Особливості розвитку емоційної сфери дитини в перинатальний період

ВСТУП

Актуальність дослідження:

В давнину вчені, роздумуючи над питанням про характерні для людини духовні явища ділили їх на дві групи: мислення й афекти (емоції) [1 Нємов]. На їх думку мислення та емоції не є сумісні один з одним процеси. Проте завдяки сучасним дослідженням думці стародавніх вчених можна заперечити. Емоції тісно пов'язані з мисленням.

Емоції вивчалися з часів філософів - богословів починаючи з Аристотеля, слідом за яким, протягом двох тисяч років, філософи теоретизували про природу первинних емоцій і пристрастей, які на сьогоднішній день вивчені не повною мірою.

Вивченням емоційної сфери займалися відомий біолог Чарльз Дарвін, творець еволюційної теорії емоцій; психолог У. Джемс і його співавтор фізіолог Карл Георг Ланге, творці теорії емоцій Джемса - Ланге; а також Фестінгер Л. соціальний психолог та багато інших, хто не увійшов до цього списку. Результати численних досліджень показали, що саме в допологовому періоді починається розвиток всіх психічних процесів немовляти ( Бертін, 1999; Де Каспер і Файфер, 1980; Чемберлен, 1999; та ін.), що ще не народилося, і той досвід яка дитина отримує в перинатальному періоді використовується пізніше самою ж людиною, а саме в поведінці після народження.

Людина проходить від народження до зрілості складний шлях психічного розвитку. Якщо порівняти психіку дитини в перший рік його життя з тим рівнем психічного розвитку, якого він досягає через п'ять-шість років життя, то можна відмітити не тільки кількісну, але й якісну відмінність. Розвиток емоційної сфери в перинатальний період важливий ще і, тому що всі події, які відбуваються в цей період, в подальшому впливають на психіку і поведінку людини. Саме тому темою курсової роботи буде: «Особливості розвитку ємоційної сфери дитини в перинатальний період розвитку».

Обєкт дослідження: емоційна сфера особистості в перинатальній період розвитку.

Предмет дослідження: особливості розвитку емоційної сфері дитини в перинатальній період розвитку.

Гіпотеза: емоційна сфера особистості в перинатальний період має залежність від емоційнгого стану матері.

Мета дослідження: з`ясувати особливості розвитку емоційної сфери особистості в перинатальний період.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз літературних джерел

2. Підібрати методи дослідження проблеми

3. Провести дослідження емоційної сфери

4. Здійснити аналіз емпіричного дослідження

5. Проаналізувати рівень досягнення мети та підтвердження до гіпотези

Методи дослідження:

1. Спостереження.

2. Стандартизироване інтерв`ю

3. Індивідуальне анкетування.

4. Тестування.

5. Кількісний та якісний аналіз результатів дослідження.

Розділ І Теоретичні засади дослідження емоційної сфери особистості перинатального періоду

1.1. Емоційна сфера особистості в наукових дослідженнях

Емоції - один з проявів суб'єктивного відношення людини до навколишньої дійсності і до самого себе. Радість, горе, страх, гнів, співчуття, блаженство, жалість, ревнощі, байдужість, любов - немає кінця словам, які визначають різні види та відтінки емоцій [11].

Емоційна сфера особистості, як предмет вивчення, описана в психологічних теоріях емоцій [Ч. Дарвін, Джемса - Ланге, Кенона - Барда, Д.О. Хеба та ін.].

Емоційна сфера за дослідженнями Чарлза Дарвіна це - життєво важливі психо - фізіологічні явища, які сприяють виживанню, боротьбі за існування та адаптацію живих істот до умов їх життя [1; 454]

Такі виразні емоції, як гнів, страх, радість та особливо мімічні реакції відносилися до природжених їх проявів.

Згідно досліджень Дарвіна, емоції з`явилися в процесі еволюції живих істот, які сприяють адаптації до умов життя. Так, наприклад, емоція страху супроводжується такими ж змінами в організмі, які виникають коли людина біжить. Отже, емоція страху практично підготовлює організм до уникнення шкідливих сприянь.

І з цієї миті відбувся поворот в розумінні походження емоцій і їх зв'язку з поведінкою живих організмів.

« Чим вище положення яке займає жива істота на еволюційній ступені, тим багатше та різноманітніше його емоційний світ». Ч. Дарвін

Наступною теорією, в якій були прийняті й розвинені далі ідеї Ч.Дарвіна, стала «Теорія емоцій Джемса - Ланге» [1;с.455].

«Специфічне розходження між емоціями та інстинктами, в тому, що эмоція є прагненням до відчуттів, а інстинкт -- прагненням до дій» У. Джемс [1, с. 456]

Згідно цієї теорії емоція є вторинним явищем, заснованим на сигналах, про зміни в м'язах, судинах, внутрішніх органах.

Суть своєї теорії Джеймс виразив формулою: «Ми відчуваємо печаль, тому що плачемо, ми боїмося, тому що тремтимо». З цього виходить правило: фізіологічні зміни первинні, а емоції по відношенню до них вторинні. Тобто, вашу радість від свята, може затьмарити шпилька, що, розстебнулася і вколола вас. [5, с.43]

Теорія емоцій Кеннона - Барда - стверджує, що емоції це результат переробки сигналів, що поступають в мозок із зовнішнього і внутрішнього середовища.

Але за дослідами Кеннона - Барда, емоційні переживання та пов'язані з ними тілесні зміни, виникають майже одночасно [1, с. 458]

Унаслідок чого була запропонована «нейтральна» теорія емоцій, яка грунтувалася на тому що: зміни у внутрішніх органах виникають не до, а після виникнення емоційних переживань. Наприклад: випробував страх, почастішало серцебиття, скоротилися м'язи та ін.

Далі, широке використання електроенцефалографії у вивченні мозку привело до відкриття неспецифічних функцій мозку. З цим періодом тісно пов'язана поява теорії емоцій Д.Б.Ліндсея, яка приписувала основну емоциогенну (що сприяє прояву емоцій) функцію активуючій ретикулярній системі стовбура мозку [1, с. 460].

Виражена емоційна реакція виникає лише при активації кори з одночасним включенням гіпоталамічних центрів проміжного мозку.

Услід за теоріями, що пояснюють емоції на основі фізіологічних процесів, що відбуваються в організмі, з'явилися власне психологічні теорії емоцій, що пояснюють виникнення емоцій на основі психологічних процесів.

