НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. ДРАГОМАНОВА

Кафедра психології.

КУРСОВА РОБОТА

Тема: СПРЯМОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

ТА ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ

Розробила: студ. Каменєва Т.В.

Перевірила: Лисянська Т.М.

Київ

ПЛАН

Вступ

Розділ1. Спрямованість особистості як предмет вивчення

1.1 Загальна характеристика спрямованості особистості та іі форми

1.2 Вивчення спрямованості особистості у вітчизняній та зарубіжній психології

1.2.1 Зарубіжна психологія

1.2.2 Історія психологічної думки в Украйні. Дохристиянські часи - вісімнадцяте сторіччя.

1.2.3 Розвиток психологічної думки в Україні наприкінці вісімнадцятого - початку двадцятого сторіччя

1.2.4 Харківська школа

1.2.5 Психологічна думка в Украйні в повоєві часи

Розділ 2. Особливості цінностей як одна із форм спрямованості особистості та іі індивідуальні прояви

2.1 Компас в океані цінностей

2.2 Ціннісні орієнтації представників різних вікових груп

2.2.1. Підліткова група

2.2.2 Цінності старшокласників

2.2.3 Ціннісні орієнтації молоді

2.2.4 Ціннісні орієнтації у зрілому віці

2.3 Життєві цінності та ідеали християнства - моральний капітал суспільства

2.4 Ціннісні орієнтації і девіації суспільства в перехідний час

2.5 Професіональні цінності психологів

Розділ 3. Методики визначення „ціннісних орієнтацій”

3.1 Методика „ціннісні орієнтації”

3.2 Діагностика смисложиттєвих орієнтацій

Висновки

Література

ВСТУП

В пропонованій вашій увазі курсовій роботі розглядається цікава і важлива тема спрямованості особистості, цінності та її індивідуальні прояви.

Ми повинні освітити питання основних проявів спрямованості.

Розглянути потреби та мотиви, ціннісні орієнтації, рівень домагань, перспективи та цілі особистості.

Також нас цікавить думка зарубіжних і вітчизняних психологів відносно питання спрямованості особистості. Ми проаналізуємо погляди К.Юнга, З.Фрейда, А.Адлера, Е.Фромма, Р.Кеттела, Е. Еріксона, Г.Айзенка, А.Маслоу. Серед вітчизняних психологів багато зробили для розвитку психологічної думки в області вивчення спрямованості особистості В.Мономах, К. Туровський. Ю.Дрогобич, К. Острозький, К. Сакович, П. Могила, І. Гізель, Ф. Прокопович, Г. Сковорода.

Особливу увагу ми приділимо поглибленому розгляду ціннісних орієнтацій особистості. Нас цікавлять цінності різних культурних, релігійних, соціальних, вікових груп, що мають для певних категорій людей велике значення і відповідають їх актуальним потребам та ідеалам.

І, нарешті, нас цікавлять унікальні методики по визначенню ціннісних орієнтацій, що допомагають зрозуміти спрямованість особистості.

Імануїл Кант висловився відносно унікальної людської природи слідуючим чином: „Две вещи непрерывно наполняют разум восторгом и благоговением вновь и вновь, все больше и больше, чем чаще и внимательнее мы о них размышляем: звездное небо снаружи и нравственный закон внутри». Тому так важливо зрозуміти коли і чим керується людина в житті, які цінності вважає для себе найважливішими.

Якщо ми знайдемо відповіді на питання про індивідуальність, ціннісну орієнтацію особистості, ми зможемо краще розуміти суспільство. Знайти причини глобальних криз в сфері духовно-морального порядку.

Ще з раннього дитинства і на протязі всього життя ми повинні прагнути правильно формувати свої ціннісні орієнтації. Свідомо формувати своє життя. Гармонійно взаємодіючи з суспільством, сприяти розвитку свої держави. Також розуміти глобальні світові політичні, культурні, економічні перетворення.

Тільки ми відповідаємо за збереження і примноження цінностей, що дарував кожній людині Бог. 1

РОЗДІЛ1. СПРЯМОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ

1.1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПРЯМОВАОСТІ ОСОБИСТОСТІ ТА ІІ ФОРМИ

Основними проявами спрямованості є потреби та мотиви, ціннісні орієнтації, рівень домагань, перспективи та цілі особистості.

Мотиви поведінки та діяльності - це пов'язані із задоволенням певних потреб спонукання до діяльності. Вони відрізняються одне від одного видом потреби, яка в них виявляється, формами, котрих вони набувають, широтою чи вузькістю, конкретним змістом діяльності, в якій реалізуються.

Складні види діяльності відповідають кільком мотивам, що утворюють систему мотивації. Мотиви розрізняють за іх усвідомленістю. Неусвідомлюваними мотивами є установки і потяги, усвідомлюваними - інтереси, переконання, прагнення.

Неусвідомлювані мотиви. Установка - це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до певної діяльності чи поведінки. Наприклад, установка щодо вчительки першого класу формі готовності виконувати всі іі вимоги. Установка часто є результатом квапливих, недостатньо обґрунтованих висновків з фактів особистого досвіду або некритичного засвоєння стереотипів мислення (стандартизоване судження усталене в певній групі). Установки бувають позитивні (наприклад, щодо лікарів) і негативні, що набирають характеру упередження (наприклад. щодо працівників торгівлі). Є установки й щодо сприймання людиною людини:

Вот человек, что скажешь ты о нем?

Ответил друг, плечами пожимая:

“Я с этим человеком не знаком,

Что про него хорошего я знаю ?”

Вот человек, что скажешь ты о нем?, -

Спросил я у товарища другого.

“Я с єтим человеком не знаком,

Что я могу сказать о нем плохого?”

Р, Гамзатов

Потяг - це спонукання до діяльності, що є недиференційованою, недостатньо чітко усвідомлюваною потребою , невиразна потреба в чомусь. Він швидкоплинний: потреба або згасає, або перетворюється в прагнення. Потяги характерні для юнацького віку як провісники майбутніх прагнень усвідомлюваних мотивів. 2

Інтереси як усвідомлювані мотиви. Інтерес - це емоційний вияв пізнавальних потреб особистості. Суб'єктивно інтереси розкриваються на позитивному емоційному фоні, в бажанні глибше пізнати об'єкт, зрозуміти його. Роль інтересів у тому, що вони є спонукальним механізмом пізнання, змушують особистість шукати шляхів, засобів задоволення того чи іншого бажання.

