Поняття та види інформації

Сутність поняття «інформація»

За стадіями управління розрізняють прогнозну, планову, облікову, нормативну інформацію та інформацію для аналізу господарської діяльності, оперативного управління.

Прогнозну інформацію пов'язано з функцією прогнозування, планову - з плануванням (стратегічним, техніко-економічним, оперативно-виробничим); облікову - з управлінським, фінансовим обліком; інформацію аналізу господарської діяльності - з функцією економічного аналізу; оперативного управління й регулювання - з відповідними функціями.

Нормативна інформація виникає і використовується на стадіях технічної підготовки виробництва, а також в інших випадках, наприклад, для формування цін, тарифікації. Вона містить норми й нормативи, ціни, розцінки, тарифи, а також деякі інші дані, наприклад, заздалегідь обумовлені табличні величини (ставки прибуткового податку з громадян).

Нормативну інформацію можна умовно поділити на нормативно-правову та нормативно-довідкову. До нормативно-правової належать розпорядження органів законодавчої та виконавчої влади (закони, акти), які регулюють економічну діяльність підприємства.

Нормативно-довідкова інформація - це норми та нормативи, які визначаються керівництвом підприємства (наприклад, норми витрат матеріалів). До довідкової відносять інформацію, однакову для всіх функціональних різновидів: назва підприємства, міністерства, відомства, штатний розпис, список постачальників і покупців тощо.

Нормативна й довідкова інформація створюють фонд нормативно-довідкової інформації, призначений для розв'язання різноманітних управлінських завдань.

За місцем утворення інформація для економічного аналізу поділяється на внутрішню й зовнішню. Внутрішня інформація - це сукупність даних, що виникають на самому об'єкті і характеризують його діяльність. Вона формується на стадії конструкторсько-технологічної підготовки виробництва, у поточному виробництві товарів і їх збуті, оперативному, бухгалтерському та статистичному обліку. Частину внутрішньої інформації фіксовано на машинних носіях, частину - тільки на паперових документах. Зовнішня інформація виникає за межами об'єкта і має безпосереднє відношення до досліджуваної предметної області.

За стабільністю аналітичну інформацію поділяють на постійну (сталу), умовно-постійну та змінну. Постійна інформація не змінює своїх значень (наприклад, звітні дані); умовно-постійна зберігає їх протягом тривалого періоду (наприклад, нормативи, норми), а змінна характеризується частою зміною своїх значень (наприклад, відомості про нарахування заробітної плати). Період стабільності має конкретний характер для певних задач, управлінських робіт. Його визначають за певний проміжок часу (наприклад, за місяць).

За насиченістю реквізитами аналітична інформація буває: достатньою, недостатньою і надлишковою. Достатня - це цілком конкретна за змістом мінімальна інформація, яка необхідна для розв'язання певної задачі. Недостатність інформації робить розв'язання задачі неможливим; надлишкова містить зайві дані, які або зовсім не використовуються, або виконують контрольно-дублюючі функції. Для сучасної економічної інформації характерним є поєднання надмірності й недостатності даних. Це пов'язане з традиційними методами обробки даних, що призводять до дублювання інформації, із наявністю застарілих даних, браком окремих показників, необхідних для аналізу, у звітності, статистиці, поточних документах.

За способом фіксації розрізняють усну й документальну інформацію, зафіксовану на паперових і машинних носіях. Запис даних на машинних носіях - необхідна умова наступної автоматизованої обробки інформації. Запис - це найбільш трудомісткий процес, на який припадає до 95 % усіх помилок. Треба брати до уваги також і те, що на сучасних підприємствах значна частина внутрішньої інформації є фіксованою, записаною в базі даних, а другу її частину відображено в традиційних документах, звітах і за необхідності вона додатково формується в базі даних. Зовнішня інформація є переважно нефіксованою і зберігається в друкованому вигляді. З розвитком інформаційних служб і засобів телекомунікацій значну частину зовнішньої інформації також можна буде вводити в базу Даних підприємства з використанням машинних носіїв.

Специфічними ознаками економічної інформації є її залежність від об'єкта управління; переважання у формі подання даних алфавітно-цифрових знаків; необхідна висока точність результатів обчислень та оформлення їх у вигляді, зручному для сприйняття людиною; значне поширення документів як носіїв вхідних даних та результатів обробки; великі обсяги оброблюваної інформації; можливість одержання значної кількості похідних даних у разі обробки тих самих показників за різною методикою, постійне нагромадження й тривале зберігання.

Економічна інформація досить неоднорідна, вона має складну схему взаємозв'язків окремих її видів. Різновидами економічної інформації є облікова інформація та інформація аналізу господарської діяльності, яким притаманні як спільні властивості, так і низка специфічних особливостей.

Обліково-аналітична інформація є основою для прийняття рішень з організації, планування й регулювання господарської діяльності підприємства. Особливості облікової інформації залежать від видів обліку (оперативний, бухгалтерський, статистичний); форми бухгалтерського обліку (таблично-автоматизована, діалогова, безпаперова); від джерел та методів формування змінної та умовно-постійної інформації та алгоритму їх машинної обробки.

Облікові дані відображають фактичний стан виробничо-господарської діяльності підприємства і є інформаційною моделлю виробництва. Крім відображення дійсного стану об'єкта, на облікову інформацію покладається й ретроспективна функція, що потребує тривалого зберігання цієї інформації (у вигляді форм бухгалтерської звітності).

Кінцеві дані є результатом розв'язання облікових задач зі знаходження зведено-підсумкових величин за встановленими групувальними ознаками, для чого реалізуються арифметичні та логічні операції, операції сортування інформації. Якість облікової інформації залежить від використаної методології її сприйняття, систематизації та узагальнення, а також від специфічних особливостей облікових задач:

розв'язності (завжди розрахунковим або логічним способами);

алгоритмічності;

документальності вхідних та вихідних даних;

використання тих самих даних для формування різних показників;

інформаційного зв'язку облікових задач;

необхідності накопичення даних;

регламентації термінів розв'язання задач.

