Інформаційні неврози

2. неможливість діагностування неврозів по окремій, вихваченій з стереотипу хвороби ознаці, необхідність врахування всієї клінічної картини в цілому з моменту виникнення хворобливих розладів.

3. доцільність врахування вікової специфіки в клінічних проявах хвороби.

4. необхідність катамнестичної перевірки діагнозу, тобто емпіричне підтвердження теоретичних висновків ( катамнез - інформація, що збиралась про хворого одно- чи багаторазово після завершення початкових спостережень).

Зупинимось на особливостях того підґрунтя, на якому виникають неврози.

Лише в 20 % спостережень не можна відмітити особистісних змін, в 48 % мова йде про акцентуйованих особистостей, в 28 % - про психопатичних особистостей, в 4 % - про невропатичний преморбід (преморбідний стан - стан організму, що передує або сприяє розвитку хвороби). При цьому найчастіше мова йде про клінічну недиференційовану (мозаїчну) особистісну структуру в (30 % спостережень), про астенічні та психастенічні особистісні особливості (в 25 % спостережень), про істеричних (10 %), шизоїдних та нестійких (5 %).

Спостерігається відома, хоча й неповна, між типом преморбідної особистості і формою неврозу: таким чином, істеричний невроз розвивається у особистостей істеричного складу, ННС - у психастеніків та сенситивних шизоїдів, а неврастенія - у особистостей астенічного складу. Проте повної залежності тут немає: типів особистісної патології описано значно більше, ніж форм неврозів, крім того, будь-який тип особистості, не дивлячись на вказану пере важність, може дати будь-яку форму неврозу.

Відмічається деяка залежність між формою неврозу і особливостями психотравмуючих факторів. В цьому плані особливий інтерес має концепція Кречмера про “ключові” переживання. Неврастенія частіше розвивається при виснажливих перенапруженнях, наприклад; інформаційний невроз розвивається від довготривалої перевтоми внаслідок переробки великого обсягу інформаційних даних в умовах високої відповідальності; “чистий невроз виснаження” - при перевтомі; ННС - при порушеннях звичного стереотипу (наприклад, ситуація змінилась, вона стала новою, важкою, в ній важко чи неможливо знайти конкретне вирішення); істеричний невроз - при обмеженні егоцентризму; вторинні неврози - при реакції на важке соматичне захворювання і т. д.

На формування готовності на невротичне реагування звичайно здійснює вплив і конституційна послабленість хворих, позначена в їх спадковості і відмічається в 44 % спостережень (в тому числі спадковість психозів - у 8 % випадків, психопатій - в 28 % тощо).

Суттєве значення має і соматичне неблагополуччя ( у 80 % спостережених).

В 72 % випадків вирішальну роль у формуванні невротичної готовності відіграють негативні психогенні впливи (в 36 % пов'язані з неадекватним вихованням, в 24 % - з хронічною психогенією, в 4 % - з гострою). З числа хронічних психогеній особливо значимі в підлітковому віці ті, що виникають при невротизуючому вихованні, а також при алкоголізмі батьків, проживанні в тяжких матеріально-побутових умовах, нерегулярне та недостатнє харчування та перевтоми.

В результаті поєднання впливу названих факторів формується так званий преневротичний стан. До числа факторів, що впливають на особистість, яка знаходиться в стані невротичної готовності і безпосередньо в подальшому трансформуються в невроз, відносяться гострі та хронічні психогенії (по 24 %), прийняття важкого та відповідального рішення (4 %), виникнення умов “індивідуально-нестерпної” ситуації (4 %). На цьому етапі різко зростає значимість перевтоми і факторів, що їй сприяють. Невроз як реакція на погіршення соматичного стану виникає у 8 % випадків. Необхідно відмітити, що соматичний преморбід хворих неврозами, навіть в тих випадках, коли мова не йшла про психагенії, часто був не благополучним, мали місце вазовегетативна лабільність, гіпергідроз, холодні та вологі кисті рук, схильність до артеріальної гіпертонії.