Однією з перших таких теорій, стала теорія когнітивного дисонансу Л. Фестінгера. Згідно цієї теорії позитивні емоційні переживання виникають у людини тоді, коли його очікування підтверджуються. А негативні емоції виникають і посилюються коли між очікуваним і дійсним результатом є істотні розбіжності [1;с.460]. Що й називається дисонансом (неузгодженість).

Наприклад: людина планує поїздку на пікнік в повній упевненості, що погода буде теплою і сонячною. Проте перед самим його виїздом може початися дощ. Так, знання про те, що йде дощ, буде протирічити його планам з'їздити за місто. Існування дисонансу породжує прагнення до того, щоб зменшити, а якщо це можливо, то і повністю усунути дисонанс.

Людина за своєю природою прагне до узгодженості в думках, справах, результатах.

Існує узгодженість між тим, що людина знає і чому вона вірить, і тим, що вона робить.

Наприклад, людина, яка переконана в тому, що університетська освіта -- це зразок найбільш якісної освіти, всіляко спонукатиме своїх дітей вступати до університету. Дитина, яка знає, що услід за провиною неминуче послідує покарання, прагнутиме не здійснювати його або, принаймні, спробує приховати скоєне. Все це настільки очевидно, що ми приймаємо приклади такої поведінки як належне. Нашу увагу, перш за все, привертають різного роду виключення з послідовної в цілому поведінки. Людина може усвідомлювати шкоду від паління для свого здоров'я, але продовжувати палити; багато людей скоюють злочини, повністю усвідомлюючи те, що вірогідність покарання за ці злочини вельми висока [3; с.15].

Ще один варіант когнітивної теорії емоцій запропонував П.В. Симонов. Його теорія полягає в тому що: емоція залежить від ряду інших чинників, одні з яких нам добре відомі, а про існування інших ми, можливо, ще й не підозрювали. До відомих належать: -- індивідуальні (типологічні) особливості суб'єкта, перш за все, індивідуальні особливості його емоційності, мотиваційної сфери, вольових якостей та ін.;

-- чинник часу, залежно від якого емоційна реакція набуває характеру афекту, що стрімко розвивається, або настрою, що зберігається годинами, днями й тижнями;

-- якісні особливості потреби. Так, емоції, що виникають на базі соціальних і духовних потреб, прийнято іменувати відчуттями. Низька вірогідність уникнення небажаної дії породить у суб'єкта тривогу, а низька вірогідність досягнення бажаної мети -- фрустрацию [4; с. 20].

Та якщо коротко, то це означає, що, сила емоції, що виникає у людини, залежить від сили потреби, з якою пов'язана емоція і від наявності у людини інформації, необхідної для задоволення відповідної потреби [1; с.461].

Деякі сучасні теорії, розглядають емоцію, в основному як відповідь, або як комплекс відповідей, обумовлених когнітивними процесами. Ці теорії мають загальний корінь з поглядами на природу людини, які можуть прослідкувати від Арістотеля, Хоми Аквінського, Дідро, Канта та інших філософів.

Це ідеї про те, що:

а. людина, перш за все і найбільшою мірою -- раціональна істота;

б. раціональне по своїй суті добре, а емоційне -- погано;

в. когнітивні процеси повинні використовуватися як чинник, що контролюючий і заміщає емоції.

Одна з найбільш розроблених теорій емоцій особи в цій традиції є теорія Арнолд[5;с.43].

За теорією Арнолд, емоція виникає як результат послідовності подій, що описуються за допомогою понять сприйняття та оцінки.

Арнолд використовувала термін сприйняття в значенні «Простого розуміння об'єкту». До того, як емоція виникне, об'єкт повинен бути сприйнятий і оцінений.

І в контексті теми курсової роботи хочеться сказати про перинатальні теорії.

Засновником теоретичної бази перинатальної психології вважається Станіслав Гроф (Stanislav Grof), американець чеського походження. Він вивів теорію перинатальних матриць. За його уявленнями у людини перинатальні події фіксуються у вигляді чотирьох основних матриць (кліше, штампів), відповідних процесу вагітності, пологів і післяродового періоду. Вони називаються перинатальними базовими матрицями.

ПЕРША БАЗОВА ПЕРИНАТАЛЬНА МАТРИЦЯ

БПМ-I: амніотічна. Всесвіт

Біологічна основа цієї матриці - досвід початкового симбіотічного союзу плоду з материнським організмом під час його внутріутробного існування. Якщо не виникає яких-небудь перешкод, таке життя близьке до ідеального. Проте різні чинники фізичної, хімічної, біологічної і фізіологічної природи можуть негативно вплинути на цей стан. На пізніших стадіях ситуація може стати менш сприятливою також із-за розміру плоду, механічного стиснення або незадовільної роботи плаценти [6;c.27].

Матриця наївності. Ця матриця формує життєвий потенціал людини, її можливості, здібність до адаптації. (У бажаних дітей базовий психічний потенціал вищий).

ДРУГА БАЗОВА ПЕРИНАТАЛЬНА МАТРИЦЯ

БПМ-II: антагонізм з матір'ю

Ця емпірична структура пов'язана з початком біологічного народження, з його першою клінічною стадією. Первинна гармонія і рівновага існування плоду тут порушуються, спочатку застережливими хімічними сигналами, а потім механічними скороченнями матки. Коли ця стадія повністю розгортається, плід періодично стискається матковими спазмами. В цей час система ще повністю замкнута: шийка матки не розкрита, вихід недоступний. Оскільки артерії, що забезпечують плаценту, складним чином пронизують м'язи матки, кожне її скорочення обмежує приток крові, а значить, кисню, живлення й тепла для зародка [6; с.31].

Матриця жертви. Формується з моменту початку пологової діяльності до моменту повного, або майже повного розкриття шийки матки.

ТРЕТЯ БАЗОВА ПЕРИНАТАЛЬНА МАТРИЦЯ

БПМ-III: боротьба смерті і відродження

Багато важливих аспектів цієї матриці пояснюються її зв'язком з другою клінічною стадією пологів, коли продовжуються скорочення матки, але, на відміну від попередньої стадії, шийка матки розкрита, що дозволяє плоду поступово просуватися по родовому каналу. Це жахлива боротьба за виживання, в якій немовля піддається нищівному механічному тиску, відчуває нестачу кисню й задуху. Пуповина може виявитися затиснутою між головою і тазовим отвором або захлеснутися навколо шиї. Якщо пуповина коротка анатомічно або укорочена петлями, що утворилися навколо різних частин тіла немовляти, вона може при натягненні відірвати плаценту від стінки матки. На кінцевій стадії пологів немовля може опинитися в безпосередньому контакті з різними біологічними матеріалами - навколоплідною рідиною, кров'ю, слизом, сечею і навіть калом [6; с.37].