Аналітична інформація відрізняється від облікової. Дані для аналізу беруть з одного або кількох різновидів економічної інформації (планової, облікової, нормативної, прогнозної).

Наприклад, для аналізу виконання планових завдань використовуються планові та облікові дані. Факторний аналіз обмежує джерела формування інформації для аналізу господарської діяльності одним різновидом даних. Тому первинне формування такої інформації залежить від низки причин, основними з яких слід вважати вид аналізу господарської діяльності, а також цілі аналізу та його завдання. Аналітична інформація нагромаджується, зберігається та використовується відповідно до планів та програм аналітичної роботи на підприємстві згідно з визначеною організаційною формою.

Аналітичним розрахункам властива наявність значного обсягу логічних операцій, поєднаних з арифметичними за складними алгоритмами. Можливість формалізованого запису даних сприяє використанню ЕОМ для розв'язування аналітичних задач. До інформації, яка використовується для аналізу господарської діяльності, висуваються такі вимоги: достовірність, своєчасність, повнота, детальність, багатоаспектність.

Результати аналізу можна подати також у вигляді графіків, діаграм тощо. Для аналітичної роботи найбільшу значущість має процедура математичної обробки та наступне використання результатів аналітичних розрахунків у інтересах управління. На відміну від облікової інформації, коло споживачів результатів аналітичних розрахунків є значно ширшим та різноманітнішим. Бухгалтерська та аналітична інформація мають бути релевантними, тобто відповідати вимогам розв'язання відповідних функціональних управлінських завдань. Структура економічної інформації та засоби її формалізованого описування. Структурою економічної інформації визначається її будова, виокремлювання тих чи тих елементів. Ці елементи називаються інформаційними одиницями. Із простих інформаційних одиниць утворюються ієрархічні рівні структурної побудови інформації. З погляду логіки управління та розміщення даних на носіях розрізняють логічну та фізичну структури даних.

Інформаційна сукупність з мінімальним складом реквізитів-ознак і реквізитів-основ, достатнім, проте, для створення елементарного документа (документо-рядка), утворює економічний показник. Показник характеризує об'єкт управління з якісного й кількісного боку; має назву, яка розкриває його форму, та значення, котре доповнює форму кількісно-якісними характеристиками. Набір взаємозв'язаних даних однієї форми (однієї назви) з усіма її значеннями - це масив даних, що є основною інформаційною сукупністю, котрою оперують в інформаційних процедурах. Сукупність масивів, що стосуються даних тієї самої ділянки управлінської роботи, називають інформаційним потоком.

Під фізичною структурою даних розуміють відповідні структурні одиниці залежно від носія інформації та способу її фіксації. Наприклад, структурною одиницею найвищого рівня інформації на паперовому документі є весь комплект документів, усе документаційне господарство об'єкта управління. Одиницями нижнього рівня є зона документа, рядок, графа, позиція.

Структура інформації для економічного аналізу залежить від його методології, таких, зокрема принципів, як порівняння величин, агрегування та дезагрегування одиниць інформації, установлення інформаційних співвідношень між одиницями і т. п. На стадії первинного формування інформації для аналізу господарської діяльності задається специфічна структура, яка потім отримує відповідну інтерпретацію в похідній інформації.

Для створення систем обробки аналітичної інформації особливого значення набувають машинні структури даних, що пов'язано з розміщенням масивів даних у пам'яті ЕОМ. Для розв'язування аналітичних (економічних) задач на ЕОМ визначено таку ієрархію даних у порядку зростання їх логічної складності.

За характером взаємозв'язку елементів усі структури даних можна поділити на лінійні та ієрархічні (нелінійні).

Для ідентичного відображення даних у процесах обробки інформації на різних рівнях управління застосовуються системи класифікації та кодування, які формалізовано описують показники, об'єкти, явища, процеси. В економічному аналізі використовується кілька видів класифікаторів: локальні, що їх призначено для використання на одному об'єкті (підприємстві, фірмі) і котрі не виходять за його межі; територіальні, регіональні або галузеві, призначені для відповідних об'єктів; державні (національні), що розробляються на державному рівні і, як правило, є обов'язковими для використання; міжнародні.

Розв'язування аналітичних задач передбачає їх порівнянність, що можливе за наявності єдиних систем угруповань, побудованих за єдиними класифікаційними ознаками. З 1994 р. в Україні розроблено близько 20-ти національних статистичних класифікацій, які базуються на засадах методології міжнародних статистичних класифікацій (наприклад, "Класифікація видів економічної діяльності", "Класифікація продукції та послуг", "Класифікація валют" тощо). У майбутньому будуть створені системи класифікаторів, сумісних на державному, регіональному, галузевому рівнях та на окремих об'єктах народного господарства. А перспективи розширення виробничих і торговельних зв'язків з іншими країнами зумовлюють необхідність використання й міжнародних класифікаторів.

Автоматизована обробка аналітичної інформації передбачає використання економічних і машинних кодів. Економічні коди застосовуються для подання техніко-економічної інформації, наприклад, код основного засобу, код матеріалу. Машинні коди використовуються для управління ЕОМ, подавання команд і т. д. (наприклад, службові коди ЕОМ). Можуть бути цифрові, алфавітні, алфавітно-цифрові коди.

Останнім часом набули широкого використання штрихові коди, які на міжнародному рівні застосовуються у виробництві, торгівлі, для митного контролю, статистики, обліку. Штрихове кодування сприяє автоматизованій ідентифікації та електронному обміну даними, створенню інформаційної бази для контролю, аналізу та управління товарно-грошовим обігом. Єдиний код товару забезпечує вільний обмін електронною інформацією в процесі його виробництва, складування, транспортування, реалізації.