Також слід відзначити, що наявність недосконалої в тій чи іншій мірі особистісної структури обумовлює неспроможність хворого адаптуватись до певних різких змін умов життя, що може призвести до тяжких психічних переживань та зриву ВНД. Такими умовами для астеніка є тривалі вольові зусилля, для психастеніка - ситуації, коли треба проявити швидку рішучість чи швидке переключення уваги, для збудливого типу - стриманість, для нестійкого - терпіння, для істеричного - необхідність бути на другому плані. В усіх випадках, коли хворий повинен проявити невластиві йому лінії поведінки, виникнення невротичного зриву значно полегшується.

При діагностиці невротичних розладів необхідно також враховувати і такі біологічні фактори, як стать та вік. Більш схильні до виникнення невротичних (особливо істеричних) розладів жінки; особливо небезпечні в плані можливості невротичних зривів періоди вікових криз (3-4 роки, 7-8 років, 13-14 років), а пізніше - період вступу в самостійне життя (18-20 років) і клімактеричний період.

Зі зменшенням в останні роки кількості діагнозів класичних неврозів, почастішала діагностика невротичних станів, що супроводжуються діенцефально-вегетативними порушеннями.

Профілактика неврозів.

Так як причинами неврозів є психотравмуючі впливи, то їх попередження грає велику роль у профілактиці неврозів. Заходи профілактики цієї патології умовно можна розділити на дві великі групи, одна з них направлена на підвищення стійкості нервової системи до зростаючих інформаційних навантажень, а друга - на створення оптимальних умов взаємодії зовнішнього середовища з організмом шляхом регуляції факторів зовнішнього середовища. Але треба враховувати, що конкретні завдання по профілактиці інформаційної патології ВНД потрібно здійснювати в комплексі багатьох наук, включаючи медицину, педагогіку, соціологію і т. д. Так як ми виокремили роль двох факторів у формуванні інформаційних неврозів (фактори першого і другого порядку), тому і заходи по профілактиці мають бути направлені на попередження двох груп факторів. Виділені фактори другого порядку (вроджені чи набуті особливості нервової діяльності) також необхідно враховувати при розробці заходів профілактики, так як вони ослаблюють нервову систему незалежно від змісту факторів першого порядку та створюють несприятливий фон для їх дії. Як показали дослідження, в умовах зростаючих інформаційних навантажень мозок передусім сам регулює взаємодію організму з зовнішнім середовищем, прагне створити оптимальні умови для реагування на сигнали, використовує резервні та адаптаційні механізми для попередження патології - в цьому і заключається саморегуляційна діяльність мозку.

Значення м'язової активності в регуляції ВНД в цілях профілактики інформаційних неврозів важко переоцінити. Встановлено, що високоефективним і стабільним засобом покращення ВНД, в т. ч. протікання таких функцій, як аналіз сигналів, пам'ять і т. д., а також засобом попередження розумових емоційних напружень, що ведуть до виникнення неврозу, є регулярне вибіркове напруження окремих дрібних чи невеликих по масі м'язів, які беруть участь у високодиференційованих актах поведінки (наприклад, мімічна мускулатура обличчя, згинання і розгинання пальців рук). В той же час м'язове скорочення великих скелетних м'язів людини створює оптимізуючий вплив на її ВНД лише короткочасно і на початку їх активності, а надалі воно може стати надмірним. Тому найбільш ефективним виявилось поєднання регулярного м'язового скорочення дрібних м'язів з розслабленням великих. Застосовуючи метод диференційованої активації різних груп м'язів, при виборі системи гімнастики слід враховувати характер професії та індивідуальні особливості нервової системи людини. Серед невротизуючих факторів другого порядку, слід виділити часткову рухову інактивацію (частковий “руховий голод”) - як фактор, що також створює патогенний вплив. В зв'язку з цим цікавим є застосування деяких профілактичних заходів в умовах тривалої гіпокінезії. Дослідження (Hecht) виявили, що тривала гіпокінезія викликає у пацюків порушення умовнорефлекторного научіння, погіршення пам'яті, значне підвищення кров'яного тиску та ряд інших симптомів, що вказують на наявність неврозу. Також було виявлено, що якщо умови тривалої гіпокінезії поєднувати з сеансами рухової гіперактивності, то умовнорефлекторне научіння і функції пам'яті страждають набагато менше, підвищення кров'яного тиску теж менше. Тобто, дозоване рухове тренування може здійснювати профілактичний вплив на початкових стадіях розвитку неврозу, викликаного руховою гіпокінезією.

