Роль лідера в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль лідера в сучасних умовах

Іоффе Михайло Володимирович доктор філософії за спеціальністю психологія, приватний підприємець

м. Київ

Анотація

Стаття присвячена розкриттю ролі лідера в сучасних умовах. Аби в умовах нинішньої України здійснювати державне управління, керуючись суспільними інтересами, необхідно розв'язувати непрості, багатовекторні завдання. Від того, якими рисами володіють лідери, котрі визначальною в житті обрали політичну кар'єру, залежить, наскільки ефективними, соціально потужними, авторитетними й у цілому дієвими будуть конструктивні рішення. Тож неабияку вагу для держави має й вивчення ознак, якими володіє політичне лідерство, і встановлення, якими є психологічні аспекти та особистісні риси, завдяки яким політичний лідер здійснює ефективну діяльність та консолідує суспільство, прямуючи в бік втілення наміченої мети.

З'ясовано, що політичним лідером виступає особистість, яка бере участь у політичному процесі, та, безвідносно до того, яким формальними статусом володіє, прагне і спроможна об'єднати намагання громадян, володіє можливістю значного впливу на такий процес, щоб отримати бажаний результат, і разом з цим це людина, котра прямо впливає на процес, під час якого розв'язуються стратегічні й тактичні проблеми в політичній царині, державному управлінні та громадському житті. Вирішальна лідерська діяльність обумовлює наявність відповідальності й володіння численними рисами або намагання їх розвивати заради того, щоб успішно реалізувати професійні функції.

Розглянуто основні функції, які виконує політичний лідер та виокремлено максимально вичерпний список обов'язків, які має виконувати політичний лідер (інтегрувати суспільство, людей, об'єднавши їх спільними завданнями й цінностями; формувати й ухвалювати оптимальні політичні рішення; охороняти населення від незаконних дій, бюрократичного свавілля, підтримувати громадський порядок; налагоджувати безперервний зв'язок із суспільством, не допустити, аби громадяни й політичне керівництво зазнали відчуження; сприяти оновленню, випромінювати оптимізм та соціальну енергію, мобілізувати громадськість задля того, аби втілити політичні цілі; легітимувати суспільно-політичного устрій). Визначено особистісні якості лідера. З'ясовано, що серед ключових цілей, який ставить нинішній політичний лідер, є прагнення сформувати правильний, позитивний імідж, який транслюється суспільству, та репрезентація себе як особистості, якій притаманна значна ефективність, комунікабельність, аргументування та розв'язання непростих проблемних питань. Разом з тим сучасному політичному лідеру необхідно володіти широкими знаннями з політичних наук, у тому числі, з правової, історичної, політологічної та економічної сфери, а також досвідом урядової, парламентської діяльності або такої, що стосується інших структур державного управління.

Ключові слова: лідерство, лідер, політичне лідерство, політичний лідер, функції, особистісні якості лідера.

Abstract

Ioffe Mykhailo Volodymyrovych Doctor of Philosophy in psychology, private entrepreneur, Kyiv

THE ROLE OF THE LEADER IN MODERN CONDITIONS

The article is devoted to revealing the role of a leader in modern conditions. Managing the state in the interests of society in modern Ukraine requires solving complex, multi-vector problems. The effectiveness, social power, authority, and overall effectiveness of constructive decisions depend on the characteristics of leaders who have devoted themselves to a political career. Therefore, it will be relevant for the country to study both the characteristics of political leadership and the definition of psychological aspects and personal traits that help a political leader to be effective and consolidate society, moving towards the realization of the set goals.

It has been established that a political leader is a participant in the political process who, regardless of formal status, tries and is able to consolidate the efforts of people, actively influence this process to achieve the goals set by him, and at the same time is a person who directly has a great influence on the decision of strategic and tactical issues in the field of politics, public administration and public life. The significant role of a leader involves responsibility and the presence or development of many traits for the successful performance of professional duties.

