Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

інформація інтернет електронний

Вступ

1. Джерела інформації в системі інформаційно-аналітичних досліджень

1.1 Друковані видання як джерело інформації для інформаційно-аналітичних досліджень

1.2 Електронні джерела інформації

2. Ресурси Інтернет як джерело виявлення інформації для інформаційно-аналітичних досліджень

2.1 Історія створення Інтернет

2.2 Поняття про ресурси Інтернет

2.3 Правове забезпечення поширення інформації мережею Інтернет

2.4 Пошук інформації в мережі Інтернет

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність теми курсової роботи. Тенденції розвитку сучасного суспільства мають переважно техногенний характер. Сучасний світ побудований на базі комп'ютерних електронних систем, які мають місце фактично в усіх сферах діяльності людини. Незважаючи на те, що комп'ютер існує всього близько 50 років, а перші комп'ютерні військові мережі з'явилися тільки в середині 60-х років минулого століття, весь світ охоплений загальнодоступними мережами настільки, що життя без комп'ютерів та їх спільної взаємодії на сьогодні не є можливим.

Інформаційні ресурси, доступні користувачам Інтернет, безумовно безмежні. Кожний користувач може знайти для себе в мережі необхідну інформацію, запропоновану в будь-якій з технічно існуючих форм - текстовому, аудіо, відео та інших форматах. Інформація може носити приватний, науковий, суспільний характер.

Діяльність користувачів в Інтернеті має безліч особливостей у порівнянні з будь-яким іншим застосуванням інформаційних технологій. Діяльність користувачів у комп'ютерній мережі Інтернет можна розглядати як: пізнавальну, ігрову, комерційну та комунікативну.

Особливо важливими ресурси Інтернету є для інформаційно-аналітичних досліджень.

Інформаційно-аналітичні дослідження - дослідження соціально-політичних, економічних, соціально-культурних та інших явищ через інформацію про них.

Однією з основних проблем одержання інформації в Інтернет є її вірогідність і можливість оцінки користувачем одержуваної інформації. Це особливо важливо, оскільки в більшості джерел інформації в мережі відсутня та репутація, що склалася в оффлайн джерел (газет, телебачення, видавництв, радіоканалів) за довгий період їхнього існування.

Частково це компенсується активною експансією вже існуючих систем доступу до інформації в мережі, створенням своїх онлайн-версій, частково - роботою адміністраторів пошукових систем, але більшою мірою лягає на плечі самого користувача. Величезний обсяг інформаційних ресурсів стає проблемою вибору користувачем досить інформативних і достовірних ресурсів.

Розробленість теми:

Курсова робота підготовлена на основі вивчення виявленої літератури, в якій відображено досліджувану тему.

Поняття «інформаційний ресурс», «інформаційне середовище» розкриваються у Законі України «Про інформацію».

До проблеми правового забезпечення поширення інформації мережею Інтернет зверталися провідні вітчизняні вчені-юристи, а саме: В.М. Брижко, В.Д. Гавловський, В.В. Гриценко, М.В. Гуцалюк, В.І.Жуков, Р.А. Калюжний, В.С. Цимбалюк, М.Я. Швець. Легальне визначення Інтернету міститься в абзаці п'ятнадцятому статті 1 Закону України „Про телекомунікації», згідно з яким Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно пов'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

Мета курсової роботи полягає у вивченні особливостей Інтернет-ресурсів як джерела виявлення інформації для інформаційно-аналітичних досліджень.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

виявити та опрацювати фахову літературу з теми курсової роботи;

розкрити сутність понять «інформаційні ресурси», «Інтернет-ресурси»;

проаналізувати історію розвитку Інтернет;

охарактеризувати правове забезпечення поширення інформації мережею Інтернет;

визначити особливості пошуку інформації в мережі Інтернет.

Об'єктом дослідження для даної курсової роботи є Інтернет.

Предметом є дослідження особливостей ресурсів Інтернет як джерела інформації для інформаційно-аналітичних досліджень.

Методи дослідження: обумовлені об'єктом і предметом курсової роботи. Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети застосовано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал про сутність, властивості ресурсів Інтернет, охарактеризовано історію розвитку Інтернет та особливості пошуку інформації в мережі Інтернет. Практична цінність полягає у систематизації та узагальненні опрацьованого матеріалу, набутті автором курсової роботи практичних навичок і вмінь з інформаційного пошуку, аналітико-синтетичного опрацювання літератури та узагальнення інформації. Крім того, укладено список літератури за темою роботи, який може бути використаний для подальшого вивчення теми.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновків та списку використаної літератури. Основна частина складається з двох розділів. У першому розділі розглядаються особливості джерел інформації в системі інформаційно-аналітичної діяльності. У другому розділі розглядається поняття про ресурси Інтернет; характеризується історія створення Інтернет та особливості пошуку інформації в мережі Інтернет.

Вступ до курсової роботи формує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження і висвітлюють подальші тенденції розробки теми.



1. Джерела інформації в системі інформаційно-АНАЛІТИЧНих досліджень

1.1 Друковані видання як джерело інформації для інформаційно-аналітичних досліджень

Інформаційно-аналітичні дослідження - особливий аспект інформаційної діяльності, метою якого є виявлення, опрацювання і перетворення вихідної інформацію у форму, що сприятиме вивченню стану і визначенню тенденцій розвитку соціально-політичних, економічних та інших явищ і процесів з метою забезпечення управління ними.

Інформаційно-аналітичні дослідження як вид діяльності формуються на перетині таких сфер людської діяльності: 1. інформаційної діяльності (обумовлює використання в інформаційно-аналітичних дослідженнях певних методів роботи з інформацією та види інформаційних послуг, що надаються користувачеві), 2. науково-дослідної діяльності (породжує спільність застосування окремих методів роботи і схожі за своїми характерними рисами матеріали, що завершують дослідження), 3. базова діяльність користувача інформації (обумовлює зміст інформаційно-аналітичного дослідження, вибір методів роботи з інформацією, характер і форми переробки вихідної інформації).

