Інформаційні неврози

48

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ I. Теоретична частина.

1.1. Загальна характеристика неврозів та їх основні види……..….5

1.2. Психологія соматичного хворого……………………………….11

1.3. Інформаційний невроз - одне з найбільш актуальних питань сучасної медицини та психології……………………………………….….14

1.4. Прояв та механізми інформаційних неврозів…………….……..23

1.5. Поширення, діагностика, профілактика неврозів………..…..…26

Розділ II. Експериментальна частина.

2.1. Коротка характеристика використаної методики………….…32

2.2. Інструкція по проведенню обстеження…………………………33

2.3. Аналіз отриманих результатів…………………………………..34

Висновки………………………………………………………………………39

Пропозиції…………………………………………………………………….42

Список використаної літератури………………………………………….43

Додатки.

Вступ.

Останнім часом все більш актуальним стає питання про вплив інформації на психіку людини, особливо, в епоху формування інформаційного суспільства. Будь-яка людина розуміє, що володіти інформацією дуже вигідно за умов сучасної конкуренції, тому кожен намагається знайти якомога більше інформації і швидше її опрацювати з метою якнайшвидшого застосування нових знань на практиці. Але мало хто звертає увагу на те, що інформації буває занадто багато, далеко не вся вона відповідає загально визначеним моральним нормам або навпаки, інформації може бути катастрофічно мало, а це створює великі труднощі для тих, кому вона дуже необхідна.

Відомо, що високі темпи життя, постійні інформаційні перевантаження і дефіцит часу створюють все більший вплив на людину і стають причинами різних відхилень в нормальній діяльності окремих чи багатьох систем організму. Гострота проблеми і актуальність підкреслюється тим, що умови, про які йде мова все частіше носять довготривалий характер, стосуються все більшого контингенту людей і, таким чином, стають дуже небезпечними і значимими для людства. Треба враховувати і те, що ці умови виникають так швидко, що нервова система людини не може підготуватись до таких змін. Тому й не дивно, що кількість нервових розладів та розладів поведінки росте з такою ж неймовірною швидкістю. Одночасно важливою також є частота і тривалість споживання соціально шкідливої інформації, великий об'єм необхідної інформації може засвоюватись набагато повільніше, а люди часто не мають на це часу, довготривалий дефіцит високо значимої інформації, довготривале обмеження доступу до специфічної інформації викликають порушення ВНД, функцій сну, і в результаті розвиваються так звані інформаційні неврози, що і є основним вектором дослідження. Адаптація людини до стрімких змін навколишнього середовища стає все більш значимою для сучасної науки. Деякі умови життя зустрічаються найчастіше і вирішують постановку завдань перед вченими біологами, психологами, медиками, педагогами і соціологами. До цих умов належать:

- інформаційні перевантаження мозку в поєднанні з постійним дефіцитом часу;

- довготривалий дефіцит інформації, що має сигнальне значення;

- екстренні зміни міжособистісних взаємовпливів, що викликані створенням нових мікро- та макроколективів за обмежено короткі строки;

- порушення біологічних ритмів життя, що обумовлені особливими умовами праці;

- умови довготривалої сенсорної та інформаційної ізоляції різних ступенів і походження;

- часткова і дедалі все більша рухова інактивація.

Так як вплив цих змін на життєдіяльність людини передусім реалізується через нервову систему, її вищі відділи, то постає важливе питання про закономірності функціонування вищих нервових відділів головного мозку в таких умовах. Крім цього, вивчення процесів, що ведуть до формування патологічних станів, знання цих закономірностей є важливою умовою не лише для розробки методів профілактики і лікування патології, а й для оптимізації психічної діяльності, її управління з метою максимального пристосування функцій мозку до існуючих і таких мінливих умов середовища.

Отже, мета дослідження - охарактеризувати інформаційні неврози, прослідкувати умови їх виникнення, поширення, розглянути діагностику та профілактику цих неврозів.

Завдання дослідження:

- Дослідити особливості ФАМ та її зв'язок з розвитком неврозів;

- Розглянути вікові та статеві особливості розвитку неврозів;

- Розробити бланкову методику “Самооцінка інформаційних процесів”.

Об'єкт - група людей, на яких було проведено експериментальне дослідження по виявленню інформаційних неврозів.

Предмет - взаємозв'язок між інформацією, її значенням для людини та психічними розладами, що виникають в результаті впливу даної інформації на людину.

Гіпотеза - більшість студентів ВНЗ відчули на собі прояви інформаційного стресу в зв'язку з великим об'ємом навчального матеріалу та дефіцитом часу на його засвоєння.

Методи:

- дослідження особливостей ФАМ та її зв'язок з розвитком неврозів;

- бланкова методика “Самооцінка інформаційних процесів.

 Розділ I. Теоретична частина.

1.1. Загальна характеристика неврозів та їх основні види.

Неврози (з грец. neuron - нерв, osis - суфікс, що означає захворювання) - функціональні хворобливі стани, що виникають та розвиваються в умовах незавершеної психотравмуючої мікросоціальної ситуації, яка викликала різке емоційне перенапруження (з іррадіацією у соматичних процесах) і непереборну особистісну потребу ліквідувати цей стан. Це функціональний розлад, “зрив” вищої нервової діяльності в результаті перенапруження основних нервових процесів - збудження, гальмування та їх динаміки. Проте не існує загальноприйнятого визначення неврозу, саме тому виявляються розбіжності в результатах епідеміологічних досліджень у психіатрів різних шкіл.

Неврози належать до групи “пограничних” функціональних нервово-психічних розладів, що проявляються у специфічних клінічних феноменах за відсутності психотичних явищ.

Серед чинників неврозів важливу роль відіграють такі фактори:

- біологічні - спадковість і конституція, тривалі соматичні захворювання.

- соціально-психологічні - неблагополучні сімейні відносини, неправильне виховання і т. д.

- психологічні - преморбідні особливості особистості, психічні травми тощо.

Характерним є також поєднання порушень ВНД і соматовегетативних розладів з суб'єктивними переживаннями, такими як підвищена тривожність, відчуття неповноцінності, переживання, що пов'язані з конфліктною психотравмуючою ситуацією.