Особливу цікавість викликають дослідження Dorner, який показав, що шляхом створення в крові певної концентрації нейромедіаторів на етапі раннього онтогенезу тварин можна значно підвищити можливості витримувати великі інформаційні навантаження і неврозогенні стресові впливи. Більше того, введення в організм тварин в стані неврозу деяких гормонів призводить до лікувального ефекту. Тобто, гормональні механізми можуть виявитись важливим засобом регуляції вищих функцій мозку при неврозі, а також засобом профілактики і лікування інформаційної патології.

Відомо також, що сон покращує функції вищих відділів мозку і попереджає на певний час невротизацію організму, але застосування короткочасного чи довготривалого сну в якості профілактичного чи лікувального засобу має свої обмеження і як будь-який інший метод не може стати панацеєю.

Для профілактики також велику роль грає боротьба з гострими та хронічними інфекціями, травмами мозку, в тому числі і родовими, гострими і хронічними інтоксикаціями, порушеннями харчування та інших шкідливих впливів, а також нормалізація режиму праці та відпочинку, достатня кількість годин для сну. Велику роль у попередженні неврозів відіграє правильне виховання дитини у сім'ї, сприятливий клімат сімейних стосунків. Одним з важливих засобів попередження патології ВНД, що викликається інформаційними перевантаженнями мозку, є професійний відбір людей на основі показників стійкості їх нервової системи до зростаючих інформаційних навантажень.

Тобто з впевненістю можна сказати одне - для ефективної профілактики виникнення інформаційних неврозів слід застосовувати цілий ряд засобів та заходів, адже лише комплексний підхід забезпечує стійкість організму до негативного впливу неврозогенних факторів.

Розділ II. Експериментальна частина.

2.1. Аналітична характеристика методів.

Для дослідження було використано кілька методик:

* Перш за все - досліджується ФАМ людини за допомогою двох бланкових методик: тест “Лівша-правша” і методика “Домінування лівої чи правої півкулі головного мозку”.

- Перша методика націлена на визначення у людини частки (відсотку) домінування від правші чи від лівші.

- Друга - націлена на визначення домінування правої чи лівої півкулі головного мозку, а разом з цим і визначення типу мислення.

* Бланкова методика була розроблена на основі поєднання та компонування питань з таких методик, як САН, опитувальника “МІНІ-МУЛЬТ”, методики виявлення навчальної дезадаптації Д. Стотта та методики “Особистісний опитувальник інституту ім. Бехтерєва”.

Метою бланкової методики є виявлення найбільш характерних особливостей самооцінки адаптації до навчального процесу у ВНЗі та простеження зв'язку зі станом фізичного та психічного здоров'я в умовах надлишку або дефіциту інформації та при нестачі часу.

Дана методика була запропонована студентам ВНЗу. Методика може проводитись як в індивідуальному порядку, так і колективно, головне, щоб були створені умови для ефективного проведення, тобто відсутність шуму, сторонніх відволікань тощо. Проведення будь-якої методики психологічного дослідження передбачає дотик до особистого світу людини, тому завжди слід пам'ятати про важливість встановлення довірливого контакту з оптантом перед проведенням методики не лише для отримання більш достовірних результатів, але й щоб не нашкодити людині, не створити загрози для її внутрішнього світу.

Методика містить 39 питань. Час проведення методики не фіксується.

2.2. Інструкція по проведенню.

Студентам запропоновано відповісти на запитання бланкової методики. Перед цим їм обов'язково пояснили, з якою метою вона проводиться, де і як будуть використані результати та запевнили в конфіденційності їхньої особистої інформації.