Удосконаленню економічного аналізу сприятиме автоматизоване складання первинних документів та інтеграція даних, використання екранних форм відображення документів з допомогою комп'ютерних мереж ("електронна пошта").

Взаємозв'язок економічного аналізу й інформації виявляється в тому, що в процесі аналізу здійснюється контроль за самою інформацією, яка, у свою чергу, є основою для проведення аналізу.

Збільшення потоків зовнішньої і внутрішньої інформації часто призводить до надлишковості цієї інформації, а відтак - до необхідності належного її відбору (фільтрації"). Останнім часом у країнах Західної Європи, у США, Канаді, Австралії та інших країнах все більшої популярності набуває так званий інформаційний аудит, який передбачає систематичне вивчення використання інформації, ресурсів і потоків, що проводиться як щодо користувачів, так і щодо існуючих документів для моніторингу рівня їх залучення для виконання завдань організації.

Доцільність такого напрямку аудиту пояснюється необхідністю перевірки даних, які надходять до інформаційної системи, на точність і автентичність за допомогою спеціальних програм, тому що завжди існує небезпека підроблення електронних звітів або даних. Особливістю інформаційного аудиту саме і є перевірка не тільки звичайних документів, а й комп'ютерних систем, програм і файлів. Пошук аудиторських доказів теж здійснюється електронним способом, що ставить високі вимоги до кваліфікації аудитора, його знань комп'ютерної техніки і програмних засобів.

Інформаційний аудит відповідає на запитання: яка інформація є на підприємстві і де саме; хто нею користується; якою є міра її корисності; як підтримувати її та доповнювати новою; скільки на це потрібно часу та грошей.

При визначенні обсягів економічної інформації в умовах її автоматизованої обробки до неї ставлять ряд вимог: методична єдність, достовірність, своєчасність передачі споживачам, лаконічність при максимальній насиченості необхідними показниками, простота кодування, доступність сприйняття і мінімізація витрат на формування та обробку.

При визначенні обсягів економічної інформації також слід враховувати такі важливі властивості економічної інформації, як динамічність, взаємоузгоджений характер дій та безперервність виникнення інформації протягом року. Остання властивість є особливо характерною для сільськогосподарського виробництва. Економічна інформація сільськогосподарських підприємств підлягає тривалому зберіганню, що випливає з річного циклу виробництва, а отже, і термінів визначення кінцевих результатів господарської діяльності.

Усі ці характеристики враховуються в методиках визначення обсягів економічної інформації на основі (1), вивчення яких передбачено дисциплінами, що пов`язані із застосуванням комп`ютерних технологій в економіці та менеджменті.

За допомогою економічної інформації описують поведінку організаційно-економічних і виробничих систем. Її властивості, що відображають конкретні сутності, дають уявлення про явища, події, господарські ситуації. Під сутністю розуміють чітко визначені явища, процеси, операції. Інформація про різні сутності характеризується складною структурою, що охоплює окремі структурні одиниці .

Сутність характеризує ряд окремих, тільки їй притаманних рис, ознак тощо. Так, до властивостей зерна відносять сорт, вагу, ціну та ін. Властивості, які описують сутності, називають реквізитами.

Реквізит - це найменша елементарна неподільна частка економічної інформації, що описується літерами, цифрами, спеціальними знаками. Це необхідно враховувати, проектуючи канали зв`язку, машинні носії тощо. Реквізити поділяють на реквізити-основи і реквізити-ознаки. Реквізити-основи відображають кількісні властивості явищ, процесів, господарських операцій, а реквізити-ознаки вказують на те, до чого належать основи.

При створенні вхідних масивів на основі документних велике значення має кодування інформації. Кодування - це процес перетворення знаків одного набору в знаки іншого набору.

Більш детально питання кодування економічної інформації, як і ряд інших питань машинної обробки даних, розглядаються під час вивчення дисциплін, пов`язаних із застосуванням комп`ютерних технологій опрацювання економічної інформації.

Інформаційні ресурси

Інформаційний ресурс - головний чинник державної політики в умовах глобалізації.

Інформаційно-комунікаційні технології на початку 1990-х років сприяли розвитку процесів стрімкої глобалізації світового господарства і є сьогодні одним із найважливіших чинників, що впливають на формування нової постінформаційної цивілізації людства, яка з метою свого збереження має взяти на себе всю відповідальність за розвиток біосфери. Її основою, безперечно, стає інформаційний ресурс (ІР) кожної держави в тому його розумінні, що це складна сукупність, власне, накопиченої нею в бібліотеках і архівах інформації та знань; кадрів, які їх створюють і обслуговують процеси накопичення, зберігання та обміну в глобальному інформаційному середовищі, а також задіяні інформаційні й комунікативні системи та програмно-апаратні засоби. Доведено, що вплив інформаційного ресурсу революційно змінює спосіб життя людей, підвищує вимоги до нашої освіти й відповідальність щодо вибору роботи. Усе це потребує перегляду засад соціальної системи й одночасного формування нової гуманістичної етики.

Слід у новій перспективі оглянути світовий і вітчизняний досвід, накопичений інформаційний ресурс, усвідомити вагомість наукової й гуманітарної спадщини нашого народу.

Сьогодні інституції, які мають опікуватися в Україні цими проблемами й, зокрема, інформаційним ресурсом, розпорошені, тому його системно не аналізують і, як наслідок, раціонально не використовують.

Усі наші політичні лідери та партії у процесі останньої виборчої кампанії пропонували вибудовувати нову парадигму розвитку України саме на основі піднесення рівня освіти та науки в державі, однак не наголошували, що це можливо винятково за умов розвитку в країні високотехнологічних виробництв, що ефективне управління процесами формування та використання інформаційних ресурсів потребує змін, які за своєю суттю вже всюди стали змістом суспільних відносин новітньої доби. А в нас навіть поняття «інформація» та «інформаційний ресурс», які є базовими, системоутворювальними чинниками, на жаль, не мають визначення, що задовольнило б науковців, законодавців, фахівців у сферах суспільних відносин, інформаційних і телекомунікаційних технологій тощо. Верховна Рада нового скликання та уряд України мають терміново приділити увагу цьому питанню. Відверто й зважено (як це свого часу зробили американці, програвши СРСР першість у запуску першого штучного супутника Землі) назвати причини, які заважають протягом років незалежності залучити ІР до розвитку в країні засад інноваційної економіки і сформулювати завдання геополітичної доктрини України в контексті її створення.