У звичайних життєвих умовах велика кількість або часті зміни сильних подразників можуть викликати розлади навіть здорової системи. Подразники середньої сили, що не викликають розладів у здорової людини, можуть виявитись сильними для людей з вродженою слабкістю системи (кори) чи при виснаженні нервової системи від різноманітних екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) шкідливих впливів (наприклад, інфекційних захворювань, спадкових та хронічних захворювань, хронічних отруєнь алкоголем і т. д.). Існує два врівноважених типи нервової системи, що відповідають сангвінічному та флегматичному темпераментам, та два неврівноважених типи, що відповідають холеричному та меланхолічному темпераментам. Збудливий тип втрачає здатність до гальмування, а гальмуючий - до збудливості. Проте не можна зводити всю етимологію неврозів лише до розладів рівноваги між нервовими процесами збудження та гальмування, іншими словами не можна зводити всю систему патогенезу неврозів лише до тілесних розладів, тобто розладів функцій головного мозку. З енергетичної точки зору неврози базуються на аномаліях циркуляції нервового чи психічного току енергії.

Існують наступні види неврозів:

1. Неврастенія або “нервова слабкість” - це вид неврозу, а саме астенічний невроз, що проявляється у підвищеній збудливості і дратівливості у поєднанні з швидкою втомлюваністю та виснаженням. Характерними рисами є ненормально легкий відгук на різні подразники з однієї сторони, та ненормально швидка втомлюваність і повільне відновлення з іншої сторони, численні неприємні відчуття і болі, відчуття важкості в голові, загальна пригніченість і розбитість. Неврастенія є наслідком перенапруження, виснаження нервової системи, перевтоми.

2. Інформаційний невроз - за своїм клінічним змістом інформаційний невроз являє собою варіант неврастенії, найбільш близький до “чистих неврозів втоми”. Чинниками звичайно ж є великий об'єм інформації, дефіцит часу на її засвоєння або ж довготривалий дефіцит необхідної інформації.

3. Психастенія чи невроз нав'язливих станів (ННС)- проявляється в стійких тривожних думках, страхах, нерішучості. Внутрішні фрустраційні конфлікти та протиріччя обумовлюють виникнення психастенії. Характерною є відсутність загального опору проти переживань, зникає впевненість в собі, постійні сумніви та фобії (страхи) роблять діяльність неможливою, психастенік уникає товариства, проводить час у самоспостереженні та самоаналізі, звертаючи увагу на відчуття і почуття, яким здорова людина не приділяє уваги. Виникає страх перед будь-якою діяльністю, вибором, рішенням, дією. Мрійливість збільшує прагнення до самотності. Проявляється відсутність контролю розуму, як і при неврастенії , відсутність бажань і прагнень, слабкість чи відсутність волі і сили, гіпобулія чи абулія (розлади вольової сфери) та надмірні фантазії.

4. Істерія - патологічний стан психіки людини, що характеризується підвищеною навіюваністю, слабкістю свідомої регуляції поведінки. Для істерії характерна невідповідність між малою глибиною переживань та яскравістю їх зовнішніх виразів, таких як: голосні крики, голосний сміх, плач, удавані зомління, виразні жести на рахунок незначних, мало хвилюючих істерика подій. Типові прояви істерії - прагнення будь-яким способом привернути до себе увагу, театральність поведінки, “гра в переживання”. Істерія є дисоціативною слабкістю мозку, яка обумовлює легке навіювання та самонавіювання та соматичні розлади. Коли хворий грає свою роль, то поступово він починає вірити у своє фальшиве “Я” з вигаданим змістом і дивується, чому оточуючі не знаходять в ньому те, що він знаходить сам, а звідси вже з'являється потяг до скандалів та прагнення привернути до себе увагу хоча би своєю хворобою, тим самим обманюючи не лише інших, але й себе, втрачаючи відчуття реальності і створюючи замість неї свою фантазію. Також характерним є зниження інтелектуальної сфери, пристрасть до пихатості та самозакоханості.

5. Іпохондрія - стан надмірної уваги до власного здоров'я, страх перед невиліковними хворобами, при цьому людина переоцінює важкість менш серйозного захворювання чи впевнена, що вона загине, якщо не будуть прийняті негайні міри. Виділяють такі види іпохондрії: обесивна, депресивна і маревна. Іпохондрія спостерігається при астено-невротичних станах, психастенічній психопатії, акцентуації характеру, шизофренії та маніакально-депресивному психозі. Виражається у болях, серцебитті, відчутті тиску і слабкості у черевній порожнині, поколюванні у спині і грудях, шумі у вухах. І хоча іпохондрик тілесно здоровий, сам він вважає себе хворим. Іпохондрія як симптом, а не окрема хвороба, приєднується з однієї сторони до неврастенії, а з іншої - до істерії. Крім відчуття страху для іпохондрії характерне послаблення життєвого тонусу.

6. Невроз очікування - різновид неврозів, що виражається в утрудненні виконання тих чи інших повсякденних функцій в результаті нав'язливого страху невдачі. При цьому основним є побоювання неможливості виконання функції, а другим є сам неможливість її виконання, тобто мова йде про психогенний розлад, при якому в якості психогенно травмуючого моменту виступає фактор тривалого очікування, а клінічна картина нагадує неврастенію з симптомокомплексом локальних розладів - порушень функцій певного органу чи системи органів. Захворювання може виникнути в будь-якому віці, особливо в дитячому. Частіше воно виникає у тривожно-підозрілих, боязливих, емоційно-лабільних особистостей. Чинниками можуть бути ЧМТ, інфекції, інтоксикації, судинні захворювання головного мозку, порушення харчування, довготривале недосипання та ін. Клінічно захворювання виявляється у виникненні неможливості виконання якоїсь з повсякденних функцій (мови, ходіння, писання, читання, гри у присутності інших на музичних інструментах, сну і т. д.). Після випадкового “збою” з'являється відчуття тривожного очікування невдачі, це сприяє закріпленню порушення і веде до появи ще більшої невпевненості в успіху. По таким самим механізмам можуть виникати і закріплюватись розлади сну. Сюди ж належить так званий страх усних відповідей в класі у дітей та підлітків. Захворювання може бути досить тривалим (протягом років), але може спонтанно зникнути.