Розрізняють інтереси за змістом, метою, шириною, глибиною, за стійкістю і дієвістю. Так, за метою інтереси поділяються на безпосередні й опосередковані. Безпосередні інтереси зумовлює емоційна привабливість об'єкта. Наприклад, інтерес до розв'язання задач, кросвордів, до спілкування з друзями тощо. Люди, мотивом діяльності яких є безпосередній інтерес, мають так звану ділову спрямованість і дістають задоволення від самого процесу роботи. Опосередкований інтерес виникає щодо результату діяльності, хоча сам процес не завжди цікавить суб'єкта. Оптимальним для результату діяльності є поєднання безпосередніх та опосередкованих інтересів.

За глибиною інтереси поділяють на поверхові і глибокі. За широтою - на широкі і вузькі. Широкі інтереси розподілені між багатьма об'єктами; вузькі сконцентровані в одній галузі. Цінна риса особистості - багатофокусність інтересів у кількох не пов'язаних одна з даною сферах діяльності. Багатофокусність інтересів особливо сприятлива для зміни видів діяльності - кращого засобу відновлення затраченої в ході роботи енергії. Отже, оцінка вузькості чи широти інтересів визначається зрештою іх змістом.

За стійкістю інтереси поділяються на стійкі і нестійкі. Стійкість інтересу зумовлює тривалість збереження його інтенсивності. Стійкий інтерес є сигналом, показником здібностей людини. Інколи інтерес до чогось не згасає все життя, наприклад, захоплення професією. Нестійкість інтересів, коли вони набувають характеру пристрасних, але короткочасних захоплень, є віковою особливістю, яка стимулює пошук покликання й допомагає виявити здібності.

Трапляються різні поєднання інтересів: в одних індивідів вони широкі, різнобічні, глибокі, в інших - широкі, але поверхневі, ще в інших глибокі, але вузькі. У цьому плані оптимальним є такий тип людини, в якої на тлі широких, різноманітних інтересів є центральний, основний.

Переконання - це система знань, розпущених через почуття. Переконана та людина , в якої ідеї поєдналися з почуттям і волею. Вона не здатна на вчинок, що суперечить іі принципам.

Переконання мають велике значення в соціальній характеристиці особистості. Буває, що людина когось критикує, а поводиться так само. Це свідчить, що іі переконання не є керівництвом до діі. Виходить, що між знаннями і переконаннями існує складна єдність. Якщо знання й переконання утворюють упорядковану й внутрішньо організовану систему поглядів, вони становлять світогляд особистості.

Прагнення. Усвідомлюваним мотивом є також прагнення особистості, тобто мотиви поведінки, в яких виявлена потреба в чомусь, що може бути досягнуто вольовими зусиллями. Оскільки прагнення не задовольняються інакше, ніж через спеціально організовану діяльність, вони здатні підтримувати активність особистості протягом тривалого часу.

Якщо людина чітко усвідомлює умови, в яких відчуває потребу, і засоби, які планує використати, то прагнення набувають характеру намірів.

Прагнення набувають різних психологічних форм. Одна з них - мрія як створений фантазією образ бажаного майбутнього. Мрія підтримує і посилює енергію людини. Прагнення виявляється і в пристрастях, тобто мотивах і відповідних потребах, що мають непереборну силу, котра відсуває на задній план усе, не повязане з пристрастю. Пристрасті протягом тривалого часу визначають напрям думок і вчинків людини. Незадоволена пристрасть породжує бурхливі ємоціі.

Формою прагнень є також ідеал як потреба наслідувати приклад, взятий особистістю за зразок поведінки. Ідеалом може бути конкретна особа, збірний образ чи суспільні цінності. Ідеали завжди відбивають життя: не можна уявити щось, елементів чого не було б у реальності.

Водночас ідеал передбачає майбутнє, виділяючи прекрасне й досконале. Є два типи ставлення до ідеалу: споглядально-захоплене, пасивне і пристрасно-діяльне, коли ідеал є планом життя, породжує бажання самовиховуватися.

Мрії, пристрасті, ідеали, наміри можуть бути високими низькими і, залежно від цього, відігравати різну роль у діяльності людей та в житті суспільства.

1.2 ВИВЧЕННЯ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ТА ЗАРУБІЖНІЙ ПСИХОЛОГІІ

1.2.1 ЗАРУБІЖНА ПСИХОЛОГІЯ

Окремі питання теми спрямованості особистості розглядалися в таких теоріях: психоаналіз З. Фрейда, індивідуальна теорія особистості А. Адлера, аналітична психолога К. Юнга, когнітивна психологія Д. Келлі, гештальтпсихологія та інші школи.

З. Фрейд був переконаним біологічним детерміністом. Він вважав, що всі прояви людської активності (дії, думки, почуття, прагнення) підпорядковуються певним законам і детерміновані могутніми інстинктивними силами, в особливості сексуальним інстинктом.

К. Юнг стверджував, що душа, або особистість, складається із трьох окремих, але взаємодіючих структур: його, особисте несвідоме та колективне несвідоме. Найбільш вагомим внеском Юнга в психологію вважаються описані ним дві основні спрямованості, або життєві установки: екстраверсія та інтроверсія.

Основним положення А.Адлера в його концепції творчого “Я” є творча сила, що дає людям можливість формувати цілі, приймати рішення, бачити перспективи і будувати різні життєві плани, що узгоджуються з цілями і цінностями. Спадковість та оточення він вважав лише вихідною основою для розвитку особистості. Індивід переживає вплив суспільства, але вплив творчого “Я” - є переважаючою та визначальною силою в формуванні життєвого шляху.

В його теорії мотивація поведінки завжди пов'язана з внутрішнім світом індивідуума, особливо з наполегливим, направленим на майбутнє і всепоглинаючим прагненням до досконалості.

В теорії особистості Е.Еріксона розглядаються питання спрямованості особистості в аспекті детермінованої поведінки. Біологічне становлення при взаємодії з поширеною сферою соціальних відносин індивідуума дає складну систему поведінки. Виховання в батьківській сім і, досвід шкільних років, відношення в групах однолітків і можливості культурного оточення - все це має велику роль у визначенні життєвих планів, перспектив, в спрямованості розвитку Еріксон акцентує увагу на його, свідомості та раціональності. Спрямованість особистості пов'язана з стадіями розвитку, з подоланням криз, з безкінечною життєвою боротьбою.

Е. Фромм в гуманістичній теорії особистості підкреслював, що основними усвідомлюваними мотивами людини є :

1. Потреба в встановленні зв'язків з навколишнім світом;

2. Потреба в подоланні пасивної природи;

3. Потреба в коренях;

4. Потреба в ідентичності;

5. Потреба в системі поглядів і переконань

Е. Фромм виділяв продуктивні та непродуктивні типи характеру, які формуються в результаті взаємодії потреб і соціуму.