Матриця боротьби. Характеризує активність людини в моменти життя, коли від його активної, або вичікувальній позиції нічого не залежить.

ЧЕТВЕРТА БАЗОВА ПЕРИНАТАЛЬНА МАТРИЦЯ

БПМ-IV: переживання смерті і відродження

Ця перинатальна матриця по сенсу пов'язана з третьою клінічною стадією пологів, з безпосереднім народженням дитини. На цій, останній, стадії болісний процес боротьби за народження добігає кінця. Просування по родовому каналу сягає кульмінації, і за піком болю, напруги і сексуального збудження слідує раптове полегшення та релаксація. Дитина народилася і після довгого періоду темноти вперше стикається з яскравим світлом дня (або операційній). Після відсікання пуповини припиняється тілесний зв'язок з матір'ю, і дитина вступає в нове існування як анатомічно незалежний індивід [6; с.45].

Матриця свободи. Починається з моменту народження й завершується в період семи днів, після народження, або в перший місяць, або протягом всього життя.

Отже, як правило, теорії емоцій мало що можуть сказати про роль емоцій в розвитку особистості в перинатальний період. Більшість дослідників емоцій були пов'язані лише з одним з компонентів емоційного процесу. Але у С. Грофа прослідковується взаємозвязок пліду з материнським організмом під час його внутрішньоутробного існування.

1.2 . Психофізіологічна характеристика особистості в перинатальний період розвитку (фази розвитку по неділях)

Життя - це низка подій від зачаття до народження, і від народження до смерті.

Більшість людей, вирішуючи мати дитину, уявляють, що їх можливості обмежуються лише фізичним звершенням всього для цього необхідного, а все інше: конституція дитини, його характер, здібності, достоїнства і недоліки залежать від випадку та від волі Божої, про яких у них немає ніякого уявлення. Але оскільки люди чули про закони спадковості, вони не сумніваються, що їх чадо й фізично й етично буде схоже на своїх батьків, своїх бабусю і дідуся, дядька або тітку. Але вони не думають, що можуть щось зробити, щоб сприяти або перешкодити цій схожості, або взагалі вибирати, що б, то, ні було для втілення в цій дитині. Якраз в цьому вони і помиляються, батьки можуть впливати на дитину, що збирається утілитися в їх сім'ї. З'явившись на світ, новонароджений вже має досвід життя протягом десяти місячних місяців, коли готувалося підгрунтя для появи наступних якісних та кількісних змін.

Вікова динаміка змін у розвитку плоду. Протягом десяти місячних місяців відбувається інтенсивний розвиток організму й психіки.

Динаміка основних змін є такою:

За Цареградською, все найважливіше починається з першої фази «Початок вагітності» або перинатального періоду коли початок нового життя дає злиття чоловічою і жіночою статевих кліток. У їх ядрах, що злилися, зустрічаються 23 материнських і 23 батьківських хромосоми, даючи поштовх до розвитку нової людської істоти. Але момент запліднення яйцеклітини (жіночої статевої клітки) ще не є початок вагітності: запліднення відбувається в матковій трубі і тільки потім плодове яйце просувається в матку [7 ].

Якийсь час після запліднення (від 15 хвилин до 32 годин) нічого не відбувається і майбутня людина залишається всього лише однією клітиною. Але з однієї клітини утворюється дві, визначаючи початок тих чудових перетворень, в результаті яких виходить маленький чоловічок. Після першого ділення плодове яйце ділиться із швидкістю зразкового одне ділення в добу. Далі йде серія наступних ділень: утворюються чотири, п'ять, сім, вісім... шістнадцять... кліток, причому діляться вони асихронно, утворюючи то парне, то непарне число. Поступово темп ділень наростає. Приблизно на 3--4-у добу плодове яйце стає схожим на тутову ягоду, або ягоду шовковиці, що по латині буде moras -- морула. Зародок майбутньої людини у стадії морули складається з 8-- 12 знов освічених перших крупних кліток, щільно дотичних один з одним [7].

Згідно Цареградської перш ніж потрапити в матку, морула перетворюється на бульбашку. Бульбашка, або бластула, утворюється таким чином: у щільній клітинній кулі-ягоді утворюється порожнина -- клітинна маса розділяється на зародковий вузлик і поверхневий шар кліток, що оточує цей вузлик. Це перетворення відбувається до середини шостої -- початку сьомої доби.

В цей час зародок складається приблизно з 107 кліток. Отже, запліднене яйце рухається в матку та по мірі просування ділиться і зазнає зміни. Потрапивши в матку у стадії бластули, плодове яйце прикріпляється до стінки матки й починає поступово занурюватися в її слизову оболонку.

З моменту запліднення у знов освіченої клітки зростає споживання кисню, посилюється синтез білка і обмін вуглеводів, і тому до результату 7-ої доби плодове яйце, витративши всі свої запаси, потребує нового джерела живлення для забезпечення подальшого розвитку. Тепер для нього єдиним таким джерелом може стати материнський організм.

Впровадження плодового яйця в стінку матки називається імплантацією, яка відбувається приблизно на 6--7-у добу після запліднення. Цей процес триває 40--42 години. При цьому зовнішні клітки бульбашки вростають, подібно до коріння, в слизову оболонку матки, де швидко розростаються і сильно гілкуються. Усередині розгалужень утворюються дрібні кровоносні судини, які живитимуть новий організм до моменту народження. [7; с.11-13]

1.2.1 1-4 тижні - 5-8 тижнів Перший Місяць (1-4 тижні)

Сьома доба: зародок прикріплюється до слизової оболонки матки, будуе co6i "колиску".

Другий тижденъ: відбуваеться розвиток системи життєзабезпечення майбутньої дитини.