7. Системні неврози - В. Н. Мясищев запропонував цю назву замість терміну “неврози органів”, бо вважав неможливим існування неврозу органу, так як невроз являє собою функціональне захворювання мозку. Більше того, з позицій нервізму порушення діяльності органу завжди пов'язане з порушенням регулюючої його системи мозку, а також нерідко з патологічними впливами, висхідними з різних рівнів нервової системи. В ґенезі системного неврозу В.Н. Мясищев підкреслював роль загального невротичного складу особистості. Зараз системні порушення розглядаються як один з синдромів загального неврозу.

8. Неврози з рентними домаганнями - групи неврозів, при яких перенесене соматичне чи органічне захворювання, що залишили більш-менш незначні наслідки, використовуються для отримання пенсійного забезпечення. До них належать:

- травматичний невроз - виникає на фоні легко виражених психоорганічних розладів. Особливе поширення мав за часів першої світової війни. Відмічався гострий початок по типу психічного шоку після ЧМТ, а далі - поява депресивно-іпохондричного стану з вираженими істеричними нашаруваннями (функціональні паралічі, розлади чутливості), в подальшому - істеричний розвиток особистості з рентними установками.

- рентний невроз - з кверуляторними явищами, сутяжництвом.

- компенсаційний невроз - в сучасному розумінні - це симулятивна поведінка, що ускладнена невирішеними грошовими проблемами.

9. Невроз страху - головним симптомом є вільний страх, тобто безпредметний страх, що не має об'єкту, який його викликає, це готовність до страху. Як самостійна форма неврозу виділений в 1895 році З. Фрейдом, але в подальшому більшість авторів розглядали його як частковий прояв інших неврозів - ННС, неврастенії чи істерії, але деякі автори все ж таки виділяли його окремо. Основною клінічною ознакою є безпідставні побоювання чи тривога, що не мають змісту. На початкових стадіях хворі старанно приховують причину своїх побоювань, а пізніше вже не усвідомлюють причинного зв'язку страху з патологічною ситуацією. Основною рисою є страх (тривога), що носить генералізований і стійкий характер, часто хворі жалуються на нервовість, тремтіння, м'язову напруженість, пітливість, серцебиття, головокружіння тощо.

10. Неврози характеру (невротичний характер) - особистість обмежена в повноті власних проявів. В клінічному плані - це психогенно обумовлений “безсимптомний невроз” (не має власне невротичних симптомів), що виражається у змінах характеру, тобто мова йде про психогенне формування патологічно видозміненого характеру.

11. Психоневрози - неврози, симптоматика яких являє собою символічний вираз ранніх дитячих неактуальних конфліктів; неврози, обумовлені чисто психогенними причинами; в сучасній практичній психіатрії використовується для протиставлення групи загальних неврозів неврозам органів.

Окрім розглянутих видів неврозів виділяють і багато інших, які в принципі не отримали широкого розповсюдження та визнання, наприклад, анагапічний, що розвивається в одиноких, покинутих людей; невроз злету і падіння, що зустрічається в кар'єрних перепадах; невроз правоти; невроз виходу на пенсію; післяродовий невроз - боязнь не впоратись з материнськими обов'язками та інші.

Існує ряд критеріїв, що використовуються на практиці при діагностиці неврозів, до яких належать:

- невротичний рівень розладів;

- психогенне начало;

- функціональний характер розладів;

- парціальність невротичних порушень.

За допомогою цих критеріїв можна спробувати визначити межі поняття неврозу. Перш за все зупинимось на невротичному рівні розладів, тобто відсутності психотичної симптоматики і анозогнозії при умові клінічної картини, що властива окремим формам неврозів, а саме: неврастенії, неврозу нав'язливих станів (далі ННС), істеричному, іпохондричному і деяким іншим. Але ця ознака, як і всі інші, не є строгою детермінантою, так як може відзначатися і при ряді інших захворювань.

Наступна ознака - психогенне начало часто помилково діагностується , тому що психогенний фактор нерідко виявляється лише приводом, а не причиною розвитку стану - поява у подальшій динаміці хвороби аналогічних початковим “невротичних” розладів, але вже без даної “психогенії”, тобто по механізмах розвитку процесуального захворювання чи як прояв фазових станів при психопатіях, циклотимії і т. д.

Функціональний характер розладів (відсутність безповоротних змін, повернення при одужанні до початкового рівня), здавалось би, також належить до числа кардинальних ознак, проте хоч і являється основною ознакою фазових станів, але з іншої сторони - при такому неврозі як ННС (у випадку довгого протікання) спостерігається формування відсутніх раніше психастенічних рис.

Парціальність невротичних порушень досить відносна. Якщо брати до уваги лише клінічні ознаки (а не рівень адаптованості), то окрім власне невротичних, (тобто властивим тим чи іншим видам неврозів) мають місце і афективні порушення, ускладнення інтелектуальної діяльності, вегетативно-соматичні порушення, зустрічаються і поведінкові розлади.

Визначення окремих видів неврозів у відповідності до класичних клінічних характеристик мають певні розбіжності. По-перше, на різних вікових етапах клініка неврозів не ідентична (наприклад, в дитячому віці ННС може проявлятись у схильності до ригідності і поведінці зі стереотипами). По-друге, іноді при ремісіях в протіканні процесуальних захворювань клінічні картини можуть ставати ідентичними з неврозами.

Скороминучий характер хворобливих розладів, їх короткочасність теж не є достатньо переконливою характеристикою при діагностиці неврозів у зв'язку з можливістю короткочасних неврозоподібних форпост-синдромів, що іноді проявляються за багато років до виявлення шизофренічного процесу.

Все це пов'язано з недостатністю дефініції поняття “неврози”.

Отже, ми бачимо, що діагностика неврозів ускладнюється через різноманітну класифікацію неврозів та розбіжності в виділених критеріях неврозів.

1.2. Психологія соматичного хворого.

Хвора людина відрізняється від здорової тим, що в неї поряд із змінами функціонування внутрішніх органів і самопочуття також якісно змінюється психічний стан. Суб'єктивне ставлення до хвороби формується на основі різних факторів. Можна розглянути такі найцікавіші особливості, як залежність психології хворого від: статі; віку; професії; особистісних особливостей, таких як особливості темпераменту та характеру; світогляду; освіти і культури хворого.