В ході інформаційно-аналітичних досліджень використовується вихідна інформація - інформація, яку використовує інформаційний посередник для забезпечення базової діяльності користувача інформації.

Для задоволення своїх інформаційних потреб суб'єкти інформаційно-аналітичних досліджень використовують певні джерела інформації.

Джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом України „Про інформацію» носії інформації: документи та інші носії, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи [5].

У системі суб'єктно-об'єктних відносин інформаційної діяльності джерелом інформації є будь-який об'єкт, де нагромаджуються повідомлення, дані, що в подальшому використовуються суб'єктами інформаційних відносин та впливають на їх поведінку.

Якщо проаналізувати значення, в якому на практиці вживається термін „джерело інформації», то його тлумачення ближче до того, що подається в законі, тоді як канал надходження інформації до користувача (канал зв'язку) не впливає на зміст повідомлення, що несе в собі це джерело інформації. На практиці ж джерело інформації часто розглядається як єдине ціле з відправником інформації та каналом зв'язку.

Отже, слід зазначити, що джерело інформації, орієнтоване на масового споживача, еквівалентне повідомленню. Проте варто сказати, що механізм управління поширенням масової та індивідуально орієнтованої інформації різні, що, в свою чергу, впливає на механізми функціонування джерел інформації і певною мірою - на зміст повідомлень.

Як відомо, аналіз джерел інформації потрібно здійснювати як з позиції відправника (адресанта), так і отримувача інформації (адресата). Адже мета та підходи до використання джерел інформації як повідомлення або каналу зв'язку протилежними учасниками комунікаційного процесу можуть помітно відрізнятись між собою.

Класифікують джерела інформації через необхідність їх раціонального використання, бо в ході інформаційно-аналітичної діяльності доводиться користуватися найрізноманітнішими джерелами інформації. Мета будь-якої класифікації - адекватно відобразити головні, найсуттєвіші ознаки об'єкта, який класифікується, та полегшити умови його аналізу та використання.

Окремі індивіди та організації одержують найрізноманітнішу інформацію з друкованих видань. Причому властивості отриманої інформації розрізняються залежно від типу видань.

При ознайомленні з газетно-журнальною інформацією досягається кумулятивний ефект сприймання вербальної та візуальної інформації, який може відбуватися одночасно, індивідуально або колективно, але у різних місцях, при різних обставинах і при неможливості безпосередньої реакції на прочитане.

Одне з провідних місць серед друкованих джерел інформації, що використовуються в ході інформаційно-аналітичної діяльності, перш за все належить науковим і аналітичним виданням. Ознаки наукових та аналітичних видань, що виділяють їх з-поміж інших типів, такі:

1. тематика публікацій, що мають проблемний або інформаційно-оглядовий характер, визначається широтою і часто стосується питань, яким мало приділяють увагу інші типи видань;

2. вищий рівень висвітлення проблеми у порівнянні з іншими типами видань. Застосування спеціальних термінів;

3. вищий рівень кваліфікації авторів.

Регулярність виходу аналітичних видань та їх тираж у певному регіоні чи країні залежить від накопиченого інтелектуального потенціалу, а також від попиту на ці видання. В нашій країні, на жаль, відсутнє щоденне ділове видання національного походження. Що ж стосується щоденної перси, то вона представлена перш за все громадсько-політичними газетами, більша частина яких заповнена повідомленнями фактів, а не аналізом подій.

Щоденне подання інформації в друкованих виданнях формує віртуальну модель картини світу, мозаїчна подача інформації, характерна для масових видань. Двоїстий характер одночасно створює ефект сформованості оточуючого світу та негативний ефект сучасного, що розпадаються на безліч картинок, які читачеві важко об'єднати. У зв'язку з цим у пресі домінують два напрями подачі змісту або інформації:

v фактичний - подаються факти без коментарів;

v авторський (аналітичний) - коли факт є приводом для роздумів автора.

Обидва напрямки використовують велику кількість різноманітних прийомів привертання уваги, формування негативних реакцій суб'єкта.

До основних переваг від використання друкованих видань порівняно з іншими джерелами інформації належать такі:

1. широта змістовної різноманітності повідомлень;

2. подача великих обсягів повідомлень;

3. можливість повторного використання повідомлення адресатом;

4. можливість швидкого копіювання;

5. доступність великих масивів друкованої інформації, у тому числі завдяки наявності розвинутої мережі різноманітних посередників;

6. дешевизна.

Недоліки пов'язані з оперативністю подачі інформації, яка у друкованих виданнях нижча ніж в електронних ЗМІ, і з одноканальним сприйняттям повідомлень адресатом, але позитивні сторони друкованих видань суттєво переважають їх недоліки, що робить видання провідними джерелами інформації для інформаційно-аналітичних досліджень.

1.2 Електронні джерела інформації

Швидкий ріст населення нашої планети і безумовно зв'язане з цим збільшення використання ресурсів, вчиняє безпрецедентний тиск на навколишнє середовище, економічну та політичну системи.

Якість цивілізації, безперечно, все більше й більше залежить від розвитку комп'ютерних комунікацій. Історія тріумфу Інтернет ще дуже коротка, але вже зараз Інтернет створює якісне перетворення економічної, соціальної й політичної структур суспільства. Нові комунікаційні технології істотно розвивають індивідуальну свідомість, будучи соціально-інтеграційною силою, й виграють суттєву роль в взаємодії людей.

Інтернет, який об'єднує мільйони людей в усіх частинах світу та стрімко збільшує кількість своїх абонентів, забезпечуючи можливість двостороннього інтерактивного спілкування, являється революційним методом комунікації. Вважається очевидним, що Інтернет як нова двостороння інтерактивна система комунікації суттєво змінить форми соціальної організації суспільства, оскільки інформаційна насиченість глобальних мереж, порівняно недорогий доступ до них та простота взаємодії залучають в Інтернет кожного дня тисячі людей в усьому світі. Інтернет слугує становленню нової форми існування людини - віртуальних соціумів. У зв'язку з цим, важно адекватно оцінювати вплив комп'ютерних комунікацій на соціальну організацію, персональну ідентифікацію та на зв'язки між "реальним" світом та "віртуальним"[15, с.12].