The main functions performed by a political leader are considered and the most complete list of functions of a political leader is highlighted (integration of society, citizens around common tasks and values; search and adoption of optimal political decisions; protection of the masses from lawlessness, self-government of the bureaucracy, maintenance of public order; establishment of a system of permanent communication connection with the masses, prevention of alienation of citizens from the political leadership; initiation of renewal, generation of optimism and social energy, mobilization of the masses for the realization of political goals; legitimization of the social and political system). The personal qualities of the leader are determined. It has been found that one of the main goals of a modern political leader is to create a true image, a positive image that is communicated to the public, as well as positioning oneself as a person capable of high efficiency, communication, argumentation and solving complex problems. In addition, a modern political leader must have deep knowledge in political sciences, in particular, in law, history, political science and economics, as well as have experience working in the government, parliament or other public administration bodies.

Keywords: leadership, leader, political leadership, political leader, functions, personal qualities of a leader.

Постановка проблеми

В період, коли відбуваються постійні зміни, а владі більше не притаманна анонімність, політичні лідери стають обтяженими все більшою відповідальністю перед суспільством. Ця обставина обумовлює зростання уваги до особистості лідера, оскільки його характеризують зовнішні та особистісні риси, на які впливає позиція лідера, його особистість, емоції, соціальні й функціональні ознаки. Політичний лідер виступає як сильний впливовий аспект, від якого залежить міжнародна еліта і громадська думка. Соціум через призму особистостей політичних лідерів зводить усі непрості й безособові політичні процеси до безпосередньої міжособистісної взаємодії людей, котрі виступають реалізаторами і представниками цілих напрямів та груп.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дану проблематику досліджували такі науковці як С. Бойко, В. Горбов, В. Гошовська, О. Гриневич, М. Грушевський, А. Гуцала, Г. Ємельянова, Ю. Кокарча, Ю. Коренєва, Н. Латигіна, Л. Пашко, В. Смолюк, В. Холод, А. Цебрик та інші. Попри те, що в дослідників існує різне бачення, всіма ними визнається ключова роль, яку відіграють особистість лідера, його риси, під потужним впливом яких перебувають члени соціальної спільноти. Відтак важливо виокремити потрібні політичному лідеру особистісні риси та властивості.

Разом з тим варто зауважити, що останніми роками відбулася зміна соціально-політичних умов, а отже - й вимог, які висуваються політичним лідерам. Цим зумовлена, в свою чергу, потреба додаткових напрацювань, у тому числі щодо ролі, яку має виконувати політичний лідер, якими мають бути його функції та завдання. Відповідно до історіографічного дослідження, є очевидною передчасність завершення роботи, що стосується цих питань. Інститут політичного лідерства з його проблемами, перспективами розвитку й перетвореннями нині перебувають у зоні безумовного науково -теоретичного інтересу й відіграють значну роль у практичній політичній діяльності.

Метою статті є розкриття ролі лідера в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу

Існує думка, що у країни зі справжнім легітимним лідером перспектива інтенсивного розвитку й функціонування на світовому рівні значно реальніша, ніж, приміром, у країни без лідерів, а натомість із так званою системною політичною номенклатурою. Нині політичне лідерство стає дедалі популярнішою темою завдяки теперішнім подіям, які відбуваються в Україні і які демонструють лідерську значущість для демократичної держави.

Лідерство як явище може з'явитися й бути втіленим тільки в лоні суспільства. Лідер як феномен реалізується в тому, що можуть бути визнані, виявлені й використані природні психофізичні, розсудливо-розумові та розпорядчо-організаційні людські відмінності. Завдяки цим відмінностям, особливим рисам та користуванню ними лідеру вдається впливати на інших людей. Нинішнє значення та роль у соціумі, притаманні політичному лідерству, особливо актуальні, коли будь-яке суспільство у своєму розвитку перебуває на перехідній стадії, адже в час здійснення серйозного оновлення, яке зачіпає державу й соціум, політичне лідерство відіграє винятково вагому роль. Безперечно, що від того, наскільки воно ефективне, значною мірою залежить, якої якості будуть вирішення питань, які формулює час. Одне з них нині стоїть перед Україною: сформувати стабільну систему державної влади, де був би витриманий баланс не лише і не так між різними владними гілками чи елітами, як, насамперед, між владою й народом.

Проблема політичного лідерства позначає взаємодію різних суб'єктів сучасного політичного процесу з погляду того, хто бере на себе право та зобов'язується тим самим вести за собою інших та на кого покладається відповідальність за наслідки своєї провідної ролі у соціально-політичних перетвореннях: на маси чи на окремих осіб, наділених певними соціально - психологічними та організаторськими якостями та здатними вести їх за собою [1].