Перед початком дослідження оптантам пояснили правила:

* уважно читати питання;

* давати відповіді щиро;

* відповіді треба давати за допомогою обведення правильного варіанту або кількох варіантів, що найбільш підходять оптанту;

* у разі відсутності найбільш прийнятного варіанту, треба вписати свій варіант в графі “інше”;

* на питання, де не передбачено варіантів відповідей також треба вписати свою відповідь власноруч;

* намагатись відповідати швидко, адже як відомо найбільш правильна відповідь та, що одразу ж спадає на думку.

Під кінець методики їм також запропонували за бажанням внести свої пропозиції щодо покращення навчального процесу, відпочинку та фізичного і психічного здоров'я студентів.

2.3. Аналіз отриманих результатів.

Бланкова методика “Самооцінки інформаційних процесів” та методики по оцінюванню ФАМ людини були проведені на студентах ВНЗ з метою виявлення наявності, відсутності або початкових проявів інформаційних стресів або неврозів. Щоб отримати більш достовірні результати, було обрано для обстеження студентів переважно ІІІ і ІV курсів, так як вони навчаються не перший рік, вже встигли адаптуватись до нових умов навчання після школи, тому адекватніше можуть оцінити стан свого психічного, фізичного та соціального здоров'я залежно від інформаційного навантаження чи дефіциту часу. Участь у дослідженні прийняло 25 чоловік, серед яких 5 хлопців і 20 дівчат, віком від 19 до 22 років.

У блоці оцінювання ФАМ людини було 2 бланкові методики:

- Перша методика націлена на визначення у людини частки (відсотку) домінування від правші чи від лівші (лівші більш талановиті, схильні до узагальнень і образного уявлення світу, тоді як правші більш прагматичні та ординарні люди, які схильні до планування, реальних розмірковувань, спираються на факти, а не на інтуїцію).

- Друга - націлена на визначення домінування правої чи лівої півкулі, а разом з цим і визначення типу мислення (у лівші домінує права півкуля, що зумовлює художньо-образне мислення, у правші домінує ліва півкуля і аналітично-логічне мислення).

Результати дослідження оперативного оцінювання ФАМ людини після проведення тесту “Правша-лівша” виявили наступне:

- правші на 100 % - 2 опитаних;

- правші на 92 % - 4 опитаних;

- правші на 85 % - 4 опитаних;

- правші на 77 % - 8 опитаних;

- правші на 69 % - 5 опитаних.

- амбідекстери (не правші і не лівші) - 2 опитаних (кількість балів у обох колонках майже однакова).

Отже, можна зауважити, що серед опитаних не виявлено ні одної людини-лівші, лише 2-є оптантів з 25-ти виявились амбідекстерами, а всі інші - правшами (92 %). Це означає, що 92 % оптантів схильні до прагматизму, довіряють реальним фактам, вирішують завдання, спираючись на логіку і лише 8 % опитаних можна назвати людьми схильними до творчого вирішення задач, керуючись інтуїцією, а не логікою.

Результати дослідження оперативного оцінювання ФАМ людини, які були одержані за методикою “Домінування правої чи лівої півкулі” виявились наступними:

- Абсолютно немає домінування між півкулями (по 9 балів у кожній колонці) - у 1-го студента;

- Немає вираженого домінування між півкулями у двох студентів (різниця між колонками менше 3-х балів) - у 2-ох студентів;

- Абсолютне домінування лівої півкулі (18 балів в одній колонці) - у 1-го студента;

- Сильно виражене домінування лівої півкулі (різниця більше 6 балів) - у 7-ми студентів;

- Яскраво виражене домінування правої півкулі (різниця у 8 балів) - у 1-го студента;

- Домінування лівої півкулі (різниця між колонками 3-6 балів) - у 10-ти студентів;

- Домінування правої півкулі (різниця між колонками 3-6 балів) - у 3-ох студентів.

Загалом можна зробити підсумок, що у більшості із опитаних (18 з 25 людей) домінує ліва півкуля, а права півкуля домінує лише у 4 з 25 опитаних. Відсутнє домінування між півкулями або не виражене - у 3 з 25 оптантів. Можна сказати, що у переважної більшості опитаних мислення логічне, що заключається у детальному і логічному плануванні всіх справ, висновки ґрунтуються на аналізуванні проблеми і детальних умовиводах, спосіб життя підпорядковується певним сталим правилам.