Основною перевагою електронних джерел інформації є оперативність. Але, як відомо, розповсюдження інформації через Інтернет значно менше ніж по радіо та телебаченню. Однією з переваг телебачення та Інтернет є можливість трансляції не лише аудіо-, а й візуальної інформації. У свою чергу можливість одночасного сприйняття інформації адресатом по аудіо- та візуальних каналах суттєво підвищує ефективність її засвоєння, оскільки посилює перш за все емоційні, підсвідомі механізми сприйняття інформації.



2. Ресурси Інтернет як джерело виявлення інформації для інформаційно-аналітичних досліджень

2.1 Історія створення Інтернет

Непрямим поштовхом створення Інтернет став запуск Радянським Союзом у 1957 році першого штучного супутника Землі. На той час уже почалася Холодна війна і Сполучені Штати, розуміючи, що супутник - це ще не вершина радянських наукових досліджень у військовій галузі, побачили для себе загрозу використання ракет СРСР як ядерної зброї. У цьому ж 1957 році при департаменті оборони США було створене Агентство дослідницьких проектів особливої складності - ARPA. Одним із напрямків роботи Агентства стало створення комп'ютерних технологій для військових цілей, зокрема для зв'язку [11, с. 34].

Перед американськими ученими Пентагон поставив нелегке завдання: створити комп'ютерну мережу, якою могли б користуватися військові при ядерному нападі на країну. Мережа повинна була використовуватися для здійснення зв'язку між командними пунктами системи оборони. Головним критерієм при створенні мережі вважалась її невразливість до часткової руйнації під час ядерної атаки. Навіть при руйнації деяких гілок і вузлів, повідомлення повинні були потрапляти до адресата.

Єдиним способом формування такої комп'ютерної мережі було особливе з'єднання комп'ютерів, при якому комунікація не залежала б від якого-небудь центрального сервера. При втраті одного, декілька чи навіть більшої частин комп'ютерів, підсистеми повинні були продовжувати працювати, забезпечуючи можливість удару у відповідь.

Замовники вказували, що кожен будинок має систему електропроводки, при якій одна перегоріла лампочка не впливає на роботу інших. Для виконання цієї умови Поль Берен використав теорію пакетної пересилки файлів, висунуту Леонардом Клейнроком у 1961 році. Саме тоді Леонард Кейнрок опублікував статті з викладом пакетної пересилки інформації (packet switching theory).

У 1962 році він запропонував концепцію, що базується на двох основних ідеях:

· відсутність центрального комп'ютера - усі комп'ютери мережі рівноправні;

· пакетний засіб передачі файлів по мережі.

Ще одним теоретичним джерелом створення мережі стала концепція "Галактичної мережі" Джозефа Ліклайдера. Відповідно до цієї концепції за допомогою мережі будь-яка людина з будь-якої точки Землі може одержувати інформацію й обмінюватися файлами з будь-якою іншою людиною. Нині ця концепція втілена у сучасній мережі Інтернет.

У 1962 році Управління перспективних досліджень APRA, одне з підрозділів Міністерства оборони США, завершило роботу над проектом, що повинний був, з одного боку, призвести до створення каналів, що не піддаються руйнації зв'язку, а з іншого боку - полегшити співробітництво між розкиданими у всіх штатах дослідницькими організаціями оборонної промисловості. У рамках Агентства ARPA розпочали роботи з комп'ютерними проектами. Керував комп'ютерними програми Джозеф Ліклайдер [25, с. 28].

Леонард Кейнрок вважає, що перший значний крок у створенні Інтернету був зроблений 2 вересня 1969 року в Каліфорнійському університеті, де він разом зі своєю командою успішно з'єднав комп'ютер з маршрутизатором (мережний пристрій передачі даних), відомим за назвою Interphase Message Processor, розміром з холодильник. Перша спроба з'єднати два комп'ютери в мережу закінчилася невдачею. Проте початок був покладений. Спочатку мережа допомагала вченим користуватися інформацією, що знаходиться в комп'ютерах колег в інших центрах.

У 1966 році було почате створення комп'ютерної мережі Арпанет. У жовтні 1967 року англійський учений Дональд Девіс, що досліджував питання пакетної пересилки файлів, уперше застосував термін "пакет".

У жовтні 1967 року для створення Арпанет вирішено використовувати концепції П. Берена і Дж. Ліклайдера.

В основу проекту були покладені три основні ідеї:

- кожний вузол мережі сполучений з іншими, так що існує декілька різноманітних шляхів передачі даних від вузла до вузла;

- усі вузли і зв'язки розглядаються як ненадійні - існують автоматично обновлювані таблиці перенаправлення пакетів;

- пакет, призначений для несусіднього вузла, відправляється на найближчий до нього вузол, відповідно до таблиці перенаправлення пакетів, при недоступності цього вузла - на наступний і т.д [17, с. 17].

Суть ідеї П. Берена полягає в тому, що файл, який потрібно передати по мережі, розбивається на декілька частин - пакетів. Кожен пакет передається незалежно від інших. На кінцевому пункті в комп'ютері всі пакети збираються в один файл. Оскільки пакети передаються незалежно, то кожен пакет може дійти до кінцевого комп'ютера своїм власним шляхом.

Щоб мережа, що складається з рівноправних комп'ютерів, працювала, кожному комп'ютеру присвоюється ім'я, і в кожен комп'ютер записується таблиця імен усіх комп'ютерів мережі і таблиця з'єднань. Завдяки цим даним кожен комп'ютер "знає", яким шляхом направити пакет. Спочатку перевіряється найкоротший шлях, якщо він зайнятий або зруйнований, то перевіряється наступний найкоротший шлях і т.д. Після того, як пакети потраплять на комп'ютер-отримувач, перевіряється наявність усіх пакетів, що складають файл. Якщо якогось пакета не вистачає, комп'ютер надсилає запит на комп'ютер-відправник і повідомляє, який пакет відсутній. Потрібний пакет наново посилається адресату. Усі правила кодування і пересилки файлів записуються в мережному протоколі.