Геополітичні доктрини, на відміну від метафізичних, зорієнтовані більшою мірою на просторовий, ніж на часовий масштаб. Проекції розглянутих метафізичних доктрин на континентальні простори трансформуються у відповідні геополітичні доктрини, водночас зростання масштабу географічного простору супроводжується, як правило, дедалі точнішою й однозначнішою геополітичною ідентифікацією. У геополітичних доктринах у сконцентрованому вигляді проявляються унікальні географічні, культурно-історичні і психологічні особливості народів, які проживають на цих просторах, і відображаються у національних інтересах. Реалізувати їх намагаються провідні країни світу в різних регіонах земної кулі.

Відомо, що із системного погляду інформаційна (керівна) складова є енергетично слабкою, однак вона викликає процеси, до яких залучаються значні (енергетичні, людські, матеріальні, фінансові тощо) ресурси. Так, лише один біт інформації перемикає, скажімо, червоне світло світлофора на зелене і дає команду транспортним потокам або складним технологічним системам рухатися. Функціонування, наприклад, технічної системи, забезпечується поданням на вхід інформації (яка визначає мету) та енергії або речовини. Система забезпечує керований процес перетворення й отримує на виході інформацію (про результати діяльності) - енергію або речовину з новими параметрами. Отже, інформація становить інформаційно-цільову основу будь-якої діяльності. Порушення її цілісності або спотворення основи інформації завжди і всюди має негативні наслідки для результатів функціонування будь-якої системи, а тому сьогодні всюди актуалізується проблематика її захисту.

Активно впроваджуючи новітні інформаційні технології, ми намагаємося збалансувати взаємовідносини, які виникають під час роботи з інформаційним ресурсом. Поява новітніх інформаційних технологій змусила нас постійно розв'язувати дедалі нові для нас і всього людства проблеми інформаційно-психологічних взаємовідносин людей. Ми сьогодні намагаємося глибоко дослідити, вивчити їхні витоки і наукові засади, оскільки вони стають основою критеріїв оцінки стабільності соціальних, духовних, політичних процесів новітньої доби [1].

Сьогодні, опановуючи засади нового постінформаційного технологічного укладу людства, ми розуміємо, що він вимагає від людини брати за основу життя не просто роботу з інформацією, а пошук у ній інноваційної компоненти розвитку бізнесу й країни. Для цього, безперечно, потрібні потужні інформаційно-комунікаційні мережі, завдяки яким країна одержує доступ до світових джерел інформації, але це лише початкові умови, котрі досить легко створити за допомогою іноземного досвіду і зацікавлених міжнародних структур. Головним і необхідним є визначення основних принципів, цілей та методів реалізації концепції й державної політики в інформаційній сфері, а вона має бути спрямованою на забезпечення загальнодержавних інтересів та захист прав, природних і законних інтересів громадян (фізичних осіб), організацій (юридичних осіб) і всього суспільства загалом [2].

Входження людства в нову цивілізацію, безперечно, стимулюють транснаціональні корпорації. Саме вони активно впливають на всі процеси технологічного переозброєння людства, прагнучи всюди передусім виконати свої завдання в економічній, політичній, військовій сферах, зокрема, і в нашій державі. Не маючи досвіду протистояти цьому впливу, ми перед викликами, які постають перед нами у всіх сферах життя, намагаємося швидко визначатися, де для нас буде фарватер, яким Україна прямуватиме у майбутнє, заздалегідь забезпечивши умови своєї державної незалежності. Шляхів цих не так багато. У найузагальненішому вигляді можна розглядати лише два: технократичний - установлення тотальної влади техніки над людьми у всіх проявах організації нашого життя; технологічний - коли рівень світогляду й духовності людського суспільства під впливом знань і розвитку інформаційних технологій має поступово стати таким, щоб відкрилися внутрішні можливості людини щодо використання нових, поки що невідомих шляхів гармонійного співіснування людини з природою за рахунок використання безпечних для біосфери Землі й суспільства засобів. І вочевидь, це справа вже недалекого майбутнього, оскільки технократичний шлях виявився для розвитку світу і України зокрема катастрофічним.

Протягом останніх двох-трьох десятиліть стало зрозуміло, що постійне збільшення споживання ресурсів біосфери Землі не дає їй змоги відновлюватися, і, як наслідок, кількість техногенних аварій та катастроф швидко зростає. Загальне забруднення середовища біосфери проникає й руйнує організм людини на генетичному рівні, вносячи свої зміни у процеси захворювань та мутації. У зв'язку з цим запам'ятався малюнок: сидить на стільці бабуся з двома головами і в'яже спицями. До неї підповзає гусениця з дитячим обличчям і запитує: «Бабусю, і чого це раніше люди так боялися радіації?». Це чорний гумор, появі якого ми зобов'язані аварії на Чорнобильській АЕС. Вона, крім величезного горя, дала народу України величезний досвід і, сподіваюся, змусила нас остаточно усвідомити, що природа - жива і дуже складна система, яка за неповажне ставлення людей до неї відповідає адекватно: посухами й катастрофами. Наче на підтвердження цього висновку випуски новин, публікації в газетах рясніють інформацією про небезпечні витоки зі сховищ хімічних речовин та звалищ відходів через нерозумне проведення їхньої утилізації або зношеність конструкцій. Водночас ми чіткіше усвідомлюємо, що подальше прямування в руслі надмірного розвитку наших потреб за рахунок техніки й технологій цивілізації веде Україну до технологічної катастрофи. Вибудовування складних систем безпеки в рамках нинішньої моделі техносфери вочевидь уявляється дедалі безглуздішим, воно потребує модернізації на нових законодавчих засадах, що гарантували б створення умов екологічно безпечного життя в Україні.