Результати дослідження за бланковою методикою

“Самооцінка інформаційних процесів” виявились такими :

Аналізуючи результати даної методики слід зауважити, що при оцінюванні до уваги брались лише ключові моменти, які так чи інакше вказували на наявність, відсутність або початкові прояви інформаційних стресів чи неврозів.

Отже, якщо аналізувати одне з ключових питань методики - чи відчули оптанти на собі проблеми, пов'язані з адаптацією у новому середовищі (колективі), то однозначно можна сказати, що більшість опитаних відчули такі проблеми - 16 із 25 відповіли ствердно на це питання, що складає 64 % , а це переважна більшість.

При аналізі проблем, які виникли при адаптації переважають такі:

- зросла кількість наукової інформації - цей варіант обрали 15 оптантів, тобто 60 %;

- мало вільного часу для відпочинку - 14 ствердних відповідей - 56 %;

- дефіцит часу на пошуки та опрацювання необхідної інформації відчули на собі 12 учасників дослідження - 48 %;

- дефіцит необхідної наукової літератури обрали 11 чоловік - 44 %.

Інші варіанти не набрали більше 32 %.

Якщо аналізувати питання про недовіру до оточуючого середовища, то картина така - лише 4 оптанти відмітили недовіру до нових людей чи загрозу від них, 19 з 25 не відчувають недовіри, а 2 - відчувають іноді, дивлячись від кого саме. Тобто тільки 16 % опитаних відчувають загрозу від оточуючих. Серед опитаних лише 36 % відповіли, що вони легко стають нервовими під час спілкування з оточуючими.

Більшість студентів дуже швидко втомлюється під час самостійної роботи - за результатами дослідження ця частка складає 60 %. Вважають навчальне навантаження занадто великим і складним - 64 % опитаних, бажання більше вчитись самостійно виявили лише 3 студенти, що складає 12 % від усіх опитаних, з тим, що студентам доводиться вчити самостійно занадто багато погодились - 72 %, а 76 % оптантів вважають, що навчальне навантаження негативно впливає на їхнє здоров'я.

18 учасників (72 %) вважають, що при адаптації відбулись зміни їх фізичного стану (самопочуття). Аналізуючи, як саме він змінився, переважають відповіді, що погіршився - у 68 % .

Зміни в соціальному стані відмітили 76 %, а у питанні, як саме він змінився переважна більшість зазначила, що коло спілкування сильно розширилось - 72 % відповідей і лише 1 оптант зазначив, що коло спілкування обмежується лише навчальним процесом.

20 з 25 опитаних відмітили також зміни у психічному стані - це складає 80 % від загальної кількості. На питання, яким чином змінився психічний стан відповіли так: - переважають позитивні емоції - 40 % опитаних;

- переважають негативні емоції - 24 % опитаних;

- переважають негативні емоції іноді або під час сесії - 16 %.

При зазначенні найбільш суттєвих змін фізичного стану переважають наступні:

- порушення нервової системи - 60 % відповідей;

- порушення в системі органів травлення - 52 %;

- порушення системи органів чуття (в більшості випадків порушення зору) - 36 %.

На питання, чи звертались ви до лікаря в зв'язку з проблемами фізичного стану ствердно відповіли лише 9 учасників дослідження, тобто 36 %, а 16 з 25 не звертались до лікарів. Всі, хто звертався отримали підтвердження поганого самопочуття діагнозом.

У 25 оптантів, тобто у 100 % виникли нові форми соціальної поведінки (діяльності, відпочинку, спілкування), майже у всіх ці зміни сприяли покращенню життя, а саме у

92 % опитаних.

Одним з ключових моментів методики було питання про зазначення найбільш суттєвих змін психічного стану. Серед відповідей найбільшу кількість голосів одержали наступні:

- перепади настрою і дратівливість обрали 64 % опитаних;

- депресія - 36 %;

- агресію, тривожність і нервові зриви обрали по 32 % опитаних.