Ці ідеї повинні забезпечити функціонування мережі у випадку руйнації будь-якої кількості її компонентів. Мережу можна вважати працездатною навіть у випадку, коли залишається функціонувати усього два комп'ютери. Крім того створена за таким принципом система не мала централізованого вузла управління, і отже безболісно могла змінювати свою конфігурацію.

Для мережі Арпанет був створений протокол IP (Інтернет протокол), що дозволяв поділяти файли на пакети і передавати пакети від вузла до вузла. Потім був створений протокол TCP, що забезпечував передачу пакетів між комп'ютером-відправником і комп'ютером-приймачем, цей протокол дозволяв також досилати загублені пакети. Всі ці властивості протоколу TCP дозволили використовувати його для міжмережевого обміну файлами.

З жовтня по грудень 1969 року чотири університетські центри США - Каліфорнійський університет Лос-Анджелеса, Каліфорнійський університет Санта-Барбари, Стенфордський дослідницький інститут і Університет штату Юта об'єдналися в одну мережу.

1969 рік вважається роком народження Інтернет, тому що подальші події показали, що основою Інтернет стала мережа Арпанет.

Після Арпанет у США й інших країнах створювалися комп'ютерні мережі, що з'єднували комп'ютерні центри наукових і державних організацій. Багато мереж стали використовувати протокол IP. Цей протокол був зручний тим, що можна легко нарощувати мережу, приєднуючи будь-яку кількість нових комп'ютерів. Але крім IP-мереж, створювалися мережі, що працюють за іншими мережними протоколами.

У 1972 році у Вашингтонові пройшла перша Міжнародна конференція комп'ютерних комунікацій. У конференції брали участь вчені з 10 країн. Учасникам конференції вперше в історії продемонстрували мережу Арпанет, вона перестала бути секретною розробкою.

Мережа Арпанет - перша глобальна мережа; в ній найбільш повно використані сучасні мережні розробки. Саме тому до Арпанет стали приєднуватися інші мережі, розроблені освітніми, науковими й урядовими організаціями [14, с. 64].

З 1972 року починає функціонувати громадська організація INWG - робоча група з міжнародних мереж під керівництвом Вінсента Сьорфа. INWG координувала роботу зі створення можливості міжмережевого обміну. Для об'єднання мереж, що працюють за протоколом IP і мереж, що працюють за іншими протоколами, був необхідним спеціальний міжмережевий протокол. Таикй протокол, TCP, розробили Вінсент Сьорф і Роберт Кан у 1974 році. Після об'єднання в 1982 році двох протоколів TCP і IP в один, протокол TCP/IP став стандартним протоколом об'єднаної мережі - Інтернет. У цьому ж році Сьорф і його колеги ввели термін "Інтернет". Сьогодні Вінсента Сьорфа називають "Батьком Інтернет".

Спочатку мережа складалася з 17 мінікомп'ютерів. Пам'ять кожного мала обсяг 12 Кбайт. У квітні 1971 року до мережі вже залучено 15 вузлів. У 1975 році мережа APRAnet складалася з 63 вузлів.

У середині 1972 року серед користувачів мережі стало поширюватися думка про те, що передавати лист через комп'ютерну мережу набагато швидше, легше і дешевше, ніж традиційним методом. Так почав зароджуватися перший сервіс, без якого сьогодні не мислимий Інтернет - це E-Mail. У 1976 році з'явилася програма UUCP (Unix-to-Unix Copy) - Інтернет офлайн (фрінет - не можна проглядати сторінки), що призвело до створення такої послуги, як USEnet (групи новин) [15, с. 63].

Саме так спочатку називалася мережа, що дозволяла користувачу ввійти на машину, де розміщувалася інформація і вибрати звідти всі потрібні йому матеріали. Вже на початковому етапі розвитку кількість користувачів мережі USEnet щорічно потроювалася.

До 1983 року кількість вузлів мережі досягла 600, а в 1985 році добовий трафік мережі склав більше мегабайта інформації. Сьогодні USEnet нараховує більше 15000 конференцій, сумарний обсяг яких дорівнює декільком десяткам мегабайт у день.

Наприкінці 80-х років Радянський Союз підключився до мережі APRAnet.

У 1990 році мережа APRAnet перестала існувати і на її місці виник Інтернет. Він уможливив вільний обмін інформацією, незважаючи на відстані і державні межі. Проте, на початку його ресурси були доступні лише за допомогою програмного забезпечення, орієнтованого виключно на пересилку файлів і неформатованого тексту. Зрештою фізики Тім Бернерс-Лі (Tim Berners-Lee) і Роберт Кайо (Robert Cailiau) із Женевського ЦЕРНа (CERN) вирішили розробити інфраструктуру, що дозволить обмінюватися результатами досліджень через Інтернет у вигляді звичного відформатованого й ілюстрованого тексту, що включає посилання на інші публікації. Так було започатковано World Wide Web (WWW) - Всесвітню інформаційну павутину, яка на сучасному етапі охопила своїми мережами практично весь комп'ютерний світ і зробила Інтернет доступним і привабливим для мільйонів користувачів.

Сьогодні Інтернет - це об'єднання великої кількості мереж. Кожна мережа складається з десятків і сотень серверів. Сервери сполучені між собою різноманітними лініями зв'язку: кабельними, наземним радіозв'язком, супутниковим радіозв'язком. До кожного серверу підключається велика кількість комп'ютерів і локальних комп'ютерних мереж, що є клієнтами мережі. Клієнти можуть з'єднуватися із сервером не тільки прямими лініями, але і завдяки звичайним телефонним каналам.

2.2 Поняття про ресурси Інтернет

Internet - електронний засіб передачі інформації з комутацією пакетів.