В своїй диспозіціональній теорії особистості Г. Олпорт розглядає особистісний розвиток, як активний процес становлення, в котрому індивідуум бере на себе відповідальність за планування життєвого шляху. Поведінка людини мотивується і визначається його специфічними рисами, характеристиками.

Р. Кеттел сформулював концепції структурної теорії особистості в якій зазначається, що спрямованість особистості пов'язана з індивідуальним онтогенезом та соціокультурною матрицею. Згідно його теорії певні риси особистості представляють собою відносно постійні тенденція реагувати і діяти певним чином.

Г. Айзенк в теорії типів особистості розглядав спрямованість особистості в тісному взаємозв'язку з суперрисами або типами, такими як екстраверсія та інтроверсія. Мотиви, інтереси та переконання людини пов'язані з типами особистості.

Радикальний біхевіоризм Б. Скіннера зазначає важливість у вивченні мотивів поведінки зв'язку характерних особливостей минулого досвіду людини та унікальних вроджених здібностей.

В основі когнітивної концепції Д. Келлі лежить теорія особистісних конструктів. Це ідеї, думки, переконання, які людина використовує щоб усвідомити, пояснити свій досвід, дійсність. З точки зору Келлі , основною спрямованістю життєдіяльності є рух та розвиток. Він розглядає людину в якості активного і думаючого організму просто тому, що він живий. “Мотивація” - це зайвий конструкт. Його основний постулат: “ Процеси особистості - це прикладені в психіці канали, в руслі яких людина прогнозує сучасне та майбутнє ”

А. Маслоу є представником гуманістичної теорії . Для нього людина в корні вільна і відповідальна за рішення, який образ життя вибрати. Людина вирішує, який його потенціал і як він буде прагнути актуалізувати його. Йому належать концепції мета потреби та самоактуалізації. Вродженим мотивом є прагнення актуалізувати свій потенціал. Маслоу не заперечував важливість впливу оточення , але підкреслював силу особистісних прагнень, потреб.

1.2.2 ІСТОРІЯ ПСИХОЛОГІЧНОІ ДУМКИ В УКРАІНІ ДОХРИСТИЯНСЬКІ ЧАСИ - ВІСІМНАДЦЯТЕ СТОРІЧЧЯ

В Украйні люди з давніх часів цікавилися психічними явищами, питаннями спрямованості особистості. Середньовічні українські мислителі зазнали значного впливу давньогрецьких філософів. Зокрема,

Набули поширення ідеї Платона про те, що душа знаходиться у тілі людини і спрямовує іі протягом усього життя, а після смерті залишає тіло і пересипляється у світ ідей”. Українські філософи сприйняли й думки Аристотеля про душу як рушія, що дає змогу людині розвивати себе, пізнавати Всесвіт та світобудову. Водночас розвиток психологічної думки зазнав впливу положень іудейсько-християнськоі релігії, згідно якої творцем світу і людини є Бог. В залежності від того, чи перебуває людина у мирі з Богом, чи виконує вона заповіді, життя людини благословенне. Якщо людина іде стежками зла, вона нещасна.

Серед мислителів, що розглядали питання спрямованості особистості слід виділити таких українських філософів та вчених: В.Мономах, К. Туровський. Ю.Дрогобич, К. Острозький, К. Сакович, П. Могила, І. Гізель, Ф. Прокопович, Г. Сковорода.

Наприклад, К. Сакович у трактаті про душу ” писав. Що спрямованість особистості пов'язана з самопізнанням, мета якого в тому, щоб пізнати закони і властивості своєї природи, уникнути того, що шкодить природі людини.

Ф. Прокопович вважав. Що вся активність людини: дії, почуття, думки обертаються навколо двох осей: бажати добра і не бажати зла.

На думку Г. Сковороди за чуттєвим видимим світом необхідно знайти справжню природу, це і є мета людського існування. Мотиваційний вибір здійснюється через пізнання “ангельского” і “сатанинського”, що становить основу самовизначення людини. В результаті самовизначення людина усвідомлює свої здібності, інтереси, здатність до певної діяльності, формує систему переконань, в цьому знаходить своє щастя

1.2.3 РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОІ ДУМКИ В УКРАІНІ НАПРИКІНЦІ ВІСІМНАДЦЯТОГО - ПОЧАТКУ ДВАДЦЯТОГО СТОРІЧЧЯ

І. Котляревській підкреслював, що головним мотивом діяльності педагога повинно бути прагнення виховати почуття щирої любові до народу, співчуття знедоленим. Також він закликав педагогів гуманно ставитися до дітей, розвивати їх природні здібності.

На думку М.Максимовича, душа людини наділена трьома основними способами виражати своє внутрішнє, особисте життя: в образах, в звуках, у слові.

М.Гоголь - видатний український мислитель, письменник. Йому належать глибокі думки що до питань спрямованості особистості, мотивів, цілей людських. На його думку, світ мертвих душ ” є своєрідним “шифром”, до якого необхідно знайти ключ, щоб досягти світу душ живих. Цей ключ треба шукати у власній душі. Коли знайдеш цей ключ до власної душі, тоді зможеш відкривати ним усі душі.

Т. Шевченко - духовний батько українського народу, мислитель, філософ. Його праці - це багата науково - психологічна спадщина, що формує національні цінності, інтереси, переконання. Насамперед, любов до України, національну самосвідомість.

У працях П.Юркевича серце та його значення в духовному житті людини ”, “Науки про людський дух ” він вважає, серце виступає як джерело емоційного життя людини і репрезентує глибинні рушійні сили поведінки. Воно безпосередньо пов'язане з мотивацією дії і визначає іі.

Основні дослідження О. Потебні були пов'язані з мовленням. Він вважав, дійсність пізнається через слово. Мовлення пов'язане з думками, мотивами, цілями, цінностями особистості.

І.Сікорський обстоював ідею всебічного розвитку підростаючої особистості, поєднання розвитку пізнавальних процесів з емоційними.

П. Мирний - український письменник, висловив ряд важливих положень про зв'язок мови з “духом або душею”, вищими почуттями людини. “... Наша мова тож і є одежа нашого духу... Яскравий вираз всього того, що нас виражає, що ми почуваємо, про що ми думаємо - гадаємо. Того, що ми всі звемо духом або душею ”.

І. Вернадський високо оцінював роль психологічних знань у питаннях спрямованості та становлення особистості.

