наркотизму з післявоєнних років дотепер дозволяє висловити думку про прямий взаємозв'язок ступеня поширення наркотиків у суспільстві з рівнем соціального оптимізму в його населення, що розуміється в найбільш загальному виді як інтерполізація цілей суспільства і віра в їхнє досягнення.

Відповідно до факторів та причин, які впливають на виникнення наркоманії, існують також профілактичні методи та способи припинення такої поведінки. За класифікацією ВООЗ, профілактику прийнято поділяти на первинну, вторинну та третинну.

Первинна профілактика спрямована на попередження виникнення хвороб. У підлітковій наркології вона включає заходи боротьби із зловживанням алкоголем, наркотиками й іншими токсичними речовинами - по суті справи, боротьбу з адиктивною поведінкою у підлітків.

Вторинна профілактика передбачає заходи, спрямовані на те, щоб затримати розвиток хвороби. У підлітковій наркоманії сюди відносять не стільки ранню діагностику і своєчасне лікування, скільки сукупність заходів для запобігання рецидивів після лікування раннього алкоголізму, наркоманії і токсикоманії, включаючи спеціальне протирецидивне лікування.

Третинна профілактика ставить за мету запобігання інвалідності шляхом, головним чином, реабілітаційних заходів. У підлітковій наркології вона охоплює обмежену, але дуже важку сферу - важкі випадки наркоманії, які вже далеко зайшли, після кількаразових рецидивів і безуспішного лікування. Е.А.Бабаян (1988) первинну профілактику розділив на радикальну, що включає зміну соціально-культурних умов життя населення (пропаганду здорового способу життя, спорт, санітарну освіту), а також заходи, що забороняють і контролюють, і ранню, під якою малося на увазі виявлення зловживання без залежності і попередження її розвитку.

Вторинну і третинну профілактику Е.А.Бабаян відніс до умовної, тому що вона спрямована вже на виявлення ранніх стадій хвороби (спізніла профілактика), на запобігання рецидивів (пізня профілактика) і примусове лікування хронічних випадків, що далеко зайшли (термінальна профілактика).

Запропонований також інший поділ профілактики на первинну, вторинну і третинну залежно від поля діяльності (Єгоров В.Ф., Врублевський А.Г., Воронін К.Е., 1989). До первинної профілактики відносять усе, що адресується до всього населення (від системи заборон і покарань до санітарної освіти), вторинна профілактика спрямована на виявлення групи ризику, а третинна - вже на тих, хто зловживає. Ключовим фактором у розробці заходів психопрофілактики адитивної поведінки у підлітків є вивчення її мотивації. Мета полягає у пошуку шляхів і засобів корекції й усунення істинних мотивів зловживання, а також тих соціально-психологічних факторів, що сприяють адиктивній поведінці.

Первинна наркологічна профілактика

Первинна профілактика в наркології використовує, по суті справи, два основних методи - систему заборон і покарань та санітарну освіту. Допоміжним але важливим прийомом є виявлення контингентів високого ризику адиктивної поведінки.

Система заборон і покарань

Подібна система досить ґрунтовно розроблена відносно наркотичних речовин, певною мірою - алкоголю і меншою мірою сформована відносно інших токсичних речовин. Існує спеціальна служба в органах внутрішніх справ для боротьби з поширенням наркотиків і наркоманії.

Що стосується речовин, не включених у список наркотиків, міри покарання, передбачені Кримінальним кодексом, обмежені. Законом переслідуються незаконне виготовлення, придбання, збереження, перевезення і збут сильнодіючих і отруйних речовин. Систему заборон і покарань при зловживанні алкоголем, наркотиками й іншими токсичними речовинами перед підлітком найчастіше уособлюють працівник Кримінальної міліції і служби у справах неповнолітніх. Звичайно підлітки волею-неволею змушені давати згоду на стаціонарне обстеження і лікування, інакше їм загрожує направлення у спеціальну виховну установу. Тому перебування в наркологічному стаціонарі неминуче починає розглядатися підлітком як форма покарання, що ускладнює лікування, особливо психотерапію. При всій необхідності системи заборон для профілактики адитивної поведінки у підлітків тільки цією системою обмежуватися неможливо, тому що вона сама по собі є недостатньою.