Навчальний процес викликає у 56 % опитаних прагнення все покинути і відпочити, постійне відчуття втоми і дратування без причини - у 44 %, погіршення апетиту -

у 40 %, а 28 % зазначили, що працюють з великим напруженням. Лише 2 студенти (всього 8 %) відповіли, що навчання викликає у них енергійність, а 6 з усіх опитаних

(24 %) зазначили, що навчальний процес викликає у них активність.

Розглядаючи питання, чи впливає навчальний процес на розпорядок дня, відмітимо, що ствердно відповіли 84 % досліджуваних. З них - 60 % відмітили, що їм стало важко прокидатись, 44 % відповіли, що не відчувають бадьорості після сну, 36 % зазначили погіршення сну.

Якщо звернути увагу на питання про володіння методами, які можуть покращити самопочуття чи підняти настрій, то 56 % опитаних відповіли, що володіють такими методами. Серед найбільш популярних методів зняття стресу зазначали наступні: тренінги, музикотерапія, перегляд фільмів, шейпінг, аеробіка, дискотеки, спілкування з друзями та коханою людиною, прогулянки на свіжому повітрі, сон, відпочинок з гарними мріями, розслаблююча ванна чи душ, читання тощо.

На питання, чи відчуваєте ви потребу звернутися до професійного психолога 20 (80 %) учасників відповіли, що не мають потреби в цьому.

При зазначенні причин, які найбільше впливають на стан фізичного, соціального та психічного здоров'я зазначили наступні: велике навчальне навантаження; надмірна кількість інформації; ненормований навчальний день; емоційні перенапруження та нервове виснаження, особливо в період сесії; велика кількість матеріалу, який треба вивчити і мало часу та нестача літератури на це; мало часу на спілкування з друзями та відпочинок; зміни розпорядку дня, що погано впливають на режим харчування; багато самостійної роботи; непристосованість організму до великих психічних навантажень; незбалансоване поєднання навчання і відпочинку; слабкість організму до навколишніх впливів; погані оцінки і розчарування в зв'язку з цим.

Серед найбільш популярних пропозицій щодо покращення навчального процесу і відпочинку звучали такі: зменшити кількість екзаменів, забезпечити бібліотеки необхідними підручниками, зменшити навчальне навантаження, легше ставитись до оточуючих проблем, більше відпочивати, спілкуватись , їздити на екскурсії, відмінити сесію, продовжити канікули, скоротити пари і збільшити перерви, запроваджувати побільше цікавих предметів у навчальну програму, зменшити кількість самостійної роботи, було висловлено також побажання, щоб викладач приходив на пари завжди з гарним настроєм.

Отже, можна зробити висновок, що навчання дуже втомлює більшість досліджених студентів, що дає право припускати наявність ознак інформаційного стресу, а в деяких оптантів схильність або початкові ознаки інформаційного неврозу.

Висновки.

Отже, для дослідження була обрана тема “Інформаційні неврози: поширення, діагностика, профілактика” по-перше, тому, що вона дуже актуальна, а по-друге дуже цікава. В ході дослідження була сформульована наступна гіпотеза - більшість студентів ВНЗ відчули на собі прояви інформаційного стресу в зв'язку з великим об'ємом навчального матеріалу та дефіцитом часу на його засвоєння.

Дослідження для перевірки висунутої гіпотези проводилось на студентах ІІІ-ІV курсів. Експериментальне дослідження проводилось кількома методиками:

1. бланкова методика оперативного оцінювання ФАМ людини тест “Лівша-правша”;

2. бланкова методика оперативного оцінювання ФАМ людини “Визначення домінування правої чи лівої півкулі”;

3. бланкова методика “Самооцінка інформаційних процесів”.

Участь в експерименті прийняло 25 чоловік, серед яких 5 хлопців і 20 дівчат, віком від 19 до 21 року.