Третій тиждень: тіло зародка набувае просторової орієнтації - передній (майбутня голова) i задній (майбутні таз i нижні кінцівки) кінці; започатковуються вci основні функціональні системи й органи: травлення (кишкова трубка й підшлункова залоза), дихальна (зародок трахеї та двох 6poнхів), видільної (закладаеться переднирка); закладаються: майбутні хребет, м'язи скелета, хрящі, кістки, внутрішні органи, судини, серце, кров, лімфа, статеві залози, шкірний покрив, тканини зубів; епітелій вух, очей, носа, волосся, нігтів, органів травлення й дихання, печінки, підшлункової залози. Починае формуватися нервова система (на передньому кінці зародка з'являеться широка пластинка - майбутній мозок), започатковуеться вегетативна нервова система. Формується кровоносна система, необхідна для забезпечення живлення плоду; закладаеться пуповина, починають формуватися плацента й серцева трубка (майбутне серце).

Четвертий тиждень: утворюється пупковий канатик, завдяки якому зародок може вільно плавати у водах плодового мixypa; ембріон набуває циліндричної форми з великим головним відділом; починає скорочуватися його серце; продовжують закладатися вci opгaни й системи організму. З'являються зачатки печінки, дванадцятипалої кишки, легенів; закладається первинна нирка, збільшується мозковий відділ, започатковуються всі відділи головного мозку. Починають розвиватися очі, рот, внутрішне вухо. Утворюються зачатки мускулатури, кінцівок у вигляді маленьких бруньок по боках тіла.

У кінці першого місяця внутрішньоутробного життя у ембріона сформовані прообрази вcix систем організму та його основних органів. Зародок має двобічну симетрію. Довжина тіла ембріона 5-8 мм, вага 2-3 г.

Другий місяць (5-8 тижнів)

П'ятий тиждень: утворюються зачатки легенів, закладається нирка, активно росте кишечник; починають працювати печінка й серце; продовжується активний розвиток нервової системи; формуються обличчя i кінцівки.

Шостий тиждень: очі, які знаходяться по боках голови, зближуються; з'являється ніс (поки що плоский), виникають зачатки вух; відростають руки й ноги, намічаються їхні відділи - плече, передпліччя, кисть, стегно, гомілка, ступня; з'являються червоні кров'яні тільця (еритроцити).

Сьомий тиждень: з'являються зерна зубів i зачатки пальців; формуються центри скостеніння скелета.

Восъмий тижденъ: вимальовуються губи; ніс набуває форми (хоча й залишаеться поки що плоским); з'являються пальці; розвивається м'язова тканина, яка в кінці тижня починає скорочуватися.

На кінець другого місяця внутршньоутробного життя закладаються майже вci внутрішні органи й системи. Ембріон набуває людського вигляду. Ховається хвіст між сідницями, що розвиваються; зникають жаберні щілини; утворюються судини легенів; формуються шлуночки серця. 3 п'ятдесятого дня у плоду фіксуються мозкові імпульси, які засвідчують розвиток нервової системи; диференціюються вci відділи головного мозку; формуються шари кори великих півкуль. Довжина зародка 2,5 - 3 см, вага 4 - 5 г.

1.2.2 8-12 тижнів - 12-16 тижнів. Третій місяць (8-12 тижнів)

3 цього місяця майбутнє немовля називають плодом. Його обличчя все більше набуває людського вигляду. Розвиваються внутрішні органи, інтенсивно розвивається печінка як основний орган кровотворення, формується плацента, серце робить 130-150 ударів за хвилину. На 12-16 тижні з'являються білі кров'яні тільця (лейкоцити). Продовжується скостеніння скелета. Добре розрізняються пальці рук i ніг, на них з'являються зачатки нігтів. Починають функціонувати м'язи. Плід робить пepші слабкі рухи, яких не відчуває мати: рухає руками й ногами, повертає голову, відкриває рот. Починає формуватися голосоутворюючий апарат. Плід робить перші спроби сосати й ковтати. Подовжується i закручується у петлі кишечник, починається формування процесів травлення. Формуються зовнішні статеві органи (стать визначити ще неможливо). З'являється шкірна чутливість плоду - стискає пальці в кулачок у відповідь на подразник. Довжина плоду 7-9 см, вага 15-25 г.

Четвертий місяць (12-16 тижнів)

Плід росте дуже швидко, активно розвиваються скелет й система травлення. Завершується диференціація зовнішніх статевих органів, можна розрізнити стать плоду. Печінка стає органом травлення, функції кровотворення бере на себе червоний кістковий мозок. У плода можна визначити групу крові та резус-фактор. Виконує свої функції шлунок, працюють кишечник i жовчний мixyp. Починає діяти нирка, виділяється сеча, за рахунок якої поповнюються навколоплідні води. Завершується формування плацента. Рухи плоду стають активнішими, добре розвинеш пальці рук i ніг, плід координує рухи голови i рук, знаходить кулачком рот i cоce палець. Розвивається кора головного мозку, виникають борозни та звивини. Шкіра плоду ніжна, прозора, зморщена; довжина 12-17 см, вага близько 200 г.

1.2.3 16-20 тижнів - 20-24 тижні. П'ятий місяць (16-20 тижнів)

Розвивається підшкірна клітковина, шкіра стає менш червоною, на тілі й голові з`являєтъся пушкове волосся. Найважливішою подією стає ворушіння плоду, його перше виразне биття. Легені проходять першу стадію формування, плід робить перші епізодичні дихальні рухи. Працюють кишечник, нирки, селезінка; функціонують статеві залози, продовжує розвиватися головний мозок, формується вестибулярний апарат. Плід активно сосе палець руки, на обличчі з'являється міміка (посміхається, хмуриться, тужливо опускає куточки губ). Довжина плоду 25-27 см, вага близько 300 г.

Шостий місяць (20-24 тижні)

Зовнішній вигляд плоду стає привабливішим. Утворюється підшкірний жир. Голова велика, оформляється обличчя: очі добре сформовані, на повіках з'являються вії, над очима - брови. Плід рухає віками, відкриває i закриває очі. Hiс стає більш чітким, вуха збільшуються у розмірах i набувають своєї остаточної форми. Плід робить дихальні рухи (50-60 за хвилину), а потім на півгодини - годину - паузи. У нього добре сформовані вci відділи системи травлення. Завершується формування відділів головного мозку. Рухи стають енергійними, плід вільно пересувається. Періоди активності плоду змінюються періодами сну (16-20 годин). Він реагує на зорові й звукові подразники (світло, звуки). Хоча вci органи сформовані й функціонують, плід ще не є життєздатним - за умови передчасних пологів гине. Довжина плоду 30 см, вага 600-700 г.