М. Бердяєву належать праці з філософії, де порушуються проблеми психології творчості людини. Він зазначав, що глибинна суть осмислення людиною світу та власного “Я” полягає в тому, що смисл речей відкривається не входженням їх у людину при пасивній іі установці щодо речей, а творчою активністю людини ”.

Також слід виділити праці пов'язані з питаннями спрямованості особистості таких українських мислителів: Г. Ващенко, І. Огієнко, В. Липинський.

Після жовтневого перевороту 1917 р. в галузі дослідження питань спрямованості особистості плідно працювали П. Блонський, С. Ананьін, С. Рубінштейн. Багато концепцій та теоретичних питань, розроблених ними важливі і сьогодні в психологічній науці.

1.2.4 ХАРКІВСЬКА ШКОЛА

На початку двадцятого сторіччя в Харкові була створена міцна українська педагогічна школа.

Нас особливо цікавлять роботи О. Леонтьєва. В Харкові під його керівництвом і за активної участі О. В. Запорожця, П. І. Зінченка, П. Я. Гальперіна та інших психологів провадилися дослідження психічного розвитку особистості. Усі ці дослідження були об'єднані загальнотеоретичною позицією, згідно з якою психічні процеси нерозривно пов'язані з практичною діяльністю людини. Особливе місце надавалося мотьивам діяльності, зокрема їх впливу на особливості та продуктивність розвитку психічних процесів у людини. Теоретичним підґрунтям вчення про діяльність прислужилися позиції Гегеля і ранні ідеї К, Маркса щодо мотивів і операцій як структурних елементів діяльності. Теоретичні й експериментальні роботи, виконані у Харкові, справили значний вплив на подальший розвиток психологічних досліджень у Радянському Союзі.

Л. Божович вивчала пізнавальні інтереси школярів, здійснювала диференційний підхід до виявлення мотивів навчальної діяльності та іх зв'язку з соціальними мотивами.

Д. Ельконін, В. Аснін - українські психологи Харківської школи, що працювали над питаннями спрямованості особистості, мотивів діяльності, рухових навичок.

1.2.5 ПСИХОЛОГІЧНА ДУМКА В УКРАІНІ В ПОВОЄНІ ЧАСИ

Найвідомішим психологом був Г.Костюк. Деякий час він очолював кафедру психології в університеті ім. М. П. Драгоманова. Його роботи про комплексне дослідження розумового розвитку були відзначені на європейському рівні. Він творче працював також над проблемами розвитку та спрямованості особистості.

Другим завідувачем кафедри був професор Д. Ф. Ніколенко. Йому належать ряд навчальних і методичних посібників із загальної та вікової психології.

Слід відмітити також наукове надбання, внесок у психологію професора О.В Скрипченка, М.В. Левченка, Л.В.Долинськоі, Н.В. Чепелєвоі.

Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЦІННОСТЕЙ ЯК ОДНА ІЗ ФОРМ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ТА ІІ ІНДИВІДУАЛЬНІ ПРОЯВИ

Цінність - феномен, який має для людини велике значення і відповідає її актуальним потребам та ідеалам; опосередковане культурою поняття, яке є еталоном належного у досягненні потреб.

Ціннісно-смислова сфера - складне цілісне утворення, представлене передусім ціннісними орієнтаціями, які формуються при засвоєнні соціального досвіду, виявляються у цілях, ідеалах, переконаннях, інтересах і є важливим чинником соціальної регуляції взаємин людей і поведінки індивіда.

Ціннісні орієнтації - це важливі елементи структури особистості. Вони реалізуються у спрямованості інтересів і потреб особистості на певну ієрархію життєвих цінностей, у схильності надавати перевагу одним цінностям і заперечувати інші. У спілкуванні та взаємодії орієнтації тісно пов'язані з пізнавальними та вольовими особливостями комунікативного процесу, де утворюють змістовий аспект спрямованості особистості і виражають її готовність, внутрішню основу ставлення до дійсності.

2.1 КОМПАС В ОКЕАНІ ЦІННОСТЕЙ

Аксіологія як галузь філософії, що досліджує буття цінностей виникла і відділилася в дев'ятнадцятому, початок двадцятого сторіччя. Цінності - це сутність, важлива для духовного життя особистості, сім ї і суспільства.

Вони детермінують інші (психічні і фізичні, свідомі і підсвідомі) аспекти життєдіяльності. Цінності - це зразки ідеалів, представлених в свідомості особистості, духовного життя соціальних груп, визначаючі направленість свідомості, орієнтацію інтересів, знань.

Кожній особистості і соціальній групі властива своя ієрархія цінностей. Цінності виступають пов'язуючою ланкою між духовним світом суспільства і духовним світом особистості і соціальних груп.

Особистісні цінності в сукупності формують поле свідомості особистості, що має певне направлення - ціннісну орієнтацію. Особистісні цінності включають в себе широке коло соціальних цінностей, що визнаються особистістю. В структурі зрілої особистості цінності детермінують стратегічні життєві цілі і мотиви життєдіяльності. Ці життєві цілі і мотиви реалізуються в потребах, планах, програмах поведінки, діях людини.

Соціальні групи часто мають свої набори або системи цінностей і на основі своїх ціннісних поглядів творять свою аксіоматику, формальну або неформальну. Відомі шкали цінностей для професій (клятва Гіппократа, кодекс честі, формальні або неформальні правила для фанатів і т.д. Ці системи цінностей перетворюються в своєрідні правила гри, котра може замінити дійсність, виправдовувати гріховну поведінку.

Вірогідно, немає слова, котре б мало стільки значень, як слово „цінність”. Навіть емоції досліджуються як психологічні цінності. Всюди, де порівнюються предмети, ідеї, встає питання їх по яким-небудь критеріям, шкалам, кажуть про оцінювання. Оцінювання в аксіології - вербалізація відношень між суб'єктами і об'єктами. Одна і та ж річ може мати у різних соціальних груп різну цінність. Найпростіший приклад - різна цінність чорного і білого кольорів у мусульман та християн.

Дослідники частіше всього в якості предмета анафаза беруть набір (список) цінностей, котрі поширені в якому-небудь соціальному свої, групі (фанати року, вболівальники „Динамо”), класі (аристократія, молодь, робочі і т. д.). Результат - аналіз зовнішніх і внутрішніх відношень цінностей, особливостей процедур оцінювання, зовнішніх зв'язків з іншими.

Рідше дослідники пробують побудувати або виявити ієрархію цінностей. Для ієрархій цінностей характерно те, що вони розміщуються по відношенню одне до одного як вищі та нижчі,

Як головні та другорядні.