Стать сильно впливає на суб'єктивне ставлення до хвороби і формування типу реакції на захворювання. До особливостей, що залежать від статі, можна віднести те, що жінки краще переносять больові відчуття, стан довготривалого обмеження рухів. Чоловіки набагато гірше, ніж жінки емоційно переносять тривалий період обмеження рухів і повного знерухомлення. Тим не менше, що стосується неврозів, то жінки переносять їх набагато важче саме тому, що все сприймають дуже емоційно, але завдяки цьому у жінок неврози набагато легше діагностувати. У чоловіків діагностування неврозів відбувається як правило на значно пізніших стадіях, саме через їхню емоційну скритність, сором'язливість емоційних проявів і реакцій.

Вік - вікові особливості теж дуже важливі при формуванні суб'єктивного ставлення до хвороби та реагування на неї. Наприклад, для дітей, підлітків та юнаків найбільш важкими з психологічної точки зору виявились хвороби, які впливають на зовнішній вигляд, роблять людину непривабливою. Це пов'язано з системою цінностей, розстановкою пріоритетів, ні в якому іншому віці не спостерігається більш тяжких психологічних реакцій людини наприклад, на появу в неї на шкірі прищів чи вугрів. Прикладом також є їх реакція на зміни ваги тіла, через що вони часто виснажують організм в пошуках способу схуднення. Люди зрілого віку психологічно важче реагують на хронічні захворювання та захворювання, що ведуть до інвалідності, також важкими для них є онкологічні, хронічні соматичні, а особливо психічні захворювання, так як вони переживають, як зміниться ставлення оточуючих до них, їх соціальний статус та авторитет. А для літніх та старих людей звичайно найважчими є хвороби, які можуть призвести до смерті. Щодо неврозів, то найважче їх переносять підлітки у період статевого дозрівання, так як тоді до протікання неврозів долучається і загострення акцентуації характеру. А також дуже важко переживають неврози жінки у період клімаксу, люди похилого та старечого віку.

Професія - це теж досить важливий фактор, бо людина дуже часто оцінює важкість хвороби, виходячи з того, як вплине це захворювання на її теперішню і майбутню працездатність. Наприклад, для спортсмена більш значним буде остеохондроз, ніж депресія та нервові розлади. Для людини творчої професії зовсім навпаки. Тому найгостріше неврози переживають саме люди творчо-пошукових професій.

Особистісні особливості:

Особливості темпераменту - треба відмітити, що значним тут є емоційність та перенесення болю. Наприклад, екстраверти та інтроверти по-різному реагують на біль. На думку Айзенка, екстраверти сприймають всі рівні стимуляції менш інтенсивно, ніж інтроверти. В рамках відомих типів темпераментів деякі дослідження показали, що більш низькі больові пороги у холерика і меланхоліка порівняно з сангвініком і флегматиком. А наприклад, обмеження рухливості і знерухомлення навпаки краще переносять сангвінік і флегматик. Протікання неврозів у холерика і меланхоліка буде зрозуміло без коментарів дуже бурхливе та емоційне, у флегматика та сангвініка симптоми протікатимуть набагато легше і стриманіше.

Особливості характеру - тип реагування на захворювання залежить і від особливостей характеру, а також від типу акцентуації і основ сімейного виховання, особливо від виховання ставлення до хвороб та способів їх перенесення. Наприклад, до найбільш важких захворювань у сім'ї можуть належати хвороби не об'єктивно важкі, а ті, від яких частіше вмирали чи якими часто хворіли члени сім'ї.

Світогляд - психологічна реакція на захворювання дуже відрізняються наприклад, у людей глибоко віруючих та атеїстів. Віруючі більш психологічно адекватно ставляться до хвороб, особливо важких, а маловіруючі та атеїсти реагують на хворобу з образою. Впливає також і відсутність у багатьох хворих наукового підходу до аналізу причин хвороби. На реакцію впливають також різноманітні забобони.

Освіта і культура - рівень освіти і рівень культури людини безумовно теж впливає на оцінку суб'єктивної важкості хвороби. В цьому сенсі негативними є крайнощі. Механізми реагування будуть різними: це може бути пов'язано і з недостатньою поінформованістю, і з відсутністю знань в певній галузі, або навпаки з надлишком інформації про різні хвороби, їх важкість, протікання, способи лікування і наслідки.

1.3. Інформаційний невроз - одне з найбільш актуальних питань сучасної медицини та психології.

Відомо, що високі темпи життя, постійні інформаційні перевантаження і дефіцит часу все більше і більше впливають на людину і можуть виявитись причинами різного роду відхилень в нормальній діяльності окремих чи багатьох систем організму. Гострота і актуальність даної проблеми підкреслюються ще й тим, що умови інформаційного перевантаження носять довготривалий характер, стосуються все більшого контингенту людей, а, отже, стають небезпечними для суспільства в цілому. Для детальнішої характеристики інформаційного неврозу, необхідно виділити самостійні форми патології ВНД, що виникають внаслідок тривалої роботи мозку в умовах несприятливого поєднання трьох факторів, так званої тріади:

необхідність обробки і засвоєння великого об'єму інформації, включаючи етап прийняття рішення;

постійний дефіцит часу, відведеного на роботу мозку;

високий рівень мотивації, що визначає високо значимість інформації;

Або тривалий дефіцит високо значимої інформації.