1.2.4 24-28 тижнів - 28-32 тижні Сьомий місяць (24-28 тижнів)

Плід ще зберігає червоний колір, велику кількість зморшок, проте підшкірний жир ітенсивно розвивається, зморшки частково згладжуються, ручки й ніжки набувають округленості. Хрящі вух i носа м'які, нігті не дістають кінчиків пальців рук i ніг. Рухи активні, проте хаотичні. Плід вільно пересувається, голова найчастше знаходиться зверху. Починають формуватися альвеоли легенів, завдяки яким відбувається обмін вуглекислого газу на кисень (після народження альвеоли наповняться повітрям, дитина почне дихати) - так завчасно організм готується до можливості існування поза організмом матері. Продовжується становлення ендокринної системи. Інтенсивно розвиваються нервова система i мозок: плід одержує інформацію від opганів чуттів i починає її диференціювати - розрізняти деякі запахи й смаки (відрізняє солодке від гіркого); добре чує, розрізняє звуки (відрізняє зовнішні шуми від внутрішніх), краще чує низьки звуки, ніж високі; вдосконалюється зорове сприймання - плід здригається у відповідь на яскраве світло, змінює своє положення, ховаючись від нього.

Сприймаючи інформацію через органи чуттів, плід диференціює i запам'ятовує її. Його довжина 35 см, вага 1000 - 1200 г. При народженні дитина життєздатна, але має ознаки морфофункціональної незрілості, що потребує виходжування в умовах лікувально - профілакт ичного закладу та особливо уваги з боку батьків.

Восьмий місяць (28-32 тижні)

Інтенсивно накопичується підшкірний жир, шкіра зморщена, збepiгaє червоний колір вкрита пушковим волоссям. Помітно збільшується голова, досягаючи 60% розміру дорослої людини. Плід займає практично весь пpocтіp матки, внаслідок чого його рухи набувають точності. Він набуває положення, у якому буде народжуватися (найчастіше головою донизу, рідше - тазовим кінцем або поперек). Майже остаточно формується серце. У кровоносній системі плоду відсутня артеріальна кров, вона тече лише по пупковій вені від матки до плоду. Продовжують формуватися альвеоли легенів, печінка відточує свою форми та функції, стає головною хімічною лабораторією організму. Довжина плоду близько 40 см, вага 1500-1600 г.

1.2.5 32-36 тижнів - 36-40 тижнів. Дев'ятий місяць (32-36 тижнів)

Суттєво збільшується жировий шар, округлюються форми тіла, шкіра стає гладенькою та рожевою, починає зникати пушкове волосся на тілі, густішає i довшає волосся на голові, нігті починають виступати за кінчики пальців рук та ніг. Приблизно удвічі зростає вага плоду, який займає майже весь об'єм матки. Його рухи упорядковуються. Закінчується закладка альвеол легенів, дихальний центр у головному мозку здатен забезпечити процес дихання. Печінка та підшлункова залоза продовжують розвиватися (на момент народження цей процес не завершується), дозрівають нирки та інші органи. Удосконалюється мозок: плід відчуває настрій матері, реагує на нього та музичні звуки, диференціює голоси людей, розрізняє їх інтонацію, орієнтується у ставленні інших до нього та його матері. Поліпшується не лише слух, але й смакові та зорові відчуття. У разі передчасного народження дитина життєздатна, хоча й має ознаки незрілості. Її зріст близько 45 см, вага 2500-2600 г.

Десятий місяць (36-40 тижнів)

Накопичується підшкірний жир, зникає пушкове волосся на тілі. Функціональні системи готові до народження та адаптацій до позаутробного існування. Активно формуеться апарат сосання. Жувальна мускулатура та слинні залози розвинені слабо, функціонуватимуть після народження. Закінчується формування статевої системи. Кров плоду містить більше, ніж у дорослої людини, гормонів стресу, що дозволяє йому бути активним учасником пологів. Цьому сприяють м'які, податливі, рухливі кістки черепа, несформованість швів (тім'ячка), які під час проходження плоду пологовими шляхами змінюють конфігураію. Триває розвиток нервової системи плоду та органів його чуттів: він реагує на емоційні сигнали, які надходять від матері, її стан, настрій. У кінці десятого місяця подає матері сигнал до початку родової діяльності. Довжина плоду 47-60 см, вага 2500-5000 г.

1.3. Емоційна сфера особистості в перинатальний період розвитку

Говорять, якщо на землі є рай -- те неодмінно в утробі матері.

Під емоціями в психології прийнято розуміти своєрідну форму віддзеркалення дійсності, в якій виражається суб'єктивне відношення людини до світу і до самого себе [1].

Емоції у людини пов'язані зі всіма видами життєдіяльності організму. При емоціях змінюється діяльність внутрішніх органів: дихання, кровообіги, травлення; спостерігаються зміни у виразі особи, позі і рухах всього тіла, в інтонаціях і тембрі голосу.

Цей розділ хотілося б почати з огляду відношення до вагітних жінок в різних країнах світу. У культурі багатьох народів було прийнято створювати особливі сприятливі умови для вагітних жінок.

У Стародавньому Китаї існували пренатальні (передпологові) клініки, де жінок оточували спокоєм і красою.

У Стародавній Індії вагітні займалися мистецтвом, проводили час в медитаціях, а їжу вживали освячену в храмі.

На Русі було прийнято виконувати бажання вагітної, оскільки вважали, що ці бажання виходитимуть від немовляти, що не народилося, якого почитали за ангела. При відчутті перших ворушінь дитини, мати повинна була читати молитву "Богородице Діво, радій". Такі традиції грунтуваліся на вірі в те, що піднесений й мілостивий стан душі жінки сприяє формуванню здорової й талановитої дитини.

Великий італійський художник і винахідник, геніальний Леонардо да Вінчі першим зрозумів всю глибину і складність зв'язку матері й дитини. У “Quaderni” Леонардо мовиться про вплив вражень вагітної жінки на дитину більше, ніж в багатьох з сучасних книгах по медицині. Ось одне з найбільш проникливих місць його праці:

“Одна душа управляє двома тілами, те, чого хоче мати, відбивається й на дитині, яку вона носить під серцем під час цих бажань. Воля, бажання, страх, випробовувані матір'ю, або її душевний біль має велику владу над дитиною, ніж над матір'ю, тому що дитина часто втрачає своє життя через них”. Леонардо да Вінчі [9; с.22 Верні].