З технічної точки зору, Інтернет - це об'єднання комп'ютерних мереж, що працюють по найрізноманітніших протоколах, що зв'язують всілякі типи комп'ютерів, що фізично передають дані по телефонних дротах, оптичних волокнах, через супутники і радіомодеми. Слово Інтернет з'явилося ще у середині 70-х років, коли були розроблені стандарти передачі даних, що дозволяють об'єднувати між собою локальні мережі довільної архітектури. Ці стандарти згодом одержали назву протокол TCP/IP і заклали основу для зростання глобальної комп'ютерної мережі шляхом об'єднання вже існуючих мереж [8, с. 99].

Справжній розквіт Інтернету почався в 1992 році (тоді він об'єднував вже більше мільйона комп'ютерів), коли була винайдена нова служба World Wide Web (або WWW, або просто веб). Web - це величезний інформаційний простір, в якому користувачу доступні незліченні архіви документів, зв'язаних між собою посиланнями. Такі документи прийнято називати гіпертекстовими, а посилання - гіперпосиланнями. Інформація в WWW може бути представлена у вигляді текстів, графіки, звуку або відеозображення. До сьогоднішнього дня WWW залишається найпопулярнішим сервісом, завдяки якому Інтернет є джерелом інформації, фантастичним за своїми обсягами, і здатний подати велику інформаційну підтримку, зокрема на стадії пошуку базової інформації.

Якщо раніше мережа використовувалася винятково як середовище передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні вирішуються більш складні задачі доступу до ресурсів. Близько 5 років тому були створені оболонки, що підтримують функції мережного пошуку і доступу до розподілених інформаційних ресурсів, електронних архівів.

Ресурс - це логічна або фізична частина системи, що може бути виділена користувачеві або процесові. Наприклад, ресурсами називають електронні адреси знайомих, друзів, ділових контактів; обчислювальні центри; людські ресурси (спілкування, знайомство та ін.), комп'ютерні ресурси та ін.[3, с. 58].

Мережа Інтернет пропонує дуже багато різноманітних сайтів, тому спочатку потрібно навчитися їх розрізняти. Існує класифікація ресурсів Інтернет, в основі якої лежить мета створення веб-сайту. За цією ознакою ресурси умовно поділяються на чотири групи: комерційні, інформаційні, розважальні, пошукові системи та каталоги (Додаток).

Інформація, яку містять ресурси Інтернет поділена на види: офіційна інформація, наукова, виробнича, навчальна, довідкова, рекламна, публіцистична.

Для вихідної інформації Інтернет-ресурсів, яка застосовується в інформаційно-аналітичних дослідження характерні наступні вимоги: достовірність (точність передачі, відсутність перекручень, підкріплення джерелами); об'єктивність (відсутність перекручень і сторонніх оцінок); однаковість (відсутність суперечностей між даними, одержаних з різних сайтів); актуальність; релевантність (відповідність інформаційним запитам на неї); повнота інформації (висвітлення всіх аспектів поставленої проблеми); достатність (кількість наданої інформації має бути достатньою для розв'язання поставленого завдання, але без надлишкових відомостей).

При оцінюванні достовірності даних необхідно враховувати мету створення сайту. Наприклад, розважальні сайти можуть не містити корисної або достовірної інформації, бо їх призначення розважати. Правдивість даних з комерційних веб-ресурсів треба перевіряти, користуючись засобами зворотного зв'язку (телефон або електронна пошта); також можна переглянути у ЗМІ публікації з даної тематики або просто зайти до організації (магазин чи фірма), що представляє продукцію цієї компанії. Складніше оцінювати достовірність даних на домашніх сторінках, бо вони, як правило, віддзеркалюють особисту думку автора.

Наскільки ж значні інформаційні ресурси Internet? Станом на липень 2005 року в Україні на цей час було близько 750 Web-серверів та віртуальних Web-серверів, з яких лише 24% серверів (182 сервери) містять інформацію для широкого кола користувачів, на 6% серверів (45 серверів) розміщені електронні версії газет та журналів і на 1,5% (11 серверів) розміщена інформація про діяльність органів законодавчої та виконавчої влади. На більшості серверів (53%) розміщена рекламна інформація про Internet провайдерів, комерційні підприємства та банки. Тому говорячи про кількісний склад інформаційного ресурсу української частини Internet можна в тій чи іншій мірі спиратись не більше, ніж на 350 Web-серверів [26, с. 134].

З засобів масової інформації лише 45 українських газет та журналів виставлені на Web-серверах, тоді як, наприклад, в Росії їх більш ніж 500. Крім того, поновлення інформації на таких серверах виконується вкрай нерегулярно. Що стосується каталогу ресурсів, то в Україні є лише 3-5 Web-серверів, які можуть претендувати на цю роль. Серед них необхідно відзначити сервер Елвісті, який ймовірно є найбільш потужнім інформаційним сервером української частини Internet.

Крім того, на даний момент, практично відсутні пошукові системи, які б робили моніторинг українських інформаційних ресурсів Internet. Фактично існують лише три-чотири не дуже потужні пошукові системи по ресурсам українських Web-серверів та телеконференціям і одна пошукова система по ресурсах FTP-серверів. Для прикладу можна зазначити, що в світі існують 500-600 достатньо потужних пошукових систем, серед яких така система, як Alta Vista, має базу даних в 31 млн. Web-сторінок. Переважна більшість українських Web-серверів не охоплена цими та подібними їм пошуковими системами.

2.3 Правове забезпечення поширення інформації мережею Інтернет

З огляду на простий доступ до мережі Інтернет та швидке зростання кількості її користувачів, сьогодні, як ніколи раніше, актуальним є вирішення питань, пов'язаних із можливостями мережі Інтернет та їх використанням. Такими питаннями, зокрема, є вдосконалення організаційно-правового забезпечення поширення інформації мережею Інтернет.