Світові релігії - християнство, мусульманство, буддизм, іудаїзм - будують свої глобальні ієрархії цінностей. На вищій ступені цієї ієрархії цінностей розміщуються найважливіші для конфесії цінності. Ці цінності відповідають на питання про суть буття людини, рушійних силах його діяльності

Якщо розглядати піраміду цінностей для християн, то вершиною буде заповідь: „ розлюби Бога всім серцем, всією душею ” (Біблія).

Слідуючий, більш низький рівень цінностей для християн - заповіді із декалога. Ще нижче розташовуються матеріальні цінності.

Християнська система цінностей завжди орієнтована на Святе Письмо. Віра в Ісуса Христа передбачає визнання цієї системи цінностей. Від християнина вимагається щира віра і любов до Бога. Завжди, всюди проповідувати істину. Без страху, без компромісу.

Безчислена кількість соціальних груп і індивідів будують для себе набори цінностей і пробують підігнати поведінку людей під ці набори ЗМІ, в особливості телебачення, активно впливає на формування цих систем і наборів цінностей. Яскравий приклад - набори цінностей, що пропонуються політичними партіями. Ці набори цінностей звичайно будуються по правилам пропаганди і реклами. Масова мода програмує поведінку людей, демонструючи колекції тієї одежі, взуття і т.д., котру актуально носити, тому що ці колекції стильні і престижні.

Фірми визначають стандарти масової поведінки. Вони зацікавлені в формуванні ринка своєї продукції і одночасно формують набори цінностей, починаючи з товарів для дітей (Барбі, іранська пара кукол...), набори для дорослих (автомашини, одяг....). Наслідування цим цінностям проголошується достойним і престижним.

Лідерами в цьому процесі є групи, котрі часто називають себе фанатами. Соціально-психологічна структура таких груп приблизно однакова, і знання цих структур професійно використовується спеціалістами по рекламі і маркетингу, піарщиками від політики і т.д.

2.2 ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ПРЕДСТАВНИКІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ КАТЕГОРІЙ

2.2.1 ПІДЛІТКОВА ГРУПА

Ціннісні орієнтації референтної групи значною мірою визначають соціально-психологічне обличчя підлітка. Наскільки група реалізує себе як єдина площина соціально-психологічного досвіду, в якій підліток може себе виявити, настільки вона є формуючою силою його соціалізації.

Останніми роками помітно змінилася і система духовних цінностей підлітків. У їх свідомості, моральних орієнтирах чітко проглядаються як елементи оновлення духовних сфер особистості на основі оволодіння загальнолюдськими цінностями, так і негативні тенденції, що існують у суспільстві. Очевидним у соціалізації сучасного підлітка є процес відторгнення міфологізованих цінностей минулої соціальної епохи і формування якісно оновленої свідомості.

Зміни ціннісних орієнтацій підлітків зумовлені трансформацією політичної, економічної систем, соціально-психологічної ситуації в суспільстві. Їм властиві спрямованість у майбутнє, стурбованість соціальними проблемами (війни і миру, екології тощо), пошук свого „Я”, а також „вакуум” віри, пасивність, дефіцит духовних контактів, гуманістичних начал особистості. Тому важливо уберегти їх від соціальної фрустрації, сприяти зростанню. Інакше вони сконцентрують у собі соціально-психологічні характеристики „магістралів”, що створюватимуть їм труднощі при інтеграції в соціальні інститути та соціальні відносини.

У взаєминах між дорослими й підлітками з точки зору української культури та етнопсихології домінує традиція передавати соціально-психологічний досвід від старших до молодших. Однак сучасні підлітки вибірково ставляться до цінностей історичної спадщини, вносять елементи новизни в соціальне життя, чим збагачують соціум. Соціально-психологічною особливістю сьогодення стали більш гнучкі, рухливі, рівноправні стосунки батьків і дітей. Підлітки намагаються автономно вирішувати свої справи, менше радяться з дорослими. Суттєвою є розбіжність у сприйнятті одного покоління іншим: дорослим здається, що діти недооцінюють їх і переоцінюють себе, а підлітки нарікають на нерозуміння, несправедливість дорослих. Це засвідчує таку тенденцію в соціалізації: чим більше відбувається за одиницю часу соціально значущих змін, тим помітнішими стають розбіжності між поколіннями, тим складнішими є механізми передавання культури від старших до молодших, тим вибірковішою є позиція підлітків до соціальної та культурної спадщини.

Традиційні взаємини між людьми вважають найважливішими етнопсихологічними та соціально-психологічними механізмами регуляції спілкування та діяльності в суспільстві. Вони детермінують вироблення системи моральних взаємин, впливів і виховання підростаючої зміни загалом.

2.2.2 ЦІННОСТІ СТАШОКЛАСНИКІВ

У структурі соціалізації старшокласників проміжною ланкою, яка регулює відповідність між їх поведінкою, діями, інтересами суспільства, є цінності. Виходячи з цього, соціально-психологічним феноменом старшого шкільного віку можна вважати вибір особистісних цінностей та індивідуальної лінії поведінки.

Значною мірою зміст юнацьких цінностей залежить від культурного контексту й історичного періоду. Соціальні події, що відбуваються в світі й країні, змушують юнаків і дівчат самостійно робити вибір, особисто орієнтуватись у всьому. Порівняно з минулими поколіннями сучасні старшокласники раціональніше сприймають життя, більш самостійні.

Різні соціально-психологічні чинники (матеріальні умови життєдіяльності, індивідуально-типові риси особистості, нахили, здібності, комунікативні вміння, якість навчально-виховного впливу школи, сім'ї, інших інститутів соціалізації) впливають на процес формування ціннісних орієнтацій.

Ціннісні орієнтації - спрямованість інтересів і потреб особистості на певну ієрархію життєвих цінностей, схильність надавати перевагу одним цінностям і заперечувати інші, спосіб диференціації особистісних об'єктів і явищ за їх особистісною значущістю.

У старшокласників вони набувають стійких мотивів спілкування і діяльності, трансформуючись у переконання. Отже, рівень розвитку суспільства зумовлює кількісний і якісний зміст потреб, соціальну і моральну цінність яких визначає спрямованість, що сприяє вияву ціннісних орієнтацій.