Іншим психологам було потрібно чотириста років, щоб дорости до розуміння думки Леонардо.

Зігмунд Фрейд лише поверхнево стосується проблеми ще ненародженої дитини. У його час в неврології і біології традиційною була думка, що дитина недостатньо дозріла для того, щоб відчувати і переживати осмислено, до тих пір, поки не досягне віку двох або трьох років, тому Фрейд вважав, що особа починає формуватися тільки в пізнішому віці. Але Фрейд, хоч і ненавмисно, але вніс свій величезний внесок до пренатальної психології. Головним в його ідеї було те, що емоція може викликати фізичний біль і навіть зміни в організмі людини. Учені задалися питанням: якщо це дійсно так, чи не можуть емоції вплинути на розвиток дитини в утробі матері?

До кінця сорокових - початку п'ятдесятих учені, і серед них Лестер Зонтаг і Петер Фодор із Сполучених Штатів, Фрідріх Крузе з Німеччини, Д.У.Уинникотт з Лондонського університету і Гюстав Ханс Грабер з Швейцарії, були упевнені, що емоції матері саме так і впливають на плід. Але вони не могли підтвердити це лабораторними дослідженнями.

Медична технологія наздогнала, нарешті, розвиток наукової думки в кінці шестидесятих. Роботи таких неврологів, як Домінік Пурпура з медичного коледжу Альберта Ейнштейна в місті Нью-Йорку, Марії З. Сэлэм і Річарда Д. Эдэмса з Гарварду, таких акушерів, як Антоніо Дж. Ферреріа з інституту досліджень мозку в Лягло Альто, доктор Елберт Лайлі з Вищої школи при Національній жіночій клініці в Окленді, Нова Зеландія і доктор Маргарет Лайлі, його дружина, - нарешті представили те, чого не вистачало раніше: неспростовні фізіологічні свідоцтва того, що плід усередині матки чує і відчуває. З'ясувалося, що дитина, виявилася набагато розвиненішою в емоційних, інтелектуальних і фізичних відносинах, чим припускали Уінкотт, Крузе та інші піонери пренатальної психології.

Важливо пом`ятати, що існує природний симбіоз між дитиною та матірю в перинатальний період. В цей час ми дуже тісно зв`язані з матір`ю, як біологічно, так й емоційно що майже подібні до органу її тіла [12; с.50].

Значить, якщо мама відчуває радість, то й плід відчуває теж саме. З цього виходить, що жінка під час вагітності повинна піддаватися якомога більше позитивним емоціям. Позитивні переживання в матці грають в розвитку дитини дуже важливу роль [12; с.52].

Адже саме в утробі матері ми отримуємо свої перші знання про світ, свої перші переживання.

До п'ятого тижня, наприклад, дитина вже має на подив складний набір рефлекторних дій. До восьмого тижня він вже не просто рухає головою, руками і тулубом; ці рухи складаються, як показують дослідження, в примітивну мову, що виражає його переваги і антипатії за допомогою точних поштовхів і сіпань. Він особливо не любить, коли його штовхають. Спробуйте натиснути на живіт вагітній жінці - і її десятитижневий плід швидко відсунеться до протилежної стінки матки (ці рухи були зареєстровані за допомогою різних приладів).

Щоб опанувати мімікою, дитині вимагається більше часу, чим для оволодіння рухами всього тіла. До четвертого місяця він вже вміє хмуритися, морщитися й гримасувати.

Одним з найдивовижніших відкриттів було те, що дитина in utero - свого роду гурман. При додаванні сахарину в його зазвичай прісну амніотичну рідину частота ковтальних рухів збільшується удвічі. При додаванні неприємного на смак масла ліпідол він не тільки відразу ж перестає ковтати, але і починає гримасувати.

Дослідження останніх років свідчать про те, що починаючи з двадцять четвертого тижня, дитина постійно слухає. Місце його існування, матка в животі матері - дуже галасливе місце. Він чує бурчання в животі, і це найгучніші для нього звуки.

Включить музику Вівальді - і навіть найспокійніша дитина розслабиться. Включить Бетховена - і найспокійнеший з дітей почне рухатися і штовхатися в матці. У нього є свої переваги, щось йому подобається, а щось ні. І що дивніше, він рухається в ритмі мови своєї матері.

Дитина в матці ще не розуміє значення слів, які вимовляє жінка, але вона дуже добре розрізняє і реагує на інтонацію, з якою вимовляються слова, а також на емоції. Звичайно, його емоційні й інтелектуальні потреби набагато примітивніші, ніж наші. Але важливе те, що вони у нього є. Йому необхідно відчувати себе улюбленим і бажаним так само, а може бути, навіть ще більше, ніж нам. Йому потрібно, щоб про нього говорили, і думали, інакше його дух, а часто і тіло, починає слабшати.

Голоси матері і батька, а також інші випадкові звуки більш приглушені, але і їх дитина розрізняє. Але найголовніший звук в його світі - це серцебиття матері. Поки серце б'ється в нормальному ритмі, дитина знає, що все гаразд і відчуває себе в безпеці.

Ми знаємо, що дитина ще до народження мислить, реагує на інформацію, що поступає до нього та веде активне емоційне життя.

До шостого місяця у дитини вже розвинені всі основні органи чуття. Він вже явно реагує на музику, а значить чує.

Вплив емоцій матері на дитину також розглядались в працях А.І. Захарова та Г.А. Філіпової.

Разом з цими вражаючими фактами існують і наступні чинники розвитку дитини:

Отже, те, що дитина відчуває і сприймає, починає формувати його відношення до себе і його оточування. Те, як він згодом сприймає себе самого - щасливим або нещасним, агресивним або слабовільним, захищеним або стурбованим - частково залежить від відношення, яке він відчуває до себе, знаходячись в утробі матері.

* Основне джерело цього відношення, що формує особу, - мати дитини. Це не означає, що кожне швидкоплинне засмучення, сумнів, неспокій жінка передає своїй дитині. Значення мають тільки постійні моделі емоційного стану. Хронічний неспокій, суперечливе відношення до майбутнього материнства можуть залишити глибокий слід на особі дитини ще до народження. У свою чергу, позитивні емоції, гарний настрій і радісне очікування народження малюка можуть зробити значний вплив на розвиток здорової емоційної сфери особи дитини. Але це не означає, що майбутнє дитини залежить від здатності його матері двадцять чотири години в добу викликати в собі тільки приємні думки. Тимчасові сумніви, подвійні відчуття, хвилювання природні для нормальної вагітності і, як ми побачимо згодом, можуть навіть сприяти розвитку дитини в матці. Важливе те, що вагітна жінка має можливість активно покращувати емоційний розвиток своєї дитини.