До зазначеної проблеми зверталися провідні вітчизняні вчені-юристи, а саме: В.М. Брижко, В.Д. Гавловський, В.В. Гриценко, М.В. Гуцалюк, В.І.Жуков, Р.А. Калюжний, В.С. Цимбалюк, М.Я. Швець.

Легальне визначення Інтернету міститься в абзаці п'ятнадцятому статті 1 Закону України „Про телекомунікації», згідно з яким Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно пов'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами [6].

Таким чином, Інтернет - це інформаційний простір, який не має чітких державних кордонів, тобто зареєстрований інформаційний ресурс резидента України може знаходитися на сервері, що орендується на території будь-якої іншої країни.

Відповідно до Указу Президента України „Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» розвиток національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет, забезпечення широкого доступу до цієї мережі громадян та юридичних осіб усіх форм власності в Україні, належне представлення в ній національних інформаційних ресурсів є одним з пріоритетних напрямів державної політики в сфері інформатизації, задоволення конституційних прав громадян на інформацію [4].

У зв'язку з цим основними завданнями щодо розвитку національної складової мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні визначено:

· створення у найкоротші строки належних економічних, правових, технічних та інших умов для забезпечення широкого доступу громадян, навчальних закладів, наукових та інших установ і організацій усіх форм власності, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, суб'єктів підприємницької діяльності до мережі Інтернет;

· розширення та вдосконалення подання у мережі Інтернет об'єктивної політичної, економічної, правової, екологічної, науково-технічної, культурної та іншої інформації про Україну, зокрема тієї, що формується в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, навчальних закладах, наукових установах та організаціях, архівах, а також бібліотеках, музеях, інших закладах культури, розширення можливостей для доступу в установленому порядку до інших національних інформаційних ресурсів, постійне вдосконалення способів подання такої інформації;

· забезпечення конституційних прав громадян на вільне збирання, зберігання, використання та поширення інформації, свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань;

· забезпечення державної підтримки розвитку інфраструктури надання інформаційних послуг через мережу Інтернет;

· розвиток та впровадження сучасних комп'ютерних інформаційних технологій у системі державного управління, фінансовій сфері, підприємницькій діяльності, освіті, наданні медичної та правової допомоги та інших сферах;

· вирішення завдань щодо гарантування інформаційної безпеки держави, недопущення поширення інформації, розповсюдження якої заборонено відповідно до законодавства;

· вдосконалення правового регулювання діяльності суб'єктів інформаційних відносин, виробництва, використання, поширення та зберігання електронної інформаційної продукції, захисту прав на інтелектуальну власність, посилення відповідальності за порушення встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів всіх форм власності, за навмисне поширення комп'ютерних вірусів [4].

Важливим напрямком розвитку законодавства є визначення правових аспектів розвитку та користування Інтернетом.

Оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування здійснюється з метою підвищення ефективності та прозорості діяльності зазначених органів шляхом впровадження та використання сучасних інформаційних технологій для надання інформаційних та інших послуг громадськості, забезпечення її впливу на процеси, що відбуваються у державі.

Слід підкреслити, що сьогодні на Україні не існує жодного нормативно-правового акту, яким би врегульовувались всі відносини, пов'язані з поширенням інформації мережею Інтернет.

2.4 Пошук інформації в мережі Інтернет

Документальний пошук - інформаційний пошук, при якому об'єктами пошуку є документи.

Автоматизований інформаційний пошук - інформаційний пошук з використанням ЕОМ.

Автоматизований документальний пошук - документальний пошук з використанням ЕОМ.

Бібліографічний пошук - інформаційний пошук в бібліографічній базі даних.

Діалоговий пошук - автоматизований інформаційний пошук, при якому користувач автоматизованої системи може формулювати інформаційні запити в діалоговому режимі, коректувати їх в процесі пошуку і одержувати проміжні результати.

Пакетний пошук - автоматизований інформаційний пошук, при якому інформаційні запити накопичуються в спеціальному масиві для подальшої сумісної обробки.

Ретроспективний пошук - інформаційний пошук по разових інформаційних запитах в раніше накопиченому інформаційному масиві.

Пошук на природній мові - автоматизований інформаційний пошук, для якого інформаційний запит формулюється на природній мові.

Повнотекстовий пошук - автоматизований документальний пошук, при якому як пошуковий образ документа використовується його повний текст або істотні частини тексту.

Інформаційні ресурси - окремі документи і окремі масиви документів, документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інформаційних системах).

· Інформаційні ресурси є базою для створення інформаційних продуктів. Будь-який інформаційний продукт, будучи результатом інтелектуальної діяльності людини, повинен бути зафіксований на матеріальному носії будь-якої фізичної властивості у вигляді документів, статей, оглядів, програм, книг і т.д. [11, с. 125].

Об'єм інформації, що міститься в Інтернеті, і зокрема, в його уособленні -- системі WWW, не піддається вимірюванню. Можна лише оцінити його порядок.

На початку 90-х рр. ХХ в., коли сервери WWW ще можна було злічити, існували так звані відправні крапки. Це були сторінки, на яких перераховувалися посилання на всі WWW-сервери, згруповані за тематичною або географічною ознакою.

Таким чином, відкривши потрібну відправну крапку, можна було послідовно обійти всі посилання. Відправні крапки стали прообразом сучасних каталогів ресурсів Інтернету. Каталоги ресурсів подібні довідникам, що містять систематизовані посилання на сайт. Посилання об'єднуються в групи за певними ознаками, як правило, з тематики. Кожна група може мати декілька рівнів, тобто каталоги мають деревовидну структуру. Крім того, каталоги забезпечують різноманітний додатковий сервіс: пошук за ключовими словами, списки останніх надходжень, списки найцікавіших з них. Посилання в каталоги вносять адміністратори, які прагнуть зробити свої колекції якнайповнішими, такими, що включають всі доступні ресурси на кожну тему. Також посилання на свої ресурси пропонують і власники. Адміністратори каталогу перевіряють посилання і вносять його у відповідний розділ.