Інформаційна парадигма розвитку дає можливість кардинально змінити ситуацію і створює умови, спроможні поставити знаки заборони на шляхах до деградації людства, надати преференції впровадженню нових екологічно безпечних технологій і водночас набуттю суспільством екологічної самосвідомості. Час вимагає від нас визначити й закріпити в суспільній свідомості різницю між цими шляхами розвитку цивілізацій і за допомогою засобів масової інформації формувати у крихкому державному тілі образ обраного нами майбутнього. І тут головним є створення умов, за яких людина - системоутворювальний елемент інформаційних ресурсів будь-якої країни - буде відповідно підготовлена, матиме систематизовані знання для плідної праці з інформацією. І таку роботу слід розглядати крізь призму національних інтересів у геополітичному вимірі. Це дасть змогу викристалізуватися новому розумінню проблем національної безпеки і створить потужну інформаційну структуру їх систематичного впливу, як ідеології безпечного майбутнього для нашого суспільства.

Сьогодні суспільство намагається реагувати на тиск зовнішнього середовища, досить повільно розмірковуючи про різні аспекти національної безпеки. Як наслідок, рік у рік повільно розширюється коло тих, хто опановує нові світоглядні ідеї щодо безпеки нашого існування. При цьому і законотворчий процес, і інформаційна політика держави у сфері формування цілісного погляду на проблему національної безпеки поки що жодним чином між собою, на жаль, не перетинаються. Всі наші закони щодо розбудови безпечного для життя і розвитку суспільства на засадах ринкової економіки, прийняті протягом усіх років незалежності, відсторонені від людського середовища і не мають належної інформаційної підтримки з боку держави. Саме тому необхідно терміново думати про нову парадигму завдань політики і національної, і інформаційної безпеки. Вона має супроводжувати законотворчий процес, а для цього слід затвердити головну стратегічну національну мету, наприклад, збереження й удосконалення життя громадян України. Її необхідно охарактеризувати простими, достатньо об'єктивними критеріями, які легко обраховуються і є прийнятними. І хоча сьогодні національну безпеку України дедалі більше розуміють як системний комплекс заходів, підпорядкованих збереженню, по-перше, генофонду народу України, його традицій, способу життя, духовно-інтелектуального потенціалу, природних та інформаційних ресурсів, в основу глобальних трансформацій, первинних осередків системи, яку ми вибудовуємо, закладатимуться міжнародні норми (від латинського norma - правило, зразок) належної (допустимої) поведінки та правовідносин, які захищаються від порушень силою державного примусу. Зокрема, нове для нас інформаційне економічне право, яке регулює порядок здійснення в інформаційній мережі електронної економічної діяльності: електронної торгівлі, електронного консалтингу, Інтернет-страхування і подібне, передбачає використання значного інформаційного ресурсу, накопиченого державою протягом десятиліть. Процес установлення ціни на нього досить складний і в нас, в Україні, він навіть не відпрацьовується, а тому не враховується, зокрема, під час проведення приватизації майнових комплексів. За таких умов сьогодні є безліч штучних і об'єктивних труднощів, які перешкоджають об'єктивній оцінці ситуації в Україні. По-перше, не існуючи в системі владних структур, інститути не працюють над цими питаннями як стратегічними, можливо, тому, вже два роки поспіль Президент України не направляє до Верховної Ради свого Послання, розуміючи, що владні фахівці й система оформлення стратегічних доктрин вичерпали свій ресурс. Це, у свою чергу, не дає змоги громадянам за точними критеріями оцінювати дії людей, делегованих суспільством до владних структур. По-друге, в нас немає доступу до конкретної статистики щодо використання нашою економікою власного ІР, оскільки для цього знов-таки потрібні нові для нашого суспільства засади та структури державного управління, які для остаточної оцінки ІР мають доповнювати його оцінками безпосередніх учасників створення та реалізації експериментального впровадження нових науково-технічних рішень. Сьогодні це для нас велика проблема. Для розбудови інноваційного напряму економіки нам не вистачає людей, які володіють конкретним матеріалом і мають практику роботи в науково-технічній сфері із упровадження наукових знань у промисловості. Майже вся наша наукова еліта протягом десятиліть була позбавлена можливості отримати будь-який практичний досвід. Сьогодні, переглядаючи їхні біографії, розумієш, яка глибока прірва, що її Президент України сподівається подолати за їхньою допомогою. Слід визнати, що навіть теоретично це майже неможливо без залучення іноземних консультантів. Зрозуміло також, що цивілізований ринок інформаційних послуг здатний на саморегуляцію. Водночас зрозуміло й те, що виконання завдань такого масштабу неможливе без участі держави. За певних обставин їй навіть доведеться використовувати найжорсткіші заходи, оскільки, оцінюючи інформаційній ресурс, необхідно враховувати безліч чинників. Зокрема, конкуренцію джерел інформації, проблеми динаміки її корисності і цінності, кількість потенційних загроз несанкціонованого отримання й використання... Сьогодні ми потерпаємо саме від послаблення державного управління науково-технічною сферою через надмірне невміле поширення західних концепцій, які пропагують обмеження ролі держави в умовах саморегульованого ринку, якого, за великим рахунком, ніде у світі немає.

Спроба вийти на державний рівень розуміння проблем раціонального використання ІР, яку в 1999 році намагалися зробити Президент України Л. Кучма та президент Національної академії наук України Б. Патон, на жаль, була відразу припинена керівництвом Національного інституту стратегічних досліджень, якому розробку цієї проблематики було доручено.