Патологія ВНД, що виникає в цих умовах, отримала назву інформаційної, а залежно від симптоматики і механізмів вона диференціюється на інформаційні неврози та інформаційні психози. В будь-якому випадку слово інформація використовується нами для позначення свідчень про явища, закодовані в слові чи інших подразниках сигнального значення (умовно-рефлекторних - по І. П. Павлову, екстраполяційних - по Л. В. Крушинському, образних - по І. С. Бериташвілі). Відповідна патологія у тварин отримала назву - експериментальна інформаційна патологія. Уявлення про інформаційні неврози як про наукову концепцію бере початок з дослідів по виробці дуже тонких диференційних зорових подразників, а також з дослідів про умовно-рефлекторне відтворення ситуації повені в Ленінграді (1924 року), тобто саме тоді вдалось довести можливість виклику патології умовно-рефлекторної діяльності на сигнальні подразники по механізму тимчасового зв'язку. В подальшому найбільш поширеними методами невротизації стали такі засоби: надпотужна “тріскачка”, пропущення електричного струму через ротову порожнину під час їжі, пряме електричне подразнення мозку, порушення біологічних ритмів циклу сон-бадьорість і т. д. В ситуації, що склалась, є необхідним виділяти ту форму патології ВНД, яка виникає на подразники, що мають для тварин серйозне значення. Така необхідність визначається головним завданням експериментальної патології ВНД і заключається в моделюванні на тваринах таких симптомів і синдромів, які властиві людині, враховуючи те, що на думку багатьох вітчизняних невропатологів і психіатрів неврози є захворюванням психогенного походження. Недоврахування цієї призвело до того, що виникло велике розходження між експериментальною і клінічною неврологією, в результаті чого більшість експериментального матеріалу про патологію ВНД тварин стала мало використовуватись в клініці неврозів. Концепція про інформаційні неврози вперше ставить питання про взаємозв'язок аналітико-сентитичної функції з функцією регуляції мотивації і з врахуванням часового фактору, відведеного для вирішення завдання, хоча раніше неодноразово відмічались випадки виникнення неврозів в результаті перенапруження цієї функції мозку. Існує певний закономірний зв'язок цих явищ, який грає важливу роль як у виникненні, так і в попередженні неврозів, а це звичайно робить правомірним і пошук оптимальних умов поєднання тріади невротизуючих факторів шляхом відповідної зміни їх параметрів штучно експериментатором. Та обставина, що змінюючи кількісні та якісні властивості цих окремих факторів, можна не лише викликати невроз, але й попередити його розвиток, дозволяє вважати, що в руках експериментатора є можливість управляти цим явищем в цілому, а це дозволяє з певним підґрунтям вважати, що явище носить закономірний характер і виокремлення інформаційного експериментального неврозу у тварин як форми патології їх ВНД є досить обґрунтованим.

Розглянемо доцільність та обґрунтованість введення поняття інформаційного неврозу. Часто використовують різні принципи визначення неврозу, основані, наприклад, лише на етіологічній ознаці і лише на знаннях патогенезу чи лише на прояві (клініці) хвороби. З іншого боку є різні думки щодо походження неврозу. Більшість радянських неврологів вважають важливим критерієм визначення неврозу його психогенне походження. Але в багатьох країнах береться до уваги передусім клінічна картина хворого (часом її механізми) і саме ці показники беруть за основу визначення і класифікації неврозів. Цієї ж точки зору притримується і ряд наших вчених, наприклад, К. М. Биков вважав, що невроз - це початок будь-якого захворювання, якою б не була його причина, причому під неврозом розумілось будь-яке порушення ВНД функціонального характеру, незалежно від його причини. Очевидно, що деякі психогенні фактори набирають більшого значення у виникненні неврозів, і до них в першу чергу належать умови несприятливого поєднання об'єму інформації, що треба засвоїти, фактору часу, відведеного на роботу мозку, і високу мотивацію значимості поведінки. Неврози, що виникають в цих умовах і отримали назву інформаційних. Вони можуть супроводжуватись клінічною картиною будь-якою з форм неврозів існуючої класифікації і з даної точки зору, інформаційний невроз не може розглядатись як окрема клінічна форма неврозу. Більше того, згадана тріада може викликати і психоз. Але суть питання полягає не в тому, щоб виокремити нову клінічну форму хвороби, а в тому, щоб визначити серед причин невротизації ті, які є найбільш небезпечними для організму і найбільш часто викликають цю хворобу. Саме тому розглядання питання про інформаційні неврози є просто необхідним.

Крім виокремлення трьох основних умов виникнення інформаційних неврозів (їх можна розглядати як первинні фактори невротизації), суттєвий вплив на розвиток хвороби здійснюють і такі фактори, як індивідуальні особливості ВНД, генетична схильність, астенізація організму, інші захворювання. Однак всі ці фактори можна назвати вторинними. Отже, первинні фактори викликають інформаційні неврози, значні для всіх, незалежно від індивідуальних особливостей організму і його нервової системи. А вторинні фактори визначають різницю в швидкості виникнення неврозу, характері його протікання і в цілому різну індивідуальну стійкість нервової системи до неврозів при зростаючих інформаційних навантаженнях. Проте те, що вони називаються вторинними зовсім не означає, що по значенню вони другорядні, більше того відносно конкретних випадків вони можуть бути вирішальними. Поділ причин виникнення неврозів на первинні та вторинні сприяє визначенню головного патогенетичного фактору хвороби, а відповідно - головної мішені її профілактики і лікування.

Як дослідження на тваринах, так і спостереження на хворих дозволяє розглядати 2 форми інформаційних неврозів, які відрізняються за умовами виникнення:

- в першому випадку при виключно високому значенні інформації ефективною стає її короткочасна експозиція;

- в другому - при помірно значних сигналах важливою умовою невротизації є хронічний дефіцит часу.

Є основи припускати, що ці дві форми неврозу відрізняються за механізмами розвитку, хоча б тому, що при гострій психогенній травмі емоційна реакція негативного знаку одразу ж виражена дуже сильно і багато в чому визначає формування патології та її симптоматику, тоді ж як при довготривалому впливі на мозок неврозогенних факторів, що визначають виникнення інформаційного неврозу, негативна емоція формується поступово і мозок має великі можливості для використання своїх компенсаторних механізмів в цілях відвернення розвитку неврозу. Ряд спостережень вказує, що різке і довготривале обмеження доступу до високо значимої інформації є фактором, що сприяє розвитку неврозу у людей чи викликає невроз. Ця обставина і стала основою для вивчення закономірностей протікання ВНД при інформаційному дефіциті шляхом створення експериментальних моделей, близьких чи адекватних до умов інформаційного дефіциту, що зустрічається в житті людини. Моделі ґрунтуються на виробленні харчових та оборонних умовних рефлексів при тому чи іншому ступені невизначеності підкріплення сигналів безумовними подразниками, що заважало виробленню стратегії поведінки (адаптації) і супроводжувалось високим емоційним напруженням. Також шляхом створення моделі дефіциту взаємовпливу між особами було вказано, що невроз може виникати внаслідок недостатнього обміну інформацією між тваринами, що мала високе значення, особливо в ранні періоди онтогенезу. Ряд спостережень вказує, що довготривалий дефіцит інформації викликає у людей значні відхилення в протікання психічних функцій і навіть невроз. Хоча виокремлення інформаційного неврозу як форми патології ВНД ґрунтується на врахуванні етіологічних ознак, це ще не дає достатньо підстав для розгляду клінічної форми цього захворювання, все ж треба підкреслити, що ряд спостережень дозволяє передбачати таку можливість в майбутньому.