Характеризуючи отримані результати можна зробити наступні висновки:

За методикою під № 1 - серед опитаних не виявлено ні одної людини-лівші, лише 2-є оптантів з 25-ти виявились амбідекстерами, а всі інші - правшами (92 %). Це означає, що 92 % оптантів схильні до прагматизму, довіряють реальним фактам, вирішують завдання, спираючись на логіку і лише 8 % опитаних можна назвати людьми схильними до творчого вирішення задач, керуючись інтуїцією, а не логікою.

За методикою під № 2 - виявлено, що у більшості із опитаних (18 з 25 людей) домінує ліва півкуля, а права півкуля домінує лише у 4 з 25 опитаних. Відсутнє домінування між півкулями або не виражене - у 3 з 25 оптантів. Тому можна зробити висновок, що у переважної більшості опитаних мислення логічне, що заключається у детальному і логічному плануванні всіх справ, висновки ґрунтуються на аналізуванні проблеми і детальних умовиводах, спосіб життя підпорядковується певним сталим правилам.

За ключовою методикою нашого дослідження під № 3 - висновки такі: виявилось, що навчання дуже втомлює більшість досліджених студентів, особливо у період сесії, а це дає право припускати наявність ознак інформаційного стресу, а в деяких оптантів схильність або початкові ознаки інформаційного неврозу. 64 % опитаних, а це переважна більшість, відчули на собі проблеми, пов'язані з адаптацією у новому середовищі (колективі), аналізуючи проблеми, які виникли при адаптації - 60 % оптантів обрали пункт, де зазначається, що зросла кількість наукової інформації,

56 % обрали варіант - дуже мало вільного часу для відпочинку, дефіцит часу на пошуки та опрацювання необхідної інформації відчули на собі 48 % учасників дослідження, дефіцит необхідної наукової літератури обрали - 44 %.

Більшість студентів дуже швидко втомлюється під час самостійної роботи - за результатами дослідження ця частка складає 60 %. Вважають навчальне навантаження занадто великим і складним - 64 % опитаних, бажання більше вчитись самостійно виявили лише 3 студенти, що складає 12 % від усіх опитаних, з тим, що студентам доводиться вчити самостійно занадто багато погодились - 72 %, а 76 % оптантів вважають, що навчальне навантаження негативно впливає на їхнє здоров'я.

18 учасників (72 %) вважають, що при адаптації відбулись зміни їх фізичного стану (самопочуття). Аналізуючи, як саме він змінився, переважають відповіді, що погіршився - у 68 % .

При зазначенні найбільш суттєвих змін фізичного стану переважають наступні:

- порушення нервової системи - 60 % відповідей;

- порушення в системі органів травлення - 52 %;

- порушення системи органів чуття (в більшості випадків порушення зору) - 36 %.

На питання, чи звертались ви до лікаря в зв'язку з проблемами фізичного стану ствердно відповіли лише 9 учасників дослідження, тобто 36 %, а 16 з 25 не звертались до лікарів. Всі, хто звертався отримали підтвердження поганого самопочуття діагнозом.

У 25 оптантів, тобто у 100 % виникли нові форми соціальної поведінки (діяльності, відпочинку, спілкування), майже у всіх ці зміни сприяли покращенню життя, а саме у

92 % опитаних. Ключовим також було питання про зазначення найбільш суттєвих змін психічного стану. Серед відповідей найбільшу кількість голосів одержали перепади настрою і дратівливість - 64 % опитаних, депресія - 36 %, агресію, тривожність і нервові зриви обрали по 32 % опитаних. Навчальний процес викликає у 56 % опитаних прагнення все покинути і відпочити, постійне відчуття втоми і дратування без причини - у 44 %, погіршення апетиту - у 40 %, а 28 % зазначили, що працюють з великим напруженням.

Найголовнішими чинниками, які викликають інформаційні стреси визначили такі: велике навчальне навантаження; надмірна кількість інформації; ненормований навчальний день; емоційні перенапруження та нервове виснаження, особливо в період сесії; велика кількість матеріалу, який треба вивчити і мало часу та нестача літератури на це; мало часу на спілкування з друзями та відпочинок; зміни розпорядку дня, що погано впливають на режим харчування; багато самостійної роботи; непристосованість організму до великих психічних навантажень; незбалансоване поєднання навчання і відпочинку; слабкість організму до навколишніх впливів тощо.