Нині ми дедалі більше відчуваємо, що відсутність цілеспрямованих дій у такій роботі, фактично самоусуненість від вивчення на державному рівні процесів розвитку й можливостей нових інформаційних технологій, глобалізації соціально-економічних процесів, змін економічного світоустрою, які відбуваються на сучасному етапі, тягне за собою послаблення економічної, інформаційної та бюджетної безпеки України. Це може призвести до значного послаблення, а за певних обставин навіть до руйнування нашої фінансово-кредитної та податкової систем, масових порушень прав, свобод та законних інтересів і господарюючих суб'єктів, які здійснюють електронну економічну діяльність із використанням глобальних комп'ютерних мереж, і фізичних осіб - споживачів товарів, робіт, послуг, які надаються в електронній формі інформаційним ресурсом.

Відомо, що життєздатність будь-якої ідеї визначається кількістю людей, які навколо неї годуються. Нині, як свого часу льотчиками-космонавтами, всі раптом захотіли стати законодавцями моди в реалізації складних процесів інформатизації та синтезу інформації. Під різним приводом до Верховної Ради вносять проекти законів стосовно інформатизації країни, національної та інформаційної безпеки. Роблять це на основі запропонованих іноземними, переважно американськими, фірмами ідей підготовлені люди. Використовують вони, як правило, авторитетних, однак в інших сферах діяльності, людей. Мотиви згоди останніх на такі дії, звичайно, неважко зрозуміти - матеріальна винагорода. Як наслідок, в Україні начебто здійснюються кроки з розробки раціональної системи інформатизації, але, приймаючи її, доводиться глибше усвідомлювати, що нам треба переглядати основні засади життєвого досвіду й традицій свого народу. Рано чи пізно суспільство зрозуміє це й нам доведеться створювати свою, базовану на підтримці національних ідей, нову політико-правову основу інформатизації. Жодної альтернативи цьому немає, оскільки лише натхнення народу та його творча праця, земля й Сонце, яке нам світить, є єдиними енергетичними джерелами нашого інноваційного розвитку.

Думаю, тут доречно сказати дещо й про концепції енергетичної незалежності України. Вона відбудеться, якщо ми сьогодні правильно зорієнтуємось і долучимося до програми глобальної перспективи, приміром, створення енергетичних установок, що використовують принципово нові джерела енергії, - водню, Сонця… Їх реалізують провідні країни світу і це винятково коштовні й важкопрогнозовані проекти, але, сподіваюсь, у нас є наукова основа та люди, які здатні розв'язувати такі проблеми. Народ України має бути зацікавлений, щоб енергетика майбутнього працювала і на нашу державу.

Розглядаючи європейські наукові та науково-технічні програми, ми відзначаємо, що вони активно розвивають нанотехнології, оптику, напівпровідникове матеріалознавство, фізику і техніку надпровідності, тобто ті наукові напрями, розвиток яких був пріоритетом в Україні за радянських часів. Проте протягом років незалежності ми навіть не зробили зрозумілих кроків, щоб такі науково-технічні програми стали змістом політичних заяв наших лідерів і проектами європейської інтеграції. Держава не ставила перед собою завдань, які природно інтегрували б зусилля наших учених та інженерів до розв'язання проблем, якими перейматиметься світова та європейська науково-технічної спільнота. Зокрема, наш уряд не зміг представити їй виробничу базу наших підприємств військово-промислового комплексу. Соромно усвідомлювати, що, наприклад, маючи в Києві, Дніпропетровську, Харкові, Львові потужну базу приладобудівних заводів, установ науки та освіти, ми не змогли запропонувати шляхи інтеграції їх виробництв до сфери діяльності всесвітньо відомих фірм, які спеціалізуються, приміром, на виробництві аерокосмічних систем, програмно-апаратних засобів обчислювальної техніки, лікувальних апаратних комплексів і приладів, медичних й агропромислових препаратів і систем. За всі ці роки ми так і не знайшли часу розглянути альтернативи розвитку своїх високотехнологічних підприємств оборонно-промислового комплексу. Тобто Міністерство промислової політики України всі роки незалежності здійснювало не політику творення, а руйнувало своєю бездіяльністю засади благополуччя нашої країни в майбутньому. Сплюндровано головну ідею нашої незалежності - дати можливість людині гідно жити за рахунок своєї праці, створити середній клас, який мав би забезпечити розвиток демократичних інститутів суспільства. Всі роки незалежності ми розвивали великотоннажні виробництва, які в процесі ваучерної приватизації було врешті вилучено із загальнонародної власності. Використовуючи в непомірних кількостях російські газ та нафту, вони створили клас олігархів, не розробивши прийнятного плану стратегічного розвитку України. Викликає занепокоєння, що напрями стратегічних проривів України пропонують сьогодні лідери політичних угруповань лише як передвиборні гасла, а Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України, створений для виконання таких завдань, навіть не береться їх коментувати. Стратегії вирішення загальнодержавних питань упорядкування відносин у нас не існує, як і системного підходу до організації незалежного моніторингу й статистичного спостереження за процесами розвитку в державі постінформаційних тенденцій. На наш погляд, вихідним продуктом діяльності інститутів Адміністрації Президента та РНБО України з точки зору політичної науки має стати з'ясування здатності суспільної системи зберігати стан динамічної рівноваги за допомогою інструментів політичного регулювання, з огляду, а то навіть і незважаючи на несприятливі впливи зовнішнього і внутрішнього середовищ. Це дуже важливо в умовах розвитку сучасного світу, особливістю якого є загострення інформаційного протиборства й вихід його засобів на якісно новий щабель у всіх сферах життя. Оскільки інформатизація основних сфер діяльності всіх держав, швидке формування глобальної інформаційної інфраструктури та значні досягнення розвитку інформаційних технологій, їхній вплив на свідомість, волю й почуття людей стимулюють активний розвиток програмно-технічних засобів завдання збитку глобальним і національним комп'ютерним і телекомунікаційним системам. Недостатній рівень розвитку засобів і методів забезпечення захисту національних інформаційних просторів робить залежною свідомість населення й нашої держави від іноземних центрів упливу. Це має бути усвідомлено й відображено в концепції національної безпеки із зважанням на зростання інформаційної активності людей. Вільне, неконтрольоване використання результатів діяльності наших наукових, освітніх, медичних та інших установ, конфіденційна інформація, як-от: комерційна, персональні дані тощо стають загрозою для загальної безпеки України. Нерозвиненість законодавства щодо регулювання цих процесів створює сукупність умов і чинників, які впливають на безпеку життєво важливих інтересів особистості, суспільства й держави.