Політичне лідерство - це процес міжособистісної взаємодії, в ході якого авторитетні особи, наділені реальною або потенційною владою, здійснюють легітимний вплив на суспільство чи певну його частину, які добровільно поступаються частиною своїх політико-владних прав і повноважень. Важливо зауважити, що політичне лідерство є вищим рівнем лідерства взагалі, оскільки воно відображає владні відносини в суспільстві на найвищому - державному рівні [2].

Політичне лідерство - одна з центральних проблем політології, безпосередньо пов'язаних із характером і якістю політичної влади, конкретним способом її структурування та легітимації. Демократичне лідеротворення, яке для більшості країн Європи є нормою, в нашій державі лише утверджується та визначає подальшу перспективу організації політичної влади. Система формування політичного лідерства вбирає відповідно типові зразки цивілізаційного досвіду продукування лідерів та еліт і нові українські пріоритети кадрової політики. На механізм лідеротворення покладаються важливі функції, як-то стабілізація політичної системи, активізація впливу громадськості на прийняття політичних рішень, підтримка демократичних цінностей та інститутів. Тож від ефективності його діяльності залежить не лише якість політичної влади, а і в цілому суспільний прогрес. Історичний досвід, зокрема України, свідчить, що політичне лідерство є не лише впливовим чинником національного соціального та культурного розвитку, а й основою духовної безпеки людини й суспільства. Його можливості зберігати й утверджувати смислові координати державної системи, формувати сприйняття і образ держави у світі дають змогу розглядати політичне лідерство не лише як впливовий професійний і соціальний інститут, а й як ефективний інструмент внутрішньої та зовнішньої політики, важливу умову успішного розвитку української політичної нації [3].

Таким чином, справедливим буде твердження, що політичним лідером є особистість, яка бере участь у політичному процесі, та, безвідносно до того, яким формальними статусом володіє, прагне і спроможна об'єднати намагання громадян, володіє можливістю значного впливу на такий процес, щоб отримати бажаний результат, і разом з цим це людина, котра прямо впливає на процес, під час якого розв'язуються стратегічні й тактичні проблеми в політичній царині, державному управлінні та громадському житті. Варто зауважити на тому, що рисами лідера володіє особистість, котрій завдяки своїм рисам та вмінням вдається здійснювати вплив на те, як ведуть себе та як діють інші люди.

Загалом, слід розрізняти макрорівень та мікрорівень розгляду політич - ного лідерства. За такого підходу до першого рівня відносять зовнішні ситуаційні чинники, що «впливають на реалізацію здібностей особистості, на її політичну долю». Мікрорівень відображає «особливості особистості полі - тичного лідера, покликання саме до політичної діяльності, стилю керівництва, наявних професійних навичок, співвідношення свободи й відповідальності, політичного іміджу, підпорядкованої управлінської команди, специфіки публічної діяльності тощо» [4]. Однак, розмірковуючи щодо демократичної політичної системи, варто пам'ятати, що вона володіє таким політико-куль- турним середовищем, котре одночасно і стимулює, і контролює діяльність. Національному лідеру вдасться не вийти за межі демократичних процесів лише за умови, що зберігається конкуренція та можливість коригування іншими особами його діяльності і/чи зміни лідера у кріслі керівника, відповідно до чинного законодавства.

Лідер наділяється особливими, інколи необмеженими повноваженнями. Але й рівень відповідальності інший. Якщо лідер не виправдовує покладених на нього надій, то він може не тільки втратити своє лідерство, але й понести покарання. Функції політичного лідера є різноманітними. Вони залежать від суспільства та держави, в якій він здійснює свою діяльність, від конкретних завдань, які стоять перед країною, від розстановки політичних сил та ін. Найважливішими з цих функцій є: інтеграція суспільства, соціальної спільності, класу та партії на підставі загальної мети, цінностей, політичних ідей; визначення стратегічних орієнтирів в розвитку суспільства та держави; участь в процесі вироблення та ухваленні політичних рішень, виявлення способів і методів реалізації програмної мети; мобілізація мас на досягнення політичної мети; соціальний арбітраж, підтримка порядку та законності; комунікація влади та мас, зміцнення каналів політичного та емоційного зв'язку з громадянами; легітимізація влади. Варто розуміти, що сучасна роль і суспільна функція політичного лідерства набуває особливої актуальності в перехідні моменти розвитку будь-якого суспільства, оскільки в періоди значимих трансформацій у державі та суспільстві, роль політичного лідерства стає винятково важливою. Очевидно, що саме від його ефективності великою мірою залежить якість відповідей на виклики часу. Одним із актуальних викликів, наразі, для України є побудова стабільної системи державної влади із балансом не тільки і не стільки між різними гілками влади або елітними групами, а в першу чергу, між владою та народом [5]. Водночас варто акцентувати, що нинішній політичний лідер виконує такі функції: керує країною та її громадянами, формулює стратегічні цілі, вирішує масштабні проблеми та реалізує політичні програми.