2.2.3 ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ МОЛОДІ

Основою формування світогляд молодої людини є соціальні цінності - узагальнені уявлення про мету і норми поведінки. Ціннісні орієнтації студентства формуються в процесі соціалізації під час засвоєння нових знань та соціально-психологічного досвіду і виявляються у цілях, інтересах, переконаннях, спілкуванні і діяльності особистості. Реалізуються вони у процесі життєдіяльності та підтверджуються або відкидаються життєвим досвідом. На основі індивідуального досвіду, що є адекватною чи не адекватною умовою соціального середовища, конкретні ціннісні орієнтації або набувають особистісного сенсу, або витісняються як такі, що не забезпечують успішного функціонування особистості в соціумі. Зміни в суспільстві певним чином відображаються у свідомості молоді, зумовлюючи зміни в системі їх ціннісних орієнтацій. Чинники, які опосередковують вплив соціального середовища на формування і трансформацію ціннісних орієнтацій студентів, досить різноманітні. Це - соціально-психологічний клімат у студентській групі, до якої належить конкретна особа; родинне оточення з його традиціями; релігійні переконання та комплекс інших умов, що впливають на особистість, та інше.

Зміна ціннісних орієнтацій є досить болісним процесом, знання його закономірностей може сприяти виявленню особливостей впливу на молоду особистість суспільних інститутів з метою послаблення її емоційних стресів та запобігання можливій соціальній напруженості.

Як правило, сформувавши свою ціннісну картину світу, людина зберігає її незмінною впродовж усього життя. Формується вона переважно на етапі соціалізації індивіда, що передує періоду зрілості.

Надалі система цінностей людини змінюється лише в кризові періоди. Це стосується здебільшого структури цінностей і відображає зміни пріоритетів, внаслідок чого одні цінності стають більш значущими, інші - поступаються їм місцем. У суспільствах, що трансформуються , ця система не спрацьовує , оскільки суттєві зрушення у суспільній системі цінностей породжують для більшості людей нагальну потребу сприйняти нові орієнтири, перебудувати особистісну систему цінностей. При цьому в масовій свідомості відбувається заміна монолітної системи цінностей на плюралістичну, коли різні категорії людей вибудовують свою ціннісну ієрархію на різних базових позиціях.

Це безпосередньо стосується і студентства, яке намагається досягти взаєморозуміння у стосунках, керуючись принципами терпимості.

Нині процес соціалізації молоді ускладнюється переоцінкою традицій , норм і цінностей. Якщо раніше молодь спиралася на досвід попередніх поколінь, то тепер їй доводиться творити новий соціальний досвід, покладаючись переважно на себе, що значною мірою зумовлює суперечливі тенденції у її свідомості та поведінці. У студентському середовищі це засвідчують різноманітні моделі самореалізації. Для багатьох студентів основними цінностями є знайти себе в житті ”, „бути людиною”, „досягти матеріального достатку” тощо.

2.2.4 ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ У ЗРІЛОМУ ВІЦІ

На стадії ранньої зрілості людина залучається до всіх сфер діяльності, стабілізує якості особистості, у тому числі ціннісні орієнтації, комунікативні здібності, встановлює близькі стосунки з іншими людьми, виявляє творчі здібності, вибудовує власний спосіб життя, долає першу психологічну кризу переоцінки життєвого шляху.

Середня зрілість пов'язана з пошуком відповідей на основні питання про сенс життя, людина намагається здійснити свої мрії. На цей період припадають переоцінка цілей і домагань, аналіз навколишньої дійсності, оточення, прагнення вплинути на майбутнє, стати творчою особистістю, професіоналом. Супроводжують його і сумніви щодо продовження обраного шляху, страх зниження працездатності, пошук нових цінностей.

В період пізньої зрілості людина може бути задоволена або не задоволена обраним життєвим шляхом, цінностями та переконаннями.

В залежності від цього вона певним чином поводить себе в суспільстві. Правильно обрані життєві цінності характеризують розвинуте почуття відповідальності, наявність соціального інтелекту, потреба в турботі про інших людей, здатність до активної участі у житті суспільства, ефективне використання своїх знань і здібностей, конструктивне розв'язання численних проблем на шляху самореалізації.

2.3 ЖИТТЄВІ ЦІННОСТІ ТА ІДЕАЛИ ХРИСТИЯНСТВА - МОРАЛЬНИЙ КАПІТАЛ СУСПІЛЬСТВА

Про цінності, мораль та ідеали легко казати, і з певною складністю їх можна включити в учбовий процес, але вони зовсім нелегко сприймаються і втілюються в життя. Вивчення етики ще не робить людину етичною і моральною.

Об'єктивна істина ставиться під сумнів вже кілька десятків років. З розвитком дарвінівської теорії еволюції і її впливу на соціальні науки інтелектуальний клімат основних академічних центрів світу схиляється до матеріалістичного погляду на реальність. Розуміння реальності, що не включає Особистість трансцендентного Бога, робить істину відносною, що провокує моральний релятивізм. З часом це призводить до порушення ідеї про ціль життя і смисл історії, що згубливо для морального вдосконалення. При натуралістичному світосприйманні мораль може основуватися тільки на твердженні про те, що морально, а що ні. Цінності перетворюються в груповий кодекс кожній людині. Таким чином представляється доволі складно включати в процес освіти „духовні і моральні цінності”, якщо ми позбавлені можливості об'єктивно визначити, що вони в себе включають.

Згідно поглядам християнського теїзму існує безкінечний Бог - Особистість, і існує моральна досконалість. Більш того, Бог виразив Свою волю через Святе Письмо, Біблію. Головна і істина якої говорить нам про необхідність покаяння в гріхах і віри в жертву Ісуса Христа. Моральні стандарти представлені в десяти заповідях. Оскільки людина створена по образу Божому, він здатен розуміти ці моральні директиви і, відповідно, несе відповідальність за послідовне перетворення їх в своєму житті. Автором цих моральних ідеалів є Бог, вони стоять вище людських і призивають всіх до відповіді перед обличчям єдиного морального стандарту.

Ці проблеми вирішуються в програмах релігієзнавства, історії, філософії, психології, інших гуманітарних дисциплін, іноді літератури.

Нас особливо цікавлять питання духовних цінностей з погляду психології.

Християнська релігія пов'язана з формуванням свідомості, що орієнтована на пізнання Біблії та особистості живого Бога.

Також особливою цінністю є саме зібрання віруючих, або церква, спілкування, спільна молитва.

Релігія пов'язана з вірою в обітниці Божі, що записані в Слові Божому. Яке говорить про захист людини від негараздів долі, природи.

Також важливо виділити слідуючи моральні цінності: любов, чесність, чистота, безкорисливість. Найвищою цінністю є любов до Бога. Кожен християнин повинен прагнути досягти вершин, що означені в Нагірній проповіді. Віра і великий душевний труд - залог благодаті спасіння. Діла роблять віру живою.