Класифікація економічної інформації

Під економічною інформацією розуміють корисні дані сфери економіки, що відображають через систему натуральних, трудових і вартісних показників планову й фактичну виробничо-господарську діяльність та причинний взаємозв`язок між керуючим і керованим об`єктами. Економічна інформація використовується на всіх рівнях управління народним господарством країни, зокрема в усіх галузях агропромислового комплексу.

Економічну інформацію класифікують за рядом ознак. Залежно від здійснюваних в управлінні функцій розрізняють планову, облікову та регулюючу інформацію. Планова в структурі економічної інформації займає 8 - 10%. Вона містить директивні вказівки про розвиток конкретного об`єкта управління та його складових.

Облікова інформація в системі економічної охоплює в середньому 88 - 90%, відображаючи господарські процеси у вигляді натуральних, трудових і вартісних показників. Складовими частинами облікової інформації є бухгалтерські, звітно-статистичні та оперативні дані. Регулююча інформація займає в середньому майже 2% від загального обсягу економічної інформації. На її основі приймають рішення щодо регулювання параметрів виробництва або планових завдань.

За стадіями утворення економічну інформацію поділяють на первинну та похідну. Первинна відображає виробничо-господарські процеси в момент їх проходження. Це, як правило, бухгалтерська інформація, збір якої переважно здійснюється вручну і заноситься на носій типу "первинний документ" (ПД). Похідна інформація є результатом обчислень і поділяється на проміжну, що підлягає подальшій обробці, та результативну.

Як первинна, так і похідна економічна інформація може бути змінною (робочою, оперативною) і постійною. До першої належать показники разового використання, зокрема дані про кількість відпрацьованого часу, виконаних тонна-кілометрів, надоєного молока тощо. Показники змінної (оперативної) інформації мають властивість змінювати свої значення. Наприклад, виробіток одного й того ж працівника в різні дні, як правило, різний. Але ж норма виробітку і розцінка за працю можуть бути одними й тими ж. І тоді це вже постійні дані. Їх, якщо необхідно, вибирають із баз даних (довідників норм виробітку, норм витрат праці, норм амортизаційних відрахувань, норм витрат пально-мастильних матеріалів, розцінок за одиницю роботи і т.д.). Постійні дані використовуються багаторазово, тобто вони характеризуються деякою стабільністю. Критерієм, що визначає стабільність показника в робочому масиві, є коефіцієнт стабільності інформації. При цьому постійною вважають інформацію, коефіцієнт стабільності якої становить не менше 0,85.

За об`єктивністю відображення явищ, подій, господарських операцій інформацію розподіляють на достовірну і недостовірну. За насиченістю реквізитами - на недостатню, достатню та надлишкову.

Інформація надходить працівникам апарату управління як із власних структурних підрозділів, так і від інших організацій. За цією ознакою інформацію поділяють на внутрішню і зовнішню. І, насамкінець, інформацію, що надходить до об`єкта управління, називають вхідною, а інформацію від об`єкта - вихідною.

Призначення інформаційних систем (ІС) в економіці - це автоматизація розрахунків, під якою розуміють людино-машинне розв'язування економічних задач. Для цього розробляються і впроваджуються такі види забезпечення: правове, інформаційне, програмне, математичне, методичне, організаційне, технічне, лінгвістичне та ергономічне.

Сучасний етап розробки ІС в економіці країни характеризується створенням ІС нового покоління, до яких належать експертні системи, системи підтримки прийняття рішень, інформаційно-пошукові системи, системи із штучним інтелектом. Основою створення таких систем є децентралізація структури ІАСУ та організація розподільної обробки інформації. Технічною передумовою створення таких систем є значне поширення ПЕОМ. Організаційною передумовою виникнення таких систем стали процеси децентралізації управління, що відбуваються в країні. Структурно вони реалізуються у вигляді мереж обчислювальних машин або мереж АРМ.

Класифікація систем.

Державні ІС призначені для вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни. На базі обчислювальних, комплексів та економіко-математичних методів складають перспективні та поточні плани розвитку країни, розробляють державний бюджет та контролюють його виконання тощо. Центральне місце в мережі державних ІС займає автоматизована система державної статистики (АСДС), яка є основним джерелом статистичної інформації і необхідна для функціонування державних та регіональних ІС. АСДС взаємодіє з автоматизованою системою планових розрахунків (АСПР) Міністерства економіки України, автоматизованою системою фінансових розрахунків (АСФР) Міністерства фінансів, автоматизована система обробки інформації з цін (АСОІ цін), автоматизована система обробки науково-технічної інформації (АСО НТІ) тощо.

Територіальні (регіональні) ІС призначені для управління адміністративно-територіальним регіоном. Ці системи виконують роботи з обробки інформації, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності та видачі оперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам.

Галузеві ІС призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. Сфери застосування - промислова, непромислова, наукова.

ІС управління підприємствами (АСУП) - це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших методів для розв'язування задач управління виробничо-господарською діяльністю підприємств.

ІС управління технологічними процесами (АСУ ТП) керують станом технологічних процесів.

Інформаційно-пошукові системи (ІПС) орієнтовані на розв'язування задач пошуку інформації без її змістовної обробки.

Інформаційно-довідкові системи (ІДС) призначені для обчислення значень арифметичних функцій за результатами пошуку.