* Нові дослідження все більше і більше уваги приділяють відчуттям батька. До останнього часу вони взагалі ігнорувалися. Останні дані свідчать про те, що такий підхід невірний і небезпечний, оскільки відношення чоловіка до дружини і майбутньої дитини, його відчуття до них - один з найважливіших чинників, що визначають нормальний перебіг вагітності.

Але оскільки перинатальний період охоплює ще і момент народження і 7 діб після нього, то було б доречно згадати, про емоції які дитина випробовує в цей час.

1.3.1 Види емоцій

Згідно з Р. С. Нємовим, емоція - це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності [5; с.43].

У людини можна виявити стільки різних емоцій, скільки не можливо відшукати у решті всіх живих істот разом узятих.

Р.С. Нємов виділяє наступні види емоцій:

Настрій - слабо виражена, але тривала існуюча емоція. Настрій відображає стан дій людини на даний момент часу, його життєвий тонус або настрій. На актуальній настрій людини може вплинути що завгодно: його фізичний стан, яке-небудь повідомлення, мислення, що несподівано прійшло в голову, випадково кинуте ким-небудь слово і т.ін. Проте на настрій впливає не все підряд, а ліше те, що пов'язане з його актуальними інтересами й потребами.

Прості або біологічні - емоції пов'язані із задоволенням органічних потреб. Задоволення та незадоволення - це саме стародавні й прості, і найбільш поширені серед живих істот емоційні переживання. Їх зазвичай називають приємними або неприємними «відчуттями». Всякий емоційний стан супроводжується різноманітними змінами у фізіологічній активності організму. Проте чітко встановити, які з емоцій з якими конкретними фізіологічними змінами зв'язані так і не вдалося. Проте певна залежність між специфікою емоцій і органічними реакціями все ж таки є. Прості емоції є природженими. Вони виникають і змінюються автоматично під впливом процесів, що відбуваються в організмі.

Афекти - сильні короткочасні, бурхливі емоції, які мають яскраво виражену експресію, тобто виразно проявляються в жестах, міміці, пантоміміці людини, в його органічних реакціях, включаючи зміни частоти й ритму дихання й обмінні процеси. До афектів можна віднести такі емоції, як радість, страх, гнів, сум та ін.

Афекти завжди зв'язані з найбільш значущими для людини потребами і виникають тоді, коли людина несподівано стикається з обставинами, що сприяють або перешкоджають задоволенню цих потреб.

Такі афекти як страх і гнів являються природженими і можуть виникати спонтанно. Афекти як правило перешкоджають нормальній (розумній) організації поведінки.

Відчуття - комплекс емоційних переживань, зв'язаних у людини з тими або іншими конкретними об'єктами (предметами, людьми), або подіями. Відчуття на відміну від інших емоцій, природженими не являються. Вони отримуються людиною в результаті виховання і в процесі життя можуть не одноразово змінюватись.

1.3.2 Типи емоцій

Емоції відрізняються по багатьох параметрах: по модальності (якості), по інтенсивності, тривалості, усвідомленості, глибині, генетичному джерелу, складності, умовам виникнення, виконуваним функціям, дії на організм. По останньому з названих параметрів емоції ділять на стенічні та астенічні. Перші активізують організм, піднімають настрій, а другі - розслабляють, пригнічують. Крім того, емоції ділять на нижчі й вищі, а також по об'єктах, з якими вони пов'язані (предмети, події, люди і т.д.).

Отже ми знаємо що дитина та мати в дородовий період становлять одне ціле (С.Гроф), тоді з цього випливає едність й емоційних проявів, тобто дитина проживає тіж самі емоції що й мати. Конкретизувати ці емоції неможливо, так як жінка в період вагітності переживає масу емоційних станів, від радості до страху.

Згідно Ю.И. Шмурак, ембріон реагує на настрій матері ще до появи ЦНС [13; с.249]. Та важливо враховувати, що знаходячись в утробі матері дитина вперше навчається виражати свої емоції. Надалі ці емоції, в період новонародженості допоможуть йому контактувати з навколишнім середовищем, особливо з мамою.

До готових первинних форм виразу негативних емоцій відносяться крик та плач новонародженої дитини, причиною якої виступає незадоволення органічних потреб: голод, зрив харчового зосередження, перезбуджування перед сном, масивні шкірні подразники, біль і т.д. Задоволення органічних потреб знімає емоційно-негативні реакції, створюючи сприятливі передумови для виникнення емоційно-позитивних реакцій, але саме по собі їх не породжує. Тому прийнято вважати, що негативні емоційні реакції є групою природжених емоцій, що виконують захисну, пристосовну функцію і направлених на задоволення фізіологічних потреб по механізму умовнорефлекторних зв'язків. Переважання негативних емоційних реакцій на першому місяці життя і відсутність позитивних свідчить про те, що відбувається процес становлення способів реагування на подразники зовнішнього і внутрішнього середовища. В період новонародженості процес засвоєння отримуваної інформації відбувається на сенсорному рівні: дитина засвоює різні способи дії. Отже, і емоційні стани характеризуються якісно й кількісно різними емоційними реакціями. Е.Б. Волосова визначає чотири мікроперіоди в розвитку емоційних станів дитини перших місяців життя [15]. Їх якісний аналіз показав, що динаміка емоційних станів носить стадіальний характер. Якщо на першому місяці життя встановлена присутність тільки негативних емоцій, що виконують функцію пристосування і визначуваних як у відповідь реакція на дії середовища, то до кінця першого місяця з'являються симптоми диференціації різних подразників за якістю: емоції починають набувати виборчого характеру. На другому - третьому місяцях життя плач, продовжуючи виконувати фізіологічну функцію і несучи негативне забарвлення у поєднанні з позитивними емоціями, що з'явилися, набуває соціального характеру [14; с.17-18].

1.4 Форми і методи дослідження емоційної сфери особистості в дородовий період.