Перелічені завдання свідчать про значення ролі, яку відіграє політичний лідер, для суспільства чи будь-якої соціальної групи. Тож окремі держави (Франція, Японія, Сполучені Штати Америки тощо) займаються відбором та підготовкою політичних лідерів ще з раннього дитинства. Цим займаються у спеціальних школах та університетах. У процесі підготовки політичний лідер здобуває важливий досвід, долучаючись до суспільних рухів та беручи активну участь у діяльності політичної партії. Водночас, крім професійних здібностей, якими володіє потенційний лідер, велику вагу мають його моральні характеристики. Прикро, що в Україні ще відсутня налагоджена система, в межах якої готували б, відбирали майбутніх політичних лідерів та створювали умови для того, щоб вони мали перспективу росту. Відтак лідерські ролі часто дістаються малокомпетентним та непрофесійним політикам.

М. Грушевський вважав функціональність лідера, яка не відповідає інтересам нації, типовим проявом аморальності в політиці й виокремив два найхарактерніші у цьому плані типи. Перший - політики-утопісти, що мають химерні, недосяжні цілі, спрямовуючи маси на шлях марних ілюзій і непотрібних злигоднів в ім'я нездійсненних ідеалів. Другий - політики- циніки, політикани, що не мають жодних ідеалів, принципів, вищих цілей, але які паразитують на кон'юнктурі моменту - сьогочасних матеріальних інтересах соціальних мас; вони готові заради негайного успіху ризикувати майбутнім народу [6].

Серед ключових цілей, який ставить нинішній політичний лідер, є прагнення сформувати правильний, позитивний імідж, який транслюється суспільству, та репрезентація себе як особистості, якій притаманна значна ефективність, комунікабельність, аргументування та розв'язання непростих проблемних питань. Разом з тим сучасному політичному лідеру необхідно володіти широкими знаннями з політичних наук, у тому числі, з правової, історичної, політологічної та економічної сфери, а також досвідом урядової, парламентської діяльності або такої, що стосується інших структур державного управління.

В нинішніх реаліях політичне лідерство розглядають як одне з найважливіших та непростих соціальних явищ. Потенціал для того, щоб очолити провід, мобілізацію та координування різних спільнот людей у часи, коли існують масштабні виклики та стрімко розвиваються технології, перетворюється на дедалі вимогливіше та непросте завдання. Успішне виконання визначених завдань політичним лідером вимагає насамперед від нього інтелігентності, вияву лідерських рис, зокрема енергійності, впевненості та визначеності в ухваленні рішень. Разом з тим він має володіти майстерністю, яка полягає в: керуванні людьми, визначенні цілей, управлінні діяльністю, що пов'язана з вирішенням проблемних питань, обґрунтуванні та захисті власних позицій, вияві довіри до працівників, які перебувають у його підпорядкуванні, підтримці їхнього розвитку.

Завдяки деяким базовим якостям (наприклад, гнучкість мислення, швидкість реакції, вміння вирішувати складні проблеми, кмітливість) його діяльність стає продуктивнішою. Лідер стає носієм групових цінностей, певним еталоном. Його вплив на людей базується на ідеальному уявленні, в соціальному середовищі, він користується авторитетом та повагою [7].