Інформаційно-управляючі системи (ІУС) призначені для автоматизованого розв'язування широкого кола задач управління.

Системи підтримки прийняття рішень (СППР) - це інтерактивні комп'ютерні системи, які призначені для підтримки різних видів діяльності та прийняття рішень із слабкоструктурованих або неструктурованих проблем.

Штучний інтелект - це штучні системи, створені людиною на базі ЕОМ, що імітують розв'язування людиною складних творчих задач. Створенню інтелектуальних ІС сприяла розробка в теорії штучного інтелекту логіко-лінгвістичних моделей, які дають змогу формалізувати конкретні змістовні знання про об'єкти управління та процеси, що відбуваються в них.

Розрізняють три типи інтелектуальних ІС:

1) інтелектуальні інформаційно-пошукові системи (ІІПС) - системи типу "запитання-відповідь";

2) розрахунково-логічні ІС - дають змогу користувачам, які. не є програмістами розв'язувати у режимі діалогу з ЕОМ свої задачі з використанням складних методів та відповідних прикладних програм;

3) експертні системи - дають змогу проводити ефективну комп'ютеризацію областей, які подані в експертній описовій формі, а використання математичних моделей неможливе або утруднене.

Методи класифікації економічної інформації

Система класифікації визначається і характеризується використаним методом класифікації, ознаками класифікації, послідовністю і кількістю рівнів класифікації, кількістю угруповань.

Метод класифікації - це сукупність правил створення системи класифікаційних угруповань та зв"язки між ними. Розрізняють два основних методи класифікації: ієрархічний та фасетний.

Ієрархічний метод класифікації характеризується тим, що початкова множина об"єктів ТЕІ послідовно поділяється на угруповання (класи) першого рівня поділу, потім - другого і так далі. Сукупність угрупувань при цьому утворює ієрархічну деревоподібну структуру, яку зображають у вигляді гілястого графа.

Ієрархічний метод класифікації характеризується глибиною (кількістю рівнів класифікації), ємністю (глибина та кількість створених на кожному рівні угруповань) та гнучкістю (добра пристосованість для ручної обробки та велика інформативність кодів). Основним недоліком цього методу є жорсткість структури, яка зумовлена фіксованістю ознак та їх послідовністю. Зміна хоча б однієї ознаки призводить до перерозподілу класифікаційних угруповань. Тому в класифікаторах, які побудовані за ієрархічним методом, повинні бути передбачені резервні ємності. Також цей метод не дає змоги агрегувати об'єкти за будь-яким довільним поєднанням ознак, що ускладнює АОД.

Фасетний метод компенсує недоліки ієрархічного методу класифікації. При цьому методі класифікації початкова множина об'єктів може незалежно поділятися на класифікаційні угруповання з використанням однієї з образних ознак. Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасеті, яка є списком значень цієї класифікації (колір: червоний, зелений, ....; професія: інженер, бухгалтер,...). Система класифікації може бути подана переліком незалежних фасетів (списків), які містять значення ознак класифікації. За допомогою фасетної формули, яка утворюється в послідовності ознак класифікації, можна описати об'єкти ТЕІ. Кількість фасетних формул, для яких можуть бути утворені ієрархічні класифікації, визначається можливим поєднанням ознак.

Розглянемо, для прикладу, фасетну класифікацію одягу при використанні трьох ознак (фасетів): вид тканини, сезонність, призначення.

З використанням цих трьох ознак можна побудувати шість різних ієрархічних класифікацій з трьома рівнями розподілу.

Фасетний метод класифікації не має недоліків ієрархічного методу і тому він особливо ефективний при функціонуванні комп'ютерних ІС.

Системи планування ресурсів підприємства (CSRP)

Customer Synchronized Resource Planning (CSRP) - планування ресурсів у взаємодії зі споживачем (замовником), стандарт CSRP. Стандарт, що з'явився після рекомендацій ERP, іноді називаємий ERPII. Відбиває весь цикл виробництва від проектування і взаємодії з замовниками до після продажного регламентного обслуговування виробу.

Найбільш могутні інструменти керування виробництвом у цьому десятилітті будуть ті, котрі будуть побудовані на твердому фундаменті ERP, а також сфокусуються на інтеграції з покупцями. Система планування виробництва цього десятиліття повинна мати два фокуси - на виробничій ефективності і на створенні купівельної цінності. Ця нова парадигма планування і є планування ресурсів, синхронізоване з покупцем - CSRP.

CSRP - синхронізувати покупця з внутрішнім плануванням і виробництвом.

Є декілька критичних для бізнесу питань: "Які продукти покупець зажадає протягом шести місяців?" і "Яке удосконалення продукції створить конкурентні розходження?"

Якщо переваги покупців міняються з безпрецедентною швидкістю, то яким образом можливо одержувати критичну інформацію про ринок? Відповідь проста - інтегрувати покупців з бізнес плануванням і виконавчою системою.

CSRP використовує перевірену, інтегровану функціональність ERP і перенаправляє виробниче планування від виробництва далі, до покупця. CSRP надає діючі методи і додатки для створення продуктів з підвищеною цінністю для покупця.

Для впровадження CSRP необхідно:

1. Оптимізувати виробничу діяльність (операції), побудувавши ефективну виробничу інфраструктуру на основі методології й інструментарію ERP;

2. Інтегрувати покупця і сфальцьовані на покупці підрозділу організації, з основними планувальними і виробничими підрозділами; і

3. Упровадити відкриті технології, щоб створити технологічну інфраструктуру, що може підтримувати інтеграцію покупців, постачальників і додатків керування виробництвом.

Оптимізувати операції CSRP починається з ефективності елементів. Ефективність виробництва й операцій підприємства усе ще потрібні. Великі ідеї про нові продукти й обіцянки покупцям, що не переходять у якість і не реалізуються в продуктах так і залишаються ідеями й обіцянками. CSRP починається з ефективного використання перевіреної практики планування ресурсів підприємства.