Останнім часом особливо активно стала вивчатись проблема психологічного стресу у трудовій діяльності. У вітчизняній та зарубіжній науці почали досить широке вивчення питання впливу інформаційних факторів на діяльність людини та її стан. Будь-який різновид стресу (особистісного, міжособистісного, сімейного, професійного і т. д.) є в своїй основі інформаційним, тобто джерелом його розвитку стають зовнішні повідомлення, інформація про реальний чи очікуваний імовірний вплив несприятливих подій, їх загрозу чи “внутрішня” інформація у формі минулих уявлень, що виходять з пам'яті про події, ситуації чи їх наслідки, що травмували психіку. Ці реакції, як правило, пов'язані з продукуванням негативних емоцій, розвитком почуття тривоги протягом існування конфліктної ситуації (реальної чи уявної) аж до її вирішення або суб'єктивного подолання цього стану. Тобто в стресі інформація про несприятливе, небезпечне є пусковим механізмом. Інформаційний стрес можна визначити як стан надмірної психічної напруженості з явищами функціональної вегето-соматичної і психічної дезінтеграції, негативними емоційними переживаннями і порушеннями професійної працездатності в результаті несприятливого впливу екстремальних факторів інформаційного взаємовпливу людини і техніки.

Інформаційні неврози у людини.

Спостереження клініцистів, соціологів, психологів, педагогів говорять, що нерідко в людей, що знаходяться довгий час в умовах інформаційного перевантаження, виникають різні відхилення від нормальної діяльності мозку чи інших систем організму, що вказують на “труднощі в протіканні ВНД”, - “невротичний стан” чи “невроз”. Аналіз цих спостережень підтверджує, що дослідники давно звернули увагу на фактори, які в певних умовах несприятливо впливають на функції мозку, і поєднання яких веде до інформаційного неврозу. Встановлено, що початкова реакція на зростаюче інформаційне перевантаження людини-оператора заключається у втраті вхідної інформації, якщо ж потік інформації стає занадто великим і продовжується довгий час, то настає зрив, тому треба змінювати умови роботи. Психофізіологічні дослідження серед операторів-диспетчерів теплоелектростанцій виявили, що існуючі умови праці операторів енергоблоків, начальників змін і т. д. викликають значне емоційне напруження і в них спостерігається раннє зниження адаптаційних можливостей різних систем організму, часта патологія в діяльності нервової системи, серцево-судинної системи, травної тощо.

За даними А. І. Кіколова у режисерів і асистентів телебачення, диспетчерів залізничного транспорту і авіапрацівників, інженерів різних видів діяльності після багатолітньої роботи виникають жалоби на часті негативні емоції, стан емоційної неврівноваженості, поганий сон, підвищену нервовість, відсутність апетиту, болі в області серця, порушення функцій травлення тощо. А згодом ці прояви часто переростають у невроз. Автор відмічає умови, що мають патогенний вплив на людей досліджених професій, а саме: необхідність реагувати на великий потік інформації, часте прийняття відповідального рішення, швидке переключення уваги з одного предмету на інший, брак часу, підвищене відчуття відповідальності за прийняте рішення і т. д.

За даними А. А. Залкінда водій автотранспорту у великому місті кожну секунду стає учасником не менше 10 взаємовпливів у пішохідному і транспортному русі - робить не менше двох спостережень, приймає до трьох рішень. Далі кожну хвилину робить від 30 до 120 професійних рухів, кожні дві хвилини робить помилку, а саме реагує не самим оптимальним способом на дорожню обстановку і кожні дві години потрапляє у критичну ситуацію, що межує з ризиком аварії. Автор вважає, що перелічені умови праці стають причиною високого психоемоційного напруження водія, що змінює протікання нормальних функцій деяких систем організму, і в кінцевому результаті сприяє виникненню хворобливих станів, передчасному виходу на пенсію чи частій зміні професії. Звичайно ж ці фактори впливають і професійну надійність водія. В ряді спостережень встановлено, що зростаючі потреби до водіїв транспорту, підвищення їх відповідальності в зв'язку з майбутнім ускладненням завданням сприяють підвищенню швидкості інформації, що передається, але тільки до деякої максимальної величини. Крім того, такий оптимістичний ефект підвищення потреб також має певний максимум, після якого швидкість передачі інформації зменшується. Про оптимістичний вплив підвищення потреб на протікання мозкових функцій говорить підрахунок нещасних випадків поблизу пішохідних переходів.

Тоффлер, аналізуючи умови життя в США, вважає, що зростаюча кількість психічних розладів, неврозів і втрати душевної рівноваги обумовлена тим, що багатьом людям зараз вже важко виробити розумний, цілісний і стійкий особистісний стиль життя. Оточуюче середовище стає настільки ефемерним, незвичним і складним, що мільйонам загрожує адаптаційний шок - шок від зіткнення з майбутнім. Цей шок він характеризує як фізичний та психічний недуг, що викликається перевантаженням фізичних адаптаційних систем людського організму і процесів прийняття рішення. Симптоми цієї хвороби відрізняються залежно від стадії і швидкості, діапазони симптомів досить широкі - починаючи від тривожності, ворожості, спалахів майже безпідставного збудження і закінчуючи фізичним нездужанням, пригніченим станом і апатією.