«Виразні рухи особи і тіла украй важливі для нашого благополуччя. Вони служать першим засобом спілкування між матір'ю і дитиною; вона схвально посміхається або несхвально хмуриться, направляючи його на правильний шлях... Виразні рухи додають жвавість і енергію нашим словам; вони часто виявляють наші думки набагато більшою мірою, чим слова, які можуть збрехати. Вільний вираз емоції зовні підсилює її; навпаки, придушення зовнішніх ознак емоції її пом'якшує». Ч. Дарвин

Сьогодні існує достатньо методів дослідження емоційної сфери людини, а особливо дітей та їх батьків.

За допомогою цих методів ми можемо виявити припустимий подальшій психоемоційний розвиток дитини, якщо ми досліджуємо вагітну жінку. А ми знаємо що протягом вагітності жінка утілює відношення своєї дитини до світу, її поведінка - це його поведінка. Все, що впливає на неї, впливає й на дитину.

З методів дослідження емоційної сфери особистості в дородовий період можна виділити:

Стандартизироване інтерв`ю - психологічний вербально-комунікативний метод, що полягає в проведенні розмови між психологом і суб'єктом по наперед розробленому плану.

Спостереження:

Лонгитюдний метод -- дослідження, що проводиться за допомогою спостереження за суб'єктом протягом тривалого часу.

Проективні:

Колірний тест Люшера (Макс Люшер) - колірна діагностика Люшера дозволяє зміряти психофізіологічний стан людини, на даній годину. Тест Люшера дозволяє визначити причини психологічного стресу, який може привести до появи фізіологічних симптомів.

Тест малюнок «Я і моя дитина» (Г.Г. Філіпова) - дозволяє виявити особливості переживання вагітності й ситуації материнства, сприйняття себе та дитини, цінності дитини.

Тест «BEST» (вчений, лікар й философ Х.Калер) - "Тест, Виявляючий Основні Емоційні Структури" (по-англійськи Basic Emotional Structuring Test - BEST), відкритий доктором Халлімом Калером в 1972 році.

Тести (англ. test -- випробування, перевірка, проба) -- це стандартизовані і зазвичай короткі і обмежені в часі випробування, призначені для встановлення кількісних і якісних індивідуально-психологічних відмінностей між людьми. Їх відмітна особливість полягає в тому, що вони складаються із завдань, на які від випробовуваного потрібно отримати правильну відповідь.

Індивідуальне анкетування:

Метод анкетування -- психологічний вербально-комунікативний метод, в якому, як засіб для збору відомостей від респондента, використовується спеціально оформлений список питань -- анкета. Анкетування -- опит за допомогою анкети.

Гиссенській скарг перелік (GBB) - опитувальник-анкета, призначений для виявлення суб'єктивної картини фізичних страждань хворих. Запропонований Е. Брюхлер і Дж. Снер.

Методика вивчення темпераменту (Юсупов) - призначена для виявлення темпераменту.

Висновки до І розділу.

Розвіток організму, психіки, особистості - процес цілісний, непереривний, поступальний за своїм характером. Його ефективність значною мipoю залежіть від уміння батьків й педагогів враховувати закономірності його nepeбігy на вcix етапах жіття людської істоти, починаючи з внутрішньоутробного, впродовж якого закладається фундамент можливостей, формуються основні функції, зароджуються елементарні форми життєвих вражень.

Відомо, що мамині емоції дитинча переживає разом з мамою з моменту прикріплення в матці. Потрібно пам'ятати, що крихта не може свідомо управляти переживаннями. Емоції мами вона приймає повністю, без права вибору. Тому вагітній потрібно бути уважніше до своїх емоцій. Зрозуміло що життя таке, що повністю уникнути хвилюючих та неприємних ситуацій не вдасться, та й не потрібно - адже дитина готується до життя в цьому світі. Психіка малюка знайомиться з емоційним різноманіттям життя, зміцнюється. У силах мами філософськи віднестися до стресу, не дозволити йому перерости в небезпечний для крихітки дістресс.

Від складної ситуації можна відвернутися, упірнувши до малюка, приголубивши його: «Все гаразд, рідний. Хай говорять що хочуть, для мене важливо щоб з тобою все було добре!»

Дитина, виношена з любов`ю легко сприйматиме виховання і може володіти всіма якостями, закладеними в ній природою.

Можливо, діти, народжені усвідомлено і в любові, зроблять професію психолога незатребуваною. Мені б цього дуже хотілося.

Розділ ІІ. Емпіричне дослідження емоційної сфери особистості в перинатальний період.

Емпіричний - заснований на досвіді, вивченні фактів, такий, що спирається на безпосереднє спостереження, експеримент.

2.1. Методи дослідження.

Методика дослідження емоційної сфери дитини в перинатальний період розвитку.

Стандартизироване інтерв`ю - психологічний вербально-комунікативний метод, що полягає в проведенні розмови між психологом і суб'єктом по наперед розробленому плану (дод А).

Зміст інтерв`ю:

1. П.І.Б.

2. Вік.

3. Термін вагітності.

4. Яка по рахунку вагітність?

5. Що відчула коли дізналась про вагітність?

6. Самопочуття до, та в період вагітності?

7. Як чоловік відреагував на вагітність?

8. Чи виконується розпорядок денний?

9. Як можно зрівняти обидві вагітності?

10. Чи бувають конфлікти в сім`ї? З якої причини?

11. Як вирішуються конфлікти?

12. Чи можете ви сказати, що не подобається майбутній дитині,

та як вона реагує на те, що їй не подобається?

13. Як реагує чоловік на вашу вагітність?

14. Які хвилювання у вас з приводу вашої вагітності?

15. Чи придумали ім`я?

16. Чи реагує дитина на ім`я?

17. Як часто ви розмовляєте з майбутньою дитиною?

Спостереження:

Лонгитюдний метод -- дослідження, що проводиться за допомогою спостереження за суб'єктом протягом тривалого часу (дод Б).

Методики дослідження

Проективні:

Колірний тест Люшера (Макс Люшер) - колірна діагностика Люшера дозволяє зміряти психофізіологічний стан людини, на даний час. Тест Люшера дозволяє визначити причини психологічного стресу, який може привести до появи фізіологічних симптомів.

Тест малюнок «Я і моя дитина» (Г.Г. Філіпова) - дозволяє виявити особливості переживання вагітності й ситуації материнства, сприйняття себе та дитини, цінності дитини (дод В).