Серед найбільш значущих функцій можна виділити наступні: аналітична - глибокий і всебічний аналіз ситуації, що склалася, вивчення сукупності об'єктивних і суб'єктивних факторів політичного життя, розробка програми дій, обґрунтування стратегічних пріоритетів і тактичних способів їх досягнення; організаторська - мобілізація мас на реалізацію політичних програм і цілей, згуртування прихильників, об'єднання зусиль різних верств населення, формування команди помічників, планування політичних дій, регулювання і контроль за ходом перетворень; інтегративна - об'єднання та узгодження різних соціальних інтересів на основі загальних цілей, цінностей та ідеалів, консолідація різного роду громадських і політичних сил для конструктивного вирішення різних соціальних і політичних проблем; новаторська - внесення нових, конструктивних ідей, ініціювання оновлення; комунікативна - забезпечення стійкого зв'язку між владою та різними соціальними групами; функція гаранта справедливості, законності та порядку, яка характеризує загальнонаціонального політичного лідера [8].

Неабияка риса, потрібна політичному лідеру, - це спроможність взаємодіяти й вести переговори, учасниками яких є інші лідери й представники інших держав. Йому варто володіти навичками вмілого дипломата, знаннями, що допоможуть в ухваленні компромісних рішень, коли ситуації будуть непростими. Очевидно, що в реаліях практично демократичного світу це вміння - найбільш актуальне й надважливе, воно необхідне кожному політичному лідеру, який себе поважає.

За визначенням В.А. Гошовської та Л.А. Пашко, лідер - це індивід, який володіє певними якостями, найяскравіше відображеними з точки зору внут - рішньогрупового інтересу. Враховуючи специфіку професійної діяльності, серед бажаних особистісних якостей лідера політичної направленості В.А. Гошовська та Л.А. Пашко виділяють наступні:

здатність накопичувати та відтворювати інтереси соціальних груп та широких мас;

амбіційність;

здатність підкорювати інших своїй волі;

високий рівень володіння собою, контролю емоцій;

здатність проявляти ініціативу та нести відповідальність за неї в разі невдачі;- здатність висувати та комбінувати політичні ідеї;

націленість на отримання вигоди при зміні політичної ситуації;

здатність до розробки об'ємних політичних програм;

розвинена інтуїція [9].

Слід відзначити, що пріоритети функціональності лідерів можуть бути дуже різними, детермінуватися різними обставинами й набором індивідуаль - них характеристик лідерів. Так, В. Холод, пропонує такі типажі функціона - льного лідерства в сучасній Україні, які базуються на матриці аморфно- невизначеної політичної кон'юнктури країни [10]. Титул кожного типу вказує на функціональний політичний і соціальний пріоритет лідера й не виключає побічних функцій:

Державник: орієнтований на національно-державні цінності, захищає кольори республіки в міждержавному геополітичному просторі та створює передумови для нормальної взаємодії у зв'язці «громадянське суспільство - держава».

Інтегратор: антипод державника, вбачає у створенні національної федерації оптимум інтегрального зв'язку близьких народів.

Миротворець: у внутрішній політиці керується необхідністю досягнення макроконсенсусу, але через обмеженість ресурсів здатний реалізувати свою мету тільки в незначному соціальному просторі - на рівні галузей, груп і колективів.

Адміністратор: має апробовану технологію адміністрування; його рішення не обговорюються, але він не сприймається як диктатор, оскільки діє в межах законності; в суспільстві цінується його адміністративний педантизм і особиста залученість в конкретику управління.

Молодий радикал: відображає інтереси й настрої молоді та частини дорослого населення, налаштований на рішучі зрушення в окремих ланках політико-економічного механізму країни, але не прагне докорінних перетво - рень політичних і економічних структур.

Обережний прагматик: багато в чому протилежний молодому радикалу; він ефективніший за низкою показників, зокрема, за обсягом втручання у сфери, що модернізуються; він послідовно й комплексно проводить зважену політику, готує ґрунт для наступних реформ; це лідер «проміжний», але необхідний.

Реформатор: синтезує в собі позитивні якості націонал-радикала, адміністратора і прагматика; це вищий тип лідерства для проблемних країн; він найменш піддається нападкам опонентів; за технологією політичної дії він центрист і погоджується на ситуаційне блокування з усіма силами, зацікавле - ними в стабільності суспільства; це соціал-демократичний тип лідера, який пропонує так званий «соціальний солідаризм».

Апологет соціалізму: має у своєму розпорядженні стабільні конституенти та електорат, його суспільний ідеал однозначний і не підлягає жодним модифікаціям; на вербальному рівні може жонглювати соціал-демократич- ними гаслами, але він жорстко прив'язаний до своїх виборців і своєї партії, тому його політичний діапазон порівняно обмежений; у нього обмежений контингент співробітництва з опонентами й нейтральними силами [11].