Щоб переглядати інформацію в Інтернет потрібно мати як мінімум одну програму, що називається браузер. Серед найпоширеніших слід відмітити такі браузери як:

· Internet Explorer - популярний бо є частиною операційної системи Windows та має російськомовний інтерфейс;

· Opera - є комерційною програмою, більш зручна та захищена порівняно з Internet Explorer. Якщо завантаження файлу було завчасно припинено, то Opera на відміну від Internet Explorer дозволяє продовжити завантаження.

· Mozilla Firefox - безкоштовний браузер, що з'явився останнім часом і стрімко набирає шанувальників [18, с. 25].

Для того, щоб отримати доступ до Інтернет-ресурсів, необхідно знати їх мережеву адресу. Оскільки Інтернет постійно поновлюється і розвивається, в ньому не може буди єдиного каталогу. Водночас в Інтернеті є різні інформаційно-пошукові системи, що допомагають користувачам знайти потрібну інформацію. Прикладами таких пошукових систем можуть бути:

· тематичні каталоги;

· пошукові сервери, що здійснюють контекстній пошук;

· метапошукові машини;

· спеціалізовані пошукові служби [19, с. 99].

Всі механізми пошуку багато в чому повторюють методи і підходи, які застосовуються в бібліотечній справі.

Основні характеристики пошукових систем:

1. Повнота

2. Точність

3. Актуальність

4. Швидкість пошуку

5. Наочність [21, с. 34].

До складу пошукової системи входять компоненти:

1. Модуль індексування

2. База даних

Тематичні каталоги

Якщо потрібна загальна інформація із глобальної теми або деяких її областей, доцільно користуватися пошуковими тематичними каталогами. Тематичні каталоги - це інформаційно-довідкові системи, які створюються вручну редакторами на основі інформації, зібраної на серверах Інтернету. Вони мають деревовидну структуру. Всі галузі людської діяльності поділяються на групи: наука, техніка, мистецтва, економіка, політика, спорт тощо, а ті, в свою чергу, - на підрозділи. Наприклад, мистецтво - це література, театр, живопис, музика, архітектура. Далі йде детальніша класифікація. Так, до театрального мистецтва належать опера, балет, драма, мюзикл та ін. В тематичних каталогах Інтернету, як і в бібліотечній справі, не існує єдиних стандартів класифікації.

Наприклад, каталог ресурсів (Yahoo! www.yahoo.com.) складається з 14 розділів:

* Мистецтво і гуманітарні науки;

* Бізнес і економіка;

* Комп'ютери і Інтернет;

* Освіта;

* Розвага;

* Ресурси уряду США;

* Здоров'я;

* Новини і ЗМІ;

* Відпочинок і спорт;

* Довідкова інформація;

* Ресурси по регіонах;

* Природні науки;

* Суспільні науки;

* Суспільство і культура.

Пошук за допомогою каталогу ресурсів виглядає таким чином: користувач визначає, до якої теми відноситься розшукувана інформація; пересуваючись углиб по дереву, знаходить в каталозі відповідний розділ; обходить всі сторінки, перераховані в розділі.

Проте об'єм каталогу обмежений можливостями його адміністраторів і їх суб'єктивністю у виборі матеріалу. Крім того, тематику документа не завжди можна сформулювати в межах класифікації каталогу. В цьому випадку приходять на допомогу пошукові системи.

Каталоги організуються за темами і, як правило, містять гіперпосилання для повернення на верхній рівень веб-сайту каталогу, а не на окремі сторінки у межах цього веб-сайту. Користувачі каталогів починають пошук, вибираючи загальну тему чи відповідну тематичну категорію, а потім крок за кроком звужують межі пошуку.

Основною перевагою такого засобу пошуку є чітка відповідність змісту сайтів тематиці, оголошеній для кожного розділу. Недоліком є неповне охоплення існуючих у мережі ресурсів, оскільки відслідкувати весь обсяг інформації, наявної в Інтернеті, практично нереально навіть для значної кількості персоналу, яких обслуговує сервер. Якщо в одному тематичному каталозі не одержано задовільних результатів, слід звернуться до іншого. Результати пошуку в тематичних каталогах часто бувають дуже різними, оскільки веб-сайти, що включаються до кожної тематичної категорії, обираються вручну людьми, а не машинами.

Тематичні каталоги є початковими засобами пошуку інформації і дозволяють розв'язувати стандартні задачі - пошук сайтів певного тематичного призначення на яких можна знайти колекцію тематичних посилань. Для полегшення пошуку можна використати пошук на каталозі.

Українські тематичні каталоги:

o favorites.com.ua

o era.com.ua

o silver.kiev.ua

o ualist.com

Інший зручний і ефективний засіб пошуку необхідних відомостей - так звані індексні пошукові системи (пошукові механізми - search engines). Основою їх є спеціалізовані комп'ютери, що періодичні проводять індексацію документів на серверах "всесвітнього павутиння", і дозволяють шукати інформацію на цих серверах за одним або кількома ключовими словами і, можливо, за деякими додатковими ознаками.

До кінця 1997 р. в мережі Інтернет налічувалося близько двох тисяч різноманітних пошукових серверів, які відрізняються один від одного типом, спеціалізацією, сферою охоплення (кількістю індексованих сторінок) і популярністю. Більша частина цих серверів має порівняно вузьку спеціалізацію. Існує декілька надзвичайно популярних універсальних пошукових серверів, призначених для пошуку за ключовими словами на якомога більшому числі сторінок системи WWW. Найбільш відомими є сервери AltaVista (http://altavista.digital/com), InfoSeek (http://www.infoseek.com), Excite (http://www.excite.com), HotBot (http://www.hotbot.com), Lycos (http://www. lycos. com).