Отже, відповідно до спостережень, що були проведені в різних галузях життєдіяльності, виникненню невротичного напруження, невротичного стану і навіть неврозу, сприяють наступні фактори:

- одночасне виконання кількох операцій;

- необхідність швидкої віддачі розпоряджень підлеглому персоналу;

- сприйняття безперервного потоку різноманітної і численної інформації;

- гострий дефіцит часу для переробки цієї інформації і для відповідальних розпоряджень;

- відчуття підвищеної відповідальності за прийняте рішення;

- необхідність збереження інтенсивної і напруженої інтелектуальної діяльності постійно на підвищеному рівні;

- виникнення помилок, технічних неполадок і конфліктних ситуацій, що викликають стан емоційної напруги.

Всі ці конкретні чи часткові умови невротизації можна розмістити по трьом групам факторів, що складають основу формування інформаційного неврозу. Таким чином, необхідність одночасно виконувати декілька операцій (“віддача швидких розпоряджень, підлеглим, сприйняття безперервного потоку різноманітної інформації”) - і є процесом обробки та засвоєння інформації, включаючи процес прийняття рішення. Їх реалізація забезпечується такими механізмами і апаратами мозкової діяльності, як аналітико-синтетична діяльність, механізми регуляції пам'яті та емоцій, апарати акцептора дії і прийняття рішення і т. д. Вказівки багатьох авторів на “нестачу” часу, відведеного на обробку та засвоєння інформації в повній мірі відповідає розумінню “дефіциту” часу як одному з трьох основних факторів виникнення інформаційного неврозу, лише з тією відмінністю, що саме хронічний тривалий дефіцит часу, а не гострий дефіцит часу відіграє патогенну роль. Розуміння високого рівня мотивації як третього основного чинника інформаційного неврозу включає такі конкретні прояви суб'єктивного переживання, як відчуття підвищеної відповідальності за прийняте рішення, відповідальність за розпорядження, що віддається підлеглим тощо. Підкреслюючи значення тріади факторів, які грають патогенну роль при їх несприятливому поєднанні, зовсім не ігнорується значення індивідуального досвіду і знань людини, конституційних особливостей і ряду інших факторів, що визначаються в рамках уявлення про інформаційний невроз як фактор другого (але не другорядного) порядку. Але треба враховувати вирішальне значення факторів першого порядку, і як доказ цьому можна послатись на такі спостереження: встановлено, що зв'язок між кваліфікацією диспетчера і частотою допущених помилок відсутній. Так, 90 % людей, допустивши аварію, мали по знанням технологій та експлуатації оснащення оцінки “відмінно” та “добре”. З іншого боку виявлена пряма залежність рівня надійності роботи оператора і диспетчера від рівня розвитку їх психофізіологічних показників, передусім функцій пам'яті, уваги, переробки зорової інформації. Така кореляція дозволяє на основі попереднього вивчення психофізіологічних показників прогнозувати з імовірністю 50 % професійну надійність осіб, згаданих професій. Дослідження динаміки працездатності, втомлюваності та стану здоров'я учнів ряду шкіл виявили, що нова система навчання, зміни шкільної програми впливають на психіку учнів, так як зростає і об'єм інформації, і темп проходження учбового матеріалу. Аналіз звіту учнів та їх батьків показав, що в 2-му класі не вкладаються в гігієнічний регламент 46 % учнів, в 3-му - 27 % , в 4-му - 15 % , в 5 - 6-х класах - 20 % , у 8 - 9-х класах - 18 % , а в 10 - 11-х - 38 % учнів. Також виявлено і порушення тривалості сну у учнів, наприклад, 95 % першокласників не досипають, вже у 10 - 11 класах не досипають 67 % учнів.

Тобто, проведені дослідження дозволяють поставити питання про те, що існуючі умови життєдіяльності дітей шкільного віку нерідко являються неадекватними для індивідуальних особливостей їх нервової системи і в комплексі з загрузкою на вищі функції мозку, що має місце через зростаючі програми навчання, довготривале перебування біля телевізорів, вивчення мов та інше, при їх несприятливому поєднанні можуть викликати хворобливі стани. Хоча нові програми навчання у поєднанні з іншими сприятливими факторами не мають небезпеки для здоров'я школярів.

В різний час вченими та лікарями було звернено увагу на чисельні випадкові та конкретні умови, які все ж вкладаються в тріаду факторів, що викликають інформаційний невроз. Ці спостереження підтверджують уявлення про вирішальне значення цих факторів, а точніше, про характер та особливості їх поєднання як для виникнення неврозу, так і для його попередження та лікування.

Отже, аналіз причин захворювання неврозом показує, що у всіх випадках хворі до виникнення неврозу на протязі довгого часу перебували в несприятливих умовах для їхньої нервової системи. Ці умови заключаються в необхідності обробки більшого потоку інформації при постійному дефіциті часу і високій мотивації, наприклад, престижний характер роботи чи матеріальна зацікавленість. Згідно запропонованої класифікації даний невроз і називається інформаційним.

1.4. Прояв та механізми інформаційних неврозів.

Отримані свідчення не дають підстав для висновків, що існують специфічні ознаки інформаційного неврозу, але ряд симптомів дозволяє говорити про деякі прояви, характерні переважно для інформаційної патології ВНД, про деякі тенденції в симптоматиці, характері неврозу взагалі.

Симптоми експериментального неврозу відрізняються багатоманітністю, що передусім вказує на участь у їх виникненні багатьох систем організму. Спираючись на теоретичні уявлення І. П. Павлова, можна відмітити ті, які характеризують нейродинаміку ВНД при неврозі. До ним належать фазові стани, патологічна вибуховість збудження, патологічна іррадіація гальмування, патологічна циклічність, патологічна інертність, збудження і гальмування.

Соматичні прояви експериментальних неврозів у тварин різноманітні. Вони виражаються у виникненні персеверації , негативізмі, у формуванні стійких насильницьких безперервних колових рухів, посіпування кінцівок, м'язів шиї і голови. Ще більш різноманітні вегетативні прояви: порушення регуляції серцево-судинної, дихальної, травної, видільної функції, обміну речовин тощо. Відмічена різнонаправленість протікання умовної і безумовно рефлекторної діяльності, достовірні зміни морфології та біохімії крові, відхилення в регуляції гормональної системи. В електроенцефалограмі помічено чергування періодів підвищеної та пониженої активності, нестійкість потенціалів, переважання швидкої або, навпаки, повільної активності. У тварин в стані експериментального неврозу виявлені порушення функцій сну: порушення фаз, нестійкість сну, поверховий характер протікання. Майже завжди експериментальний невроз супроводжується, змінами емоційних реакцій: тварини стають агресивними чи боязливими, неадекватно реагують на емоційні подразники, виникають порушення довготривалої та короткотривалої пам'яті. Також виявлені біохімічні і ультраструктурні зміни в мозку.