Крім того варто зауважити, що політичний лідер може бути як представником партії, так і державного управління. Він має здатність сприяти розбудові демократії та забезпечувати інтереси нації, яка довіряє йому свій голос на виборах. Політичний лідер має значний вплив на різноманітні аспекти життя суспільства, включаючи економіку, культуру, міжнародні відносини та багато іншого. Яскравими прикладами, світових політичних лідерів, можна назвати:

Канцлера Німеччини Ангелу Меркель. Вона стала першою жінкою канцлером в історії Німеччини та однією з найвпливовіших політиків в Європі та світі. Меркель успішно керувала найбільшою економікою Європи протягом 16 років, що свідчить про її досвід та компетентність в управлінні країною. Вона займала рішучу позицію на зовнішньополітичній арені, плідно співпра - цювала з країнами-партнерами, розвивала дипломатичні відносини та реформувала внутрішню політику Німеччини відповідно до нових викликів;

Джо Байден, який очолив Сполучені Штати Америки в 2021 році. Він народився у родині політиків та протягом 36 років був членом Сенату, а також був довгий час віце-президентом при Обами. Байден заслужив популярність у США завдяки своєму досвіду в різноманітних сферах, і особливо в сфері зовнішньої політики та національної безпеки. Байден відзначається як здатний дипломат, який може налагоджувати стосунки з різними країнами, та як лідер, який здатен співчувати та мати рішучу позицію;

Президент Франції Еммануель Макрон. Він завойовує популярність завдяки своєму харизматичному та універсальному стилю. Макрон пропагує культуру реформ та робить ставку на співпрацю з іншими країнами Європи. Він зумів отримати підтримку прогресивних сил країни та став лідером дії для змін у Франції. Макрон наділений енергією та новаторством, що дозволяє йому виконувати свої обов'язки стабільним та ефективним чином [12].

Дослідження особистісних рис політичних лідерів останніх десятиліть в основному спиралось на самооцінюванні реальних політиків, рейтингах експертів, виборців або аналізі мови чи тверджень. В результаті одного з них було встановлено, що у політиків в середньому більш високі показники екстраверсії та емоційної стабільності, ніж у іншого населення. Також зазначається низький рівень поступливості та свідомості [13].

Д. Айхольцер та Й. Вільман висунули гіпотезу, що, по-перше, для керівництва політикам слід мати виключні якості, які відрізняють їх від решти населення. Вони очікують, що саме виборці сконструюють ідеального політика, який буде мати більшість рис, які прийнято пов'язувати з лідерством. По-друге, Д. Айхольцер та Й. Вільман висловлюють думку, що виборці будуть відрізнятися переважними якостями політичних лідерів, тому що вони прагнуть особистісного співпадіння з ними. Зокрема, вони очікують, що громадяни будуть прагнути до відповідності основних ціннісних рис особистості, які в той же час відображають зміст основних ідеологічних установок. За результатами емпіричного дослідження в Німеччині та Австрії Д. Айхольцер та Й. Вільман дійшли до наступних висновків:

Виборці хочуть, щоб політичні лідери були більш емоційно стійкими, екстравертно-напористими, більш свідомими та відкритими, більш чесними.

Виборці прагнуть бути представленими політичними лідерами, які демонструють відповідність особистості політика та їхньої власної особистості. Це пов'язано з абсолютною емоційною схильністю до афіліації, яка дозволяє ідентифі-кувати себе з кандидатом. Тож вибір політичного лідера вже не має під собою змагання політичних програм та партій, а переходить у площину особистісного психологічного портрета лідера [14].