Саме Святе Письмо, Біблія - колодязь мудрості, загальнолюдських цінностей, основ християнської віри, філософії і моралі. Це також літературно-історичний пам'ятник , зібрання народнопоетичних творів. Велику цінність представляють Старий і Новий Заповіт

Хочеться назвати ті цінності, котрі були виділені К.Льюісом, християнським психологом и письменником: „Эти добродетели названы кардинальными, потому что они, так сказать, основа. К ним относятся благоразумие, воздержанность, справедливость и стойкость.»

Также в аспекті розглядаємої теми для нас важлива точка зору Льюиса відносно духовних цінностей, що прийняті в церкві Божій: „И тем не менее Новый завет, не вдаваясь в детали, дает нам довольно ясный намек на то, каким должно быть истинно христианское общество. Возможно, он дает нам немного больше, чем мы готовы принять. В Новом завете говорится, что в таком обществе нет места паразитам: "Кто не работает, да не ест". Каждый должен был бы трудиться, и труд каждого приносил бы пользу; такое общество не нуждалось бы в производстве глупой роскоши и в еще более глупой рекламе, убеждающей эту роскошь покупать. Этому обществу чужды чванливость, зазнайство, притворство.

С другой стороны, христианство решительно настаивает на послушании, покорности (и внешнем уважении) представителям власти, которые соответствовали бы занимаемому положению, покорности детей родителям и (боюсь, это требование уж очень непопулярно) покорности жен своим мужьям. Далее, общество это должно быть жизнерадостным.

Беспокойство и страх должны в нем рассматриваться как отклонение от нормы. Естественно, члены его взаимно вежливы, так как вежливость - тоже одна из христианских добродетелей.” (3; с 15)

2.4 ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ І ДЕВІАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА В ПЕРЕХІДНИЙ ЧАС

Кінець двадцятого сторіччя став часом не тільки трансформації базових соціальних інститутів і нової соціальної диференціації в суспільстві на після радянському просторі, але ї завітної еволюції ментальності. З 1985 року в суспільній свідомості феномен „радянської людини” трансформується в портрети „ росіянина”, „українця”, „білоруса” і т.д. Однією із граней цього процесу є ціннісний конфлікт молодого і дорослого поколінь.

Після радянські держави представляють собою суспільства перехідного типа - перехід здійснюється від тоталітаризму до демократії. Тоталітарний режим з самого початку свого виникнення спирався на певні стереотипи масової свідомості, на широко поширені забобони, що перетворюються в звички і свого роду політичні потреби. Нові політичні потреби складаються з великою напруженістю. Головне питання - це формування нового цілісного відношення до влади.

Цінність соціальна за своєю природою і складається лише на рівні соціальної думки. Сформовані в процесі діяльності індивідуальні ціннісні значення - явища суспільні, колективні.

Людина вибирає ціль, формує стратегію майбутньої поведінки, виходячи із індивідуальної системи цінностей. Проблема орієнтації на ближчі і віддалені цілі є загальнолюдською і вічною проблемою. Вона стосується як людства загалом, так і життєдіяльності любих груп, життєвих потреб любої сім'ї і кожного окремого індивіда. Сучасна культура передбачає достатньо широкі рамки терпимості, можливість спілкування і сумісної дії людей або груп, що є прихильниками різних систем світогляду і різних систем світогляду і різних ціннісних орієнтацій. Однак часто, спільнота ділить на своїх і чужих. Саме в цьому випадку спостерігається ціннісний конфлікт.

Ціннісні протистояння і пріоритети основані на вірі. Люди вірять в той чи інший варіант ідеї справедливості і свободи. У відповідності з вірою вибудовується і знання, тобто система раціональних аргументів, що пояснюють і виправдовують вихідні символи віри, на основі котрих будується дана система цінностей.

Коли ми розглядаємо розвиток суспільства, то концентруємо увагу на змінах, інноваціях і привнесенні нового. Однак прогрес суспільства неможливий без збереження істинних цінностей минулого. Своїм нащадкам теперішнє покоління передає не тільки пам'ятники архітектури. Набагато важливіше зберегти моральні закони, норми, правила поведінки, звичаї, котрі складають зміст культури і без котрих не можлива практика соціальних відношень, життєдіяльність суспільства.

2.5 ПРОФЕССІОНАЛЬНІ ЦІННОСТІ ПСИХОЛОГІВ

Зараз зроблено багато спроб описати властивості і складові ціннісних орієнтацій психологів. Так, основними характеристиками професійної психологічної свідомості , на думку Е.Е. Сапогової, є : гнучкість, інтуїтивність, діалогічність, герменевтичність, полісемантичність, екологічність, екзистенціальність, креативність, гуманітарність, символічність. Професійну самосвідомість можна визначити як сукупність знань, представлень, оцінок і установок по відношенню до себе як суб'єкта професійної діяльності.

В структурі професійної свідомості головне місце займають професійні смисли і цінності. Основною характеристикою психолога-практиканта є не стільки наявність необхідних теоретичних знань і сформованість технічних прийомів і вмінь, „ стільки розвинена смислова сфера, котра включає як професійні смисли (особистісне професійне знання, професійне відношення до клієнта, професійні ідеали, норми і цінності, смислоутворюючі мотиви професійної діяльності), а також розвинену особистісну і професіональну рефлексію...” ( 4 ).

Смисл життя може розглядатися як цінність гранично високого порядку. По-перше, - це професіональний смисл життя ”, що включає представлення про смисл людського буття, про призначення людини. По-друге - це „смисл життя професіонала ”. Цей аспект стосується смислу власного життя ( сім'я, професія...).

Усвідомлення смислу власного життя і граничних категорій професійної діяльності є, таким чином, необхідним компонентом професійної підготовки психолога. Те, якому образу людини збирається служити психолог, які загальні смислові орієнтації він приймає, визначає майбутнє самої психологічної науки. Загальні смислові цінності, орієнтири не існують в рамках конкретної науки - психології, тому необхідний її союз з богослов'ям, філософією, етикою...

При порівняльному вивченні смислу життєвих орієнтацій студентів 2-го курсу різних факультетів Дніпропетровського національного Університету були виявлені деякі відмінності студентів психологів в порівнянні з студентами економічного, біологічного, геолого-географічного факультетів. Так, у психологів вище загальний рівень осмисленості життя (по тесту смисложиттєвих орієнтацій Леонтьєва), в структурі смисложиттєвих концепцій перші три місця займають відповідно самовдосконалення, спілкування і творчість. Для порівняння можна привести данні студентів - географів: перші три місця відповідно займають здоров'я, спілкування, задоволення.