Існує точка зору, що заборони, накладені на наркотики, тільки стимулюють зловживання ними, особливо у підлітків та молоді, для яких зловживання ними стає формою протесту. Висловлюється також судження, що скасування заборон на наркотики буде сприяти зменшенню числа ненавмисних важких отруєнь, у тому числі смертельних, знизить злочинність, зумовлену незаконним споживанням наркотиків, видобутком грошей на них. Однак усі ці судження нічим не доводяться. Разом з тим та чи інша легалізація вживання наркотиків здатна спричинити широке зловживання ними, подібно алкоголю, і як наслідок - значне зростання кількості наркоманів. Тому подібні пропозиції не мають широкої підтримки.

Санітарна профілактична освіта

Використання санітарної освіти з метою профілактики адиктивної поведінки серед підлітків становить непросте завдання. Санітарна профілактична освіта призначена роз'яснити, яку шкоду для здоров'я, для фізичного і психічного розвитку, для майбутнього в цілому наносить зловживання алкоголем, наркотиками й іншими токсичними речовинами. Однак суб'єктивна оцінка власного здоров'я у певній частині нового покоління підлітків помітно впала. Міркування про можливий збиток перспективам на майбутнє наштовхується на конфлікт між збільшеним рівнем домагань і малою ймовірністю виконання цих привабливих, але завищених планів. До того ж серед значної частини підлітків, схильних до адиктивної поведінки, «престижними» вважаються такі професії (працівники сфери шоу-бізнесу, торгівлі, виконавці у сучасних ансамблях), що у їхніх очах зовсім не перешкоджають помірному споживанню алкоголю і навіть наркотиків.

Ще більше проблем виникає у сфері санітарної профілактичної освіти стосовно ненаркотичних токсичних речовин. Серед багатьох підлітків існує уявлення, що «наркоманом від цього не станеш». З іншого боку, значна частина підлітків може мати дуже неясне уявлення про них чи навіть нічого не знати. Широка недиференційована санітарна освіта на деяких з таких підлітків може вплинути негативно - спонукати спробувати дію цих речовин на собі.

Пропонується інформувати підлітків лише про те, що зустрічається у даному регіоні, і розкривати тільки шкоду для здоров'я, позбавлення перспектив у спорті і виборі престижних професій. Ефективність санітарної профілактичної освіти серед підлітків самими наркологами визнається як достатньо низька. Однією з необхідних передумов санітарної освіти є наявність достовірних знань про інформованість підлітків і молоді у сфері наркологічних проблем.

В.В.Гульдан та співавтори запропонували оригінальний проективний метод у вигляді незакінчених розповідей для дослідження інформованості про наркотики. Було встановлено, що для 14-літніх підлітків, що ніколи не вживали ніяких токсичних речовин, головним джерелом інформації і цій галузі є телебачення і фільми. Тому вони краще знають про опіати, ніж про інгалянти, циклодон й транквілізатори, якими зловживають їх однолітки. Саме серед них існує уявлення, що «наркоманом можна стати з одного разу».

Водночас, їх однолітки, схильні до зловживання токсичними речовинами, одержують знання, в основному, від своїх приятелів або ж мають власний досвід. Вони краще знають про інгалянти та інші дурманні речовини, якими користуються в їхніх компаніях, ніж про опіати. Уявлення про розвиток у них більш реальні.

Як вказувалося, існує точка зору, що інформація про наркотики може викликати нездоровий інтерес до них, сприяти поширенню зловживання, тому санітарна освіта у даній сфері повинна бути обмежена групами високого ризику. Однак, відповідно до Карного кодексу, суворо карають за незаконне придбання, виготовлення, збереження, перевезення і збут наркотичних речовин, а також спонукання інших до їхнього вживання. Відсутність знань у населення, особливо в молодіжному середовищі, про те, які речовини законом визнаються наркотиками, а які до них не віднесені, здатна створити парадоксальну ситуацію - незнання того, за що можна нести карну відповідальність.

Виявлення груп ризику

Описані три групи ризику відповідно до генези зумовлюючого фактора: біологічна (наприклад, наявність пре- і перинатальної патології в анамнезі), психологічна (наприклад, психічний інфантилізм) і соціальна (підлітки з асоціальних родин). Ці групи виділяються саме з метою диференційованої профілактики. Ретельний лікарський анамнез життя (у вигляді інтерв'ю чи заповнення докладних анкет) є одним з основних методів виявлення біологічних факторів високого ризику.