Якщо окремо розглядати ознаки, характерні для інформаційного неврозу, то, як правило, у тварин чіткі патологічні прояви виникають з більшим латентним періодом, який дорівнює кільком тижням і навіть місяцям. Аналогічне спостерігається і у людей, що знаходяться в умовах необхідності обробки великого об'єму інформації при хронічному дефіциті часу і високій мотивації; чіткі ознаки патології у тих, хто починає хворіти, формуються повільно, з великим латентним періодом. Велику увагу привертає досить часте ураження серцево-судинної системи у людей, що знаходились в умовах, які призводили до інформаційних неврозів. Згідно Є. І. Чазову в наш час інфаркту міокарда в 43 % випадків передує нервове перенапруження, викликане професійним перевантаженням, і лише в 27 % випадків інфаркту передує виражене (гостре) нервово-психічне напруження (так званий інформаційний шок). У собак в стані інформаційного неврозу спостерігається аритмія, екстрасистолія. У мавп, згідно досліджень Ш. Л. Джалагонія при тривалому перебуванні в умовах інформаційного перевантаження спостерігається гіпертонія, аритмія та екстрасистолія.

Одним з ранніх симптомів інформаційних неврозів є порушення між системних взаємовідносин. Вперше це було виявлено на собаках, а згодом на мавпах.

Було проведено дослідження в одній з лікарень у хворих з різним ступенем вираженості неврозів, а також у здорових людей реєстрували 3 рази в день на протязі 5 діб такі показники: температура тіла, частота пульсу і дихання за хв., а також рівень артеріального кров'яного тиску.

Вивчення проявів ВНД і невелика кількість нейрофізіологічних спостережень поки що не дозволяє говорити про специфічність механізмів інформаційних неврозів, однак очевидно, що зміни нервової системи про даних неврозах мають інтегральний характер і обумовлені порушеннями ряду механізмів роботи мозку. Перш за все, можна сказати про перенапруження як сили, так і рухливості процесів збудження і гальмування. У виникненні та тривалості неврозів особливу роль грають негативне емоційне напруження. Так як інформаційний невроз розвивається при обов'язковій активації мотиваційної реакції, то, звичайно, що з самого початку має місце і емоційне напруження, яке по мірі несприятливого поєднання факторів інформаційного неврозу посилюється і набуває від'ємного значення. Роль пам'яті у формуванні стійких патологічних станів також відмічається Бехтерєвим та Смирновим. Вони припускають, що первинний розвиток патологічного стану у випадку інформаційного неврозу пов'язаний з порушенням діяльності (перенапруженням) апарату прийняття рішення. Для розуміння механізмів порушення ВНД треба враховувати, що організм є кібернетичною, саморегулюючою системою, яка широко використовує принцип зворотного зв'язку. Спостереження дозволяють припустити, що при інформаційних неврозах окремі патологічні симптоми формуються через порушення саме системи зворотного зв'язку. Ряд клініцистів та експериментаторів справедливо відмічають, що ведучим в етіології неврозів є зниження чи різке порушення адаптаційних механізмів мозку. Давно відомо, що зрив ВНД супроводжується змінами в гуморальній системі і, навпаки, порушення механізмів гуморальної системи призводить до виникнення неврозів. Згідно до клінічних даних і ряду експериментальних спостережень при порушеннях ВНД можуть бути виявлені патологічні зміни функцій органів ендокринної системи, зміни в складі крові, але який зв'язок цих змін з психічними процесами - ще недостатньо вивчено.

1.5. Поширення, діагностика, профілактика неврозів.

Епідеміологія неврозів.

Епідеміологія - це наука, що вивчає поширення невротичних розладів. Дані, отримані під час проведених досліджень, вражають своєю різноманітністю і суперечливістю. Основними причинами цього є : неоднозначність розуміння клінічного змісту терміну “невроз” і розпливчастість його границь; неоднорідність обстежуваних контингентів; належність дослідників до різних психіатричних шкіл з різним рівнем клінічної майстерності; неоднозначність використовуваних методів дослідження. Але тим не менше можна зробити деякі підсумки за такими критеріями: місце проживання, вік, стать.

Дослідження виявили, що в місті захворюваність суттєво вища, ніж в сільській місцевості. По даним різних авторів вона коливається від 39.5 до 102.5 (в місті) та 0.7-0.8 (в селі) на 1000 населення.

Суттєво змінюються показники і залежно від статі: у чоловіків - 26.1-76.0, а в жінок - 56.0-169.0 на 1000 населення.

В результаті аналізу виділяються наступні вікові періоди максимального ризику: 5-9 років, 20-24 роки, 25-44 роки та 41-50 років. До 20 років переважають ННС, з 21 до 30 років - неврастенія, з 31 до 40 років - істеричні, іпохондричні та сенестопатичні неврози.

Дані про частину хворих неврастенією в загальному коливаються від 64 % до 83 %. Частота неврозу страху в популяції становить - 5 %, серед тих, хто звертається до лікарів - 20 %, в психіатричній практиці - 6 - 16 %, контингент, що отримує психіатричну допомогу на дому - 40 %. Системні неврози в загальній практиці - 5.8 %. Поширення іпохондричних розладів у юнаків - 2.9 %, у дівчат - 1.25 % , в популяції - 10 - 20 %, в амбулаторній практиці - 4.2- 6.3 %, в сімейній практиці - 9 % [1 с. 95-98].

Діагностика неврозів.

При діагностиці неврозів треба враховувати ряд моментів, що мають принципове значення:

1. відсутність чіткого і загальноприйнятого в наш час визначення поняття “неврозу” і пов'язаний з цим імовірний (а не абсолютний) характер клінічних ознак, що покладені в його основу, тобто кожна ознака, взята окремо, має лише відносне діагностичне значення; звідси - необхідність врахування цілого комплексу цих ознак.