Ми вважаємо, що глибокий розгляд професіональних цінностей є необхідним етапом становлення спеціаліста. 19

3. МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ „ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ”

Серед дуже великого арсеналу методик, тестів на визначення цінностей наведемо приклад двох на наш погляд цікавих, надійних і валідних.

3.1 МЕТОДИКА „ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ”

Адаптований варіант методики використовують для дослідження системи цінностей особистості, які класифіковано на термінальні (цінності - цілі) та інструментальні (цінності - засоби).

Інструкція.

Проставте ранг цінностей за ступенем їх значущості (від 1 до 18).

Термінальні цінності:

1. Активне, діяльне життя.

2. Здоров'я.

3. Краса природи та мистецтва.

4. Матеріально забезпечене життя.

5. Спокій у країні, мир.

6. Пізнання, інтелектуальний розвиток.

7. Незалежність суджень, оцінок.

8. Щасливе сімейне життя.

9. Впевненість у собі.

10. Життєва мудрість.

11. Цікава робота.

12. Любов.

13.Наявіність хороших і добрих друзів.

14. Суспільне визнання.

15. Рівність.

16. Свобода вчинків та дій.

17. Творча діяльність.

18. Отримання задоволень.

Інструментальні цінності:

1. Акуратність.

2. Життєрадісність

3. Непримиренність до своїх та чужих недоліків.

4. Відповідальність.

5. Самоконтроль.

6. Сміливість у відстоюванні своєї думки.

7. Терпимість до думок інших.

8. Чесність.

9. Вихованість.

10. Виконавська дисципліна.

11. Раціоналізм (уміння приймати обдумані рішення).

12. Працелюбність. 20

13. Високі запити.

14. Незалежність.

15. Освіченість.

16. Тверда воля.

17. Широта поглядів.

18. Чуйність.

Оброблення результатів і висновки

Домінуюча спрямованість ціннісних орієнтацій дає змогу визначити ступінь залучення у сферу праці, у сімейно-побутову чи дозвільну активність. Якісний аналіз результатів розкриває ідеали, ієрархію життєвих цінностей, які людина розглядає як норми поведінки.

3.2 ДІАГНОСТИКА СМИСЛОЖИТТЄВИХ ОРІЄНТАЦІЙ

Віктор Франкл звернув увагу, що все більше людей жалується на відсутність смислу, спустошеність, „внутрішню пустоту”. Він назвав цей стан „екзистенціальним вакуумом”. Цей стан протилежний граничним переживанням (А.Маслоу) і може розглядатися як „переживання бездни”. Етнологія екзистенціонального вакууму, згідно Франку, трапляється із відсутності у людини бажань і інстинктів, які кажуть, що йому потрібно робити, умовностей, традицій і цінностей, котрі забезпечують йому вибір того, що йому потрібно робити.

Тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО) представляє собою адаптативну версію тесту „Ціль в житті” (Purpose-in-Life Test, PIL). PIL був розроблений Джеймсом Крамбо і Леонардом Махоліком на основі теорії прагнення до смислу і логотерапії В.Франкла. Побудова цього тесту переслідувала ціль емпіричної валідізації ряду ключових представлень теорії нусогенних неврозів і зокрема представлення про екзистенціональний вакуум. Спочатку автори тесту PIL прагнули показати, що: А) тест вимірює ступінь „екзестинціального вакууму” (в термінах Франка”; Б) вказаний вакуум характерний для хворих людей; В) екзистенціальний вакуум не тотожний просто психічній патології. „Ціль і життя”, діагностуємо тестом, Крам бо і Майолік визначають як переживання індивідом онтологічної значимості життя.

РІ L в кінцевому варіанті представляє набір із 20-ти біполярних шкал з сімома градаціями надання переваги. Наприклад:

Звичайно я

не знаю, чим ні те, ні зайнятися інше ентузіазму

Піддослідному необхідно вибрати любу з семи градацій, котрі найбільш відповідають його переживанням, і відмітити цифру вказаної градації. Стогові результати отримуються шляхом сумації числових значень відмічених градацій з врахуванням направленості шкали. Отриманий результат переводиться в стандартні значення (процентелі). Шкали з сходжуючою послідовністю градацій (від 1 до 7) чередуються в випадковому порядку зі шкалами нисходжуючої послідовності (від 7 до 1). Максимум (7 балів) завжди відповідає полюсу присутності цілі в житті, а мінімум (1 бал) - полюсу відсутності цілі в житті.

Крім відміченої вище формалізованої частини „А”, тест РІ L має також частини „В” і „С”. Частина „В” представляє собою 13 нескінчених речень, що відбивають теми смислу і бессмисленості в житті, а також описати, наскільки успішно ці прагнення і цілі реалізуються. Крам бо і Майолік відмічають, що частини „В” і „С” дуже корисні при індивідуальній роботі в умовах, коли оцінювання за цими шкалами здійснюється психіатром або консультантом.

По результатам факторних досліджень даних тестування методикою РІ L були виділені п'ять основних факторів (або субшкал), котрім відповідають п'ять концептуально рефлексуємих відчуттів осмисленості життя:

1. Якість життя (7 пунктів): загальна характеристика задоволеності суб'єкта тим життям, котрим він живе.

2. Смисл буття (6 пунктів): описує відчуття присутності в житті смисла і цілей, впевненість і можливість їх знайти.

3. Перепони буття ( 2 пункту): характеризують відношення до смерті і особистий вибір.

4. Відповіді на питання буття ( 3 пункту): оцінюють можливість відшукати рішення екзистенціональних проблем, відсутність страху.

5. Майбутнє життя і відповідальність ( пункту): описує відношення до виходу на пенсію і самооцінку особистої відповідальності.

В 1977 р. Дж. Крам бо сконструював доповнюючи до тесту РІ L методику - шкалу пошуку смисложиттєвих цілей (Seeking of Noetic Goals Test - SONG). За пропозицією автора тест SONG повинен був вимірювати силу мотиваційної тенденції до пошуку смислу життя. З концептуальної позиції очікувалось, що данні за цією шкалою будуть негативно корелювати з показниками по тесту РІ L (осмисленість в житті).

Шкала SONG включає в себе 20 пунктів, кожен з яких представляє опис від першого лиця певної дії, переживання або стану. Піддослідний повинен оцінити, наскільки вказане психічне проявлення характерне для нього.

Результати досліджень підтвердили допущення про те, що значення показників в „аномальних” групах суттєво вище, ніж у здорових людей по тесту SONG (пошук смисложиттєвих цілей) і негативно корелює із значеннями показників по тесту РІ L (осмисленість життя). Крім цього, було виявлено, що вказана негативна кореляція в групах здорових людей суттєвіше виражена, ніж в „аномальних” групах.