Соціальні фактори підвищеного ризику з'ясовуються з анамнезу життя, а також з інформації про підлітка, здобутої з різних джерел. До них відносяться неблагополучна родина, неправильне виховання, дані про те, що підліток спілкується з компанією людей, що вживають алкоголь, тих, хто зловживає дурманними засобами, чи з тим неформальним угрупованням, яке зумовлює цей ризик.

У відповідності з документами, прийнятими ВООЗ, країни-учасниці повинні розгорнути широку роботу з профілактики адиктивної поведінки. Більшу увагу рекомендовано приділяти медико-санітарній просвіті. Розробляються спеціальні програми та підручники як для педагогів, так і для учнів з питань превентивної освіти, куди входить інформація з медико-санітарної просвіти, охорони психічного здоров'я, профілактики алкоголізму, наркоманії, СНІДу.

Передбачена апробація освітніх програм та інших підходів до профілактики зловживання психотропними речовинами. На сьогодні вже у 50 спеціально вибраних державах-членах ВООЗ були проведені дворічні випробування з оцінки ефективності різноманітних розроблених там програм профілактики. В кінці 1994 року в цей список країн, обраних для участі в апробації програм превентивної освіти, увійшла й Україна.

Інші підходи до профілактики адиктивної поведінки включають:

питання психологічної допомоги дітям із сімей алкоголіків;

психотерапію алкоголізму та наркоманії (створення комун у Данії, Ісландії, Іспанії, Франції);

реальне втілення у життя принципів здорового способу життя (наприклад, проект «Міста здоров'я»).

Пропонуються також заходи юридичного плану:

збільшення штрафів та застосування більш жорстоких санкцій до водіїв за керування транспортом у нетверезому стані;

контроль за рекламою спиртних напоїв і тютюнових виробів;

контроль за цінами, податками та митними зборами на ці товари;

контроль над доступністю алкоголю.

Основні напрями профілактики

Профілактика адиктивної поведінки на професійному рівні серед підлітків та молоді здійснюється за наступними напрямками.

Профілактична освіта. Мета цього напрямку полягає у тому, щоб кожна людина ще до першої спроби якоїсь психотропної речовини мала об'єктивні відомості про те, що це таке, які причини і наслідки вживання цих речовин. Сутність профілактичної освіти у тому, щоб отримані знання стали реально діючими мотивами поведінки. Складність цієї основної задачі першого напрямку зумовила створення спеціальних методик та програм, застосування яких забезпечує формування у людини готовності зробити правильний вибір.

Психокорекційна робота з підлітками «групи ризику». Успішність процесу переходу знань у переконання залежить не тільки від якості виховання. Велике значення має особистість того, кого навчають. Якщо у підлітка чи молодої людини вже сформована орієнтація на вживання психотропних речовин, то переконаність в успішності інформації, яка міститься в курсі профілактичної освіти, навряд чи виникне.

Крім того, якщо в силу своїх особистих особливостей підліток часто відчуває потребу в зміні свого психічного стану (зняти напруженість, тривогу, покращити настрій; позбавитися нудьги), інформація про негативні наслідки вживання психотропних речовин його навряд чи утримає. Тому з підлітками «групи ризику» необхідно проводити спеціальну роботу, спрямовану на користь їхньої особистості.

Психологічна допомога дітям, підліткам та молоді із сімей, обтяжених алкогольним чи наркотичним узалежненням. В Україні, на жаль, проблема дітей, у яких хоча б один з батьків п'є або вживає наркотичні речовини, не розглядається у зв'язку з питаннями профілактики залежності. Вивчення рушійних механізмів патологічного розвитку дитини в сім'ї, обтяженій проблемою алкоголю чи наркотиків, дозволяє вести мову про психопатизуючий вплив такої соціальної ситуації розвитку дитини. З часом, коли дитина виходить за межі сім'ї, психогенні фактори продовжують діяти.

Психологічна підтримка родини - батьків, дружин, матерів або інших близьких людей, що проживають з узалежненою людиною. Існують спеціальні програми щодо соціально-психологічної допомоги співзалежним членам родини. Наукові дослідження та життєві спостереження доводять серйозну значущість того впливу, який справляють члени сім'ї один на одного.

Психокорекцій на робота з дорослими дітьми алкоголіків. У людини, що виросла в сім'ї, обтяженій алкогольним узалежненням, відбувається патологічна трансформація особистості, яку слід розуміти як реалізацію «психопатичного циклу». Сутність цього процесу полягає у тому, що наростання психопатичних рис відбувається за рахунок психогенних реакцій на мікросоціальні ускладнення, причиною яких є сама людина в силу власного дисгармонійного складу.