Політичному лідерству на теренах нинішньої України притаманна орієнтація на демократичні пріоритети, які полягають у тому, щоб легалізу - вати національно-державну політику, сформувати законодавчо-правове підґрунтя, запровадити персоніфікацію, орієнтуватися на професіоналізацію, інституціоналізацію тощо. Попри те, що лідерство в політиці володіє багатьма можливостями впливати на управління соціумом, переважним чином його пов'язують із впливом на владу чи володінням нею. На підставі політичного досвіду можна зробити висновок, що на рівень ефективності лідерства впливає співпраця між лідером та його послідовниками, те, як вони розподіляють між собою владу. В нашій країні тільки розпочинає створюватися новий тип реального політичного лідерства. Цей процес зіткнувся з певними труднощами, які виникли через несприятливі умови, котрі переживають демократія й основи державності на шляху розбудови та зміцнення. Вітчизняне політичне лідерство у своєму розвитку проходить етапи, подібні до тих, що спостерігаються в інших пострадянських державах: покоління політиків безперервно змінюються та борються між собою, політико - економічний тиск проявляється у вигляді так званого лобізму, якого не контролює громадськість. Всі ці фактори здійснюють негативний вплив на дії політиків, які мають бажання стати лідерами. В той же час події, що відбуваються в Україні, переконливо диктують потребу в появі політичних лідерів якісно іншого рівня, що, зокрема, знайде вияв через професіоналізм, творчість, інтелектуальний потенціал, зрештою - духовність. У зв'язку з тим, що відсутні лідери нового ґатунку, демократизація суспільства - під загрозою.

Висновки. Таким чином, у справжнього лідера є знання про те, яким шляхом іти народу, аби були досягнуті загальні цілі, він з легкістю знаходить порозуміння з іншими представниками владних структур. Як морально чесній людині, йому притаманні відповідні принципи й цінності, котрі впливають на створення його іміджу. Звичайно, таким людям належить виняткова роль у процесі, в ході якого відновлюється демократія та стабільність у державі, відтак суспільство їх має розуміти й належним чином оцінювати. політичний лідерство психологічний

Ми вважаємо, що максимально вичерпний список обов'язків, які має виконати політичний лідер, полягає в наступному: інтегрувати суспільство, людей, об'єднавши їх спільними завданнями й цінностями; формувати й ухвалювати оптимальні політичні рішення; охороняти населення від незако - нних дій, бюрократичного свавілля, підтримувати громадський порядок; налагоджувати безперервний зв'язок із суспільством, не допустити, аби громадяни й політичне керівництво зазнали відчуження; сприяти оновленню, випромінювати оптимізм та соціальну енергію, мобілізувати громадськість задля того, аби втілити політичні цілі; легітимувати суспільно-політичного устрій. Варто підтримати думку вчених, що в нашій державі немає системи, спрямованої на те, щоб готувати політичних лідерів на всіх рівнях - від загальнонаціонального до регіонального. На практиці політичними партіями і громадськими об'єднаннями мало акцентується на тому, щоб здійснювати підготовку потенційних політичних лідерів, користуючись стихійним відбором. Отже, науково перспективним вважаю розробити концепцію, відповідно до якої відбуватиметься підготовка політичних лідерів із врахуванням функ - ціонального призначення, що задовольнятиме нові умови політичної діяльності.

Література

1. Грушевський М. Твори: у 50 т. Львів: Видавництво «Світ», 2005. XXIV, 678 с.

2. Латигіна Н.А., Смолюк В.Ф., Горбов В.В. Політичне лідерство: навч. посіб. Київ : КНЕУ, 2021. С. 7-14.

3. Бойко С. Політичне лідерство в Україні: генезис і динаміка розвитку. Політичний менеджмент. 2011. № 6. С. 91-100.

4. Гриневич О.Й., Гуцала А.Ф. Обличчя влади: політична еліта. 1998-2000 рр. К.: Наук. думка, 2002. С. 11-15.

5. Ємельянова Г.І. Функціональне призначення політичного лідера. Науковий журнал «Політичне життя». Політичні інститути та процеси. 2018. № 2. С. 30-35.

6. Грушевський М. Твори: у 50 т. Львів: Видавництво «Світ», 2005. XXIV, 678 с.

7. Коренєва Ю.П. Психологічний портрет політичного лідера. Young Scientist. Психологічні науки. 2022. № 6 (106). С. 15-17.

8. Ємельянова Г.І. Функціональне призначення політичного лідера. Науковий журнал «Політичне життя». Політичні інститути та процеси. 2018. № 2. С. 30-35.

9. Гошовська В.А., Пашко Л.А. Політичне лідерство: навч. посіб. Київ : НАДУ, 2013. 300 с.

10. Холод В.В. Політологія. Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. 480 с.

11. Холод В.В. Пріоритетні функції політичного лідера. Політичний менеджмент. 2007. № 4. С. 55-64.