Отже, підсумовуючи все сказане робимо висновок, що висунута на початку дослідження гіпотеза підтвердилась повністю.

Пропозиції.

У процесі написання курсової роботи, я особисто стикнулась з досліджуваною проблемою, так як мені катастрофічно не вистачало часу на пошуки необхідного матеріалу, а також великі проблеми мене спіткали у доступі до інформації, бо на жаль, незважаючи на те, що тема є дуже актуальною в наш час, все ж таки є величезний брак інформації на дану тему, тому я можу відверто визнати, що, мабуть, і я деякий час відчувала подібний невроз чи стрес, принаймні були періоди, коли в мене опускались руки і я думала, що не зможу завершити дослідження. Тому я думаю, що дослідження інформаційних неврозів має велике значення для сучасної психології. Принаймні для багатьох людей, яким я розповіла про своє дослідження, ця тема виявилась дуже цікавою і мене навіть просили дати почитати інформацію по цій темі.

Щодо пропозицій, то я вважаю, що треба побільше досліджувати таких цікавих і актуальних тем, а також розповсюджувати здобуту інформацію серед студентів психологічних факультетів. На початку дослідження я навіть і не думала, що воно виявиться настільки цікавим, але в процесі я зрозуміла, як багато я ще не знала про умови, в яких ми живемо, тому мене дивує, чому в навчальній програмі ми не вивчаємо такої теми, я вважаю, що ці знання просто необхідні майбутньому психологу у його роботі, особливо в сучасному суспільстві з його швидкими інформаційними потоками. Тому моя пропозиція - побільше вивчати і досліджувати таких цікавих тем, як ця.

Список використаної літератури:

1. Блейхер В. М., Крук И. В., Боков С. И. Практическая патопсихология. - Ростов-на-Дону, 1996. 448 с.

2. Блейхер В. М., Крук И. В. Патопсихологическая диагностика. - Київ: Здоров'я, 1989. 279 с.

3. Бодров В. А. Информационный стресс: Учебное пособие для вузов. - М.: ПЕР СЭ, 2000.

4. Бурлачук Л. В., Морозов С. М. Словарь-справочник по психологической диагностике.- К.: Наукова думка, 1989. 200 с.

5. Бучак Н. В., Макогончук М. Г.. Загальні питання патопсихології: Навчальний посібник для студентів спеціальності “Психологія”. - Рівне: РДГУ, 2001

6. Гиндикин В. Я. Лексикон малой психотерапии. - М.: КРОН-ПРЕСС, 1997.

7. Гуревич П. С. Клиническая психология. Комплексы. Неврозы. Психозы.

8. Зейгарник Б. В. Патопсихологія. - М.: Академія, 1999. 205 с.

9. Карвасарский Б. Д. Диагностика и психотерапия неврозов в условиях специализированного отделения. - Л.: 1979 г.

10. Карвасарский Б. Д. Медицинская психология. - Л.: Медицина, 1982. 271 с.

11. Карвасарский Б. Д. Неврозы. Изд. 2-е перераб. и доп. М.: Медицина 1990 г.

12. Клиническая психология / под ред. Н. В. Тарабриной. - 40 с.

13. Кудрявцев И. А. О диогностической информативности некоторых патопсихологических синдромов. // Журнал невропатологи и психиатрии им. С. С. Корсакова. 1982. - № 12.

14. Николаева В. В. Влияние психической болезни на психику. М.: Медицина, 1987. 155 с.

15. Психологічний словник / під ред. члена-кореспондента АПН СРСР В. І. Войтко. - К.: “Вища школа” 1982.- 216 с.

16. Свядощ А. М. Неврозы. - з-е изд. перераб. и доп. - М.: Медицина. 1982 г.

17. Хананашвили М. М. Информационные неврозы. - Л.: Медицина. 1978 г.

18. Шкуренко Д. А. Общая и медицинская психология: Учебное пособие. Ростов-на-Дону: “Феникс”. 2002.