Принцип дії більшості таких серверів простий. Для пошуку інформації використовується індекс, створений спеціальною програмою-роботом. Програма-робот періодично обходить відомі їй адреси мережі, зчитує з них сторінки, що зберігаються WWW, індексує всі слова з усіх сторінок (разом з адресами URL) і розміщує їх в загальний індекс. Для зберігання цього індексу потрібен величезний обсяг пам'яті, а для його обробки - чимала обчислювальна потужність. Наприклад, основний механізм одного з найпотужніших пошукових серверів AltaVista (повного індексу, що претендує на всю мережу Інтернет), включає 16 потужних комп'ютерів Alpha Server 8400 5/440. На кожному з цих комп'ютерів встановлено по 12 центральних процесорів, 8 гігабайт оперативної пам'яті (обсяг, еквівалентний обсягу пам'яті 500 стандартних сучасних персональних комп'ютерів) і дисковий масив RAID ємкістю 300 гігабайт. Вся ця система з'єднана з магістральною мережею Інтернет каналом зв'язку з пропускною спроможністю 100 Мбіт/с. Загальний обсяг на сервері індексних файлів, що зберігаються, в яких виробляється пошук, - понад 200 гігабайт.

Пошукові машини

Якщо відома конкретна назва, фраза або термін, то для одержання інформації щодо предмета пошуку слід використовувати пошукові, мета пошукові або спеціалізовані пошукові машини.

Пошук на таких машинах здійснюється за допомогою спеціально розроблених програм. Завдання програм полягає у безперервному відвідуванні веб-сайтів Інтернету з метою створення каталогів веб-сторінок. У більшості випадків для визначення місцезнаходження певної інформації, наприклад якогось відомого документа, зображення або фрази, а не загальної теми, найкраще застосовувати пошукові машини.

Пошукові машини працюють з використанням автоматичних засобів при докладанні мінімуму ручної праці. З одного боку, це дає можливість порівнянню швидко опрацьовувати велику кількість веб-документів і створювати бази даних розміром у сотні мільйонів веб-документів. З іншого боку, ніхто не може гарантувати, що наявність у документі певних слів, за якими здійснюється пошук користувачем, вказує на належність документа до конкретної теми. Тому точність пошуку інформації в таких базах даних залишає бажати кращого. А пошукові машини зручні для використання лише тоді, коли користувач знає ім'я автора документа, його точну назву або якусь цитату з нього. Разом з тим бази даних у пошукових машин значно більші за бази даних тематичних каталогів. Та й поновлюються вони частіше.

Пошукові машини дозволяють провести найбільш глибокий пошук у рамках заданої теми. Робота пошукової машини проводиться в три етапи. На першому етапі сканується інформаційний простір і збираються копії веб-ресурсів. На другому етапі бази даних, складені за результатами сканування, змінюються таким чином, щоб у них можна було проводити прискорений пошук. На третьому етапі пошукова машина приймає запит від користувача, проводить пошук у своїх базах даних і видає веб-сторінку з оформленими результатами пошуку.

Пошукові машини:

· google.com.ua - на теперішній час найшвидша і найбільша пошукова система, у якій проіндексовано більше півтора мільярда сторінок (з них повністю -- близько половини, інші представлені тільки у вигляді адреси і тексту посилання). На відміну від більшості пошукових систем Google також оцінює популярність ресурсу по кількості посилань, що ведуть до нього з інших сторінок. Крім того, тут міститься архів з можливістю пошуку по всіх телеконференціях системи USENET за останні 20 років. Лідер пошукових машин Інтернету, Google займає більше 60 % світового ринку, а значить, шість з десяти людей, що знаходяться в мережі, звертаються до його сторінки у пошуках інформації в Інтернеті. Google здійснює пошук по документах на більш ніж 35 мовах. В даний час багато порталів і спеціалізовані сайти надають послуги пошуку інформації в Інтернеті на базі Google, що робить завдання успішного позиціонування сайтів в Google ще важливішим.

· rambler.ru - стара пошукова система російського Інтернет, запущена в 1996 році, на сьогодні - друга по популярності із зверненням більше 25 мільйонів відвідувачів в місяць. Друга версія "Рамблера" почала розроблятися влітку 2000 роки, в березні 2003 року прийняла достатньо закінчені контури. У неї були введені функції, що давно вже були в конкуруючих системах. Вона враховує координати слів, навчена строгій і нечіткій морфології, пов'язує пошук з каталогом, який використовується, групує результати пошуку по сайтах, шукає по числах.

· mail.ru. - це не тільки пошукова система але і один з найбільших порталів російського Інтернету. Щоденна аудиторія Mail.ru - більше 5 мільйонів користувачів. Загальне число реєстрацій близько 60 мільйонів. Mail.ru займає лідируючу позицію серед безкоштовних поштових сервісів, надаючи своїм користувачам поштову скриньку необмеженого розміру із захистом від спаму і вірусів, перекладачем, перевіркою правопису, архівом для зберігання фотографій і багато чого іншого.

· yandex.ru -- це повнотекстова інформаційно-пошукова система (ІПС), що враховує морфологію російської і англійської мов. Система Яndех призначена для пошуку інформації в електронних текстах різної структури і різних способів уявлення (форматів). Перші продукти серії Яndex були представлені широкій публіці 18 жовтня 1996 року. Яndex не вимагає від користувача знання спеціальних команд для пошуку, досить набрати питання і можна отримати результат -- список сторінок, де зустрічаються ці слова. За зовнішнім виглядом Яндекс є типовий портал, на головній сторінці якого можна знайти посилання на матеріали практично будь-якої тематики.

· aport.ru - третя за популярністю на сьогодні пошукова система із зверненням більше 16 мільйонів відвідувачів в місяць. Апорт дозволяє користувачам здійснювати повнотекстовий пошук документів з урахуванням морфології російської мови в запитах. Пошукова система побудована на підставі новітніх досягнень у області інформаційного пошуку і використовує унікальні алгоритми сортування знайдених результатів. Різноманітні спеціалізовані пошуки дають користувачам додаткові можливості знаходити різну інформацію в Мережі. У пошукову машину інтегрований один з найбільших в Російськомовній частині Інтернет каталогів Інтернет-ресурсів "Апорт-каталог".