12. Цебрик А.А., Кокарча Ю.А. Характеристика та роль сучасного політичного лідера: матеріалів ІІІ Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції з нагоди відзначення Дня науки - 2023 в Україні «Актуальність та особливості наукових досліджень в умовах воєнного стану» (23 травня 2023 року). Київ: ДНДІ МВС України. 2023. С. 371-374.

13. Best H. Does personalit ymatter in politics? Personality factors as determinants of parliamentary recruitment and policy preferences. Comparative Sociology. 2011. № 10 (6). P. 928-948.

14. Aichholzer J., Willmann J. Desired personality traits in politicians: Similar to me but more of a leader. Journal of Research in Personality. 2020. Vol. 88. P. 1-11.

References

1. Hrushevskyi, M. (2005). Tvory: u 50 t. [Works: in 50 volumes]. Lviv: Vydavnytstvo «Svit» [in Ukrainian].

2. Latyhina, N.A., Smoliuk, V.F. & Horbov, V.V. (2021). Politychne liderstvo [Political leadership]. Kyiv : KNEU [in Ukrainian].

3. Boiko, S. (2011). Politychne liderstvo v Ukraini: henezys i dynamika rozvytku [Political leadership in Ukraine: genesis and dynamics of development]. Politychnyi menedzhment - Political management, 6, 91-100 [in Ukrainian].

4. Hrynevych, O.I. & Hutsala, A.F. (2002). Oblychchia vlady: politychna elita. 1998-2000 rr. [he face of power: the political elite. 1998-2000]. K.: Nauk. Dumka [in Ukrainian].

5. Yemelianova, H.I. (2018). Funktsionalne pryznachennia politychnoho lidera [Functional appointment of a political leader]. Naukovyi zhurnal «Politychne zhyttia». Politychni instytuty ta protsesy - Scientific journal "Political Life". Political institutions and processes, 2, 30-35 [in Ukrainian].

6. Hrushevskyi, M. (2005). Tvory: u 50 t. [Works: in 50 volumes]. Lviv: Vydavnytstvo «Svit» [in Ukrainian].

7. Korenieva, Yu.P. (2022). Psykholohichnyi portret politychnoho lidera [Psychological portrait of a political leader]. Young Scientist. Psykholohichni nauky - Young Scientist. Psychological sciences, 6 (106), 15-17 [in Ukrainian].

8. Yemelianova, H.I. (2018). Funktsionalne pryznachennia politychnoho lidera [Functional appointment of a political leader]. Naukovyi zhurnal «Politychne zhyttia». Politychni instytuty ta protsesy - Scientific journal "Political Life". Political institutions and processes, 2, 30-35 [in Ukrainian].

9. Hoshovska, V.A. & Pashko, L.A. (2013). Politychne liderstvo [Political leadership]. Kyiv: NADU [in Ukrainian].

10. Kholod, V.V. (2006). Politolohiia [Politology]. Sumy: VTD «Universytetska knyha» [in Ukrainian].

11. Kholod, V.V. (2007). Priorytetni funktsii politychnoho lidera [Priority functions of a political leader]. Politychnyi menedzhment - Political management, 4, 55-64 [in Ukrainian].

12. Tsebryk, A.A. & Kokarcha, Yu.A. (2023). Kharakterystyka ta rol suchasnoho politychnoho lidera [Characteristics and role of a modern political leader]. Materialy III Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi internet-konferentsii z nahody vidznachennia Dnia nauky - 2023 v Ukraini «Aktualnist ta osoblyvosti naukovykh doslidzhen v umovakh voiennoho stanu» - Materials of the 3rd International Scientific and Practical Internet Conference on the occasion of Science Day - 2023 in Ukraine «Relevance and peculiarities of scientific research under martial law» (Kyiv, May 23th, 2023) (371-374). Kyiv: DNDI MVS Ukrainy [in Ukrainian].

13. Best, H. (2011). Does personalit ymatter in politics? Personality factors as determinants of parliamentary recruitment and policy preferences. Comparative Sociology, 10 (6), 928-948 [in English].

14. Aichholzer, J. & Willmann, J. (2020). Desired personality traits in politicians: Similar to me but more of a leader. Journal of Research in Personality, 88, 1-11 [in English].

Размещено на Allbest.ru