Дослідження науково-методичної літератури та практики профілактичної роботи в навчальних закладах та центрах соціальних служб для молоді щодо первинної профілактики наркоманії серед неповнолітніх та молоді дозволяє визначити суттєві недоліки цієї роботи. Крім того, слід звернути увагу на такі соціально-психологічні фактори, які зумовлюють необхідність змін у практиці профілактичної роботи:

Більш високі у порівнянні з попередніми роками темпи залучення до наркотизації дітей, підлітків та молоді.

Зростання наркоманії та токсикоманії, які все ширше і глибше охоплюють молодші вікові групи, молодших школярів і переміщуються від типових груп дітей із груп «соціального ризику» до учнів елітних освітніх закладів.

Соціальна дезадаптація певних груп підлітків та молоді, повна або часткова виключність їх з освітньо-виховного процесу, поширення ризикованих форм поведінки, рання сексуальна активність, схильність до девіантності та делінквентності.

Безпорадність та некомпетентність усіх категорій сімей (кризових, «неблагополучних» відносно благополучних) стосовно алкоголю, наркотиків, ранньої статевої активності. Переважання у сучасному сімейному вихованні «силових» методів виховання або моральних нотацій, відсутність програм та методів сімейного виховання здорового способу життя, негативний приклад родини, що практикують форми нездорової побутової поведінки.

Невідповідність сучасним вимогам існуючих форм профілактичної роботи. Відсутність погодженості в роботі відповідальних за профілактику фахівців, установ та організацій.

Аналіз комплексної дії цих факторів показав, що вони призводять до таких наслідків, як:

рання наркотизація у поєднанні з ризикованими формами сексуально-девіантної поведінки;

значне погіршення психічного та соціального здоров'я дітей, підлітків та молоді, поширення венерологічних захворювань, ВІЛ-інфекції, вірусних гепатитів «В» і «С» із прихованим, хронічним перебігом, загрозливим для оточуючих.

Всебічний науковий аналіз дії цих факторів дає вагомі підстави говорити про необхідність корекції традиційних та розробки нових соціально-психологічних технологій та напрямів профілактичної роботи відповідно до основних соціально-психологічних факторів, особливостей сучасних форм підліткових та молодіжних субкультур.

Детальний огляд існуючих стратегій та нових перспективних напрямів, ефективних психотехнологій та методик первинної профілактики дозволяє виділити серед них такі, які відповідають сучасним вимогам та діючим соціально-психологічним факторам, зокрема:

Вдосконалення традиційних, розробка і впровадження нових технологій та методик первинної профілактики, перш за все соціально-психологічних методик формування і розвитку особистісних ресурсів, що забезпечують домінування цінностей здорового способу життя та установки на відмову від уживання психоактивних речовин.

Розробка профілактичних програм та методик, скерованих на забезпечення соціально-психологічних ресурсів сім'ї (виховання у дітей та підлітків законослухняної, успішної та відповідальної поведінки, знань та навичок у батьків щодо забезпечення психологічної підтримки дітей, що почали вживати наркотики і схильні до сексуально-девіантної поведінки, уникнення їх розриву з сім'єю, сприяння соціально-медичній та соціально-психологічній їх реабілітації);

Залучення лідерів з числа представників підлітків та молоді, їх батьків до профілактичної роботи.

Дієвого об'єднання особистого потенціалу, матеріальних ресурсів та зусиль усіх професіоналів-педагогів, правоохоронних органів, членів громадських рухів, фондів, організації, батьків у активній протидії поширенню наркотиків серед підлітків та молоді.

Можна сформулювати наступні завдання організації широкої профілактики вживання наркотиків у школах, навчальних закладах:

Організація і проведення цільових програм, спрямованих на розвиток здорового способу життя, усвідомлену відмову від будь-якого немедичного вживання наркотичних речовин.

Підготовка груп фахівців, здатних реалізовувати ці програми з числа педагогів.

Організація раннього виявлення випадків уживання наркотиків з метою надання допомоги, що містить у собі:

а) просвітительську роботу з батьками і працівниками школи;

до б) визначення груп ризику і профілактична робота разом із батьками, правоохоронними органами й соціального захисту.

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження наркоманії та наркозалежної поведінки у дітей підліткового віку

2.1 Організація та процедура експериментального дослідження. Основні завдання